До джерел української еміграції

Українська еміграція має давню історію та глобальні географічні масштаби. З історичного ракурсу українська масова еміграція посідає п’яте місце у світі. Першими українці емігрували до Європи та у межах сучасної Росії. Початок масового виїзду з України припав на першу чверть XVIII ст., а вже в середи...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Рендюк, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2019
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208639
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До джерел української еміграції / Т. Рендюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 6-23. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-208639
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2086392025-11-04T01:05:24Z До джерел української еміграції To the sources of Ukrainian emigration Рендюк, Т. Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Українська еміграція має давню історію та глобальні географічні масштаби. З історичного ракурсу українська масова еміграція посідає п’яте місце у світі. Першими українці емігрували до Європи та у межах сучасної Росії. Початок масового виїзду з України припав на першу чверть XVIII ст., а вже в середині цього століття з’явилися перші українські хліборобські колонії в тодішній Австрійській імперії. У межах Царської Росії в ХІХ ст. українці сягли території Казахстану, країн Середньої Азії та Кавказу. Велика кількість українських селян перебралися на Надволжя, Урал та в Сибір. Паралельно із цим перші українські колонії постали у багатьох європейських столицях, звідки частина етнічних українців виїхала в Північну, Південну Америку та Австралію. У 1880 році, тобто до початку масової трудової еміграції наприкінці ХІХ ст., закордонних українців налічували понад 1,2 млн. осіб, що складало 4,6 % від їх загальної кількості у тодішньому світі. Перші українські колоністи заклали основу масштабної чотирихвильової еміграції кінця ХІХ – початку ХХІ ст. Ukrainian emigration has a long history and a global geographical scope. Historically, the Ukrainian mass emigration ranks fifth in the world after the Jewish, Greek, Armenian, and Chinese. At first, Ukrainians emigrated to Europe and within contemporary Russia. The beginning of the mass departure from Ukraine was the Mazepist military-political emigration upon the defeat of the Hetman of Ukraine, Ivan Mazepa, and the King of Sweden Charles XII near Poltava in June 1709, when 5 thousand Cossacks and their families were forced to settle in the Ottoman Empire (Moldova and Wallachia) and in some Western European countries. In the mid-18th century, the earliest Ukrainian agricultural colonies emerged in the then Austrian Empire, when several thousand Transcarpathian Ukrainians moved to Bačka, Srem, and Slavonia (at present – parts of Serbia and Croatia), searching for work. After the destruction of the Zaporizhzhian Host in 1775, 54 thousand Cossacks moved to Dobrugea, settling at the mouth of the Danube, within the then Ottoman Empire. But many more Ukrainian peasants migrated to the Volga region, the Urals, and Siberia, where they established large Ukrainian settlements among local Russians. Within Tsarist Russia in the 19th century, Ukrainians reached the territories of Kazakhstan, the countries of Central Asia, and the Caucasus. At the same time, the first Ukrainian colonies appeared in many European capitals, including Vienna, Budapest, Rome, Paris, and London; thence, some ethnic Ukrainians left for North and South America, and Australia. In 1880, i.e., before the beginning of mass labour emigration in the late 19th century, the overseas Ukrainians numbered over 1.2 million, accounting for 4.6 % of their total in the world at that time. The first Ukrainian colonists laid the foundation for the large-scale four‑wave emigration of the late 19th to early 21st century. 2019 Article До джерел української еміграції / Т. Рендюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 6-23. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208639 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
spellingShingle	Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку Рендюк, Т. До джерел української еміграції Матеріали до української етнології
description	Українська еміграція має давню історію та глобальні географічні масштаби. З історичного ракурсу українська масова еміграція посідає п’яте місце у світі. Першими українці емігрували до Європи та у межах сучасної Росії. Початок масового виїзду з України припав на першу чверть XVIII ст., а вже в середині цього століття з’явилися перші українські хліборобські колонії в тодішній Австрійській імперії. У межах Царської Росії в ХІХ ст. українці сягли території Казахстану, країн Середньої Азії та Кавказу. Велика кількість українських селян перебралися на Надволжя, Урал та в Сибір. Паралельно із цим перші українські колонії постали у багатьох європейських столицях, звідки частина етнічних українців виїхала в Північну, Південну Америку та Австралію. У 1880 році, тобто до початку масової трудової еміграції наприкінці ХІХ ст., закордонних українців налічували понад 1,2 млн. осіб, що складало 4,6 % від їх загальної кількості у тодішньому світі. Перші українські колоністи заклали основу масштабної чотирихвильової еміграції кінця ХІХ – початку ХХІ ст.
format	Article
author	Рендюк, Т.
author_facet	Рендюк, Т.
author_sort	Рендюк, Т.
title	До джерел української еміграції
title_short	До джерел української еміграції
title_full	До джерел української еміграції
title_fullStr	До джерел української еміграції
title_full_unstemmed	До джерел української еміграції
title_sort	до джерел української еміграції
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Етнокультурні художньо-мистецькі практики та соціодемографічні процеси: традиційні і модерні ресурси розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208639
citation_txt	До джерел української еміграції / Т. Рендюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2019. — Вип. 18(21). — С. 6-23. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT rendûkt dodžerelukraínsʹkoíemígracíí AT rendûkt tothesourcesofukrainianemigration
first_indexed	2025-11-04T02:07:55Z
last_indexed	2025-11-05T02:06:17Z
_version_	1847914269437329408
fulltext	6 УДК Теофіл Рендюк (Київ) ДО ДжЕРЕЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ Українська еміграція має давню історію та глобальні географічні масштаби. З історичного ракурсу українська масова еміграція посідає п’яте місце у світі. Першими українці емігрували до Європи та у межах сучасної Росії. Початок масового виїзду з України припав на першу чверть XVIII ст., а вже в середині цього століття з’явилися перші українські хліборобські колонії в тодішній Австрійській імперії. У межах Царської Росії в ХІХ ст. українці сягли території Казахстану, країн Середньої Азії та Кавказу. Велика кількість українських селян перебралися на Надволжя, Урал та в Сибір. Паралельно із цим перші українські колонії поста- ли у багатьох європейських столицях, звідки частина етнічних українців виїхала в Північну, Південну Америку та Австралію. У 1880 році, тобто до початку масової трудової еміграції наприкінці ХІХ ст., закордон- них українців налічували понад 1,2 млн. осіб, що складало 4,6 % від їх загальної кількості у тодішньому світі. Перші українські колоністи заклали основу масштабної чотирихвильової еміграції кінця ХІХ – початку ХХІ ст. Ключові слова: перші поодинокі та групові українські емігранти, мазепинська воєнно-по- літична еміграція, кубанські та задунайські козаки, українські громади в межах царської Ро- сії, зарубіжні поселення та колонії етнічних українців, Західна Європа, Північна і Південна Америка, Австралія. Ukrainian emigration has a long history and a global geographical scope. Historically, the Ukrainian mass emigration ranks fifth in the world. At first, Ukrainians emigrated to Europe and within contemporary Russia. The beginning of the mass departure from Ukraine fell on the first quarter of the XVIIIth century, and as early as in the midXVIIIth century, the Ukrainian agricultural colonies emerged in the then Austrian Empire. Within Tsarist Russia in the XIXth century, Ukrainians have reached the territories of Kazakhstan, countries of Central Asia and the Caucasus. A lot of Ukrainian peasants migrated to the Volga region, the Urals, and Siberia. At the same time, the first Ukrainian colonies appeared in many European capitals; thence some ethnic Ukrainians left for North and South Americas, and Australia. In 1880, i.e., prior to the beginning of mass labour emigration in the late XIXth century, the overseas Ukrainians numbered over 1.2 million, accounting for 4.6 % of their total in the world at that time. The first Ukrainian colonists laid the foundation for large-scale fourwave emigration of the late XIXth to early XXIst century. Keywords: earliest single and group Ukrainian emigrants, Mazepist military-political emigration, Kuban and Transdanubian Cossacks, Ukrainian communities within Tsarist Russia, foreign settlements and colonies of ethnic Ukrainians, Western Europe, North and South Americas, Australia. Феномен української еміграції як частини світового українства є унікальним явищем в історії України. Термін «українська еміграція» застосову- ють для визначення тієї частини етнічних українців, яка через економічні, військо- ві, політичні або релігійні причини, ви- мушено або добровільно переселилася за межі національної території в інші країни на постійне проживання. Явище, харак- терне для середньовічного періоду історії України, значно посилюється у другій по- ловині – наприкінці XIX ст. і триває по- нині, проходячи тільки за понад сторіччя чотири чітко визначенні і добре вивчені хвилі масової еміграції з України. Предметом нашого дослідження є ви- світлення процесу виникнення передумов української масової еміграції, встанов- лення основних форм, етапів та напрямів формування перших емігрантських груп, поселень та колоній етнічних українців, що дотепер не було об’єктом окремого до- слідження в українській та зарубіжній ет- нологічній та історичній науці. Актуальність даної роботи обґрунтова- на потребою вивчення джерел української еміграції, формування з часом потужної www.etnolog.org.ua IM FE 7 маси емігрантів з України, розселених по всьому світові, які завжди підтримували ідею відродження Української держави і сьогодні відіграють істотну роль у просу- ванні її інтересів за кордоном. Мета статті – дослідити невідомі до- тепер питання мотивів індивідуальної та групової