Міфосемантика і міфосюжетика народної картини «Козак з дівчиною біля криниці»

• Date: 2021
• Main Author: Темченко, А.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2021
• Series: Матеріали до української етнології
• Subjects: З історії та теорії українознавчих студій
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208736
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Міфосемантика і міфосюжетика народної картини «Козак з дівчиною біля криниці» / А. Темченко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 118–125. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

У статті розглянуто семантику поширеної в народному живописі картини «Козак з дівчиною біля криниці». Мета публікації полягає у виявленні архетипних міфологічних значень мотивів і образів зазначеного сюжету, а також виявленні «празмісту» мистецької композиції. Методи дослідження передбачають застосування структурного аналізу, а також порівняльного аналізу з іншими жанрами усної міфопоетики і візуального мистецтва. Отримані результати. Візуальна інтерпретація картини дозволяє виокремити три складових сюжетних компоненти: «криниця–журавель», «відро–кінь», «дівчина–козак». У смисловому сенсі зазначені пари складають єдиний комплекс, що можна трактувати метафорично (система знаків-індексів) і буквально (система чуттєвих образів). Перелічені елементи утворюють смислові пари, значення яких трактується на декількох рівнях, що зіставляються з ієрархічною будовою міфологічної картини світу, зокрема його вертикальною і горизонтальною структурами, де функцію центру / місця переходу в «інший» світ виконує криниця (звідси семантика окремих казкових жіночих образів). У зв’язку із цим «текст криниці» має дуальне прочитання, де протиставлення «того» і «цього» не є буквальним. Звідси пояснення окремих обрядів, пов’язаних з репродуктивною жіночою магією (у цьому разі актуалізується опозиція «криниця–журавель»). Вертикальна структура передбачає наявність «верху», якому відповідають образи, пов’язані з небом і сонцем, «середини», що асоціюється з природними субстанціями землі й води, натомість «низ» формує систему значень, пов’язаних із тілесністю. Актуальними є також лінійні зв’язки, оскільки репродукція відбувається на всіх рівнях – природному (дощ, роса), культурному (оранка й сівба) та тілесному (coitus). У такий спосіб утворюються смислові ланцюжки «криниця–відро–дівчина» – «журавель–кінь–парубок».