Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Балушок, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Етнокультурна спадщина та сучасність
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207762
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 140-143. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207762
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077622025-10-14T00:17:36Z Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття) Балушок, В. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 140-143. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207762 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle	Етнокультурна спадщина та сучасність Етнокультурна спадщина та сучасність Балушок, В. Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття) Матеріали до української етнології
format	Article
author	Балушок, В.
author_facet	Балушок, В.
author_sort	Балушок, В.
title	Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття)
title_short	Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття)
title_full	Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття)
title_fullStr	Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття)
title_full_unstemmed	Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття)
title_sort	українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини xvii століття)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнокультурна спадщина та сучасність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207762
citation_txt	Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 140-143. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT balušokv ukraínsʹkorosíjsʹkeetníčneporubížžâvserednʹovíčnorannʹomoderníčasidoseredinixviistolíttâ
first_indexed	2025-10-14T01:08:49Z
last_indexed	2025-10-15T01:13:40Z
_version_	1846008422839877632
fulltext	140 Василь Балушок (Київ) У К РА Ї НСЬКО -РОСІ ЙСЬК Е ЕТ Н І Ч Н Е ПОРУ БІ Ж Ж Я В С Е РЕ Д Н Ь ОВІ Ч НО -РА Н Н Ь ОМОД Е РН І Ч АС И ( до с е р ед и н и X V II с т ол іт тя) Етнічна ситуація на порубіжжі сучас- них України і Росії у часи формування й ран- ніх етапів етнічної історії східнослов’янських народів корінним чином відрізнялася від іс- нуючої пізніше – в модерний період. Зокре- ма, тут тоді не було такої чіткої міжетнічної межі між українцями та росіянами, яка існує сьогодні. В цьому регіоні взагалі тривалий час, аж до XVII ст., проживало населення, яке однозначно не можна вважати росіянами чи українцями. Почнемо з того, що в етногенезі літопис- них сіверян, які мешкали на майбутньому російсько-українському порубіжжі, взяв участь іранський субстрат, і в цьому вони мало чим відрізнялися від решти слов’ян на теренах України. Водночас, окрім іран- ського субстрату, до складу сіверян увійшов також якийсь угорський елемент. Потім, у VIІI–ІХ ст., в часи підпорядкування сіверян Хозарському каганатові, вони, окрім двох за- значених, увібрали ще й деякий тюркський етнічний та етнокультурний елемент. Вза- галі ж, на розкопаних археологами горо- дищах і поселеннях волинцевської, а потім роменської культури, належних сіверянам (Битицьке, Мохнач, Коробове, Хорошів- ське та ін.), простежуються співіснування й різно манітні контакти слов’ян з населенням салтівської культури – булгарами, аланами та уграми 1. Причому, як зазначає відомий дослідник лівобережних старожитностей О. Сухобоков, іноетнічні мешканці цих сіве- рянських поселень не були відокремлені від слов’ян, як, скажімо, це буває у випадку пере- бування в містах чужих військових гарнізо- нів, а жили поряд з ними 2. Зокрема, селища носіїв салтівської культури розташовані по- ряд зі слов’янськими. А в конструкції захис- них споруд слов’янського городища Мохнач, де виявлено й культурний шар, насичений салтівськими артефактами, помітний вплив північнокавказького фортифікаційного