Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини)
Статтю присвячено дослідженню історичних, етнографічних, культурних, релігійних процесів та мовних впливів у порубіжних регіонах України, які межують із російською федерацією або є історико-етнографічними українськими територіями в сусідній країні, на формування й збереження ідентичності населення у...
Збережено в:
| Дата: | 2024 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2024
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209283 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) / Т. Рендюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 65–84. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-209283 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2092832025-11-18T01:05:02Z Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) The Ethnic Factor of the Formation and Preservation of the Identity of the Population of the Ukrainian-Russian Border Area (Historical and Ethnographic Aspects. On the Example of Severshchyna) Рендюк, Т. Розвідки та матеріали Статтю присвячено дослідженню історичних, етнографічних, культурних, релігійних процесів та мовних впливів у порубіжних регіонах України, які межують із російською федерацією або є історико-етнографічними українськими територіями в сусідній країні, на формування й збереження ідентичності населення українського пограниччя. Метою розвідки є вивчення означених аспектів у межах Сіверщини – північно-східного регіону українсько-російського порубіжжя. Установлено, що саме цей український історико-етнографічний регіон підпав під найпершу та найбільшу русифікацію, починаючи з часів московсько-литовської війни 1500–1503 років за ці північно-східні українські землі. За часів московського царства, російської імперії, Радянського Союзу цей процес лише інтенсифікувався. Нинішня агресивна росія перейшла до вкрай негативного способу деукраїнізації регіону – фізичного знищення українців шляхом військового вторгнення в рамках повномасштабної фази розв’язаної у 2014 році війни проти України. Зроблено висновок про те, що кількісний дисбаланс між етнічними українцями та росіянами в цьому регіоні помежів’я на користь останніх пояснюється, з одного боку, інтенсивною асиміляторською політикою росії стосовно етнічних українців, а з іншого, – недостатньою увагою та підтримкою українців у сусідній державі з боку самої України. The article is devoted to the study of historical, ethnographic, cultural, and religious processes and linguistic influences in the frontier regions of Ukraine, bordering on the Russian Federation, or are historical and ethnographic Ukrainian territories in a neighbouring country, on the formation and preservation of the identity of the population of the Ukrainian borderline. The purpose of the work is to study the specified aspects within the boundaries of Sivershchyna, known as the northeastern region of the Ukrainian-Russian border. It is ascertained that this Ukrainian historical ethnographic region has undergone the earliest and largest Russification, starting from the time of the Muscovite-Lithuanian war of 1500–1503, in these north-eastern Ukrainian lands. During the times of the Muscovite Empire, the Russian Empire, and the Soviet Union, this process has been intensified. The current aggressive Russia has moved to an extremely negative way of de-Ukrainization of the region – the physical destruction of Ukrainians through a military invasion as part of the full-scale phase of the war against Ukraine launched in 2014. It is concluded that the quantitative imbalance between ethnic Ukrainians and Russians in this border region in favour of the latter is explained, on the one hand, by Russia’s intensive assimilationist policy towards ethnic Ukrainians, and on the other hand, by the insufficient attention and support of Ukrainians in the neighbouring state by Ukraine itself. 2024 Article Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) / Т. Рендюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 65–84. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209283 316.34+314.151.3-054.73(470:477)]477.51 https://doi.org/10.15407/mue2024.23.065 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Рендюк, Т. Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) Матеріали до української етнології |
| description |
Статтю присвячено дослідженню історичних, етнографічних, культурних, релігійних процесів та мовних впливів у порубіжних регіонах України, які межують із російською федерацією або є історико-етнографічними українськими територіями в сусідній країні, на формування й збереження ідентичності населення українського пограниччя. Метою розвідки є вивчення означених аспектів у межах Сіверщини – північно-східного регіону українсько-російського порубіжжя. Установлено, що саме цей український історико-етнографічний регіон підпав під найпершу та найбільшу русифікацію, починаючи з часів московсько-литовської війни 1500–1503 років за ці північно-східні українські землі. За часів московського царства, російської імперії, Радянського Союзу цей процес лише інтенсифікувався. Нинішня агресивна росія перейшла до вкрай негативного способу деукраїнізації регіону – фізичного знищення українців шляхом військового вторгнення в рамках повномасштабної фази розв’язаної у 2014 році війни проти України. Зроблено висновок про те, що кількісний дисбаланс між етнічними українцями та росіянами в цьому регіоні помежів’я на користь останніх пояснюється, з одного боку, інтенсивною асиміляторською політикою росії стосовно етнічних українців, а з іншого, – недостатньою увагою та підтримкою українців у сусідній державі з боку самої України. |
| format |
Article |
| author |
Рендюк, Т. |
| author_facet |
Рендюк, Т. |
| author_sort |
Рендюк, Т. |
| title |
Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) |
| title_short |
Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) |
| title_full |
Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) |
| title_fullStr |
Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) |
| title_full_unstemmed |
Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) |
| title_sort |
етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі сіверщини) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209283 |
| citation_txt |
Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення українсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини) / Т. Рендюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 65–84. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT rendûkt etníčnijčinnikformuvannâtazberežennâídentičnostínaselennâukraínsʹkorosíjsʹkogopograniččâístorikoetnografíčníaspektinaprikladísíverŝini AT rendûkt theethnicfactoroftheformationandpreservationoftheidentityofthepopulationoftheukrainianrussianborderareahistoricalandethnographicaspectsontheexampleofsevershchyna |
| first_indexed |
2025-11-18T02:13:19Z |
| last_indexed |
2025-11-19T02:08:28Z |
| _version_ |
1849182763777785856 |
| fulltext |
65
УДК 316.34+314.151.3-054.73(470:477)]477.51
DOI https://doi.org/10.15407/mue2024.23.065
ЕТНІЧНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
ІДЕНТИЧНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО
ПОГРАНИЧЧЯ: ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ
(на прикладі Сіверщини)
Анотація / Abstract
Статтю присвячено дослідженню історичних, етнографічних, культурних, релігійних про-
цесів та мовних впливів у порубіжних регіонах України, які межують із російською федерацією
або є історико-етнографічними українськими територіями в сусідній країні, на формування й
збереження ідентичності населення українського пограниччя. Метою розвідки є вивчення озна-
чених аспектів у межах Сіверщини – північно-східного регіону українсько-російського порубіж-
жя. Установлено, що саме цей український історико-етнографічний регіон підпав під найпершу
та найбільшу русифікацію, починаючи з часів московсько-литовської війни 1500–1503 років за ці
північно-східні українські землі. За часів московського царства, російської імперії, Радянського
Союзу цей процес лише інтенсифікувався. Нинішня агресивна росія перейшла до вкрай негатив-
ного способу деукраїнізації регіону – фізичного знищення українців шляхом військового вторг-
нення в рамках повномасштабної фази розв’язаної у 2014 році війни проти України. Зроблено
висновок про те, що кількісний дисбаланс між етнічними українцями та росіянами в цьому
регіоні помежів’я на користь останніх пояснюється, з одного боку, інтенсивною асиміляторською
політикою росії стосовно етнічних українців, а з іншого, – недостатньою увагою та підтримкою
українців у сусідній державі з боку самої України.
Ключові слова: регіон, помежів’я, Сіверщина, Стародубщина, русифікація, агресія.
The article is devoted to the study of historical, ethnographic, cultural, religious processes and
linguistic influences in the frontier regions of Ukraine, bordering with the Russian Federation or
Бібліографічний опис:
Рендюк, Т. (2024) Етнічний чинник формування та збереження ідентичності населення укра-
їнсько-російського пограниччя: історико-етнографічні аспекти (на прикладі Сіверщини). Мате-
ріали до української етнології, 23 (26), 65–84.
Rendiuk, T. (2024) The Ethnic Factor of the Formation and Preservation of the Identity of the
Population of the Ukrainian-Russian Borderline: Historical and Ethnographic Aspects (Exemplified
by Sivershchyna). Materials to Ukrainian Ethnology, 23 (26), 65–84.
РЕНДЮК ТЕОФІЛ
доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу «Український етнологіч-
ний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України.
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0000-1361-0316
RENDIUK TEOFIL
a Doctor of History, a chief research fellow at the Ukrainian Ethnological Centre Department of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences
of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0000-1361-0316
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2024. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
66
are historical and ethnographic Ukrainian territories in a neighbouring country, on the formation
and preservation of the identity of the population of Ukrainian borderline. The purpose of the
work is to study the specified aspects within the boundaries of Sivershchyna, known as the north-
eastern region of the Ukrainian-Russian border. It is ascertained that this Ukrainian historical-
ethnographic region has been undergone the earliest and largest Russification, starting from the
time of the Muscovite-Lithuanian war of 1500–1503 for these north-eastern Ukrainian lands.
During the times of the Muscovite Empire, the Russian Empire, and the Soviet Union, this process
has been only intensified. The current aggressive Russia has moved to an extremely negative way of
de-Ukrainization of the region – the physical destruction of Ukrainians through a military invasion
as part of the full-scale phase of the war against Ukraine launched in 2014. It is concluded that the
quantitative imbalance between ethnic Ukrainians and Russians in this border region in favour of
the latter is explained, on the one hand, by Russia’s intensive assimilationist policy towards ethnic
Ukrainians, and on the other hand, by insufficient attention and support of Ukrainians in the
neighbouring state by Ukraine itself.
Keywords: region, borderland, Sivershchyna, Starodubshchyna, Russification, aggression.
Загальновідомим є факт незбігу ни-
нішніх державних кордонів України та
сусідніх держав з етнографічними ме-
жами реального проживання їх корін-
них народів у географічному просторі
помежів’я. Звідси й інтерес до вивчення
українського етнографічного пограниччя,
образ якого формується насамперед із на-
ціональної ідентичності його змішаного
населення, що безпосередньо пов’язано
з історією, мовою, матеріальною та ду-
ховною культурою, релігією й міжетніч-
ними та міжконфесійними відносина-
ми мешканців українського порубіжжя.
Регіо нальна своє рідність етнічності насе-
лення пограниччя України чіткіше окрес-
люється впродовж XV–XIX ст. у зв’язку
з колонізацією її порубіжних земель су-
сідніми державами, передусім москов-
ським царством, російською імперією. Ко-
лонізація етнічними росіянами окремих
українських земель, зокрема Сіверщини,
царською росією та продовження цього
негативного процесу за часів Радянсько-
го Союзу етнографічно уособило місцеве
населення порубіжжя, стримуючи процес
його етнокультурної консолідації і фор-
муючи водночас регіональність культу-
ри українсько-російського пограниччя та
специфічну ідентичність його населення.
Наукове зацікавлення цією проблема-
тикою значно посилилося після розпаду
Радянського Союзу та появи незалежної
Української держави з її міжнародно ви-
знаними кордонами. В основі щораз біль-
шого інтересу до українського погранич-
ного етнографічного простору лежить
низка факторів історичного, географіч-
ного, етнічного, політичного, адміністра-
тивного, економічного, культурного й
духов ного характеру, пов’язаних із виник-
ненням і розвитком українського народу
та його багатогранних взаємин із сусідні-
ми етнічними росіянами від давнини до
сьогодення. Ідеальним алгоритмом укра-
їнського етнографічного пограниччя були
б безконфліктність і толерантність життя
в прикордонному регіоні, без огляду на
історичне походження його населення та
його етнічні відмінності. Довоєнний до-
свід існування такого пограниччя довів,
що представники двох народів, які про-
живають у його межах, могли виробити
спільні підходи до розв’язання різних
складних проблем історичного, політич-
ного, економічного, культурного, мовно-
го та іншого характеру. Проте розпоча-
та 24 лютого 2022 року повномасштабна
фаза розв’язаної у 2014 році війни росії
проти України докорінно змінила пер-
спективність згаданого вище алгоритму,
ставлячи в центр уваги саму можливість
виживання етнічних українців в означе-
ному українсько-російському порубіжжі.
