«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф

Стаття присвячена висвітленню невідомої донині сторінки в біографії непересічної особистості – Іларіона Павловича Курило-Кримчака, організатора краєзнавчих (насамперед природоохоронних) досліджень Українського Приазов’я (Мелітопольщини), директора Мелітопольського окружного краєзнавчого музею, а так...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2024
Автор:	Таран, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2024
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	З історії та теорії народознавчих студій. Визначні діячі
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209275
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф / О. Таран // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 154–159. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-209275
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2092752025-11-18T01:13:15Z «Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф «I Want to Devote My Free Time to Ethnography”: Aryvon (Ilarion) Kurylo-Krymchak as an Ethnographer Таран, О. З історії та теорії народознавчих студій. Визначні діячі Стаття присвячена висвітленню невідомої донині сторінки в біографії непересічної особистості – Іларіона Павловича Курило-Кримчака, організатора краєзнавчих (насамперед природоохоронних) досліджень Українського Приазов’я (Мелітопольщини), директора Мелітопольського окружного краєзнавчого музею, а також підпільника й одного з керівників Мелітопольського окружного Проводу ОУН, бургомістра м. Мелітополя у 1941–1943 роках. Учитель і водночас активний дописувач Етнографічної комісії ВУАН, І. Курило-Кримчак упродовж 1926–1931 років надсилав етнографічні матеріали з українських сіл Ново-Олександрівка та Вознесенка Мелітопольської округи. Матеріали, зібрані І. Курило-Кримчаком, дозволяють реконструювати окремі елементи традиційної духовної культури українців Мелітопольщини. Вони стосуються, приміром, окремих елементів календарної обрядовості зимового циклу; народних вірувань, пов’язаних із традиційними уявленнями про воду, кота, а також пісенного фольклору. Етнографічні матеріали І. Курило-Кримчак збирав за спеціально розробленими програмами Етнографічної комісії, що значно збільшує їхню наукову вагу як емпіричних даних для наступних наукових узагальнень. Маючи високий авторитет учителя, І. Курило-Кримчак не лише сам фіксував емпіричний матеріал, але й залучав до цієї роботи сільську молодь, гуртуючи її в колі місцевого краєзнавчого гуртка. Політичні репресії, які охопили всю Україну в 1930-х роках, безпосередньо вразили й І. Курило-Кримчака, оскільки вже 1930 року він був усунений з посади керівника Мелітопольського окружного краєзнавчого музею, але згодом – поновлений. Тавро «буржуазної науки», яке тяжіло тоді над етнографією, змусило І. Курило-Кримчака згорнути діяльність у цьому напрямі й зосередитися на музейній, викладацькій та природоохоронній діяльності. Етнографічний доробок І. Курило-Кримчака в науковий обіг вводиться вперше. The article is devoted to highlighting a hitherto unknown page in the biography of an extraordinary person – Ilarion Pavlovych Kurylo-Krymchak, the organizer of local history (primarily environmental) research in the Ukrainian the Sea of Azov region (Melitopolshchyna), director of the Melitopol district local history museum, as well as an underground member and one of the leaders of the Melitopol district OUN branch, burgomaster of the city of Melitopol in 1941–1943. While teaching and, at the same time, acting as an active contributor to the Ethnographic Commission of the All-Ukrainian Academy of Sciences, I. Kurylo-Krymchak has sent ethnographic materials from the Ukrainian villages of Novo-Oleksandrivka and Voznesenka in the Melitopol district during 1926–1931. The information collected by I. Kurylo-Krymchak makes it possible to reconstruct certain