Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю)

Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю)

Статтю присвячено вивченню землеробської діяльності чеських колоністів (оселилися 1869 р.) та їхніх нащадків, які донині мешкають на території Мелітопольського краю. Підґрунтям для наукової розвідки став власний польовий матеріал автора, записаний протягом 2000–2011 років у межах Мелітопольського ра...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2019
1. Verfasser: Курінна, М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2019
Schriftenreihe:Матеріали до української етнології
Schlagworte:
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208632
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю) / М. Курінна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 106-121. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-208632
record_format dspace
spelling irk-123456789-2086322025-11-04T01:09:21Z Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю) Agriculture as the main form of business of the Czech colonists and their descendants in the second half of the 19th – during the 20th century (based on the materials of expeditionary studies of the Melitopol region) Курінна, М. Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Статтю присвячено вивченню землеробської діяльності чеських колоністів (оселилися 1869 р.) та їхніх нащадків, які донині мешкають на території Мелітопольського краю. Підґрунтям для наукової розвідки став власний польовий матеріал автора, записаний протягом 2000–2011 років у межах Мелітопольського району Запорізької області. З’ясовано, що до провідних форм землеробської діяльності колоністів відносилися хліборобство, городництво та садівництво, які в різні історичні періоди мали різні темпи розвитку. The article deals with studying the agricultural activities of the Czech colonists (settled in 1869) and their descendants, who still live in the territory of Melitopolshchyna. This scientific research is based on the author's own field materials, recorded during 2000–2011 in the Melitopol District of Zaporizhzhya Region. It is found that the leading forms of agricultural activities of the colonists included farming, gardening, and horticulture, which in different historical periods had different rates of development. 2019 Article Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю) / М. Курінна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 106-121. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208632 631.58(477.7=162.3)“18/19” uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
spellingShingle Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
Курінна, М.
Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю)
Матеріали до української етнології
description Статтю присвячено вивченню землеробської діяльності чеських колоністів (оселилися 1869 р.) та їхніх нащадків, які донині мешкають на території Мелітопольського краю. Підґрунтям для наукової розвідки став власний польовий матеріал автора, записаний протягом 2000–2011 років у межах Мелітопольського району Запорізької області. З’ясовано, що до провідних форм землеробської діяльності колоністів відносилися хліборобство, городництво та садівництво, які в різні історичні періоди мали різні темпи розвитку.
format Article
author Курінна, М.
author_facet Курінна, М.
author_sort Курінна, М.
title Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю)
title_short Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю)
title_full Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю)
title_fullStr Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю)
title_full_unstemmed Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю)
title_sort землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині хіх - протягом хх століття (за матеріалами експедиційних розвідок мелітопольського краю)
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2019
topic_facet Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208632
citation_txt Землеробство як основна форма господарювання чеських колоністів та їхніх нащадків у другій половині ХІХ - протягом ХХ століття (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю) / М. Курінна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 106-121. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.
series Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv AT kurínnam zemlerobstvoâkosnovnaformagospodarûvannâčesʹkihkolonístívtaíhníhnaŝadkívudrugíjpoloviníhíhprotâgomhhstolíttâzamateríalamiekspedicíjnihrozvídokmelítopolʹsʹkogokraû
AT kurínnam agricultureasthemainformofbusinessoftheczechcolonistsandtheirdescendantsinthesecondhalfofthe19thduringthe20thcenturybasedonthematerialsofexpeditionarystudiesofthemelitopolregion
first_indexed 2025-11-04T02:07:20Z
last_indexed 2025-11-05T02:05:47Z
_version_ 1847914238228561920
fulltext 106 УДК 631.58(477.7=162.3)“18/19” Марина Курінна (Київ) ЗЕМЛЕРОБСТВО ЯК ОСНОВНА ФОРМА ГОСпОДАРюВАННЯ ЧЕСЬКИх КОЛОНІСТІВ ТА ЇхНІх НАЩАДКІВ У ДРУГІй пОЛОВИНІ хІх – пРОТЯГОМ хх СТОЛІТТЯ (за матеріалами експедиційних розвідок Мелітопольського краю) Статтю присвячено вивченню землеробської діяльності чеських колоністів (оселилися 1869 р.) та їхніх нащадків, які донині мешкають на території Мелітопольського краю. Під- ґрунтям для наукової розвідки став власний польовий матеріал автора, записаний протягом 2000–2011 років у межах Мелітопольського району Запорізької області. З’ясовано, що до про- відних форм землеробської діяльності колоністів відносилися хліборобство, городництво та садівництво, які в різні історичні періоди мали різні темпи розвитку. Ключові слова: чеські переселенці, землеробська діяльність, селянське господарювання, Мелітопольський край. The article deals with studying agricultural activities of the Czech colonists (settled in 1869) and their descendants, who still live in the territory of Melitopolshchyna. This scientific research is based on the authorial own field materials, recorded during 2000–2011 in Melitopol District of Zaporizhzhya Region. It is found that the leading forms of agricultural activities of the colonists included farming, gardening and horticulture, which in different historical periods had different rates of development. Keywords: Czech migrants, agricultural activities, peasant farming, Melitopolshchyna. Землеробство поряд із тваринни- цтвом завжди було однією з про- відних галузей господарювання селян. Основу його становило вирощування сільськогосподарських культур, які за- безпечували населення продуктами хар- чування й переробною сировиною. Метою наукової розвідки стало вивчення харак- теру землеробської діяльності чехів Ме- літопольщини. На території останньої (на момент поселення це – Мелітопольський повіт Таврійської губернії) чехи з’явилися 1869 року. Тут ними було засновано пе- реселенську колонію Чехоград, яка після 1946 року отримала назву Новгородківка й за адміністративним розподілом уві- йшла до Мелітопольського району Запо- різької області. До галузей землеробства чехів відносилося хліборобство, городни- цтво та садівництво, які в різні історичні періоди мали різні темпи розвитку. Наголосимо, що сільськогосподарська дяльність чехів Мелітопольщини вже ста- вала предметом наукового дослідження: у контексті землеробських практик захід- ноєвропейських колоністів Приазов’я її уперше було розглянуто в історико-етно- графічному нарисі В. Наулка [23] і зго- дом доповнено [22]. Також цінні відомості щодо сільськогосподарського побуту меш- канців Чехограда можна віднайти в мо- нографії С. Волкової [8]. Для написання цієї публікації було використано власний польовий матеріал автора, записаний у 2000–2011-х роках від нащадків чеських переселенців, які розселилися в меж- ах Мелітопольського району Запорізької області. До наукового обігу було також уперше введено статті з періодики радян- ського часу, які дозволили встановити економічні показники розвитку сільського господарства в Чехограді упродовж 1930– 1980-х років. Переходячи до викладу основного ма- теріалу, наголосимо, що одразу після переселення у Таврійський край навесні 1869 року, чехи почали вручну оброб- ку земельних ділянок. Якість ґрунтів у Мелітопольському повіті (їх механіч- ний склад, відсоток у них перегною, на- явність чи відсутність солонців тощо) в цілому сприяла розвитку землеробства. Тут переважав чорнозем, середня товщи- на якого коливалася від 0,5 до 1 аршину www.etnolog.org.ua IM FE 107 (35,56 – 71,12 см), а при річках – до 2 ар- шин (142,24 см) [25, c. 165]. Солонці зу- стрічалися лише на невеликому просторі біля о. Сиваш. Відомо, що чеські колоніс- ти при заселенні отримали ділянки серед- ньої якості, ціна яких становила 