Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть

У статті проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних учених XX–ХХІ ст., у яких досліджено календарну звичаєво-обрядову культуру українців для з’ясування стану збереженості святкової обрядовості й рівномірного представлення річних циклів, а також взаємозв’язку релігійної та світської сфер у календа...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Стішова, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2019
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	З історії та теорії української гуманітаристики
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208626
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть / Н. Стішова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 159-166. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-208626
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2086262025-11-04T01:11:16Z Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть Calendar rituals of Ukrainians in the research of scholars of the 20th-21st centuries Стішова, Н. З історії та теорії української гуманітаристики У статті проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних учених XX–ХХІ ст., у яких досліджено календарну звичаєво-обрядову культуру українців для з’ясування стану збереженості святкової обрядовості й рівномірного представлення річних циклів, а також взаємозв’язку релігійної та світської сфер у календарно-святковій обрядовості, ролі та місця обрядів у релігії. The article analyses the works of domestic and foreign scholars of the 20th–21st centuries, in which the calendar customary and ritual culture of the Ukrainians is studied, to clarify the state of preservation of festive ceremonies and uniform presentation of annual cycles, as well as the relationship of religious and secular spheres in the calendar-holiday rituals, the role and place of rites in religion. 2019 Article Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть / Н. Стішова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 159-166. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208626 398.33(477)“19/20” uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії та теорії української гуманітаристики З історії та теорії української гуманітаристики
spellingShingle	З історії та теорії української гуманітаристики З історії та теорії української гуманітаристики Стішова, Н. Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть Матеріали до української етнології
description	У статті проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних учених XX–ХХІ ст., у яких досліджено календарну звичаєво-обрядову культуру українців для з’ясування стану збереженості святкової обрядовості й рівномірного представлення річних циклів, а також взаємозв’язку релігійної та світської сфер у календарно-святковій обрядовості, ролі та місця обрядів у релігії.
format	Article
author	Стішова, Н.
author_facet	Стішова, Н.
author_sort	Стішова, Н.
title	Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть
title_short	Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть
title_full	Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть
title_fullStr	Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть
title_full_unstemmed	Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть
title_sort	календарна обрядовість українців у дослідженнях учених хх-ххі століть
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2019
topic_facet	З історії та теорії української гуманітаристики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208626
citation_txt	Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть / Н. Стішова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 159-166. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT stíšovan kalendarnaobrâdovístʹukraíncívudoslídžennâhučenihhhhhístolítʹ AT stíšovan calendarritualsofukrainiansintheresearchofscholarsofthe20th21stcenturies
first_indexed	2025-11-04T02:07:02Z
last_indexed	2025-11-05T02:05:20Z
_version_	1847914209601388544
