Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців
У статті розглянуто цикл календарних обрядів, звичаїв і вірувань, яких дотримувалися в період між Великоднем та Зеленими святами. Це ритуали, пов’язані з весняною та осінньою сівбою і городництвом, з дохристиянськими уявленнями про потойбічний світ. Наведено та проаналізовано різночасові записи з рі...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Матеріали до української етнології |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208636 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців / Л. Іваннікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 51-62. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-208636 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2086362025-11-04T01:18:40Z Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців Between Easter and Green Holidays: prognostic and apotropaic magic of Ukrainians Іваннікова, Л. Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку У статті розглянуто цикл календарних обрядів, звичаїв і вірувань, яких дотримувалися в період між Великоднем та Зеленими святами. Це ритуали, пов’язані з весняною та осінньою сівбою і городництвом, з дохристиянськими уявленнями про потойбічний світ. Наведено та проаналізовано різночасові записи з різних регіонів України. The article examines the cycle of calendar rites, customs, and beliefs, which were observed throughout Eastertide, a period between Easter and Pentecost (Whitsunday). These are the rituals related to vernal and autumnal sowing and gardening, as well as to pre-Christian ideas on the afterlife. Presented and analysed are records of different times and from different areas of Ukraine. 2019 Article Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців / Л. Іваннікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 51-62. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208636 398.332.1(477) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку |
| spellingShingle |
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Іваннікова, Л. Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців Матеріали до української етнології |
| description |
У статті розглянуто цикл календарних обрядів, звичаїв і вірувань, яких дотримувалися в період між Великоднем та Зеленими святами. Це ритуали, пов’язані з весняною та осінньою сівбою і городництвом, з дохристиянськими уявленнями про потойбічний світ. Наведено та проаналізовано різночасові записи з різних регіонів України. |
| format |
Article |
| author |
Іваннікова, Л. |
| author_facet |
Іваннікова, Л. |
| author_sort |
Іваннікова, Л. |
| title |
Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців |
| title_short |
Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців |
| title_full |
Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців |
| title_fullStr |
Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців |
| title_full_unstemmed |
Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців |
| title_sort |
між великоднем і зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208636 |
| citation_txt |
Між Великоднем і Зеленими святами: прогностична та апотропеїчна магія українців / Л. Іваннікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 51-62. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT ívanníkoval mížvelikodnemízelenimisvâtamiprognostičnataapotropeíčnamagíâukraíncív AT ívanníkoval betweeneasterandgreenholidaysprognosticandapotropaicmagicofukrainians |
| first_indexed |
2025-11-04T02:07:41Z |
| last_indexed |
2025-11-05T02:06:05Z |
| _version_ |
1847914256442327040 |
| fulltext |
51
УДК 398.332.1(477) Людмила Іваннікова
(Київ)
МІж ВЕЛИКОДНЕМ І ЗЕЛЕНИМИ СВЯТАМИ:
пРОГНОСТИЧНА ТА АпОТРОпЕЇЧНА МАГІЯ УКРАЇНЦІВ
У статті розглянуто цикл календарних обрядів, звичаїв і вірувань, яких дотримувалися в
період між Великоднем та Зеленими святами. Це ритуали, пов’язані з весняною та осінньою
сівбою і городництвом, з дохристиянськими уявленнями про потойбічний світ. Наведено та про-
аналізовано різночасові записи з різних регіонів України.
Ключові слова: аграрна магія, апотропеїчна магія, Переполовення, Права середа, Рахман-
ський великдень, Навський великдень.
The article examines the cycle of calendar rites, customs and beliefs, which were observed
throughout Eastertide, a period between Easter and Pentecost (Whitsunday). These are the rituals
related to vernal and autumnal sowing and gardening, as well as to pre-Christian ideas on the
afterlife. Presented and analysed are records of different times and from Ukrainian different areas.
Keywords: agrarian magic, apotropaic magic, Mid-Pentecost (Perepolovennia), Fourth (Right)
Wednesday, Rahmanish Easter, Navish Easter.
В етнографічних дослідженнях
XIX – початку XX ст. значну увагу
приділено календарним обрядам і звича-
ям, приуроченим до таких великих цер-
ковних празників, як Різдво, Новий рік,
Водохреща, Масниця, Великдень, Трій-
ця, Купала та ін., адже вони мали давню
язичницьку основу й багату архаїчну об-
рядовість. Значно менше зафіксовано ри-
туалів, що були на периферії цих свят:
між весняним і літнім сонцестоянням.
Але вони мали не менш важливе госпо-
дарське та світоглядне значення. Так само
добре описані жниварські обряди і звичаї,
однак рідкісними можна вважати етногра-
фічні матеріали, що стосуються ритуалів,
пов’язаних із весняною та осінньою оран-
кою і сівбою, городництвом, аграрною
магією, хоча вони були вкрай важливі
для селянина-хлібороба. Майже на всій
території України цей цикл сільськогос-
подарських робіт випадав приблизно на
період між Великоднем (ранній – поча-
ток квітня) та Зеленими святами. У стат-
ті ми спробуємо створити уніфікований
образ українського народного календаря
цього періоду, використовуючи матеріали,
зібрані Михайлом Максимовичем, Кос-
тянтином Сементовським, Миколою Мар-
кевичем, Павлом Чубинським, Борисом
Грінченком, Василем та Петром Іванови-
ми, Іваном Франком, Василем Кравчен-
ком, Світланою Толстою, та власні записи
з Хмельниччини, Київщини, Черкащини
тощо.
1. «Роди, Боже, на всякого долю»:
обряди і звичаї, приурочені
до весняної сівби
Про майбутній урожай піклувалися
заздалегідь. Низку магічних дій викону-
вали вже під час жнив. Зокрема, на Ко-
ростенщині, коли зажинали ниву, зрізу-
вали по черзі три колоски і закопували
їх у землю. Через кілька днів одкопували
і дивилися, який колосок краще проріс і
зазеленів: перший, другий чи третій. По
тому дізнавалися, яка сівба дасть гар-
ний урожай: рання, середня чи пізня [7,
с. 375–376]. Якщо зима була довга і сніж-
на, у моєму рідному селі на Хмельниччи-
ні в день святого Юрія ходили на поле з
паскою «шукати корінця» жита чи пшени-
ці, щоб дізнатися, «чи буде пашня добра».
Цілушку з паски і крашанки закопували
у вуглі поля 1.
Дуже важливо було вибрати щасливий
день для сівби, так само й садіння городи-
ни. Усе сіяли і садили в той день, коли на
небі було багато хмар, бо вважали: якщо
небо чисте – врожаю не буде. Ці віруван-
ня й досі поширені по всій Україні. Хліб
сіяли на підповню, щоб колос був повний.
Щоб яра пшениця родила «чиста, як зо-
лото» (щоб вберегти її від куколю), багато
господарів сіяли її в Чистий (Великодній,
або Страсний) четвер. А щоб у її колоски
не вкидалась трав’яна хвороба «сажка»,
пшеницю сіяли в ту пору дня, коли вже не
видно диму з хат, і розсипали зерна в той
бік, куди віяв вітер на Явдохи (1 березня,
www.etnolog.org.ua
IM
FE
52
у перший день весни за ст. ст.). Якщо ж
пшеницю сіяли не в Чистий четвер, то сі-
вач одягав на себе ту сорочку, у якій він
причащався, її він одразу скидав із себе,
коли приходив з церкви після причастя.
