Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського
Статтю присвячено презентації та аналізу польових етнографічних матеріалів із царини обрядовості родинного циклу, комплексу народного харчування та усної історії, зібраних під час роботи етнологічної експедиції «Шляхами Павла Чубинського», один з маршрутів якого пролягав через батьківщину М. Рильськ...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Матеріали до української етнології |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208675 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського / О. Таран // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 121–125. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-208675 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2086752025-11-05T01:02:41Z Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського Romanivka: Field Ethnographic Studies at the Homeland of Maksym Rylskyi Таран, О. Сторінки творчої біографії та життєпису Максима Рильського. Сучасні рефлексії Статтю присвячено презентації та аналізу польових етнографічних матеріалів із царини обрядовості родинного циклу, комплексу народного харчування та усної історії, зібраних під час роботи етнологічної експедиції «Шляхами Павла Чубинського», один з маршрутів якого пролягав через батьківщину М. Рильського – с. Романівка Попільнянського району Житомирської області. У середовищі місцевих жителів міцно зберігається пам’ять про визначного односельця – Максима Рильського. Цьому сприяє культурно-просвітницька діяльність музею родини Рильських, що діє в с. Романівка. Значний блок масиву зібраної інформації ввійшов до багатотомного корпусу експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів «Етнографічний образ сучасної України». The article is dedicated to the presentation and analysis of field ethnographic materials in the area of the rites of the family cycle, the complex of folk food and oral history, collected during the ethnological expedition By the Ways of Pavlo Chubynskyi. One of its routes has passed through the homeland of M. Rylskyi – the village of Romanivka of Popilnia district in Zhytomyr oblast. The memory of a prominent fellow villager – Maksym Rylskyi – is preserved strongly among the local population. This fact is facilitated by the cultural and educational activities of the Rylskyi Family Museum, situated in the village of Romanivka. A significant part of the collected information has been included in the multi-volume corpus of expeditionary folklore and ethnographic materials, Ethnographic Image of Modern Ukraine. 2020 Article Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського / О. Таран // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 121–125. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208675 821.161.2Рил:398(477.42) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Сторінки творчої біографії та життєпису Максима Рильського. Сучасні рефлексії Сторінки творчої біографії та життєпису Максима Рильського. Сучасні рефлексії |
| spellingShingle |
Сторінки творчої біографії та життєпису Максима Рильського. Сучасні рефлексії Сторінки творчої біографії та життєпису Максима Рильського. Сучасні рефлексії Таран, О. Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського Матеріали до української етнології |
| description |
Статтю присвячено презентації та аналізу польових етнографічних матеріалів із царини обрядовості родинного циклу, комплексу народного харчування та усної історії, зібраних під час роботи етнологічної експедиції «Шляхами Павла Чубинського», один з маршрутів якого пролягав через батьківщину М. Рильського – с. Романівка Попільнянського району Житомирської області. У середовищі місцевих жителів міцно зберігається пам’ять про визначного односельця – Максима Рильського. Цьому сприяє культурно-просвітницька діяльність музею родини Рильських, що діє в с. Романівка. Значний блок масиву зібраної інформації ввійшов до багатотомного корпусу експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів «Етнографічний образ сучасної України». |
| format |
Article |
| author |
Таран, О. |
| author_facet |
Таран, О. |
| author_sort |
Таран, О. |
| title |
Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського |
| title_short |
Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського |
| title_full |
Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського |
| title_fullStr |
Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського |
| title_full_unstemmed |
Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського |
| title_sort |
романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині максима рильського |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Сторінки творчої біографії та життєпису Максима Рильського. Сучасні рефлексії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208675 |
| citation_txt |
Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима Рильського / О. Таран // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2020. — Вип. 19(22). — С. 121–125. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT tarano romanívkapolʹovíetnografíčnídoslídžennânabatʹkívŝinímaksimarilʹsʹkogo AT tarano romanivkafieldethnographicstudiesatthehomelandofmaksymrylskyi |
| first_indexed |
2025-11-05T02:08:55Z |
| last_indexed |
2025-11-06T02:05:22Z |
| _version_ |
1848004808093466624 |
| fulltext |
121
УДК 821.161.2Рил:398(477.42)
doi
РОМАНІВКА: пОЛЬОВІ ЕТНОГРАФІЧНІ ДОСЛІДжЕННЯ
НА бАТЬКІВЩИНІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
Анотація / abstract
Статтю присвячено презентації та аналізу польових етнографічних матеріалів із царини об-
рядовості родинного циклу, комплексу народного харчування та усної історії, зібраних під час
роботи етнологічної експедиції «Шляхами Павла Чубинського», один з маршрутів якого про-
лягав через батьківщину М. Рильського – с. Романівка Попільнянського району Житомирської
області.