15 кар- бованців за десятину [30, с. 460–461, 515]. Погодні умови для аграрної роботи в Мелітопольському регіоні були досить специфічними. Весна у краї починалася доволі рано – вже наприкінці лютого; остаточно тепла погода встановлювалася з квітня. Літо, зазвичай спекотне і сухе, тривало до кінця вересня, завдяки чому зернові дозрівали у червні й липні, вино- град – у серпні-вересні. Наприкінці лис- топада у степу випадав сніг, проте, зима була короткою і тривала з середини груд- ня до середини лютого [25, c. 170]. Зна- чним недоліком для розвитку сільського господарства у краї були часті східні вітри та суховії, які приносили взимку холодне- чу, а влітку високу температуру при низь- кій вологості. Велика кількість опадів у повіті була дуже рідкісним явищем, адже дощі йшли переважно восени, взимку та в першій половині весни. Літо вирізнялося сухістю й наявністю гроз в період збору хлібів, що завдавало багато клопоту місце- вим господарям. Крім того, центральна та східна частини Мелітопольського повіту характеризувалися відсутністю проточної води: на цьому просторі не зустрічалося річок або струмків, існували лише уло- говини, в яких затримувалася дощова чи снігова вода. Колодязі глибиною від 20 до 24 сажень (42,5–52 метри) були єдиними джерелами води [26, отд. І, с. 16], [42, с. 791]. Щорічні постанови Мелітопольського повітового земства дозволили встановити, що до 1915 року загальна кількість землі при чеській колонії Чехоград становила 3376 десятин, із них 3355 – зручної та 21 – незручної (яри і балки). У серед- ньому на одного власника приходилося 35,7 десятин родючих ґрунтів, 42 госпо- дарства мали змогу орендувати лани на неприлеглих до колонії територіях [33, с. 515]. Рілля – найбільша частина землі, що знаходилася в користуванні чеських гос- подарів, була розподілена між колоніс- тами подвірно. Кожна родина отримува- ла орну землю не в цільній ділянці, а в кількох паях, розташованих через смугу з володіннями інших господарів. Серед сільгоспкультур переважали яра пшени- ця, жито, овес, ячмінь, просо, кукурудза. Губернські статистки відзначали, що на полях західноєвропейських колоністів на найближчих ділянках сіяли ячмінь, під який вивозили добрива, а на віддалених землях встановлювали наступну послідов- ність рослин: чорна пара, посіви картоплі, кукурудзи, баштанні, ячмінь, яра пшени- ця, жито, овес. У якості добрива викорис- товували лише кінський гній, оскільки гній великої рогатої худоби йшов на ви- готовлення палива – кізяка. Широкого розповсюдження набуло удобрення по- пілом, який дбайливо зберігався в кож- ному господарстві в особливому критому приміщенні для запобігання втрат ним поживних речовин. Добриво зазвичай вносили навесні, іноді гній розкидали по неораному полю восени. Велика увага приділялася відновленню родючості зем- лі завдяки засіюванню на полі кукурудзи й висаджуванні картоплі, обробка яких супроводжувалася посиленим розпушен- ням ґрунтів мотикою. Озима пшениця тривалий час не при- живалася в Мелітопольському повіті внаслідок видування посівів холодними степовими вітрами. Згодом у сільсько- господарський побут селян увійшли такі морозостійки сорти озимої пшениці, як «Червоноколоска», що давала невелике, але м’яке й повне зерно, а також «Сандо- мирка», «Бонашка» тощо. Посів озимих хлібів, як правило, проводили наприкінці вересня-жовтня, залежно від сезону до- щів. Ячмінь та яру пшеницю сортів «Ар- наутка», «Гарнівка» «Гирка» починали висівати після того, як сходив сніг, най- частіше у середині березня-квітня. Овес висівали останнім серед інших хлібів. Просо, а також баштанні культури і ку- курудзу – наприкінці квітня. Якщо по- сівний період був тривалим за обсягом, то час прибирання хлібів, навпаки, обме- женим. У період збирання зернових окре- мі роботи зближувалися між собою і без допомоги техніки з ними справитися було дуже важко. Після двох-трьох років використання орна земля з-під ярої пшениці слугувала рік пасовищем для худоби. Проте оскіль- ки бур’янні трави не завжди зникали за допомогою однорічної толоки, іноді зем- ля парувала від двох до трьох років, піс- www.etnolog.org.ua IM FE 108 ля чого знову вступала до сівозмін [26, отд. IV, с. 57, 61]. У перші роки після заснування коло- нії у чеських переселенців спостерігалася виняткова спільність у системах земле- робства й землеробської техніки з рештою населення Мелітопольщини. Вітчизняний етнолог В. Наулко, який тривалий час до- сліджував характер побуту народів, що мешкали у Приазов’ї, стверджував: до 1870–1880 років одним з найпоширеніших сільськогосподарських знарядь в Україні, і зокрема у Приазов’ї, був «малоросій- ський» плуг, який складався з підошви з металевим лемешем, дерев’яної гряди (з’єднувача робочої частини з передком), ножа, що відрізав пласт, двоколісної віз- ки й дерев’яних ручок [23, с. 211]. Орання й інші польові роботи здій- снювали на волах, конях, іноді коровах власною худобою (заможні господарі), супрягою (середняки) та наймом (дріб- ні землевласники). Супряга полягала в тому, що кілька окремих землевласників об’єднували тяглову худобу й по черзі об- робляли свої поля; у разі поламки плуг лагодили спільним коштом [26, отд. ІV, с. 60]. Після орання зазвичай рихлили бо- роною й сіяли вручну, іноді без будь-якої попередньої обробки ґрунту, просто піс- ля дощу. Збирали зерно косами, колосся скупчували у стоги; ярі інколи залишали на полі, періодично перегортаючи їх для просушування трьох-, чотирьохзубцови- ми дерев’яними граблями (існували ще залізні граблі, які використовували для весняної обробки ґрунтів, роботи в садах та городах) [23, с. 215]. За записами вже згадуваного В. Наулка, у західноєвро- пейських колоністів пізніше почали вико- ристовувати у польових роботах дерев’яні трьох-, п’яти- та семизубцові вили, а та- кож металеві трьох-, чотирьохзубцові «ан- глійські» вили [23, с. 215]. Хліб у коло- ссях зберігали у стодолах. У більшості колоністських сіл Мелітопольщини, зо- крема й у Чехограді, молотили шести- семиребристими кам’яними катками, які до початку ХХ століття замінили їх це- ментними аналогами. До катка чіпляли молотильну дошку для перетирання по- лови з крем’яними (згодом металевими) пластинами, які вбивалися в шаховому порядку. Віяння здійснювали семизуб- цовими вилами, дерев’яними лопатами та великим решетом (до півтора метри в діаметрі), яке прив’язували за ручки до гілок дерев. Широко побутувала віялка «астраханка», що виготовлялася непода- лік у с. Астраханка Мелітопольського по- віту 1. Очищене зерно зберігали у клунях або на горищі. Основними городницькими культурами в ческих селян були: зернобобові (боби, квасоля, горох, сочевиця, кукурудза 2), корнеплоди (буряк, морква, редька), бульбоплоди (картопля), гарбузові (огір- ки, гарбузи, кавуни, дині), томатні (то- мати, перець), цибулеві (часник, цибуля) [25, с. 101], [26, отд. IV, с. 55]. Розвиток капіталістичних відносин на рубежі ХІХ–ХХ століть призвів до появи в чеських колоністів прогресивнішої агро- техніки і прискорив темпи її упроваджен- ня, адже зусилля землевласників були скеровані на те, щоб виконати всі роботи якісно, швидко і якомога меншим коштом. Бажання зорати більше землі спричини- ло застосування букера – трьохлемішно- го знаряддя, винайденого німцями-коло- ністами. Воно складалося з чотирикутної рами, на якій закріплявся в косому на- прямі дерев’яний брус, що фіксував леме- ші. Букер застосовували для роздріблення ґрунту і виривання бур’яну після оран- ки, посіву зерна (прикріпляли сівалку), а також як продуктивний культиватор. Виготовляли букери кустарним способом теслярі й ковалі, середня вартість знаряд- дя коливалася від 35 до 40 карбованців. Окрім букера полегшенню сільськогос- подарської праці сприяло застосування снопов’язалок. Особливою увагою корис- тувалися снопов’язалки системи Моссей Гаріса і Корміка, які при сильних зли- вах під час жнив краще зберігали зерно. Крім того, заможним селянам повіту були цілком доступні англо-болгарські плуги і багатолемішні плуги системи Еккерта, жниварки системи «Г. Джонстона», «Лєп- па і Вальмана», косарки (виготовлялися у Гальбштаді 3 на заводі «Франца и Шре- дера»), віялки та сортировки Клейтона, соломорізки, сівалки, культиватори, про- пашники, конячі граблі Андріанс (виро- блялися у Бердянську на заводах «Джон Ґрієвз і К°», а також в Мелітополі на за- водах братів Классен) [26, отд. IV, с. 59], [31, с. 449]. Усі види техніки можна було купити через споживчу лавку в німецькій колонії Ейгенфельд 4, а також на губерн- ських ярмарках: Микільській (22 травня) www.etnolog.org.ua IM FE 109 у м. Каховка Дніпровського повіту 5; Пе- тра-Павловській (12 липня), Казанській (4 листопада), Проводскій (на Провідно- му тижні) у м. Мелітополі; Георгіївській (6 травня) в