До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Голубець, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207776
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області) / О. Голубець // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 63-68. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207776
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077762025-10-14T00:13:40Z До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області) Голубець, О. Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики 2010 Article До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області) / О. Голубець // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 63-68. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207776 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
spellingShingle	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики Голубець, О. До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області) Матеріали до української етнології
format	Article
author	Голубець, О.
author_facet	Голубець, О.
author_sort	Голубець, О.
title	До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області)
title_short	До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області)
title_full	До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області)
title_fullStr	До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області)
title_full_unstemmed	До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області)
title_sort	до питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами бережанського району тернопільської області)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми та перспективи розвитку української фольклористики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207776
citation_txt	До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області) / О. Голубець // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 63-68. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT golubecʹo dopitannâprosučasnijstanpísennoítradicíízamateríalamiberežansʹkogorajonuternopílʹsʹkoíoblastí
first_indexed	2025-10-14T01:09:48Z
last_indexed	2025-10-15T01:09:03Z
_version_	1846008132206067712
fulltext	63 Орися Голубець (Львів) ДО ПИТАННЯ ПРО СУЧАСНИЙ СТАН ПІСЕННОЇ ТРАДИЦІЇ (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області) На початку ХХІ ст. глобалізаційні про- цеси мають щораз більший вплив на духовне життя нації, швидкими темпами відбуваєть- ся нівеляція традиційної народної культури. Тому закономірним є підвищений інтерес до висвітлення сучасного стану пісенної тради- ції, звертаючи при цьому увагу на регіональ- ну специфіку фольклору. У червні – серпні 2008 року під час особис- тих експедицій автором статті здійснено за- пис різножанрового фольклору в м. Бережа- нах та селах Гайок, Лісники, Урмань, Пліхів, Божиків, Шибалин, Жуків, Гиновичі, Кути, Мечищів, Вербів, Гутисько, Саранчуки, Лап- шин Бережанського району Тернопільської області 1. За матеріалами експедицій 2008 року, на синхронному рівні, основну частину сучас- ного репертуару складає традиційний об- рядовий фольклор. Серед календарно-обря- дових пісень Бережанщини важливе місце займають пісні зимового циклу, коляди, ко- лядки, щедрівки та «маланчані» пісні. Коляди, пісні про Різдво Христове викону- ють під вікнами залежно від традиції кожно- http://www.etnolog.org.ua 64 го села на Різдво чи на другий день (8 січня), рідше на третій день свят (9 січня). Молоді та старші чоловіки збираються в гурти і ходять колядувати у відведеній за домовленістю час- тині села. Колядують під проводом церков- ного брата, який збирає заколядовані гроші «на церкву». Виконують «Бог предвічний», «Нова радість стала», «Небо і земля», «Воз- веселімся всі…» та інші загальновідомі в Га- личині церковні коляди. Окремо колядують діти обох статей, для себе. Діти, виконуючи коляди, співають переважно лише декілька строф. Закінчують колядування зазвичай за- гальновідомими віншівками. Церковні коляди також супроводжують дійство живого «Вертепу». Молодь і серед- нього віку чоловіки беруть участь у розігру- ванні вертепної драми. Окрему групу становлять коляди з націо- нально-патріотичними мотивами, що тра- диційно виконувалися лише в колі