Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття)
Стаття присвячена огляду звичаїв і традицій, пов’язаних з початком та закінченням життєвого шляху людини. Дослідження базується на матеріалах польових записів, здійснених у населених пунктах Сумської області (етнографічно належних до Полтавщини, Слобожанщини, Полісся). Записи представляють спогади і...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2019
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208633 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) / В. Гавриленко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 95-105. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-208633 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2086332025-11-04T01:13:51Z Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) The beginning and end of a person’s life path in the traditions of the Sumy region (middle – second half of the 20th century) Гавриленко, В. Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Стаття присвячена огляду звичаїв і традицій, пов’язаних з початком та закінченням життєвого шляху людини. Дослідження базується на матеріалах польових записів, здійснених у населених пунктах Сумської області (етнографічно належних до Полтавщини, Слобожанщини, Полісся). Записи представляють спогади інформантів щодо періоду середини – другої половини ХХ ст. The article is dedicated to the description of the customs and traditions connected with the beginning and the end of a person’s course of life. The research is based on the field records in the settlements of the Sumy region (which belong ethnographically to the Poltava region, Slobozhanschyna, and Polissia). The materials are the informants’ reminiscences on the events of the period of the middle – the second half of the 20th century. 2019 Article Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) / В. Гавриленко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 95-105. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208633 39:008](477.52)“19” uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку |
| spellingShingle |
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Гавриленко, В. Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) Матеріали до української етнології |
| description |
Стаття присвячена огляду звичаїв і традицій, пов’язаних з початком та закінченням життєвого шляху людини. Дослідження базується на матеріалах польових записів, здійснених у населених пунктах Сумської області (етнографічно належних до Полтавщини, Слобожанщини, Полісся). Записи представляють спогади інформантів щодо періоду середини – другої половини ХХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Гавриленко, В. |
| author_facet |
Гавриленко, В. |
| author_sort |
Гавриленко, В. |
| title |
Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) |
| title_short |
Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) |
| title_full |
Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) |
| title_fullStr |
Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) |
| title_full_unstemmed |
Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) |
| title_sort |
початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях сумщини (середина - друга половина хх століття) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208633 |
| citation_txt |
Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття) / В. Гавриленко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 95-105. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT gavrilenkov počatoktazakínčennâžittêvogošlâhulûdinivtradicíâhsumŝiniseredinadrugapolovinahhstolíttâ AT gavrilenkov thebeginningandendofapersonslifepathinthetraditionsofthesumyregionmiddlesecondhalfofthe20thcentury |
| first_indexed |
2025-11-04T02:07:24Z |
| last_indexed |
2025-11-05T02:05:51Z |
| _version_ |
1847914242205810688 |
| fulltext |
95
УДК 39:008](477.52)“19” Вікторія Гавриленко
(Суми)
пОЧАТОК ТА ЗАКІНЧЕННЯ жИТТєВОГО шЛЯхУ
ЛюДИНИ В ТРАДИЦІЯх СУМЩИНИ
(середина – друга половина хх століття)
Стаття присвячена огляду звичаїв і традицій, пов’язаних з початком та закінченням жит-
тєвого шляху людини. Дослідження базується на матеріалах польових записів, здійснених у
населених пунктах Сумської області (етнографічно належних до Полтавщини, Слобожанщини,
Полісся). Записи представляють спогади інформантів щодо періоду середини – другої полови-
ни ХХ ст.
Розвідка складається з двох частин. У першій розглянуто особливості пологів, обрядовості та
звичаїв родин, хрестин, пострижин, догляду за дитиною і лікування дитячих хвороб. У середині
ХХ ст. пологи здебільшого приймали в лікарнях. Якщо народжували вдома, то зверталися до
«баби-повитухи». У випадках, коли пологи були важкими, «баба» слідувала давньому віруван-
ню, за яким необхідно було відкривати вікна, замки та розв’язувати вузли.
У межах відзначення родин відбувалися відвідини породіллі й дитини, «полоскання ніжок»
новонародженого. Самобутніми є обряд «заведення в рай», коли бабуся заносила дитину й за-
водила родичів за святковий стіл, та обряд «засмоктування пупа» дитині. У середині – другій
половиніХХ ст. при хрещенні зберігся звичай брати стрічних кумів (особливо, якщо перші діти
в родині померли). Хрещені батьки приносили дитину із церкви в новому статусі, тому прийнято
було казати: «Брали рожденне, принесли хрещене». На Путивльщині згадують про приготуван-
ня «бабиної каші» та розбивання горщика задля здоров’я матері та дитини.
Належний розвиток немовляти забезпечували купанням у пахучих травах, «мірянням» рук
і ніг, «перерізанням пут», коли дитина робила свої перші кроки. Побутували різні способи
лікування дитячих хвороб: носіння до курей від безсоння, виганяння криків, купання в мако-
винні, вмивання помиями від вроків, усування переляку (у тому числі за допомогою сільських
знахарів).
Друга частина статті присвячена поховальним звичаям та обрядам, що стосуються заборон
для родичів небіжчика, споряджання покійника, використання свічок-«провідничків». Наведено
два зразки ритуальних голосінь. Серед страв на поминальному обіді головною була спеціальна
зернова каша («канун», або «коливо»), що обов’язково споживалася всіма родичами. У селі,
де проживають етнічні росіяни, зафіксовано звичай випікати поминальне обрядове печиво у
формі драбинок («щоб покійник міг дістатися неба»). Цікавий обряд побутував на Буринщині:
на роковини по смерті наприкінці поминального обіду гості виходили в сад, вдова погрожувала
неродючій яблуні чи груші, а потім кожен випивав ковток горілки.
Ключові слова: родини, хрестини, пострижини, голосіння, поминальний обід.
The article is dedicated to the description of the customs and traditions connected with the
beginning and the end of the person’s course of life. The research is based on the field records in the
settlements of the Sumy region (which belong ethnographically to Poltava region, Slobozhanschyna
and Polissia). The materials are the informants’ reminiscences on the events of the period of the
middle – the second half of the 20th century.
Proposed work consists of two parts. The peculiarities of the childbirth, rituals and customs of the
baby holiday (‘rodyny’), christening, haircutting (‘postryzhyny’), care of the baby and treatment of
children’s diseases are considered in the first part. In the middle of the 20th century the childbirth has
taken place in the hospital. But the family often invites a midwife (‘baba’) if the woman is bearing
at home. According to the ancient belief if the childbirth is hard, a midwife should open windows,
the locks and untie the knots.
The baby holiday (‘rodyny’) consists of the visiting of the woman recently confined and the baby,
‘the legs rinsing’ of the baby. There are also some original rituals. One of them is the ‘leading to the
paradise’, when the granny brings the baby and invites relatives to the celebrating table. The other
rite is devoted to the ‘baby’s navel sucking in’. The custom to take random godparents is preserved
in the christening ritual of the second half of the 20th century. It is especially relevant if the first
children in the family die. The godparents have brought the baby from the church in a new status.
That’s why it is a tradition to say ‘We have taken the new-born baby and brought a christened one’.
