Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом
Мета статті – дослідження військової магії запорозьких, реєстрових та чорноморських козаків, а також ритуалів, пов’язаних із проводами їх у сухопутний та морський походи. Основні методи дослідження: описовий, порівняльний та порівняльно-історичний. Джерельною базою є фольклорні тексти XVI–XVIII ст.,...
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2023
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209103 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом / Л. Іваннікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 133–144. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-209103 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2091032025-11-14T01:10:54Z Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом Farewells to the War and Military Magic in the Folklore of the Cossack Period: Relationship with the Funeral Rite Іваннікова, Л. Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Мета статті – дослідження військової магії запорозьких, реєстрових та чорноморських козаків, а також ритуалів, пов’язаних із проводами їх у сухопутний та морський походи. Основні методи дослідження: описовий, порівняльний та порівняльно-історичний. Джерельною базою є фольклорні тексти XVI–XVIII ст., зокрема українські народні думи, пісні, молитви та замовляння, а також етнографічні описи ритуалів і магічних практик, пов’язаних із війною. Авторка використовує як друковані раніше матеріали, так і власні записи, зроблені протягом останнього десятиліття. Теоретичним підґрунтям статті стали праці попередників, українських учених XIX–XX ст. – Миколи Костомарова, Миколи Сементовського, Василя Милорадовича, Дмитра Яворницького, Катерини Грушевської, Прокопа Короленка та ін., які опублікували низку першоджерел та спробували їх аналізувати. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше комплексне фольклористичне дослідження, у якому здійснено порівняльний аналіз колективних та індивідуальних магічних практик епохи козацтва, котрі мали забезпечити перемогу козацького війська над ворогом і зберегти життя кожного козака. Усі наявні матеріали свідчать про те, що ритуал проводів на війну козацької доби належить до обрядів переходу і типологічно найбільше споріднений із похоронним ритуалом, а саме із символічним похороном. The article is aimed at studying the military magic of Zaporizhzhya, Register, and Black Sea Cossacks, as well as the rituals associated with their farewell to land and sea campaigns. Main research methods include descriptive, comparative, and comparative-historical ones. The source base is formed with folklore texts of the 16th–18th centuries, in particular, Ukrainian folk dumas, songs, prayers, and incantations, as well as ethnographic descriptions of rituals and magical practices related to war. The authoress uses both previously published materials and her own recordings made during the last decade. The theoretical basis for the article consists of the works of predecessors, Ukrainian scientists of the 19th–20th centuries, Mykola Kostomarov, Mykola Sementovskyi, Vasyl Myloradovych, Dmytro Yavornytskyi, Kateryna Hrushevska, Prokop Korolenko, and others, who have published a number of primary sources and attempted to analyze them. The scientific novelty of the work concerns the fact that it is the first comprehensive folkloristic study where a comparative analysis of collective and individual magical practices of the Cossack period is carried out. They are supposed to ensure the victory of the Cossack army over the enemy and save the lives of every Cossack. All available materials indicate that the ritual of the farewell to war in Cossack times belongs to the rites of passage and is most closely related typologically to the funeral ritual, namely to the symbolic funeral. 2023 Article Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом / Л. Іваннікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 133–144. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209103 393.94/.95:398.837](477) https://doi.org/10.15407/mue2023.22.133 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір |
| spellingShingle |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Іваннікова, Л. Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом Матеріали до української етнології |
| description |
Мета статті – дослідження військової магії запорозьких, реєстрових та чорноморських козаків, а також ритуалів, пов’язаних із проводами їх у сухопутний та морський походи. Основні методи дослідження: описовий, порівняльний та порівняльно-історичний. Джерельною базою є фольклорні тексти XVI–XVIII ст., зокрема українські народні думи, пісні, молитви та замовляння, а також етнографічні описи ритуалів і магічних практик, пов’язаних із війною. Авторка використовує як друковані раніше матеріали, так і власні записи, зроблені протягом останнього десятиліття. Теоретичним підґрунтям статті стали праці попередників, українських учених XIX–XX ст. – Миколи Костомарова, Миколи Сементовського, Василя Милорадовича, Дмитра Яворницького, Катерини Грушевської, Прокопа Короленка та ін., які опублікували низку першоджерел та спробували їх аналізувати. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше комплексне фольклористичне дослідження, у якому здійснено порівняльний аналіз колективних та індивідуальних магічних практик епохи козацтва, котрі мали забезпечити перемогу козацького війська над ворогом і зберегти життя кожного козака. Усі наявні матеріали свідчать про те, що ритуал проводів на війну козацької доби належить до обрядів переходу і типологічно найбільше споріднений із похоронним ритуалом, а саме із символічним похороном. |
| format |
Article |
| author |
Іваннікова, Л. |
| author_facet |
Іваннікова, Л. |
| author_sort |
Іваннікова, Л. |
| title |
Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом |
| title_short |
Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом |
| title_full |
Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом |
| title_fullStr |
Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом |
| title_full_unstemmed |
Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом |
| title_sort |
проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209103 |
| citation_txt |
Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спорідненість із похоронним обрядом / Л. Іваннікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 133–144. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT ívanníkoval provodinavíjnutavíjsʹkovamagíâufolʹkloríkozacʹkoídobisporídnenístʹízpohoronnimobrâdom AT ívanníkoval farewellstothewarandmilitarymagicinthefolkloreofthecossackperiodrelationshipwiththefuneralrite |
| first_indexed |
2025-11-14T02:15:00Z |
| last_indexed |
2025-11-15T02:05:59Z |
| _version_ |
1848820219669118976 |
| fulltext |
133
ПРОВОДИ НА ВІЙНУ ТА ВІЙСЬКОВА МАГІЯ
У ФОЛЬКЛОРІ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ:
СПОРІДНЕНІСТЬ ІЗ ПОХОРОННИМ ОБРЯДОМ
УДК 393.94/.95:398.837](477)
DOI https://doi.org/10.15407/mue2023.22.133
Анотація / Abstract
Мета статті – дослідження військової магії запорозьких, реєстрових та чорноморських ко-
заків, а також ритуалів, пов’язаних із проводами їх у сухопутний та морський походи. Основні
методи дослідження: описовий, порівняльний та порівняльно-історичний. Джерельною базою
є фольклорні тексти XVI–XVIII ст., зокрема українські народні думи, пісні, молитви та замов-
ляння, а також етнографічні описи ритуалів і магічних практик, пов’язаних із війною. Авторка
використовує як друковані раніше матеріали, так і власні записи, зроблені протягом останньо-
го десятиліття. Теоретичним підґрунтям статті стали праці попередників, українських учених
XIX–XX ст. – Миколи Костомарова, Миколи Сементовського, Василя Милорадовича, Дмитра
Яворницького, Катерини Грушевської, Прокопа Короленка та ін., які опублікували низку першо-
джерел та спробували їх аналізувати. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше
комплексне фольклористичне дослідження, у якому здійснено порівняльний аналіз колективних
та індивідуальних магічних практик епохи козацтва, котрі мали забезпечити перемогу козацько-
го війська над ворогом і зберегти життя кожного козака. Усі наявні матеріали свідчать про те, що
ритуал проводів на війну козацької доби належить до обрядів переходу і типологічно найбільше
споріднений із похоронним ритуалом, а саме із символічним похороном. У ньому дублюються
такі ключові елементи похорону, як підготовка до смерті (приготування нової одежі, сповідь та
причастя Святих Тайн), ритуалізована форма прощання з рідними та з усією громадою, вико-
ристання оказіональних фольклорних форм (побажання, благословення, формули примирення з
ближніми), ритуальне виведення козаків за межі «свого» культурного простору (хати, подвір’я,
села), оплакування козака, який вирушає в похід, спільна трапеза. Фігурують також однакові
Бібліографічний опис:
Іваннікова, Л. (2023) Проводи на війну та військова магія у фольклорі козацької доби: спо-
рідненість із похоронним обрядом. Матеріали до української етнології, 22 (25), 133–144.
