Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя

Питання міжетнічних зв’язків у фольклорі завжди були актуальними в історії науки і культури України та інших європейських держав. Вивчення цих процесів уже має серйозні досягнення й відповідний понятійно-термінологічний апарат, водночас постійно поповнюючись новими даними. Розмаїті факти запозичень,...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Мушкетик, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2021
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	До питання про термінологію в сучасній фольклористиці
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208748
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 7–14. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-208748
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2087482025-11-06T01:02:10Z Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя Folklore Terminology in the Ethnocultural Discourse of the Borderlands Мушкетик, Л. До питання про термінологію в сучасній фольклористиці Питання міжетнічних зв’язків у фольклорі завжди були актуальними в історії науки і культури України та інших європейських держав. Вивчення цих процесів уже має серйозні досягнення й відповідний понятійно-термінологічний апарат, водночас постійно поповнюючись новими даними. Розмаїті факти запозичень, взаємодій і трансформацій у фольклорі фіксують і описують на різних рівнях – від сюжетів до окремих елементів. Зокрема, подібні дослідження на матеріалі різноетнічних – слов’янських та неслов’янських спільнот – проводять науковці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Крім указаних у статті, наведено міркування й висновки європейських учених з Угорщини, Польщі та ін. Воднораз варто зауважити, що цим студіям нерідко бракує теоретичних узагальнень, концептуальної основи й надійної методики. Нагромадження нових знань і досліджень з вивчення пограниччя потребує глибшого розгляду та уніфікації фольклорної термінології з означеного терену, розгляду уснословесних явищ у тісному заявку з близькими науками, урахування новітніх досягнень культурної та соціальної антропології, інших областей знань, сучасних прикордонних явищ, куди входять і фольклорні взаємодії. Згадувані студії і надалі потребують систематизації матеріалу в цій царині, спільних зусиль науковців різних країн. Вони виокремлюють різні їхні рівні (тематичний, жанровий, лексичний та ін.), позначають відповідними поняттями, що можуть походити з лінгвістичної чи іншої термінології, а загалом потребують міждисциплінарного підходу з виходом на ширші світові обрії. The issues of interethnic relations in folklore have always been relevant in the history of science and culture of Ukraine and other European countries. The study of these processes already has significant achievements and the corresponding conceptual and terminological apparatus; meanwhile, it is constantly being replenished with data from other fields of knowledge. Various facts of borrowings, interactions, and transformations in folklore are recorded and described at different levels – from plots to individual elements. In particular, similar studies on the material of multi-ethnic – Slavic and non-Slavic communities – are conducted by the scientists of the NAS of Ukraine, Maksym Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology. In addition to those mentioned in the article, the arguments and conclusions of the other European scientists – from Hungary, Poland, and others – are described. At the same time, it should be noted that these investigations often are short of theoretical generalizations, a conceptual basis, and a reliable methodology. Accumulation of new knowledge and research on the terminology of frontier study requires deeper consideration and unification of folklore terminology from this territory, consideration of oral phenomena in close application with other, related sciences, taking into account the latest advances in cultural and social anthropology, the other areas of knowledge, and modern frontier phenomena, which include folklore interactions. The mentioned studies further need the systematization of the material in this area, and common efforts of the scientists from various countries. The scholars distinguish their different levels (thematic, genre, lexical, etc.), designate them with appropriate terms that may correspond to linguistic or other terminology, and generally require an interdisciplinary approach to reach wider world horizons. 2021 Article Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 7–14. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208748 398:81’27:316.347 https://doi.org/10.15407/mue2021.20.007 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До питання про термінологію в сучасній фольклористиці До питання про термінологію в сучасній фольклористиці
spellingShingle	До питання про термінологію в сучасній фольклористиці До питання про термінологію в сучасній фольклористиці Мушкетик, Л. Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя Матеріали до української етнології
description	Питання міжетнічних зв’язків у фольклорі завжди були актуальними в історії науки і культури України та інших європейських держав. Вивчення цих процесів уже має серйозні досягнення й відповідний понятійно-термінологічний апарат, водночас постійно поповнюючись новими даними. Розмаїті факти запозичень, взаємодій і трансформацій у фольклорі фіксують і описують на різних рівнях – від сюжетів до окремих елементів. Зокрема, подібні дослідження на матеріалі різноетнічних – слов’янських та неслов’янських спільнот – проводять науковці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Крім указаних у статті, наведено міркування й висновки європейських учених з Угорщини, Польщі та ін. Воднораз варто зауважити, що цим студіям нерідко бракує теоретичних узагальнень, концептуальної основи й надійної методики. Нагромадження нових знань і досліджень з вивчення пограниччя потребує глибшого розгляду та уніфікації фольклорної термінології з означеного терену, розгляду уснословесних явищ у тісному заявку з близькими науками, урахування новітніх досягнень культурної та соціальної антропології, інших областей знань, сучасних прикордонних явищ, куди входять і фольклорні взаємодії. Згадувані студії і надалі потребують систематизації матеріалу в цій царині, спільних зусиль науковців різних країн. Вони виокремлюють різні їхні рівні (тематичний, жанровий, лексичний та ін.), позначають відповідними поняттями, що можуть походити з лінгвістичної чи іншої термінології, а загалом потребують міждисциплінарного підходу з виходом на ширші світові обрії.