У середовищі місцевих жителів міцно зберігається пам’ять про визначного односельця – Мак-
сима Рильського. Цьому сприяє культурно-просвітницька діяльність музею родини Рильських,
що діє в с. Романівка. Експедиційне дослідження вможливило простеження процесу механізації
засобів пересування та обробітку ґрунту. Загроза втрати традиційного архітектурного обличчя
українського села спонукала учасників дослідження ретельно фіксувати специфіку традиційного
житлобудування та обрядовості, пов’язаної із цим процесом. Газифікація села у другій половині
ХХ ст. призвела до зміни інтер’єру хати – селяни почали демонтовувати варисту піч, що вплину-
ло на збереження обрядів та звичаїв, пов’язаних з піччю як сакральним центром життєвого про-
стору. Зафіксовано побутування до другої половини ХХ ст. «вулиці» як осередків громадського
дозвілля сільської молоді. Серед календарних обрядів найбільш збереженими є зимові (Андрія,
різдвяно-новорічні), з весняно-літнього циклу – веснянки, Івана Купала, Маковія, Спаса. Ви-
щеокреслене нами коло питань потребує подальшого ґрунтовного етнографічного дослідження
села, оскільки світові інтеграційні процеси призводять до поступового зникнення окремих об-
рядових традицій чи специфіки господарювання – основних культурних маркерів української
народної культури. Значний блок масиву зібраної інформації ввійшов до багатотомного корпусу
експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів «Етнографічний образ сучасної України».
Ключові слова: етнографічна експедиція, народний побут, обряд, традиція, усна історія,
Максим Рильський.
The article is dedicated to the presentation and analysis of field ethnographic materials in the
area of the rites of the family cycle, the complex of folk food and oral history, collected during the
ethnological expedition By the Ways of Pavlo Chubynskyi. One of its routes has passed through the
homeland of M. Rylskyi – the village of Romanivka of Popilnia district in Zhytomyr oblast.
The memory on a prominent fellow villager – Maksym Rylskyi – is preserved strongly among the
local population. This fact is facilitated with the cultural and educational activities of the Rylskyi
бібліографічний опис:
Таран, О. (2020) Романівка: польові етнографічні дослідження на батьківщині Максима
Рильського. Матеріали до української етнології, 19 (22), 121–125.
Taran, O. (2020) Romanivka: Field Ethnographic Studies at the Homeland of Maksym Rylskyi.
Materials to Ukrainian Ethnology, 19 (22), 121–125.
ТАРАН ОЛЕНА
кандидатка історичних наук, наукова співробітниця відділу «Український етнологічний центр»
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
(Київ, Україна). ORCID ID: 0000-0002-0548-0678
taraN oleNa
a Ph.D. in History, a research fellow of the Ukrainian Ethnological Centre Department of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences
of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: 0000-0002-0548-0678
www.etnolog.org.ua
IM
FE
122
У 2004 році Інститут мистецтвознав-
ства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського (ІМФЕ) відновив
систематичні фольклорно-етнографіч-
ні експедиції з метою фіксації елементів
традиційно-побутової культури українців
та впливу інноваційних технологій і циф-
рового інформаційного простору. Село
Романівка Попільнянського району Жи-
томирської області в цьому контексті за-
ймало одну з ключових позицій у марш-
руті польового дослідницького сезону
2008 року. Під час комплексної фольклор-
но-етнографічної експедиції, здійсненої в
липні 2008 року, були опитані старожили
старшої вікової категорії (список респон-
дентів додається). Під час інтерв’ювання
були зафіксовані блоки з усної історії
(громадянська війна, колективізація, Го-
лодомор, руйнування церкви, німецька
окупація, повоєнний громадський побут,
спогади про М. Рильського), житлобу-
дування, календарного циклу, родинних
стосунків, весільної обрядовості. Значний
блок масиву зібраної інформації ввійшов
до багатотомного корпусу експедиційних
фольклорно-етнографічних матеріалів
«Етнографічний образ сучасної України»,
що видає ІМФЕ [1, с. 79–80; 3, с. 119; 4,
с. 59–61].