Загалом перед виїздом у поле орач мив-
ся, одягав усе чисте, іноді й нову сорочку.
З цією ж метою, закінчуючи жати, мили
руки – щоб на наступний рік жито було
чисте, повне, важке, щоб аж гнулося до
землі [8, с. 50].
Жито не можна було сіяти в дощ, бо
воно буде «з метлицею» [2, с. 35]. Жито
сіяли в той день, у який випав перший
сніг, а гречку – коли був перший іній [2,
с. 35]. Коли ж сіяли просо, вибирали день
тижня, у який з’явилося багато хрущів.
Сівба проса переважно розпочиналася на-
прикінці Провідного тижня і відбувалася
кількома заходами, залежно від погоди.
«Якщо до Івана просо з ложки, то буде і
в ложку!» – тобто слід посіяти до кінця
травня. У просо нерідко також вкидалася
сажка, тому все насіння проса перепуска-
ли через полум’я або через дим від запа-
леної соломи. Також вірили, що запобігти
хворобі можна, вкинувши у вогонь жменю
проса перед самою сівбою. В обох випад-
ках сподівалися, що від такого очищення
проса вогнем воно вродиться «чистим, як
вода» [8, с. 52].
Ячмінь намагалися сіяти якнайрані-
ше, поки ще жаби не квакали. Вусатий
ячмінь каже своєму господареві: «Кинь
мене в кал, – я одіну тебе в жупан! Кинь
мене в грязь, то будеш князь!» [10, с. 15].
Або ще каже він: «Топчи мене в болото,
то буду, як золото!». За ячменем ішла в
ріллю яра пшениця, а після неї – рясний
овес. Гречку сіяли на зерно уже в червні,
як добре вигрілася земля («Не сій греч-
ки, поки не стрижеш овечки», – казали в
моєму рідному селі), а гречку-маївку сія-
ли власне на цвіт – для бджоли. Бджола
ж говорить господареві: «Годуй мене до
Івана, то наряджу тебе, як пана!». Горох
висівали на полі рано, разом з яриною,
бо він не боїться морозів. Бувало так, що
посіють горох, а ще й сніг впаде на ньо-
го. Найсприятливішим днем для його сів-
би вважали Лазареву (Вербну) суботу [8,
с. 53–54; 9, с. 3].
21 травня (ст. ст.), день пам’яті царя
Костянтина і цариці Єлени, вважали най-
сприятливішим для сівби льону. Якщо в
себе ще льон не посіяла, жодна господиня
не давала нікому насіння, боячись, що у
неї льон зведеться (те ж саме стосувалось
і всіх городніх культур) [2, с. 36]. Щоб
вродив гарний «головнистий» льон, у ко-
робку з насінням клали два варені яйця [2,
с. 77]. Для сівби вибирали високого здо-
рового чоловіка. Спочатку він двічі-тричі
підкидав угору яйце, а тоді тільки почи-
нав сіяти (Чернігівщина). На Київщині,
щоб волокно льону було білим, яйця вари-
ли і їли на полі, а щоб він ріс вищий, так
само доручали сіяти найвищому на зріст
чоловікові [8, с. 60]. На Коростенщині сі-
яли льон до Юрія (до 6 травня н. ст.).
Господиня виходила в поле, набирала
жменю льону і, сиплючи звисока, говори-
ла: «Порости такий довгий, як Юрій!» [7,
с. 376]. А щоб був чистий, вставляли у на-
сіння запалену страсну свічку, принесену
з церкви, і молилися Богу [7, с. 377].
Коноплі сіяли в середу і на молоди-
ку – щоб були гарні і щоб їх не вибива-
ли птахи. На Чернігівщині коноплі сіяли
надвечір, і того дня вже нічого не роби-
ли, особливо не забивали нічого в землю,
щоб коноплі не пішли в землю [2, с. 35].
На Полтавщині коли йшли сіяти коноплі,
то брали з собою сирі яйця. Прийшовши
на місце посіву, їх варили і їли. Шкара-
лупи з яєць розкидали по підмету, при-
мовляючи: «Роди, Боже, коноплі білі, як
ці яйця!». Вірили, що від цього коноплі
вродять кращі [9, с. 7].
У день, коли засівали ниву, не можна
було нічого позичати, щоб не віддати вро-
жай («щоб хліб не перейшов в другі руки»
[7, с. 377]). Ідучи вперше у поле орати,
остерігалися, щоб хто, боронь Боже, не
перейшов дороги з порожніми відрами, бо
у клуні буде порожньо [2, с. 35].
Готуючи зерно для посіву, до нього
додавали зерна, освячені на Великдень,
зерна з останнього снопа, з обжинкового
вінка, з дідуха, з коляди (перша вижа-
та на полі жменя колосся, яку на Різдво
ставили на покуті під образами), а також
ті зерна, якими засівали діти на Новий
рік. Також сипали освячене насіння з
останнього вимолоченого взимку снопа,
зерна з подвійних колосків. Практично
по всій Україні був звичай класти в на-
сіння «хрести», спечені в середу Хресто-
поклонного тижня (в день Середопістя).
Частину їх їли в той самий день, а час-
тину зберігали в засіках із зерном аж до
посіву [11].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
53
На Харківщині це печиво називали
«хрестці», або «хрещики». Їх випікали з
метою дати силу землі, орачеві та волам.
Білоруси пекли печиво у формі господар-
ських знарядь: серпа, коси, сохи. Тради-
ційно «хрест» пікся з житнього та пше-
ничного борошна, у нього додавали різні
злаки, монети, хрестик. Зерна жита й
пшениці втикали для того, щоб дізнатися,
на який хліб буде врожай. В один «хрест»
уткнуть зерно пшениці, в інший – ячме-
ню, в третій – вівса: яке з увіткнутих зе-
рен вийде наверх, на той хліб і буде уро-
жай [6, с. 50].
У великих селянських сім’ях намага-
лися виявити, хто з членів щасливіший,
щоб він і почав засівати. Для цього пе-
кли три особливих «хрести», і в один з
них господиня запікала яку-небудь моне-
ту. Ці «хрести» зберігали звичайно в зер-
ні, призначеному для посіву, і брали на
ниву. Там обходили з ними кругом ниви,
молилися Богу і троє чоловіків, узявши
по «хресту», розламували їх. У кого вия-
виться монета, той вважається щасливцем
і тому зачинати сівбу (Харківщина).
Слід зазначити, що хоч випікання
«хрестів» було загальним явищем для
всієї України, та ритуалізовані дійства
з ними мали вузьколокальний характер.
Так, на Харківщині, приїхавши на міс-
це сіяння, їх клали на землю, молилися
Богу, а потім з’їдали, розмочивши попе-
редньо у воді, при тому звичайно гово-
рили: «Дай же, Боже, і на наступний рік
їсти свій хліб!». Інші брали з собою лише
два «хрести»: один з’їдали, а другий за-
копували на ниві, щоб краще родила [12,
с. 108]. Деякі лише перший вийнятий з
печі «хрест» клали в зерно, призначе-
не для засіву, а решту з’їдали в цей са-
мий день. Приїхавши в поле, клали цей
«хрест» на край ниви, ставали обличчям
до сходу, проказували молитву «Отче
наш», потім, узявши в руку зерна, кидали
його на «хрест» навхрест і промовляли:
«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Гос-
поди, поможи, Господи, благослови, дай,
Боже, щастя!». Тоді сіяли першу жменю
зерна і їли піднятий з ниви «хрест». Якщо
в цей час над сіячем високо піднімалися
зі співом жайворонки, то це провіщало
добрий урожай, а якщо літали низько, то
поганий (Харківщина).