Ivannikova, L. (2023) Farewells to the War and Military Magic in the Folklore of the Cossack
Period: Relationship with the Funeral Rite. Materials to Ukrainian Ethnology, 22 (25), 133–144.
ІВАННІКОВА ЛЮДМИЛА
кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіж-
ної фольк лористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль-
ського НАН України (Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0617-5082
IVANNIKOVA LIUDMYLA
a Ph.D in Philology, a senior research fellow at the Department of Ukrainian and Foreign
Folkloristics of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National
Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0617-5082
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
134
місця прощання: поріг, ворота, границя поселення. Отже, проводи на війну можна вважати од-
нією з форм символічного похорону.
Ключові слова: антропологія війни, проводи на війну, проводи до війська, військова магія,
апотропеїчна магія, магічний фольклор.
The article is aimed at the studying the military magic of Zaporizhzhya, Register and Black
Sea Cossacks, as well as the rituals associated with their farewell to a land and sea campaigns.
Main research methods include descriptive, comparative and comparative-historical ones. The source
base is formed with folklore texts of the 16th–18th centuries, in particular, Ukrainian folk dumas,
songs, prayers and incantations, as well as ethnographic descriptions of rituals and magical practices
related to war. The authoress uses both previously published materials and her own recordings made
during the last decade. The theoretical basis for the article consists of the works of predecessors,
Ukrainian scientists of the 19th–20th centuries Mykola Kostomarov, Mykola Sementovskyi, Vasyl
Myloradovych, Dmytro Yavornytskyi, Kateryna Hrushevska, Prokop Korolenko, and others, who
have published a number of primary sources and attempted to analyze them. The scientific novelty
of the work concerns the fact that it is the first comprehensive folkloristic study where a comparative
analysis of collective and individual magical practices of the Cossack period is carried out. They are
supposed to ensure the victory of the Cossack army over the enemy and save the life of every Cossack.
All available materials indicate that the ritual of the farewell to war in Cossack times belongs to
the rites of passage and is most closely related typologically to the funeral ritual, namely to the
symbolic funeral. It duplicates such key elements of the funeral as preparation for death (preparation
of new clothes, confession and communion of the Holy Mysteries), a ritualized form of farewell to
relatives and the whole community, the use of occasional folklore forms (wishes, blessings, formulas
of reconciliation with neighbours), ritual bringing the Cossacks out of «their» cultural space (house,
yard, village), mourning a Cossack who goes on a campaign, a joint meal. The same places of farewell
also appear: a threshold, a gate, the border of a settlement. Thus, sending off to war can be considered
one of the forms of a symbolic funeral.
Keywords: anthropology of war, farewell to war, farewell to the army, military magic, apotropaic
magic, magical folklore.
У працях сучасних українських уче-
них знаходимо дослідження охоронних
ритуалів, зразків паремійного фольклору
та фольклорних словесних формул (за-
мовлянь, заклинань, приказок, побажань,
новорічних віншувань), спрямованих як
на захист військових, так і на знешко-
дження ворога. Дослідження прикмет,
вірувань, знамень, снів та снотлумачних
наративів, що віщували початок війни,
різних вербально-візуальних форм фольк-
лору (інтернет-мемів, відеокліпів) стали
актуальними з часу повномасштабної агре-
сії рф проти України (2022–2023). Пред-
метом вивчення стали й ритуали проводів
до війська у XIX–XXI ст. Варто відзна-
чити пошукову роботу в цьому напрямку
Ярини Закальської, Михайла Красикова,
Оксани Кузьменко, Наталії Литвинчук,
Тетяни Шевчук та ін. [4; 14–20; 26], а та-
кож авторки цих рядків [6–10]. Утім, на
тлі останніх трагічних подій дещо поза
увагою залишаються традиційні світо-
глядні уявлення, магія та ритуали, при-
урочені до виходу на війну, і ті, до яких
вдавалися безпосередньо на полі битви.
Прямо чи опосередковано цієї теми тор-
калися такі вчені, як Микола Костомаров,
Микола Сементовський, Василь Милора-
дович, Дмитро Яворницький, Катерина
Грушевська, кубанський історик Прокіп
Короленко [3; 12; 13; 21; 23; 27]. Феномен
цих традицій полягає в тому, що з най-
давніших часів і до сьогодні вони зберегли
свої архаїчні форми, прагматику та семан-
тику. Нині, у час російсько-української
війни (2014–2023), особливо актуалізува-
лися різні форми військової магії. Це й
виготовлення оберегів, і поширення в со-
ціальних мережах численних сакрально-
магічних текстів (канонічних, апокрифіч-
них та стилізованих молитов, віршованих
побажань і заклинань тощо). Мета нашо-
го дослідження – зробити реконструкцію
ритуалу проводів на війну та прийомів
військової магії українських запорозь ких,
реєстрових і чорноморських козаків за
фольклорними текстами того часу, показа-
ти типологічну спорідненість ритуалу про-
водів на війну з різними обрядами пере-
ходу, наприклад з похоронним.
Ритуал виходу / проводів на війну в
козацьку добу належав до системи обря-
дів переходу, які супроводжували різні
критичні періоди життя людини, зокрема
такі, у які суб’єкт ритуалу був під загро-
135
зою фізичної смерті. Усі вони мають типо-
логічну спорідненість між собою та цілу
низку ідентичних елементів. Скажімо,
Катерина Грушевська у статті «Дума про
пригоду на морі Поповича» наводить низ-
ку таких звичаїв, зафіксованих на почат-
ку XX ст. в різних куточках України [3,
с. 22–23, 25–29]. І скрізь на першому пла-
ні ті самі ритуальні практики: прощання
з родиною та сусідами (тобто взаємне про-
щення всіх гріхів, подібно до того, як це
відбувається перед смертю), примирення
з кривдниками та покривдженими, говін-
ня (дотримання суворого посту, сповідь
і причастя), одправа молебню в церкві,
а також спеціальні, індивідуальні молит-
ви та магія. Та це й не дивно. Адже і ви-
хід на війну, і вихід професійних риба-
лок у море, моряків у далеке плавання,
козаків у морський похід, лоцманів, що
проводили судна через Дніпрові пороги,
чумаків у Крим чи на Дон або на зимів-
лю в степ, на заробітки, на строкову (най-
митську) службу, в рекрути, в еміграцію,
у далеку подорож або просто в дорогу –
це була символічна смерть. Не випадково
в похоронних голосіннях фігурує концепт
«далекої дороги»; власне, і сам похорон
сприймається як остання дорога, далека
дорога, дорога «на той світ».
На жаль, етнографічних записів ри-
туалу виходу на війну в козацьку добу
(XVI–XVIII ст.) ми не маємо. Його мож-
на реконструювати лише за фольклорни-
ми джерелами – піснями та думами, що
й намагались зробити українські вчені
XIX–XX ст. Першим в українській фольк-
лористиці це зробив Микола Костомаров
у праці «Про історичне значення росій-
ської народної пое зії» [13]. Спираючись
на пісенні тексти, учений дослідив ритуа-
ли виходу козака на війну. Він також
простежив ставлення українців до війни
та ті моральні цінності, які вони захища-
ли у дні випробувань, виявляючи небу-
валий героїзм. Це віра в Бога, Батьків-
щина, сім’я, товариство, козацька слава.
