Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей)
Український народ завжди характеризувався підприємливістю та ініціативністю. Проте запроваджена в СРСР радянською комуністичною владою колгоспна система завдала працьовитому українському селянству страшного удару, від якого воно стало оговтуватися лише тепер. Після відновлення Україною незалежності...
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2023
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209108 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 82–92. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-209108 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2091082025-11-14T01:18:43Z Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) Adaptation of a Central Ukrainian Village to the Post-Soviet Reality (Exemplified by the Villages of Dmytrivka and Potaptsi in Kyiv and Cherkasy Regions) Балушок, В. Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Український народ завжди характеризувався підприємливістю та ініціативністю. Проте запроваджена в СРСР радянською комуністичною владою колгоспна система завдала працьовитому українському селянству страшного удару, від якого воно стало оговтуватися лише тепер. Після відновлення Україною незалежності дуже довго традиційна підприємливість та ініціативність мешканців українських сіл не проявлялася: у 1990‑х завмер, не відродившись, фермерський рух, селяни продовжували чіплятися за вже фактично мертві колгоспи та радгоспи. І ось на другому десятку модерної незалежності ситуація неочікувано (проте чим далі, тим швидше) стала докорінно змінюватися. У статті, написаній на зібраному в 2022–2023 роках польовому матеріалі та проаналізованому відповідно до настанов неоеволюціоністів (Маршал Салінс, Сергій Арутюнов та ін.) стосовно адаптивності культури, розглянуто два випадки принаймні початку відродження українського села. Це здійснено на прикладі великого прикиївського с. Дмитрівка й віддаленого на 100 км невеликого с. Потапці на Черкащині. Навіть ці два випадки демонструють, що село справді оговтується від радянщини, з її руйнівною колгоспною системою. Ініціативне та працьовите українське селянство, з його підприємливістю, відроджується. Навіть війна, розпочата російськими нащадками творців колгоспно-радянської системи, не може зупинити цього процесу. The Ukrainians have always been distinguished by an active social position and initiative. But the collective farming network (kolhosps) imposed by the USSR communist authorities has brought the hardworking Ukrainians into heavy distress. Country people have recovered from it until recently. After Ukraine was announced as an independent state, it took a long time for the villagers to release their typical traits of having an active social position and taking the initiative. Thus, in the 1990s, the so-called farmers’ movement abated, and country people stuck habitually to the almost disabled collective and state farms (kolhosps and radhosps). Finally, in the second decade of modern independence, the situation has started changing fundamentally at a rapid pace. This article is based on the field material collected in 2022–2023 and analyzed according to the guidelines of the neoevolutionists (Marshal Salins, Serhii Arutiunov, etc.) regarding the adaptability of culture. Two cases of at least the Ukrainian village beginning to revive are considered. These are the large village of Dmytrivka (not far from Kyiv) and the small village of Potaptsi (100 km away in the Cherkasy region). Even these two examples illustrate a real recovery of the Ukrainian village from the Soviet regime, with its destructive collective farming network. The initiative and hardworking Ukrainian peasantry, having an active social position, is being revived. Even the war started by the Russian descendants of the creators of the Soviet collective farming network cannot hinder the process. 2023 Article Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 82–92. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209108 349.422.23:635.017](477.41):338.43.02:316.334.55](477.46) https://doi.org/10.15407/mue2023.22.082 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір |
| spellingShingle |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір Балушок, В. Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) Матеріали до української етнології |
| description |
Український народ завжди характеризувався підприємливістю та ініціативністю. Проте запроваджена в СРСР радянською комуністичною владою колгоспна система завдала працьовитому українському селянству страшного удару, від якого воно стало оговтуватися лише тепер. Після відновлення Україною незалежності дуже довго традиційна підприємливість та ініціативність мешканців українських сіл не проявлялася: у 1990‑х завмер, не відродившись, фермерський рух, селяни продовжували чіплятися за вже фактично мертві колгоспи та радгоспи. І ось на другому десятку модерної незалежності ситуація неочікувано (проте чим далі, тим швидше) стала докорінно змінюватися. У статті, написаній на зібраному в 2022–2023 роках польовому матеріалі та проаналізованому відповідно до настанов неоеволюціоністів (Маршал Салінс, Сергій Арутюнов та ін.) стосовно адаптивності культури, розглянуто два випадки принаймні початку відродження українського села. Це здійснено на прикладі великого прикиївського с. Дмитрівка й віддаленого на 100 км невеликого с. Потапці на Черкащині. Навіть ці два випадки демонструють, що село справді оговтується від радянщини, з її руйнівною колгоспною системою. Ініціативне та працьовите українське селянство, з його підприємливістю, відроджується. Навіть війна, розпочата російськими нащадками творців колгоспно-радянської системи, не може зупинити цього процесу. |
| format |
Article |
| author |
Балушок, В. |
| author_facet |
Балушок, В. |
| author_sort |
Балушок, В. |
| title |
Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) |
| title_short |
Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) |
| title_full |
Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) |
| title_fullStr |
Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) |
| title_full_unstemmed |
Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) |
| title_sort |
адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл дмитрівка та потапці київської і черкаської областей) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Соціокультурні реалії: історія, сучасний вимір |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209108 |
| citation_txt |
Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей) / В. Балушок // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 82–92. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT balušokv adaptacíâcentralʹnoukraínsʹkogoseladopostradânsʹkihumovnaprikladísíldmitrívkatapotapcíkiívsʹkoííčerkasʹkoíoblastej AT balušokv adaptationofacentralukrainianvillagetothepostsovietrealityexemplifiedbythevillagesofdmytrivkaandpotaptsiinkyivandcherkasyregions |
| first_indexed |
2025-11-14T02:15:32Z |
| last_indexed |
2025-11-15T02:06:14Z |
| _version_ |
1848820235884298240 |
| fulltext |
82
УДК 349.422.23:635.017](477.41):338.43.02:316.334.55](477.46)
DOI https://doi.org/10.15407/mue2023.22.082
А ДАПТАЦІ Я ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКОГО СЕЛА
ДО ПОСТРА Д ЯНСЬКИ Х УМОВ
(на прикладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської
і Черкаської областей)
Анотація / Abstract
Український народ завжди характеризувався підприємливістю та ініціативністю. Проте за-
проваджена в СРСР радянською комуністичною владою колгоспна система завдала працьовито-
му українському селянству страшного удару, від якого воно стало оговтуватися лише тепер. Піс-
ля відновлення Україною незалежності дуже довго традиційна підприємливість та ініціативність
мешканців українських сіл не проявлялася: у 1990-х завмер, не відродившись, фермерський рух,
селяни продовжували чіплятися за вже фактично мертві колгоспи та радгоспи. І ось на другому
десятку модерної незалежності ситуація неочікувано (проте чим далі, тим швидше) стала доко-
рінно змінюватися.