У цьому контексті своєчасним стало
оприлюднення 22 січня 2024 року Ука-
зу Президента України № 17/2024 «Про
історично населені українцями території
Російської Федерації», що надало нового
імпульсу для дослідження проблематики
стосовно складного становища етнічних
українців у прикордонних з Україною
регіонах росії. Початок роботи над його
імплементацією надав тематиці щодо ми-
нулого і сучасності наших співвітчизни-
ків по обидва боки українсько-російсько-
го державного кордону, у тому числі в
рамках історичної Сіверщини, особ ливої
актуальності. На необхідність вивчення
сучасних реалій життя мешканців укра-
67
їнського пограниччя й активну динаміку
ідентифікаційних етнокультурних про-
цесів у його межах указує Постанова
№ 256 Президії Національної академії
наук України від 23 жовтня 2002 року
«Про дослідження етнокультурних про-
цесів на теренах українського порубіж-
жя». У документі передбачено конкретні
заходи стосовно оптимізації та активізації
дослідження українського етнічного по-
граниччя. Вивчення ролі цього чинника
у формуванні та збереженні ідентичності
населення українсько-російського етно-
графічного пограниччя випливає також
із необхідності винайдення конструктив-
ного виходу з надскладної ситуації, що
склалася з державним кордоном України
із сусідньою росією після її широкомасш-
табного вторгнення в Україну 24 лютого
2022 року. Незаконна окупація агресив-
ною росією значної частини прикордонної
території України істотно змінила стано-
вище етнічних українців по обидва боки
кордону, посилюючи небезпечні для на-
ціональних інтересів України процеси їх
русифікації та асиміляції.
За цих обставин виникає невідклад-
на потреба апелювання до історії такого
показового українського етнічного регі-
ону, як Сіверщина, щоб довести неспро-
можність та необґрунтованість нинішніх
претензій росії на прикордонні території
України. Тому метою нашої роботи є ви-
вчення процесу формування та функціо-
нування етнічної ідентичності населення
історичної Сіверщини, а також етнічних,
культурних, мовних і релігійних складо-
вих цієї ідентичності, що дасть змогу по-
вніше усвідомити актуальні національно-
культурні потреби українців у сусідній з
Україною росії задля забезпечення їм від-
повідної підтримки згідно з окресленими
положеннями в зазначеному вище Указі
Президента України.
Головне завдання статті – проаналізу-
вати процес і динаміку формування іден-
тичності населення історичної Сіверщини;
охарактеризувати етнополітичні, етносо-
ціальні, етнолінгвістичні, етнокультурні
особливості розвитку цього пограниччя;
розкрити мовні, культурні та релігійні
критерії етнічної ідентичності населення
окресленого регіону; визначити місце іс-
торико-культурної спадщини цієї частини
пограниччя у формуванні національної
ідентичності населення прилеглих до дер-
жавного кордону етнографічних терито-
рій України та росії, вплив цієї спадщини
на сучасні міжетнічні відносини в цьому
прикордонному регіоні; простежити со-
ціокультурні зміни населення означеного
пограниччя по обидва боки державного
кордону України з росією в нових воєн-
но-політичних реаліях з урахуванням
спровокованої москвою у 2014 році росій-
сько-української вій ни з її нинішньою по-
вномасштабною фазою.
Міждисциплінарний характер теми
розвідки зумовлює дотримання принци-
пів історизму, об’єктивності, системного
підходу й контекстуалізації. У процесі
дослідження застосовано загальнонауко-
ві та конкретно-історичні методи: аналізу
й синтезу, типологізації, реконструкції,
а також міждисциплінарний, синхрон-
ний, статистичний та хронологічний.
Наукова новизна отриманих резуль-
татів роботи полягає в тому, що вперше
здійснено спробу подолати попередній об-
межений підхід дослідників, коли вважа-
лося, що їх науковим пріоритетом мали б
стати представники одного народу, якому
належала прикордонна етнічна територія,
а не змішане, як правило, населення по-
граничних територій незалежно від наці-
ональної чи етнічної належності окремих
його носіїв, як це передбачає методика до-
слідження пограниччя.
Історіографія питання містить достат-
ньо широке коло наукових праць вітчиз-
няних та зарубіжних авторів. Історич-
на Сіверщина є невичерпним полем для
дослідників різних профілів. Яскравим
прикладом конкретних досягнень у бага-
товимірному вивченні пограниччя та укра-
їнської етнографічної території, зокрема з
росією, є монографія провідної наукової
співробітниці відділу «Український ет-
нологічний центр» Інституту мистецтвоз-
навства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського Національної акаде-
мії наук України (ІМФЕ) Г. Бондаренко
«Українська етнокультура в контексті гло-
балізаційних викликів» [4]. Цікавим є ба-
чення науковиці щодо головних чинників
ідентичності українського пограниччя –
державного, етноконфесійного, урбаніза-
ційного та етно психологічного. Зарубіжну
і внутрішню етнологічні частини моно-
графії Г. Бондаренко вдало доповнюють
праці завідувачки відділу Архівних на-
укових фондів рукописів та фонозаписів
68
ІМФЕ, членкині-кореспондентки НАН
України В. Борисенко, зокрема моногра-
фія «Українська етнологія» [29] за її ре-
дакцією. У баченні авторки постає про-
блема у продовженні досліджень за новою
методикою, яка, безумовно, сприятиме
взаєморозумінню між представниками
різних етносів. Її успішні розвідки щодо
проблем інтеграції національних меншин
в українське суспільство, здійснені остан-
нім часом [5; 6], суттєво доповнюють за-
гальну картину проблематики сучасного
українського етнографічного пограниччя.
Предметним дослідженням з історії та
сучасності Стародубщини як географіч-
ної частини історичної Сіверщини стала
відповідна розвідка автора цієї статті,
опублікована в першому номері журна-
лу «Народна творчість та етнологія» за
2021 рік [26]. Цінним для вивчення істо-
рико-етнографічного портрета Чернігово-
Сіверщини є щорічний збірник наукових
праць «Сіверщина в історії України», що
видавався, починаючи з 2008 року, Націо-
нальним заповідником «Глухів», Центром
пам’яткознавства НАН України і Україн-
ським товариством охорони пам’яток іс-
торії та культури (редакційний колектив
очолював О. Савицький; О. Титова – за-
ступник голови; В. Абакумова, Л. Бєсов,
С. Білокінь, Л. Гріффен та ін. – члени
редколегії). Від 2018 року збірник вида-
ється під керівництвом І. Мошика. Не
менш важливим є науковий журнал «Сі-
верянський літопис», що почав виходити в
1995 році. Його засновниками є Інститут
історії України НАН України, Національ-
ний університет «Чернігівський колегіум»
імені Т. Г. Шевченка, Національна спіл-
ка краєзнавців України, Інститут укра-
їнської археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України.
Історію української порубіжної землі
Старо дубщини з давніх часів і до сучасно-
го періоду детально описав український іс-
торик І. Роздобудько у своєму монографіч-
ному дослідженні «Стародубщина. Нарис
українського життя краю» (під псевдоні-
мом «Вірний зі Стародубщини»). На окре-
му увагу заслуговує видана у 2013 році
книга С. Плохія «Козацький міф. Істо-
рія та націєтворення в епоху імперій», де
йдеться про Стародубщину саме як про
український край і про роль цього регіо-
ну в українському житті та націєтворен-
ні. Крім інших позитивних аспектів, ав-
тор уперше друкує карти Стародубського
полку 1750-х років, а в додатку до книги
наводить відомості про козацькі родини
Стародубщини. Історіографія Стародуб-
щини загалом охоплює низку досліджень
загального характеру українських і захід-
них авторів, у яких історико-етнографічні
аспекти висвітлено поверхово та епізодич-
но. Слід також наголосити на тому, що
якщо західні автори (З. Когут, Т. Олек-
сіюк, О. Субтельний та ін.) давно й від-
крито писали про російську експансію на
українські терени ще з часів появи москов-
ського князівства до повної окупації Укра-
їни більшовицькою росією в 1920 році, то
українські дослідники радянського періо-
ду, а також частина вітчизняних дослідни-
ків перших двох із половиною десятиліть
незалежної України або навмисно замовчу-
вали русифікаторську політику в Україні
та в її окремих регіонах, або торкались її
обережно. Справжнім науковим проривом
у вивченні процесу русифікації на Старо-
дубщині з давніх часів стала опублікова-
на в травні 2014 року, тобто після початку
сучасної російсько-української війни, стат-
тя авторитетного українського дослідника
Т. Чухліба «Стародубщина чекає на повер-
нення…»: історичні, історіографічні та по-
літичні проблеми українського субрегіону
російської федерації [31]. Як випливає з
назви роботи, автор звернув увагу на «іс-
торичні, історіографічні та політичні про-
блеми українського субрегіону російської
федерації», що є виправданим з огляду
на його роботу в Інституті історії України
НАН України, але він повністю уникнув
історико-етнографічних і частково демо-
графічних аспектів досліджуваної теми.
Вагомою стосовно цієї теми є також пра-
ця А. Лаєвського «Передумови утворення
Стародубського полку 1648–1663 рр.» [19],
опублікована знову ж таки в середині
2014 року в згаданому вище збірнику на-
укових праць «Сіверщина в історії Украї-
ни». Утім, науковець висвітлив переважно
історичні аспекти проблеми, уникаючи її
важливих етнографічних наративів. Отже,
потреба в досліджені історико-етнографіч-
них складових Стародубщини як частини
історичної Сіверщини, а також цього регі-
ону загалом, є очевидною.
Щодо контенту теми дослідження слід
підкреслити, що Сіверщина – це пору-
біжна змішана історико-етнографічна об-
ласть, що включає басейн середньої та
69
нижньої Десни, Посем’я і нижнє Посо-
жжя. Термін уперше зафіксований у дже-
релах XIV ст. і є похідним від етноніма
«сівер» (сіверяни з погляду киян), тобто
назви східнослов’янської діалектно-етно-
графічної групи населення верхнього дні-
провського лівобережжя часів Київської
Русі. Тоді територія процвітаючого Чер-
нігівського князівства розташовувалася в
басейнах рік Десни, Сейму, Сожу і Верх-
ньої Оки. На півдні й заході вони меж-
ували з Переяславськими та Київськими
землями, на північному сході сягали мос-
ковських теренів, а на південному сході
їхнім кордоном був половецький степ.
Сіверська земля була покрита доволі гус-
тою мережею населених пунктів, серед
яких документально зафіксовані міста
Чернігів, Новгород-Сіверський, Любеч,
Путивль, Стародуб, Брянськ і Курськ.
Усі вони були розташовані на Десні та її
притоках і відігравали важливу роль у
соціально-економічному, політичному та
військовому житті Київської Русі зага-
лом, що було зумовлено вигідним геогра-
фічним розташуванням на торговельних
шляхах того часу та на вигідній відстані
від небезпечних кочових племен південно-
східного степу.
Матеріальна, духовна й художня куль-
тура давніх слов’ян регіону, збагатившись
здобутками візантійського та західноєвро-
пейського мистецтва, створила підґрунтя
для розвитку своєрідної культури й мис-
тецтва Київської Русі з процвітаючою Сі-
верщиною в її складі.
Проте з першої половини XIII й до
середи ни XIV ст. колись могутня Київська
Русь, що сягала своїми землями від пра-
вобережжя Дніпра до верхів’я Дону, була
спустошена й розграбована монгольськи-
ми ордами. Пізніше, а саме в 1362 році,
скориставшись феодальним дробленням і
наслідками ординської навали, литовські
феодали встановили своє панування над
Чернігово-Сіверщиною.