М. Костомаров спостеріг, що існувало три
риси козацького характеру, важливих для
походу. Перша – це надзвичайно висока
релігійність українців, яка в козацьку
добу стояла на першому місці. Українські
народні пісні та думи дають достатньо
інформації про це. На ній ґрунтувалися
ритуали та охоронна магія у військових
походах. Козак вирушає в похід, «помо-
лившись Богові», їде на коні, «Богові мо-
литви посилаючи, хрести покладаючи»,
віддає себе в Його святу волю на війні,
будучи впевненим у тому, що «Бог знає,
що починає», що Богові відомо, повер-
неться він додому чи загине на полі бит-
ви, а його справа лише «Богові молитися,
Спасителю хреститися». Сприянню Божої
благодаті приписує він свої військові успі-
хи, а покаранню за гріхи – свої невдачі та
лиха [13, с. 130].
Друга – їхня любов до своєї Батьків-
щини. Саме «віра православна» та любов
до Батьківщини керували вчинками коза-
ка в час нападу ворогів, спонукали його
до подвигів. Дмитро Яворницький у праці
«Історія запорозьких козаків» зазначає,
що запорожці вірили в рятівну силу на-
тільного хреста з образом Покрови Пре-
святої Богородиці, архистратига Михаїла
або Миколи Чудотворця, якого носили
при собі [27, c. 183]. Це саме констатує
Микола Костомаров: у багатьох піснях
звучить тема смерті «за славу Божу, за
батьків, за Україну».
Третя риса – дуже велика пошана до
сім’ї, до свого роду, особливо до матері.
Запорукою порятунку козака у складних
ситуаціях під час походу в народній уяві
виступає материна молитва. І якраз у піс-
нях озвучена та ідея, що материна молитва
«зо дна моря душу виймає, на полі пома-
гає, од гріхів душу одкупляє, до Царства
небесного проводжає» [13, c. 133], що вона
є гарантією щасливого повернення з похо-
ду. Тому, ідучи на війну, в жодному разі
не слід нехтувати материнським благосло-
венням чи переступати через материнські
сльози, а навпаки, необхідно заручитися
її молитовною підтримкою. Утім, ні мати,
ні дружина, ні кохана дівчина не можуть
утримати козака перед загрозою війни.
Адже захист Батьківщини і православної
віри є його святим обов’язком. А ще –
вір ність козацькому товариству, бажан-
ня здобути військової слави і честі [13,
c. 142–143].
Пісні й думи дають відомості про
конкретні ритуали, магію та обереги,
пов’язані з виходом на війну та прощан-
ням з родиною. Наприклад, ідучи на вій-
ну, необхідно було взяти благословення
від батька і матері, кожен козак мав за-
ручитися молитвою матері, щоб поверну-
тися з перемогою. Прощаючись із родом,
козак «на всі сторони одклониться», ві-
136
зьме у вузлик жменьку сирої землі та
прив’яже його до натільного хреста та
й сяде на коня [13, c. 131]. Часто в піс-
нях козак просить родичів «приливать
йому дороженьку, щоб не пилилася» [13,
c. 136], тобто лити воду вслід коневі –
і це не просто художній образ, а один з
елементів апотропейної магії. Кохана дів-
чина дає йому в похід вишиту хустину
(«сідельце вкривати») [13, c. 150]. Вона
слугувала йому оберегом у поході. Цей
звичай зберігся аж до наших днів.
Микола Костомаров зазначає, що
українці взагалі не були войовничою
нацією. Вони були хліборобами, міцно
прив’язаними до своєї землі, родини, сім’ї,
села, тому виїзд на війну завжди сприй-
мався як моральне та фізичне насильство.
Козак це робив завжди з обов’язку або
з примусу (як відомо, реєстрові козаки
перебували на службі в польського ко-
роля, а рекрути – у російського царя та
австрійського цісаря). Козакові так само
важко було збиратися в похід, як розви-
ватися сухому дубові під час морозів [13,
c. 136]. Етнограф Михайло Зубрицький у
статті «Причинки до історії рекруччини в
Галичині при кінці XVIII і до половини
XIX століття» наводить цілу низку до-
кументів та народних оповідань про те,
як селяни Галичини намагались уникну-
ти «бранки». Парубки втікали із села й
ховалися по лісах або по других селах,
навмисне калічили своє тіло (проколюва-
ли собі очі, відтинали пальці, вибивали
передні зуби), через що уряд вдавався до
різних репресивних заходів [5]. Тому єди-
ною мотивацією для українця був захист
православної віри й рідної землі, своєї
родини, коханої дружини та дітей від зо-
внішнього ворога. Тож пісні та думи, що в
них зображено прощання козака, завжди
переповнені трагізмом, що його підсилю-
ють мотиви про смерть на чужині. Особ-
ливо трагічна «Дума про сестру і брата»,
з тексту якої дізнаємося, що мати і сестра
повинні були оплакати козака, котрий
ішов на війну.
Тексти українських народних дум ран-
нього циклу є відносно правдивим дже-
релом про колективні та індивідуальні
обряди і звичаї XV–XVII ст., що звершу-
валися перед походом. Так, ритуал виїзду
козака в похід, елементи якого зберегли-
ся аж до кінця XX ст., опосередковано
відображений у різних варіантах «Думи
про Олексія Поповича» [25, с. 54–78] та
«Думи про сестру і брата» [24, c. 276–
290]. Варто зазначити, що вказані думи
дають відомості про збори на війну саме
реєстрових (городових) козаків. Згідно
з текстами цих дум, які підтверджують і
етно графічні джерела XIX–XX ст., основ-
ними елементами ритуалу виїзду коза-
ка були говіння, взаємне прощення всіх
кривд, подіб но до того, як це відбуваєть-
ся перед смертю, примирення з ближніми
(братами, сусідами, товаришами та одно-
сельцями), прийняття батьківського та
материнського благословення, прощання
з родиною та всією громадою, навіть з
малими дітьми [25]. Крім того, необхідно
було відправити індивідуальний молебень
та взяти участь у соборній молитві. Герой
думи Олексій Попович не виконав жодно-
го із цих приписів, а замість того, щоб іти
до церкви, просиджував у корчмі:
Опрощення з пан-отцем і з пані-маткою
не брав,
І на свого старшого брата великий гнів
покладав.
І близьких сусідів хліба-й-солі
безневинно збавляв <…>
Протів церкви, дому Божого, проїзжав,
Шапки з себе не знімав, хреста на себе
не клав
[25, с. 77] 1.
В іншому варіанті думи Попович не
тільки не попрощався з громадою, але й
відверто зневажив її:
А ще мимо царської громади пробігав,
За своєю гордощу шляпи не здоймав.
На день добрий не давав… [25, с. 66].
До того ж він ще й потрапив під про-
кляття матерів, чиїх дітей «конем розби-
вав», за що неминуче чекала на нього на-
гла смерть:
Що я, панове, сам не добре починал,
Что кров христіанскую безневинно
проливал,
По городу Пирятину проїзжал,
Діток маленьким добрих конем розбивал,
От тим мене Господь милосердний
на великой потребі покарал [25, с. 63].
А молодії жени за ворота вибігали,
Діток маленьких на руки хватали,
Мене, олексія Поповича, кляли-
проклинали
[25, с. 66].
137
І тільки щира сповідь перед усією гро-
мадою (у даному разі козаками й отама-
ном) врятувала його та судно, на якому
він плив, від загибелі.
Як ми вже помітили, ритуал виходу
на вій ну типологічно споріднений із ри-
туалами підготовки людини до смерті,
власне, з похоронним обрядом, як одним
з обрядів переходу. Адже вихід на війну,
в морський похід – це водночас і вихід
на ймовірну смерть. З іншого боку, це пе-
рехід в інший світ, в інший статус (від
мирного життя до військового), в іншу
спільноту (із сільської до військової). Усе
це споріднює вихід на війну і з обряда-
ми ініціації, а такий елемент, як проводи
всією громадою на границю села, коре-
лює з окремими календарними обрядами
(проводи Масниці, русалок, Куста, тобто
символічним похороном). Водночас він
мав забезпечити можливість уникнення
смерті. Тут простежується парадоксальне
поєднання смислів: з одного боку, праг-
нення відійти «на той світ» чистим, бути
оплаканим, спорядженим в останню до-
рогу, а з іншого – намагання уникнути
смерті, зберегти життя і здоров’я.
