Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207747 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ / Н. Шульська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 212-214. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207747 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2077472025-10-14T00:04:39Z Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ Шульська, Н. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ / Н. Шульська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 212-214. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207747 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність |
| spellingShingle |
Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Шульська, Н. Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Шульська, Н. |
| author_facet |
Шульська, Н. |
| author_sort |
Шульська, Н. |
| title |
Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ |
| title_short |
Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ |
| title_full |
Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ |
| title_fullStr |
Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ |
| title_full_unstemmed |
Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ |
| title_sort |
назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Етнокультурна спадщина та сучасність |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207747 |
| citation_txt |
Назви предметів матеріальної культури як твірні основи поліських прізвиськ / Н. Шульська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 212-214. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT šulʹsʹkan nazvipredmetívmateríalʹnoíkulʹturiâktvírníosnovipolísʹkihprízvisʹk |
| first_indexed |
2025-10-14T01:07:36Z |
| last_indexed |
2025-10-15T01:07:52Z |
| _version_ |
1846008058002538496 |
| fulltext |
212
Наталія Шульська
(Луцьк)
НАЗВИ ПРЕДМЕТІВ МАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
ЯК ТВІРНІ ОСНОВИ ПОЛІСЬКИХ ПРІЗВИСЬК
У мовленні сільських жителів для
іменування особи рідко використовують
офіційні назви (прізвища та імена), най-
частіше ідентифікують осіб за допомогою
прізвиськ (вуличних назв, «минюх», «при-
менюх»). Прізвисько – це неофіційне на-
йменування особи чи кількох осіб, яке дає
інша людина, щоб підкреслити особливу
домінуючу рису, яка відрізняє іменованого
від інших, ідентифікує, конкретизує його.
Прізвиська – це обов’язково конотативні
одиниці, тобто містять у собі емоційний
компонент – негативний (найчастіше) чи
позитивний (рідше).
У народно-побутовому антропонімі-
коні, окрім індивідуальних вуличних назв,
функціо нують такі різновиди прізвиськ:
– сімейно-родинні, які об’єднують навколо
себе по 8–10 сімей (напр., Бугайí – «всі в ро-
дині високі та кремезні» – с. Берестяни Квр В,
Канарú – «всі в родині були музикантами» –
с. Озеро Квр В);
– внутрішньосімейні, що існують у межах
однієї сім’ї і далі не поширюються (напр., у
с. Амбуків В-В В дівчину Ірину в сім’ї батько
прозиває Йóс′о, дід – Кумáс′а, баба – Ц’éнта,
брат – Масл’ýк. За межі сім’ї ці неофіційні
іменування не виходять, нікому в селі вони
не відомі);
http://www.etnolog.org.ua
213
– групові, коли одним прізвиськом про-
зивають цілу групу людей (напр., у с. Човни-
ця Квр В побутує таке групове прізвисько:
Інкубáторс′к’і Курчáта – двоє дівчат, які од-
наково вдягаються і в однаковий колір фар-
бують волосся);
– колективно-територіальні, коли одне
село певним чином прозиває жителів іншо-
го (напр., мешканців с. Липно Квр В жите-
лі сусідніх населених пунктів прозивають
Китáйцами через велику кількість населення,
жителів с. Жорнище Квр В – Цибýл′никами,
мотивовано це тим, що колись у колгоспі са-
дили багато цибулі).
Сільська громада є найпродуктивнішим
мікроареалом творення прізвиськ, адже тіль-
ки в селі всі добре знають один одного, тому
й наділяють односельців такими колорит-
ними, оригінальними, часто дошкульними
іменами. На думку Н. Хрустик, неофіційні
антропоніми (прізвиська) слід розглядати як
різновид фольк лору, бо «вони ввібрали і відо-
бразили смак, спостереження та оцінювання
народу» [3].
Прізвиськами місцеві мешканці послу-
говуються в розмовах, під час праці, у свар-
ках і суперечках. А оскільки наведені вище
ситуації є домінуючими при появі вуличної
назви, тому, мабуть, не випадково побутові,
сільськогосподарські, ментальні реалії по-
кладено в основу багатьох прізвиськ. Серед
усього зібраного фактажу прізвиськ було ак-
центовано саме на таких народно-побутових
антропонімах.
Мета дослідження – аналіз прізвиськ,
основу яких становлять реалії матеріальної
культури поліщуків. Матеріал зібрано експе-
диційним методом із 53 населених пунктів на
пограниччі між Східним і Західним Поліссям
(Волинська і частково Рівненська області).
Від загального зібраного фактажу (3 500 пріз-
виськ) вуличні назви з окресленими реаліями
становлять 4 % (138 одиниць).
