Когнітивні можливості українського дитячого фольклору

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Левчук, Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207768
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Когнітивні можливості українського дитячого фольклору / Я. Левчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 108-111. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207768
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077682025-10-14T00:09:13Z Когнітивні можливості українського дитячого фольклору Левчук, Я. Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики 2010 Article Когнітивні можливості українського дитячого фольклору / Я. Левчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 108-111. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207768 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
spellingShingle	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Левчук, Я. Когнітивні можливості українського дитячого фольклору Матеріали до української етнології
format	Article
author	Левчук, Я.
author_facet	Левчук, Я.
author_sort	Левчук, Я.
title	Когнітивні можливості українського дитячого фольклору
title_short	Когнітивні можливості українського дитячого фольклору
title_full	Когнітивні можливості українського дитячого фольклору
title_fullStr	Когнітивні можливості українського дитячого фольклору
title_full_unstemmed	Когнітивні можливості українського дитячого фольклору
title_sort	когнітивні можливості українського дитячого фольклору
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207768
citation_txt	Когнітивні можливості українського дитячого фольклору / Я. Левчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 108-111. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT levčukâ kognítivnímožlivostíukraínsʹkogoditâčogofolʹkloru
first_indexed	2025-10-14T01:09:15Z
last_indexed	2025-10-15T01:08:48Z
_version_	1846008116832894976
fulltext	108 Ярослава Левчук (Київ) КОГ Н І Т И ВН І МОЖ Л И ВО С Т І У К РА Ї НСЬКОГО Д И ТЯ ЧОГО Ф ОЛ ЬК ЛОРУ Когнітивні можливості українсько- го дитячого фольклору можна визначити, проаналізувавши механізми та вікові етапи опанування дитиною часопросторової кар- тини світу, основні чинники формування світогляду та дослідивши функціональне на- вантаження дитячого фольклору з огляду на його когнітивні можливості у формуванні критичного і прогностичного мислення. Се- ред найбагатших джерел фактажу щодо осо- бливостей розвитку дитини в селянському середовищі, зокрема шляхів формування її світогляду, чільне місце займають праці Мар- ка Грушевського, а саме: «Дитина в звичаях і віруваннях українського народу» та «Дитячі забавки та гри усякі». Сучасна фольклористика межує з багать- ма гуманітарними науками, отже, визнання фольклору явищем соціального життя перед- бачає різнобічну взаємодоповнювану інтер- претацію із застосуванням міждисциплінар- ного підходу, в аналізі процесу формування світогляду використовуються методологічні надбання не лише фольклористики, а й філо- софії, психології, культурної антропології. У дитинстві закладаються основи подаль- шого розвитку особистості, вони є складови- ми дитячого світогляду. Однією з форм вті- лення останнього є дитячий фольклор. Часто світогляд поділяють за ступенем та чіткістю самосвідомості на життєво практичний (здо- ровий глузд) і теоретичний. Здоровий глузд закарбовується в афоризмах життєвої муд- рості та в імперативах народної моралі, а те- оретичний світогляд – у логічно впорядкова- них системах, в основі яких лежить певний категоріальний апарат і логічні процедури доведень та обґрунтувань. Проте на функціо- нальному зрізі ці два види світогляду можуть активізуватися послідовно, тобто на шляху формування теоретичного світогляду лю- дина спирається на системи упорядкування знань, закладених у дитинстві. Cеред найголовніших структурних скла- дових світогляду – світоспоглядання. Цей процес починається від самого народжен- ня і панує протягом першого півроку життя дитини. Згодом, починаючи з усвідомлення себе, осягнення свого тіла, співвіднесення його і найближчого простору, відбувається гармонізація контактів із оточенням, активі- зується світовідчуття. Світосприйняття фор- мується постійно на основі духовних ціннос- тей, інтерпретованих у дитячому фольклорі та поезії пестування. Початки світорозумін- ня формуються на основі знання через на- бутий досвід та його осмислення, тому вже з першого року життя дитина може вибудову- вати певний причинно-наслідковий ланцюг універсальних форм діяльності: нужда–по- треба–інтерес–ціль–засоби–результати–на- слідки. У 5–6 років дитина на основі попере- дніх рівнів та впливів світоглядних констант дорослих активізує власне світобачення. У дитячому фольклорі, іграх та