Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Лавріненко, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Етнокультурна спадщина та сучасність
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207737
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність / Н. Лавріненко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 261-266. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207737
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077372025-10-14T00:14:13Z Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність Лавріненко, Н. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність / Н. Лавріненко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 261-266. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207737 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Лавріненко, Н. Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність Матеріали до української етнології
format	Article
author	Лавріненко, Н.
author_facet	Лавріненко, Н.
author_sort	Лавріненко, Н.
title	Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність
title_short	Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність
title_full	Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність
title_fullStr	Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність
title_full_unstemmed	Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність
title_sort	пам'ятки вітряного млинарства на теренах черкаської області: історія та сучасність
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина та сучасність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207737
citation_txt	Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність / Н. Лавріненко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 261-266. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT lavrínenkon pamâtkivítrânogomlinarstvanaterenahčerkasʹkoíoblastíístoríâtasučasnístʹ
first_indexed	2025-10-14T01:06:48Z
last_indexed	2025-10-15T01:07:33Z
_version_	1846008037697912832
fulltext	261 Назар Лавріненко (Черкаси) П А М ’Я Т К И ВІ Т РЯ НОГО М Л И Н А РС Т ВА Н А Т Е РЕ Н А Х Ч Е РК АСЬКОЇ ОБЛ АС Т І: ІС ТОРІ Я ТА С У Ч АСН ІС Т Ь Минуло понад півстоліття з тих пір, як вітряне млинарство остаточно втратило свої позиції на ринку млинарських послуг. Конку- ренція з новітніми двигунами тактично була програна. Після тривалого служіння людям вітряки виявилися непотрібними. Їх як свід- ків «доколгоспної» ери намагалися стерти з лиця землі, їх, за поодинокими винятками, не ставили на облік як пам’ятки архітектури місцевого значення. Наслідки такого став- лення проявляються й нині. Вітряки дожива- ють свої останні роки, вони забуті, понівече- ні, напівживі годувальники поколінь наших дідів. Тема вітряного млинарства, як і тема тра- диційного млинарства в цілому, не часто привертала увагу дослідників. Одним з пер- ших звернув увагу на вітряні млини як об’єкт етнокультурної спадщини українського на- роду відомий дослідник традиційної архітек- тури С. Таранушенко. Його стаття «Вітряки», побачивши світ у 1958 році, й понині лиша- ється найбільшим дослідженням млинарства в Україні та широко використовується до- слідниками. Автор переконливо доводить, що вітряки є своєрідною галуззю народної монументальної архітектури та робить вдалу спробу їх регіональної класифікації 1. Після С. Таранушенка дослідники тривалий час не зверталися до теми традиційного млинар- ства. Минув час, і сотні вітряків, які оглянув С. Таранушенко, зникли з лиця землі. Лише в 1998 році тема млинарства була висвітлена на сторінках часопису «Пам’ятки України». Ві- домий архітектор Л. Прибєга на основі дослі- дження млинових споруд, зібраних