Для того, хто йшов на війну (або на
військову службу) важливо було попро-
щатися не лише із живими, але й із покій-
ними, узяти й від них благословення. Так,
спираючись на матеріали Етнографічної
комісії ВУАН, Катерина Грушевська по-
відомляє про ритуал прощання рекрута з
покійними родичами, який практикував-
ся на Поліссі: «Новобранці “ходять на
могилу родних; просять доброй служби і
охрани от невидимого”» [3, с. 28]. Цей мо-
мент корелює також з оспіваним у піснях
етапом весільного обряду, коли наречена-
сирота йде просити благословення покій-
них батьків на їхню могилу. Такий факт
зафіксований мною 1998 року в с. Губча
Хмельницької області. Усе це підтверджує
пограничний статус і того, хто йде на вій-
ну, і покійника, і нареченої як суб’єктів
переходу та осіб, що мають контакт із по-
тойбічним світом.
Особливо яскраво спорідненість двох
ритуалів (виходу на війну та похорону)
зображена в думі «Про сестру і брата».
Прощаючись із сестрами, які запитують,
коли ж його чекати в гості (традиційна
формула похоронних голосінь), козак
відверто натякає на свою смерть і на те,
що їхня розлука буде вічною. Адже в ті
жорстокі часи він міг не лише загинути
сам, а й, повернувшись, не застати своїх
рідних живими. До смерті прирівнювався
полон та довічна каторга, у яку також міг
потрапити козак. Тому будь-які проводи,
навіть просто в дорогу, мали трагічний
характер. А сам уривок думи буквально
складається з мотивів та формул голосінь:
Брате мій милий, як голубоньку сивий!
Коли ж ти будеш до нас в гості прибувати?
Відкіля тебе, брате, виглядати:
Чи із чистого поля, чи от Чорного моря,
Чи із славного люду – Запорожья?
[24, с. 219].
Для підкреслення цього трагізму в ду-
мах використовувались різні формули не-
можливого:
Тогді я буду, сестро, до вас в гості
прибувати,
Як буде на білом камені жолтий пісок
ісхожати,
Буде синім цвітом процвітати,
Крещатим барвінком в 4 ряди білий
камінь устилати,
Буде, сестро, об Рожестві червона
калина процвітати,
Буде об новім годі, об святому Василію
ягоди нарожати,
Будуть, сестро, о Петрі ріки замерзати,
Тогді я буду, сестро, до вас в гості
прибувати [24, с. 219].
Традиція оплакування козака, рекру-
та, ново бранця збереглася аж до кінця
XX ст. Про неї повідомляють етнографіч-
ні матеріали, які зібрали на Лівобережній
Україні (Полтавщина, Київщина, Черні-
гівщина) Василь Милорадович та Михай-
ло Гайдай [1, с. 109–111, 164, 174, 274,
284, 357]. Зокрема, Василь Милорадович
у статті «Прощання рекрута і рекрутські
пісні в Лубенському повіті Полтавської
губернії» описує ритуал прощання рекру-
та з матір’ю та подає власні записи голо-
сінь за ним матері й сестри, які також
мало чим відрізняються від традиційних
похоронних голосінь за сином і за братом:
такі самі формули, художні прийоми,
символи: «Особливість обряду прощан-
ня полягає в тому, що мати знімає з шиї
маленького нового хрестика, цілує його,
хреститься і надіває на шию синові, ридає
і примовляє: “З тим прощай, сину мій,
дитино моя! Куди ж ти виряджаєшся?
На кого ж ти мене, нещасну, покидаєш?
138
Хто ж мене буде, нещасну і таку старень-
ку, хлібом годувать? Я ж на тебе тілько й
надіялася, шо ти мене хлібом догодуєш,
а ти мене кидаєш”»; «Із якої дороги тебе
ожидать і відкіля виглядать? Чи з поля,
чи з моря, чи з далекого краю?»; «Бра-
тику мій, войнику! Куди ти йдеш, куди
головоньку несеш? У чужу стороночку,
а там нема ні роду, ні родиночки – чужа
чужина!» [21, с. 82]. Особ ливою поетич-
ністю відзначається голосіння сестри, яка
одночасно з матір’ю оплакувала брата-ре-
крута: «Передай нам пісьмечко, передай
нам словечко хоть сивою зузулею, бо ми
будем рано вставать та її питать: ти зо-
зулько сивенька, ти далеко буваєш, багато
видаєш – чи не бачила де нашого братіка
рідненького?» [21, с. 82].
Як уже зазначалося, давніша форма ри-
туалу виходу на війну типологічно спорід-
нена з ритуалом прощання під час виходу
в далеку дорогу. Катерина Грушевська у
статті «Дума про пригоду на морі Попови-
ча» в цьому контексті згадує ритуал биття
посуду, який звершується і перед виходом
з хати новобранця / подорожнього, і під
час виносу покійника: «Дуже цікавий
оцей звичай, теж звенигородський: перед
виходом в хаті б’ють старий посуд на щас-
тя в дорозі. Сей звичай нагадує инший
обряд розлуки – виніс мерця з хати: тут
теж часто б’ють посуд. Ми вже мали наго-
ду вказати, що се робиться для очищення
від смерти; тепер же мусимо відзначити
в сім обряді ще й сей переходовий мотив:
формальність, зв’язану з переходом від
одного осередку до другого» [3, с. 28]. На
Поліссі били посуд на порозі хати під час
проводів до війська.
Цей ритуал зберігся в різних регіонах
до наших днів. Майже одночасно (2011 та
2012 рр.) його зафіксували фольклористи
Ірина Коваль-Фучило та Михайло Краси-
ков на досить віддалених територіях (Кар-
пати й Південь України). Однак у цей час
уже відбулася зміна семантики основних
елементів ритуалу переходу: замість очи-
щення від смерті розбивання посудини та
трикратне завернення новобранця з дороги
мало забезпечити йому щасливе повернен-
ня з війська до рідного дому.
Так, Михайло Красиков повідомляє,
що в різних селах Верховинського райо-
ну Івано- Франківської області під час
проводів рекрута навіть в наш час (запис
2012 р.) «б’ють горшки, миски на порозі,
десь надворі, аби добре йому служилося».
Сам новобранець бере в цьому ритуаль-
ному дійстві активну участь; при цьому
йому заборонено обертатися назад: «Біля
порогу бутилку водки б’є той, хто йде в
армію, а на етикетці [перед розбиттям
пляшки. – М. К.] розписуються усі дру-
зі»; «Хлопець, якого провожають в армію,
випиває рюмку горілки і через плече роз-
биває пустий стакан, а друзі на дорозі або
на порозі розбивають повну пляшку го-
рілки, щоб йому хорошо велося-служило-
ся. Як розіб’ють, кажуть: “Скоро вернеш-
ся!” Він йде і не обертається» [15, с. 260].
Це саме спостерігаємо на Херсонщині.
Матеріал записала І. Коваль-Фучило від
старожилів містечка Високопілля у верес-
ні 2011 року. «Коли новобранця виводили
з двору, то біля воріт на удачу розбива-
ли пляшку і три рази кликали його, щоб
він вертався. Це робили для того, щоб ре-
крут тричі повернувся додому: два рази
у відпустку і один раз після закінчення
служби. “Як виводять його з хати, з дво-
ру, некрута, називали. Виводим. Батько
з матерею до воріт дійшли, бутилка в ру-
ках – розбивають бутилку, вертаються
назад – шоб він вернувся”; “Гукали три
рази. Раз гукнули, щоб він же вернувся
додому. Він вернувся шось до матері. Тоді
ще раз: він уже йде, йде, попрощався –
і ще раз вертається”; «Так було. Верта-
ли назад до порогу і виводили обратно
уже”» [11, с. 147].