сім’ї. Найвідомішою колядкою національно- патріо тичного змісту на Бережанщині є «Сумний святий вечір». Ця колядка й досі активно побутує як пісня, що виконується в колі сім’ї на Святий вечір. У сучасному вико- нанні вона звучить як поминальна, молитва- реквієм за загиблими героями, як спомин про тих, хто не вернувся із заслань, тюрем. Увечері на свято преподобної Меланії (13 січня) в деяких селах ходять «маланча- ти» дівчата («маланки»), старші жінки, рідше дівчина з хлопцем, хлопці. Виконують при тому традиційну щедрівку «Там на горі вітер віє» із розігруванням невеличкої сценки чи без такого. У кінці 90-х років ХХ ст. починається ак- тивне привнесення та зміни в цей обряд. Ро- зучування у школах та сільських будинках культури сценаріїв проведення свята з різних друкованих джерел, нівелює місцеву обрядо- ву традицію (с. Мечищів, м. Бережани). Так, у с. Урмань «Маланка» не була поширена. Як вказує старша інформаторка: «То сценарії десь зібрали з книжок, “Маланку” придума- ли, але то не наше. В давні часи “Маланки” не було, “Маланка” тепер-во, в теперішні часи» 2. Особливого поширення у кінці ХХ – на по- чатку ХХІ ст. набули сучасні театралізовані обходи з «Маланкою» у м. Бережанах. Напередодні Богоявлення Господнього святкують Щедрий вечір або Другий святий вечір (18 січня). Ходять щедрувати жінки середнього та старшого віку, рідше дівчата, окремо дівчатка. Зміна вікової регламентації учасників обряду призвела до змін репертуа- ру, збільшення частки творів з релігійним змістом, з апокрифічними мотивами. На сучасному етапі функціонування до щедрівок увійшли пісні, які в інших місце- востях функціонували як колядки з дохрис- тиянськими мотивами, колядки для всіх чле- нів сім’ї. Щедрівок господареві залишилось в ак- тивному репертуарі, а навіть і в пам’яті респондентів зовсім мало. Порівнюючи су- часні записи із записами з початку ХХ ст. із близьких сіл, можна зауважити скорочення та осучаснення тексту. У щедрівках відбу- вається насичення текстів християнськими символами. У наш час на досліджуваній території зни- кає диференційований тип обряду щедру- вання, що призводить до звуження пісенного репертуару. Більшість щедрівок для господа- ря рідко відтворюється, знають і виконують їх переважно старші жінки. У сучасних запи- сах відсутні щедрівки для господині. Під час польових обстежень не вдалося за- фіксувати деякі зі щедрівок, що були опублі- ковані В. Гнатюком в Етнографічному збірни- ку 3. Отже, відбувається постійне скорочення пісенного репертуару за рахунок зникнення архаїчних творів. Найкраще збережені і найбільше побуту- ють величальні пісні для парубка та дівчини з домінуючими любовними мотивами. Хоча і в цих творах відбувається постійне скоро- чення тексту, майже ніколи не виконуються строфи, у яких згадується сестра, брат. Пісні з біблійними, апокрифічними, на- родними релігійними мотивами співають господарям, господиням, старшим людям. У наш час найпопулярнішими, найпошире- нішими є щедрівки про Богородицю, що ку- пає Христа, пере ризи, вибирає ім’я для дити- ни, про пошук Христа жидами. Дедалі частіше виконують загальновідомі щедрівки, серед них «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Щедрик, щедрик…». Відбува- ється штучне збагачення народних обрядів через розучування зразків з друкованих та інших джерел. Відбулася зміна учасників зи- мових календарних обрядів, що відповідно відобразилося в репертуарі. Змінюється тип колядування, щедрування з диференційова- ного на загальний. З календарно-обрядової поезії весняно- го циклу найбільш поширеними і найкраще збереженими є гаївки. У кожному населено- му пункті у досліджуваний час склалася різна ситуація з відтворенням гаївкової традиції, http://www.etnolog.org.ua 65 від активного побутування до цілковитого зникнення. У досліджуваному районі гаївки викону- вали протягом трьох днів Великодніх свят і на Провідну неділю, біля церкви. В останнє десятиліття у більшості сіл звужується часо- ва регламентація цих пісень. Учасниками гаї- вок є всі бажаючі, хоча здебільшого це старші жінки та діти. Серед архаїчних гаївок, що й досі в актив- ному репертуарі – «Кривий танець». Сучасні фіксації засвідчують добру збереженість пі- сень з вегетаційно-господарськими