Фольклористичні студії усноісторичних наративів
У статті проаналізовано фольклористичні підходи до дослідження усноісторичних спогадів. Увага науковців із різних гуманітарних дисциплін до усної історії зумовлена її інформативним, естетичним, соціологічним потенціалом, а також прагненням повернути голос звичайній людині, зміною підходів до вивченн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Матеріали до української етнології |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208740 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Фольклористичні студії усноісторичних наративів / І. Коваль-Фучило // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 75–81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-208740 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2087402025-11-06T01:09:04Z Фольклористичні студії усноісторичних наративів Folkloristic Studies of the Oral Historical Narratives Коваль-Фучило, І. З історії та теорії українознавчих студій У статті проаналізовано фольклористичні підходи до дослідження усноісторичних спогадів. Увага науковців із різних гуманітарних дисциплін до усної історії зумовлена її інформативним, естетичним, соціологічним потенціалом, а також прагненням повернути голос звичайній людині, зміною підходів до вивчення пам’яті та суб’єктивності. В умовах пострадянської дійсності важливим є відкриття замовчуваних, заборонених тем, своєрідна хоча б часткова реабілітація тих громадян, соціальних верств, які були покривджені тоталітарною епохою. Фольклористичний досвід важливий способами збору інформації, аналізом усної словесності про певну історичну подію, відстеженням комунікативних закономірностей, які впливають на всі усні свідчення, особливо на записані через певну часову дистанцію. Людям властиво вербалізувати свої роздуми, почуття, досвід за певними схемами, законами, нормами, канонами, панівними ідеями, які побутують у суспільстві в час запису. Крім цього, мовні закономірності й готові формули, шаблони формують канву спогаду. Виявити приклади типізації, уніфікації усноісторичних наративів фольклористові допомагають знання про традиційні світоглядні установки й уявлення носіїв традиції, типові способи номінації, механізми відбору тематики. Добра обізнаність фольклористів із народними віруваннями дає змогу виявити зміни в народному світогляді під впливом різних факторів. Дослідники усного народного слова виявляють способи й механізми номінації, підбору тем, стратегії самопрезентації, виявляють узагальнені, фольклоризовані фрагменти. Folkloristic approaches to the study of oral historical memories are analyzed in the article. The attention of scholars from various humanities to oral history is caused by its informative, aesthetic, and sociological potential, as well as the aspiration for the voice returning to a common person, a change of approaches to the study of memory and subjectivity. In the post-Soviet reality, it is important to discover the silent, forbidden topics, a peculiar, at least partial rehabilitation of those citizens, social strata who have been offended by the totalitarian epoch. Folkloristic experience is important in the ways of information gathering, analysis of folklore about a particular historical event, tracking communicative patterns that affect all oral evidence, especially recorded over some time distance. People tend to verbalize their thoughts, feelings, and experiences according to certain schemes, laws, norms, canons, and dominant ideas that exist in society at the time of recording. In addition, linguistic patterns and ready-made, stereotyped formulas, patterns form a canvas of reminiscence. Knowledge of traditional world-views and ideas of the tradition bearers helps the folklorist to reveal typical ways of nomination, unification of oral historical narratives, and mechanisms of subject selection. Good erudition of the scholars about folk beliefs makes it possible to identify changes in the folk world outlook under the influence of various factors. Researchers of the oral folk word find out the ways and mechanisms of nomination, selection of topics, strategies of self-presentation, and detect generalized, folklorized fragments. 2021 Article Фольклористичні студії усноісторичних наративів / І. Коваль-Фучило // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 75–81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208740 398:81’271.16]:82.091 https://doi.org/10.15407/mue2021.20.075 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії та теорії українознавчих студій З історії та теорії українознавчих студій |
| spellingShingle |
З історії та теорії українознавчих студій З історії та теорії українознавчих студій Коваль-Фучило, І. Фольклористичні студії усноісторичних наративів Матеріали до української етнології |
| description |
