До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Тхоржевська, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Етнокультурна спадщина та сучасність
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207756
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців / Т. Тхоржевська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 171-178. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207756
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077562025-10-14T00:09:49Z До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців Тхоржевська, Т. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців / Т. Тхоржевська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 171-178. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207756 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Тхоржевська, Т. До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців Матеріали до української етнології
format	Article
author	Тхоржевська, Т.
author_facet	Тхоржевська, Т.
author_sort	Тхоржевська, Т.
title	До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців
title_short	До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців
title_full	До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців
title_fullStr	До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців
title_full_unstemmed	До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців
title_sort	до проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина та сучасність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207756
citation_txt	До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців / Т. Тхоржевська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 171-178. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT thorževsʹkat doproblemifunkcíonuvannâetníčnihstereotipívutradicíjníjkulʹturíukraíncív
first_indexed	2025-10-14T01:08:25Z
last_indexed	2025-10-15T01:08:15Z
_version_	1846008081812553728
fulltext	171 Тетяна Тхоржевська (Одеса) ДО П РОБЛ Е М И ФУ Н К Ц ІОН У ВА Н Н Я ЕТ Н І Ч Н И Х С Т Е РЕ ОТ И П І В У Т РА Д И Ц І Й Н І Й К УЛ ЬТ У РІ У К РА Ї Н Ц І В Проблеми стереотипізування є пред- метом дослідження етнології 1, лінгвістики та фольклористики 2, соціології 3, соціальної філо- софії 4, психології 5 та етнопсихології 6. На- працьовано методики дослідження стереоти- пів – переважно за допомогою психологічних та соціологічних методів – анкети, проектив- http://www.etnolog.org.ua 172 ні малюнки, експериментальне дослідження. Надзвичайно важливим є також звернення до проблематики «прихованої історії» або «істо- рії уявлень» сучасних українських істориків 7. В етнології є прийнятим виокремлювати стереотипи поведінки. Як стереотипізовані форми поведінки визначаються ритуал (об- рядова дія), звичай, гра, мода тощо 8. Проте можна констатувати, що означені форми по- ведінки становлять план-вираз (за терміноло- гією Ю. Лотмана 9) певних понять-ідей. План- зміст у цьому випадку можна співвіднести з категорією «соціальних уявлень» в концепції французького соціального психолога С. Мос- ковічі. «Мотив, згідно з яким ми формуємо уявлення, – зазначає він, – це бажання звик- нути до незрозумілого» 10. У контексті зазначеного видається до- цільним виокремити етносоціальні уявлення «про інших», або, інакше кажучи, етнічні ге- теростереотипи. Етнічний гетеростереотип (оціночний образ «іншого», «чужого») є неод- мінною складовою світосприйняття, у тому числі в суспільстві, яке прийнято називати «традиційним». Останнє стає тим більш актуальним, що останнім часом в антропологічних та со- ціологічних дослідженнях все більше від- бувається, як зазначає польська дослідниця Марія Верушевська, «переміщення логіки, а разом з тим і тягаря змін від макросистемних проблем у бік мікромасштабу, індивідів та мі- кросистем суспільного життя» 11. Мікроструктури як автономні системи характеризуються відносною внутрішньою однорідністю. Сільська громада як локальна спільнота творить таку систему властивос- тей, на якій ґрунтується «механіка соціаль- ного світу» 12. Метою статті є дослідження етносоціаль- них уявлень (етнічних гетеростереотипів) українського населення за допомогою тра- диційної для етнології співбесіди з респон- дентами трьох населених пунктів Степового Побужжя (Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл.): с. Синюхін Брід (за даними