с. Нижні Сірогози Меліто- польського повіту 6; Обретінській (9 бе- резня), Яківській (22 жовтня) в с. Верх- ній Рогачик Мелітопольського повіту 7. Про спроможність чеських селян обро- бляти поля власними агротехнічними за- собами свідчила наступна статистика: до початку 1915 року 62 господарства мали складні агротехнічні знаряддя, у 76 гос- подарів були однолемішні плуги, у 90 – букери і скоропашки, 135 хазяїв мали бо- рони, 11 – кінські молотилки, 3 – парові молотилки, у 149 господарствах були кат- кі, у 69 – віялки та фухтелі [32, с. 72–73]. Для тих селян, які були неспромож- ні придбати прогресивні знаряддя праці, у Мелітопольському повіті існували про- катні станції, де в разі потреби можна було орендувати необхідні агротехнічні засоби. Прокатні станції були двох типів: головні і другорядні. Перші – солідно обладнані, знаходилися під безпосеред- нім наглядом повітових агрономів й на- лічували у своєму парку: сівалки Мелі- хара, Ельворті, чотирьохлемішні плуги Еккерта, восьмидюймові плуги Сакка, дискові борони, а також борони «Зиг-заг» Фильверті-Дедіна, кукурудзяні сівалки Лестера, культиватори Венцького, віял- ки Клейтона тощо. Другорядні прокатні станції знаходилися при кожному по- казовому полі під наглядом господаря і дільничного агронома (парк машин був меншим). Прокатні знаряддя, як прави- ло, перевозилися власноруч господарями, які брали їх у користування. Платня за їх оренду встановлювалася агротехнічною радою повіту й коливалася від 50 копійок до 1 карбованця на день за машину [32, c. 798–799]. Відомо, що колонія Чехоград належа- ла до п’ятої агротехнічної ділянки Ме- літопольського повіту. З метою покра- щення сільськогосподарської обізнаності чеських селян у будинку місцевого прав- ління дільничним агрономом регулярно проводилися читання й бесіди. Заходи супроводжувалися переглядом «світлових картин» – діапозитивів, серед слухачів розповсюджувалися листівки і брошури, що містили інформацію освітнього харак- теру. Ті з чеських господарів, які бажали детальніше познайомитись із технічними новинками, могли відвідати агротехнічні кабінети (у повіті функціонувало 6 вели- ких і 3 малих) та сільськогосподарську повітову бібліотеку [32, с. 794–795]. З 1920 року, коли при владі остаточ- но закріпився радянський уряд, почалося поступове впровадження нових соціаль- но-економічних реформ. Зокрема, 5 лю- того 1920 року був прийнятий Закон про землю, унаслідок якого чехи, як і решта іноземців, утратили свій статус колоніс- тів, а з ним і велику частину земельних володінь, що зробило їхні господарства малоземельними. Базовим механізмом громадського господарювання в Чехогра- ді стала сільгоспартіль, яка одержала на- зву «Прукупник» («Піонер»). Проте серед селян ще залишався прошарок одноосіб- ників, які мали у своєму розпоряджен- ні 64 букери, 16 молотилок, 36 сіялок, 95 плугів, 97 бричок, 81 косарку [45, с. 8]. Докорінні зміни відбулися на початку 1930-х років із упровадженням процесу суцільної колективізації, коли було оста- точно закріплено колективну форму сіль- ського хазяйнування, при якій худоба, а також засоби виробництва, переходи- ли у спільну власність членів колгоспів. Свою роботу місцеві пролетарії оцінюва- ли позитивно, писали про неї у часописі «Радянський степ»: «Артіль “Прукопник” чехоградської сільської ради Кизияр- ського району закінчила сівбу. Засіяно 1562 га ярових культур. План сівби ви- конали цілковито. У колгоспі розгорнуто поміж бригадами соцзмагання. За добру роботу бригадири одержали три премії» (4 травня 1930 р.) [6, с. 3], або: «“Пру- копник” – сільгоспартіль Чехоградської сільради Кизиярського р-ну і не погана. Вона на весняному зльоті отримала пре- мію за найкраще виконання плану сів- би. Тепер на полінні просапних культур артілівці теж показують зразки впертої та організованої праці. Полять бригада- ми. Перед ведуть і в готуванні до жнив» (13 червня 1930 р.) [27, с. 3]. Проте, коли економічний рівень «Прукопника» було проконтрольовано сторонніми спостері- гачами, ними було відзначено, що рівень праці в артілі насправді був досить низь- ким: не вистачало кваліфікованих агро- номів, слюсарів та механиків, було від- сутнім технічне забезпечення, частина машин мала недоброякісні комплектуючі www.etnolog.org.ua IM FE 110 тощо. Підтвердження цим фактам знахо- димо в одній зі статей «Радянського сте- пу» (11 березня 1931 р.), де анонімний ав- тор 8 зазначав: «Перевірка чехоградського “Прукопника” показала, що бригади тут ще не мають своїх людей, а люди не зна- ють хто працюватиме. Букери – на дво- рі під снігом, барки поламані, збруя не справна, її не пригнали на кожну коняку, не змазали. Старший конюх не доглядає колгоспних коней. Не дивно, тому що тя- глова сила в кепському стані. Корм збері- гають безгосподарно» [50, c. 3]. У відповідь на критику керівним скла- дом «Прукопника» вже у травні 1931 року було обговорено плани на весняний засів та жнива, сформовано бригаду з 12 авто- механіків, які почали ремонтувати кол- госпну техніку, створено 8 сільгоспбригад по 25 осіб в кожній [36, c. 1]. До початку осінніх польових робіт склад бригад збіль- шився до 13 чоловік, 15 жінок та 7 під- літків в кожній. Ними був запланований покіс 320 га зернових (по 40 га на день) за допомогою 2 лобогрійок, 1 снопов’язалки, 15 самоскидок та 31 коня. Для охорони врожаю було виділено 2 пожежні маши- ни, підготовлено вогнегасителі, біля мо- лотарок організовано цілодобову варту. Збереження зерна забезпечували 34 ам- бари та горища загальною місткістю 120 500 пудів (20 000 центнер). Хлібний конвеєр обслуговували 10 підвод, 20 ко- ней та 10 працівників. Окрім збору зерна було організовано прополювання бавов- нику (0,33 га на людину), кукурудзи та соняшника (по 0,75 га на одного колгосп- ника) [51, с. 2]. Прискорені темпи польових робіт, взя- ті на початку вересня 1931 року, значно зменшилися наприкінці місяця під час посівної кампанії через надмірну втому людей і тварин. Невідомий автор, залиша- ючи поза увагою людський фактор, з го- строю критикою писав про роботу чеських пролетаріїв: «В артілі “Прукопник” на сівбі 4 бригади, що мали засівати 73,5 га щоденно. За 7 днів засіяно було 399 га. Пересічно всі бригади засівали найбільше 50 га. А до цього ще й якість! Вже нео- дноразово артіль мала попередження від РЗВ щодо якості» [16, c. 3]. Варто наголосити, що основною фор- мою оплати в колгоспах були встановлені людино-дні (нараховували за вихід пра- цівника на роботу, незалежно від того, скільки виробничих годин ним було від- працьовано) та трудодні (нараховували відповідно до виконання різних категорій праці). З публікацій «Радянського степу» дізнаємося по нормування польових робіт Мелітопольській окрузі, і в Чехограді зо- крема: «На косовиці визначено бригадові за 1 га – 0,30 трудодня, погоничеві – 0,20, скидальникові – 0,25, загребальникові – 0,20. Норми виробітку тут затверджені: 1 машина і 3 коней дають 8 га – за це трудодень. Колгоспники, розуміючи це цінувальне значення трудодня, запевня- ють, що зароблятимуть за день не менше 1,25–1,50 трудодня» (28 червня 1931 р.) [24, с. 1], або: «На полоття заплановано 3235 людиноднів, на жнива – 1700» (2 ве- ресня 1931 р.) [51, с. 2]. Покращення матеріальної бази «Пру- копника» за рахунок примусового по- збавлення заможні і середняцьких родин майнової власності, дозволило вже до се- редини 1932 року організувати в Чехограді 6 рільницьких бригад, 2 – тваринницькі, по 1-й садоводній і будівельній. Кол- госп відкрив пікарню, яка забезпечувала працівників хлібом. 