format	Article
author	Мушкетик, Л.
author_facet	Мушкетик, Л.
author_sort	Мушкетик, Л.
title	Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя
title_short	Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя
title_full	Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя
title_fullStr	Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя
title_full_unstemmed	Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя
title_sort	фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2021
topic_facet	До питання про термінологію в сучасній фольклористиці
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208748
citation_txt	Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя / Л. Мушкетик // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2021. — Вип. 20(23). — С. 7–14. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT mušketikl folʹklornatermínologíâvetnokulʹturnomudiskursípograniččâ AT mušketikl folkloreterminologyintheethnoculturaldiscourseoftheborderlands
first_indexed	2025-11-06T02:12:43Z
last_indexed	2025-11-07T02:30:09Z
_version_	1848096964374167552
fulltext	7 УДК 398:81’27:316.347 doi https://doi.org/10.15407/mue2021.20.007 ФОЛЬКЛОРНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ЕТНОКУЛЬТУРНОМУ ДИСКУРСІ ПОГРАНИЧЧЯ Анотація / abstract Питання міжетнічних зв’язків у фольклорі завжди були актуальними в історії науки і культу- ри України та інших європейських держав. Вивчення цих процесів уже має серйозні досягнення й відповідний понятійно-термінологічний апарат, водночас постійно поповнюючись новими дани- ми. Розмаїті факти запозичень, взаємодій і трансформацій у фольклорі фіксують і описують на різних рівнях – від сюжетів до окремих елементів. Зокрема, подібні дослідження на матеріалі різноетнічних – слов’янських та неслов’янських спільнот – проводять науковці Інституту мисте- цтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Крім указаних у статті, наведено міркування й висновки європейських учених з Угорщини, Польщі та ін. Водно- раз варто зауважити, що цим студіям нерідко бракує теоретичних узагальнень, концептуальної основи й надійної методики. Нагромадження нових знань і досліджень з вивчення пограниччя потребує глибшого розгляду та уніфікації фольклорної термінології з означеного терену, розгля- ду уснословесних явищ у тісному заявку з близькими науками, урахування новітніх досягнень культурної та соціальної антропології, інших областей знань, сучасних прикордонних явищ, куди входять і фольклорні взаємодії. Згадувані студії і надалі потребують систематизації матеріалу в цій царині, спільних зусиль науковців різних країн. Вони виокремлюють різні їхні рівні (тематичний, жанровий, лексичний та ін.), позначають відповідними поняттями, що можуть походити з лінгвістичної чи іншої тер- мінології, а загалом потребують міждисциплінарного підходу з виходом на ширші світові обрії. Ключові слова: фольклор, пограниччя, терміни, міжетнічні взаємодії, студії, рівні і види контактів. The issues of interethnic relations in folklore have been always relevant in the history of science and culture of Ukraine and other European countries. The study of these processes already has significant achievements and the corresponding conceptual and terminological apparatus, meanwhile constantly being replenished with data from the other fields of knowledge. Various facts of borrowings, interactions and transformations in folklore are recorded and described at different levels – from plots to individual elements. In particular, similar studies on the material of multi-ethnic – Slavic and non-Slavic communities – are conducted by the scientists of the NAS of Ukraine Maksym Rylskyi Бібліографічний опис: Мушкетик, Л. (2021) Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя. Матеріали до української етнології, 20 (23), 7–14. Mushketyk, L. (2021) Folklore Terminology in the Ethnocultural Discourse of the Borderlands. Materials to Ukrainian Ethnology, 20 (23), 7–14. МУшКЕТИК ЛЕСЯ докторка філологічних наук, членкиня-кореспондентка НАН України, провідна наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5958-0044 mUShketyk leSia a Doctor of Philology, a Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine, a chief research fellow of the Ukrainian and Foreign Folkloristics Department of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5958-0044 8 Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology. In addition to those mentioned in the article the arguments and conclusions of the other European scientists – from Hungary, Poland and others – are described. At the same time, it should be noted that these investigations often are short of theoretical generalizations, a conceptual basis and a reliable methodology. Accumulation of new knowledge and research on the terminology of frontier study requires deeper consideration and unification of folklore terminology from