Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика)
Проведене дослідження заповнює істотну прогалину у вивченні розважально-ігрової культури українців. Тривалий час ця проблематика під впливом клерикальної, ідеологічної та моральної цензури залишалася поза увагою вітчизняних науковців. Зібрані й проаналізовані фольклорно-етнографічні матеріали дають...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Матеріали до української етнології |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208739 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 82–97. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-208739 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2087392025-11-06T01:18:17Z Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) Wedding Ritual Games of Ukrainians (Typology and Semantics) Курочкін, О. З історії та теорії українознавчих студій Проведене дослідження заповнює істотну прогалину у вивченні розважально-ігрової культури українців. Тривалий час ця проблематика під впливом клерикальної, ідеологічної та моральної цензури залишалася поза увагою вітчизняних науковців. Зібрані й проаналізовані фольклорно-етнографічні матеріали дають певне уявлення про багатий ігровий репертуар другої – перезв’янської частини народного весілля. Переважно аграрний характер традиційної культури українців пояснює той факт, що головний масив цього репертуару складають ігрові практики, які імітують виробничу діяльність хлібороба (від обробітку землі та збирання врожаю до виготовлення харчових продуктів). У контексті архаїчної свідомості трудові процеси тісно асоціювалися з продуктивно-еротичною магією, покликаною забезпечити щастя й добробут новоствореної сім’ї. Історична еволюція весільних обрядів, що тривала багато століть, відбувалася різними шляхами. Одні з них – найбільш варварські й архаїчні, увійшовши в протиріччя з новими умовами життя, відмирали й забувалися. Інші поступово перетворилися на народний самодіяльний театр, характерними ознаками якого виступають гумор, життєвий оптимізм, драматична імпровізація. The submitted research fills an essential gap in the study of the entertaining and gaming culture of Ukrainians. These problems have been left out of the attention of Ukrainian scientists for a long time under the influence of clerical, ideological, and moral censorship. Collected and analyzed folklore-ethnographic materials give a certain idea about a rich gaming repertoire of the second part of the folk wedding, called perezva. Mainly, the agrarian nature of Ukrainians’ traditional culture explains the fact that the principal part of this repertoire is formed by the gaming practices, imitating the production activity of grain-growers (from the land cultivation and harvest gathering to the production of foodstuffs). In the context of archaic consciousness, the working processes have been associated closely with the productively-erotic magic, called for the support of happiness and welfare of the newly-created family. The historical development of wedding ceremonies, which has lasted for many centuries, takes place in different ways. One of them is the most barbaric and archaic. They disappear and are forgotten after the contradictions with the new conditions of life. Another has changed gradually into the folk amateur theatre. Humour, life optimism, and dramatic improvisation are considered the typical features of it. 2021 Article Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 82–97. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208739 392.51:394.3(=161.2) https://doi.org/10.15407/mue2021.20.082 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії та теорії українознавчих студій З історії та теорії українознавчих студій |
| spellingShingle |
З історії та теорії українознавчих студій З історії та теорії українознавчих студій Курочкін, О. Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) Матеріали до української етнології |
| description |
Проведене дослідження заповнює істотну прогалину у вивченні розважально-ігрової культури українців. Тривалий час ця проблематика під впливом клерикальної, ідеологічної та моральної цензури залишалася поза увагою вітчизняних науковців. Зібрані й проаналізовані фольклорно-етнографічні матеріали дають певне уявлення про багатий ігровий репертуар другої – перезв’янської частини народного весілля. Переважно аграрний характер традиційної культури українців пояснює той факт, що головний масив цього репертуару складають ігрові практики, які імітують виробничу діяльність хлібороба (від обробітку землі та збирання врожаю до виготовлення харчових продуктів). У контексті архаїчної свідомості трудові процеси тісно асоціювалися з продуктивно-еротичною магією, покликаною забезпечити щастя й добробут новоствореної сім’ї. Історична еволюція весільних обрядів, що тривала багато століть, відбувалася різними шляхами. Одні з них – найбільш варварські й архаїчні, увійшовши в протиріччя з новими умовами життя, відмирали й забувалися. Інші поступово перетворилися на народний самодіяльний театр, характерними ознаками якого виступають гумор, життєвий оптимізм, драматична імпровізація. |
| format |
Article |
| author |
Курочкін, О. |
| author_facet |
Курочкін, О. |
| author_sort |
Курочкін, О. |
| title |
Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) |
| title_short |
Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) |
| title_full |
Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) |
| title_fullStr |
Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) |
| title_full_unstemmed |
Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) |
| title_sort |
весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
З історії та теорії українознавчих студій |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208739 |
| citation_txt |
Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика) / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 82–97. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT kuročkíno vesílʹníobrâdovíígriukraíncívtipologíâísemantika AT kuročkíno weddingritualgamesofukrainianstypologyandsemantics |
| first_indexed |
2025-11-06T02:11:49Z |
| last_indexed |
2025-11-07T02:29:11Z |
| _version_ |
1848096903984578560 |
| fulltext |
82
УДК 392.51:394.3(=161.2)
DOI https://doi.org/10.15407/mue2021.20.082
Весільні обряДоВі ігри УКраїнціВ
(типологія і семантика)
анотація / Abstract
Проведене дослідження заповнює істотну прогалину у вивченні розважально-ігрової культу-
ри українців. Тривалий час ця проблематика під впливом клерикальної, ідеологічної та мораль-
ної цензури залишалася поза увагою вітчизняних науковців.
Зібрані й проаналізовані фольклорно-етнографічні матеріали дають певне уявлення про бага-
тий ігровий репертуар другої – перезв’янської частини народного весілля. Переважно аграрний
характер традиційної культури українців пояснює той факт, що головний масив цього репертуа-
ру складають ігрові практики, які імітують виробничу діяльність хлібороба (від обробітку землі
та збирання врожаю до виготовлення харчових продуктів). У контексті архаїчної свідомості
трудові процеси тісно асоціювалися з продуктивно-еротичною магією, покликаною забезпечити
щастя й добробут новоствореної сім’ї.
Ігри з яскраво вираженою еротичною символікою та атрибутикою, супроводжувані сороміць-
ким фольклором і експресивною лексикою, належать до найдавнішого пласту аграрної обрядо-
вості. У традиційній перезві українців цю групу представляють ігри «Товкти ступу», «Забиван-
ня кілка» («Чопа»), «Показувати межу» та ін. До категорії імітаційних належать такі ігри, як
«Молотити жито» або «Сіяти жито», «Косар», «Коваль», «Мельник», «Токар», «Молотарка»,
«Комбайн» тощо. У патріархальному українському селі, де носії інших професій, ніж власне
хлібороби, складали абсолютну меншість, їх постаті та діяльність наділялись певними сакраль-
ними рисами, характерними для представників «чужого світу».
Спостережений нами у весільній звичаєвості прийом ігрового роздягання (оголення) є антите-
зою карнавального рядження й маскування. Обидві ці ігрові практики виступають традиційними
способами перенесення людей в атмосферу свята, де все «догори дригом», не так як у буденному
житті.
Історична еволюція весільних обрядів, що тривала багато століть, відбувалася різними
шляхами. Одні з них – найбільш варварські й архаїчні, увійшовши в протиріччя з новими
умовами життя, відмирали й забувалися. Інші поступово перетворилися на народний самоді-
яльний театр, характерними ознаками якого виступають гумор, життєвий оптимізм, драматич-
на імпровізація.
Ключові слова: весілля, обряд, гра, традиційні розваги, еротичний фольклор, народний
гумор, святкове дозвілля.
бібліографічний опис:
Курочкін, О. (2021) Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика). Матеріали до
української етнології, 20 (23), 82–97.
Kurochkin, O. (2021) Wedding Ritual Games of Ukrainians (Typology and Semantics). Materials
to Ukrainian Ethnology, 20 (23), 82–97.
КУрочКін олеКсанДр
доктор історичних наук, професор, старший науковий співробітник відділу «Український
етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль-
ського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https:orcid.org/0000-0002-3365-7266
KurOchKIn OleKsAnDr
a Doctor of History, a professor, a senior research fellow at the Ukrainian Ethnological Centre
Department of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National
Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: https:orcid.org/0000-0002-3365-7266
83
The submitted research fills in an essential gap in the study of entertaining and gaming culture of
Ukrainians. These problems have been left out of the attention of Ukrainian scientists for a long time
under the influence of clerical, ideological and moral censorship.
Collected and analyzed folklore-ethnographic materials give a certain idea about a rich gaming
repertoire of the second part of folk wedding, called perezva. Mainly the agrarian nature of Ukrainians’
traditional culture explains the fact, that the principal part of this repertoire is formed by the gaming
practices, imitating the production activity of grain-grower (from the land cultivation and harvest
gathering to the production of foodstuffs). In the context of archaic consciousness the working
processes have been associated closely with the productively-erotic magic, called for the support of
happiness and welfare of newly-created family.
The games with brightly expressed erotic symbolism and attributes, accompanied with a shameful
folklore and expressive vocabulary, belong to the most ancient layer of the agrarian rites. In the
traditional perezva of Ukrainians this group is represented by the games Tovkty Stupu (To Pound
the Mortar), Zabyvannia Kilka (Chopa) (Driving down the Stake), Pokazuvaty Mezhu (To Show
the Bound) and others. The games Molotyty Zhyto (To Mill the Rye) or Siiaty Zhyto (To Sow the
Rye), Kosar (Mower), Koval (Blacksmith), Melnyk (Miller), Tokar (Turner), Molotarka (Thresher),
Kombain (Combine) and others belong to the category of imitative performances. In the patriarchal
Ukrainian village, where the owners of another profession, than the grain-growers themselves, form
an absolute minority, their figures and activities are imparted with definite sacral features, typical for
the representatives of strange world.
The way of gaming undressing (nudity), observed by us in the wedding customs, is the antithesis
of carnival mummering and masking. Both these gaming practices become traditional ways of people
transference into the atmosphere of holiday, where everything is upside-down, not as it is in everyday
life.
Historical development of wedding ceremonies, which has lasted for many centuries, takes place
in different ways. One of them are the most barbarian and archaic. They disappear and are forgotten
after the contradictions with new conditions of life. Another have changed gradually into the folk
amateur theatre. Humour, life optimism, dramatic improvisation are considered as the typical features
of it.