elements of the traditional spiritual culture of Ukrainians of the Melitopol region. They concern, in particular, separate elements of the calendar ritual of the winter cycle; folk beliefs associated with traditional ideas about water, the cat, as well as song folklore. I. Kurylo-Krymchak has collected ethnographic materials according to specially developed programs of the Ethnographic Commission, which significantly increases their scientific value as empirical data for subsequent scientific generalizations. Having a high authority as a teacher, I. Kurylo-Krymchak has not оnly recorded empirical material himself, but also involved rural youth in this work, uniting them around the local history circle. The political repressions that swept across Ukraine in the 1930s affected I. Kurylo-Krymchak directly, since in 1930 he has been removed from the post of head of the Melitopol District Local History Museum, but was reinstated later. The stigma of ”bourgeois science”, which weighed on ethnography in those years, forced I. Kurylo-Krymchak to curtail his work in this direction and focus on museum, teaching, and environmental protection activities. The ethnographic heritage of I. Kurylo-Krymchak is introduced into scientific circulation for the first time. 2024 Article «Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф / О. Таран // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 154–159. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209275 39+908-047.37](092)(477.7)“19” https://doi.org/10.15407/mue2024.23.154 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії та теорії народознавчих студій. Визначні діячі З історії та теорії народознавчих студій. Визначні діячі
spellingShingle	З історії та теорії народознавчих студій. Визначні діячі З історії та теорії народознавчих студій. Визначні діячі Таран, О. «Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф Матеріали до української етнології
description	Стаття присвячена висвітленню невідомої донині сторінки в біографії непересічної особистості – Іларіона Павловича Курило-Кримчака, організатора краєзнавчих (насамперед природоохоронних) досліджень Українського Приазов’я (Мелітопольщини), директора Мелітопольського окружного краєзнавчого музею, а також підпільника й одного з керівників Мелітопольського окружного Проводу ОУН, бургомістра м. Мелітополя у 1941–1943 роках. Учитель і водночас активний дописувач Етнографічної комісії ВУАН, І. Курило-Кримчак упродовж 1926–1931 років надсилав етнографічні матеріали з українських сіл Ново-Олександрівка та Вознесенка Мелітопольської округи. Матеріали, зібрані І. Курило-Кримчаком, дозволяють реконструювати окремі елементи традиційної духовної культури українців Мелітопольщини. Вони стосуються, приміром, окремих елементів календарної обрядовості зимового циклу; народних вірувань, пов’язаних із традиційними уявленнями про воду, кота, а також пісенного фольклору. Етнографічні матеріали І. Курило-Кримчак збирав за спеціально розробленими програмами Етнографічної комісії, що значно збільшує їхню наукову вагу як емпіричних даних для наступних наукових узагальнень. Маючи високий авторитет учителя, І. Курило-Кримчак не лише сам фіксував емпіричний матеріал, але й залучав до цієї роботи сільську молодь, гуртуючи її в колі місцевого краєзнавчого гуртка. Політичні репресії, які охопили всю Україну в 1930-х роках, безпосередньо вразили й І. Курило-Кримчака, оскільки вже 1930 року він був усунений з посади керівника Мелітопольського окружного краєзнавчого музею, але згодом – поновлений. Тавро «буржуазної науки», яке тяжіло тоді над етнографією, змусило І. Курило-Кримчака згорнути діяльність у цьому напрямі й зосередитися на музейній, викладацькій та природоохоронній діяльності. Етнографічний доробок І. Курило-Кримчака в науковий обіг вводиться вперше.
format	Article
author	Таран, О.
author_facet	Таран, О.
author_sort	Таран, О.