The respondents recollect the cooking of midwife kasha in Putyvl district. The pot with it has been
smashed traditionally for the baby’s and mom’s health.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
96
Серед багатого спадку традиційної
культури українського народу осо-
бливе місце посідає родинна обрядовість,
пов’язана з народженням, хрестинами,
весіллям, закінченням життєвого шляху.
Народження і смерть, поява та зникнення
є межовими моментами людського життя.
«На смерть і родини нема години» – ви-
слів, що означає народження і смерть як
процеси, не підвладні людській волі та ви-
бору. Попри це, низка звичаїв та обрядів
традиційної культури спрямована на пра-
вильну «зустріч» та «проводжання» лю-
дини. У своїй статті зосередимося власне
на тих, що побутували в середині – другій
половині ХХ ст. Проаналізовані польові
матеріали стосуються населених пунктів
Сумщини. Тому слід пам’ятати, що в ет-
нографічному аспекті Сумщина включає
частини Слобожанщини, Полтавщини та
Полісся.
З давніх часів поява дитини була важ-
ливою подією в родині. Народження в
жінки дитини й донині в побутовому мов-
ленні людей старшого віку позначається
словами «привела»́, «вловил́а». У такий
спосіб наголошується на тому, що мати
саме «приводить» нову людину на цей
світ. Проте ці слова стосуються лише на-
родження «законної» дитини у визнаному
шлюбі. Якщо ж дитя з’являлося в неза-
міжньої жінки, дівчини на виданні, то
казали, що «принесла в пелені» (с. Ямне
Великописарівського району).
Пологи. Оповідачі, молодість яких
прийшлася на середину минулого століт-
тя, пам’ятають звичаї, пов’язані з наро-
дженням дитини, що перетиналися з то-
дішніми соціальними умовами. Так, нова
людина здебільшого з’являлася на світ
уже не вдома, а в лікарні. Водночас зни-
кла необхідність запрошувати «бабу-пови-
туху» – досвідчену жінку, яка допомагала
породіллі. Проте роль «баби» в наро-
дженні дитини залишалася досить значу-
щою, хоча й умовною. «Бабу» могли кли-
кати зустрічати дитину з лікарні. «Роди ж
приймають у роддомі, а приїжжа вона в
роддом забіра тоді, баба» (с. Козельне Не-
дригайлівського району). При цьому заве-
дено було дарувати їй тканину на сукню
чи спідницю – «викупати». «Баба» своєю
чергою купувала щось для дитини. У цьо-
му спогаді простежується чітка трансфор-
мація особи «баби-повитухи». Очевидно,
що її функції символічно перейняла на
себе справжня бабуся новонародженого.
Утім, в окремих випадках доводилося
звертатися за допомогою до «баби-повиту-
хи» (яку ще називали «баба-пупов’яз́ка»,
або «пупов’яз́на»). Про таку ситуацію з
власного досвіду пригадує оповідачка
із с. Іваниця, що на Недригайлівщині:
«В мене дома родилась дитина, фель-
дшер дома робив. Ото ж так добігалася,
шо дома одно родила, а ’дно в больниці.
Ото так тоді повитухи, баба спіціальна,
у нас у каждої – баба. Вона прийма рода»́
(с. Іваниця Недригайлівського району).
Коли приймати новонародженого кликали
«бабу», досвідчена повитуха використову-
вала свої знання, отримані від попередніх
поколінь.
За давнім віруванням, для того, щоб
полегшити прихід нової людини на цей
світ, необхідно було відчинити вікна, ві-
The normal development of the baby consists in the bathing in the fragrant herbs, ‘measuring’ of
the arms and legs, ‘cutting of the imaginary chains’ with the baby’s first steps. Some ways have been
used for the treatment of children’s diseases. For example, if the baby can’t sleep she or he is brought
to the hens. The other actions include the banishment of the cries, bathing with poppies (for the good
sleeping), face washing with dishwater (against the evil eye), the removal of the fright (also with the
help of village healers).
The second part of the article is dedicated to funeral customs and rituals concerning the prohibitions
for the late’s relatives, dressing of the dead man, the use of special candles (‘guides’). Two samples
of ritual keening are proposed in the article. A special grain koliva is known as the main dish of the
funeral dinner. It has been eaten by all of the relatives certainly. The custom to bake special funeral
cookie which looks like a ladder is fixed in the village where the ethnic Russians live. It is believed,
that this ‘ladder’ helps the deceased to get to the heaven. An interesting ritual has existed in Buryn
district. After the dinner devoted to the anniversary of the death the guests come out to the garden.
The widow has threatened to the fruitless apple-tree or pear tree. Then everyone drinks out a gulp
of horilka.
Keywords: baby holiday (‘rodyny’), christening, haircutting (‘postryzhyny’), keening, funeral
dinner.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
97
дімкнути замки та порозв’язувати вузли
на одязі. Це вірування функціонувало
ще в середині ХХ ст., якщо породілля
народжувала вдома: «Коли начинаються
вже рода,́ так одкривали скриню, одми-
кай, усі спідниці розстібай (тоді були на
шпильках), скриня ‘димкнута» (с. Івани-
ця Недригайлівського району). «Баба-по-
витуха» одразу ж сповивала – «мотала»
дитину, а породіллі давали випити трохи
горілки.
Родини. Обов’язковими були родин́и –
сімейне святкування, на якому відзна-
чалася поява нового представника роду.
Святкувати народження немовляти могли
того самого дня: «[Породілля. – В. Г.]
лежить на печі, або на припічку, а вони
сідають вечеряти, оце ж обідати. Яєшні
зжаре, сала зжаре, тоді більш нічого та-
кого не було. [Святкують. – В. Г.] Баба-
повитуха, їхні всі, там батько, мати, рід-
ня. Просто ті, як рода,́ так ото зразу бабу
шанують, і подарки стали, послі, подарки
давать» (с. Іваниця Недригайлівського
району). Символічно «полоскали ножки»
новонародженому: «Привозять з роддому,
свекруха налагоде вечерю, й вечеряють
усі: полощуть ножки. Полоскають ножки,
маленькому. Купають малого, у мене ку-
пала баба» (с. Козельне Недригайлівсько-
го району).
На Краснопільщині в перший день
по народженню дитини сім’я збиралася
на спільне свято. На родини обов’язково
приходили бабусі з дарунками. У с. Угро-
їди зафіксовано два самобутні звичаї, що
супроводжували святковий обід. Бабуся
здійснювала обряд «заведення родини в
рай», під час якого рідня сідала за стіл.
«Заведення в рай» відбувалося так:
«І оце вона лізе за стіл і каже:
– Питайте в мене: “Куди ви, бабусю,
йдете?”
А вони ж оце [рідня. – В. Г.] сидять за
столом:
– Куди ви, бабусю йдете?
А вона каже:
– В рай.
А вони кажуть:
– Ну, Боже тобі помагай!
– Прошу, дітки, і ви за мною.