до музеїв просто неба, провів огляд типології, охорони та реставрації млинарських споруд України. Автор детально класифікує вітряні млини різних регіонів України, вказує на регіональ- ні конструктивні відмінності 2. Одночасно побачила світ стаття К. Ти- щенка «Млинова механіка». У ній автор під- сумував свої багаторічні пошуки та доніс до читача конструктивні особливості вітряних млинів, доніс спеціальну млинову терміноло- гію. Автор дійшов висновку, що значна кіль- кість млинової термінології є германізмами та полонізмами, що добре ілюструє шлях млинів до українських земель 3. Останнє до- слідження на тему млинарства було зробле- но С. Смолінським і є синтезованим оглядом млинарства на основі праць попередників та із залученням статистичних відомостей по- чатку XX ст. 4 Джерельна база дослідження млинарства ґрунтується на свідченнях місцевих жите- лів про сільські вітряки, документах архіво- сховищ України та різноманітних статистич- них збірників. Свідчення місцевих жителів слугують чи не єдиним джерелом інформа- ції про історію кожного конкретного мли- на. З них ми отримуємо відомості про вік пам’ятки, її власників, ремонти й перебудови. Наприклад, з розповіді Анастасії Петрівни Луценко (Піскової), 1931 р. н. (освіта 4 класи), довідуємося, що в с. Лука «збудувано вітряка Пісковим Петром Петровичем та Гайдай Ва- силем у 1924 pоці, працював він до середини 1970-х pоків, доки не помер батько. Для будів- ництва наймали діда Шатила із с. Сахнівки. Раніше в с. Лука було два вітряки. Другий був на березі, його давно знищили» 5. Відомості з архівосховищ часто носять допоміжний, статистичний характер. Скажімо, у 1913 році в Чигиринському повіті джерело фіксує п’ять водяних млинів, працівники яких про- йшли лікарський огляд (Журавка, Турія, Ставидла, Рудня, Пляківка) 6. Таке джере- ло, як Пам’ятна книжка Київської губернії за 1900 рік зберегло відомості про наявність млинів майже в кожному селі Чигиринсько- го, Черкаського, Канівського та ін. повітів. З нього ми довідуємося, що в с. Івківці було сім вітряних млинів, у с. Головківка – чотир- надцять вітряних млинів, у с. Полуднівка – чотири вітряні й вісім водяних млинів і т. д. по всіх населених пунктах краю 7. Важливим джерелом інформації про особ- ливості млинарства Черкащини слугують власне вітряки, які досі вціліли. Їх обстежен- http://www.etnolog.org.ua 262 ня та обміри надають відомості про млинову механіку, їх потужність та зовнішній вигляд. У цілому джерела та література з цієї темати- ки дозволяють проаналізувати динаміку змі- ни чисельності традиційних млинових спо- руд Черкащини, провести їх типологізацію та класифікацію. Бурхливий розвиток вітряного млинар- ства припадає на другу половину XIX – пер- шу третину XX ст. Одні з перших статистич- них даних про кількість вітряних млинів на території Київської губернії оприлюднено в «Статистическом описании Киевской гу- бернии» І. Фундуклея. У ньому відмічено, що млинарство нерівномірно поширено по губернії. Так, у Сквирському й Уманському повітах більшого поширення набували во- дяні млини. У 1847 році лідерами з вітря- ного млинарства були такі південні придні- провські повіти, як Чигиринський (320 вітр. млинів), Черкаський (184), Канівський (122), Звенигородський (118) 8. Відповідно, й сьо- годні вітряні млини віціліли частіше у схід- них районах Черкащини, де вони були більш поширені. Вітряне млинарство бурхливо розвивало- ся у другій половині XIX ст. Про це яскраво свідчить аналіз даних про чисельність мли- нів станом на 1900 рік. Візьмемо лідируючі за кількістю вітряних млинів тодішні Чиги- ринський та Черкаський повіти. За 53 роки кількість вітряних