fulltext	159 УДК 398.33(477)“19/20” Наталія Стішова (Київ) КАЛЕНДАРНА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ У ДОСЛІДжЕННЯх УЧЕНИх хх–ххІ СТОЛІТЬ У статті проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних учених XX–ХХІ ст., у яких до- сліджено календарну звичаєво-обрядову культуру українців для з’ясування стану збереженості святкової обрядовості й рівномірного представлення річних циклів, а також взаємозв’язку ре- лігійної та світської сфер у календарно-святковій обрядовості, ролі та місця обрядів у релігії. Ключові слова: календарна обрядовість, звичаєво-обрядова культура, річний цикл, наукові дослідження. The article analyses the works of domestic and foreign scholars of the XXth–XXIst centuries, in which the calendar customary and ritual culture of the Ukrainians is studied, in order to clarify the state of preservation of festive ceremonies and uniform presentation of annual cycles, as well as the relationship of religious and secular spheres in the calendar-holiday rituals, the role and place of rites in religion. Keywords: calendar rituals, customary and ritual culture, annual cycle, scientific studies. В етнологічній науці календарна об- рядовість українців постійно пере- бувала в полі зору дослідників, результа- ти яких представлено в узагальнювальних працях із календарної звичаєво-обрядової культури слов’ян українських і зарубіж- них учених ХХ–ХХІ ст. для з’ясування походження обряду, стану його збереже- ності, структури та місця в календарному річному циклі. Історіографія з календар- ної обрядовості в Україні та зарубіжжі щодо представлення звичаєво-обрядових практик річного циклу досить значна. Однак бракує праць, у яких була б ви- світлена проблематика взаємозв’язків і взаємовпливів релігійної культури на зви- чаєво-обрядові традиції, а також не од- наковою мірою досліджено та висвітлено річні цикли. Мета аналітичної розвідки – проана- лізувати стан дослідження календарної звичаєво-обрядової культури за науко- вими працями та джерелами, визначити рівномірність у представленні кожного з річних циклів, а також взаємозв’язок ре- лігійної та світської сфер у календарно- святковій обрядовості. Вивчення календарної звичаєво-обря- дової культури українців тісно пов’язане з розвитком етнографії в Україні. Початок ХХ ст. – доба національного піднесення в Україні, а також формування народознав- ства як науки. Цей період характеризуєть- ся ґрунтовними монографічними видан- нями, у яких поряд із багатьма аспектами матеріальної і духовної культури народу розглянуто й проблему календарної об- рядовості. Досліджуючи календарну об- рядовість початку ХХ ст., варто назва- ти праці, зокрема такі: В. Милорадович «Житье-бытье Лубенского крестьянина» (1904) і «Средняя Лубенщина» (1903), М. Сумцов «Із української старовини» (1905), М. Дикарів «Народний календар Валуйського повіту» (1905), П. Іванов «Жизнь и поверья крестьян Купянско- го уезда Харьковской губернии» (1907), З. Кузеля «Дитина в звичаях і віруван- нях українського народу» (1908), Г. Бу- лашев «Украинский народ в их легендах и религиозных воззрениях и верованиях» (1992), В. Доманицький «Народний ка- лендар у Ровенськім повіті Волинської гу- бернії» (1912), А. Онищук «Народній ка- лендар. Звичаї й вірування прив’язані до поодиноких днів у році, записав у 1907– 1910 р. в Зеленици Надвірнянського пові- ту» (1912), Я. Новицький «Духовный мир в представлении малорусского народа. Сказания, суеверия, верования собранные в Екатеринославщине» (1912) та ін. Етнографічні розвідки із досліджува- ної проблематики описували чи не щоден- не життя селян різних регіонів. Основна частина записів залишилася в рукописах, проте чимало з них було опубліковано: М. Зубрицький «Народний календар, на- родні звичаї і повір’я, прив’язані до днів у тижні і до роковин свят (записані у Мшанці Староміського повіту і по сусід- www.etnolog.org.ua IM FE 160 ніх селах)» (1900); П. Іванов «Дни неде- ли (К малорусской этнографии)» (1905); А. Онищук «Народній календар. Звичаї й вірування, прив’язані до поодиноких днів у році, записав у 1907–1910 рр. в Зе- леници Надвірнянського повіту)» (1912); В. Доманицький «Народний календар у Ровенськім повіті Волинської губернії» (1912) та ін. Учені проводили активну збиральниць- ку роботу на західноукраїнських зем- лях – польовими дослідженнями охопили галицьку, буковинську та закарпатську те- риторії. Опрацьований і проаналізований матеріал щодо календарної обрядовості знайшов відображення у праці В. Шухе- вича «Гуцульщина» (1904, «Обряди цер- ковні»), у якій висвітлено окремі свята річного циклу, зокрема осінній – пред- ставлено звичаєво-обрядовою традицією до вшанування апостола Андрія та засте- реженнями до кількох свят. Поповнює дослідження з календарної обрядовості праця В. Доманицького «На- родний календар у Ровенському повіті Волинської губернії» (1912). Вона вміщує цінний фактологічний матеріал, що охо- плює період річного циклу. Паралельно з описом календарної обрядовості В. Дома- ницький також подає ілюстративний сло- весний ряд – повір’я, прикмети, легенди, пов’язані з тими чи іншими святковими обрядодійствами. Однак фіксації дослід- ник проводив лише на