У статті проаналізовано фольклористичні підходи до дослідження усноісторичних спогадів. Увага науковців із різних гуманітарних дисциплін до усної історії зумовлена її інформативним, естетичним, соціологічним потенціалом, а також прагненням повернути голос звичайній людині, зміною підходів до вивчення пам’яті та суб’єктивності. В умовах пострадянської дійсності важливим є відкриття замовчуваних, заборонених тем, своєрідна хоча б часткова реабілітація тих громадян, соціальних верств, які були покривджені тоталітарною епохою. Фольклористичний досвід важливий способами збору інформації, аналізом усної словесності про певну історичну подію, відстеженням комунікативних закономірностей, які впливають на всі усні свідчення, особливо на записані через певну часову дистанцію. Людям властиво вербалізувати свої роздуми, почуття, досвід за певними схемами, законами, нормами, канонами, панівними ідеями, які побутують у суспільстві в час запису. Крім цього, мовні закономірності й готові формули, шаблони формують канву спогаду. Виявити приклади типізації, уніфікації усноісторичних наративів фольклористові допомагають знання про традиційні світоглядні установки й уявлення носіїв традиції, типові способи номінації, механізми відбору тематики. Добра обізнаність фольклористів із народними віруваннями дає змогу виявити зміни в народному світогляді під впливом різних факторів. Дослідники усного народного слова виявляють способи й механізми номінації, підбору тем, стратегії самопрезентації, виявляють узагальнені, фольклоризовані фрагменти. |
| format |
Article |
| author |
Коваль-Фучило, І. |
| author_facet |
Коваль-Фучило, І. |
| author_sort |
Коваль-Фучило, І. |
| title |
Фольклористичні студії усноісторичних наративів |
| title_short |
Фольклористичні студії усноісторичних наративів |
| title_full |
Фольклористичні студії усноісторичних наративів |
| title_fullStr |
Фольклористичні студії усноісторичних наративів |
| title_full_unstemmed |
Фольклористичні студії усноісторичних наративів |
| title_sort |
фольклористичні студії усноісторичних наративів |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
З історії та теорії українознавчих студій |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208740 |
| citation_txt |
Фольклористичні студії усноісторичних наративів / І. Коваль-Фучило // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 75–81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹfučiloí folʹklorističnístudííusnoístoričnihnarativív AT kovalʹfučiloí folkloristicstudiesoftheoralhistoricalnarratives |
| first_indexed |
2025-11-06T02:11:57Z |
| last_indexed |
2025-11-07T02:29:18Z |
| _version_ |
1848096911628697600 |
| fulltext |
75
УДК 398:81’271.16]:82.091
doi https://doi.org/10.15407/mue2021.20.075
ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ СТУДІЇ УСНОІСТОРИЧНИХ
НАРАТИВІВ
Анотація / abstract
У статті проаналізовано фольклористичні підходи до дослідження усноісторичних спогадів.
Увага науковців із різних гуманітарних дисциплін до усної історії зумовлена її інформатив-
ним, естетичним, соціологічним потенціалом, а також прагненням повернути голос звичай-
ній людині, зміною підходів до вивчення пам’яті та суб’єктивності. В умовах пострадянської
дійсності важливим є відкриття замовчуваних, заборонених тем, своєрідна хоча б часткова
реабілітація тих громадян, соціальних верств, які були покривджені тоталітарною епохою.
Фольклористичний досвід важливий способами збору інформації, аналізом усної словесності
про певну історичну подію, відстеженням комунікативних закономірностей, які впливають на
всі усні свідчення, особливо на записані через певну часову дистанцію. Людям властиво вер-
балізувати свої роздуми, почуття, досвід за певними схемами, законами, нормами, канонами,
панівними ідеями, які побутують у суспільстві в час запису. Крім цього, мовні закономірності
й готові формули, шаблони формують канву спогаду. Виявити приклади типізації, уніфіка-
ції усноісторичних наративів фольклористові допомагають знання про традиційні світоглядні
установки й уявлення носіїв традиції, типові способи номінації, механізми відбору тематики.
Добра обізнаність фольклористів із народними віруваннями дає змогу виявити зміни в народ-
ному світогляді під впливом різних факторів. Дослідники усного народного слова виявляють
способи й механізми номінації, підбору тем, стратегії самопрезентації, виявляють узагальнені,
фольклоризовані фрагменти.
Ключові слова: усна історія, фольклористичний досвід, узагальнення в усних спогадах,
фольклоризація, номінація, концепти.
Folkloristic approaches to the study of oral historical memories are analyzed in the article. The
attention of scholars from various humanities to oral history is caused by its informative, aesthetic,
sociological potential, as well as the aspiration for the voice returning to a common person, change
of approaches to the study of memory and subjectivity. In the post-Soviet reality, it is important to
discover the silent, forbidden topics, a peculiar at least partial rehabilitation of those citizens, social
strata who have been offended by the totalitarian epoch. Folkloristic experience is important in
the ways of information gathering, analysis of folklore about a particular historical event, tracking
communicative patterns that affect all oral evidences, especially recorded over some time distance.
