Музей весілля на Полтавщині

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Петренко, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Етнокультурна спадщина та сучасність
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207748
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Музей весілля на Полтавщині / І. Петренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 209-212. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207748
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077482025-10-14T00:13:04Z Музей весілля на Полтавщині Петренко, І. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Музей весілля на Полтавщині / І. Петренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 209-212. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207748 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Петренко, І. Музей весілля на Полтавщині Матеріали до української етнології
format	Article
author	Петренко, І.
author_facet	Петренко, І.
author_sort	Петренко, І.
title	Музей весілля на Полтавщині
title_short	Музей весілля на Полтавщині
title_full	Музей весілля на Полтавщині
title_fullStr	Музей весілля на Полтавщині
title_full_unstemmed	Музей весілля на Полтавщині
title_sort	музей весілля на полтавщині
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина та сучасність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207748
citation_txt	Музей весілля на Полтавщині / І. Петренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 209-212. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT petrenkoí muzejvesíllânapoltavŝiní
first_indexed	2025-10-14T01:07:39Z
last_indexed	2025-10-15T01:07:55Z
_version_	1846008061271998464
fulltext	209 Ірина Петренко (Полтава) М У ЗЕ Й ВЕ СІ Л Л Я Н А ПОЛ ТА ВЩ И Н І Останнім часом в українському сус- пільстві відроджується традиційне весілля. В умовах нової етносоціальної ситуації по- жвавлюється інтерес людей до традиційної весільної обрядовості, і як наслідок – збіль- шується кількість бажаючих святкувати тра- диційне весілля. В Україні почастішали випадки вінчання молодих пар у церкві, що є прикладом від- родження національних традицій після ба- гатолітнього існування радянської влади. Остання заперечувала церковне вінчання, вважаючи його пережитком минулого, і вве- ла замість нього громадянську реєстрацію шлюбу. Із часів здобуття Україною незалеж- ності почалося відродження свободи вірос- повідання, забутих звичаїв і традицій. Це виявилося й у відродженні національних сі- мейних звичаїв, зокрема обряду укладання шлюбу. Поступово повертається традиція шлюбу, освяченого церквою. Дослідження історії становлення шлюбно- сімейних відносин є важливим на сучасному етапі відродження і розвитку української державності, її культури, традицій. Вивчення весільної традиції є необхідним з точки зору розкриття мікросвіту української сім’ї, пізна- вального аспекту всього розмаїття обрядової символіки, поетичної творчості, соціальної психології та сімейної педагогіки. Утворенню сім’ї українці завжди надава- ли великого значення. З давніх-давен одру- ження було однією з важливих, урочистих та хвилюючих подій у житті людини. Сім’я, яка створюється в результаті шлюбу, є осно- вою суспільства, його первинним і основним осередком. Шлюб є формою організації сі- мейного життя чоловіка й жінки і захища- ється законом. Саме слово «шлюб» походить із староруської мови та означає «злюб», себто створення сім’ї з любові. Відповідно до цього дійства формувалася весільна обрядовість – справжня народна драма, що включала ігрові дії, танці, співи, музику. У характері весіль- ної обрядовості відбилися народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. http://www.etnolog.org.ua 210 Витоки шлюбу як правового інституту сягають ще прадавніх часів. Традиційно в Україні шлюбно-сімейні відносини регу- лювалися звичаєвим правом. Прийняття християнства з його своєрідною моральною системою справило значний вплив на форму- вання нового уявлення про шлюбно-сімейні