Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Барташук, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Етнокультурна спадщина та сучасність
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207739
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля) / О. Барташук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 252-256. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207739
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077392025-10-14T00:05:24Z Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля) Барташук, О. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля) / О. Барташук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 252-256. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207739 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Барташук, О. Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля) Матеріали до української етнології
format	Article
author	Барташук, О.
author_facet	Барташук, О.
author_sort	Барташук, О.
title	Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля)
title_short	Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля)
title_full	Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля)
title_fullStr	Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля)
title_full_unstemmed	Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля)
title_sort	календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами хмельницького поділля)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина та сучасність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207739
citation_txt	Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля) / О. Барташук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 252-256. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT bartašuko kalendarnísvâtavumovahderžavnoínezaležnostízamateríalamihmelʹnicʹkogopodíllâ
first_indexed	2025-10-14T01:06:58Z
last_indexed	2025-10-15T01:07:43Z
_version_	1846008048167944192
fulltext	252 Олеся Барташук (Хмельницький) К А Л Е Н Д А РН І СВЯ ТА В У МОВА Х Д Е РЖ А ВНОЇ Н Е ЗА Л Е Ж НОС Т І (з а матері а ла м и Х мел ьн и ц ьког о Под і л л я) Свята як етнокультурне явище є пев- ною формою життя етносу. Історія їх вивчен- ня доводить тісний зв’язок з умовами життя громади, зі способами добування основних засобів існування, формуванням та розвит- ком світосприйняття і вірування. Зі зміною способу життя, соціального оточення та світогляду змінюється й перелік святкових дат, і зміна ця – частина загальних трансформацій, що відбуваються в культу- рі етносу під впливом найрізноманітніших факторів: соціально-економічних умов, по- літичного устрою, суспільної свідомості, що виявляється в змінах системи цінностей. Так, у 1918 році переможна диктатура про- летаріату встановила спеціальним декретом свої державні свята, котрі замінили більш як 30 державних свят дореволюційної Росії, серед яких домінували релігійні 1. Із цього ж часу відбувається тривалий процес форму- вання «нового червоного календаря», «не по- збавлений помилок та прорахунків» 2. Об’єктивним наслідком оформлення дер- жавного суверенітету України в 1991 році стало формування нової системи свят, нове структурування часу, тобто в пострадян- ський період святковий календар українців укотре зазнав значних трансформацій. Деякі з тих свят, що за десятиліття радянської вла- ди прижилися в побуті й отримали стабільну традицію, зникли, інші змінили назву, одно- часно активно відбувається процес входжен- ня нових свят і пам’ятних дат у календар. http://www.etnolog.org.ua 253 Значний інтерес, що виник до традицій- них календарних свят за роки незалежності, вимагає посиленої уваги до того, які традиції існували в даному етнорегіоні, що слугува- ло витоками цих свят, якими були їх функ- ції та як змінилася роль і функції свят у ра- дянському суспільстві й у пострадянський період. Прагнення до самопізнання і процес створення сучасних обрядів, ритуалів, свят зумовили увагу суспільства до вивчення тра- диційної культури й висунули своєрідне со- ціальне замовлення на дослідження сучасно- го стану святково-обрядової сфери. Саме тому вивчення свят, дослідження їх сучасного стану та процесів трансформації є актуальним і необхідним завданням етноло- гічної науки. На сьогодні в Україні відзначають дев’ять державних свят: Новий рік, Різдво, Пасху, Трійцю, Жіночий день, День солідарності трудящих, Всесвітній день миру, День Пере- моги, День Конституції