Крім того, що їли самі, «хрести» ці
давали їсти коням, волам, які обробляли
поле. У Курській губернії їх клали в овес,
а тоді також з’їдали в полі. На Волині їх
давали волам у той день, коли починали
весняну оранку. На Харківщині, Курщині
засівали поле, маючи із собою «хрести»,
так само, коли сіяли мак.
Узагалі, виїжджаючи в поле, ратай
обов’язково брав із собою хліб – або той,
що лежав на столі, або шматок паски, або
спеціально спечений коровай, або благо-
віщенську проскуру. З хлібом також чи-
нили по-різному: іноді його кришили в
зерно і засівали, іноді клали на землю,
іноді прив’язували в торбинці до решети,
із якого сіяли. Іноді сіяч брав скатерку,
розстилав у полі, клав на неї хліб, а тоді,
помолившись і перехрестивши ниву (або
поклавши чотири земні поклони на всі
чотири сторони світу), починав сіяти або
орати [11]. До речі, на Чернігівщині вва-
жали, що не можна їсти на полі доти,
доки сіяч не досіє до кінця: «Як гречку
сієш, так не можна їсти, аж поки досі-
єш, бо порожня буде, сама половка». Так
можна «проснідати» і будь-який хліб.
Тож завжди вирушали в поле натщесерце.
А оскільки першого дня сіяли небагато
(«головне – почин»), то після закінчення
роботи сідали снідати і перш за все з’їдали
«хрест» («хліб за хліб») або інший, при-
несений із собою, ритуальний хліб, тоді ж
давали його й худобі. Проскурку з’їдала
вся сім’я. Іноді хліб закопували в зем-
лю по краях ниви. Хліб мав нагодувати,
оплодотворити землю, повернути їй силу,
яку вона затратила на його виробництво.
Це була жертва землі перед засівом – за
майбутній урожай. «Хліб з хлібом сіяти
іду, аби був хороший урожай!» – про-
мовляв сівач із с. Поляна Свалявського
району Закарпатської області [11]. У полі
він цей хліб підкидав угору, щоб високо
росло, а тоді приносив додому. У с. Бере-
зово Хустського району Закарпатської об-
ласті перед першим засівом кидали вгору
жменю насіння, щоб росло таке ж високе,
а коли закінчували сіяти, підкидали вго-
ру мішок з-під зерна [11].
Щоб оплодотворити землю, нерідко в
кінці поля втикали в землю свячену вер-
бу, розкидали її або спалювали на ниві.
Символом плодючості було також і поро-
ся, тому кістки зі свяченого великоднього
поросяти також закопували на ниві. Те ж
саме робили зі шкаралупою яєць і з сами-
ми яйцями. Яйця також клали в корзину
www.etnolog.org.ua
IM
FE
54
з зерном. Після першої борозни, як орали
ниву, господар гладив коня одним яйцем,
а кобилу – двома. Нерідко брали в поле
свічку, сіяли із сокирою за поясом – це
мало відігнати від ниви всіх шкідників,
хвороби (вогонь, залізо, сталь мали очис-
ну й охоронну силу).
Вирушаючи перший раз у поле сіяти,
запалювали перед іконами свічі й лампа-
ди, збиралися всією сім’єю для молитви,
потім старший у родині кропив святою
водою худобу й зерно, а після цього ви-
рушали в поле. На Буковині вірили, що
поле, оброблене святою худобою, дасть
гарний урожай. Тому тут не тільки кро-
пили волів святою водою, давали їм їсти
хліб із сіллю, а й обкурювали ладаном
або різними освяченими травами. У полі
господар ще раз кропив їх святою водою.
Як правило, сіяли мовчки, але деінде
при цьому вимовляли різні формули-за-
клинання або побажання. Зокрема, на
Гомельщині, щоб був добрий урожай,
примовляли: «Зароди, Боже, мнє, а лю-
дям нє!». У Новгород-Сіверському повіті
перед початком сівби сіяч проказував по-
чаткову молитву «Во ім’я Отця, і Сина,
і Святого Духа. Амінь. В добрий час!».
А посіявши, говорив: «Уроди, Боже, на
трудящого, на ледащого, на просящого, на
крадящого і на всякую долю» [3, с. 16].
Або: «І не остав мене без хліба з моєю ху-
добою» (Полтавщина). Після повернення
додому іноді влаштовували обід урочисті-
ший, ніж у звичайні дні.
Певні прийоми магії застосовували
при садінні та сіянні городини. Так, на-
приклад, буряки намагалися сіяти в той
час, коли повний місяць, щоб були довгі
та рівні (Чернігівщина) [4, с. 20]. Щоб
гарбузи були круглі й великі, їх садили
або у Великодню суботу, або в той день,
як по небу ходили круглі білуваті хмари
[4, с. 21], або ще й тоді, коли «скотина»
(корови, воли) лежала, щоб такі гарбузи
лежали, як корови (Канівщина, Корос-
тенщина). У моєму селі існувала традиція
садити гарбузи в той час, коли червоно
сходить або заходить сонце, «щоб були
червоні, як сонце». При цьому замовля-
ли: «Ростіть такі, як діжки!» 2. Огірки
будуть довгі й зелені, якщо посіяти їх на
Івана Довгого (21 травня н. ст.) і на мо-
лодику [7, с. 355, 375]. Як сіють огірки,
то кажуть: «Ростіть такі, як пацюки!» 3.
У будь-яку суботу слід садити моркву,
щоб була солодка. Загалом вважали, що
картоплю і будь-яку городину добре са-
дити на Світлому (Пасхальному) тиж-
ні, але ні в якому разі не можна цього
робити на Вербному, інакше «все піде в
вербу», тобто буде безплідним. Коли са-
дили картоплю, також примічали, щоб на
небі було побільше хмарок (Хмельниччи-
на, Коростенщина). «Як садят картоплю,
то на полі закопуют яйце, щоб картопля
була чиста, як яйце», – повідомляє корес-
пондент із с. Бехи на Коростенщині [7,
с. 377]. Цибулю намагалися посадити на
підповню, щоб була кругла, як місяць 4,
а ще зарання, поки не почнуть квакати
жаби, інакше доброго врожаю не буде. На
Хмельниччині, навпаки, вважали, що як
уже вечорами чути гучні жаб’ячі концер-
ти, то можна все сіяти і садити – земля
прогрілася 5. Як садять цибулю, то ка-
жуть: «Рости, цибульо, така, як дуля!» 6.
На Коростенщині цибулю старались са-
дити на молодику і в пісний день, щоб
черви не нападали. На Чернігівщині в
той день, як збирались садити цибулю,
господиня намагалась не сердитися і не
лаятися, а як ішла вже садити, старала-
ся поцілувати чоловіка чи так кого, щоб
цибуля була солодка [2, с. 76]. На Корос-
тенщині, у с. Бехи, перед тим, як садити
капусту, господиня хапалася за голову,
щоб капуста була велика і тверда, як го-
лова [7, с. 68]. А як посадить, приносила
горшка та камінь і приказувала: «Рости
велика, як горщок, і тверда, як камінь».