Бібліографічний опис:
Коваль-Фучило, І. (2021) Фольклористичні студії усноісторичних наративів. Матеріали до
української етнології, 20 (23), 75–81.
Koval-Fuchylo, I. (2021) Folkloristic Studies of the Oral Historical Narratives. Materials to
Ukrainian Ethnology, 20 (23), 75–81.
КОВАЛЬ-ФУЧИЛО ІРИНА
кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіж-
ної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль-
ського НАН України. ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4048-9114
koVal-fUchylo iryNa
a Ph.D. in Philology, a senior research fellow of the Ukrainian and Foreign Folkloristics Department
of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of
Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4048-9114
76
People tend to verbalize their thoughts, feelings, experiences according to certain schemes, laws,
norms, canons, dominant ideas that exist in society at the time of recording. In addition, linguistic
patterns and ready-made, stereotyped formulas, patterns form a canvas of reminiscence. Knowledge
of traditional world-views and ideas of the tradition bearers helps the folklorist to reveal typical
ways of nomination, unification of oral historical narratives, mechanisms of subject selection. Good
erudition of the scholars about folk beliefs makes it possible to identify changes in the folk world
outlook under the influence of various factors. Researchers of the oral folk word find out the ways
and mechanisms of nomination, selection of topics, strategies of self-presentation, detect generalized,
folklorized fragments.
Keywords: oral history, folklore experience, generalization in oral memoirs, folklorization,
nomination, concepts.
Увага фольклористів до усної істо-
рії не послаблюється. З’являються нові
книжкові видання, наукові статті, від-
буваються наукові зустрічі, присвячені
усноісторичним оповідям. Так, у жовтні
2021 року у Львові відбулася Міжнарод-
на наукова конференція «Національно-
визвольна боротьба українців середини
ХХ ст. в усноісторичній та фольклорній
візіях», присвячена пам’яті фольклорис-
та, дослідника українського національно-
визвольного руху Є. Луня [11; 15], на якій
доповідачі в широкому міждисциплінар-
ному полі обговорили методи фіксації та
дослідження усноісторичних наративів,
поділилися досвідом відчитування імплі-
цитних та експліцитних смислів цих тек-
стів, їхнього гуманітарного, історичного,
культурного, ідейного потенціалу. Учені
пояснюють увагу до усноісторичних опо-
відей, а також до інших документів осо-
бистого походження, так звані «Я» – до-
кументи, як автобіографії, щоденники,
листи, дорожні нотатки, привітальні лис-
тівки, мемуари, різними причинами. Се-
ред найважливіших – повернення голосу
звичайній людині, зміна підходів до ви-
вчення пам’яті та суб’єктивності [14], а в
умовах пострадянської дійсності – від-
криття замовчуваних, заборонених тем,
своєрідна хоча б часткова реабілітація
тих громадян, соціальних верств, які
були покривджені тоталітарною епохою.
Психологи зазначають, що промовлення,
вербалізація власної історії допомагає лю-
дині залишити важкі спогади позаду, пев-
ною мірою позбутися цього тягаря, не но-
сити його в собі. Водночас «мікроісторія
біографічних розповідей повертає індиві-
дам – чоловікам і жінкам – їх власний
спосіб розуміння пережитого» [13, с. 44].
Тобто студії фольклористів мають важли-
ве суспільно-історичне значення. Увага до
скривджених соціальних пластів означає
певну їхню реабілітацію, оскільки раніше
в контексті історичних подій для них не
було місця.
Українська фольклористика може по-
хвалитися глибокою студією, присвяче-
ною фольклорному образу минулого сто-
ліття. Мова йде про роботу професора,
доктора філологічних наук, науковця,
який присвятив усній народній творчості
понад пів століття, Р. Кирчіва «XX ст. в
українському фольклорі» [4]. Автор проа-
налізував фольклорну рецепцію доленос-
них суспільно-політичних подій, постатей
діячів, думок, переживань і того часних
настроїв; присвятив особливу увагу про-
цесу політизації ідейного змісту фольк-
лорного слова у зв’язку з різними етапа-
ми суспільного життя України в умовах
тоталітарного режиму. Дослідник наго-
лошує, що в українській традиції народ-
не слово завжди було важливою зброєю
проти поневолення: «Духовна опозиція
українського народу до чужинського по-
неволення його землі, загарбницьких на-
падів і воєн упродовж багатьох століть
знаходила свій вираз не тільки в перма-
нентній фізичній боротьбі за волю і дер-
жавну незалежність, але й у його Слові.