title	«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф
title_short	«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф
title_full	«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф
title_fullStr	«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф
title_full_unstemmed	«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф
title_sort	«хочеться вільні години присвятити етнографії»: аривон (іларіон) курило-кримчак як етнограф
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2024
topic_facet	З історії та теорії народознавчих студій. Визначні діячі
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209275
citation_txt	«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф / О. Таран // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 154–159. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT tarano hočetʹsâvílʹnígodiniprisvâtitietnografííarivonílaríonkurilokrimčakâketnograf AT tarano iwanttodevotemyfreetimetoethnographyaryvonilarionkurylokrymchakasanethnographer
first_indexed	2025-11-18T02:12:37Z
last_indexed	2025-11-19T02:07:39Z
_version_	1849182712373444608
fulltext	154 УДК 39+908-047.37](092)(477.7)“19” DOI https://doi.org/10.15407/mue2024.23.154 «ХОЧЕТЬСЯ ВІЛЬНІ ГОДИНИ ПРИСВЯТИТИ ЕТНОГРАФІЇ»: АРИВОН (ІЛАРІОН) КУРИЛО-КРИМЧАК ЯК ЕТНОГРАФ Анотація / Abstract Стаття присвячена висвітленню невідомої донині сторінки в біографії непересічної особистос- ті – Іларіона Павловича Курило-Кримчака, організатора краєзнавчих (насамперед природоохо- ронних) досліджень Українського Приазов’я (Мелітопольщини), директора Мелітопольського окружного краєзнавчого музею, а також підпільника й одного з керівників Мелітопольського окружного Проводу ОУН, бургомістра м. Мелітополя у 1941–1943 роках. Учитель і водночас активний дописувач Етнографічної комісії ВУАН, І. Курило-Кримчак упродовж 1926–1931 років надсилав етнографічні матеріали з українських сіл Ново-Олександрівка та Вознесенка Меліто- польської округи. Матеріали, зібрані І. Курило-Кримчаком, дозволяють реконструювати окремі елементи традиційної духовної культури українців Мелітопольщини. Вони стосуються, примі- ром, окремих елементів календарної обрядовості зимового циклу; народних вірувань, пов’язаних із традиційними уявленнями про воду, кота, а також пісенного фольклору. Етнографічні матері- али І. Курило-Кримчак збирав за спеціально розробленими програмами Етнографічної комісії, що значно збільшує їхню наукову вагу як емпіричних даних для наступних наукових узагаль- нень. Маючи високий авторитет учителя, І. Курило-Кримчак не лише сам фіксував емпіричний матеріал, але й залучав до цієї роботи сільську молодь, гуртуючи її в колі місцевого краєзнавчо- го гуртка. Політичні репресії, які охопили всю Україну в 1930-х роках, безпосередньо вразили й І. Курило-Кримчака, оскільки вже 1930 року він був усунений з посади керівника Мелітополь- ського окружного краєзнавчого музею, але згодом – поновлений. Тавро «буржуазної науки», яке тяжіло тоді над етнографією, змусило І. Курило-Кримчака згорнути діяльність у цьому напрямі й зосередитися на музейній, викладацькій та природоохоронній діяльності. Етнографічний до- робок І. Курило-Кримчака в науковий обіг вводиться вперше. Ключові слова: Іларіон (Аривон) Курило-Кримчак, етнографія, фольклор, календарна об- рядовість зимового циклу, ворожіння, вода. Бібліографічний опис: Таран, О. (2024) «Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило- Кримчак як етнограф. Матеріали до української етнології, 23 (26), 154–159. Taran, O. (2024) «I Want to Devote My Free Time to Ethnography»: Aryvon (Ilarion) Kurylo- Krymchak as an Ethnographer. Materials to Ukrainian Ethnology, 23 (26), 154–159. ТАРАН ОЛЕНА кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу «Український етноло- гічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0548-0678 TARAN OLENA a Ph.D. in History, a senior research fellow at the Ukrainian Ethnological Center Department of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0548-0678 © Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2024. Опубліковано на умовах відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/) 155 The article is devoted to highlighting a hitherto unknown page in the biography of an extraordinary person – Ilarion Pavlovych Kurylo-Krymchak, the organizer of local history (primarily environmental) research in the Ukrainian the Sea of Azov region (Melitopolshchyna), director of the Melitopol district local history museum, as well as an underground member and one of the leaders of the Melitopol district OUN branch, burgomaster of the city of Melitopol in 1941–1943. While teaching and, at the same time, acting as an active contributor to the Ethnographic Commission of the All-Ukrainian Academy of Sciences, I. Kurylo-Krymchak has sent ethnographic materials from the Ukrainian villages of Novo-Oleksandrivka and Voznesenka in the Melitopol district during 1926–1931. The information collected by I. Kurylo-Krymchak makes it possible to reconstruct certain elements of the traditional spiritual culture of Ukrainians of the Melitopol region. They concern, in particular, separate elements of the calendar ritual of the winter cycle; folk beliefs associated with traditional ideas about water, the cat, as well as song folklore. I. Kurylo-Krymchak has collected ethnographic materials according to specially developed programs of the Ethnographic Commission, which significantly increases their scientific value as empirical data for subsequent scientific generalizations. Having a high authority as a teacher, I. Kurylo-Krymchak has not оnly recorded empirical material himself, but also involved rural youth in this work, uniting them around the local history circle. The political repressions that swept across Ukraine in the 1930s affected I. Kurylo-Krymchak directly, since in 1930 he has been removed from the post of head of the Melitopol District Local History Museum, but he is reinstated later. The stigma of ”bourgeois science”, which weighed on ethnography in those years, forced I. Kurylo-Krymchak to curtail his work in this direction and focus on museum, teaching and environmental protection activities. The ethnographic heritage of I. Kurylo-Krymchak is introduced into scientific circulation for the first time. Keywords: Ilarion (Aryvon) Kurylo-Krymchak, ethnography, folklore, calendar rituals of the winter cycle, fortune-telling, water. Вступ. Тоталітарна комуністична ідео- логія, яка панувала в Україні протягом майже всього ХХ ст., спотворила або ви- кривила історичні процеси, а також зла- мала багато людських доль. Пересічні громадяни, політики, військові, освітяни, митці, науковці не мали можливості реа- лізувати свій інтелектуальний потенціал через загрози політичних переслідувань чи фізичного знищення. У 1920-х роках існувала неабияка можливість розвитку гуманітаристики, зокрема етнографії та етнології, проте більшість представників народознавства була фізично знищена впродовж 1930-х років. Поступово від ча- сів Незалежності до широкого кола гро- мадськості та науковців повертаються іме- на репресованих співгромадян, нерідко відкриваючи цим нові сторінки або пере- осмислюючи наявні відомості. До кола та- ких імен належить постать Іларіона Кури- ло-Кримчака, який одним із перших (чи не перший) розробляв концепції еколо- гічної культури (у царині природоохорон- ної діяльності), зокрема територій Укра- їнського Приазов’я. Соціально-політичні події в Україні 1930-х років – насамперед Голодомор і його наслідки для українсько- го селянства (у рідному селі Вознесенка загинуло принаймні 319 мешканців), а та- кож політичні репресії в країні змусили І. Курило-Кримчака докорінно змінити свої політичні погляди: на початку 1940-х років він стає одним із керівників Мелі- топольського окружного Проводу ОУН, у часи німецько-радянської війни – бур- гомістром м. Мелітополя. Саме цим двом напрямкам у біографії І. Курило-Кримча- ка присвячені наукові розвідки сучасних українських дослідників: київського еко- лога Володимира Борейка та запорізького історика Юрія Щура [2; 5; 6; 7]. Власне, на основі монографічного дослідження Ю. Щуром була підготовлена й довідкова стаття для ЕСУ [4]. Біографію І. Курило-Кримчака істо- рик відновив за матеріалами двох карних справ 1935 та 1946 років, заведених на І. Курило-Кримчака, а також відомостей з протоколів допитів членів родини та чле- нів ОУН Мелітопольщини, які зберіга- ються в архіві Управління Служби безпе- ки України в Запорізькій області (Фонд припинених справ. П-1834; архівно-кри- мінальна справа 13885) [7, с. 7–8]. Інфор- мація про етнографічну діяльність І. Ку- рило-Кримчака (окрім краєзнавчої роботи та згаданого в матеріалах карної справи рукопису наукової розвідки «Духоборці на Мелітопольщині»), яка здійснювалася ним у другій половині 1920-х років, у до- слідженнях вищезгаданих Ю. Щура та 156 В. Борейка – відсутня, тому наша розвід- ка з цього боку вважається нам актуаль- ною ще через те, що І. Курило-Кримчак зафіксував традиційний пласт народної культури до тотального знищення україн- ців Голодомором. Виклад основного матеріалу. На- родився І. Курило-Кримчак 20 жовтня 1903 року в с. Вознесенка Бердянського повіту Таврійської губернії (тепер с. Воз- несенка Костянтинівської сільської гро- мади Мелітопольського р-ну Запорізької обл.) у родині Павла та Ганни Курило і був старшим із чотирьох дітей. Опубліку- вавши 1920 року нарис про інкерманські каменярні за псевдонімом «Кримчак», він почав використовувати подвійне прізвище Курило-Кримчак, хоча нотаріально зміна прізвища була оформлена 1935 року [7, с. 8], а майбутні дружина та діти залиша- лися на прізвищі Курило. Від 1 листопада 1924 року до 1 верес- ня 1929 року – час активної етнографічної роботи зі збирання матеріалів. Саме тоді І. Курило-Кримчак учителює в с. Ново- Олександрівка Вознесенського району Мелітопольської округи, де й фіксує етно- графічні реалії села. До того ж часто бу- ваючи у рідному селі Вознесенка, також збирає етнографічні відомості. Теоретич- ним підґрунтям роботи стали методичні рекомендації, які виходили великими на- кладами від імені Етнографічної комісії ВУАН. Програми – інструменти для збиран- ня емпіричних даних традиційної куль- тури щодо створення фактологічної бази для подальших наукових узагальнених праць – публікувалися в Бюлетні Етно- графічної комісії ВУАН, Бюлетні музею Слобідської України; наукових часописах: Етнографічний вісник, Краєзнавство, По- бут, Україна тощо [3]. Масове поширення Програм сталося через їхню публікацію у Відривних календарях [1, од. зб. 895], зо- крема на 1928 рік. Найімовірніше, І. Ку- рило-Кримчак як учитель звернув увагу і на «Відозву до шкільних гуртків збирати краєзнавчий, побутовий і фольклорний матеріал» [1, од. зб. 902], але в листуван- ні з Комісією просив надіслати певні но- мери Бюлетня з опублікованими етногра- фічними програмами. Етнографічні матеріали, які зібрав І. Курило-Кримчак у селах Вознесенка та Ново-Олександрівка, зберігаються в Ар- хівних наукових фондах рукописів та фо- нозаписів ІМФЕ [1], період – 1926–1931 роки. Ці аркуші дають змогу реконстру- ювати окремі елементи традиційної духо- вної культури українців Мелітопольщи- ни, де йдеться, приміром, про календарну обрядовість, народні вірування та пісен- ний фольклор. У листуванні з Етнографічною комісі- єю І. Курило-Кримчак підписувався ви- ключно як Аривон, через що нам видалося доречним винести саме цю форму імені у назву статті за етнографічною тематикою, а також цитату з його листа до Етногра- фічної комісії як відображення прагнення молодого дослідника працювати на наро- дознавчій ниві. Довідуємося з листування (а в архіві збереглися три листи з матеріалами), що А. Курило-Кримчак замислив не лише збирання польового етнографічного мате- ріалу, а й також його наукове осмислен- ня [1]. Розуміючи, що його освітня база є недостатньою для широких узагальнень чи певних висновків, А. Курило-Кримчак не соромиться просити допомоги у науко- вого керівництва та опрацьовує