У статті, написаній на зібраному в 2022–2023 роках польовому матеріалі та проаналізова-
ному відповідно до настанов неоеволюціоністів (Маршал Салінс, Сергій Арутюнов та ін.) сто-
совно адаптивності культури, розглянуто два випадки принаймні початку відродження укра-
їнського села. Це здійснено на прикладі великого прикиївського с. Дмитрівка й віддаленого
на 100 км невеликого с. Потапці на Черкащині. Навіть ці два випадки демонструють, що село
справді оговтується від радянщини, з її руйнівною колгоспною системою. У першому випадку
(с. Дмитрівка) ми бачимо перетворення села на фактично прикиївське містечко, хоч і без від-
повідного статусу. Мешканці практично перестали займатися селянською працею, будучи зай-
нятими на підприємствах, у малому бізнесі та в установах Києва й с. Дмитрівка. Лише частина
з них мають невеликі городи та присадибне господарство, тому селянами їх уже назвати не
можна. У випадку з Потапцями село повністю зберігається як таке. Земельні паї жителі здають
в оренду двом фермерам, а також обробляють великі городи й ведуть доволі значне присадибне
Бібліографічний опис:
Балушок, В. (2023) Адаптація центральноукраїнського села до пострадянських умов (на при-
кладі сіл Дмитрівка та Потапці Київської і Черкаської областей). Матеріали до української
етнології, 22 (25), 82–92.
Balushok, V. (2023) Adaptation of a Central Ukrainian Village to the Post-Soviet Reality
(Exemplified by the Villages of Dmytrivka and Potaptsi in Kyiv and Cherkasy Regions). Materials
to Ukrainian Ethnology, 22 (25), 82–92.
БАЛУШОК ВАСИЛЬ
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етноло-
гічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України (Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1362-8270
BALUSHOK VASYL
a Ph.D. in History, a senior research fellow at the Ukrainian Ethnological Center Department of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences
of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1362-8270
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
83
господарство. Корів уже майже не тримають, віддаючи перевагу домашній птиці, кролівництву
та бджільництву. На випуску молочної продукції спеціалізуються два фермерські господарства
в сусідніх селах – Пії і Черниші. У Дмитрівці ж, що є центром ОТГ, завдяки сільському голові
Тарасові Дідичу, вдалося зберегти, реформувати й розвинути більшість служб та інституцій,
що діяли ще з радянських часів (школа, Будинок культури, медичний заклад тощо). Прак-
тично нічого з цього не вціліло в Потапцях. Незважаючи на це, село відроджується, у ньому
відновлюються, хоч уже й на новій основі, споконвічні українські сільські практики (сільське
присадибне господарство, бджільництво, риборозведення, зрештою, фермерство та ін.). Цьо-
му сприяє загальний підйом життєвого рівня населення в країні й поширення різноманітної
господарської та побутової техніки, автотранспорту, інформаційних технологій. У село повер-
таються мешканці. Це насамперед вихідці з нього, що залишають дорослим дітям у Києві та
Черкасах квартири й перебираються в Потапці. За ними тягнуться також їхні родичі, часто й
діти. Навіть війна, розпочата російськими нащадками творців колгоспно-радянської системи,
не може зупинити цього процесу. Ініціативне та працьовите українське селянство, з його під-
приємливістю, відроджується.
Ключові слова: село, селяни, присадибне господарство, городи, бізнес, фермерство.
The Ukrainians have always been distinguished by an active social position and initiative. But
the collective farming network (kolhosps) imposed by the USSR communist authorities have brought
the hardworking Ukrainians into a heavy distress. Country people have recovered from it until
recently. After Ukraine has been announced an independent state it takes a long time for the villagers
to release their typical traits of having an active social position and taking an initiative. Thus, in
1990s the so-called farmers’ movement has abated and country people stuck habitually to the almost
disabled collective and state farms (kolhosps and radhosps). Finally, in the second decade of modern
independence, suddenly the situation has started changing fundamentally in a rapid pace.
This article is based on the field material collected in 2022–2023 and analyzed according to the
guidelines of the neoevolutionists (Marshal Salins, Serhii Arutiunov, etc.) regarding the adaptability
of culture. Two cases of at least the Ukrainian village beginning to revive are considerd. These are
the large village of Dmytrivka (not far from Kyiv) and the small village of Potaptsi (100 km far
in Cherkasy region). Even these two examples illustrate a real recovery of the Ukrainian village
from the Soviet regime, with its destructive collective farming network. Thus, in the first case (the
village of Dmytrivka) transformation of the village into a province in Kyiv region, albeit without the
corresponding status is described. The residents have been no longer involved into an agricultural
activity, instead they are employed at enterprises, small businesses and institutions in Kyiv and
Dmytrivka. Only some of them have small vegetable gardens and homestead lands, so no one can
call them peasants. In case of Potaptsi, here the concept of village is preserved completely as it is.
The residents lease their plots of land to the two farmers, as well as cultivate large vegetable gardens
and run fairly large homesteads. Country people no longer keep cows, instead they prioritize poultry
and bee keeping and rabbit breeding. Two farms in the neighboring villages of Pii and Chernyshi are
specialized in the production of dairy goods. In Dmytrivka, which is the center of the amalgamated
territorial community, the village head Taras Didych, has taken a great effort to preserve, reform and
develop most of the services and institutions that have been operating since the Soviet times (school,
House of Culture, medical institution, etc.). Unfortunately, all the issues haven’t survived in the
village of Potaptsi practically. However, despite this fact, the village is reviving, albeit on modern
grounds, people revive ancient Ukrainian country practices, such as rural homesteading, beekeeping,
fish farming, as well as farming at least. It is facilitated by the general rise of living standards in the
state, the availability of various farming and household appliances, motor vehicles, and information
technologies. The residents are coming back to the village, first of all, those who were born there.
They leave apartments for their grown up children in Kyiv and Cherkasy and move to Potaptsi.
Their relatives, as well as their children, often follow them. Even the war started by the Russian
descendants of the creators of the Soviet collective farming network cannot hinder the process. The
initiative and hardworking Ukrainian peasantry having an active social position is being revived.
Keywords: village, peasantry, homesteading, vegetable gardens, business, farming.
Український народ завжди характе-
ризувався підприємливістю та ініціатив-
ністю. Наприклад, значні територіальні
простори були освоєні українцями пере-
важно в ході народної колонізації (окрім,
скажімо, організованого російською вла-
дою переселення Чорноморського козаць-
кого війська на Кубань). Саме цим укра-
їнська сільська колонізація відрізнялася
від пере важно керованої з москви росій-
84
ської колонізації. Разом з тим у часи іс-
нування СРСР ініціативність українців
зазнала потужного удару та нищівного
впливу радянської системи. Батьки авто-
ра цих рядків, 1916-го і 1919 років наро-
дження, будучи вихідцями із села (мати
з козацької родини с. Ждани на Пол-
тавщині, батько із сім’ї заможного селя-
нина с. Кошів, що на межі Київської та
Вінницької обл.), ще пам’ятали докол-
госпні порядки. Отримавши вищу сіль-
ськогосподарську освіту та працюючи в
мережі приміських радгоспів, вони мали
нагоду дещо збоку спостерігати колгоспну
систему й аналізувати її. І ось головною
проблемою, яку постійно обговорювали
батьки, було, коли саме й чому наш пра-
цьовитий сільський люд перетворився на
«ледацюг, злодюг і п’яницюг»? І батьки,
зрештою, доходили висновку, що рубіко-
ном тут був 1933 рік, з його страшним
Голодомором. Ця катастрофа, спільно із
супровідною так званою колективізацією,
справді завдала тоді працьовитому україн-
ському селянству страшного удару, від
якого воно стало оговтуватися лише нині.