сіль- ради – 92,11 % українців, також мешкають молдавани, росіяни, угорці, білоруси, вірме- ни, євреї, чуваші, грузини); с. Кумарі (укра- їнців – 89,5 %, крім того, – росіяни, цигани, молдавани, вірмени, поляки, грузини, біло- руси, чуваші, татари, угорці) та с. Конецпіль (українці, молдавани, цигани, поляки). Регіон Степове Побужжя до кінця ХVІІІ ст. був прикордонною територією: частина пере- бувала під владою Кримського ханства; час- тина до 1793 року належала Речі Посполитій, яка делегувала користування цими землями Війську Запорозькому. Наприкінці ХVІІІ ст. внаслідок російсько-турецьких війн та розді- лів Речі Посполитої територія була приєдна- на до Російської імперії. Досліджуючи уявлення «про інших», в українців та інших слов’янських народів най- більш «чужими» і навіть «ворожими» визна- чаються цигани і євреї. Традиційно вважається, що протистав- лення по лінії «свій – чужий» формувало пе- реважно негативний образ «чужого», який уявлявся небезпечним, ворожим, наділе- ним «шкідливими» магічними здібностями, а також до певної міри дегуманізованим. «Чужий» часто змальовувався дивним, не- розумним, аморальним, що у свою чергу фор- мувало певний комплекс переваг «своїх» над «чужими», який виконував функції своєрід- ного магічно-ментального оберегу. Поряд з цим, як зазначає О. Бєлова, «фольк лорно-міфологічне трактування обра- зу “чужого” динамічно розвивається між дво- ма полюсами – відторгнення, коли будь-який представник іноетнічної групи сприймаєть- ся як небезпечна та майже потойбічна істота, та толерантності». Останнє підтверджується залученням «чужих» до традиційної обря- довості, магічних та релігійних практик 13. Так, серед учасників українського обряду «Маланка» досить часто були представлені «циган»/«циганка», «жид»/«жидівка» 14. В обстежених населених пунктах можна виокремити етносоціальні уявлення стосов- но циган двох різновидів: 1) «цигани, що їз- дять на підводах»; 2) «наші цигани». З приводу перших інформанти демонстру- вали нетерпимість, страх, небажання спілку- ватись з ними: «Наші цигани не крали. Наші ні. А ті крали, приїзжали сюди, одбирали, що хочте» 15; «…цигани в селі то є, то нема. На- їздами, на підводах…» 16; «недавно мене ціга- ни обікрали. Сказали, що купляють подушки. Я винесла всі. Вона забрала. В мене наволочки вибіті. Вона каже: “Продайте мені наволоч- ки”. Я пішла шукати наволочки. А вона забра- ла не тільки ті, за які заплатила, а й інші. Поки я шукала, вона все собі нагребла» 17. За- значали також, що «раніше вони крали коні, а тепер – ні, тепер такого нема» 18. Етносоціальні уявлення щодо «циган на підводах» переважно негативні. Означені свідчення, на нашу думку, підтверджують на- явний негативний стереотип – уявлення про циган-кочовиків. http://www.etnolog.org.ua 173 На відміну від цього, уявлення щодо «на- ших циган» (осілих мешканців села) мають дещо інше забарвлення: «У нас цигани такі, домашні, наші, ну, сільські. Вони тут давно. Тепер їх вже не так багато» 19. За свідченням інформантів у с. Кумарі, до «наших циган» ходили колядувати й щедру- вати, «брали за куми». Бували випадки шлю- бів між циганами й українцями, але небагато. Зазначали, що вони «живуть добре». Також розповідали, що під час проводів на цвинтарі цигани завжди «розстеляють та правлять собі отдельно». Один з мешканців с. Синюхін Брід розповідав, що «циганів небагато – ро- дин з десять. Це як почали запрещать цига- нам, щоб вони їздили, то вони тут поосідали. То цигани ж раніше їздили на подводах поусю- ди. Було ж таке, за Хрущова: “Микита, Мики- та / Що ж ти наробив? / Сам поїздив по всім світі, / А нам запрітив”» 20. Варто відзначити уявлення інформантів з приводу способу заробітків та матеріаль- ного достатку «наших циган». Інформантка 1910 р. н., пригадуючи добу своєї молодості, зазначала: «Був один циган, що кував коней. Шукав, щоб заробить. Цигани не брали землю. Вони так, щоб де-небудь заробить у когось. Вони не крали, ворами їх не називали. Вони були хороші. Не було таких, що нехороші, а хороші, не крали» 21. У с. Конецпіль зазначали надзвичайну «показну» набожність («боговерність») місце- вих циган; їхню окремішність та паралельне з громадою існування: «Вони стараються все по-своєму. Навіть я чула, як помирає циган, то вони накривають стіл для наших отдель- но, а самі сидять отдельно. Це на поминаль- них