професій- ну літературу. У зшитку з назвою «Пісні та селян- ське життя. Пісні[,] що співаються в с. Н. Олександрівці Вознесенського райо- ну» з фіксованою датою «15/7 1926 р.», вміщені пісні, зібрані «парубком В[асилем]Бойко». Серед інших наявний варіант парубоцької пісні «Тихий Ду- най», що запозичена, за словами запису- вача, із с. Мар’янівка Покровського ра- йону, а також парубоцькі пісні місцевого походження: «Береза», «Як послала мене мати березоньку жати…», «На горі кали- на похилилась…» (з варіантом), «Ой не спиться, не лежиться…», «Ой у саду ви- шня рясна», загальноукраїнська «Ой під вишенькою, під черешенькою…», «За го- рою сонце сяє…» (фольклористам відомий варіант, записаний 1992 року науковцями Цифрового архіву фольклору Слобожан- щини та Полтавщини у с. Клюшниківка Миргородського р-ну Полтавської обл.), «Зелений дубочок» (варіант), «Ой там на горі, ой там на крутій» (варіант). 26 січня 1931 року в рідному селі Воз- несенка А. Курило-Кримчак записав два варіанти балади «Ой поїхав королевич»: від 37-річного Якова Онупрієвича Мизер- ного, родом із с. Дмитрівка на Бердичів- 157 щині, та від Захара Кириловича Чорного, 1844 р. н., родом із Сосницького повіту Перелюбської волості, слободи Білошиць- кої (тепер – с. Білошицька Слобода Ко- рюківського р-ну Чернігівської обл.), кла- сифікованої фольклористами як результат запозичення та переосмислення місцевим населенням середньовічної лицарської по- езії. Завдяки згаданим вище респондентам А. Курило-Кримчаку вдалося зафіксува- ти пісні «Про жіночу долю» (записано у с. Вознесенка, «Ой, по риллі, по риллі, Там ходили журавлі», «За рікою, за Ку- банню». Знаменно, що іноді в цих записах А. Курило-Кримчак назву с. Воскресенка подає у подвійному звучанні – як Бугур- дак, що презентує фіксовану побутову на- зву розташованого на місці цього населе- ного пункту у давніші часи ногайського аулу Боурдек Ессебей. Етнографічна частина народознавчої спадщини А. Курило-Кримчака, що збе- рігається в Архівних наукових фондах рукописів та фонозаписів ІМФЕ, вміщує дані щодо народних уявлень про воду, кота, а також збірки дівочих ворожінь на Різдвяні свята та Водохреща: «<…> В ніч під новий рік (у нас іще за ст. ст.) дівчата вживають таких методів ворожби: Беруть курку, посипають біля неї пшениці, потім кладуть поблизу: ніж сапожний, ніж про- стий (кухонний), дзеркало, грибішок [гре- бінець]; згодом курку розв’язують, і коли курка підійде до пшениці, то молодий [на- речений у] молодої <…> обов’язково буде хліборобом. Коли підійде до сапожного ножа, то буде сапожником. [До] ножниць, [то буде] портной, [до] книжки, [то буде] учитель, [до] дзеркала, [то буде] краси- вий. А коли курка стрибне просто до об- личчя, то молодий буде дуже сердитий» [1, арк. 78–104]. Курка також є важливим атрибутом в іншому ворожінні: «Беруть також декілька дівчат по куриці, садов- лять їх у піч, і чия куриця швидше вилізе звідти, та й господиня її вийде заміж. Чия ж куриця не вилізе – господиня її зали- шиться вік свій «дівувати». У селах Ново-Олександрівка та Воз- несенка А. Курило-Кримчак зафіксував відомі всій Україні види дівочих воро- жінь зимового календарного циклу, як на ймення молодого «Під новий рік біжать по під селянськими вікнами та питають у мешканців хат: «Як звать мого молодо- го?». Останні, залежно від настрою, від- повідають ... таке, що й місяць червоніє». Одним із видів ворожінь на шлюб є й зав’язування очей та виведення дівчини з хати: якщо вона наосліп вийде за ворота батьківського обійстя, то скоро вийде за- між. Також, щоб дізнатися, чи вийде ді- вчина заміж найближчим часом, переки- дають через хату черевики, «й коли його дівка перекине, то вийде заміж. Коли че- ревик залишиться на хаті, це ознака, що вона залишиться вдома». Ворожили й за допомогою дзеркала, інтерпретуючи на власний розсуд тіні від полум’я свічки. «“Гадають” і над дзерка- лом. Для цього затуляють міцно вікна, на одному з них постановлять дзеркало, засвічують свічку й сидить над дзерка- лом одна дівчина, з нею й