Починаючи з кінця ХV ст., на воло-
діння північною частиною Чернігово-Сі-
верщини – Стародубщиною стало пре-
тендувати московське князівство, яке в
1500 році захопило сіверські замки, зо-
крема Стародуб, Новгород-Сіверський,
Чернігів та Путивль. Під час перебу-
вання Сіверської землі у складі москов-
ського князівства (1503–1618) до цього
регіону входили такі міста, як Стародуб,
Мглин, Почеп, Новгород-Сіверський, Мо-
рівськ, Чернігів, Брянськ, Гомель, Дро-
ків, Курськ, Путивль, Радогощ, Рильськ і
Трубчевськ. У цьому контексті українська
дослідниця О. Русіна навела вдалу думку
дослідників О. Галецького та Н. Чиров-
ського про те, що входження цих пору-
біжних українських територій до складу
московського царства зображується як
прояв зародження російського експансіо-
нізму, «початок ери загарбання й колоні-
зації неросійських земель», як «політика,
що ведеться й донині» [27, c. 92].
Утім, протягом другої половини
XVI ст. польсько-литовсько-українська
військово-політична адміністрація нео-
дноразово пробувала відбити ці землі
в московщини, але це стало можливим
лише у XVII ст., коли в 1616 році Річ По-
сполита нарешті оволоділа їх адміністра-
тивним центром – містом Стародубом.
Це досягнення було закріплено в Деу-
линському перемир’ї 1618 року між Вар-
шавою та Москвою [32]. Відповідно до
цієї польсько-московської угоди до Речі
Посполитої відходили Дорогобуж, Біла,
Смоленськ, Рославль, Серпейськ, Труб-
чевськ, Невель, Себеж, Красне, Старо-
дуб, Попова Гора, Почеп, Новгород-Сівер-
ський, Чернігів, Моровськ, Монастирище,
а також Велизька волость. Угода також
передбачала встановлення постійно ді-
ючого кордону між Польщею і московією.
Проте в процесі делімітації лінії кордону
між Річчю Посполитою та московським
царством велися нескінченні суперечки,
унаслідок чого остаточного розмежування
на сході Чернігівщини й Сіверщини так і
не відбулося. Однак така часта зміна вла-
ди чітко відобразилася на етнографічно-
му портреті регіону: на початку ХVІІ ст.
м. Стародуб стало найбільшим торговим
серед польських, українських, литов-
ських і московських населених пунктів
регіону. На ярмарках, які відбувалися в
місті щорічно, стабільно була представле-
на також продукція місцевих мешканців:
сало, сира й оброблена шкіра, мед, віск,
хутро, масло, поташ риба тощо.
Отже, поняття «Сіверщина» охоплює
всі етнографічні групи регіону, насамперед
землі племені колишніх сіверян, відомі за
архео логічними пам’ятками давньорусь-
кої доби. Сюди входить Північна Черні-
гівщина, розташована на межі України,
Білорусі та Росії. Тому цей регіон мож-
70
на вважати змішаним українсько-біло-
русько-російським етнографічним краєм.
Сіверськими в ХVІ–ХVІІ ст. вважалися
не лише міста Чернігів, Путивль, Любеч
і Новгород-Сіверський, але й Брянськ,
Стародуб, Рильськ, а також Гомель. Саме
населення цього регіону виступає в дже-
релах ХVІ ст. як етнографічно однорідне
під назвою «сіврюків», ареал розселення
яких збігається з ареалом розселення дав-
ніх сіверян з їх самобутньою культурою.
Проте інкорпорація Сіверщини до скла-
ду московського царства негативно по-
значилася на етнічній ситуації в регіоні.
Сіверщині на той час, як прикордонному
регіонові, відводилася особлива увага сто-
совно організації московської сторожової
служби, що за короткий час призвело до
розміщення тут різного рангу військово-
служивого люду. Як наслідок, на регіон
вихлюпнула масова міграційна служба з
півночі, яка невдовзі розмила стабільний
етнографічний портрет місцевого насе-
лення. Не випадково в ХVІІ ст. згадки
про колишніх севрюків як про однорідну
регіональну групу населення поступово
зникають із писемних джерел. Отже, Сі-
верщина виявилася першим українським
етнографічним порубіжним регіоном,
який підпав під русифікацію та окупацію
з боку московського царства після того,
як воно інкорпорувало до свого складу
Новгород, Твер, Воронеж та Смоленськ.
Сіверщина здавна вирізнялася сво-
єю етнографічною особливістю. Вона
славилася виготовленням глиняного й
дерев’яного посуду, рибальських знарядь,
інструментів, одягу з домашнього білого
полотна й обробленої шкіри, заліза, скла,
поташу, дьогтю, селітри, пороху, речей
домашнього вжитку (постолів, плетених
кошиків та коробок тощо). Цьому сприя-
ли природно-географічні умови означеної
території. Наприклад, наявність у регіоні
покладів відповідної глини зумовлювала
розвиток гончарства, а сприятливі погод-
ні умови для вирощування конопель та
льону – ткацтва. Найбільшими центрами
ткацтва Сіверщини впродовж багатьох
століть були Чернігів, Батурин, Ніжин,
Кролевець та ін. Загалом найголовніши-
ми видами декоративно-прикладного мис-
тецтва цієї доби були вишивка, різьба по
дереву, кераміка, килимарство, народне
малярство тощо. Кожна сім’я прагнула
прикрасити свій побут виробами народної
творчості. Розширення ж асортименту ви-
робів декоративно-прикладного мистецтва
та збільшення їх кількості вплинуло на
посилення ярмаркової торгівлі. Саме ет-
нографічна самобутність мешканців Сі-
верщини визначила виокремлення цього
регіону в особливу змішану історико-ет-
нографічно-географічну область. Яскра-
вим підтвердженням сказаного є історич-
на доля с. Некрасове Глухівського району
Сумської області, яке в пізньому серед-
ньовіччі входило до складу Чернігово-
Cіверських земель. Лише впродовж пер-
шої половини ХVІІ ст. воно тричі змінило
адміністративно-державну належність –
статус українського населеного пункту
був примусово змінений на російський,
потім на польський, і тільки після Ви-
звольної війни українського народу 1648–
1654 років воно було повернуто до складу
України [14]. Похідними цього складного
процесу, безсумнівно, стали поява в ре-
гіоні етнічно змішаного населення, вза-
ємовплив мов, матеріальної та духовної
культури.
Безперечним позитивним наслідком
завершення Національно-визвольної ві-
йни українського народу 1648–1654 ро-
ків, у ході якої були створені Чернігів-
ський, Борзнянський козацькі полки та
закладено основи Стародубського, стала
стабілізація політичної та соціально-еко-
номічної ситуації в Україні загалом та
в її прикордонних регіонах зокрема. На
Чернігівщині це проявилося в розквіті
економічного життя з його комерційним
компонентом. Важливими для повно-
ти етнографічного портрета Чернігова є
дані перепису 1666 року, згідно з якими
32 % його міщан займалися ремеслами й
промислами, зокрема кількість чоботарів
складала 15 осіб, кушнірів – 11, шевців –
10, шкіряників – 4, ремісників без зазна-
чення спеціальності – 4, шабельників – 3,
котлярів – 3, ткачів – 2, гончарів і бонда-
рів – по одному. Ремісники об’єднувалися
в цехи. Управління цехами здійснювали
цехмістри, а до складу їх працівників
входили цехові, підмайстри та учні. Цехи
м. Чернігова включали в себе майстрів
різних спеціальностей, функціонуючи, та-
ким чином, як багатопрофільні й багато-
людні організації. Так, в одному із цехів
міста працювали одночасно ковалі, коліс-
ники, золотарі, колодії, мечники, склярі,
римарі, токарі, мельники, теслярі та ін.
71
В одному цеху могли об’єднуватися ре-
місники міст і навколишніх сіл. Подібне
практикувалось, зокрема, у чоботарсько-
му й ковальському цехах міста, до яких
мали входити, крім міських, сільські ре-
місники, вносячи в братську скриньку
певну грошову суму. Останнім дозволяло-
ся виготовляти свою продукцію і прода-
вати її лише за спільно визначених умов.
Монопольне право того чи іншого цеху
на заняття певним видом діяльності роз-
повсюджувалось як на ремісників міста,
у якому функціонував певний цех, так і
на приїжджих ремісників, що мешкали в
сільській місцевості поблизу нього. Ска-
жімо, гетьманський універсал указував
на залежність сільських ремісників від
об’єднаного чернігівського цеху шапова-
лів, шкарпетників, пивоварів, коцників
і рукавичників [16, c. 11]. У системі со-
ціально-економічних відносин Чернігів-
щини другої половини XVII ст. особливе
місце посідали промисли. Найпоширені-
шою галуззю господарства в регіоні на
той час був борошномельний промисел.
Перепис 1666 року зафіксував функціо-
нування в Чернігові 14 млинів. Зазвичай
вони належали найзаможнішим верствам
населення міста. Власниками млинів були
й монастирі та окремі представники духо-
венства [24]. На другому місці фігурувало
виробництво скла. На той час на терито-
рії Чернігівського, Стародубського й Ні-
жинського полків функціонувало понад
20 гут [22, c. 51]. Найчастіше власниками
їх були заможні люди, серед них і меш-
канці Чернігова. У регіоні було розвину-
то й добування поташу, необхідного для
виробництва селітри, скла, фарб, мила,
парфумерії тощо, а також розвивалися
металургія, мідеплавильний промисел та
винокуріння.
Таким же безперечним, але негатив-
ним явищем для історичної, політичної
та етнографічної долі прикордонних із
царською росією українських регіонів
стало те, що після Переяславської ради
1654 року, коли в Україні впроваджувало-
ся російське воєводське управління, сер-
йозною загрозою для її суверенітету ви-
явилася наявність московських гарнізонів
і воєвод, які спочатку були розміщені в
найважливіших містах України, зокрема
в Чернігові та Ніжині. Російські воєводи
прибули до Чернігова 1659 року. Доку-
менти зафіксували їхні прізвища. Напри-
клад, у 1668 році згадується стольник
А. Толстой, у 1673 році – стольники-князі
С. Хованський і Н. Чаплін. У джерелах
фігурують також відомості про чернігів-
ських воєвод В. Долгорукова, А. Леонтьє-
ва, С. Колтовського, Д. Наумова, М. Кро-
поткіна, Б. Полібіна та ін. У міста, де були
російські воєводи, присилали ратних лю-
дей із росії. Згідно з царським указом від
20 вересня 1665 року, начальникові мало-
російського приказу боярину П. Салтико-
ву в Чернігові передбачалося розкварти-
рувати 2 прикази стрільців по 400 чоловік
кожний. У 1666 році цар розпорядився
розмістити в Чернігові 1000 ратних людей
піших і 200 чоловік кінних. Ратні люди
зазвичай розташовувалися по козацьких
та міщанських дворах, що автоматично
означало їх повне утримання провіантом
та фуражем за рахунок місцевого населен-
ня. Питаннями їх утримання здебільшого
займався новостворений малоросійський
приказ. Зрозуміло, що воєводи виража-
ли передусім інтереси панівних станів,
представниками яких вони були самі. По-
ступово вони почали зловживати своїм
становищем, посилили наступ на трудове
місцеве населення, обклавши його подат-
ками й повинностями. Скажімо, згада-
ний уже воєвода А. Толстой, прибувши
в супроводі 1200 ратних людей до Чер-
нігова, привіз із собою осіб, які повин ні
були збирати податки й переписувати із
цією метою населення. Невдовзі почалося
втручання російських воєвод у козацькі
полковницькі побори. Наприклад, коли
навесні 1666 року генеральний підскарбій
за часів гетьмана І. Брюховецького (1663–
1668), організатор фінансів і державного
господарства Гетьманщини Р. Ракушка-
Романовський відправив своїх людей для
проведення хлібного збору з млинів Мен-
ського, Сосницького й Понорницького по-
вітів, А. Толстой у цьому їм відмовив і
прислав своїх збірників, не погоджуючи
це питання з гетьманом. Аналогічно по-
чали діяти й інші воєводи. Як наслідок,
воє води вступали в конфлікт із козацькою
старшиною та іншими представниками па-
нівних станів України загалом, Чернігів-
щини зокрема. Для попередження таких
випадків знадобилося царське втручан-
ня [25, c. 29, 32], що не врятувало від
низки більш пізніх збройних конфліктів
між козаками та московськими ратними
людьми.
