Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Федина, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Series:	Матеріали до української етнології
Subjects:	Етнокультурна спадщина та сучасність
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207741
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції / О. Федина // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 242-247. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207741
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077412025-10-14T00:16:46Z Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції Федина, О. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції / О. Федина // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 242-247. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207741 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Федина, О. Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції Матеріали до української етнології
format	Article
author	Федина, О.
author_facet	Федина, О.
author_sort	Федина, О.
title	Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції
title_short	Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції
title_full	Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції
title_fullStr	Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції
title_full_unstemmed	Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції
title_sort	український народний костюм кінця xix - початку xx століття: сутність художньої традиції
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина та сучасність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207741
citation_txt	Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції / О. Федина // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 242-247. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT fedinao ukraínsʹkijnarodnijkostûmkíncâxixpočatkuxxstolíttâsutnístʹhudožnʹoítradicíí
first_indexed	2025-10-14T01:07:06Z
last_indexed	2025-10-15T01:12:56Z
_version_	1846008376737136640
fulltext	242 Оксана Федина (Львів) У К РА Ї НСЬК И Й Н А РОД Н И Й КО С Т ЮМ К І Н Ц Я Х І Х – ПОЧ АТ К У Х Х С ТОЛ І Т ТЯ: С У Т Н ІС Т Ь Х УДОЖ Н ЬОЇ Т РА Д И Ц І Ї Процес інтеграції культур різних наро- дів у світову цивілізаційну систему загрожує, з одного боку, втратою ними самобутності, а з другого, детермінує явища протилежного характеру – посилення національної само- свідомості, актуальність духовних цінностей, прагнення до збереження етнічної специфіки та захисту основних складових етнічної куль- тури. Одним із головних, сутнісних компонен- тів етнічної культури є народне мистецтво і, зокрема, художня творчість. Відомо, що свого часу чимало мистців – представників різних художніх напрямків і жанрів – зверталися до культурного минулого свого народу та сві- тової спадщини, прагнучи знайти найбільш переконливу опору для своєї творчості. На думку окремих дослідників, чим віддалені- шими в часових межах є ці пласти культури, тим істиннішою виявляється основа для їх- ніх творчих інтенцій. Тому на початку ХХІ ст. нам вкрай необхідно знати основоположні моменти культурного буття, мати правди- ві, науково обґрунтовані критерії розуміння мистецтва свого народу, знати його місце й функції, як минувшини, так і сьогодення, а особливо – у майбутньому. Якщо збереження та розвиток народного мистецтва вже від ХІХ ст. було пріоритетним завданням українознавчих студій, то в ХХ ст. особливої уваги потребує проблема естетич- ного обґрунтування сприйняття творів на- родного мистецтва та збагнення нашими су- часниками сутності художніх традицій у них. Так, у контексті вищевикладеного акту- альним, з нашого погляду, є сучасне, адекват- не розуміння специфіки художньо-образної системи українського народного вбрання кінця ХІХ – початку ХХ ст., етики та естетики образу національного костюма. Дослідженню традиційного вбрання укра- їнців присвячено чимало наукових праць, у яких більш-менш коректно висвітлюються питання історико-етнографічних особли- востей традиційного вбрання, його худож- ньої своєрідності. Метою ж цієї публікації є з’ясування засадничих принципів творення ансамблів традиційного народного одягу різних історико-культурних регіонів Украї- ни – сталих, незмінних, обов’язкових рис, які становлять основу їхньої художньо-образної системи, сутність художньої традиції. Така постановка проблеми потребує, на нашу дум- ку, дослідження традиційного вбрання укра- їнців у єдності етнографічного, мистецтво- знавчого та культурологічного аспектів. Так, зокрема, теоретико-естетичний