еміграції на ранніх етапах іс- нування Української держави в усіх її формах, джерел формування перших українських хліборобських колоній у країнах Європи, поселень етнічних укра- їнців у межах Царської Росії, Північної, Південної Америки та Австралії. Осо- бливу увагу приділено вивченню причин появи і форм проявів мазепинської емі- грації, самоорганізації кубанських та за- дунайських козаків у XVIII – на початку ХІХ ст. Історіографія питання охоплює низку досліджень загального характеру, у яких висвітлено питання, що є предметом цієї статті лише епізодично, основну увагу в них зосереджено на проблематиці укра- їнської еміграції кінця ХІХ – початку ХХІ ст. Йдеться, насамперед, про вивчен- ня історико-географічних, соціально-еко- номічних, етно-демографічних, військо- во-політичних та конфесійно-релігійних аспектів класичної української еміграції та закордонного українства, що містяться в солідних наукових працях В. Євтуха, Г. Скрипник, В. Трощинського, С. Від- нянського, О. Майбороди, М. Панчука, Л. Чекаленко, В. Наулка, С. Лазебника, А. Попка, В. Сергійчука та ін. Питання, що є предметом даної стат- ті, знайшли певне висвітлення в роботах М. Костомарова [5], O. Субтельного [24], В. Кушніра [9], Т. Рендюка [16], В. Ріць- ка [19], у нещодавно опублікованій стат- ті Д. Чернієнка [29] тощо. Але цілісного, комплексного дослідження джерел укра- їнської еміграції, її причин, перших форм та етапів дотепер немає. Головними причинами появи з почат- ку індивідуальної, групової, а з часом – масової еміграції за кордон завжди були як економічні, політичні, національні, соціальні та релігійні утиски, так і демо- графічні, тобто аграрна перенаселеність українських територій та нестача землі, зокрема в українських Карпатах. До цьо- го у XVIII ст. додався жорстокий наці- ональний гніт українців з боку Австро- Угорської та Російської імперій. Окреме місце серед причин еміграції належить воєнному чиннику та загрозі бути окупо- ваними або поневоленими. Із самого початку слід наголосити, що для історико-географічного та етнографіч- ного простору сучасної України явище ба- гатопричинної еміграції було притаманне впродовж усього її минулого. Ще давні слов’яни – пращури українського народу, часто пливли вниз по Дніпру аж до бере- гів Візантії, де або торгували, або найма- лися до греків у військо, бо від природи були людьми сильними і витривалими. У період черняхівської культури, яка іс- нувала в 100–500 роках нашої ери, і була поширена на території лісостепової сучас- ної України між Сіверським Дінцем на сході та Прутом на заході, високий рівень господарства і спричинений ним демогра- фічний вибух обумовили високу густоту слов’янського населення на цій великій території, у результаті чого сформував- ся значний на той час резерв «зайвих» людей, готових до міграцій. Якщо на по- чатковому етапі відбувалася відносно не- велика інфільтрація слов’ян у Подунав’я і на Балкани, спричинена демографічним вибухом, зокрема у земле робських племе- нах Дніпровського регіону, і переселен- ням «зайвого населення», то у середині І-го тисячоліття під впливом кліматичних змін та особливо внаслідок військових загроз з боку східних кочовиків пересе- ленські рухи набули ширшого характеру. У цілому слов’яни з сучасної української етнографічної території, почавши велику міграцію на південь, захід і північ, йшли трьома великими потоками. За даними топоніміки, вони спочатку заселили ком- пактним масивом нинішню Болгарію, ру- хаючись до Дунаю гирлами паралельних рік Дністер, Прут та Сірет. У подальшому невеликими групами слов’яни сягли Пе- лопоннеського півостріва і навіть деяких островів в Егейському морі аж до о. Крит, про що свідчать слов’янські топоніми, що збереглися дотепер в усьому цьому регіо- ні. Другий потік міграції слов’ян – півден- но-західний – з території сучасної Укра- їни йшов через перевали східних Карпат у напрямі Адріатичного моря. Ті племена мігрантів, зокрема білі хорвати, з прото- українського етнографічного ареалу ста- ли пращурами сучасних сербів, хорватів, словенців і чорногорців. У сучасній Сер- бії чимало географічних назв тотожні з www.etnolog.org.ua IM FE 8 назвами поселень України, наприклад: Житомир, Малін, Київ, Києвець, Києво, Кияни, Болярка, Радичі та ін. Відомі по- селення слов’ян також на півдні Італії і на Сицилії. За даними арабського автора Ібн-Хаукаля, у Х ст. слов’яни прожива- ли в м. Палермо у двох із п’яти кварта- лів. Один із них мав назву Слов’янський, а другий – Син слов’янина [8, с. 13–14]. Просувалися слов’яни також на захід і північ європейського континенту, заселя- ючи вільні землі в басейні Одеру і Ельби у V–VІІІ ст. Острівки слов’янської коло- нізації залишалися на цих територіях і після заселення їх германцями. На пів- ночі ареал переселення слов’ян сягнув сучасного Віленського краю, де трапля- ються топоніми, похідні від слова «вовк»: Вількішки, Вілкомир, Вілкомуші, Вол- чая, Волчин, Волковичі, Волколаки, Вол- ковиськ та інші [23, с. 82]. У Сілезію пе- реселилася частина слов’янських племен з Волині й Поділля. Серед полабських слов’ян фігурувало плем’я укрів, у ні- мецькій формі – укранів (Ukri, Ukrani), яке розселялося на берегах р. Вкра (Укра) у Сілезії. Тобто, від назви племені укрів походила назва згаданої р. Вкра – Укра (німецька форма Ікер, Юкер) і назва ре- гіону Укермарк, уперше згаданого в дже- релах ХV ст. Відомо, що укри заснували в Сілезії свої міста і столицю Пренцлау. Під тиском германців, які у Х ст. поча- ли колонізацію межиріччя Лаби й Одри, укри, як і інші слов’янські племена, част- ково були асимільовані, а решта поверну- лася на батьківщину – Волинь, Галичину, Поділля і Наддніпрянщину. Саме з цими процесами український дослідник почат- ку ХХ ст. Д. Вергун – виходець із міста Городка на Львівщині, пов’язував зник- нення у ХІІ ст. в басейні Лаби етноніма «укри» і появу в той самий час у літо- писах назв «україняни» й «Україна» [19, с. 480]. На наш погляд, це питання потре- бує додаткового вивчення, що може від- крити нове пояснення та нові часові рамки походження Української держави. З прийняттям християнства посилю- ються зв’язки Київської Русі з Візантією та країнами Близького Сходу. Давньо- руські прочани здійснювали систематич- ні паломництва в Палестину. Зокрема, в XI ст. Єрусалим відвідав ігумен Печер- ської лаври в Києві Варлаам. На початку XII ст. в Палестині побував виходець із Чернігівщини ігумен Данило. Є припу- щення, що частина паломників з україн- ської етнографічної території залишалися при монастирях Святої Землі. Особливе місце в еміграційних про- цесах часів Київської Русі посідають ди- настичні хвилі виїздів нащадків князів у країни Центральної, Західної та Пів- нічної Європи. Зокрема, сини Ярослава Мудрого Ізяслав Ярославич і Всеволод Ярославич були одружені, відповідно, із сестрою польського князя та донькою ві- зантійського імператора; доньки Яросла- ва Мудрого Анна Ярославна, Єлизавета Ярославна, Анастасія Ярославна – від- повідно, із французьким, норвезьким та угорським королями, а сестра Марія-До- бронєга – із польським князем. Через те, що діти та родичі Ярослава Мудрого були одружені з багатьма правителями європейських країн, його назвали тестем Європи. За деякими даними перший гер- цог Бурбонський Людовик I був прямим нащадком Анни Ярославни у восьмому поколiннi та, відповідно, Ярослава Му- дрого – у дев’ятому. Король Францiї та Наварри Генрiх IV був нащадком згадано- го Людовика I. Шотландськi й англiйськi Стюарти теж були нащадками Яросла- ва Мудрого. Самодержець Росiї Мико- ла II був нащадком видатного київського князя у двадцять восьмому поколiннi. Згодом інша київська династична хви- ля скерувалася у північно-східному на- прямку. Під час правління Великого князя київського Володимира Мономаха (1053–1125) за його сином Юрієм, про- званим Долгоруким, було закріплено Рос- тово-Суздальську землю із резиденцією у Суздалі, де місцеве боярство служило для нього опорою. Із 1125 року, після смерті Володимира Мономаха, Юрій Долгору- кий (1090–1157) став незалежним рос- тово-суздальським князем, що поклало початок стабільному перебуванню вихід- ців з Київської Русі у межах майбутньо- го Московського царства. За його кня- зювання зросла економічна і політична сила північно-східних князівств, зокрема там були засновані міста Переяславль- Заліський, Юр’єв-Польський, Костро- ма, 1147 року вперше згадано Москву, у зв’язку з чим Ю. Долгорукого вважають її засновником. Починаючи з середини ХІІІ ст., українці стали частіше емігру- вати до Московського князівства, зокрема www.etnolog.org.ua IM FE 9 й тікаючи від постійних татарських набі- гів з півдня. Переселенці з українських етнографічних територій брали участь у будівництві оборонних споруд у Москві, Рязані, Твері, їх залучали до освоєння нових територій, охорони прикордоння Московського князівства тощо. Династичні еміграційні традиції про- довжувалися і в часи входження більшої території України до складу Великого кня- зівства Литовського. Наприклад, Євдокія Київська – сестра київського князя Се- мена Олельковича (1420–1470), 1463 року стала дружиною найвпливовішого гос- подаря середньовічної Молдови Стефа- на Великого (1429–1504). Згодом її син Олександр взяв шлюб з донькою воєво- ди Трансильванії Бартоломеєм Драгффі, а донька Олена Стефанівна, прозвана Волошанкою, вийшла заміж за старшого сина московського царя Івана III Васильо- вича – Івана Івановича Молодого. Треба наголосити, що всі представники династичних еміграцій покидали україн- ські етнографічні території у супроводі численних делегацій та обслуги. З часом усі вони були асимільовані етнічним се- редовищем відповідних країн, але кожен емігрант поширював інформацію про Батьківщину та готував підґрунтя для на- ступних хвиль індивідуального, групово- го або масового виїздів з країни. З появою українського козацтва напри- кінці XV ст. та його зміцнення впродовж першої половини XVІ ст. еміграція на північний схід посилилася через постій- ні запити з боку Московського князівства на охоронні послуги козацтва. Зокрема, 1557 року до Москви прибув з кількаста- ми козаками засновник Січі на о. Хорти- ця Д. Вишневецький, одержавши від царя І. Грозного на південь від Тули «город Бе- лев» з великими земельними наділами та підлеглими селянами [21, с. 26]. Це була плата українським козакам за надійну охорону південних кордонів тодішнього ще малонаселеного та слабкого Москов- ського царства від набігів татар і кочових племен з півдня, а також за участь запо- рожців у дальніх походах царя. Фактич- но, м. Бєльов стало першим організова- ним поселенням українських козаків в межах тодішнього Московського князів- ства. Паралельно