зод- чества 3. Усе це, безумовно, сприяло наростанню етнокультурних особливостей у середовищі сіверян, особливо східних, що відрізняли їх від решти слов’ян як півдня, так і північно- го сходу Русі. Й не даремно зі слов’янських співплемінностей (літописних «племен»), які жили на території України, лише сіверя- ни, що залишили пам’ятки волинцевської та роменської археологічних культур, в етно- культурному відношенні досить істотно від- різнялися від інших протоукраїнських «пле- мен». Для останніх (полян, хорватів, уличів, тиверців, деревлян, волинян, бужан, можли- во, дулібів, якщо це не попередня назва воли- нян) характерні пам’ятки лука-райковецької археологічної культури. Сіверяни, у першу чергу східні, становили етнічно-етнокуль- турну периферію нового етносу, що виникав у цей час на землях України, тобто майбут- ніх українців. Разом з тим такою ж етнічно- етнокультурною периферією були сіверяни й для майбутніх росіян. П. Толочко поділяє сіверян на західних (чернігівських), які в етно культурному плані були, як він зазначає, близькі до решти слов’янських «племен», що замешкували територію України, і східних – споріднених із в’ятичами 4. Згодом, зазнаючи постійного впливу з боку правобережно- середньонаддніпрянського протоукраїнсько- го, а потім уже й українського, населення, за- хідні сіверяни, які проживали на території України, теж були втягнуті в орбіту тутеш- нього етногенетичного процесу. Участь же східних сіверян у етногенезі українців та ро- сіян, на міжетнічному порубіжжі яких вони проживали, є не таким очевидним. Саме їх- німи нащадками були севрюки, відомі з істо- ричних джерел XIV–XVII ст. Судячи з усього, севрюки належали до земельних спільнот етнічного типу, які про- живали на землях Давньої Русі в удільний період. Тоді, як показали наші досліджен- ня, Україну заселяли такі земельні етноси: середньо наддніпрянська русь (збірна фор- ма множини, в однині – «русин»), галича- ни, волинці (волиняни), чернігівці, дрібна спільнота болохівців, турівці (на українсько- білоруському порубіжжі), а також сіверяни- севрюки – на майбутньому українсько-росій- http://www.etnolog.org.ua 141 ському прикордонні 5. У Росії у той час також фіксуються земельні етнічні спільноти суз- дальців (ростовців), рязанців, новгородців, псковичів, можливо, й інші. Аналогічною була етнічна ситуація в Білорусі (там відомі полочани і смольняни) та сусідніх європей- ських країнах. З переборенням удільної роздробленості земельні етноси на теренах України, Росії та Білорусі (як і в інших країнах) інтегруються в більші спільноти, зокрема так формують- ся українці, росіяни й білоруси. Завершення етногенезу українців, на нашу думку, припа- дає на кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. 6 Водно- час останні дослідження істориків (у першу чергу Л. Войтовича і О. Головка) довели, що етнополітична спільність, яка склалася в Пів- денній Русі напередодні монгольського заво- ювання (з 80-х років ХІІ ст.) і стала причиною формування в місцевого населення єдиної етнічної самосвідомості, у подальшому, тобто з монгольським завоюванням та невдовзі піс- ля нього, не зникла. Зокрема, її подальшому існуванню сприяли зусилля Данила Галиць- кого, спрямовані на відновлення його держа- ви, що напередодні появи монголів включала більшу частину південноруських теренів 7. А його наступник Лев Данилович, васал мо- гутнього монгольського темника Ногая, зно- ву безпосередньо об’єднав більшість земель Південної Русі (Галичину, Волинь, Закар- паття, Київщину, Переяславщину) під своєю владою. Це державне об’єднання існувало до кінця ХІІІ ст. 8 Можливо, ця спільність по- вністю не розпалася навіть після 1300 року з загибеллю Ногая в боротьбі з ханом Токтою (ця подія корінним чином вплинула на полі- тичну ситуацію в Південній Русі). Тобто для формування єдиної етнічної самосвідомості