Горшка й каменя клали в кінці грядки [7,
с. 376]. Схожий ритуал відбувався і на
Полтавщині. Його описав Михайло Мак-
симович: завершивши роботу, на початку
грядки городниця ставила догори дном
великий горщик, клала на нього камі-
нець, а зверху – білу хустку – для того,
щоб капуста була «туга, як камінець, го-
ловата, як горщок, а біла, як платок!». На
початку ж садіння вона виконувала цілий
ряд магічних дій із заклинальними фор-
мулами. Беручись за перше стебло роз-
сади, вона хрестилася зі словами: «Дай
же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточ-
ка приймалась і в головки складалась!».
Потім вона хапалась за голову, била себе
по стегнах, примовляючи: «Щоб моя ка-
пусточка була із кореня коренистая, а із
листу головистая!». Присідаючи до землі,
господиня говорила далі: «Щоб не росла
високо, а росла широко!». Посадивши сте-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
55
бло в землю, вона придавлювала грядку
коліном – «щоб була туга, як коліно!» [8,
с. 60–61].
На Канівщині на Спаса (19 серпня
н. ст. в день Преображення) баби ляка-
ли капусту, щоб головата була. Госпо-
диня йшла вдосвіта на грядки й гукала:
«Добридень тобі, капусточко! Ану лиш!
Прийшов святий Спас, вже б тобі в голо-
вки складатися час!» (вар.: «тебе різати
час!» [4, с. 21; 8, с. 130]). Тоді хрестилась
і йшла додому не озираючись.
Менше відомостей зафіксовано про
звичаї, пов’язані із сівбою озимих куль-
тур. Як правило, вони були приурочені
до дня осіннього сонцестояння (1 верес-
ня за ст. ст., тобто до початку індикту).
У цей день православна церква поминала
св. прп. Симеона Стовпника, якого в на-
роді називали «Семеном Літопроводцем»,
бо за всіма погодними ознаками в цей пе-
ріод уже наступала осінь з її першими за-
морозками, холодними дощами, довгими
темними вечорами. Природа немовби за-
вмирала, готуючись до зимового сну, зем-
ля щедро віддала всі свої дари – з поля,
з городу, із саду.
Наприклад, на Хмельниччині досі вва-
жають, що до Семена росте все, а після
Семена нічого вже не росте 7. Тому до
цього дня намагались завершити збір го-
родніх культур – картоплі, буряків, зно-
сили кавуни й дині з баштанів, гарбузи,
капусту. Розпочиналася заготівля насіння
та овочів на зиму (квасили капусту, яблу-
ка), починали збирати на зиму яйця. Вва-
жали, що як минув день Семена, можна
сіяти озимі культури. Однак сівба озимих
(жита, пшениці) в південніших регіонах
розпочиналась задовго до Семена, прак-
тично відразу ж після жнив. «А він оре,
оре, на шлях поглядає, а його дівчина
жито зажинає», – співається в пісні. На
Поліссі ж приказували: «До Семена сіють
озиме жменькою, а після Семена – мір-
кою, щоб густіше сходило». Тут вірили,
що саме на Семена (14 вересня) добре
жито засівать. Засіваючи поле, господар
приказував:
Семеню, Семеню,
Дам я тобі пашні жменю,
Пашні жменю, не полови,
Щоб доїлися корови 8.
На Поліссі ж була своя магія: коли гос-
подар ішов засівати, господиня кропила
його, коней і кругом воза свяченою водою,
промовляючи: «Будьте здорові і дужі, як
орданська вода». А як починав сіяти, мо-
лився так: «Роди, Боже, на всякого долю,
пошли добру пору й час і не вменшай вро-
жаю повсякчас!» [7, с. 362].
У північних регіонах України, а також
на Гомельщині в цей день справляли «за-
сівки» – готували святковий обід. У цей
самий період розпочинали зябову оранку
під ярові культури.
2. переполовення. Вознесіння.
Рахманський великдень.
На четвертому тижні після Великодня,
у середу, випадає половина (25 днів) між
Паскою і П’ятидесятницею. Тому в цей день
свята православна церква звершує свято
Переполовення, на честь якого одправля-
ють Божественну літургію та молебень із
водосвяттям. Як середині посту, що випа-
дає на Хрестопоклонному тижні в середу,
так і середині Пасхального періоду народ
надавав особливого значення. Фактично
ця середа означала в народних уявленнях
межу між весною і літом. До Переполовен-
ня була весна, а від цього свята розпочина-
лося літо. До цього дня забороняли купа-
тися в річці, а після Переполовення можна
було вже купатися. Народна традиція по-
яснювала це так: «Кажуть, колись Божа
Мати перепливала річку і після того вода
в ній стала тепла, так що можна вже ку-
паться» (с. Бехи Коростенського пов.) [7,
с. 373]. Ця легенда в різних варіантах по-
ширена по всій Україні, звідси й походить
інша назва свята – Переплавна середа.
Однак у різних регіонах цю назву пояс-
нюють по-різному: у цей день Матір Божа
з Ісусом Христом перепливала через річку
на трісці в Єгипет, щоб Ірод не вбив Мла-
денця (Київщина) [15, с. 30]; Божа Мати
пливала через річку з Дитям: на одній
руці тримала маленького Ісусика, другою
гребла – і Господь дав Їй третю руку, –
таким чином виникла ще й народна версія
походження чудотворного образу «Троєру-
чиця» (Полісся) 9; не можна купатися до
Переплавної середи, бо ще Божа Мати не
перепливала через річку; Ісус Христос пе-
реплив через річку, тому вже можна купа-
тися; у цей день Бог перепливає через воду
[13, с. 300, 347]. На Харківщині вірили:
якщо почати купатися до Переполовення,
то в той рік буде багато утоплеників і по-
жеж [5, с. 140].
www.etnolog.org.ua
IM
FE
56
Переполовення мало в народі бага-
то локальних назв, особливо на Поліс-
сі: Половенська середа, Поплавна середа
(бо Божа Мати плавала), Переплавлен-
ня, Суха середа, Оброчна середа (в цей
день постилися, щоб дощ пішов і був до-
брий урожай), Градова середа. Залежно
від назви, звершувалися в цей день певні
обрядодії або існували заборони на пев-
ні види робіт. Там, де святкували Суху
середу (Полісся), заборонено в цей день
працювати на землі, бо висохне земля; го-
родити плоти (бо можна загородити дощ);
роботи в полі (сіяти, садити) – бо все це
згодом виб’є град. На поле ходили після
літургії хресним ходом, священник читав
молебень і освячував поле, тоді обходили
кругом поля хресним ходом. Примічали,
якщо піде після цього дощ, буде «негід-
ливе» літо, а якщо ні – літо буде сухе [13,
с. 300, 347]. Хліби освячувалися в цей
день і в Полтавській губернії.
Тут, на Полтавщині, а також на Хар-
ківщині, Київщині, Черкащині Перепо-
ловення називають «Права середа» [8,
с. 61]. У цих регіонах відома веснянка:
Ой у Праву середу, середу,
Пасла дівка череду, череду.
Загубила корову, корову,
Запалила діброву, діброву 10.
Смертним гріхом вважали працювати
в Праву середу, особливо на полі. Народ
твердо пам’ятає, коли, кого і яка досягла
кара за недотримання цієї заборони [10,
с. 19].
На Тернопільщині вірили, що цього
дня не можна орати, бо плугатар з кіньми
чи волами може провалитися під землю.
