Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Якиминська, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Етнокультурна спадщина та сучасність
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207746
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття) / Л. Якиминська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 215-219. — Бібліогр.: 61 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207746
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077462025-10-14T00:05:41Z Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття) Якиминська, Л. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття) / Л. Якиминська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 215-219. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207746 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Якиминська, Л. Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття) Матеріали до української етнології
format	Article
author	Якиминська, Л.
author_facet	Якиминська, Л.
author_sort	Якиминська, Л.
title	Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття)
title_short	Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття)
title_full	Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття)
title_fullStr	Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття)
title_full_unstemmed	Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття)
title_sort	актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції степового побужжя (xix - початок xxi століття)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина та сучасність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207746
citation_txt	Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття) / Л. Якиминська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 215-219. — Бібліогр.: 61 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT âkiminsʹkal aktualízacíâíndivídualístičnihpotencíjukraínsʹkogonaroduzamateríalamifolʹklornoítradicíístepovogopobužžâxixpočatokxxistolíttâ
first_indexed	2025-10-14T01:07:32Z
last_indexed	2025-10-15T01:07:49Z
_version_	1846008054462545920
fulltext	215 Любов Якиминська (Первомайськ) А КТ УА Л ІЗА Ц І Я І Н Д И ВІ Д УА Л ІС Т И Ч Н И Х ПОТ Е Н Ц І Й У К РА Ї НСЬКОГО Н А РОД У ЗА М АТ Е РІ А Л А М И ФОЛ ЬК ЛОРНОЇ Т РА Д И Ц І Ї С Т Е ПОВОГО ПОБУ Ж Ж Я (Х І Х – початок Х Х І с тол іт тя) Яскравий індивідуалізм – це риса укра- їнського народу, що першою впадає в око чужоземцеві. Тому в описах України зверта- ється увага на цю особливість українського характеру. Дійсно, серед тих рис, які утворюють ядро української ментальності, індивідуалізм за- ймає чи не найвагоміше місце. Саме ця ет- нопсихологічна ознака насамперед потрап- ляє в поле зору дослідників. Індивідуалізм як характерну рису укра- їнського характеру особливо підкреслювали М. Костомаров 1, О. Кульчицький 2, В. Липин- ський 3, І. Мірчук 4, І. Старовойт 5, Д. Чижев- ський 6, В. Янів 7, М. Гримич 8, П. Гнатенко 9 та інші. Метою статті є аналіз способів і форм ін- ституціоналізації означеної риси українсько- го менталітету залежно від конкретних умов життєдіяльності в історичній ретроспективі на прикладі фольклорної традиції Степового Побужжя. Для досягнення поставленої мети потріб- но: – дослідити традиційну для української фольклорної традиції актуалізацію «україн- ського індивідуалізму»; – проаналізувати фольклорний матері- ал, зібраний у Степовому Побужжі в ХІХ– ХХІ ст.; – прослідкувати специфіку інституціона- лізації індивідуалістичних потенцій окресле- ного хронотопу у фольклорних текстах. Ті вчені, котрі вивчали специфіку укра- їнського національного характеру або хоча б побіжно торкалися цього питання, фактично одностайно доходять висновку, що однією із його істотних рис є індивідуалізм. Започат- ковує цю традицію М. Костомаров, який у статті «Две русские народности» чітко вказує: поряд з іншими ознаками українців і велико- росів розрізняє те, що у ментальності росіян панує загальність (Бог і цар) над особистістю, а українець вище цінує окрему людину. «Ма- лороси… незалежні особистості, самобутні власники; обов’язки