ана- ліз численних ансамблів українського на- родного одягу кінця ХІХ – початку ХХ ст., збережених у колекціях музеїв України та приватних збірках, зафіксованих в архівних фотоматеріалах та творах образотворчого мистецтва, дав можливість усталити деякі закономірності та формальні принципи гар- монії українського традиційного костюма. Вважаємо, що вони можуть бути представле- ні так: Ансамбль жіночого святкового вбрання Київська область, Бородянський район (ДМУНДМ, м. Київ) Компоненти: сорочка, плахта, запаска, крайка, керсетка, коралове намисто, намітка. Прикметною рисою композиційного ви- рішення цього cвяткового жіночого костю- ма є контраст трапецієподібної та прямої форм – плечового (керсетки) та поясного одягу (плахти та запаски). Разом вони під- креслюють вертикальність силуету костюма, надають йому деякої монументальності. Це враження підсилено контрастним поєднан- ням горизонтальних та вертикальних деко- ративних ліній. Характер стилізації орнамен- ту – геометричний. Поєднання білого, рожевого (червоного) та брунатного кольорів надає образу цьо- го костюма шляхетних рис. Домінуючий червоний колір в орнаментиці плахти під- креслює враження святковості. Лаконічний графічно-лінійний декор керсетки, склад- ність крою цього жіночого плечового одягу (наявність із боку спинки таких конструк- тивно-декоративних елементів, як складки) http://www.etnolog.org.ua 243 та якість фабричної тканини є свідченням впливу міської моди. На темно-брунатному тлі керсетки виразно звучать разки корало- вого намиста. Головний убір – намітка з тонкого серпан- кового полотна, вив’язана в особливий спосіб, надає цьому вбранню своєрідності. У ньому звучать культурні традиції жіночих голо- вних уборів часів Княжої доби, а можливо, і давнішого походження. Загалом художнє ви- рішення цього святкового одягового ансамб- лю відповідає тогочасним етиці та естетиці образу молодої жінки. Ансамбль жіночого святкового вбрання Вінницька область (ДМУНДМ, м. Київ) Компоненти: сорочка, обгортка, тканий пояс, коралове намисто, намітка. Прикметною рисою цього традиційного жіночого костюма є графічність його ком- позиційного вирішення – рівновага площин чорного і білого кольорів, лаконічний геоме- тричний характер вишивки сорочки. В осно- ві його системи декору лежить ритм горизон- тальних та вертикальних орнаментальних ліній та смуг, де широкий тканий пояс слугує виразним колірним акцентом (із домінуючим червоним та вкрапленням жовтогарячого, зеленого та фіолетового кольорів). Він озна- чує зони «верху» й «низу» жіночого костюма. Разки коралового намиста з металевими при- красами підкреслюють святковість образу. Силуетна форма обгортки – динамічна, один її край закріплено на талії. Асиметрію поясного вбрання врівноважують довгі кін- ці пояса, що звисають із протилежного боку костюма. У шапкоподібному уборі голови тут зву- чать естетичні риси жіночих убрань Княжої доби. Як і в попередньому варіанті, збереже- но ідею ансамблевого вирішення костюма. Ансамбль жіночого святкового вбрання Полтавська область (МЕХП ІН НАН Украї ни, м. Львів) Компоненти: сорочка, плахта, запаска, крайка, керсетка, коралове намисто, очіпок і хустка. Подібно до попереднього варіанта вбран- ня, силует полтавського костюма творять трапецієподібної форми керсетка та прямо- кутної – плахта й запаска. Їхнє контрастне поєднання підсилено опозиційністю кольо- рів – сіро-зеленого та червоного. Крій кер- сетки із завищеною лінією талії надає силу- етній формі жіночого костюма стрункості, а ритм складок з боку спинки підкреслює естетичну виразність форми цього плечо- вого одягу. В образному вирішенні керсетки виражено своєрідний синтез елементів сіль- ської та міської культур. Якщо рослинний мотив аплікації (квітка-дерево) на пілочці керсетки має традиційний характер, то осо- бливості її крою та використання оксамиту як коштовного матеріалу оздоблення є свід- ченням міської моди. Характерною ознакою цього та інших жі- ночих убрань є ритмічна, за колірним вирі- шенням, узгодженість його складових. Так, взуття, керсетка і очіпок творять тут певний ряд компонентів із сіро-зеленим кольором в основі. Вони, відповідно, у шаховому по- рядку, чергуються з комплексом поясного вбрання, намистом та хусткою червоного кольору. У композиції цього костюма ви- разним є принцип симетрії та рівноваги. Вишивка рукавів «білим по білому» на- дає ансамблю жіночого одягу шляхетнос- ті. У системі декору поєднуються елементи Вінницька обл. (ДМУНДМ, м. Київ) http://www.etnolog.org.ua 