І ще раз питають. Трейчи питають:
– Куди ви, бабусю, йдете?
– В рай.
– Ну, Боже тобі помагай.
– Прошу, діти, і вас за мною.
І заходять усі» (с. Угроїди Краснопіль-
ського району).
Після цього відбувається «засмокту-
вання пупа» новонародженому: «[Бабу-
ся. – В. Г.] бере конець матерії, умочає в
рюмку і – ти смокни, ти смокни, каждому.
І всі беруть, прицмокують – пуп засмок-
тують, щоб бистро пуп заріс» (с. Угроїди
Краснопільського району). У такий спосіб
вона обходить усіх, хто сидить за столом.
Після цього всі родичі (і породілля ра-
зом з ними) п’ють і співають різні пісні.
Обряд «засмоктування пупа», безпереч-
но, має давнє коріння. Адже тут просте-
жується віра в те, що імітація певного
явища може прискорити його перебіг. На-
приклад, відомо про архаїчний весняний
обряд «водіння ключа», у якому дівчата
імітували крики журавлів та закликали
птахів. Так само і «засмоктування пупа»,
вочевидь, мало прискорити та полегшити
перебіг цього фізіологічного процесу в не-
мовляти.
На Глухівщині відзначали народжен-
ня дитини відвідинами породіллі. На та-
ких сходинах могли бути присутні лише
жінки: «В той день ідуть женщини, чи на
другий день, несуть уже там в тарілочках
хто яєшню, хто сало жарене, хто ще шо-
небудь, якись подарочок хтось несе. Ну
ото ж так і гуляють, шоб одни женщіни»
(с. Некрасове Глухівського району). По-
давати на стіл та пригощати присутніх
мусила свекруха молодої матері. На Бу-
ринщині родичі збиралися, щоб привітати
батьків, рідню та немовля у якийсь день
на тому самому тижні, коли з’явився но-
вонароджений. Відбувалося гуляння, на
якому обларовували діда, бабу й бать-
ків немовляти (с. Жуківка Буринського
району).
Дещо по-іншому вітали породіллю на
Путивльщині: заведено було не збиратися
всім гостям чи родичам водночас, а про-
відувати її індивідуально. Місцеві старо-
жили розповідають про це так:
«Нарадін́и. Щас саврємьонно, щас же
ж как? Єслі ж нарадін́и, знач гаварять
на какой дєнь, сабіраются многа людей.
А тада хаділі паадіночкє. Гаварить: ка-
лоду гнілую атведать. Роженіца нази-
валась “гнілая калода”.
– Дак ані ж идуть із сабой нясуть же
мисачку: чи сала жарене, чи яйця жа-
рени, шось нясуть, ну як, закуску.
– Пустиє ня ходють.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
98
– Пустиє ня ходють же. Па ‘днаму.
– Ну хто вдвох, може, сабереться.
– Падругі там, ілі сваї какіє, дак пай-
дуть. А ани вже ж угащають таді»
(с. Рев’якине Путивльського району).
Хрестини. Наступним важливим ета-
пом у житті новонародженого були хрес-
тини. Особливою справою вважався вибір
хрещених батьків, адже вірили, що вони
несуть відповідальність за похресника до
кінця своїх днів: «Хрещена мати біль-
ше відповідає за дитину. Ну, перед Бо-
гом. Більше відповідає, чим рідна мати»
(м. Лебедин). Покуматися – означало від-
найти нових родичів. Тому на Лебединщи-
ні хрестити дитину запрошували не своїх
рідних, а знайомих. Казали, що «родичі
само собою родичі. А то вже родичі нові»
(м. Лебедин). До того ж намагалися по-
родичатися із заможними людьми. Віра в
особливу місію хрещених батьків вияви-
лася в традиції брати «стрічних» кумів.
На Лебединщині «стрічних» кумів брали
батьки, у яких померла дитина-первісток:
«Єслі в сім’ї перві діти помирають, знач
був такий звичай раньше-раньше: брать
стрічних кумів. Оце виходиш на улицю
після родов, хто первий йде – того береш
кумою. Тоді діти перші не вмирають. Це
такий був раньш обичай» (м. Лебедин).
За даними експедиції початку
1990-х років, на Охтирщині новонародже-
ну дитину зразу «уводили під хрест». Тут
хрещених дитині не обирали заздалегідь,
натомість батько виходив на дорогу та за-
прошував перших зустрічних. Відмова від
пропозиції похрестити дитину вважалася
гріхом. Перед тим, як дитину забирали в
церкву, баба-повитуха передавала її хре-
щеним (хлопчика – жінці, а дівчинку –
чоловікові) і казала: «Нате вам рожден-
не, а принесіть нам хрещене». Хрещені,
повертаючи бабі дитину, мали сказати:
«Брали рожденне, принесли хрещене».
Щоб дитина була люб’язною, її клали на
кожух, а куми повинні були поцілуватися
через неї навхрест [2, с. 25].
На Тростянеччині в с. Буймер із хрес-
тинами пов’язаний звичай «заведення у
рай», ідентичний тому, яким відзначали
народження дитини в с. Угроїди Красно-
пільского району. У с. Буймер на другий
день після проведення Таїнства хрещення
в церкві, «у рай гукають»: «Це як дитину
похрестили, приїхали з церкви, пообідали
все, а на другий день кажуть, у рай гука-
ють. Бере бабуся дитинку, і понесла в рай
за стіл, туди ж. І пита дозволу» (с. Буй-
мер Тростянецького району).
На Буринщині хрещені батьки прино-
сили дитину із церкви, оголошували про
здійснення хрещення і давали родичам її
поцілувати: «Принесе кум да кума, в хату
входять. Кума кричить: “Брали новорож-
дьонного, принесли крещьонного! Брали
новорождьонного, принесли крещьонно-
го!”. Тричі оце вона скаже, а далі ж дає
[дитину. – В. Г.], хто в хаті був – цілуйте,
шоб поважали всі дитинку. Це свої – каж-
де поцілує дитинку» (с. Гвинтове Бурин-
ського району). У святкуванні хрестин
мали місце й веселощі. За свідченнями
мешканок Буринщини, на хрестини во-
дили «бабу» «до чоп́а»: «Шо значить,
“до чоп́а”? – Горілку пить. Бабу ведуть»
(с. Чаша Буринського району).
Для хрещення дитини готували
криж́мо – полотняний відрізок, приблиз-
но 2–3 метри завдовжки. На Путивльщи-
ні з нього робили «спавів́ець», яким туго
сповивали дитину хрест-навхрест, «шоб
ровни ноги билі, шоб руки, шоб касолап
нє був» (с. Рев’якине Путивльського райо-
ну). На хрестини варили «бабину кашу».
Для приготування цієї обрядової страви
використовували товчені зерна ячменю.
Готову кашу не їли, а тільки розбивали
горщик з нею в хаті об долівку. Це дору-
чалося «бабі-повитусі»:
«Ана ж и варіть кашу, і б’єть гаршок,
как прідєть із кашою.
– На хрєстіни. Кашу варє на хрєстіни.