їх перед громадою тіль- ки у сфері тих відносин, які встановлюють зв’язок між членами для взаємної безпеки і користі кожного», – зауважував М. Костома- ров понад сто років тому. У цьому контексті показовими є наведені дослідником випадки, які демонструють реакцію на спроби запро- вадити в українських сім’ях «великоросій- ську щільність»: «Не тільки рідні брати були готові раз у раз затіяти бійку, але сини витя- гували батьків своїх за коси через поріг своєї хати» 10. Причому, зауважує М. Костомаров, мешканці українського села, засуджуючи надмірну жорстокість рідних у подібних ви- падках, ніколи не піддавали осуду самі під- стави такої поведінки, пропонуючи виокрем- лення молодого хазяїна від батьків. Думку Костомарова про індивідуалізм української ментальності поділяє і розвиває згодом видатний історик М. Грушевський, котрий істотною прикметою українського народного характеру вважає «високий роз- виток гідності своєї, пошанування установ- лених зверхніх форм, етикету й добрих ма- нер» 11. На індивідуалізм як рису української ментальності вказує також В. Янів: «Зовсім самозрозуміло, що спрямування уваги на власну особу з рівнозначним сильним чут- тєвим забарвленням мусить вести до індиві- дуалізму, отже, до риси світогляду, яка поруч із українською емотивністю – викликає най- менше сумнівів» 12. Д. Чижевський вважав, що для українців характерним є «визнання великої цінності за окремою особою, визнання для кожної лю- дини права на власний індивідуальний етич- ний шлях» 13. Український індивідуалізм певною мі- рою поєднує нас з індивідуалістичною Єв- ропою, але, перейшовши межі, веде нас до архаїзму. Про український «архаїчний ін- дивідуалізм» говорить Липинський у своїх «Листах» 14. «Безмежний індивідуалізм», – зазначає І. Мірчук і зі свого боку додає, що в українців «Я» творить своєрідний конста- туючий принцип, що їх філософське думан- http://www.etnolog.org.ua 216 ня, їх розуміння моралі, творення певних норм, а передусім практична діяльність, ви- пливають з поняття особистості, що її обме- ження відчувається завжди боляче навіть в інтересах загалу 15. Особливості землеробства на теренах України, а саме відсутність у необхідності спільної праці, спричинили гіперболізова- ний розвиток в українців особистісного на- чала, яке проявляється в яскраво вираже- ному індивідуалізмі та ненависті до всього суспільного. «Гуртове – чортове» 16, – гово- рить українська приказка, «два українці – три гетьмани» 17. За визначенням І. Старовойта, україн- ський індивідуалізм, який є дійсно глибин- ною рисою українського менталітету, через історичні умови існування етносу набув ви- раженого напряму на створення свого ма- ленького індивідуального світу, на ізоляцію у ньому і збереження себе від впливу інших людей 18. Це явище проявляється насампе- ред в утвердженні так званих «малих сімей»: «Найлучча спілка – чоловік та жінка» 19. До- сить гостро висміюється намагання породи- чатися: «такий родич, як чорт козі дядько» 20, «вона нам по Петру Одарка» 21 та ін. (треба звернути особливу увагу на той факт, що па- радигма прислів’їв та приказок з цієї темати- ки є надзвичайно широкою). У контексті досліджуваної проблематики доцільним буде проаналізувати специфіку актуалізації такої риси менталітету україн- ського народу, як «гостинність», що випливає з утвердження індивідуалістичних потенцій психіки. У науковій парадигмі думка про гостин- ність українців стала майже аксіоматичною. Разом з тим аналіз фольклорної спадщини народу дає можливість говорити про неодно- значне ставлення українця до інституту гос- тинності, яке тісно пов’язане з утвердженням «малої сім’ї». З одного боку, крізь фольклорну традицію проходить розуміння того, що «для гостя хоч застався, а постався» 22, але «ліпше свій гість, ніж чужих шість» 23 (свій, тобто родич, близький друг). Водночас прийом гос- тей сприймається як необхідність, даність традиціям: «Від податків і гостей не відкру- тишся» 24, «Бог дав свято, а – чорт гості» 25. На думку автора, гостювання сприймається як вторгнення у власний внутрішній світ, який для українців