Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Федорчук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Етнокультурна спадщина та сучасність
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207736
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження / О. Федорчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 266-270. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207736
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077362025-10-14T00:13:01Z Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження Федорчук, О. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження / О. Федорчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 266-270. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207736 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Федорчук, О. Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження Матеріали до української етнології
format	Article
author	Федорчук, О.
author_facet	Федорчук, О.
author_sort	Федорчук, О.
title	Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження
title_short	Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження
title_full	Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження
title_fullStr	Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження
title_full_unstemmed	Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження
title_sort	бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина та сучасність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207736
citation_txt	Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження / О. Федорчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 266-270. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT fedorčuko bísernijdekorukraínsʹkogonarodnogoodâgudavnítasučasnídžereladoslídžennâ
first_indexed	2025-10-14T01:06:41Z
last_indexed	2025-10-15T01:07:30Z
_version_	1846008034635022336
fulltext	266 Олена Федорчук (Львів) БІС Е РН И Й Д Е КОР У К РА Ї НСЬКОГО Н А РОД НОГО ОД Я Г У: Д А ВН І ТА С У Ч АСН І Д Ж Е РЕ Л А ДО С Л І Д Ж Е Н Н Я Однією з прикмет сучасного укра- їнського народознавства стала поява цілої низки наукових праць, присвячених певним явищам народного мистецтва. Поглиблене студіювання універсальних та унікальних рис різних видів народної творчості, апроба- ція його результатів у монографічних видан- нях становить неабияку цінність для поступу сучасного мистецтва. Вагому ділянку народної творчості, багату на художні ідеї, становить традиція бісерного декору українського народного одягу XIX – першої половини XX ст. Знання художнього спадку українських майстрів бісерних виробів є особливо корисним для сучасних дизайнерів одягу, які дедалі частіше звертаються до бісеру як до оригінального багатообіцяючого декора- тивного матеріалу. Високохудожні народні вироби з бісеру XIX – першої половини XX ст., головно із за- хідних теренів України, засвідчують існуван- ня розвиненої традиції, що мала багате на ло- кальні відзнаки самобутнє обличчя. У XIX ст. українські народні майстри використовували бісер для виготовлення накладних оздоб, а згодом – на рубежі XIX–XX ст. – його ста- ли також широко вживати для вишивання компонентів одягу. У селах Північної Буко- вини, Покуття та Гуцульщини традиція ви- шивання бісером затрималася довше – до 1970–1980-х років; в окремих осередках цього ареалу маємо змогу спостерігати її дотепер (у законсервованому вигляді або значно збідне- ному варіанті). Використання бісеру для оздоблення укра- їнської народної ноші – явище мистецтва, відоме багатьом дослідникам. До вивчення кола наукових проблем, пов’язаних із бісер- ним декором українського народного одягу, уже долучилося чимало мистецтвознавців та етнографів. Проте достатньо опрацьованими є лише окремі питання – ареалу, технології та типології накладних прикрас; водночас май- же невідомою науковцям цариною народної творчості поки що залишилася вишивка бі- сером компонентів вбрання. Так само недо- статньо вивчені важливі для практики су- http://www.etnolog.org.ua 267 часних митців особливості орнаментальної структури українських народних бісерних творів – накладних