this territory, consideration of oral phenomena in close application with other, related sciences, taking into account the latest advances in cultural and social anthropology, the other areas of knowledge, modern frontiers phenomena, which include folklore interactions. The mentioned studies further need the systematization of the material in this area, common efforts of the scientists from various countries. The scholars distinguish their different levels (thematic, genre, lexical, etc.), designate them with appropriate terms that may correspond to linguistic or other terminology, and generally require an interdisciplinary approach to reach wider world horizons. Keywords: folklore, borderlands, terms, interethnic relations, studies, levels and types of contacts. У сучасній науці активно розробля- ються питання вивчення пограниччя, різні його аспекти, з’являються нові тер- міни та позначення. Саме поняття в укра- їнській мові есплікується в таких майже синонімічних термінах, як «порубіжжя», «пограниччя», «помежівʼя», «прикордон- ня» та ін. Крім географічного, постало й символічне поняття кордону – мовного, психологічного, культурного тощо 1 [12; 17; 18; 19]. У межах окресленої тематики актив- но вивчаються питання взаємозв’язків і контактів у фольклорі етнічних спільнот, які проживають на порубіжжі, що потре- бує нагромадження знань і досвіду в цій царині, узагальнення висновків та уніфі- кації термінології. Учені виокремлюють різні їхні рівні (тематичний, жанровий, лексичний та ін.), позначають відповід- ними поняттями, що можуть відповідати лінгвістичній чи іншій термінології, а за- галом потребують міждисциплінарного підходу, тобто залучення ширшого кон- тексту. Тому спробуємо здійснити огляд цих понять в українській та європейській науці загалом. У сучасних студіях на перший план виходить поняття географічного, просто- рового поділу народної культури, тому постає питання про історико-географічні регіони чи зони (смуги, пояси) з устале- ною культурою, де спільно проживають представники різних національностей. Дослідники здавна цікавилися подібними територіями. Так, учені [9, с. 26] виокрем- люють історико-культурні зони (ІКЗ) як певні ареальні єдності, що визначають за даними суміжних народознавчих дисци- плін і виявляють при цьому разючу аре- альну стійкість. У польській етнографії слово «зона» зберігає первісне значення. К. Мошинський, свого часу досліджуючи т. зв. північно-східний кордон, поширен- ня, динаміку культурних течій окреслив термінами «зона» і «кордон» [20]. Щодо угорських учених, то відомий етнограф Бела Ґунда, який займався до- слідженням угорсько-слов’янських етно- культурних зв’язків, ще 1958 року вжив найменування «етнологічна контактна зона». У наш час термін на позначення те- риторіального перебування взаємодіючих етносів – «контактна зона» – детально описує відомий угорський етнолог, ака- демік А. Паладі-Ковач: «Контактна зона є зона (смуга, пояс), що торкається двох межових мовних, етнічних чи культурних територій, де мовні, культурні, етнічні вза- ємовпливи особливо відчутні. Кількість порубіжних явищ зростає, ізоглоси накла- даються одна на одну, часто трапляється й перекривання. Для контактної зони ха- рактерною є форма смуги, поясу, хоча ши- рина (чи, можна сказати, глибина) зони у випадку однієї певної зони теж може бути змінною в різних відтинках» [22, р. 9]. Крім великих контактних, дослідник ви- окремлює зони, що стикаються всередині невеликих місцевостей, навіть поселень. Для контактної зони характерною є пере- хідність, змішаність і втручання, а також дво- й багатомовність, що спостерігається в місцевих спільнотах та їх одиницях. Уче- ний говорить про подібні зони на території Угорщини, хоча й зазначає, що звертатися до цих моментів треба обережно, з ураху- ванням багатьох факторів їх історичного та сучасного розвитку. Наприклад, Петер Недермюллер для подальшого вивчення специфіки обрядів гірських місцевостей Північно-Східної Угорщини запропонував 9 виділити певні територіальні пояси, чи смуги, які репрезентуватимуть обрядову систему гірського Земплена. У зв’язках з іншими ці пояси вказують на тенденцію до інтеграції, а всередині своєї системи – до диференціації [21, p. 658]. Серед ра- ніше усталених термінів трапляються такі поняття, як «мовні острови», «культура мовних островів» (у розумінні іноетніч- них), «лімітрофні (порубіжні) області» тощо [16]. У своїй книзі про загальні законо- мірності історичного та іншого розвою угорської етнографії (етнології ) відомий культуролог, академік Ласло Коша ви- окремлює поняття «край», «регіон», «міс- цевість», «провінція», «зона», «смуга» [8, с. 77]. Польський дослідник Даґнослав Демський уважає, що в наш час прикор- доння слід трактувати не як замкнуту сферу рівномірно змішаних культурних ознак, а як територію, що нагадує мозаї- ку або печворк (англ. patchwork). Під цим поняттям «слід розуміти