«Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості
У статті проаналізовано пісні, що за народною термінологією мають назву «шулякові». У багатьох регіонах України відомий обряд «гонити шуляка», «бити коршака», що (за різними фіксаціями ритуалу) припадав на перший день Петрового посту. Подільський записувач Сергій Венгрженовський (1844–1913) ще напри...
Saved in:
| Date: | 2021 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Series: | Матеріали до української етнології |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208744 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості / О. Шалак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 38–46. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-208744 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2087442025-11-06T01:06:58Z «Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості «Black Kite’s» Songs: Folk Nomination, State of Research, and Functional Peculiarities Шалак, О. До питання про термінологію в сучасній фольклористиці У статті проаналізовано пісні, що за народною термінологією мають назву «шулякові». У багатьох регіонах України відомий обряд «гонити шуляка», «бити коршака», що (за різними фіксаціями ритуалу) припадав на перший день Петрового посту. Подільський записувач Сергій Венгрженовський (1844–1913) ще наприкінці ХІХ ст. зазначав, що цьому обряду не пощастило, бо він зберігся тільки в кількох повітах на Поділлі (в окремих селах Вінницького, Літинського, Гайсинського, частково – Ямпільського і Брацлавського), спорадично, тільки в таких місцях, де немає церков, тобто в приписних парафіях, де нікому було його забороняти. Жінки-учасниці обряду виконували так звані «шулякові» пісні, які вирізнялися своєю архаїкою і мали на меті вберегти курей і курчат від хижих птахів, зокрема шулік. Нечисленні дослідники наголошували на оргіастичності ритуалу та на прихованій семантиці як пісенних текстів, так і невербальній поведінці учасниць, зосереджуючи увагу на «чорноті» птаха та алюзіях, пов’язаних зі смертю, яку він уособлював. Також проаналізовано важливі часопросторові координати, специфіку, контекст виконання пісень, що супроводжують обряд, та основні функції як пісень, так і самого ритуалу. The songs, called “black kites” («shuliakovi») according to folk terminology, are analysed in the article. The rite of «kite chasing», «black kite beating» is well-known in many regions of Ukraine. According to various fixations of the ritual, it falls on the first day of the Apostles’ Fast. Podillia recorder Serhii Venhrzhenovskyi (1844–1913) has noted at the end of the 19th century that this rite is unlucky, because it is preserved only in a few counties in Podillia (in some villages of Vinnytsia, Lityn, Haisyn, partly – Yampil and Bratslav ones), sporadically, only in such places where there are no churches, i. e. in the attached parishes, where there is no one to ban it. Women participating in the ceremony have performed the so-called «black kite’s» songs, distinguished by their archaic nature and aimed to protect chickens and hens from the hawks, especially black kites. Few researchers have emphasized the orgiastic nature of the ritual and the hidden semantics of both the song lyrics and the nonverbal behaviour of the participants, focusing on the «blackness» of the bird and the allusions associated with the death it personifies. Also important space-time coordinates, specifics, the context of songs performing, that accompany the ceremony, as well as the main functions of both the songs and the ritual itself are analyzed. 2021 Article «Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості / О. Шалак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 38–46. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208744 398.82:598.279.23](477.43/.44) https://doi.org/10.15407/mue2021.20.038 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До питання про термінологію в сучасній фольклористиці До питання про термінологію в сучасній фольклористиці |
| spellingShingle |
До питання про термінологію в сучасній фольклористиці До питання про термінологію в сучасній фольклористиці Шалак, О. «Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості Матеріали до української етнології |
| description |
У статті проаналізовано пісні, що за народною термінологією мають назву «шулякові». У багатьох регіонах України відомий обряд «гонити шуляка», «бити коршака», що (за різними фіксаціями ритуалу) припадав на перший день Петрового посту. Подільський записувач Сергій Венгрженовський (1844–1913) ще наприкінці ХІХ ст. зазначав, що цьому обряду не пощастило, бо він зберігся тільки в кількох повітах на Поділлі (в окремих селах Вінницького, Літинського, Гайсинського, частково – Ямпільського і Брацлавського), спорадично, тільки в таких місцях, де немає церков, тобто в приписних парафіях, де нікому було його забороняти. Жінки-учасниці обряду виконували так звані «шулякові» пісні, які вирізнялися своєю архаїкою і мали на меті вберегти курей і курчат від хижих птахів, зокрема шулік. Нечисленні дослідники наголошували на оргіастичності ритуалу та на прихованій семантиці як пісенних текстів, так і невербальній поведінці учасниць, зосереджуючи увагу на «чорноті» птаха та алюзіях, пов’язаних зі смертю, яку він уособлював. Також проаналізовано важливі часопросторові координати, специфіку, контекст виконання пісень, що супроводжують обряд, та основні функції як пісень, так і самого ритуалу. |
| format |
Article |
| author |
Шалак, О. |
| author_facet |
Шалак, О. |
| author_sort |
Шалак, О. |
| title |
«Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості |
| title_short |
«Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості |
| title_full |
«Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості |
| title_fullStr |
«Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості |
| title_full_unstemmed |
«Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості |
| title_sort |
«шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
До питання про термінологію в сучасній фольклористиці |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208744 |
| citation_txt |
«Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні особливості / О. Шалак // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 38–46. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT šalako šulâkovípísnínarodnanomínacíâstandoslídženostítafunkcíonalʹníosoblivostí AT šalako blackkitessongsfolknominationstateofresearchandfunctionalpeculiarities |
| first_indexed |
2025-11-06T02:12:31Z |
| last_indexed |
2025-11-07T02:29:51Z |
| _version_ |
1848096945534402560 |
| fulltext |
38
УДК 398.82:598.279.23](477.43/.44)
doi https://doi.org/10.15407/mue2021.20.038
«шУЛЯКОВІ» ПІСНІ:
НАРОДНА НОМІНАЦІЯ, СТАН ДОСЛІДжЕНОСТІ
ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
Анотація / abstract
У статті проаналізовано пісні, що за народною термінологією мають назву «шулякові». У ба-
гатьох регіонах України відомий обряд «гонити шуляка», «бити коршака», що (за різними
фіксаціями ритуалу) припадав на перший день Петрового посту. Подільський записувач Сергій
Венгрженовський (1844–1913) ще наприкінці ХІХ ст. зазначав, що цьому обряду не пощастило,
бо він зберігся тільки в кількох повітах на Поділлі (в окремих селах Вінницького, Літинського,
Гайсинського, частково – Ямпільського і Брацлавського), спорадично, тільки в таких місцях,
де немає церков, тобто в приписних парафіях, де нікому було його забороняти. Жінки-учасниці
обряду виконували так звані «шулякові» пісні, які вирізнялися своєю архаїкою і мали на меті
вберегти курей і курчат від хижих птахів, зокрема шулік. Нечисленні дослідники наголошували
на оргіастичності ритуалу та на прихованій семантиці як пісенних текстів, так і невербальній по-
ведінці учасниць, зосереджуючи увагу на «чорноті» птаха та алюзіях, пов’язаних зі смертю, яку
він уособлював. Також проаналізовано важливі часопросторові координати, специфіку, контекст
виконання пісень, що супроводжують обряд, та основні функції як пісень, так і самого ритуалу.
