Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області)

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Бегас, Н.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Series:	Матеріали до української етнології
Subjects:	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207774
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області) / Н. Бегас // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 74-78. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207774
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077742025-10-14T00:17:19Z Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області) Бегас, Н. Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики 2010 Article Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області) / Н. Бегас // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 74-78. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207774 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
spellingShingle	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Бегас, Н. Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області) Матеріали до української етнології
format	Article
author	Бегас, Н.
author_facet	Бегас, Н.
author_sort	Бегас, Н.
title	Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області)
title_short	Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області)
title_full	Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області)
title_fullStr	Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області)
title_full_unstemmed	Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області)
title_sort	сучасний стан пісенного фольклору східного поділля (за матеріалами тиврівського району вінницької області)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207774
citation_txt	Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області) / Н. Бегас // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 74-78. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT begasn sučasnijstanpísennogofolʹklorushídnogopodíllâzamateríalamitivrívsʹkogorajonuvínnicʹkoíoblastí
first_indexed	2025-10-14T01:09:41Z
last_indexed	2025-10-15T01:14:09Z
_version_	1846008452736876544
fulltext	74 Ніна Бегас (м. Гнівань Вінницької обл.) С У Ч АСН И Й С ТА Н П ІС Е Н НОГО Ф ОЛ ЬК ЛОРУ С Х І Д НОГО ПОД І Л Л Я (з а матері а ла м и Ти врі в с ьког о ра йон у Ві нн и ц ької о блас т і) Досліджуючи стан пісенного фолькло- ру сучасного Східного Поділля, необхідно згадати дослідників минулого століття, які вивчали, збирали, упорядковували народні пісні. Починаючи з ХІХ ст., подільський фольк- лор досліджували багато вчених. Чима- ло пісень, записаних на Поділлі, увійшли до збірників фольклору М. Максимовича, З. Доленги-Ходаківського, Ж. Паулі. Одним з перших збирачів подільських пісень був мово знавець і фольклорист В. Даль. Також на Східному Поділлі (у Брацлаві, Шпикові, Джурині, Могилів-Подільському) записував пісні Т. Шевченко [1, с. 85]. На початку ХХ ст. народну творчість Східно- го Поділля досліджували, публікували і вико- ристовували у власних творах А. Димінський, М. Вовчок, С. Руданський, А. Свидницький, П. Ніщинський, М. Леонтович, К. Стеценко, В. Антонович, М. Старицький, С. Килимник та багато інших відомих діячів української куль- тури, освіти і мистецтва [10, с. 3]. Вищезгадані дослідники проводили зби- рання народних пісень у Могилів-Поділь- ському, Гайсинському, Томашпільському, Не- мирівському районах Він ницької області. У 70-х роках ХХ ст. пожвавилося фольк- лорно-етнологічне вивчення Східного По- ділля. У с. Погребище народні пісні збирала відома фольклористка Н. Присяжнюк, під- сумком її багатолітньої збирацької роботи став збірник записів «Пісні Поділля» [6, с. 9]. Натомість малодослідженим у фольклор- ному відношенні і по сьогоднішній день є Тиврівський район Вінницької області. Тиврівський район сформувався в середи- ні ХХ ст. [4, c. 1]. Саме тоді відбувалося ма- сове знищення культури українців, зокрема на Поділлі. Голодомор, репресії, відчуження хлібороба від землі, політичні й ідеологічні утиски призвели до знищення культури в ці- лому. Адже винищували цілі села; науковців, дослідників. Збирання пісенного фольклору занепало [2, с. 7]. Припинився спів у побуті, що й стало на- слідком утрати двох, а то й трьох поколінь співаків, які б могли продовжувати славні традиції