Тут існує легенда, що необачний орач ко-
лись таки провалився, і якщо в цей день
прикласти вухо до землі, то можна почути
«гей!», «гей!» [16, с. 114–115]. На Праву
середу до сходу сонця обходили з іконою
навколо двору для убезпечення його від
пожежі (Харківщина) [5, с. 140].
На Херсонщині (с. Білозерка) в цей
день також відбувалося водосвяття, після
якого жінки обливали водою одна одну,
бабів і дівчат, вважаючи, що разом із
ними обіллють і відьму, щоб вона не за-
тримала дощів, тому що облита на Пере-
половення відьма вже не посміє зробити
це, і літо буде сприятливим [14, с. 96].
На Наддніпрянщині вважали, що в
Праву середу добре сіяти коноплі, щоб
були «правими», рівними, як середа; до-
бре висівати огірки, щоб прямі росли [8,
с. 62]. На Хмельниччині намагались по-
сіяти квасолю, щоб вона добре висихала,
бо тут цю середу називають не тільки
«Правою», а ще й «Сухою» 11. При цьому
проказували таке поетичне замовляння:
«Скільки на вишні цвіту, то щоб стільки
було на стеблі стручків!» 12. На Харків-
щині вірили, що як у цей день народиться
яка-небудь худоба, то вона буде «полово-
го кольору» (від «Переполовення») [5,
с. 140].
У Галичині, на Гуцульщині, на Поділлі
Переполовення відоме під назвою Рахман-
ський великдень. Так, галичани вірили,
що десь далеко, на сході, за чорними мо-
рями живуть люди, що звуться рахмана-
ми. Живуть вони щасливо, суворо дотри-
муються посту і лише один день на рік,
на Великдень, їдять м’ясо. Рахманський
же великдень припадає на Переполовен-
ня, коли до них по морю припливе шка-
ралупа освяченого яйця. Від цього повір’я
виникло в Галичині прислів’я: «Постимо,
як рахмани» [10, с. 19].
На Поділлі та на Волині (Літинський,
Ушицький, Луцький повіти) вірили, що
рахмани – це також християни, але вони
не мають власного літочислення, тому ді-
знаються про Паску з того, як побачать
на воді шкаралупи від крашанок, які при-
пливають до них саме на Переполовення,
через три з половиною тижні після нашого
Великодня, бо живуть вони за далекими
морями, під землею [15, с. 30; 16, с. 109–
112]. Важливо і ось що: шкаралупи з яєць
потрібно пускати на Дніпро чи в іншу річ-
ку по одній, як човники. На Вінниччині
цей ритуал доручали здійснювати дітям:
«Ну коли сі яйці приплинут – ну так міні
мама казала, шо бири сю миску з шкара-
лупою… А я кажу: “Мамо, а я тако піду
висиплю” – “А ти ни сип! Тако сядь і пус-
кай!.. Шоб плили й плили”» [16, c. 119].
У гуцулів побутувало вірування, що
рахмани живуть в іншому світі, під во-
дою, де є все, як і на землі, – трава, де-
рева, небо. Іван Франко зафіксував у
Стрийському повіті народні уявлення про
те, що рахмани живуть біля великих вод,
у які вливаються всі ріки, або за морями.
Коли шкаралупа з крашанки припливає
до рахманів, вона знов заповнюється яй-
цем, і кожного такого яйця вистачає на
12 осіб! Якщо в Рахманський великдень
www.etnolog.org.ua
IM
FE
57
прикласти вухо до землі, то можна по-
чути, як рахмани під землею дзвонять у
церковні дзвони (тобто святкують Велик-
день) [16, с. 111–112, 118–119]. На Поліссі
зафіксовано звичай святкувати Рахман-
ський великдень у четвер, за тиждень до
Вознесіння, або в четвер після Тройці [1,
с. 81–83].
У науці немає одностайної думки про
рахманів, та однозначно, що це давні,
дохристиянські уявлення про померлих
предків, їхній дивосвіт, і що ці уявлення,
певно, побутували в давнину по всій тери-
торії України. Це засвідчує поширений по
всій Україні звичай пускати на проточну
воду шкаралупи з освячених крашанок,
а також й інші освячені речі (паралельно
існує й традиція спалювати їх – це два
шляхи відправлення у світ померлих, не-
бесний або підземний).
Цю думку підтверджують вірування,
що їх зафіксували Костянтин Сементов-
ський і Василь Кравченко на Київщині та
Київському Поліссі, у яких рахмани змі-
шуються з міфічними «навами», тобто по-
мерлими (слов’янське «навь» – мертвий,
«навій» – той, що належить померлим).
Можливо, саме це й є найдавніша, пер-
вісна основа цих народних уявлень. Та
К. Сементовський зауважив, що в Ки-
ївській губернії в четвер на Русальному
тижні (після Тройці) урочисто святкують
Навський великдень – звільняють себе і
худобу від будь-якої роботи, згадують і
майже повторюють Великдень. І ось чому:
є десь за морем народ «нави», який живе
безтурботно, несвідомо. Коли настає ра-
дісне свято Великодня, селяни, щоб роз-
ділити з ними цю радість, кидають на
воду червоні шкаралупи яєць, які саме в
Зелений четвер припливають до берегів,
де живуть нави, – і тоді вони теж святку-
ють Великдень [10, с. 21–22].
В. Кравченко зафіксував таку легенду
у с. Бехи Коростенського повіту. Колись
давно, як за князя Володимира прийняли
християнську віру, далеко від нас жили
люди – нави, які її також прийняли. Але
як календаря в їх не було і письменних
людей також, то вони не знали, коли
справлять їм Паску. Князь Володимир
сказав: «Тоді будете святкувати, як до вас
по річці припливуть скорлупки з краша-
нок». А кияни на перший день Великодня
повинні були ці шкаралупки пускати на
річку. І якраз вони до навів припливали
четвертого дня (тобто у Великодній чет-
вер) – і вони з того дня починали свят-
кувати свій (Навський) великдень [7,
с. 373].
І от ми знайшли той текст, який зв’язує
роздроблений під впливом християнсько-
го світогляду єдиний колись цикл вірувань
та обрядів, пов’язаний з поминаннями по-
мерлих, які відбувалися на межі весни й
літа. Можна навіть з’ясувати рамки цьо-
го поминального циклу – приблизно від
Великодня до Зелених свят, які завершу-
валися Проводом русалок, у давнину це
міг бути якраз період весняного розквіту
природи.
Річ у тім, що на Волині й на Поліссі ві-
домий Навський великдень, який святку-
вали саме в четвер після Паски, на Вели-
кодньому тижні. Він тут має різні назви:
«мавський», «мамський», «намський»,
«навський», «наський», «бабський», «дам-
ський великдень», «навська (намська)
паска» [13, с. 152–154]. Очевидно, це й
був початок поминання померлих у до-
християнські часи, адже вірування й ле-
генди, пов’язані з ним, мають дуже слабкі
християнські нашарування. Отже, це й є
архаїчна, первісна суть свята, яке згодом
(лише частково!) було перенесено на Про-
води, тобто Фомину неділю, набуло хрис-
тиянського відтінку. Власне, суть «про-
водів» – це відправлення заупокійних
служб у храмах та на могилках пасхаль-
ним чином, спільна трапеза всіх родичів
або й усіх мешканців села на цвинтарі. Усі
ж інші ритуали мають мандрівний харак-
тер, виконуються в різні дні. Наприклад,
і нині на Поліссі, яке зберегло найархаїч-
ніші пласти культури, зафіксовані звичаї
та вірування, які цілком підтверджують
нашу думку. Передусім, вірили, що у цей
четвер покійники виходять з могил, тобто
приходять у світ живих. Якщо сісти вночі
коло вікна, то можна побачити, як вони
йдуть усі до церкви [13, c. 152]. Тому в
цей вечір варили для покійників яєчка
і клали на стіл – вони прийдуть і поба-
чать. (Ми зафіксували легенди про те,
що покійники заходять додому у Велико-
дню ніч, заглядають до кошика, призна-
ченого на освячення 13). У цю ж ніч має
залишатися на столі вся їжа і посуд [1,
с. 273–281].