72
Важливим видається загальний етно-
графічний портрет регіону того часу, зо-
крема з його міським та сільським ком-
понентами. Тенденції, характерні для
ранньомодерних міст Гетьманщини зага-
лом та Чернігівщини зокрема, можна про-
стежити на прикладі соціального статусу
м. Мени Чернігівського полку в середині
XVIII ст. Так, загальна кількість жите-
лів міста на той час складала 2560 осіб,
що класифікувало його з-поміж середніх
у регіоні. Для порівняння слід зазначи-
ти, що в полковому місті Чернігові на-
лічувалося 3642 мешканці. Із загальної
кількості населення м. Мени 1303 були
чоловіки та 1257 – жінки. Відповідно до
станового поділу структуру населення
містечка можна охарактеризувати так:
61 представник духовенства, що склада-
ло 2,4 % його мешканців, 60 (2,3 %) – ко-
зацької старшини, 751 (29,4 %) – козаків,
274 (10,7 %) – посполиті, 1414 (55,2 %) –
підсусідки (безземельні селяни, фактич-
но – батраки), «дворові люди» та служи-
телі. Вони проживали у 213 дворах, 4 з
яких належали священникам, 8 – стар-
шинам, 114 – козакам, 50 – посполитим
та 37 – підсусідкам. Частка міщан актив-
ного віку становила 60 %, дітей – 34 %,
людей літнього віку – 6 %. Отже, працез-
датне населення мало чисельну перевагу
над іншими категоріями жителів міста.
Співвідношення «працівників та їдців»
складало 2061:1709, тобто 1,5. Цей по-
казник зумовлювався значною кількіс-
тю служителів та «дворових людей» у
господарствах менських жителів, серед
яких переважали особи працездатного
віку [12, c. 196, 199].
У другій половині XVIII ст. царський
уряд значно інтенсифікував колонізатор-
ську політику в Україні. Про те, що Ка-
терина ІІ розглядала Україну саме як ко-
лонію, свідчить такий маловідомий факт,
який навмисно приховувався царською
та радянською владою впродовж майже
250 років. У 1763 році гетьман «всієї Ма-
лої Росії, обох боків Дніпра та військ за-
порозьких» К. Розумовський звернувся
до імператриці з проханням розглянути
можливість відкриття в Батурині універ-
ситету, на що імператриця написала таку
відповідь: «…колониальным народам
университеты иметь запрещается» [7].
Поступово була ліквідована вся попере-
дня мережа козацького адміністративно-
територіального устрою, який існував ще
із середини XVII ст.
Проте адміністративна реформа 1781 ро-
ку, яка замінила автономні козацькі вій-
ськово-адміністративні інституції імпер-
ськими органами, та ліквідація війська
Гетьманщини в 1783 році призвели не лише
до відчутного зростання в регіоні чисель-
ності російських чиновників та військових,
але й до прискореної русифікації колиш-
ньої козацької старшини. Багато років до
того генерація української еліти брала без-
посередню участь у роботі законодавчих
органів влади (рада старшин, полкові, со-
тенні ради) та очолювала виконавчі владні
структури. Гетьмана, генеральну старшину,
полковників, сотників, курінних містечко-
вих і сільських отаманів обирали на радах
відповідних територій. На час виконання
своїх обов’язків обрана старшина отриму-
вала рангові маєтності, якими могла корис-
туватися виключно до свого пере обрання.
Ефективним шляхом у процесі русифікації
стало надання українській еліті статусу ро-
сійського дворянства, згідно із Жалуваною
грамотою Катерини ІІ 1785 року. Це чітко
простежується на прикладі новоствореного
царською владою Чернігівського намісни-
цтва, територія якого складала приблизно
третину земель колишньої Гетьманщини.
Так, статистичний аналіз даних початкової
хвилі дворянства цього регіону, здійсне-
ний на основі перших двох родословних
книг Чернігівського намісництва, скла-
дених у 1788 та, відповідно, 1790 роках,
чітко демонструє щораз більше прагнення
представників місцевої української еліти
отримати новий статус російського дворян-
ства. Родословні книги містили важливі
відомості про родинне, майнове та соціаль-
не становище внесених до них осіб. Вне-
сення до родословної книги передбачало
чітку процедуру, а саме: кожен претендент
на дворянство мав надати на розгляд дво-
рянського депутатського зібрання оригі-
нал або засвідчену копію доказів власної
шляхетності. У тому разі, якщо докази
визнавалися достатніми не менш як двома
третинами дворянського депутатського зі-
брання, претендента вносили до родослов-
ної книги, яка (разом із наданими ним до-
казами) зберігалася в архіві дворянського
зібрання. Характер цих відомостей доказів
дворянства дає змогу уточнити персональ-
ний склад місцевого дворянства, з’ясувати
матеріальне й соціальне становище окре-
73
мих родин, реконструювати їх родоводи
тощо. Загальна кількість новозареєстро-
ваних дворян, унесених до обох варіантів
зазначених родословних книг, складала
2459 родів, 5530 родин, 12 755 осіб чолові-
чої статі. Причому порівняння кількісних
параметрів чисельності першої хвилі дво-
рянства між двома редакціями згаданих
родословних книг підтверджує зазначену
вище тенденцію нобілітаційного процесу
тодішньої української еліти: у родословну
книгу 1790 року було внесено додатково
429 нових родів, 889 родин та 1856 осіб чо-
ловічої статі [11]. Статистичні відомості по
Чернігівській губернії за 1845 рік зафіксу-
вали наявність 12 225 осіб із дворянським
титулом [3].
Утім, новоспечене дворянство Чернігів-
щини значно прискорило процес русифі-
кації регіону: воно швидко стало вживати
російську мову, застосовувати звичаї та
манери росіян, їхню костюмацію, фор-
му звернення по-батькові, а цілі населені
пункти ставали власністю петербурзьких
дворян. Простежувалася й інша русифіка-
торська тенденція: чимало багатих пред-
ставників російської еліти напряму ви-
купляли на Чернігівщині села та хутори,
влаштовуючи там власні помістя.
З урахуванням викладеного вище слід
зазначити, що історія українського дво-
рянства надає унікальну інформацію ет-
нічного, соціального, службового, май-
нового, географічного та біографічного
характеру, що є важливими компонентами
етнографічного портрета регіону. Частина
з них стали найбільш багатими в губернії
землевласниками та промисловцями. З ет-
нографічного погляду цікавими видають-
ся дані щодо опису дворянських палаців
того часу – як зовнішнього вигляду, так і
(особливо) інтер’єрів. На Чернігівщині іс-
нували сотні дворянських комплексів, але
найвідомішими були маєток Катеринича
(м. Бобровиця), маєток Раковича (с. Со-
колівка), палац Мейендорфа (с. Новий
Биків), палац поміщиків Пашковських
(с. Чемер), садиба Кочубєїв (с. Тиніца),
садиба Дараганів «Покорщина» (с. Ко-
зелець) та ін. Серед них вирізнявся за-
снований у 1770-х роках палац Тарнов-
ських, розташований у с. Качанівка
Борзнянського повіту Чернігівської губер-
нії, збудований за проєктом архітектора
К. Бланка. Його архітектура належить до
стилю романтичного напряму. Змінивши
кілька власників (у різні часи палац на-
лежав сім’ї Коченівських, генералу-фель-
дмаршалу П. Рум’янцеву-Задунайському
та ін.), не одне десятиліття маєток нале-
жав поколінню Тарновських. В. В. Тар-
новський Старший (1810–1866) був відо-
мим українським етнографом, істориком
права, економістом і громадським діячем.
У контексті описування дворянських
палаців регіону вартий уваги той факт,
що будь-який інтер’єр українського по-
мешкання – від маєтків до простих се-
лянських хат – рясно прикрашався багато
вишитими рушниками. Своєю особливою
красою широковідомий у Чернігово-Сівер-
щинському краї та в Україні загалом був
кролевецький тканий рушник. В основі
його характерних монументальних геоме-
тричних орнаментів, виконаних переважно
в червоних кольорах, частіше трапляються
зображення одно-, триярусних бань церков
із хрестами. Іноді на них прочитуються
геометричні жіночі фігури (великі богині,
берегині) або чаші (потири) різних моди-
фікацій, геометризовані фігури (ромби,
зірки, зиґзаґоподібні і прямі лінії, птахи
тощо). Кролевецькі рушники мали неаби-
яку популярність. У деяких місцевостях,
віддаючи данину урочистості та ошатності,
їх називали навіть «королівськими», пере-
крутивши назву міста Кролевець, звідки
вони походили. На початку XIX ст. була
створена й набула слави артіль селяни-
на Ринді, прізвище-тавро якого на росій-
ський манер «Риндін» ткалося на кінцях
кролевецьких рушників (за українськи-
ми традиціями мали б ткати «Ринденко»
або «Риндюк»). Упродовж двох століть у
м. Кролевці фактично не було такої хати,
де б не працювали з досвітку до пізньо-
го вечора рушникові ткацькі верстати, за-
вдяки чому кролевецькі рушники набули
поширення не лише на Чернігівщині, але
й на всій Лівобережній Україні. Вони та-
кож були відомі на Півдні, траплялися
на Правобережжі, іноді в постові дні їх
ткали спеціально на замовлення церков
(і не червоним, а чорним, коричневим або
темно-синім кольорами) [15]. Кролевець-
кі рушники славилися й на паризькому,
берлінському та бельгійському ярмарках.
Українці-емігранти виставляли їх на показ
за океаном – у Монреалі, Лос-Анджелесі,
Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айресі та ін.
Для повноти етнографічного портре-
та аналізованого регіону важливою є ін-
74
формація про проведення в його межах
ярмарків. Якщо в першій чверті ХІХ ст.
проводилося 111 ярмарків за рік у 44 на-
селених пунктах губернії, то в 1845 році
їх було зафіксовано удвічі більше (203),
що підтверджує швидкий процес розви-
тку ринкових відносин у регіоні. Ярмар-
кова торгівля проводилася в усіх 15 по-
вітах губернії, але найактивніше вона
розгорталася в містах Кролевці (Хресто-
воздвиженський ярмарок), Ніжині (Всеїд-
ний ярмарок), Сосницьку та Новозибків-
ську [21]. Упродовж року масові ярмарки
відбувалися в чотири етапи – весною,
влітку, восени та взимку. Привабливими
днями для їх проведення були такі вели-
кі релігійні свята, як день Миколи (Вес-
няного), Трійця та Вознесіння – весною;
Петра і Павла та Успіня Богородиці –
улітку; Іоанна Богослова, Різдва Богоро-
диці, Воздвиження, Покрови, Михайла –
восени; день Миколи (Зимового), Новий
Рік і Масляна – узимку. Отже, найбіль-
шу кількість ярмарків проводили восени,
коли на продаж виносили багато сільсько-
господарської продукції. Характерно, що
худобу, сало, мед і тютюн продавали й
поза ярмарками.