народного виконавства [11, с. 94]. Ці події значно вплинули на розвиток му- зичної культури, зокрема на фольклорне мис- тецтво. Фольклористка, відмінник освіти України, заслужений працівник культури, керівник зразкового фольклорного ансамблю «Диво- цвіт» Тамара Василівна Гуцал розповідала: «За часів радянського періоду на Східному Поділ лі втратилось досить багато пісенно- обрядового фольклору, зокрема жниварські традиції збереглися в зовсім іншій формі, аніж були колись. Вони стали більш осучас- нені, у формі радянського пережитку» [12]. У цей період фольклорне дослідження ра- йону проводив Іван Володимирович Глин- ський. Він брав участь у фольклористичних конференціях, сам збирав фольклор і писав про місцевих фольклористів. Проте народні пісні, які він дослідив на Тиврівщині, не збе- реглися. На початку ХХІ ст. дедалі більше науков- ців-дослідників працювали над вивченням подільського фольклору. Зокрема, Валенти- на Кирилівна Борисенко обстежила понад 500 сіл з метою запису фольклорно-етногра- фічних матеріалів. Знаним дослідником проблем теорії фольк- лору, історії фольклористики є завідувач від- ділу фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Ри ль сь- кого НАНУ, доктор філологічних наук Микола Костьович Дмитренко, уродженець с. Зятківці Гайсинського району. Його основні праці при- свячені дослідженню народних пісень, нау- ковців та збирачів фольклору [10, с. 10, 27]. Фольклорист-музикознавець, канди- дат мистецтвознавства, докторант відділу фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ Людмила Олександрівна Єфремова записувала пісенний фольклор у різних об- ластях України, у тому числі на Східному По- діллі, зокрема в селах Дружнє і Черепашинці Калинівського району [5, с. 576]. http://www.etnolog.org.ua 75 На значну увагу заслуговує творча праця Віктора Афанасійовича Косаківського – стар- шого викладача Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбин- ського, який є збирачем подільського фольк- лору, зокрема на Вінниччині [9, с. 15]. Методисти обласного центру народної творчості систематично збирають, розшиф- ровують та упорядковують фольклорні ма- теріали. Вони проводять експедиції в різні куточки області [10, с. 6]. У 90-х роках ХХ ст. пісенні матеріали Тив- рівського району збирала Т. Гуцал. Вона за- писала багатий фольклорний матеріал від бабусі, матері, а також від жителів сіл Уярин- ці, Шершні, Канава, Бушинка, Ворошилівка, Витава, Гришівці, Бохоники, Красне Тиврів- ського району та в інших населених пунктах Вінницької області. «Дуже багатющий фольклорний матері- ал нашого краю. Малодослідженим є дитя- чий фольклор. Його довго шукаєш і мало знаходиш. Матеріал є, але люди забувають. Багато дитячих веснянок. В основному в на- шому краї переважає жанр пісень про ко- хання. Весільна обрядовість досить поши- рена, проте тема, сюжет, мелодії – однакові. Я досліджувала цей жанр у Тиврівському, Гайсинському, Теплицькому районах і якщо порівняти ці пісні, то вони майже однакові. У нашому районі живуть люди різних націо- нальностей. Вони й залишили деякі слова, діалекти, які зараз можна почути в народних піснях» [12]. На початку ХХІ ст. народні пісні в Тиврів- ському районі вивчали студенти Вінницько- го державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського: Л. Рибак проводила дослідження в с. Сутиски, І. Тітова – у м. Гні- вані, Я. Свентух – у селищі Гута-Бушинецька, О. Шпак – у с. Кліщів [8, с. 120]. Також український фольклор збирали і продовжують збирати вчителі, численні шкільні гуртки, учасники художньої самоді- яльності, працівники культури. У загально- шкільних святах опираються на місцеві звичаї і традиції календарної обрядовості, навчаючи дітей народних пісень [10, с. 5]. Один зі шкільних історико-етнографіч- них гуртків, який досліджує фольклорно- етнографічний матеріал, працює в Гніван- ській СЗОШ № 2. Його очолює вчитель історії Олександр Іванович Коваль. У 2003 році по- бачила світ його праця, де вміщено історичні, топонімічні, а також фольклорні матеріали Вінничини [7]. Пропагандистами народних пісень, пере- дусім пісень та обрядів календарного циклу, є фольклорно-етнографічні ансамблі, яких на Вінниччині близько трьохсот [10, с. 5]. Деякі фольклорні колективи досліджують і перекладають на ноти фольклорні зразки, а також самі створюють пісні про сучасне сіль- ське життя. Далеко