Романівчани справедливо пишаються,
що їхнім земляком є така неординарна
постать в історії української культури,
як Максим Тадейович Рильський. Разом
з ним Романівку відвідували Андрій Ма-
лишко, Іван Козловський, Остап Вишня.
Згадуючи про останнього, розповідали,
що «було, приїжджає у село, рюкзачок
такий [скромний має]. Іде туди, де більше
дітей. Він собирає цих дітей: Тому цукер-
ку, тому те… “Дядьку, дайте закурити!” –
і таке було. – “Хлопці, розкажіть щось
смішне”. І знаєте, діти аж захлинаються,
розказують. Це він сидить, щось собі за-
писує. Ну, тільки вони побачили [О. Ви-
шню, як кричать]: “Смішний дядько
прийшов!”» (Кочубей Б. У.). В інтерв’ю
односельці одностайно відзначали тон-
ке почуття гумору М. Рильського: «Ось,
гляньте на картку[фотографію]: трубу
тримає, робить вигляд, шо грає. А всі смі-
ються, бо знають: мундштук у музиканта
лишився!» (Драгомирецька К. Д.). «Рань-
ше коноплі сіяли і ткали верьовки, треба
було, ну і над річкою сіяли, там де влага,
щоб коноплі добрі росли. Раньше не за-
бороняли, і ніхто їх не вживав і не пив.
В кожного понад річкою посіяні коноплі.
Як вони прийшли туди, їм захотілося по-
обідать. І вони зайшли і витолочили тій
бабі ті коноплі, вони: “Діду, діду, їду до
тебе калиту кусать”. Cіли там, постели-
ли і витолочили ті коноплі. Як тій бабі
сказали, що до неї якісь поприїжджали
та в коноплях п’ють, баба летить бігом
до їх, і прибігає: “Що ви мені наробили,
Бог знає що”. А він підходить, цілує бабу:
“Ми вам оплатим”, – і виймає хорошу
суму грошей, дає їй гроші. – “Дайте нам
вспомнить наше село, як ростуть коноплі і
який запах у коноплі”. І баба вспокоїлася,
ще й сіла з ними» (Сабодаж О. О.)
Із царини матеріальної культури під
час роботи експедиції була зафіксована
інформація щодо землеробства та житло-
будування.
Family Museum, situated in the village of Romanivka. The expedition study has made it possible to
follow the process of mechanization of means of transportation and soil cultivation. The threat of loss
of the traditional architectural face of the Ukrainian village has prompted the research participants
to record carefully the specific character of traditional housing construction and the rites connected
with this process. The village gasification in the late 20th century has caused changes in the interior
of the house – the peasants start to dismantle the oven, that affects the preservation of rituals and
customs related to the stove as a sacred center of living space. The existence of the street (vulytsia)
as the centre of public leisure for rural youth is fixed until the late 20th century. Winter holidays
(St. Andrew’s Day, Christmas and New Year cycle) are the most preserved among the calendar rites.
Vesnianky (is a type of spring dance songs), Kupala Night, Honey Feast of the Saviour, Apple Feast
of the Saviour are known from the spring-summer cycle. The range of issues that we have touched
upon requires further thorough ethnographic research of the village, as global integration processes
cause the gradual disappearance of certain ceremonial traditions or the peculiarities of homekeeping –
the main cultural markers of Ukrainian folk culture. A significant part of the collected information
has been included in the multi-volume corpus of expeditionary folklore and ethnographic materials
Ethnographic Image of Modern Ukraine.