Ця свободолюбна ідейна наснага україн-
ського фольклору відзначається широким
змістовим діапазоном від утвердження
особистісної волі, що не суперечить тра-
диційним морально-етичним і релігійним
засадам життя, до відстоювання права
народу самому розпоряджатися своєю до-
лею і на власне державне самовизначен-
ня» [4, с. 68]. У цьому контексті можна
стверджувати, що творчість ув’язнених
жінок ГУЛАГу, яка разом із релігійними
практиками, проявами людяності, взаємо-
допомоги була ефективним способом ви-
живання і протидії руйнівному впливові
77
режиму на в’язнів, допомагаючи жінкам
зберігати основні соціальні ідентичності
(людина, жінка, українка) [5, с. 155–159;
254–256], мала глибоке традиційне під-
ґрунтя.
Фольклористичний досвід важливий і
способами збору інформації й аналізом
усної словесності про певну історичну по-
дію – відстеженням комунікативних за-
кономірностей, які впливають на всі усні
свідчення, особливо на записані через
певну часову дистанцію. Людям власти-
во вербалізувати свої роздуми, почуття,
досвід за певними схемами, законами,
нормами, канонами, панівними ідеями,
які побутують у суспільстві в час запису.
Крім цього, мовні закономірності й готові
формули, шаблони формують канву спо-
гаду. Ця, так би мовити, диктатура сло-
ва виявляється на різних рівнях тексту
(ідейному, тематичному, номінативному,
семантичному), й контексту (від світо-
глядних установок і суспільних стереоти-
пів, які впливають і визначають основні
ідеї ще не створеного спогаду, до ситуації
запису, ролі записувача) і дає змогу до-
слідникові слова виявити основні зако-
номірності, принципи, засади побудови
спогаду.
Про змінність спогадів із тенденцією
до певної уніфікації писав ще М. Лев-
ченко у статті «Оповідання селян за часи
громадянської війни на Вкраїні» [9], за-
значаючи, що тексти ці треба «якнай-
швидше, бо щодалі це буде важче роби-
ти й записи дальші не матимуть такого
правдивого характеру, як теперішні» [9,
с. 68]. Левченко пише про наступну
фольклоризацію таких свідчень: «Запи-
си, роблені пізніш (р. [19]25–[19]26-го),
вже втрачають цей характер історичної
документальности і наближаються до
казки й легенди» [9, с. 68]. Подібних ви-
сновків дійшов дослідник народної опо-
відної традиції С. Мишанич. Він писав,
що усні оповідання – це «такі оповіді чи
розповіді про події із повсякденного жит-
тя, учасники чи очевидці яких з метою
емоційного впливу на слухачів широко
використовують засоби і прийоми, виро-
блені усною оповідною традицією; емо-
ційна пам’ять оповідача орієнтована при
цьому на суспільну значимість спогаду
та на конкретну ситуацію, в якій відбу-
вається бесіда, на інтереси слухачів» [10,
с. 7]. С. Мишанич слушно підсумував,
що «усні спогади завжди перебували по-
ряд із фольклорною прозою, відчували
на собі вплив останньої та, із свого боку,
впливали на неї всіма засобами, почи-
наючи від оновлюваного щоденною по-
бутовою практикою словника й завершу-
ючи сюжетами та художніми засобами,
розробленими усними спогадами» [10,
с. 165]. Фольклорист виділив певні мов-
леннєві ситуації і пов’язані з ними різ-
новиди усних оповідань, наголосив на
важливості фактора ситуативності, тобто
промовленні слова в певному усталеному
взаємно знайомому колективі, зі схожи-
ми установками й цінностями.