за межами області й України відо- мий зразковий аматорський фольклорний ди- тячий ансамбль «Дивоцвіт» Гніванської дитя- чої музичної школи Тиврівського району. З 2003 року в школі відкрито клас народ- ного вокалу, де діти опановують спів у народ- ній манері, досліджують та перекладають на ноти народнопісенну творчість Тиврівщини. Це єдина в районі, а то й на Поділлі, дитяча музична школа, у якій діти навчаються на- родному вокалу. Невтомним збирачем фольклорного мате- ріалу є автор цієї статті – викладач народного вокалу та фольклорного ансамблю «Диво- цвіт» Гніванської дитячої музичної школи. Разом з етнографічним матеріалом (топо- німіка краю, народна архітектура, ремесла та промисли) автор досліджує фольклорно-пі- сенну творчість, проводячи численні фольк- лорні експедиції. На даний час досліджено і розшифровано понад 200 народних пісень різного жанру в таких населених пунктах, як села Витава, Гриженці, Маянів, Ворошилівка, Рижавка, смт Тиврів, м. Гнівань Тиврівсько- го району, с. Кожухів Літинського району. За дослідженнями, нині найпоширеніши- ми є родинно-побутові пісні та пісні про ко- хання, які становлять 23 % від усіх жанрів. Для них характерна лірика, наспівність, плавність мелодії. Переважає мінорне звучання. Це по- яснюємо тим, що в піснях оспівується сильне почуття обох закоханих. На жаль, у піснях про кохання найчастіше прослідковується мотив розлуки. Були часи, коли хлопці мусили йти воювати, а дівочі роки проходили в журбі. Мелодія легка і не складна для за па м’я- товування. Найчастіше трапляються квін- тові або секстові стрибки. Темп помірний, протяжний, який відображає спокійна, дещо елегійна мелодія. У ритмічному малюнку час- то змінюється розмір, спостерігається синко- пований ритм. Багато пісень цих жанрів поширені в ін- ших районах. Наприклад: «Козак од’їжджає», «Йшли корови із діброви», «На городі верба рясна» тощо. Проте вони мають дещо змінену мелодію, темп, особливості виконання. Най- частіше в цих піснях куплетна форма. Заспів http://www.etnolog.org.ua 76 відводиться одному з голосів (переважно альтам). Є пісні, які побутують лише на Тив- рівщині: «Горіхове сіделечко», «А всі гори зе- леніють», «Ой вербиченько», «Не думай, дів- чино», «В саду ходила» тощо. Досить забутим різновидом соціально-по- бутових пісень є козацькі, чумацькі та прий- мацькі. Вони становлять 9 % від усіх жанрів. Досліджені пісні «Маю мажі, маю воли», «Цвіте черемшина», «Ой розвивайся, да су- хий дубе» мають оптимістичний характер, швидкий темп. Автором зафіксоване їх дво- голосне виконання народними співцями. Календарна обрядовість займає одне з го- ловних місць і становить 20 %, з них колядки та щедрівки – 6 %. Досі популярною традицією серед дітей та молоді на Тиврівщині є колядування на Різдво (7 січня) і щедрування на Маланку (13 січня). У піснях цього жанру переважає бадьорий настрій, що засвідчує мажорний звукоряд. Розмір цих пісень нескладний – найчастіше 2/4 або 3/4. Ладову основу становлять переважно ма- жорні тетракорди. Діапазон пісень у межах октави. Найважчі стрибки становлять інтер- вал сексти. Колядки та щедрівки виконують особисто для господині, господаря, їхніх дітей, для ба- бусі. Нам удалося занотувати традиційне дво- голосся з типовим відхиленням у три голоси. Наприклад, колядка для господаря «Не про- гнівайся, пане господарю»: Не прогнівайся, пане господарю, я до тебе йду, йду. Застеляй столи тонким білим обрусом. Бо й буде в тебе Дєва Марія з Ісусом. Бо й буде в тебе Ясин Божий за столом. Ой там на горі горда річка стояла, Там Пресвятая Діва Марія сина купала. Бо й буде в тебе триє, триє, три царі. Ой будуть вони Божим миром милувати. Ой, а перший цар миру-милуває, Ой, а другий цар кадівницю готує. Ой, а третій цар золотую квітку готує. Ой то не квітка, то Святеє Рождество, Ой щоби було всьому миру радісно. Веснянки та гаївки становлять 4 % від усіх жанрів. Це пісні-заклики весни, які ви- конували дівчата. Особливо багато веснянок співали поблизу церкви на Великдень, такі, як «Через наші села», «Шум, шум по діброві», «Ану, ану, дєвки». Дещо більше зафіксовано купальських і петрівчаних пісень, які становлять 7 %. Це пов’язано з тим, що на Тиврівщині й досі ша- нують свято Івана Купала, яке відбувається за стародавніми звичаями. Воно проходить поблизу річки, де дівчата вбирають гільце, а хлопці