Після відновлення Україною незалеж-
ності дуже довго традиційна підприємли-
вість та ініціативність мешканців укра-
їнських сіл абсолютно не проявлялася:
у 1990-х завмер, не відродившись, фер-
мерський рух, селяни з усієї сили трима-
лися за вже фактично мертві колгоспи та
радгоспи. Серед сільських підприємців
довго переважали різні пройдисвіти або ж
вихідці з азійсько-кавказьких країн. Зда-
валося б, працьовите українське село по-
мерло остаточно. І ось на другому десятку
модерної незалежності ситуація неочіку-
вано (проте чим далі, тим швидше) стала
докорінно змінюватися. Пропоную деякі
власні спостереження із цього приводу,
зроблені в селах Дмитрівка Бучанського
району на Київщині та Потапці колиш-
нього Канівського, а нині Черкаського
району Черкаської області. Це дещо до-
повнений відомостями з інтернету (фак-
тично польовий) матеріал, зібраний авто-
ром цих рядків у другому з названих сіл,
і його сестрою, колишньою вчителькою,
а нині пенсіонеркою – Пашкевич Вален-
тиною Григорівною в першому з названих
сіл у 2022–2023 роках методом включено-
го спостереження. Його упорядкування та
аналіз проведені відповідно до методоло-
гічних настанов неоеволюціоністів (Мар-
шала Салінса, Сергія Арутюнова та ін.),
положення яких присвячені адаптивно-
му значенню культури, важливій ролі її
полі морфізму, а також адаптації людей до
умов, що змінюються [1; 10]. А ще треба
зазначити, що це дослідження здійснено
на мікроісторичному рівні повсякдення
нинішнього тилового центральноукраїн-
ського села, віддаленого від безпосеред-
нього театру бойових дій. Історіографіч-
ні, методологічні, джерелознавчі аспекти
історії повсякдення висвітлені у працях
Вік тора Горобця та Ольги Коляструк
[див., напр.: 4; 6], які теж, таким чином,
служать методологічною опорою нашої
розвідки. З’явилися й публікації етноло-
гів, присвячені аналізові сучасного укра-
їнського села, що розкривають не лише
його недавній занепад (що місцями три-
ває), а й відродження на новій, уже не
згубній колгоспній, основі, а також адап-
тацію до, знову ж таки, нових умов воєн-
ного часу [5].
Згадані села дуже різняться між со-
бою: Дмитрівка – великий населений
пункт, центр об’єднаної територіальної
громади, що сьогодні включає 14 сіл та
розташоване поряд із Києвом, на Жито-
мирській трасі. Потапці – село в цілому
невелике, знаходиться за 100 км від Киє-
ва, дещо збоку від траси місцевого значен-
ня Київ – Канів. Місця розташування сіл
визначили заняття жителів, забудову, особ-
ливості побуту, збереженість традиційних
громадських структур. Водночас є ще
один чинник, що дуже вплинув на життя
та його внутрішні порядки в названих на-
селених пунктах, а також на відродження
їх як українських сіл. Якщо Потапці в
ході кризи 1990-х нічим не відрізнялися
від переважної більшості інших сіл, що
занепадали, то цього не сталося з Дми-
трівкою. У Потапцях за роки кризи колап-
сувало господарство, зник колгосп, навіть
будучи перетвореним на радгосп, а люди
в 1990-х – на початку 2000-х стали ще
активніше виїжджати до міст, закрилася
школа, перестав функціонувати Будинок
культури. І лише з настанням 2010-х ро-
ків, з переборенням Україною загальної
кризи, занепад уповільнився і, зрештою,
припинився. До села стали повертатися
з міст жителі, переважно старшого поко-
ління, які лишали в Києві та Черкасах
житло дітям. Цьому сприяв поступовий
ріст рівня життя в країні, що уможливи-
85
ло придбання ними автомобілів та приче-
пів до них, а також відбудову покинутих
будинків і придбання побутової й малої
господарської техніки. Головні вулиці
села заасфальтували. З’явилося багато
необхідної в господарствах сільськогоспо-
дарської техніки, яка стала доступною
для роботи в господарстві (мінітрактори,
мотоблоки, різні невеликі розпашники,
картоплекопалки, бензокосилки, пристрої
для корчування дерев та розколювання
сучків, пилки-болгарки тощо).
Еволюція Дмитрівки пішла іншим
шляхом. У радянські часи в селі розта-
шовувалося дослідно-виробниче госпо-
дарство Інституту садівництва Академії
аграрних наук. За допомогою різних ма-
ніпуляцій, у яких було задіяне постра-
дянське керівництво різного рівня, землі
господарства були виведені із сільсько-
господарського використання та частково
розпайовані між працівниками, а част-
ково поділені на окремі ділянки й роз-
продані. Сади та ягідники вирубали й
викорчували. Земельні паї наділяли неве-
ликі – не більше 15 соток. Частину з них
нині займають городи, а частина пустує,
продавати ці землі дмитрівці не поспіша-
ють, можливо, чекають, щоб запрацював
ринок землі. Городи та присадибні ді-
лянка в більшості жителів значно менші,
ніж у Потапцях. З роботою люди посту-
пово переорієнтувалися на Київ, і селяни
фактично перетворилися на робітників та
службовці. Адже «селянин» – це той, хто,
працюючи на землі, вирощує сільськогос-
подарську продукцію і має це за основне
заняття [7]. З часом кількість мешканців
села стала зростати, цілий мікрорайон за-
будували багатоповерхівками, вулиці за-
асфальтували. Транспортне сполучення
з Києвом та нинішнім райцентром Бу-
чею оптимізувалося, адже, крім власного
транспорту, з’явилася необхідна кількість
маршруток. Село перетворилося фактич-
но на прикиївське містечко без офіційного
статусу. Сюди ж перебазувалося й багато
орієнтованих на Київ підприємств. Разом
з тим Дмитрівка утримала багато ознак
сільського населеного пункту. Зокрема,
тут вдалося зберегти більшість служб та
інституцій, що діяли ще з радянських
часів. І це не лише «Укрпошта» (до якої
додалася «Нова пошта») та середня шко-
ла, з хорошим рівнем викладання, і дитя-
чий садок. Річ у тім, що на чолі громади
1994 року опинився Тарас Тарасович Ді-
дич [див.: 2], сільський голова, що нази-
вається, «від Бога». Цей виходець з Івано-
Франківщини, тобто з Галичини, яка не
зазнала такого тривалого пресингу ра-
дянської системи, як Східна Україна, не
лише на практиці втілив у життя лозунг
«Схід і Захід разом», а й зумів зберегти
структуру відповідних сільських служб
та інституцій, організувавши й уможли-
вивши їхнє реформування в нових умо-
вах. Цим, до речі, він здобув величезний
авторитет серед дмитрівців, який йому
знадобився в часи московської навали та
після вигнання окупантів. Тарасові Та-
расовичу вдалося завоювати авторитет і
серед недавніх переселенців до Дмитрів-
ки: адже прикиївське розташування спри-
чинило міграцію до села людей з різних
регіонів України, серед яких чимало за-
можних, котрі на перших порах усіляко
демонстрували власну оригінальність та
непідконтрольність кому б то не було.