уособлює в собі домівка: «Гість як чиряк: де захоче, там і сяде» 26, «Лихий гість і хазяїна з хати вижене» 27, «Гостям сміх, а хазяям сльози» 28 та ін. Проте такі висновки щодо негативного на- вантаження категорії «гостювання» на укра- їнському соціокультурному ґрунті будуть не- повними. Усна народна творчість репрезентує цикл прислів’їв, які унормовують інститут гостю- вання таким чином, щоб зробити його при- йнятним і для гостя, і для хазяїна, що є яскравим прикладом поваги до особистості, актуалізації індивідуалістичних потенцій: «В церкву ходять по дзвону, а в гості – на за- клик» 29, «Гість і риба до трьох днів засмер- дяться» 30, «Незваний гість гірше татарина» 31, «Незваний гість – що постав, те й з’їсть» 32, «Незваний гість, що з собою приніс, те й їсть» 33 та ін. Слід відмітити ще одну особливість укра- їнського психоповедінкового типу, яка без- посередньо пов’язана з гіперрозвитком ін- дивідуалістичного начала представників українського етносу, а саме – надзвичайну його демократичність. В. Янів зазначає, що «українці – вроджені вороги деспотії» 34. Варто додати, що сьогодні мовознавцями досить активно проводяться дослідження, що доводять «горизонтальність», «рівність», яка зафіксована у всіх підсистемах україн- ської мовленнєвої структури – синтаксисі, лексиці, словотворі. Отже, індивідуалізм українського народу як одна з найбільш яскраво виражених рис менталітету проявляється у всіх сферах сус- пільного життя, зумовлюючи розвиток, з од- ного боку, таких психоповедінкових рис, як демократизм, толерантність, волелюбність, водночас породжуючи недостатній розвиток національної солідарності, а також сприяю- чи виробленню стереотипу значно меншої значущості суспільного фактора порівняно з особистісним. Актуалізація цієї риси української мен- тальності значною мірою залежить від істо- рико-регіональних умов існування. У цьому контексті доцільним буде прослідкувати осо- бливості форм інституціоналізації досліджу- ваної ментальної характеристики в конкрет- но-історичних умовах існування. За твердженням Ю. Присяжнюка, індиві- дуалізм українців Степової України в кінці ХІХ – початку ХХ ст. унаслідок недостатньо високої густоти населення актуалізувався в господарській самостійності, порівняно з не- високою необхідністю спільної діяльності 35. Окреслені вище висновки знаходять підтвер- дження у фольклорних текстах, поширених у Степовому Побужжі. Так, «В гурті каші не http://www.etnolog.org.ua 217 наїсишся» (записано на Катеринославщині в середині ХІХ ст.) 36, – говорить українська приказка, «Всяка курка не дурна: не од себе, а під себе гребе» (записано на Катерино- славщині Д. І. Яворницьким) 37, «З чужого воза хоч серед калюжі» (записано на Херсон- щині в середині ХІХ ст.) 38, «Жаль тебе, та не так, як себе» (записано на Катеринославщині Д. І. Яворницьким) 39, «Чужа хата гірша ката» (записано на Слободах у середині ХІХ ст.) 40, «В приймах собака був, та й хвоста збув» (за- писано в Гайворонщині) 41, «Своя рука вла- дика» (записано на Білгородщині) 42, «Була б людина, а булава знайдеться» (записано на Катеринославщині Д. І. Яворницьким) 43 та ін. Показовим також є той факт, що навіть брат і сестра, які пішли в ліс по ягоди, збирають їх кожен окремо («Івасик та Оленочка» (за- писано в с. Трьомсинівка Олександрійського повіту Катеринославської губернії в другій половині ХІХ ст. М. І. Манжурою) 44. Аналізуючи матеріали усної народної творчості Степового Побужжя кінця ХІХ ст., слід особливо відмітити притаманне україн- цям гіпер розвинене почуття власності: «Ку- пив Хома та й п’є, та нікому не дає» (записа- но на Херсонщині в середині ХІХ ст.) 45, «На чужий коровай очей не поривай» (записано в Гайворонщині в середині ХІХ ст.) 46, «Чуже чужим пахне» (записано в Гайворонщині в середині ХІХ ст.) 47, «Хто чуже бере, того Бог поб’є» (записано на Слободах в середині ХІХ ст.) 48, «Хлібом кормлять, стеблом очі ко- лють» (записано на Херсонщині в середині ХІХ ст.) 49 та ін. Фольклорна традиція кінця ХІХ ст. окрес- леного регіону репрезентує також широку актуалізацію індивідуалістичних потенцій