Keywords: ethnographic expedition, folk life, rite, tradition, oral history, Maksym Rylskyi.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
123
До середини ХХ ст. основною зерно-
вою культурою було жито («тоді пше-
ницю не сіяли, а тільки жито», «сіяли
жито, жали, а потім молотили ціпами»,
«житньою соломою хату вкривали»), мен-
ше – ячмінь, після Другої світової війни
набула поширення пшениця. З овочевих
культур вирощували картоплю, буряки,
моркву, капусту, огірки; з бобових – го-
рох, квасолю; технічних – льон, коноплі.
Тримали корів, свиней, птицю (курей, ка-
чок, гусей). Основною тягловою силою в
приватних господарствах до 1970-х років
лишалися коні; воли зникли з побуту ще
в 1930-х роках, з останньої чверті ХХ ст.
переважають механізовані засоби пересу-
вання та обробітку ґрунту.
Загроза втрати традиційного архітек-
турного обличчя українського села спону-
кає ретельно фіксувати специфіку тради-
ційного житлобудування та обрядовості,
пов’язаної із цим процесом. Хати ставили
«з великої глини» толокою. «Як ставлять
нову хату, то люди без сніданку вальку-
ють гору. І хазяйка повинна одного валь-
ка взять на вуглі, цього валька сама по-
винна була ляпнуть. А на неї ллють воду,
щоб вона така щаслива була. І головний
вугол [валькується господинею], там, де
ікони стоять, це із півдня головний ву-
гол був. І це вже хазяйка робить цього
одного валька, на неї ллють воду… смі-
ху!!! А іще, то як вже кінчають, то на неї
ляпають глиною, обмащують, сміються
вже, ну, це прибутки різні [врочать]» (Са-
бодаш М. І.). Учасників толоки (сусідів,
найближчих родичів) господиня годувала
сніданком та вечерею. Будівельна толока
як вид взаємодопомоги поширена по всій
Україні. Процес газифікації села в другій
половині ХХ ст. призвів до зміни інтер’єру
хати – селяни почали демонтовувати ва-
ристу піч, залишаючи лише грубку. Цей
процес негативно вплинув на збереження
обрядів та звичаїв, пов’язаних з піччю як
сакральним центром життєвого простору
українця: «Хотіли розвалити. Я не дала –
хата нещаслива без пічі» (Драгомирець-
ка К. Д.).
Храмове свято (Храм) в Романівці
припадає на Другу Пречисту (21 верес-
ня). Для урочистої церковної служби
з’їжджалися священники із сусідніх сіл.
Після служби на подвір’ї відбували свят-
кову гостину. Стару церкву розібрали
напередодні радянсько-німецької війни,
у 1940 році. Майже в усіх наративах, які
містять сюжет руйнування церков, дзві-
ниць, каплиць та інших християнських
культових споруд, фігурує сюжет Божого
покарання учасникам. «Говорять – один
осліп, в очках. Це за те, шо він хреста ски-
нув з церкви». Під час окупації богослу-
жіння та церковні треби (вінчання, від-
співування) проводили в половині хати,
яку пожертвувала дячиха. Церква функ-
ціонувала до 1956 року, до смерті священ-
ника, а відновлена в роки Незалежності в
приміщенні колишнього магазину (гроші
на викуп приміщення «збирали грома-
дою»). За радянської влади відвідування
церкви не віталося: треби хрещення ви-
конували потайки, не афішуючи: «Як хо-
тіли дитину охрестити, мама завезе дити-
ну в село, баба заведе і похрестить. Але
вкрадалися все одно, бо не можна було.
Отак і хрестилися, і молилися нишком»
(Чуприна А. А.).
Осередками громадського дозвілля мо-
лоді були «вулиці»: хлопці з дівчатами
збиралися на «кутках» (Северини, Кочу-
беї, Заграє, Новостроєнія, Прогін, Ши-
рока), співали пісень, жартівливо перегу-
кувалися, хлопці не пускали парубків з
інших кутків села на свою вулицю, «дівок
стерегли» (Беспаль А. М.). Окрім «ву-
лиць», хлопці «гуртувалися по бригадах»
(Мартинюк А. В.) З кінця 1960-х років
функцію «вулиць» перебрав на себе сіль-
ський клуб.