обідах». Тут не заведено було ходити до циган з колядками. Інформантка на питання, чи не проти б вона була породичатися з ци- ганами (пошлюбити дочку чи сина), відпо- віла: «Конечно б не хотіла, в них зовсім другі обичаї, якісь». Тут відзначали також надзви- чайну заможність циган: «Ви з ними мирно живете? – Да, ми живемо мирно. З ними нель- зя на конфлікт іти. Ну вони нічого і не ро- блять поганого. Тут, де вони живуть, нічого не роблять поганого. Тут даже нехай попро- бує якійсь циган щось зробити, то вони його самі приборкають, що не можна. – А там, де цигани не живуть, вони роблять щось пога- не? – Не знаю, може, і роб лять. Я їх за руку не спіймала. Ну живуть вони шикарно. Так моє мненіє, що чесним трудом там такі хороми, як у них, не заробиш. А чим вони знімають- ся – то Бог їх знає…» 22. Обидві «уявні групи», таким чином, збері- гають в основному негативні настанови. Про- те в уявленні про осілих, місцевих циган від- буваються поступово деякі зрушення: вони інші, чужі, але не вороги. Про це яскраво свідчить самовизначення «наші». Надзвичайно цікавою групою, про яку іс- нують досить стійкі уявлення в українського населення с. Синюхін Брід, є так звані ма- дярські цигани (або «циганські мадяри», як визначає їх місцева українська та молдавська людність). За даними сільради, в селі дійсно є люди (21 особа; 1,13 %), які записані як «угор- ці (венгри)»: три моноетнічні угорські роди- ни, одна мішана українсько-угорська та одна молдавсько-угорська. Мешканці населеного пункту щодо них зазначали: «…отут живуть через одну хату Рябо воли. Вони, кажуть, чи болгари, чи мадяри. А вони цигани самі настоящі. Не хотять каза- ти, що вони цигане» 23; «…живе сусід – молда- ван, його жінка – циганка. Вона каже, що вона циганська мадярка, а сама п’яндилига – циганка. Вони кажуть по-своєму, а матюки по-нашому. А так по-своєму: “Кичем, кичем, гир, гир, гир. Дилинь, дилинь, дилинь, кичем, кичем”. Вони начебто католики. В них Різдво на два тижні раніше, ніж в нас. Вони все по-своєму» 24. Колишня голова сільради зазначала: «Ми на них кажемо “цигани”, а вони на себе ка- жуть “мадяри”. В сельсовете я їх записувала, то вони писались “венгри”». Респондентка розповідала, що вони приїхали з Закарпат- тя, шукаючи роботу. Пояснюючи, як знайти одну таку родину, каже: «Спитаєте, де живе Вера-циганочка». Уявлення місцевої людності про «циган- ських мадяр» пересторожливе, обережне. Інформантка зазначала навіть, що «був один мадяр ще після війни, держав маслобойню, був дуже багатий. Такий був – не дуже щоб хоро- ший. А жінка, з якою він став жить, взнала, що він мадяр, та нагнала його» 25. Уявлення українців про означену невели- ку групу, яку мешканці с. Синюхін Брід ви- значають як «мадяр», «мадярський циган», «циганський мадьяр», безумовно, підпадає під означення «чужий». Як вже зазначалося, мотив, згідно з яким формуються уявлення, – це бажання «звик- нути до незвичного». Порушення існуючих правил, незвичайне явище, ідея (в тому числі й представник невідомого народу), незрозу- мілі події завжди руйнують усталені стандар- ти життя й світосприйняття. Тому будь-який відхід від звичного, будь-яке розірвання з по- http://www.etnolog.org.ua 174 всякденним досвідом, будь-яке явище, пояс- нення якого не вкладається в усталену схему світосприйняття, створює додатковий зміст та актуалізує пошук значень та пояснень того, що вражає як незвичне (а отже, певною мірою небезпечне). Відбувається спроба поєднати не- звичне та звичне, «перекинути міст» між ними. Як зазначає С. Московічі, з метою «впора- тись з якою-небудь ідеєю або незвичним об- разом, їх починають закріплювати в межах існуючих соціальних уявлень» 26. Саме такий процес відбувся з уявленням «про мадярів»: оскільки угорського населен- ня в регіоні не існувало, то на «невідомого іншого» «невідомого чужого» (угорця) розпо- всюджується назва та уявлення про «відомо- го іншого», «відомого чужого» (цигана). Традиційно єврей вважається одним з головних представників «чужих» для слов’янських культур. В обстежених населе- них пунктах, за даними сільради, євреї скла- дають 1,1 % та 1 %. Тому уявлення про них представлені меншою мірою. Серед «неявних уявлень» можна відзначити атрибуцію (при- писування) небажання говорити про свою етнічну належність: «Євреї є, але небагато. От в мене сусідка єврейка, але не хоче про це