Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства"

У статті здійснено історіографічний огляд висвітлення проблем етнологічної термінології на сторінках часопису «Первісне громадянство та його пережитки на Україні». Подано характеристику загальних критеріїв, що застосовувалися до формування понятійного апарату вітчизняного народознавства 20‑х – почат...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Скрипник, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2019
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	З історії та теорії української гуманітаристики
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208628
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства" / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 144-152. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-208628
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2086282025-11-04T01:19:46Z Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства" Issues of ethnological terminology on the pages of “Primitive Citizenship” Скрипник, Г. З історії та теорії української гуманітаристики У статті здійснено історіографічний огляд висвітлення проблем етнологічної термінології на сторінках часопису «Первісне громадянство та його пережитки на Україні». Подано характеристику загальних критеріїв, що застосовувалися до формування понятійного апарату вітчизняного народознавства 20‑х – початку 30‑х років ХХ ст., проілюстровано провідні підходи вітчизняних та зарубіжних учених (К. Грушевської, К. Копержинського, Є. Кагарова, О. Ветухова, Хв. Вовка, А. Ковалівського, Я. Бистроня, Я. Чекановського, Поля Ріве та ін.). The article provides a historiographical review of the issues of ethnological terminology on the pages of the journal The Primitive Citizenship and Its Remnants in Ukraine. It also gives the characteristics of general criteria, which were applied to forming the conceptual apparatus of the 1920s to early 1930s domestic ethnology; illustrated are the leading approaches of domestic and foreign scholars (Kateryna Hrushevska, Kostiantyn Koperzhynskyi, Yevhen Kaharov, Oleksa Vetukhiv, Khvedir Vovk, Andriy Kovalivskyi, Jan Stanisław Bystroń, Jan Czekanowski, Paul Rivet, and others). 2019 Article Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства" / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 144-152. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208628 39:001.4](051) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії та теорії української гуманітаристики З історії та теорії української гуманітаристики
spellingShingle	З історії та теорії української гуманітаристики З історії та теорії української гуманітаристики Скрипник, Г. Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства" Матеріали до української етнології
description	У статті здійснено історіографічний огляд висвітлення проблем етнологічної термінології на сторінках часопису «Первісне громадянство та його пережитки на Україні». Подано характеристику загальних критеріїв, що застосовувалися до формування понятійного апарату вітчизняного народознавства 20‑х – початку 30‑х років ХХ ст., проілюстровано провідні підходи вітчизняних та зарубіжних учених (К. Грушевської, К. Копержинського, Є. Кагарова, О. Ветухова, Хв. Вовка, А. Ковалівського, Я. Бистроня, Я. Чекановського, Поля Ріве та ін.).
format	Article
author	Скрипник, Г.
author_facet	Скрипник, Г.
author_sort	Скрипник, Г.
title	Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства"
title_short	Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства"
title_full	Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства"
title_fullStr	Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства"
title_full_unstemmed	Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства"
title_sort	питання етнологічної термінології на сторінках "первісного громадянства"
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2019
topic_facet	З історії та теорії української гуманітаристики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208628
citation_txt	Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства" / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 144-152. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT skripnikg pitannâetnologíčnoítermínologíínastorínkahpervísnogogromadânstva AT skripnikg issuesofethnologicalterminologyonthepagesofprimitivecitizenship
first_indexed	2025-11-04T02:07:08Z
last_indexed	2025-11-05T02:05:30Z
_version_	1847914219986485248