ломака; троє дівчат, теж з ломаками, сидять скраю на печі. І от коли покажуться зі стіни відь- ми (одна з дитиною, друга просто так, а третя з ваганами). Одна з них буде з дитиною, друга буде прати білизну, а тре- тя буде бігати. Тота дівчина, що сидить та вороже над дзеркалом, бо ця «бігаю- ча» відьма буде бить й одніме ломаку. Ті ж дівчата, що на печі, повинні сміятися, аж поки свічка сама не зорить (Тушити її забороняється, бо хто потуше, того відь- ма задуше). <…> О 12-й годині ночі са- довляться <…> над дзеркалом і пильно придивляються туда. Коли що задумає, то й те покажеться. Коли то роблять, то назад не обертаються, коли ж боїшся, пе- реверни дзеркало або накрий його чим- небудь чорним. Якщо це не буде зроблене, то того хтось як ляпне по щоці, то й шрам на всю щоку й останеться». Важливим елементом дівочих ворожінь були снотлумачення: «Коли дівка лягає спати, то надягає на себе чулку (панчох). Якщо її вночі хтось скине, то це ознака, що «господиня» її вийде заміж. Перед сном дівка замикає колодязь (криницю). І коли їм [дівчатам] приснится, що до них приїхав чоловік і просе води напитися й коні напувать, то це приприлітає «наре- чений». Зафіксував А. Курило-Кримчак і зви- чай «хватати щастя», коли по поверненні з церкви та по обіді у день Нового року дівчата вибігають на двір і тлумачать по- чуте чи побачене в контексті майбутньої жіночої долі. Відбуваються дівочі ворожіння й на свято Водохреща, коли по обіді дівчина 158 «бере зі столу крихти й виносе їх соба- кам, а сама виходе на вулицю. І стоїть там доки не йтиме якийсь чоловік. Так як його зватимуть, таке ім’я буде і в її чоловіка. Або з якого боку (сторони) загавкає соба- ка, туди й вийде заміж дівчина». Тож варіативність дівочих ворожінь відбиває надії та сподівання на щасливу жіночу/сімейну долю. «Дівчата наперебій одна одній силкуються якнайшвидше ви- летіть з батьківського гнізда, бо й остан- ній за це буде в пошані, а горе й “страм” [осуд] тій дівчині, яка засиділась в дівках та “дівує”, маючи по за 20 р[оків]». Як і багато інших дописувачів корес- пондентської мережі Етнографічної ко- місії, А. Курило-Кримчак зібрав і наді- слав відомості про народні вірування та уявлення, що пов’язані з водою та котом. Записані у с. Вознесенка від 86-річного Захара Чорного, вони, найімовірніше, відбивають вірування, які побутували на Чернігівщині: «Вода. Коли захворяє людина, то для ліків бе- руть воду в колодязі. Витягши з криниці, зразу-ж «непочатою водою» збризкують хворого. Случається тай, що й помагаєть- ся. Святять воду на голодну кутю 5/І й на «Крещення» 6/І, при молебствіях за врожай, а потім цю свячену воду пере- ховують в пляшечках. Коли хто захворіє абощо, то йому дають: або попить воду, або кроплять. Чув про воду «з семи коло- дязів», але було це давно, і добре про це не знає. Колись, ще на Чернігівщині, ба- чив, як односельці, стоячи з кіньми біля криниці, кидали туда хто 2, хто 3 копій- ки, а для чого – теж не знає. Про кота. Кіт – паскудна і брудна тварина. Коли він нап’ється з кружки води, а пістля ньо- го почне пити чоловік, то на людину на- падає «нежиль» («нежить») – тоді круте в носі і болить голова. Коли кіт шкодить, то треба одрубать [котові] хвоста. <…> Кіт може задавити не лише немовлятко, а й дорослу людину. Розказують, що в одного чоловіка був шкідливий кіт. Цей чоловік вивіз його у степ і собак захопив із собою. Коли чоловік кинув мішок на землю, то собаки кинулись на кота, а той вже на ха- зяїна вчепився (вгородивши кігті в глот- ку, задушив його)». Власне, ця невеличка етнографічна спадщина, залишена по собі А. Курило- Кримчаком, попри свою фрагментарність, дозволяє уявити: чим і як жило україн- ське село перед Голодомором, яким воно могло стати, якби не лихе ХХ ст. з його наслідками нищення української культу- ри та української самоідентифікації меш- канців Півдня України, а саме – Меліто- польського Приазов’я. Висновок. Для українських істориків і етнологів залишається невідомим і на- рис щодо етноконфесійних і міжкультур- них