244 рослинного та геометричного характеру із домінуванням останнього. Ансамбль жіночого святкового вбрання Рівненська область (МЕХП ІН НАНУ, м. Львів) Компоненти: сорочка, спідниця, запаска, крайка, безрукавка, коралове намисто, на- чільна стрічка, намітка. Характерною рисою цього волинського вбрання є контраст білого і червоного кольо- рів із домінуванням останнього. Видовжена, розширена до низу форма спідниці й запас- ки, із притаманним їм смугастим тканим орнаментом, та коротка до талії, прилеглого силуету безрукавка творять силует цього жі- ночого костюма та підкреслюють його верти- кальну спрямованість. Безрукавка червоно- го кольору з фабричної тканини слугує тут композиційним центром. Ускладнений крій цього плечового одягу – поглиблений виріз горловини (на зразок декольте) та додатково підкреслена лінія талії завдяки ритму клапа- ноподібних декоративних елементів свідчать про вплив міської моди того часу. Орнамен- товане поле рукавів сорочки несе в собі ідею рівноваги. Геометричні елементи тут розмі- щено в шаховому порядку. Разки коралово- го намиста, вишивана червоними нитками начільна стрічка і начільна частина намітки підкреслюють ансамблеву єдність комплексу головного убору і прикрас, а відтак, і всіх ком- понентів костюма. У ньому репрезентовано елементи сільської та міської культур, есте- тичні традиції давньоукраїнського періо ду та нового часу. Ансамбль жіночого святкового вбрання Житомирська область (ДМУНДМ, м. Київ) Компоненти: сорочка, спідниця, запаска, крайка, коралове намисто, хустка. Важливим композиційним прийомом, як і в попередньому варіанті жіночого костюма, виступає контраст білого і червоного кольо- рів. Виразним є протиставлення «верху» і «низу» – як світлої, малої форми та темної, ве- ликої. Разом вони підкреслюють стрункість силуету жіночого вбрання. Оригінальним є тут малюнок тканої запаски, завдяки якому вона постає семантично насиченим компо- нентом. Орнаментальну композицію запаски побудовано за принципом дзеркальної си- метрії та колірної рівноваги. Вона має пере- дусім чітко виражену тридільну структуру (низ-середину-верх), характер декоративних елементів – геометричний. Тут виражено сві- тоглядні ідеї давнього походження – уявлен- ня наших предків про універсальну модель світу та діалектичну природу всього сущого. У цьому виявляється традиційність світогля- ду українців. Горизонталь тканого пояса на талії про- тиставлено вертикалі вишиваної пазухи со- рочки. Хустка, подібно до намітки в інших історико-культурних регіонах, вив’язана на зразок шапкоподібного головного убору. З погляду ансамблевої єдності компонентів помітною є відсутність верхнього плечового одягу: декоративну площину поясного вбран- ня композиційно не врівноважено. Ансамбль жіночого святкового вбрання Львівська область., Яворівський район (Павлюк С., Чмелик Р. Скарби Музею етно- графії та художнього промислу Інституту народо знавства НАН України. – Л., 2005. – 228 с. : 71 іл.) Компоненти: спідниця-шорц, запаска, со- рочка, кабат, коралове намисто, бавниця і хустка. Прикметною рисою цього яворівського жіночого вбрання, як і попереднього волин- ського, є естетика білого кольору. Львівська обл., Яворівський район http://www.etnolog.org.ua 245 Форма костюма – прилеглого силуету, роз- ширена до низу. Нижні краї спідниці, запас- ки, кабата, а також разки намиста й бавниця, творять ритм горизонталей, підкреслюють пропорційні співвідношення компонентів костюма, їхню спрямованість вгору. Цій ідеї підпорядковано повздовжні лінії тканого ма- люнка спідниці-шорц, довгі кінці крайки та вишивані смуги пілочок кабата. Разом вони становлять традиційну систему декоратив- ного оздоблення. Домінуючий орнаменталь- ний мотив – «квітковий». Контраст білого та червоного, із вкрапленням синього, надають цьому яворівському вбранню своєрідності. Ввжливу роль у його образному вирішенні відіграє головний убір. Ансамбль жіночого святкового вбрання Львівська область, Яворівський район (ЛНМ ім. А. Шептицького) Компоненти: спідниця-шорц, запаска, со- рочка, безрукавка, хустка і бавниця. В основі композиції костюма – контрас т площин білого та червоного кольорів, го- ризонтальних та вертикальних орнамен- тованих смуг. Характерною ознакою цього вбрання є мальовничість, «квітковість» (без- рукавка, прикрашена барвистими дрібними квітковими візерунками), на відміну від гра- фічної чіткості оздоблення плечового одягу інших жіночих одягових ансамблів цього регіону. Характерною рисою образного вирішен- ня цього яворівського ансамблю