млинів у Чигиринському повіті зросла більш ніж у чотири рази – (до 1286 вітряків 9). У Черкаському їх кількість зросла майже в сім разів (до 1250 вітряків 10). Одночасно варто відмітити тенденцію до зменшення кількості водяних млинів у Чиги- ринському повіті зі 133 у 1847 році 11 до 82 у 1900 році 12. У Чигиринському повіті третина водяних млинів не витримала конкуренції вітряного млинарства. У Черкаському пові- ті, незважаючи на більшу кількість великих річок, також кількість водяних млинів ско- ротилася. Не доводиться говорити про їх ви- тіснення млинами з паровими двигунами. На початку XX ст. вони лише почали впро- ваджуватися. Про це свідчить той факт, що на просторах Чигиринського й Черкаського повітів у 1900 році налічувалося лише 9 паро- вих млинів. У відсотковому співвідношенні вітряні млини від середини XIX ст. до по- чатку XX ст. зайняли домінуюче становище серед усіх млинових конструкцій краю. На Чигиринщині відсоток вітряків зріс із 70 % до 93 %, а на Черкащині – із 60 % до 90,6 % (див. табл. 1) 13. Таблиця 1. Порівняльна таблиця співвідношення типів млинових конструкцій у Чигиринському та Черкаському повітах 1847 р. Чигир. 1847 р. Черк. 1900 р. Чигир. 1900 р. Черк. Вітряні 320 (70,64%) 184 (59.75%) 1286 (92.98%) 1250 (90.64%) Водяні 133 (29.35%) 124 (40.25%) 82 (5.92%) 114(8.26%) Топчаки ? ? 9 (0.65%) 11 (0.79%) Парові – – 6 (0.43%) 4 (0.3) Разом 453 308 1383 1379 У середньому 2.5 1.6 9.96 11.46 За статистичними даними, станом на 1900 рік у середньому на один населений пункт Черкаського повіту припадало по 11 вітряних млинів. У багатьох селах і містечках повіту на початку XX ст. налічувалося понад три десятки вітряних млинів. Наприклад, у с. Пруси (суч. Михайлівка) і с. Трушівці нараховувалося по 37, в Орловці – 38, Лип’янці – 40, Білозір’ї – 42, Лебедині – 43, В’язівку – 48 вітряків. Незважаючи на високі кількісні показ- ники, вітряне млинарство на початку XX ст. у регіоні ще не досягло вершини свого роз- витку. Чисельність вітряних млинів і надалі продовжувала зростати. Наприклад, якщо в с. Івківці Суботівської волості Чигиринсько- го повіту за даними того ж 1900 року налічу- валося 7 вітряних млинів 14, то в 1928 році їх там було 26 15. Подібно зросла кількість вітря- ків і в селах Головківка, Медведівка, Суботів та ін. Лише після колективізації на Черкащи- ні вітряне млинарство почало втрачати свої домінуючі позиції на ринку переробки зер- http://www.etnolog.org.ua 263 нових. Відчутний удар по вітряному млинар- ству припав у роки проходження регіоном фронтів Другої світової війни. Наприклад, у тому ж с. Івківці лишилося 4 із 26 вітря- ків 16. Вітряки, що вціліли, використовува- лися за призначенням до середини 1970-х pоків. З того часу більшість з них остаточно припинили служити людям. У другій поло- вині XX ст. в Україні кілька десятків вітряків вдалося «порятувати», перевізши їх до ство- рюваних музеїв просто неба (м. Переяслав, с. Пирогів та ін.). Тисячі їх лишалися стояти на сільських вигонах, були місцями улюбле- них дитячих та юнацьких забав. На кінець 1980-х pоків на території Черкаської області, за свідченнями А. Чабана, нараховувалося 176 вітряних млинів. За останні 20 років їх кількість зменшилася майже в 10 разів. Це трапилося поступово, без зайвого галасу, з нашої мовчазної згоди. Так, безслідно зник- ли вітряні млини в селах Трушівці (1996), Медведівка (1997), Матвіївка (1999), Вергуни (2003), Дібрівка (2004), Гончариха (2006), Лу- кашівка (2007) та десятки інших. Зрештою, на території Черкаської області станом на гру- день 2008 року виявлено 18 вцілілих вітряних млинів. Вони досі стоять на тих місцях, де вони століттями служили