України, День Неза- лежності України. Отож, до розряду держав- них через суспільно-політичне значення та національні цінності віднесено і ряд тради- ційних народних календарних свят, і свята, уведені в радянський час, що вже узвичаїли- ся в народному побуті, та нові свята, пов’язані зі становленням державності. Поряд з державними святами, котрі офі- ційно вважаються вихідними днями, значну роль у святковому календарі за доби незалеж- ності відведено датам традиційного агрока- лендаря, що відповідає як сезонним змінам у природі, так і регламентації праці традиційно аграрно орієнтованого подільського регіону, і саме ці святкові дати визначають регіональні особливості святкового календаря подолян. Святкування дат народного календаря відбиває світоглядні уявлення подолян про сакралізацію часу, зміну святкових і буден- них днів. Одначе в побуті краян досить стій- кою є традиція, вироблена за десятиліття ра- дянської влади: з пересторогою ставитися до виконання певних видів домашньої роботи в дні католицьких свят. Цьому значною мірою сприяє велика кількість змішаних шлюбів: «Хто його зна, чия Паска (чи Різдво) правиль- ніше, то й не тра нічого робити в ці дні» 3. Вплив церкви на сферу народної кален- дарно- обрядової звичаєвості подолян та на су спільну свідомість загалом сприяє узго- дженню традиційних обрядових явищ на- родного календаря з вимогами церковних канонів. Варто відзначити, що цей вплив спостерігається не лише в народному агрока- лендарі – усе впевненіше наповнюються цер- ковними ритуалами багато державних свят, які залишилися від «червоного радянського» календаря або з’явилися на виклики утвер- дження державності. Всесвітній день миру, День Перемоги, День Конституції України, День Незалежності України, День пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій у своїй структурі на Поділлі містять громад- ські панахиди, супроводжені релігійними відправами. Така різнорідність святкових дат спонука- ла нас до польових досліджень з метою визна- чення реального стану наповнення святково- го календаря подолян на вісімнадцятому році незалежності, що й буде метою нашої статті. Для цього ми використали метод включеного спостереження та провели анкетування (опи- тано 287 респондентів різного віку, освітньо- го рівня, роду занять із сільської місцевості й міст, які вважають себе православними). Визначено, що найшанованішими кален- дарними святами в усіх категорій подолян є Різдво і Великдень (97 %). 92 % молоді й рес- пондентів середнього віку (до 50 років) від- значили серед улюблених та шанованих свят і Новий рік, а от подоляни старшого віку зазна- чили, що Новий рік – це не народне і не релі- гійне свято, а лише календарна дата чи «совєт- ське» свято. Найчастіше аргументували тим, що «яке ж це свято, як у церкві не правиться» 4. Такі факти свідчать як про зростаючий вплив церкви на всі сфери життя населення краю, так і про досить стійкі світо глядні уявлення в середовищі подолян про сакральність святко- вого часу. Натомість 63 % подолян святкують Старий Новий рік як у родині, так і в трудових колективах, розважальних закладах. 76 % опитаних подолян назвали улюб- леним серед календарних свят 8 Березня, при- чім не лише в суспільно-громадських формах, але і в значному розвитку хатньо-родинного плану (вихідний день, святковий стіл, родин- на трапеза, гостювання, пошанування бабусь як старійшин роду тощо). 23 лютого за тради- цією відзначають у домашніх умовах, трудо- вих колективах, шкільних або студентських аудиторіях 52 % опитаних подолян. Спроба за роки незалежності перенести це свято, що в радянські часи було в стійкій гендерній парі з 8 Березня як день, коли вітають чоловіків різ- ного віку, на 6 грудня не отримала належної підтримки в середовищі подолян, особливо в традиціях родинного святкування. На відміну від дати 6 грудня, що є переважно професій- ним святом військових, 23 лютого залишилося http://www.etnolog.org.ua 254 Днем чоловіків, коли вони отримують вітання незалежно від віку та роду занять. Досить значний відсоток подолян (74 %) святкують Трійцю, що пов’язано насамперед зі статусом неробочого дня цієї календарної дати. Одначе ще одним фактором глибокої вкоріненості Трійці в традиційний календар подолян є живучість ритуалів хатньо-родин- ного плану святкування, оскільки ще на по- чатку ХХ ст. Трійця, нарівні з Різдвом і Пас- кою, належала до найшанованіших релігійних свят на Поділлі 5. Проте крім клечання