українські «черкаси» (одна з назв тодішніх українців, насам- перед козаків) селилися і в прикордон- них з Московщиною регіонах, зокрема на Курщині та Воронежчині, нащадки яких проживають там і донині. Найбільшим населеним пунктом, заснованим «черкаса- ми», стало місто Черкаськ (нині Черкась- ка станиця в Ростовській області), поча- ток існування якого датують 1570 роком, коли 5 тис. українських козаків-черка- сів, повертаючись з переможного походу на Астрахань, зупинилися неподалік від турецької фортеці Азов і заснували там першу Січ за зразком Запорозької: для заснування свого укріпленого центру на Дону козаки обрали острів Лисячий, що нагадував о. Хортиця на Дніпрі. Усеред- ині нової Січі було шість куренів, як у запорожців, та й звичаї спочатку зовсім не відрізнявся від традицій дніпровських низовиків. З цього приводу в «Истории Донского войска» зазначено: «В 1570 году запрожские черкассы в 60 верст от Азова построили новый городок, назвав его сво- им именем Черкас», «…в коем и жили дол- гое время без жен, как запорожцы» [22]. Доказом ролі князя Д. Вишневецького у заселенні території сучасної Ростовської області РФ стали і назви тамтешніх на- селених пунктів Верхній Вишневецький та Нижній Вишневецький, що збереглися до нинішнього часу [12, с. 69]. У пониз- зі Дону українські черкаси заснували й інші найдавніші козацькі укріплення – Верхні та Нижні Роздори, Манич тощо. Отже, головною колонізаційною силою у цьому регіоні стало саме українське ко- зацтво. Наприкінці XVI ст. прикордонні московські залоги переважно складалися з українців. За твердженнями англійсько- го купця Д. Флетчера, 1588 року на мос- ковських південних кордонах служили 4 тис. українців з 4,3 тис. загальної кіль- кості найманців [26, с. 4]. Із приєднан- ням Правобережної України до Речі По- сполитої витік українців у бік південного регіону Московського царства збільшився через примусове покатоличення місцево- го православного населення і внаслідок повстань проти польського соціального і національного гноблення. Як результат – там з’явилося чимало нових поселень. З часом, окрім зазначених південних меж Московщини, напрямами переселен- ня та місцями постійного перебування за- порожців стали Приуралля та Поволжя. У загонах Єрмака Тимофєєва (1537–1585) під час його Сибірського походу впродовж www.etnolog.org.ua IM FE 10 1580–1585 років були й українські коза- ки на чолі з отаманом Микитою Паном (1542–1583). Про участь козаків свідчить той факт, що у фольклорі народів північ- ного сходу Сибіру для позначення нових прибульців того часу використовували етнонім «козак», який уперше з’явився і побутував у тодішній Україні. Слідом за козаками до Сибіру йшли поселенці, ад- міністратори, духовенство, промисловики й купці, серед яких були й вихідці з укра- їнських етнічних територій. Отже, у дру- гій половині XVI ст. запорозьке козацтво брало активну участь не лише у захисті Дикого поля від татарських набігів, але й у освоєнні нових територій на сході Мос- ковського царства – Приуралля, Поволжя та Сибіру. Еміграція українців у північно-східно- му напрямку тривала і впродовж XVIІ ст. Приміром, 1618 року, після спільного з поляками походу на Москву 20-тисячного Війська Запорозького на чолі з гетьманом П. Сагайдачним (1582–1622), частина ко- заків залишилася в межах Московсько- го царства. На початку 1619 року 700 із тих козаків, очолюваних полковником Б. Коншею, перейшли на службу до царя [26, с. 4]. У 1638 році, за свідченнями донського військового отамана М. Татари- на, «…запорозских черкас у них в Азо- ве и на Дону з 10000 человек; и ныне к ним в Азов запорозские черкаси идут безперестанно многие люди» [2, с. 203]. За підрахунками фахівців, за десять ро- ків до початку Визвольної війни україн- ського народу 1648–1654 років, вихідці з України становили половину населення на Дону. Така хвиля еміграції українців, що постійно зростала, почала насторожу- вати царську владу, яка змінила правила їх розселення в межах Московщини того часу, побоюючись зворотних україноцен- тричних тенденцій серед мешканців укра- їнсько-російського прикордоння. У цьому контексті показовим став новий царський наказ місцевим царським воєводам «… розсилати емігрантів на постійне про- живання невеликими партіями, а коли б приходили великими групами – висилати на Волгу, до Симбірська й інших міст, а в прикордонній смузі не лишати». Але до- датковий відтік населення з України на схід під час визвольної війни козацтва з Річчю Посполитою збільшив потік емі- грантів настільки, що царська влада не змогла, наприклад, заважати переселен- цям заснувати 1652 року на Воронежчині нове місто Острогозьк [26, с. 4]. Емігрантський рух у Росію, насамперед до Москви, значно збільшився після Пе- реяславської ради 1654 року, коли східні простори Московського царства стали від- критішими для вихідців з України. Саме на той час припадає виникнення у Москві та в інших великих російських містах по- стійних українських колоній. Туди рину- ли в пошуках кращих умов для життя або задля кар’єрного зростання українські військовослужбовці, духовенство, купці, промисловці, ремісники, викладачі, пере- кладачі, митці та інші категорії населення України, які добровільно рушали на схід. На думку фахівців, така потужна при- сутність етнічних українців у Москві та інших містах Московського царства євро- пеїзували тодішню багато в чому відста- лу Московщину. Але паралельно з цим, починаючи з другої половини XVIІ ст., частина мешканців Лівобережної Укра- їни зіткнулася з невідомим до того яви- щем – примусовим виселенням до схід- них просторів. Під категорію примусово висланих українців підпадали ув’язненні царською владою особи, повстанці та бун- тівники, засуджені козаки, арештовані козацькі старшини антимосков ської орі- єнтації, реальні чи потенційні противни- ки розпочатої експансіоністської політики Москви в Україні тощо. На відміну від добровільних емігрантів, примусово ви- слані українці потрапляли в Сибір або до інших важкодоступних регіонів Росії, за- селяючи їх, звідки, як правило, вони не поверталися в Україну. Одними з перших політичних в’язнів Москви стали І. Не- чай – полковник Білоруського козаць- кого полку в 1654–1659 роках та зять Б. Хмельницького, який виступив про- ти насильства Москви після Переяслав- ської ради, а також родичі І. Виговського (1608–1664) – українського військового, політичного і державного діяча, гетьма- на Війська Запорозького, голови козаць- кої держави у Наддніпрянській Україні впродовж 1657–1659 рр. Під час козаць- ко-московської війни 1658–1659 років. І. Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під проводом О. Трубецького 9 липня 1659 року у бит- ві під Конотопом. Втрати О. Трубецького становили близько 40 тис. осіб москов- www.etnolog.org.ua IM FE 11 ського війська, а близько 15 тис. було за- хоплено в полон [7], за що пізніше попла- тилися родичі гетьмана. Апогею ж політичних депортацій з України вперше було досягнуто за часів Петра І, коли, після поразки І. Мазепи (1639–1709) та шведського короля Кар- ла ХІІ (1682–1718) у битві під Полтавою 27 червня 1709 року, «мазепинців», які за- мешкали на території України і не встигли покинути її межі до прибуття царських каральних органів, було знищено або за- слано в Сибір, до Архангельська, на Со- ловки та в інші місцевості Далекого Схо- ду і Півночі Росії. Проте значна частина мазепинців зуміла уникнути царського покарання, обравши південно-західний напрям примусової еміграції, цим вони зберегли життя собі та своїм родичам, які разом виїхали в тодішню Османську імперію. Відомий канадський історик українського походження О. Субтельний уточнив, що «за Мазепою до Бендер піш- ли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьман- щини та понад 4 тис. запорожців» [25, с. 151]. У цілому сталий в історіографії термін «мазепинська еміграція» відобра- жає широке військове, політичне, істо- ричне, географічне, етнографічне та соці- альне явище, пов’язане з перебуванням та діяльністю упродовж півстоліття (1709– 1750) за межами України – в Османській імперії, зокрема в Греції та Болгарії як її складових частинах, Кримському ханстві, Молдавському князівстві, Шведському королівстві, Речі Посполитій, Франції, «Священній Римській імперії герман- ської нації» та в інших державах коза- ків, генеральних старшин, полковників і їхніх родин з Гетьманщини та Запороз- ької Січі. На той час «мазепинська емі- грація» складалася з двох частин: першу сформували із запорозьких козаків, які після зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі 25 травня 1709 року перейшли на територію Кримського хан- ства, а також з генеральних та інших старшин, які 27–28 червня того ж року відступили на територію Очаківського ейялету, а згодом – до Бендерського ейя- лету Османської імперії (нині – м. Бенде- ри Придністровського регіону Республіки Молдова). За своєю суттю ця перша ви- мушена масова еміграція з України мала, насамперед, політичний характер, що ви- пливає з передумов, які її спричинили: неприйняття частиною гетьманської стар- шини та запорозького козацтва експансі- оністської політики московського царя та їх прагнення відокремити від Росії Геть- манщину та Запорозьку Січ; жорстокі ка- ральні репресії російських військ проти мазепинців, які в жовтні 1708 року пе- рейшли на бік Карла ХІІ з надією здо- бути незалежність Лівобережної України від Москви; проголошення запорозько- го козацтва указом Петра І від 26 трав- ня 1709 року поза законом; приєднання російським царем території Запорозької Січі до Миргородського полку тощо. Еміграцію з Гетьманщини (як частину «мазепинської») у її півстолітньому роз- виткові можна поділити на п’ять етапів, а саме: 1) масова військово-політична еміграція 1709–1914 років в Османській імперії (Молдавське князівство, Греція, Болгарія; 2) втрата еміграцією масового характеру, перебування першого гетьмана в екзилі П. Орлика (1672–1742) та гру- пи генеральних старшин упродовж 1714– 1720 в Австрії, Франції, Німеччині та у Шведському королівстві; 3) розпад уряду П. Орлика і втрата еміграцією організо- ваного характеру, її розпорошення по різ- них країнах у 1720–1742 роках; 4) втра- та «мазепинською еміграцією» характеру впливової політичної сили та її поступове згасання після 1742 року, коли в Яссах по- мер український гетьман в екзилі; 5) по- одинокі спроби Гр. Орлика (1702–1759) – старшого сина П. Орлика – у середині XVIІІ ст. відновити в Європі започаткова- ний його батьком шляхетний рух за звіль- нення України з-під гніту царської Росії та проголошення її самостійності. Місцем розселення «мазепинської емі- грації» на першому етапі було місто-фор- теця Бендери, де зупинився сам І. Мазе- па, його племінник А. Войнаровський та певна частина козаків і біженців з Укра- їни. П. Орлик, на той час ще Генераль- ний писар Війська Запорозького, разом із сім’єю та частиною старшин, переїхали до м. Ясси – тодішньої столиці Молдавсько- го князівства. У зв’язку з цим, відомий молдовський літописець та свідок тих по- дій Н. Костін (1660–1712) навів цінну, на наш погляд, інформацію про порядок та місце розташування української верхівки в Яссах. 