самопов’язані між собою процеси, нерівномірно розви- нені культурні зразки, які віддзеркалю- ють суперечливі правила, що керують діями людей, належних до окремих куль- тур» [6, c. 83]. Українські вчені також досліджують подібні регіони, зони в Україні. Так, вони виокремлюють українсько-молдав- ське та українсько-угорське пограниччя, сусідні між собою українські, білоруські та російські райони (Чернігівщина, Го- мельщина, Брянщина), польсько-україн- ські контактні зони тощо, де з’ясовують фольклорну взаємодію. Зокрема, взає- мовпливи у фольклорі різних нацменшин України вивчали й вивчають співробіт- ники ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ В. Юзвенко, Л. Вахніна, В. Головатюк, Л. Халюк (польсько-українські контак- ти), М. Гайдай (словацько-українські), Н. Шумада, О. Микитенко, М. Карацу- ба (південнослов’янські та українські). Неслов’янськими спільнотами країни ці- кавляться В. Шабліовський (румуни й українці), Л. Мушкетик (угорці й укра- їнці). Філологічний та музикознавчий аспекти студій у вивченні порубіжжя по- єднала Софія Грица, яка виокремила По- куття, Карпати як історико-географічні області, де перетиналися шляхи багатьох національностей. Вивчаючи їх, вона свід- чить, що міжетнічні, зокрема фольклорні, зв’язки в Карпатах є складнішими з огля- ду на неоднакову генетичну належність етносів, мовну строкатість та їхні різні конфесійні переконання. Разом з тим (як важливий чинник) вона називає просто- рово-територіальне середовище – гори, подібність форм побутової культури, зо- крема пастівництво, що дуже впливало й на фольклор: «Пастуша, або так звана валашська колонізація охопила до кінця ХV ст. весь Карпатський регіон до захід- них окраїн. Міжетнічні процеси стимулю- вали тут міжетнічні зв’язки, а водночас гірський ландшафт (при сповільненому економічному розвитку) зумовив ізоляцію населення, збереження локальних особли- востей культури етносів та етнографічних груп, які проживали в районі Карпат» [4, с. 66, 67]. Ці обставини дозволяють Ан- дрієві Ковачу говорити про фольклор Карпат як окремий масив: «Про реальну наявність рис “карпатської фольклорної спільності” дослідники почали здогаду- ватися вже на самому початку розвитку фольклористики, коли дискусія про пріо- ритет того чи іншого класичного сюжету, що розгоралася впродовж видання нових записів, ставала активним стимулом для збирання і вивчення національної поетич- ної епіки. Питання про існування карпат- ської фольклорної спільності і в наш час, після подолання механістичних уявлень про запозичення фольклорних творів, за- лишається плідним ґрунтом для висунен- ня і перевірки генетичних та історико-по- рівняльних концепцій» [7, с. 1]. Уснопоетична творчість кожного наро- ду розвивається не лише за рахунок нако- пичення й еволюції власних національних надбань, а й шляхом запозичення, пере- роблення, засвоєння, а то й неприйняття елементів інших культур. Часто такі запо- зичення так глибоко засвоюються іншою культурою, так органічно входять до її складу, що повністю забувається їх іноет- нічний характер і походження. Перейман- ня завжди є творчим процесом. Свого часу концепцію зустрічних течій висунув Олександр Веселовський. Згідно з нею засвоюється лише те, у чому є потреба, причому передбачається обов’язкова наяв- ність аналогій між традицією, що сприй- мається, і тією, що сприймає. Запози- чення мобілізує можливості приймаючої традиції, переорганізовує її фрагментар- ний матеріал (формули, мотиви тощо), по- 10 роджуючи тим самим нову якість; засво- єння є завжди переробкою і розвитком у сприймаючому середовищі [3, c. 221]. Згодом М. Грушевський писав, що, ви- вчаючи впливи й запозичення, не треба забувати й «другу сторону цього питан- ня: степень одомашнення органічного за- своєння інтернаціональних, мандрівних тем українським елементом (…). Тут як і взагалі в питаннях літературної творчості важне не що, а як. У способі оброблення інтернаціональних тем, у наданні їм нової оригінальної краси і артистичного інтер- есу взагалі виявляє себе творчий геній як індивідуальних, поодиноких творців, так і колективний – цілої нації» [5, с. 367]. І. Франко називав цей процес націоналі- зацією, наголошував на спостереженнях власне українського матеріалу, в якому ті чи інші мандрівні теми, сюжети, об- рази проходили цей процес. Сам він по- дав приклад порівняльного та зіставного вивчення багатьох мандрівних сюжетів та мотивів. А ще зауважив: «…спосіб і міра перероблювання одного і того само- го матеріалу різними народами має дуже багато цінних етнологічних вказівок, дає важний матеріал до пізнання світогля- ду, характеру і психології народів» [14, с. 271.] Закарпатський фольклорист Пе- тро Лінтур писав про націоналізацію і де- мократизацію образів угорських героїв у західноукраїнському фольклорі [11]. Про це пишуть і дослідники пізнішого часу: «Водночас очевидно, що так зване запо- зичення не може бути механічним