27 трудівників було направлено на курси підвищення квалі- фікації, із них: двох рахівників, двох ор- ганізаторів праці, трьох нормувальників і рільників, двох скотарів, п’ять старших доярок, одного зоотехніка, одного вете- ринара тощо. Близько 20% членів колек- тивного господарства відвідували гурток агротехнавчання [40, с. 2]. Як відомо, унаслідок зростання в СРСР хлібозаготівельних планів, пов’язаних зі збільшенням продажу зерна за кордон, з колгоспів степової України було вилуче- но майже весь урожай 1932 року. У Чехо- граді повна реалізація плану хлібозаготі- вель, проведена восени, вже через кілька місяців спричинила виникнення голоду значних розмірів. «Страшный голод был! У нас тут была салотопка за Чехоградом. Когда подыхали кони, их туда везли, а люди шли за ними, как за пухороном. У кого сокúрка, у кого нож с собой. Каждый отрезал, отрубил себе часть конины, и тем спасались. Около нас все сёла повымирали. Некоторые только оста- лись. Такой был голод! Мой отец вете- ринаром был. Помню, шо отец принёс кусок мяса и говорит: “Не бойтесь. Ва- рите, кушайте. Это молодой конь. Сло- www.etnolog.org.ua IM FE 111 мал себе ногу”. Мама работала тогда дояркой, а я ходила до ямы, где кукуру- зу резали, силос коровам давали. У меня била пунчуха эделана 9. И я по одному зёрнышку збирбла в чулок. Потом я за- болела. Нашим тогда давали по пол кило- грамма хлеба. И мне давали, потому шо я болела» (Долежал Павлина Василівна, 1925 р. н., с. Новгродківка Мелітополь- ського р-ну Запорізької обл.) [2]. Щоб реалізувати посівну кампанію 1933 року «Прукопник» використав про- довольчу позику, надану державою. Про- те врожаєм, зібранним улітку, керівни- цтво господарства, на жаль, не зуміло розпорядитися раціонально й у листопа- ді 1933 року місцева преса повідомляла про значні прорахунки в економічній ді- яльності сільгосппідприємства, допущені через неуважність і недосвіченість управ- лінського персоналу. «В артілі “Прукоп- ник” у насіньфонд треба записати ярої пшениці 68 центнер, ячменю 380, вівса – 118, проса – 6, кукурудзи – 94, соняшни- ка – 12, картоплі – 200. Коли ж запитали тов. Шаталова (голову артілі), скільки засипано насіньового і страхового фон- ду, одержали відповідь – жодного грама <…>. Приміщення, що його призначили для охорони посівного матеріалу – заси- пано пшеницею, яку будуть розподіляти на трудодні. Голова артілі Шаталов ви- правдовує це тим, що комірнику “не має часу” роздавати колгоспникам зароблений хліб і цим самим він не може звільнити приміщення під фонди. В амбарі, куди за- сипано понад 145 тон ячменю, біля 8 тон зогрілося, бо його вогким було засипано. Також і в інших амбарах 8,5 тон пшениці засипано вогкою» [46, c. 3]. Виправдовуючи недоліки власної ро- боти і, як результат, зниження і без того невисокого рівня виробничого потенціалу голодуючих селян, адміністрація артілі: голова – т. Шаталов, керівник сільра- ди – т. Кузьменко, секретар партосеред- ку – т. Дорохов і секретар комсомоль- ської групи – т. Поздняков, напередодні XVII з’їзду ВКП(б) оприлюднили в га- зеті «Радянський степ» (грудень, 1933 р.) лист-звернення прукопівців до Й. Сталі- на, в якому перекладали відповідальність за загострення кризових явищ в еконо- мічній діяльності колгоспу на роботу ко- лишніх очільників сільськогосподарсько- го підприємства. Вони писали: «Товариш Сталін! Надсилаючи свого делегата з чис- ла наших кращих ударників 10, хочемо тобі розказати, як ми досягли “заможно- го” життя в нашому колгоспі. У 1932 році наш колгосп був засмічений куркульським і ворожим елементом. Правлінням колгос- пу і бригадами керували майже виключно куркулі та підкуркульники. І хоч гарним був урожай 1932 року, ми все ж лишилися без хліба. За десять місяців роботи одер- жали по 1400 грамів хліба на трудодень. А з цієї кількості нам ще довелося взяти по 600 грамів (з кожного трудодня) для виконання плану хлібозаготівель. Так ми одержали лише 800 грамів на трудодень» [12, с. 1]. Поступово виходячи з економічної депресії, вже до кінця 1930-х років рі- вень сільськогосподарських показників «Прукопника» значно виріс. Відомо, що 1933 року в Чехограді було організова- но машино-тракторну станцію (МТС), яка забезпечувала технічною допомогою 16 сільгоспартілів та обслуговувала по- над 10 550 гектарів землі [34, с. 1]. Ко- лективна форма роботи стала основним механізмом реалізації селянської праці в Чехограді. Після військового вторгнення Німеч- чини до СРСР у червні 1941 року, в Че- хограді було реалізовано комплекс за- ходів щодо організованого вивозу з села об’єктів сільгоспекономіки і обслуговую- чого їх персоналу. Зокрема, на Кавказ, до Орджонікідзевського краю 11 Ворон- цово-Олександрівського району 12 села Воронцове 13 чехоградці пішки перегнали багатотисячні стада великої та дрібної ро- гатої худоби, коней. Запаси зерна і маши- но-тракторний парк було вивезено на схід СРСР залізницею. В окупаційний період чеські селяни продовжували виконувати свою роботу, хоча її колективна форма була замінена на групову: з 10 хат формувався спільний виробничий осередок. Роботою «десяти- тихаток» керував сільський староста. «Когда немцы были здесь, они сде- лали “десятихатки”, поставили ста- росту местного. Это был мой дядюш- ка – Водйрка. [Он потом] десять лет отсидел. Пришёл аж в пятдесятых го- дах. И так всем дали, кого немцы назна- чили. А шо ж людям было делать: или пулю, или идти работать. При немцах все трудились. Всё было слажено. Немцы www.etnolog.org.ua IM FE 112 считали, шо колхоз – это нехорошо, в колхозе человек не может с совестью работать. А на десять дворов, видно как хто работает. Немцы так подошли. Водйрка ездил, наряды получал, отчёты делал» (Халупник Анастасія Йосипівна, 1935 р. н., с. Новгородківка Мелітополь- ського р-ну Запорізької обл.) [2]. Варто наголоситти, що війна спричи- нила «Прукопнику» колосальних збит- ків: скоротилося поголів’я великої та дрібної рогатої худоби, коней, свиней; потребувала відновлення зруйнована радіотрансляційна мережа і підірвана електростанція, потужності якої мали забезпечувати безперебійну роботу сіль- ських виробничих і адміністративних площ; вимагала ремонту частина житло- вих і господарських будівель; не виста- чало необхідного сільгоспреманенту. До втрат війни так само варто зарахувати зменшення посівних територій, оскіль- ки велика частина родючих земель не лише була замінованою, але й покрила- ся природною рослинністю, ставши при- тулком для величезної кількості норних гризунів. Землерийки, бабаки і особливо ховрахи завдавали непоправної шкоди оновлюючомуся сільському господарству. Згідно спеціального розпорядження Ме- літопольського районного виконкому, на рівні з рештою колгоспів краю, «Пру- копник» був зобов’язаний виготовити не менше 100 пасток для степових гризунів. За 25 зданих шкурок ховрахів бухгал- терія артілі нараховувала колгоспнику 1 трудодень [9]. У цьому аспекті важливо підкреслити, що взимку 1946–1947 ро- ків, коли Південь України охопила нова хвиля голоду, Чехоград обійшовсяся без втрат людських ресурсів, адже альтерна- тивним джерелом живлення в цей ката- строфічний період стало для чехів м’ясо та жир ховрахів. «Сусликов ловили. Жарили, варили их дома. Шкурки сусликов сушили. В Чехо- град с начала села зайти, так в каждом дворе, где-то сзади, за домом, шкурки сусликов сушились. За них потом дава- ли деньги, а если не хочешь – крупу, са- хар. [В Мелитополе?] Нет, в Акимовку возили. Старались больше крупу за них взять, чем деньги. После войны пойдёшь на базар, а там сто пятьдесят рублей булка хлеба стоила. Деньги ж тогда были дешевые» (Герцл Емілія Вікторівна, 1927 р. н., с. Новгородківка Мелітополь- ського р-ну Запорізької обл.) [2]. Цікавим у даному хронологічному зрізі став і той факт, що по закінченні Дру- гої світової війни, у липні 1946 року, між урядами СРСР і Чехословаччини було укладено угоду про оптацію чехос- ловацького громадянства та поверенення на територію метрополії радянських гро- мадян чеської та словацької національ- ності, мешканців колишньої Волинської губернії. І хоча цей захід безпосередньо не стосувався чехів Мелітопольщини, вже у листопаді 1946 року Чехоград було пе- рейменовано. З метою зменшення уваги до села із занадто красномовною назвою, що вказувала на його чеське походження, наймення колишньої колонії було змінен- но на Новгородківку. Після Другої світової війни «Прукоп- ник» розпочав активну роботу по віднов- ленню сільськогосподарської діяльнос- ті. За даними газети «Радянський степ» (11 червня 1947 р.), до її виконання було залучено 50 коней, 20 волів і 80 корів, 214 працездатних дорослих і 59 підлітків [48, с. 2]. Для збирання зернових керівни- цтво артілі сформувало дві польові брига- ди по 160 колгоспників у кожній. У га- рячі збиральні дні на два тижні до них долучалися 30 колгоспників з інших га- лузей виробництва. Особлива увага при- ділялася боротьбі з втратами: лобогрійки облаштовували зерноуловлювачами, зби- ранням колосків займалися всі учні-під- літки і доросле непрацездатне населення колгоспу. Полова скритувалася одразу за комбайнуванням на гарби, які ходили з комбайнами у зчепі (як тільки гарба напо- внювалася половою, її відчіпляли, а іншу прикріплювали). Нестача гарб інколи зу- мовлювала використання волокуш, яких було 8 штук (розміром 3 × 4 метри). Для переробки зерна, збереження насінневих фондів, хліба і зернофуражу селяни під- готували 7 токів та кілька зерноскладів [48, с. 2]. Парк сільгосптехніки артілі на 1947 рік складався: з 7 тракторів, 2 комбайнів, 2 снопов’язалок, 8 лобогрійок, 4 кінських граблів, 4 зерноочисних машин, 14 гарб, 4 бутарок 14, вантажної автомашини ГАЗ-АА («полуторки») та іншого дрібно- го інвентарю (коси, вила тощо). У роботі МТС було впроваджено бригадно-вузло- вий метод роботи, коли ремонт агрегатів www.etnolog.org.ua IM FE 113 і реставрацію деталей здійснювали окремі спеціалізовані бригади, кожна з яких ви- конувала лише свою специфічну роботу. Для трактористів і