в особистому (сімейному) житті. Традиційно гостро висміюється намагання породичати- ся: «Вона йому Василевому тітка, а він їй че- рез вулицю бондар» (записано на Херсонщи- ні в середині ХІХ ст.) 50, «Вона йому в первих Юхим, через вулицю гончар, а по кумовому плотнику – зять» (записано на Херсонщині в середині ХІХ ст.) 51, «Кіндрат свині брат, коби- лі дядько, а собаці сват» (записано на Херсон- щині в середині ХІХ ст.) 52 та ін. Традиційно велике значення несе в собі інститут «малої сім’ї», до якої входять чоло- вік, дружина і діти: «Без жінки, як без кішки: миші з’їдять» (записано на Катеринославщи- ні в середині ХІХ ст.) 53, «Нежонатому поможи, Боже, а жонатому жінка поможе» (записано на Катеринославщині в середині ХІХ ст.) 54, «Нема у світі цвіту цвітійшого за маківочки, нема ж роду ріднішого за матіночки» (запи- сано на Катеринославщині Д. І. Яворниць- ким) 55 та ін., натомість: «Брат братом, сват сватом, а гроші не рідня» (записано на Кате- ринославщині Д. І. Яворницьким) 56, «Брат мій, а розум в нього свій» (записано на Хер- сонщині в середині ХІХ ст.) 57, «Коли в батька три сини, то буде спина синя, коли в матері три дочки, то буде без сорочки» (записано на Херсонщині в середині ХІХ ст.) 58, «Ой, діти мої, любо було б на вас глянути, коли б ви всі були в совісті» (записано на Херсонщині в се- редині ХІХ ст.) 59, «Наша невістка що не дай, то тріска» (записано на Херсонщині в середи- ні ХІХ ст.) 60 та ін. Таким чином, індивідуалістичні потенції українського селянства кінця ХІХ – початку ХХ ст. актуалізувалися у традиційному для українців ключі. Специфіка умов життєдіяльності радян- ського періоду спричинила видозміну форм інституціоналізації українського індивідуа- лізму і в конкретних історичних умовах на- буває негативного змісту. У цьому контексті показовою є трансформація приказки «Була б людина, а булава знайдеться» (записано на Катеринославщині Д. І. Яворницьким) 61 в «Була б людина, а стаття знайдеться» (записа- но в с. Катеринка Первомайського р-ну Ми- колаївської обл.). Неможливість через специфіку історич- них умов життєдіяльності реалізації повною мірою індивідуалістичних потенцій у госпо- дарському житті призвела до зміни напря- му їх актуалізації. (Слід, однак, відмітити той факт, що, як тільки виникає можливість, «господарський індивідуалізм» українців ак- тивізується. Знаковим щодо цього видається анекдот, у якому селянин, видавши за корову свого кума-партизана німецьким військам при зустрічі дивується «Тю, Петро, ти що, обідився?» (записано в с. Степківка Перво- майського р-ну Миколаївської обл.) Матеріали фольклорної традиції дослі- джуваного часопростору дають можливість дійти висновку про зміну вектора направле- ності традиційного українського індивідуа- лізму в напрямі посилення його в сфері осо- бистого (сімейного) життя. «Невістка – чужа кістка» (записано в с. Красногірка Голованівського р-ну Мико- лаївської обл., у с. Степківка Первомайсько- го р-ну Миколаївської обл.), «Хто крайній? – Невістка! – Так її тут немає. – Он її платок висить!» (записано в с. Красногірка Голова- нівського р-ну Миколаївської обл.), «Наша http://www.etnolog.org.ua 218 невістка, як бджілка: поки всіх не перекусає, не успокоїться» (записано в с. Мигія Перво- майського р-ну Миколаївської обл., у м. Пер- вомайськ Миколаївської обл.), «Свекруха – воркотуха» (записано в смт Криве Озеро Миколаївської обл.), «Зять любить взять» (за- писано в смт Любашівка Одеської обл.), «Че- рез дочку і зять милий, а за невісткою і син не рідня» (записано в с. Мигія Первомайсько- го р-ну Миколаївської обл., у м. Первомайськ Миколаївської обл.) та ін. Традиційний мотив неприйняття накину- тих родинних зв’язків не втрачає своєї акту- альності: «Третє ребро від с…ки» (записано в с. Хлібодарівка Чортомлинського р-ну Хер- сонської обл., у с. Андріїво-Іванівка Микола- ївського р-ну Одеської обл.), «Такий родич, як чорт козі дядько» (записано в смт Криве Озе- ро Миколаївської обл.), «Третя вода на кіселі» (записано в с. Красногірка Голованівсько- го р-ну Миколаївської обл., у с. Степківка Пер- вомайського