Південному Поліссі та кількох прилеглих населених пунктах Волині. Незважаючи на географічну лока- лізованість, представлені записи приверта- ють увагу цінним фактичним матеріалом. За результатами експедиційних польо- вих спостережень у Галичині, Буковині, Прикарпатті, Закарпатті, Чернігівщині, Волині, Херсонщині та наукового аналі- тичного осмислення зафіксованого мате- ріалу з народного побуту українців, їх звичаїв вийшла друком праця Хв. Вовка «Український народ в його минулому і су- часному» (1916). Вона вміщує «Антропо- логічні особливості українського народу» та «Етнографічні особливості українсько- го народу», які донині є чи не єдиними ґрунтовними й узагальнювальними до- слідженнями про культуру українського народу. Ґрунтовним історико-етнографічним дослідженням є робота відомого харків- ського етнографа М. Сумцова «Слобожа- не» (1918), пройнята ідеєю відродження й поширення української національної сві- домості. Праця вміщує опис особистого, родинного, громадського життя слобожан, промисловості й торгівлі, правознавства, звичаєво-обрядової культури й світогля- ду. З усього комплексу календарних свят, зафіксованих у роботі М. Сумцова, лише осінній цикл представлено днем вшану- вання святої П’ятниці з колоритним ет- нографічним і фольклорним матеріалом. Цінною джерельною базою, що містить окремі описи різного етнографічно-статис- тичного матеріалу, були періодичні видан- ня. До 1917 року в губерніях Російської імперії виходили друком «Губернські ві- домості» (у Києві – «Кієвскія», у Катери- нославі – «Екатеринославскія», Кам’янці- Подільському – «Подольскія», у Житомирі – «Волынскія», Полтаві – «Полтавскія», Сімферополі – «Таврическія», Харкові – «Харьковскія», Херсоні – «Херсонскія» та Чернігові – «Черниговскія»). Також найрізноманітнішу інформацію початку ХХ ст. щодо звичаєво-обрядової культу- ри українців у системі календарних свят почерпуємо з широкого масиву етногра- фічних і фольклористичних матеріалів на сторінках: «Университетских известий» (1861–1919) – щомісячні наукові записки при Київському університеті св. Володи- мира – видавничий орган, що мав пові- домляти, інформувати викладачів і сту- дентів про наукове життя університету й зв’язок з іншими університетами та сус- пільством; «Этнографическое обозрение» (з 1889); «Живая старина» (1890–1916); «Киевская старина» (1882–1906) – ба- гатопрофільний історичний журнал, із 1892 року часопис поновлено під назвою «Київська старовина», потім – «Україна» (1907–1925). Навколо часопису «Київська старовина» згуртувалися визначні вчені тогочасної української еліти – історики, етнографи, мовознавці та ін. (М. Кос- томаров, Д. Яворницький, М. Сумцов, Т. Рильський, Б. Грінченко, М. Петров, О. Потебня та ін.). На сторінках часописів: «Труды Киевской Духовной Академии» (1886–1917) – окрім історії православ- ної церкви в Україні, було опубліковано також літописи, досліджено минувшину українського народу, фольклорну спад- щину тощо; «Вестник Екатеринославского земства» (1903–1905); «Александровский городской весник» (1904–1906) тощо. www.etnolog.org.ua IM FE 161 Доповнює дослідження з календарної звичаєво-обрядової культури ґрунтовна праця М. Грушевського «Історія україн- ської літератури» (1923, Т. І). У ній ви- світлено історію найдавнішого фольклору, до якого долучалися різні акти релігій- но-поетичного і громадського життя. На основі глибоко проаналізованого значного корпусу фактичного матеріалу автор звер- тається до річного сільськогосподарського життя українського селянина з його ко- лишніми, дохристиянськими обрядами. У роботі знаходимо описи молодіжних зібрань, зокрема парубочих і дівочих «вулиць»; парубочих ініціацій. Осно- вною лінією дослідження постає релігія (язичницька і християнська), яка виконує функцію взаємопристосування та взаємо- проникнення у систему звичаєво-обрядо- вої культури. Видатний історик М. Грушевський мав науковий інтерес до походження україн- ського народу та його культури. Дослі- дженню цих проблем сприяло створен- ня нових напрямів у системі діяльності Культурно-історичної комісії і в Кабінеті примітивної культури та її пережитків у побуті й фольклорі України Науково-до- слідної кафедри історії України в скла- ді Української академії наук (заснована 1918 р.). Насамперед ідеться про значну і плідну роботу вчених, зусиллями яких упродовж 1926–1929 років виходив дру- ком науковий щорічник у трьох випусках «Первісне громадянство та його пережитки на Україні». Завданням цього видання, за баченням М. Грушевського, було всебічне вивчення «примітивної культури» з метою «вияснення українських пережитків та висвітлення