Методика дослідження історичного середовища

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Товстенко, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207733
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методика дослідження історичного середовища / Т. Товстенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 283-286. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207733
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077332025-10-14T00:00:49Z Методика дослідження історичного середовища Товстенко, Т. Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури 2010 Article Методика дослідження історичного середовища / Т. Товстенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 283-286. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207733 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
spellingShingle	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Товстенко, Т. Методика дослідження історичного середовища Матеріали до української етнології
format	Article
author	Товстенко, Т.
author_facet	Товстенко, Т.
author_sort	Товстенко, Т.
title	Методика дослідження історичного середовища
title_short	Методика дослідження історичного середовища
title_full	Методика дослідження історичного середовища
title_fullStr	Методика дослідження історичного середовища
title_full_unstemmed	Методика дослідження історичного середовища
title_sort	методика дослідження історичного середовища
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207733
citation_txt	Методика дослідження історичного середовища / Т. Товстенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 283-286. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT tovstenkot metodikadoslídžennâístoričnogoseredoviŝa
first_indexed	2025-10-14T01:06:22Z
last_indexed	2025-10-15T01:07:21Z
_version_	1846008024956665856
fulltext	283 Тетяна Товстенко (Київ) М ЕТОД И К А ДО С Л І Д Ж Е Н Н Я ІС ТОРИ Ч НОГО С Е РЕ ДОВИ Щ А Місто – це живий організм. Воно за- роджується в єдності з природним ландшаф- том, росте і розвивається на основі певних закономірностей. Має історичне ядро – серце міста, основні композиційні вузли, які від- дзеркалюють інформацію про його структу- ру, віхи розвитку та слугують орієнтирами у просторі. Порушення закономірностей роз- витку міста, єдності з природним ландшаф- том веде до руйнації його обличчя. З метою збереження традицій формуван- ня міста та виявлення цінних рис історично- го середовища автором розроблена методика дослідження. Вона базується на системному аналізі етапів розвитку історичного міста, його історичних районів, фрагментів та ан- самблів історичної забудови. Дослідження проводиться за природни- ми, функціональними, розпланувальними та об’ємно-просторовими характеристиками. Включає два етапи. На першому етапі аналіз проводиться за рівнями: місто – район – іс- торичне середовище. На другому – досліджу- ються особливості фрагментів історичного середовища, виявляються традиції поперед- ніх історичних періодів, притаманні цьому історичному середовищу, та стильові харак- теристики ансамблів. Особливу увагу приді- ляють визначенню принципів гармонізації силуету, мас, деталей. Методика була апро- бована автором ще в 1974–1976 роках у дослі- дженнях історичного району Поділ у м. Киє- ві, який має своєрідні природні умови, майже всі елементи рельєфу (окрім нагірного). Він складається з кварталів малого розміру, що органічно включають елементи середньо- вічного розпланування. Поділ визначається наявністю всіх типів містобудівних про- сторів («вулиця», «площа», «вулиця-площа», «набережна»), які поділяються на відкриті та закриті. Забудова району – периметральна, периметральна з курдонерами та садибна. Виявлено, що в основі розпланувальної ком- позиції забудови Подолу є ритмічна побудо- ва «будинок-ділянка». Найбільше пам’яток культури, за ціннісною характеристикою, розміщено в першій частині району (від вул. Сагайдачного до Верхнього – Нижнього Валу). Загальна спрямованість архітектури – різностильова: є зразки бароко, ампіру, мо- дерну, «цегляного» стилю, історизму, неокла- сицизму, конструктивізму. Тут теж міститься повоєнна та сучасна забудова. Особливу увагу було звернуто на аналіз об’ємно-просторової композиції району, яку найбільшою мірою визначають природні фактори. Контрастне сполучення рівнинної та похилої площини, на якій міститься Поділ, з р. Дніпром та рельєфом київських гір, де розташований основний центр міста, визна- чило своєрідність просторово-видової ком- позиції забудови району. Крім того, важливе значення відіграють панорамні (зовнішні) та картинні (внутрішні) точки і фронти зорово- го сприйняття об’ємно-просторової струк- тури Подолу. Зовнішні точки та фронти зна- ходяться за межами