іграшках міститься чимало ознак формування науко- вого світогляду. Чимало народних іграшок (різноманітні млинки, мороки, музичні ін- струменти) є першими вправами у винахід- ництві. У дитячому фольклорі відчутною є ощадливість у використанні слів, лаконізм вислову, намагання найточнішим чином і найкоротшими словесними формулами озна- чити явище, подію, враження, щоб не обтя- жити свідомість слухача / виконавця зайвим вантажем. Дитина на певному етапі розвит- ку відчуває необхідність застосовувати в пізнанні навколишньої дійсності механізми абстрагування і визначення найсуттєвіших властивостей об’єктів, здійснювати перебір варіантів поведінки чи характеризувати яви- ща. Усі ці процеси відображені в дитячому фольклорі, який, відповідно, є інструментом для їхньої активізації. Останнє також визна- чає його актуальність для сучасного застосу- вання. Процес формування світогляду прямо пов’язаний з когнітивними процесами, які залучають систематизований колективний досвід – сконденсовані постулати субкульту- ри, синтезовані в категоріях і формах знання, зорієнтовані на ціннісні орієнтири людини в світі. Саме тому одним із завдань дослі- дження дитячого світогляду в українському фольклорі є з’ясування когнітивних функцій http://www.etnolog.org.ua 109 останнього, можливостей формування кри- тичного та аналітичного мислення. Однією з особливостей дитячого фольклору є те, що при жанровій взаємодії в ньому збері- гаються лише найважливіші образи і смисли, привабливі за поетичною формою, прості для запам’ятовування та відтворення, співзвучні дитині. Вони складають чітку і зрозумілу сис- тему культурних констант, на основі якої фор- мується психологічна належність людини до певної культурної спільноти, подолати вплив якої дуже непросто, а іноді й неможливо. Ди- тячі враження створюють фундамент для на- ступних етапів формування світогляду. Полістадіальність дитинства дозволяє прослідкувати, як відбувається процес роз- витку дитини, її мислення, мови, як склада- ється її світогляд, які психологічні констан- ти, емоційні та «культурні» переживання домінують у різні часи дитинства, що зумов- лює зміну одних співзвучних певному віко- ві жанрів дитячого фольклору іншими. Цей процес має певну послідовність: 1) завдяки колисковим відбувається лока- лізація та починається класифікація склад- ників дитячого простору дорослими, а також іноді присутні перші вправи на руйнацію ці- лісності світу: описуються хаотичне каліцтво одразу кількох людей. Очевидно, в такий спо- сіб діти, а також дорослі, коли йдеться про ко- лисанки, задовольняють потребу пережива- ти сильну нервову напругу, тренують психіку для вміння при потребі подолати жах, гаму- вати негативні емоції, поєднуючи опис хаосу із заспокійливим ритмом погойдування; 2) завдяки пестушкам, потішкам, забав- лянкам, що реалізують співдію слова й доти- ку, активізується співвіднесення себе і світу через поєднання тактильних, слухових і зо- рових вражень; 3) наступний крок – класифікація основ- них складників міфологічного простору, при цьому відбувається називання предметів і явищ у переліку і осмислення їх взаємодії шляхом запитально-відповідного діалогу; 4) і, врешті, застосування і видозміна за- пропонованих структур – перетворення світу в таких жанрах, як небилиці (поєднання не- поєднуваного), пародії на молитви (десакра- лізація певних жанрів і образів), прозивалки (критика, іноді навіть паплюження певних якостей своїх недругів, а іноді й товаришів), а також дитячі колядки, в яких колядник по- грожує руйнацією, якщо його належно не об- дарують. Сформувавши досить чітку систему речей і явищ довкола себе, дитина наважу- ється брати її під сумнів і починає вибудову- вати альтернативу. Якщо перші три етапи здебільшого спри- яють формуванню картини світу, то на чет- вертому етапі дитина, беручи на озброєння власну фантазію, творчий потенціал та за- лучаючи весь можливий «інструментарій» із культури дорослих, творить картину анти- світу, яка відповідає її потребам у розвитку та співвідноситься з антисвітом дорослих у частині схеми її побудови. Ідеться про систе- му карнавалу, у якій також діяли механізми оксюморону, десакралізації, порушення норм та навмисного виокремлення та посилення негативних рис і властивостей. На основі опозиції «світ-антисвіт» у тра- диційному дитячому фольклорі та поезії пестування формується cистема координат, закладаються шляхи та форми опанування дитиною часопросторової моделі світу. Цю модель втілено в міфах, відображено в системі релігійних уявлень і вірувань, вона відтворю- ється в ритуалі, зафіксована в мові, матеріалі- зована в народному мистецтві та архітектурі. Немовля отримує у спадок цю модель сві- ту, яка стає стрижнем для формування його власної моделі світобудови і водночас стає