говорити. Але я знаю, бо записувала її в сель- совете», – зазначала колишня голова сільради с. Синюхін Брід. Досить розповсюджена від- повідь: «Чи є тут євреї, чи нема – я не знаю. Може, він і єврей, а хіба на ньому написано». Однією з найважливіших складових стереотипу «чужого» в народній культурі є «приписування інородцям та іновірцям магічних здібностей» 27. Дослідницею етно- культурних стереотипів О. Бєловою в Поліс- сі була записана «билічка»: «Був у нас єврей. У яго було 2 корови. Он замкнув сарай на Купалу і став вартувати. Ана [відьма. – Т. Т.] голая, як мать родила, йде к нему [сараю. – Т. Т.] і, присівши, набрала жменю навозу. Тоді й він набрав. Відьма набрала ще жменю, тоді й єврей взяв жменю – і вона зникла» 28. (Ритуальне оголення, як зазначає О. Куроч- кін, на межі «свого» і «чужого» світів нале- жить до дуже давніх магічних прийомів 29. Єврей, таким чином, міг протистояти шкід- ливим діям, які робила відь ма, – видоюван- ню молока в корів.) У с. Синюхін Брід від інформанки 1910 р. н. записано: «Одна відьма жила, а через дорогу жив єврей. Той єврей мав таку корову гарну. І в неї була корова. І чоловік є в неї гарний, хо- роший. Вона ночью пішла доїть корову у єв- рея. Той єврей встав рано – нема молока. Хто ж видоїв корову? А сусід йому каже: “Ти сядь на вікно і будеш дивиться, хто прийде твою корову доїть”. Він сів на вікно і сидів і дивився. Вона пішла доїть, а він тим часом вийшов, взяв її за руку і скрутив: “Ти чого прийшла до мене доїть? В тебе така корова, двадцять литрів дає. А ти прийшла до мене доїть”. І скрутив її: “Більше не прийдеш”. І вона біль- ше туди не пішла, а ходила до других» 30. Ви- ходячи з наведенного тексту, можна припус- тити, що на єврея поширюється традиційне уявлення «про чужих». Проте цей аспект по- требує подальшого дослідження. Село Синюхін Брід становлять дві части- ни: «Гетьмани» та «Молдавани». Сучасне уяв- лення в українців про молдаван є толерант- ним, фактично це уявлення «про своїх»: «Ми з молдаванами живемо мирно, вони хороші, працьовиті». Поряд з цим зазначалось, що «раніше» (мова йде в основному про пері- од після Другої світової війни – 50–60-ті рр. ХХ ст.) відбувались іноді бійки між двома частинами села, бували випадки, коли не хо- тіли українці брати за невістку молдаванку. Проте і стосовно цього «раніше» відзнача- лась достатньо висока толерантність: «А як хлопець з Гетьманів, а прийшов на Молдава- ни по дівчину, не били його? – Ні, забрав, та й усе. – А було таке, що з Молдаванів брали за кумів з Гетьманів? – Було, а тепер вообще не перебирають. – То раніше все-таки пере- бирали? – Да. – А як? – Та не бери її, вона ж молдаванка» 31; «Батько мій взяв не молдаван- ку, то свекруха не любила мою маму, що вона не молдаванка. А батько любив» 32. Надзвичайно цікавим є уявлення про «зникнення молдаван»: «Молдаванів вже нема, повмирали. – А діти їх хіба не молдава- ни? – Ні. Вони не говорять по-молдаванські» 33; «Ми й були молдавани колись. Батько мій був молдаван. Тесть теж був молдаван. – А Ви самі вже не молдаван? – Ні, я нічого не поні- маю по-молдаванські» 34. Уявлення про молдаван у с. Конецпіль (не- значна кількість молдаван) є також толерант- ним: «Вони хороші, як приїзжають, то до нас пристраіваються». Зовсім інше уявлення про молдаван спо- стерігається в українців с. Кумарі, яке істо- рично становлять дві частини – «Ляхи» та «Мужики» (про них мова йтиме далі). Респон- денти зазначали, що «отам, через річку, теж Кумарі є. І оце… та сторона,… більше молдо- ван. І там якісь більше грубі люди. Якісь такі невежливі, неввічливі. Завжди ті хлопці билися з цими, з цєї сторони… Це було раніше, колись http://www.etnolog.org.ua 175 на коньках ото на річкі Кодимі катаються – обязательно поб’ються ті з тими – з нашими. І так воно ведеться до цього часу. Тоді – щось я це добре не помню, чого це воно так пішло, чого билися… А як тут у нас роблять вечорин- ку, то хлопець ввічливо підійде, поклониться і бере у танці. А там на тій стороні [у Молда- ван. – Т. Т.] – дурдом. Кричать: “Марія, Кать- ка, Любка, йдем танцювати”. Некультурні» 35. Отже, уявлення про молдаван як про «май- же своїх» або як про «чужих, інших» залежить в цьому випадку від категорії сусідства. Якщо говорити про почуття «довіри», яке є істотним елементом громадянської культу- ри, що виростає з факту однакових