Обов’язковою складовою зміни істо-
ричної інформації в оповідях є узагаль-
нення, міфологізація персонажів: «Якщо
запис зроблений від безпосередніх оче-
видців подій [...], в наративі (чи то усно-
історичному, чи фольклорному) відо-
бражені реальні події та особи, наділені
звичайними людськими рисами, що зна-
ходять підтвердження в історичних доку-
ментах. Однак чим більше віддаляються
в часі імпліцитний оповідач і герой роз-
повіді, під впливом традиційного світо-
гляду та естетичних смаків фольклор-
ного середовища, зазнають художньої
трансформації в народній пам’яті в бік
узагальнення, міфологізації, стають ор-
ганічною частиною усної традиції даного
регіону» [2, с. 64], причому «фольклори-
зація усноісторичного наративу відбува-
ється не лише в процесі трансляції в часі,
але й у просторі [...]. Чим більш віддале-
на територія від ареалу виникнення й ак-
тивного функціонування фольклорних та
усноісторичних наративів цієї тематики,
тим більш віддалені вони від реальної іс-
торичної правди» [3, с. 44].
Для аналізу структурно-тематичних
особливостей вторинних оповідей важ-
лива узагальнююча підсумкова стаття
Л. Іваннікової «Голодомор у с. Губча
Хмельницької області: причини, наслід-
ки, історична пам’ять» [1] як фіксаторки
спогадів про цю трагічну подію в історії
України. Студія присвячена усноісторич-
ним наративам про Голодомор. Фолькло-
ристка тривалий час записувала спогади
різних вікових категорій. Це дало змогу
порівняти записані свідчення: «Перші за-
писи були здійснені від респондентів, які
пережили голод у зрілому віці [...]. Ці
записи найбагатші за фактажем і найцін-
78
ніші з історичного погляду. Пізніші запи-
си (2006–2009), зафіксовані від тих, хто
пам’ятає голод як найперші дитячі вра-
ження. Ця категорія оповідачів звертала
увагу більше на власний психологічний
стан, на власну сім’ю, іноді торкалася
пам’яттю близьких сусідів або окремих,
вражаючих картин, випадків. Їхні роз-
повіді фрагментарні, однак емоційно на-
сичені, спрямовані більше на наслідки
Голодомору, з проекцією на роки війни
та післявоєнний період. Третя категорія
оповідачів – це ті, які самі не пережили
голод, але знають про нього з розповідей
своїх рідних [...]. Їхні спогади – це ро-
динна пам’ять, вони хоч і не виходять за
межі свого роду, та все ж є свідками і об-
винувачами того режиму, який скалічив
долі і душі, і особливість їхніх розпо-
відей така, що вони завжди намагаються
розібратись у тому, що сталося, з’ясувати
для себе причини і наслідки трагедії» [1,
с. 316–317]. Мій досвід експедиційної ро-
боти дає підстави твердити, що такі ж
типологічні характеристики властиві й
іншим усноісторичним наративам про ви-
значальні події в житті народу.
Уніфікація презентації життєвого до-
свіду чітко простежується на матеріалі
спогадів примусових переселенців опе-
рації «Вісла» і переселенців із зон за-
топлення водосховищами. Спільним у
досліджуваних текстах є фактор при-
мусовості переселення, а тому в оповід-
ях закономірно виникає опис трагізму
втрати. В обох випадках люди втрача-
ли оселю, землю, руйнувалася сільська
громада. Проте ціннісна піраміда втра-
ти в оповідях різна. Інформанти завдяки
епічній дистанції (термін С. Мишанича)
[10, с. 114] від описуваних ними подій,
виділяють для себе найважчу втрату.
І ця найважча втрата в аналізованих іс-
торичних подіях різна. Так, найцінніше,
що втрачали переселенці із зон затоплен-
ня – це дім і земля. А переселенців опе-
рації «Вісла» не просто позбавляли пра-
дідівської землі й хати – їх намагалися
сполонізувати. Феномен вирішальності
найважчої втрати впливає не лише на
структуру оповіді, мемуару чи меморату,
а й на соціальні практики переселенців.
Так, переселенці із зон затоплення розпо-
відають про усталену й осмислену тради-
цію ходити на берег водосховища й диви-
тися, визначати місце, де раніше стояла
їхня хата. Переселенці операції «Вісла»
теж, щойно це стало можливим, прагну-
ли побачити рідну землю, знайти міс-
це, де колись стояла їхня хата [6; 8; 12,
с. 281, 403, 506–507]. Дослідження кон-
цепту земля у спогадах примусово пере-
селених осіб дає змогу виявити прихова-
ні аспекти прагматики оповіді, збагнути
ідею наративу. Ідеї – це спільні смислові
субстрати різних культурних кодів куль-
тури, які вербалізовані в текстах, проте
не названі прямо; наприклад, ідея незво-
ротності, ідея незавершеності. В аналізо-
ваному випадку основна мета фрагмен-
тів зі словом земля – вербалізація ідеї
несправедливості їхнього переселення.