прикрас та вишитих бі- сером компонентів одягу. Не простудійовані національні, тим паче локальні, відзнаки за- собів художньої виразності, якими користу- валися у своїй практиці українські майстри. З огляду на стан і завдання дослідження проб лемних питань традиції бісерного деко- ру українського народного одягу, неабияке значення мають джерела, що складають три великі групи: писемні, зображальні та речові. Відправну позицію наукової розвідки про традицію бісерного декору українського на- родного одягу становлять писемні джере- ла. До них зараховуємо літературні згадки про бісерне оздоблення народного одягу, що стали з’являтися з другої третини XIX ст. у працях зачинателів народознавчої науки. Описовість, відсутність художнього аналізу бісерних творів переконують, що цей пласт публікацій у мистецтвознавстві слід розгля- дати саме як писемні джерела, а не історіогра- фічний корпус. Перші писемні згадки про українські прикраси з бісеру вміщує публікація Якова Головацького «О народной одежде и убран- стве русинов или русских в Галичине и се- веро-восточной Венгрии» (1877). Дослідник занотував, що на Західному Поділлі в с. Гер- маківка Чортківського повіту (нині – Бор- щівський р-н Тернопільської обл.) дівчата й молодиці носили на шиї «силянки» з бісеру в поєднанні з кількома десятками разків скля- них намистин і природних коралів 1. Такі самі дівочі прикраси з бісеру для шиї та голо- ви Я. Головацький зафіксував на Гуцульщині та на Покутті 2. Прикраси з бісеру на Покутті та Західному Поділлі спостерігав польський дослідник Оскар Кольберг, який згадував про них у праці «Pokucie» (1882) 3. П ро бісерні оздоби в українців писав Іван Франко. Зокрема, в описі Етнографічної ви- ставки в Тернополі 1887 року повідомляється про значну кількість експонованих на ній по- кутських ґерданів з коротким описом остан- ніх 4. Згодом І. Франко у своєму літературно- науковому звіті «Етнографічна експедиція на Бойківщину» (1905) зафіксував побутування прикрас із бісеру в с. Лютовиська на Старо- самбірщині 5. Автор под ав короткий опис «драбинки», що є оздобою одягу деяких ра- йонів Бойківщини 6. Інформацію про прикраси зі скла та бісеру подає Володимир Шухевич у монографії «Гу- цульщина» (1899). Автор називає такі оздоби обов’язковим атрибутом святкового вбрання молодих гуцулок 7. Не оминув увагою народні вироби з бісеру Хведір Вовк. У праці «Етнографічні особли- вості українського народу» (1916) в переліку нашийних прикрас, поширених в Україні, він назвав «силянку» («гирдан», «гирдяник», «ланка», «очко», «дробинка», «лучка», «га- лочка», «згардочка», «пупчики» тощо), яка, за його спостереженням, була найбільше зна- ною в Галичині 8. Серед коротких повідомлень – опис ґер- дана із с. Вільховець Борщівського району на Тернопільщині, що його вмістив польський етнограф Казимир Мошинський у дослі- дженні «Kultura ludowa słowian» 9. Згадку про «оригінальну і зовсім неспо- дівану» дівочу нашийну оздобу із західних земель України – «дробинку», що теж може мати місцеві назви «лучка», «голочка», «лан- ка» і «силянка», – уміщено в етнографічному нарисі Олекси Воропая «Звичаї нашого наро- ду» 10. До групи писе мних джерел XIX–XX ст. на- лежать також каталоги виставок, музейних колекцій, інвентарні книги музеїв та архівні матеріали, серед них – звіти мистецтвознав- чих експедицій, особливо ті, що здійснюва- лися дослідниками народного одягу. Перелічені писемні джерела фіксують ареали та окремі осередки традиції бісерних оздоб, занотовують автентичні назви окре- мих виробів, зрідка тлумачать призначення тих чи інших прикрас, описують деякі з них. Але для здійснення об’єктивного мистецтво- знавчого дослідження цього замало – бракує візуальної інформації, яку можна відтворити, досліджуючи зображальні джерела, а ще кра- ще – самі твори (речові джерела). Щодо зображальних джерел, то їх так само, як і літературних згадок, небагато; вони висвітлюють явище бісерного оздоблення українського народного одягу лише конспек- тивно. Водночас зображальні джерела, порів- няно з літературними, для мистецтвознавчо- го дослідження є інформативно вагомішими. Виключною