ремонтників з метою покращення їх технічної освіти організову- вали бесіди, лекції; про хід ремонту трак- торів сповіщала стіннівка «Тракторист», що виходила кожні два дні [28, с. 2]. «До комбайнов за зерном ездили толь- ко безтбрками. Запрягали лошадей или волов. Если поле, где косил комбайн было ближе до тока – значит, возили волами. А где комбайн косил далеко – доставля- ли лошадьми. Попервбх в селе был толь- ко один комбайн – “Сталинец”. Он на месте стоял. Прицепной был. Трактор его тянул, а он молотил. Зерно частич- но складывали в снопы. Клали их в поле рядами. А ещё скирдовали. Одна или две скирды больших было. Когда кончили ко- сить, тогда комбайн подтянули туда, где снопы лежали. Там мужики или женщины вилами на него накидывали, а комбайн молотил. И так до поздней осени. А зер- но в скирдах в самую последнюю очередь обмолачивали, потому шо зерно когда заскирдовано, оно всё не пропадёт. По- том зерно свозили в село на больших мажбрах. По-нашем – драбúнами. Такой воз длинный: шесть метров, на четырёх колёсах. Тройка лошадей его тянула, если зерна много наберёшь. [Воз мог пере- везти] до тонны, если с колосками (Ха- лупник Анастасія Йосипівна, 1935 р. н., с. Новгородківка Мелітопольського р-ну Запорізької обл.) [2]. У другій половині 1950-х років у СРСР розпочався поступовий перехід на грошо- ву оплату праці в колгоспах. У зв’язку з необхідністю посиленного постачан- ня державі продовольчих і промислових продуктів, постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 15 квітня 1966 року «Про підвищення матеріальної заінтер- есованості колгоспників у розвитку гро- мадського виробництва», керівництвам колгоспів рекомендувалася заміна оплати праці в трудоднях гарантованою грошо- вою оплатою. Унаслідок чого система тру- доднів вийшла з ужитку. У 1958 році на основі «Прукопника», до якого приєдналися артілі «Сталінський шлях», «Ленінська іскра», «ім. К. Воро- шилова», «ім. В. Чапаєва», було органі- зовано сільгосппідприємство «Україна», до складу якого, окрім с. Новгородків- ка, увійшли села Полянівка, Степне, Мар’ївка, Золота Долина, Верховина, Ви- соке, Малий Утлюг і Новоякимівка 15 [19, с. 2]. Очолив новий виробничий осередок, досвічений управлінець (колишній голова сільгоспартілі ім. Е. Тельмана у с. Долин- ське 16) – Павло Степаненко, який керу- вав колгоспом упродовж 1957–1977 років. Центральна садиба укрупненого виробни- чого об’єднання, його адміністративний центр, розташувався у с. Новгородківка – найбільшому і найперспективнішому з сіл сільськогосподарського співтовариства. До кінця 1950-х років технічна база «України» посилилася кількома модерні- зованими самохідними комбайнами «Ста- лінець-4». З’явилося й перше повоєнне покоління молодих комбайнерів, випус- кників Михайлівської школи механіза- ції 17: Й. Самек, В. Халупнік, Ю. Швігл, В. Зезуля. У 1961 році був побудований колгоспний гараж, розрахований більш ніж на 40 сільгоспмашин. До 1960 року був закладений виноградник (15 га) та кол- госпний сад (на площі у 165 га висаджено 18 000 молодих дерев і плодових кущів), за якими доглядали 3 комплексні бригади [7, с. 1], [14, с. 1], [21, с. 1], [41, с. 1–2]. Для фінансового заохочення праців- ників урядом колгоспу 1960 року було впроваджено: польовикам і механізаторам від отриманої поза планом продукції з соняшника, овочів, фруктів та виногра- ду – 20% додаткової платні, по кукуру- дзі – 30% [44, с. 1]. Покращення життя і грошова мотивація активізували підйом молодих виробничих сил с. Новгородків- ка. У колгоспній багатотиражці «Зоря комунізму» читаємо про внесок молоді у відновлення економіки села: «Комбай- нер Я. Самек в комплексній бригаді № 7 скосив 272 га і намолотив 6 694 центнери хліба. У цій самій бригаді Е. Шпліхал скосив 254 га і намолотив 5 723 центне- рів зерна» [37, с. 2]. Відомо, що вже на початку 1960-х років колгосп «Україна» продемонстрував значне зростання сіль- ськогосподарських показників, яке харак- теризувалося повним подоланням дефіци- ту продуктів харчування. Станом на 1967–1968 роки колгосп «Україна» обслуговував 15 768 га землі, із них 14 011 га – орної. На 9145 га (1/3 всієї орної площі) висівали кукурудзу (високоврожайні сорти «Дніпровська–56» та «Дніпровська–90», «ВІР–42»). З них www.etnolog.org.ua IM FE 114 500 га займали сорти, які слугували зеле- ним кормом для тварин (в одному посіві з суданської травою), 5200 га – використо- вували на силос. Удобрювали кукурудзу гноєм-сипцом 18 з розрахунку: 5 тонн на 1 га. З метою скорочення затрат ручної праці при вирощуванні кукурудзи було створено 12 механізованих ланок, у які входило 40 агрегатів. Серед зернових культур у цей пері- од переважала озима пшениця (сорти – «Приазовська», «Білоцерківська–198», «Миронівська», «Безоста–1») та озиме жито. Під озиму пшеницю готували пари (12% орної землі – 1800 га), гороховище, а також плаці з-під кукурудзи, зібра- ної на зелений корм або силос. Оброб- ка ґрунту під посіви гороху і кукурудзи сприяла зниженню кількості бур’янів та шкідників, збільшенню вологи у ґрунті, створювала умови для якісного розвитку озимини. Пари утримувалися в чистому стані все літо, їх підживлювали добри- вами (12–14 тонн гною на гектар), про- водили культивацію та боронування. Ви- сівання удосконалених сортів озимини в умовах Мелітопольського району відбува- лося переважно у 1-й декаді вересня, про- те, якщо кількості вологи у грунті було недостатньо, роботи переносили на кінець місяця, але не пізніше 1 жовтня. Норма посіву зазвичай становила 4 500 000 зер- нин на гектар (загортали на глибину 6–8 см і додавали гранульований супер- фосфат – мінеральне добриво, основним елементом якого був фосфор). У зимово- весняний період посіви підживлювали мінеральними добривами [43, с. 3]. На- весні всю площу озимих бороновали, при- кочували рілля для подріблення на ньому великих грудок землі, вирівнювання по- верхні і створення вологостійкої структу- ри ґрунту. Особливу увагу під час весня- них робіт приділяли якісному внесенню добрив (колгосп мав кілька гноєсховищ, де у спеціальних умовах зберігався і на- копичувався гній). Для вивезення добрив працювали 10 автомашин, а також трак- торні сани і гужовий транспорт. Відомо, що навесні 1960 року для заохочення кол- госпників було встановлено 6 премій, із них: 3 – кращим працівникам, які брали участь у складуванні та внесення добрив у розмірі 1500, 1200, 1000 карбованців, і 3 – для керівників бригад і фахівців сільського господарства, де було більше зібрано і якісно внесено добрив – 800, 600, 400 карбованців [5, с. 2]. Збирання зернових культур проводи- лося до 1 серпня роздільним способом (так зване двофазне прибирання, коли рослини спочатку скошували і уклада- ли для просушування у валки, а через 5–6 днів просохлі купки обмолочували комбайнами). Такий спосіб дозволяв за- побігти втратам від осипання і отримати сухе зерно, придатне для здачі без додат- кової обробки. Для збереження врожаю в колгоспі було побудовано зерносховище та обладнано дві силосні ями загальною місткістю 25 000 тонн. Одночасно зі збором зернових до почат- ку серпня проводили скиртування сіна, соломи та люцерни. Скиртували трактор- ною вилокушою, вивозили гарбами. До середини жовтня закінчувалася оранка чорних парів, боронування і культивація зябу (поле, зоране для посіву ярих) на те- риторії в 3 000 га [47, с. 3]. Серед інших польових культур, які ви- рощували на землях колгоспу «Україна», варто назвати: ячмінь – 200 га («Палла- діум», «Донецький–650», «Південний»), овес вищих сортів – 50 га («Радян- ський», «Львівський–1026», «Краснодар- ській–73»), просо – 50 га, соняшник («Ар- мавірський»), горох («Рамонський–77», «Уладовський–303», «Уладовський–208»). Як білкові корми для тварин висівали од- норічні, багаторічні та бобові культури на площі в 400 га (люцерна, просо, судан- ська трава, еспарцет). Біля кожної з двох свиноферм саджали по 5 га топінамбура. У парниках на 150 рам вирощували ран- ню капусту («Димерська–7», «Золотий гектар», «Слава–1305»), томати («Київ- ський–139», «Молдавський ранній», «Том- бовській–370», «Мерефянський–112»), огірки («Гібрид–221», «Перший супутник», «Молдавська–12»), солодкий перець («Но- вочеркаський–35», «Болгарський–79», «Консервований червоний 221», «Ротун- да», «Ювілейний–307»), сині баклажани. У весняно-літній період польовим способом вирощували картоплю («Приєскульский ранній»), цукровий буряк і столові сорти баштанних культур [17, c. 3]. Варто дода- ти, що в розпал польових робіт до збору городніх культур залучався весь людський ресурс колгоспу: школярі, пенсіонери, до- могосподарки, актив колгоспу, працівники бухгалтерії [38, c. 1]. www.etnolog.org.ua IM FE 115 Парк ґрунтообробної і посівної техніки колгоспу «Україна» нараховував: 115 трак- торів («ДСШ–16», «ДТ–54», «ХТЗ–7», «Т–40А»), із них 26 – гусеничних, 45 ван- тажних автомашин, 84 сівалок, 103 уні- версальних культиваторів («КП–4А», «КРН–4,2»), 30 тракторних плугів, а та- кож були розкидачі добрив («РУ–4»), жат- ки («ЖРС–4,9», «РРБ–4,9», «ЖВН–6», «ЖВН–10», «ЖБА–3,5»), лущільники-сі- валки («ЛДС–4А»), навісні навантажувачі сівалок («АФ–2М»), тракторні волокущі та букери, вантажні автомашини («ГАЗ–51», «ГАЗ–52»). Вагоме місце посідали комбай- ни – 24 машини. Серед них для обмолоту зернових у роботі використовували ком- байни зернозбиральні («РСМ–8», «С–6», «С–4М», «С–6») та силосні для збирання кукурудзи («СК–2,6», «КУ–2» и «КНХ– 3») і соняшника («СК–3») [1, с. 3], [4, с. 2],. Техніку обслуговували 200 тракто- ристів, шоферів та механізаторів [52, с. 2]. Цікаво, що на базі комбайну «С–4», трак- торних самоскидних причепів «ПТС–10» і вантажного автомобіля «ГАЗ–51» місце- вими раціоналізаторами було розроблено і впроваджено оригінальний агротехнічний інвентар – завантажувачі сівалок насін- ням. Головний інженер колгоспу В. Андрі- янов писав з цього приводу: «Ще тоді за- води зовсім не випускали завантажувачів, а у нас сівалки завантажувались механіч- ним способом без ручної праці. Буквально декілька днів тому нашими раціоналізато- рами випробовувалась нова машина для протруювання насіння. Продуктивність її 35–40 тонн на годину. Причому будова проста. Це звичайний зернозавантажу- вач “ЗП–40”. До нього приробили бункер отрутохімікатів за типом бункера “ПУ–3”. Агрегат цей обслуговують два чоловіки, тоді як “ПУ–3”, у якого продуктивність в два рази менша, обслуговує 4–5 чоловік. До числа кращих раціоналізаторів ми по праву відносимо завідуючого майстерней тов. Пешла, слюсарів тов. Сершеня, Дво- ржака, інженера сільськогосподарських машин тов. Омельченка, бригадира трак- торної бригади тов. Кодитека, комбайнера тов. Ющенка та інших <...>. Для обслу- говування агрегатів є автолетучка з зва- рювальним агрегатом. Виділена машина з запасними частинами та інструментом. При кожній машині шофер-слюсар зможе разом з механіком надати негайну техніч- ну допомогу агрегату» [1, с. 3]. Про зростання економічних показни- ків та об’єми отриманої сільгосппродук- ції на рубежі 1960–1970-х років свідчила наступна статистика: 1968 року праців- никами колгоспу «Україна» було зібрано 960 тонн високоякісної пшениці, 54 тонн жита, 252 – гороху, 340 – ячменю, 150 – вівса [18, с. 3]. За сезон 1973 року було зібрано 32 тонн слив, близько 10 тонн абрикоса, 39 – черешні, 201 – яблук, по- над 28 – помідорів, понад 23 – огірків [13, с. 3] (1971 року в колгоспі було побудова- но овочеву теплицю). Багато колгоспників було відзначено державними нагородами. Серед них чехи: П. Кралічек (здобув зван- ня Героя соціалістичної праці), К. Самек, В. Самек (нагороджені орденами Трудово- го Червоного прапора), а також передови- ки виробництва: комбайнери – В. Долічек, В. Дворжак, тракторист – Й. Кодитек, які після жнив у власному господарстві допомагали в роботі інших сільгосппід- приємств Мелітопольського району, також залучалися до обробки цілинних земель у Казахстані [29, с. 1]. З початком 1970-х років у групі зерно- вих новгородківськими аграріями було за- лучено продуктивніші, засухо-зимостійки сорти озимини «Одеська–51», «Кавказ», «Донська остиста» і «Одеська–66». Важ- ливим фактором в агротехніці вирощуван- ня нових культур стала система підготовки ґрунту (чорного пару): восени – багаторів- неве лущення стерні, внесення 25–30 тонн на гектар органічних добрив (частину роз- кидували з літака АН-2), оранка з плугом на глибину 25–27 см; весною – раннє бо- ронування й кілька культивацій (перша – на глибину 12–14 см, друга – на 10–12 см, третя – на 8–10 см) [15, с. 3]. До кінця 1970-х років землі колгос- пу «Україна» простягалися на 16 000 га. Із них 4600 га займала озимина, по- над 3000 – ярі, 1700 – соняшник. Лише 1977 року державі було здано 12 668 тонн хліба (114% плану) [10, с. 3]. Збільшив- ся парк агротехнічної техніки: з’явилися нові модифікації комбайнів – «Нива» з причепом «Колос», жниварок («ЖВН–6», 18 машин), сівалок («СЗС–2,1»), трак- торів («К–700», «Т–150»), автомобілів (50 машин) [35, с. 1]. Збиральні агре- гати було укомплектовано кваліфікова- ними кадрами механізаторов, шефську підтримку колгоспу надавав завод «Ме- літопольхолодмаш», який забезпечував www.etnolog.org.ua IM FE 116 аграріїв необхідним технічним обладнан- ням. Зерно очищалось і просушувалось на механізованих токах. Понад 100 на- родних контролерів щорічно брали участь у контролі за якістю збирання урожаю [11, с. 3]. Зокрема, кожен комбайн перед виходом у поле мав пройти тестування на герметизацією агрегату (так званий кили- мок): у барабан машини засипали зерно і він прокручувався в робочому режимі. У цей час стежили: чи випадає зерно на спеціально розіслане полотно. Лише після цього комбайнеру дозволяли виїжджати в поле [39, с. 2]. У 1979 році колгосп «Україна» було ро- зукруплено. Села: Полянівка, Золота До- лина, Мар’ївка увійшли до складу окре- мого колективного господарства. Місце очільника реформованого сільспідприєм- ства «мільйонника» (села: Новгородків- ка, Високе, Степне, Новоякимівка, Маяк, Малий Утлюг) уперше після 1930-х років посів чех – Володимир Балаш. Зменшен- ня посівних територій до 5100 га та скоро- чення виробничих потужностей обрушило економічні показники «України» і вже до кінця 1982 року колгосп став збитковим. Проте після переходу 1983 року на нові форми управління виробництвом, «Укра- їна» знову стала економічно прибутковою [3, с. 3]. По-перше, у 11 з 15 сільськогоспо- дарських бригад було впроваджено колек- тивний підряд, коли розподіл спільного заробітка між членами бригади здійсню- вався відповідно до тарифних розрядів, відпрацьованого часу й коефіцієнту трудо- вої участі. По-друге, на всіх великих і ма- леньких дільницях, яких було близько 60, діяла чекова форма контролю, при якій підвищувалась оперативність і достовір- ність управлінського обліку, забезпечува- лася постійна й дієва мотивація праці кол- госпників. По-третє, робота колгоспників спрямовувалася на залучення оригіналь- них технологій виробництва сільгоспкуль- тур, підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції [49, с. 2]. На жаль, радикальні реформи, запро- вадженні в Україні після проголошення незалежності 1991 року, спровокували ко- лапс у сільському господарстві, оскільки колективні сігосппідприємства було роз- формовано, а новий прошарок земельних власників – фермерів – не міг забезпечи- ти попередній рівень розвитку економі- ки. Згодом у с. Новгородківка виникли дві великі агрофірми: «Україна» і «Дари України» (спеціалізувалися на вирощу- ванні зернових, бобових, олійних і бахче- вих культур, корнеплодів, клубнеплодів, овочів, зерняткових та кісточкових фрук- тів), які певною мірою забезпечили місце- вих селян робочими місцями. Підсумовуючи викладене, наголосимо на наступних висновках. Землеробська діяльність чеських колоністів та їхніх на- щадків з моменту їхнього переселення в Мелітопольський край і до кінця ХХ ст. становила основу їхнього господарювання. До кінця ХХ ст. завдяки допомозі Мелі- топольського повітового земства, колоніс- тів було наділено родючими чорноземами, на рубежі ХІХ–ХХ ст. організовано низку допоміжних заходів для поліпшення ре- зультатів праці. Уведення сільгоспмашин не лише полегшило хліборобську працю, а й надало можливість проводити її якіс- но і на великих територіях. На початку 1920-х років унаслідок прийняття Закону про землю, чехи втратили статус колоніс- тів й лишилися більшої частини земельних володінь. На початку 1930-х років, коли прискорився процес організації колгоспів, приватні земельні наділи чеських господа- рів було примусово передано в колектив- ну аграрну власність артілі «Прукопник». Значні прорахунки в економічній діяль- ності новоутвореного сільгоспосередку, а також виконання завищених хлібозаго- тівельних планів, призвели до виникнення взимку 1932 року в Чехограді голоду вели- ких розмірів. З кінця 1950-х років, коли село Новгородківка (перейменований Че- хоград) стало основою нового сільськогос- подарського об’єднання – колгоспу «Украї- на», провідним його виробничим напрямом у сфері землеробства стало вирощування зерна, садівництво та городництво. Розши- рення спектра сільськогосподарької діяль- ності селян (чехів спільно з українцями) до кінця 1970-х років обумовило здобуття високих сільськогосподарських досягнень. Після економічних реформ 1980-х років землеробська діяльність чехів стала роз- виватися в межах нових форм господа- рювання: бригадного підряду та чекового контролю. Корінні зміни, що відбулися в сільському господарстві на початку 1990-х років – заміна колективної форми господа- рювання на приватну, на жаль, не змогли забезпечити рівень економічних показни- ків попередніх років. www.etnolog.org.ua IM FE 117 примітки 1 Нині – с. Астраханка Мелітопольського району Запорізької області. 