12 серпня 1709 року, писав він, гетьманські полковники, посилаючись на www.etnolog.org.ua IM FE 12 свою православну віру, «…звернулися до короля та Мазепи з проханням дати їм, їх дружинам та дітям дозвіл виїхати до Ясс, а ними були: генеральний обозний Іван Ломіковський з усіма своїми сино- віями, Генеральний писар Пилип Орлик з усіма канцеляристами, які виявилися корисними козацькому війську, прилуць- кий полковник Дмитро Горленко та інші полковники... Та віддав їм Михай-воде хороші квартири у Яссах, розміщуючи всіх у боярських дворах». Коментуючи цей факт, румунський історик І. Ністор (1876–1962) свого часу підкреслював, що «дружня зустріч була забезпечена полков- никам Мазепи в Яссах завдяки їх родин- ним зв’язкам з Данилом Апостолом» [14, с. 44–45]. Більшість же городових козаків та запорожців розмістилися у с. Варниця, що за три кілометри на північ від Бен- дер, разом зі шведами Карла ХІІ, який заснував там укріплений табір «Новий Стокгольм». Члени родини представників «мазепинської еміграції», які були виму- шені залишитися в Гетьманщині, після 1709 року з боку Петра І зазнали репресій, зокрема деяких він вислав на будівництво Петербурга, Ладозького каналу чи в Си- бір. У 1710 році лише з Київської губернії до північних регіонів Росії було примусо- во вислано 2125 осіб [26, с. 5]. Пізніше, повіривши гарантіям царської влади про нібито амністію, улітку 1714 року близь- ко 30 старшин з родинами повернулися з еміграції в Україну, але незабаром за на- казом Петра І всіх їх було засуджено на довічне заслання [10] в Сибір або в інші дальні регіони Росії. Водночас саме через репресивні дії царської влади на Лівобе- режній Україні, упродовж 1709–1714 ро- ків та частина її мешканців, яка на собі відчула наслідки антимазепинської полі- тики московського царя, усілякими шля- хами поспішала слідом за гетьманом у Молдову, поповнюючи лави попередніх українських емігрантів. Найвищим досягненням першого етапу «мазепинської еміграції» стало схвалення 5 квітня 1710 року старшинською радою та зборами козацтва у Бендерах «Право- вого укладу та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького». При всьому тому, що над текстом Бендерської конституції працювала і козацька стар- шина, а її зміст погоджували із запорож- цями Олешківської Січі та прибічника- ми незалежності в Україні, що свідчить про демократичний підхід до підготовки цього унікального документа, П. Орли- ку належить не лише роль координатора розробки кінцевого варіанта Конституції 1710 року, але й авторство багатьох її ста- тей. Цей документ увійшов в історію як перша Конституція України, яка задовго до класичної американської проголоси- ла пріоритет демократичних принципів. Аналіз змісту цієї Конституції доводить, що за нею проглядалися політичні погля- ди та інтереси не лише П. Орлика, стар- шини та емігрантів у Бендерах та Яссах, але й багатьох їхніх прибічників, що за- лишилися на той час в Україні. Конститу- ція складається із 16 статей, дуже різних за своїм обсягом, змістом і значенням, які стосувалися в основному кола питань щодо практичної політики гетьмана та його взаємин із старшиною, Запорозьким Військом та козацтвом Гетьманщини. Го- ловний зміст Конституції складала домов- леність між гетьманом П. Орликом і його соратниками-козаками з шведським коро- лем Карлом ХІІ, на підставі чого Украї- на входила під шведську протекцію, а її мешканці мали б керуватися положення- ми Конституції у повсякденному житті. Конституція фактично проголошувала в Україні незалежну республіку, зберігаю- чи лише протекторат шведського короля, замість колишнього підданства царю, що було великим кроком уперед, порівняно із вищим досягненням української по- літичної думки XVII ст. у Гадяцькому трактаті 1658 року. П. Орлик брав на себе зобов’язання щодо обмеження геть- манської влади, посилення козачого демо- кратизму в керівництві, зменшення соці- ального гноблення міщан і селян, захисту привілеїв козацького стану, збереження особливого положення запорозь ких коза- ків, боротьби за політичне відокремлення України від Росії, визнання основною ре- лігією в державі православ’я з підпоряд- куванням Константинопольському, а не Московському патріарху, відродження державних кордонів часів розквіту Геть- манщини тощо. Це було найкращим дока- зом того, що Конституція 1710 року була призначена для її імплементації в Украї- ні. Конституція П. Орлика – це підсумок послідовного розвитку державної право- вої думки в Україні від часів древньої Української держави – Київської Русі www.etnolog.org.ua IM FE 13 («Руська правда»), Литовсько-руського князівства (Литовські статути) до почат- ку XVIII ст. Вона передувала конститу- ціям Сполучених Штатів Америки (1 бе- резня 1781 р.), Польщі (3 травня 1791 р.) та Франції (3 вересня 1791 р.) і стала юридичною вершиною українського дер- жавотворення ранньомодерної козацької доби. Сам же гетьман П. Орлик своєю невтомною боротьбою, волею, талантом, умінням і досвідом обстоював незалеж- ність України, він здобув повагу у Європі як визнаний лідер першої української по- літичної еміграції. Українському гетьма- нові були притаманні характерні риси – величезна працездатність, талановитість, широта політичного мислення, тверезість розрахунку, відчуття політичного пульсу відповідного історичного моменту, вміння вправно маніпулювати суспільними на- строями та використати зовнішні чинники для досягнення поставленої перед собою мети. Цінним у роботі над Бендерською конституцією, як і в інших важливих ви- падках спілкуванням з оточенням, було вміння П. Орлика зацікавити співроз- мовника запропонованими ним ідеями, пропозиціями та планами. Про свою пер- шу зустріч з П. Орликом, яка відбулася 11 березня 1710 року у Бендерах, залишив спогади французький посол у Туреччині Дезаєр, який повідомляв до Парижа, що новий запорозький лідер – «людина з ро- зумом і зовсім молодий». Він казав, «що певний у визволенні України… та прохав протекції для своєї нації…» [13, с. 126]. Практично, це був початок ознайомлення французів з українським питанням, що до середини ХVІІІ ст. відігравало важ- ливу роль у зовнішній політиці Парижа як чинник протистояння російській екс- пансії на захід. Здобувши гетьманську булаву та зару- чившись підтримкою Карла XII, П. Орлик невідкладно розпочав, незважаючи на всі складні умови еміграції, здійснення за- повітної мети: відвоювання самостійності України, що, по суті, було продовженням справи його попередника – І. Мазепи. З цією метою П. Орлик задумав широкий стратегічний план звільнення України, вступивши в союз із кримськими татарами та Османською Портою, заручившись вій- ськовою допомогою з боку Швеції, Поль- щі, донських козаків, кубанських татар та політичної підтримки Франції. Як масш- табний державний діяч, вмілий політик та досвідчений дипломат П. Орлик усвідом- лював, що Україна могла сподіватися на міжнародну допомогу лише в тому разі, якщо українська справа буде добре попу- ляризована в Європі і європейські полі- тичні кола будуть нею зацікавлені. Тому, з урахуванням зазначених вище обставин, П. Орлик звернувся з «Маніфестом до єв- ропейських урядів», щоб пояснити їм сут- ність української проблеми. Цей документ гетьман написав французькою і латинською мовами в квітні 1712 року [31, с. 263]. Він був розісланий усім керівникам впливо- вих західноєвропейських держав, які з інтересом сприйняли унікальний сигнал про недостатньо відому їм тоді ще Укра- їну. У своєму зверненні до європейських лідерів П. Орлик, із характерним для нього вмінням робити історичні ракур- си, спочатку представив загальну картину відносин України і Росії, починаючи від Б. Хмельницького до І. Мазепи. «Усім ві- домо, що безсмертної пам’яті найясніший гетьман Богдан Хмельницький власною волею, не бувши ніким до того примуше- ний, прихилив руський народ і козацьку націю Московській імперії. І, укладаючи урочисту угоду, московський цар Олек- сій Михайлович клятвою присягнув вічно охороняти під своєю протекцією козацьку націю і руський народ. Усім відомо, що по смерті блаженної пам’яті найславнішого гетьмана Богдана Хмельницького Москов- ська імперія, вдавшись до найрізноманіт- ніших способів, порушила закони та воль- ності козацької нації, підтверджені самим московським царем: він хотів обернути у рабство вільний народ руський. Усім відо- мо, що Петро, цар московський, прагнув перетворити вільних козаків на регулярну армію, і порушити наші закони та воль- ності, і навіть вигубити назавжди Вій- сько Запорозьке. Тоді блаженної пам’яті найясніший гетьман Іван Мазепа, із на- міром оборонити права своєї Вітчизни та зберегти Військо Запорозьке, увійшов під протекцію найяснішого короля шведсько- го. Він у цьому наслідував приклад свого попередника, блаженної пам’яті гетьмана Богдана Хмельницького, який уклав із найяснішим королем шведським Карлом угоду та військовий союз заради визво- лення Вітчизни від польського ярма, що від нього терпів тоді народ руський» [31, с. 263–264]. www.etnolog.org.ua IM FE 14 Головним підсумком першого етапу «мазепинської еміграції» – найбільш на- сиченого за змістом та досягнутими ре- зультатами – стала справжня європеїзація українського питання. У цьому контек- стні не можна не підкреслити влучність, із якою П. Орлик за допомогою згаданого «Маніфесту» та інших звернень вмонту- вав українську справу в загальноєвро- пейський контекст міжнародних відносин того часу. Він писав, що лише «…коли козацька нація буде обновлена в своїх правах» можливе буде «досягнення миру на континенті» [31, с. 264–265]. Ці сло- ва чітко відповідали суті започаткованої гетьманом активної політичної та дипло- матичної діяльності на європейському просторі. «Маніфест» та інші аналогічні документи П. Орлика, безперечно, спри- яли закріпленню в європейській дипло- матичній думці ролі України в склад- ній архітектурі відносин між головними гравцями на політичному та військово- му полі Європи другої декади ХVІІІ ст. Український гетьман в екзилі ще раз на- гадав старому континенту про існуван- ня «козацької нації» та її особливу роль для європейських народів. У цьому пла- ні його звернення чітко відображали гео- політичну ідею головного