Ключові слова: «шулякові» пісні; обряд «гонити шуляка», «бити коршака»; апотропеїчна,
прогностична, оргіастична, поминальна, очисна функції
The songs, called “black kite’s” («shuliakovi») according to folk terminology, are analysed in the
article. The rite of «kite chasing», «black kite beating» is well-known in many regions of Ukraine.
According to various fixations of the ritual it falls on the first day of Apostles’ Fast. Podillia
recorder Serhii Venhrzhenovskyi (1844–1913) has noted at the end of the 19th century that this rite
is unlucky, because it is preserved only in a few counties in Podillia (in some villages of Vinnytsia,
Lityn, Haisyn, partly – Yampil and Bratslav ones), sporadically, only in such places where there are
no churches, i. e. in the attached parishes, where there is no one to ban it. Women participating in
the ceremony have performed the so-called «black kite’s» songs, distinguished by their archaic nature
and aimed to protect chickens and hens from the hawks, especially black kites. Few researchers have
emphasized the orgiastic nature of the ritual and the hidden semantics of both the song lyrics and
the nonverbal behaviour of the participants, focusing on the «blackness» of the bird and the allusions
associated with the death it personifies. Also important space-time coordinates, specifics, the context
Бібліографічний опис:
Шалак, О. (2021) «Шулякові» пісні: народна номінація, стан дослідженості та функціональні
особливості. Матеріали до української етнології, 20 (23), 38–46.
Shalak, O. (2021) «Black Kite’s» Songs: Folk Nomination, State of Research and Functional
Peculiarities. Materials to Ukrainian Ethnology, 20 (23), 38–46.
шАЛАК ОКСАНА
кандидатка філологічних наук, провідна наукова редакторка редакції наукових видань Інсти-
туту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ,
Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8275-6703
Shalak okSaNa
a Ph.D. in Philology, a leading scientific editor of the editorial staff of scientific editions of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences
of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8275-6703
39
of songs performing, that accompany the ceremony, as well as the main functions of both the songs
and the ritual itself are analyzed.
Keywords: “black kite’s” («shuliak») songs; rite of «kite chasing», «black kite beating»;
apotropaic, prognostic, orgiastic, funeral, purifying functions.
Вивчення фольклору за певними ре-
гіонами накреслене від самих початків
фольк лористичної науки, дослідження
локальних та регіональних особливостей
усної традиційної культури сформоване
ще в середині ХІХ ст., адже відомо, що
фольк лорна культура – завжди регіональ-
на і локальна. Поділ на фольклорні регіони
(райони) залежав від багатьох чинників:
«<…> на ґрунті історичного процесу фор-
мування етносу, його території, особливос-
тей природно-географічного середовища,
етнографічної структури, територіально-
го районування, характеру господарської
діяль ності, внутрірегіональних і міжрегіо-
нальних та міжетнічних зв’язків тощо»
[10, c. 7]. Виокремлення локальних і ре-
гіональних рис фольклорних зразків, їх-
ньої регіональної самобутності, порівняль-
ний аналіз із варіантами інших регіонів,
видання регіональних збірок фольклору
стало перспективним напрямом окремих
досліджень. Утім, багато регіональних
і локальних фольклорних явищ досі ви-
вчені недостатньо. До таких належать так
звані «шулякові пісні» та обряд «гонити
шуляка», «лякати шуляка», «бити корша-
ка», який ці пісні супроводжують. Про
цей обряд пам’ятають переважно на По-
діллі, Волині й Поліссі, хоча перший день
Петрового посту був знаменним скрізь в
Україні. Про неповну збереженість цьо-
го ритуалу зазначали нечисленні запису-
вачі та дослідники: М. Грушевський [3],
С. Венгрженовський [2], С. Килимник [9].
Вивчали обряд такі сучасні вчені, як
О. Чебанюк [16], Т. Агапкина [1], О. Гура
[4, 5], С. Творун [14].