Оповідачі вживають номінації наша зем-
ля, рідні землі, своя рідна земля тощо,
коли роздумують про свою долю, долю
своїх односельців, висловлюють власну
оцінку так званій операції «Вісла», коли
їхні родини, цілі села були примусово
вивезені з Холмщини, Лемківщини, Під-
ляшшя та Надсяння. Несправедливість
цієї насильної акції люди обґрунтову-
ють тим, що це була їхня земля, хоч і
держава виявилася ворожою, чужою.
Вербалізація концепту земля у значенні
«Батьківщина» має чітку функціональ-
ну ідейну спрямованість – засудження
примусового переселення українців у
1947 році. Тобто вживання інваріантно-
го ідіоматичного словосполучення рідна
земля [12, с. 23, 26, 111, 310, 406, 545
та ін.] щоразу супроводжується осудом,
наголосом на юридичній неправомірнос-
ті, на кримінальності операції «Вісла».
Виявити приклади типізації, уніфіка-
ції усноісторичних наративів фолькло-
ристові допомагають знання про тради-
ційні світоглядні установки й уявлення
носіїв традиції, типові способи номіна-
ції, механізми відбору тематики. Так, не
випадково, що саме концепт земля стає
стимулом для оповідачів наголосити на
незаконності примусового переселення:
розуміння ситуації зумовлено народними
уявленнями про світоустрій і значення
землі в ньому. Так, саме земля – це мате-
ріал, з якого, за народними віруваннями,
були створені люди. Цим традиційний
світогляд прив’язує людину до місця, де
вона народилася 1. Уявлення про землю
як матір, про її святість («Земля – свята
матір») посилюють трагізм ситуації ви-
гнання, натякаючи на мотиви сирітства,
79
безпритульності, гіркої долі, скитання,
туги.
Добра обізнаність фольклористів із на-
родними віруваннями дає змогу виявити
зміни в народному світогляді під впливом
різних факторів. Так, аналіз текстових
фрагментів із усних спогадів про перене-
сення кладовищ свідчить, що переселенці
під тиском примусовості переселення, під
тиском радянської атеїстичної пропаганди
були змушені турбувати своїх померлих.
Проте згодом на новому місці проживан-
ня й на нових могилах вони зробили все
можливе, щоб їхні померлі знову спочива-
ли у спокої і належній пошані.
Номінативні конструкції різних типів
(лексеми, словосполучення, ідіоми, фра-
зеологізми, описові сполуки), які функці-
онують у спогадах переселенців, а також
їхніх сусідів, становлять переселенську
лексику, яка репрезентує вербальний об-
раз примусового переселення. Номінація
у спогадах розкриває особливості бачення
і «прочитання» пережитої події її учасни-
ками, класифікує набутий досвід. Увага
до номінації дає змогу встановити, що й
наскільки в описуваній історії притягує
увагу оповідачів. Ідеться про так звану
номінативну щільність, коли для певних
явищ характерна «густа» номінація, а для
інших малочисленна. Причому лексична
розробленість поняття прямо пропорційна
його значущості: чим важливіше в куль-
турному плані поняття, тим детальніше
воно номіноване на різних лексичних
рівнях. Так, спогади примусово пересе-
лених осіб із зон затоплення внаслідок
будівництва ГЕС демонструють конфлікт
між радянською пропагандою про вихід
із «темного болота» до «світлих домів» і
переживаннями людей через втрату землі,
громади, історії, через нагальну потребу
руйнувати рідну домівку і без достатніх
засобів будувати новий дім. Цей факт зу-
мовлює існування двох типів назв – на-
родні й офіційні. Народне й офіційне
найменування способу переселення дуже
чітко виявляє дві протилежні стратегії
оцінювання події, формування її обра-
зу. Так, неофіційна номінація актуалізує
семантику руйнації, знищення, втрати,
вербалізує ідею руйнування і спільної
поразки; водночас у творенні офіційних
номінативів використано лексеми із ней-
тральною семантикою чи навіть із пози-
тивною семантикою на позначення май-
бутніх змін.