Звичай тричі завертати з дороги ново-
бранця М. Красиков зафіксував у різних
селах Сумської, Полтавської, Вінницької
та Івано-Франківської областей: «За на-
шими експедиційними даними, новобран-
ця, який вийшов із речами з дому, спеці-
ально тричі завертають до хати, щоб він
живий-здоровий повернувся додому. За-
звичай, коли він вийшов, його кличуть на
ім’я – і він вертається [15, с. 262].
Обертання або повернення назад (пере-
важно при виході з дому, коли забув яку-
небудь річ) у народному світогляді має
негативне значення: воно віщує невдачу,
нещастя, втрату. Згадаймо заборону огля-
датися назад у сюжетах казок, билиць,
демонологічних легенд, наприклад, після
того, як персонаж легенди зірвав цвіт па-
пороті й т. ін. Адже це місце перебування
диявола. Тому випиту склянку кидають
через голову й розбивають позаду себе,
щоб разом з нею позбутися всіх можливих
139
нещасть у дорозі. Однак в обрядах пере-
ходу, зокрема в контексті проводів до вій-
ська, рух назад, навпаки, застосовується
як акціональний оберег для повернення
ситуації до норми, до її початкового стану.
З цією самою метою новобранця іноді ви-
водили з хати або з двору задом наперед,
щоб він благополучно повернувся додому.
Цей звичай також має дуже широкий аре-
ал побутування. Скажімо, на Гуцульщині,
коли рекрута відправляли вже до автобу-
са, їхати до військ комату, йому рекоменду-
вали йти спиною вперед, не повертаючись.
Гуцули вірили, що завдяки цьому смерть
не стане перед лицем хлопця [15, с. 257].
Важливим фактором спорідненості ви-
ходу на війну з похороном є однакові міс-
ця прощання з покійником та з рекрутом.
Це такі сакральні локуси, як поріг, воро-
та, границя села або повіту. Вони фігу-
рують в усіх обрядах переходу. Відомості
про це найперше знаходимо в текстах дум.
У деяких варіантах «Думи про Олексія
Поповича» прощання з ним відбувається
за воротами:
За мною отець-мати за ворота вибігали,
Мене, Олексія Поповича, прошенієм
прохали і благали;
Менша сестра за ворота вибігала,
Коня за стремена хватала,
Мене, Олексія Поповича, прошенієм
прохала і благала [25, с. 73].
Зафіксовані етнографами матеріали
про вихід на війну та проводи до війська у
XIX–XXI ст. зокрема, мій власний запис,
зроб лений від матері в с. Губча Хмель-
ницької області, також засвідчують клю-
чову роль порога, воріт та границі села
в цьому ритуалі: «Він стояв за порогом,
а вони пирид порогом, в сінях, і чириз по-
ріг прощались. А потім виходив батько чи
тесть, ну, старіщі, і одкривав ворота, ше
всі на току ́ були. А потім всі гурточ́ком,
з дитинкою й всі, ішли за ворота, дитин-
ку цю нес́ли. А як виходили вже за воро-
та, підходили всі сусіди, хто був добрий,
всі сусіди підходили прощатися. Ворота
повинні були відкриті стояти до веч́ира,
поки виїхав з сила,́ як ни стал́о його вид-
ко – ни помню вже... Поки коні ни при-
їхали дудоми, то ворота ни закривали,
а як вже отправ́или його, коні приїхали
в двір, то ворота закривали» 2. Те саме
відбувалося й під час проводів до війська
в мирний час: коли новобранець виходив
з двору, хвіртку залишали відкритою аж
до повернення додому тих, хто його про-
воджав до військкомату. Це робилося з
метою забезпечити повернення його додо-
му: «Вийшовши на вулицю, фірти не за-
кривають, фірта відкрита. З поверненням
дудоми дитини, шоб вирнувся дудоми. –
І доки вона відкрита? – Ну доки, – до
Старокостянтинова доїхав на місце, ти
й всьо. – Як вже повернулись, закрили,
чи?... – Да, повернулись, тоді закрили» 3.
Ворота відкривали навстіж і під час сва-
тання, і, звісно, під час весілля: «Як свати
приходили, то ворота відчиняли зовсім,
навстижень» 4. Парубок, який збирався
засватати дівчину, викрадав у неї ворота
на Щедрий вечір (цей звичай протримав-
ся в с. Губча до початку XXI ст.).
Записаний мною ритуал XX ст. також
разюче споріднений із похороном цьо-
го села. До обох ритуалів належать такі
елементи, як підготовка до Таїнства Єв-
харистії; прощання з родичами, сусідами,
односельцями і взаємне прощення всіх
гріхів; переодягання в чисту білизну та
забезпечення змінним одягом; «прощан-
ня на порозі» під час виносу покійника
(«Мирця тричі на кожному порозі підні-
мають і стукають об поріг. Це кланяйця,
бо вже ни буде ходити по цих порогах» 5);
відкривання воріт з моменту смерті до ви-
носу тіла; читання Євангелія у воротах,
що маркує межу переходу; рух похоронної
процесії зі співами та голосінням, у яку
на перехрестях вливаються інші учасни-
ки похорону з метою провести покійного
в останню дорогу, тощо. Усі ці паралелі
не випадкові, вони яскраво свідчать про
те, що проводи на війну були однією з
форм символічного похорону. Однак у
похоронному обряді функція воріт була
спрямована на убезпечення дому, роди-
ни від смерті, «щоб смерть не верталась»,
тоді як під час проводів, навпаки, вони
мали забезпечити повернення новобранця
додому: «Для живого відкривали ворота і
ни закривали до того часу, поки аж він ни
доїде до призовного пункту, а покійника
винисли – і зразу все позакривали. Вихо-
дять з хати і закривають все, геть і ворота
закривають» 6.
Про прощання на порозі хати повідом-
ляє Катерина Грушевська у статті «Дума
про пригоду на морі Поповича»: «На во-
линськім Поліссю, коли подорожній ви-
ходить з хати, хтось з старших в домі
140
ставить ногу на поріг, і подорожній пере-
ступає через неї. Сей момент входить теж
до місцевого весільного обряду» [3, с. 28]
(власне, він символізує перехід суб’єкта
ритуалу до іншого стану чи соціального
статусу). Вона ж повідомляє про особливу
роль границі села, міста, повіту при ви-
ході в «далеку дорогу», якою вважалася
служба в армії: «На Звенигородщині на
границі села (або на повітовій границі –
инша інформація) хрестяться на всі чоти-
ри сторони і моляться» [3, с. 28].
Цікаві деталі ритуалу проводів рекру-
та, які перегукуються з похороном, влас-
не, з його символічними формами, додає
Василь Милорадович: новобранець пови-
нен був одговітися в новій одежі; з ним
прощалося все село; його обдаровували
хустками, рушниками і полотном (руш-
ник, скатерка, полотно – символи далекої
або останньої дороги, вони також у тра-
диційній культурі виконують роль обе-
регів). Попрощавшись із рідними, рекрут
виходив з хати, кланявся на всі чотири
сторони і разом з іншими новобранцями
йшов за село. Їх супроводжував гурт ро-
дичів та молоді, які залишалися на грани-
ці, за слободою. Рекрути махали їм шап-
ками, насадженими на палиці, аж поки
не зникали за обрієм. А родичі й гості,
повернувшись додому, пили та гуляли
до ранку, тобто «приливали дорогу» [21,
с. 83]. В Україні досі зберігається тради-
ція випивати чарку перед виїздом з хати
молодих або подорожнього, щоб «погла-
дити їм дорогу».