Саме завдяки всьому цьому, а також ді-
яльності пана Дідича, Дмитрівська тери-
торіальна громада, що включала спочатку
лише чотири села – окрім Дмитрівки, ще
й Стоянку, Капітанівку та Милу, вирос-
ла сьогодні до 14 сіл. Згуртувати старо-
жилів і новоприбульців у міцну громаду
вимагало від згаданого Тараса Тарасовича
(у його родині ім’я Тарас передається з
покоління в покоління) значних зусиль.
Але сьогодні, особливо після того, як він,
десь переховуючись та з’являючись у по-
трібні моменти, уміло керував підлеглими
селами під час недовгої, але руйнівної ро-
сійської окупації, пана Дідича, зокрема й
під час періодичних зборів та обговорень
різних питань, підтримують практично
всі жителі ОТГ.
Перш ніж вести мову про економіку
тощо, зазначимо, що в селі збереглися
заклади, які забезпечують комфортність
життя, і які у більшості українських сіл у
пострадянський період зазнали руйнівно-
го занепаду. Це й мало наслідком ситуа-
цію, коли центр ОТГ опинився в Дмитрів-
ці, що багато людей прагнуть поселитися
саме тут. Так от, ще з радянських часів,
завдяки організованому сільрадою фінан-
суванню та перетворенню на комунальний
заклад, тут успішно діє Будинок культу-
ри. Фінансуванню сприяють різноманітні
підприємства, що знаходяться в Дмитрів-
ці, а Т. Дідич усіляко залучає і державні
86
програми, і гроші різних фондів та гран-
ти. Також завдяки підприємливому ке-
рівникові, Дмитрівська ОТГ має зв’язки
з різними німецькими, польськими, шот-
ландськими тощо організаціями та струк-
турами. Так, у жовтні 2023 року Дмитрів-
ку відвідала делегація американського
м. Чамблі зі штату Джорджія на чолі з
мером Браяном Моком задля розвитку
співпраці [3]. У Будинку культури працю-
ють театральна школа «Територія творен-
ня Creator. Kids»; колектив української
пісні «Калинове намисто»; Зразковий
хореографічний ансамбль «Любисток».
Є тут різні гуртки: кілька танцювальних,
відповідно до віку учасників; образотвор-
чий; фітнесу; бібліотека тощо [3]. Але чи
не найбільше гуртків спортивних. Узага-
лі ж, у Дмитрівці, крім секцій волейбо-
лу, баскетболу, східних бойових мистецтв
(дзюдо та ін.), діє кілька футбольних ко-
манд, включно зі шкільною. Є два добре
облаштовані стадіони. На одному з них
постійно проходять змагання, у тому чис-
лі за участю приїжджих команд. А інший
стадіон, зі штучним поливом трави, слу-
жить лише дмитрівцям.
Є в селі й ветеринарний центр для до-
машніх улюбленців (котів, собак, мор-
ських свинок та ін.), з відповідним ма-
газином. А турбота про тих, кого ми,
кажучи словами А. де Сент-Екзюпері,
приручили, – це вже показник рівня циві-
лізованості жителів. Але головне – Тарас
Дідич також подбав, щоб у селі зберігся
фельдшерсько-акушерський пункт, який
виріс у ціле комунальне некомерційне
підприємство «Дмитрівський медичний
центр сімейної медицини» з амбулато-
рією. З Києва, завдяки територіальній
близькості, приїжджають запрошені на
роботу лікарі. Працюють у селі також
пожежна частина; ТОВ «Управляюча
компанія Дмитроград», що опікується
житлово-комунальними послугами; «Водо -
канал»; «філія «Ощадбанку». Т. Дідич
спеціально подбав, що двічі на тиждень
до села приїжджають працівники Пенсій-
ного фонду України.
Має Дмитрівка дві православні церк-
ви, обидві нині належать до ПЦУ. При
цьому одна під тиском дмитрівців пере-
йшла до ПЦУ 2022 року.
Регулярно в селі проходять великі ба-
зари, куди приїжджають продавці та по-
купці як з навколишніх сіл, так і здале-
ку. Зокрема, товари привозять не лише із
сусіднього Макарова та ближніх сіл, а й
з Коростишева, Брусилова та інших міст
і сіл Житомирщини. У Дмитрівці, не-
зважаючи на близькість Києва, є кілька
промтоварних і продуктових магазинів.
Наприклад, постійно діє магазин «Бруси-
лівські ковбаси», із недалекого села Бу-
зової фермерське господарство регулярно
доставляє молочну продукцію.
У Дмитрівці діє багато підприємств:
«Віннер», який співпрацює з промислови-
ми фірмами ФРН та спеціалізується на ре-
монті електроніки; «Акутрон», пов’язаний
із підприємством з виробництва кабелів;
пилорама. Працюють дещо менші підпри-
ємства, що випікають печиво та булочки,
є фірма з виготовлення морозива. Діє та-
кож собачий розплідник, зі спеціальним
готелем для собак; ТОВ «Снайпер» – за-
клад, що організовує різні спортивні зма-
гання, включно із собачими, при якому
є готель, ресторан. У Дмитрівці розташо-
вані склади, куди везуть сільськогоспо-
дарські продукти, а також товари для су-
сіднього Києва. Є фармацевтичні склади.
Автотранспорт обслуговує дві СТО.
Крім того, що більшість дмитрівців
працює на підприємствах та в установах
Києва й села, люди мають присадибні
господарства, а частина тих, хто мешкає
в багатоповерхівках, теж обробляє отри-
мані земельні паї. У сусідньому с. Дми-
трівка-2, яке місцеві здавна звуть Кубою,
люди тримають корів, молоко яких збува-
ють дмитрівцям. До речі, у радянські часи
на Кубі була доволі велика свиноферма,
потім там організувалося підприємство з
вирощування печериць. Але нині вони не
функціонують. На присадибних ділянках
та городах дмитрівці вирощують городи-
ну, а в садках – фрукти і виноград. Дехто
з мешканців, переважно літні люди, ви-
рощують то гарбузи на насіння для київ-
ських заготівельників, то часник з тією ж
метою. Заготівельники працюють на київ-
ських рестораторів та кондитерів. З почат-
ком повномасштабної війни чимало людей
стали розширювати висадку картоплі й ін-
ших овочів, щоб забезпечити родини влас-
ними продуктами. Активізацією город-
ніх робіт українці, будучи хліборобами з
діда-прадіда, звично відповіли на кризову
ситуацію війни, адаптуючись до її умов.