fulltext	144 УДК 39:001.4](051) Ганна Скрипник (Київ) пИТАННЯ ЕТНОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ НА СТОРІНКАх «пЕРВІСНОГО ГРОМАДЯНСТВА» У статті здійснено історіографічний огляд висвітлення проблем етнологічної термінології на сторінках часопису «Первісне громадянство та його пережитки на Україні». Подано характерис- тику загальних критеріїв, що застосовувалися до формування понятійного апарату вітчизняного народознавства 20-х – початку 30-х років ХХ ст., проілюстровано провідні підходи вітчизняних та зарубіжних учених (К. Грушевської, К. Копержинського, Є. Кагарова, О. Ветухова, Хв. Вов- ка, А. Ковалівського, Я. Бистроня, Я. Чекановського, Поля Ріве та ін.). Ключові слова: предметна сфера етнографії, міждисциплінарні розмежування, народо- знавство, антропологія, етнологія, етнографія. The article provides a historiographical review of the issues of ethnological terminology on the pages of the journal The Primitive Citizenship and Its Remnants in Ukraine. It also gives the characteristics of general criteria, which were applied to forming the conceptual apparatus of the 1920s to early 1930s domestic ethnology; illustrated are the leading approaches of domestic and foreign scholars (Kateryna Hrushevska, Kostiantyn Koperzhynskyi, Yevhen Kaharov, Oleksa Vetukhiv, Khvedir Vovk, Andriy Kovalivskyi, Jan Stanisław Bystroń, Jan Czekanowski, Paul Rivet, and others). Keywords: subject area of ethnography, interdisciplinary delimitations, ethnography, anthropology, ethnology, ethnography. Помітний поступ українського народо знавства 20-х – початку 30-х років ХХ ст. переконливо маніфес- тували не лише повноцінна інституаліза- ція дисципліни, фундаментальні наукові напрацювання, а й розмаїття тогочасної профільної періодики, на шпальтах ви- дань якої широко обговорювалися питан- ня предметної сфери, методики та мето- дології науки, вектору дослідницького пошуку, характеру прикладних студій тогочасних етнологічних установ [1; 5; 6]. Зокрема, про понятійний апарат та вироб - лення наукової термінології йшлося на сторінках «Наукового збірника» Харків- ської науково-дослідної кафедри історії української культури; «Етнографічного вісника» – періодичного органу Етно- графічної комісії тощо. Справі розвитку етнології 1920-х років та розроблення нау ково-теоретичних аспектів її поступу, визначенню її предметної сфери добре прислужилися і друковані видання («Ма- теріали до української етнології», «Бюле- тень» Музею-кабінету етнології та антро- пології ім. Хв. Вовка, а також «Побут» і «Записки» Всеукраїнського етнографіч- ного товариства) [9, с. 122–128]. Проте чи не найбільший науковий резо- нанс і вплив на розвиток народознавства цієї доби справив редагований К. Грушев- ською часопис «Первісне громадянство та його пережитки на Україні» – найавтори- тетніше народознавче видання УАН 1. За- уважимо, що саме за допомогою науково визнаної, високопрофесійної академіч- ної періодики М. Грушевський – очіль- ник Історичної секції (що вже в 1927 р. фактично контролювала роботу створе- них з його ініціативи історичних установ УАН) – і його послідовники прагнули модернізувати вітчизняний науковий про- стір, употужнити його інформативно, зба- гатити європейським досвідом та новими теоретичними напрацюваннями. Періо- дичні видання Історичної секції (журнал «Україна» та науковий збірник «Наукові записки Історичної секції УАН»), а також етнологічний журнал «Первісне грома- дянство та його пережитки на Україні» (1926–1929), започаткований при Асоці- ації культурно-історичного досліду як спільний друкований орган Кабінету при- мітивної культури, Комісії історичної пі- сенності та Культурно-історичної комісії ВУАН Науково-дослідної кафедри історії України публікували розвідки й повідом- лення про нові дослідження із царини світового народознавства; репрезентували інформацію про обговорення тогочасних www.etnolog.org.ua IM FE 145 наукових течій та шкіл; оприлюднювали рецензії, методичні матеріали. Зокрема, уже сам підзаголовок видання «Первісне громадянство» – «Примітивна культура та її пережитки на Україні. Соціальна преісторія. Народна творчість та її соціо- логічні підстави» розкриває цілі часопи- су, а вміщені в ньому публікації акту- ального наукового змісту й новаторського методологічного спрямування К. Гру- шевської, академіка М. Грушевського, Ф. Савченка, В. Гнатюка, К. Копержин- ського репрезентували програмні завдан- ня Етнологічного відділу (або ще як його називали – Відділу примітивної куль- тури). Метою Етнологічного відділу – цього провідного профільного осередку УАН було а) висвітлення на принципах історично-порівняльного методу та уста- леної у визнаних європейських наукових центрах соціологічної методології студію- вання генетичних витоків етнокультурних реалій (шляхом дослідження пережитків примітивної культури в українській обря- довості, народному світогляді та фолькло- рі); б) виявлення слов’янських, античних, передньоазійських і західноєвропейських впливів та аналогій в українській куль- турі. Перший випуск згаданого науково- го журналу (що став успішним втіленням нереалізованого М. Грушевським в емі- грації проекту видання «Річника Україн- ського соціологічного інституту») вийшов друком 1926 року. У «Вступному слові» до цього випуску «Первісного громадян- ства» М. Грушевський чітко окреслив за- вдання майбутньої етнологічної інститу- ції, зауваживши, що ще «...