Keywords: wedding, rite, game, traditional entertainments, erotic folklore, folk humour, holiday
leisure.
актуальність теми дослідження. Сьо-
годні помітно зростає інтерес науковців
різного профілю до вивчення національ-
них культурно-дозвіллєвих практик свят-
кової комунікації. Зручним робочим ін-
струментом аналізу цієї проблематики
є концепт «гра». Ігрове начало – одне з
найбільш значимих в історії цивілізації.
Як архетиповий вид людської діяльнос-
ті, гра є одночасно раціональною у своїх
виявах та ірраціональною по своїй суті.
За визначенням Йогана Гейзінги, «гра не
входить до антитези мудрості й глупоти,
і так само далека вона й від пар істина та
омана, добра і зла. Хоч вона не матеріаль-
на, духовна категорія, але не несе в собі
ніякої моральної функції, так і цінності
як гріх і доброчесність, не прикладаються
до неї [4, с. 13].
Генезис гри тісно пов’язаний із гене-
зисом ритуально-магічних практик. На
думку того-таки Й. Гейзінги, «священ-
нодійство, має всі формальні й суттєві
ознаки гри» [4, с. 26]. У святкових та
обрядових діях завжди присутня ігрова
стихія, і тому ці феномени культури пра-
вомірно розглядати крізь призму ігрової
концепції.
історіографія досліджуваної теми.
Кожний етнос упродовж століть форму-
вав свій арсенал ігрових традицій і форм,
тісно пов’язаний з його історією, особли-
востями побуту, сімейного та громадського
життя. На жаль, доводиться констатувати,
що вітчизняна етнологічна наука не при-
діляла належної уваги вивченню ігрової
культури українців. Ця галузь духовної
життєдіяльності народу висвітлювалася в
наукових виданнях фрагментарно й нере-
гулярно. Зміст ігор найчастіше залишався
без інтерпретації або коментувався повер-
хово. Протягом другої половини ХІХ –
початку ХХ ст. зусиллями таких відо-
мих народознавців, як К. Сементовський,
М. Сумцов, П. Іванов, В. Милорадович,
З. Кузеля, В. Гнатюк та ін., були зібра-
ні цікаві відомості про ігровий репертуар
дітей і молоді з різних регіонів України.
Проте ці емпіричні факти спеціально не
досліджувалися й не аналізувалися з по-
гляду їх походження та впливу на різні
сфери життєдіяльності традиційного сус-
84
пільства. Значні пробіли у вивченні віт-
чизняної ігрової культури не ліквідовані
й досі. Реальний стан речей у цій сфері
спонукав сучасного історіографа В. Стар-
кова зробити невтішний висновок: «Ігро-
вий досвід українців не узагальнений,
корпус українських ігор не опублікова-
ний, відсутня класифікація ігор за при-
йнятою системою» [19, с. 100]. Тривалий
час поза увагою вітчизняних етнологів
залишалися ігрові практики дорослого
населення України, зокрема яскраве ігро-
ве розмаїття традиційного весілля, хоча
окремі ігрові епізоди вряди-годи згадува-
лися в загальному обрядовому сценарії,
але не отримували фахової оцінки.
Суттєвою перепоною на шляху дослі-
дження традиційних весільних ігор був
їх безпосередній зв’язок зі сферою ри-
туальної еротики та соромітчиною. Ака-
демічна наука свідомо ігнорувала ці пи-
тання через потрійне табу: церковної,
політичної та моральної цензури. Такий
стан речей, як зазначав Хв. Вовк, був зу-
мовлений, з одного боку, «соромливістю
етнографів», а з другого, – «суворістю
російської цензури» [3, с. 302]. Названі
причини були оприлюднені на сторінках
французького журналу «L’Antropologiе»
1891 року, але фактично вони не втрати-
ли своєї актуальності й для наступної іс-
торичної доби. Так, у 20-х роках ХХ ст.
академік М. Грушевський, солідаризую-
чись із Хв. Вовком, мусив визнати, що
значними перепонами в дослідженні оргі-
астично-ігрового елементу весілля «става-
ли і цензурно-поліційні заборони і власна
прюдерія збирачів» [8, с. 276]. Ситуація
не змінилася на краще і в радянські часи,
коли вже комуністичною цензурою з ідей-
них міркувань послідовно замовчувався
та елімінувався еротично-ігровий пласт
народної звичаєвості та фольклору.
Лише в останні десятиліття, в умовах
демократизації вітчизняного суспільства
й науки, намітилися певні зрушення у
висвітленні раніше табуйованих аспектів
народного життя та культури. Посильний
внесок до розкриття обговорюваної про-
блеми здійснив також автор цих рядків 1.
Проблема типології та систематизації
такого складного за формою і за змістом
матеріалу, як ігрова діяльність, ще да-
лека від остаточного вирішення. Сучасна
наука не знає загальноприйнятої і єдиної
типології ігор і віддає перевагу «так зва-
ним штучним класифікаціям, в основу
яких покладається довільно обрана озна-
ка, що має значення з практичної точки
зору для цілей здійснюваного досліджен-
ня» [18, с. 11].
На широкому порівняльному матеріалі
слов’янських народів традиційні ігри оха-
рактеризовані в статті І. Морозова, умі-
щеній у другому томі енциклопедичного
видання «Славянские древности» (Мо-
сква, 1999). Запропонована дослідником
класифікація ігрових практик почасти ви-
користовується в нашій розвідці.
Мета статті – проаналізувати і визна-
чити основні типологічні блоки ігрового
репертуару традиційного українського ве-
сілля в його завершальній – перезв’янсько-
карнавальній – частині, де провідна роль
належала представникам дорослої стате-
во-вікової групи населення.
Матеріалом для нашого дослідження
послужили наукові публікації, архівні
дані, а також результати польових етно-
графічних експедицій останніх десяти-
літь, здійснені співробітниками Інституту
мистецтвознавства, етнології та фолькло-
ристики ім. М. Т. Рильського НАН Укра-
їни та науковцями інших закладів.
Виклад основного матеріалу. Для
з’ясування генезису й сутності весільних
обрядових ігор важливі пам’ятки серед-
ньовічної літератури. Вони не містять
конкретної інформації про зміст і репер-
туар давньоруських забав, але виразно
характеризують світоглядні основи цього
пласту народної культури. Представники
церковних кіл послідовно засуджували
«ігрища бісовські» в одному ряду з музи-
кою, співом, танцями, личинами, «срамос-
ловієм», скоморохами та іншими тяжкими
гріхами, уважаючи їх спадщиною язични-
цтва. Характерні слова з повчання митро-
полита Даниїла, який писав: «Идѣже есть
играніа, тамо есть діавол, а идѣже есть
плясаніе, тамо есть сатана» [20, с. 16].
Особливий інтерес для нашої теми ста-
новлять церковні повчання проти «безсо-
ромних», «непристойних», «богомерзьких»,
«грубих» ігор і танців у народній звичає-
вості, зокрема весільній. За ними ховаєть-
ся не лише ворожість до традицій поган-
ської релігії, але й загострене аскетичною
мораллю християнства почуття відрази до
всього сексуального, плотського.
Ігри з яскраво вираженою еротичною
символікою та атрибутикою, супрово-
85
джувані сороміцьким фольклором і екс-
пресивною фразеологією, належать до
найдавнішого пласту землеробської обря-
довості. Вони концентрувалися в рамках
перезви – епілогу весілля, який, за слова-
ми М. Грушевського, «доходив часами не-
звичайної “непристойності”, так що перед
нею <…> спинялась рука найбільш пиль-
них збирачів пам’яток словесної творчос-
ті» [8, с. 277].
Показовий приклад – весільна гра
«Товкти ступу» – не раз фіксована
переважно на Правобережному Поліссі.
Сороміцький фольклор конкретно й чітко
характеризує семантику ступи. Традицій-
не знаряддя для подрібнювання зерна на
крупу чи фураж у ритуально-міфологіч-
ному (алегоричному) контексті виступає
символом нареченої, жінки взагалі та жі-
ночого дітородного органа. Відповідно як
чоловічий символ трактується дерев’яний
товкач (пест, ступак тощо). Повертаючись
з нареченою в дім молодого, співали:
Тупу, коники, тупу!
То везем же ми ступу,
Хто буде в цю ступу пихати,
Та той буде користь мати…
[10, с. 154].
У поліському варіанті пісні семантика
знаряддя для переробки зерна набуває
більшої конкретизації:
Тупу, коники, тупу
Везем ступу.
То не ступа, то колодиця,
То не дівка, то молодиця 2.
Тепер зіставимо вербальний рівень
ритуалу з акціональним. На північній
околиці Київського Полісся, у зоні те-
перішнього Чорнобильського відселення,
нами зафіксована присутність ступи в
сороміцькій грі «Вінчання батьків»,
яка припадала на третій день весілля. Го-
ловних учасників карнавального дійства
переодягали за принципом «навпаки»,
з гротескним підкресленням ознак проти-
лежної статі: батька вбирали в жіночий
одяг (бюстгальтер, панчохи, спідниця
тощо), матір – у чоловічий (штани, майка,
кашкет тощо), між ніг їй чіпляли морк-
ву чи буряк. Спеціальні шати у вигляді
накинутого на голову рядна чи прости-
рала мала й сваха, яка виконувала роль
попа. Сміхова церемонія полягала в тому,
що «молодих» під музику (гармошка, бу-
бон і кларнет («дудка»)) водили навколо
ступи, у якій «піп» старанно товк воду
(чи не звідси фразеологізм «товкти воду
в ступі»?). Одночасно присутні обливали
водою карнавальну шлюбну пару. «Він-
чання» супроводжувалося непристойними
словами – «матюками». Наприкінці обря-
дової гри батьків урочисто покладали в
ліжко й «тоді вже буває сміху», як пові-
домляли інформатори 3. Маємо відомості,
що на Черкащині, «дуріючи» на весіллі,
ступу товкли на хаті 4.