У селі розгорнувся розвинутий во-
лонтерський рух, базою для якого є під-
87
приємства малого та середнього бізнесу,
а участь беруть більшість мешканців.
Кілька волонтерських груп організовують
дмитрівців для виготовлення «кікімор»,
маскувальних сіток, збору різних речей
на потреби ЗСУ, таких як баночки для
окопних свічок, предмети гігієни тощо.
Наприклад, спочатку активісти збирали
старі простирадла, які йшли на виготов-
лення «кікімор». Зараз на гроші мецена-
тів-бізнесменів купують великі бобіни бі-
лої тканини, чоловіки та молодші жінки
цю тканину ріжуть чи деруть на смуги з
рівними краями по боках. А старші жінки
змотують ці смужки, щоб легко було діс-
тати й чіпляти до сіток. Донати збирають
у більшості магазинів та на базарі, куди
приходить багато людей. Наприклад,
у грудні на базар привезли армійський
автомобіль, весь пошкоджений осколками
вибухів, а люди допомогли зібрати кошти
на його ремонт. І це не випадково, адже
багато чоловіків із Дмитрівки воюють на
фронті, немало є поранених, що поверну-
лися з війни, є також загиблі.
Окупація Дмитрівки тривала порівня-
но недовго, а саме в березні – квітні. Не-
зважаючи на бій, у ході якого окупантів
було винищено, село не сильно постраж-
дало. Іншим селам ОТГ пощастило мен-
ше, і вони зазнали більших руйнувань.
Особливо не поталанило сусідній Милій,
де засіли були кадирівці. І все ж таки в
Дмитрівці теж чимало будинків, найбіль-
ше в приватному секторі, зазнали руйну-
вань, майже всі вікна в уцілілих будівлях
теж розбилися від вибухів, адже жорсто-
кий бій ішов просто на вулицях. Згорів
один із великих фармацевтичних складів,
від ветеринарної лікарні для великих тва-
рин теж залишилися лише руїни, бомба
влучила в конюшню, де тримали коней,
яких використовували для терапії дітей-
інвалідів. Але дмитрівці відразу ж після
вигнання окупантів узялися за відбудову.
Сільрада, очолювана Т. Дідичем (з до-
помогою державної програми), діяльно
цьому сприяє. Спеціальна комісія взяла
на облік руйнування, а військові провели
необхідні саперно-розмінувальні роботи.
Людям вставили вікна, спалену російську
бронетехніку відбуксирували в кінець
села, відразу ж стали відбудовували зруй-
новані житла. За спеціальною програмою
та із зарубіжною допомогою будують жит-
ла тим, хто їх потребує. Почали з будинку
для родини Валерія Рисінського – першо-
го дмитрівця, що загинув у бою з окупан-
тами. Дмитрівці й самі, не чекаючи на ре-
монтників, узялися відбудовувати садиби;
а сільрада дбає про компенсації. Зараз
відбудовують вигорілі від влучань сна-
рядів квартири в багатоповерхівках, що
в цілому менше постраждали, ніж при-
ватний сектор. Але квартири Ольбишев-
ських, Сподіних, Симоненків та деяких
інших сімей перетворилися на попіл.
З’явилося в Дмитрівці й багато пере-
селенців зі Сходу та Півдня. Окрім тих,
хто приїхав до родичів, у селі поселилися
200 родин переселенців з районів бойових
дій у кварталі, де для них з допомогою
поляків зведені спеціальні будиночки.
Особливо багато відбудовчих робіт
припадає на сусідні села. Адже в Ми-
лій, що тягнеться безпосередньо вздовж
Жито мирської траси, практично всі бу-
дівлі по обидва боки вулиці були спалені
та зруйновані. Тут лютували й мародери-
ли кадирівці, від рук яких загинуло бага-
то мешканців. У Милій відбудовують як
житла, так і інші будівлі (вже відновили
мегамаркет, магазин «Фора» та ін.). Не
поталанило й селу Петрушки, через яке
йде дорога на Ясногородку. Від окупантів
люди втікали, куди могли, колишня уче-
ниця сестри автора цих рядків Наталія
Кухельник розповідала, як із сім’єю до-
сить тривалий час жила в погребі.
До Канівщини ж, як відомо, росіяни
не добралися. Тому с. Потапці Бобриць-
кої ОТГ окупаційне лихо обминуло сто-
роною. Перебудова господарства, суспіль-
них порядків і способу життя тут пішла
зовсім іншим шляхом, ніж у Дмитрівці.
З одного боку, цей населений пункт за-
лишився повністю сільським, у тому чис-
лі за заняттями жителів. Але, з другого
боку, майже всі структури радянського
села загинули. Водночас господарство
селян стало розвиватися інакше. До Ка-
нева від села по трасі відстань 24 км, до
Ржищева – 27 км, а до Києва, якщо їхати
через останній, – 103 км. Село розкида-
не на значній площі, місцевість дуже по-
різана ярами, між якими багато горбів.
Схили ярів засаджені лісом; через село
протікає річечка, яку, як багато де по
Україні, називають Фоса, у селі – у цен-
трі та на околицях – чотири чи й п’ять
(залежно від того, як рахувати) ставків.
Забудова нерегулярна, у ряді кутків та
88
в центрі, де рівніше, двори й житла ви-
шикувані вулицями, а далі групи дворів
дуже розкидані по місцевості. Вулиці
переважно покручені поміж ярами,
водно час три головні з них заасфальто-
вані. Відстані між житлами, а також до
медпункту, магазину та колишньої сіль-
ради переважно великі. Значний простір
люди долають не лише по дорогах, а й
прокладеними напряму через береги, яри
і горби стежками. Дуже допомагає сучас-
ний зв’язок; існує сільська вайбер-гру-
па, у якій передаються сільські новини,
необхідні оголошення та повідомлення.
Це, разом зі значною кількістю приват-
них автомобілів, мінітракторів, мотобло-
ків та іншої техніки, не кажучи вже про
велосипеди, дуже полегшує життя в селі.
Ними, а особливо автомобілями, по селу
возять різні вантажі, а хто не має авто-
мобіля, то наймає, переважно за послуги,
сусіда з машиною або підгадує, коли той
буде везти щось своє. Розраховуються
традиційно – як грошима, так і, мабуть,
ще більше, взаємними послугами.
Повернення колишніх вихідців із села
простежується вже понад десять років.