приступаючи в 1919 році до організації Українського соціологічного Інституту <...> я одним з головних завдань поставив організацію студій примітивної культури, використо- вування їх для вияснення українських пережитків та висвітлення соціальної пре- історії України. В сім напрямі і дійсно пішла робота семінарія примітивної куль- тури» [4, с. ІV]. Історично-етнологічний профіль діяль- ності новостворених етнологічних уста- нов Історичної секції УАН та заснованого ними часопису, як зазначалося, не лише окреслювався вже їхніми назвами, а й детермінувався проголошеними цілями, що у світлі наукових інтересів (зосере- джених у площині історичної дисципліни) ініціатора їх створення М. Грушевського було цілком природним. Залучення вче- ним до своєї дослідницької сфери фольк- лорних джерел слугувало одним із за- собів належного удокументування його історичних студій і генерування виснов- ків щодо суспільно-історичних процесів і явищ часів первісності, для реконструкції яких М. Грушевському в його роботі над «Історією України-Русі» писемних мате- ріалів відчутно бракувало. До того ж у 20-х роках ХХ ст. фольклор розглядався як складова частина етнології, проблема- тика якої закорінювалася в питання етно- генези й етнічної історії народу й мала актуальні державно-національні смисли та контексти. Впливом тогочасних полі- тично-історичних пріоритетів та автори- тетом М. Грушевського якраз і поясню- ється деяке домінування у вітчизняному народознавстві цієї доби суто етнологічної тематики та притаманної цій дисципліні методології. Водночас у процесі поступової дифе- ренціації україністичних студій, профіль- ного розмежування у сфері цього сегменту гуманітарних наук, активно розвиваються узасаднені модерною методологією власне фольклористичні дослідження, висліди яких виразно постають у тогочасних пра- цях К. Грушевської (проте суто фолькло- ристичних аспектів діяльності дослідниці цього часу ми не торкатимемося в даній розвідці). Щодо вживаної в публікаціях часопису термінології та, зокрема, запроваджува- ного М. Грушевським ключового поняття «примітивна культура», означуваного ним як «продукт примітивної стадії розвитку людських спільнот», то, як писав учений, «під сею примітивною стадією – з огляду на умовність і велику розтягненість сьо- го терміну се треба пояснити – розуміємо життя, яке в сфері продукції ще не ді- йшло до поділу праці, в сфері соціяльній не доступило до класової диференціяції суспільности, в сфері інтелектуальній не переступило зони, що відділяє мишлення прелогічне, з його містичною синтетич- ністю, від новішої аналітичної раціона- лістичної мисли. Ся стадія життя – дуже велика в абрисах своїх не завсіди чітка – сягає в безконечно далекі глибини люд- ського життя. Але в деяких ділянках вона часом держиться живо і діяльно серед значного культурного поступу в инших сферах...» [4, с. VІ]. www.etnolog.org.ua IM FE 146 Дослідник у своєму «Вступному сло- ві» до першого випуску часопису аналі- зує здобутки й досягнення сучасної йому гуманітаристики, її методологічні транс- формації, що були детерміновані як істот- ним розширенням джерельної бази, так і постанням нових концепційних підходів і з’явою нових теорій: на зміну «застарі- лої... анімістичної теорії Тейлора прийшла магічна теорія Фрезера..., далі «прелогіч- на концепція Леві-Брюлля», що обґрунто- вувала «неможливість розв’язування пси- хологічних проблем примітивного життя методами сучасного логічного думання», далі – Дюркгеймова «французька соціо- логічна школа», яка «навчила твердо і ясно оперувати «соціальними фактами». Відтак, резюмує учений, «остання чверть століття визначилась великими поступами в пізнанню і розумінню первісного світо- гляду і людських взаємовідносин та пере- живань тих первісних ідей і форм життя на вищих стадіях культури і громадської організації» [4, с. ІІІ]. З огляду на ці новітні методологічні трансформації європейської гуманітарис- тики, М. Грушевський предметно й чіт- ко постулює завдання для нової генерації віт чизняних науковців: «Преісторія мис- ли і словесної творчости, обряду, морали і права, очевидно, повинна бути так само розроблена, як і преісторія техніки і плас- тичного мистецтва...» [4, с. ІІІ]. Учений наголошує на потребі студіювання духов- них аспектів культури, констатуючи, що «...