Знаючи вербальну семантику ступи,
навряд чи помилимося, добачаючи в ак-
ціональному тексті ігор із цим предметом
варіант символічного зображення стате-
вого акту – coitus’а. Кощунне насліду-
вання (фарсове перевертання) церковно-
го вінчання в такій редакції виглядає як
середньо вічна «parodia sacra».
До архаїчних рудиментів язичниць-
кого світогляду слід віднести й весіль-
ну оргіастичну гру «Забивання кілка
(чопа)», зафіксовану нами на території
Житомирської, Київської, Черкаської,
Полтавської, Донецької областей. Гра
відбувається в перший або другий день
після шлюбної ночі, здебільшого в тих
випадках, коли батьки женять чи відда-
ють заміж останню дитину. Забивання
кілка (у деяких місцевостях вживається
синонімічна лексема «чіп») проходить у
святково-сміховій атмосфері. Активними
учасниками гри – «молотобійцями» – ви-
ступають усі присутні, насамперед охочі
до забави чоловіки; нерідко вони одяга-
ються в чудернацьке вбрання, тобто нале-
жать до гурту весільних ряджених.
Зібрані відомості дозволяють проясни-
ти деякі істотні деталі. Сам кіл (чіп) –
це дебелий шматок дерева, заструганий
з одного боку, завдовжки близько 1 м.
За давнім звичаєм його забивають на са-
кральній межі – із середини хати біля
порогу в земляну долівку. Коли почали
стелити дерев’яні підлоги, весільний кіл
стали забивати біля порогу хати ззовні, на
дворі. Ще пізніше, у зв’язку з практикою
асфальтувати двір, гру перенесли на зруч-
ний майданчик біля воріт.
Процедура забивання є трудомісткою
і може тривати кілька годин. Перед по-
чатком гри кіл прикрашають червоною
стрічкою. Об нього розбивають і тарілку,
і чарку горілки – «на щастя». Подекуди
під кілок підкидають ганчірку, у яку за-
86
горнуто гроші. Вони дістаються тому,
кому вдається його витягти. Щоб полег-
шити роботу, землю навколо чопа полива-
ють водою, перемішаною з попелом. При
цьому ряджені «молотобійці» час від часу
вигукують: «Кіл сухий, не лізе». Щоб
підтримати сили учасників гри, господа-
рі неодноразово пригощають їх горілкою.
У калюжі, яка утворюється від частих
поливань біля кілка, весільні гості стри-
бають і танцюють, намагаючись обляпа-
ти одне одного брудом: чим більше – тим
краще й веселіше. Очевидно, тут спрацьо-
вує архаїчний поведінковий механізм «за-
раження»: пригадаймо, як люблять бави-
тися в грязюці діти. «Прикілкові» танці
обов’язково супроводжуються жартівли-
во-обсценними піснями й примовками, але
тексти ці інформатори згадують неохоче,
при цьому соромлячись. Наприклад:
Поза гаєм, гаєм штанці поскидаєм –
Ти на мене, я на тебе: вродє віддихаєм.
Ой ти, Галю, зроблю тобі лялю,
Будеш колихати, мене споминати… 5
Цікаво, що самі інформатори назива-
ють такі співанки «стидними», «дурниця-
ми», які доречні лише в атмосфері весіль-
ного бешкетування.
Досліджувана весільна гра прямо ко-
респондує з магічною практикою, за допо-
могою якої дівчата приваблювали до себе
хлопців, організуючи осінньо-зимові ве-
чорниці й весняно-літні «вулиці». «Як по-
чинаються веснянки, – зазначає Б. Грін-
ченко, – то перший раз варять горщик
каші, виносять на вулицю, закопують і
пробивають його кілком. Оце до цього
звичаю і пісня:
Закопали горщик каші
Ще й кілком прибили.
Щоб на нашу та улицю
Парубки ходили [6, с. 56].
Отже, у словесному та ігровому фольк-
лорному контексті кілок виступає як
уособ лення молодого та чоловічого стате-
вого органа. Ми схильні вбачати в опи-
саній вище весільній грі пережитки дав-
ньої космологічної схеми ієрогамії, яка
втілювала в ритуалі поєднання двох сві-
тів – верхнього і нижнього, двох проти-
лежних принципів – жіночого і чоловічо-
го. На ідеологічному рівні гра пов’язана
з давніми міфологічними уявленнями про
колективний шлюб громади чоловіків з
Матір’ю-Землею, яка повинна була зава-
гітніти й дати новий плід 6.
Примітивний еротизм архаїчних
перезв’янських розваг виразно характе-
ризують ігрові ситуації з демонстрацією
оголеного тіла. Це суто карнавальні фор-
ми, елементи народної сміхової культури.
Заглибитись у проблематику дають змогу
етнографічні матеріали, які наприкінці
ХІХ ст. збирала на Чернігівщині П. Лит-
винова-Бартош. Узявши на озброєння
критерій моральної оцінки, вона запро-
понувала розмежувати весільні ігрища на
«чемні» та «нечемні» [12, с. 169].
На жаль, маємо лише один опис гри
другої категорії. П. Литвинова-Бартош
свідчить: «<…> роблять смотр молоди-
цям, так напр.: повісять на дверях гойдач-
ку “горелі” і, посадивши або поставивши
на них молодицю, чоловіки розгойдують
вужівки, аби плахта й сорочка задуби-
лась, заголивши нижню частину тіла,
а самі оглядають і т. і.» [12, с. 169].
Ураховуючи ту обставину, що в тра-
диційному селі жінки не носили нижньої
білизни, наведену гру можна трактувати
як вульгарний народний стриптиз. Але,
на відміну від сучасного комерційного
стриптизу, споглядання тілесного низу в
конкретній ситуації не є виявом естетич-
ного або хворобливого цинізму, а сміхо-
вим прийомом, що маніфестує повалення
традиційних етикетних норм в умовах
карнавального інобуття.
Зрозуміло, що в сучасних умовах гра
«Строїти молодиць» вже не практи-
кується. Проте сміховий прийом оголення
тіла в перезв’янських розвагах, за наши-
ми даними, подекуди ще має місце. Май-
же до наших днів дожила обрядова гра
«Показувати межу». Зміст її полягав
у тому, що хтось із підпилих гостей (най-
частіше якась моторна сваха), заголивши
зад, рачки обходила кордон городу, пока-
зуючи невістці місце її майбутньої праці в
господарстві свекрухи. З певними застере-
женнями цю практику можна віднести до
ігор дидактичного типу.
До описаної вище тематично близька
розвага «Ушивати хату», не раз задо-
кументована нами на теренах Середньо-
го Подніпров’я. У компанії бенкетуючих
перезв’ян нерідко знаходився ентузіаст
(чоловік або жінка), який, заголившись,
вилазив на дах й удавав рухами, що укла-
дає солом’яну покрівлю. Імпровізована
87
вистава викликала загальний регіт і ви-
нагороджувалися додатковим могоричем з
боку господарів 7. І в цьому випадку має-
мо справу з побутовим реліктом архаїчно-
го українського села, з його солом’яними
стріхами, невибагливими формами до-
звілля. Укотре переконуємося, що духо-
вна культура більш консервативна, ніж
матеріальна.
Історична еволюція весільних обрядів,
що тривала багато століть, відбувала-
ся різними шляхами. Одні з них – най-
більш варварські й архаїчні, увійшовши
в протиріччя з новими умовами життя,
відмирали й забувалися. Так відійшли в
минуле звичаї викрадання нареченої, три-
разового обходу молодим діжі біля порогу
хати, заміна молодого дружком в обряді
«комора», зустрічі зятя тещею у виверну-
тому кожусі тощо.
Порівняно недавно із сільського побу-
ту вийшов звичай публічної демонстра-
ції «калини» – закривавленої сорочки
молодої після першої шлюбної ночі. На
Звенигородщині, за даними наших корес-
пондентів, у 60-х роках минулого століття
перестали робити «маяки» – вивішувати
публічно сорочку молодої з ознаками ді-
воцтва.
Важливі відомості щодо редукції ве-
сільного ритуалу в південній частині Ні-
жинського повіту записав у 1926 році Іван
Павловський. За його матеріалами, у до-
сліджуваний період майже зник звичай
установлювати «непристойні фігури» із со-
ломи під час перезви, обдирати стіни хати
й комин залізними вилами, записуючи,
хто що подарував, і прикладати «печатку»
до цього запису.
І. Павловський констатував також, що
майже повністю перервалась весільна тра-
диція «зносити стіл на хату». Останній раз
він спостерігав цей звичай в с. Дорогин-
ці 1908 року, а в с. Томашівці 1919 року.
Вражаюча бідність українського села
(відсутність достатньої кількості їжі), на
думку дослідника, була причиною того,
що виходили з ужитку звичаї «купати ве-
сільну матір», забивати чопа та ін. Це тор-
кається і звичаю «циганщини», який мав
зникнути, «<…> бо зараз, – відзначає
І. Павловський, – “циганам” майже ніхто
не дає, а дуже часто так просто й з хати
вигонять» [17, с. 166–167]. Хронологічно
марковані етнографічні дані І. Павлов-
ського можуть слугувати певним рівнем
відліку. Крім того, варто відзначити помі-
чену дослідниками пряму залежність ста-
ну функціонування звичаїв і обрядів від
загального стану добробуту суспільства.
Паралельно з процесами редукції і
природного відмирання традиційної ве-
сільної обрядовості відбувався процес її
перекодування й трансформації. Значна
частина ритуальних форм, які виконува-
ли в минулому важливу магічно-сакраль-
ну функцію, перетворилися на усталені
традицією ігри та розваги. Недарма по-
ведінку учасників цих забав респонденти,
як правило характеризують у знижуваль-
ному плані: «чудять», «дуріють», «бешке-
тують», «фіглюють», «блазнюють», «шту-
карствують», «строять комедію» тощо.