соціальної праісторії Украї- ни» [1, с. 11]. Зокрема, важливе місце в реалізації цього завдання було відведе- но дослідженню «пережитків» мислення і світогляду, що збереглися у фольклорі, обрядах і побуті. Одночасно було здійсне- но студіювання народного календаря та пов’язаних із ним звичаїв і обрядів. Привертає увагу повнота історіографіч- ного огляду студій обрядовості зимового циклу, новизною висвітлення її струк- тури, функцій і сутності, пов’язаних із господарськими сезонами, із основами первісного світогляду, – етапна, моногра- фічного характеру праця К. Копержин- ського. Це дослідження (обсягом близько 200 с.) фактично заклало фундамент про- фесійного опису цілісного річного циклу (поняття народного календаря, система календарного числення, поняття часу й господарських сезонів тощо) – «Кален- дар народньої обрядовости новорічного циклу» (1929), «Обжинки: обряди збо- ру врожаю у слов’янських народів нової доби розвитку» (1926). Варто також на- звати праці Д. Зеленіна «Спасова боро- да» – східнослов’янський хліборобський обряд, жниварський (1929) та російського вченого Є. Кагарова «Форми та елементи народної обрядовості» (1928) та ін. У за- значених вище працях висвітлено питан- ня становлення та розвитку календарних систем і формування звичаєво-обрядової традиції річного циклу в слов’ян. На початку 20-х років ХХ ст. розпо- чався новий етап дослідження традицій- ної культури українців Етнографічною комісією ВУАН (1921–1933), яку очолив професор Київського університету акаде- мік А. Лобода, було розроблено й поши- рено програму та інструкції для збирання зразків традиційної культури (легенди, прислів’я, казки, пісні, народні звичаї, календарні обряди, матеріали сімейної об- рядовості тощо). До роботи була залучена широка мережа респондентів. У польових дослідженнях брали участь молоді вчені (історики, філологи), учителі, краєзнав- ці, агрономи, інженери, лікарі та ін., тоб- то всі ті, хто розумів важливість фіксації явищ традиційної культури. Переважна більшість цього матеріалу є безцінним здобутком нашого народу, рукописний фонд якого зберігається в АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. До складу Етнографічної комісії вхо- дили представники наукової школи – М. Біляшівський, М. Грінченко, К. Квіт- ка, В. Кравченко, П. Петров та ін. Учені опрацьовували нові концепції українсько- го історичного процесу: переглядали дже- рела української культури та духовності, простежували шляхи її спадкоємності та зв’язки з традиціями доісторичної зем- леробської культури [2]. Відтак у кален- дарній обрядовості розширилися аспекти її вивчення, зокрема в працях Д. Зелені- на «Обыденные полотенца и обыденные храмы» (1921), В. Камінського «Свято Купала на Волинському Поліссі» (1927), Кс. Сосенка «Культурно-історична по- стать староукраїнських свят Різдва і Ще- дрого вечора» (1928), В. Кравченка «З по- www.etnolog.org.ua IM FE 162 буту й обрядів північно-західної України» (1928) та ін. Зазначені роботи мають іс- тотну цінність для вивчення календарної обрядовості, оскільки розкривають істо- ричні аспекти народного календаря, до- християнські джерела давніх українських свят, походженням пов’язаних із ними на- родних звичаїв і обрядів. Етнографічна комісія мала своє друковане видання «Ет- нографічний вісник» (1925–1932), який відіграв важливу роль у розвитку україн- ської етнологічної науки, поширенні етно- логічних знань про культуру та побут різ- них етносів України. Його спадкоємцями стали часописи «Український фольклор» (1937–1939), «Народна творчість» (1939– 1941), «Народна творчість та етнографія» (1952–2009) та з 2010 року – «Народна творчість та етнологія». Результати робо- ти Комісії також публікувалися в «Бюле- тені Етнографічної комісії УАН» (1926– 1930), «Збірнику Історико-філологічного відділу ВУАН» (1921–1931), «Записках Історико-філологічного відділу ВУАН» (1919–1931). Загальновідомо, що на початку 30-х ро- ків XX ст. однією з форм репресій стала заборона дослідницької діяльності, як на- слідок – ліквідація всіх періодичних ака- демічних видань і здійснення перших кро- ків у напрямі до насильного впровадження марксистської методології. Унаслідок до- бре спланованої акції в УРСР було знище- но всі народознавчі осередки, репресова- но більшість дослідників і на десятиліття припинено наукові студії. Відновлення етнографічних досліджень почалося в Ки- єві у повоєнні роки, проте вже з «новою методологією». Радянізація народознавчої науки перейшла на західноукраїнські зем- лі (Галичину, Західну Волинь, Північну Буковину, Закарпаття) після того, як вони опинилися в складі Радянської