Серед календарних обрядів найбільш
збереженими є зимові (Андрія, Різдвяно-
новорічні), з весняно-літнього циклу: вес-
нянки, Івана Купала, Маковія, Спаса.
На Андрія (13 грудня) дівчата пекли
калиту з прісного тіста, додавали мак:
«Це місили коржа, на кислому молоці чи
на сироватці, а тоді качали такий круг і
брали стакана і робили дірку і посипали
тертим маком. Підвішували до сволока»
(Сабодаш М. І.). Хлопці й дівчата зби-
ралися в хаті, до сволока на довгому пас-
ку чіпляли калиту й намагалися вкусити,
не торкаючись руками. «Дід» (хлопець
або дівчина) стерегли калиту, не давали
вкусити, намагаючись замастити розколо-
ченою сажею свого візаві. Іноді до сажі
додавали перцю, тоді невдаха мав бігти
вмиватися, оскільки перець потрапляв в
очі: «Колотили сажу. Один [...] стоїть із
сажею. А другий “їде” на рогачу і каже:
“Я кусну…”. А той, що тримає сажу, каже:
www.etnolog.org.ua
IM
FE
124
“А я мазну”» (Чуприна А. А.). «Вже ж
ці старші дівчата, до них хадили хлоп-
ці, і вони їхали на рогачах і приказували:
“А я вкушу калиту!”, а стояв з помелом і
сажею розведеною, і він каже: “А я вма-
жу!”, знов – “А я вкушу!”, а той: “А я вма-
жу!”. Той кусає, а той сажею маже. А ми
ж малі дивимося. Нас не проганяли. Цю
калиту справляли у великої дівки. Вона
була ж [19]14-го року [народження], а ми
ж 1924-го» (Сабодаш М. І.). Після за-
бавки молодь сідала за стіл і частувалася
маленькими вареничками з маком, яких
наліпили та наварили дівчата. Ворожили
дівчата перед Новим роком: «Бере рубані
дрова в охапок і несе в хату і кладе попар-
но. Як пару вона взяла, то в цей год вона
вийде заміж» (Сабодаш М. І.); «пекли ба-
лабушки на Андрея» (Чуприна А. А.).
До середини ХХ ст. в Романівці побу-
тували веснянки. Виконувалися вони так:
одна стояла по центру, решта навкруг неї
крутилися та співали:
Горобеєньку, спадку, спадку
Чи небув же ти в садку, в садку?
Ойбув, був. Що ж тичув?
Чи недівчина Катерина,
Чи неїсточки приносила.
Огірки – жовтяки,
Романівські парубки
Романівські парубки
Тому жабка, тому лапка,
А третьому повна шапка.
(Мартинюк Є. Г.)
З календарних обрядів літнього циклу
респонденти виділяють Купала (7 липня),
Маковія (14 серпня) та Спаса (19 серпня).
На Купала дівчата плели вінки і пуска-
ли їх р. Унавою, співаючи:
Ой на Івана Купай личка,
Там купаласяластівочка,
На бережечкусушилася,
Дівка Наталка журилася.
Парубки намагалися вкрасти вінок
тієї дівчини, яка подобалася (Марти-
нюк А. В.). Хлопці розпалювали багаття
на березі (інші респонденти наголошують,
що на воді), де виробляли поташ, оскільки
внаслідок багаторічного виробництва на
тому місці не росте трава. «Співали хлоп-
цям: “На Івана до місяця хотіли хлопці
повіситься”. А хлопці співали: “Що ж
ви, дівчата, наробили, чом ви верьовки
не купили”. Одне другому перегукували.
Пускали вінки, хлопці в річці ловили він-
ки, потом гуляли. Потом увечері в клубі
естрада грала» (Сабодаж О. О.).
Ой додому, пшениченько, додому,
Веде мене, хлопчино, додому,
Веди мене, хлопчино, де ти мене взяв,
Щоб на мені віночок не зів’яв.
Не зів’яне, дівчино, не зів’яне,
Єсть у мене сестриця причине
Єсть у мене сестриця, як рожа,
Вона тому віночку сторожа!
* * *
Ой, у Строкові вогонь горить
А в Романівку полум’ячко
Ой в Романівку полум’ячко
А до дівчини в віконечко.