«Просторове відокремлення ігрової
діяльності від повсякденного життя»
Г. Гейзінга визнавав однією з найважли-
віших ознак гри [4, с. 27]. В умовах тра-
диційного весілля святковим простором
за формою і функціями могли слугувати
селянська хата, подвір’я, вулиця, місцина
біля річки або колодязя. У середині цьо-
го простору, за спільною згодою, створю-
ється особлива атмосфера психологічної
ейфорії, де можна й потрібно жартувати
та веселитися. Кордони ігрового простору
демаркуються в різний спосіб. У багатьох
місцевостях України весільне подвір’я на
час перезви стає, зокрема, химерною пе-
рукарнею. Ще зранку на воротах вивішу-
ють об’яву з правилами поводженнями й
відповідними тарифами:
Працює перукарня:
З 6-ї до 7-ї години – 1 крб
7-а – 8-а – 2 крб
8-а – 9-а – 3 крб
9-а – 10-а –5 крб
З 10-ї – 10 крб.
Таким чином, тарифи стимулюють гос-
тей збиратися раніше. Ті, хто відмовля-
ються платити за вхід, стають жертвами
гротескного перукарського сервісу. Чоло-
віків намагаються поголити, використову-
ючи дерев’яну бритву великого розміру й
віник замість помазка. До послуг жінок
косметичні процедури й макіяж сажею і
соком червоного буряка. Пропонують та-
кож цілувати закіптюжену сковорідку або
заслінку від печі 8.
У деяких областях України, де в
пам’яті людей свіжі неприємні спомини
про спалахи епідемії холери, свинячого
88
та курячого грипу тощо, ігровий простір
може трансформуватися в імпровізовану
санепідемстанцію. Ряджені лікарі й медсе-
стри в білих халатах і масках удають, що
дезинфікують прибулих гостей, роблять їм
профілактичні щеплення, вимірюють тиск
і температуру тощо. Заради сміху при цьо-
му нерідко використовують медичний ін-
струментарій ветеринарів, добре відомий
учасникам карнавального дійства. Поряд з
«офіційними» медиками в ньому можуть
«практикувати» й народні цілителі. Знай-
шовши вдячного пацієнта, знахар ставить
йому на живіт макітру або горщик, підку-
ривши їх попередньо віхтем конопель. При
цьому виголошуються магічні формули та
заклинання. Ця ігрова мізансцена паро-
дійно відтворює прийом лікування «сояш-
ниці» (спазматичних болів шлунку), яким
здавна користувалися знахарі 9.
Характерною ознакою ігрового весіль-
ного простору є присутність у ньому мас-
кованих персонажів. Крім «перукарів» і
«лікарів», особливу популярність мають
ряджені «цигани». Вони головні заво-
дії у створенні атмосфери карнавально-
го хаосу й веселих безчинств. Весільні
«цигани» зазвичай відтворюють в ігровій
формі закріплені в народних уявленнях
стереотипи поведінки справжніх ромів.
Убравшись у якесь дрантя й замастив-
ши обличчя сажею, вони галасують, же-
бракують, ворожать на картах і по руці,
крадуть, що попаде під рукою, особливо
курей тощо. Заради відтворення певного
колориту ряджені можуть з’явитися на
весіллі в циганському возі з шатром й ви-
конувати пісні на зразок:
Ми цигани – люди молодії,
Розміняйте гроші золотії.
Анда, нанда… 10.
Етнокультурний феномен весільної
«циганщини» детально проаналізований
нами у спеціальній публікації.
Традиційне народне весілля – слуш-
на нагода колективно «пити і гуляти».
Алкогольні напої здавна супроводжува-
ли шлюбні церемонії українців. У дав-
ньоруський період це були пиво та мед,
пізніше до них додалися вино, горілка й
самогон. Запастися необхідною кількістю
спиртного – важлива турбота організато-
рів застілля. «Старий Джеря, – свідчить
І. С. Нечуй-Левицький, – й собі готувався
до весілля. Він купив десять відер горіл-
ки, вісім відер взяв у жида за готові гро-
ші, а дві відрі узяв на борг» [15, с. 49].
Частування спиртним супроводжувало
всі головні акти весільного ритуалу, набув-
ши свого апогею в умовах перезв’янської
оргії. Цю закономірність підтверджують
народні пісні:
П’ятниця – починальночка,
Субота – коровайночка,
А неділенька – святий деньок,
А у понеділок – збавив дівку,
А у вівторок – пий горілку,
А в середу - «розбить бочку»,
А в четвер – їдемо до домочку.
[9, с. 396].
Повторюваний у багатьох весільних піс-
нях мотив горілки знаходив предметну ре-
алізацію в ігровій програмі перезви. Ілю-
страцією може слугувати гра «Барило»,
відома в кількох локальних варіантах. Ба-
рило – невелика дерев’яна діжка, розрахо-
вана на 2-3 відра рідини. Його використо-
вували звичайно для зберігання холодної
води під час жнив або косовиці. Барило
як ємність алкогольних напоїв неоднора-
зово згадується в українському фолькло-
рі та літературі: «Вина з Царгороду відер
троє»…, «Ой, піду ж я в комірчину, та за-
гляну в барилчину» [7, с. 30].
Один із варіантів гри «Барило» був
записаний нами в с. Романівка Попель-
нянського району Житомирської облас-
ті, на батьківщині Максима Рильського.
За даними місцевих респондентів (Бес-
каль А. Н., 1919 р. н., і Чуприни А. А.,
1921 р. н.) гра була своєрідною перепуст-
кою для гостей, які приходили до хати,
де справляли весілля на другий або тре-
тій день. Барило, наповнене горілкою чи
самогоном, підвішували в прорізі дверей,
і кожен (кожна) мали випити з нього. «Як
не хлюпнеш з того барильця, – згадувала
А. Чуприна, – не посадять тебе за стіл,
а там самогон». Заради більшого комічно-
го ефекту поряд із діжкою підвішували і
закуску – сиру моркву, капусту, цибулю.
У тій-таки Романівці на Житомирщині
вдалося зафіксувати фрагменти весільної
пісні про барило, що засвідчує давність
традиції:
І
А в нашого Йосипа, Йосипа
По припечку просо розсипалося,
Горілочка із барилочки
Та й полилася…
89
ІІ
Горілочка в барилочку
Як ми її не вип’ємо,
Звідси не вийдемо… 11
Останнім часом, як засвідчили ті ж
інформатори, замість барила, яке вихо-
дить з ужитку, у дверях підвішують гра-
фін з вином чи горілкою. Таким чином,
сама гра зберігається без атрибута, який
дав їй назву 12.
У деяких селах північної Київщини гра
«Барило» проходила за іншим сценарієм.
Діжку зі спиртним тут розташовували
на столі, до якого приставляли драбину.
Учасники перезв’янської гостини по черзі
вилазили нею вгору, щоб почастуватися з
барила дерев’яною ложкою. Зграбно ви-
конати цю фізичну вправу вдавалося не
всім, особливо коли вона здійснювалася
кілька разів. Динамічна гра неодмінно
супроводжувалася жартами і сміхом 13.
Подекуди барило зі спиртним установ-
лювали на візку, коли на другий або тре-
тій день весілля везли батьків, які одру-
жили останню дитину, до магазину, де
купували їм жартівливі подарунки. Доро-
гою пригощали тих, хто виконував функ-
ції «коней» і всіх стрічних односельців.
Локальна назва цього звичаю – «барило
качати» 14.
У весільних розвагах, як і в народних
казках, присутній мотив викрадення і зна-
ходження. До наших днів має популяр-
ність ігрова практика, коли викрадають
коровай, молоду або черевичок з її ноги.
Усе викрадене в ритуальному контексті
повертається за певний викуп.
Щоб урізноманітнити розважальну
програму весільного дійства, господарі не-
рідко готують для гостей якісь сюрпризи.
Свекруха, наприклад, може привселюдно
заявити, що вона закопала у дворі «без-
цінний скарб», який дістанеться тому, хто
його знайде.
Веселе товариство охоче включається в
цю гру. Зять під схвальні вигуки глядачів
копає землю в різних місцях подвір’я, аж
доки (за підказкою нареченої) знаходить
потрібне місце. Прихованим скарбом ви-
являється щільно запечатана діжечка з
бражкою. Знахідку зустрічають радісни-
ми вигуками й оплесками, після чого діж-
ку виставляють на стіл для колективного
почастунку. У с. Балико-Щученка Кагар-
лицького р-ну Київської обл. вдалося за-
писати фрагмент пісні, що супроводжува-
ла цю розвагу:
Браженька, браженька
медовая,
З ким я тебе випиватиму
дорогая… 15.
З чарівних казок, вірогідно, у ве-
сільний ритуал перейшов ігровий сюжет
«Вгадай наречену». Описуючи весіл-
ля в с. Іспас під Коломиєю, О. Кольберг
зазначає: «Потім, коли князю загадано
вийти з хати, сідають дві баби разом з
княгинею на ослін і накриваються про-
стирадлом (скатертиною). Здійснивши то,
приводять знову князя і загадують йому
вгадувать котра з них є його жона. Якщо
не вгадає, то повинен її викупити; якщо
вгадає, закінчується та сцена взаємними
поцілунками молодят» [23, s. 310].
Подаючи наведений вище опис,
О. Кольберг навів цікавий порівняльний
фрагмент весільної гри з провінції Беррі
(Франція). Тут молодий мав вгадати свою
обраницю, споглядаючи лише відкриті
литки і стопи ряду жінок, які для цього
іспиту знімали із себе черевики й панчо-
хи [23, s. 311]. Зіставляючи обидві ігрові
практики, мимоволі доходимо висновку,
що галантні французи ще до шлюбу мали
добре вивчити фізичні характеристики
своїх майбутніх дружин.
У репертуарі перезв’янських розваг
традиційного українського весілля пере-
важали ігри імітаційного типу, які від-
творювали різні процеси трудової діяль-
ності. Природно, що об’єктом зображення
слугували насамперед узвичаєні практи-
ки річного хліборобського циклу. Раніше
вони мали магічну мотивацію, але з часом
перетворилися на стереотипні розважаль-
ні обрядові форми поведінки.
На особливу увагу заслуговує весіль-
на гра «Молотити жито», або «Сія-
ти жито». Її побутування досліджене в
більшості областей Північної і Центральної
України. Жито – сакральна хлібна куль-
тура українців, від якої безпосередньо за-
лежав їхній добробут. Жито і життя – од-
нокореневі поняття, і тому саме жито і всі
ігрові практики, пов’язані з ним у весільно-
му ритуалі, є запорукою – талісманом щас-
ливого шлюбу. За традицією житом мати
обсипала поїзд молодого, благословляючи в
дорогу до нареченої. Готуючись до весілля,
зазвичай у суботу, до хати обох молодят за-
90
носили житній сніп і встановлювали його
на покуті як прикрасу святкового інтер’єру.