Одним із перших [13,с. 2] звернув ува-
гу на цей обряд дослідник Поділля Сергій
Венгрженовський (Венгржиновський – ва-
ріант прізвища, 1844–1913), чия рукопис-
на колекція подільських пісень досі відо-
ма вузькому колу науковців [12]. Серед
найвідоміших праць С. Венгрженовського,
де автор вдавався до аналізу фольклор-
них зразків та контексту їх виконання, –
«Еще кое-что о Кармалюке», «Рабочие
волы в Брацлавщине и их номенклатура»
та «Языческий обычай в Брацлавщине
“гоныты шуляка”». Остання вирізняєть-
ся незвичайно ретельним (як для фоль-
клориста-аматора) ставленням до окремих
подробиць, до варіантів обряду (перший
варіант – записаний від Івана Лукіяно-
вича Солодаря, мешканця с. Бохоники
Вінницького повіту (нині село Вінниць-
кого р-ну Вінницької обл.), другий – «зі
слів п. Грека, мешканця Немирова»), до
тлумачення і коментарів, а також – до-
кладною розвідкою про паралелі мотивів
та образів подільського ритуалу з обра-
зами античної міфології. Із розумінням
методики фіксації С. Венгрженовський
заcтеріг читача, що записи здійснено не
під час обряду, а від окремих інформан-
тів – із їхніх спогадів. Скупа паспортиза-
ція, можливо, пов’язана ще й із тим, що
респонденти – чоловіки, які часто до обря-
ду не були причетні. С. Венгрженовський,
очевидно, розумів недосконалість такого
запису і тому наголосив: «У тих місцях, де
записані повідомлення, чоловіки не беруть
участі в святі шуляка, хіба випадково чи
в ролі “ритульного чоловіка”, тому в цій
справі вони менш компетентні, ніж баби,
які й можуть доповнити і поправити наші
повідомлення» [2, с. 294]. С. Венгрженов-
ський докладно описав місце виконання
обряду («вибір місця обумовлюється тінню
і водою» [2, с. 284]), час («в перший день
посту (Петрівки)» [2, с. 282]), учасників
(одружені жінки) та кульмінаційний мо-
мент ритуалу (виготовлення ляльки шуля-
ка та «годування» птаха).
Згадав про ритуал «лякати шуляка»
фольклорист, літературознавець, один із
засновників Товариства дослідників Воли-
ні Микола Коробка (1872–1921). У статті
«Восточная Волынь» (1895) [11] він ко-
ротко (одним абзацом) і без пояснень за-
значив: «Згодом розигри або заробини –
перший день Петрового посту, обряди,
що являють собою те ж саме, що і “зна-
йди-баби”; місцями цей звичай називаєть-
ся “шуляка лякать”, виконують його для
того, щоб корова молока більше давала»
[11, с. 32]. Обряд «знайди-баби» («зноби-
баби») на Східній Волині припадав на
Масницю, коли одружені жінки йшли до
40
корчми, там призволялися і співали. До-
слідник зазначив, що йому вдалося запи-
сати одну з таких пісень, хоч вона «про
значення звичаю нічого не говорить, це
проста родинна пісня» [11, с. 32].
Відомий історик Михайло Грушев-
ський у своїй класичній 6-томній праці
«Історія української літератури» (п’ять
томів видано 1923 р., шостий – тільки
1995 р.), пишучи про обряд, наголосив на
його «оргіастичності» і малодослідженос-
ті: «<…> доволі трудно знайти відповідне
місце в старім, дохристиянськім календарі
цікавій оргії, котра часами зв’язується з
закінченням “Святої неділі” і кладеться
на перший понеділок Петрівки, – то пере-
носиться на останній понеділок перед Пе-
тром, що приблизно сходиться з Купай-
лом. Взагалі сей момент не досліджений
докладно» [3, с. 217]. Учений зауважив,
що обряд «гонити шуляка» часом плу-
тають із русаліями, іноді – похоронами
Коструба або Ярила, що теж відбуваєть-
ся в перший понеділок Петрового посту.
«Найбільш характеристичною прикме-
тою» цього свята М. Грушевський вважав
оргію, «що справляється заміжніми жін-
ками то з участю чоловіків, то з повним їх
виключенням. Вона має аналогічні риси з
оргіями сирної неділі і до певної міри їм
відповідає. З другої сторони підходить до
“ігрищ” купальських, тільки що там голо-
вну ролю відіграє молодіж, тим часом як
учасниками петрівчаної оргії являються,
як я сказав, старші покоління» [3, с. 217].
Значно поглибив розуміння семанти-
ки й магічної символіки ритуалу укра-
їнський історик, етнограф, уродженець
с. Якушинці Вінницького повіту Поділь-
ської губернії Степан Килимник [9], який
пам’ятав обряд із власного дитинства. Він
зауважив, що в лісових місцевостях (Пів-
нічна Волинь, Полісся, Поділля, Черні-
гівщина) обряд зберігся краще й частково
трансформувався. Учений стверджував,
що за прадавніх часів обряд мав інше
значення – не тільки відганяти шуліку
(яструба) від курчат, а й убезпечувати
село від «чорної птиці», яка уособлювала
смерть. Учений докладно описав кілька
варіантів обряду з різних місцевостей, до-
даючи тексти пісень, які при цьому вико-
нували учасниці ритуалу.
Відома дослідниця календарної обря-
довості Олена Чебанюк розширила уяв-
лення про обряд власними записами,
додаючи уявлення сучасних респонден-
ток про звичай «гонити шуляка» і «бити
коршака» [16]. Фольклористка осмислила
значення цього ритуалу та «вписала» його
в контекст інших обрядів весняно-літньо-
го календаря.
Російський етнолінгвіст Олександр
Гура зосередив свою увагу на образі шу-
ляка (яструба, коршака) та його симво-
ліці у фольклорі слов’ян, наголосивши,
що птах належить до хижих, «наділе-
них символікою нечистоти і смерті» [4,
с. 613]. Проаналізувавши українські запи-
си С. Венгрженовського і С. Килимника,
учений зупинився на кашубському обряді
«страти коршака» в Іванів день (24.VI).
На основі цього матеріалу, а також ди-
тячих ігор (українських «в коршуна», «в
шулика»; білоруської «шулика»; босній-
ської «в яструба» та ін.) дослідник зро-
бив акцент на символіці смерті «чорного
птаха» та його демонічних рисах.