ознакою належності дитини до певної куль- турної спільноти. Дитина спочатку пасивно входить у таку систему координат цієї культу- ри, а згодом поетапно освоює задану модель світу та формує власне культурно-психологіч- не середовище, підвладне її потребам. Процес співвіднесення себе і світу розпо- чинається у наймолодшому віці через поєд- нання тактильних, слухових і зорових вра- жень при застосуванні пестушок, потішок, забавлянок. Поступово перед дитиною роз- гортається багатоманітний світ, вона нако- пичує та опановує зорові та слухові образи. На цьому етапі в дію вступають мобілізуючі засоби – забавлянки та потішки. Синкретизм слова й дії, започаткований погойдуванням і колисковою, набуває нової якості. Пальчики (гра «Сорока-ворона»), долоньки («Ладки-ла- дусі»), п’ятки («Кую-кую чобіток»), голівка та шия («Печу-печу хлібчик») і поступово все тіло залучається до сюжетної гри, різні час- тини тіла отримують імена та виконують певну ігрову роль. Властиве народній куль- турі зіставлення хліба і голови (забавлянка «Печу, печу хлібчик»), що походить ще з пра- давніх часів, закріпилось у багатьох жанрах фольклору. На рівні чуттєвої асоціації дити- ні вперше пропонується одна із засадничих символічних констант народної культури. http://www.etnolog.org.ua 110 У материнській ліриці присутнє постійне намагання класифікувати основні складники міфологічного простору. Дитина прагне впо- рядкування своїх вражень, що впливає на її «естетичні» уподобання. Тексти, побудовані на основі запитально-відповідного діалогу («Мишка, мишка, де була» або «Товчу, товчу мак») є одними з найбільш частотних і підда- ються численним варіаціям, що теж свідчить про їхню уживаність і популярність. Будучи учасником гри у запитально-відповідний діа- лог, дитина разом з дорослим виконує роль бриколера, за К. Леві-Стросом, здійснюючи інвентаризацію, упорядкування життєвих реалій, запитуючи, що кожна з них могла б означати або де вони перебувають, тим са- мим вносячи вклад у визначення реалізова- ної цілісності. Дім у системі опанування дитиною світу є моделлю структуротвірних елементів – його складові використовуються як міри величи- ни, відстані, як схеми побудови. Вектори руху починаються з дому або спрямовані до нього. Смисловими маркерами простору в самому домі стають міфологічно значущі місця – піч, стіл, поріг, вікно. Ще з колискових дитина на- копичує в підсвідомості сукупність образів хатнього простору: у текстах чимало згадок про його складові. Рух у просторі поза домом, відбитий у фольклорних текстах, здійснюється в напрям- ку значущих місць у житті громади, місць скупчення людей – церква, базар, млин, а та- кож межових територій – річка, ліс. В україн- ській материнській ліриці вектор опанування простору часто спрямований за межі дому і скерований самою ж матір’ю. Іноді екстра- полюється за межі дому сама дитина, вона нібито стежить за міфологічними істотами, людьми та тваринами, які діють у різних ді- лянках простору. Їй відкриваються широкі горизонти: Сонко ходить по діброві, по до- лині, по вулиці, по комишу, кіт мандрує поза річку, по горі. Проте одним із найчастотніших локусів зовнішнього простору в материнській ліриці є локус саду, що перегукується також із весільною поезією та бароковою літературою з її образом-символом райського саду. Інтуїтивне прагнення дорослого, належ- ного до певної субкультури, якомога раніше дати дитині понятійно-образну систему опор для її світосприйняття, психологічно напро- чуд точно відповідає зустрічному прагненню з боку дитини. Для неї надзвичайно тяжким є хаос вражень, подій зовнішнього і внутріш- нього життя, який необхідно просторово організувати, щоб зрозуміти його і ним опа- нувати. Для цього дитині необхідні смисло- ві маркери, до яких вона буде прив’язувати мінливі події плинного життя, організовую- чи їх у своєрідне ціле. Традиційна культура забезпечувала ними дитину в різноманітних формах, послідовно і поступально створюю- чи світоглядний фундамент для формування особистості. Дитина може викликати в своїй уяві будь- який образ, як завгодно змінити його, при- мусити в уяві дії розгортатися надзвичайно стрімко. Всі ці дивовижні можливості дають відчуття власної сили, дієздатності, госпо- дарського порядкування уявними ситуаці- ями. Долучення дитини до фольклорного тлумачення життєвих реалій піднімало її особистий досвід на висоту культурно-сим- волічного узагальнення і надавало цьому ро- зумінню ще й магічного смислу. Досвід тво- рення власного світу, його варіацій, а згодом перевертання світу «догори ногами» постачає культура дорослих, світ і антисвіт якої втілю- ється у формі карнавалу. Основою і голов- ним механізмом відтворення антисвіту для дитини є гра. Граючи словами, поняттями, логічними й алогічними конструкціями, ди- тина