України (1939, 1940, 1944). Проводилася реорга- нізація та ліквідація наукових осередків, здійснювали репресії проти вчених, од- нак частина народознавчих осередків усе ж таки продовжувала своє існування. За таких тяжких умов чи не єдиним виходом було виїхати за межі СРСР. Саме на За- ході у другій половині ХХ ст. з’являються монографічні дослідження та етнографіч- ний нарис О. Воропая «Звичаї нашого народу» (Мюнхен, 1958), С. Килимника «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» (Вінніпеґ, 1963), І. Огієнка «Дохристиянські вірування українського народу» (Вінніпеґ, 1965) та ін. На основі історико-етнографічного матеріалу, який має цінність у вивченні календарної обрядовості, автори також до- сліджували українські господарські, сус- пільні й релігійні традиції, порівнювали їх із традиціями інших народів, виявляли спільності й відмінності. Хоч у 60-х роках ХХ ст., із настанням так званої «хрущовської відлиги», радян- ське суспільство зазнало певної лібера- лізації (пожвавлення українознавчих, а відтак і народознавчих студій), усе-таки відродження етнографічної науки від- бувалося в складних політичних умовах творення суспільства без національних традицій, що й відбилося на вивченні ду- ховної культури українців. У радянських етнологічних виданнях значна кількість публікацій була присвя- чена описам соціалістичних обрядів. Спо- стерігається тенденція до використання народної обрядовості як матеріалу для створення нових радянських свят. Це за- свідчено, наприклад, у роботах О. Куве- ньової «Свята колгоспної України» (1963), В. Келембетової «Побут і релігійні пере- житки: етнографічно-соціологічне дослі- дження» (1974), В. Панасенко «Нові об- ряди на Закарпатті» (1975), С. Стеценка «Розвиток та вдосконалення радянських свят і обрядів» (1976) та ін. Переважно такі праці мають ідеологічне спрямуван- ня, у яких присутні протиставлення релі- гійних обрядів народним і пропагування нових громадських свят. У полі дослідження опосередковано перебували також аспекти співвідношен- ня релігійної та світської сфер кален- дарно-святкової обрядовості, які вивча- ли: П. Бондарчук «Участь віруючих у богослужінні та відзначенні свят у ра- дянській Україні у повоєнний період»; П. Косуха «Наши праздники и обряды» (1987); В. Руднєв «Обряды народные и обряды церковные» (1982); Д. Угринович «Обряды. За и против» (1975) та ін. Най- більшу увагу приділено питанню місця обрядовості в побуті народу, особливостей розвитку свят і обрядів у різні історичні періоди, їх багатогранних функцій у сус- пільстві. Проблему релігійної обрядовості за ра- дянського періоду досліджували А. Ані- сімов «Этапы развития первобытной www.etnolog.org.ua IM FE 163 религии» (1967); В. Єленський «Дер- жавно-церковні взаємини в Украї- ні (1917–1990 рр.)» (1991); С. Токарев «Религиозные верования восточнославян- ских народов ХІХ – нач. ХХ века» та ін. Автори у своїх роботах усебічно розкрили роль і місце обрядів у релігії, представи- ли зв’язок обрядовості з різними елемен- тами релігії. У названих працях дослід- ники також показали, що релігійні свята й обряди є одним із вирішальних чинни- ків, які сприяють утвердженню автори- тету релігійних норм і цінностей. Також використано етнографічні описи окремих свят, звичаїв та обрядів, опубліковані в періодичних вітчизняних і зарубіжних наукових виданнях кінця XIX – XX ст. та сучасних наукових збірниках. В аналізований період одночасно іс- нують й інші запозичення, де в публіка- ціях використовують елементи народних традицій у радянських святах. Це, зокре- ма, статті Л. Сухої «Свята трудових пере- мог», уміщені в збірнику «Народні тради- ції сьогодні» (1963), Г. Горобець «Народні свята сьогодні» (1964), М. Андрійчука «Святкує трудове село» (1966) та ін. На- звані публікації сприяли дослідженню календарних свят у плані аналізу транс- формацій обрядових явищ, що активно відбувалися в Україні в другій половині XX ст. У 70–80 роках ХХ ст. у фахових ви- даннях порушували проблеми традиції та імпровізації в народній культурі. До тема- тики обрядових трансформацій звертали- ся у своїх працях Н. Гаврилюк «Картогра- фирование явлений духовной культуры. По материалам родильной обрядовости украинцев» (1981), С. Грица «Трансмісія фольклорної традиції» (2002) та ін. У системі календарної традиційної об- рядовості виокремлюємо дослідження О. Курочкіна «Новорічні свята українців: традиції і сучасність» (1978), де ґрунтов- но проаналізовано питання трансформа- ції новорічної обрядовості. Інші наукові праці вченого середини 90-х років ХХ ст., зокрема «Українські новорічні традиції (проблеми реконструкції, ритуалу