Інша російська фольклористка-славіст-
ка Тетяна Агапкіна пояснила оргіастич-
ність ритуалу «гонити шуляка» шлюбно-
еротичними мотивами, що можуть бути
пов’язані з літнім сонцестоянням і «міфо-
логічним сюжетом» [1, с. 536] одруження
сонця. Ритуали цього періоду, на її думку,
покликані забезпечити зміну стану, але
не в житті людини, а самої природи. Еро-
тизм троїцько-купальського фольклору,
стверджує дослідниця, корелює з аграр-
но-продуктивною темою слов’янського ка-
лендаря. Ритуальне «вбивство» і «похо-
рон» хижої птиці-шуляка фольклористка
пов’язала з формуванням «межі» кален-
дарних сезонів: «<…> саме “вбивство”
(як мотив) лежить в основі цього обряду,
що оформлює межу календарних сезонів в
термінах смерті людини, птиці чи хтоніч-
ної тварини» [1, с. 649]. Кожен із символів
цього відтинку народного календаря, на-
голосила Т. Агапкіна, має своє специфічне
значення, яке можна адекватно розшифру-
вати тільки в контексті всього кола троїць-
ко-купальської міфології [1, с. 650].
Українська етнологиня Світлана Тво-
рун, ґрунтуючись на власних записах,
наголосила на зв’язку ритуалу з русалі-
ями і поминанням померлих мертвонаро-
джених дітей. Обряд «гонити шуляка»
пов’язаний, як випливає із зібраного до-
слідницею матеріалу, із убезпеченням від
наглої, передчасної смерті. «Це робиться
для того, щоб відігнати від села пошесті,
41
мор, голод, війну, які несуть передчасну
(наглу) смерть населенню» [14].
Помітно, що обряд «гонити шуляка» й
«шулякові» пісні в його контексті мають
кілька функцій, які чітко вирізняються
і дають можливість окреслити значення
цього ритуалу в системі весняно-літньої
обрядовості, простеживши прагматичний
його аспект.
Апотропеїчна функція. Ця функ-
ція – головна для багатьох ритуалів не
тільки календарного, але й родинного ци-
клів. Обряд «гонити шуляка» на початку
Петрового посту був покликаний убезпе-
чити не тільки людину, а й природу за-
галом, від смерті. Цю функцію учасниці
забезпечували кількома способами: свої-
ми діями, із допомогою різних предметів-
оберегів, а також словом, співом і танком.
Такий синкретизм проявляється насампе-
ред у виконанні «шулякових» пісень. На-
родна номінація цих пісень містить сво-
єрідний парадокс, протиріччя, закладене
в самій назві, оскільки пісні не належать
шулякові, а спрямовані проти нього. На-
зва ніби зумисне завуальовує призначення
цих пісень (відігнати, знешкодити, «уби-
ти»), створюючи своєрідний «обман» для
головного персонажа обряду – шуляка.
Апотропеїчність проявлялася в усьому:
від часу початку ритуалу (зі сходом сон-
ця) до похорону «чорної птахи», проте
найпотужнішим засобом ставало слово в
поєднанні зі співом і танцем та різними
рухами: «Після цього жінки знову стають
у коло, співають – заклинають шуляків
та “Чорного птаха”, і разом роблять певні
магічні рухи-дії.
Ой, Шуляку-розбишако, крилом не махай!
(У цей час зупиняють усі рухи).
Ой, Шуляку – “Чорна птахо” – людей
не чіпай!
Курей наших не хапай,
Бо ми курей не дамо
(рухи руками до себе).
Твої крила всічемо
(відрубують чи відрізують крила).
Твої дряпці обітнем (обтинають кігті).
А головку відірвем
(відривають чи відрізують голову)»
[9, с. 427].
С. Венгрженовський ще наприкінці
ХІХ ст. зауважив, що під час співу «шу-
лякових» пісень жінки роблять певні
рухи, танцюють. Пісні подано в контексті
виконання, особлива увага – до поведінки
виконавиць, невербальної частини ритуа-
лу: «загнувши руки назад і похитуючись,
співають» [2, с. 287], «танцюють “Мете-
лиці” довкола хустки» [2, с. 286]. Відомо,
що колові танки (особливо веснянки), що
відтворювали рух сонця, відігравали апо-
тропеїчну роль в обрядодіях.
Саме слово, що мало функцію закли-
нання, відтворювало суть обряду «гонити
шуляка» – запобігати, відвертати, відга-
няти смерть:
Ой шуляку-шуляченьку,
В село не літай, не літай!
Наших людей не займай, не займай!
Наших курей не хапай, не хапай! [7]
Те, що за народними уявленнями шулі-
ка міг забирати, хапати не тільки курчат,
каченят чи гусенят, а й людей, засвідчує
одна з «шулякових» пісень:
Летивъ шулякъ изъ улыци,
Схопывъ Домну съ потылыци,
А Максымъ бижытъ, крычытъ: гай! гай!
Виддай Домну, виддай! [2, с. 294].
Тексти пісень насичені дієсловами із
заперечною часткою «не», що посилює
ефект заборони, створює наказову фор-
му, що «програмує» «чорну птаху» на те,
аби вона «не дивилась на кури, а диви-
лась на падло». Цією архаїчною формою
«шулякові» пісні суголосні із замовлян-
нями, коли слово супроводжує магічні дії
і спрямоване на те, щоб вплинути на при-
роду, людину і змінити їх відповідно до
бажань мовця. Рядки «шулякових» пісень
багаті на вигуки, переважно це – оклич-
ні речення, що супроводжують танок чи
інші дії імітаційного характеру:
Ой, гай, гай!
Гай, гай, гай!
Ти, Яструбе, утікай! Ой, гай, гай!
Гай, гай, гай! [9, с. 424].
Апотропеїчну функцію виконують та-
кож інші дії, означувані словами «гони-
ти», «бити», «розривати», «ховати».