району, з боку р. Дніп ра та на висотах київських гір. З р. Дніпра, Рибальського острова та Оболоні об’ємно- просторова композиція району сприймаєть- ся цілісно із силуетом міста і підпорядкована йому. З київських гір – у взаємозв’язку з ланд- шафтом р. Дніпра та районами Лівобережжя, Оболоні і Рибальського острова. Із внутріш- ніх точок та фронтів сприймаються внутріш- ні зв’язки району, а зовнішні – з іншими тери- торіями міста. У результаті комплексного аналізу забу- дови Подолу за природними, історичними та композиційними ознаками в основу були покладені ознаки природного ландшафту, які найбільш яскраво відображали особливості району, і виділені гірська, передгірська, цен- тральна і прибережна території. Так, забудо- ва передгірської території відзначалася наси- ченістю пам’ятками архітектури. Рельєф цієї території – рівний і пологий, органічно спо- лучений зі схилами київських гір. У цій час- тині Подолу вулиці зберегли окремі елементи середньовічного розпланування. Збереглися також і характерні точки зорового сприйнят- тя пам’яток архітектури. Особливості об’ємно-просторової ком- позиції забудови передгірської частини – це сполучення домінант загальноміської пано- http://www.etnolog.org.ua 284 рами (Андріївська церква, київські гори з ар- хітектурними акцентами району, рядовою за- будовою) і чергування сприйняття зовнішніх і внутрішніх композиційних зв’язків району. Така система побудови архітектурної композиції створює яскраві ефекти зорово- го сприйняття, які полягають у зміні кар- тин підпорядкування пам’яток архітектури основ ним домінантам міста (сприйняття зов нішніх композиційних зв’язків) і рядової забудови – ансамблям та пам’яткам архітек- тури району (сприйняття внутрішніх компо- зиційних зв’язків). З точок та фронтів сприйняття зовніш- ніх композиційних зв’язків розкриваєть- ся панорама міста і сприймається ієрархія основних домінант міста, домінант району та рядової забудови чи основних домінант – київських гір і рядової забудови. З точок та фронтів сприйняття внутрішніх зв’язків зни- кає пано рама міста і сприймаються ансамблі та пам’ятки архітектури, які домінують над рядовою забудовою, або забудова вулиць та площ. За аналогією були проаналізовані цен- тральна та прибережна частини Подолу. Ви- сновки лягли в основу розробки проекту де- тального планування району Поділ (архіт.: Г. Слуцький, Ю. Паскевич (кер. авт. кол.), Л. Блинова, Є. Фролов). Крім того, автором у науково-дослідній праці «Обоснование объемно-пространственных решений жилых зданий в исторически сложившихся райо- нах г. Киева» (Київ ЗДНІІЕП, 1976–1978 рр.) були проаналізовані ритмічна побудова іс- торичної забудови та деталі, притаманні для досліджуваних територій. З метою виявлен- ня принципів гармонізації нової та існуючої забудови – для проектів регенерації кварта- лів Подолу прибережної (архіт.: Л. Мороз, А. Московчук, В. Розенберг (кер. авт. кол.), В. Юдіна) та підгірної зон (архіт.: Т. Лазарен- ко, Ю. Шалацький, І. Шпара (кер. авт. кол.)). Наприкінці 1970-х років авторським ко- лективом під керівництвом фахівців ЦНДІП містобудування (архіт.: С. Регаме, Д. Брунс та ін.) була розроблена за допомогою машин- ної графіки програма щодо визначення гра- ничної висоти нової забудови, при якій між глядачем та історичними композиційними акцентами не виникало б нових споруд, що їх закривають. У випадках проектування нових домінант програма давала можливість вияви- ти їх точне місцезнаходження на панорамах міста, результати були спрямовані на збере- ження обличчя історичного середовища. При дослідженні містобудівних умов цен- тральної частини Києва в межах колишньо- го Верхнього міста між вулицею Ярославів Вал – Львівською площею – вулицями Жито- мирська – Десятинна – Костьольна – Про- різна за функціональними ознаками можна сказати, що вона сформована за поліцентрич- ною схемою. Район презентує стародавню історичну частину, куди входить місто Во- лодимира, Ярослава, Ізяслава-Святополка. Початок формування його території нале- жить до кінця V – VІ ст., до часів виникнення городища Кия. Колишній центр адміністра- тивно-політичного, аристократичного та ду- ховного життя міста (Х–ХІІ ст.) згодом після приєднання України до Росії (1654) перетво- рюється в центр військового оплоту міста. На старих валах та вздовж Володимирського проїзду споруджуються нові укріплення. У цей час забудова формується в районі вулиць Стрілецька, Рейтарська. В епоху капі- талізму інтенсивно відбудовується. Виростає низка житлових будинків, адміністративні будинки колишніх присутніх місць (1854– 1857), релігійно-освітньої общини (1895), ре- ального училища (1878) та ін. На сьогодні район виконує функцію адмі- ністративного та культурного центру і, вра- ховуючи