– І етай бабушкє же кідають, ну шо
кашу разаб’єть, і гаршок.
– [Били – В. Г.] У хаті, прямо на зєм-
лю» (с. Рев’якине Путивльського ра-
йону).
Жінки старшого віку казали, що це ро-
билося для здоров’я породіллі й дитини.
У контексті розгляду традицій ХХ ст.
слід згадати явище «соціального фолькло-
ру», що впроваджувався радянською вла-
дою з метою формування «нового побуту».
Замість хрестин пропонували «звіздини».
Дитину «звіздили», використовуючи при
цьому радянську символіку. Такий обряд
здійснювали й на Сумщині, про що ма-
ємо згадки. Проте детально його перебіг
не фіксувався. Зважаючи на зібрані ма-
теріали із Житомирщини, що ілюструють
початковий етап упровадження «звіздин»
у побут, старше покоління ставилося не-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
99
гативно до цього нововведення. Літні жін-
ки вважали дитину, яку «звіздили», а не
хрестили, занапащеною: «Вона сама свою
душу анцихристу продала та ще й дитя
продала» [1, с. 35].
Пострижини. Коли дитині випов-
нювався рік, здійснювали обряд постри-
жин. Стригти дитя доручалося хреще-
ному батькові. На пострижини кликали
хрещених батьків і близьких родичів.
Хрещений не стриг дитини повністю,
а лише вистригав на потилиці хрестик:
«Хрещений хрестик отут [на потилиці. –
В. Г.] маленький виріже. А тоді вже дома
батько постриже, сам наголо» (с. Ямне
Великописарівського району). Робили й
невеличкі подарунки: дарували тканину,
гроші тощо.
Догляд за немовлям та лікування ди-
тини. Для дитини робили запашну ку-
піль: на дно дерев’яних ночов підстиляли
пелюшку, на яку клали м’яту, чистотіл,
васильки й любисток і поливали водою
загорнуте в пелюшки дитя. Вірили, що
цілющі трави зроблять немовля не лише
здоровим, а й любим для всіх: «Підсті-
лали любисток, шоб його всю жизнь лю-
били» (м. Лебедин). Причому на Лебе-
динщині казали, що ночви для купання
дитини обов’язково мають бути зроблені з
дерева. Купаючи дитину, її завжди «міря-
ли» – зводили разом лікоть правої руки
з колінцем лівої ніжки й навпаки. Це ро-
били «для того, шоб здраво костя росло,
шоб не було там чи горбате, чи шось, ‘мо
де звихнеться» (с. Жуківка Буринського
району).
Щоб немовля спокійно лежало в колис-
ці, йому давали смоктати «куќлу» – роз-
жований хліб, загорнутий у тканину. На
Лебединщині мати пекла для виготовлення
«куќли» спеціальне печиво – «хлап́ики».
Це були борошняні коржики: «Молочком
замішені, сахарцем посахарені. Ото по-
жуєш у тряпочку, “куќла” називалось.
І ото уткнув у рот – і хоч кричи, хоч
плач» (с. Червлене Лебединського райо-
ну). Якщо в матері не було молока (або ж
було його мало), також використовували
«куклу». У с. Червлене пригадують кон-
кретний випадок, коли діти «з куклою й
виросли, од кукли» (с. Червлене Лебедин-
ського району).
Якщо дитина погано спала або пла-
кала з незрозумілих причин, вдавалися
до різних засобів. «І до курей під сідало
носять, усякого було. В мене свекруха й
ножа ложила під подушку йому, дитині,
шоб не кричало» (с. Буймер Тростянець-
кого району). Так робили й на Глухівщи-
ні: «До курей носили, як не спить. Ну,
потримають там, під курми». Зверталися
й до народних цілителів – «бабок», які
вміли вишіптувати (с. Некрасове Глухів-
ського району). Носіння до курей побу-
тувало також на Недригайлівщині. Так,
у с. Іваниця, якщо дитина дуже кричала,
її пеленали й увечері, коли кури сідали,
тричі носили в курник (с. Іваниця Не-
дригайлівського району). Носили дитину
до курей і в сс. Чаша та Жуківка Бу-
ринського району. Очевидно, вірили, що
звичка курей дуже рано йти спати пере-
йде на дитину.
У с. Кошари Конотопського району,
аби заспокоїти немовля, купали його в ма-
ковинні. Готували спеціальну купіль для
дитини, яка не спала і плакала: «Воду
кип’ятили, маковиння туди кидали і ку-
пали дитину» (с. Кошари Конотопського
району). На Кролевеччині дітей напува-
ли маковим відваром: «Бува, як діти пла-
кали, дак варили мак, да напували, шоб
спало» (с. Обтове Кролевецького району).
Це пов’язано з необхідністю матері пра-
цювати та неможливістю приділити дити-
ні достатньо уваги.
Незважаючи на розвиток офіційної ме-
дицини, у середині ХХ ст. сільські жителі
зверталися до народних цілителів, у тому
числі, якщо допомоги потребувала дити-
на. «Тим тільки й спасали дітей», – заува-
жили мешканки с. Червлене на Лебедин-
щині. Особливо необхідна була стороння
допомога, якщо в дитини спостерігалося
«младенчеське». Цю хворобу немовлят
описують так: «А в кажної дитини є. Ну,
кричить, тягне його на всі сторони, ла-
має, кричить, випинається. А як баба по-
шепче, тоді воно спить і спить, переспить
оце все» (с. Червлене Лебединського райо-
ну). Жінки із цього села згадували: «Де
Грачиха Наталка, там була топтана хата,
ото я носила туди дітей шептать. Ото до
схід сонця, як сонце зайде, до схід сон-
ця. Таке було младенчеське: нема ні тем-
ператури, нічого, отут лежить – пеком
горить» (с. Червлене Лебединського ра-
йону). У селі могло бути кілька «бабів»,
які вміли шептати; інколи вишіптуван-
ням займалися й чоловіки («діди»). На-
родні цілителі замовляли «младенчеське»
www.etnolog.org.ua
IM
FE
100
молитвами, а дитина на той момент мала
бути вже похрещена. Згадка про сіль-
ських цілительок, які лікували від пере-
ляку, зафіксована й на Буринщині. Існу-
вало вікове обмеження щодо звернення до
них. «Такі були бабки, вони шепчуть чи
виливають. До семи років не виливають»
(с. Чаша Буринського району). Так само
вдавалися до сторонньої допомоги й на
Путивльщині: якщо дитина чогось зляка-
лася або хтось її зурочив, «знаючі баби»
виливали на віск, шептали або «вичітува-
ли» (с. Рев’якине Путивльського району).