розпалюють багаття. Увечері відбу- вається саме святкування. Купальські пісні виконують фольклорні колективи. Мелодії, ритм, тональності цих пісень майже однако- ві. Змінюється лише текст. Спостерігається деяка монотонність мелодії, повтор того са- мого мотиву, що уособлює дещо жартівливий характер. Він спостерігається в перекличках між дівчатами і хлопцями у формі дражни- лок, наприклад: хлопці: Ой летів шуляк через хату, Вхопив Ганнусю пелехату. Біжить Варвара, та й гвавтує, Ніхто Ганусі не рятує. дівчата: Ой наші хлопці стрільці, стрільці – Убили жабу на камінці. Прийшли дівчата дивитися, Як будуть хлопці ділитися. Ой на Купала вогонь горить, А в наших хлопців живіт болить. Ой нехай болить, нехай знають, Наших купайлиць не займають. Найменш дослідженими з календарно-об- рядової творчості є жниварські пісні – 3 %. Це пов’язано з тим, що за радянських часів на Східному Поділлі втратилося досить багато пісенно-обрядового фольклору, а жниварські традиції стали більш осучаснені. Родинно-обрядовий фольклор найкраще передано у весільних піснях – 22 %. На Тиврівщині весільні звичаї та традиції бережуть не лише фольклорні колективи, а й самі мешканці. Скажімо, на весіллях у селах Сутиски, Ворошилівка, Селище, у м. Гнівані досі можна почути народні пісні про коровай- ниць, кухарок, під час покривання молодої. Популярними піснями є «Горіла сосна, пала- ла», «Вийди, матінко, вийди», «Кухарка, темну нічку недоспала». Весільні пісні виконують не лише люди старшого покоління, а й молодь. Поширеними народними піснями також є приспівки до чарки, які співають не лише на весіллях, а й на родинних святах. Приміром: http://www.etnolog.org.ua 77 Горілочку п’ю, п’ю, Бо я її люблю, Є у чарочці дірка, Витікає горілка. Чарка та люлька – то здоровля моє, Жінка та діти – безголов’я моє. Пиймо повну, повну, повну, А потому пополам. А потому розійдемось усі чисто по домам. Жартівливі, танцювальні пісні становлять невеликий відсоток з усіх жанрів – 8 %. За- співують ці пісні переважно жіночі голоси, а в приспівах вступають чоловіки. В основі пісень помітне акцентування, пожвавлений темп, чіткий ритм, весела мелодія. Автор статті глибоко досліджує жанр ко- лискових народних пісень і дитячий фольк- лор, які є, фактично, недослідженими не лише в районі, а й в області. Колисковим при- таманна елегійність, протяжність мелодії. Часто спостерігаються стрибки на кварту або квінту. Ритм заспокійливий: Люлі ой, люлята, поженем телята На поля широкі, на трави високі. Нехай напасуться та в хлівець вернуться, Спати полягають, пастушка згадають. А пастушок, пастушок, сховав дудочку в мішок. А з мішка – в торбинку, приспи нам дитинку. Спи, дитинко, задрімай і нічого не думай. Поширеними на Тиврівщині є пісні та романси літературного походження, текст який створювали українські письменники [3, с. 604]. Народні пісні пропагують завдяки свя- там, які проходять у Вінницькій області: свято хорової музики ім. М. Леонтовича, у якому беруть участь народні капели та камерні хори Поділля; «Крила сивої зозу- лі» ім. П. Ніщинського, сатири та гумору ім. С. Руданського. Далеко за межами області відоме свято фольклору ім. Гната Танцюри, яке проводять у м. Гайсині й у с. Зятківці Гайсинського ра- йону, звідки родом відомий фольклорист Г. Танцюра і народна співачка Я. Зуїха [6, с. 3], започатковане М. Дмитренком [10, с. 27]. На початку ХХІ ст. в Оратівському районі засновано фольклорно-етнографічний фес- тиваль, де народні виконавці співають жар- тівливих пісень про борщ. 17 лютого 2007 року в м. Гнівані започат- ковано свято козацької слави (за ініціативи О. Коваля – учителя історії СЗОШ № 2), яке відбувається на районному рівні. Учасники свята зберігають і пропагують традиції коза- ків, виконують козацькі народні пісні. Багато пісень, записаних на Тиврівщині, побутують в інших регіонах: подібні текст, мелодія, зміст. Однак своєї оригінальності та неповторності вони не втрачають. Цікаво, що та сама народна пісня навіть у сусідньому селі звучить по-іншому: зміню- ється темп, ритмічний малюнок, подекуди текст. Інформатор може виконати ту саму пісню по-різному. Це вказує на те, що фольк- лорна манера співу Тиврівщини характеризу- ється своєрідними елементами імпровізацій- ності. Дослідження народної пісні за останні роки засвідчують переважно гуртове вико- нання від одноголосного до