Про обов’язковість прощання рекрута
з усією громадою саме на границі села
повідом ляє і Катерина Грушевська: навіть
якщо він їде не в цей день, а повертається
назад у село, все одно відбувають такий
ритуал: «На Полтавщині як рекрутів про-
важають, то “і молебствіє, і говіють вони
у церкві, і прощається він з усіма. І от
іде він попереду вулицею, а за ним співа-
ють, і він з усіма, з усіма цілується, і тоді
випроважають його за село гуртом. Він
перехреститься, уклониться на всі чотирі
сторони, і буває так, що він поїде не зараз,
а ноччу, то все одно це зроблять – треба
одбуть, і він тоді верта, і товпа верта до
села. І то кожна вулиця свого випроважа,
і так уже сходяться за селом”» [3, с. 23].
Цей запис також нагадує символічні по-
хорони, зокрема проводи русалок на Ки-
ївському Поліссі.
Цікавим джерелом про індивідуальну
та колективну військову магію чорномор-
ських козаків є записи кубанського істо-
рика Прокопа Короленка, опубліковані
1892 року у четвертому томі «Збірника
Харківського історико-філологічного то-
вариства» [12]. Це опис магічного риту-
алу з текстами замовлянь від кулі, шаб-
лі та будь-якої смертоносної зброї. Ці
замовляння й молитви побутували в се-
редовищі чорноморців у кінці ХІХ ст. і,
безперечно, є продовженням усної тради-
ції Запорожжя. Цією військовою магією
чорноморці намагалися забезпечити собі
невразливість у битві. Окремі замовлян-
ня від кулі та шаблі проказував перед
битвою кожен козак індивідуально. Од-
нак основне магічне дійство звершував
сам отаман, який молився і за себе, і за
все воїнство. Це відбувалося безпосеред-
ньо на полі бою, перед самим початком
битви. Усі козаки були учасниками ри-
туалу. Магія полягала в тому, що коли
отаман читав «заговор від поразки», то
вони ставали кругом нього, утворюючи
замкнуте коло. І на заключних словах, де
виголошувались завершальні формули,
усе військо повинно було піднятися на
стременах і високо піднести корогву, щоб
отаман міг побачити кожного з них, бо
лише на цих козаків поширювалась магія
заклинань [12, с. 282]. Тексти чорномор-
ських замовлянь перегукуються з леген-
дами про характерництво запорожців,
які нібито вміли замовляти рушниці й
гармати. Ворожі шаблі та кулі заклинали
головними космогонічними елементами,
частина яких водночас була й потужни-
ми апотропеями: вогнем, громом, блис-
кавкою, водою, каменем, вітром, залізом,
оловом, міддю. Згадуються й важливі
символи-обереги замок і ключ, які актив-
но використовуються в магії дівочих во-
рожінь. Усе це мало вберегти козаків від
ураження. До кулі також звертались як
до персоніфікованої істоти: «Стій, куле,
стій!». Неодноразово у фольклорних про-
зових наративах трапляється мотив про
те, як запорожці замовляють зброю, лов-
лять руками кулі, ядра, залишаючись
неушкодженими. Замовляння «На по-
долання ворога» якраз і є тим магічним
текстом, який повинен був зупинити во-
рожі кулі [12, с. 282].
Зупинення, завернення назад як акт
апотропеїчної магії, відоме на всіх тере-
141
нах слов’янських культур: такою форму-
лою зверталися градівники та хмарники
до градової хмари, щоб відвернути сти-
хійне лихо; вона ґрунтується на ідеї неру-
хомості як форми смерті, небуття. Відомо
також, що градову хмару одгонили тією
палицею, якою розігнали вужа і жабу.
«А я чула, шо це та пал́ічка, шо як вуж
роздявить рота, то жаба сама йде. Вона
кричить і лізе до ньо’. То це та палічка,
шо розводять вужа й жабу» 7. Ці віруван-
ня особливо розвинені в Карпатах, відомі
в записах Володимира Шухевича та Во-
лодимира Гнатюка: «Тучу розганяє пати-
ком, яким розігнав жабу і гадину»; «Як
я розігнав гадину з жабов, так я розгоню
оцю фортуну. <…> Як жаба з гадинов
утікала, так ця фортуна най утіка на ліси,
на води!» 8. Така сама паличка може бути
надійним оберегом і на війні. Відомос-
ті про це зафіксовані в кінці XIX ст. на
Чернігівщині: «Іноді трапляється бачить,
як вужака нападе на жабу, щоб іззісти її.
Возьми тоді ломачку і розборони, та тіль-
ки не убивай, і тую ломачку сховай: чи
прийдеться іти на войну чи на суд – бери
з собою: на войні не уб’ють, а на суді за-
всегда будеш правий» [2, c. 45].
Цікаві ритуали супроводжували ви-
хід чорноморських козаків на війну. Їх
зафіксував на Кубані етнограф Михайло
Семенцов на початку XXI ст. У народній
пам’яті збереглася інформація про те, як
жеребкуванням визначали, кому йти в по-
хід. Для цього всі козаки станиці скла-
дали до ніг отамана та старійшин свої
шапки, у яких лежали картки з їхніми
іменами. Старійшини палицями змішу-
вали шапки, і отаман відбирав необхідну
кількість, а після того оголошував імена
тих, кому випав жереб іти в похід. Важ-
ливо, що такий спосіб набору рекрутів іс-
нував і в Україні з 1854 року аж до по-
чатку XX ст. Тут жеребкування також
проходило за встановленими правилами.
«Викликаний до столу згідно зі списком
опускав оголену по лікоть руку в ящик
чи колесо з білетами, виймав один з них
і передавав його головуючому або кому-
небудь з членів “присутствія”». Жеребку-
вання знайшло широкий відгук в народно-
пісенній творчості:
А в прийомі за дверями
Стоїть ящик з жереб’ями.
Вийняв перший, вийняв п’ятий,
Всі скричали, що прийнятий
[22, c. 13–14].
Обряди козацької доби на початку
XIX ст. трансформувались у проводи ре-
крута, а в XX–XXI ст. – у ритуал прово-
дів до армії. У трансформованому вигляді
досвід ритуальних практик XVI–XX ст.
зберігається й тепер.
Отже, українські народні думи та пісні
XVI–XVIII ст. є основним джерелом відо-
мостей про військову магію та ритуальні
практики козацької доби, що засвідчують
етнографічні матеріали XIX–XXI ст. Спи-
раючись на ці джерела, можемо зробити
такі узагальнення: ритуал проводів на
війну в козацькі часи складався з таких
елементів, як говіння (дотримання строго-
го посту, сповідь і причастя), взаємне
прощення та примирення з ближніми,
прий няття батьківського та материнсько-
го благословення, прощання з родиною
та всією громадою, дотримання засобів
індивідуальної магії, участь у соборній
молитві. Ці елементи, а також викорис-
тання однакових пограничних локусів
(поріг, ворота, кінець села), указують на
спорідненість цього ритуалу з підготов-
кою до смерті та власне похороном. А ри-
туалізована форма прощання, ритуальне
виведення за межі «свого» культурного
простору, оплакування, спільна трапе-
за свідчать про те, що проводи на війну
можна вважати однією з форм символіч-
ного похорону.
Примітки
1 Тут і далі транслітерація текстів за сучасним українським правописом.
2 Записала Л. Іваннікова 24.11.2011 р. у с. Губча Старокостянтинівського р-ну (нині – Хмельниць-
кий р-н) Хмельницької обл. від Іваннікової Тетяни Варсонівни, 1939 р. н.
3 Записала Л. Іваннікова 27.08.2023 р. у м. Старокостянтинові від Палійчук Надії Прокопівни,
1960 р. н., родом із с. Губча Старокостянтинівського р-ну (нині – Хмельницький р-н) Хмельниць-
кої обл.
4 Записала Л. Іваннікова 2010 р. у с. Губча Старокостянтинівського р-ну (нині – Хмельницький р-н)
Хмельницької обл. від Іваннікової Тетяни Варсонівни, 1939 р. н.