2 Завезена в повіт у 1860-х роках болгар- ськими колоністами. 3 Нині – м. Молочанськ Токмацького райо- ну Запорізької області. 4 Нині – с. Полянівка Мелітопольського району Запорізької області. 5 Нині – м. Каховка Каховського району Херсонської області. 6 Нині – смт Нижні Сірогози Генічеського району Херсонської області. 7 Нині – смт Верхній Рогачик Верхньоро- гачицького району Херсонської області. 8 Анонімними авторами або доповідачами, що підписували публікації такими псевдоні- мами, як: С-ський, Колгоспник, Небайдужий, Селянин – зазвичай виступали штатні корес- понденти часописів. 9 У мене панчоха була зроблена (чес). 10 Делегатом на XVII з’їзд ВКП(б) (26 січ- ня – 10 лютого 1934 року) від Чехоградської сільської ради було обрано колгоспного бри- гадира Івана Федоренка. 11 До 1937 року Північно-Кавказький край, після 1943 року – Ставропольський край. 12 З 1963 року – Радянський район. 13 З 1963 року – с. Радянське, з 1965 року – м. Зеленокумськ. 14 Бутарка – дерев’яний жолоб довжиною два-три метри. 15 Полянівка (до 1945 р. – Ейгенфельд), Степне (до 1958 р. – Ворошилівка), Мар’ївка (до 1945 р. – Марієнфельд), Золота До- лина (до 1945 р. – Кайзерталь), Верховина (до 1945 р. – Олександрфельд), Високе (до 1929 р. – хутір Гохфельд), Малий Утлюг, Но- воякимівка (засновані 1929 р.) – села в Мелі- топольському районі Запорізької області. 16 Долинське (до 1945 р. – Іоганнесруе) – село в Мелітопольському районі Запорізької області. 17 З 1934 року при Михайлівській МТС (суч. – смт Михайлівка Михайлівського р-ну Запорізької обл.) було організовано курси підготовки бригадирів-рільників, обліковців, завідувачів молочно-товарних ферм, трак- тористів, шоферів, у повоєнні десятиліття – комбайнерів. 18 Перепрілий гній, який використовували після тривалого збереження. 1. Андріянов В. Новгородківці в боротьбі за врожай. Серп і молот. 1968. 3 березня. С. 3. 2. АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Ф. 57. Од. зб. 14. Арк. 221. 3. Балаш В. Підказано життям. Серп і молот. 1986. 28 березня. С. 3. 4. Барцал І. Рубіж взято. Серп і молот. 1968. 29 листопада. С. 2. 5. Бондаренко В. Хорошие семена – залог высокого урожая. Заря коммунизма. 1960. 4 бе- резня. С. 2. 6. Ваврин. Б. Н. Радянський степ. 1930. 4 травня. С. 3. 7. Васютин В. Выше темпы на скирдовании соломы. Заря коммунизма. 1960. 16 августа. С. 1. 8. Волкова С. Чехи на Півдні України (друга половина ХІХ – перша третина ХХ століття). Сімферополь : АнтіквА, 2006. 160 с. 9. Воловник С., Крылов Н., Крылова А. Пришла в наш дом беда… Мелитопольский район: прошлое и настоящее. Мелитополь, 2000. URL : http://vmelitopole.ru/stati/melitopolskij-rajon/ sela-melitopolskogo-rajona-v-velikoj-otechestvennoj-vojne (дата звернення 05.04.2019). 10. Гондл В. Квітне колгосп «Україна». Серп і молот. 1977. 25 грудня. С. 3. 11. Гондл В. На жнивах. Серп і молот. 1976. 6 липня. С. 3. 12. До тов. Сталіна наш – колгоспників артілі «Прукопник» – лист. Радянський степ. 1933. 14 грудня. С. 1. 13. Єдлічек Й. Внесок овочівників. Серп і молот. 1973. 21 вересня. С. 3. 14. Єдлічек І. Робота спориться. Серп і молот. 1968. 29 березня. С. 1. 15. Занков І. Треба знати, що пшениці дати. Серп і молот. 1975. 29 липня. С. 3. 16. Зривників – до права. Радянський степ. 1931. 22 вересня. С. 3. 17. Компанієц І. У виробництво – кращі сорти. Серп і молот. 1967. 14 березня. С. 3. 18. Лестєв В. Очистку закінчено. Серп і молот. 1968. 24 серпня. С. 3. 19. Манжелей Г. Высота за высотою. Заря коммунизма. 1961. 7 ноября. С. 2. 20. Материалы подворной переписи Мелитопольского узда. Вып. І. Таблицы сведений о крестьянском населении, скотоводстве, землевладении, землеиспользовании. Симферополь : Стат. бюро Таврического губ. земства, 1915. ІV. 478 с. Джерела та література www.etnolog.org.ua IM FE 118 21. Мероприятия по выполнению соцобязательств колхоза «Украина» на 1960 год. Заря коммунизма. 1960. 24 января. С. 1. 22. Наулко В. Особливості культури та побуту чеського і словацького населення України в аспекті міжетнічних взаємин. Пошуки. Роздуми. Студії : Збірник наукових праць до 80-річчя від дня народження. Київ, 2013. С. 178–189. 23. Наулко В. Развитие межетнических связей на Украине: Историко-этнографический очерк. Київ: Наукова думка, 1975. 276 с. 24. Ново-Миколаївка–Чехоград. Радянський степ. 1931. 28 червня. С. 1. 25. Памятная книга Таврической губернии, изданная Таврическим губернским статистичес- ким комитетом / под ред. секретаря стат. комитета К. В. Ханацкого. Симферополь : тип. Тавр. губ. правления, 1867. Вып. 1. 542 с. 26. Памятная книжка Таврической губернии / под ред. К. А. Вернера. Симферополь : тип. газ. «Крым», 1889. 675 с. 27. Панчев Ф. Прукопівці – бригадам. Радянський степ. 1930. 13 червня. С. 3. 28. Пересунько М. Надолужити прогаяне. Радянський степ. 1947. 4 січня. С. 2. 29. Політробота на жнивах. Серп і молот. 1968. 9 липня. С. 1. 30. Постановления Мелитопольского уездного земского собрания 4-го очередного созыва, 1 сентября 1869 г. с приложением докладов уездной земской управы. Симферополь : тип. Спиро, 1870. 233 с. 31. Постановления Мелитопольского уездного земского собрания 42-й очередной сессии созыва 9–12 октября 1907 г. 233 с. 32. Постановления Мелитопольского уездного земского собрания 47-й очередной сессии созыва 27–30 ноября и 1–4 декабря 1912 г. Смета расходам на земские повинности по Мелитопольскому уезду на 1913 г., отчеты и приложения к ним. Мелитополь : тип. Лифшица, 1913. Т. 2. 555 с. 33. Постановления Мелитопольского очередного уездного земского собрания 49-й очередной сессии созыва 15 ноября 1914 г. Мелитополь : тип. Лифшица, 1915. 1190 с. 34. Приклад кращих кличе до подолання нашої відсталості. Радянський степ. 1933. 14 лис- топада. С. 1. 35. Самек В. Як і обіцяли. Серп і молот. 1976. 30 квітня. С. 1. 36. Самек М. Опрацьовуємо норми виробітку. Радянський степ. 1931. 17 травня. С. 1. 37. Саржан В. Вклад молодежи. Заря коммунизма. 1960. 18 октября. С. 2. 38. Саржан А. На ланах «України». Серп і молот. 1976. 3 вересня. С. 1. 39. Саржан А. Успіх вирішують люди. Серп і молот. 1975. 27 червня. С. 2. 40. Слово голови чехоградської сільради т. Гурейка. Радянський степ. 1932. 24 червня. С. 2. 41. Соцобязательства на 1961 год и мероприятия по их выполнению. Заря коммунизма. 1961. 4 марта. С. 1–2. 42. Статистический справочник Таврической губернии : В 2 ч. / сост. Ф. Н. Андриевский, под ред. М. Е. Бененсона. Симферополь : стат. бюро Тавр. губ. земства, 1915. Ч.1 : Статистичес- кий очерк Таврической губернии. 336 с. 43. Степаненко П. Готуємося до нового засіву. Серп і молот. 1968. 24 липня. С. 3. 44. Степаненко П. Наши резервы. Заря коммунизма. 1960. 14 февраля. С. 1. 45. Тимофеев В. Радость была недолгой. Мелитопольские ведомости. 1993. 24 апреля. С. 8. 46. Усе «немає часу». Радянський степ. 1933. 30 листопада. С. 3. 47. Халупник В. Не тепер, но в четвер. Серп і молот. 1963. 27 березня. С. 3. 48. Циперович А. Наш робочий план збирання зернових культур. Радянський степ. 1947. 11 червня. С. 2. 49. Чеберяк В. Зробивши правильні висновки. Серп і молот. 1987. 24 квітня. С. 2. 50. Чехоград. Радянський степ. 1931. 11 березня. С. 3. 51. Чи буде салотопка. Радянський степ. 1931. 2 вересня. С. 2. 52. Шуляк О. Від ленінської мрії. Серп і молот. 1967. 14 квітня. С. 2. 1. ANDRIYANOV, V. Residents of the Village of Novhorodkivka Struggling for the Harvest. In: Sickle and Hammer. 1968, March, 3, p. 3 [in Ukrainian]. 2. Archival Scientific Funds of Manuscripts and Audio-Recordings of M. Rylskyi IASFE, fund 57, unit of issue 14, folio 221 [in Ukrainian]. references www.etnolog.org.ua IM FE 119 3. BALASH, V. Prompted by Life. In: Sickle and Hammer. 1986, March, 28, p. 3 [in Ukrainian]. 4. BARTSAL, I. A Limit is Taken. In: Sickle and Hammer. 1968, November, 29, p. 2 [in Ukrainian]. 5. BONDARENKO, V. Good Seeds Guarantee High Yields. In: The Outset of the Communism. 1960, February, 4, p. 2 [in Russian]. 6. VAVRYN, B. [No Title]. In: The Soviet Steppe. 1930, May, 4, p. 3 [in Ukrainian]. 7. VASYUTIN, V. Higher Rates of Straw Stacking. In: The Outset of the Communism. 1960, August, 16, p. 1 [in Russian]. 8. VOLKOVA, Svitlana. Czechs on the South of Ukraine (Second Half of XIXth through the First Third of the XXth Century). Simferopol: AntikvA, 2006, 160 pp. [in Ukrainian]. 9. VOLOVNYK, Semen, M. KRYLOV, A. KRYLOVA. Trouble Has Come to Our House…. In: Melitopol District Turns 70: Past and Present. Melitopol: Melitopol, 2000 [online]. Available from: http://vmelitopole.ru/stati/melitopolskij-rajon/sela-melitopolskogo-rajona-v-velikoj-otechestvennoj- vojne [in Russian]. 