невідклично встають перед дослідни- ками культури і соціального ладу пробле- ми преісторії ріжних відносин і явищ з сеї сфери». М. Грушевський не обмежується роз- робкою загального вектора етнологічної дослідницької й популяризаторської ді- яльності співробітників Кабінету при- мітивної культури – видавців часопису «Первісне громадянство», а розписує для них до деталей напрямки конкретних студій у порівняльному ракурсі (з ура- хуванням міграційної теорії, можливих запозичень і культурних паралелей), які, на його думку, передбачають «ґрунтовне студіювання всього, що робиться в дослі- ді пережитків примітивної культури в на- родів слов’янських, індоевропейських та всіх прилеглих до України територій» [4, с. VІІ]. Далі вчений подає докладну про- граму вивчення соціального побуту при- мітивних спільнот у його проекції на пе- режиткові явища сучасного громадського життя цивілізованих народів у такій по- слідовності: «Студії інтелектуальної і со- ціяльної культури нижче-культурних на- родів взагалі як матеріялу для вияснення підоснови сих пережитків. Систематичне дослідження українського фольклору і побуту особливо в найбільш законсерво- ваних частинах України, щоб узяти все, що ще можна взяти для дослідження пе- режитків старого світогляду і побуту 2. Детальне, можливо скрупулятне, мето- дичне дослідження українського фольк- лорного, нового і давніше зібраного ма- теріялу під сим кутом: реконструкції старого світогляду і соціяльних принци- пів» [4, с. VІІ] з метою виявлення в них пережиткових складових. М. Грушевський доручив (що цілком логічно і справедливо) опікуватися під- готовкою та редагувати це новостворене етнологічне видання – «Первісне грома- дянство» своїй талановитій дочці Кате- рині, щирій послідовниці й сподвижниці, яка добре вже на цей час зарекомендува- ла себе не лише в статусі непересічного ученого, а й у ролі здібного едитора та організатора. Як редактор часопису до- слідниця спрямувала його зміст (на від- міну від інших етнографічних журналів) на опублікування не польових записів та матеріалів, а винятково дослідницьких текстів, статей і розвідок у двох напрям- ках: 1) оригінальні наукові студії; 2) кри- тично-бібліографічні матеріали. Відповід- но до цього підходу матеріали видання структурно поділялися на такі підрозді- ли: «Розвідки й замітки»; «Критика й бі- бліографія». На сторінках редагованого К. Грушев- ською журналу «Первісне громадянство» поміщалися ґрунтовні наукові розвідки, рецензії та розлогі аналітичні огляди но- вих досліджень з європейської етнології, розгорталися широкі обговорення акту- альних наукових теорій, дослідницьких напрямів, друкувалися інформативні ма- теріали. Опубліковані в щорічнику нау- кові статті М. Грушевського, Ф. Колесси, В. Камінського, Ф. Савченка, К. Копер- жинського, К. Квітки, Д. Зеленіна, Є. Ка- гарова, Поля Ріве та інших вітчизняних і зарубіжних учених засвідчували помітні зрушення, що відбувалися у 20-х роках ХХ ст. в осмисленні академічною етноло- www.etnolog.org.ua IM FE 147 гією (передусім науковцями, об’єднаними довкола очолюваного К. Грушевською Ет- нологічного відділу) науково-методологіч- них засад розвитку дисципліни. Найпродуктивнішим автором часопи- су «Первісне громадянство» була сама К. Грушевська, яка видрукувала на його сторінках 15 статей, 16 рецензій і 3 про- грами-запитальники. Її публікації – це головно наукові студії з української та за- гальної етнології, з-поміж яких – статті та рецензії, що стосуються методологічних засад розвитку етнологічної науки, визна- чення її дослідницької сфери та розмежу- вання із суміжними дисциплінами. Щодо конкретного внеску часопи- су «Первісне громадянство» в розробку проблем історії і теорії науки, то саме завдяки інтегрованості його головної редакторки К. Грушевської та науково- го очільника й опікуна всіх установ Іс- торичної секції ВУАН М. Грушевсько- го до європейського наукового простору й використанню ними набутків західної етнології для інтерпретації українських матеріалів вітчизняна етнологічна наука 1920-х – початку 1930-х років досягає но- вих рівнів не лише в трактуваннях дже- рел національної фактологічної бази, але й у своєму теоретичному поступі. Зокре- ма, доробок співробітників та керівника Етнологічного відділу (Відділу примі- тивної культури) Катерини Грушевської в осмисленні ключових питань етнологіч- ної дисципліни якраз і є важливим пере- дусім з науково-методологічного погляду. На шпальтах друкованого органу цієї на- родознавчої установи розгортаються тер- мінологічні дискусії (про систематику та понятійний апарат в народознавстві, про методологію та завдання української ет- нографії і розмежування дослідницьких сфер спеціального та загального народо- знавства тощо). Їх зміст найяскравіше відбився в публікаціях К. Копержин- ського, Поля Ріве та К. Грушевської, котра (як очільниця часопису) не лише ініціювала обговорення актуальної про- блематики в межах загальноукраїнського дискурсу, але й залучала до участі в цих процесах знаних зарубіжних дослідни- ків. Так, вона запросила до співпраці з виданням «Первісне громадянство» відо- мого французького етнолога, генерально- го секретаря Паризького Товариства аме- риканістів Поля Ріве. У підготовленій на замовлення редакції «Первісного грома- дянства» розвідці Поля Ріве «Вивчення людини. Антропологія» порушувалися важливі питання: методології науки про людину; потреби узгодження дефініцій дисциплін «антропологія», «етнографія», «етнологія», «фольклор»; обстоювалася ідея про єдину, цілісну науку антропо- логію [8, с. 3], що