людям. Порівнюю- чи кількість вітряків, наприклад, на території колишнього Чигиринського повіту на почат- ку XX ст. (1286) і XXI ст. (4), бачимо очевидну потребу їх невідкладного порятунку. На теренах Черкаської області не кожен ра- йон зараз може пишатися вітряними млина- ми на своїй території. На сьогодні, скажімо, у Кам’янському, Христинівському, Монастири- щенському й багатьох інших районах ми не виявили жодної подібної споруди. Уже сьо- годні мешканцям цих районів, щоб на влас- ні очі оглянути вітряного млина, потрібно долати десятки й сотні кілометрів до музеїв просто неба чи найближчих забутих млинів області. Але ж куди їхати? Де вони вціліли? На це питання також не легко дати відповідь. Кілька вітряків більш-менш відомі завдяки своєму розташуванню поб лизу популяр- них туристичних маршрутів (с. Худоліївка Чигиринського р-ну та с. Будище Корсунь- Шевченківського р-ну). Навіть незважаючи на пряму близькість до шляхів, обидва вони лишаються поза увагою туриста. Адже вони не доглянуті, косметично прибрані зовні та понівечені всередині. Упродовж кількох років нам довелося зі- брати відомості про вітряні млини облас- ті. Шляхом звернень через регіональні ЗМІ до громадськості, вивчення топографічних карт (на них частина вітряків нанесена спе- ціальним символом), листування з район- ними та сільськими адміністраціями, регу- лярних кількаденних мандрівок-експедицій нам вдалося виявити на теренах Черкащини 18 вітряних млинів. За районами млини роз- поділені таким чином. У Чигиринському – 4, Шполянському – 4, у Канівському – 5, у Чор- нобаївському – 1, у Смілянському – 1, у Кор- сунському – 1, у Звенигородському – 1, у Зо- лотоніському – 1, у решті районів – 0. Їх стан збереженості переважно незадо- вільний, вони потребують проведення рес- тавраційних робіт. Одиницям із них пощас- тило привернути увагу добрих людей, вони мають ошатний вигляд і придатні до повно- цінної роботи. До таких можна зарахувати вітряки в с. Теклино Смілянського району, с. Івківці Чигиринського району, с. Стецівка Чигиринського району, с. Жовнино Чорноба- ївського району. За конструктивними особливостям вітря- ні млини Черкащини доцільно розподілити на типи. До каркасного стовпового (німець- кого) типу вітряків належать 15 пам’яток дерев’яної архітектури Черкащини. І лише один вітряк, розташований у с. Будище Звени городського району, належить до ша- трового (голландського) типу. За видом галь- мівної системи в більшості млинів виявлено ознаки двосторонніх дерев’яних дискових гальм. У чотирьох вітряних млинах виявлено більш складні дерев’яні гальма «лентового» типу. За кількістю крил серед уцілілих вітря- ків Право бережжя Черкащини збереглися виключно чотирикрилі механізми, а серед уцілілих вітряків Лівобережжя (Жовнино та Кліщинці-Вереміївка) є шестикрилі меха- нізми. Але за малою сукупною кількістю ві- тряків ми не можемо говорити про певну за- кономірність, а швидше про випадковий збіг обставин. Адже на Правобережжі, за свідчен- нями багатьох місцевих жителів, були й шес- ти- й восьмикрилі вітряки. На Лівобережжі до осені 2008 року був чотирикрилий вітря- ний млин у с. Ленінське Чорнобаївського району, а на Правобережжі в с. Трушівці до 1996 року був шестикрилий млин. Незважаючи на те що Л. Прибєга у своїй широковідомій публікації відмічає, що «пізні- ше до списків пам’яток внесли чимало інших млинарських споруд, які все ще лишалися по селах Черкаської, Полтавської та ін. облас- тей» 17, нами виявлено на обліку в переліку пам’яток Черкаської області лише 8 вітряних http://www.etnolog.org.ua 264 та 3 водяні млини. Із цих 8-ми вітряків 4 до кінця 2008 року зникли (Богунове, Григорів- ка, Старий