У четвер вранці поліщуки ходили на
кладовище «будити покійників». Наводи-
ли порядок на могилі, перемінювали руш-
www.etnolog.org.ua
IM
FE
58
ники і «хвастухи» на хрестах, застеляли
могили полотном, качали освячені яйця по
могилі і клали їх на хрести, розламавши
по шматочку – кожному по два шматочки
зі словами: «Нехай попоїсть». Іноді яйця
клали на могили, щоб їх другого дня за-
брали жебраки, із тією ж метою клали на
могили млинці. Несли також і для себе
паску, крашанки, вино – спочатку клали
все це на могили (рудимент жертвопри-
ношення), а тоді споживали самі або від-
давали прохачам, пригощали їх просто
на могилах («нищий», «дід» у народному
світогляді уособлював не лише померло-
го, а навіть самого Бога). Іноді крашанки
закопували на могилах (у дар померлим
батькам, дітям чи онукам).
У цей день заборонені будь-які види
робіт, особливо в полі. Ми зафіксували
низку легенд про те, як були покарані ті,
хто порушив цю заборону. Приміром, на
Хмельниччині розповідають, як одна жін-
ка, не зважаючи на застереження своїх ро-
дичів, пішла в поле, що було коло лісу, са-
пати буряки. Опівдні вона побачила гурт
дівчаток, що з вереском стрибали житами,
прибрані у віночки і в стрічки. Догадав-
шись, що це мавки (дівчата, що вмирають
малими), і знаючи, що вони можуть за-
лоскотати, вона втекла з поля, залишивши
свитку, яку мавки пошматували на тонень-
кі «ґнотики» (вервечки) 14. Інший чоловік,
за повір’ями моїх земляків, помер від того,
що на Мавський великдень пішов копати
рів 15. Ще інша жінка пішла з дитиною
до річки прати білизну, але тієї ж миті зі-
рвався такий сильний вітер, що мало не
вкинув у воду її та дитину (Хмельниччи-
на) 16. За роботу на Мавський великдень
померлі (мавки) карають тим, що у поруш-
ника заборони де-небудь на тілі виростає
«мавська кістка», або «ґуля» – невелике
затвердіння під шкірою. Щоб позбутися її,
слід прикласти те місце до тіла мерця або
обчеркнути мертвою кісточкою, знайде-
ною на цвинтарі, тобто віддати померлому
(Хмельниччина) 17.
Святкування Мавського великодня відо-
ме не лише на Волині, Поділлі, а й на Ліво-
бережній Україні – Київщині, Полтавщині,
Харківщині, Херсонщині. Досить широ-
кий ареал побутування розширює й часо-
ві рамки свята: понеділок першого тижня
Великого посту (дуже локально), Чистий
четвер, четвер Русального тижня. Та все
ж найчастіше пов’язується він із Велико-
днім, Світлим четвергом. Як і на південно-
східній Волині, на Лівобережжі в цей день
вшановували мавок – померлих нехреще-
них дітей. Вважали, що саме на Мавський
великдень вони виходять із землі, вигра-
ють по житах і в лісі аж до Зелених свят,
поки квітує жито. Тут вірування в мавок
переплітаються з віруваннями в русалок,
однак на Хмельниччині вважали, що мав-
ки (їх ще називали «лоскотухи») походять
від померлих дівчат, тому вони особливо
небезпечні для парубків – при зустрічі за-
лоскочують їх до смерті. На Хмельниччині
існує легенда про те, що хлопець, який ко-
хав дівчину, після її смерті зустрів її в полі
мавкою, спіймав за руку, але вона втекла,
парубок же несподівано вмер – і так вони
поєдналися на тому світі 18.
На Слобожанщині вірили в те, що по-
мерлі приходять у цей день до церкви на
службу, тому вночі слід запалити свічку
або лампадку, щоб праведні душі могли
знайти дорогу. Опівночі тієї доби під зву-
ки труби або церковного дзвона, який б’є
тричі, померлі встають із гробів і пряму-
ють до місцевої церкви. На чолі процесії
йде померлий священник, який служив у
тому селі. Він виголошує молитву, після
чого двері церкви самі одчиняються, увесь
люд входить до храму і смиренно слухає
відправу. Біля вівтаря стоять діти, трима-
ючи в руках крашанки, набиті клоччям.
Після служби всі христосуються і вихо-
дять із церкви. Виголосивши проповідь,
священник зачиняє двері храму. Невдовзі
піють треті півні, й мерці розходяться ко-
жен у свою могилу [15, с. 17].
Незважаючи на всю зворушливість си-
туації, зустріч з ними вкрай небезпечна:
у ту ніч не захищає ні хрест, ні молит-
ва, єдиний рятунок – втікати, не огляда-
ючись. Не чіпають мерці лише того, хто
здогадається облитися водою. За віруван-
нями слобожан, мав вмерти і той, хто по-
бачить покійників у церкві.
У Пасхальний період (від Великодня
до Вознесіння) не слід відмовляти в ми-
лостині жодному прохачеві, сам Христос
ходить у цей час по землі у вигляді же-
брака (Харківщина) [10, с. 18]. На По-
ліссі вірили, що до Вознесіння не можна
нічим бити по землі, тому що по ній іще
ходить Христос.
Свято Вознесіння православна церк-
ва відзначає в четвер шостого тижня
після Великодня, за 10 днів до Тройці
www.etnolog.org.ua
IM
FE
59
(П’ятидесятниці). Через це його ще на-
зивають «Вшестя» (в шостий четвер).
В Україні, на відміну від Росії, народна
звичаєвість, приурочена до цього дня, не
дуже багата. На Поліссі вірили, що на
Вшестя Господь піде на небо і зішле те-
пло, тож почнеться справжнє літо. Також
вірили, що як не буде дощу на Вшестя, то
не буде іще шість тижнів, а якщо буде –
то наступні шість тижнів йтиме дощ.
До Вшестя фарбували яйця, віталися
«Христос воскрес», вірили, що хто помре
до Вшестя, того душа піде до Раю. Також
на Поліссі вірили, що Бог іде до неба в
обід, тому їжу після сніданку залишали
на столі – то Богу на дорогу. На Харків-
щині напередодні або на саме свято пекли
«драбинки» – хлібці у формі драбини й
вішали або ставили їх на божницях, до
ікон, щоб Господь по цій драбинці міг ви-
лізти на небо. В урожайні роки такі «дра-
бинки» пекли з великою кількістю пере-
кладин, а в неурожайні – з малою, тому
що тоді «небо буває ближче» [5, с. 141].