засвоює багатоманітність і парадоксаль- ність навколишнього світу. Найяскравіше це простежується в небилицях, де відбувається гра поняттями‚ подія чи явище епатажно ви- кривлюється або обертається на свою про- тилежність. Позірний хаос, змальований у небилиці, чи «кумедії», як її трактує сам ви- конавець, підкоряється певним карнаваль- ним законам інверсії, а також має глибоке міфологічне підґрунтя. «Небиличний» світ будувався згідно зі сталими законами поетики. Стилістичні за- соби, властиві небиличній поетиці, – іронія, оксюморон, комічні гіперболи, порівняння та епітети, – виникають й існують не відособле- но, не безвідносно до стилю решти фольклор- них текстів, а як вторинна надбудова стиліс- тики «серйозних» жанрів, утворюючи окрему сукупність за рахунок пародійного викрив- лення-перетворення структурних складових тексту і цілих сюжетів. Зокрема, трансформація релігійного об- разу відбувалася через звертання дитини до Бога з наміром порушити ієрархічну верти- каль (дитячі пародії на молитви). Дитина вперше входить у світ релігії, м’яко знімаю- чи напругу через ототожнення незрозумі- лого з буденними, знайомими життєвими колізіями. Окремим проявом жанрової вза- http://www.etnolog.org.ua 111 ємодії є великий масив колискових, у яких прямо чи опосередковано наявне пародію- вання, примітивізація, спрощення молитви «Отче наш». Канонічні знаки, узагальнення, шаблони і стереотипи, зокрема поведінкові та мис- леннєві, є засобами самозбереження кожної культури. А парадоксальність, гротеск ви- штовхують мислення в контекст життя і є рушійними силами розвитку культури. Фор- малізована система світобачення, відтворена в дитячому фольклорі та заснована на посту- латах «а» і «анти-а», може бути узагальнена в метасистемі дитячого і дорослого світо- гляду. У відношенні до цієї метасистеми «а» і «анти-а» постулати є підсистемами, окреми- ми випадками, конструктивними елемента- ми. Функціональне навантаження антисвіту, витвореного в дитячому фольклорі, зафіксо- ваному на межі ХІХ–ХХ ст., цілком відпові- дало психологічним та соціальним потребам дитини. Серед найважливіших когнітивних мож- ливостей дитячого фольклору – чималий спектр засобів для формування засад кри- тичного мислення. Спираючись на висно- вки дослідження особливостей критичного мислення, зробленого американським пси- хологом Д. Халперн, можна твердити про наявність потужного когнітивного ресурсу формування критичного та аналітичного мислення засобами дитячого фольклору. У кожному з жанрів присутня принаймні частина складових критичного мислення: планування своїх дій заздалегідь, гнучкість мислення, уміння виправляти свої помилки, метакогнітивний моніторинг, пошук комп- ромісних рішень. Усі ці складові присутні в розгорнутих варіантах тексту «Пішла киця по водицю». Відтак вважаємо, що традицій- ний український дитячий фольклор може бути сьогодні одним із засобів формування критичного, аналітичного, логічного, твор- чого мислення. Одним із важливих когнітивних процесів, відображених у дитячому фольклорі, є меха- нізм прогнозування. Вміння вибудовувати перспективу, структурувати свої сподівання в часі, підпорядковуватися часопросторовим координатам вважалося в народі дуже пози- тивними здатностями. У закличках дитина прогнозує і певним чином хоче вплинути на ситуацію довкола себе, у примовках до комах і птахів хоче дізнатися про свою долю. У пі- сеньках часто відображається умова, за якої стануться певні події. У колядках і щедрівках проекція на майбутнє присутня у побажан- нях. Прогностичні моделі необхідні для роз- витку когнітивного потенціалу, оскільки для того, щоб відповісти на питання «Що буде, якщо..?», необхідно володіти навиками аб- страктного і логічного мислення. Отже, дитячий фольклор, будучи одні- єю з форм втілення дитячої субкультури, є надзвичайно важливим засобом формуван- ня, збереження і трансляції картини світу. Рушійною силою формування світогляду є потужні когнітивні можливості україн- ського традиційного дитячого фольклору. В дослідженні когнітивних функцій та імп- ліцитних можливостей формування світо- гляду засобами українського традиційного дитячого фольклору розглянуто такі важ- ливі для розуміння, трактування та пере- творення навколишньої дійсності пробле- ми: формування критичного (аналітичного) мислення, процесу прогнозування, побудо- ви антиномії «світ-антисвіт». В умовах по- шуку дієвих засобів розвитку сучасної ди- тини такий потужний спектр когнітивних можливостей, закладений у традиційному фольклорі, реалізує дві мети – розвитку ди- тини та її етнізації, формування ще на під- свідомому рівні належності до певної куль- турної спільноти. http://www.etnolog.org.ua

Когнітивні можливості українського дитячого фольклору

Institution

Ähnliche Einträge