Нині поверненців стало більше, особливо
відразу після вторгнення московитів. Те-
пер дехто вже повернувся назад до міста,
але, як правило, облаштувавши помеш-
кання в селі, щоб було про всяк випадок
запасне й надалі. Такі люди зазвичай ма-
ють власний транспорт. Дехто наїжджає
сезонно: у теплу пору року мешкає в селі,
а в холодну – в Києві. До таких належав,
наприклад, Дмитро Трепет 1951 року на-
родження, який працював інженером на
підприємствах Києва, а років п’ять тому
остаточно перебрався до села. Його дру-
жина Ольга, 1955 року народження, родом
із Чернігівщини, яка працювала продав-
чинею в Києві, приєдналася до чоловіка
дещо пізніше. Дмитро завів пасіку, займа-
ється полюванням, риболовлею. Нині ма-
ють господарство (город, кури, кролі, па-
сіка). Тепер залишили синові із сім’єю в
Києві квартиру й повністю переселилися
в Потапці. Напроти Трепетів приїхала в
батьківську хату Ліда Сурженко. Раніше
сюди лише навідувалася, а це приїхала
з Києва й вирішує, житиме постійно чи
наїздами. Садить город (картоплю, помі-
дори, огірки тощо). Поряд у батьківській
хаті живе Ольга Добренко – їздить то до
Києва, то в село. Город невеликий. З нею
мешкає двоюрідна сестра – Галина При-
ймак, із чоловіком. З Києва приїжджають
щороку на літо й живуть до пізньої осе-
ні. Діти підвели в хату воду, а «хлопці»
(зять та син) обіцяли поставити бойлер.
Городи садять усі, хто мешкає в селі по-
стійно й наїздами. Посадили городи та-
кож переселенці воєнного часу, що при-
були здалеку. Сусіди Трепетів – Микола і
Надія Майстренки, приблизно такого са-
мого віку, також вихідці із села, теж пере-
їхали з Києва. Мають величезну пасіку.
Микола кілька років тому привіз фаза-
нів, спочатку тримав у вольєрі, а потім
випустив, щоб полювати; вони прижилися
в тутешніх ярах. На Центральній вулиці
мешкала Раїса Несвітська («баба Райка»,
як її всі називали), історія повернення до
села родини якої є доволі цікавою. Вона
з чоловіком Олександром повернулися з
Києва ще в кінці 1990-х років, оскільки
він у столиці став пиячити. Їхні діти – дві
дочки Люба та Віра народилися й жили в
Києві. Під час відвідувань батьків Віра
в селі познайомилася з місцевим хлопцем
Володимиром Білоусом, і вони одружи-
лися. Люба вийшла заміж у Києві, має
трьох дітей. Після розлучення із чолові-
ком теж перебралася до Потапців. Її доч-
ка Катерина живе нині із сім’єю (чоловік
і двоє дітей) в Любиній хаті, має вищу
гуманітарну освіту, але працює в магази-
ні продавчинею. У Віри чоловік помер,
а син виїжджав до Києва, проте повер-
нувся, дочка мешкала в Каневі, потім по-
вернулася із сім’єю в село. Віра розводить
кіз, продає козине молоко.
Тенденція до повернення в Потапці
спостерігалася переважно серед тих, хто
мав у місті житло в комунальному секто-
рі. Ті ж, хто перебрався до райцентру –
Канева або до іншого села, такого, зокре-
ма, що ближче до Києва, і має там хороше
помешкання у приватному секторі, зде-
більшого, хоч і не завжди, до Потапців не
повертаються. Наприклад, поряд із хатою
батьків дружини автора цих рядків меш-
кали Іван та Мотря Несвітські. Раніше
хата була на дві половини, у другій її час-
тині мешкав брат пана Івана. Їхні діти
пере бралися до Канева, а один син до
села Безрадичі під Києвом. Там усі вони
мають садиби з дворами та городами.
Тому коли батьків, що жили в Потапцях,
не стало, ці вихідці із села продали бать-
ківську хату близьким сусідам.
89
З початком повномасштабних бойових
дій з’явилися переселенці зі Сходу та
Півдня. Кількість їх визначити важко,
оскільки не всі залишаються на постій-
не проживання. Поблизу двору Трепетів
стоїть хата, хазяїн якої, Володимир, по-
стійно живе із сім’єю в росії, де на Яма-
лі працював на нафтопромислах. Раніше
він часто приїжджав сам або наїжджали
члени його сім’ї. Володимирів двоюрід-
ний брат Алік, чоловік 67 років, і дру-
жина Олена (колишня вчителька молод-
ших класів) з двома внуками, опікунами
яких вони є, приїхали власною машиною
з Донбасу, з Курахового. Посадили го-
род, для чого довелося провести велику
боротьбу з бур’янами. Мають виплати як
внутрішньо переміщені особи, за опікун-
ство над двома внуками (бо син спився,
а невістка померла) також отримують
пенсії. До них приїхала мати Олени,
яка спочатку переїхала до іншої дочки
в Київ, а потім перебралася в село. Їхні
настрої: «какая разніца», хто переможе,
«ліш би нє стрєлялі». Місцевим їхні по-
ведінка і настрої не подобаються. Так,
люди з осудом розповідають, як вони
обір вали всі нічийні вишні й черешні
(яких чимало в селі), а де не діставали,
то зрізали гілки. А вранці повезли в Ка-
нів на базар продавати. Нікого з людей із
собою не взяли, хоч у селі прийнято за-
прошувати сусідів і знайомих, кому тре-
ба поїхати в місто. З місцевими людьми,
окрім сусідів Трепетів, особливо не спіл-
куються. Проте поступово обживаються
й підлаштовуються під панівні настрої
та звичаї. З’являються інші переселенці.
Наприклад, у центрі села, у хаті, де меш-
кає стара бабця, з’явилися люди, мабуть,
родичі: бачили там двох молодих жінок,
очевидно, мати й дочка. Навпроти через
дорогу великий город, який ніхто не об-
робляв, а цього року вони його обробили
та засадили.
Господарство в людей переважно се-
лянське, дехто працює в Каневі, проте
більшість господарюють на місці. Пен-
сіонери також обробляють землю і три-
мають домашню птицю, кролів та бджіл.
Земельні паї здають фермерам в орен-
ду. Причому здають і ті, хто мешкає в
Потапцях, і ті, що перебралися в місто,
але є власниками паїв. Зокрема, частина
людей здає паї фермерові Євгену Криво-
хижі із с. Піщальники, а також іншому
фермеру із с. Шандра. Ці фермери при-
силають трактори для оранки землі на
присадибних ділянках, а ще привозять
солому в тюках тим, хто потребує її в
господарстві.
На городах вирощують картоплю, ово-
чі, у тому числі для домашньої консерва-
ції. Багато людей тримають великі пасіки,
оскільки місцевість багата на різноманіт-
ні медоноси – трави та зарослі акаціями
яри. Розвинене птахівництво: у дворах
можна побачити великі зграї індиків, ку-
рей, качок, індокачок, гусей, трапляються
цесарки.
Нині, після початку масштабної війни,
спостерігається розширення городів і
збільшення посадок овочів та інших куль-
тур, особливо картоплі. Нерідко садять
для себе та для родичів, які приїжджають
і допомагають обробляти городи. Виро-
щують здебільшого звичні здавна культу-
ри, але й нововпроваджені: кукурудзу (на
корм птиці), квасолю, помідори, солодкий
перець, цибулю, часник, кабачки, капус-
ту, салат, кавуни і дині. Висаджують, з
метою збору насіння, багато гарбузів. За-
готівельники приїжджають по насіння
для кондитерської випічки і ресторанів
з Канева, Києва, Черкас. Для обробітку
землі доволі широко використовуються
мінітрактори. Ще є в декого мотоблоки,
до яких чіпляють пристрої для нарізання
рядків під картоплю, а також для її під-
гортання.