У Сіверському краї, над Десною, у день
Вознесіння пекли млинці, що їх там на-
зивали «божими онучами». Такі ж млинці
там пекли і на Переполовення, і це назива-
лось «підсаджувати Бога на небо». Проте
українське прислів’я стверджує: «Не при-
йдеться у середу Вшестя, а все у четвер» –
тобто всьому свій час… [8, с. 62].
Отже, до засобів прогностичної аграр-
ної магії належать такі ритуали: воро-
жіння на колосках про майбутній уро-
жай різних злаків; вибір щасливого дня
для початку сівби; вибір сіяча; ритуаль-
не омивання до і після сівби; засівання
поля неодмінно в чистій або й новій оде-
жі; приготування насіння та магічні дії з
ним; очищення насіння вогнем або димом;
випікання спеціального печива та магічні
дії з випічкою на полі і вдома; окроплен-
ня святою водою, обкурювання ладаном
худоби і реманенту; дотримання низки
прикмет, пов’язаних із погодою та поряд-
ком висівання культур; заборона позичати
чи дарувати кому-небудь насіння до по-
чатку сівби; заборона давати що-небудь
з господарства у день сівби; ритуальні
дійства на ниві перед початком та після
закінчення сівби; використання низки са-
кральних предметів під час сівби (хліб,
свічка, сокира, яйце); жертвоприношення
землі перед початком сівби; виголошення
магічних формул, замовлянь і молитов пе-
ред початком сівби тощо. Схожі ритуальні
дійства відбувалися і під час посадки го-
родини. Однак їх виконували переважно
жінки. Тут перше місце належить магії
жіночого тіла (голові, стегнам, коліну, ку-
лаку), а також явищам природи (сонцю,
місяцю, хмарам). Повсюдно поширена за-
борона на польові та городні роботи в той
час, коли в селі є покійник. У ці дні не
дозволено також чіпати насіння, заготов-
ляти запаси на зиму.
Особливого значення народ надавав
дню Переполовення (середа четверто-
го тижня після Великодня). Фактично
вона маркувала в народних уявленнях
межу між весною і літом. Цей день має
цілу низку різних номінацій, із якими
пов’язані різні ритуали та вірування. До
апотропеїчної магії цього дня належать:
заборона купатися до Переполовення з ме-
тою відвернення від утоплеників і пожеж;
обхід з іконою кругом обійстя з метою
відвернення пожежі; одноденний піст із
метою викликання дощу; низка заборон,
пов’язана з відверненням посухи і граду,
а саме: заборона працювати в полі і взага-
лі на землі, городити плота, орати, копа-
ти, сіяти, садити; обливання водою з ме-
тою знешкодити відьму, яка ховає дощові
хмари; обходи та освячення нив. На межі
весни й літа відбувалися дохристиянські
обряди поминання померлих. Цей обря-
довий комплекс зберігся донині в локаль-
них святкуваннях Мавського, Навського,
Рахманського та Русального великодня. З
ними пов’язані майже ідентичні уявлен-
ня та вірування, низка жертвоприношень,
поминальні трапези, заборони будь-яких
господарських робіт.
примітки
1 Записано 6 вересня 1990 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від матері, Іваннікової Тетяни Варсо-
нівни, 1939 р. н.
2 Записано 6 вересня 1990 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від матері, Іваннікової Тетяни Варсо-
нівни, 1939 р. н.
3 Записано 7 вересня 1992 р. в с. Губча Ста-
рокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.
від матері, Іваннікової Тетяни Варсонівни,
1939 р. н.
4 Записано 6 вересня 1990 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від матері, Іваннікової Тетяни Варсо-
нівни, 1939 р. н.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
60
5 Записано 6 вересня 1990 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від матері, Іваннікової Тетяни Варсо-
нівни, 1939 р. н.
6 Записано 7 вересня 1992 р. в с. Губча Ста-
рокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.
від матері, Іваннікової Тетяни Варсонівни,
1939 р. н.
7 Записано у вересні 2013 р. в с. Губча Ста-
рокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.
від матері, Іваннікової Тетяни Варсонівни,
1939 р. н.
8 Записано у вересні 2013 р. в с. Губча Ста-
рокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.
від матері, Іваннікової Тетяни Варсонівни,
1939 р. н.
9 Записано у квітні 2010 р., у Великодню
ніч, у Києві в Покровській церкві на Подолі
від парафіянина Крисенка Дмитра. Розпові-
дала його бабуся.
10 Записано в липні 1989 р. у с. Стецівка
Звенигородського р-ну Черкаської обл.
11 Записано 25 травня 1994 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від Мартинюк Тетяни Давидівни,
1931 р. н.
12 Записано 7 вересня 1992 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від матері, Іваннікової Тетяни Варсо-
нівни, 1939 р. н.
13 Записано 1989 р. в с. Гнідин Бориспіль-
ського р-ну Київської обл. від Борисенко Ма-
рії Юхимівни, 1914 р. н.
14 Записано 3 лютого 1988 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від Варави Панасії Аврамівни,
1927 р. н.
15 Записано 15 травня 1988 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від матері, Іваннікової Тетяни Варсо-
нівни, 1939 р. н.
16 Записано 15 травня 1988 р в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від матері, Іваннікової Тетяни Варсо-
нівни, 1939 р. н.
187 Записано 24 серпня 1988 р. в с. Губ-
ча Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від Королюк Марини, 1911 р. н.
18 Записано 19 серпня 1989 р. в с. Губча
Старокостянтинівського р-ну Хмельниць-
кої обл. від респондентки з кута Осадьби.
Джерела та література
1. Агапкина Т. А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-лет-
ний цикл. Москва : Индрик, 2002. 816 с.
2. Гринченко Б. Д. Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и проч. Чернигов: Земская
типография, 1901. 488 с.
3. Гринченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней
губерниях. Чернигов : Типография губернского земства, 1895. Вып. 1. 308 c.
4. Гринченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней
губерниях. Чернигов: Типография губернского земства, 1897. Вып. 2. 390 с.
5. Иванов П. В. Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии. Сборник
Харьковского историко-филологического общества. Харьков : Печатное дело, 1907. Т. 17. 216 с.
6. Иванов П. В. Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии / упо-
рядкув. та передмова М. М. Красикова. Харків : «Майдан», 2007. 58 с.
7. Кравченко В. Г. Зібрання творів та матеріалів архівної спадщини Василя Кравченка / упо-
ряд. О. Рубан. Київ : ІМФЕ, 2009. Т. 2. 640 с.
8. Максимович М. О. Дні та місяці українського селянина. Київ : Обереги, 2002. 189 с.
9. Маркевич Н. А. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. Киев, 1991. 174 с.
10. Сементовский К. М. Замечания о праздниках у малороссиян (посвящается любителям
старины). Маяк. Санкт-Петербург, 1843. Т. XI. С. 1–44.
11. Соколова В. К. Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белоруссов
ХІХ – начало ХХ вв. Москва : Наука, 1979. 287 с.
12. Сумцов М. Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка. Харків : Акта, 2002. 282 с.
13. Толстая С. М. Полесский народный календарь. Москва : Индрик, 2005. 600 с.
14. Чернявская С. А. Обряды и песни села Белозерки Херсонской губернии, записанные Со-
фией Андреевной Чернявской. Харьков, 1893. 85 с.
15. Чубинський П. П. Мудрість віків : у 2 кн. Київ : Мистецтво, 1995. Кн. 2. 223 с.