Апотропеїчними властивостями наділена
свячена верба (вар.: дубець на Поліссі),
якою виганяють цього дня квочку з кур-
чатами; зелене гілля, яким обтикують
себе в лісі учасниці ритуалу; хустки та
рушники, якими весь час махають жін-
ки, відганяючи шуляка. Застосовували й
інші предмети-апотропеї, що відомі з ін-
42
ших практик і знайшли відображення у
фольклорі (ніж, сокира): «Подоївши ко-
рів та вигнавши “до череди”, господиня
скликала курей до хати, годувала добір-
ним зерном, потім зеленою гілкою-зеле-
носвятським клечанням, пізніше святою
вербою з певними заговорами-примівка-
ми, поклавши перед тим ніж чи сокиру
на порозі, виганяла їх із хати» [9, с. 422].
Саме місце, обране для обряду, набува-
ло апотропеїчних рис, оскільки ритуал
відбувався (за фіксаціями з різних тери-
торій) в лісі, за селом (на лузі, вигоні),
біля річки, на межі – подалі від життєво-
го обширу громади. Ці локуси, віддалені
від села та обійсть – чужий, неосвоєний
простір, часто у фольклорі пов’язаний з
уявленнями про потойбіччя.
Апотропеїчна функція притаманна й
дитячій грі «В шуляка». «В шуляка» гра-
ли пастушки на Поділлі: діти, років 5–7,
ставали з «буками» (довгими замашними
палицями), розгойдували їх над собою і
намагалися кинути якнайдалі. При цьо-
му промовляли: «Я городю-городю до
неба, / А ти летиш, куди не треба. /
Бери собі пташку гороб’яшку, / Дам тобі
коня на прокаташку!» [7]. Перемагав той,
хто кинув «бука» найдалі; хто найближ-
че, той мав зібрати усі палиці й роздати
їх гравцям.
Кульмінація обряду – розривання
«ляльки» (за визначенням С. Венгрже-
новського) шуляка (вар.: його похорон) –
також має апотропеїчну функцію, що най-
більше убезпечує від смерті: «<…> баби
тоді разом роблять із хусток шуляка,
приставляючи йому дзьоб і ноги із прути-
ків, обгорнутих ганчірками. Шапка йому
робиться з п’яти хусток, а на спину кла-
деться каптур (очіпок, чепець) у вигляді
сідла. Готового шуляка садять на розісла-
ну хустку, по кутах якої насипано купки
зерен: просо, овес, жито, конопляне сім’я
та ін.; поміж купок зерен посередині кож-
ного краю хустини розставлені: на 1-му
хліб, на 2-му цибуля, на 3-му сир, на 4-му
м’ясо. Баби по черзі повертають його дзьо-
бом до хліба, цибулі, сиру, зупиняють пе-
ред м’ясом, залишають так, примовляючи
йому: “Не дивись на кури, а дивись на
падло. Не йди до курей, а йди до падла”.
Потім сидячи ж співають:
А мы того шуляченька
Розирвемо на трое:
Тоби, кумцю, нижки,
Тоби головонька,
Мени середынка.
Гай, гай, гай!» [2, с. 284–289].
Жінки розривають шуляка на частини,
хустки викуповують і платять по золото-
му; зібрана сума йде на загальну «учту».
Варіанти обряду з різних територій пе-
редбачали спалення опудала шуляка або
ж його похорон, тобто остаточне знешко-
дження. «Поховання Шуляка – Чорного
Птаха» описав С. Килимник, зазначив-
ши, що такий «похорон» характерний для
Гайсинського повіту Подільської губернії,
с. Якушинець на Вінниччині (нині Ві-
нницького району Вінницької області)
та в «с. Кисілях на Волині» (очевидно,
с. Киселі Старокостянтинівського району
Хмельницької області): «Чоловіки роз-
кладали на поляні вогонь, як про це вже
була мова попереду, – на цьому вогні уро-
чисто спалювали одного чи двох шуляків.
А поблизу вогню всі гуртом копали “Чор-
ному птахові-шулякові” могилу-яму. Біля
“могили” розпластували убитого шуляка,
зв’язували йому ноги й зав’язували голо-
ву. Три жінки – одна з горящою головеш-
кою, друга – з водою, а третя з землею
(грудка землі у руці); на Гайсинщині ста-
вало чотири жінки – четверта з зеленою
гілкою – ставали навколо шуляка та його
могили. Решта жінок стають колом навко-
ло шуляка та його могили, як це звичайно
буває при похоронах. Співи під час цього
ритуалу дуже близькі до співів під час по-
ховання Ярили, Русалки чи Кострубонь-
ка. Лише і тут не вдають, що плачуть,
а навпаки, веселяться» [9, с. 427–428].
Апотропеїчну функцію відігравало й
качання та перекидання у траві наприкін-
ці обряду [2, с. 295], і білий колір хус-
ток учасниць обряду, щоб «шуляку» «біле
світло сонця затьмарило очі, якби він за-
хотів ухопити курчатко» [2, с. 297].
Оргіастична функція. Відомий ру-
мунський історик релігій, філософ Мір-
ча Еліаде зазначав, що «саме оргія дає
поштовх сакральній енергії життя. Ті
моменти, коли природа або ж зазнає за-
непаду, або ж, навпаки, дуже щедро про-
являє себе, дають класичний привід для
оргій. У багатьох місцях під час засухи
жінки бігають полями оголені, аби стиму-
лювати чоловіче начало неба й викликати
дощ. Інші народи, приміром африканське
плем’я баганда або жителі острова Фіджі,
43
оргіями відзначають весілля і народжен-
ня близнят» [6, с. 327–328]. Оргія спри-
яла об’єднанню, зростанню сил первісної
общини, додавала життєвої снаги.