об’єднує всі згадані галузі знання. Як послідовник і представ- ник французької антропологічної школи Поля Брока, Поль Ріве дотримувався широкого розуміння значення терміна «антропологія» – в смислі синтези різ- них дисциплін («анатомічна антрополо- гія, біологічна антропологія, етнологія, передісторична антропологія, лінгвістич- на антропологія, демографія й методична гео графія»). Попри ці уявлення про ди- феніцію «антропології» як синтетичної науки, Поль Ріве, однак, констатує ре- альні термінологічні трансформації, які відбулися з часу започаткування цього підходу і пов’язані з диференціацією й га- лузевою спеціалізацією наук про людину, що спричинило зміну змісту дисциплін та звуження слова «антропологія» до озна- чення винятково фізичних характеристик людських рас [див.: 8, с. 4]. «Відтак, для найменування науки про людину, – наго- лошує учений, – з’явилася потреба запро- вадження нового терміна; звідтоді слово “етнологія” стало заміняти в звичайній мові все більше й більше старше слово “антропологія”…» «Слід пам’ятати, – слушно резюмує Поль Ріве, – що слово “етнологія”, не принісши ніякого нового змісту, являється точним синонімом сло- ва “антропологія” в його первісному зна- ченні» [8, с. 5]. У публікаціях «Первісного громадян- ства», як наголошувалося, широко і про- фесійно дебатуються питання про сутність термінів «народознавство», «етно логія», «етно графія», «антропологія», «фольк- лор» тощо. Так, розлогий огляд інтер- претацій співвідношення предметних сфер суміжних народознавчих дисцип- лін та усталення в наукових практиках відповідної термінології містить стаття К. Копержинського (1894–1953), який осмислює домінуючі теоретичні постула- ти й позитивно оцінює заслуги французь- кого професора Поля Ріве в розкритті методології науки про людину. Водночас дослідник ґрунтовно аналізує оприлюдне- www.etnolog.org.ua IM FE 148 ні погляди щодо сутності народознавчої термінології відомих польських учених – Яна Бистроня та Яна Чекановського, а також знаного етнолога Є. Кагарова [7, с. 97–109 ]. К. Копержинський акцентує увагу на своєрідності розуміння народо- знавчої термінології згаданими польськи- ми вченими, що назагал було подібним в обох авторів як щодо вузького тракту- вання ключового поняття «антропологія», так і щодо співвідношення понятійних смислів означень інших народознавчих дисциплін: «Загальна соціологія дає за- гальну теорію з’явищ суспільних, описова соціологія реєструє й класифікує суспіль- ні з’явища. Обидві рівночасно становлять предмет етнографії, етнології й історії культури» [7, с. 101]. Стосовно предмета дослідження кожної з них зокрема, то, за Я. Чекановським, «етнографія дає моно- графічні описи поодиноких народів – ма- теріальної і духовної культури у зв’язку із суспільними інституціями. Етнологія трактує про ті ж самі з’явища в спосіб по- рівняльний. Історія культури досліджує їх у часі» [7, с. 101]. Щодо фольклору як науки, то, на думку Я. Чекановського, його дослідницьким полем є «вірування, забобони й народна словесність». У рамках термінологічної дискусії К. Копержинський аналізує й оцінює та- кож підходи Є. Кагарова: розглядає наве- дені ним класифікації та перелік різнома- нітних дефініцій «етнографії», «етнології» і «фольклору»; зупиняється на його аргу- ментації проти розмежування, диферен- ціації дослідницького поля «етнографії» й «етнології»; акцентує заперечення цим ученим унітаристських поглядів на науку про людину [5]. К. Копержинський со- лідаризується з поглядами Є. Кагарова щодо нелогічності змістового розрізнення термінів «етнологія», «етнографія»; щодо недоцільності й некоректності застосуван- ня за нових умов унітаристського підхо- ду до вживання назви «антропологія» в широкому розумінні (що, як зазначалося, обстоював Поль Ріве). Дослідник наго- лошує, що «науку про людину в цілому краще б назвати етнологією (а не антропо- логією, під якою тепер розуміють антро- пологію фізичну)» [7, с. 108]. Науковець розмірковує над доко- нечністю розрізнення «дескриптивної етнології від просто етнології, чи то нарешті – етнографії від етнології», кон- статуючи щодо тогочасних термінологіч- них практик таке: в Україні й Польщі «почало було прийматися в науці» відпо- відне розрізнення цих дисциплін. «Коли б ми, – пише учений із цього приводу, – розуміли етнологію, як науку, що теоре- тично, порівняльно-історичною методою, висвітлює й інтерпретує дані етнографіч- ні, то тоді б етнографію довелося б вва- жати за певного роду відділ етнології, що має на меті розшукувати для неї [етноло- гії. – Г. С.] джерела» [7, с. 105]. К. Ко- пержинський поділяє погляд Є. Кагарова про некоректне сприйняття «описування, фіксації матеріалу за окрему науку» і зау важує, що «звичай вважати описуван- ня, фіксацію матеріалу за окрему науку не може не викликати заперечення». Як в історії, пояснює дослідник, розшуку- вання і публікація джерел не є окремою наукою, так і в етнографії-етнології опи- сове