Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу
У статті йдеться про актуальність у сучасному європейському етнологічному дискурсі «студій кордону» («border studies»), котрі поєднують символічні, культурні, географічні, соціологічні, політичні, антропологічні та інші аспекти дослідження. Співвідношення глобального та локального, або макро- та мік...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Матеріали до української етнології |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208746 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу / О. Микитенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 22–30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-208746 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2087462025-11-06T01:15:57Z Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу Terminology of the Border Studies as an Interdisciplinary Problem of the Ethnological Discourse Микитенко, О. До питання про термінологію в сучасній фольклористиці У статті йдеться про актуальність у сучасному європейському етнологічному дискурсі «студій кордону» («border studies»), котрі поєднують символічні, культурні, географічні, соціологічні, політичні, антропологічні та інші аспекти дослідження. Співвідношення глобального та локального, або макро- та мікрорівня у «border studies» є одним із принципових положень, особливо коли йдеться про етнічно мозаїчний Балканський регіон. Багатоаспектність наукового аналізу значною мірою зумовлює широту термінологічного поля, при цьому принциповим стає розрізнення таких термінів, як «boundary», «border», «frontier», кожен із яких пропонує відповідні моделі для окреслення тих чи інших рис пограниччя. Антропологічний дискурс виходить із концепту кордону як реальної території і водночас символічно існуючого простору, «обтяженого» певними культурними та міфологічними значеннями. Процеси європейської інтеграції відбуваються паралельно із встановленням нових кордонів – як реальних, так і символічних, що особливо характерно для регіону Балкан, етнокультурний простір якого представлений цілою низкою варіантів. Мета статті – показати необхідність враховувати взаємодію та взаємопроникнення різних історичних періодів, традицій та культур при аналізі певного етнокультурного діалекту. Актуальність такого дискурсу полягає у визначенні історичної спадщини регіону, котра виявляється як тяглість традиції або простежується як її рефлексія. The article is about the relevance of border studies in modern European ethnological discourse, focused on the symbolic, cultural, geographic, sociological, political, anthropological, and other aspects of the investigation. Correlation of the global and the local, or macro- and micro levels in border studies seems to be one of the fundamental theoretical propositions, especially when the question is on the ethnically mosaic Balkan region. The many-sided scientific study considerably expands the breadth of the terminology, connected with the necessity to discern the terms boundary, border, and frontier, understanding that each of them can give an adequate model for constructing different border zone peculiarities. Anthropological discourse is based on the concept of the boundary as a real territory and at the same time as a symbolically existing space marked with certain cultural and mythological senses. The processes of European integration are held simultaneously with the new borders – both real and symbolic, which is especially typical for the Balkan region, where ethnocultural space appears as a row of variants. The article is aimed at the description of the necessity to take into account the interaction and correlation of various historical periods, traditions, and cultures during the analysis of a certain ethno-cultural dialect. The relevance of such discourse is determined by the historical heritage of the region, revealed as the continuation of tradition or as its reflection. 2021 Article Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу / О. Микитенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 22–30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208746 39:81’42]:316.347 https://doi.org/10.15407/mue2021.20.022 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До питання про термінологію в сучасній фольклористиці До питання про термінологію в сучасній фольклористиці |
| spellingShingle |
До питання про термінологію в сучасній фольклористиці До питання про термінологію в сучасній фольклористиці Микитенко, О. Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу Матеріали до української етнології |
| description |
У статті йдеться про актуальність у сучасному європейському етнологічному дискурсі «студій кордону» («border studies»), котрі поєднують символічні, культурні, географічні, соціологічні, політичні, антропологічні та інші аспекти дослідження. Співвідношення глобального та локального, або макро- та мікрорівня у «border studies» є одним із принципових положень, особливо коли йдеться про етнічно мозаїчний Балканський регіон. Багатоаспектність наукового аналізу значною мірою зумовлює широту термінологічного поля, при цьому принциповим стає розрізнення таких термінів, як «boundary», «border», «frontier», кожен із яких пропонує відповідні моделі для окреслення тих чи інших рис пограниччя. Антропологічний дискурс виходить із концепту кордону як реальної території і водночас символічно існуючого простору, «обтяженого» певними культурними та міфологічними значеннями. Процеси європейської інтеграції відбуваються паралельно із встановленням нових кордонів – як реальних, так і символічних, що особливо характерно для регіону Балкан, етнокультурний простір якого представлений цілою низкою варіантів. Мета статті – показати необхідність враховувати взаємодію та взаємопроникнення різних історичних періодів, традицій та культур при аналізі певного етнокультурного діалекту. Актуальність такого дискурсу полягає у визначенні історичної спадщини регіону, котра виявляється як тяглість традиції або простежується як її рефлексія. |
| format |
Article |
| author |
Микитенко, О. |
| author_facet |
Микитенко, О. |
| author_sort |
Микитенко, О. |
| title |
Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу |
| title_short |
Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу |
| title_full |
Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу |
| title_fullStr |
Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу |
| title_full_unstemmed |
Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу |
| title_sort |
термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
До питання про термінологію в сучасній фольклористиці |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208746 |
| citation_txt |
Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етнологічного дискурсу / О. Микитенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 22–30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT mikitenkoo termínologíâstudíjkordonuâkmíždisciplínarnaproblemaetnologíčnogodiskursu AT mikitenkoo terminologyoftheborderstudiesasaninterdisciplinaryproblemoftheethnologicaldiscourse |
| first_indexed |
2025-11-06T02:12:37Z |
| last_indexed |
2025-11-07T02:30:01Z |
| _version_ |
1848096956140748800 |
| fulltext |
22
УДК 39:81’42]:316.347
doi https://doi.org/10.15407/mue2021.20.022
ТЕРМІНОЛОГІЯ «СТУДІЙ КОРДОНУ»
ЯК МІжДИСЦИПЛІНАРНА ПРОБЛЕМА
ЕТНОЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ
Анотація / abstract
У статті йдеться про актуальність у сучасному європейському етнологічному дискурсі «студій
кордону» («border studies»), котрі поєднують символічні, культурні, географічні, соціологічні,
політичні, антропологічні та інші аспекти дослідження. Співвідношення глобального та локаль-
ного, або макро- та мікрорівня у «border studies» є одним із принципових положень, особливо
коли йдеться про етнічно мозаїчний Балканський регіон. Багатоаспектність наукового аналізу
значною мірою зумовлює широту термінологічного поля, при цьому принциповим стає розрізнен-
ня таких термінів, як «boundary», «border», «frontier», кожен із яких пропонує відповідні моделі
для окреслення тих чи інших рис пограниччя. Антропологічний дискурс виходить із концепту
кордону як реальної території і водночас символічно існуючого простору, «обтяженого» певними
культурними та міфологічними значеннями. Процеси європейської інтеграції відбуваються пара-
лельно із встановленням нових кордонів – як реальних, так і символічних, що особливо харак-
терно для регіону Балкан, етнокультурний простір якого представлений цілою низкою варіантів.