у південноруського населення було часу не менше століття. Водночас східні сіверяни (севрюки), судя- чи з наявних фактів, не інтегрувалися разом з іншими південноруськими земельними етно- сами в новий – тепер уже загальнопівденно- руський – етнос, що отримав назву «русь» (у множині) / «русин» (в однині), пізніше – «ру- сини», а в подальшому змінив її на «україн- ці». Не інтегрувалися вони і з російською етнічною спільнотою, етногенез якої приб- лизно в цей же час (можливо, дещо пізніше) завершувався в Росії. На ХІІІ–XV ст. припав ще один період достатньо інтенсивних контактів слов’ян з українсько-російського порубіжжя зі степо- виками. Зокрема, це відбувалося в Посейм’ї, куди після монгольського завоювання спря- мувався потік населення з півдня колишньої Чернігівщини, а поряд, у районі Сіверського Дінця, до самого походу середньоазійського завойовника Тимура (Тамерлана) 1395 року розміщувалися численні поселення колиш- ніх степовиків, що осіли тут. У цьому районі ще з хозарських часів проживало алано-ясь- ке (буртаське) населення з додатком тюрків та, очевидно, зі слов’янською домішкою з боку бродників, яке на час існування Золо- тої Орди тією чи іншою мірою вже зазнало тюркизації. У басейні Сіверського Дінця, на половецькій території, в давньоруські часи знаходилися «городки» Шарукань, Cугров, Балин 9. Навіть після погрому, який вчинили полчища Тимура, в цьому районі збереглася частина цього населення 10. Не випадково, за документами XVI ст. (люстраціями та ін.), у складі жителів Сіверської землі – севрю- ків – фіксується якийсь тюркський (чи інший східний) елемент (про що свідчать, напри- клад, такі імена, як «Охмат-севрюк», «Карой- севрюк» та ін.) 11. (Але все ж більша частина зафіксованих у документах севрюцьких імен є типово слов’янськими: архаїчними за похо- дженням – Томило, Шкода, або ж християн- ськими – Іван, Михаїл та ін. 12) Відносно ж етнічної суті севрюків, слід зазначити, що вони, очевидно, становили собою окремий етнос дуже довго. Це був один з земельних етносів давньоруської епохи, що тривалий час зберігався на росій- сько-українському етнічному прикордонні. Назву «севрюки» дослідники пов’язують з давнім «сіверяни» («ñhâåðú»), яка видозмі- нилася з поширенням у XIV–XV ст. на пів- дні східнослов’янської території суфікса -ук (-юк) 13. У фольклорі також знайшло відобра- ження уявлення про севрюків як про спокон- вічних жителів своєї землі. Так, в одній істо- ричній пісні XVI ст. севрюки названі людьми «“стародавніми”, що мешкають тут давно» 14. Територію їх розселення окреслюють в ме- жах Чернігівського, Новгород-Сіверського, Путивльського та Рильського повітів, а та- кож по ріках Ворсклі, Пслу, Сулі, Удаю, Тру- бежу (очевидно, у верхній течії) 15. Заняттями севрюків були хліборобство й різні промис- ли. І хоч дехто з дослідників ототожнює їх з козаками, все ж документи, які стосуються часів входження Сіверщини до складу Мос- ковії (XVI ст.), свідчать, що севрюки за сво- їм становищем належали до категорії дер- жавних селян, які платили медовий оброк у казну. У той же час частина їх потрапила в http://www.etnolog.org.ua 142 склад служилого стану 16. Зникнення севрю- ків пов’язане з активними міграційними про- цесами XVII ст., коли вони були асимільовані українцями на заході їхньої території про- живання та росіянами на сході. Процес роз- мивання севрюцької спільноти почався ще в XVI ст., коли Сіверщина входила до складу Московії, і якась частина севрюків потрапила за «Боярским приговором...» до станичної й сторожової служби 17. А на початку XVII ст. на севрюцьку територію дуже зросла мігра- ція з Подніпровської України 18. З початком Хмельниччини та в ході Руїни переселення українців на московське порубіжжя, де про- живали севрюки, стало масовим. Судячи з усього, севрюки не були настіль- ки сильно втягнуті в