Загалом на ярмарки завозили достат-
ньо різноманітних предметів сільського
господарства та промисловості, а від ви-
робників і продавців можна було дізнати-
ся про місце виготовлення одягу та взуття
(шапки, хустини, намітки, пояси, плахти,
запаски, кожухи, чоботи, черевики, шкі-
ра, овчина, тканини, сукно), різних при-
крас, у тому числі для одягу та головних
уборів (сережки, обручки, намиста, буси,
дзеркальця, засолки, мотузки), предметів
домашнього господарства та побуту (іко-
ни, картини, рушники, глиняний посуд,
порцеляна, дерев’яні тарелі, сільнички,
скриньки, шкатулки, меблі, коробки, па-
пір, фарба, плетені сумки, робочі інстру-
менти, колеса, вози, сані, насади, ярма,
риболовні знаряддя), музичних інстру-
ментів (скрипки, кобзи, сопілки, бараба-
ни), дитячих іграшок (ляльки-мотанки,
керамічні свистки, глиняні «монетки»,
дерев’яні мечі, іграшки у формі пташок,
коней) тощо. За бажанням замовника або
з ініціативи самого майстра винесені на
продаж вироби прикрашали оригіналь-
ним і різноманітним різьбленням. Напри-
клад, відомо про чумацький віз, майже
всі частини якого були вкриті багатим
різьбленням, що складалося з незначної
кількості елементів. Кожний із цих еле-
ментів набирав своєрідного звучання за-
лежно від форми речі, яку він прикра-
шав. Це було свідченням органічного
зв’язку різьбярського мистецтва з побутом
та його потребами. Товари з інших регіо-
нів завозили до Чернігівщини насамперед
з росії – по Дніпру та Десні. Здебільшо-
го це було залізо, чавун, скло, кришталь,
хутро, лляні, пенькові й шерстяні вироби,
полотно, тік і риба; з Криму привозили
сіль та овечі шкури; зі Східної Пруссії –
золото, порцеляну, німецькі шерстяні тка-
нини, ситець, панчохи; з Польщі – сілезь-
ке сукно; з Італії – венеціанські вироби;
з Туреччини – шовкові товари тощо. По-
купцями на ярмарках і торгах були, крім
місцевих міських мешканців, слобожани
(старообрядці), приїжджі євреї-комерсан-
ти, греки, караїми, вірмени, московіти,
астраханці, володимирці, що свідчить про
великий інтерес до чернігівських ярмар-
ків з боку зацікавлених верств населення
центральної та південної росії та Кавка-
зу. Проте такою була ситуація до опри-
люднення в 1822 році царським урядом
нового тарифу, внаслідок упровадження
якого підвищувалося мито на зарубіжні
товари й водночас надавалися додаткові
пільги російським виробникам і купцям.
Як результат, український купецький еле-
мент став поступово витіснятися з ринку
на користь російського, який на середи ну
ХІХ ст. складав понад половину на укра-
їнському ринку. На цей час сама торгівля,
не лише в прикордонних з росією регіонах,
але й загалом по Україні, набула вираже-
ного колоніального характеру: з україн-
ських ринків цілеспрямовано вивозили до
російських переважно сировину (вовну,
необроблені шкури, тютюн, вугілля) та
продукти харчування (цукор, зерно, сало,
вино тощо). І, навпаки, із центральної ро-
сії експортували оброблену шкіру, взуття,
тканини, сукно, залізні вироби, прибуток
від продажі яких був на порядки вище.
Характерним показником глибинної
трансформації індивідуальної самоіден-
тифікації представників української арис-
тократії другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. можуть слугувати зміни менталі-
тету російського дворянина українсько-
го походження І. Петрункевича (1843–
1928) – вихідця із Чернігівської губернії,
відомого громадського й політичного ді-
75
яча в російській імперії, нащадка козаць-
ко-старшинського роду Петрункевичів.
Дослідники нарахували близько восьми
«родових колін» прізвища Петрункеви-
чів. Більшість їх представників мали без-
посередній стосунок до козацької еліти.
Найвідоміші пращури І. Петрункевича
були знатними службовцями козацьких
інституцій: О. Петрункевич був значко-
вим товаришем Чернігівського полку,
а С. Петрункевич був військовим канце-
ляристом Генеральної військової канце-
лярії і служив у Генеральному суді. За-
галом, початки прізвища Петрункевичів
сягають ХVІІ ст. Але при всьому такому
давньому походженні від українського
козацтва російський дворянин І. Петрун-
кевич виступав за збереження цілісності
російської імперії та в основу її транс-
формації ставив не національний, а еко-
номічний принцип. Ідеалом державного
устрою російської імперії І. Петрункевич
уважав федерацію, об’єднану за еконо-
мічним принципом, а не національним.
На його думку, саме такий устрій мав би
зняти проблему тиску великих національ-
них груп над малими і сприяти процесу
послаблення націо нальної нетерпимості.
На прикладі рідного Борзнянського пові-
ту Чернігівської губернії діяч демонстру-
вав розуміння відмінностей середовища
селянства південних і північних волос-
тей, які полягають в етнографічних осо-
бливостях мови, темпераменту, характеру,
одягу та орнаменту. У своїх спогадах «Из
записок общественного деятеля», виданих
у 1934 році у Празі, він, зокрема, писав:
«Український народ має свої особливос-
ті, свою дуже близьку до великоруської,
але особливу мову, свій національний ха-
рактер, свій тип, свою особливу історію,
оскільки декілька століть жив окремим
державним життям. Цей народ не був пе-
реможений зброєю свого північного бра-
та, але обидва об’єднались добровільно,
як рівний з рівним, заради самозахисту
від зовнішніх ворогів. При таких умо-
вах збереження національних особли-
востей <…> не могло не здивовувати, ні
тим більше спровоковувати підозри і пе-
реслідування проявів їх. Але російсько-
німецький уряд, не відчуваючи твердості
своїх власних корінь, тримався політики
нівелювання за одним заздалегідь вста-
новленим зразком, і все інше визнавав
потрібним приниження і знищення. На
цьому ґрунті і виросло “українофіль-
ство”, поступово за допомогою німецьких
і австрійських помічників перетворене
у “сепаратний рух” або “самостійність”
України. Я можу стверджувати з повною
впевненістю, що між “українофільством”
і “сепаратизмом” не було нічого спільно-
го, і переслідування “українофілів” було
однією з головних причин його переходу
до ідеї про відокремлення України і пе-
ретворення її в самостійну державу. <…>
Але творцем “самостійності” України був
російський централізм, брутальний і без-
глуздий…» [18]. Отже, І. Петрункевич на-
полягав на рівноправному існуванні двох
гілок східного слов’янства – росіянах і
українцях, підкреслював їх добровільне
об’єднання перед зовнішніми загрозами,
принципово визнавав існування укра-
їнського народу і його багатовікову дер-
жавність, але водночас заперечував ко-
лоніальний статус українських етнічних
територій у складі царської росії, що було
наслідком впливу імперської ідеології на
етнополітичні погляди українського арис-
тократа. Він уважав, що будь-які прояви
ненависті українців до росіян – явище
не етнокультурне, а штучне, рукотворне,
яке було спровоковано позицією правля-
чої російської еліти і, як наслідок, відо-
бражалося в інтелектуальних рефлексіях
національного сегменту української ін-
телігенції того часу. Політик був пере-
конаний, що головною проблемою цар-
ської росії була її крайня централізація,
а тому основним фундаментом вирішен-
ня більшості проблем повинна була бути
широкомасштабна децентралізація влади
та федералізація російської імперії за
згаданим вище економічним принципом.
І. Петрункевич належав до тієї доміну-
ючої частини української націо нальної
аристократії, яка, здобувши освіту в
Санкт-Петербурзі та Москві, можливість
швидкого кар’єрного росту, преференції
та бенефіції російського дворянства впро-
довж 1782–1785 років, усвідомлювала
себе насамперед російськими підданими і
громадянами імперії. Але оскільки обста-
винами народження, походження, прожи-
вання, служби й сімейними зв’язками вона
була пуповиною пов’язана з українськими
етнічними землями, то й реагувала на ре-
пресивні та каральні заходи російського
деспотизму щодо українства, відчуваючи
себе невід’ємною частиною українсько-
76
го етносу. Така метаморфоза й зумовила
унікальну подвійність політичної позиції
української національної еліти, яка вже
стала частиною тодішнього російського
етнополітичного, мовного та культурного
простору. Приклад І. Петрункевича най-
краще відображає сутність феномена ло-
яльності української національної арис-
тократії другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. до російської імперії та до поро-
дженої й упровадженої нею експансіоніст-
ської еміграційної, мовно-національної,
культурної та освітньої політики.
Передових українців, зокрема й вихід-
ців із Чернігово-Сіверщини, які не сприй-
мали царських порядків у регіоні, просто
арештовували та висилали на каторгу до
Сибіру. Так, у березні 1908 року відбув-
ся суд над учителем приватної школи в
с. Локотки Воронезької волості Чернігів-
ської губернії Т. Ковбасою (1889–1931),
який був звинувачений у розповсюджені
робіт, що закликали до бунтівних завору-
шень. Він отримав 2 роки і 8 місяців ка-
торги та був переведений із Новгород-Сі-
верської в’язниці до Сибіру, в Іркутську
губернію. У 1911 році Т. Ковбаса подав
через адміністрацію Новгород-Сіверської
в’язниці прохання про щиросердне пока-
яння. І лише в 1913 році з нагоди 300-річ-
чя царського дому Романових Марковське
волосне управління Киренського повіту
Іркутської губернії повідомило, що, за ви-
сочайшим царським указом від 21 люто-
го 1913 року, його можуть звільнити від
заслання та відновити статут селянина в
1915 році, а згодом і повернути громадян-
ські права [13, c. 296, 299]. Але йому не до-
зволялося проживати в Санкт-Петербурзі
та в Чернігівський губернії, куди він по-
вернувся лише після революції 1917 року.
Проте через захворювання на сухоти він
пішов із життя дочасно.
Брест-Литовський мирний договір, під-
писаний 27 січня (9 лютого) 1918 року
між Українською Народною Республікою,
з одного боку, та Німецькою імперією,
Австро-Угорською імперією, Османською
імперією і Болгарським царством – з ін-
шого, вніс істотні зміни стосовно лінії
державного кордону між Україною, росі-
єю та білоруссю.
Щодо проходження лінії державного
кордону з більшовицькою росією делега-
ція Української держави на відповідних
двосторонніх переговорах, що розпочали-
ся 23 травня 1918 року в Києві, керувала-
ся поряд з політичною мотивацією також
іншим вагомим принципом – історико-
етнографічним. Цікаво, що на початку
українсько-російських переговорів стосов-
но державного кордону між Українською
державою та Російською Соціалістичною
Федеративною Радянською Республікою
російська делегація повністю погодилася з
українською пропозицією покласти в осно-
ву перемовин саме етнографічний прин-
цип. Зважаючи на це, у середині червня
1918 року Київ запропонував провести
лінію українсько-російського державно-
го кордону, за спогадами Д. Дорошенка
(у травні – листопаді 1918 р. – міністр
закордонних справ Української держави),
так: у межах колишньої царської Мінської
губернії – річкою Шарою, далі на Люба-
шево, Круговичі, Локтиші, Чепелі, По-
гост, на Уріччя, Пасіки, Слуцьк, Борову,
Новий Степ; у межах Могильовської гу-
бернії – рікою Дніпром 4 версти вище від
Жлобина, далі на Рачин, Шепетовичі, по-
тім рікою Сожем до річки Бесіди, далі на
Святське; звідси по адміністративній межі
Чернігівської губернії до Красного Рогу,
далі на Семець Трубчевський (у ме жах
Орловської губернії), річкою Нерусою,
річкою Сєвою до річки Тарн на Онешкови-
чі-Орля. Далі в межах Курської губернії
на схід на Амон, Софронівку, річку Свапу,
далі Свапою й рікою Сеймом до Глушко-
ва, на Гущино, Лук’янівку, Старий Оскол
і Петропавловське (Обухівка). У межах
Воронезької губернії – на Шаталівку, Рі-
півку, Колбіно до Дону поверх Коротоя-
ку, далі Доном до Ліски, Маслово, потім
на Шестаково, Нижню Кислю, Козловку,
Бутурліновку, Василівку (Водяне), Банну
і до східного кордону Воронезької губер-
нії. Звідти на південь мав би починатися
кордон зі Всевеликим Військом Донським,
визнаним Україною як окрема держава.
Але російська сторона, при всій заяв-
леній згоді погодитися з етнографічним
принципом при визначенні лінії спільно-
го державного кордону, почала суперечки
стосовно пропозиції української делегації.