Мета статті – показати необхідність враховувати взаємодію та взаємопроникнення різних іс-
торичних періодів, традицій та культур при аналізі певного етнокультурного діалекту. Актуаль-
ність такого дискурсу полягає у визначенні історичної спадщини регіону, котра виявляється як
тяглість традиції або простежується як її рефлексія.
Ключові слова: термінологія, студії кордону, пограниччя, європейська етнологія, ідентич-
ність.
The article is about the relevance of border studies in modern European ethnological discourse
focused on the symbolic, cultural, geographic, sociological, political, anthropological and other
aspects of the investigation. Correlation of the global and the local, or macro- and micro levels
in border studies seems to be one of the fundamental theoretical proposition, especially when the
question is on the ethnically mosaic Balkan region. The many-sided scientific study causes consider-
ably the breadth of the terminology, connected with the necessity to discern the terms boundary,
border, frontier, understanding that each of them can give the adequate model constructing different
border zone peculiarities. Anthropological discourse is based on the concept of the boundary as a real
territory and at the same time as a symbolically existing space marked with the certain cultural and
Бібліографічний опис:
Микитенко, О. (2021) Термінологія «студій кордону» як міждисциплінарна проблема етноло-
гічного дискурсу. Матеріали до української етнології, 20 (23), 22–30.
Mykytenko, O. (2021) Terminology of the border Studies as an Interdisciplinary Problem of the
Ethnological Discourse. Materials to Ukrainian Ethnology, 20 (23), 22–30.
МИКИТЕНКО ОКСАНА
докторка філологічних наук, провідна наукова співробітниця відділу української та зарубіж-
ної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль-
ського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7613-8557
mykyteNko okSaNa
a Doctor of Philology, a chief research fellow of the Ukrainian and Foreign Folkloristics Depart-
ment of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of
Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7613-8557
23
mythological senses. The processes of the European integration are held simultaneously with the new
borders establishment – both real and symbolic, that is especially typical for the Balkan region which
ethnocultural space appears as a row of the variants.
The article is aimed at the description of the necessity to take into account the interaction and
correlation of various historical periods, traditions and cultures during the analysis of a certain ethno-
cultural dialect. The relevance of such discourse is determined by the historical heritage of the region
revealed as the continuation of tradition or is followed as its reflection.
keywords: terminology, border studies, border zone, European ethnology, identity.
Антропологічні студії кордону мають
чималу історію та відповідну солідну бі-
бліографію [9], пов’язану з актуальніс-
тю різноманітних аспектів дослідження
проблеми в політологічних, економічних,
демографічних, культурологічних, етно-
графічних тощо дослідженнях. Антропо-
логічний дискурс виходить із концепту
кордону як реальної території і водночас
символічно існуючого простору, «обтяже-
ного» певними культурними та міфологіч-
ними значеннями. Складовими поняття
кордону є три взаємозумовлені елементи:
географічний, або територіальний, мов-
ний та культурний. Зокрема, за визначен-
ням лінгвістів, кордон – це явище переду-
сім культурного характеру, де стикаються
елементи настільки відмінні між собою,
що сприймаються вони як чужі. Пропону-
ючи розмежовувати поняття зовнішнього
та внутрішнього кордону, науковці залу-
чають синонімічні терміни – «погранич-
чя», або «порубіжжя», які знаходять свій
прояв також на рівні категоріального апа-
рату. Багатоаспектність наукового аналізу
значною мірою зумовлює широту терміно-
логічного поля. Питання, яке виникає, –
яким чином розмежувати численні термі-
ни дискурсу, аби уникнути непорозуміння
або тавтології, відтак найбільш адекватно
передати значення кожного терміна та за-
пропонувати релевантні моделі для окрес-
лення певних явищ і понять.