триголосного звучання, здебільшого це однорідні, як пра- вило, жіночі групи, значно рідше – гурти чо- ловічі. Народна східноподільська пісня має ла- дову стійкість, стриманий темп, чітко вира- жену тональність, яскравий насичений тембр співу. Гармонійний склад пісень нескладний, мелодії наспівні, мелодичні, задумливо- елегійні. Інтерваліка проста, легка для запам’ятовування, побудована в основному на терціях, октавах, рідше – секстах. У колис- кових піснях найчастіше трапляється квар- тове і квінтове поєднання. За ритмікою пісні базуються на викорис- танні восьмих, четвертних і половинних тривалостей, які здебільшого з’являються в каденційних зворотах. Часто спостерігають- ся синкоповані ритми, особливо в жартівли- вих піснях. Тональність натурального мінору найуживаніша, зручна для співу в народній манері. Діапазон голосів рідко перевищує октаву, нону [11, c. 96]. Тривалий час українській пісні закидали, що вона «сільська», «провінційна». Це ро- билося свідомо ідеологічною машиною ра- дянської влади, аби викорінити з українців національний дух та вдачу і, щонайбільше, наблизити їх до уніфікованого російсько-ра- дянського стандарту. Проте на Східному По- діллі й досі лунають народні пісні, які можна почути в сільських хатинах. Перлини народ- ної творчості зберігають літні люди, які ще пам’ятають пісні своїх дідів. А нинішнє поко- ління пропагує народні пісні в сучасних об- робках, у стилі «реп» або «рок». Запроваджу- http://www.etnolog.org.ua 78 ють фестивалі етномузики, конференції, на яких представлені не лише подільські фольк- лористи, а й представники з інших країн. Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що народна пісня Східного Поділля зберегла свої витоки з далекого минулого. На сьогодні в селах побутують календарно- і сімейно-об- рядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жниварні, весільні, а також пісні про кохання, соціально-побутові, колискові, жартівливі, літературного походження. За- писано і розшифровано близько 200 пісень з Тиврівського району. Це високий показник, оскільки даний район є малодослідженим. Література 1. Артюх Л. Ф., Балушок В. Г., Болтарович З. Є. Поділля. Історико-етнографічне досліджен- ня / Л. Ф. Артюх, В. Г. Балушок, З. Є. Болтарович та ін. – К. : Доля, 1994. – 504 с. 2. Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу. На матеріалах святково-обрядової куль- тури українців : навч. посібник для студентів ви- щих навч. закладів / В. Борисенко. – К. : Унісерв, 2000. – 191 с. 3. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К., 1989. – 606 с. 4. Захарчук Л. Від Тиверців древніх ведеться наш рід / Л. Захарчук // Маяк. – 2007. – 22 верес. 5. Єфремова Л. Народні пісні / Л. Єфремова. – К. : Наукова думка, 2006. – 576 с. 6. Косаківський В. А. З історії етнологічного дослідження Поділля // Матеріали до етнології Поділля: польові дослідження / В. А. Косаків- ський. – Вінниця, 2005. – 147 с. 7. Коваль О. І. Гнівань: історія, сьогодення, майбутнє / О. І. Коваль. – Вінниця, 2004. – 58 с. 8. Косаківський В. А. Дослідження і вивчен- ня усної народної творчості, звичаїв і обрядів українського народу студентами спеціалізації «Українознавство» ВДПУ ім. М. Коцюбинсько- го / В. А. Косаківський // Подільський фольклор у збиранні та дослідженні : тези міжнар. наук.- практичної конференції, присвяченої 105-й річ- ниці з дня народження Гната Танцюри. – Вінни- ця, 2006. – 160 с. 9. Пилипак М. Фольклор Поділля / М. Пили- пак // Матеріали до етнології Поділля: польові дослідження / за наук. ред. В. А. Косаківського. – Він ниця, 2005. – Вип. 1. – 147 с. 10. Подолинний А. М., Цвігун Т. О. Вінниччи- на фольклорна : довідник / А. М. Подолинний, Т. О. Цвігун. – Вінниця : Книга-Вега, 2003. – 104 с. 11. Сторожук А. Автентична пісня Східно- го Поділля (родинно- та суспільно-побутовий жанр) / А. Сторожук // Подільський фольклор у збиранні та дослідженні : тези міжнар. наук.- практичної конференції, присвяченої 105-й річ- ниці з дня народження Гната Танцюри. – Вінни- ця, 2006. – 160 с. 12. Записано 18 листопада 2007 року від Тама- ри Василівни Гуцал, 1957 р. н, уродженки с. Іва- нове Теплицького р-ну Вінницької обл., жительки м. Гнівані. http://www.etnolog.org.ua

Сучасний стан пісенного фольклору Східного Поділля (за матеріалами Тиврівського району Вінницької області)

Institution

Similar Items