його сутність як історичного ядра зародження Києва, є основним туристичним об’єктом міста. Розпланування досліджуваного району колишнього Верхнього міста щодо всього міста являє собою унікальне злиття старо- давніх елементів розпланування, які нале- жать до Х–ХІІ ст., та елементів регулярного розпланування. Така структура не повторю- ється в інших районах міста. Аналіз розпланування самого району показує, що розпланувальна схема дослі- джуваного району побудована на двох пере- хрещених осях стародавніх вулиць: Володи- мирська – Велика Житомирська, які майже зберегли свої напрямки з часів колишніх міст Володимира та Ярослава і являють собою єдність природного середовища та історич- ної забудови (Володимирська гірка; забудо- ва вул. Трьохсвятительська, ансамблів Ми- хайлівського Золотоверхого собору; схили київських гір і забудова вул. Велика Жито- мирська і Десятинна; система скверів, які з’єднують площі Б. Хмельницького та Михай- лівську). По обидва боки вулиці Володимир- ська знаходяться дві схеми віялоподібного розпланування, які розташовані на рівному й похилому рельєфі та сходяться до майдану http://www.etnolog.org.ua 285 Незалежності, який виконує роль основного центру міста, і Львівської площі. Як наслідок впливу різних соціальних причин, щільність забудови Верхнього міста та Подолу була дещо нижчою від щільності забудови, типової для середньовічного міста. Забудова була сформована з міських садиб. Виявлення особливостей об’ємно- просторової побудови історичного сере- довища включає такі основні аспекти: типи просторів та їх характер, особливості ком- позиційних прийомів, характер ритмічної побудови, розміщення домінант і акцентів, ціннісна характеристика розпланування, забудови (аналіз історичного середовища з метою виявлення пам’яток культурної спад- щини стильових особливостей), природно- ландшафтні характеристики, аналіз особ- ливостей побудови об’ємно-просторової композиції району та його структурних еле- ментів з усіх точок та фронтів на всіх рівнях зорового сприйняття. Так, унаслідок дослідження історичного середовища Верхнього міста виявлено, що ра- йон визначає наявність таких основних типів просторів: «вулиця», «площа» та проміжний тип «вулиця – площа». За своїм характером простори поділяються на закриті (типу «пло- ща», «вулиця – площа», регулярне перехрес- тя обох типів, нерегулярне перехрестя обох типів) і відкриті (типу «площа», «вулиця» з одно стороннім, двостороннім і тристорон- нім відкриттям, які можуть бути симетричні та асиметричні). Основна тканина Верхнього міста побу- дована на ритмі розмірів садибних ділянок ХІХ ст., подекуди зберігся ритм «будинок – ді- лянка» (парцеляція). У своїй основі належить до 1890–1900 років, є будинки повоєнної та значний відсоток сучасної забудови. За ціннісною характеристикою забудо- ву Верхнього міста можна розділити на такі основні групи: ансамблі й окремі пам’ятки архітектури, історії та культури; рядова за- будова; будинки, які втратили свої стильові риси, дисгармонійні. За роллю та значенням у композиції райо- ну пам’ятки культури Верхнього міста можна розділити на такі: ансамблі (Софійський со- бор, Михайлівський Золотоверхий собор) та окремі споруди (Андріївська церква), які ма- ють всесвітньо-історичне та національне зна- чення й виконують роль домінант і архітек- турних акцентів міста; пам’ятки археології; території унікальних природних ландшаф- тів; ансамблі вулиць та інших містобудівних територій (вул. Володимирська, квартали вул. Стрілецька й Рейтарська); фрагменти забудови вулиць; окремі будинки, які вико- нують роль архітектурних акцентів району; пам’ятки архітектури, які належать до рядо- вої забудови; дисгармонійні споруди, що руй- нують обличчя забудови. Основними стильовими напрямами рядо- вої забудови, яка представлена архітектурою ХІХ – початку ХХ ст., є модерн, стиль «цегля- ної архітектури», історизм, окремі будинки неокласицизму, конструктивізму, повоєнної архітектури. Район має значну кількість нових будин- ків, які в основному дисгармонійні оточенню. Домінанти міста визначаються поєднан- ням рис бароко зі стародавньою руською ар- хітектурою. Складні природні умови міста – наявність річки, гір, рівнин – визначили особливість просторової композиції. Вона визначається в чільній ролі Верхньо- го міста у взаємозв’язку з районом Печерськ в об’єктно-просторовій композиції та ліній- ному силуеті загальноміської панорами і в підпорядкуванні йому інших районів міста – Подолу, Оболоні, Лівобережжя. Сприйняття об’ємно-просторової компо- зиції вирізняється гармонійним поєднанням з ландшафтом київських гір, природними умовами р. Дніпра (основа композиції) та пе- риферійними районами Рибальського остро- ва, Оболоні, Русанівки, Березняків (дальній