Усі дослідники зауважували оргіас-
тичність обряду «гонити шуляка», не
пояснюючи проте її природу. Утім, саме
убезпечення людей і тварин від смерті
передбачало «застосування», за словами
М. Еліаде, «поштовху сакральної енер-
гії життя» [6, с. 327], яку протиставля-
ли смерті, відганяли нею «чорну птаху»
шуляка, тобто вдавалися до оргії. Крім
того, завершували «ганяти шуляка» об-
рядовим сіянням льону, що мало сприяти
врожайності, родючості загалом: «Під час
співу пісні “Ой, сіяла льон, сіяла” <…>
жінки схоплюються зі своїх місць і ста-
ють в різних кутах з рогачами, помела-
ми, кочергами, “качалками” (валками)
тощо й зображують оранку, боронування
та сіяння льону. Під час “сіяння” гос-
подиня непомітно крадеться в сіни і ви-
кидає звідти червону хустку з вигуком:
“Гонитъ курку, вона ленъ клюе”. Жінки
гонять курку і сперечаються, чия вона»
[2, с. 292–293].
Оргіастичність проявлялася у своє-
рідній девіантній поведінці, що була не
характерна для звичайного повсякден-
ного життя, а під час ритуалу набувала
сакральності. Зокрема, жінки – учасниці
ритуалу танцювали й співали, при цьому
чаркуючись, а закінчували обряд учтою в
корчмі, куди було заказано заходити чо-
ловікам. Якщо ж у цей час якийсь чоловік
випадково заходив, то йому було непере-
ливки – жінки чіплялися до нього: «Купи
чарку, бо штани розірвем!». С. Венгрже-
новський зазначав, покликаючись на не-
відомого записувача, що доходило до без-
чинств: учасниці співали сороміцьких
пісень, розповідали масні анекдоти, си-
пали непристойними жартами. І ніхто не
боявся «пересолити», бо під час обряду
«гонити шуляка» цього вимагає сама ідея
святкування, оскільки цього дня «жінкам
усе дозволено» [2, с. 296].
«Шулякові» пісні під час обряду сто-
сувалися і мотивів сімейного життя, що
може, на перший погляд, видатися свід-
ченням того, що такі пісні не є обрядо-
вими, а під час обряду їх виконували
принагідно. Але, зваживши на функцію
оргіастичності, можна збагнути обрядове
призначення цього зразка:
Слава Богу, шо чоловикъ добрый (2)
Продовжъ, Боже, а ему викъ довгый. (2)
А винъ мене не зибье, не злае,
А винъ мене за голубку мае
[12, арк. 56 зв.].
В одній із «шулякових» пісень ідеть-
ся про «весілля» шуляка, куди злітається
на бурхливу, нестримну розвагу і дике,
і свійське птаство. Завершується весілля
несподівано – смертю шуляка, коли він
сам собі вкорочує віку:
Шулякъ розигнався,
Въ одвирокъ загнався,
Якъ упавъ, зубы стявъ,
Та не спамнятався [2, с. 285].
Функція оргіастичності була прита-
манна обрядові до недавніх «колгоспних»
часів, коли перший день Петрівчаного
посту міг припасти на робочий день: «Ін-
форматори старшого віку пригадують, як
ще в 60-х роках ХХ століття жінки на
Шуляка ходили в поле, на межі хлібної
ниви розстеляли скатерку і влаштовува-
ли спільні трапези, і жодні дорікання та
погрози бригадира чи голови колгоспу не
могли їх примусити цього дня працювати
(полоти буряки). Досвідчені керівники,
як правило, закривали на це очі й об-
минали жіночий гурт стороною. Та коли
хтось із чоловіків намагався примусити
жінок до праці, чи бодай наблизитися до
їхнього гурту, йому було непереливки.
Жінки спочатку запрошували чоловіка до
своєї компанії, навіть чарку пропонували,
а потім накидалися на нього й намагали-
ся зняти штани та пустити голим в село.
Така традиційна помста чоловікам за жі-
ночі гріхи, за загублені через них нена-
роджені діти» [14].
Поминальна функція. У багатьох
селах на Поділлі вважали, що перший
день Петрового посту – це останній день
«перебування русалок на суші» [14].
У цей день було заборонено працювати,
«щоб нявкам ноги не порубати», «щоб
потерчатам очі не позатрушувати» [14].
Про «пошану та спогади покійників» пи-
сав свого часу і С. Килимник [9, с. 430].
Жінки, які мали мертвонароджених ді-
тей або хоронили нехрещених немовлят,
цього дня влаштовували в полі на межі
поминальну трапезу. Під час трапези в
поле кидали шматки хліба, виливали на
землю вино й воду, роздавали дітям со-
44
лодощі. Характерно, що «гонити шуля-
ка» жінки, які не допускали присутність
чоловіків, брали із собою дітей-стрибун-
ців, тобто дітей, яким ще не виповнилося
сім років, тих, які ще не відбули обряду
ініціації і не набули соціального статусу.
Такі діти, за міфологічними уявленнями,
були ближчі до світу предків, володіли
особливими знаннями (як у казці про ді-
вку-семилітку) та силою. Ці діти ще були
пастушками й, очевидно, на них лягала
відповідальність за те, щоб шуліка не
крав гусенят, каченят, курчат.
Виразною ознакою пошанування по-
мерлих предків, за С. Килимником, було
звертання «Дід-Ладо» в «шулякових»
піснях:
Дід-Ладо, Дід-Ладо,
Ворони гони – гай!
Дід-Ладо, Дід-Ладо,
Весь, зело охорони! [9, с. 430]
Варто згадати й обрядову страву, яку
називали «шуляки» («шулики»), це – піс-
ні пшеничні коржі, спечені на олії, пола-
мані та залиті медовою ситою з перетертим
маком. За своїм складом ця страва схожа
на кутю, тільки зерна пшениці замінено
пшеничним коржем. На Бориспільщині
хліб із медом називають «коливом» та
споживають під час поховальних і поми-
нальних обідів [8, с. 14]. Немає сумніву,
що «шуляки» – поминальна страва, що
була однією з форм жертвоприношення.