мотива- ми в пам’яті виконавців та в активному ре- пертуарі. У майже всіх варіантах цих гаївок збереглися традиційні схеми виконання з імітаційними рухами-діями. Частина архаїчних гаївок, серед них «Зель- ман», «Коструб», з різними орнаментальни- ми танками рідко відтворюється, або й вза- галі щезла у досліджуваному районі. Одним з факторів зникнення традиції виконання є малозрозумілий зміст, складніший хореогра- фічний малюнок для відтворення. Очевидно, що на зміну давнім поширеним на цих теренах іграм на вибір пари – «Зай- чик», «Білоданчик» у другій половині ХХ ст. увійшли ігри «Подоляночка», «Голубка». Ві- домі вони майже всім інформаторам, причо- му вони зазначають, що ці пісні виконують переважно діти. Серед гаївок на Бережанщині особливе місце займають твори, що відображали реалії соціально-історичного життя ХХ ст. У репер- туарі виняткове місце належить новотворам з мотивами стрілецької героїки («В нашім селі на горбочку», «Вже весна воскресла»). Ве- ликий пласт складають суспільно-політичні пісні (січові, стрілецькі, повстанські тощо), які функціонують як гаївки. Зміна тематики також спричинена тим, що гаївки почали виконувати жінки старшого та середнього віку з привнесенням історичних пісень, балад, родинно-побутових ліричних пісень. Виконуються вони в рухомому або не- рухомому колі. Багато серед сучасних гаївок на Бережан- щині баладних пісень. Автор цієї статті до- кладно торкалася питання входження балад у гаївковий репертуар у статті «Перехід ба- ладних пісень у жанр гаївок» 4. Наші спостереження над цими піснями дозволяють стверджувати, що пісні інших жанрів адаптувалися сучасною гаївковою традицією, часто витісняючи функціоную- чі архаїчні власне гаївкові твори, кількість яких постійно зменшується через забуван- ня, послаблення розуміння останніх. Через це різножанрові пісні тематично близькі як давнім, так і новітнім гаївкам набули нового функціо нального навантаження. У записах гаївок з досліджуваного району творів новітньої формації нараховується на- багато більше, ніж зразків давньої верстви. Але нові гаївки мають значно меншу кіль- кість варіантів. Примітною для більшості з них є і територіальна обмеженість їх поши- рення. У багатьох випадках натрапляємо на тексти вузьколокального характеру, тобто такі, що зафіксовані лише в окремих населе- них пунктах. Відомо, що на Зелені свята у кінці ХІХ ст. у с. Поручин відбувався обхідний обряд – «Вільха», який описав Б. Лепкий 5. Дві пісні, відірвані від нього, записав К. Смаль 6. У де- яких селах (Лапшин, Саранчуки, Лісники) на Зелені свята, або на наступну неділю після них відбувається освячення полів зі свяще- ником та церковною процесією, хоругвами, прикрашеними вінками з колосків. При цьо- му співають лише церковних пісень. У той час прикрашають придорожні хрести на по- лях вінками з колосків. Тоді ж відбуваються поминальні відправи на символічних моги- лах, у місцях, де загинули воїни УПА та чле- ни ОУН. Пісенної автохтонної купальської тради- ції на Бережанщині не виявлено. За роки не- залежності України виявилась тенденція до запозичення молоддю деяких обрядодійств: перестрибування через вогонь, плетення він- ків і пускання їх на воду та співання попу- лярних пісень. Ще в середині ХХ ст. колядування на жни- вах було поширене на Бережанщині. Відбува- лося воно в перший день жнив. Згадки про ці обрядодії у цей час записано в селах Жуків, Павлів, Саранчуки, Лісники. Зі зміною сільськогосподарського устрою під час примусової колективізації у 40–50-х роках обжинкові пісні вийшли з активного вжитку, залишаються лише у пам’яті старших виконавців. Якщо на стан побутування календарно- обрядових пісень мав позитивний вплив процес національного відродження 90-х ро- ків ХХ ст., то ці роки стали остаточно руй- нівними для весільної обрядової пісенності. Зі зникненням чи спрощенням певних обря- дових моментів, пісні, що їх супроводжують, переходять у пасивний репертуар виконав- ців. Найшвидшими темпами звуження об- http://www.etnolog.org.ua 66 рядодій проходило в другій половині ХХ ст. Цей процес був пов’язаний як з природними процесами згасання обрядовості взагалі, так і з штучними перепонами офіційної влади: переслідуваннями церковних