й світо- гляду)» (1994), «Причинки до обрядовості осінньо-зимового циклу на теренах Чор- нобильщини» (1997) та ін. усебічно роз- кривають тенденції розвитку української календарної обрядовості, а також механіз- ми радянської урядової політики в галузі соціально-економічних і політичних пере- творень. На матеріалі новорічного свят- кового комплексу українців автор зробив акценти на вплив інноваційних процесів на культуру перебудови селянського по- буту, колективізації та масового відходу населення від релігійних традицій. У другій половині ХХ ст. календар- ні звичаї та обряди населення України було розглянуто в контексті обрядовості інших слов’янських народів. Прикладом цього підходу слугують праці В. Чиче- рова «Зимний период русского народно- го земледельческого календаря» (1957), В. Проппа «Русские аграрне праздники» (1963), К. Мошинського «Kultura ludowa słowian. Kultura duchowa» (1967), С. То- карева «Календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы (летне- осенние праздники)» (1978), В. Соколо- вої «Весенне-летние календар ные обряды русских, украинцев и белорусов» (1979) та ін. Також важливим джерелом дослі- дження традиційної культури українців були видання зарубіжних учених, етно- графів і фольклористів радянського та пострадянського періодів. Найбільш зна- ними стали праці: П. Богатирьової «Ма- гические действия, обряды и верования Закарпатья» (1971), Т. Агапкіної «Мифо- поэтические основы славянского народ- ного календаря. Весенне-летний цикл» (2002), С. Толстої «Полесский народный календарь» (2005). Кожен із авторів, представляючи матеріал, відшукував свій аспект аналізу конкретного фактажу за допомогою власних методологічних при- йомів. У працях висвітлено, окрім загаль- них питань становлення та побутування обрядів упродовж року, ще й аспекти їх міфологічної глибинної семантики. Упродовж 80–90-х років ХХ ст. уче- ні Києва та Львова підготували й видали узагальнювальні історико-етнографічні праці – «Бойківщина» (1983), «Гуцуль- щина» (1987), «Українці: народні віруван- ня, повір’я, демонологія» (1991), «Поді- лля» (1994), «Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження» (1996), «Холмщина і Підляшшя: Істо- рико-етнографічне дослідження» (1997), «Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян» (В. Балушок, 1998), «Лемківщи- на» (1999). Значної уваги заслуговують сучасні мо- нографічні видання провідних науковців www.etnolog.org.ua IM FE 164 ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН Укра- їни, що безпосередньо чи опосередковано стосуються вивчення календарної обрядо- вості. Серед них варто назвати такі праці: В. Борисенко «Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців» (2000), О. Курочкін «Українці в сім’ї європейській: звичаї, об- ряди, свята» (2004), О. Боряк «Україна: етнокультурна мозаїка» (2006); Г. Скрип- ник «Народознавча спадщина П. Чубин- ського з погляду сучасної етнології» (2009), Л. Артюх «Звичаї українців у народному календарі» (2012); А. Іваницького «Укра- їнський обрядовий фольклор Західних зе- мель» (2012); Г. Бондаренко «Українська етнокультура в контексті глобалізаційних викликів» (2014); О. Курочкін «Святко- вий рік українця від давнини до сучас- ності» (2014); О. Таран «Поминальна об- рядовість гуцулів: традиції та сучасність» (2014); С. Грица «Мелос української на- родної епіки» (2015); В. Борисенко «Сі- мейна обрядовість українців ХХ – почат- ку ХХІ ст.» (2016), Г. Скрипник «Нариси з історії української етнографії ХХ – по- чатку ХХІ ст.» (2017), Н. Стішова «Укра- їнські календарні свята осіннього циклу» (2017), О. Курочкін «Святково-обрядо- ва культура» (2018) та ін., а також пе- ревидання архівної спадщини «Етно- графічні писання Костомарова» (2006), «Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимъ Русскимъ Географическимъ Обществомъ. Юго- Западный отделъ. Матеріалы и изследова- нія собранныя д. чл. П. П. Чубинскимъ» (Т. 3, 2008), В. Кравченка «Зібрання творів та матеріали з архівної спадщи- ни» (Т. 2, 2009) і наукові видання на- родознавчої спадщини – В. Борисенко «Культура повсякдення села Хижинці (1950–1960-і роки)» (2014), В. Пастущи- на «Село Дрочево Берестейського повіту на Поліссі» (2014), «Село Андруші. Істо- рико-етнографічний нарис» (2016) та ін. Це далеко не ввесь перелік ґрунтовних монографічних видань Інституту, що слу- гують основою для глибшого теоретичного осмислення й узагальнення дослідження з вивчення календарних свят у звичаєво-об- рядовій культурі українців. Достовірною джерельною базою для висвітлення проблематики слугувало уні- кальне етнографічне видання, у якому