Особливо гарячі дискусії на зазначених
переговорах точилися навколо питання
щодо північних повітів Чернігівщини, за-
хідних і південно-західних повітів Курщи-
ни та Воронежчини, а також Донецького
вугільного басейну. З українського боку
на користь запропонованої лінії кордону
77
між двома державами була наведена низ-
ка обґрунтованих аргументів історичного,
етнографічного, політичного та економіч-
ного характеру. Присутній на переговорах
український експерт, колишній член Дер-
жавної ради російської імперії професор
Д. Багалій, у своєму виступі на засідан-
ні Політичної комісії з делімітації укра-
їнсько-російського кордону від 11 липня
1918 року, зокрема, наголосив: «Перш за
все, ціла ця територія, навіть в ширшому
масштабі, входила в склад Чернігіво-Сі-
верської землі, яка уявляла з себе одну
з земель нашої старої федаративної Руси.
До Стародубщини належало все, що вхо-
дило в склад Чернігівщини... Отже, був,
виходить, історичний момент, коли весь
край і навіть більш північна його частина
входили у склад України. В теперішній же
час без усякого сумніву багато особливос-
тей культурного характеру й побутового
являються українськими серед цього насе-
лення, як взагалі вся побутова обстановка,
включаючи сюди й архітектурне будівни-
цтво (також і церковне)» [9, c. 117–118].
Переконавшись у комплексній обґрунтова-
ності позиції української делегації, насам-
перед на переконливості етнографічного
чинника, російська сторона стала навмис-
но затягувати переговори, які в 1918 році
так і завершилися безрезультатно.
Насильницьке встановлення радянської
влади в Україні в цілому та на Північній
Чернігівщині зокрема призвело до при-
скорення процесу русифікації цього по-
рубіжного регіо ну. Разом з новою владою
надалі поширилися та закріпилися серед
місцевого населення характерні вже для
росіян-більшовиків моральні цінності.
Про це влучно розповідає у своїх мемуа-
рах репресований український історик та
громадський діяч В. Дубровський (1897–
1966). Про рідну Чернігівщину перехід-
ного періоду від царської до радянської
влади він, зокрема, написав таке: «Так дві
ворожі сили: царська горілка, що давала
800 млн. карбованців щорічного прибут-
ку, і потім більшовицька пропаганда –
“сивуха” марксизму-ленінізму, – калічили
й нищили нашу прекрасну духовну силу
української нації» [10, c. 165].
У Чернігові було створено губвиконком,
якому підпорядковувалися всі повітові
виконкоми, а тим у свою чергу – волос-
ні. У містах та містечках влада належала
міським і містечковим виконкомам, а в се-
лах – сільвиконкомам та комітетам бідня-
ків. Але така «вертикаль влади», запози-
чена із сусідньої більшовицької росії, не
враховувала національних особ ливостей
українського суспільства. Саме тому, на-
приклад, із Конотопського повітового
партійного комітету повідомляли: «Вкрай
необхідний організатор роботи з населен-
ням, з відповідним стажем, українець» [1].
Про загарбницькі плани і дії більшовиць-
кого режиму в регіоні свідчить доповідь
тодішнього Чернігівського губернського
уповноваженого Чайковського на ім’я го-
лови Тимчасового робітничо-селянського
уряду України, у якому серед іншого по-
відомлялося: «Чернігівщина у теперішній
час являє собою доволі значну частину
нашої території, звільненої від буржуаз-
ної влади; 11 повітів повністю відвойовані
нашими військами у петлюрівців. Сильна,
розвинена промисловість – суконна, пря-
дильна, цукрова, лісна, паперова, шкіря-
на, сірникова, багаті хлібом південні по-
віти – все це за наявності доволі значних
запасів сировини та готової продукції дає
можливість добувати з цієї губернії вели-
ку кількість товарів для <…> постачання
Червоної армії хлібом та іншими продук-
тами, взуттям та одягом, для задоволення
нарешті потреб інших губерній нашої Рес-
публіки» [2].
Включення згодом частини Північної
Чернігівщини до складу Брянської облас-
ті РРФСР ще більше прискорило процес
русифікації краю. За даними перепису
населення 1926 року, національний склад
регіону виявився істотно зміненим: етніч-
ні росіяни складали вже 709,3 тис. осіб
(80,6 %), українці – 122,9 тис. (14,0 %),
білоруси – 14,8 тис. (1,6 %) [28]. Скла-
довим елементом зростаючої русифіка-
ції Чернігівщини стала денаціоналіза-
ція культурного життя краю. Каналами
денаціоналізації слугували органи дер-
жавного управління, армія, культурні
заклади, освіта. Денаціоналізації укра-
їнської культури сприяла й політика во-
йовничого атеїзму 20–30-х років ХХ ст.
Наприклад, із 1108 дореволюційних цер-
ков на Чернігівщині залишилося тих, що
діяли, лише 50. Більшість із них були
піддані максимальному вилученню цін-
ного церковного майна, про що свідчать
дані по Путивльському повіту за травень
1922 року. Повітова підкомісія з питань
вилучення церковних цінностей, яка на
78
той час підпорядковувалася Курському
губвиконкому, підготувала такий звіт про
проведену роботу в повіті впродовж пер-
ших двох декад травня того року: «Отчет
Подкомиссии по изъятию церковных цін-
ностей по Путивльскому уезду, мая (про-
пуск) дня 1922 г. По прилагаемым к сему
протоколов и актов, изъятие произведено
в 10 церквах города и в 43 церквах сел
и деревень. Изъято всего: Серебра 36 пу-
дов, 36 фунтов, 76 золотников и 52 долей.
Золота 2 фунта, 40 золотников, 67 долей.
Драгоценных камней: алмазных 16 шт. и
бриллиантов 19 шт. Приложение: акты и
протоколы с № 1 по 46 включительно».
Усього було вилучено цінностей на суму
4,5 млн карбованців золотом, з яких лише
1 млн було відправлено на допомогу голо-
дуючим, що стало формальною мотиваці-
єю проведення відповідної кампанії, а ре-
шта 3,5 млн були витрачені на інтереси
«світової революції» і придбання шкіря-
ного одягу для чекістів губернії та пові-
ту [30, c. 273, 276].
Водночас радянська влада активно
розпочала на теренах України в цілому
та в регіонах зокрема масштабний процес
реалізації стратегії церковного розколу,
що була спрямована на послаблення по-
зицій Української автокефальної право-
славної церкви та її трансформації на
слухняного важеля москви для впливу на
духовний світ численних на той час укра-
їнських вірян.
Паралельне дієве переслідування ре-
лігійних діячів, розпочате ще із часу
проголошення радянської влади, напри-
кінці 1920-х років перетворилося на сис-
темне, жорстке та ідеологічно заангажо-
ване знищення українського духовенства
в регіоні.
Кампанія із закриття та знищення цер-
ков набувала дедалі більших масштабів у
1930-х роках. Так, лише за 1936 рік на
Чернігівщині було закрито 213 православ-
них культових споруд. Церкви розбира-
ли на будматеріали, як це відбувалося в
с. Хоружівка (Роменська округа) з метою
благоустрою села. На цеглу було розібра-
но Петропавлівську церкву (усипальницю
родини Галаганів) в Сокиринцях. Повною
зневаги до почуттів вірян була постанова
№ 2099 від 10 червня 1937 року Прези-
дії Чернігівського губвиконкому про пе-
редачу Златоверхої церкви м. Чернігова
обласній базі «Головриба» для організації
там складу [8, c. 339], що з часом стало
масовим явищем.
У післявоєнний час більшість монас-
тирів Чернігівської області (унаслідок
атеїстичної політики 1920–1930-х років)
опинилися в занедбаному стані. Так,
Успенська церква Чернігівського Єлицько-
го монастиря була непридатною для служ-
би й використовувалася як склад. Тепла
Дмитрівська церква слугувала казармою.
Зруйнованим залишався Рихлівський мо-
настир; Козелецький Свято-Георгіївський
та Ніжинський Благовіщенський монас-
тирі стали приходськими. Був закритий
і Введенський монастир у Ніжині тощо.
Органами радянської влади до 1957 року
в Чернігівській області примусово було
забрано 88 культових будівель та знято
з реєстрації 59 релігійних громад, а на-
томість для ведення богослужінь вірянам
було надано лише 29 нерівнозначних бу-
дівель. У результаті такої політики зрос-
тало невдоволення населення. Найбільш
поширеною формою прояву протесту
було написання листів до різних партій-
них та керівних органів держави. Віряни
листи подавали під назвами «скарги» та
«заяви». За своїм змістом їх переважна
більшість стосувалася питань повернен-
ня приміщень та поновлення реєстрації.
Також люди систематично скаржилися на
неправомірні дії місцевого керівництва,
жорстке адміністрування, ігнорування
проблем церковних громад та затягування
рішень із питань релігійного життя. Зокре-
ма, у 1950 році на ім’я республіканського
уповноваженого П. Хотченка з Чернігів-
щини було надіслано 29 заяв, 11 з яких
стосувалися повернення вилучених цер-
ковних приміщень. У довідці члена ради
у справах РПЦ при раді Міністрів УРСР
В. Спиридонова зазначалося, що від дея-
ких парафій надходило по 3–5 звернень
за рік. За кількісними показниками на-
дісланих звернень Чернігівська область
була на третьому місці, після Київської
та Вінницької [33, c. 347]. Отже, питання
щодо закриття православних монастирів
та церков у Чернігівській області порушу-
валося на місцевому й на центральному
рівнях. Після їх формального розгляду в
області тривала активна фаза почергової
ліквідації культових обителей.
Починаючи з 1960 року, скорочення
активних громад в області набуло масово-
го характеру. Цього року на Чернігівщи-
79
ні зняли з реєстрації десятки релігійних
громад. Скорочення мережі православних
церков в області тривало і в наступних
роках. Закриттю церков і монастирів пе-
редували проведення ідеологічної робо-
ти серед населення, підготовка списків
на виселення, переселення монахинь, їх
працевлаштування та відправка до будин-
ків інвалідів. Після закриття обителей
їх приміщення переходили до медичних,
соціальних та освітніх закладів. Бруталь-
ний тиск на монастирі й церкви через
систему дій преси, агітаторів, перевірок
технічного стану, санстанції, пожежних,
фінансистів влада виправдовувала необ-
хідністю вирішення внутрішніх проблем.
З приходом радянської влади відчут-
но ускладнювалася й робота українських
нау ковців. Успішно започаткований у пе-
ріод Української Народної Республіки ча-
сів Центральної Ради (1917–1918), Укра-
їнської держави (1918) та Української
Народної Республіки доби Директорії
(1918–1921) курс на національно-духовне
відродження українського народу, на роз-
гортання українознавчих досліджень і за-
провадження українознавства в усі ланки
освітніх та наукових установ був суттєво
змінений або припинений. Радянська вла-
да хотіла послабити інтерес до тривалої,
правдивої та багатої історії українського
народу, зокрема й на місцях. Включення
30 грудня 1922 року Радянської України
до складу СРСР підірвало можливість
продовження українознавчих досліджень
державницького спрямування, а тому
ідеологічне табу торкнулося насамперед
українознавства, його кадрів і наукових
осередків. Як влучно зазначає П. Коно-
ненко, «комуно-більшовицька імперія
наклала на сферу етнонаціонального са-
мопізнання жорстоке табу. Прагнення піз-
нати свою колиску і своє дитинство під-
давалося осуду, дискредитації, сміливці,
які торували цей шлях, ішли на заслання,
а то й фізично знищувалися як вороги на-
роду» [17, c. 11].
Для радянської етнографії та історі-
ографії характерною була відмова від
націо нальної спрямованості й держав-
ницької проблематики, орієнтація на до-
мінуючий тоді партійно-класовий підхід.