р-ну Миколаївської обл.) та ін. У цьому контексті традиційно зневажливою є реакція українців на тотальну русифікацію: «Хоч очі узкій, а в паспорті рускій» (записано в смт Любашівка Одеської обл.) та ін. Фольклорна спадщина радянського періо- ду Степового Побужжя зберігає генетичний зв’язок із загальноукраїнською традицією по- передніх історичних епох у ставленні до влас- ності: «В чужому казані борщу не звариш» (записано в с. Янівка Любашівського р-ну Одеської обл.), «Свій рот ближче» (записано в с. Синюхин Брід Первомайського р-ну Ми- колаївської обл.), «Брате мій, хліб їж свій» (за- писано в смт Доманівка Миколаївської обл.), «Позичене не з’їдене» (записано в смт Криве Озеро Миколаївської обл.) та ін. Індивідуалістичні потенції інституціона- лізуються і в ставленні до громадського жит- тя: «Лучча подружка – це подушка» (записано в с. Синюхин Брід Первомайського р-ну Ми- колаївської обл.), «Не вдержав на своєму язи- ці, на чужому – й подавно» (записано в с. Янів- ка Любашівського р-ну Одеської обл.), «Не маєш друга – не матимеш ворога» (записано в с. Степківка Первомайського р-ну Микола- ївської обл.), «Добре, коли собака друг, пога- но, коли друг – собака» (записано в с. Янівка Любашівського р-ну Одеської обл.), «Я, та ще моя коза» (записано в м. Первомайську Мико- лаївської обл.), «Сам собі на умі» (записано в смт Любашівка Одеської обл.) та ін. Аналіз фольклорних творів Степового По- бужжя пострадянського періоду дає можли- вість говорити про збереження генетичного зв’язку актуалізації досліджуваної особли- вості українського менталітету з попередні- ми епохами. Інституціоналізація індивідуалістичних потенцій за матеріалами фольклорної тради- ції в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. відбува- ється у традиційному для українського на- роду руслі: «господарському індивідуалізмі», прагненні мінімального втручання у суспіль- не життя, в сімейних взаємовідносинах. Для фольклорної традиції окресленого хро- нотопу характерним є надзвичайно важливе значення власного життєвого простору: «Своя стріха – своя втіха» (записано в с. Луканівка Доманівського р-ну Миколаївської обл.), «Своя хата – своя правда» (записано в с. Красногірка Голованівського р-ну Миколаївської обл.) (це прислів’я було вжито респондентом, бабусею 84-річного віку, для пояснення небажання пе- реїжджати до онуків). Фольклорні тексти Степового Побужжя пострадянського періоду загалом дублюють наведені вище матеріали, причому інтен- сивність вжитку всіх типів наведених вище прислів’їв є однаково активною. Отже, осо- бливістю означеного хронотопу є широкий спектр направленості індивідуалістичних потенцій. Крім того, у пострадянський пері- од знаковою є поступова зміна форми інсти- туціоналізації українського індивідуалізму, точніше повернення до її традиційних основ у бік усвідомлення важливості кожної лю- дини, її можливості впливу на власне жит- тя. У цьому контексті показовою є приказка «Була б людина, а портфель знайдеться» (за- писано в смт Любашівка Одеської обл.) (для порівняння: в ХІХ ст. – «Була б людина, а бу- лава знайдеться», у ХХ ст. – «Була б людина, а стаття знайдеться». На сьогодні характерним є вживання всіх трьох форм цього прислів’я). Таким чином, у світоглядних уявленнях українців Степового Побужжя пострадян- ського періоду репрезентовані традиційні для української ментальної традиції способи актуалізації індивідуалізму. Отже, індивідуалізм українського народу як одна з найбільш яскраво виражених рис менталітету, проявляється у всіх сферах сус- пільного життя, зумовлюючи розвиток, з од- ного боку, таких психоповедінкових рис, як демократизм, толерантність, волелюбність, водночас породжуючи недостатній розвиток національної солідарності, а також сприяю- чи виробленню стереотипу значно меншої значущості суспільного фактора порівняно з особистісним. http://www.etnolog.org.ua 219 Примітки 1 Костомаров Н. И. Две русские народности / Н. И. Костомаров // Основа. – 1861. – Березень. – С. 33–80. 2 Кульчицький О. Український персоналізм / О. Кульчицький. – Мюнхен ; Париж, 1985. – 65 с. 3 Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму / В. Липинський. – Нью-Йорк, 1954. 