Їли її на Маковія, коли освячували мак.
Назва ж страви вказує на безпосередній
зв’язок образу шуляка з поминанням, зі
світом померлих предків.
Прогностична функція. За різни-
ми ознаками в цей день намагалися ви-
значити, яким буде майбутнє: чи ніхто
в родині не помре, чи вдасться вберегти
курчат від яструба. Якщо шуліка «забе-
ре курча», це було не тільки втратою в
господарстві, а й недоброю ознакою для
господині. «Вважали поганою прикметою,
якщо в перший день Петрівки яструб вхо-
пить каченя чи курча – ціле літо розри-
ватиме птицю, у хазяйстві будуть великі
втрати або навіть хтось помре в сім’ї. Тому
господиня того дня пильнувала яструба в
небі, три-чотири рази повторюючи закли-
нання. Увечері хустки й полотно кидали
на грядки. Вірили, що це оберігатиме від
шкідників капусту і вона в’язатиметься в
тугі качани. Капуста, яка не зав’язалася,
називається “шуляк”. На Поліссі з по-
чатком Петрівки жінки виганяли курей
з курника чималим дубцем, намагаючись
щосили поцілити квочку по спині. Якщо
вона злякається і принишкне – погана
прикмета: коршак ціле літо тягатиме ку-
рей. Якщо обтруситься і не настрахаєть-
ся – всіх курей удасться зберегти» [16].
Про таке прогнозування шулякових дій
під час вигону квочки на Поділлі писав і
С. Венгрженовський [2, с. 284].
Очисна функція. Очисні обряди –
це ті ритуали, після яких людина вва-
жала себе вільною від ритуальної нечи-
стоти. Після дій, які були спрямовані
на оберігання людей і тварин від Чорної
птахи-смерті, після своєрідного «контак-
тування» зі сферою смерті і потойбіччя,
а також після девіантної поведінки під
час оргіастичних обрядів наставала фаза
очищення, що й відбувалося за допомо-
гою вогню і води та було також пов’язано
із апотропеїчною функцією. Таке очи-
щення вбачав С. Килимник у затопту-
ванні вогню після того, як на ньому уро-
чисто спалювали одного чи двох шулік,
упольованих цього дня [9, с. 428]. Про-
те в багатьох відомих варіантах обряду
очищення відбувалося й за допомогою
води. Ще С. Венгрженовський зазначав,
що вибір місця обряду визначався близь-
кістю води і що після того, як ляльку
«шуляка» розірвано, жінки намагаються
насильно завести одна одну у воду, але
все зазвичай завершується викупом. При
цьому примовляли: «Я тебе купаю, кум-
цю, въ водыци, а ты мене въ горильци!»
[2, с. 284, 289]. Найчастіше це відбува-
лося на березі річки чи ставка. «Ольга
Гордін, якій тоді було 80, із сусіднього
села Великі Міньки [Народицького р-ну
Житомирської обл. – о. ш.], розповіда-
ла, що в них збиралися “бити коршака”
біля річки й обов’язково намагалися за-
гнати “коршака” у воду:
– Маладиє цього зараз не роблять, ко-
ліс дак увесь день його “били” – гралися
так. Тому, мабуть, на перший день Пе-
тровкі кажуть, шо це – Розигри. А такіє,
як я, п’ять-шість жонок і зараз збираємо-
ся “коршака бити”. Да ужо тут не будеш
плигать, а токі шо випілі да закусілі, шоб
вон шкоди нам не робив. Да обліла одна
одну водою, да і всьо» [16].
Зв’язок із водою відтворює одна з пі-
сень:
45
Жинка ногы мыла,
Тонкый фартухъ замочыла,
Тамъ козакъ стоявъ зъ крамамы,
А зъ якымы? Зъ бындочкамы.
Кому дае, продае,
А жинци даромъ дае [2, с. 295].
Отже, обряд «Гонити / лякати шуля-
ка» («Бити коршака») і пісні, які викону-
вали під час цього обряду, належать до
найдавнішого пласта традиційної культу-
ри українців. Ці пісні, як і сам ритуал,
мають безпосередній зв’язок із весняно-
літньою обрядовістю і від цього залежать
їхнє призначення та функції. Найваж-
ливіші з них ті, які формують шлюбно-
еротичні мотиви (оргіастична функція),
захисні властивості (апотропеїчна функ-
ція), мотиви ворожіння, визначення май-
бутнього (прогностична функція), визна-
чають зв’язок із потойбіччям (поминальна
функція) та сприяють ритуальному очи-
щенню (очисна функція). Усі ці функції в
сукупності засвідчують, що обряд «гони-
ти шуляка» колись належав до архаїчних,
цілісних і функціонально різноаспектних
явищ українського фольклору.
Джерела та література
1. Агапкина Т. А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-летний
цикл. Москва : Индрик, 2002. 815 с.
2. Венгрженовский С. Языческий обычай в Брацлавщине «гонити шуляка». Киевская старина.
1895. Т. L. № 9 (сентябрь). С. 282–323.
3. Грушевський М. Історія української літератури : в 6 т., 9 кн. / упоряд. В. В. Яременко ; авт. пе-
редм. П. П. Кононенко ; приміт. Л. Ф. Дунаєвської. Київ : Либідь, 1993. Т. 1. 392 с.
4. Гура А. В. Коршун. Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5 т. / под общей ред.
Н. И. Толстого. Москва : Международные отношения, 1999. Т. 2. С. 613–615.
5. Гура А. В. Символика животных в славянской народной традиции. Москва : Индрик, 1997. 912 с.
6. Элиаде М. Земледелие и культ плодородия. Половая жизнь и плодородность полей. Элиаде М.
Очерки сравнительного религиоведения. Москва : Ладомир, 1999. С. 325–331.
7. Записала О. Шалак від Дудко Ксенії Іванівни (1948 р. н.) 17 липня 2016 р. у с. Котюжани, тоді
Мурованокуриловецького (зараз Могилів-Подільського) рну Вінницької обл.