документальністю відзна- чається підгрупа фотоджерел. Найдавнішу фотоінформацію про бісерне оздоблення українського народного одягу зберігають світлини, зроблені п. Дуткевичем для Коло- мийської етнографічної виставки 1880 року. На замовлення організаційного комітету ви- ставки фотограф виконав альбом (у двох при- мірниках), до якого ввійшли світлини з крає- видами та «гуцульські й покутські типи» 11. http://www.etnolog.org.ua 268 Добре відомими українським дослідникам є світлини, що експонувалися на Тернопіль- ській виставці 1887 року. Нині вони збері- гаються в Ілюстративному фонді бібліотеки Інституту народознавства НАН України 12. Серед світлин з «народними типами» пере- важають групові зображення селян, вбраних у святковий одяг, щедро доповнений різнома- нітними прикрасами, зокрема з бісеру. Зафік- совані типажі мають підписи з назвами сіл, з яких вони походять. На світлини вбраних у повсякденний та святковий одяг українських селян натрапляє- мо у вже згаданих працях В. Шухевича 13, І. Франка 14, Хв. Вовка 15. Значний масив фотографій, часто дубльо- ваних і розмножених, що належать до різно- го часу та до різних добірок (нерідко без на- лежних підписів), зберігається в бібліотечних фондах, зокрема, державних музеїв. Багато таких світлин (частина з яких має скляні не- гативи) успадкував від Музею художньої про- мисловості та НТШ Інститут народознавства НАН України у Львові. Особливе значення в українському мисте- цтвознавстві має вісімнадцятитомний альбом «Україна й українці» з фондової збірки Україн- ського центру народної культури «Музей Іва- на Гончара». Альбом, укомплектований І. Гон- чарем у 1950–1980-х роках за територіальним принципом, становить понад 1300 аркушів формату А–3, на яких розміщено належно атрибутовані світлини та мальовані зображен- ня творів декоративного мистецтва. Завдяки історико-етнографічному альбому І. Гончара вдалося встановити кілька осередків побуту- вання бісерних оздоб з околиць Київ ського Полісся та Середнього Подніпров’я, що не за- фіксовані в жодному іншому джерелі. Нині багаторічна праця І. Гончара стала широкові- домою українському загалу завдяки її опублі- куванню 16. На низку фотоджерел натрапляємо в аль- бомному виданні «Українське народне мисте- цтво. Вбрання». Публікація вміщує зроблені в середині XX ст. світлини народного одягу, доповненого прикрасами з бісеру, з Терно- пільської, Івано-Франківської та Львівської обл астей 17. Серед новітніх альбомних видань окремої уваги заслуговує праця Ірини Свйонтек «Ви- шивки Карпат» 18. Ініціативна шанувальни- ця українських традицій, постійна учасни- ця фестивалів народної культури зібрала та опуб лікувала значну добірку світлин, що фік- сують збережені традиції та сучасні тенденції в моделюванні й оздобленні етнічного одягу українців. До зображальних джерел належать також твори образотворчого мистецтва. Україн- ських селян малювали Юрій Глоговський, Ва- силь Тропінін, Корнило Устиянович, Теофіл Копистинський, Іван Труш, Осип Курилас, Олекса Новаківський, Модест Сосенко, Оле- на Кульчицька, Антін Манастирський, Юліан Панькевич та інші художники. У справі фіксації українських народних прикрас з бісеру найбільшим є внесок відо- мої львівської мисткині й етнографа – Олени Кульчицької, яка впродовж кількох десятиліть вивчала й ретельно замальовувала народний одяг українських селян. Працюючи на по- саді наукового співробітника Українського державного музею етнографії та художнього промислу у Львові, художниця виконала ба- гато акварелей документальної вартості, звер- нувши пильну увагу на прикраси народного вбрання західних теренів України. Створена нею низка акварельних малюнків згодом була опублікована в альбомному виданні «Народ- ний одяг західних областей УРСР» 19. Зокрема, оздоби з бісе ру О. Кульчицька зафіксувала в ансамблях строю с. Нижня Яблунька Турків- ського району Львівської області та с. Комань- че неподалік Сянока 20. Пензлю О. Кульчицької належать також акварелі серії «Весілля в селі Лолин», що нині зберігаються у фонді плаката Музею етно- графії та художнього промислу ІН НАНУ 21. У цих роботах О. Кульчицька