поглядів і цінностей 36, можна відзначити високий сту- пінь довіри в українців до молдаван-сусідів (с. Синюхін Брід), принаймні на сьогодні. Інакша ситуація лишилася у «спогадах». Сам факт «зникнення молдаван», про який вже йшлося, свідчить, на наш погляд, про перехід цієї етнічної групи до категорії «своїх». Натомість в с. Кумарі існує уявлення про молдаван з певними рисами «чужих» – «не- ввічливі, задиркуваті, більш грубі люди». В українських історичних та етнологічних дослідженнях досі немає єдиної думки щодо етнічної належності так званих ляхів, які мешкають в українських селах, зокрема на Поділлі та в інших регіонах України. Прихильники точки зору щодо їх поль- ського походження зазначають, що «масово- го характеру міграція з Польщі набула зразу після 1569 року. На Наддніпрянщину тоді хлинуло численне чиновництво королівської державної адміністрації, жовнірство, а також незлічена рать польської шляхти. Разом зі шляхтою прибула в Україну її челядь, при- слуга тощо. З часом почали прибувати селя- ни – одні тікали сюди з Польщі на “свободи” від панщини, інших поміщики самі переселя- ли в свої новоотримані маєтки» 37. Інший по- гляд полягає в тому, що Люблінська унія була актом цілком парламентарним, а масштаби наступу польського землеволодіння, а з ним польського етнічного елементу, на українські землі після неї суттєво перебільшуються 38. Етнологи також долучилися до цієї диску- сії: Василь Балушок («Українська шляхта між польським та українським етносами») також піддає сумніву можливість того, щоб етнічно польський елемент міг так суттєво українізу- ватися, і схиляється до думки про українське походження ляхів/шляхти й зазначає: «…до 1830-х рр. українська шляхта Правобережжя, перебуваючи в культурно-інформаційному просторі, де неподільно панували польська мова та культура, у тій чи іншій мірі зазнавала полонізації. Причому це стосувалося не тіль- ки, а в ряді випадків і не стільки етнокультур- ного зрізу життя, як самосвідомості» 39. Провести дослідження в с. Кумарі, яке складалося з двох частин – «Ляхів» та «Му- жиків», надзвичайно цікаво ще й тому, що саме його згадував Левко Юркевич у своїй розвідці «Покодимська шляхта» на початку ХХ ст. Він зауважував, що означені шляхтичі мають відмінний від українців антрополо- гічний тип; відзначав відмінність побутової культури та одягу, нижчу працездатність, ви- шукану українську мову тощо 40. Наведемо розповіді респондентів з двох означених частин с. Кумарі. Наші запитання були спрямовані на прояснення розбіжностей між означеними групами. На частині «Ляхи»: «Були дві частини села – “Ляхи” і “Мужики”. Оце ми – ляхи. Тут у нас Колачинські, Заневські, Терлецькі, Павловські. А там від магазина – то вже мужики. Там уже Остапенко, Словенко. Колись враждували мужики з ляхами. Був такий період. Я сама з 1935 году. У 1951 році пішла на роботу. І проробила 43 роки на одно- му місці. І ходили ж у клуб. І ляшецькі дівчата (це ми), і мужицькі. Але ляхи були бідніші від мужиків. А мужики були заможніші. – А чому ж так? – Я не можу вам сказати, чому. Може, вони ще з дідів-прадідів були заможніші – не знаю. І приходили вони у клуб. Вони прийдуть до нас у клуб та й до наших хлопців. А хлопці йдуть туди. Боже мій, яка вражда була. Так дівчата билися через хлопців: хай не йдуть наші хлопці туди. А наші хлопці співучі. Ваб- ще мужики вони не співають. Вони й зараз не співають. А ляхи – тільки б випив сто грам і все. Вже заспівав. …Як вам сказать, ми – це шляхта. Там десь якийсь поляк був. Мій батько теж поляк був. – А батько говорив польською мовою? – Ні. Читати він міг. Наверноє, його батько на- вчив. Ну батько був старий, з 1891 року. Нема його вже з 1969. Ну, то читати він міг, а так щоб говорити – ні. А може, не старалися го- ворити. Ви понімаєте, на них казали “пшеці”. Отак: “А, це воно з пшеців” (презирливо). То вони, може, і знали, але не хтіли показати, що вони знають. – Свята по-різному святку- вали ляхи й мужики? – Я не хочу вам сказати, не знаю. Ми кожен сам по собі. Навіть куми і оце все. Ляхи з ляхами, мужики з мужиками. – А ви були католики? – Да» 41. Представники «ляхів» уявляли «мужи- ків» як більш заможних. Наступна розповідь http://www.etnolog.org.ua 176 присвячена періоду 1950–1960-х років: «От як мужичка йде: чорна хустка, хромові чо- боти і “плюшка”. Тоді казали “плюшка” – це