Коврай, Трушівці). На межі руйна- ції перебуває вітряк кінця XIX ст. у с. Яблунів Канівського району. Він значно пошкоджений «шашелями», втратив зовнішню обшивку, дуже пошкоджений дах, що вимагає значних капіталовкладень для реконструкції. Проте його стан придатний до відновлення. Решта колись «взятих на облік» млинів, зокрема три з них (у селах Будище, Лебедин та Грищинці) перебувають у задовільному стані. Крім перелічених, ще 12 вітряних мли- нів, які вціліли на теренах Черкащини, до 2008 року були позбавлені охоронного стату- су і часто не мали власника. Сільські адміні- страції перекладали обов’язки на ліквідовані чи реорганізовані колективні господарства, а ті, якщо де й лишилися, через економічні проблеми відмовлялися від млинів. З листо- пада 2008 року всі вітряні млини регіону взя- то на баланс сільських рад та зареєстровано як пам’ятки архітектури місцевого значення. Серед 18 виявлених вітряних млинів Чер- кащини деякі мають доглядачів, добре збе- режені й за умови поінформованості гро- мадськості можуть слугувати привабливими туристичними об’єктами. Маємо на увазі єдиний вітряний млин Смілянського району в с. Теклине. У 1990 році його відреставрува- ли силами місцевої громади, що дозволило йому донині стояти не розграбованим, гото- вим до роботи. У селі біля нього традиційно проводять святкування Івана Купала. Бракує тут лише доброго під’їзного шляху до самого вітряка. Вітряк вдало розташований поблизу траси Сміла-Київ. Його стан збереженості за умовною п’ятибальною шкалою можемо смі- ливо оцінити в 5 балів. Цей вітряк єдиний в області, на якому цілком збереглася парусна система крил. На тверду четвірку можемо ці- нити стан вітряка в с. Суботів Чигиринсько- го району. Там вітряк зручно розташований, асфальтоване дорожнє покриття веде прак- тично до входу, його добре видно при в’їзді до села з Чигиринського шляху. У 1995 році сільська громада взялася за його реставрацію, але через бракований камінь їм не вдалося на- лаштувати правильну роботу млинових меха- нізмів. Невдовзі механізм було розграбовано. Але його каркас добре зберігся, деревина міц- на й вселяє надію на довговічність споруди. Серед його важливих недоліків потрібно від- мітити суттєве ушкодження зовнішньої час- тини головного вала, що може говорити про потребу його заміни чи капітального ремонту. Вкрай зручно розташовано млин у с. Бу- дище Звенигородського району. Він розташо- ваний практично понад шляхом відомого ту- ристичного маршруту «Батьківщина Тараса Шевченка» Це єдиний збережений на теренах Черкаської області вітряний млин «голланд- ського» типу, його каркас відремонтовано в 1998 році, частково збереглися механізми. Останнім часом намітилася тенденція до перевезення останніх вітряків до новітніх музеїв просто неба (с. Стецівка – «Музей мли- нарства» та с. Вереміївка – музей «Українські козацькі землі»). Завдяки благим намірам організаторів цих музеїв уже частку вітряків забрано зі своїх історичних місць і перевезе- но до «музеїв». Цим ми дозволяємо забирати часто останню пам’ятку старовини з тих сіл, де вони колись стояли, радували мандрівни- ків привітними змахами крил. Забрати мли- на – це все одно, що зняти останню свитину зі старця, адже в тих селах часто не лишається жодної іншої пам’ятки старовини. Опинившись у музейній установі, мли- ни, як правило, припиняють своє життя, вони перетворюються на муміфіковані не- рухомі експонати. Ми маємо досвід, коли звезені до гурту млини стоять без належної уваги, занед бані, у них відпадають крила (як нещо давно в Переяславі), до них не пускають туристів (с. Пирогів). Млини в музеях втра- чають свої функційні можливості й перетво- рюються