На Недригайлівщині пригадують хво-
робу немовлят – «з плеченят» (надмірна
крикливість дитини з незрозумілих при-
чин). Описують її так, як згадане вище
«младенчеське». Утім, указують причину
цієї хвороби: жінка, коли ходила вагіт-
ною, била ногою собаку чи кота. Житель-
ка с. Іваниця розповіла про це так: «Буває
з плеченят. Оце таке бува страшне: мала
дитина, і кричить, і кричить, врачі нічого
не знають, шо робить. Знач, нас навчили
так, матерів, тоді такий обряд був: береш
сито, те, шо сієш муку. Це ситечко, оце,
так перевертаєш догори денцем. І отак бе-
реш, обичайка отуди вниз. Тоді до під-
дувайла підхожу, і набіраю попілу, отак:
раз, два, три, раз, два, три. Дев’ять тричі,
нащитається три дев’ять [потрібно дев’ять
разів по тричі зачерпнути попелу. – В. Г.].
Отак просієш. Береш цей попілець (було,
ми так, шо в марлєчку), і вложуєш туди ж
оце у воду, і купаєш дитину. І шо ви ду-
маєте? Коли покупаєш дитину, поцідиш,
скільки там волосу! Ви не повірите! Того
шо, як беременна ходе, б’є ногами кота,
собаку, і ото те волоссячко між плечима
дитині колеться, і дитинка кричить бізчу-
ствєнно. Ото таке, називається. Отакі по-
рядки тоже були. Ото три рази покупаєш,
дивись, і вспокоїться дитина» (с. Іваниця
Недригайлівського району).
Коли дитя вже намагалося робити
перші кроки, прийнято було «перерізати
пута», аби швидше навчилося ходити. Цей
звичай полягав у «розрізанні» ножем уяв-
них пут, які нібито зв’язують ніжки ди-
тини, заважаючи ступати. «А дитина як
начинає ходить, тоже на дитинці розрива-
ють сорочечку чи путо, і ножичком отак
мєжду ножками. Перший раз як ступнув,
рвуть сорочечку, і ножичком отак путо
перерізають. Його немає, а просто так
ножичком условно проведуть мєжду нож-
ками і все, і дитина начинає ж тоді хо-
дить» (с. Черепівка Буринського району).
У с. Буймер на Тростянеччині до «перері-
зання пут» вдавалися, якщо дитина дов-
го не починала ходити. Коли ж, урешті,
вона підводилася й робила перший крок,
треба було провести ножем «попід нож-
ками». Вважали, що після цього дитина
піде (с. Буймер Тростянецького району).
Коли дитина вже вміла ходити і мо-
гла виходити надвір, з’являлася загроза
«зурочення». Тому існували способи за-
побігання дії злого ока. Наприклад, пе-
ред виходом на вулицю мати могла вмити
дитину «перемиванням» (помиями) і ви-
терти їй обличчя виворотом фартуха чи
подолу спідниці: «Умивали, маленьким,
щоб не врікли, виворотом утирали личко»
(с. Буймер Тростянецького району). При-
чому вона вмочала руку в помиї і витира-
ла дитині обличчя зовнішньою стороною
долоні. Після цього дитина вважалася за-
хищеною.
«З людей» у дитини міг з’явитися пере-
полох. У такому разі необхідно було про-
гнати «крики». Про такий спосіб розповіла
жителька с. Іваниця. «Оце ось переполох
є, раніше так робили: як кричить дитина,
знач береш на руки, і отак до вікна, і ка-
жеш: “Крики, крики, відкіль прийшли,
туди й пішли! Відкіль прийшли, туда й
пішли!” Оце так у вікно. Три рази тика-
єш туди. Тоді язиком: лизали оті двері,
отак отуди вгору. Проходило, це з людей»
(с. Іваниця Недригайлівського району).
У с. Буймер збереглася віра в магічну
силу порога як важливого місця в хаті,
адже він сприймався як своєрідна межа
між світами. Саме це місце, граничне між
домівкою і «зовнішнім» світом, викорис-
товували для допомоги зуроченій дитині:
мати повинна була покласти дитя на поріг
і прочитати молитву (с. Буймер Тростя-
нецького району).
Лікували дитину від переляку за допо-
могою клеч́ання (кленових гілок, якими
прикрашали домівки на Зелені свята) або
освяченої верби. Необхідні дії викону-
вала «знаюча» жінка, яка вміла «шепта-
ти». Дитину, у якої підозрювали переляк
(«зляк»), клали на долівку посеред хати
і забивали певним чином кілки з клена
чи верби: «Отак положе, забива кілочок
отут, отут, отут, де ножки. Ото на долівці
позабиває бабка. Оці ломачки (ось у мене
з верби, оставила собі, священна). [Заби-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
101
вали. – В. Г.] молоточком. І це дитинку
так кладуть, і оце там забива баба, та, шо
шептала. Ото позабиває, як отам затоп-
четься, погниє – в дитини зляк пройде»
(с. Іваниця Недригайлівського району).
Існував також інший спосіб: злякану ди-
тину ставили біля одвірка і просвердлю-
вали дірочку над її головою. У цю діроч-
ку закладали скручену нитку й чекали,
поки дитина переросте відмітку: «Нитку
отак скручували і туда закладали. Як пе-
реросте – всьо, і зляк пройде» (с. Іваниця
Недригайлівського району).
Поховальні звичаї та обряди. Хоча
поховальна обрядовість на Сумщині у
ХХ ст. зазнала спрощення, однак зберег-
лися деякі особливості проводжання в
останню путь, що мають глибоке звичаєве
коріння. Так, на Конотопщині розповіда-
ють, що помираючому потрібно було дати
запалену свічку: «Шоб легше було умі-
рать, свічку давали засвічену. Було рань-
ше, сидять цілу ніч, гукають таких старих
людей же ж. Своєму страшно» (с. Коша-
ри Конотопського району). Побутувало й
вірування щодо оплакування померлого.
На Великописарівщині зазначають, що не
можна було дуже тужити за покійником:
«Воно ж, кажуть, не положено плакати,
гріх плакати, й йому плохо буде – в воді
буде [лежати. – В. Г.], тому покойникові.
А хіба ж утерпиш, як жалько» (с. Ямне
Великописарівського району).
Важливим моментом було споряджання
покійника. З матеріалів польових дослі-
джень відомо, що люди старшого поколін-
ня заповідали ховати їх у традиційному
одязі, «в українському», що його тримали
в скрині спеціально «на смерть». Сорочку
для поховання вишивали стримано, у чор-
но-білих кольорах: «Ось баба Мелашка
мені каже: “Мені сорочку на смерть виший,
калінкорову. Ріденьке, й не цвітне, а шоб
вишивочка була”. І бізрукавка [корсетка. –
В. Г.] чорна, і спідниця, й хвартухом під-
перезували. Отак вони любили, так вони
дівками ходили, в молодості»(с. Ямне Ве-
ликописарівського району). Поховальному
вбранню надавали особливого значення,
що підтверджується побутуванням звичаю
споряджання незаміжньої дівчини в остан-
ню путь. Уважали, що вона в будь-якому
разі мусить пройти весільний етап. Тому
незаміжню дівчину-небіжчицю вбирали,
як молоду до шлюбу (с. Ямне Великописа-
рівського району).