план, другорядна роль у композиції в поєд- нанні з окремими фрагментами забудови). Внаслідок комплексного зонування за- будови Верхнього міста були визначені такі території: вулиця Трьохсвятитель- ська – Володимирська гірка, вулиця Ми- хайлівська – Мала Житомирська – Со- фійська – Прорізна, квартали вулиць Стрілецька – Рейтарська, вулиця Велика Житомирська – Львівська площа, вулиця Во- лодимирська – площа Богдана Хмельницько- го – Михайлівська площа. Вони відрізняють- ся своєрідністю об’ємно-розпланувальної композиції і тополандшафт них умов. Дослідження локальних точок та фронтів зорового сприйняття і виявлення на їх осно- ві традиційних рис забудови сприяє визна- ченню особливостей об’ємно-просторової композиції окремих зон району. Так, осно- вою своєрідності композиції районів вулиці Трьохсвятительська – Володимирської гір- ки – вулиці Володимирська – площі Богдана Хмельницького є чільна роль домінант його http://www.etnolog.org.ua 286 забудови в силуеті міста, органічна єдність природного ландшафту в існуючій забудові. На жаль, на сьогодні низка нових будинків – готель «Хаятт» на Володимирському проїзді, готель дипломатичного представництва на Михайлівській площі (вул. Велика Жито- мирська, 2 а), житловий будинок на вулиці Грушевського, 9 а – руйнують історичне об- личчя міста. У другому розділі досліджень розгля- дались містобудівні вимоги до регенерації об’ємно-просторової структури на осно- ві оцінки історичного середовища та вияв- лення традиційних рис, притаманних для досліджуваної території. Третій розділ був присвячений визначенню основних напря- мів розвитку об’ємно-просторової структури району: регенерація відтворення втрачених елементів, збереження існуючої забудови і часткова її модернізація, збереження існу- ючої забудови та включення нового (благо- устрою, нових будинків та споруд). У ці самі роки проводиться аналіз фахів- цями НДІТІАМу історичної і містобудівної цінності забудови Кам’янця-Подільського (архіт. Є. Пламеницька), що стало основою розробки проектних пропозицій щодо реге- нерації міста, та починається розробка істо- рико-архітектурних опорних планів історич- них міст. Незважаючи на те що методика була за- гальновизнана ще в кінці 1970-х – на початку 1980-х років та використовувалась у скороче- ному вигляді при розробці історико-архітек- турних опорних планів, а потім у містобудів- них обґрунтуваннях щодо включення нових об’єктів в історичне середовище, на сьогод- ні, коли на перший план постали питання великих економічних вигід, використання скорочених, поверхових досліджень, які, як правило, контролюються інвесторами – за- мовниками будівництва, – може призвести не тільки до руйнації історичного обличчя та історичних цінностей, а й до трагічних на- слідків. Слід звернути увагу, що у багатьох випад- ках ігнорується навіть аналіз особливостей природного ландшафту, не кажучи вже про інсоляцію та архітектурно-художні й місто- будівні аспекти. Так, розміщення висотних будівель на Печерську, на терасі схилів Кловського па- горба, біля студії звукозапису (вул. Л. Перво- майського, 5 а), та на пагорбі біля Київської фортеці, за розрахунками доктора технічних наук, завідувача кафедри КПІ В. М. Вороб- йова, призведе до неминучої трагедії – від- колу частини пагорба. Слід зазначити, що, за свідченнями територіальної громади, тільки внаслідок знищення 174 дерев на схилах па- горба над ділянкою будівництва біля студії звукозапису в новому нещодавно зведеному висотному житловому будинку (архіт. С. Ба- бушкін, вул. П. Мирного) на п’ятому поверсі пішли тріщини по колонах та відійшло пере- криття, а також відкрилась течія води у під- валі. Це ще раз підтверджує необхідність ре- тельних системних досліджень існуючого се- редовища історичного міста. Історико-архітектурні дослідження іс- нуючої забудови історичних міст, які спря- мовані на збереження історичного обличчя, виявлення цінності історичного середовища, слугують основою для вирішення генераль- них планів історичних міст, детального пла- нування їх територій, проектів забудови в іс- торичному середовищі. Література 1. Зитте К. Городское строительство с точки зрения его художественных принципов / К. Зит- те. – М., 1925. 2. Иконников А. В. Архитектура города: эстетические проблемы композиции / А. В. Икон- ников. – М., 1972. 3. Реконструкция крупных городов / ЦНИИП градостроительства. – М., 1972. 4. Логвин Г. Н. Киев / Г. Н. Логвин. – М., 1982. 5. Товстенко Т. Д. Реконструкция историчес- кой застройки городов / Т. Д. Товстенко. – К., 1984. 6. Флетчер Ф. История архитектуры, состав- ленная по сравнительному методу / Ф. Флетчер. – С.Пб., 1914. http://www.etnolog.org.ua

Методика дослідження історичного середовища

Репозитарії

Схожі ресурси