та порівняльне вивчення народів є об’єктом єдиної науки [див.: 7, с. 105]. Переконливі висновки К. Копержин- ський робить у цій публікації і щодо по- бутування народознавчої термінології в Україні. Превалювання того чи іншого терміна («етнологія», «етнографія», «на- родознавство») на українських землях в різні періоди мало історично-етапний ха- рактер і визначалося різними чинниками: характером контактів із європейськими науковими школами і впливом світових наукових течій, ідеологічним тиском по- літичних режимів, рівнем розвитку гума- нітаристики, наявністю національно-демо- кратичних свобод тощо. Зокрема, учений слушно зазначає, що в українській науко- вій літературі переважали терміни «етно- графія» і «етнологія», які вживалися головно як синоніми; саме вони домінува- ли в працях наукових кіл Києва, членів Львівського наукового товариства імені Шевченка; найчастіше використовували- ся у періодичних виданнях і працях до- слідників 1920-х років на Наддніпрян- щині та як назви тогочасних офіційних академічних установ і товариств підра- дянської України (Кабінет етнології та антропології ім. Хв. Вовка, Етнологічний відділ (або Відділ примітивної культури ВУАН), Етнологічно-краєзнавча секція Харківської науково-дослідної кафедри іс- торії української культури, Етнографічна комісія, Етнографічне товариство та ін). Термін «народознавство» (у значенні етно- www.etnolog.org.ua IM FE 149 логія) використовувався також, проте дещо рідше. Зміст наукових періодичних і популярних видань кінця ХІХ – почат- ку 20-х років ХХ ст. («Первісне громадян- ство», «Етнографічний вісник», «Матеріа- ли до етнології») та численних наукових збірників і монографій переконує, що в тогочасній Україні не було жорсткого по- ділу народознавчої науки на ту, що вивчає чужі народи – «фолькеркунде» (або народо- знавство) та на ту, що вивчає власний на- род – «фолькскунде» (або фольклор), а терміни «етнологія», «етнографія», «на- родознавство» незрідка ототожнювалися. З урахуванням існуючого на той час як в Україні, так і на Заході термінологічно- го «розброду», «надзвичайної розбіжнос- ті вживання одних і тих самих термінів», «немає змоги, – констатує К. Копер- жинський, – остаточно розв’язати спірне питання щодо дефініцій ключових по- нять» [див.: 7, с. 105]. Тому й не дивно, що сформульоване наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. положення провідного ві- тчизняного етнолога Ф. Вовка про етногра- фію як описову частину етнології [див.: 2] знайшло було широку підтримку інших українських учених та колективів акаде- мічних установ 20–30-х років ХХ ст. Так, на думку О. Ветухова, відомого харків- ського етнолога, «етнографія – наука, що нагромаджує матеріал, а етнологія – на- ука, що інтерпретує і узагальнює його; етнологія в Україні співвідноситься з українознавством та “виробничим краєз- навством”» [1, с. 22]. Подібної позиції щодо смислової від- мінності «етнології» та «етнографії» дотримувався й інший харківський ет- нолог – А. Ковалівський, за яким етно- графія (як опис народу) є «допомога до етнології (як науки про нарід), так само, як архівна справа і нумізматика є допо- міжними науками для історії. Перші зби- рають матеріал, друга – опрацьовує та ви- світлює його»... [6]. У цій дискусії К. Копержинський со- лідаризується з поглядами керівниці Ет- нологічного відділу К. Грушевської і за- являє, що він хоча й приєднується до унітаристів, проте не «промовляє проти розгалуження, спеціалізації поодиноких проблем етнології». Учений вважає «ціл- ком слушним» міркування Є. Кагарова про беззмістовність і надуманість «конт- роверси» теорій унітаріїв і дуалістів щодо поняття «антропологія», залучаючи як аргумент промовисту цитату останнього: «Як мені здається, вся контроверса порож- ня й зайва. Не можна ж бо через те, що антропологія етимологічно означає науку про людину, утворювати якусь всеосяжну царину знання, підкоривши їй етногра- фію та низку інших дисциплін. В історії наук процес диференціації, поступінного вилучення наукових дисциплін з первісно загальнішої царини знання становить зви- чайне явище» [7, с. 106]. Поділяючи унітаристський концепт термінологічного дискурсу, К. Копержин- ський все ж таки не робить категоричних висновків. Він обґрунтовує свою версію лише як одну з можливих, вдається до часткового узагальнення проблеми й за- значає, що в цій дискусії «приєднується до погляду К. Грушевської» про доціль- ність застосування терміна «етнологія» в широкому й у вузькому значенні. Зо- крема, учений пропонує шляхи розмежу- вання цих значень, наголошуючи, що «в разі прийняття етнології в широкому ро- зумінні» «треба вужче розуміти термін етнографія» [7, с. 109], щоб все ж таки розрізняти «загальну» і «спеціальну» (або національну) етнологію. Сама ж редакторка «Первісного грома- дянства» Катерина Грушевська не лише на- дала сторінки часопису для дискусії щодо цієї важливої термінологічної проблеми з етнології, але й активно