відносини. З того часу церква намагалася ре- гулювати шлюбно-сімейні відносини в сус- пільстві. Це їй вдавалося нелегко, адже навіть до кінця ХІХ ст. звичаєве право зберегло своє значення в регулюванні взаємовідносин між людьми, зокрема в родинному побуті. У цілому ж українське весілля поділяєть- ся на три цикли: передвесільний, власне ве- сільний і післявесільний. У свою чергу кожен із циклів складався з низки обрядів. Перед- весільна обрядовість включала сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання коро- ваю і дівич-вечір. Власне весілля складалося із запросин, обдарування, посаду молодих, розплітання коси, розподілу короваю, пере- везення посагу, перезви, рядження. Після- весільний цикл присвячувався вшануванню батьків молодими, прилученню невістки до родини чоловіка. Це обряди хлібин, свашин та гостин. Українці кажуть: як склався у людини шлюб, так піде і все її життя. Ця народна му- дрість виходить з того величезного значення, яке надавали шлюбу й сім’ї, особливо в ми- нулому, коли одружувалися на все життя і тільки з однією людиною. Тож момент вибо- ру судженого був дуже відповідальним. У ви- борі шлюбного партнера перепліталися різні інтереси. Дівчина прагнула зустріти обранця, котрий припав би їй до душі, батьки жадали помічника у домі, громада – голову міцного господарства. Українське весілля – багатоактова на- родна драма з численними дійовими особа- ми, кожна з яких виконувала свою обрядову роль. Власне, майже всі весільні гості (свати) мали свої весільні чини. Вінчання – форма церковного шлюбу, яка запроваджувалася Синодом протягом XVII– XVIII ст. На перших етапах цього процесу вінчання погано сприймалося населенням України, оскільки суперечило народним ве- сільним обрядам. Повінчані молоді нерідко жили нарізно, аж поки не справлять тради- ційне весілля. Лише поступово освячення шлюбу в церкві набрало юридичної сили і стало невід’ємним компонентом весілля. І все-таки остаточне скріплення шлюб- ного союзу залишалося за народними об- рядами. Недаремно вінчання передувало давньому санкціонуючому народному об- ряду – посаду. Тривалий час воно сприй- малося крізь призму язичницьких тради- цій, свідченням того є велика їхня частка у християнському обряді вінчання. Перед тим як іти до церкви, молоді просили у батьків благословення. Ця церемонія проводилася із хлібом-сіллю. Вивчення української весільної обрядо- вості міститься у багатьох джерелах. Вони висвітлюють різні аспекти щодо традицій- ного укладання шлюбу, але, як правило, об- межуються вивченням окремого питання. Дослідженням шлюбно-сімейних відносин в Україні займалося багато вчених – істори- ків, етнографів, фольклористів, антрополо- гів. Це, зокрема, вчені ХІХ ст.: О. Левицький, М. Сумцов, М. Владимирський-Буданов, О. Смирнов, М. Костомаров, а також сучас- ні: О. Кравець, О. Пономарьов, В. Борисенко та ін. 1 Окремо слід згадати і про двотом- ник «Весілля», виданий Інститутом мисте- цтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського 1970 року 2. Тож дослід- никами був накопичений значний матеріал з дослідження шлюбно-сімейної обрядовості українців. Полтавщина, яка здавна вважається духов ною столицею України, стала одним із центрів відродження народної духовності. Не випадково саме тут уперше в Україні було відкрито Музей весілля. Тож мета цієї статті: розповісти про цей Музей, показати роль у його створенні та ді- яльності справжніх ентузіастів – місцевих жителів, визначити роль Музею у відроджен- ні призабутих традицій краю. У Полтавській області наприкінці верес- ня 2008 року в с. Великі Будища Диканського району було урочисто відкрито Музей весіл- ля. Зруйнувавши столітні народні традиції, упродовж радянського періоду життя наш народ так і не створив гідної їм заміни. Ма- буть, тому й викликав таку зацікавленість громадськості, засобів масової інформації та пересічних українців Музей весілля. П’ять років тому завідувач сільського Бу- динку культури Оксана Борисівна Триполь- ська запропонувала створити