представника «мазепинської еміграції», а саме – бачен- ня України як держави, що своїм існуван- ням мала забезпечити зв’язок між схід- ною та західною цивілізаціями, захищати західно європейський простір від загрози зі сходу, що не втрачає своєї актуальності й у наші дні. Він, як ніхто інший, маючи багатий досвід дипломатичного, політич- ного спілкування та військового проти- стояння з царською Росією, усвідомлював роль України у приборканні просування стратегічних інтересів Петра І щодо Чор- ного моря, проток Босфор і Дарданелли і до Середземного моря та Балкан у ціло- му. Отже, П. Орлик чітко усвідомлював, що відродження незалежної Української держави сприятиме захисту європейської свободи від загрози зі сходу, і тому за- кликав європейських правителів допомог- ти Україні здобути незалежність. Таким чином, ці звернення П. Орлика до лідерів європейських держав того часу є не лише важливими документами, які сигналізу- вали європейським державам про важ- ливість української справи, але й визна- чною пам’яткою української політичної та правової думки того часу. Завдяки тим документам ім’я українського гетьмана вписане в історію європейської суспільно- політичної думки початку ХVІІІ ст. Полі- тичні ідеали П. Орлика ґрунтувалися на принципах християнства, справедливості та гуманізму, мали прогресивний харак- тер і повністю відповідали принципам розвитку європейської цивілізації. Наступні етапи розвитку «мазепинської еміграції» не були такими переповнени- ми контентом та подіями, як її початко- вий період. Після двох спроб звільнити Україну воєнним шляхом від царського панування у 1711 та 1713 роках, а також неготовності Європи належним чином під- тримати визвольний рух козацтва за са- мостійність України, П. Орлик у червні 1714 року перебрався в Доматицю (Пів- нічна Греція), де навколо Карла ХІІ зно- ву зібралася значна частина європейської дипломатії. Користуючись цим, гетьман упродовж літа – початку осені 1714 року неодноразово спробував порушити питан- ня про надання йому допомоги з метою відвоювання незалежності України, але результати виявилися, практично, нульо- вими. Разом із П. Орликом Бендери поки- нули небіж І. Мазепи А. Войнаровський, брати Григорій, Іван і Панас Герцики, Ф. Нахимовський, Ф. Мирович, К. Дов- гополий, Ф. Третяк, священник Порфе- ній. Із гетьманом їхала численна родина: дружина Ганна, сини Григорій, Михайло та Яків, дочки Настя, Варвара й Марта. Марта і Яків народилися в Бендерах, тоб- то це місто стало їхньою Батьківщиною. Ситуація була настільки складна, що свій виїзд з Бендер гетьман, чекаючи обіця- ної «потіхи» від шведського короля, по- рівнював з масовим виходом дві з поло- виною тисячі років тому євреїв з Єгипту. З Греції, слідом за шведським королем, який поспішно виїхав до свого краю во- сени 1714 року, П. Орлик та його кількіс- но зменшене оточення, перетинаючи всю територію Болгарії, Валахії, Трансиль- ванії, Угорщини, «Священної Римської імперії» та Франції, 1715 року дістався Шведського королівства, де до 1720 року проживав у м. Істад (провінція Сканія). Водночас А. Войнаровський 1714 року ви- їхав до Гамбурга (Німеччина), де вже за два роки був заарештований російськими резидентами, позбавлений величезного майна І. Мазепи та вивезений до Санкт- www.etnolog.org.ua IM FE 15 Петербурга, а потім, засуджений на до- вічне заслання до Якутська, де помер 1742 року. У 1719 році частину старшин (Г. Герцика, Ф. Нахимовського, Ф. Миро- вича) П. Орлик направив з посольством до Кримського ханства та Олешківської Січі. Г. Герцик був заарештований росій- ськими агентами у Варшаві 1720 року і вивезений до Москви. Ф. Нахимовський і Ф. Мирович були депортовані з Осман- ської імперії та з часом оселилися в Речі Посполитій. На цьому діяльність емігра- ційного уряду П. Орлика фактично при- пинилася. 11 жовтня 1720 року П. Орлик з родиною та рештою козацьких старшин виїхав зі Швеції і, після відмови «Свя- щенної Римської імперії» надати йому по- літичний притулок, 10 березня 1722 року перейшов до Османської імперії, де, за розпорядженням султанського уряду, був поселений спочатку у македонському місті Серес, а згодом – у м. Салоніки (Греція). Упродовж 1734–1735 років П. Орлик, ра- зом з І. Герциком, Ф. Мировичем, Ф. На- химовським спробував утворити новий політичний центр української еміграції в м. Каушани (тодішній адміністративний центр Буджацької орди, нині м. Каушень у Республіці Молдова), а згодом – знов у відомих їм Бендерах. Турецький уряд до- ручив П. Орлику, який на той час втратив масову підтримку козацтва, бути радни- ком екс-князя Трансильванії Ф. Ракоці й заповідав йому їхати з Бендер до Відня, щоб зустрітися там з трансильванським лідером. Гетьман поїхав туди в лютому 1738 року й певний час належно викону- вав свої обов’язки, але при цьому відчу- вав себе ображеним, вважаючи, що він є такою ж високою особою, як і угорський герцог, а тому ставати до його послуг роз- глядав як приниження гетьманської гід- ності. Ці міркування П. Орлик висловив турецькому візиру, коли той перебував улітку 1738 року у Відні. Водночас син П. Орлика Григорій, який на той час перебував на військовій службі у Франції, де дослужився до чину генерал-лейтенанта, прийняв на службу групу запорозь ких козаків, із яких було сформовано окремий підрозділ королів- ської армії, а 1735 року він подав фран- цузькому урядові проєкт організації За- порозької Січі на р. Рейн для охорони східного кордону Франції [10]. При цьому син українського гетьмана виходив з того, що корені перебування козаків у Фран- ції були давні: 1572 року під час франко- іспанської війни на боці французів були козацькі частини. У французьких архівах є матеріали, з яких видно, що в ті часи на королівській раді обмірковували пи- тання щодо запрошення значної кількості козаків на французьку службу [1, с. 10]. Отже, українська справа не зникала з єв- ропейських політичних обріїв ще й протя- гом 40–50-х років XVIII ст. Гр. Орлик до кінця свого життя 1759 року не полишав думки про загально європейську коаліцію проти Російської імперії, хоч українська справа вже не була такою актуальною, як за життя його батька. Ще в 50-х ро- ках XVIII ст. Гр. Орлик посилав Ф. На- химовського та Ф. Мировича до Криму з метою відновлення відносин Бахчисарая із Запорожжям. Сестринець Гр. Орли- ка – Пилип Штенфліхт, який був стар- шиною в полку свого дядька, теж віддано працював на користь української справи. Він неодноразово їздив до Стокгольма як посередник у французько-шведських пе- реговорах щодо козацьких справ. Зі свого боку дружина П. Орлика – Ганна допо- магала чоловікові при його житті, а по- тім і синові Григорію в їхній шляхетні політичній праці на благо України. Але зі смертю Гр. Орлика 1759 року «мазе- пинська еміграція» фактично перестала існувати. Набагато масштабніша хвиля україн- ської еміграції – чисельністю до 54 тис. осіб [16, с. 15] була спровокована зруй- нуванням 1775 року Запорозької Січі за наказом російської імператриці Катери- ни ІІ. Запорозьких козаків у часи Кате- рини II переселили спочатку в межиріччя нижньої течії Південного Бугу та Дністра, звідки вони продовжили еміграційний шлях у напрямі пониззя Дунаю, а зго- дом – на Кубань та Північний Кавказ. До Дунайської дельти втекли понад 8 тис. козаків [3, с. 235] з прислугою та родичами. Вони поселилися у Північ- ній Добруджі та гирлі Дунаю на терито- рії сучасних повітів Румунії – Тулча та Констанца. Там свого часу здобули від Османської імперії право на самовряду- вання і, на зразок Запорозької Січі, за- снували нову Задунайську Січ. Центр новоствореної Задунайської Січі спочатку був у с. Караорман, що у нижній частині дельти Дунаю. Проте системні непорозу- www.etnolog.org.ua IM FE 16 міння з «некрасовцями» – представника- ми російського козацтва в дельті Дунаю, примусили переважну частину україн- ських козаків покинути регіон і, в пошу- ках сприятливих умов для проживання, піднятися вгору по Дунаю, сягнувши то- дішньої Австрійської імперії (сьогоднішні повіти Румунії – Тімішоара, Арад, Орадя і Сату-Маре). Там вони зустрілися з міс- цевими мешканцями – першими емігран- тами із Закарпаття та Мараморощини: лемками, бойками і гуцулами, які осели- лися там також у другій пол. ХVІІІ ст. після витіснення турків з цих територій [15, с. 238]. Але 1785 року емігранти-запо- рожці повернулися до Нижнього Дунаю, де заснували Задунайську Січ у с. Сей- мени, що на лівому березі Дунаю, а впро- довж 1812–1828 років – у с. Верхній Ду- навець, розташоване неподалік (на той час) від впадіння Святого Георгія –пра- вого рукава Дунаю, у Чорне море. Пізні- ше їхні козацькі поселення систематично поповнювалися українськими втікачами від російського кріпацтва, що було важ- ливим джерелом підживлення україн- ського етносу в зазначеному регіоні. Вони заснували або поповнили населення понад 40 населених пунктів, серед яких міста та села Ісакча, Гамчарка, Чукурова, Тели- ця, Циганка, Пошта, Тулча, Чаталкьой, Патладжанка, Пардина, Кілія, Татарин, Летя, Склинав, Крішан, Горгова, Кара- орман, Святий Георгій, Ілгани, Вікторія, Верхній та Ніжній Дунавці, Муригьол, Махмудія [17, с. 196] тощо. У 9-ти з них, де етнічні українці складали більшість населення впродовж двох століть, дотепер збереглися православні храми, побудова- ні протягом ХVІІІ–ХХ ст. задунайськими козаками або їхніми нащадками у харак- терному для Наддніпрянської України того часу архітектурному стилі. На південно-східному напрямку – у бік Кубані та Північному Кавказі – пе- реселенню козацтва та українського се- лянства відчутно посприяло завершення російсько-турецької війни 1768–1774 ро- ків на користь царської Росії та зречення, зокрема, Османської імперії від півночі Кубані. З того часу розпочалося органі- зоване царським урядом переселення на Кубань та Північний Кавказ тієї частини запорозьких козаків і українських селян, яка ще не емігрувала у південно-захід- ному напрямку. З метою надання цьому рухові цілеспрямованого та контрольова- ного характеру, 1783 року почалося фор- мування полків Війська вірних козаків, яке вже за п’ять років було перейменоване на так зване Чорноморське козацьке вій- сько. Оскільки чорноморські козаки-за- порожці відзначилися в роки російсько- турецької війни 1787–1891 років у поході на захід відомого російського полководця О. Суворова (1729–1800), то указом ца- риці їм було виділено звільнені турками території Кубані. 