проце- сом. Запозичені елементи, для того, щоб увійти в традицію, мають бути адаптовані функціонуючою системою національного фольклору, перероблені і пристосовані до неї, з “чужих” мають стати “своїми”. Отже, будь-яке запозичення не може не бути процесом творчим за своєю суттю, зумовленим певним комплексом факто- рів – етнокультурних, соціальних, есте- тичних тощо» [13, с. 4]. Міжетнічні зв’язки у фольклорі – не випадкове явище, за ними завжди стоять конкретні спільноти, що вступають у кон- такти синхронного чи діахронного плану. Взаємовпливи в народнопоетичній твор- чості виступають як органічна і складо- ва частина фольклорного процесу, що дає можливість піти далі виявлення і фіксації спільного й особливого в тематиці, моти- вах, сюжетах, зокрема пояснити основні закономірності розвитку фольклору на рівні ідейно-структурних і естетичних елементів жанрів, установити локальні й надетнічні варіанти фольклорних явищ. З часом у розвитку науки про міжна- ціональні взаємини великого значення на- буває диференційований підхід до фоль- клорних контактів, розмежування рівнів їх досліджень. Так, К. Чистов пропонує виявляти своєрідність явищ «на рівні фольклористичної абстракції, більш ви- сокої чи більш низької». Під вищими рів- нями він розуміє «загальні закономірності розвитку фольклору досліджуваного на- роду, співвідношення і кордони жанрів у певний історичний період, час формуван- ня основних жанрів, ступінь їх розвитку і тривалість продуктивного періоду, співвід- ношення локальних і загальнонаціональ- них варіантів явищ і та ін. Рівні більш низькі, ніж “елемент“ і “комплекс елемен- тів” – це конкретні національні й локаль- ні розробки сюжетів, стійкі контамінації, що ввійшли в етнічну традицію саме цього народу, особливості образів дійових осіб, конкретні риси художнього середовища, зображуваного в казках, епічних піснях, баладах і т. п. І, нарешті, ще одна група рівнів, тісно пов’язаних з мовою та її осо- бливостями, – поетика, стилістика, віршу- вання, запас розроблених стереотипних формул і т. п.» [15, с. 74–75]. Угорський дослідник Золтан Уйварі виокремив такі форми існування між- етнічних зв’язків у народній культурі, фольклорі: контакт, взаємодія, зв’язок, паралель-аналогія [23, с. 34–40]. Найза- гальнішим поняттям є зв’язок, його вжи- вають у найрізноманітніших значеннях. Як правило, зв’язок – це безпосередній контакт, тісна залежність у часі і просто- рі, факт передачі-запозичення явищ куль- тури. Це, наприклад, вплив слов’янської культури на формування угорської. Щодо контакту, то в цьому випадку можливість зв’язку лише припускаєть- ся. Тобто це слабша (поверхнева) форма зв’язку. Часто це контакт невеликої іно- етнічної групи з корінним населенням ре- гіону. Контакт, що виникає в межах на- селеного пункту чи між ними за умови подібності певних культурних явищ, може призвести до взаємодії. Таким чином, у зв’язку з поняттям контакт виникає тер- мін «взаємодія». Це явище теж припускає зв’язок, однак стосується лише певних об- 11 ластей народної культури. Особливо сут- тєвим є те, що в цьому випадку йдеться не просто про односторонній зв’язок, вплив одного народу на інший, а розглядається двосторонній рух культурних явищ, і на перший план виходить органічний про- цес передачі-запозичення. Поняття вза- ємодії є також, по-суті, зв’язком, проте такою його формою, коли обидві сторони і впливають, і запозичають. Утім, взаємо- дія не завжди означає еквівалентний об- мін упродовж даного процесу. Аналогія або паралель – ще не зв’язок; вона є лише першим кроком до його встановлення і до- слідження, що потребує певних умов. З. Уйварі виокремлює ще два типи міжетнічних зв’язків: міграція та коло- нізація. Міграція стосується переважно матеріальної культури, тих явищ, які ви- никають з тісних контактів між людьми, які періодично з’являються і щезають в результаті певних соціальних процесів. Із цим поняттям пов’язана проблема коло- нізації, тобто такого повного, глибокого, органічного засвоєння чужої культури, коли вона стає своєю власною й питання про запозичення просто відпадає. Яскра- вим прикладом цього є запозичення угор- цями багатьох явищ слов’янської культу- ри (процес, який відбувався віками). Рівні запозичень у народній культурі загалом з’ясовує російський дослідник В. Лапін. Так, першим рівнем він уважає окремі запозичення – побутові, господар- сько-культурні, обрядово-лексичні та ін. Другий рівень – сакралізація деяких не- трансформованих іноетнічних запозичень, виникнення-створення гібридних форм, перекручених перекладів деяких фоль- клорних сюжетів, образів, термінів тощо. Третій рівень – трансформація запозиче- них елементів, образів, сюжетів і форм, включення їх до власних жанрово-стиліс- тичних і семантичних систем. Четвертий рівень – активна структурно-стильова інтеграція, п’ятий – фольклорна двомов- ність, шостим є рівень бінарно-етнічних (іноді й тернарних) жанрово-стильових