Народна архітектура та житло українців-слобожан

• Дата: 2024
• Автор: Сушко, В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2024
• Назва видання: Матеріали до української етнології
• Теми: Розвідки та матеріали
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209279
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Народна архітектура та житло українців-слобожан / В. Сушко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 111–121. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Житло є чи не найважливішим складником будь-якої етнічної культури. На формуванні народної архітектури українців Слобожанщини позначився масовий переселенський рух XVII ст. з Карпатського регіону, Галичини, Поділля, Волині, Правобережного Полісся та Середньої Наддніпрянщини. На планувальні принципи й будівельні матеріали впливали як природні умови, так і соціально-економічні зміни: у козацькі часи хати будували з дубових колод, вони мали підлогу, вкривали їх ґонтом; епоха закріпачення (імперського та радянського), війни спричинили перехід до покриття хат очеретом і соломою, заміну підлоги глиняною долівкою, застосування доступніших матеріалів для зведення стін (дешевша деревина, глина, глинобитна цегла), спрощення номенклатури меблів. Покращення соціально-економічних умов приводило до урізноманітнення будівельних практик. На основі зібраних польових етнографічних записів можна говорити про зміну планувальних принципів житла від трикамерної «хати на дві половини» до житла, внутрішній простір якого ділився піччю, а до фасадної стіни доєднувалися господарські приміщення, сіни та веранда, що було характерно в першій половині ХХ ст., і вже до зовсім сучасного «котеджного» житла з помешканням-«студією» або, навпаки, дуже ускладненого внутрішнього хатнього простору. Матеріалом для написання представленої розвідки стала фіксація явищ сільського життя, а також міські реалії – і то не лише районних центрів, наприклад Вовчанська, Куп’янська та інших міст Харківщини, Охтирки чи Тростянця на Сумщині й самих Сум, а й міста-мільйонника Харкова, де донині є райони «приватного сектора» – сільської забудови.