Учених, зокрема й українських, змушу-
вали виконувати замовні дослідження на
ґрунті ідеології комунізму, історичного
матеріалізму, але в умовах потужного
спротиву радянському режиму, особли-
во з боку українського селянства, влада
маневрувала, вдавалася до політики «ко-
ренізації», яка на теренах Української
РСР отримала прогресивну, на перший
погляд, назву політики українізації. Ця
політика давала шанс для розвитку й
україно знавства, але вона не була щи-
рою і не повністю відповідала справжнім
націо нальним інтересам українців. Фак-
ти засвідчують, що в ході реалізації цієї
політики більшовики не відмовилися від
своєї мети, не припинили репресій, зо-
крема й супроти українських істориків,
мовознавців, літературознавців, етногра-
фів та ін. Курс на ідеологізацію науки,
партійний контроль за її установами та
тематикою досліджень, тотальна цензу-
ра – усе це вкрай негативно відбилося
на розвитку студій з українознавства.
У 1920-х роках українознавство стало
втрачати власні природні функції. Тоді
ж розпочиналося й «очищення» наукових
праць від національної спрямованості,
від небажаних для режиму фактів, су-
джень, тобто повне спотворення україноз-
навства, тотальна руйнація національних
традицій та докорінне нищення історич-
ної пам’яті етнічних українців. Це зумов-
лювалося прагненням тодішнього кому-
ністичного режиму надати ідеологічного
змісту політиці «українізації», позбави-
ти національного змісту українознавства.
Головним завданням радянської влади в
Україні стало знищення старої, досвідче-
ної та національно свідомої української
інтелігенції, видатних діячів науки і
культури. Яскравим прикладом згортан-
ня українізації та переходу до тактики
нищення українознавства став одіозний
судовий процес 1929–1930 років, коли в
належності до таємної націоналістичної
організації під назвою «Спілка визво-
лення України» звинуватили 45 видат-
них учених [20, c. 317], священників та
інших представників української інтелі-
генції.
Водночас із цим відбувалося посилен-
ня ідеологізації музейної справи, зокрема
уніфікація сфери наукової діяльності му-
зеїв, нав’язувалася загальносоюзна схема
музейної експозиції, політизація галузі
збереження рухомих і нерухомих пам’яток
історії та культури, перетворення музеїв
на центри пропаганди нового устрою, роз-
права з ідеологічними ворогами серед му-
80
зейних працівників. Показовою із цього
погляду є справа директора тодішнього
Сумського окружного музею Н. Онацько-
го. Його пристрасть до збирання та дослі-
дження українських мистецьких і етногра-
фічних старожитностей, публікація ним
серії брошур з історії розвитку народних
мистецтв за критеріями того часу розці-
нювались як прояви українського націо-
налізму. У 1935 році його заарештували,
звинувативши в «націоналістичній про-
паганді музейними засобами», зокрема в
збереженні фотоекспонатів Сумського ху-
дожньо-історичного музею, відзнятих ним
свого часу, таких як скульптура «Убитий
козак», національний одяг, побутові речі
українців регіону [23, c. 15] тощо.
Отже, Чернігово-Сіверщина як окре-
мий етнографічний регіон сформувалася
за часів Київської Русі, упродовж тися-
чолітньої історії повністю або частко-
во входила до складу чужих державних
утворень – Великого князівства Литов-
ського, Речі Посполитої, московського
царства, російської імперії, Української
Народної Республіки та Української дер-
жави, Білоруської Народної Республіки,
Російської Радянської Федеративної Со-
ціалістичної Республіки, Української
РСР, Радянського Союзу. Наразі тери-
торії Середино-Будського, Ямпільського,
Шосткинського, Глухівського, Кролевець-
кого, Конотопського, Путивльського та
Буринського районів входять до складу
нинішньої Сумської області, а Новгород-
Сіверського, Семенівського, Коропського,
Сосницького, Бахмацького, Ніжинського,
Корюківського, Сновського, Менського,
Городнянського, Ріпкинського, Черні-
гівського та Борзнянського районів – до
складу Чернігівської області. Безперечно,
таке розмаїття щодо територіально-гео-
графічної належності цього порубіжного
історичного регіону наклало відбиток на
його етнографічний портрет.
Розпочатий у XVI ст. процес посту-
пової русифікації Чернігово-Сіверщини
став реальною загрозою для консоліда-
ції її української ідентичності. Форми
й методи русифікації змінювалися – від
заохочення змішаних шлюбів, вивезення
козаків та українських селян на воєнізо-
вані та будівельні роботи в різні частини
російської імперії, розміщення впродовж
XVIІІ ст. в регіоні численних гарнізонів
царської армії, інтенсивної русифікації
української еліти шляхом її титулування
російським дворянством до активного при-
дбання петербурзькими князями та графа-
ми маєтків, сіл та хуторів у Чернігівській
губернії, що відчутно розмило сутність
української національної ідентичності на-
селення порубіжної Сіверщини. Першою,
що докорінно постраждала від політики
русифікації, стала національна іденти-
фікація українців: їх нав’язливо почали
називати «малоросами» (офіційно) або
принизливо – «хохлами». Другою дуже
постраждала українська мова, яка була
не лише примусово вилучена з офіційного
документування, але й засмічена не ха-
рактерними для неї русизмами. Одним із
яскравих виявів шовіністичної політики
російського самодержавства, спрямованої
на посилення національного, духовного й
політичного гноблення українського наро-
ду став Валуєвський циркуляр 1863 року,
який забороняв публікацію українською
мовою релігійних, навчальних і освітніх
книг. Дію цього циркуляра було закрі-
плено й розширено шляхом видання імпе-
ратором Олександром II Емського указу
1876 року, згідно з яким видання творів
українською мовою заборонялося майже
повністю аж до 1917 року. Третім показ-
ником прогресуючого розмивання націо-
нальної ідентичності населення порубіж-
ної Чернігово-Сіверщини стали істотні
зміни в суспільно-політичному та індиві-
дуальному менталітеті новостворюваного
українського дворянства. З нащадків на-
ціонально-патріотичної козацької старши-
ни новий проросійський аристократичний
прошарок перетворився на численну групу
інтелігентних «малоросів», які чим далі,
тим більше втрачали відчуття належності
до українського народу, що відображало-
ся у свідомій відмові від вживання рідної
мови в спілкуванні навіть із земляками
та співвітчизниками, а також у започатку-
ванні процесу русифікації власних пріз-
вищ формами особистого звернення, зрос-
таючому сприйнятті чужих культурних
цінностей тощо.
Після встановлення радянської влади,
крім мови, до важелів знищення укра-
їнської ідентичності регіону активно до-
лучилася атеїстична політика правлячої
тоді більшовицької партії, перегляд наці-
ональної історії, спотворення національ-
ної пам’яті українців, нав’язування їм
«нових» ідеологізованих культурних цін-
81
ностей тощо. А з початком повномасштаб-
ної фази нинішньої російсько-української
геноцидальної війни цілеспрямоване зни-
щення Кремлем національної ідентичнос-
ті українців набуло критичної форми під
час проведення в Україні «спеціальної во-
єнної операції», виправдане рашистською
ідеологією «денацифікації», кінцевою
метою якої є тотальна ліквідація україн-
ського народу та повне підпорядкування
території Української держави інтересам
експансіоністської та агресивної росії.
І лише завдяки патріотизму Збройних сил
України, стійкості українського народу та
єднанню українців з усього світу вдалося
не тільки звільнити знач ну частину тим-
часово окупованих у лютому – березні
2022 року територій, серед них і Чернігів-
щину, але й зміцнити нашу тверду віру в
переможне завершення цієї війни та у від-
новлення й розбудову процвітаючої після-
воєнної України.
Джерела та література
1. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). Ф. 1.
Оп. 20. Спр. 75. Арк. 41.
2. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 21. Арк. 55.
3. Державний архів Чернігівської області. Ф. 128. Оп. 4. Спр. 20. Арк. 1.
4. Бондаренко Г. Українська етнокультура в контексті глобалізаційних викликів. Київ, 2014. 226 с.,
23 іл.
5. Борисенко В. Динаміка розвитку національних меншин та етнічних груп в Україні на почат-
ку ХХ століття. Народна творчість та етнологія. 2019. № 6. С. 29–47. DOI : https://doi.org/10.15407/
nte2019.06.029.
6. Борисенко В. К., Рендюк Т. Г. Географічне розміщення етнічних спільнот в Україні на початку
ХХІ століття. Український географічний журнал. 2021. № 3 (115). С. 63–70. DOI : https://doi.org/10.15407/
ugz2021.03.063.
7. Бушак С. Свідки долі славного роду. Урядовий кур’єр. 2004. 30 січня.
8. Дмитренко Н. М. Політика денаціоналізації культурного життя в Україні: місцеві музеї Пів-
нічного Лівобережжя – співучасник чи жертва? (кінець 20-х – 30-ті рр. ХХ ст.). Сіверщина в історії
України : зб. наук. праць / Національний заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства НАН України
і УТОПІК. Київ ; Глухів, 2010. Вип. 3. С. 336–342.
9. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. Т. 2 : Українська Гетьманська Держава 1918 року.
Київ, 2002. 512 с.
10. Дубровський В. Різдво шістдесят років тому (з 1-го тому спогадів «Лісковиця») / [підготовка
до друку та передмова Г. Кураса]. Сіверянський літопис. 2000. № 1. С. 162–165.
11. Дудченко Г. М. Статусні орієнтації претендентів на російське дворянство з Лівобережної Укра-
їни у 1780–90-х рр. (на матеріалах родословних книг дворянства Чернігівського намісництва). Сівер
щина в історії України : зб. наук. праць / Національний заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства
НАН України і УТОПІК. Київ ; Глухів, 2013. Вип. 6. С. 306–308.
12. Казіміров Д. В. Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в се-
редині XVIII ст. Сіверщина в історії України : зб. наук. праць / Національний заповідник «Глухів»,
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. Глухів ; Київ, 2017. Вип. 10. С. 195–200.
13. Кириєвський В. Д., Магдич А. В. Український есер Тит Ковбаса. Сіверщина в історії України : зб.
наук. праць / Національний заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК.
Глухів ; Київ, 2019. Вип. 12. С. 296–303.
14. Коваленко Ю. О. Село Некрасове у документах XVI–XVIII ст. Сіверщина в історії України : зб.
наук. праць / Національний заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК.
Київ ; Глухів, 2012. Вип. 5. С. 138–145.
15. Ковальов О. Є. Історичні етномистецькі традиції в творах декоративно-прикладного мисте-
цтва Сіверщини. Сіверщина в історії України : зб. наук. праць / Національний заповідник «Глухів»,
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. Київ ; Глухів, 2016. Вип. 9. С. 497–502.
16. Компан О. С. Міста України в другій половині ХVІІ ст. Київ, 1963. 388 с.
17. Кононенко П. Українська земля і люди у світовому часопросторі. Українці у світовій цивілізації
та культурі. Українознавство. 2008. № 4. С. 10–30.
82
18. Котельницький Н. І. І. Петрункевич та національне питання у Російській імперії у другій по-
ловині ХІХ ст.: етнополітичний аспект. Український історичний збірник. 2008. Вип. 11. С. 128–132.
19. Лаєвський А. С. Передумови утворення Стародубського полку 1648–1663 рр. Сіверщина в іс
торії України : зб. наук. праць. Київ ; Глухів, 2014. Вип. 7. С. 97–100.
20. Лєбедєва Ю. О. Політизація українознавчих досліджень на початку ХХ століття. Сіверщина в
історії України : зб. наук. праць / Національний заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства НАН
України і УТОПІК. Глухів ; Київ, 2018. Вип. 11. С. 315–321.
21. Любич О. Торгівля на Чернігівщині у першій половині ХІХ століття. Сіверянський літопис.
2005. № 6. С. 44–47.
22. Модзалевський В. Л. Гути на Чернігівщині. Київ, 1926. 191 c. : портр.
23. Никанор Харитонович Онацький (1875–1937). До 130-річчя від дня народження. Суми, 2005.
25 с.