25 серпня 1792 року за- порожці заснували своє перше поселення на Кубані, відоме пізніше за русифікова- ною назвою – станиця Таманська. Незаба- ром на Кубань переселилися понад 17 тис. козаків (із членами сімей), які заснували 40 куренів, 38 з яких мали давні запо- розькі назви. Але місцеве самоуправління в новостворених станицях підпорядко- вувалося наказному отаману, якого при- значав з російських генералів царський уряд, що прискорило процес русифікації українського козацтва в регіоні. Згодом на Кубань прибуло ще 7 тис. сімейних і несімейних козаків, які після ліквідації Запорозької Січі перебували на поселенні в різних місцях південноукраїнських зе- мель. У 1794 році запорозькі козаки за- снували Нову Січ, яка за короткий час перетворилося на місто, що за наказом царської влади було назване Катеринода- ром (нині м. Краснодар, РФ). Загалом, перша хвиля українських переселенців на Кубань, яка завершилася на початку ХІХ ст., сягнула понад 25 тис. осіб [20, с. 145]. Упродовж наступного півстоліття Чор- номорсько-запорозьке військо на Кубані та Північному Кавказі систематично по- повнювалося новими поколіннями укра- їнських емігрантів. Найбільше їх було з Чернігівщини, Полтавщини, Харківщи- ни – регіонів з великим прошарком віль- ного від кріпацької залежності козаць- кого населення. Царський уряд, будучи зацікавленим у попов ненні власного вій- ська, що воювало з непокірними гірськи- ми народами Кавказу, всіляко заохочував такі переселення з України. Як резуль- тат – упродовж першої половини ХІХ ст. український емігрантський рух пройшов три організовані масові хвилі: 1809–1811, 1821–1825, 1848–1849 років. Цього разу переселення відрізнялося від першого етапу тим, що емігрували переважно сі- www.etnolog.org.ua IM FE 17 мейні козаки, які йшли на Кубань з ро- динами і навіть цілими селами. У цілому протягом 1792–1865 років з України на Кубань було переселено козаків у складі царських військових формувань, козаків з колишньої Гетьманщини і Слобідської України та селян-українців у кількості 158 843 особи [11]. Скасування кріпаччини 1861 року та, як наслідок, несправедливого розподілу землі, виникнення малоземелля селян і аграрне перенаселення в Україні спрово- кувало новий етап масової еміграції укра- їнців не лише до Північного Кавказу, але й до нових регіонів Росії. Переселялися з усіх дев’яти українських губерній, де піс- ля реформи 1861 року селянам належало лише від 28 до 60 % оброб люваної землі. Зокрема, у другій половині XIX ст. укра- їнське населення на Кавказі подвоїлося, сягнувши 1 млн. 300 тис. осіб. 400 тис. українців налічувалося у нижньому По- волжі, на вільних землях Оренбурзької, Уфимської та інших губерній європейської частини Росії. Водночас понад 100 тис. українських емігрантів з Катеринослав- ської, Київської, Полтавської, Чернігів- ської, Харківської, Херсонської та інших губерній України емігрували в Казахстан, створивши там відомий Сірий Клин, та до Середній Азії. Але найбільше заохочував царський уряд освоєння малозаселених на той час регіонів Сибіру та Далекого Сходу. Діставалися сюди переважно паро- плавами з Одеси, які після довготривалої подорожі висаджували переселенців на Тихоокеанському узбережжі у Владивос- тоці. Потік переселенців з України до Си- біру і Далекого Сходу значно збільшив- ся під час будівництва Транссибірської залізниці у 1891–1916 роках. Емігранти масово селилися вздовж цієї магістралі відповідно до введення в експлуатацію її нових станцій. Активізації переселен- ському руху з України істотно поспри- яла і Столипінська аграрна реформа 1906–1910 років. Для заселення царський уряд визначив Єнісейську, Іркутську, То- больську, Томську губернії, Алтайський, Уссурійський та Приморський краї. Для порівняння: наприкінці XIX ст. українців тут налічувалося близько 225 тис. осіб (упродовж 1891–1900 рр. вони складали 36 % від усіх внутрішніх мігрантів ім- перії), а у 1901–1910 роках їхня частка зросла до 49 % і сягла 60 % перед Пер- шою світовою війною. У цілому за період із 1896 до 1914 року з 9-ти українських губерній за Урал переселилися 1,6 млн. осіб. З них 23 % виїхали з Полтавщини, 17 % – з Чернігівщини, 12 % – з Київщи- ни, 9 % – з Херсонщини, 7 % – з Таврії, 4,5 % – з Поділля та 4 % – з Волині [4]. Компактно заселену вихідцями з Украї- ни в 1 млн. кв. км територію – від узбе- режжя Японського і Охотського морів до Забайкалля – вони самі назвали Зеленим Клином. Тут переселенці будували собі селища, викорчовували ліси під земель- ні ділянки для хліборобства, осушували болота. Кожна новоприбула родина без- коштовно одержувала земельні наділи. Крім того, царський уряд заохочував до переселення обіцянками пільгового проїз- ду до місця поселення, наданням позичок для обзаведення господарством, худобою, насінням, речами домашнього вжитку, звільненням на два-три роки від податків та від призову на військову службу. Отже, внесок українців в освоєння далекосхід- них просторів, як і інших окраїнних зе- мель Російської імперії, був істотний. З іншого боку, повзуча експансія Ав- стрійської імперії та приєднання до її складу Галичини (1772), Буковини (1775), а також Холмщини і Підляшшя (1795– 1809) призвела до зростання еміграції етнічних українців в країни Центральної та Західної Європи. Першими трудовими емігрантами з української етнографічної території в Європу стали декілька тисяч закарпатських малоземельних українців, які у пошуках роботи в середині ХVІІІ ст. переїхали до Бачки, Срему й Славонії – регіонів сучасних Сербії та Хорватії. За ними слідували українські емігранти зі Східної Галичини, Буковини та Закарпат- тя в Німеччину, Швейцарію, Францію, Іспанію, Португалію, Данію, Велику Бри- танію, Швецію, Румунію та інші європей- ські країни. На першому етапі українці- заробітчани працювали як у сільському господарстві, так і на новостворених заво- дах, фабриках і копальнях. На постійне місце проживання, переважно у Відні, ви- їжджали українські військові й державні службовці зі своїми сім’ями, а також сту- денти Віденського університету – одного з найстаріших та найбільших університетів Європи. Ідучи назустріч духовним потре- бам українців, 1775 року імператриця Ма- рія-Тереза передала їм церкву Святої Вар- www.etnolog.org.ua IM FE 18 вари, яка була, відповідно, перебудована з раніше діючого костелу чернечого орде- ну єзуїтів. Для консолідації української колонії в австрійській столиці 1784 року імператор Йосиф II заснував українську греко-католицьку парафію Святої Варва- ри. Крім того, було відкрито теологічну семінарію Барбареум, де українці могли вивчитися на священника й навіть здобути докторський ступінь, а 1852 року у Від- ні засновано ще одну семінарію, Барбаре- ум II [6, с. 75–76]. Обидві семінарії віді- грали велику роль не лише в церковному, але й у національному та громадсько-по- літичному розвитку українців, які обрали західний шлях еміграції. Серед них було чимало високоосвічених людей, науковців, єпископів, митрополитів та архімандри- тів, які піднесли авторитет українських греко-католиків в очах сусідніх народів. У підсумку впродовж другої половини XIX ст. в Австро-Угорщині викристалізу- валася 200-тисячна українська діаспора [30], яка складалася із землеробів, робіт- ників, представників українських земель до австрійського парламенту, урядовців різного рангу, військових, священнослу- жителів та студентів університетів. По- ява значного прошарку інтелігенції спри- яла піднесенню національної свідомості українців Австро-Угорщини і, як наслі- док, розвитку організованого українсько- го життя. Уже 1867 року у Відні виникло студентське товариство «Січ», а з часом українські студентські організації були створені у Граці, Інсбруку та Леобені. На- прикінці XIX ст. в Австрії сформувалася впливова група української інтелігенції: у Відні мешкав та у 1893 році захистив дис- ертацію І. Франко, раніше там же склали докторати професори С. Смаль-Стоцький та О. Калужняцький. Водночас з українських земель, що пе- ребували в складі Російської імперії, в Центральну та Західну Європу виїхала нечисленна група емігрантів, серед яких були Ф. Вовк, М. Драгоманов, М. Зібер, С. Подолинський та ін. Їхня діяльність мала значний вплив на формування на- ціональної свідомості та становлення по- літичного українства на Батьківщині та у Європі в цілому. Демократичніша система в заокеан- ських США, порівняно з самодержавни- ми режимами Австро-Угорщини чи Росії, вищий рівень зарплати, кращі матеріальні умови та свобода – відкривали перед укра- їнськими поселенцями нові перспективи. Перші поодинокі українці проторували шлях в Америку наприкінці ХVІІІ ст. Їх імена – серед засновників першої англій- ської колонії у Джеймстауні. У 1784 році на острові Кодяк в колонії Каліфорнії (США) жили та працювали й українці. Вони були і серед учасників американ- ської революції та громадянської війни. Найпершим відомим емігрантом у США, який вважав себе українцем, був право- славний священник Агапій Гончаренко (справжнє ім’я – Андрій Ґумницький), пам’ять про якого шанують у цій краї- ні й дотепер. А. Гончаренко, уродженець с. Криве на Житомирщині, наприкінці 1850-х років через переслідування за ан- тикріпосницькі та українські переконання змушений був емігрувати з Росії. У Лон- доні, де він зупинився на певний час, А. Гончаренко співпрацював з Вільною російською друкарнею О. Герцена, писав для неї статті на українські теми, зокрема опублікував у газеті «Колокол» некролог на смерть Т. Шевченка. 