Політичні амбіції «Грецького проєкту» і його практична реалізація на прикладі імперського втручання у топонімію Південної України

• Datum: 2024
• Hauptverfasser: Комарницький, О., Середа, О.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2024
• Schriftenreihe: Чорноморська минувшина
• Schlagworte: Статті
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208490
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Політичні амбіції «Грецького проєкту» і його практична реалізація на прикладі імперського втручання у топонімію Південної України / О. Комарницький, О. Середа // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2024. — Вип. 19. — С. 18-29. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Історичні умови формування “грецького проєкту” сягають кінця XVІІ – першої половині ХVIII ст., обумовлені загарбницькими планами розширення території Російської імперії. Головний вектор імперської агресії спрямований на чорноморський та середземноморський регіони пов’язаний з послабленням геополітичних можливостей Османської держави. У 1782 р. в російський політиці був сформульований імперський так званий “грецький проєкт”, де глобальною ідеєю було формуванням створення Грецької держави з центром в Константинополі, на чолі з представником династії Романових. Реалізація проекту також стосувалась сформування держави Дакії з Молдавії, Волощини та Бессарабії – це не повний перелік рис, що передбачалося в рамках “грецького проєкту”. Османська імперія мала бути розчленована або відкинута лише у межі її азіатських володінь. Для здійснення цих планів Російською імперією була розгорнута активна міжнародна дипломатична діяльність в країнах Європи, в грецьких, балканських та азіатських провінціях Османській імперії. Реалізація “грецького проєкту” передбачала демонстрацію прогрецьких настроїв в російській не лише зовнішній, але й внутрішній політиці. Як наслідок на окупованих південноукраїнських територіях та Кримському ханстві осіло чимало грецьких вихідців, які внесли чимало в розвиток цих територій. В той самий час Росія розпочинає масштабну кампанію з перейменування населених пунктів на грецький манер, що призводить до появи концепції заснування населених пунктів саме з початку появи на цих землях Російської імперії. Це спотворення колективної пам’яті та викривлення відліку віку міст та містечок на півдні України. Внаслідок сучасної політики деколонізації в Україні значна кількість населених пунктів отримала свої історичні назви, пов’язані з історією корінних жителів завойованих та анексованих територій. На сьогодні цим законом про деколонізації в Південній Україні та Автономній Республіці Крим перейменовано понад 200 населених пунктів і цей процес триває.