Вибраний для аналізу матеріал було поді-
лено на тематичні групи (далі – ТГ), в основі
яких – назви реалій матеріальної культури
поліщуків. Майже всі прізвиська цих груп
утворено лексико-семантичним способом
(перехід загальних назв у власні, тобто апе-
лятивів – в оніми).
1. ТГ «Знаряддя праці»: Виритéно – «худа
дівчина» (с. Берестяни Квр В), В’ір′óвка – «ви-
сокого росту жінка» (с. Миків Квр В), В’íхот′ –
«швидка непосидюча мешканка села» (пор.
діал. в’íхот′ – «ганчірка для миття посуду»
[1, c. 65]) (с. Лудин В-В В), Гачóк – «у чоло-
віка ніс, ніби гачок» (с. Холоневичі Квр В),
Маст′ірóк – «швидкий чоловік» (с. Холоневи-
чі Квр В), Млин – «дуже балакучий чоловік»
(жителі говорять про цього чоловіка: стúко
говóрит йак млин мукý мéле) (с. Клубочин
Квр В), Мотýз – «високий худорлявий жи-
тель» (с. Рудники Мн В), Мунт′ірóвка – «не-
посидюча жінка» (с. Четвертня Мн В).
2. ТГ «Одяг та його деталі». Зафіксовано
прізвиська: Балабóн – «чоловік багато гово-
рить» (с. Четвертня Мн В), Капел′ýшник –
«житель, який навіть улітку носить капе-
люха» (с. Суськ Квр В), Калúтка – «чоловік
постійно ходить з торбою» (с. Рудники Мн В),
Кашк’éт – «мешканець села, який постійно
носить кашкет» (с. Липно Квр В), Колóшва –
«чоловік, який ходив з порваною холошею»
(пор. діал. колóшва – «холоша штанів» [1,
с. 238]), Кухвáйка – «жінка постійно ходила
у фуфайці» (пор. діал. куфáйка – «фуфайка»)
(с. Миків Квр В), Лáнтухи – «родина, у якій
усі – ліниві» (пор. діал. лáнтух – «великий мі-
шок») (с. Чорниж Мн В), Полотéнка – «бліда
жінка» (с. Берестяни Квр В).
3. ТГ «Назви страв». У цій групі перева-
жають прізвиська, протиставлені за озна-
кою «повний – худий». Характеристика по-
вних: Варéник (сс. Берестяни, Журавичі,
Миків Квр В), Гарбýзник (с. Липно Квр В),
Кóржик (с. Дерно Квр В), Мазýрка (пор. діал.
мазýрка – «спечена на Великдень закрученої
форми булочка» [1, с. 301]) (с. Миків Квр В),
Пасóл′чик’і – «два брати» (пор. діал. пасóл′а –
«квасоля» [2, с. 30]) (с. Городище Квр В),
Пóнчик (сс. Миків, Домашів Квр В), Сáловец
(с. Колпитів Лц В), Сúрник (сс. Дерно, Цу-
мань Квр В).
Худі високі жителі: Качáн (с. Перемиль
Гр, с. Четвертня Мн В, с. Хочин Дбр Р),
Пал′андрúца (пор. діал. пал′aндрúца – «м’ясо
з обох боків свинячого хребта» [2, с. 68])
(с. Берестяни Квр В), Шквáрка (пор. діал.
шквáрка – «шматок печеного сала» [2, с. 267])
(с. Берестяни Квр В).
Порівняємо ще й такі: Хyлóдница – «жін-
ка все говорила, що вона варить кожного дня
хулóдницу» (пор. діал. хyлóдница – «холодець»
[2, с. 231]) (с. Скреготівка Квр В), Цигáнс′к’і
Дерунú – «двоє хлопців з темним волоссям,
які дружать між собою» (с. Озеро Квр В).
4. ТГ «Посуд»: Бан′áк – «у чоловіка специ-
фічна форма голови» (пор. діал. бан′áк – «ча-
вунний горщик для будь-якої місткості» [1,
с. 10]) (с. Журавичі Квр В), Бан′aчóк (с. Пе-
ремиль Гр В), родина Бан′aкú (с. Клубочин
Квр В), Б’ітóн – «повний низький чоловік»
http://www.etnolog.org.ua
214
(с. Миків Квр В), Бóдин′ка – «повної статури
невисока жителька села» (пор. діал. бóден′ка –
зменш. до бóдн′а – «бочка, у якій засолю-
вали й зберігали сало» [1, с. 25]) (с. Липно
Квр В), Бýтлик – «пов ний чоловік» (пор. діал.