долучилася до її обговорення. У статті «До взаємин між за- гальним і спеціяльним народознавством», що постала як її реакція на публікацію професора Ґрацького університету В. Ге- рамба щодо співвідношення загальної та спеціальної етнології, вона чітко артику- лює своє розуміння питання [3, с. 110– 114]. Зокрема, К. Грушевська докладно розглядає аргументацію автора згаданої статті Герамба про відносини між німець- кою фольклористикою (Volkskunde), цебто спеціальною етнологією – наукою про на- родне життя окремої нації, та загальною етнологією (Völkerkunde) – наукою про народи взагалі. На її переконання, сфера спеціального народознавства (Volkskunde) лежить «між примітивом з одного боку і найвище розвиненою індивідуалістичною культурою» [3, с. 111]. Відтак, спеціальне народознавство «має завданням просліди- ти відносини між культурними течіями, що ними обмінюються сі три верстви (до- www.etnolog.org.ua IM FE 150 лішня (примітивна), середня – народна, і верхня (індивідуалістично-міжнаціо- нальна)), і досліджувати джерела куль- турних розвитків, які лежать в “матірній” верстві, підвалині вищої індивідуалістич- ної культури» [3, с. 111]. Вона солідари- зується з Герамбом, за яким найнижча «матірна» верства (в розумінні приміти- ву), цілком переконливо описується як «колективістична культура», «асоціатив- не, прелогічне мишлення»; а «просякання впливів вищої культурної верстви в ниж- чу і навпаки» і є предметом досліду для спеціального народознавства [3, с. 111]. Поділяючи цю аргументацію Герамба щодо актуальності з’ясування предмет- ного поля спеціального народознавства (важливість якого виправдовує, на думку К. Грушевської, наукову працю над ним), учена все ж таки не абсолютизує від- мінностей між спеціальним і загальним народо знавством, заявляючи, що розмеж- ування між ними – «не таке вже принци- пове і властиво досить штучне». «Ріжниця між етнологією і Volkskunde <...> все таки спирається на ознаки секундарні, а не на протилежності принципові» [3, с. 113]. Щодо терміна «народознавство» (етно- логія), то дослідниця вважає за доцільне його функціонування у двох значеннях: загальне народознавство – Völkerkunde (етнологія) – «наука про народи вза- галі» та спеціальне народознавство – Volkskunde (чи «етнологія в приложенні до власного народу»), а відтак, з огляду на подібність їх дослідницьких завдань і методів, К. Грушевська наголошувала, що диференціювати загальне і спеціаль- не народознавство чи виділяти спеціаль- не народознавство в окрему науку немає підстав. «Етнологія, чи загальне народо- знавство, – як підкреслювала вона, – до- сліджуючи різні народи землі, <...> му- сить об’єднувати в своїй роботі обидва аспекти сього процесу – соціальний і культурно-історичний» [3, с. 114]. Учена слушно стверджувала, що тут не йдеться про дві різні науки, а лише про особли- вості дослідницького завдання, яке вирі- шується на конкретному матеріалі однієї країни (спеціальне народознавство) чи на подібному матеріалі різних країн і наро- дів «як певної цілості» (загальне народо- знавство) [3, с. 114]. Аргументації і висновки К. Грушевської про предметне поле етнології і співвідно- шення між загальною та спеціальною ет- нологією засвідчують їх логічність і пере- конливість, а публікаційні матеріали та теоретичні концепти дослідниці ілюстру- ють їх суголосність сучасним науковим інтерпретаціям, зрештою репрезентують її високу фахову ерудованість і дослідниць- кий професіоналізм. примітка 1 Див. ширше: Матяш І. «Зірка першої величини». Життєпис К. М. Грушевської. Київ, 2002. 2 «Пор. мою [М. Грушевського. – Г. С.] статтю “Береження і дослідження побутово- го і фольк лорного матеріялу як відповідаль- не державне завдання”, в “Україні”, 1925, кн. V». 1. Ветухов О. Віхи на шляху від старої статичної етнографії до сучасної динамічної етнології та краєзнавства : (про минулий та сучасний стан етнографії). Науковий збірник Харківської на- уково-дослідної кафедри історії української культури. Харків, 1927. Ч. 7. 2. Вовк Хв. Дещо про теперішній стан і завдання української етнології. Федір Вовк. Сторін- ка наукової спадщини та бібліографія праць. Київ, 2002. 3. Грушевська К. До питань систематики і термінології в народознавстві: До взаємин між за- гальним і спеціальним народознавством. Первісне громадянство і його пережитки на Україні. 1928. Вип. 2/3. С. 110–114. 4. Грушевський М. Вступне слово. Первісне громадянство і його пережитки на Україні. 1926. Вип. 1, 2. 5. Кагаров Є. Завдання та методи етнографії. Етнографічний вісник. Київ, 1928. Кн. 7. С. 3–44. 6. Ковалівський А. Етнографія та етнологія. Червоний шлях. 1925. Кн. 10. С. 127–131. Джерела та література www.etnolog.org.ua IM FE 151 references 7. Копержинський К. До питань систематики і термінології в народознавстві: Декілька уваг про сучасне розуміння термінів: антропологія, народознавство, етнографія і фольклор. Первісне громадянство та його пережитки в Україні. 1928. Вип. 2/3. С. 97–109. 