4 Мірчук І. Світогляд українського народу (спроба характеристики) / І. Мірчук // Генеза. – 1994. – № 2. – С. 15–18. 5 Старовойт І. С. Західноєвропейська і укра- їнська ментальність: компаративний аналіз / І. С. Старовойт. – К., 1995; Старовойт І. С. Збіг і своєрідності західноєвропейської та української ментальності / І. С. Старовойт. – К. ; Тернопіль, 1997. 6 Чижевський Д. Філософія і національність / Д. Чижевський // Філософська і соціологічна дум- ка. – 1990. – № 10; Чижевський Д. І. Нариси з історії філософії України / Д. Чижевський. – К., 1992. 7 Янів В. Українська вдача і наш виховний іде- ал / В. Янів. – Мюнхен, 1992. – 78 с.; Янів В. Про- блема психологічного оксиденталізму України / В. Янів // Мандрівець. – 1994 – № 1. 8 Гримич М. Два виміри національного харак- теру / М. Гримич // Наука і суспільство. – № 8. – 1991. – С. 27–31; Гримич М. Традиційний світо- гляд та етнопсихологічні константи українців / М. Гримич. – К., 2000. 9 Гнатенко П. И. Национальный харак- тер: мифы и реальность / П. И. Гнатенко. – К., 1984; Гнатенко П. И. Национальный харак- тер / П. И. Гнатенко. – Д., 1992; Гнатенко П. И. Этнические установки и этнические стереотипы / П. И. Гнатенко. – Д., 1995; Гнатенко П. І. Україн- ський національний характер / П. І. Гнатенко. – К., 1997; Гнатенко П. И. Национальная психоло- гия / П. И. Гнатенко. – Д., 2000. 10 Костомаров Н. И. Две русские народности. – С. 33–80. 11 Грушевський М. Біля джерел національно- культурного відродження України / М. Грушев- ський // Народна творчість та етнографія. – 1991. – № 4. – С. 8–25. 12 Янів В. Проблема психологічного оксидента- лізму України / В. Янів // Мандрівець. – 1994 – № 1. 13 Чижевський Д. І. Нариси з історії філософії України / Д. І. Чижевський. – К., 1992. 14 Липинський В. Листи до братів-хліборобів… 15 Мірчук І. Світогляд українського народу… 16 Українські народні прислів’я та приказки / упорядкув. Єсипенко. – К. – 1992. – С. 79. 17 Там само. – С. 46. 18 Старовойт І. С. Західноєвропейська і укра- їнська ментальність: компаративний аналіз / І. С. Старовойт. – К., 1995. 19 Українські народні прислів’я та приказки. – С. 17. 20 Там само. – С. 18. 21 Там само. 22 Там само. – С. 80. 23 Там само. 24 Там само. 25 Там само. – С. 79. 26 Там само. – С. 81. 27 Там само. 28 Там само. 29 Там само. – С. 79. 30 Там само. 31 Там само. – С. 81. 32 Там само. – С. 80. 33 Там само. 34 Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал. 35 Присяжнюк Ю. Українське селянство над- дніпрянської України: соціоментальна історія другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / Ю. При- сяжнюк. – Черкаси, 2007. – С. 143. 36 АНФРФ ІМФЕ НАН України. – Ф. 8, к 2, од. зб. 8, арк. 4. 37 Там само. – Ф. 8, к. 2, од. зб. 16, арк. 120. 38 Номис М. Українські приказки, прислів’я і таке інше. – Торонто, 1985. – С. 188. 39 АНФРФ ІМФЕ НАН України. – Ф. 8, к. 2, од. зб. 12, арк. 22. 40 Номис М. Українські приказки, прислів’я... – С. 187. 41 Там само. – С. 201. 42 Там само. – С. 187. 43 АНФРФ ІМФЕ НАН України. – Ф. 8, к. 2, од. зб. 16, арк. 67. 44 Сказки, пословицы и т. п., записанные в Ека- теринославской и Харьковской губ. М. И. Ман- журою // Сб. Харьковского историко-философ- ского общества. – Х., 1890. – Т. ІІ. – Вып. 2. 45 Номис М. Українські приказки, прислів’я... – Записано на Херсонщині. – С. 199. 46 Там само. – С. 187. 47 Там само. – С. 188. 48 Там само. – С. 188. 49 Там само. – С. 189. 50 Там само. – С. 261. 51 Там само. – С. 261. 52 Там само. – С. 177. 53 Там само. – С. 172. 54 Там само. – С. 143. 55 АНФРФ ІМФЕ НАН України. – Ф. 8, к. 2, од. зб. 17, арк. 70. 56 Там само. – Ф. 8, к. 2, од. зб. 8, арк. 187. 57 Номис М. Українські приказки, прислів’я.... – С. 184. 58 Там само. – С. 261. 59 Там само. – С. 176. 60 Там само. – С. 176. 61 Там само. – С. 54. http://www.etnolog.org.ua

Актуалізація індивідуалістичних потенцій українського народу за матеріалами фольклорної традиції Степового Побужжя (XIX - початок XXI століття)

Institution

Ähnliche Einträge