Активна фаза використання цього ритуаль-
ного атрибуту припадала на час перезви.
Гра «Молотити жито» відома в багатьох ло-
кальних варіантах. Як і інші весільні роз-
ваги, вона не знала строгих правил і буду-
валася на імпровізації виконавців.
Найпростіший редукований сценарій
гри полягав у тому, що житній сніп зні-
мали з покутя, покладали на підлогу й
ударяли кілька разів палицею, імітуючи
процес його обмолоту. Цей акт можна ви-
значити як обрядовий мінімум.
Натомість розгорнуті сценарії гри пе-
редбачали символічне відтворення не
однієї, а кількох виробничих операцій і
збільшення кількості задіяних осіб. На-
приклад, у с. Кошів Тетіївського р-ну
Київської обл. ігрове дійство проходило
в такій послідовності: у понеділок весіль-
ні гості (переважно чоловіки) молотили
жито ціпами на городі й сіяли. Потім,
озброївшись бороною і граблями, удава-
ли, що боронять і заволочують посіяне.
За даними респондентів, ці обрядові мані-
пуляції виконувалися незалежно від пори
року, навіть по снігу 16.
За етнографічними матеріалами з Пол-
тавщини, жито молотили на рядні, став-
лячи поруч прядку або велосипед. Колеса
цих пристроїв мали зображувати архаїчні
жорна. На цьому ж рядні розбивали гли-
няний глечик і миску – «на щастя». Череп-
ки з обмолоченим житом збирали в мішок,
«щоб не було пусте жито молодим». Об-
молочену солому скручували у «віху», яку
прив’язували стрічками до довгої палиці.
Наостанок «вершили скирту» – закріплю-
вали «віху» на вершині родючого дерева,
яке росло поблизу хати (с. Велика Павлів-
ка Зінківського р-ну Полтавської обл.)
В іграх з імітацією сільськогосподар-
ських процесів могли використовувати від-
повідні фольклорні тексти. Так, співали:
Ой дай боже – добре літо,
Щоб родило на ниві жито.
З коріння – корінисте,
А з верху – колосисте.
Щоб наші діти
Могли радіти.
Хороший врожай мали,
Навстоячки жали 17.
Гра «Молотити жито» подекуди закін-
чувалася тим, що учасники збирали роз-
кидані на землі зерна й ділили їх між со-
бою за допомогою наперстка. При цьому
намагалися облити одне одного водою, бо,
за словами респондентів, «жито треба по-
лити» 18. Важливо додати, що кожна ігро-
ва акція її учасниками називалася «ро-
ботою», за яку господарі мали віддячити
могоричем.
У традиційній культурі випробувани-
ми засобами створення святкової реаль-
ності часто слугують сміх і гумор. Заради
досягнення комічного ефекту в грі «Мо-
лотити жито» вдало використовувався
прийом інверсії, коли замість зерен на го-
роді сіяли дрібну картоплю, боронували
не бороною, а старим пеньком, волочили
не граблями, а дебелою жінкою тощо.
Гумор – прикметна риса українського
менталітету. У кожному конкретному ви-
падку весільне ігрове дійство мало бути
більш або менш розвинутим і розмаїтим.
Істотну роль при цьому відігравав люд-
ський фактор, емоційна налаштованість
і попередній досвід святкового товари-
ства, наявність у ньому обдарованих ар-
тистичною вдачею осіб. Чудовий знавець
культури і звичаєвості українського на-
роду І. С. Нечуй-Левицький уважав на-
ціональний гумор природженою рисою
розуму і фантазії щирого українця. При
цьому він розрізняв дві категорії шту-
карів і гумористів, перших «…оповіда-
чів, що провадять свою розмову впере-
мішку з жартами, усякими приказками
та прислів’ями, і таких людей, що ви-
являють свої жарти в дії в жартівливій
міміці, в жвавих мигах руками й голо-
вою, в смішному передражнюванні своїх
знайомих, в імпровізуванні цілих неве-
личких комічних сцен власної вигадки,
в котрих вони удають людей як актори
на сцені, удають будь-яку дієву особу в
комедії…» [16, с. 350].
У весільних забавах, позначених дина-
мізмом і експресією, особливо цінуються
гумористи другої категорії, здатні зосе-
редити на собі увагу всього товариства.
Виступаючи в будь-якій ролі, весільний
скоморох свідомо наголошував свою уні-
кальність за допомогою екстравагантних
дій і атрибутів. Ілюстрацією може слу-
гувати моноспектакль «Косар», задо-
кументований 1986 року фольклористом
Т. Колотило в смт Білогір’я Хмельницько-
го р-ну Хмельницької обл. Ігрове дійство
відбувалося в понеділок, коли родичі й
91
сусіди зійшлися на фінальний акт весілля
«відхідний борщ».
Коли гості зібралися за столами, на
подвір’ї, як на сцені, з’являвся провід-
ний актор – «Косар», тягнучи за собою
дідівські сани зі збіжжям. Кумедний об-
раз цього персонажа маніфестувало його
вбрання та екіпіровка. «Косар» був одяг-
нений у старий військовий мундир, галі-
фе, на голові мав старосвітський капелюх.
Одна нога взута у високий рибальський
чобіт, а друга – у розірвану калошу. По-
ходжаючи серед гостей з Г-подібною пали-
цею, він імітував звичні при косінні рухи.
Указуючи на своє взуття, штукар голосно
бідкався, розповідаючи, як заснув у полі,
а злі люди відірвали в нього із чобота ха-
ляву. Підкреслено химерний одяг, жести-
куляція і монолог актора немовби запро-
шували глядачів до подальшого розвитку
самодіяльної вистави.
За деякий час «Косар» та інші охочі до
забави гості гуртуються біля саней зі збіж-
жям, де стирчить великий необмолочений
сніп жита. Його кладуть на землю (попе-
редньо обсипану піском), і «Косар» своєю
палицею, яка тепер виконує роль ціпа, мо-
лотить сніп. Ця робота супроводжується
різними кумедними рухами, аби солома та
бадилля розліталися на всі боки. Присутні
весело коментують трудовий процес.
Завершивши молотьбу, на весільний
кін запрошують молодих, щоб жартома
випробувати їхню працездатність. По-
дружня пара мала зібрати всі розкидані
на піску зерна, провіяти їх на вітру та
просіяти крізь сито. Таким чином, іміта-
ційна гра ставала одночасно дидактич-
но-випробувальною. Коли скрупульозна
робота завершувалася, хтось із присутніх
обов’язково, ніби ненароком, перекидав
посуд із зібраним зерном. Тепер молодим
доводилося починати все спочатку і так
могло повторюватися кілька разів.
Зібране зерно демонстративно, із різ-
ними примовками й витівками зважують.
Водночас добровільний «секретар» пише
вугликом на стіні будинку жартівливий
«документ», яким засвідчує зібраний уро-
жай. У ньому названий «колгосп – сорок
років без врожаю», указуються імена го-
лови, бригадира, ланкової, кількість зі-
браних центнерів зерна з гектара тощо.
Пародійний звіт має завірити відпо-
відна «печатка». Кілька чоловіків беруть
«писаря» за руки й за ноги, садовлять
його спочатку в шаплик, наповнений во-
дою з розчиненою сажею, а потім, підняв-
ши вгору, притискають задньою частиною
тіла до стіни. Виконавши свою комедійну
роль, самодіяльний актор переодягається
й приєднується до загалу гостей.
Другий акт ігрового дійства в згадано-
му вже смт Білогір’я розпочався тоді, коли
на воротах з’явилася комедійно прибрана
весільна пара псевдомолодят у супроводі
ряджених сватів, бояр, дружок та інших
чинів. Як і в багатьох інших європейських
народів, комічне подружжя витримане за
певним карнавальним шаблоном: «молоду»
зображує високий худорлявий чоловік,
а «молодого» – невисока, огрядної статури
жінка. Характерні ознаки цих травестова-
них персонажів – яскравий грим і вульгар-
но наголошені статеві ознаки.
Ігрова поведінка фальшивих молодят
полягає в тому, щоб активно демонструва-
ти свої еротичні потяги: цілуватися, обі-
йматися, імітувати любощі, явно перехо-
дячи межі пристойності. Забави ряджених
супроводжуються танцями, приспівками,
біганиною, жартівливими сварками, що
створює загальну атмосферу святкового
хаосу 19.
Подаючи наведений матеріал, Т. Коло-
тило зауважив цікаву деталь: хоча описа-
не дійство зберегло давню назву – «від-
хідний борщ», але саму цю страву гостям
уже не подавали, що підтверджує процес
редукції народних традицій.
У патріархальному українському селі,
де носії інших професій, ніж власне хлі-
бороби, складали абсолютну меншість, їх
постаті та діяльність наділялись певними
сакральними рисами й надприродними
властивостями, характерними для пред-
ставників «чужого світу». Образ реміс-
ника транслював певний соціальний код,
відображений у традиційній звичаєвості й
фольклорі.
У багатьох місцевостях України ко-
вальським ремеслом займалися представ-
ники ромської етнічної спільноти. Тому
карнавальний образ цигана-коваля набув
широкого розповсюдження. Зазвичай цей
персонаж, озброївшись молотком і різними
господарськими виробами із заліза, пропо-
нує весільним гостям прибити підкову на
взуття або виготовити якийсь необхідний
інструмент: серп, косу, сапу тощо.
У кримському селі Мазанка Сімферо-
польського р-ну в завдання цього карна-
92
вального персонажа входило «підковува-
ти» всіх гостей, що сходилися на другий
або третій день весілля. За свою роботу
«циган-коваль» збирав дрібні гроші, які
йшли на жартівливі подарунки для бать-
ків 20. Процедура «підковування» як сим-
волічна перепустка на весільний карнавал
відома і в інших регіонах України.