16. Шалак О. И. «Рахманьский великдень» на Подолии (Украина): Происхождение, осо-
бенности бытования в XIX–XXI столетии. Духовна култура и религиозност некад и данас:
различити контексти и традициje / уредници др. Ивица Тодорович, др. Гордана Благоjевич.
Београд, 2012. С. 107–121.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
61
references
1. AGAPKINA, Tatiana. Mytho-Poetic Basis of the Slavonic Folk Calendar. A Vernal-Aestival
Cycle. Moscow: Indrik, 2002, 816 pp. [in Russian].
2. GRINCHENKO, Boris. Vox Populi. Lesser Russian Stories, Fairy Tales and So Forth.
Chernigov: Zemstvo’s Publishing House, 1901, VIII+488 pp. [in Russian].
3. GRINCHENKO, Boris. Ethnographic Materials, Collected in the Chernihiv and Neighbouring
Governorates. Chernigov: Governorate’s Zemstvo Publishing House, 1895, iss. 1, 308 pp. [in Russian].
4. GRINCHENKO, Boris. Ethnographic Materials, Collected in the Chernihiv and Neighbouring
Governorates. Chernigov: Governorate’s Zemstvo Publishing House, 1897, iss. 2, 390 pp. [in Russian].
5. IVANOV, Piotr. Activities and Beliefs of Peasants of Kupiansk District, Kharkov Governorate.
In: The Collection of the Kharkov Historical and Philological Society. Kharkov: Printing, 1907,
vol. 17, 216 pp. [in Russian].
6. IVANOV, Piotr. Activities and Beliefs of Peasants of Kupiansk District, Kharkov Governor-
ate. Compiled and prefaced by Mykhaylo KRASYKOV. Kharkiv: Maydan, 2007, 58 pp. [in Russian].
7. KRAVCHENKO, Vasyl. Collected Works and Materials of Vasyl Kravchenko’s Archival Heritage.
Compiled by O. RUBAN. Kyiv: IASFE Publishing House, 2009, vol. 2, 640 pp. [in Ukrainian].
8. MAKSYMOVYCH, Mykhaylo. Days and Months of Ukrainian Peasants. Translated from the
Russian by Volodymyr Hnatiuk. Kyiv: Amulets, 2002, 189 pp. [in Ukrainian].
9. MARKEVICH, Nikolay. Customs, Beliefs, Cuisine, and Beverages of Lesser Russians. Kiev,
1991, 174 pp. [in Russian].
10. SEMENTOVSKYI, Kostiantyn. Notes on Lesser Russian Holidays (Dedicated to Lovers of
Antiquity). In: Stepan BURACHOK, ed.inchief, The Beacon, A Journal of Modern Enlightment,
Art, and Education in the Spirit of the Russian Nation. St. Petersburg, 1843, vol. XI, pp. 1–44 [in
Russian].
11. SOKOLOVA Vera. Vernal-Aestival Calendar Rituals of Russians, Ukrainians, and Belarusians
of the XIXth to Early XXth Centuries. Moscow: Science, 1979, 287 pp. [in Russian].
12. SUMTSOV, Mykola. Slobozhahshcnyna Residents. A Historical and Ethnographic Study.
Kharkiv: Acta, 2002, 282 pp. [in Ukrainian].
13. TOLSTAYA, Svetlana. The Polissian Folk Calendar. Moscow: Indrik, 2005, 600 pp. [in
Russian].
14. CHERNIAVSKA, Sofiya. Rites and Songs of the Village of Bilozerka (Kherson Governorate),
Recorded by Sofiya Andreevna Cherniavskaya. Kharkov, 1893, 85 pp. [in Russian].
15. CHUBYNSKYI, Pavlo. Wisdom of the Ages. The Ukrainian Ethnography in Pavlo Chubynskyi’s
Creative Heritage: in Two Books. Kyiv: Art, 1995, bk. 2, 223 pp. [in Ukrainian].
16. SHALAK, Oksana. Observance of the Mid-Pentecost Festival in Podillia (Ukraine): Origin
and Features of Its Holding in the XIXth to XXIst Centuries. In: Ivica TODOROVIC and Gordana
BLAGOJEVIC, eds., Spiritual Culture and Religiosity Then and Today: Different Contexts and
Traditions: An International Thematic Collection. Belgrade, 2012, pp. 107–121 [in Russian].
SUmmary
In ethnographic studies of the XIXth to early XXth centuries, a considerable attention was paid
to calendar rites and customs timed to major church holidays. However, there were far fewer rituals
on the periphery of these holidays: between the vernal equinox and the aestival solstice. Yet, they
were no less significant economically and philosophically. Ethnographic materials related to rituals
associated with vernal and autumnal sowing gardening, and agricultural magic are also considered rare.
Though, they were extremely important for a peasant-farmer. Almost throughout Ukraine, this cycle
of agricultural work fell on the period approximately between Easter and Pentecost (Whitsunday).
The article’s authoress presents a unified image of the Ukrainian folk calendar of this period. The
article uses the materials collected by ethnographers and folklorists of the XIXth–XXth centuries as
well as the authoress’ own records.
The means of prognostic agrarian magic embrace the following rituals: the divination on ears of
corn about the future harvest of various cereals; the choosing of a happy day to start sowing; the
choice of a sower; the ritual washing before and after sowing; the sowing of the field necessarily in
clean or new clothes; the preparation of seeds and magical actions on it; the cleaning of seeds by fire
or smoke; the baking of special cookies and magical actions with baking in the field and at home;
www.etnolog.org.ua
IM
FE
62
the sprinkling with holy water; the fumigation of cattle and stock with incenses; the observance of
a number of signs related to the weather and the order of sowing crops; a ban on lending or giving
seeds to anyone before sowing; a ban on giving anything from the farm on the day of sowing; ritual
actions in the field before and after sowing; the use of a number of sacred objects during sowing
(bread, candle, axe, egg); a sacrifice to the earth before the work beginning; the pronunciation of
magic formulae, orders and prayers before sowing; etc. Similar rituals took place during the planting
of cabbage, potatoes and other vegetables. However, they were performed mainly by women. Here in
the first place was the magic of female body (head, thighs, or knees).
The people attached special importance to a one-week feast in the middle of Eastertide, namely
the day of Mid-Pentecost (Perepolovennia). In fact, this Fourth (Right) Wednesday meant, in folk
beliefs, the boundary between spring and summer. This day has a number of different nominations,
which are associated with different rituals and beliefs. The apotropaic magic of this day includes:
a ban on bathing prior to Mid-Pentecost in order to avert drowning and fires; the bypassing with an
icon around in order to prevent fire; a one-day fast to cause rain; a number of prohibitions related to
the prevention of drought and hail: a ban on working in the field and on the ground in general, as
well as fencing, plowing, digging, sowing, and planting; pouring water to neutralize a witch hiding
rain clouds; detours and consecration of fields.
At the turn of spring and summer, pre-Christian rites of remembrance of the dead took place.
The authoress tries to find out the scope of this memorial cycle – from about Easter to Green Week,
which ends with the ritual of Seeing Off Mermaids. In an opinion of authoress, this ritual complex
has preserved to this day in local celebrations of Mavka’s Easter, Navish Easter, Rahmanish Easter,
or Mermaid Easter. These observances are associated with almost identical ideas and beliefs, a number
of sacrifices, funeral meals, and prohibitions of any household chores.
Keywords: agrarian magic, apotropaic magic, Mid-Pentecost, Fourth (Right) Wednesday,
Rahmanish Easter, Navish Easter.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|