була така шубка. Чорна така шубка, плюше- ва. І або білий платок з цвітами, або чорний платок. І така багатюща – о. Я не можу даже сказати. Ну і хромові чоботи. Я б, певне, і не взула би їх. У гармошечку таку. Це считали заможні. Потім уже у 50–60 почались оці бас- тонні пальта. То мужики їх першими почали купляти. А ляхи вже пізніше. Коли їздили у Молдавію, каракулів там брали. Оце мужички вдягалися – Боже мій, яка вона багата – паль- то бостонове, з каракулевим воротніком, хустка – чи чорна, чи біла» 42. З приводу одруження з «мужиками» «ляшка» розповідала: «От брат мій женився в 1946 році, на мужичкі. – І як Ваші батьки це сприйняли? – Ну ніяк. Тоді вже нічого не каза- ли. Таке время вже було, що нічого не казали. А так на мужиків казали “репані мужики”. – А чому так? – Бо вони репані були» 43. Поряд з цим, на запитання щодо «прав- лення свят», зазначає, що все було однаково, що на «клаку» ходили як ляхи, так і мужики. На частині «Мужики»: «Оця частина села – це середина села. Там були “ляхи”, а тут – “мужики”. Там були більше поляки, а тут – ну такі прості. Даже фамілії, ну такі – Остапенко, Кириленко, Шевчук, то це – му- жики. А там Кульчицькі, які на -цький кінча- ється, то це були ляхи. Там даже імена такі були – Гелю, Фелю. Я сама з мужиків. Остапен- ко – моє прізвище з дому» 44. На наші запитання з приводу того, чим відрізняються дві означені групи, Ганна Ва- силівна Остапенко зазначає: «Не знаю. Ко- лись у нас був голова колгоспу, то каже, що з мужиками – легше, вони согласні на всьо, слухають якось. А там [з ляхами. – Т. Т.] вже трохи тяжче. – Чому тяжче? – Ну понятія не мають. – А в кого був багатший одяг? – В му- жиків. Мужики були – ну як би сказати. Ті [ляхи. – Т. Т.] були більш ледачіші, а ці більш проворніші. Так як колись. Воно ж колись як було. Як хто не дуже працьовитий, то в його не було ні машини, нічого. Бо як самоосібно жили, то кожен старався мати своє – там, машину, щоб молотити» 45. Зазначали також, що всі однаково святкували, однаково ходи- ли на «клаки», одружувались між собою (про негативне ставлення до цього не чула). Важливо підкреслити, що інформанти за- значали, що всі розподіли села лишилися у минулому: «То врем’я пройшло. А тепер вже нема ні ляхів, ні мужиків. Не знаю, може, хтось з молодих і знає про це. Ну батьки їхні знають, такі як я. А вони, може, вже й не знають». Підкреслювали, що зараз все однаково в «мужиків» і «ляхів» (цвинтар, проводи, право славна церква). Натомість негатив- ні уявлення про «небезпечного чужого» тут спрямовані на «молдаван з того боку річки». Таким чином, щодо групи «ляхів» в українців-«мужиків» с. Кумарі на сьогод- ні наяв не толерантне ставлення. Знову таки, якщо згадати «почуття довіри» як один з важ- ливих компонентів громадянської культури, що виростає з факту однакових поглядів і цін- ностей, можна констатувати високий коефіці- єнт взаємної довіри в групах «мужики»/«ляхи» на відміну від уявлення про молдаван. Варто також навести уявлення про поляків з українсько-молдавського с. Синюхін Брід: «Я сама звідти, де шляхта була, там польська сторона. Отам, де Лащівка, Волованівськ, Лу- кашівка. На мене казали “польщачка”. Там Покрова була – празник релігіозний, то ми їздили на Покрову. На Покрову в Лу- кашівки церкву ставили. – У с. Лукашівка була католицька церква? – Так, католицька, дерев’яна. – І Ви були католичка? – Так, ка- толичка [говорить пошепки. – Т. Т.]. Та я ж маленька була. Що там батьки робили, я й не знаю. – А зараз Ви якої віри? – Православна, як усі, діти в мене православні» 46. Ще одна меш- канка с. Синюхін Брід зазначала, що «батьки в мене були католики, а я – українка». Уявлення про поляків у населеному пункті, в якому їх практично немає, чітко не фіксується. Проте надто показовим є на- магання приховати або не афішувати своє «шляхетське походження», відмежуватись від католицтва. Таким чином, нам здається, що опозицію «свій – чужий» можна сформулювати у трьох основних групах (мається на увазі сучасний період): 1. «Чужі, ворожі, небезпечні». До цієї ка- тегорії можна, безперечно, зарахувати лише уявлення українців про «циган на підводах», яке позначається повною відсутністю довіри. 