взаємин, який зберігається у справі репресованого в галузевому архіві СБУ у Запорізькій області. Згідно з даними Ю. Щура, стаття А. Курило-Кримчака «Духоборці на Мелітопольщині» чекає на фахового дослідника. Тож наведені Ю. Щуром цитати з матеріалів Архіву Управління СБУ в Запорізькій області (Спр. П-1834) свідчать про неабияку на- укову вартість цієї публікації, оскільки А. Курило-Кримчак, працюючи над своєю науковою розвідкою про місцевих духо- борців, мав змогу послуговуватися ме- тодом включеного спостереження. Варто погодитися з Ю. Щуром, що постать Ари- вона Курило-Кримчака досі не поцінова- на дослідниками, тому сподіваємося, що наша етнографічна розвідка стане окре- мою цеглиною у фундаменті майбутньої комплексної монографії, присвяченої цій неординарній особистості та його ролі в історії культурно-просвітницького та по- літичного руху Півдня України. Джерела та література 1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів ІМФЕ. Ф. 1 : Етнографічна комісія ВУАН. 2. Борейко В. Розстріляна екологія: нариси про репресованих діячів охорони природи України. Київ : Видавництво газети «Зелений Світ», 1994. С. 15–16. 3. Боряк О. Матеріали з історії народознавства в Україні. Каталог етнографічних програм (друга половина XVIII – XX ст.) / відп. ред. Н. Гаврилюк. НАН України. Інститут мистецтвознавства, фольк- лористики та етнології ім. М. Т. Рильського; Інститут української археографії. Київ : Українознав- ство, 1994. 124 с. (Науково-довідкові видання з історії України. Вип. 28). 159 Referenсes 1. The Archival Scientific Funds of Manuscripts and AudioRecordings of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Fund 1: Ethnographic Committee of the All-Ukrainian Academy of Sciences [in Ukrainian]. 2. BOREIKO, Volodymyr. Shot Ecology: Essays on the Repressed Activists of Nature Protection in Ukraine. Kyiv: Publishing house of the Green World newspaper, 1994, pp. 15–16 [in Ukrainian]. 3. BORIAK, Olena. Materials on the History of Ethnology in Ukraine. Catalogue of the Ethnographic Programs (Mid to Late 18th–20th Centuries). Nataliia HAVRYLIUK, ed.-in-chief. NAS of Ukraine. M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology; Institute of Ukrainian Archaeography. Kyiv: “Ukrainian Studies” Publishing House, 1994, 124 pp. (Scientific Reference Editions on the History of Ukraine. Issue 28) [in Ukrainian]. 4. SHCHUR, Yurii. Kurylo-Krymchak Ilarion Pavlovych. In: Ivan DZIUBA, Arkadii ZHUKOVSKYI, Mykola ZHELEZNIAK, et al., editorial board. Encyclopaedia of Modern Ukraine. NAS of Ukraine, ShSS. Kyiv: Institute of Encyclopaedic Research of the NAS of Ukraine, 2016 [online] [viewed 28 November 2024]. Available from: https://esu.com.ua/article-51920 [in Ukrainian]. 5. SHCHUR, Yurii. Ilarion KuryloKrymchak: Life and Struggle against the Background of the Epoch. Zaporizhzhia, 2009, 84 pp. [in Ukrainian]. 6. SHCHUR, Yurii. Ilarion Kurylo-Krymchak: The Controversial Fate of the Director of Melitopol Local History Museum. The Path of Liberation, 2006, no. 9, pp. 126–133 [in Ukrainian]. 7. SHCHUR, Yurii. The Life and Struggle of Ilarion KuryloKrymchak. Toronto; Lviv: “Chronicle of the Ukrainian Insurgent Army” Publishing House, 2016, 129 pp. [in Ukrainian]. 4. Щур Ю. І. Курило-Кримчак Іларіон Павлович. Енциклопедія Сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енци- клопедичних досліджень НАН України, 2016. URL : https://esu.com.ua/article-51920 (дата звернен- ня 28.11.2024). 5. Щур Ю. Іларіон Курило-Кримчак: життя і боротьба на тлі епохи. Запоріжжя, 2009. 84 с. 6. Щур Ю. Іларіон Курило-Кримчак: суперечлива доля директора Мелітопольського краєзнавчо- го музею. Визвольний шлях. 2006. № 9. С. 126–133. 7. Щур Ю. Життя і боротьба Іларіона Курила-Кримчака. Торонто ; Львів : Літопис УПА, 2016. 129 с. Отримано / Received 02.12.2024 Рекомендована до друку / Recommended for publishing 10.12.2024

«Хочеться вільні години присвятити етнографії»: Аривон (Іларіон) Курило-Кримчак як етнограф

Репозитарії

Схожі ресурси