загальнопівденноруські комунікаційні процеси кінця ХІІ – ХІІІ ст., про які мова йшла вище, щоб їхня земель- на етнічність (характерна для давньоруської доби) повністю зникла. Адже власне сіверське Посейм’я дуже довго трималося відособлено від решти України – подніпровсько-галицько- волинської Південної Русі – як в етнокультур- ному, так і в політичному відношеннях. Якщо ж втягування в означені процеси в Південній Русі севрюків таки відбулося (а на користь цього свідчить правління після 1300 р. в Києві князів з путивльської династії Ольговичів 19 та входження цього регіону пізніше до складу Литви), то вони до XVII ст. (коли були асимі- льовані українцями та росіянами) все одно в етнічному плані трималися відособлено від українців (русинів), з якими до початку XVІ ст. проживали в межах одного державного утво- рення – Великого князівства Литовського. Разом з тим є деякі свідчення про те, що етнонім «русь»/«русин» міг прикладатися і до населення Посейм’я, де мешкали севрюки. Так, північні (російські) літописи – Лаврен- тіївський (1284), а також Перший Воскресен- ський та Никонівський – повідомляють про конфлікт навколо слобід, заснованих татар- ським баскаком Ахматом у цьому районі й заселених в основному слов’янським насе- ленням. Ці слободи, які переманювали кня- жих підданих, заважали тамтешнім князям, і вони їх розігнали. Також зазначається, що князь Святослав Липовецький, напавши зі своїми дружинниками на людей («ðóñè») під час їх переходу зі слободи в слободу, цих сло- божан повбивав. При цьому вжито формулу «ðóñè èçáèëú» 20. Як бачимо, тут двічі місце- ве населення названо «руссю». Крім того, про зв’язки Посейм’я з київським Подніпров’ям може свідчити факт називання на початку XVI ст. путивльських бояр «киянами» на тій підставі, що до захоплення Московією Сівер- щини 1500 року Путивль підпорядковувався Києву 21. Якщо самоназва «русь»/«русин» закріпи- лася в кінці ХІІ – ХІІІ ст. (коли на російських теренах етнонім, похідний від «Русь», ще не утвердився) також у севрюцькому Посейм’ї, є підстави вважати севрюків субетнічною групою русинів (українців) Південної Русі. Адже на землях Північно-Східної Русі єди- ний ендоетнонім, похідний від назви «Русь», розповсюджується дещо пізніше за поширен- ня його на південноруських теренах (з кінця ХІІІ ст. 22). А до того ж він з самого початку формувався за принципово іншою моделлю, ніж «русь»/«русин», зокрема у формі «рус- ские», що була первинно не субстантивом, як «русин» (а також «литвин», «німчин», «морд- вин», «чудин», «волошин» та ін.), а атрибути- вом, і лише з часом зазнала субстантивації 23. Разом з тим перебування севрюків (від по- чатку XVI ст.) у складі Московської держави, де вони проживали спільно з близькими ет- нічно росіянами, теж не могло не відбитися на їх етнічній суті. На жаль, брак джерел, які б засвідчували етнічну самосвідомість ту- тешнього населення в означений час (до аси- міляції в середині – другій половині XVII ст.), включно з самоназвою, не дає можливості про це судити з певністю. Якою була справ- жня етнічна суть населення українсько-ро- сійського порубіжжя (севрюків), мають ви- явити подальші наукові пошуки. Примітки 1 Сухобоков О. В. Этнокультурная исто- рия Лево бережной Украины І – начала ІІ тыс. / О. В. Сухобоков // Археологія. – 1998. – № 2. – С. 41–42; Сухобоков О. В. До походження та інтер- претації пам’яток волинцевського етапу культури літописних сіверян // Археологія. – 1999. – № 2. – С. 28, 36–37; Сухобоков О. В. Літописні «сhверъ» та народи Хозарського каганату: спроба етнокуль- турно-історичної ретроспекції ранніх взаємо- відносин / О. В. Сухобоков // Слов’янські обрії : міждисциплінарний збірник наукових праць. – К., 2006. – Вип. 1. – С. 217–221; Колода В. В., Горба- ненко С. А. Про землеробство жителів городища Водяне на Харківщині / В. В. Колода, С. А. Горба- ненко // Археологія. – 2004. – № 3. – С. 75. 