Вірування в те, що покійник має про-
йти певний шлях перш ніж дістанеться
«того світу», виражене у звичаї класти
в труну «провіднички»́ – свічки, що їх
рідня тримає, поки «батюшка праве».
Таких свічок має бути дев’ять, причому
запалювали їх три рази перед приходом
священника: «Раньше, кажуть мати, шоб
поки батюшка прийде, шоб три рази вже
були провіднички посвічені. Отак, по-
тушити тоді трошечки, тоді вдруге, тоді
втретє. А тоді вже, як батюшка прийде,
отправиться, ото скільки останеться –
оті всі девять собірають і кладуть у тру-
ну» (с. Сулими Роменського району). Ві-
рили, що ці ритуальні свічки набувають
магічної сили, тому траплялися випадки
викрадання «провідничків» знахарями.
Старожили с. Сулими на Роменщині
пригадують: «Хто шось знає, ото ж ка-
жуть якісь там знахурі. Це так кажуть,
шо куди хоч, уже шо хоч бери, воно
тебе охранятиме, ну шось воно нехоро-
ше» (с. Сулими Роменського району). Як
бачимо, оцінювалося таке використання
«провідничків» негативно.
Дотримувалися певних правил і під
час «виряджання» покійного з рідної
хати. На Глухівщині слідували пошире-
ному віруванню, що не можна виходити в
одні двері з небіжчиком. Тому труну ви-
носили у ворота, а люди виходили через
хвіртку: «Шоб люди у хвіртку виходили,
не за пакойником. Шоб більш не мерли»
(с. Чернєве Глухівського району). Інфор-
манти пригадують також заборону най-
ближчим родичам померлого виконувати
такі дії, як копання могили, опускання
труни в яму: «Напримєр, яму капать, дик
сваї родниє ж дик не капають яму. Род-
ний брат, чи дядько йому там родний, дик
радня не капають яму. Чужих кличуть.
І в яму не апускають, сини не несуть, бра-
ти не несуть, а такі ж: то племінник там»
(с. Чернєве Глухівського району).
Важливим елементом поховання було
голосіння. Зазначимо, що фіксація голо-
сінь представляє певну складність, тому в
архівному фонді Сумського центру куль-
тури зберігається лише два зразки. Пер-
ший – від жительки с. Чернєве Глухів-
ського району. У ньому жінка перейшла
від оплакування матері до тужіння за
власним тяжким життям (як зазначила:
«Я ж галашу па свайой жизні»). Власні
життєві труднощі – одна з тем голосінь,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
102
яка розвивалася індивідуально виконав-
цем, залежно від пережитого:
Ой, матюнко моя, да нашо ж ти мене
оставила?
Таку сиротинушку малую,
Да як же ми без тебе пражили да й
прагарювали?
Да й прастрадали биз роднай матюнки
Да як же воно хочеться родной
матюнці хоч словечко сказать.
Да хоть би матюнка пажаліла,
А то ніхто ж мене за всю маю жизнь
І ніхто мине ни пажалів.
Да сколькі ж я в’язок пратігала,
Сколькі я й санок протігала,
Та ніхто ж мині не сказав, шо сядь аддиш
(с. Чернєве, Глухівського району).
Друге голосіння за матір’ю ми записа-
ли в с. Гвинтове Буринського району:
Матюначка моя, матюначка моя
ріднесенька,
Да нашо ж ти мене оставила,
Да хто ж мене встрічатиме,
Да хто ж мене виряжат[име]?
Та до кого ж я буду ходить?
Да мої ножечки не носитимуть.
Да позаростають стежечки й дорожечки,
Да ни до кого ж я й не прихилюсь.
Да нихто ж мене й не приголу[бить]
(с. Гвинтове Буринського району).
Слід зауважити, що типовими рисами
ритуальних голосінь є речитативний ха-
рактер мелодії, рухлива ритміка та від-
сутність сталої форми наспіву.
Розглянемо й поминальні традиції, що
побутували в селах Сумщини в середи-
ні – другій половині ХХ ст. Поминальний
обід – «пом́инки» – влаштовували безпо-
середньо після поховання, на дев’ять, со-
рок днів, річницю по смерті. На поминки
зазвичай скликали близьких родичів, су-
сідів. Основу поминального обіду скла-
дали звичайні страви традиційної кухні:
борщ, каша, пироги тощо. «Колись так:
умре, та й заховають, та і все. Прийдуть
сусіди, такі, ближні. Душ скіки, десять,
чи скіки, чи менш може. Дітвара біжать
з ложками, своїми – не було ні ложок,
нічого. Пообідають борщ, такого нічого не
було, борщ, каша» (с. Ямне Великописа-
рівського району).
Поминальний обід на дев’ять днів міг
бути необов’язковим. Проте неодмінно
справляли поминки на сороковий день,
адже вважається, що саме через цей час
душа остаточно покидає рідну домівку.
Цим пояснюється звичай після смерті ро-
дича ставити склянку з водою і прибира-
ти її через сорок днів. «Воду ставляють
всігда, на віконце, і сорок день стоїть вода
в стакані. І сичас, і тоді. Душа літає до
сорока днів, і приліта, й воду п’є. Й вода
вменшається. А тоді ж, як сорок день од-
будуть, тоже ж помини ото сорок день.
Ну тоді, як було, так і в дев’ять було хто
справляв, а сичас уже рознесуть по дво-
ріх, в дев’ять день. А в сорок – обізатєль-
но: душа йде на небеса, уже оприділяє
мєсто. І в сорок день обізатєльно треба
помини робити» (с. Ямне Великописарів-
ського району).
Особливої уваги заслуговує ритуаль-
на поминальна страва – коливо, або ка-
нун, що її обов’язково готували на поми-
нальний обід. Кол́иво – це зернова каша,
приправлена медовою ситою чи цукром.
Не дивно, що саме каша є головною об-
рядовою стравою поминального циклу,
адже страви такого типу здавна мали
ритуальне значення (варто згадати хоча
б «бабину кашу» на родини, різдвяну
кутю тощо). Усі присутні на поминаль-
ному обіді мають скуштувати канун. На
Великописарівщині цю страву описують
так: «Канун́ – перлова чи пшенична каша
(пізніше могли використовувати рис), що
має бути обов’язково солодкою». Прикра-
шали та споживали в такий спосіб: «Ягід-
ками вкрасять на тарілці. Вишні, отак на-
вхрест. І канун в баночці стоїть: у кого
літрова, в кого півлітрова. Тоді ото, як сі-
дають люди за стіл, в тарілочки – кашки
ложку, канун. І ото ж по три ложки шоб
каждий узяв кануну ж того. А тоді ж уже
борщ подається, шо є, шо приготовив ха-
зяїн» (с. Ямне Великописарівського райо-
ну). Поминальний обід на роковини смер-
ті в цьому селі не відрізнявся від обіду на
сороковини. Інформанти зазначають, що
після роковин «пом́инки» справляли аж
на третій рік: «У два не справляли, у три
ще справляють» (с. Ямне Великописарів-
ського району).