2. «Чужі; інші, ніж ми». Уявлення «про інших» фіксується в українців стосовно єв- реїв, осілих циган, «мадярських циган». Не- значний рівень довіри. Крім того, етносоці- альне уявлення («етнічний гетеростереотип)» «чужі; інші, ніж ми» фіксується в українців с. Синюхін Брід (українсько-молдавське на- селення) стосовно «поляків»; в українців с. Кумарі («ляхи» й «мужики») – стосовно «молдаван з-за річки». http://www.etnolog.org.ua 177 3. «Свої; такі самі, як ми» фіксується в українців с. Кумарі стосовно «ляхів», в укра- їнців с. Синюхін Брід – стосовно молдаван. Примітки 1 Байбурин А. К. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения / А. К. Байбурин // Этнические стереотипы пове- дения. – Ленинград : Наука, 1985. – С. 7–19; Тру- сов В. П., Филиппов А. С. Этнические стереотипы / В. П. Трусов, А. С. Филиппов // Этническая психо- логия (этнические процессы и образ жизни лю- дей) : сб. науч. трудов. – М., 1984. 2 П’ятаченко С. Москаль, жид, циган в україн- ському фольклорі: стереотипні сприйняття [Елек- тронний ресурс] / С. П’ятаченко // Всеукраїнська спілка «Літературний форум». – 2005. – Режим доступу : http://yandex.ru/yandsearch?text; Бело- ва О. В. Этнические стереотипы по данным языка и народной культуры славян : автореф. дисс. … д-ра филол. наук : спец. 10.02.03 «Славянские языки» / О. В. Белова. – М., 2006. – 48 с.; Славян- ские древности : этнолингвистический словарь / под ред. Н. И. Толстого. – М. : Международные отношения, 1999. – Т. 2; Белова О. В. Из словаря «Славянские древности» / О. В. Белова // Славяно- ведение. – 2003. – № 6. – С. 71–73; Березович Л. «Чужаки» в зеркале фольклорной ремотивации топонимов / Л. Березович // Живая старина. – 2000. – № 3 (27). – С. 2–5; Маслинский К. А. «Лит- ва – она все зальет» / К. А. Маслинский // Живая старина. – 2000. – № 3 (27). – С. 5–9; Белова О. В. «Чужие» в Полесье / О. В. Белова // Живая стари- на. – 2000. – № 3 (27). – С. 9–10. 3 Сикевич З. В., Крокинская О. К., Поссель Ю. А. Социальное бессознательное / З. В. Сикевич, О. К. Крокинская, Ю. А. Поссель. – С.Пб. : Питер, 2005. – 336 с.; Сикевич З. В. Русские: «образ» на- рода / З. В. Сикевич. – С.Пб. : Издательство Санкт- Петербургского университета, 1996. – 226 с. 4 Московичи С. Социальное представление: ис- торический взгляд / С. Московичи // Психологи- ческий журнал. – 1995. – № 1 (Т. 16). – С. 3–18 ; № 2 (Т. 16). – С. 3–13. 5 Васильченко О. М. Етносоціальні уявлення в структурі «Я»-концепції університетської мо- лоді : автореф. дис. … канд. психол. наук. – К., 2003; Квас О. В. Вплив етнічних стереотипів на процес міжособистісного оцінювання : автореф. дис. … канд. психол. наук. – К., 2003; Иванова Т. В. Изучение этнических стереотипов с помощью проективных рисунков / Т. Иванова // Вопросы психологии. – 1998. – № 2. – С. 71–82. 6 Стефаненко Т. Г. Этнопсихология / Т. Г. Сте- фаненко. – М. : Аспект-Прес, 2003. – 368 с.; Гна- тенко П. И., Павленко В. И. Этническая установ- ка и этнические стереотипы / П. И. Гнатенко, В. И. Павленко. – Д. : ДГУ, 1995. – 300 с.; Плато- нов Ю. П. Этническая психология / Ю. П. Плато- нов. – С.Пб. : Речь, 2001. – 338 с.; Гнатенко П. И., Бузский М. П. Национальная психология и бытие общества / П. И. Гнатенко, М. П. Буз- ский. – Д. : Поліграфіст, 2002; Налчаджян А. А. Этнопсихология / А. А. Налчаджян. – С.Пб. : Пи- тер, 2004. – 380 с. 7 Див., напр.: Яковенко Н. М. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІ–ХVІІ ст. / Н. М. Яковенко. – К. : Критика, 2002. – 415 с.; Присяжнюк Ю. П. Українське се- лянство Наддніпрянської України: соціомен- тальна історія другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / Ю. П. Присяжнюк. – Черкаси : Верти- каль, 2007. – 638 с. 8 Байбурин А. К. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения... – С. 18. 9 Див., напр.: Лотман Ю. М. О метаязыке типо- логических описаний культуры / Ю. М. Лотман // Труды по знаковым системам. – Тарту, 1969. – Т. 4. – Вып. 236. – С. 460–462; Лотман Ю. М. О се- миосфере / Ю. М. Лотман // Труды по знаковым системам. – Тарту, 1984. – Т. 17. – Вып. 641. – С. 5–23; Лотман Ю. М. Проблема «Обучения культуре» как ее типологическая характеристи- ка / Ю. М. Лотман // Труды по знаковым систе- мам. – Тарту, 1971. – Т. 5. – Вып. 284. – С. 167–168. 10 Московичи С. Социальное представление: исторический взгляд / С. Московичи // Психоло- гический журнал. – 1995. – № 2 (Т. 16). – С. 9. 11 Верушевська М. Село як контекст досліджен- ня. Анахронічна чи актуальна перспектива? / М. Верушевська // Народна творчість та етногра- фія. – 2007. – № 1. – С. 41. 