закарбувала ав- тентичну красу лолинського народного вбран- ня та його прикрас, зокрема, розкішних бісер- них криз. Ще одну підгрупу зображальних джерел становлять графічні роботи. Серед найдавні- ших – кольорові рисунки ґерданів, розміще- ні у збірці української народної орнаментики «Взори промислу домашнього» 22. Чотирнад- цять бісерних оздоб, що їх зібрав Людвік Вер- біцький, подані у зручних для відтворення графічних схемах. Проте уміщені тут твори не атрибутовані – автор видання не вказує ані осередку їх виготовлення, ані їх місцевих назв. Опрацювання корпусу зображальних дже- рел дозволяє скласти деяке уявлення про де- коративні особливості накладних бісерних прикрас. Однак неможливим є аналіз компо- нентів народного одягу, оздоблених вишив- кою бісером, бо ці твори майже не відображені у вказаних джерелах. Найціннішими для об’єктивного мис- тецтвознавчого дослідження стали речові http://www.etnolog.org.ua 269 пам’ятки: українські прикраси з бісеру та ви- шитий бісером одяг із фондових колекцій державних художніх та етнографічних музе- їв Києва, Івано-Франківська, Львова, Рівно- го, Санкт-Петербурга, Тернополя, Ужгорода, Чернівців, Чернігова, Борщева й Чорткова Тернопільської області, Коломиї Івано-Фран- ківської області, Самбора Львівської області, низки сільських музеїв та твори, що перебу- вають у приватних колекціях. Серед приват- них найвагомішими є збірки Ольги Колодій (м. Філадельфія, США), Івана Снігура (м. Чер- нівці), Івана Гречка (м. Львів), Оксани Тріски (м. Львів), Валентина Шура (м. Чернігів). Кожна державна та приватна колекція є унікальною з огляду на те, як вона була укомплектована та коли, звідки, яким чином і які твори до неї потрапили. Так, найдавні- ші експонати зберігаються у фондах Музею етнографії та художнього промислу ІН НАН України (м. Львів). Раритетом МЕХП є таблиці із взірцями покутських ґерданів XIX ст., які, щоправда, колись були частиною великої ко- лекції Єроніми Озаркевич 23. Ці твори напри- кінці XIX – на початку XX ст. неодноразово експонувалися на сільськогосподарських та етнографічних виставках у Відні, Празі, Кра- кові, Львові, Коломиї, Чернівцях, Тернополі та інших містах 24. Відзначимо також, що з усіх існуючих державних колекцій найповніше творчість народних майстрів заходу України представляє саме збірка бісерних оздоб МЕХП ІН НАНУ. Проте суттєвим недоліком цієї ко- лекції є відсутність належної паспортизації більшості пам’яток. Великою та порівняно добре атрибутова- ною є колекція Національного музею народ- ної архітектури та побуту України (м. Київ), що почала укомплектовуватися досить пізно – у середині XX ст. Проте це одна з небагатьох державних збірок, що володіють унікальними бісерними прикрасами з Полісся. Значний науковий інтерес становить ко- лекція українських бісерних оздоб, яка збері- гається у фондах Російського етнографічного музею (м. Санкт-Петербург). Її основу скла- дають пам’ятки початку XX ст., які зібрали Хведір Вовк (1904, 1905, 1908 рр.) та Кость Ши- роцький (1909, 1912 рр.) 25. Колекція україн- ських прикрас з фондів Російського етногра- фічного музею є набагато меншою за збірку, наприклад, МЕХП ІН НАНУ, проте вона має паспортизовані пам’ятки. Візуальне дослі- дження окремих творів дозволяє, користую- чись методом аналогії, здійснювати атрибуцію безіменних артефактів початку XX ст. Серед приватних колекцій окремої уваги заслуговує збірка чернівчанина Івана Сні- гура, що нараховує кілька сот творів – усі з Північної Буковини. На жаль, експонати не каталогізовані, а колекціонер не завжди може пригадати назву села, з якого походить той чи інший виріб. Водночас для дослідження де- кору буковинських творів з бісеру ця збірка, одна з найбільших, є неоціненною. По-своєму унікальна й невелика колекція бісерних при- крас та вишитого бісером одягу, яку зібрав львів’янин Іван Гречко. Серед раритетів – за- хідноподільські ґердани XIX ст., а також бу- ковинські сорочки, вишиті бісером. Приватну колекцію Ольги Колодій вирізняє широкий пласт різних типів бісерних оздоб XIX–XX ст. з усіх околиць західноукраїнського регіону. Окрім як у колекціях, прикраси