на муляжі. У ситуації, що склалася, доцільно вцілілі вітряні млини взяти під державну охорону як пам’ятки народної архітектури та побу- ту регіонального значення, включити їх до путівників, організувати проведення їх ре- конструкції. Заслуговує на увагу добрий по- чин у цьому напрямі організації «Молодь за відродження села», яка уже відновила низку вітряків у рамках всеукраїнського проекту «Відновимо спільно». Одним з перших було відновлено століт- ній «Одинцівський» вітряк у с. Івківці Чиги- ринського району. Цей приклад є показовим, адже перед відновленням вітряк перебував у критичному стані, був одним із найгірше збережених вітряків області. На сьогодні цей вітряк став діючим, повертається навколо своєї вісі, шукаючи вітру, меле збіжжя, став привабливим туристичним об’єктом ново- створеного історико-етнографічного музею «Батьківщина Максима Залізняка». На фоні свого «безхозного» становища ві- тряні млини стали об’єктами полювання діл- ків від етнографії, які, купивши за безцінь http://www.etnolog.org.ua 265 останнього вітряка в районі, роблять з нього декорацію для «модної» ресторації. Полюють на них і творці приватних чи напівприватних музеїв просто неба. Вони, керуючись благою метою порятунку, перетворюють вітряки на обов’язкові декорації свого дітища. Над останніми вітряками області нависла реаль- на загроза знищення не від дощу й вітру, а від рук «модерних добродійників», які керують- ся не метою порятунку пам’яток, а виключно власними амбіціями та примарними прибут- ками. Захист вітряків полягає в оприлюднен- ні інформації про всі вітряні млини області, донесення до розуміння мешканців області, що збереження кожного з них на своє му місці є справою честі кожного мешканця області, небайдужого до долі свого краю в офіційно- му включенні їх до числа пам’яток старовини області. Наше завдання – зберегти вітряні млини для наших нащадків на їх історичних місцях діючими та охайними. І цього не так вже й складно досягти. Достатньо надати їм ста- тус пам’яток обласного значення, підтрима- ти програму «Відновимо спільно» й разом із сільською громадою відбудувати ці млини. Залучення до їх відбудови школярів навко- лишніх сіл слугуватиме запорукою бережли- вого ставлення молодого покоління до етно- культурної спадщини. Упродовж серпня 2007 – червня 2008 pоків вдалося зрушити справу порятунку вітряних млинів регіону з місця. Було доведено реаль- ність пропонованого нами шляху порятунку млинів – їх реставрації на місцях. На Чигиринщині, у с. Івківці, столітній вітряний млин був одним з найгірш збере- жених вітряків області. Його стіни, підлога, сходи в 1990-х роках пішли на дрова... Він стояв обдертий та похилений в очікуванні кращих днів. Улітку 2007 року громада села зібралася на першу толоку. Прийшли від першо класників до старезних дідусів з ціп- ками. Кожен мав свою роботу: хто подавав цвяхи, а хто допомагав доброю порадою. За перший тиждень селянам вдалося виконати нехитрі роботи – відремонтувати каркас, за- стелити підлогу, зашалювати стіни та встано- вити сходи. Вітряк зовні змінився, його було не впізнати. Та на цьому громада не зупини- лася. Упродовж грудня вдалося за старими фото виготовити і встановити нові крила. На Новий рік столітній млин закрутив крилами. Потім було найскладніше: постала необхід- ність відремонтувати, а переважно виготови- ти заново млинову механіку. Незважаючи на те що в с. Івківці в 1929 році налічувалося 26 вітряних млинів, віднайти на місці низку механізмів виявилося немож- ливо. Скажімо, щоб віднайти веретено (вал, що крутить верхній камінь), довелося звер- татися через ЗМІ до громадськості області 18. На заклик відгукнувся чоловік