вінчань, мож- ливістю відбування весілля лише в суботу чи неділю. Радянська держава старалася впли- вати на традиційну звичаєвість. Із обрядів, що супроводжувалися піснями, найшвид- ше перестали відтворюватися барвінковий («плетення вінків») та коровайний обряди (при випіканні короваю, долі). У 1990-х роках практично перестає побутувати посаг, його замінили обдаровуванням молодих грішми після шлюбу, перед святковим обідом. У кожному населеному пункті зафіксова- но оригінальний варіант та інший стан збе- реження весільної обрядовості. Це пов’язано з багатьма факторами: віддаленістю від міс- та; попереднім станом обрядової традиції; наявністю талановитих співаків, що знають місцевий репертуар; практикою спільного весілля; державною реєстрацією шлюбу не у своєму населеному пункті, а в м. Бережанах; випіканням обрядового хліба – короваю, долі «на замовлення». В останні роки таким чин- ником також виступає «справляння» весілля поза домом, найчастіше – у кафе, ресторані. У структурі весілля на Бережанщині дав- ній обрядовий спів з кожним роком займає дедалі менше місця, зникаючи або заміщаю- чись необрядовими піснями. На цьому тлі реліктовим виглядає обряд запрошення на весілля («випроваджування на село») у с. Урмань, який побутує досі. Із весільних обрядових пісень побутують до сьогодні ті, що супроводжують обрядодії до і після шлюбу, на закінчення весілля. У до- сліджуваний часовий відрізок обрядовий спів часто переплітався з необрядовими піс- нями, найчастіше з коломийками. Значна кількість весільних обрядових пі- сень може виконуватися при різних етапах весілля. Таке виконання зумовлене перене- сенням пісень, які втратили обряд, в іншу об- рядову ланку. Окремий пласт складають весільні коло- мийки, які виконуються під час весільної гостини, адресовані дружбам, дружкам, мо- лодим, старості, музикантам. Особливого поширення набули весільні короткі пісні «до поцілунку». Під час весільної гостини виконують піс- ні необрядового характеру – застільні. Це пісні про кохання, жартівливі. Особливістю досліджуваного району є виконання зна- чної частини стрілецьких та повстанських пісень, особливо з любовними мотивами, як застільних. Окрему групу становлять похоронні пісні. Співають ці пісні на похоронах, при помер- лому, в перервах читання «Псалтиря», на по- минках. Особливого поширення вони набули на початку 1990-х років і активно побутують до сьогодні. Більшість цих творів літератур- ного походження, з незначними ознаками фольклоризації. Деякі з них увійшли в міс- цевий репертуар завдяки церковним хорам, інші перейняті від прочан під час прощ до Зар ваниці та інших відпустових місць. Це пісні з апокрифічними сюжетами про хо- діння Матері Божої по Україні, страждання Матері Божої та Ісуса Христа, розлуку душі з тілом та ін. Сучасні ліричні необрядові пісні про ко- хання – це, здебільшого, твори загально- українського поширення. Як стверджують інформатори, у 1950–1960-х роках значного поширення набули романси літературного та народного походження. Деякі з них залиши- лись популярними і до нашого часу та вико- нуються як застольні пісні на весіллі. Незначне місце в сучасному пісенному ре- пертуарі населення Бережанщини займають традиційні балади. У деяких з них відбува- ється скорочення тексту, нівелювання епіч- них моментів, що наближають їх до ліричних пісень. Багато балад у результаті міжжанро- вої дифузії перейшло в обрядові пісні, де під покровом обрядової традиції продовжують функціонувати. Це, зокрема, стосується ба- лад у гаївках, у яких вони зай няли чільне міс- це. Виконуються балади також як застольні пісні на весіллі, на проводах в армію та при інших нагодах. Особливо поширеною у су- часному репертуарі є балада про сина, що виганяє матір з дому, із різними зачинами. Ця балада активно побутує і в інших регіо- нах України 7. Близькою до неї є сучасна пісня «Несе теща воду» про зятя, що виганяє тещу з дому. Виконується вона на мелодію пісні «Несе Галя воду» 8. Таке виконання тексту під поширені в даний час мелодії є очевидною ознакою сучасного фольклорного процесу. У місцевому репертуарі значне місце в 1950–1970-х роках займали нові баладні піс- ні, твори з ознаками «жорстокого романсу». В останні два десятиліття такі твори