з бісеру та вишитий бісером одяг ще можна розшукати в колишніх осередках побутування цих виро- бів. Такі пошуки проводяться під час щоріч- них комплексних мистецтвознавчих експе- дицій, що здійснюються відділом народного мистецтва Інституту народознавства НАНУ. У результаті цілеспрямованої пошукової ро- боти створюється база даних з фото-, а також аудіоджерел. Ці матеріали формують належ- ним чином атрибутовану джерельну базу до- слідження бісерного декору українського на- родного одягу. Завдяки польовим розвідкам вдається від- шукати відповіді на низку запитань з істо- рії, технології, типології та художніх відзнак творчості народних майстрів. Саме польові матеріали дозволяють вибудувати цілісну картину традиції бісерного декору україн- ського народного одягу. Інформація, добута в ході опитування респондентів, уможливлює реконструкцію мистецького явища, правдиве тлумачення відомостей (нерідко фрагментар- них), що накопилися при вивчені давнішніх писемних, зображальних та речових джерел. Примітки 1 Головацкий Я. О народной одежде и убранстве Русинов или Русских в Галичине и северо-восточ- ной Венгрии / Я. Головацкий. – С.Пб., 1877. – С. 60. 2 Там само. – С. 73. 3 Kolberg O. Pokucie. Obraz etnografi czny : w 4 cz. / О. Kolberg. – Kraków : Drukarnia Uniwersyte- tu Jagiellonskiego, 1882. – Cz. 1. – S. 35–49. 4 Франко І. Я. Етнографічна виставка у Тернопо- лі / І. Я. Франко // Франко І. Я. Зібрання творів : у 50 т. – К. : Наукова думка, 1985. – Т. 46. – С. 479. 5 Франко І. Я. Етнографічна експедиція на Бойківщину / І. Я. Франко // Франко І. Я. Зібрання http://www.etnolog.org.ua 270 творів : у 50 т. – К. : Наукова думка, 1982. – Т. 36. – Кн. 1. – С. 68–99. 6 Там само. – С. 91. 7 Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 1, 2 / В. Шухе- вич. – Репринтне відтворене видання 1899 року. – К. : Верховина, 1997. – С. 150, 156. 8 Вовк Хв. Етнографічні особливості україн- ського народу / Хв. Вовк // Студії з української етнографії та антропології / упорядкув. Ю. Іван- ченка. – К. : Мистецтво, 1995. – С. 130. 9 Moszyński K. Kultura ludowa Słowian / K. Mo- szyński. – Kraków : Polska Akademja Umiejętności, 1929. – Cz. I : Kultura materjalna. – S. 217–218. 10 Воропай О. Звичаї нашого народу. Етногра- фічний нарис : у 2 т. / О. Воропай ; відповідальний за випуск С. І. Білокінь. – К. : МВП Оберіг, 1991. – Т. 2. – С. 315. 11 Туркавський М. Етнографічна виставка По- куття в Коломиї / М. Туркавський ; пер. з пол. А. Б. Ємчук, вст. ст. канд. філол. наук М. М. Ва- сильчука. – Коломия : Народний дім, 2004. – С. 27. 12 ІФБ ІН, ЕП-10608–10655. 13 Шухевич В. Гуцульщина... 14 Франко І. Я. Етнографічна експедиція на Бойківщину… 15 Вовк Хв. Етнографічні особливості україн- ського народу… 16 Україна й українці: історико-етнографічний мистецький альбом Івана Гончара (Галичина, Буковина). – К. : УЦНК «Музей Івана Гончара», Оранта, 2007. – 304 с. : іл. 17 Українське народне мистецтво. Вбрання / під заг. ред. К. Г. Гуслистого. – К. : Держ. вид-во об- разотв. мистец. і муз. л-ри УРСР, 1961. – 327 с. : іл. 18 Свйонтек І. Вишивки Карпат. Альбом : у 2 т. / І. Свйонтек. – Івано-Франківськ : Народне мистецтво, 2004–2005. 19 Кульчицька О. Л. Народний одяг західних областей УРСР / О. Л. Кульчицька. – К. : Вид-во АН УРСР, 1959. – 74 табл. 20 Там само. – Табл. 43, 70. 21 Сенів І. В. Творчість Олени Львівни Куль- чицької / І. В. Сенів. – К. : Вид-во АН УРСР, 1961. – С. 162; МЕХП ЕП-83462, ЕП-83621–83625. 22 Вербіцький Л. Взори промислу домашнього / Л. Вербіцький. – Л. : Музей міського промислу, 1889. – Серія X. – 12 табл. 23 Єроніма Озаркевич (1865–1937 рр.) – най- молодша донька громадсько-культурного діяча і письменника, священика, засновника й організа- тора українського театру в Галичині – Івана Озар- кевича. 24 Скворій Р. Озаркевичі / Р. Скворій // Бойки. – 1995. – № 1–3. – С. 34. 25 Украинцы XIX–XX вв. : каталог-указатель этнографических коллекций. – Ленинград : ГМЭ народов СССР, 1983. – 64 с. http://www.etnolog.org.ua

Бісерний декор українського народного одягу: давні та сучасні джерела дослідження

Репозитарії

Схожі ресурси