фольклорних систем, обрядових і святко- во-обрядових фольклорно-етнографічних комплексів; паралельне функціонування деяких фольклорних жанрів, видів чи форм різними мовами. Сьомим рівнем Ла- пін уважає культурно-мовну асиміляцію, зміну фольклорної свідомості, та, як ре- зультат, етнічної самосвідомості; виник- нення традицій різної історичної глиби- ни [9, с. 33, 34]. Учений пропонує також термін «міжетнічний простір традицій- ної культури» як сукупність двомовного фольклорного середовища, особливого продуктивного стану фольклорної тради- ції і виникнення в ній різноманітних ху- дожніх форм [9, с. 35]. Про різні форми спонтанних контак- тів на фольклорному порубіжжі писала С. Грица. Дослідниця запропонувала роз- глядати їх як систему кіл, що стикаються та перетинаються. Центр кола – ядро – за- вжди тяжіє до збереження домінантних, нормативних ознак культури конкретного етносу, тоді як на периферії кола під впли- вом іншорідного оточення утворюються лабільні ділянки, відкриті до сприйнят- тя іноетнічного та варіювання домінант- них ознак відносно центра (ядра). Грица виокремлює також рівні фольклорних зв’язків, серед яких важливими є: 1) біо- етнолінгвістичний, який вказує на те, що: а) етноси можуть бути між собою генетич- но та мовно спорідненими (українці, біло- руси, росіяни); б) генетично споріднені і мовно віддалені (українці, чехи, болгари); в) генетично і мовно неспоріднені (україн- ці, угорці, німці); 2) соціально-економіч- ний, що вказує на близькість чи віддале- ність господарських типів культури сусідів і опосередковано впливає на жанрову та стилістичну структуру народної творчос- ті; 3) соціально-ідеологічний, який вказує на несуперечливі зв’язки етносів, їхні три- валі історичні контакти чи суперечливі, що зумовлені національним, конфесійним протистоянням тощо; 4) фактор іманентної специфіки порівнюваного матеріалу, який функціонує в системі контактів (ідеться про фольклорні роди, види, жанри неодна- кові з погляду їх функцій та мобільності в системі міжетнічних зв’язків, асиміляції, інтеграції) [4, с. 52]. За даною схемою, скажімо, україн- ський та угорський етноси є мовно і гене- тично неспорідненими. За типологічною класифікацією українська мова належить до групи флективних мов, а угорська – до аглютинативних. За генеалогічним поді- лом східнослов’янські мови (у тому числі й українська) належать до індоєвропей- ської мовної сім’ї, а угорська – до угро- фінської групи уральських мов. Однак, не будучи близькоспорідненими, ці мови та культури контактують між собою на те- 12 риторії Закарпаття здавна, адже тут скла- лися для цього сприятливі умови. Уже згадувалося, що фольклорні запо- зичення та трансформації фіксуються на різних рівнях; це – поетичні жанри, сюже- ти, мотиви і образи, пісенні мелодії, словес- ні формули-кліше та стереотипи, лексичні переймання та ін. На прикладі останніх спробуємо продемонструвати плідність міждисциплінарного підходу до подібних студій і використання термінів близьких наук, у даному разі – лінгвістики. Лек- сичні запозичення є визначальними для всіх інших контактно-зумовлених мовних змін: саме вони зумовлюють фонологічні та морфологічні запозичення. Уживання таких термінів, як «мовна інтерференція», «іноетнічні лексичні вкраплення», «мадя- ризми», чи «угризми», «українізми», «зво- ротні переймання», «мовний білінгвізм», «двомовність» (зазначмо, що це поняття може мати не завжди однозначне тракту- вання), є цілковито закономірним у таких студіях. Скажімо, відомий угрознавець Петро Лизанець на основі дослідження переймань з угорської на українську мову засвідчив: «Найбільше запозичень – імен- ники (85,3 %), далі йдуть дієслова (8,8 %), прикметники (3,2 %), прислівники (1,6 %), вигуки (0,8 %), сполучники (0,2 %) частки (0,1 %). Чисельників і займенників немає, виняток изир – тисяча [10, с. 107]. І далі: «Морфологічне оформлення запозичених іменників полягає в розподілі їх по родах, типах відмінювання української мови і ви- значається двома основними факторами: 1) закінченням слова в мові-джерелі та 2) аналогією чи впливом найбільш харак- терних моделей словотворення і словозмі- ни української мови» [10, с. 132]. Наприклад, наведемо власний аналіз мовного оформлення угорського слова «кочі» (kocsi – віз), яке має численні де- ривати в українській мові та фольклорі. Не характерне для української мови за- кінчення подовжується, додаються укра- їнські афікси й утворюється – «кочія / кучія, кучіга, кучішка», відповідно жіно- чого роду (в угорській мові взагалі немає родів), паралельно може вживатися го- лосний «о» чи «у» в початковому складі слова. У фольклорі лексема є доволі по- ширена, у нашому випадку вона входить до традиційного коломийкового зачину: «Горі селом, долі селом бігала кучішка / Хіба й умру, та не буду да чия невістка»; «Горі селом, долі селом бігала кучія / Як не будеш, дівко, моя, не будеш нічия». Без змін з мадярської