із с. Нехайки Драбівського району. Саме від нього з іншого краю області вдалося привезти цю необхідну деталь. Труднощі виникали й з виготовлен- ням малого триба (складної конусоподібної дерев’яної шестерні, що передає зусилля з триба на веретено). Для її виготовлення прав- нук колишнього будівничого млина об’їздив кілька вітряків області, копіював, робив влас- ні інженерні розрахунки. Чимало труднощів виявилося при ви- готовленні кулаків, зубів трибка та інших дерев’яних частин механізмів. Будівничі мли- нів добре розумілися на властивостях кожної породи деревини, знали, з якої саме краще ви- готовляти які деталі. Так, «на кулаки найліп- ше брати прикореневу частину старого граба, на основу трибка – вербу, а на щаблі можна й акацію поставити», – говорив уже покійний дід Степан (йому було вже 90 років) 19. Зрештою, 7 червня, у день відзначення 240-ї річниці від початку Коліївщини, у селі, де народився її очільник – Максим Залізняк – сільська громада урочисто запустила в дію реставрований вітряний млин. Приклад с. Івківці наслідують інші села області. Уже навесні цього року з ініціативи місцевого осередку громадської організа- ції «Конгрес молодих вчених Черкащини», у рамках громадської ініціативи «Відновимо спільно» почнеться реставрація вітряного млина в с. Худоліївка Чигиринського району. Завдяки своєму розташуванню при в’їзді на Чигиринщину, неподалік шляху Черкаси – Чигирин, він невдовзі стане туристичною окрасою не лише с. Худоліївка, а й усієї Чи- гиринщини. Запрошуємо долучатися до про- екту «Відновимо спільно!» й спільно рятува- ти безцінні пам’ятки народної архітектури та побуту українського народу – вітряні млини. Примітки 1 Таранушенко С. А. Вітряки // Народна твор- чість та етнографія – 1958 – Ч. І. – С. 81–99. 2 Прибєга Л. Традиційні млинарські спору- ди України: типологія, охорона та реставрація // Пам’ятки України. – 1998. – № 1–4. – С. 53–59. 3 Тищенко К. Механіка млинова // Пам’ятки України. – 1998. – № 1–4. – С. 60–64. http://www.etnolog.org.ua 266 4 Смолінський С. Вітряки України [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу : //http://rid- naukraina.com/view.aspx?type:=news&lang=1&nid= 229&id= 126. 5 Архів автора. – Ф. 5 : Млини, оп. 1, спр. 16 : Млин с. Лука, 1 арк. 6 Державний архів Черкаської області. – Ф. 548 : Чигиринська повітова земська управа, oп. 1, спр. 5 «О фабрично-санитарном надзоре», 7 арк. 7 Список населенных мест Киевской губернии, 1900 г. – 1896 с. 8 Статистическое описание Киевской губернии, изданное тайным советником Иваном Фундукле- ем : в 3 ч. – С.Пб. : Тип. МВД, 1852. – Ч. ІІІ. – С. 96. 9 Список населенных мест Киевской губер- нии... – С. 1785–1896. 10 Там само. – С. 1675–1783. 11 Статистическое описание... – С. 96. 12 Список населенных мест Киевской губер- нии... – С. 1785–1896. 13 Складено автором за матеріалами: Ста- тистическое описание Киевской губернии, из- данное тайным советником Иваном Фундукле- ем... – С. 96; Список населенных мест Киевской губернии... – С. 1675–1896. 14 Список населенных мест Киевской губер- нии... – С. 1864. 15 Лавріненко Н. П. Столітній велетень може зникнути // Черкаський Край. – 2005. – 21 груд- ня. – С. 7. 16 Архів автора. – Ф. 9 : Спогади про млини, спр. 3 : Німченко С. М. 1918 р. н. 17 Прибєга Л. Традиційні млинарські споруди України… – С. 56. 18 Паливода Я. Незабаром на Чигиринщині запрацює вітряний млин // Нова Доба. – 2007. – № 66. – С. 11. 19 Архів автора. – Ф. 2 : Спогади жителів с. Ів- ківці, спр. 3 : Німченко Степан Митрофанович. http://www.etnolog.org.ua

Пам'ятки вітряного млинарства на теренах Черкаської області: історія та сучасність

Institution

Ähnliche Einträge