У гоголівських місцях на Полтавщині
(сс. Диканька, Мачухи) на весіллях серед
інших ігор влаштовували «кузню». Для
цього посеред двору підпалювали старий
пеньок, з якого курився дим. Удавані «ко-
валі» пропонували всім гостям набити на
взуття підкову та обмазати обличчя са-
жею. Від цієї послуги можна було відку-
питися грошима або самогоном 21.
Слід наголосити, що присутність об-
разу коваля у весільному ритуалі україн-
ців має глибокий міфологічний підтекст.
За народними уявленнями, «божий ко-
валь – Кузьма Дем’ян», який переміг ле-
гендарного змія і запряг його в плуг, був
одночасно покровителем шлюбних сою-
зів. Фольклорні тексти дозволяють про-
стежити прозорий асоціативний зв’язок
ковальського ремесла зі статевим актом.
Показовим є уривок із сороміцької пісні:
«коли коваль ковалисі ковалятко кує»
тощо.
Символічний зв’язок з еротичною ма-
гією простежуємо й у весільному карна-
вальному персонажі «Мельник», або
«Мірошник». У народних піснях цей
образ нерідко демонізується й романти-
зується, при цьому наголошується його
схильність до любовних пригод. Життє-
ва практика знала випадки, коли за об-
робіток збіжжя в млині жінка могла роз-
платитися не грошима, а «натурою». Це
опосередковано підтверджує наведений
нижче фольклорний текст:
Такий, мати, мельник добрий,
Такий, мати, хороший.
Меле гречку без грошей… [3, с. 245].
Сам механічний процес рівномірного
обертання жорен, коли в результаті із зе-
рен жита або пшениці народжувалася нова
якість – борошно, був близькою народній
свідомості паралеллю – зародження й на-
родження дитини чи статевої ініціації.
Звідси прислів’я: «Мука – з пшениці,
з дівки – молодиця». Відомо, що у сво-
їх «Поясненнях» О. Потебня порівнював
символіку жнив із весіллям, а молотьбу
зерна чи мелення крупи зі статевим актом,
наводячи для прикладу фрагмент весіль-
ної пісні: «На печі молотив, на припіч-
ку віяв. Не кажи дівчинонька, що я тобі
діяв» [див.: 3, с. 245].
Явна й латентна еротична символіка
дає себе знати в ігрових практиках пе-
резви, що імітують механіку обмолоту.
Гра під назвами «Млин», «Мельни-
ця», «Молотарка», «Комбайн» відо-
ма в різних варіантах. У с. Соловіївка
Брусилівського р-ну Житомирської обл.
вона побутувала під назвою «Молотити
зажон» (сніп). Гра відбувається на тре-
тій день весілля, «на курах», коли веселі
забави влаштовують ряджені «цигани».
Хтось із гостей, спершись об стіл, нахи-
ляється, і йому крізь ноги, немов у жорна
млина, кидають оберемки колосся. Якщо
батьки віддають до шлюбу останню дити-
ну, їм виплітають із соломи вінки, а «за-
жон» встановлюють на покуті, прикра-
сивши квітами й цукерками 22.
У тій же поліській місцевості вдалося
зафіксувати гру під назвою «Молотарка».
Респондентка С. Ю. Осович, 1931 р. н.,
розповіла: «Ставили два ослони, я стаю
на ці два ослони рачки. Сюди під ослін
пхають солому, а я ногами: тра-та-та-та.
Молотарка молотить. Це машина така, що
зерно молотила. А тоді вже така гульня
була – таке молотіння…» 23.
Наївною еротикою позначена гра
«Млин», записана нами в с. Остап’є Ве-
ликобагачанського р-ну Полтавської обл.
У грі задіяні три актори. Дві жінки на-
криваються великим лантухом: одна ста-
ранно гуде, друга ритмічно дриґає нога-
ми, зображуючи обертання жорен. Хтось
із чоловіків зображує діда-мірошника
(борошном малює собі вуса). Розігруєть-
ся сцена, начебто мірошник спить. Раптом
здіймається буря, і млин треба зупинити.
Удаючи, що робить цю операцію, «мірош-
ник» насправді лапає жінок під лантухом,
що викликає їхній вереск і загальний ре-
гіт присутніх 24.
Ремісничі сюжети весільних розваг пре-
зентує і гра «Токар», наведена в етногра-
фічних матеріалах Б. Грінченка. За його
даними, токарний станок будували на дво-
рі з того, що потрапляло під руку: бочка,
стілець, цебер тощо. Після того «винесуть
колесо і закладуть його на великий дрю-
чок і такого чоловіка вибирають, що вміє
штуки приставляти» [6, с. 456].
93
Зробивши низку маніпуляцій руками
біля удаваного станка, які мали імітува-
ти процес виготовлення дерев’яної ложки,
«Токар» діставав її з пазухи та демонстру-
вав як щойно виготовлену річ. У такий
самий артистичний спосіб «точилася» й
тарілка. Традиційність гри підтверджує
супровідна пісня. Свахи з боку молодого
співали:
– Токарю – токарочку
Виточи тарілочку.
А свахи молодої відповідали:
– Нема токаря вдома,
Поїхав до Мугильова
Дерева купувати,
Талири виробляти… [6, с. 456].
Організуючими домінантами весільних
розваг поряд із самодіяльними акторами
можуть слугувати й окремі обрядові атри-
бути. Проілюструємо цю тезу на прикладі
гри «Пекти гарбуз», описану нашим
кореспондентом з Черкащини. Звичайна
городня культура – гарбуз (кабак) у вуль-
гарному побутовому мовленні пов’язана
з еротичною семантикою, виступаючи
одно часно алегоричним замінником чо-
ловічих геніталій і атрибутом сватання зі
знаком (–). Дівчина могла піднести гар-
буза реально або фігурально небажаному
залицяльнику, що вважалося образливою
формою відмови [11, с. 11].
З урахуванням зазначеного семантич-
ного підтексту використання гарбуза в
перезв’янських розвагах, що моделюють
світ антикультури, виглядає цілком до-
речним. Ігрова роль цього атрибута –
бути пародійним двійником весільного
короваю.
Ігрове дійство «Пекти гарбуз» за тра-
дицією відбувається на третій день весіл-
ля, відомий як «Циганщина». Компанія
ряджених садовить батьків молодої на ві-
зок, до якого чіпляють виплетений з ко-
нопель хвіст, і возять їх селом з гучними
вигуками, музикою та піснями.
Повернувшись із ритуальної мандрів-
ки, веселе товариство розпалювало на
дворі багаття, у якому й пекли гарбуз.
Навколо вогню відбувається гульня: стри-
бають, танцюють, співають. Гарбуз має
стерегти близький родич батьків, бо його
можуть вкрасти. Якщо це комусь вдаєть-
ся, гарбуз, як і коровай, треба викупити.
Коли згасає полум’я багаття, удаваних
молодих, а насправді батьків, перевозять
на возику через вогонь і обрізають випле-
теного хвоста повністю, якщо віддали до
шлюбу останню дитину, або наполовину,
якщо є ще неодружені діти. Таким чином
здійснюється колективна пародійна ініці-
ація, що знаменує перехід до нового етапу
соціальної зрілості конкретної родини.
Спечений гарбуз виконує роль головної
ритуальної страви карнавально-сміхового
бенкету. Його «крають», як і справжній
весільний коровай. Цю операцію здій-
снюють чоловік і жінка, ріжучи повіль-
но гарбуз дворучною пилою під пісню,
якою супроводжують обряд розподілу ко-
роваю на справжньому весіллі. Коли рі-
жуть гарбуз, присутні кричать не «гірко»,
а «жарко». За кожним таким вигуком до-
бровільні витівники мають зняти із себе
якийсь елемент одягу. Як далеко заходить
цей ритуальний стриптиз, інформатор не
поточнив. Завершуючи забаву, шматоч-
ками гарбуза наділяють усіх учасників
карнавального весілля, а його винуватців
«скривають» великим рядном 25.
З ігрового арсеналу традиційного укра-
їнського весілля можна виокремити групу
танців-ігор, що проходили нерідко в су-
проводі музики та пісень. Чотири такі об-
рядові композиції, а саме «Журавель»,
«Зайчик», «Танці на рядні», «Чобо-
ти» проаналізовані нами раніше. Додамо
до цього ряду ще дві позиції.
Гра «В нашого діда» записана нами
на Подніпров’ї (с. Білозір’я Черкасько-
го р-ну Черкаської обл.). На третій день
весілля, що має назву «Кури», після за-
стілля гості виходять у двір й утворюють
велике коло. У середину його виходить
«дід» – затійник, рухи і дії якого мають
наслідувати всі учасники гри. «Дід» ви-
махує руками, задирає ноги, знімає із
себе якусь частину одягу тощо. Тих, хто
не встигає виконувати його команди, ве-
дучий може покарати батагом 26.
Подібна гра-танець з елементами гумо-
ристичної еротики на Поділлі відома як
парубоча «Роби те, що я». Довідуємо-
ся про правила цієї гри в с. Жабиня на
Зборівщині за описом Петра Медведика,
зробленим у першій половині ХХ ст.: «…
гурт у складі 7–9 хлопців стають в ряд
на віддалі руки, спертої на плече попере-
дника і рухливо йдуть під мелодію му-
зик за першим «ведучим», який держить
в руках ремінець. Раптово виконує на
ходу якийсь жест, який кожен учасник
94
гри має швидко повторити: скидає під-
жак, викидає в сторону хусточку, знімає
з якогось гостя капелюх і кладе на свою
голову, роззуває одну ногу, витягує з ки-
шені або знаходить на подвір’ї папірець і
робить з нього папіроску, танцює на од-
ній босій нозі, стає на руках і підносить
ноги вгору, платить музикам гроші, кла-
няється з смішними видумками молодій,
цілує дівчину, роздягається з светра, со-
рочки, майки… Якщо хтось невчасно не
повторить того, що зробив “ведучий”, то
такий парубок одержує покарання ремін-
цем або дає викуп» [13, с. 65].
Жартівливому характеру наведеної за-
бави відповідали й супровідні приспівки-
коломийки:
Ой не буду женитися
Аж за літ п’ятнадцять,
Коли дівки потаніють 27
Копійок на двадцять… [13, с .73]
Або:
Ой заграй ми музиченьку,
Дам ти яєць діжу.