Спостереження й висновки фолькло-
ристів у царині усної історії важливі для
істориків, соціологів, лінгвістів, політо-
логів, демографів, оскільки саме дослід-
ники усного народного слова виявляють
способи й механізми номінації, підбору
тем, стратегії самопрезентації, а також
узагальнені, фольклоризовані фрагменти.
Усе це показує сприйняття і тлумачення
оповідачами свого минулого, осмислення
свого досвіду, досвіду своєї громади, сво-
го краю.
Примітка
1 Про важливість землі промовисто свід-
чить значна кількість фразеологізмів в укра-
їнській мові із цим словом.
Джерела та література
1. Іваннікова Л . Голодомор у с. Губча Хмельницької області: причини, наслідки, історична пам’ять.
Подвижник: ювілейний науковий збірник на пошану д-ра філолог. наук, проф. М. Дмитренка / упоряд.
Ю. М. Шутенко. Київ, 2015. С. 316–327.
2. Іваннікова Л . Фольклоризація усної історії як механізм збереження історичної пам’яті народу.
Український фольклор: методологія дослідження, динаміка функціонування: колективна монографія / за
ред. М. Дмитренка. Київ, 2014. С. 58–68.
3. Іваннікова Л. В. «Устное повествование» М. Л. Коржа як факт історії української фольклорис-
тики. Вісник Запорізького національного університету : Збірник наукових праць. Філологічні науки. 2014.
№ 1. С. 36–45.
4. Кирчів Р. ХХ ст. в українському фольклорі. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2010.
536 с.
5. Кісь О. Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти / наук. ред. С. Павлюк. НАН Украї ни.
Інститут народознавства. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2017. 288 с.
80
6. Коваль-Фучило І. Концепт дому в оповідях про примусове переселення. Łemkowie, Bojkowie,
Rusini: historia, współczesność, kultura materialna i duchowa. T. VI. Redakcja naukowa Bohdan Halczak,
Roman Drozd, Stefan Dudra, Olena Kozakevych, Oksana Kuzmenko, Paul J. Best, Michał Smigel’. Słupsk,
2016. С. 147–158.
7. Коваль-Фучило І. Сучасні комеморативні практики переселенців із затоплених сіл (Київська,
Хмельницька, Чернігівська обл.). Сіверянський літопис. 2021. № 2 (158). С. 123–133.
8. Кузьменко О. Семантика просторових образів в українському фольклорі ХХ ст. (концепт «Втра-
чений дім»). Българська украинистика. 2016. Брой 6. С. 72–80.
9. Білий В. В., Левченко М. Оповідання селян за часи громадянської війни на Вкраїні. Етнографіч-
ний вісник. 1926. Кн. 2. С. 68–77.
10. Мишанич С. Усні народні оповідання. Київ, 1986.
11. Повстанська боротьба у розповідях учасників та очевидців. Яворівщина / записав та упоряд.
Є. Луньо; технічні упоряд. П. Луньо та Л. Дуда. Т. 3 : Бунів, Іваники, Калинівка, Поруденко, Наконеч-
не. Львів ; Дрогобич : Коло, 2021.
12. Пам’ятна книга 1947 року / упоряд. Б. Гук. Варшава, 1997.
13. Пушкарева Н. Устная история: гендерный аспект. У пошуках власного голосу: усна історія як
теорія, метод і джерело. Збірник наукових статей / за ред. Г. Грінченко. Н. Ханенко-Фрізен. Харків,
2010. С. 39–49.
14. Томсон А . Чотири зміни парадигми в усній історії. Схід – Захід : Історико-культурологічний
збірник. Вип. 11–12. Усна історія в соціально-гуманітарних студіях: теорія і практика досліджень / за
редакції Володимира Кравченка та Гелінади Грінченко. Харків : НТМТ, 2008. С. 7–25.
15. Яворівщина у повстанській боротьбі: розповіді учасників та очевидців / записав і упоряд.
Є. Луньо. Т. 1 : Наконечне Перше. Наконечне Друге. Львів : Літопис, 2005; Т. 2: Яворів. Львів : Літо-
пис, 2015.
References
1. IVANNIKOVA, Liudmyla. Holodomor in the Village of Hubcha in Khmelnytskyi Region:
Causes, Consequences, Historical Memory. In: Yuliya SHUTENKO, compiler. Devotee: Jubilee
Scientific Collection to Honour a Doctor of Philology, a Professor Mykola Dmytrenko. Kyiv: Steel,
2015, pp. 316–327 [in Ukrainian].