посту- пово вийшли з активного репертуару. До сьогоднішніх днів в активному репер- туарі залишаються колискові пісні та забав- http://www.etnolog.org.ua 67 лянки. Особливо поширені загальновідомі пісні «Ходить сон коло вікон», «А-а-а, з’їли вовки барана». Колискові з соціальними мо- тивами поступово виходять з активного ужитку. У досліджуваний період відбулися знач- ні зміни і в репертуарі коломийок. При по- рівнянні сучасних записів коломийок із фіксація ми на Бережанщині, які зробив З. Кузелея 9, можна побачити сильне звужен- ня тематики цих пісень. Сфера вияву й ак- тивного побутування коломийок практично обмежилася весіллям. Затиснена вузькими рамками функціонування, вона перестала ін- тенсивно розвиватися, а якщо і збагачується новими творами, то в основному в руслі ве- сільної тематики. Крім коломийок з традиційним розміром (4+4+6), записано пісні з модифікаціями роз- міру (4+3+6), (3+3+6). Це вказує на трансфор- мацію коломийкових форм. У кінці 1950-х – 1960-х роках сформував- ся своєрідний обряд проводів до армії, який з незначними змінами існує дотепер. З кінця 1980-х років виконують на проводах стрі- лецькі та повстанські пісні з мотивами роз- луки з милою. Ці твори в останні десятиліт- тя витіснили давні рекрутські та жовнірські пісні. Виникла також низка новотворів цієї тематики. Більшість з них мають вузьколо- кальне поширення. Серед новітніх за походженням пісень перше місце у досліджуваному районі зай- мають твори, що відображають реалії соці- ально-історичного життя ХХ ст. Органічною складовою свідомості народного загалу з по- чатку ХХ ст. стала ідея визволення Украї- ни від чужинського поневолення і побудо- ви власної держави та активної боротьби за здійснення цієї ідеї, що відобразилася у піс- нях національно-визвольної тематики – стрі- лецьких, повстанських. Багато стрілецьких пісень літературно- го та народного походження повернулося в активний репертуар Бережанщини на- прикінці 80-х років. Це, зокрема, загаль- нопоширені в Галичині фольклоризовані варіанти пісень літературного походження на слова С. Чернецького, О. Маковея, Р. Куп- чинського, Б. Лепкого, М. Гайворонського. Найпопулярнішою на теренах району за- лишається пісня «Як з Бережан до кадри» Р. Купчинського. Виконуються стрілецькі пісні під час ве- сілля, проводів до армії, на похоронах та поминках, на могилах січових стрільців, на щорічних святкуваннях на горі стрілецької слави – Лисоні. Насамперед зазначимо, що за кількістю записів на Бережанщині пісні національно- визвольних змагань 1930–1950-х років є до- сить чисельними. Зафіксовано такі групи повстанського фольклору, як маршові, гімни, пісні-хроніки, пісні з елементами хронік та пісні з баладними елементами, балади, лірич- ні, жартівливі, сатиричні. Десятки повстанських пісень з ознаками пісень-хронік про загибель героїв записали збирачі фольклору на Бережанщині. Майже кожне село, чи найменший хутір мають піс- ню про своїх героїв. У віддалених варіантах деякі з цих пісень поступово втрачають згад- ки про місце події, імена героїв, тобто озна- ки пісень-хронік, і переходять в тематичний пласт про смерть безіменних героїв. Повстанські пісні любовної тематики були особливо популярними у післявоєнний час, значна частина з них перебуває в активному репертуарі сьогодення, виконується на ве- сіллях. Більшість із них є добре відомими за межами досліджуваного ареалу. Часто в пов- станських піснях відбуваються контамінації різних творів. Серед повстанських пісень окремо виді- ляємо групу тюремних. Деякі тюремні пісні залишаються в активному репертуарі. Їх спі- вають після відправ на символічних віднов- лених могилах, висипаних в пам’ять замор- дованих у більшовицьких тюрмах (Бережан, Львова, Тернополя) у 1941 році та на засланні в подальші роки. Виконують їх не лише стар- ші люди, які пережили жахи 1940–1950-х ро- ків, а й молодше, вже повоєнне покоління. На думку вчених, однією з форм сучасно- го піснетворення є пародіювання, жартівливі та сатиричні переробки творів, авторських та народних 10. До таких пісень на Бережанщині відносимо переробки на поширені твори «Ой чорна я си, чорна», «Час рікою пливе», «Ти казала в понеділок» («Ти казала-продавець»), «Сиджу я край віконечка». Сучасну