8. Іваннікова Л. Свято Маковія. Хрещення Русі-України. Слово Просвіти. 2007. № 33 (410). 16–
22 серпня. С. 14–15.
9. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 3 кн., 6 т. Київ : АТ
«Обереги», 1994. Кн. ІІ. 528 с.
10. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України: нариси й статті. Львів : Афіша, 2002. 352 с.
11. Коробка Н. Восточная Волынь. Живая старина. 1895. № 1. С. 28–45.
12. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 24-5. Од. зб. 76; Ф. 24-5. Од. зб. 69. Пісні (з мелодіями і без мелодій) / записав
Венгрженовський С. та від нього невідомий записувач.
13. О гонении женщинами (Подольской губ.) «шуляка» (коршуна или ястреба) в первый день Пе-
трова поста (народный праздник). Подольские епархиальные ведомости. 1883. № 40. С. 769.
14. Творун С. Шуляка (Розори, Розигри). URL : http://old.library.vn.ua/calendar/6/4/ (дата звернен-
ня: 07.07.2021).
15. Холодная В. Г. Роль петровского поста в разграничении «женского» и «мужского» времени в
западно-украинской весенне-летней обрядности. Время и календарь в традиционной культуре. Санкт-
Петербург, 1999. С. 32–38.
16. Чебанюк О. «Не дивись на кури, а дивись на падло». У перший день Петрівки жінки «били шу-
ляка». URL : https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_ne-divis-na-kuri-a-divis-na-padlo-u-pershij-
den-petrivki-zhinki-bili-shulyaka/504187 (дата звернення: 07.07.2021).
References
1. AGAPKINA, Tatyana. Mythopoetic Essential Principles of the Slavic Folk Calendar. Spring-Summer Cycle.
Moscow: Indrik, 2002, 815 pp. [in Russian].
46
2. VENGRZHENOVSKYI, Sergei, A Pagan Custom in Bratslavshchyna «Chasing A Black Kite». Kievan
Past, 1895, vol. 50, no. 9 (September), pp. 282–323 [in Russian].
3. HRUSHEVSKYI, Mykhailo. The History of Ukrainian Literature: In Six Volumes, Nine Books. Kyiv:
Lybid, 1993–1995 (Literary monuments of Ukraine). Vol. 1. Compiled by Vasyl YAREMENKO; prefaced by
Petro KONONENKO; annotated by Lidiya DUNAYEVSKA. 1993, 389, [2] pp. [in Ukrainian].
4. GURA, Aleksandr. Black Kite. In: Nikita TOLSTOI, ed., Slavic Antiquities: An Ethnolinguistic Dictionary:
In Five Volumes. Moscow: International Relations, 1999, vol. 2, pp. 613–615 [in Russian].
5. GURA, Aleksandr. Symbolism of Animals in the Slavic Folk Tradition. Moscow: Indrik, 1997, 912 pp. [in
Russian].
6. ELIADE, Mircea. Agriculture and the Cult of Fertility. Sexual Life and Fruitfulness of Fields. In:
Mircea ELIADE. Patterns in Comparative Religion. Moscow: Ladomir, 1999, pp. 325–331 [in Russian].
7. Material, recorded by Oksana SHALAK from Dudko Kseniia Ivanivna, born in 1948, on July 17, 2016 in
the village of Kotiuzhany, then of Murovani Kurylivtsi (now Mohyliv-Podilskyi) district of Vinnytsia Region
[in Ukrainian].
8. IVANNIKOVA, Liudmyla. Feast of the Maccabees. Baptism of Rus-Ukraine. In: Liubov HOLOTA,
ed.-in-chief, The Word of Enlightenment, 2007, no. 33 (410), August, 16–22, pp. 14–15 [in Ukrainian].
9. KYLYMNYK, Stepan. The Ukrainian Year in Light of Folk Customs in the Historical Elucidation: In Three
Books, Six Volumes. Kyiv: JSC «Charms», 1994, book 2, vols. 3–4, 528 pp. [in Ukrainian].
10. KYRCHIV, Roman. From the Folkloric Regions of Ukraine: Essays and Articles. Lviv: Publishing firm
«Poster», 2002, 352 pp. [in Ukrainian].
11. KOROBKA, Nikolai. Eastern Volhynia. The Ever-Living Antiquity, 1895, no. 1, pp. 28–45 [in Russian].
12. IASFE ASFMAR. Fund 24–5 / 76; Fund 24–5 / 69. Songs (with Melodies and without Melodies).
Recorded by Sergei Vengrzhenovskyi and by an unknown recorder from him [in Ukrainian].
13. About the Chase of «Shuliak» (Black Kite or Hawk) by Women (of Podillia Province) on the First Day
of Apostles’ Fast (Folk Holiday). Podolian Diocesan Bulletin, 1883, no. 40, p. 769 [in Russian].
14. TVORUN, Svitlana. Chasing A Black Kite (Lacerating A Black Kite; Saturnalia). Available from: http://
old.library.vn.ua/calendar/6/4/ [accessed July 7, 2021] [in Ukrainian].
15. KHOLODNAYA, Vera. Significance of Apostles’ Fast in the Distinction between «Female» and
«Male» Time in the Western Ukrainian Spring-Summer Rituals. Time and Calendar in Traditional Culture.
Saint Petersburg: Fallow Deer, 1999, pp. 32–38 [in Russian].
16. CHEBANIUK, Olena, «Do not Look at Chickens, but Look at the Carrion». Women Have «Beaten
Black Kite» on the First Day of St. Peter’s Fast. Available from: https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_
ne-divis-na-kuri-a-divis-na-padlo-u-pershij-den-petrivki-zhinki-bili-shulyaka/504187 [accessed July 7, 2021]
[in Ukrainian].
Надійшла / Received 30.09.2021
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 03.11.2021
|