142
Джерела та література
1. Голосіння / упоряд. І. Коваль-Фучило ; [наук. ред. Л. Іваннікова] ; НАН України, ІМФЕ
ім. М. Т. Рильського. Київ, 2012. 791 с.
2. Гринченко Б. Д. Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и пр. Чернигов : Земская тип.,
1901. VIII, 488 c.
3. Грушевська К. М. Дума про пригоду на морі Поповича. Первісне громадянство. Київ, 1926.
Кн. 1–2. С. 1–35.
4. Закальська Я. А. Образ цигана в українському фольклорі: константність VS пластичність. Ака-
демічні студії. Серія «Гуманітарні науки». 2022. № 2. С. 88–97. URL : http://academstudies.volyn.ua/
index.php/humanities/article/view/357/340. DOI : https://doi.org/10.52726/as.humanities/2022.2.13.
5. Зубрицький М. Причинки до історії рекруччини в Галичині при кінці XVIII і до половини
XIX століття. Матеріали і замітки. Михайло Зубрицький. Зібрані твори і матеріали : у 3 т. Львів, 2013.
Т. 1 : Наукові праці. С. 163–177.
6. Иванникова Л. В. Проводы на брань: церковный обряд и бытовая традиция. Духовна култура и
религиозност некад и данас различити контексти и традициjе. Београд, 2012. С. 157–173.
7. Іваннікова Л. В. «І ворог сам себе порубав»: біблійний мотив у фольклорі Південної України.
Міфологія і фольклор. 2015. № 3–4. С. 6–16.
8. Іваннікова Л. В. Охоронні молитви. Міфологія і фольклор. 2013. № 4. С. 31–43.
9. Іваннікова Л. В. Проводи козацького війська (за «Требником» Петра Могили 1646 р.). Україн-
ське козацтво в етнокультурному просторі. Зб. наук. праць. Нікополь, 2015. С. 99–105.
10. Іваннікова Л. В. Традиційний похорон у контексті російсько-української війни. Наративи вій-
ни у фольклорних, літературних та медійних текстах: збірник тез міжнародної наукової конференції
(27 квітня 2023 р.). Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2023. С. 24–26.
11. Коваль-Фучило И. М. Проводы в армию на Херсонщине. Духовна култура и религиозност некад
и данас: различити контексти и традиције / уредницидр Ивица Тодоровић, др Гордана Благојевић.
Београд, 2012. С. 141–156.
12. Короленко П. П. Черноморские заговоры. Сборник Харьковского историко-филологического об-
щества. 1892. Т. 4. С. 274–282.
13. Костомаров Н. И. Об историческом значении русской народной поэзии. Костомаров М. І.
Слов’янська міфологія / упоряд., приміт. І. П. Бетко, А. М. Полотай ; вступ. ст. М. Т. Яценко. Київ :
Либідь, 1994. С. 44–200.
14. Красиков М. М. Війна: актуалізація фольклорної свідомості (за матеріалами 2022–2023 рр.).
Традиційна культура в умовах глобалізації: нові вектори розвитку. Матеріали науково-практичної кон-
ференції (29–30 червня 2023 р.). Харків : Видавець О. А. Мірошниченко, 2023. С. 169–177.
15. Красиков М. М. Проводи в армію в українській традиції другої половини ХХ століття (за по-
льовими матеріалами). Zaporizhzhia Historical Review. 2022. Вип. 6 (58). С. 254–269. URL : https://istznu.
org/index.php/journal/article/view/2416/2237. DOI : https://doi.org/10.26661/zhv-2022-6-58-25.
16. Кузьменко О. М. Драматичне буття людини в українському фольклорі: концептуальні форми
вираження (період Першої та Другої світових воєн) : монографія. Львів : ІН НАН України, 2018. 728 с.
17. Кузьменко О. М. Коли традиція має значення: віщі сни про російську війну проти України в
контексті української фольклорної культури. Народознавчі зошити. 2023. Вип. 5. С. 1271–1283. DOI :
https://doi.org/10.15407/nz2023.05.1271.
18. Кузьменко О. М. Сон – «до війни», війна – «як сон»: оніричний текст в жіночих автонара-
тивах. Наративи війни у фольклорних, літературних та медійних текстах : збірник тез міжнародної
нау кової конференції (27 квітня 2023 р.). Тернопіль, 2023. С. 30–34.
5 Записала Л. Іваннікова 08.11.1988 р. у с. Губча Старокостянтинівського р-ну (нині –
Хмельницький р-н) Хмельницької обл. від Іваннікової Тетяни Варсонівни, 1939 р. н.
6 Записала Л. Іваннікова 27.09.2023 р. у м. Старокостянтинові від Палійчук Надії Прокопівни,
1960 р. н., родом із с. Губча Старокостянтинівського р-ну (нині – Хмельницький р-н) Хмельниць-
кої обл.
7 Записала Л. Іваннікова 04.02.1988 р. у с. Губча Старокостянтинівського р-ну (нині –
Хмельницький р-н) Хмельницької обл. від Ільчука Василя Андрійовича, 1910 р. н., родом із с. Драчі
Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.
8 Гуцульщина. Львів, 1908. Ч. 5. С. 221–222; Див. також: Знадоби до української демонології. Львів,
1912. Т. II. Вип. 2. (Етнографічний збірник. Т. XXXIV. С. 219).
143
19. Кузьменко О. М. Як відреагувала народна творчість на російсько-українську війну або чому
«орк дивиться в Гаагу»? ПЕРЕЛОМ: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минув-
шини. Діалоги з істориками. Кн. 3 / відп. ред. В. Смолій ; упоряд.: Г. Боряк, О. Ясь, С. Блащук ; НАН
України, Інститут історії України. Київ : Інститут історії України, 2023. С. 597–603.
20. Литвинчук Н. Про конотопських відьом, НАТО Сумщини й біологічну зброю Ющенка: кон-
текст і сенси воєнних мемів про північний форпост України. Війна, наука та емоції: (не)нові концепції
і підходи. Збірник матеріалів круглого столу (м. Чернігів, 21–22 лютого 2023 р.) / редакція та упоряд-
кування С. Маховської. Київ : ТОВ «Юрка Любченка», 2023. С. 96–101.
21. Милорадович В. П. Прощание рекрута и рекрутские песни в Лубенском уезде Полтавской гу-
бернии. Киевская старина. 1897. № 7. С. 80–95.
22. Правдюк О. А. Пісні про рекрутчину та солдатчину. Рекрутські та солдатські пісні :збірник/
АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського ; упоряд. А. Л. Іоаніді,
О. А. Правдюк ; голова редкол. О. І. Дей. Київ : Наукова думка, 1974. С. 9–43.
23. Сементовский Н. Старина малороссийская, запорожская и донская. Киев, 1846. 64 с.
24. Українські народні думи. Том другий корпусу. Тексти № 14–33 і вступ Катерини Грушевської.
Харків ; Київ : Пролетар, 1931. 304 с.
25. Українські народні думи. Том перший корпусу. Тексти № 1–13 і вступ Катерини Грушевської.
Київ : Державне вид-во України, 1927. С. 69–78.
26. Шевчук Т. М. Із фольклористичної герменевтики сновидінь: віщі сни про війну. Міфологія і
фольклор. 2016. № 1–2. С. 27–38.
27. Яворницький Д. І. З «Історії запорозьких козаків». Запорожці: до історії козацької культури.
Київ : Мистецтво, 1993. С. 168–214.
References
1. IVANNIKOVA, Liudmyla, scientific editor. KOVAL-FUCHYLO, Iryna, compiler. Lamentations.
National Academy of Sciences of Ukraine; M. Rylskyi IASFE. Kyiv, 2012, 791 pp. [in Ukrainian].