1865 року А. Гон- чаренко назавжди переїхав до США. Там він служив православним священником, заснував слов’янську бібліотеку, видавав англійською та російською мовами газету «The Alaska Herald» («Вісник Аляски») з українським додатком до неї «Свобода». Уже в першому числі цієї газети, поряд із російським перекладом тексту амери- канської Конституції, містилася стаття про політичні антицарські та українські національно-визвольні ідеї Т. Шевчен- ка. У подальшому А. Гончаренко актив- но популяризував серед американців знання про минуле та сучасне України, перекладав англійською Шевченкові по- езії, пропагував ідею створення на Аляс- ці «козацької республіки», листувався з М. Драгомановим і М. Павликом, друку- вав свої статті в журналі І. Франка «На- род». А. Гончаренко постійно морально й матеріально підтримував земляків. Тих, хто наприкінці 1870-х років прибував у США, він залучав до організованого ним у Каліфорнії сільськогосподарсько- го кооперативу «Українське братство» [6, с. 41]. Отже, саме він почав гуртувати навколо себе земляків, і тому його вва- жають засновником української діаспори на Американському континенті. Але по- чаток масової еміграції українців у США www.etnolog.org.ua IM FE 19 датують 60-ми роками ХІХ ст. Переваж- но це були мало- та безземельні селяни із західноукраїнських земель – Гуцуль- щини, Закарпаття, Буковини та Лемків- щини. Спочатку більшість новоприбулих знаходили роботу на вугільних шахтах і металургійних заводах штату Пенсиль- ванія, тому цей регіон і став осередком перших українських емігрантів. Решта влаштовувалися на заводах на півночі та сході США – у Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Коннектикуті тощо. Українська емігра- ція до США наростала, сягнувши най- більшого розмаху на початку 90-х років ХІХ ст. Якщо впродовж 1877–1887 рр. до Сполучених Штатів прибуло 33,9 тис. українців, за 1887–1897 рр. – 74,4 тис., то за 1897–1907 рр. – уже 284,4 тис. У 1905 році кількість емігрантів у США із західноукраїнських земель сягала 97 % усіх переселенців з України [6, с. 42]. До 1891 року поява емігрантів з Укра- їни в Канаді мала поодинокий характер, тому вони асимілювалися у місцевому середо вищі. Окремі українці прибули в Канаду в перші десятиріччя ХІХ ст., зо- крема як вояки найманих швейцарських загонів, щоб захищати канадські володін- ня від наступу американців під час війни 1812 року. Історія зберегла імена укра- їнців, які прибули в Канаду 1891 року. Це були мешканці с. Небилів у Західній Україні І. Пилипів та В. Єленяк. Масо- ве переселення українців в Канаду роз- почалося наприкінці ХІХ ст., коли ка- надський уряд активно став заохочувати широкомасштабну еміграцію з Південної, Центральної та Східної Європи. Масш- табного розмаху українська еміграція в Канаду набула, зокрема після 1896 року, значною мірою завдяки зусиллям галиць- кого агронома О. Олеськова, професора сільського господарства у Львівській учи- тельській семінарії, відомого популяриза- тора еміграції з Галичини і Буковини на- прикінці 90-х років ХІХ ст. У 1895 році він відвідав Канаду і був захоплений її можливостями для розвитку сільсько- го господарства. Його публічні лекції та брошури «Про вільні землі», «О емігра- ції» заохотили багатьох селян, переважно з Галичини, Буковини, Закарпаття і Лем- ківщини, до виїзду на цілинні простори Канади. Він, зокрема, скерував великий потік українських емігрантів із Західної України, замість Бразилії, в Канаду. Його зусилля підтримав канадський міністр внутрішніх справ Сіфтон, який упродовж 1897–1903 рр. також розгорнув на захід- ноукраїнських землях активну агітацію за переселення в Канаду, сподіваючись таким чином розв’язати проблему осво- єння канадських цілинних теренів. Уряд Канади практично безкоштовно (всього 10 дол. за 64,7 га) роздавав іммігрантам «гомстеди» (земельні наділи) для заселен- ня канадських степів. Головною умовою було розпочати господарювання на землі за три роки. Українські іммігранти в Ка- наді переважно були землеробами, вони відгукнулися на канадську пропаганду і селилися громадами в цілинному поясі степових провінцій Альберти, Саскачева- ну й Манітоби. Хоч канадські прерії час- то порівнюють з українським степом, слід зазначити, що Галичина і Буковина нале- жать до лісостепової зони, тому українці в цих регіонах воліли селитися поблизу Ед- монтона та Вінніпега. Своїм компактним поселенням українці намагалися створити зручне культурно-національне середови- ще і посприяти родинним зв’язкам. Нині райони на схід і на північний схід від Едмонтона провінційний уряд Альбер- ти визнав як екомузей «Kalyna Country» («Калиновий край»). Помітна кількість іммігрантів приїхали також і з Правобе- режної України, яка у той час перебува- ла у складі Росії. Також велика кількість українців прибули в Канаду як тимчасо- ві робітники. Заробивши гроші, вони по- верталися додому. Перша хвиля масової трудової імміграції тривала до початку Першої світової війни, охопивши близь- ко 170 тис. осіб [28]. Вона започаткувала формування української етнічної групи в Канаді та канадського регіонального ва- ріанта української мови, створивши під- ґрунтя для наступних хвиль масової емі- грації українців у цю країну. Хоч українські прізвища Баделяк, Воз- няк, Добрий, Дорошенко, Семашко та інші трапляються в різних документах на території Південної Америки ще в ХVІІ– ХVІІІ ст., початок більш-менш масової емі- грації сюди українців припадає на кінець XIX ст. Першими документально засвідче- ними українськими іммігрантами в Брази- лії вважають членів сім’ї М. Морозовича з Галичини. Невелика група українських селян, яка 1876 року осіла в штаті Парана, прибула з Буковини. У 1891 році вісім ро- www.etnolog.org.ua IM FE 20 дин із Галичини заснували поселення Сан- та-Барбара в графстві Палмерія. Відтоді щороку сюди прибувало кілька родин пе- реселенців із західноукраїнських земель. Але масова імміграція, яка відбувалася в кілька етапів, розпочалася 1895 року, коли сюди приїхали 15 тис. мешканців Галичини [6, с. 64]. У цілому вирізняють два піки української еміграції в Бразилію: середина 1890-х років та 1908–1910 роки. На території цієї країни українці надалі розселялися в штаті Парана, а також у Санта-Катарина, Ріу-Гранді-ду-Сул, Сан- Паулу, де жили переважно із сільсько- го господарства, зокрема із виробництва кави. В Аргентині українські емігранти здебільшого компактно розселилися в про- вінції Місьйонес та Буенос-Айрес [30]. Українська еміграція в Австралії – наймолодша за часом існування україн- ських поселень у зарубіжному світі. Пер- ші українці на 5-му континенті з’явилися наприкінці XVIII ст. Зокрема, у складі флотилії російського адмірала А. Кру- зенштерна, яка відплила з Кронштадта 7 серпня 1773 року у наукову експедицію довкола світу (відвідавши й Австралію), був вітрильник-шлюпка «Нева» під ко- мандуванням капітана-лейтенанта Ю. Ли- сянського, який народився на Чернігів- щині. Після 1784 року на острові Кодьяк в колонії Каліфорнії (США), де жили й українці, були російські торговельні ком- панії, які висилали кораблі у торговельні місії, зокрема і в Австралію. На кораблях цих компаній були й українські моряки. Також збереглися відомості про уроджен- ця Полтавщини матроса Ф. Зубенка, який 1820 року прибув до Сіднея у складі ко- манди російського корабля «Открытие» й залишився там назавжди. У 1823 році корабель «Ладога», на борту якого між старшинами був українець Д. Завалишин, відвідав Ван-Дімен-Ланд. У 1829 році до Порт-Джексона приплив корабель «Елена» під командуванням капітана українського походження В. Хромченка, а 1832 року під його ж командуванням – корабель «Америка». У 1835 році до того ж Порт- Джексона знову приплив корабель «Аме- рика», на борту якого був старшина укра- їнського походження В. Завойко. Серед перших українців в Австралії був і лікар І. Луцький, який прибув на 5-й континент 1832 року та обіймав посаду державного ботаніка. До Тасманії прибули К. Кабат і В. Коссак (Козак), які працювали в ав- стралійській поліції. У середині ХІХ ст., під час золотої лихоманки, до Австралії приплив гірничий інженер українсько- го походження М. Шостак. У 1854 році туди ж нелегально добрався кораблем із Шотландії 16-річний юнак Ю. Горець- кий, батько якого був етнічний украї- нець. У 1850-х роках до Австралії прибув М. Гриб, що згодом став успішним ферме- ром. До нього у 1860 році приєднався селя- нин Я. Пелєвський, який успадкував май- но М. Гриба. Інший українець, І. Займак, зійшов з корабля в Брісбені 1869 року, а згодом оселився в Новому Півд. Уельсі, де вирощував устриць. Особливе місце се- ред переселенців українського походжен- ня, постатей, чиє життя яких пов’язане з Австралією, посідає М. Миклухо-Ма- клай (1846–1888) – виходець з козаць- кого роду Миклух, відомий мандрівник, антрополог, етнограф, географ, дослідник народів Південно-Східної Азії, зокрема Австралії й Океанії, автор 160 наукових праць. 18 липня 1878 року він прибув до Сиднея, де, за підтримки уряду Австра- лії, заснував біологічну станцію у Вотсон- Бей – першу на той час такого роду модер- ну наукову установу. Наприкінці лютого 1886 року М. Миклухо-Маклай відплив у Європу з наміром заохочувати людей їха- ти на постійне проживання до Нової Гві- неї. З таким планом він відвідав Київ та Одесу. В Австралії М. Миклухо-Маклай залишив чимало своїх учнів та послідов- ників. Після завершення російсько-япон- ської війни 1904–1905 років і революції у Російській імперії 1905 року, в Австралію прибуло до 4 тис. іммігрантів [27, с. 35], між якими було чимало українців. Таким чином, початок української емі- грації в різні країни світу сягає далекої давнини та має столітні корені. Мешканці української етнографічної території з різ- них причин – політичних, економічних, військових, релігійних, соціальних та національних – за різних часів були ви- мушені покинути рідні землі та шукати кращого життя за її межами. Спочатку еміграція з України мала індивідуальний та груповий характер. Серед перших ор- ганізованих форм української еміграції можна виокремити династичну, військово- політичну, економічну, соціальну, а також примусове вивезення населення з України до безкрайніх меж царської Росії. Почи- www.etnolog.org.ua IM FE 21 наючи з кінця ХІХ ст., у зарубіжних кра- їнах утворилися великі українські етнічні групи, які є невіддільною частиною укра- їнської нації. У 1880 році, тобто до почат- ку масової трудової еміграції наприкінці ХІХ ст., закордонні українці налічували понад 1,2 млн. осіб, що складало 4,6 % від їхньої загальної кількості у тодішньому світі. Перші українські колоністи заклали основу масштабної чотирихвилевої емігра- ції кінця ХІХ – початку ХХІ ст. до країн Центральної і Західної Європи, а також у США. Загалом, українська еміграція ді- литься на східну та західну. Східна емі- грація – це поселення українців у межах колишньої Російської імперії та Радян- ського Союзу, а західна – поза його меж- ами. За далеко не повною статистикою, східна діаспора перевищує 10 млн., а за- хідна – понад 5 млн. осіб українського походження, які разом є складовою части- ною єдиного українського народу. 1. Борщак І. Європа і Україна в минулому. Народній Ілюстрований Калєндар Товариства «Просвіта» на звичайний рік 1925. Львів, 1924. 2. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материали в трьох томах. Москва, 1953. Т. 1. 1620–1647 гг. 3. Григорчук В. Хвилі української еміграції/міграції та українці Румунії. Зошити Міжнародної конференції «Українці Румунії – історія, сучасність та перспекти‑ ви». Бухарест, 2018. Т. І. 4. Еміграція з України. URL : https://uk.wikipedia. org/wiki/Еміграція_з_України. 5. Руська історична бібліотека. Т. XVII. Історичні монографії Миколи Костомарова. Львів, 1895. Т. Х. Мазепа. Ч. І. 6. Історія української діаспори. Умань, 2011. URL : https://library.udpu.edu.ua/library_files/6627_01.pdf. 7. Конотопська битва. URL : https://uk.wikipedia. org/wiki/Конотопська_битва. 8. Котляр М. Ф. Русь язичницька: Біля витоків східнослов’янської цивілізації. Київ, 1995. 9. Кушнір В. Г. Українці за Дунаєм. Одеса, 2002. 