на другому по- версі музейну кімнату, де можна зібрати всі предмети старовини, які стосуються весіль- ної обрядовості. Кімната в Будинку культу- ри, де було відкрито музей, тривалий час була занедбана, але поступово її відремонтували і почали наповнювати експонатами, яких за- http://www.etnolog.org.ua 211 раз понад 100. Кожен із них є нашою минув- шиною і має свою історію. Зносити експонати розпочали всією тери- торіальною громадою. Адже майже в кожній сільській домівці є речі, які вже не викорис- товуються, а зберігаються як пам’ять, або просто в господарів не здіймаються руки їх викинути. Місцеві люди, дізнавшись про його відкриття, почали вигрібати бабусині скрині і приносити старовинні весільні речі: рушники, сорочки-вишиванки, взуття, фото- графії. Є тут весільні сукні заможних паня- нок і прості спідниці. Ось так до Музею весілля потрапив один із найцінніших його експонатів – весільна сук- ня та черевики Олени (за паспортом – Ольга) Кравченко, яка виходила заміж у 1949 році. У Музеї зберігається фото, де пані Олена сто- їть поруч із чоловіком у цій весільній сукні. Додамо, що перший запис про укладання шлюбу датований 1926-м роком. У Музеї зібрано багато чорно-білих весіль- них фотографій. На одній із них – прикраше- ний стрічками вантажний автомобіль. Ось на ньому в 50–60-х роках минулого століття їхали реєструвати свій шлюб бабусі та дідусі нинішніх наречених. А нерідко – і просто на возі, запряженому кіньми. Музейна кімната нагадує сільську хату. Є тут побілена й розмальована піч з усім на- чинням, необхідним для приготування їжі, дерев’яне ліжко, скриня, куди складала свій посаг дівчина на виданні, люлька, в якій ви- колисували не одне покоління дітей у родині. А ще – вишиті рушники, сорочки та домотка- ні доріжки на підлогу. На столі, як і годиться, стоять весільні атрибути, а в кутку – гільце. Серед експонатів Музею – українські ве- сільні сорочки та інші предмети весільного дійства, а також музика й тексти обрядових пісень, пов’язаних із весіллям. Кожен експо- нат там – унікальний, адже це пам’ять про справжнє весілля. Також у Музеї зберігаєть- ся надана місцевими жителями справжня унікальна колекція паперових грошей другої половини ХІХ – початку ХХ ст., що залиши- лися їм від їхніх батьків та родичів. Під час урочистого відкриття Музею в ньому була проведена весільна церемонія згідно з народними традиціями й обрядами. На його відкритті вітали молоде подружжя – Віталія та Наталку Кратів. Дружки з весіль- ними піснями вдягали наречену, саджали її за стіл на лаву, вкриту кожухом, і відбувався традиційний викуп. Далі молодят перевіря- ли, наскільки вони готові до сімейних буднів. Молодій дружині пропонувалося посадити в піч горщик, щоб зварити обід. Проте вона розсмішила всіх, взявши до рук кочергу за- мість рогача. Майбутній батько проходив іс- пит на вміння брати на руки та заколисувати дитину. Молодим вручили символічні пода- рунки – дві головки часнику, щоб любилось до смаку, капусту, щоб у домі не було пусто, чоловікові – мішок пшениці, щоб не ходив до чужої молодиці. Усе дійство супроводжу- валося обрядовими весільними піснями, які виконував фольклорний ансамбль «Береги- ня», що складається з голосистих досвідче- них жінок та дівчат. Дедалі частіше молоді люди після уро- чистої реєстрації шлюбу виявляють бажан- ня приходити в Музей весілля і дізнаватися про всі народні весільні обряди, які були ха- рактерні для Полтавщини кінця ХІХ – по- чатку ХХ ст. Українське весілля як етнокультурний феномен є складовою народної культури, що зберігає системно пов’язані між собою всі три ціннісні джерела – доетнічні (архетип- ні), етнічні й національні. Під час весільної обрядовості відбувається своєрідний про- цес передачі етнокультурної інформації між поколіннями, що забезпечує спадкоємність самобутності етносу. У весільному обрядово- мистецькому комплексі міститься значний життєвий досвід українського народу, який передається художніми засобами. Таким чином, заснування і функціону- вання на