вбрання є синтез елементів сільської та міської культур. Тут має місце поєднання архаїчних мотивів (ряд антропоморфних фігур, що чергують- ся з мотивом «деревця» у вишивці запаски) та конструктивно-декоративних прийомів, притаманних одяговим формам західноєв- ропейської моди (крій безрукавки). Важливу роль у композиції ансамблю костюма відіграє головний убір, складовими якого є бавниця й хустка. У їхньому худож- ньому вирішенні збереглися естетичні риси уборів осіб високого князівсько-боярського рангу. Ансамбль жіночого святкового вбрання Тернопільська область, Борщівський ра- йон (Павлюк С., Чмелик Р. Скарби Музею етно графії та художнього промислу Інститу- ту народознавства НАН України. – Л., 2005. – 228 с. : 71 іл. – Іл. 70) Компоненти: сорочка, обгортка, запаска, тканий пояс, коралове намисто. Західноподільський жіночий костюм ви- різняється особливою естетикою чорного кольору, підкресленою симетрією та рівно- вагою форм. Контрастне поєднання чорно- го, білого та червоного надає образу костюма врочистості. Характерним у цьому ансамблі жіночого вбрання є поділ «верху» та «низу». Художньо виразним елементом у ньому ви- ступають багато орнаментовані рукави со- рочки. Чітка тридільна структура їхнього композиційного вирішення (верх-середина- низ) є свідченням традиційності естетично- го мислення нашого народу. Верхня частина уставок тонально й фактурно узгоджується з декоративним полем запаски, тканої в різно- колірні горизонтальні смуги. Середня части- на уставок колористично поєднується з кора- ловим намистом. У їхній найбільшій нижній частині виражено ідею рівноваги чорного й білого. У системі декору цього жіночого кос- тюма присутня опозиція горизонтальних та вертикальних ліній. Відсутність головного убору негативно впливає на рівень художньо- образного трактування цього вбрання. Зага- лом у його композиційному вирішенні про- читується принцип ієрархічності єдності, притаманної системі ансамблю. Тернопільська обл., Борщівський р-н http://www.etnolog.org.ua 246 Ансамбль жіночого святкового вбрання Тернопільська область, Борщівський ра- йон (Павлюк С., Чмелик Р. Скарби Музею етно графії та художнього промислу Інститу- ту народознавства НАН України. – Л., 2005. – 228 с. : 71 іл. – Іл. 70) Компоненти: штани, сорочка, пояс. На противагу жіночому варіантові цьому західноподільському чоловічому вбранню властивою є естетика білого кольору. Ню- ансність пропорційних співвідношень форм поясного та плечового одягу, їхня одноколір- ність підкреслюють виразність силуету чоло- вічого костюма, його вертикальну спрямова- ність. Опозиція горизонталей та вертикалей вишиваних ліній та смуг творить тут систему декоративного оздоблення, яка має чіткий графічний характер. Широкий тканий пояс слугує композиційним центром та семантич- но насиченим компонентом цього ансамблю чоловічого одягу. Ансамбль жіночого святкового вбрання Івано-Франківська область, Городенків- ський район (ЛНМ ім. А. Шептицького) Компоненти: додільна сорочка, обгортка, запаска, крайка, безрукавка, намітка. В основі композиції цього жіночого вбрання контраст «верху» та «низу» – світло- го і темного, білого і червоного, малої форми і великої, статичної та динамічної, гладкої площини та орнаментованої. Форми поясного одягу з тканим верти- кально-лінійним малюнком (ефект гофру- вання додатково збагачує площину запаски) підкреслюють вертикальну спрямованість силуету костюма. Цій ідеї слугує й оздо- блення плечового вбрання – орнаментовані смуги пілочок безрукавки. По обидва боки від них розташовано підкреслено декора- тивні кишені (мініатюрної форми) із моти- вом «квітки-дерева». Контрастне поєднання білого й червоного кольорів, із домінуван- ням останнього, надає вбранню святкового характеру. Біла намітка з вишиваними краями, зав’язана в особливий спосіб, несе в собі есте- тичні риси жіночих уборів князівського ран- гу періоду Київської Русі. Ансамбль жіночого святкового вбрання Бойківщина (МЕХП ІН НАНУ, м. Львів) Компоненти: сорочка, вибійчана спід- ниця, запаска, подовжений лейбик, очіпок, хустка, чоботи. Виразність трапецієподібного силуету, контраст світлого і темного, лаконізм оздо- блення – такі основні естетичні риси цього жіночого костюма. Пропорційні співвідно- шення компонентів вбрання підкреслюють вертикальну спрямованість його силует- ної форми. Центральній вертикальній лінії оформлення верхнього та поясного одягу протиставлено ритм горизонтальних лі- ній – низу спідниці, запаски та оздоблення лейбика. Темні й світлі площини складових костюма чергуються в шаховому порядку, виражаючи ідею рівноваги, спокою та не- змінності. Шийна прикраса з бісеру та головний убір (очіпок і хустка) надають жіночому вбранню образного звучання. *** На основі проведеного комплексного ана- лізу цих та інших зразків традиційного на- родного вбрання українців кінця ХІХ – по- чатку ХХ ст. різних історико-культурних регіонів можна зробити такі висновки: 1. Характерним для українського жіно- чого святкового костюма є протиставлення, Івано-Франківська обл., Городенківський р-н (ЛНМ ім. А.