Як не хочеш файно грати,
То твої відріжу… [13, с. 76].
Гра «Роби те, що я» на Південному
Поділлі побутує в іншій редакції під на-
звою «Каперуша». У с. Печорна Залі-
щицького р-ну Тернопільської обл. її ви-
конували на другий день весілля вже не
парубки, а дорослі чоловіки. Утворивши
коло, вони під музику слухняно насліду-
вали команди старшого за віком, повторю-
вали його вигадки й жести: стрибали на
одній нозі, цілували жінок, роззувалися,
скидали із себе одяг тощо. Усі пертурба-
ції «Каперуші» уважно спостерігає і весе-
ло коментує жіноча аудиторія 28.
Припускаємо, що перехід раніше па-
рубочої гри до забави дорослих чоловіків
є наслідком постійної редукції весільно-
го ритуалу, яка простежується впродовж
останніх десятиліть.
Спостережений нами у перезв’янській
звичаєвості прийом ігрового роздягання
(заголення) є антитезою карнавального
рядження та маскування. Обидві ці ігрові
практики є традиційними способами пе-
ренесення людей в атмосферу свята, де
все «догори дригом», не так як у буден-
ному житті.
Висновки. Проведене дослідження по-
части заповнює істотну прогалину у ви-
вченні розважально-ігрової культури
українців. Тривалий час ця проблематика
під впливом клерикальної, ідеологічної та
моральної цензури залишилася поза ува-
гою вітчизняних науковців.
Зібрані й проаналізовані нами фоль-
клорно-етнографічні матеріали дають пев-
не уявлення про багатий ігровий репертуар
другої (перезв’янської) частини народного
весілля. Переважно аграрний характер
традиційної культури українців пояснює
той факт, що головний масив цього ре-
пертуару складають ігрові практики, які
імітують виробничу діяльність хлібороба
(від обробки землі та збирання врожаю до
виготовлення харчових продуктів). У кон-
тексті архаїчної свідомості трудові процеси
тісно асоціювалися з продуктивно-еротич-
ною магією, покликаною забезпечити щас-
тя та добробут новоствореної сім’ї.
Утрачаючи в ході історичної еволю-
ції свою сакральну символіку й магічні
функції, весільне обрядово-ігрове дійство
поступово перетворилося на народний са-
модіяльний театр, характерними ознака-
ми якого є рядження, гумор, бешкетуван-
ня, драматична імпровізація тощо.
Весільні обрядові ігри дорослої верстви
населення мають синкретичний характер і
не піддаються чіткій класифікації на імі-
таційні, ролеві, дидактичні та інші типи.
З позиції сучасної освіченої людини
розважально-ігрові практики традицій-
ного весілля можуть сприйматися як на-
ївні, примітивні та вульгарні. Але такий
погляд позбавлений історичності й розу-
міння цінності культурних пережитків.
Завдяки їм ученим вдається здійснювати
палеоетнографічні екскурси в минуле, ви-
вчати джерела народного світогляду та
звичаєвості.
На наших очах традиційна весільна
обрядовість українського села зазнає ско-
рочення, збіднення та модифікації під
впливом міста й масової культури. Усе
частіше весілля відбуваються не в домаш-
ніх умовах, а в кафе, ресторанах та інших
закладах масового харчування. На зміну
архаїчним формам святкової гри та розва-
ги приходять нові стереотипи організації
весільних урочистостей, які пропонують
і активно впроваджують у життя спеці-
альні шлюбні агенства та фірми. Замість
того, щоб «молотити жито» гостям сьо-
годні пропонують різноманітні конкур-
си, вікторини, шоу-програми та екзотичні
95
івенти. Усе це фіксується сучасними ме-
тодами фоно-фото-кіно і відеозапису, щоб
потім стати пам’ятною реліквію сім’ї.
Реальні наслідки взаємодії старих і но-
вих моделей проведення весільного свята
мають стати предметом подальших студій
вітчизняних етнологів і культурологів.
Примітки
1 Див: Курочкін О. Українці в сім’ї євро-
пейській. Звичаї, обряди, свята. Київ : Біблі-
отека українця, 2004. 248 с. : іл.; Курочкін О.
Традиційне весілля у контексті розважально-
сміхової культури українців. Університет.
Київ, 2015. № 2–6.
2 Записала І. Несен 2000 р. в с. Мелені
Коростенського р-ну Житомирської обл.
3 Записав О. Курочкін 1995 р. в с. Андрі-
ївка Чорнобильського р-ну Київської обл.
4 Записав О. Курочкін 1987 р. у с. Дра-
бівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкась-
кої обл.
5 Записав О. Курочкін 2001 р. у с. Савинці
Миргородського р-ну Полтавської обл.
6 Див.: Курочкін О. Релікти ієрогамії у
весільному ігровому фольклорі. Шостий
міжнародний конгрес україністів. Донецьк.
2005. С. 51.
7 Записав О. Курочкін 1990 р. у с. Лебе-
дівка Кам’янського р-ну Черкаської обл.
8 Записав В. Ксензов 1987 р. у с. Червона
Слобода Черкаського р-ну Черкаської обл.
9 Записав О. Курочкін 1987 р. у с. Остап’є
Великобагачанського р-ну Полтавської обл.
10 Записав О. Курочкін 1987 р. у с. Домон-
тове Черкаського р-ну Черкаської обл.
11 Повний текст записати не вдалося.
12 Записав О. Курочкін 2007 р. у с. Ро-
манівка Попільнянського р-ну Житомир-
ської обл.
13 Записав О. Курочкін 1994 р. у с. Мигал-
ки Бородянського р-ну Київської обл.
14 Записав О. Курочкін 1987 р. у с. Мань-
ківка Бородянського р-ну Київської обл.
15 Записав О. Курочкін 2001 р. у с. Балико-
Щучинка Кагарлицького р-ну Київської обл.
16 Записав О. Курочкін 1987 р. у с. Кошів
Тетіївського р-ну Київської обл.
17 Записав О. Курочкін 1987 р. у с. Домон-
тов Золотоніського р-ну Полтавської обл.
18 Записала С. Маховська 2011 р. у с. Річ-
ки Білопільського р-ну Сумської обл.
19 Записав Т. Колотило 1986 р. у
смт Білогір’я Хмельницького р-ну і обл.
20 Записала О. Соболєва 2013 р. в с. Ма-
занка Сімферопольського р-ну АРК.
21 Записав О. Курочкін 1987 р. у с. Ди-
канька та с. Мачухи Миргородського р-ну
Полтавської обл.
22 Записав О. Курочкін 2008 р. у
с.Соловіївка Брусилівського р-ну Житомир-
ської обл.
23 Записав О. Курочкін 2008 р. у с. Дивин
Брусилівського р-ну Житомирської обл.
24 Записав О. Курочкін 1987 р. у с. Остап’є
Великобагачанського р-ну Полтавської обл.
25 Записав В. Ксензов 1987 р. у с. Червона
Слобода Черкаського р-ну Черкаської обл.
26 Записав О. Курочкін 1997 р. у с. Білозір’я
Черкаського р-ну Черкаської обл.
27 Потаніють – стануть дешевшими.
28 Записав О. Курочкін 1981 р. у с. Печо-
рна Заліщицького р-ну Тернопільської обл.
Джерела та література
1. Боплан Г. Л. Весільні звичаї українців у першій половині ХVІІ ст. Весілля : у двох книгах / упоряд.
Шубравська М. М. (тексти, примітки), Правдюк О. А. (нотний матеріал). Київ : Наукова думка, 1970.
Кн. І. С. 63–68.
2. Васютинский Ф. Поучение l‑е на Новый год против уличных свадебных увеселений. Чернигов-
ские епархиальные известия. Неофициальная часть. 1883. № 7.
3. Вовк Хв. Шлюбний ритуал та обряди на Україні. Вовк Хв. Студії з української етнографії та ан-
тропології. Київ : Мистецтво, 1995. 335 с.
4. Гейзінга Й. Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури. Київ : Основи, 1994.
5. Гнедич П. А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд.
Вып. l. Песни обрядовые. Полтава : Полтав. учен. арх. комис., 1915.
6. Гринченко Б. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губер‑
ниях : [в 3 т.]. Т. ІІІ. Песни. Чернигов : Тип. губ. земства, 1899.
7. Грінченко Б. Словарь української мови : у 4 т. / зібр. ред. журн. «Киевская Старина» ; упоряд.,
з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. Київ : Вид‑во АН УРСР, 1958–1959. Т. l : А–Ж. 1958. XLII, [2], 494 c.
8. Грушевський М. Історія української літератури : в 6 т., 9 кн. Київ : Либідь, 1993–1995. Т. l [упо‑
ряд. В. В. Яременко ; авт. передм. П. П. Кононенко ; прим. Л. Ф. Дунаєвська]. 1993, 389, [2] с. (Літера‑
турні пам’ятки України).
96
References
1. BEAUPLAN, Guillaume Le Vasseur de. Wedding Customs of Ukrainians in the First Half of the
17th Century. In: Mariia SHUBRAVSKA (texts, annotations), Oleksandr PRAVDIUK (music material),
compilers. Wedding: In Two Books. Kyiv: Scientific Thought, 1970, book 1, pp. 63–68 [in Ukrainian].
2. VASIUTINSKIY, F. The First Lesson on the New Year against Street Wedding Amusements. Chernigov
Diocesan Proceedings. Informal Part, 1883, no. 7 [in Russian].
3. VOVK, Khvedir. Marriage Rite and Ceremonies in Ukraine. In: VOVK, Khvedir. Studies in Ukrainian
Ethnography and Anthropology. Prefaced by Yurii IVANCHENKO. Kyiv: Art, 1995, 335 pp., [8] folios of
photos: ill. [in Ukrainian].
4. HUIZINGA, Johan. Homo Ludens. Versuch einer Bestimmung des Spielelements der Kultur [Homo Ludens.
An Experience of Determination of the Gaming Element of Culture]: A Monograph. Translated from the Dutch by
Oleksandr MOKROVOLSKYI. Kyiv: Osnovy, 1994, 250 pp. [in Ukrainian].
5. GNEDICH, Pavel. Materials in Folklore of Poltava Governorate. Romny District. Iss. 1. Ritual Songs.
Poltava, 1915 [in Russian].