2. GRINCHENKO, Boris. From the Mouth of the People. Ukrainian Stories, Fairy Tales, etc. Chernigov:
Zemsyvo Publishers, 1901, 8, 488 pp. [in Russian].
3. HRUSHEVSKA, Kateryna. Duma about Popovych’s Adventure at the Sea. Original Citizenship. Kyiv,
1926, books 1–2, pp. 1–35 [in Ukrainian].
4. ZAKALSKA, Yaryna. Image of a Gypsy in Ukrainian Folklore: Constantness VS Plasticity. Academic
Studies. “Humanities” Series, 2022, no. 2, pp. 88–97 [online]. Available from : http://academstudies.
volyn.ua/index.php/humanities/article/view/357/340 [in Ukrainian]. DOI : https://doi.org/10.52726/
as.humanities/2022.2.13.
5. ZUBRYTSKYI, Mykhailo. Reasons for the History of Recruitment in Galicia at the Late 18th and up
to the Mid-19th Century. Materials and Notes. Mykhailo Zubrytskyi. Collected Works and Materials: In Three
Volumes. Lviv, 2013. Vol. 1: Scientific Works, pp. 163–177 [in Ukrainian].
6. IVANNIKOVA, Liudmyla. Farewells to Battle: Church Ritual and Everyday Tradition. In: Ivica
TODOROVIĆ, Gordana BLAGOJEVIĆ, eds. Spiritual Culture and Religiosity Then and Now Differ in Various
Contexts and Traditions. Belgrade, 2012, pp. 157–173 [in Russian].
7. IVANNIKOVA, Liudmyla. «And the Enemy has Cut Himself down»: A Biblical Motif in the Folklore
of Southern Ukraine. Mythology and Folklore, 2015, no. 3–4, pp. 6–16 [in Ukrainian].
8. IVANNIKOVA, Liudmyla. Protective prayers. Mythology and Folklore, 2013, no. 4, pp. 31–43 [in
Ukrainian].
9. IVANNIKOVA, Liudmyla. Farewells of the Cossack Army (After Euchologion by Petro Mohyla of
1646). Ukrainian Cossacks in the Ethno-Cultural Space. Collected Scientific Works. Nikopol, 2015, pp. 99–105
[in Ukrainian].
10. IVANNIKOVA, Liudmyla. Traditional Funeral in the Context of the Russian-Ukrainian War.
Narratives of War in Folklore, Literary and Media Texts: Collected Abstracts of the International Scientific
Conference (April 27, 2023). Ternopil: V. Hnatiuk TNPU, 2023, pp. 24–26 [in Ukrainian].
11. KOVAL-FUCHILO, Irina. Farewells to the Army in the Kherson Region. In: Ivica TODOROVIĆ,
Gordana BLAGOJEVIĆ, eds. Spiritual Culture and Religiosity Then and Now Differ in Various Contexts and
Traditions. Belgrade, 2012, pp. 141–156 [in Russian].
12. KOROLENKO, Prokopy. Black Sea Spells. Collection of the Kharkiv Historical and Philological Society,
1892, vol. 4, pp. 274–282 [in Russian].
144
13. KOSTOMAROV, Nikolai. On the Historical Significance of Russian Folk Poetry. In: Iryna BETKO,
A. POLOTAI, eds. Kostomarov M. Slavic Mythology. Prefaced by Mykhailo YATSENKO. Kyiv: Lybid, 1994,
pp. 44–200 [in Russian].
14. KRASYKOV, Mykhailo. War: Actualization of Folklore Consciousness (After the Materials of 2022–
2023). Traditional Culture in the Conditions of Globalization: New Vectors of Development. Materials of the
Theoretical and Practical Conference (June 29–30, 2023). Kharkiv: Publisher O. A. Miroshnychenko, 2023,
pp. 169–177 [in Ukrainian].
15. KRASYKOV, Mykhailo. Military Farewells in the Ukrainian Tradition of the Mid to Late 20th Century
(After the Field Materials). Zaporizhzhia Historical Review, 2022, iss. 6 (58), pp. 254–269 [online]. Available
from: https://istznu.org/index.php/journal/article/view/2416/2237 [in Ukrainian]. DOI : https://doi.
org/10.26661/zhv-2022-6-58-25.
16. KUZMENKO, Oksana. Dramatic Human Existence in Ukrainian Folklore: Conceptual Forms of
Expression (Period of the First and Second World Wars): A Monograph. Lviv, 2018, 728 pp. [in Ukrainian].
17. KUZMENKO, Oksana. When Tradition Matters: Prophetic Dreams about the Russian War against
Ukraine in the Context of Ukrainian Folk Culture. The Ethnology Notebooks, 2023, iss. 5, pp. 1271–1283 [in
Ukrainian]. DOI : https://doi.org/10.15407/nz2023.05.1271.
18. KUZMENKO, Oksana. Dream – “before the War», War – “Like a Dream»: Dream World in Women’s
Autonarratives. Narratives of War in Folklore, Literary and Media Texts: Collection of Abstracts of the
International Scientific Conference (April 27, 2023). Ternopil, 2023, pp. 30–34 [in Ukrainian].
19. KUZMENKO, Oksana. How Has Folk Art Reacted to the Russian-Ukrainian War or Why “The
Orc is Looking at the Hague”? In: Valerii SMOLII, ed.-in-chief. Hennadii BORIAK, Oleksii YAS, Svitlana
BALASHCHUK, compilers. BREAKING: Russia’s War against Ukraine in the Layers of Time and Spaces of the
Past. Dialogues with Historians. Book 3. NAS of Ukraine. Institute of History of Ukraine. Kyiv: Institute of
History of Ukraine, 2023, pp. 597–603 [in Ukrainian].
20. LYTVYNCHUK, Nataliia. About the Witches of Konotop, NATO, Sumy Oblast, and Yushchenko’s
Biological Weapons: The Context and Meanings of Military Memes about the Northern Outpost of Ukraine.
In: Svitlana MAKHOVSKA, ed., compiler. War, Science and Emotions: (Not)New Concepts and Approaches.
Collection of Materials of the Round Table (Chernihiv, February 21–22, 2023). Kyiv: Yurko Lyubchenko LLC,
2023, pp. 96–101 [in Ukrainian].
21. MILORADOVICH, Vasily. Recruit’s Parting and Recruit Songs in Lubny District of Poltava Province.
The Kyivan Past, 1897, no. 7, pp. 80–95 [in Russian].
22. PRAVDIUK, Oleksandr. Songs about Recruitment and Soldiering. In: A. IOANIDI, Oleksandr
PRAVDIUK, compilers; Oleksii DEI, editorial board’s chairperson. Recruit and Soldier Songs. Kyiv: Scientific
Thought, 1974, pp. 9–43 [in Ukrainian].
23. SEMENTOVSKY, Nikolai. Ukraine, Zaporohye and Don Antiquity. Kiev, 1846, 64 pp. [in Russian].
24. Ukrainian People’s Dumas. Volume 2 of the Corpus. Texts no. 14–33 and prefaced by Kateryna
HRUSHEVSKA. Kharkiv; Kyiv: Proletar, 1931, 304 pp. [in Ukrainian].
25. Ukrainian People’s Dumas. Volume 1 of the Corpus. Texts №1–13 and prefaced by Kateryna
HRUSHEVSKA. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1927, pp. 69–78 [in Ukrainian].
26. SHEVCHUK, Tetiana. From Folkloristic Hermeneutics of Dreams: Prophetic Dreams about War.
Mythology and Folklore, 2016, no. 1–2, pp. 27–38 [in Ukrainian].
27. YAVORNYTSKYI, Dmytro. From the “History of the Zaporozhzhian Cossacks”. Zaporozhzhians: To
the history of Cossack Culture. Kyiv: Art, 1993, pp. 168–214 [in Ukrainian].
Надійшло / Received 07.09.2023
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 14.12.2023
|