24. Пиріг П. В. Борошномельний промисел на Чернігівщині в другій половині ХVІІ століття. Проб
леми розвитку підприємництва і бізнесу в сучасних умовах. Збірник матеріалів науковопрактичного се
мінару (7 травня 2007 р.). Чернігів, 2007. С. 41–42.
25. Пиріг П. В. Чернігів у середині – другій половині XVII століття. Сіверянський літопис. 2014.
№ 4. С. 23–47.
26. Рендюк Т. Стародубщина – зрусифікована історично українська порубіжна земля. Народна
творчість та етнологія. 2021. № 1. С. 5–15. DOI : https://doi.org/10.15407/nte2021.01.005.
27. Русіна О. В. З історії входження Чернігово-Сіверщини до складу Росії. Український історичний
журнал. 1989. № 3. С. 91–100.
28. Сіверська земля. URL : https://uk.wikipedia.org/wiki/.
29. Українська етнологія / за ред. В. Борисенко. Київ, 2007. 400 с.
30. Чурочкин А. Изъятие церковных ценностей в Путивльском уезде в 1922 году. Сіверщина в іс
торії України : зб. наук. праць / Національний заповідник «Глухів», Центр пам’яткознавства НАН
України і УТОПІК. Київ ; Глухів, 2014. Вип. 7. С. 270–276.
31. Чухліб Т. «Стародубщина чекає на повернення…»: історичні, історіографічні та політичні
проб леми українського субрегіону Російської Федерації. Сiверянський лiтопис. 2014. № 5. С. 230–236.
32. Щербак В. Деулінське перемир’я 1618. Енциклопедія історії України : у 10 т. Київ, 2004. Т. 2.
С. 371.
33. Юхно Ф. А. Листування вірян із органами влади як дзеркало їх відносин на Чернігівщині у
50-х рр. ХХ століття. Сіверщина в історії України : зб. наук. праць / Національний заповідник «Глухів»,
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. Глухів ; Київ, 2018. Вип. 11. С. 346–350.
34. Юхно Ф. А. Закриття православних монастирів радянською владою в Чернігівській області у
1945–1962 рр. Сіверщина в історії України : зб. наук. праць / Національний заповідник «Глухів», Центр
пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. Глухів ; Київ, 2017. Вип. 10. С. 406–410.
References
1. The Central State Archive of Public Associations of Ukraine (thereafter – CSAPA of Ukraine). Fund 1,
Inventory 20, Dossier 75, Folio 41 [in Ukrainian].
2. CSAPA of Ukraine. Fund 1, Inventory 20, Dossier 21, Folio 55 [in Ukrainian].
3. State Archive of Chernihiv Region. Fund 128, Inventory 4, Dossier 20, Folio 1 [in Ukrainian].
4. BONDARENKO, Halyna. Ukrainian Ethnoculture in the Context of Globalization Challenges. Kyiv, 2014,
226 pp., 23 ills. [in Ukrainian].
5. BORYSENKO, Valentyna. The Dynamics of Development of National Minorities and Ethnic Groups
in Ukraine at the Early 20th Century. Folk Art and Ethnology, 2019, no. 6, pp. 29–47. DOI : https://doi.
org/10.15407/nte2019.06.029 [in Ukrainian].
6. BORYSENKO, Valentyna, Teofil RENDIUK. Geographical Location of the Ethnic Communities in
Ukraine at the Early 21st Century. Ukrainian Geographical Journal, 2021, no. 3 (115), pp. 63–70. DOI : https://
doi.org/10.15407/ugz2021.03.063 [in Ukrainian].
7. BUSHAK, Stanislav. Witnesses of the Fate of a Glorious Family. Governmental Courier, 2004, January 30
[in Ukrainian].
8. DMYTRENKO, Nataliia. The Policy of Cultural Life Denationalization in Ukraine: Local Museums of
the Northern Left Bank – Accomplice or Victim? (Late 1920s – 1930s). Sivershchyna in the History of Ukraine:
83
Collected Scientific Works. “Hlukhiv” National Reserve, Center of Historical Studies of the National Academy
of Sciences of Ukraine and Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments. Kyiv;
Hlukhiv, 2010, iss. 3, pp. 336–342 [in Ukrainian].
9. DOROSHENKO, Dmytro. History of Ukraine of 1917–1923: In wo Volumes. Compiled, prefaced
and annotated by Kyrylo HALUSHKO. Vol. 2: Ukrainian Hetman State of 1918. Kyiv, 2002, 512 pp. [in
Ukrainian].
10. DUBROVSKYI, Vasyl. Christmas Sixty Years Ago: (From the First Volume of Memoirs «Liskovytsia»).
Prepared for printing and prefaced by Hryhorii KURAS]. Siverian Chronicle, 2000, no. 1, pp. 162–165 [in
Ukrainian].
11. DUDCHENKO, H. Status Orientations of the Applicants for Russian Nobility from Left Bank
Ukraine in the 1780s–1790s (After the Materials of the Genealogical Books of the Nobility of Chernihiv
Governorate). Sivershchyna in the History of Ukraine: Collected Scientific Works. “Hlukhiv” National
Reserve, Center of Historical Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine and Ukrainian
Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments. Kyiv; Hlukhiv, 2013, iss. 6, pp. 306–
308 [in Ukrainian].
12. KAZIMIROV, Dmytro. Social Structure and Demographic Characteristics of the Population of the
City of Mena in the Mid-18th Century. Sivershchyna in the History of Ukraine: Collected Scientific Works.
“Hlukhiv” National Reserve, Center of Historical Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine
and Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments. Kyiv; Hlukhiv, 2017, iss. 10,
pp. 195–200 [in Ukrainian].
13. KYRYIEVSKYI, V., A. MAHDYCH. Ukrainian SR Tyt Kovbasa. Sivershchyna in the History of Ukraine:
Collected Scientific Works. “Hlukhiv” National Reserve, Center of Historical Studies of the National Academy
of Sciences of Ukraine and Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments. Kyiv;
Hlukhiv, 2019, iss. 12, pp. 296–303 [in Ukrainian].
14. KOVALENKO, Yurii. The Village of Nekrasove in the Documents of the 16th–18th Centuries.
“Hlukhiv” National Reserve, Center of Historical Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine
and Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments. Kyiv; Hlukhiv, 2012, iss. 5,
pp. 138–145 [in Ukrainian].
15. KOVALIOV, Oleksandr. Historical Ethnoartistic Traditions in the Works of Decorative and Applied
Arts of Sivershchyna. Sivershchyna in the History of Ukraine: Collected Scientific Works. “Hlukhiv” National
Reserve, Center of Historical Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine and Ukrainian Society
for the Protection of Historical and Cultural Monuments. Kyiv; Hlukhiv, 2016, iss. 9, pp. 497–502 [in
Ukrainian].
16. KOMPAN, Olena. Cities of Ukraine in the Mid to Late 17th Century. Academy of Sciences of Ukrainian
SSR. Kyiv: Publishing House of the Academy of Sciences of Ukrainian SSR, 1963, 388 pp. [in Ukrainian].
17. KONONENKO, Petro. Ukrainian Land and People in the Global Time and Space. Ukrainians in the
World Civilization and Culture. Ukrainian Studies, 2008, no. 4, pp. 10–30 [in Ukrainian].
18. KOTELNYTSKYI, Nazar. I. Petrunkevych and the National Issue in the Russian Empire in the Mid
to Late 19th Century: Ethnopolitical Aspect. Ukrainian Historical Collection, 2008, issue 11, pp. 128–132 [in
Ukrainian].
19. LAIEVSKYI, Artem. Prerequisites for the Formation of the Starodub Regiment in the 1648–1663.
Sivershchyna in the History of Ukraine: Collected Scientific Works. Kyiv; Hlukhiv, 2014, iss. 7, pp. 97–100 [in
Ukrainian].
20. LIEBEDIEVA, Yuliia. Politicization of Ukrainian Studies at the Early 20th Century. Sivershchyna in
the History of Ukraine: Collected Scientific Works. “Hlukhiv” National Reserve, Center of Historical Studies
of the National Academy of Sciences of Ukraine and Ukrainian Society for the Protection of Historical and
Cultural Monuments. Kyiv; Hlukhiv, 2018, iss. 11, pp. 315–321 [in Ukrainian].
21. LIUBYCH, Oleksandr. Trade in Chernihivshchyna in the First Half of the 19th Century. Siverian
Chronicle, 2005, no. 6, pp. 44–47 [in Ukrainian].
22. MODZALEVSKYI, Vadym. Gutes in Chernihivshchyna. Kyiv, 1926, 191 pp.: portrait [in Ukrainian].
23. AREFIEVA, Halyna, Nadiia YURCHENKO. Nykanor Kharytonovych Onatskyi (1875–1937). On the
Occasion of the 130th Anniversary of Birthday. Sumy, 2005, 25 pp. [in Ukrainian].
24. PYRIH, Petro. Flour Milling Industry in Chernihiv Oblast in the Mid to Late 17th Century. Problems
of Entrepreneurship and Business Development in Modern Conditions. Collected Materials of the Scientific and
Practical Seminar (May 7, 2007). Chernihiv, 2007, pp. 41–42 [in Ukrainian].
25. PYRIH, Petro. Chernihiv in the Mid to Late 17th Century. Siverian Chronicle, 2014, no. 4, pp. 23–47
[in Ukrainian].
84
26. RENDIUK, Teofil. Starodubshchyna is a Russified Historically Ukrainian Borderland. Folk Art and
Ethnology, 2021, no. 1, pp. 5–15. DOI : https://doi.org/10.15407/nte2021.01.005 [in Ukrainian].
27. RUSINA, Olena. From the History of Chernihovo-Sivershchyna Inclusion into the Structure of Russia.
Ukrainian Historical Journal, 1989, no. 3, pp. 91–100 [in Ukrainian].
28. ANON. Siveria [online]. Available from: https://uk.wikipedia.org/wiki/ [in Ukrainian].
29. BORYSENKO, Valentyna, ed. Ukrainian Ethnology. A Teaching aid for the students of Higher
Educational Institutions. Kyiv: Lybid, 2007, 400 pp. [in Ukrainian].
30. CHUROCHKIN, Aleksandr. Confiscation of Church Values in Putivl District in 1922. Sivershchyna
in the History of Ukraine: Collected Scientific Works. “Hlukhiv” National Reserve, Center of Historical Studies
of the National Academy of Sciences of Ukraine and Ukrainian Society for the Protection of Historical and
Cultural Monuments. Kyiv; Hlukhiv, 2014, iss. 7, pp. 270–276 [in Russian].
31. CHUKHLIB, Taras. “Starodubshchyna is Waiting for Returning...”: Historical, Historiographical
and Political Problems of the Ukrainian Subregion of the Russian Federation. Siverian Chronicle, 2014, no. 5,
pp. 230–236 [in Ukrainian].
32. SHCHERBAK, Vitalii. Truce of Deulin of 1618. Encyclopedia of the History of Ukraine: In Ten Volumes.
Kyiv, 2004, vol. 2, pp. 371 [in Ukrainian].
33. YUKHNO, Fedir. Correspondence of Believers with the Authorities as a Mirror of Their Relations in
Chernihivshchyna in the 1950s. Sivershchyna in the History of Ukraine: Collected Scientific Works. “Hlukhiv”
National Reserve, Center of Historical Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine and Ukrainian
Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments. Kyiv; Hlukhiv, 2018, iss. 11, pp. 346–350
[in Ukrainian].
34. YUKHNO, Fedir. The Closure of Orthodox Monasteries by the Soviet Authorities in the Chernihiv
Region in 1945–1962. Sivershchyna in the History of Ukraine: Collected Scientific Works. “Hlukhiv” National
Reserve, Center of Historical Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine and Ukrainian Society
for the Protection of Historical and Cultural Monuments. Kyiv; Hlukhiv, 2017, iss. 10, pp. 406–410 [in
Ukrainian].
Отримано / Received 10.09.2024
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 10.12.2024
|