Різні господарі періодично беруть в
оренду ставки й розводять рибу. Напри-
клад, Микола Моторний тепер узяв в
оренду ставок у центрі, який дуже по-
ріс очеретом та рогозою, буде чистити.
Він уже раніше брав ставки в оренду для
рибо розведення, але захворіла на онколо-
гію дружина, і тривалий час чоловік не
міг займатися цією справою. М. Мото-
рний чи не єдиний, хто на селі тримає
корову. Натомість кози та кролі є в госпо-
дарстві багатьох.
Молочні продукти більшість людей ку-
пують у власників двох молочних ферм.
Одна розташована на околиці сусіднього
с. Пії, що лежить за 6 км, уже Київської
області, і входить до фермерського гос-
подарства ФГ Лещенко. Його організував
ще 1995 року Олексій Лещенко зі свої-
ми синами – Олександром та Сергієм.
Там реалізують молоко, сметану, кисло-
молочний сир, бринзу, а також м’ясо –
90
яловичину. Збувають у навколишніх се-
лах, а крім того, у центрі Піїв, по трасі
Київ – Канів, просто на автобусній зу-
пинці мають для цього великий ларьок.
Там зупиняються маршрутки та автомо-
білі, що їдуть на Київ, Ржищів, Канів,
і подорожні купують молочну продукцію
та м’ясо. Загалом, ферма спеціалізуєть-
ся на вирощуванні зернової продукції,
бобових та олійних культур, овочів, ба-
штанних, коренеплодів і бульбоплодів,
а також на розведенні великої рогатої ху-
доби молочних порід [8].
В іншому сусідньому с. Черниші (уже
Черкаської обл.), яке всі місцеві звуть
Чорнишами, діє фермерське господарство
«Чернишівські сири». Організувала його
жінка середніх років (від 40 до 50), на
ім’я Світлана Макаренко, яка дещо рані-
ше повернулася із сім’єю з Києва догля-
дати стару матір і залишилася. Дорослий
син живе в Києві. З нею працює дещо мо-
лодший від неї цивільний чоловік Вален-
тин. Проживають із родичами в кількох
помешканнях, але ведуть спільне госпо-
дарство. Мати Світлани родом із села
Бересняги, але жила в с. Шандра, нині
мешкає з дочкою в Чернишах. Як дочка
господарює, їй подобається. Каже: «Я тут
як у раю», маючи на увазі і господарство,
і рідних, і тутешній «мікрокарпатський»
ландшафт. Тримають дев’ять корів джер-
сейської породи, яких купили спеціаль-
но. Крім них, тримають 70 курей. Мають
автомобіль – невелику малолітражку, за
кермом чоловік. Він допомагає продава-
ти продукцію. Продають молоко, сметану,
вершки, звичайне вершкове, шоколадне,
топлене масло, тверді сири, жирний і не-
жирний домашній сир, а також яйця. Усе
якісне, попит хороший. Виготовляють
молочні напівфабрикати: млинці із си-
ром, сирники. Збувають їх у своєму селі,
оскільки вони заморожені, а пересувного
великого холодильника не мають. Також
збувають у Каневі в базарні дні, а збіль-
шення попиту привело до того, що стали
по середах також розвозити продукцію на
попереднє замовлення по ближніх селах,
таких як Потапці, Лазірці та ін. Замов-
лення та інша інформація поширюються
в місцевій вайбер-групі. В інтернеті «Чер-
нишівські сири» мають прекрасний сайт і
таку ж сторінку у фейсбуці, де регуляр-
но викладають новини, світлини та відео
свого господарства і мальовничих сіль-
ських пейзажів, діляться рецептами страв
тощо [9].
У селі є невеликий магазин
«ФОП Майстренко», що розміщуєть-
ся в приміщенні колишньої пошти. Він
з’явився років три тому. Там продають
хліб, молочні продукти, цукерки тощо.
Тримають його місцеві жителі, які орен-
дують приміщення чи викупили. Ще
років п’ять тому працював достатньо
великий магазин, де були продуктовий
і промтоварний відділи. Власник Олек-
сандр Побігай, середнього віку (40–
45 років), мешкав із сім’єю в сусідньому
с. Піщальники. Але коли дружина захво-
ріла (інсульт), довелося магазин закрити.
Проте нині, за слухами, пан Сашко узяв
в оренду чи викупив приміщення в тій
же будівлі й вирішив там відкрити в під-
валі пекарню. Взагалі ж, магазин у селі
не є проблемою, оскільки в багатьох лю-
дей є власний транспорт, і вони скупля-
ються в Каневі. Діє також «Нова пошта»,
якою доставляють багато товарів.
З прибуттям значної кількості нових
людей постала проблема палива. Ста-
ли масово запасатися дровами, адже все
більше людей планує залишатися в селі
на зиму. До речі, газ у село не підведений,
топлять у плитах, печах та грубках дро-
вами, а балонний газ для кухонь приво-
зять із Канева. Привезенням дров сьогод-
ні займаються люди, у яких є транспорт,
зокрема чоловік продавчині з магазину
Сергій Майстренко. Дрова можна купи-
ти кругляки і вже колоті. Лісів поблизу
немає, тому їх привозять здалеку. Люди
також зрізають те, що можна зрізати в
селі, особливо у власному господарстві.
Адже за останні 10–20 років значні площі
присадибних ділянок не задіювалися для
городів. Вони часто заростали чагарника-
ми, серед яких повиростали й дерева, які
вирізають на дрова.
З початком великої війни та прибуттям
до села переселенців із дітьми дещо ак-
тивізувалася робота в Будинку культури:
стали збиратися самодіяльні музиканти та
любителі співу, тепер ідеться до створен-
ня принаймні одного справжнього музич-
ного колективу. Приїжджають з концерта-
ми артисти з району та області, скажімо,
до Дня захисників Вітчизни. З дітьми до
Великодня почали проводити майстер-
класи з розмалювання писанок, плетіння
вінків на Івана Купала тощо.
91
Школа в селі припинила існування ще
у 2000-х, але шкільна будівля зберігаєть-
ся. Дітей возять до школи автобусом у
сусіднє с. Грушів (це вже Київська обл.).
Разом з тим потапецькій громаді вдало-
ся виграти спеціальний грант, що був ви-
ділений міжнародними організаціями в
час воєнного лихоліття. На його кошти в
будівлі школи облаштували приміщення
для спілкування та проведення дозвілля
місцевими мешканцями, з бібліотекою,
комп’ютерами та новими меблями.
На фронті воюють близько півтора де-
сятки чоловік безпосередньо з Потапців.