Про неоднозначність поняття свідчить
наявність у європейській традиції куль-
турної антропології цілої низки термінів
(«boundary», «border», «frontier», «limit»
тощо), які враховують символічні, куль-
турні, географічні, соціологічні, політич-
ні, антропологічні та інші аспекти дослі-
дження [10; 15; 16]. Як видається, у межах
загального напряму «border studies» як
студій «кордону», етнологічні (антропо-
логічні) дослідження зосереджуються
переважно на тих аспектах, що належать
до термінологічного поля «boundary» та
«frontier», при всій очевидній умовності
такого поділу.
Жодне обговорення кордону як
«border», у значенні політичних, адміні-
стративних «бар’єрів» між державами,
уважає П. Варені, не може не зачіпати пи-
тання «персональної ідентичності». Вод-
ночас обговорення ролі національних кор-
донів у формуванні ідентичності порушує
значення самого концепту ідентичності;
відтак найбільш антропологічно релевант-
ним і таким, що містить етнічне значен-
ня «межі» («ethnic boundary»), науковець
вважає саме концепт «frontier» («кордон»,
«рубіж», «прикордонна смуга», «межа»),
який втілює історико-культурний сенс та
пов’язує відношення індивіда та ідентич-
ністі [16, с. 71].
Цікавими є спостереження стосовно за-
лежності ідентичністі від «boundary», або
«frontier». Наголошуючи на контексту-
альній природі ідентичності, коли йдеть-
ся про межу в значенні «boundary», до-
слідник наводить як приклад множинну
ідентичність населення, зокрема в Маке-
донії до 1913 року, для визначення якої
використовує термін «person» («людина»,
«особа», «суб’єкт»), який включає як по-
хідне значення «маска». Натомість в умо-
вах національних держав релевантним
стає термін «individual» («особа», «лю-
дина», «особистість»), де центральним є
значення «те, що не може бути поділене»,
що відповідає грецькому «atomos». Проте,
аби з’явився індивідуум, зауважує профе-
сор університету La Sapienza у Римі П’єро
Верені, мусять виникнути «кордони» у
значенні «frontier» [16, с. 82]. Концепт
«frontier» прямо залежить від поняття
«нації», невід’ємними рисами якої є мова,
культура, релігія (попри неоднозначність
їх вирішення, зокрема, в умовах Балкан),
коли етнічна ідентичність не вимагає гео-
графічно визначеної межі як frontier, зу-
мовлюючи більш адекватний, на думку
автора, термін «національного рубежу»
24
(«national threshold»). Доводячи можли-
вість існування концепту поза географічно
визначеними межами, науковець наводить
приклад ідентичності єврейської діаспори
на початку сіоністського руху або грець-
кої у ХVІІІ ст., її роль та діяльність у
найбільш впливових на той час осередках
Олександрії, Константинополя, Відня та
Одеси. Політичні рішення, зокрема у ви-
падку Балкан, установлення адміністра-
тивних кордонів, які, за логікою мали б
збігалися з етнічними зонами (т. зв. шифт
від «boundary» до «frontier»), а відтак за-
перечення ситуативної ідентичності, або
її «деконтекстуалізація», призводило до
спроб вирішити проблему «однорідності»
й «чистоти» нації (зокрема, шляхом масо-
вих переселень), або ставало приводом до
вимог улаштування міждержавних кордо-
нів на межах, окреслених «frontier»-ами.
Для терміна «boundary» важливими
є конотації «обмежувальної» або «роз-
межувальної» лінії в семантичному полі
«кордон», «межа», «границя» (також,
коли йдеться про лінії або межі спортив-
ного поля) [1, с. 144]. Іншим важливим
для поняття стає значення контрастивнос-
ті, культурної зумовленості й ситуативної
належності – належності «не всупереч»
різноманітності, а «завдяки» їй, коли ет-
нічна ідентичність визначається як відно-
шення до подібного або відмінного внаслі-
док розмежування культурних єдностей і
розуміється як процес. Прикладом такого
етнокультурного простору може бути та ж
Македонія, принаймні з VІ ст. н. е., коли
на цих теренах з’являються слов’яни, і на-
далі історично формується їхня «флюїд-
на» етнічна визначеність, яка наприкінці
ХІХ ст. нараховувала понад 25 наймену-
вань (залежно від конфесійної, мовної, ет-
нокультурної належності тощо) [16, с. 80].
Зокрема, цей чинник на той час унемож-
ливлював складання етнографічних карт
регіону.
Крім того, саме термін «boundary» ви-
користовують, визначаючи безпосередній
«вплив» політичних кордонів між держа-
вами або регіонами на більшість населен-
ня. За М. Керні, кордони мають здатність
розділяти людей і цілі народи за різними
географічними, політичними та еконо-
мічними сферами, тим самим нав’язуючи
відмінності [12]. Вивчення територій як
«типове» завдання політичної географії
останнім часом усе відчутніше залучає
етнологічні дослідження, пропонуючи ан-
тропологічну перспективу та вимір певної
території, що враховує як реальне, так і
символічне значення кордонів – його сим-
волічну репрезентацію як реального.
На відміну від «boundary» – «лінії»,
яка може бути і символічною, контексту-
ально зумовленою, гнучкою, як про це пи-
сав Фредерик Барт [6], термін «border» –
«кордон», «межа», «грань», але також
«край», «облямівка», «бордюр» [1, с. 141]
слід розуміти як «зону», «смугу», тобто
«порубіжжя», що особливо унаочнюється
в похідному терміні «borderland» «прикор-
донна область». За статистикою Європей-
ського Союзу, населення в таких регіонах
складає приблизно 10 % від загальної кіль-
кості, і саме мешканці порубіжжя надають
йому «свого власного бачення» [15, с. 38,
45]. Для таких областей, найбільш «емо-
ційно обтяжених» символічними місцями,
із відчутним впливом традиційних та мі-
фологічних значень та уявлень, характер-
ним є, на думку багатьох, інтенсивне по-
літичне й культурне взаємопроникнення та
взаємодія, навіть тоді, коли ці зони уна-
слідок конфліктів стають «мертвими» або
«замороженими» (у цьому разі йдеться
про кордон у значенні «boundary»).