9. Доленга‑Ходаковський З. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги‑Ходаковського
(з Галичини, Волині, Поділля, Подніпровщини і Полісся) / [упорядкув., текстологічна інтерпретація
і комент. О. І. Дея ; атрибуція автографів і копій та передм. Л. А. Малаш, О. І. Дея]. Київ : Наукова
думка, 1974, 780, [1] с.
10. Кримський А. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діялек‑
тичного. З географічною мапою та малюнками. Київ, 1930.
11. Курочкін О. Українці в сім’ї європейській. Звичаї, обряди, свята. Київ : Бібліотека українця,
2004. 248 с. : іл.
12. Литвинова‑Бартош П. Весільні обряди і звичаї в с. Землянці Глухівського повіту на Чернігів‑
щині. Матеріяли до української етнології : [в 22 т.] / НТШ у Львові, Етногр. коміс. ; за ред. Хв. Вовка.
Львів : З друк. НТШ, 1899–1929. Т. 3. 1900. С. 70–173.
13. Медведик П. Село Жабиня на Зборівщині: весілля, народні звичаї та обряди / зібр. нар. пісні
та віншівки, зробив описи звичаїв, обрядів і упорядкував П. Медведик. Післямова «Збирач народ‑
них перлин». Тернопіль : Лілея, 1996. 222 с. ; портр., ноти. Примітки, паспорти пісень та віншівок
С. 218–219.
14. Морозов И. А. Игры народные. Славянские древности : этнолингвистический словарь : в 5 т.
Москва, 1999. Т. 2. Д–К. С. 380–386.
15. Нечуй‑Левицький І. С. Микола Джеря. Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів : у десяти томах.
Київ : Наукова думка, 1965. Т. 3. Прозові твори. 444 с.
16. Нечуй‑Левицький І. С. Українські гумористи та штукарі. Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів :
у десяти томах. Київ, 1966. Т. 5. Прозові твори / упоряд. О. Мишанич.
17. Весільні обряди Ніжинщини та їх зміна в ХХ столітті. Записав Іван Павловський у 1926. Тради-
ційне весілля українців. Унікальні записи кінця ХІХ – 20–40-х років ХХ століття / упоряд., передм. та
прим. В. Борисенко. Київ : Стилос, 2012. С. 166–167..
18. Панеш Э. Х., Ермолов Л. Б. К вопросу классификации игр. Народные игры и игрушки / отв. ред.
Г. Н. Симаков ; РАН. МАЭ им. Петра Великого (Кунсткамера). Санкт‑Петербург : МАЭ РАН, 2000.
С. 10–27.
19. Старков В. Традиційна ігрова культура населення України / НАН України, Ін‑т української
археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ : Ін‑т української археографії та джере‑
лознавства ім. М. С. Грушевського, 2009. 400 с.
20. Успенский Б. Мифологический аспект русской экспрессивной фразеологии. Анти-мир русской
культуры. Язык. Фольклор. Литература. Москва, 1996.
21. Чубинский П. Труды этнографическо‑статистической экспедиции в Западно‑Русский
край, снаряженной Императорским Русским географическим обществом. Юго‑Западный отдел.
Материалы и исследования : в 7 т. Санкт‑Петербург, 1872–1878. Т. 4 : Обряды: родины, крестины,
свадьба, похороны / изд. под наблюдением Н. И. Костомарова. Санкт‑Петербург : [Тип. В. Киршба‑
ума]. 1877. ХХХ, 713, 45 с. : ноты.
22. Чубинський П. Весілля в селі Бориспіль Переяславського району Полтавської губернії. Запи‑
сав П. П. Чубинський. Мелодії на ноти поклав М. В. Лисенко. 1877. Весілля : у двох книгах. / упоряд.
Шубравська Марія. (тексти, примітки), Правдюк Олександр. (нотний матеріал). Київ : Наукова дум‑
ка, 1970. Кн. l.
23. Kolberg O. Pokucie. Czezt І. Dzieła Wszystkie. T. 29. Wrocław ; Poznań, 1962. Ss. XIV, 360, ilustr.
97
6. GRINCHENKO, Boris. Ethnographic Materials, Collected in Chernigov and Neighbouring Governorates:
In Three Volumes. Vol. 3. Songs. Chernigov: Printing‑House of the Governorate Zemstvo, 1899 [in Russian].
7. HRINCHENKO, Borys, compiler. The Dictionary of Ukrainian Language: In Four Volumes. Collected by
the editorial staff of the Kyivan Past journal. Kyiv: Printing‑House of the AS of Ukrainian SSR, 1958 – 1959.
Vol. 1: A–Zh. 1958, 42, [2], 494 pp. [in Ukrainian].
8. HRUSHEVSKYI, Mykhailo. History of Ukrainian Literature: In Six Volumes, Nine Books. Kyiv: Lybid,
1993–1995 (Literary Monuments of Ukraine). Vol. 1. Compiled by Vasyl YAREMENKO; prefaced by Petro
KONONENKO; annotated by Lidiia DUNAIEVSKA. 1993, 389, [2] pp. [in Ukrainian].
9. DOLENHA‑KHODAKOVSKYI, Zorian. Ukrainian Folk Songs in the Notes of Zorian Dolenha-
Khodakovskyi (from the Galicia, Volhynia, Podolia, Over Dnipro Lands and Polissia). Compilation, textological
interpretation and comments by Oleksii DEI; attribution of autographs and copies, objects by L. MALASH,
Oleksii DEI. Kyiv: Scientific Thought, 1974, 780, [1] pp. [in Ukrainian].
10. KRYMSKYI, Ahatanhel. Zvenyhorodshchyna. The Homeland of Shevchenko from the Ethnographic and
Dialectical View. With Geographic Map and Drawings. Kyiv, 1930 [in Ukrainian].
11. KUROCHKIN, Oleksandr. Ukrainians in the European Family. Customs, Rites, Holidays. Kyiv: The
Library of Ukrainian, 2004, 248 pp.: ill. [in Ukrainian].
12. LYTVYNOVA‑BARTOSH, Pelaheia. Wedding Rites and Customs in the Village of Zemlianka of
Hlukhiv County in Chernihivshchyna. In: Khvedir VOVK, ed. Materials to Ukrainian Ethnology: In Twenty-
Two Volumes. Shevchenko Scientific Society in Lviv, Ethnographic Commission. Lviv: From the ShSS
Printing‑House, 1899 – 1929. Vol. 3. 1900, pp. 70–173 [in Ukrainian].
13. MEDVEDYK, Petro. The Village of Zhabynia in Zborivshchyna: Wedding. Folk Customs and Rites.
Collected, described and compiled by Petro MEDVEDYK. Postface “Collector of Folk Pearls”. Ternopil: Lily,
1996, 222 pp. [in Ukrainian].
14. MOROZOV, Igor. Folk Games. In: Nikita TOLSTOI, ed. Slavic Antiquities: Ethnolinguistic Dictionary:
In Five Volumes. Moscow, 1999. Vol. 2. Д–К, pp. 380–386 [in Russian].
15. NECHUI‑LEVYTSKYI, Ivan. Mykola Dzheria. In: Ivan NECHUI‑LEVYTSKYI. Collected Works:
In Ten Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 1965. Vol. 3. Prose, 444 pp. [in Ukrainian].
16. NECHUI‑LEVYTSKYI, Ivan. Ukrainian Humourists and Wags. In: Ivan NECHUI‑LEVYTSKYI.
Collected Works: In Ten Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 1966. Vol. 5. Prose. Compiled by Oleksa
MYSHANYCH [in Ukrainian].
17. Nizhynshchyna Wedding Rites and Their Changes in the XXth Century, Recorded by Ivan Pavlovskyi
in 1926. Traditional Wedding of Ukrainians. Unique Records of the Late XIXth Century – 1920s–1940s.
Compiled, annotated and prefaced by Valentyna Borysenko. Kyiv: Stylus, 2012, pp. 166–167.
18. PANESH, Emma, Leonid ERMOLOV. On the Issue of Games Classification. In: Georgy SIMAKOV,
ed.‑in‑chief. Folk Games and Toys. RAS Peter the Great MAE (Kunstkamera). Saint‑Petersburg: RAS MAE,
2000, pp. 10–27 [in Russian].
19. STARKOV, Valerii. Traditional Gaming Culture of the Population of Ukraine. NAS of Ukraine, Mykhailo
Hrushevskyi Institute of Ukrainian Archaeography and Source Criticism. Kyiv: Mykhailo Hrushevskyi
Institute of Ukrainian Archaeography and Source Criticism, 2009, 400 pp. [in Ukrainian].
20. USPENSKY, Boris. Mythological Aspect of Russian Expressive Phraseology. In: BOGOMOLOV,
Nikolai, compiler. Anti-World of Russian Culture. Language. Folklore. Literature. Moscow: Ladomir, 1996 [in
Russian].
21. CHUBINSKY, Pavel. Proceedings of Ethnographic-Statistical Expedition to the Western-Russian Land,
Equipped by the Imperial Russian Geographical Society. South-Western Department. Materials and Studies: In
Seven Volumes. Saint‑Petersburg, 1872 – 1878. Vol. 4: Rites: Celebration of Child Birth, Christening, Wedding,
Funeral. Published under the supervision of Nikolai KOSTOMAROV. Saint‑Petersburg: Printing‑house of
V. Kirshbaum. 1877. 30, 713, 45 pp.: music [in Russian].
22. Wedding in the Village of Boryspil of Pereiaslav District in Poltava Governorate. Noted by Pavlo
CHUBYNSKYI. Melodies are put on music by Mykola LYSENKO. 1877. In: Mariia SHUBRAVSKA (texts,
annotations), Oleksandr PRAVDIUK (music material), compilers. Wedding: In Two Books. Kyiv: Scientific
Thought, 1970, book 1[in Ukrainian].
23. KOLBERG, Oskar. Pokucie. Part 1. Dzieła Wszystkie [Collected Works]. Vol. 29. Wrocław‑Poznań,
1962. Pp. 14, 360, ilustr. [in Polish].
Надійшла / Received 27.05.2021
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 03.11.2021
|