пісенну традицію села важко на- звати повністю селянською. На неї значний вплив, особливо в останню половину ХХ ст., мала міська культура. Великий прошарок на- селення сіл має вищу та середню спеціальну освіту, а серед молоді цей відсоток є доволі високим. Тобто у сучасному селі молодше, се- реднє та й старше покоління здобувало освіту поза межами населеного пункту, відповідно мало можливість переймати іншу пісенну традицію. http://www.etnolog.org.ua 68 Характерним є входження в репертуар текстів із друкованих джерел та авторських текстів. В останні десятиліття посилилася тенденція до стирання регіональних відмін у фольклорі, насамперед у цьому велику роль відіграють засоби масової інформації. У 90-х роках ХХ ст. особливого поширен- ня набули самодіяльні фольклорні ансамблі, хори. Значна роль цих колективів полягала у відновленні традиційного календарно-обря- дового фольклору, пропаганді національно- патріотичних пісень в районі і поза його межами. На сьогоднішній день частка таких колективів зменшилась, однією з причин є старший вік учасників. Важлива роль у від- творенні місцевого календарно-обрядового фольклору належить вчителям сільських шкіл. Зростає роль різноманітних конкурсів, на яких також виконують місцеві пісенні зраз- ки. У них беруть участь самодіяльні ансамблі та хори місцевих громад, шкіл. Так, у м. Бе- режанах став традиційним конкурс «Стрі- лецької пісні» в останню неділю серпня, з продовженням щорічних святкувань на горі Лисоні. Змінюються й шляхи трансмісії фолькло- ру. У відтворенні та передачі фольклорних традицій неабияку роль на сучасному етапі відіграють школи та будинки культури. На основі наявного матеріалу з особистих експедиційних досліджень можна стверджу- вати про різноманітність жанрових форм та широкий тематичний спектр сучасної пісен- ної традиції досліджуваного краю. На Бережанщині найчастіше відтворюють гаївки, колядки, щедрівки, «маланчані пісні», весільні пісні, що супроводжують збережені обрядодії, похоронні пісні. У фольклорній пам’яті інформаторів зберігаються обжинко- ві пісні, весільні пісні, що супроводжували зниклі етапи весілля. Серед необрядових пісень побутують ко- лискові пісні, деякі балади, ліричні пісні про кохання та родинне життя, жартівливі пісні, народні пісні-романси, коломийки здебіль- шого весільної тематики, «нові» рекрутські пісні та пісні літературного походження. Популярними та актуальними залиша- ються пісні національно-визвольної пробле- матики: стрілецькі, повстанські. Хоча й тут відзначаємо деякі втрати репертуару в порів- нянні з 90-ми роками ХХ ст. Значний пласт традиційних балад та біль- шість козацьких, рекрутських, жовнірських пісень, ліричних пісень про кохання та ро- динне життя, народних романсів, які не ви- конуються як календарні або застольні пісні, перебувають у стадії переходу в пасивний ре- пертуар. Примітки 1 Усі фольклорні зразки зберігаються в особис- тому архіві О. Голубець. 2 Записала О. Голубець 27.07.2008 р. у с. Урмань Бережанського р-ну від М. Д. Когут, 1928 р. н. 3 Колядки і щедрівки // Етнографічний збір- ник. – Л., 1914. – Т. 35. – Т. 36. ((№ 108(Б)), (№ 140 (Г)), (№ 218 (А)), (№ 196 (А)), (№ 256 (К)), (№ 262 (А)), (№ 307 (А)). 4 Фружинська О. Перехід баладних пісень у жанр гаївок / О. Фружинська // Народознавчі зо- шити. – Л., 2000. – № 3. – С. 548–552. 5 Лепкий Б. Казка мойого життя. Бережани / Б. Лепкий // Лепкий Б. Твори : у 2 т. – К. : Дніпро, 1991. – Т. 2. – С. 548–549. 6 Перлини золотого Поділля. Українські на- родні пісні / фольклорний запис та упорядкуван- ня К. Смаля. – Чернівці, 1997. – С. 29–30. 7 Кирчів Р. Фольклор українського Полісся / Р. Кирчів // Із фольклорних регіонів України. – Л., 2002. – С. 253. 8 Записала О. Голубець 02.07.08 р. у с. Гайок Бе- режанського р-ну Тернопільської обл. від С. Г. По- гарати, 1936 р. н. 9 Коломийки // Етнографічний збірник. – Л., 1905. – Т. 17. – 260 с.; 1906. – Т. 18. – 316 с.; 1907. – Т. 19. – 254 с. 10 Мишанич С. Пісенна культура радянського села / С. Мишанич. – К. : Наукова думка, 1971. – С. 42. http://www.etnolog.org.ua

До питання про сучасний стан пісенної традиції (за матеріалами Бережанського району Тернопільської області)

Institution

Ähnliche Einträge