Приклад такого «кордону» аналізує в
надзвичайно цікавій і проблемній статті
«Мостар: Кордон, межа, групові інтереси»
Криштоф Гоштоні з університету Берліна,
розглядаючи ситуацію в Мостарі (Бос-
нія і Герцеговина), де питання вирішен-
ня конфлікту стає синонімом розв’язання
проблеми кордону [10, с. 49]. Унаслідок
військових дій 1992–1994 років ХХ ст. та
відповідних міжнародних угод, місто Мос-
тар – столицю Герцеговини, що належить
до південно–західної частини Республі-
ки Боснія і Герцеговина, було розділено
вздовж ріки Неретва на дві частини – схід-
ну (мусульмансько-боснійську) та західну
(хорватську) як окремі адміністративні
одиниці, що контролюються різними си-
лами, з боку міжнародних організацій,
а також з боку Загреба або Сараєва. По-
при визнаний статус міста в межах Боснії і
Герцеговини, фактично його поділено між
двома державами – західна частина, пере-
важно з етнічними хорватами (77 %), про-
голошена як «Герцег-Босна» й пов’язана
з Хорватією, а східна, де більшість ста-
новлять мусульмани, з Боснією і Герцего-
виною. Кожна частина міста має власну
25
валюту (куна в західній і динар у схід-
ній), законодавчу базу відповідно до хор-
ватського чи боснійсько-герцеговинського
законодавства, систему політичних партій
тощо. Реальний кордон підтримується і на
символічному рівні – хорватська державна
символіка червоно-білої «шахівниці», іме-
на хорватських героїв у назвах спортивних
клубів тощо в західній частині, натомість
у східній – символ «Старого мосту» через
Неретву, зруйнованого під час війни між
хорватами та мусульманами в 1993 році
(символ присутній, зокрема, на грошовій
купюрі в 100 динарів, у назвах кафе і ба-
рів, у назві популярного журналу тощо).
Місто, зазнавши значних демографічних
змін (дані 1991 р. свідчать про більшість
мусульманського населення та найвищий
рівень тут міжетнічних шлюбів порівняно
з іншими регіонами колишньої Югосла-
вії), сьогодні налічує до 50–60 % біжен-
ців, а відсоток корінних мешканців впав
до 20 % порівняно з довоєнним станом.
Аналіз політичної, демографічної та еко-
номічної ситуації дозволяє автору статті
дійти висновку щодо витоків, або «тла»
виникнення локального конфлікту в Мос-
тарі (і загалом військових конфліктів у
екс-Югославії), ставлячи під сумнів твер-
дження стосовно націоналізму, основаного
на етнічності, як причини основного кон-
цепту ворожнечі [10, с. 57], визначивши
натомість основними категоріями концепту
такі чинники, як преференція, примус та
уявлення [10, с. 59]. Ідентичність міського
населення Боснії, яке традиційно ставило-
ся до селян як до селюків (seljaci, серб.),
є не стільки етнічним (міста з переважно
мусульманським населенням, села з хор-
ватським), скільки соціально-історичним
та культурно-конфесійним явищем, а та-
кож пов’язаних із ним уявлень та міфоло-
гем, що надають кожній зі сторін «хоро-
ші» або «погані» риси. Водночас сьогодні
можна спостерігати, попри значно обмеже-
ні контакти населення, поодинокі випад-
ки відчуття та демонстрації символічної
єдності, коли, наприклад, молоді дівчата
в західній – хорватській – частині міста
говорять, що їхня мова є «мостарською»,
а не хорватською, і це дає надію на повер-
нення до порозуміння. Отже, мова як «са-
модостатня субстанція» і культурний про-
дукт тривалого міжетнічного співжиття на
пограниччі / суміжжі виявляє «дуже ха-
рактерне явище», коли в умовах конфлік-
тів продовжують функціонувати етнокуль-
турні контакти і взаємовпливи [2, с. 35].
Одна з етнологічних праць, присвяче-
них питанню символічних та політичних
кордонів у Європі, починається тезою:
«Питання, чи зможуть європейські наро-
ди жити разом, вирішується, де саме вони
змушені будуть жити разом: у межах на-
шого континенту» [11, с. 32–33]. Ці слова,
сказані на початку 1950–х років ХХ ст.,
коли відчутним був болісний досвід Дру-
гої світової війни, сьогодні мають особливе
значення, зважаючи на процеси європей-
ської інтеграції та об’єднану Європу «без
кордонів», а водночас установлення нових
кордонів на колишніх периферійних тере-
нах Східної Європи. Відносини центр –
периферія, зауважує Бйорн Томассен з
Інституту антропології в Копенгагені, за-
ймають особливе місце в європейських
студіях, де Європа одночасно є місцем іс-
нування різних культур та ідеєю, або кон-
цептом, аналізу. При цьому дослідження
європейської ідентичності (або множинних
ідентичностей), єдності (або різноманіття),
зосереджується, як правило, на порубіж-
них територіях, таких, зокрема, як Тіроль,
Ельзас, Македонія, країна басків тощо,
населення яких насамперед відчуває змі-
ни в європейській та державній політиці.