перейнято назву «ві- зниці» – «кочіш». Не зайвими в подібних дослідженнях можуть бути й перекладоз- навчі поняття – «мова-передавач», «мова- приймач», «модифікації», «міжкультурна комунікація» тощо. Питання міжетнічних зв’язків у фоль- клорі завжди були актуальними в історії науки і культури України та інших євро- пейських держав. Вивчення цих процесів уже має серйозні досягнення й відповід- ний понятійно-термінологічний апарат, водночас постійно поповнюючись даними з інших теренів знань. Розмаїті факти за- позичень, взаємодій і трансформацій у фольклорі фіксують і описують на різних рівнях – від сюжетів до окремих елемен- тів. Разом з тим цим студіям часто бракує теоретичних узагальнень, концептуальної основи й надійної методики. Нагрома- дження нової інформації та досліджень з термінології вивчення пограниччя по- требує глибшого розгляду й уніфікації фольклорних понять з окресленого тере- ну, аналізу уснословесних явищ у тісному заявку з близькими науками, урахування новітніх досягнень культурної та соціаль- ної антропології, інших теренів, сучас- них прикордонних явищ, куди входять і фольк лорні взаємодії тощо. Примітка 1 Ю. Барабаш так пише про сучасне тлума- чення пограниччя чи кордону в європейській науці: «По-перше: це типологічна трансфор- мація від безпосередньо “пограничного погра- ниччя”, так чи інакше пов’язаного зі чинником кордону як геополітичного поняття – до погра- ниччя як поняття “внутрішнього”, у певному сенсі “віртуального”, уявного. Таке пограниччя належить до сфери міжкультурних комуніка- цій, зближень і протистоянь, воно є об’єктом вивчення соціальної антропології та культуро- логії, ідеології та поетики» [1, c. 160]. 13 Джерела та література 1. Барабаш Ю. Чуже – інакше – своє: етнокультурне пограниччя: концептуальний, типологічний і ситуативний аспекти. Триптих. Київ : Темпора, 2020. 216 с. DOI: https://doi.org/10.33608/0236- 1477.2020.02.03-32. 2. Вахніна Л. Фольклорне пограниччя: традиції та сучасність. Київ : вид-во ІМФЕ ім. М. Т. Риль- ського, 2016. 308 с. 3. Веселовский А. Н. Статьи о сказке. Веселовский А. Н. Собрание сочинений. Москва : АН СССР, 1938. Т. 16. 368 с. 4. Грица С. Й. Трансмісія фольклорної традиції: етномузикологічні розвідки. Київ ; Тернопіль : Астон, 2002. 236 с. 5. Грушевський М. Історія української літератури : у 6 т., 9 кн. Київ : Либідь, 1993. 392 с. 6. Демський Д. Пограниччя як печворк: рефлексії з Білорусі. Народна творчість та етнографія. 2007. № 1. С. 80–92. 7. Ковач А. А. Общее и своеобразное в венгерских, румынских и украинских народных балладах : автореф. … канд. филол. наук. Москва, 1989. 19 с. 8. Коша Л . Чиї ви сини? Огляд угорської етнографії / пер. з угор. Л. Мушкетик. Ніредьгаза, 2002. 246 с. 9. Лапин В. А . Фольклорное двуязычие: феномен и процесс. Искусство устной традиции: Истори- ческая морфология: сб. ст., посв. 60летию И. Земцовского. Санкт-Петербург, 2002. С. 28–39. 10. Лизанец П. Н. Венгерские заимствования в украинских говорах Закарпатья: венгерско-укра- инские межъязыковые связи. Будапешт : АН Венгрии, 1976. 683 с. 11. Линтур П. Король Матвій Корвін в угро-русской народной традиціи. Народна школа. Унгвар. Статті: 1940/41. № 7. С. 124–134; Тексти: 1940/41. № 8. С. 150–156. DOI: https://doi. org/10.1086/457873. 12. Мушкетик Л. Етнологічне дослідження потрійного кордону. Матеріали до української етноло- гії. 2015. Вип. 14 (17). С. 87–92. 13. Померанцева Э. В., Чистов К. В. Русская фольклорная проза и межэтнические процессы. Отра- жение межэтнических процессов в устной прозе. Москва : Наука, 1979. С. 3–18. 14. Франко І. Старинна романо-германська новела в устах руського народу. Франко І. Твори : у 50 т. Київ : Наукова думка, 1980. Т. 26. С. 266–279. 15. Чистов К. В. Народные традиции и фольклор : очерки теории. Ленинград : Наука, 1986. 304 с. 16. Gyivicsán, Anna. A nyelvszigeti kultúra néhány kérdéséról (a magyarországi szlovák példáján). Nyelvi Látóhatár. 2001. N. 2. Pp. 63–71. 17. Hármas határok néprajzi nézetben / szerk. Turai T., Mészáros Cs. Budapest : MTA BTK NTI, 201. 1. 218 pp. 18. Hármas határok néprajzi értelmezésben / szerk. Turai T. Budapest : MTA BTK NTI, 2015/2. 296 pp. [in Hungarian]. 19. Határ, regió, etnikumok Közép-Európában / szerk. Éger Gy.; József L. Budapest, 2001. Pp. 93–121. 20. Moszyński, Kazimezh. Kultura ludowa słowian. Warszawa : Grafika, 2000. K. 1–2. 21. Niederműller, Péter. A magyarországi ukránok néprajzi kutatása. A II BNNNK előadásai. Budapest ; Békéscsaba, 1981. Pp. 657–667. 22. Paládi-Kovács, Attila. Megjegyzések a zóna és zónális fogalmánok néprajzi értelmezéséhez. Etnikai kontaktzónak a Kárpát-medencében a 20 század második felében. Aszód, 2005. Pp. 8–10. 23. Ujváry, Zoltán. Kapcsolatok és párhuzamok: Tanulmányok, előadások. Debrecen, 1994. 216 pp. References 1. BARABASH, Yurii. Strange – Different – Own: Ethno-Cultural Borderlands: Conceptual, Typological, and Situational Aspects. Triptych. Kyiv: Tempora, 2020, 216 pp. [in Ukrainian]. DOI: https://doi. org/10.33608/0236-1477.2020.02.03-32. 