представлені матеріали з календарної об- рядовості всіх областей України, записані в експедиціях 80-х років ХХ – початку ХХІ ст. співробітниками відділу «Укра- їнського етнологічного центру» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України – «Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етно- графічних матеріалів. Календарна обря- довість» (2016, Т. 6). Цей том із календар- ної обрядовості репрезентує її регіональну й локальну специфіку, що уможливлює здійснення порівняльного студіювання досліджуваних явищ на широкій сучасній фактологічній базі. В останні десятиліття, роки незалеж- ності України, постало завдання розбу- дови суверенної держави та осмислен- ня її національної культури, а відтак відродження й активне впровадження в побут народних свят та обрядів. По- треби суспільства активізували науко- во-дослідницьку роботу в проведенні систематизації й вивченні багатовікового традиційного загальнонаціонального до- свіду. Значно посилився інтерес до регі- ональних особливостей традиційно-побу- тової культури, поглибилися порівняльні студії під час дослідження етнокультур- них явищ. Також зосереджено увагу на трансформаційних процесах у культурі українського народу. Результати такої ро- боти, із широким залученням польових матеріалів, знайшли відображення в пра- цях регіонального характеру, зокрема в царині дослідження календарної обрядо- вості, на Одещині – В. Кушніра «Нари- си традиційної культури українців Оде- щини» (2010), «Чинники трансформації календарної обрядовості українців Пів- дня Буджака і Степового Подністров’я» (2011), «Бойки села Маринове: розвиток традиційної культури після переселення» (2014), Н. Петрової «Календарна обрядо- вість українців Миколаївського району Одеської області середини ХХ ст.» (2011), на Слобожанщині – О. Ліманської «Ка- лендарне свято як складова української обрядової культури (на матеріалі Слобо- жанщини)» (2008), В. Сушко «Свята та побут Слобожанщини» (2004), на Воли- ні – В. Давидюка «Етнологічний нарис Волині», «Календарна обрядовість За- хідного Полісся» (2005), К. Кутельмаха «Поминальні мотиви в календарній обря- довості поліщуків» (1997), «Календарна www.etnolog.org.ua IM FE 165 обрядовість як етногенетичне джерело» (2006), Н. Ковальчук «Обрядове дійство в контексті сучасних інтеграційних про- цесів (за матеріалами традиційної кален- дарної обрядовості)» (2011), М. Глушка «Соціалістичні перетворення в культу- рі та побуті західних областей України (1939–1989)» (1989), на Бойківщині – О. Коломийчук «Осінньо-зимові кален- дарні звичаї та обряди бойків» (2015), на Буковині – Г. Кожолянка «Етнографія Буковини» (тт. 1–3, 1999, 2001, 2004), О. Кожолянка «Календарні свята та об- ряди Буковини: семантика і символіка» (2015) та ін. У кінці ХХ – на початку ХХІ ст. у регіонах України здійснено аналіз куль- турологічних процесів, зокрема етнокуль- турної динаміки календарної обрядовості, що стала предметом ряду дисертаційних робіт. Традиційну та сучасну календар- но-обрядову культуру окремих циклів чи впродовж року розглянуто в працях Т. Прігаріної «Традиційна календар- на обрядовість слов’янського населення Південної Бессарабії та її трансформа- ція протягом 20–70-х рр. ХХ ст.» (1999), О. Кожолянка «Календарні зимові свята та обряди українців Буковини» (2005), В. Сушко «Поховальна обрядовість укра- їнців Слобожанщини ХІХ–ХХІ ст.» (2006), Л. Малоокої «Історична еволюція масових свят українців» (2006), О. Пень- кової «Традиції, свята та обрядовість на- селення Східної України в 1960-ті – се- редині 1980-х рр.: державна політика й повсякденне життя» (2006), Т. Гаєвської «Народна обрядовість в незалежній Укра- їні» (2006), А. Гоцалюк «Традиції та но- вації в різдвяно-новорічній обрядовості українців Карпатського регіону (половина ХХ – початок ХХІ ст.)» (2007), Н. Громо- вої «Різдвяно-новорічна обрядовість укра- їнців Бойківщини (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)» (2007), Н. Ковальчук «Кален- дарні звичаї та обряди Рівненського По- лісся: Локальна специфіка. Трансформа- ції» (2008), О. Ліманської «Календарне свято як складова української обрядової культури (на матеріалі Слобожанщини)» (2008), О. Барташук «Процеси трансфор- мації календарної звичаєвості українців Східного Поділля (20-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.)» (2011), А. Мойсея «Календарна обрядовість східнороманського населен- ня Буковини у контексті етнокультурних процесів другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.» (2011), О. Кожолянка «Кален- дарні свята та обряди Буковини: семан- тика і символіка» (2015), Н. Стішової «Календарні