Метафора «малої Європи», кордони якої
впродовж останніх 200 років зазнавали
значних змін, сьогодні може бути мета-
форою кожної з таких територій у межах
об’єднаної Європи [15, с. 38].
Якщо політична доцільність «border
studies» є загальновизнаною, то для етно-
логічних досліджень теоретичний аналіз
«кордону» є не менш актуальним, зокре-
ма, коли йдеться про етнічну ідентич-
ність. При цьому зауважується, що саме
в периферійних зонах і на порубіжжі, де
більшою мірою артикулюються відміннос-
ті, виявляється подвійний рух національ-
них ідеологій, тих чи інших тенденцій
державної політики, у якому місцеве на-
селення має активну роль, як із центру
до периферії, так на противагу централі-
зованій політиці, у зворотному напрямку
(зокрема, на території французько-іспан-
ської смуги в Каталонії). Висловлюючи
цю думку, Б. Томассен, підкреслює, що
саме тут – на околицях, увиразнюється
образ «іншого», виявляються й набува-
ють різних форм етнічна та національна
ідентичність, а державна й національна
26
ідеологія стикається з місцевим прагнен-
ням культурної та / або політичної са-
моідентифікації. За приклад наводиться
каталонсько-мовна спільнота, розділена
державним кордоном між Францією та Іс-
панією з 1659 року, а також регіональним
поділом у межах самої Іспанії [15, с. 39].
У Франції, де каталонська ідентичність
лише останнім часом набула політичного
характеру, раніше її пов’язували з бідніс-
тю, неписьменністю, селом і використо-
вували здебільшого як культурно-фольк-
лорне явище. Натомість на південь від
кордону каталонська культурна ідентич-
ність століттями знаходила політичне ви-
раження, а сьогодні демонструє зростання
прагнень до адміністративної автономії.
Висновки європейських авторів на-
ходять підтвердження в працях україн-
ських науковців, які визначають погра-
ниччя як «сферу зіткнень різних культур,
різних відцентрових тяжінь, їх периферії,
національного дуалізму й етнічної само-
ідентифікації, посиленої асиміляції і за-
гострення почуттів збереження й захисту
етнічної самобутності, національної іден-
тичності та активізації на цій основі пев-
них протидійних акцій» [2, с. 35].
Ще одним аспектом, що його мусить
враховувати сучасний науковий дискурс,
зокрема й той, який стосується проблеми
«кордону», є наголос на індивідуальному
вимірі етнологічного аналізу, коли етніч-
на ідентичність розглядається не через
політико–економічну призму, а як усві-
домлений вибір особи, що його вона ро-
бить між двома й більше етнічними та /
або національними ідентичностями, беру-
чи до уваги, що саме в пограничних зонах
виразніше визначаються як «послаблення
етнічного самовизначення», так і «поси-
лення опозиції свій / чужий» [2, с. 35].
У регіонах порубіжжя співвідношення
етнічне – національне особливо відчутно
впливає на щоденний досвід спільноти; не-
рідкими стають приклади, коли мешканці
одного села або навіть члени однієї роди-
ни мають різну національну належність.
У таких випадках науковці пропонують
робити наголос на локальній єдності гро-
мади, відмовляючись від категорії націо-
нальної належності, яка присутня на дер-
жавному ідеологічному рівні. Оскільки
практично неможливо залишатися «поза
національністю», варто враховувати, що
це не завжди відповідає самоусвідомленню
людини. На користь цієї тези Б. Томассен
наводить приклад Шлезвіг-Гольштейну –
регіону на кордоні Німеччини і Данії, на-
селення якого після Другої світової війни
було змушене голосувати, обираючи, бути
їм німцями чи датчанами; водночас ніхто
тоді не цікавився, чи хотіли люди, аби їх
залишили в межах локального утворення.
Наводячи цей приклад, науковець упев-
нений, що набагато частіше такий примус
робиться приховано [15, с. 40].
Красномовною є назва статті («Чи може
жінка народити грека і македонця? Кон-
струювання національної ідентичності
серед іммігрантів до Австралії з Північ-
ної Греції») австралійського антрополога
Л. М. Данфорта [8], у якій розглядається
ідентичність переселенців із Північної Гре-
ції. Ідеться про двох братів, які, виховані
в однакових умовах, мають різний життє-
вий досвід і переконання, відтак вислов-
люють діаметрально протилежні погляди
стосовно своєї національної ідентичності.
Таким чином, зауважує автор, відповіда-
ючи на питання, чому люди, маючи кілька
варіантів, обирають ту, а не іншу етніч-
ну ідентичність, наголошуючи, що рішен-
ня залежить як від індивідуального, так
і відновлюваного через пам’ять поколінь
колективного досвіду спільноти. За іншим
прикладом, людина може змінити свою
ідентичність упродовж життя, і такі зсу-
ви, зокрема в мові, демонструє французь-
ка каталонсько-мовна спільнота, обираючи
той чи інший мовний варіант і тим самим
відповідну етнічну належність (люди стар-
шого віку, які раніше усвідомлювали себе
французами, коли виходять на пенсію, ви-
словлюють каталонську ідентичність).
Навіть якщо такі приклади безпосеред-
ньо й не пов’язані з проблемою «кордону»,
вони наочно свідчать про неможливість
абстрагуватися від «глибоких почуттів та
сентиментів» при вивченні різноманітних
національних утворень та груп, що най-
яскравіше виявляється саме на погранич-
чі [15, с. 41].