помеш- кання зіллям, відвідування церкви або прове- дення храму в окремих селах наші респонден- ти не змогли назвати інших зелено святських ритуалів громадського плану. Респонденти старшого віку називали серед особливостей церковного змісту троїцьких ритуалів на По- діллі поминання самогубців: лише раз на рік на це свято за їхні душі подають у церкву ми- сочку і замовляють заупокійні молитви 6. Більше 71 % опитаних різного віку відмі- тили величезне значення для родини та гро- мади загалом традиційних поминальних днів на Трійцю і Провідну неділю (з локальними варіантами в термінах). Однак респонденти зосереджувалися переважно на морально- етичному значенні ритуалу відвідування могил родичів, світоглядно-магічна основа культу предків за десятиліття антирелігійної пропаганди та формування матеріалістич- них поглядів на світ розмилася. Цьому знач- ною мірою також сприяла та сприяє позиція християнської церкви, що веде боротьбу з пережитками язичництва, знищуючи значну кількість народних поминальних ритуалів у циклі календарної звичаєвості. Зокрема, ба- гато респондентів зазначали в анкетах, що за останні 10–15 років під впливом церкви зник ла традиція проведення спільної трапе- зи на кладовищі. Поминальні мотиви простежуються і у святкуванні Дня Перемоги, який відзнача- ють 84 % подолян. Форми святкувань назва- ні найрізноманітніші: традиційні ще за часів Радянського Союзу паради – святкова хода до пам’ятників Воїнам-визволителям чи Во- їнам-односельчанам, перегляди телерепорта- жів зі святкових заходів у столиці, спеціаль- ні телепередачі, святкові концерти, святкова трапеза з обов’язковими поминальними тос- тами, виїзд на природу тощо. 68 % респондентів відмітили серед най- більш шанованих у громаді (часто це понят- тя замінюється у відповідях на колектив: це і коло друзів, і колеги по роботі, і сільська гро- мада, і учнівський клас чи студентська гру- па тощо) свято 1 Травня – День солідарності трудящих (Травневі свята, майовка, з огляду на велику кількість вихідних днів та розви- нену систему суспільно-громадських форм святкової комунікації: виїзди на природу ро- динами, трудовими колективами – так звані майовки, особливо поширені за останні кіль- ка років туристичні поїздки на «майські праз- ники» в Карпати, на море, за кордон тощо). За роки незалежності зникли демонстрації як форми офіційного суспільно-громадського вияву святкування Першотравня, однак на- томість особливого значення набули родин- ні форми, коли завдяки декільком вихідним дням, що припадають на свята, збираються родини, виконують великі об’єми господар- ських робіт на присадибних чи дачних ділян- ках. Обов’язково відбуваються традиційні для народних свят застілля та гостювання. 62 % респондентів усіх вікових категорій до широко поширених святкових дат на Поділлі віднесли святкування зимового Святого Ми- колая. Молодь віддала перевагу святкуванням хатньо-родинного плану (символічні пода- рунки) і суспільно-громадських форм: гостю- вання, могорич, який виставляють Миколи чи ті, хто є Миколайовичем (Миколаївною), а люди старшого віку відзначили переважно ре- лігійно-церковні традиції, наголошуючи, що компанії водити в цей час не слід, «бо піст». 26 % молодих респондентів (переважно учнівська і студентська молодь) серед улюб- лених календарних традицій назвали во- рожіння на Андрія або проведення Андрі- ївських вечорниць у навчальних закладах. І лише в окремих подільських селах (Ворон- ківці Старокостянтинівського р-ну, Кузьмин, Баглайки Красилівського р-ну, Лідихівка Тео фіпольського р-ну та ін.) за традицією ви- пікають калиту, проте особливих обрядодій з нею не проводять. Лише 7 % з опитаних назвали серед свят, що мають традиції в колі родини або друзів, ку- пальські обрядодії, до того ж, що особливо ці- кавило нас із погляду механізму ретрансляції календарних обрядів, інститутом відроджен- ня традицій за часів незалежності все частіше стає не родина, а школа чи інші громадські об’єднання (сільська рада, працівники клубу, районний Будинок культури, профспілкова організація місцевого сільгосппідприємства тощо). Саме своїми зусиллями вчителі та учні організовують уже понад десять років свят- кування Купала в с. Остапківці Городоцького району. Це костюмоване видовище, розробле- http://www.etnolog.org.ua 255 не за сценаріями, які друкують в освітянській періодиці (у журналах «Позакласний час», «Розкажіть онуку», «Бібліотечка вчителя по- чаткових класів», «Бібліотечка