У с. Тарасівка Великописарівського ра-
йону, де збереглися традиції етнічних ро-
сіян, упродовж шести тижнів після смерті
родичі небіжчика повинні були набира-
ти в склянку води. Через шість тижнів
відбувався поминальний обід, для якого
випікали «лєс́нєчкі» – обрядове печиво
у вигляді драбинки. У цей день запро-
шували півчих, а після споживання їжі
www.etnolog.org.ua
IM
FE
103
проводили певні обрядові дії, спрямова-
ні на остаточні проводи душі покійного.
Старші жительки села розповідають про
це так: «Как памянуть, а тади спєвають,
а поють ани:
Памянітє, памянітє, хлібом-солью і
халоднаю вадой,
Памінайтє, памінайтє добрим словам.
Ета всьо будє пєрєда мной.
Так пєють, спєвчі. А ми даходим да
лєснічки, єйо вгору дєржуть, і каже-
мо, што [причитають. – В. Г.]: “Мамоч-
ка моя родная, нинішній да дєньочек ми
лєснєчку ламаєм, а Гасподь на нєбєса
дарожку прабірає, і мєстушко табє вка-
зиває: какоє ти в Бога зарабіла, і какоє
мєстушко заслужила. А кажную зорєчку
я рано вставала, і вадіци в стакан набіра-
ла, а кажний дєньок я сталєц застілала,
а каждий вічарочєк я дарожку прамєтала.
І в гостячкі гостячку дажидала. Гостяч-
ку дарагую – матушку радную. Мамушка
рассєрділась, разгнєвалась, і нє прішла”.
А ани стаканчик той беруть, што шесть
нідєль ваду набіралі, і пад святной вугол
[під покуть. – В. Г.] вилівають, тєм же
мамєнтом, как ана чітаєть ето» (с. Тара-
сівка Великописарівського району).
Серед польових матеріалів, що стосу-
ються поховальної обрядовості, вирізня-
ється зафіксований на Буринщині обряд,
яким завершується річний поминальний
обід. Подаємо опис цього обряду з уст
місцевих мешканок: «Годовий обід. Пообі-
дали люди, встають, вдова собирає ложки
до купи, миє, щитає їх, шоб були парні.
Яка непарна ложка – розламує. Дальше
ідуть усі люди, не розходяться. Хазяйка
[бере. – В. Г.] глечик обикновенний (ну,
тепер уже їх і нема), ну, банку ненужну,
наливають горілки, зерна туди насипають
усякого. Ідуть до яблуні або до груші, яка
вже неспроможна родить. І оце ж ця вдо-
ва тричі обходить і питає: “Будеш родить?
А то буду бить”. Тоді ж оце п’ють усі (вона
попитала), тричі сама ковтнула, з баноч-
ки цієї п’ють люди, чи з глечика. А тоді
вона цей глечик розбива об цю яблуньку.
І всьо, вже обід завершився, вже тоді все»
(с. Черепівка Буринського району).
Поховальній та поминальній обрядо-
вості надавали неабиякого значення.
Рідні вважали за обов’язок виконати всі
необхідні дії для забезпечення спокою по-
кійного члена родини. Як відомо, родичі
не обмежувалися лише відбуванням ро-
ковин смерті. Адже в найбільших святах
річного календарного циклу присутній
елемент поминання предків. На середину
ХХ ст. простежується деякий відхід від
ревного слідування давнім звичаям. По-
при це, до нашого часу збереглася традиція
поминання родичів у період Великодніх
свят. Такі поминання в загальних рисах
відбуваються однаково. Називаються
вони по-різному: «Проводи»́ (c. Ямне Ве-
ликописарівського району), «Рад́ониця»
(с. Гамаліївка Шосткинського району),
«Род́ічі» (с. Глазове Шосткинського ра-
йону), «Род́аки» (с. Уланове Глухівського
району). На Шосткинщині й Глухівщині
ходять на кладовище на Великдень й у
вівторок, на дев’ятий день після Велико-
дня: «У нас ходять і на Паску, у Воскрє-
сєньє, і во вторнік, чараз нєдєлю ходять
родічів памінать». Несуть різні страви –
«хто шо згатує», а також крашанки та
паски (с. Глазове Шосткинського району).
У с. Уланове «на моѓилки» несуть писан-
ки, качають їх по могилах родичів тричі
зі словами «Христос Воскрес», частину
залишають на могилках, решту – розда-
ють дітям. У деяких населених пунктах
ходити на кладовище заведено було й у
понеділок, через тиждень після Велико-
дня. Проте в радянський час поминання
подекуди було перенесено на вихідний
день – неділю.
Отже, у середині – другій половині
ХХ ст. в селах Сумщини ще досить актив-
но побутували традиційні звичаї та обря-
ди, спрямовані на зустріч і забезпечення
належного розвитку новонародженої ди-
тини, підтримання її здоров’я, лікування
дитячих хвороб та захисту від злого ока.
Природно, що серйозне ставлення було
й до звичаїв та обрядів поховально-по-
минального циклу. Утім, наведені дані,
що базуються на польових матеріалах,
є оглядовими. Тому важливим є детальне
й послідовне висвітлення родинних звича-
їв і обрядів у локальній традиції одного
села чи району, для чого необхідні по-
дальші дослідження.
примітка
1 У дослідженні використано записи з ар-
хіву фольклорно-етнографічних експедицій
Сумського обласного науково-методичного
центру культури і мистецтв та з власного ар-
хіву авторки.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
104
Джерела та література
1. Дмитрук Н. З Нового побуту. Етнографічний вісник. 1926. Кн. 2. С. 31-37.
2. Коршак Т. Свята та обряди Охтирського району (з матеріалів фольклорної експедиції). Суми, 1993.
30 с.
references
1. DMYTRUK, Nykanor. From a New Life. Ethnographic Bulletin, 1926, book 2, pp. 31–37 [in
Ukrainian].
2. KORSHAK, Tetiana. Holidays and Rituals of Okhtyrka District (From the Materials of Folklore
Expedition). Sumy, 1993, 30 pp. [in Ukrainian].
Експедиційні матеріали 1
1. Буринський район: с. Жуківка, 21.02.2008 р. (Подоляк Катерина Семенівна, 1935 р. н.); с. Черепівка,
21.02.2008 р. (Заєць Катерина Мусіївна 1939 р. н., Овдієнко Катерина Павлівна, 1948 р. н., Оліхненко Ка-
терина Федорівна, 1947 р. н., Кубрак Галина Іванівна, 1952 р. н., Суховій Катерина Іванівна, 1959 р. н.);
с. Чаша, 06.03.2008 р. (Зюзько Лідія Миколаївна, 1949 р. н., Холод Ганна Василівна, 1954 р. н., Сиверин
Марія Кирилівна, 1947 р. н., Сухоребра Галина Федорівна, 1939 р. н.) – записали Надія Єфіменко, Олена
Гончаренко; с. Гвинтове, 18.07.2017 р. (Єрьоміна Анна Федорівна, 1938 р. н., Толкачова Парасковія Ми-
китівна, 1940 р. н., Черненко Марія Микитівна, 1938 р. н.) – записали Вікторія Гавриленко, Катерина
Вірівська.