12 Там само. – С. 44. 13 Белова О. В. Этнические стереотипы… – С. 5. 14 Курочкін О. В. Українські новорічні обряди: «Коза» і «Маланка». (З історії народних масок) / О. В. Курочкін. – Опішне, 1995; Волицька І. В. Театральні елементи в традиційній обрядовос- ті українців Карпат кінця XIX – початку XX ст. / І. В. Волицька. – К., 1992. 15 Записано від Ніни Леонардівни Кулачин- ської в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 16 Записано від Галини Василівни Кирилюк в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 17 Записано від Ганни Савівни Пулі в с. Синю- хін Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл. 18 Записано від Галини Василівни Кирилюк в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 19 Записано від Ганни Василівни Остапен- ко в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 20 Записано від Миколи Петровича в с. Синю- хін Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл. 21 Записано від Марії Григорівни Тодосової в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. http://www.etnolog.org.ua 178 22 Записано від Тамари Григорівни Сокур в с. Конецпіль Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 23 Записано від Віри Антонівни Прокопенко в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 24 Записано від Ганни Савівни Пулі в с. Синю- хін Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл. 25 Записано від Марії Григорівни Тодосевої в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 26 Московичи С. Социальное представление: исторический взгляд / С. Московичи // Психоло- гический журнал. – 1995. – № 2 (Т. 16). – С. 10. 27 Белова О. В. «Чужие» в Полесье / О. В. Бело- ва // Живая старина. – 2000. – № 3 (27). – С. 9. 28 Там само. – С. 10. 29 Курочкін О. В. «Метод синкретичних вузлів» і давні весільні ігри українців / О. В. Курочкін // Матеріали до української етнології. – 2003. – Вип. 3 (6). – С. 56. 30 Записано від Марії Григорівни Тодосевої в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 31 Записано від Галини Василівни Кирилюк в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 32 Записано від Марії Григорівни Тодосової в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 33 Записано від Галини Василівни Кирилюк в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 34 Записано від Миколи Петровича в с. Синю- хін Брід Первомайського р-ну Миколаївської обл. 35 Записано від Ганни Василівни Остапен- ко в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 36 Верушевська М. Село як контекст досліджен- ня… – С. 41. 37 Див., напр.: Єременко Т. І. Польська націо- нальна меншина в Україні в 20–30-ті рр. ХХ ст. / Т. І. Єременко. – К. : НАН України, 1994. – 74 с.; Кондрацький А. А. Поляки на Україні в Х–ХІХ ст. / А. А. Кондрацький // Український історичний жур- нал. – 1991. – № 12. – С. 83–96; Лісевич І. Т. Польська національна меншина в Наддніпрянській Україні (1864–1917 рр.) / І. Т. Лісевич // Український істо- ричний журнал. – 1997. – № 2. – С. 43–54. 38 Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна) / Н. М. Яковенко. – К. : Наукова думка, 1993. – 414 с.; Яковенко Н. Зрадливий перевертень чи цементуючий фермент нації? / Н. М. Яковен- ко // Наше минуле. – 1993. – № 1. – С. 183–193. 39 Балушок В. Українська шляхта між поль- ським та українським етносами / В. Балушок // Народна творчість та етнографія. – 2007. – № 6. – С. 11–25. 40 Юркевич Л. Покодимська шляхта // Відділ ру- кописів ЦНБ ім. Вернадського. – ФХ № 12359, л. 4. 41 Записано від Ніни Леонардівни Кулачин- ської в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 42 Записано від Ніни Леонардівни Кулачин- ської в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 43 Записано від Ніни Леонардівни Кулачин- ської в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 44 Записано від Ганни Василівни Остапен- ко в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 45 Записано від Ганни Василівни Остапен- ко в с. Кумарі Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. 46 Записано від Віри Антонівни Прокопенко в с. Синюхін Брід Первомайського р-ну Миколаїв- ської обл. http://www.etnolog.org.ua

До проблеми функціонування етнічних стереотипів у традиційній культурі українців

Institution

Ähnliche Einträge