2. VAKHNINA, Lesia. Folklore Borderlands: Traditions and Modernity. Kyiv: NAS of Ukraine, Maksym Rylskyi IASFE, 2016, 308 pp. [in Ukrainian]. 3. VESELOVSKY, Aleksandr. Articles about Fairy Tales. In: Aleksandr VESELOVSKY. Collected Works. Moscow: USSR Academy of Sciences, 1938, vol. 16, 368 pp. [in Russian]. 4. HRYTSA, Sofiia. Transmission of Folklore Tradition: Ethnomusicological Studies. Kyiv; Ternopil: Aston, 2002, 236 pp. [in Ukrainian]. 14 5. HRUSHEVSKYI, Mykhailo. The History of Ukrainian Literature: in Six Volumes, Nine Books. Compiled by Vasyl YAREMENKO, prefaced by Petro KONONENKO, annotated by Lidiia DUNAYEVSKA. Kyiv: Lybid, 1993, vol. 1, 392 pp. [in Ukrainian]. 6. DEMSKI, Dagnosław. Borderland as a Patchwork: Reflections from Belarus. In: Hanna SKRYPNYK, ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography, 2007, no. 1, pp. 80–92 [in Ukrainian]. 7. KOVÁCS, Andrey. General and Peculiar in Hungarian, Romanian, and Ukrainian Folk Ballads: An Author’s Extended Abstract of Ph.D. thesis in Philology. Moscow, 1989, 19 pp. [in Russian]. 8. KÓSA, László. Whose Sons Are You? A Review of Hungarian Ethnography [Ki népei vagytok? Magyar néprajz]. Translated from Hungarian by Lesia MUSHKETYK. Nyíregyháza, 2002, 246 pp. [in Ukrainian]. 9. LAPIN, Viktor. Folkloric Bilingualism: Phenomenon and Process. In: Naila ALMEEVA, editor- compiler. The Art of Oral Tradition: Historical Morphology: Collected Papers on the Occasion of the 60th Anniversary of I. Zemtsovsky Birthday. Saint-Petersburg: Russian Institute of Art History, 2002, pp. 28–39 [in Russian]. 10. LYZANETS, Petro. Hungarian Borrowings in Ukrainian Dialects of Transcarpathia: Hungarian- Ukrainian Interlingual Relations. Budapest: Publishing House of the Hungarian Academy of Sciences, 1976, 683 pp. [in Russian]. 11. LINTUR, Petro. King Matthias Corvinus in the Hungarian-Ruthenian Folk Tradition. In: Popular School. Ungvár. Articles: 1940/41, no. 7, pp. 124–134; Texts: 1940/41, no. 8, pp. 150–156 [in Ukrainian]. DOI: https://doi.org/10.1086/457873. 12. MUSHKETYK, Lesia. Ethnological Study of Triple Border Areas. In: Hanna SKRYPNYK, ed.-in- chief, Materials to Ukrainian Ethnology, 2015, iss. 14 (17), pp. 87–92 [in Ukrainian]. 13. POMERANTSEVA, Erna, Kirill CHISTOV. Russian Folkloric Prose and Interethnic Processes. In: Erna POMERANTSEVA, ed., Reflection of Interethnic Processes in Oral Prose. Moscow: Science, 1979, pp. 3–18 [in Russian]. 14. FRANKO, Ivan. Ancient Romano-Germanic Short Stories Told by the Ruthenian People. In: Ivan FRANKO. Collected Works: In Fifty Volumes. Kyiv: Scientific Thought, 1980, vol. 26: Literary Critical Works (1876–1885), pp. 266–279 [in Ukrainian]. 15. CHISTOV, Kirill. Folk Traditions and Folklore: Essays of Theory. Leningrad: Science, 1986, 304 pp. [in Russian]. 16. GYIVICSÁN, Anna. On Some Issues of the Language Island Culture (On the Example of Slovaks in Hungary) [A nyelvszigeti kultúra néhány kérdéséról (a magyarországi szlovák példáján)]. In: Gyula VIGA, ed., Linguistic Horizons [Nyelvi Latóhatár], 2001, no. 2, pp. 63–71 [in Hungarian]. 17. TURAI, Tünde, Csaba MÉSZÁROS, eds. An Ethnographic Perspective on Triple Border Areas [Hármas határok néprajzi nézetben]. Budapest: HAS RCH Institute of Ethnology, 2015, 218 pp. [in Hungarian]. 18. TURAI, Tünde, ed. An Ethnographic Interpretation of Triple Border Areas [Hármas határok néprajzi értelmezésben]. Budapest: HAS RCH Institute of Ethnology, 2015, 296 pp. [in Hungarian]. 19. ÉGER, György, József LANGER, eds. Borderlands, Region, Ethnicities in Central Europe [Határ, regió, etnikumok Közép-Európában]. Budapest, 2001, pp. 93–121 [in Hungarian]. 20. MOSZYŃSKI, Kazimierz. Folk Culture of the Slavs [Kultura ludowa słowian]. Warsaw: Graphic Art, 2000, books 1–2 [in Polish]. 21. NIEDERMŰLLER, Péter. Ethnographic Study of Ukrainians in Hungary [A magyarországi ukránok néprajzi kutatása]. In: The 2nd BNNNK Reports [A II BNNNK előadásai]. Budapest; Békéscsaba, 1981, pp. 657–667 [in Hungarian]. 22. PALÁDI-KOVÁCS, Attila. Comments on the Ethnographic Interpretation of the Zone and Zonal [Megjegyzések a zóna és zónális fogalmánok néprajzi értelmezéséhez]. In: Zoltán KLAMÁR, ed., Ethnic Contacts in the Carpathian Basin in the Mid to Late 20th Century [Etnikai kontaktzónak a Kárpát-medencében a 20 század második felében]. Aszód, 2005, pp. 8–10 [in Hungarian]. 23. UJVÁRY, Zoltán. Relationships and Parallels: Studies, Reports [Kapcsolatok és párhuzamok: Tanulmányok, előadások]. Debrecen: KLTE [Lajos Kossuth University in Debrecen], 1994, 216 pp. [in Hungarian]. Надійшла / Received 01.10.2021 Рекомендована до друку / Recommended for publishing 03.11.2021

Фольклорна термінологія в етнокультурному дискурсі пограниччя

Institution

Ähnliche Einträge