Співвідношення глобального і локаль-
ного, або макро- та мікрорівня у «border
studies» є одним із принципових положень,
що враховує необхідність поєднання між-
дисциплінарного комплексного аналізу на
обох рівнях. При цьому наголошується на
важливості збереження набутої останнім
часом макроперспективи, водночас засте-
рігається від небезпеки втратити здобутки
27
традиційної етнографії, якими є інтерв’ю,
опитування, життєві та сімейні історії
тощо, експедиційні виїзди як у села, так
і міста. Вивчення соціальних відносин у
різних площинах та аспектах як складової
пограничних студій вважається запору-
кою успішних досліджень із проблем гло-
бальних – локальних взаємин та відносин
між центром та периферією.
Актуалізація «локального» та його
взаємозв’язків із територією, ідентичніс-
тю, культурою пов’язується з новими під-
ходами, які спростовують погляд на куль-
туру як субстанцію з інертними якостями
або історично закриту систему, де особа
є лише її представником. Це положення
Ф. Барта, згідно з яким замість Культу-
ри з великої літери сьогодні, в умовах
мобільності, ми маємо справу з багатьма
«культурними потоками» [7], набуває ме-
тодологічної ваги і знаходить вираження
в концептуальному відображенні глобаль-
ного культурного «потоку» через різні,
часто альтернативні, етно- та соціокуль-
турні «ландшафти», пов’язані з явищами
так званої «креолізації» та «детериторіа-
лізації» (deterritorialisation), які найбільш
відчутні на Балканах.
В усьому світі і завжди люди прагнули
знайти тверду землю під ногами, донести –
через територію – «хто ми є» [14]. Але
саме стосовно Балкан – регіону, позначено-
го найбільшою строкатістю етноландшаф-
ту та мозаїчністю етнокультурних тради-
цій, навряд чи можуть виникнути сумніви
щодо взаємозалежності між територією,
культурою та традицією. Поняття балка-
нізації сьогодні стає метафорою детерито-
ріалізації, гібридності, креолізації тощо.
З одного боку, в цьому унаочнюються
характеристики сучасних (пост)модерних
явищ та загальних світових культурних
явищ, з іншого – залишаються стабіль-
ними і традиційними архаїчні культурні
особливості та форми. В умовах європей-
ської транскордонної мобільності, зокрема
її балканської моделі, нового значення на-
бувають такі поняття, як «етнічна тради-
ція» та «ідентичність» ери «глокалізації».
Постає питання, якими маркерами позна-
чається етнічна культура та якими симво-
лами – реальними чи конструйованими –
окреслюється автентична традиція.
Відповідь на питання, що означає в
умовах Балкан термін «пограниччя» і яку
роль має «кордон» у житті етнічної спіль-
ноти, що історично перебувала в межах
різних державних утворень, чи впливали
вони на процеси етнічної ідентифікації,
а також яких змін зазнавала соціально-
культурна модель спільноти внаслідок мі-
граційних процесів, до певної міри може
дати дослідження болгарської дослідниці
Веселки Тончевої, присвячене горанцям –
слов’яномовній мусульманській спільно-
ті, що населяє область Гора, яка сьогодні
знаходиться в межах трьох держав – Ал-
банії (9 сіл), Косова (19 сіл) Македонії
(2 села) [4]. Попри конфесійну належ-
ність, локальна фольклорна традиція свід-
чить про християнське минуле населення
та відповідну топонімічну карту регіону.
Мешканці традиційно відзначають най-
важливіше для спільноти свято «Гюргев-
ден», інші християнські календарні свята.
Мовні особливості пов’язують етнорелігій-
ну спільноту горанців з болгарською, серб-
ською та македонською мовами; водночас
самі мешканці визначають свою мову як
нашенська, що свідчить про стабільність
етнокультурних чинників та існування со-
ціальних та культурних зв’язків у різних
геополітичних умовах, тим самим відкри-
ваючи перспективи для досліджень дина-
міки сучасних етнічних процесів.
Василіс Націакос із Греції, досліджую-
чи сучасні міграції в зоні албансько-грець-
кого кордону, наголошує, що етнографіч-
на реальність виявляється набагато більш
гнучкішою за існуючу дихотомію албан-
ське / грецьке як чинник національної
ідентичності й нерідко ставить цю кате-
горію під сумнів, зокрема, коли йдеться
про інтеграцію албанських мігрантів до
грецької спільноти. Заслуговують на ува-
гу слушні думки автора, який доводить
неправомірність проєкції модерної ідеї
нації щодо міграційних процесів у певних
регіонах. Скажімо, у грецьких народних
піснях із темою вигнанства та переселен-
ня поняття національної батьківщини не
існує, бо створено їх було в донаціональ-
ну епоху, і спільнота, яку залишала лю-
дина, «вирушаючи у чужі краї», була час-
тиною поліетнічної Османської імперії [3,
с. 138].
Як показують дослідження, у регіоні
Балкан, де завжди поширене було явище
трудової мобільності, локальна культур-
на традиція зазнавала відчутних змін.
Так, перебування на заробітках у період з
травня до листопада, як правило, від дня
28
Св. Георгія і до Св. Димитрія або Св. Ар-
хангела Михаїла, спричиняло проведення
весіль у зимовий період або ж вони від-
бувалися лише раз на рік – у визначе-
ний традицією день святого покровителя.