Полтавщині Музею весілля віді- грає вагому роль у відродженні ментальності українського народу, його традицій, звичаїв та обрядів. Вони увібрали позитивні сторони відносин, які формувалися віками та переда- валися з покоління в покоління. Збереження звичаїв і традицій у різних аспектах життя українського народу, зокрема в сімейних об- рядах, дає змогу відродити унікальність та автентичність української культури, традиції та звичаї в сучасній Україні. Перспективами подальших розвідок із цієї теми може бути дослідження особливос- тей шлюбно-сімейної обрядовості в різних регіонах України, враховуючи їхній історич- ний розвиток. Примітки 1 Левицкий О. Черты семейного быта в Юго-За- падной Руси в XVI–XVII вв. / О. Левицкий // Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов. – К., 1909. – Ч. XVIII. – Т. ІІІ : Акты о брачном праве и семейном быте в http://www.etnolog.org.ua 212 Юго-Западной Руси в XVI–XVII вв. – С. 1–120; Левицкий О. «Сговор малолетних» (страница из истории брачного права на Украине XVІ ст.) / О. Левицкий // Киевская старина. – 1906. – № 1. – С. 64–72; Левицкий О. О семейных отношениях в Юго-Западной Руси в XVI–XVII веках / О. Левиц- кий // Русская старина. – 1880. – № 11. – С. 549– 574; Левицький О. Невінчані шлюби на Україні / О. Левицький // Записки Українського наукового товариства в Києві. – 1909. – Кн. ІІІ. – С. 98–107; Левицкий О. Обычай помилования преступника, избранного девушкой в мужья / О. Левицкий // Киевская старина. – 1905. – № 1. – С. 89–97; Ле- вицкий О. Обычные формы заключения браков в Южной Руси в XVI–XVII ст. / О. Левицкий // Киевская старина. – 1900. – № 1. – С. 1–15; Сум- цов Н. Ф. К вопросу о влиянии греческого и рим- ского свадебного обряда на малорусскую свадь- бу / Н. Ф. Сумцов. – К., 1886. – 24 с.; Сумцов Н. Ф. Религиозно-мифическое значение малорусской свадьбы / Н. Ф. Сумцов. – К., 1885. – 20 с.; Сум- цов Н. Ф. О свадебных обрядах, преимущественно русских / Н. Ф. Сумцов. – Х., 1881. – 206 с.; Вла- димирский-Буданов М. Ф. Черты семейного права Западной России в половине XVI века / М. Ф. Вла- димирский-Буданов // Чтения в Историческом об- ществе Нестора Летописца. – 1890. – Кн. 4. – С. 42– 100; Смирнов А. Очерки семейных отношений по обычному праву русского народа / А. Смирнов. – М., 1877. – 345 с.; Костомаров Н. И. Очерк до- машней жизни и нравов великорусского народа в XVI и XVII столетиях / Н. И. Костомаров. – К. : Либідь, 1992. – 143 с.; Кравець О. М. Сімейний по- бут і звичаї українського народу: історико-етно- графічний нарис / О. М. Кравець. – К. : Наукова думка, 1966. – 198 с.; Пономарев А. Н. Развитие семьи и брачно-семейных отношений на Украи- не / А. Н. Пономарев. – К. : Наукова думка, 1989. – 320 с.; Борисенко В. К. Нова весільна обрядовість у сучасному селі (на матеріалах південно-східних районів України) / В. К. Борисенко. – К. : Науко- ва думка, 1979. – 136 с.; Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні: історико-етнографіч- не дослідження / В. К. Борисенко. – К. : Наукова думка, 1988. – 192 с.; Борисенко В. Дівування і па- рубкування, шлюб / В. Борисенко // Українська етнологія : навч. посіб. / за ред. В. Борисенко. – К. : Либідь, 2007. – С. 329–334; Борисенко В. Побут і дозвілля українки в традиційній етнокульту- рі / В. Борисенко // Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. – К. : Либідь, 2005. – С. 18–26; Бо- рисенко В. Народження дитини. Обряди перших років життя, шлюб / В. Борисенко // Українська етнологія : навч. посіб. / за ред. В. Борисенко. – К. : Либідь, 2007. – С. 318–329; Борисенко В. Тради- ційне весілля, шлюб / В. Борисенко // Українська етно логія : навч. посіб. / за ред. В. Борисенко. – К. : Либідь, 2007. – С. 334–359. 2 Весілля : у 2 кн. / упоряд. М. М. Шубравська. – К. : Наукова думка, 1970. – Кн. 1. – 455 с.; Весілля : у 2 кн. / редкол. : О. І. Дей (голова) та ін. – К. : Нау- кова думка, 1970. – Кн. 2. – 480 с. http://www.etnolog.org.ua

Музей весілля на Полтавщині

Репозитарії

Схожі ресурси