свята осіннього циклу в зви- чаєво-обрядовій культурі українців (ХХ – початок ХХІ століття)» (2017) та ін. На початку ХХІ ст. активізувалося дослідження календарної обрядовості в європейській етнології. Міжнародне то- вариство етнології та фольклору (SIEF) 1 проводить щорічні конференції з проблем сучасного функціонування календарних свят. Із 2006 р. видано 11 томів матері- алів конференцій під загальною назвою «The Ritual Year», присвячених темам етнічності в обряді, співвідношенню ло- кального та глобального, індивідуального й колективного в святі, обрядовій симво- ліці та семантиці. Огляд літератури дає змогу зробити ви- сновки про певний поступ у теоретичному осмисленні вченими фактологічних відо- мостей із української календарної обрядо- вості, рівномірності в представленні кож- ного із річних циклів. Нині бракує праць, у яких було б висвітлено взаємозв’язок релігійної та світської сфер у календар- но-святковій обрядовості, а також роль і місце обрядів у релігії. примітка 1 SIEF (International Society for Ethnology and Folklore) / Міжнародне товариство етно- логії і фольклору. Джерела та література 1. Курочкін О. В. Святковий рік українців (від давнини до сучасності). Біла Церква : Ви- давець Олександр Пшонківський. 2014. 385 с. 2. Скрипник Г. А. Народознавчий доробок академічних наукових установ 20-х років ХХ ст. Матеріали до української етнології : зб. наук. праць. Київ, 2002. Вип. 2 (5). С. 262–270. www.etnolog.org.ua IM FE 166 references SUmmary The article analyses the works and sources on researching the calendar customary and ritual culture of the Ukrainians written by domestic and foreign scholars of the XXth–XXIst centuries, in order to clarify the state of preservation of festive ceremonies and uniform presentation of annual cycles, as well as the relationship of religious and secular spheres in the calendar-holiday rituals, the role and place of rites in religion. Every new decade, starting from the early XXth century, was characterized by thorough monographic works of famous scholars (Vasyl Myloradovych, Mykola Sumtsov, Volodymyr Shukhevych, Vasy Domanytskyi, Khvedir Vovk, Mykhaylo Hrushevskyi, Mykola Hrinchenko, Klyment Kvitka, Vasyl Kravchenko, Viktor Petrov, Ksenofont Sosenko, and others), as well as by various periodicals. The early 1930s was distinguished by banning on research activities leading to a natural conse- quence – the elimination of all academic periodicals and the implementation of the first steps towards the forcible introduction of the Marxist methodology. Scientific centres were reorganized and liqui- dated, researchers were repressed; yet, some ethnographic centres still continued to exist. In the field of view of researchers indirectly were aspects of the relationship between religious and secular spheres of calendar-holiday rituals. In the mid- to late XXth century, calendar customs and rites of the Ukrainian population were considered in the context of rituals of other Slavonic peoples. Throughout the 1980s and 1990s, Kyiv and Lviv scholars have prepared and published generalizing historical and ethnographic works, namely Boykivshchyna; Hutsulshchyna; Podillia, etc., while in the XXIst century – An Ethnographic Image of Modern Ukraine: A Corpus of Expeditionary Materials of Folklore and Ethnographic Studies (Vol. 6: Calendar Rituals). Modern monographic editions of leading Ukrainian researchers deserve a considerable attention in studying calendar customary and ritual culture. A review of the literature allows drawing conclusions about a certian progress in scholars’ theo- retical understanding of factual information on Ukrainian calendar rituals, as well as the uniformity in presenting each of the annual cycles. Currently, there is a lack of works that would highlight the relationship between religious and secular spheres in the calendar-holiday rituals, as well as the role and place of rites in religion. Keywords: calendar rituals, customary and ritual culture, annual cycle, scientific studies. 1. KUROCHKIN, Oleksandr. Festive Year of the Ukrainians from the Times of Yore to the Present. Bila Tserkva: Oleksandr Pshonkivskyi Publisher, 2014, 385 pp. [in Ukrainian]. 2. SKRYPNYK, Hanna. Ethnographic Achievements of the 1920s Academic Research Institutions. In: Hanna SKRYPNYK, ed.-in-chief, Materials for Ukrainian Ethnology: Collected Scientific Pa- pers. Kyiv: IASFE Press, 2002, iss. 2 (5), pp. 262–271 [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE

Календарна обрядовість українців у дослідженнях учених ХХ-ХХІ століть

Репозитарії

Схожі ресурси