вихователя дітей дошкільного віку», «Берегиня»), та за спогадами місцевих старожилів, збирає щоро- ку 7 липня на подвір’ї місцевої школи багато люду. Також більшість респондентів зауважи- ли, що сьогоднішнє святкування Купала, на- віть у порівнянні із 60–80-ми роками ХХ ст., знач но збіднилося. Зникають традиції хатньо- родинного плану та громадські форми свят- кувань статево-віковими групами. «Раніше на Купайла так було весело, молодь збиралася коло ставка та чудила. І ніякої горілки не було, а тепер молодь не бачить Купала, аби Іван – то давай горілку. Тепер купаюця в горілці» 7. Рес- понденти засвідчили переважно громадсько- церковні форми святкування Купала: оскіль- ки в цей день обов’язково відбувається служба в церкві, то й робити нічого по господарству не можна, окрім догляду за худобою. Найбідніший план-зміст у хатньо-родин- ному й суспільно-громадському плані (4 %) визначили жниварські й петрівчані обряди. Лише респонденти старшого і похилого віку згадували, що колись у колгоспі святкували зажинки чи обжинки всі гуртом, з відповід- ною хліборобською атрибутикою та символі- кою, зуміли пригадати тексти жниварських пісень, назвати місце їх виконання в обряді. На зникнення петрівчаних ритуалів мала вплив як тенденція до виключення з побуту та календаря багатьох народних свят з боку церкви ще від кінця ХІХ ст., так і нігілістич- на позиція радянської ідеології, яка під гас- лом боротьби з «релігійними пережитками» десятиліттями відкидала всі народні тради- ції, не дуже вдаючись у виокремлення серед них тих, що позбавленні релігійно-христи- янського елемента. А от на зникнення жни- варських традицій, що були досить пошире- ні в трудовому календарі ще за радянських часів, значно вплинуло масове зникнення за роки незалежності на Поділлі колгоспів та повернення до фермерських чи індивідуаль- них форм господарювання. Тому до обрядів пошанування врожаю на сучасному етапі подоляни найчастіше відносять Медовий і Яблучний Спас (58 % респондентів), а серед обов’язкових ритуалів переважно згадували освячення дарів нового врожаю в церкві та подекуди відвідування могил родичів, «щоб покласти на могилку свяченого» 8. Серед сільського населення Центрального Поділля переважно втрачені традиції свят- кування Колодія, а Масляну (особливо в міс- тах) більше знають як свято проводів зими, і лише 18 % назвали Колодку святом, що має суспільно-громадський зміст із відповідни- ми ритуалами та супровідним фольклором. У містах залишилися стійкими традиції гро- мадського святкування проводів Зими, що перейшло з радянських часів, тому 48 % саме це свято віднесли до традиційних. Багато свят народного календаря були віднесені переважно до християнсько-цер- ковного плану, тобто респонденти старшого покоління називали їх як свята, коли вони відвідують службу в церкві, але вдома чи статево-віковими групами ніяких обрядодій не проводиться. Винятками є лише ті кален- дарні дати, на які припадають Храмові свя- та в населених пунктах (Покрова, Дмитра, Михайла, Миколи та ін.), коли до християн- сько-церковного плану долучається ще й хат- ньо-родинний: відбуваються святкові вечері, приїжджають на гостину діти, які не дуже да- леко живуть, куми чи родина з ближніх сіл, однак урочистості тривають лише впродовж одного дня. Значне занепокоєння викликає той факт, що понад 36 % опитаних (студентська і шкільна молодь, люди середнього віку) до улюблених календарних свят віднесли ще й день Святого Валентина, указавши, що ін- формацію про нього вони отримують зі ЗМІ, мережі Інтернет, у навчальних та розважаль- них закладах, а святкують в колі колег, дру- зів та сім’ї. Серед найпоширеніших ритуалів назвали використання спеціальної святкової атрибутики, обмін подарунками, участь у святково-розважальних заходах. 14 % молоді до календарних свят, що ма- ють традиції проведення в школі та студент- ських молодіжних гуртах, віднесли Хеллоуїн, цінуючи це свято «за його карнавальність, розкуту і невимушену веселість» 9. І якщо Хеллоуїн переважно святкує молодь у міс- тах, то ритуали Дня всіх закоханих знаходять жваву підтримку і серед сільської молоді. Проведений моніторинг свят зафіксував певну хаотичність у традиціях святкування, оскільки всі свята існують одночасно, а тому відбуваються мутації; ритуали календарних і релігійних свят заповнюють обрядовість дер- жавних дат, а взяті за основу європейські й американські традиції набувають досить по- мітних українських особливостей