8. Ріве П. Вивчення людини (антропологія). Первісне громадянство та його пережитки на Україні. 1928. Вип. І. С. 3–20. 9. Скрипник Г. Етнографічні музеї України. Київ, 1989. 10. Шевчук Т. Фольклористичні етюди. Біла Церква, 2017. 11. Юркова О. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М. С. Грушевського (1924–1930 рр.). Київ, 1999. 1. VETUKHOV, Oleksa. Milestones on the Way from the Old Static Ethnography to the Modern Dynamic Ethnology and Local Lore: (About the Past and Present States of Ethnography). In: Scientific Collection of the Kharkiv Research Department of the History of Ukrainian Culture. Kharkiv, 1927, no. 7, iss. 1, pp. 1–29 [in Ukrainian]. 2. VOVK, Khvedir. On the Current State and Tasks of Ukrainian Ethnology. In: Hanna SKRYPNYK ed., Fedir Vovk: A History of His Scientific Heritage page and Bibliography of His Papers. Kyiv: IASFE Press, 2002 [in Ukrainian]. 3. HRUSHEVSKA, Kateryna. On Issues of Taxonomy and Terminology in Ethnography: On the Relationship between General and Special Ethnographies. In: Kateryna HRUSHEVSKA, ed., The Primitive Citizenship and Its Remnants in Ukraine (Primitive Culture and Its Remnants in Ukraine, Social Prehistory. Folk Art in Sociological Prospect): A Scientific Yearbook. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1928, iss. 2–3, pp. 110–114 [in Ukrainian]. 4. HRUSHEVSKYI, Mykhaylo. Introduction. In: Kateryna HRUSHEVSKA, ed., The Primitive Citizenship and Its Remnants in Ukraine (Primitive Culture and Its Remnants in Ukraine, Social Prehistory. Folk Art in Sociological Prospect): A Scientific Yearbook. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1926, issues 1 and 2 [in Ukrainian]. 5. KAHAROV, Yevhen. Tasks and Methods of ethnography. In: Andriy LOBODA and Viktor PETROV, eds.-in-chief, The Ethnographic Herald. Ethnographic Commission of the Ukrainian Academy of Sciences. Kyiv: Ukrainian Academy of Sciences Printing House, 1928, bk. 7, pp. 3–44 [in Ukrainian]. 6. KOVALIVSKYI, Andriy. Ethnography and Ethnology. In: Oleksandr SHUMSKYI, ed., The Red Path: A Monthly. Kharkiv, 1927, no. 12, p. 180 [in Ukrainian]. 7. KOPERZHYNSKYI, Kostiantyn. On Issues of Taxonomy and Terminology in Ethnology: A Few Notes on the Modern Understanding of the Following Terms: Anthropology, Ethnic Studies, Ethnography, and Folklore. In: In: Kateryna HRUSHEVSKA, ed., The Primitive Citizenship and Its Remnants in Ukraine (Primitive Culture and Its Remnants in Ukraine, Social Prehistory. Folk Art in Sociological Prospect): A Scientific Yearbook. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1928, iss. 2–3, pp. 97–109 [in Ukrainian]. 8. RIVET, Paul. Human Studies (Anthropology). In: Kateryna HRUSHEVSKA, ed., The Primitive Citizenship and Its Remnants in Ukraine (Primitive Culture and Its Remnants in Ukraine, Social Prehistory. Folk Art in Sociological Prospect): A Scientific Yearbook. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1928, iss. 1, pp. 3–20 [in Ukrainian]. 9. SKRYPNYK, Hanna. Ethnographic Museums of Ukraine. Their Formation and Development. AS of UkrSSR’s M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography. Kyiv: Scientific Thought, 1989, 301 pp., ill. [in Ukrainian]. 10. SHEVCHUK, Tetiana. Folkloristic Essays. Bila Tserkva: Oleksandr Pshonkivskyi Publishing House, 2017, 258 pp. [in Ukrainian]. 11. YURKOVA, Oksana. Activities of Mykhaylo Hrushevskyi’s Research Department of Ukrainian History (1924–1930). Kyiv: NAS of Ukraine’s Institute of History of Ukraine, 1999, 433 pp. [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE 152 SUmmary The article provides a historiographical review of the issues of ethnological terminology on the pages of the journal The Primitive Citizenship and Its Remnants in Ukraine. It also gives the characteristics of general criteria, which were applied to forming the conceptual apparatus of the 1920s to early 1930s domestic ethnology; illustrated are the leading approaches of domestic and foreign scholars (Kateryna Hrushevska, Kostiantyn Koperzhynskyi, Yevhen Kaharov, Oleksa Vetukhiv, Khvedir Vovk, Andriy Kovalivskyi, Jan Stanisław Bystroń, Jan Czekanowski, Paul Rivet, and others). The study emphasizes the relevance of considering, on the pages of this journal by the researchers of the 1920s to early 1930s, the question of delimitating the subject areas of such ethnological disciplines as ethnology, ethnography, ethnic studies, folklore studies, as well as related sciences – anthropology, cultural history, sociology, etc. The role of Mykhaylo Hrushevskyi and Kateryna Hrushevska in developing methodological principles of national ethnology is accentuated. Keywords: subject area of ethnography, interdisciplinary delimitations, ethnography, anthropology, ethnology, ethnography. www.etnolog.org.ua IM FE

Питання етнологічної термінології на сторінках "Первісного громадянства"

Репозитарії

Схожі ресурси