10. Мазепинська еміграція. URL : https:// uk.wikipedia.org/wiki/Мазепинська_еміграція. 11. Малиновий клин. URL : http://resource.history. org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU &P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT= eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P 02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21ST R=Malinovy_klyn. 12. Материалы для изучения сельских поселений России. Доклады и сообщения третьей научно-прак- тической конференции «Центральночерноземная де- ревня: история и современность». Воронеж, декабрь 1994 г. Москва, 1994. 13. Матях В. М. Гетьман в еміграції Пилип Орлик: історико-історіографічний портрет політика. Україн‑ ський історичний журнал. 2011. № 4. 14. Рендюк Т. Г. Гетьман Іван Мазепа – відомий і невідомий (українською, англійською, французькою, польською та румунською мовами). Київ, 2010. 15. Рендюк Т. Г. Історична імміграція з України як чинник підтримки та посилення українського етносу Румунії. Зошити Міжнародної конференції «Українці Румунії – історія, сучасність та перспективи». Буха- рест, 2019. Т. ІІ. 16. Рендюк Т. Г. Українці Румунії: національно-куль- турне життя та взаємовідносини з владою. Київ, 2010. 17. Рендюк Т. Г. Українці в Румунії та румуни в Укра- їні: проблеми минулого та сучасне становище. Київ, 2011. 18. Рибалко О. Л. Дмитро Миколайович Вергун. Енциклопедія сучасної України. Київ, 2005. Т. 4. «В» — «Вог». 19. Ріцько В. Українці в Добруджі. Бухарест, 2014. 20. Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. Київ, 2008; Малиновий край. URL : http:// resource.history.org.ua/item/0009662. 21. Сергійчук В. Іменем Війська Запорозького. Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI – середини XVIІ століття. Київ, 1991. 22. Старочеркасская станица. URL : https:// ru.wikipedia.org/wiki/. 23. Стрижак О. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. У пошуках Русі. Київ, 1991. 24. Субтельний О. Мазепинці. Український сепара- тизм на початку XVIII ст. Київ, 1994. 25. Субтельний О. Україна: історія. Київ, 1991. 26. Українці. Східна діаспора: атлас / [текст І. Винни- ченко ; передм. В. Наулко ; відп. ред. Р. Сосса]. Київ, 1993. 27. Українці Австралії. Енциклопедичний довідник. Сідней, 2001. 28. Христенко О. В. Першопочатки істо- рії української канадської діаспори очима ка- надців. URL : http://ir.nmu.org.ua/bitstream/ handle/123456789/630/Khristenko.pdf ?sequence=1. 29. Чернієнко Д. Українці Казахстану: історія фор- мування та етнокультурні особливості національної меншини. Народна творчість та етнологія. 1919. № 6, (382) листопад-грудень. 30. Ясь О. В. Еміграція українців. URL : http://esu. com.ua/search_articles.php?id=17837. 31. Rendiuк Т. Gh. Hatmanul Ucrainei Pylyp Оrlyк: căile moldo-române (în limbile română şi ucraineană). Galaţi : Sinteze, 2016. Джерела та література www.etnolog.org.ua IM FE 22 references 1. BORSHCHAK, Ilko. Europe and Ukraine in the Past. People’s Illustrated Calendar of the «Prosvita» Society for the Ordinary Year 1925. Lviv, 1924 [in Ukrainian]. 2. HUDZENKO, Panteleymon (editorial board’s chairperson). Ukraine’s Reunification with Russia. Documents and Materials in Three Volumes. Moscow: USSR’s Academy of Sciences Press, 1953, vol. 1: 1620– 1647 [in Russian]. 3. HRYHORCHUK, Viktor. Waves of the Ukrainian Emigration/Migration and the Ukrainians of Romania. In: Notebooks of the International Conference «Romanian Ukrainians – History, Present, and Prospects. Bucureşti, November 8–10, 2017. Bucureşti, 2018, vol. I [in Ukrainian]. 4. Emigration from Ukraine [online]. Available from: https://uk.wikipedia.org/wiki/Еміграція_з_України [in Ukrainian]. 5. BARVINSKYI, Oleksandr, ed. Ruthenian Historical Library. Vol. XVII. Historical Monographs by Mykola Kostomarov. Vol. Х: Mazepa. Lviv: Shevchenko Scientific Society, 1895, pt. I [in Ukrainian]. 6. ROHOZHA, Mariya (compiler). The History of the Ukrainian Diaspora: A Teaching Aid. Uman: PE Zhovtyi O. O., 2011 [online]. Available from: https:// library.udpu.edu.ua/library_files/6627_01.pdf [in Ukrainian]. 7. The Battle of Konotop [online]. Available from: https://uk.wikipedia.org/wiki/Конотопська_битва [in Ukrainian]. 8. KOTLIAR, Mykola. Pagan Rus: At the Origins of East Slavonic Civilization. Kyiv, 1995 [in Ukrainian]. 9. KUSHNIR, Vyacheslav. Ukrainians beyond the Danube. Odesa, 2002 [in Ukrainian]. 10. The Mazepist Emigration [online]. Available from: https://uk.wikipedia.org/wiki/Мазепинська_еміграція [in Ukrainian]. 11. The Crimson Wedge [online]. Available from: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe [in Ukrainian]. 12. Materials for Studying Rural Settlements of Russia. Lectures and Reports of the Third Theoretical and Practical Conference «Central Black Earth Villages: History and Modernity». Voronezh, December 1994. Moscow, 1994 [in Russian]. 13. MATIAKH, Valentyna. The Hetman in Exile Pylyp Orlyk: A Historical and Historiographical Portrait of the Politician. In: Valeriy SMOILY, ed.-in-chief, The Ukrainian Historical Journal, 2011, 4, 116–131 [in Ukrainian]. 14. RENDIUK, Teofil. The Known and Unknown Hetman Ivan Mazepa… Kyiv: ADEF-Ukraine, 2010 (in Ukrainian, English, Polish, French, and Romanian). 15. RENDIUK, Teofil. Historical Immigration from Ukraine as a Factor in Supporting and Enhancing the Ukrainian Ethnicity of Romania. Notebooks of the International Conference «Romanian Ukrainians – History, Present, and Prospects. Bucureşti, November 8–10, 2018. Bucureşti, 2019, vol. II, pp. 236–247 [in Ukrainian]. 16. RENDIUK, Teofil. Romanian Ukrainians: National and Cultural Activities and Relations with the Authorities. Kyiv: NAS of Ukraine’s Institute of History of Ukraine, 2010 [in Ukrainian]. 17. RENDIUK, Teofil. Romanian Ukrainians and Ukrainian Romanians: Problems of the Past and the Current Situation: A Monograph. Kyiv: Orion -Print, 2011 [in Ukrainian]. 18. RYBALKO, Oleksandr. Dmytro Mykolayovych Verhun. In: Ivan DZIUBA, Arkadiy ZHUKOVSKYI, Oleh ROMANIV, Mykola ZHELENIAK (co-editors). Encyclopedia of Modern Ukraine, Kyiv, 2005, vol. 4: В—Вог [in Ukrainian]. 19. RITSKO, Virgilius. The Trilogy of Life for the Ukrainians in Dobrogea. Bucureşti: RCR-Editorial, 2014 [in Ukrainian]. 20. SERHIYCHUK, Volodymyr. Ethnic Borders and the State Border of Ukraine. Kyiv: PE Serhiychuk M. I., 2008, 560 pp. [online]. Available from: http://resource. history.org.ua/item/0009662 [in Ukrainian]. 21. SERHIYCHUK, Volodymyr. In the Name of the Zaporizhzhian Host. Ukrainian Cossacks in International Relations of the XVIth –to the Mid‑XVIIth Century. Kyiv: Ukraine, 1991 [in Ukrainian]. 22. Starocherkasskay (Stanitsa) [online]. Available from: https://ru.wikipedia.org/wiki/Старочеркасская/ [in Russian]. 23. STRYZHAK, Oleksiy. Ethnonymy of Ptolemaic Sarmatia. In Search of Rus. NAS of Ukraine’s Oleksandr Potebnia Institute of Linguistics. Kyiv: Scientific Thought, 1991. 24. SUBTENYI, Orest. The Mazepists: Ukrainian Separatism in the Early Eighteenth Century. Kyiv: Lybid, 1994 [in Ukrainian]. 25. SUBTENYI, Orest. Ukraine: A History. Kyiv: Lybid, 1991 [in Ukrainian]. 26. VYNNYCHENKO, Ihor (text’s writer). Ukrainians. Eastern Diaspora: An Atlas. Prefaced by Vsevolod NAULKO, edited by Rostyslav SOSSA. Kyiv: Map Ltd, 1993 [in Ukainian]. 27. SHUMSKYI, Volodymyr, Marko SHUMSKYI, eds. Ukrainians of Australia. An Encyclopedic Handbook. Sydney: The Free Thought Ukrainian Weekly in Austrlia and the Ukrainian Heritage Society in Australia, 2001 [in Ukrainian]. 28. KHRYSTENKO, O. Origins of the History of the Ukrainian Canadian Diaspora through the Eyes of Canadians [online]. Available from: http://ir.nmu.org.ua/bitstream/ handle/123456789/630/Khristenko.pdf?sequence=1 [in Ukrainian]. 29. CHERNIYENKO, Denys. Ukrainians of Kazakhstan: History of Formation and Ethno-Cultural Features of the National Minority. Folk Art and Ethnology, 1919, 6 (382), November-December [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE 23 30. YAS, Oleksiy. Emigration of the Ukrainians. Encyclopedia of Modern Ukraine [online]. Available from: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=17837 [in Ukrainian]. 31. RENDIUK, Teofil. Hatmanul Ucrainei Pylyp Оrlyк: căile moldo‑române [The Hetman of Ukraine Pylyp Orlyk: His Moldavian and Romanian Ways]. Galaţi: Sinteze, 2016 [in Romanian and Ukrainian]. SUmmary Ukrainian emigration has a long history and a global geographical scope. Historically, the Ukrainian mass emigration ranks fifth in the world after the Jewish, Greek, Armenian, and Chinese. At first, Ukrainians emigrated to Europe and within contemporary Russia. The beginning of the mass departure from Ukraine was the Mazepist military-political emigration upon the defeat of the Hetman of Ukraine Ivan Mazepa and the King of Sweden Charles XII near Poltava in June 1709, when 5 thousand Cossacks and their families were forced to settle in the Ottoman Empire (Moldova and Wallachia) and in some Western European countries. In the mid-XVIIIth century, the earli- est Ukrainian agricultural colonies emerged in the then Austrian Empire, when several thousand Transcarpathian Ukrainians moved to Bačka, Srem and Slavonia (at present – parts of Serbia and Croatia), searching for work. After the destruction of the Zaporizhzhian Host in 1775, 54 thousand Cossacks moved to Dobrugea, settling at the mouth of the Danube, within the then Ottoman Empire. But much more Ukrainian peasants migrated to the Volga region, the Urals, and Siberia, where they established large Ukrainian settlements among local Russians. Within Tsarist Russia in the XIXth century, Ukrainians have reached the territories of Kazakhstan, countries of Central Asia and the Caucasus. At the same time, the first Ukrainian colonies appeared in many European capitals, including Vienna, Budapest, Rome, Paris and London; thence some ethnic Ukrainians left for North and South Americas, and Australia. In 1880, i.e., prior to the beginning of mass labour emigration in the late XIXth century, the overseas Ukrainians numbered over 1.2 million, accounting for 4.6 % of their total in the world at that time. The first Ukrainian colonists laid the foundation for large-scale four-wave emigration of the late XIXth to early XXIst century. Keywords: earliest single and group Ukrainian emigrants, Mazepist military-political emigration, Kuban and Transdanubian Cossacks, Ukrainian communities within Tsarist Russia, foreign settlements and colonies of ethnic Ukrainians, Western Europe, North and South Americas, Australia. www.etnolog.org.ua IM FE

До джерел української еміграції

Репозитарії

Схожі ресурси