Відтак в окремих районах сформувався
стабільний «емігрантський» ритуальний
комплекс, пов’язаний із проводами та
зустріччю груп заробітчан, коли, про-
воджаючи члена родини на заробітки,
найстарша жінка з родини висипала по
обидва боки від воріт жар із домашнього
вогнища, який той мав перескочити – за-
для «здоров’я та гараздів». Жінки та діти
проводжали чоловіків далеко за село – до
традицією визначеної межі, яка ставала
своєрідним символом «заробітчанського
спогаду» та частиною пам’яті спільноти
(Плачи мост у с. Желино біля міст Тетово
та Кичево, Плачи круша біля с. Лазар-
поле та Вевчани, Македонія) [5, с. 93].
Локальна традиція, усупереч історичній
реальності, формувала свій фольклорний
міф, що побутував серед міяків Західної
Македонії. За переказом, заробітчанський
рух було спричинено не господарською
розрухою і діяльністю банд кирджаліїв,
а легендарною фігурою місцевого сіль-
ського старости Гюрчина Кокале, який,
побачивши, що земля не дає належного
врожаю, наказав спалити всі борони в
селі й змусив чоловіче населення краю за-
йматися торгівлею та вирушати на заро-
бітки [5, с. 84].
Продовжуючи тему актуальності міфот-
ворчості в умовах «глокалізації», можна
навести приклад невеличкого міста, що
розташоване в провінції Нижня Австрія
неподалік від Відня, про який згадує у
своїй провокативній статті «Кордони, що
зникають, і зростання культури» професор
Віденського університету етнолог Конрад
Кюстлін [13]. У містечку, відомому сво-
єю традицією виноробства, здавна існу-
вали винні погреби, розташовані рядами
та сполучувані підземними кімнатами без
димарів, де зберігалися преси для вижим-
ки вина. Це зумовило створення місцево-
го міфу, за яким начебто на цьому місці
існувала своєрідна «пастка» для захисту
міста від ворогів, зокрема турків, що, у по-
єднанні з чоловічим населенням, зайнятим
переважно у виноробстві, підтримувало
фольклорний наратив, розвинутий місце-
вими аматорами, і в подальшому сприяло
комерційному та туристичному розвитку
регіону [13, с. 58].
Численні приклади використання пред-
ставниками регіональної адміністрації та-
ких (і подібних) випадків, перетворення
локальних традицій на «регіональні ікони
для формування ідентичності», без ура-
хування, що, на наприклад, на іншому
березі – у Моравії або Словаччини, вза-
галі в Угорщині і Австрії, існувала така
сама система влаштування та розвитку
виноробства, сьогодні можливі, на думку
К. Кюстліна, як через некритичне прочи-
тання культурної традиції (коли культу-
рою може вважатися «все, що завгодно»,
а різноманітні ідеї легко знаходять відгук
у суспільстві, об’єднуючи ті чи інші вірту-
альні «поліетнічні спільноти», наприклад
le football), так і в контексті сучасних
стратегій щодо утворення нових регіонів,
і не лише з туристичною метою [13, с. 60].
Шукаючи відповіді на причини таких
явищ, автор розглядає сучасний регіона-
лізм як компенсацію в сучасних умовах
глобалізації всезростаючої невизначенос-
ті та глибоко прихованих соціальних по-
чуттів, коли автентичність стає справою
самої особи й пов’язана з тими діями, які
вона спрямовує на підтримку своєї іден-
тичності.
Єдність та різноманіття – безумовні
ознаки нашого часу, найбільш відмінні
риси сучасної культури, відчутні чинни-
ки, що зумовлюють паралельні та синх-
ронні тенденції уніфікації і множинності,
мобільності й одночасно пошуку – часто
символічного – власної території, які є
суперечливими лише на перший погляд,
а по суті стають логічним проявом су-
часного світу. Значення «кордону» ви-
значається тим, що саме «завдяки певній
території ми кажемо, хто ми є», і якщо
економічно ми намагаємося зняти кордо-
ни, то духовно ми їх усіляко підкреслює-
мо [15, с. 46].
Джерела та література
1. Англо-український словник / склав М. І. Балла. Київ : Освіта, 1996. Т. 1.
2. Кирчів Р. Студії з українсько-польського етнокультурного пограниччя. Львів : ЛНУ імені Івана
Франка, 2013.
29
3. Нициакос В. От курбета на предмодерната епоха до постмодерния транснационализъм. Тео-
ретични и методологични рефлексии, основани на едно конкретно изследване. Българска етнология.
2013. Бр. 2. С. 135–148.
4. Тончева В. Непознатата Гора. София, 2012.
5. Христов П. Трудовата мобилност на Балканите – исторически образци и съвременно развитие.
Миграции на Балканот: билатерални истражувања / ред. Билjана Ристовска-Jосифовска. Скопjе : Ин-
ститут за национална историjа, 2011. С. 73–103.
6. Barth F. (ed). Introduction, in: Ethnic Groups and Boundaries. The Social Organization of Cultural
Difference. Boston: Little, Brown and Company, 1969. P. 9–38.
7. Barth F. The Analysis of Culture in Complex Societies. Ethnos. 1989. 54 (3–4). P. 120–142. DOI: https://
doi.org/10.1080/00141844.1989.9981389.
8. Danforth L. M. How Can a Woman Give a Birth to one Greek and one Macedonian? The Construction
of National Identity among Immagrants to Australia from Northern Greece [Macedonia: The Politics of
Identity and Difference]. London : Pluto Press, 2000.