2. IVANNIKOVA, Liudmyla. Folklorization of Oral History as a Mechanism for the Preservation
of the Historical Memory of Nation. In: Mykola DMYTRENKO, ed. Ukrainian Folklore: research
Methodology, Dynamics of Functioning: Collective Monograph. Kyiv, 2014, pp. 58–68 [in Ukrainian].
3. IVANNIKOVA, Liudmyla. «Oral Narration» by M. L. Korzh as a Fact of the History of
Ukrainian Folkloristics. In: Petro BILOUSENKO, ed.-in-chief. bulletin of the Zaporizhzhia National
University: A Collection of Scientific Papers. Philological Sciences, 2014, no. 1, pp. 36–45 [in
Ukrainian].
4. KYRCHIV, Roman. the twentieth Century in Ukrainian Folklore. Lviv: NAS of Ukraine
Institute of Ethnology, 2010, 536 pp. [in Ukrainian].
5. KIS, Oksana. Ukrainian Women in the GULAG: to Survive Means to Win. Stepan PAVLIUK,
scientific editor. NAS of Ukraine. Institute of Ethnology. Lviv: Institute of Ethnology, 2017, 288 pp.
[in Ukrainian].
6. KOVAL-FUCHYLO, Iryna. The Concept of Home in the Stories on Forced Resettlement. In:
Bohdan HALCZAK, Roman DROZD, Stefan DUDRA, et al., scientific editors. Lemkos, boykos,
Carpatho-rusyns: History, Contemporaneity, Material and Spiritual Cultures. Słupsk, 2016, vol. 6,
pp. 147–158 [in Ukrainian].
7. KOVAL-FUCHYLO, Iryna. Modern Commemorative Practices of the Resettlers from Flooded
Villages (Kyiv, Khmelnytskyi, Chernihiv Regions). In: Svitlana SHUMILO, acting ed.-in-chief.
Siverian Chronicle: A Scientific Journal, 2021, no. 2 (158), pp. 123–133 [in Ukrainian].
8. KUZMENKO, Oksana. Semantics of Spatial Images in Ukrainian Folklore of the 20th Century.
(The Concept of «Lost Home»). In: Rayna KAMBEROVA, ed.-in-chief, bulgarian Ukrainian Studies.
Sofia, 2016, iss. 6, pp. 72–80 [in Ukrainian].
9. BILYI, Volodymyr, Mykola LEVCHENKO. Peasants’ Narrations on the Civil War times in
Ukraine. In: Andriy LOBODA, ed.-in-chief. Ethnographic bulletin. Kyiv, 1926, book 2, pp. 68–77
[in Ukrainian].
10. MYSHANYCH, Stepan. oral Folk tales. Kyiv, 1986 [in Ukrainian].
81
11. LUNIO, Yevhen, compiler. Insurgent Struggle in the Stories of Participants and Eyewitnesses.
Yavoriv raion. Recorded by Yevhen LUNIO, technical compilers Petro LUNIO and Lesia DUDA
vol. 3: buniv, Ivanyky, Kalynivka, Porudenko, Nakonechne. Lviv; Drohobych: Circle, 2021 [in
Ukrainian].
12. HUK, Bohdan, compiler. Commemorative book of 1947. Warsaw, 1997 [in Ukrainian].
13. PUSHKAREVA, Nataliya. Oral History: Gender Aspect. In: Helinada HRINCHENKO,
Natalia KHANENKO-FRIESEN, eds. In Search of one’s own voice: oral History as a theory,
Method and Source. Collected Scientific Papers. Kharkiv, 2010, pp. 39–49 [in Russian].
14. THOMSON, Alistair. Four Paradigm Transformations in Oral History. In: Volodymyr
KRAVCHENKO, Helinada HRINCHENKO, eds. East – West: A Historical and Culturological
Collection. Issue 11–12. Oral History in Social Studies and Humanities: Theory and Practice of
Researches. Kharkiv: PLC “NTMT”, 2008, pp. 7–25 [in Ukrainian].
15. LUNIO, Yevhen, compiler. Yavoriv raion in the Insurgent Struggle: Stories of Participants
and Eyewitnesses. Recorded by Yevhen LUNIO. Vol. 1: Nakonechne Pershe. Nakonechne Druhe.
Lviv: Chronicle, 2005; Vol. 2: Yavoriv. Lviv, 2015 [in Ukrainian].
Надійшла / Received 09.07.2021
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 03.11.2021
|