і нюансів. Ці факти є свідченням глибини глобалі- заційних процесів, коли завдяки розвитку ЗМІ, індустрії розваг, через засилля атрибу- http://www.etnolog.org.ua 256 тики та доступності інформації про традиції святкування чужих свят вони обростають ритуалами і вводяться у святковий календар. А ще значну роль у їх поширенні відіграє той факт, що еволюція календарної звичаєвості ще з кінця ХІХ ст. відбувається шляхом пе- реведення більшості традицій у сферу суто родинного святкування, з одного боку, та, з другого, – молодіжних розваг. Саме тому мо- лодь упродовж багатьох десятиліть відбирала у святкуваннях те, що їй було зрозуміле і від- повідало її інтересам. Отже, святковий календар подолян за доби незалежності становить поєднання офіційних державних, народних аграрних, календарних і значної кількості як тих свят, чиї традиції сформувалися ще в «червоному календарі», так і нових. Їх аналіз дозволив визначити, що на ставлення подолян до тієї чи іншої календарної дати впливає не лише статус свята як державного, бо, наприк лад, таких, хто святкує День Незалежності Укра- їни ми визначили лише 29 % (святкують за родинною трапезою, у колі друзів чи беруть участь у громадських заходах), а День Кон- ституції України ще менше – 11 %, і лише тому, що це вихідний день – велике значення має вкоріненість традицій, зв’язок з народ- ним агрокалендарем, розробленість ритуалів та атрибутики, активна державна підтримка та пропаганда через ЗМІ. Зокрема, активно формуються загальноукраїнські суспільно- громадські (церква–влада–громада) і хатньо- родинні ритуали відзначення Дня пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій і Дня Свободи, що дістали за останні роки знач ну державну підтримку й фінансування. Завдяки значній комерціалізації обростають ритуалами Хеллоуїн і день Святого Валенти- на, стаючи святами шкіл, офісів, підприємств громадського харчування тощо. За результатами аналізу сучасного свят- кового календаря подолян можемо кон- статувати, що процес його формування на регіональному рівні, як і загалом у загально- українському контексті, не завершився. У святковому календарі подолян неофіційно вкорінені як Всесвітній день сміху (1 квіт- ня), так і день визволення окремих населених пунктів Хмельниччини від фашистських за- гарбників. Тобто, на сучасному етапі свят- ковий календар подолян – це складне по- єднання традиційних народних (аграрних і православних), громадських (державних, професійних, сезонних, фольклорних) і пам’ятних дат (річниці). Також дедалі більше обростають ритуалами, як данина глобалі- заційним процесам, нові свята, чужі україн- ським традиціям. Перспективи подальших досліджень мо- жуть стосуватися встановлення співвідно- шення хатньо-родинних, суспільно-гро- мадських і церковно-громадських форм святкування дат сучасного святкового ка- лендаря подолян та їх співвіднесеність із за- гальноукраїнським контекстом. Досить ціка- вими, на наш погляд, видаються дослідження тих свят у сучасному календарі, які не мають своєї специфічної обрядовості, порівняно з тими, що нею наповнені. Примітки 1 Александров В. А. Русские : монография / [отв. ред. : В. А. Александров, И. В. Власова, Н. С. Поли- щук]. – М. : Наука, 1999. – С. 583. 2 Климець Ю. Купальська обрядовість на Україні / Ю. Климець. – К. : Наукова думка, 1990. – 142 с. 3 Записано від Ганни Іванівни Шкодяк, 1928 р. н., у с. Варівці Городоцького р-ну Хмель- ницької обл. 4 Записано від Євдокії Іванівни Котелюк, 1912 р. н., у с. Копачівка Деражнянського р-ну Хмельницької обл. 5 Теодорович М. І. Волинь в описах міст, місте- чок і сіл в церковно історичному, географічному, етнографічному, археологічному і ін. відношен- нях: історико-статистичний опис церков і пара- фій Волинської єпархії. – Почаїв : Типографія По- чаєво-Успенської Лаври, 1899. – Т. ІV. – С. 115–153. 6 Записано від Галини Василівни Бровко, 1935 р. н., у с. Ярославка Летичівського р-ну Хмельницької обл. 7 Записано від Ніни Миколаївни Олійник, 1927 р. н., у с. Міцівці Дунаєвецького р-ну Хмель- ницької обл. 8 Записано від Нагорної Ганни Іванівни, 1947 р. н., у с. Лозове Деражнянського р-ну Хмель- ницької обл. 9 Гаєвська Т. І. Народна обрядовість в незалеж- ній Україні : дис. … канд. іст. наук : спец. 17.00.01 / Тетяна Іллівна Гаєвська. – К., 2006. – С. 167. http://www.etnolog.org.ua

Календарні свята в умовах державної незалежності (за матеріалами Хмельницького Поділля)

Institution

Ähnliche Einträge