2 Сухобоков О. В. Літописні «сhверъ» та народи Хозарського каганату... – С. 219. 3 Колода В. В. Створення оборонних споруд Мохначського городища та динаміка заселення його округи / В. В. Колода // Археологія. – 2007. – № 2. – С. 9–14. http://www.etnolog.org.ua 143 4 Толочко П. Київська Русь / П. Толочко. – К., 1996. – С. 244. Про етнокультурні відмінності сіверян від решти протоукраїнських співпле- мінностей див.: Седов В. В. Восточные славяне в VI–ХІII вв. / В. В. Седов. – М., 1982; Хабургаев Г. А. Этнонимия «Повести временных лет» в связи с задачами реконструкции восточнославянского глоттогенеза / Г. А. Хабургаев. – М., 1979. – С. 207. 5 Детально див.: Балушок В. Українська етнічна спільнота: етногенез, історія, етнонімія / В. Балу- шок. – Біла Церква, 2008. – С. 142–164. 6 Там само. – С. 165–175. 7 Головко О. Б. Корона Данила Галицького: Волинь і Галичина в державно-політичному роз- витку Центрально-Східної Європи раннього та класичного середньовіччя / О. Б. Головко. – К., 2006. – С. 307–354. 8 Войтович Л. Штрихи до портрета князя Лева Даниловича / Л. Войтович // Україна в Цен- трально-Східній Європі (з найдавніших часів до XVIII ст.). – К., 2005. – Вип. 5. – С. 144, 150–151; Войтович Л. Степи України у другій полови- ні ХІІІ – середині XV ст. / Л. Войтович // Історія українського козацтва : нариси : у 2 т. – К., 2006. – Т. 1. – С. 40–45; Войтович Л. «Очерки по истории Киевской земли» П. Г. Клепатского // Клепат- ский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. Литовский период. – Біла Церква, 2008. – С. 6. 9 Плетнева С. А. Донские половцы / С. А. Плет- нева // «Слово о полку Игореве» и его время. – М., 1985. – С. 255. 10 Бубенок О. Б. Аланы-асы в Золотой Орде (ХIII–XV вв.) / О. Б. Бубенок. – К., 2004. – С. 150– 151 та ін. 11 Stökl G. Die Entstehung des Kosakеntums / G. Stökl. – München, 1953. – S. 140–142; Клепат- ский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. Литовский период / П. Г. Клепатский. – Біла Церк- ва, 2008. – С. 404. – Прим. 1841. 12 Багновская Н. М. Севрюки (население Север- ской земли в XIV–XVI вв.) / Н. М. Багновская // Вестник МГУ. – 1980. – № 1. – С. 62. – (Серия 8. «История»). 13 Стрижак О. С. Сіверяни // Мовознавство. – 1973. – № 1. – С. 66. 14 Багновская Н. М. Севрюки (население Север- ской земли в XIV–XVI вв.)... – С. 63. 15 Там само. – С. 64. 16 Там само. – С. 65–68. 17 Там само. – С. 67–68. 18 Детально див.: Грушевський М. Історія Украї- ни-Руси / М. Грушевський. – К., 1995. – Т. VIII. – Ч. ІІ. – С. 41–49 і наст. 19 Русина О. До питання про київських князів татарської доби / О. Русина // ЗНТШ. – Л., 1993. – Т. CCXXV : Праці історико-філологічної секції. – С. 199–200 та ін.; Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ–XVI ст. / Л. Войтович. – Л., 1996. – С. 158–160. 20 Полное собрание русских летописей. – Т. 1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Ака- демическому списку. – 2-е изд. – Ленинград, 1926–1928. – Вып. 1–3. – Стб. 481–482; Грушев- ський М. Громадський рух на Вкраїні-Русі в ХІІІ віці / М. Грушевський // Грушевський М. Твори : у 50 т. – Л., 2002. – С. 239; Русина О. В. Україна під татарами і Литвою / О. В. Русина. – К., 1998. – С. 38. 21 Русіна О. В. Проблеми політичної лояльнос- ті населення Великого князівства Литовського у XIV–XVI ст. / О. В. Русіна // Український історич- ний журнал. – 2003. – № 6. – С. 10. 22 Генсьорський А. І. Термін «Русь» (та по- хідні) в Древній Русі і в період формування східнослов’янських народностей і націй / А. І. Ген- сьорський // Дослідження і матеріали з україн- ської мови. – К., 1962. – Т. V. – С. 22. 23 Там само. – С. 22–24. http://www.etnolog.org.ua

Українсько-російське етнічне порубіжжя в середньовічно-ранньомодерні часи (до середини XVII століття)

Репозитарії

Схожі ресурси