10. HONDL, V. The Ukraine Collective Farm Is Flourishing. In: Sickle and Hammer. 1977, December, 25, p. 3 [in Ukrainian]. 11. HONDL, V. At Harvest Time. In: Sickle and Hammer. 1976, July 6, p. 3 [in Ukrainian]. 12. ANON. A Letter of Us, Collective Farmers of the Prukopnik Artil, to the Comrade Stalin. In: The Soviet Steppe. 1933, December, 14, p. 1 [in Ukrainian]. 13. JEDLICEK, J. A Contribution of Vegetable Growers. In: Sickle and Hammer. 1973, September, 21, p. 3 [in Ukrainian]. 14. JEDLICEK, J. Things Are Humming. In: Sickle and Hammer. 1968, March, 29, p. 1 [in Ukrainian]. 15. ZANKOV, I. One Should Know What to Give to Wheat. In: Sickle and Hammer. 1975, July, 29, p. 3 [in Ukrainian]. 16. ANON. Disrupters Must Be Brought to Justice. In: The Soviet Steppe. 1931, September, 22, p. 3 [in Ukrainian]. 17. KOMPANIYETS, Ivan. The Best Varieties Should Be Launched into Production. In: Sickle and Hammer. 1967, March, 14, p. 3 [in Ukrainian]. 18. LESTIEV, V. Cleansing Is Complete. In: Sickle and Hammer. 1968, August, 24, p. 3 [in Ukrainian]. 19. MANZHELEY, G. Height by Height. In: The Outset of the Communism. 1961, November, 7, p. 2 [in Russian]. 20. Materials of the Household Census of Melitopol District. Iss. І. Tables of Information on the Peasant Population, Cattle Breeding, Land Tenure, and Land Use. Simferopol: Statistical Bureau of the Tavrida Governorate’s Zemstvo, 1915, ІV, 478 pp. [in Russian]. 21. ANON. Activities to Fulfill Social Obligations of the Ukraine Collective Farm for 1960. In: The Outset of the Communism. 1960, January, 24, p. 1 [in Russian]. 22. NAULKO, Vsevolod. Features of Culture and Everyday Life of the Czech and Slovak Population of Ukraine in the Aspect of Interethnic Relations. In: Valeriy STARKOV, ed., Vsevolod Ivanovych Naulko: Search, Reflections, and Studies: Collected Scientific Papers Dedicated to the 80th Anniversary of His Birthday. Kyiv: Ukrainian Writer, 2013, pp. 178–189 [in Ukrainian]. 23. NAULKO, Vsevolod. The Development of Interethnic Relations in Ukraine: A Historical and Ethnographic Essay. Kyiv: Scientific Thought, 1975, 276 p. [in Russian]. 24. ANON. Novo-Mykolayivka – Czechograd. In: The Soviet Steppe. 1931, June, 28, p. 1 [in Ukrainian]. 25. KHANATSKIY, Konstantin (edited by the Secretary of the Bureau of the Tavrida Governorate’s Statistical Committee). The Memorable Book of the Tavrida Governorate, Published by the Taurida Governorate’s Statistical Committee. Simferopol: Tavrida Governorate’s Government Printing House, 1867, 542 pp. [in Russian]. 26. VERNER, Konstantin (edited by the Bureau of the Tavrida Governorate’s Zemstvo). The Memorable Book of the Tavrida Governorate. Simferopol: Crimea Newspaper Publishing House, 1889, 675 pp. [in Russian]. 27. PANCHEV, F. From Prukopivtsi to Brigades. In: The Soviet Steppe. 1930, June, 13, p. 3 [in Ukrainian]. 28. PERESUNKO, M. Making Up for Lost Time. In: The Soviet Steppe. 1947, January, 4, p. 2 [in Ukrainian]. 29. ANON. Political Work at Harvest. In: Sickle and Hammer. 1968, July 9, p. 1 [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE 120 30. ANON. Resolutions of the Melitopol Regular District Zemstvo Assembly of the 4th Regular Session of the Convocation of September, 1 1869, With the Appendix of Reports of the District Zemstvo Council. Simferopol: Spiro Publishing House, 1908, 492 pp. [in Russian]. 31. ANON. Resolutions of the Melitopol Regular District Zemstvo Assembly of the 42nd Regular Session of the Convocation of October, 9–12 1907. Melitopol: Lifshitz Publishing House, 1908, 492 pp. [in Russian]. 32. ANON. Resolutions of the Melitopol Regular District Zemstvo Assembly of the 47th Regular Session of the Convocation of November, 27–30, and December, 1–4 1912. Estimates of Expenses for the Zemstvo Duties in Melitopol District for 1913, Reports and Appendices to Them. Melitopol: Lifshitz Publishing House, 1913, vol. 2, 555 pp. [in Russian]. 33. ANON. Resolutions of the Melitopol Regular District Zemstvo Assembly of the 49th Regular Session of the Convocation of November, 15 1914. Melitopol: Lifshitz Publishing House, 1915, 1190 pp. [in Russian]. 34. ANON. An Example of the Best People Calls for Overcoming Our Backwardness. In: The Soviet Steppe. 1933, November, 14, p. 1 [in Ukrainian]. 35. SAMEK, V. As We Promised. In: Sickle and Hammer. 1976, April, 30, p. 1 [in Ukrainian]. 36. SAMEK, M. Working out Production Norms. In: The Soviet Steppe. 1931, May 17, p. 1 [in Ukrainian]. 37. SARZHAN, V. Youth Contribution. In: The Outset of the Communism. 1960, October, 18, p. 2 [in Russian]. 38. SARZHAN, A. In the Fields of the Ukraine Collective Farm. In: Sickle and Hammer. 1976, September, 3, p. 1 [in Ukrainian]. 39. SARZHAN, A. Success Is Determined by People. In: Sickle and Hammer. 1975, June, 27, p. 2 [in Ukrainian]. 40. ANON. An Address from the Comrade Hureyko, A Chairman of the Czechograd Rural Council. In: The Soviet Steppe. 1932, June, 24, p. 2 [in Ukrainian]. 41. ANON. Social Obligations for 1961 and Measures for Their Implementation. In: The Outset of the Communism. 1961, March, 4, pp. 1–2 [in Russian]. 42. ANDRIEVSKII, Frants, compiler, Mikhail BENENSON, editor. The Statistical Reference Book of the Tavrida Governorate: In Two Parts. Simferopol: Statistical Bureau of the Tavrida Governorate’s Zemstvo, 1915, pt. 1: Statistical Outline of the Tavrida Governorate, 336 pp. [in Russian]. 43. STEPANENKO, Polina. Preparing for a New Sowing. In: Sickle and Hammer. 1968, July, 24, p. 3 [in Ukrainian]. 44. STEPANENKO, Polina. Our Reserves. In: The Outset of the Communism. 1960, February, 14, p. 1 [in Russian]. 45. TIMOFEEV, V. Gladness Was Short One. In: Nataliya DIATKOVA, ed.-in-chief, The Melitopol Proceedings, 1993, April, 24, p. 8 [in Russian]. 46. ANON. An Excuse That There Is Always No Time. In: The Soviet Steppe. 1933, November, 30, p. 3 [in Ukrainian]. 47. KHALUPNYK, V. Not Now, But on Thursday. In: Sickle and Hammer. 1963, March, 27, p. 3 [in Ukrainian]. 48. TSYPEROVYCH, A. Our Working Plan for Harvesting Cereals. In: The Soviet Steppe. 1947, June, 11, p. 2 [in Ukrainian]. 49. CHEBERIAK, V. Having Made the Right Conclusions. In: Sickle and Hammer. 1987, April, 24, p. 2 [in Ukrainian]. 50. ANON. Czechograd. In: The Soviet Steppe. 1931, March, 11, p. 3 [in Ukrainian]. 51. ANON. Will There Be a Lard-Melting Enterprise? In: The Soviet Steppe. 1931, September, 2, p. 2 [in Ukrainian]. 52. SHULIAK, O. From the Lenin Dream. In: Sickle and Hammer. 1967, April, 14, p. 2 [in Ukrainian]. SUmmary Agricultural activities of the Czech colonists and their descendants, from the moment of their resettlement to Melitopolshchyna to the late XXth century, were the basis of their household www.etnolog.org.ua IM FE 121 management. Thus, by the late XXth century, with the help of the Melitopol District authorities, the colonists had been endowed with fertile black earths, and at the turn of the XIXth and XXth centuries, a number of auxiliary measures were organized to improve the results of their work. The introduction of agricultural machinery not only facilitated farming work, but also provided an opportunity to conduct it efficiently in large areas. In the early 1920s, as a result of the Land Code, the Czechs’ colonial status was canceled and they lost most of their land holdings. In the early 1930s, when the process of organizing collective farms accelerated, private Czech land holdings were forcibly transferred to collective agricultural property of the Prukopnik Artil. Significant miscalculations in the economic activity of the newly formed agricultural centre and the implementation of inflated grain procurement plans led to the winter 1932 awful famine in Czechograd. Since the late 1950s, with the village of Novhorodkivka (renamed from Czechograd) turning into a Ukrainian collective farm, its leading agricultural production trends has been grain growing, gardening, and horticulture. The expansion of a range of agricultural activities by both Czech and Ukrainian peasants had led, by the late 1970s, to high agricultural achievements. After the 1980s USSR economic reforms, Czech agricultural activity came to develop in new forms of household management: brigade work agreements and check control. The radical changes occurring in agriculture in the early 1990s (replacement of the collective form of housekeeping with the private one), unfortunately, failed to ensure economic indicators of the previous period. Keywords: Czech migrants, agricultural activities, peasant farming, Melitopolshchyna. www.etnolog.org.ua IM FE

Ähnliche Einträge