бýтел′ – «скляна посудина з високою ший-
кою, місткістю 2–5 л» [1, с. 40]) (с. Четвертня
Мн В), Глек – «у чоловіка довга шия» (с. Бе-
рестяни Квр В), Кастрýл′а – «у хлопця лиса
голова» (м. Рожище В), Патéлн′а – «балакуча
жінка» (діал. патéл′н′а – «сковорода» [1, с. 32])
(с. Миків Квр В), Слóйік – «чоловік п’є багато
горілки» (пор. діал. слóйік – «скляна банка»
[2, с. 156]) (м. Рожище В), Чикýшка – «житель
низького росту» (діал. чикýшка – «пляшка
місткістю 0,25 л» [2, с. 252]) (с. Рудники Мн В,
с. Хочин Дбр Р).
5. ТГ «Побутові реалії»: Драбúнка – «ху-
дорлява жінка» (с. Звірів Квр В), Кóзуб –
«кремезний чоловік» (пор. діал. кóзуб – «посу-
дина з березової або вільхової кори для ягід»
[2, с. 234]) (с. Липно Квр В), Копúца – «повно-
вида жінка» (с. Домашів Квр В), Котéл – «кре-
мезний сільський мешканець» (с. Четвертня
Мн В), Кóшик – «низький повний чоловік»
(сс. Миків, Цумань Квр В), Крóква – «висо-
ка худорлява жінка» (с. Четвертня Мн В),
Лом – «високий, міцної статури чоловік»
(сс. Берестяни, Дерно Квр В), Помазóк – «чо-
ловік до всіх підлабузнюється» (с. Перемиль
Гр В), Помал′íник – «у чоловіка смугляве
обличчя» (пор. діал. помал′íна – «крем для
взуття» [2, с. 69]), Поперéчка – «худа жінка»
(с. Цумань Квр В), Рубéл′ – «високий худий
житель села» (пор. діал. рубéл′ – «жердина, за
допомогою якої прив’язують сіно на возі» [2,
с. 130]) (с. Берестяни Квр В), Цидúлок – «чо-
ловік говорить, ніби цідить крізь зуби» (пор.
діал. цідúлок – «тканина для проціджування
молока» [2, с. 240]) (с. Лудин В-В В), Шúло –
«чоловік шиє чоботи» (с. Четвертня Мн В),
Шнурóк – «низького росту хлопець» (c. Скре-
готівка Квр В), Шпúл′ка – «худорлява жінка»
(с. Холоневичі Квр В), Шурýп – «непосидючий
житель» (с. Цумань Квр В). Окремо фіксуємо
прізвиська, які вказують на заняття їхніх но-
сіїв: Комирнúк – «чоловік працює у колгосп-
ній коморі» (с. Берестяни Квр В), Ликодрáй –
«місцевий житель умів дерти лико, з якого
він плів постоли» (пор. діал. постóл – «взуття
з лик» [2, с. 77]), Стóл′ар – «займається сто-
ляркою» (с. Берестяни Квр В).
Реалії матеріальної культури поліщуків
знайшли вияв і в сімейно-родинних та ко-
лективно-територіальних іменуваннях. На-
приклад, одну сім’ю в населеному пункті
прозивають Бóлтиками, а їхніх дітей асоціа-
тивно – Гайочкáми (с. Омельно Квр В). Жите-
лі сусідніх сіл мешканців с. Берестяни Квр В
дошкульно звуть Диркачáми (пор. диркáч –
«старий стертий віник» [1, с. 126]).
Отже, проаналізувавши прізвиська, в
основи яких покладено назви предметів ма-
теріальної культури поліщуків, ми перекона-
лися, наскільки цікавим є народно-побуто-
вий антропонімікон, що не тільки відтворює
особливості оцінних стосунків у сільському
колективі, але й указує на специфічність по-
буту, праці, ментальності жителів Полісся.
Умовні скорочення назв районів:
В-В – Володимир-Волинський
Гр – Горохівський
Дбр – Дубровицький
Квр – Ківерцівський
Лц – Луцький
Мн – Маневицький
Рв – Рівненський
Умовні скорочення назв областей:
В – Волинська
Р – Рівненська
Література
1 Аркушин Г. Словник західнополіських гові-
рок : у 2 т. / Г. Аркушин. – Луцьк : РВВ «Вежа» Во-
лин. держ. ун-ту імені Лесі Українки, 2000. – Т. 1 :
А–Н. – 354 с.
2. Аркушин Г. Словник західнополіських гові-
рок : у 2 т. / Г. Аркушин. – Луцьк : РВВ «Вежа» Во-
лин. держ. ун-ту імені Лесі Українки, 2000. – Т. 2 :
О–Я. – С. 3–458.
3. Хрустик Н. Прізвиська як вид усної народ-
ної творчості / Н. Хрустик // Мова та стиль укра-
їнського фольклору : зб. наук. праць. – К., 1996. –
С. 80–84.
http://www.etnolog.org.ua
|