Шептицького) http://www.etnolog.org.ua 247 за формою та кольором (контраст «верху» й «низу»), плечового (сорочки, безрукавки) та поясного (плахти, обгортки, запаски, спід- ниці) одягу. Така опозиційність форм не притаманна структурі традиційного чоло- вічого вбрання. Подібність пропорційних і колірних співвідношень його плечового (сорочки, безрукавки, кептаря) і поясного (штанів) одягу слугує цілісності сприйняття силуету, підкреслює його монументальність. Зони «верху» та «низу» як у чоловічому, так і в жіночому вбранні означує пояс («крайка»), що надає останньому важливого компози- ційного та семантичного значення – центру (сере дини). 2. Основу системи декору народного свят- кового костюма творить контраст вертика- лей та горизонталей, що передбачає ціліс- ність його композиційного вирішення. Цій ідеї також підпорядковано поєднання вер- тикальних, діагональних та горизонтальних декоративних ліній. За характером орнамен- тальних мотивів, композиційним розміщен- ням, конфігурацією декоративних елементів, колірним поєднанням, матеріалом, факту- рою, техніками виконання тощо прикметною рисою є єдність та різноманітність (багатство і поліваріантність) оздоблення, як в окремих видах традиційного одягу, так і в ансамблі костюма загалом. 3. Характерний мотив декору – «квітко- вий» (рослина, квітка, дерево). Також харак- терними є: поєднання стилізованих геоме- тричних, геометризованих та ізоморфних рослинних елементів в орнаментальних композиціях; домінування суто геометрич- них мотивів в оздобленні одягу одних істо- рико-культурних регіонів України (Волинь); або поєднання геометричного (геометризо- ваного) та ізоморфного квіткового орнамен- тів (Київщина, Полтавщина) або панування останнього – в інших (Яворівщина). 4. Відчутною є особлива гармонія ко- лірних співвідношень завдяки принципам контрасту та рівноваги, симетрії та рит- мічного («шахового») чергування колірних плям, узгодженості основних та доповнюю- чих кольорів тощо. Характерним є контраст трьох базових кольорів – білого, чорного і червоного, та варіантів їхніх поєднань: біло- го й чорного, чорного й червоного, червоного й білого, за їхньої візуальної рівноваги, або ж домінування одного з них. Можливим є ви- користання (вкраплення) синього кольору або поліхромії взаємодоповнюючих кольо- рів: червоного й зеленого, синього й жовтога- рячого, фіолетового й жовтого. Прикметним є порівняно невелика кількість «золот» (по- золоти) і «срібла» в оздобленні українського святкового вбрання. 5. Якщо загалом для ансамблю україн- ського традиційного одягу притаманною є органічна єдність краси та доцільності, то в окремих випадках деякі елементи мають, на нашу думку, переважно естетичне на- вантаження і вирізняються підкресленою декоративністю. Наприклад, маленькі ки- шені на пілочках покутських та гуцульських безрукавок, китиці – «дармовиси» на спинці гуцульських кептарів, одягання одночасно двох поясів – тканого широкого та вузького («крайки») в жіночому покутському костю- мі, декоративне завершення нижнього краю спідниці – «шорц», надмірна кількість біжу- терії («так, що шия гнеться») на Тернопіль- щині, перевантажені декором жіночі головні убори, зокрема весільні вінки, особливо ба- гато прикрашені чоловічі капелюхи (криса- ні) тощо. Таким чином, зазначені формальні ознаки гармонії зумовлено образним змістом народ- ного костюма, для композиційного вирішен- ня якого властивий високий рівень ансамб- левого мислення. Традиційний український народний святковий костюм кінця ХІХ – по- чатку ХХ ст., отже, це, передусім, художньо- образна система ансамблю, сутність якого не зводиться до етнографічної точності компо- нентів. Вона полягає в збереженні основопо- ложних принципів творення образу костюма як проекту людини та універсальної моделі Всесвіту – організованого, упорядкованого і гармонійного світу. http://www.etnolog.org.ua

Український народний костюм кінця XIX - початку XX століття: сутність художньої традиції

Institution

Similar Items