9. Donnan H. and Wilson T. M. An Anthropology of Frontiers. Border Approaches. Anthropological
Perspectives on Frontiers. Maryland : University Press of America, 1994. P. 1–14.
10. Gosztonyi K. Mostar: Borders, Boundaries, Interest Groups. Europæa. 1996. II–1. P. 49–76.
11. Jensen M. and Ingeog E. En deskriptiv belysning af det tyske mindretal i Nordslesvig 1945–1970.
Københavns Universitet, 1974.
12. Kearney M. Borders and Boundaries of State and Self at the End of Empire. Journal of Historical
Sociology. 1991. Vol. 4. No. 1. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-6443.1991.tb00116.x.
13. Köstlin K. Vanishing Borders and the Rise of Culture(s). Ethnologia Europæa. 2017. 47:1. Special Issue.
P. 58–64. DOI: https://doi.org/10.16995/ee.1226.
14. Sack R. D. Human Territoriality: Its Theory and History. Cambridge : Cambridge University Press,
1986.
15. Thomassen B. Border Studies in Europe: Symbolic and Political Boundaries, Anthropological
Perspectives. Europæa. 1996. II–1. P. 37–48.
16. Vereni P. Boundaries, Frontiers, Persons, Individuals: Questioning «Identity» at National Borders.
Europæa. 1996. II–1. P. 77–90.
References
1. BALLA, Mykola, compiler. The English-Ukrainian Dictionary. Kyiv: Education, 1996, vol. 1 [in English,
in Ukrainian].
2. KYRCHIV, Roman. Studies on Ukrainian-Polish Ethnic and Cultural Borderland. Lviv: Ivan Franko
LNU, 2013 [in Ukrainian].
3. NITSIAKOS, Vassilis. From Pre-Modern “Gurbet” (Emigration) to Post-Modern Transnationalism.
Theoretical and Methodological Reflections Based on a Case Study. In: Petko HRISTOV, compiler. Bulgarian
Ethnology, 2013 (Yr. XXXIX), no. 2, pp. 135–148 [in Bulgarian].
4. TONCHEVA, Veselka. The Unknown Gora. Sofia: Kin, 2012, 320 pp. [in Bulgarian].
5. HRISTOV, Petko. Labour Mobility in the Balkans – Historical Patterns and Modern Development. In:
Biljana RISTOVSKA-JOSIFOVSKA, ed. Migrations in the Balkans: Bilateral Researches. Skopje: Institute of
National History, 2011, pp. 73–103 [in Bulgarian].
6. BARTH, Fredrik. Introduction. In: Fredrik BARTH, ed., Ethnic Groups and Boundaries. The Social
Organization of Cultural Difference. Boston: Little, Brown and Company, 1969, pp. 9–38 [in English].
7. BARTH, Fredrik. The Analysis of Culture in Complex Societies. In: Ulla WAGNER, Ulf HANNERZ,
eds., Ethnos. London: Routledge, 1989, no. 54, iss. 3–4, pp. 120–142 [in English]. DOI: https://doi.org/10.10
80/00141844.1989.9981389.
8. DANFORTH, Loring M. How Can a Woman Give a Birth to one Greek and one Macedonian? The
Construction of National Identity among Immagrants to Australia from Northern Greece. [Publication title –
Macedonia: The Politics of Identity and Difference]. Edited by Jane K. COWAN. London: Pluto Press, 2000,
184 pp. [in English].
9. DONNAN, Hastings and Thomas M. WILSON. An Anthropology of Frontiers. In: Hastings DONNAN,
Thomas M. WILSON, eds. Border Approaches. Anthropological Perspectives on Frontiers. Maryland: University
Press of America, 1994, pp. 1–14 [in English].
30
10. GOSZTONYI, Kristóf. Mostar: Borders, Boundaries, Interest Groups. In: Europæa. Journal des
Européanistes. Journal of the Europeanists, 1996, vol. II, iss. 1, pp. 49–76 [in English].
11. JENSEN Møller, Inge and JENSEN Møller, Erik. A Descriptive Elucidation of the German Minority in
North Schleswig in 1945–1970. University of Copenhagen, 1974 [in Danish].
12. KEARNEY, Michael. Borders and Boundaries of State and Self at the End of Empire. In: Journal
of Historical Sociology, 1991, vol. 4, no. 1 [in English]. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-6443.1991.
tb00116.x.
13. KÖSTLIN, Konrad. Vanishing Borders and the Rise of Culture(s). In: Marie SANDBERG, Monique
SCHEER, eds., Ethnologia Europaea. Journal of European Ethnology, 2017, vol. 47, no. 1 (Special Issue: 50 Years
of Ethnologia Europaea), pp. 58–64 [in English]. DOI: https://doi.org/10.16995/ee.1226.
14. SACK, Robert D. Human Territoriality: Its Theory and History. Cambridge: Cambridge University Press,
1986 [in English].
15. THOMASSEN, Bjørn. Border Studies in Europe: Symbolic and Political Boundaries, Anthropological
Perspectives. In: Europæa. Journal des Européanistes. Journal of the Europeanists, 1996, vol. II, iss. 1, pp. 37–
48 [in English].
16. VERENI, Piero. Boundaries, Frontiers, Persons, Individuals: Questioning “Identity” at National
Borders. In: Europæa. Journal des Européanistes. Journal of the Europeanists, 1996, vol. II, iss. 1, pp. 77–90
[in English].
Надійшла / Received 05.10.2021
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 03.11.2021
|