Є поранені й загиблі. Але є ще багато
учасників бойових дій – синів та внуків
старших людей, які колись виїхали з ньо-
го. Їхні діти і внуки, що живуть у Києві,
а інколи в інших містах, пішли доброволь-
цями – тероборонівцями або контрактни-
ками в діючу армію. Як приклад, можна
навести Кожушних – Надію (1954 р. н., із
Потапців), та Володимира (із сусіднього
с. Бересняги). Уже віддавна проживали
в Києві, а навесні повернулися й посели-
лися в батьківській хаті, посадили город.
Їхній син Юрій, лікар-педіатр, разом із
сином Андрієм пішли добровольцями на
фронт, де, до речі, сина контузило.
Сільська староста Наталка Березен-
ко, якій допомагає колишня бухгалтер-
ка, нині секретарка – Надія Шустка, пе-
ріодично організовують односельців на
кампанії допомоги фронту: на Великдень
пекти паски, готувати для солдатів туш-
кованку, заготовляти інші продукти, зо-
крема картоплю, моркву, буряки. Частину
продуктів закуповують за зібрані кошти.
Староста відає роздаванням допомоги,
пайків внутрішньо переміщеним особам.
Як бачимо, справді можна констатува-
ти принаймні початок відродження укра-
їнського села. У різних регіонах і в селах,
що перебувають у різних умовах, ці про-
цеси, безсумнівно, проходять по-різному.
Нами охоплено далеко не всю різноманіт-
ність сільського життя. Проте й ці два ви-
падки демонструють, що село оговтується
від радянщини, з її руйнівною колгоспно-
радгоспною системою. У першому з них
(с. Дмитрівка) ми бачимо перетворення
села на фактично прикиївське містечко,
хоч і без відповідного статусу. Мешкан-
ців, які фактично перестали займатися
селянською працею, селянами вже назва-
ти не можна. У другому випадку (с. По-
тапці) село повністю зберігається як таке.
І незважаючи на те, що в Потапцях не
вдалося, на відміну від Дмитрівки, збе-
регти відповідні сільські служби та гро-
мадські й інші структури, село відроджу-
ється, у ньому відновлюються, хоч уже
й на новій основі, споконвічні українські
сільські практики. Цьому сприяє загаль-
ний підйом життєвого рівня населення
та розвиток різноманітної господарської і
побутової техніки, автотранспорту, інфор-
маційних технологій. Навіть війна, роз-
почата російськими нащадками творців
азійської за суттю колгоспно-радянської
системи, не може зупинити цього процесу.
Працьовите українське селянство, з його
ініціативністю та підприємливістю, відро-
джується.
Джерела та література
1. Арутюнов С. А. Адаптивное значение культурного полиморфизма. Этнографическое обозрение.
1993. № 4. С. 41–56.
2. Дмитрівська сільська рада. URL : https://dtg.rada.arhiv.org.ua/kerivnictvo-15-40-03-09-03-2016/
(дата звернення 03.01.2023).
3. Дмитрівська територіальна громада. Київська область. URL : https://dtg.gov.ua/ (дата звернення
03.01.2023).
4. Коляструк О. Історія повсякденності в сучасній українській історіографії. Україна ХХ ст.: куль-
тура, ідеологія, політика. Київ : Ін-т історії НАН України. 2012. Вип. 17. С. 5–9.
5. Литвинчук Н. Господарський простір українсько-російського порубіжжя в реаліях повномасш-
табної війни. Народна творчість та етнологія. 2023. № 3. С. 35–42. DOI : https://doi.org/10.15407/
nte2023.03.035.
6. Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії : в 2 т. Т. 2. Світ речей і повсякденних
уявлень / голов. ред. В. Смолій. Київ : Ін-т Історії України НАН України, 2013. 357 с.
7 Семчик В. І. Селянство. Юридична енциклопедія : у 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред-
кол.) та ін. Київ : Укр. енциклопедія, 2003. Т. 5 : П–С. URL : https://leksika.com.ua/11090324/legal/
selyanstvo (дата звернення: 02.01.2023).
92
Referenсes
1. ARUTIUNOV, Sergey. Adaptive Meaning of Cultural Polymorphism. Ethnographic Review, 1993, no. 4,
pp. 41–56 [in Russian].
2. Village Council of Dmytrivka [viewed 03 January 2023]. Available from: https://dtg.rada.arhiv.org.ua/ke
rivnictvo-15-40-03-09-03-2016/ [in Ukrainian].
3. Territorial Community of the Village of Dmytrivka. Kyiv Region [viewed 03 January 2023]. Available from:
https://dtg.gov.ua/ [in Ukrainian].
4. KOLIASTRUK, Olha. The History of Everyday Life in Modern Ukrainian Historiography. Ukraine of
the 20th Century: Culture, Ideology, Politics. Kyiv: Institute of History of the National Academy of Sciences of
Ukraine, 2012, issue 17, pp. 5–9 [in Ukrainian].
5. LYTVYNCHUK, Nataliia. Economic Space of the Ukrainian-Russian Borderland in the Realities
of a Full-Scale War. Folk Art and Ethnology, 2023, no. 3 (399), pp. 35–42 [in Ukrainian]. DOI : https://doi.
org/10.15407/nte2023.03.035.
6. SMOLII, Valerii, ed.-in-chief. Everyday Life of Early Modern Ukraine. Historical Studies: In Two
Volumes: Volume 2. The World of Things and Everyday Ideas. Kyiv: Institute of History of Ukraine of the
National Academy of Sciences of Ukraine, 2013, 357 pp. [in Ukrainian].
7. SEMCHYK, Vitalii. Peasantry. In: Yurii SHEMSHUCHENKO, editorial board’s chairperson. Legal
Encyclopedia: In Six Volumes. Kyiv: Ukr. Encyclopedia, 2003. Vol. 5: П–С [viewed 02 January 2023]. Available
from: https://leksika.com.ua/11090324/legal/selyanstvo [in Ukrainian].
8. LESHCHENKO Farm [viewed 05 January 2023]. Available from: https://youcontrol.com.ua/catalog/
company_details/23238715/ [in Ukrainian].
9. Chernyshiv Cheeses. Private Cheese Factory [viewed 04 January 2023]. Available from: https://www.
facebook.com/chernyshivskicyry/ [in Ukrainian].
10. SAHLINS, Marshall David. Evolution: Specific and General. In: Robert A. MANNERS,
David KAPLAN, eds. Anthropological Theory: A Sourcebook. New Brunswick & Lindon, 2009, pp. 229–241
[in English].
8. Фермерське господарство «ЛЕЩЕНКО». URL : https://youcontrol.com.ua/catalog/company_
details/23238715/ (дата звернення 05.01.2023).
9. Чернишівські сири. Приватна сироварня. URL : https://www.facebook.com/chernyshivskicyry/
(дата звернення 03.01.2023).
10. Sahlins M. D. Evolution: specific and general. Anthropological Theory: A Sourcebook. R. A. Manners,
D. Kaplan Editors. New Brunswick & Lindon, 2009. Р. 229–241.
Надійшло / Received 28.11.2023
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 14.12.2023
|