2. Великописарівський район: с. Тарасівка, 2002 р. (Худякова Євдокія Михайлівна, 1921 р. н.) – за-
писала Надія Єфіменко; с. Ямне, 2017 р. (Гавриленко Марія Кирилівна, 1945 р. н.) – записала Вікторія
Гавриленко.
3. Глухівський район: с. Некрасове, 10.11.2004 р. (Іванова Віра Єфимівна, 1956 р. н., Желтоножко Ва-
лентина Степанівна, 1940 р. н., Івченко Наталя Єфимівна, 1952 р. н., Бєлава Наталя Іванівна, 1948 р. н.,
Ісауленко Анна Захарівна, 1931 р. н., Заруба Олександра Григорівна, 1941 р. н., Смоля Ольга Яківна,
1948 р. н.); с. Чернєве, 20.12.2012 р. (Сидоренко Валентина Єфимівна, 1940 р. н., Яловенко Анастасія
Олексіївна, 1922 р. н., Годась Любов Вікторівна) – записала Надія Єфіменко; с. Уланове, 23.03.2019 р.
(Долгейко Анастасія Яківна, 1933 р. н.) – записала Вікторія Гавриленко.
4. Конотопський район: с. Кошари, 19.07.2007 р. (Гайдай Ольга Миколаївна, 1942 р. н., Абакумова Ніна
Володимирівна, 1949 р. н., Кушлик Ганна Несторівна, 1942 р. н., Скотар Марія Захарівна, 1942 р. н.) – за-
писала Надія Єфіменко.
5. Краснопільський район: с. Угроїди 29.07.2005 р. (Велитченко Наталія Кузьмівна, 1929 р. н., Скало-
зуб Наталія Дмитрівна, 1930 р. н.) – записали Надія Єфіменко, Оксана Бойко.
6. Кролевецький район: с. Обтове, 10.04.2007 р. (Петренко Анна Яківна, 1933 р. н.) – записали Надія
Єфіменко, Михайленко.
7. Лебединський район: с. Червлене, 10.06.2017 р. (Цебро Параска Тимофіївна, 1936 р. н., Лозова Марія
Павлівна, 1936 р. н., Дмитрієва Ольга Андріївна, 1930 р. н.) – записали Вікторія Гавриленко, Катерина
Вірівська.
8. Недригайлівський район: с. Іваниця, 04.08.2008 р. (Дериземля Антоніна Василівна, 1930 р. н.); с. Ко-
зельне, 07.08.2008 р. (Карпенко Уляна Григорівна, Мірошниченко Катерина Гордіївна, Джигінос Марія
Степанівна, Громіка Анастасія Михайлівна) – записала Надія Єфіменко.
9. Путивльський район: с. Рев’якине, 27.11.2012 р. (Малишева Марія Ігнатівна, 1935 р. н., Корчина
Олександра Іванівна, 1933 р. н., Гнатенко Анна Миколаївна, 1951 р. н.) – записала Надія Єфіменко.
10. Роменський район: с. Сулими, 27.05.2006 р. (Пінькас Галина Іллівна, 1942 р. н., Івахник Марія Іва-
нівна, 1941 р. н., Оксак Ніна Артемівна, 1941 р. н., Куц Надія Володимирівна, 1937 р. н., Гонтар Ганна Мат-
віївна, 1934 р. н., Івахник Григорій Андрійович, 1937 р. н.) – записали Надія Єфіменко, Олена Гончаренко.
11. Тростянецький район: с. Буймер, 9.07.2014 р. (Глущенко Ніна Петрівна, Шимко Антоніна Степа-
нівна, Гогоцька Ніна Степанівна, Побаранчук Раїса Іванівна, Назаренко Варвара Григорівна, 1948 р. н.,
Данилова Зінаїда, Завлад Інна Іванівна, 1937 р. н.) – записала Надія Єфіменко.
12. Шосткинський район: с. Глазове, 2003 р. (Калиновська Ніна Тимофіївна, 1946 р. н., Черняк Вален-
тина Іванівна, 1940 р. н.) – записала Олена Гончаренко.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
105
SUmmary
The article is dedicated to the description of the customs and traditions connected with the
beginning and the end of the person’s course of life. The research is based on the field records in the
settlements of the Sumy region (which belong ethnographically to Poltava region, Slobozhanschyna
and Polissia). The materials are the informants’ reminiscences on the events of the period of the
middle – the second half of the 20th century.
Proposed work consists of two parts. The peculiarities of the childbirth, rituals and customs of the
baby holiday (‘rodyny’), christening, haircutting (‘postryzhyny’), care of the baby and treatment of
children’s diseases are considered in the first part. In the middle of the 20th century the childbirth has
taken place in the hospital. But the family often invites a midwife (‘baba’) if the woman is bearing
at home. According to the ancient belief if the childbirth is hard, a midwife should open windows,
the locks and untie the knots.
The baby holiday (‘rodyny’) consists of the visiting of the woman recently confined and the baby,
‘the legs rinsing’ of the baby. There are also some original rituals. One of them is the ‘leading to the
paradise’, when the granny brings the baby and invites relatives to the celebrating table. The other
rite is devoted to the ‘baby’s navel sucking in’. The custom to take random godparents is preserved
in the christening ritual of the second half of the 20th century. It is especially relevant if the first
children in the family die. The godparents have brought the baby from the church in a new status.
That’s why it is a tradition to say ‘We have taken the new-born baby and brought a christened one’.
The respondents recollect the cooking of midwife kasha in Putyvl district. The pot with it has been
smashed traditionally for the baby’s and mom’s health.
The normal development of the baby consists in the bathing in the fragrant herbs, ‘measuring’ of
the arms and legs, ‘cutting of the imaginary chains’ with the baby’s first steps. Some ways have been
used for the treatment of children’s diseases. For example, if the baby can’t sleep she or he is brought
to the hens. The other actions include the banishment of the cries, bathing with poppies (for the good
sleeping), face washing with dishwater (against the evil eye), the removal of the fright (also with the
help of village healers).
The second part of the article is dedicated to funeral customs and rituals concerning the prohibitions
for the late’s relatives, dressing of the dead man, the use of special candles (‘guides’). Two samples
of ritual keening are proposed in the article. A special grain koliva is known as the main dish of the
funeral dinner. It has been eaten by all of the relatives certainly. The custom to bake special funeral
cookie which looks like a ladder is fixed in the village where the ethnic Russians live. It is believed,
that this ‘ladder’ helps the deceased to get to the heaven. An interesting ritual has existed in Buryn
district. After the dinner devoted to the anniversary of the death the guests come out to the garden.
The widow has threatened to the fruitless apple-tree or pear tree. Then everyone drinks out a gulp
of horilka.
Keywords: baby holiday (‘rodyny’), christening, haircutting (‘postryzhyny’), keening, funeral
dinner.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|