Ой там дівчина шиття шила
Сама з собою говорила
Ой, шиття моє тонке, біле
Чого ти мені таке миле.
Ой, усім хлопцям вишивала
Тобі одному гаптувала
Ой, усім хлопцям продавала
Тобі одному дарувала.
Вінки, що лишалися, виловлювали ді-
вчата, молодиці, діти й кидали в городі
на капусту на гарний урожай. На огірки
не кидали. На Купала дівчата співали
пісні: «Дівчата в п’ятницю», «Дівчата
на сіно», «Ой, на Йвана Купайличка»,
«Ой, в Строкові вогонь горить», «Плива-
ла кладочка під мостом», «Летів шуляк
із вулиці».
На Маковія («Маковея») святили буке-
тики, вбирали із садових та польових кві-
тів хрест і ставили коло криниць [2, фото
вклейка XV] (Драгомирецька К. Д.).
На Спаса «робили – хрести такі зби-
вали отако [навхрест] і робили із коло-
сків жита, пшениці, ячменю, вбирали
того хреста, ікону ще ставили – це Спа-
сові на бороду»; потім його розбирали і
ставили також біля криниці, як і на Ма-
ковія, а іконку забирала та господиня,
біля садиби якої стояла криниця. (Сабо-
даш М. І.).
Коло питань, що ми їх торкнулися,
потребує подальшого ґрунтовного етно-
графічного дослідження села, оскільки
світові інтеграційні процеси призводять
до поступового зникнення окремих об-
рядових традицій чи специфіки господа-
рювання – основних культурних маркерів
української народної культури.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
125
Джерела та література
1. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних
матеріалів. Київ, 2018. Т. 2 : Родина та культура сімейного співжиття. 460 с.
2. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних
матеріалів. Київ, 2016. Т. 6 : Календарна обрядовість. 400 с.
3. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних
матеріалів. Київ, 2017. Т. 7 : Господарські заняття, промисли та ремесла. 496 с.
4. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних
матеріалів. Київ, 2018. Т. 8 : Культура народного харчування. 496 с.
Список інформантів
Драгомирецька Клавдія Данилівна, 1930 р. н.
Сабодаж Олександра Олександрівна, 1927 р. н.
Сабодаш (Дзюбенко) Марія Іванівна, 1924 р. н.
Кочубей Борис Улянович, 1941 р. н.
Беспаль Антоніна Миколаївна, 1919 р. н.
Чуприна Антоніна Артемівна, 1931р. н.
Мартинюк Андрій Васильович, 1928 р. н.
Мартинюк Євдокія Григорівна, 1934 р. н.
Шевчук Лідія, 1929 р. н.
references
1. SKRYPNYK, Hanna (ed.-in-chief). An Ethnographic Image of Modern Ukraine: A Corpus of
Expeditionary Materials of Folklore and Ethnographic Studies. NAS of Ukraine; M. Rylskyi IASFE.
Kyiv, 2018, vol. 2: Family and the Culture of Familial Coexistence, 460 pp.; ill.
2. SKRYPNYK, Hanna (ed.-in-chief). An Ethnographic Image of Modern Ukraine: A Corpus of
Expeditionary Materials of Folklore and Ethnographic Studies. NAS of Ukraine; M. Rylskyi IASFE.
Kyiv, 2016, vol. 6: Calendar Rituals, 400 pp.; 16 ill.
3. SKRYPNYK, Hanna (ed.-in-chief). An Ethnographic Image of Modern Ukraine: A Corpus of
Expeditionary Materials of Folklore and Ethnographic Studies. NAS of Ukraine; M. Rylskyi IASFE.
Kyiv, 2017, vol. 7: Household Occupations, Trades, and Crafts, 496 pp.; ill.
4. SKRYPNYK, Hanna (ed.-in-chief). An Ethnographic Image of Modern Ukraine: A Corpus of
Expeditionary Materials of Folklore and Ethnographic Studies. NAS of Ukraine; M. Rylskyi IASFE.
Kyiv, 2018, vol. 8: The Culture of Folk Alimentation, 496 pp.; ill.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|