Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер
У статті висвітлено зв’язок між кулінарними традиціями та ідентичністю українців; з’ясовано, що їжа може слугувати за маркер ідентичності, сприяючи побудові системи зв’язків і взаємопідтримки в спільноті. Гастрономічна практика пов’язує людей з їхньою культурною спадщиною, історією, всією сукупністю...
Збережено в:
| Дата: | 2024 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2024
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209284 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер / Г. Бондаренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 60–64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-209284 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2092842025-11-18T01:11:28Z Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер Ukrainian Cuisine as a Modern Identification Marker Бондаренко, Г. Розвідки та матеріали У статті висвітлено зв’язок між кулінарними традиціями та ідентичністю українців; з’ясовано, що їжа може слугувати за маркер ідентичності, сприяючи побудові системи зв’язків і взаємопідтримки в спільноті. Гастрономічна практика пов’язує людей з їхньою культурною спадщиною, історією, всією сукупністю набутих етносом знань, цінностей і практик. Соціальний, культурний, символічний статуси їжі в харчових звичках сприяють збереженню національної ідентичності. До національної культурної спадщини належать і традиційні та регіональні продукти. Утрата їх через окупацію частини державних територій росією сприймається болісно саме через знаковість деяких із них (до прикладу, херсонських кавунів, мелітопольської черешні). Автори культурно-антропологічних досліджень емігрантських спільнот акцентують увагу на важливості харчових практик у формуванні їхньої спільної етнічної ідентичності, вважають, що вона має першорядне значення для формування поглядів мігрантів на власну історію. У зв’язку з війною, вимушеною міграцією 8 млн населення України роль їжі як ідентифікаційного маркера в їхньому житті актуалізувалася. Результати наших досліджень адаптації українських біженців до умов проживання в Польщі, Німеччині, США, Швеції, Австралії засвідчують важливість збереження українцями-переселенцями повсякденних харчових практик і наявності звичних продуктів у раціоні. В умовах війни зростає значення символічно-комунікаційної функції їжі. The connection between culinary traditions and Ukrainian identity is described in the article. It is found that food can be a marker of identity, helping to develop a system of connections and mutual support in the community. Gastronomic practice unites people with their cultural heritage, history, and the totality of knowledge, values, and practices acquired by an ethnic group. The social, cultural, and symbolic status of food in eating habits contributes to the preservation of national identity. The national cultural heritage also includes traditional and regional products. Their loss because of the occupation of part of the country’s territories by Russia is perceived painfully precisely due to the iconic nature of some of them (for example, Kherson watermelons, Melitopol cherries). The authors of cultural and anthropological studies of emigrant communities emphasize the importance of food practices in shaping their common ethnic identity, believing that it is of paramount importance for the formation of migrants’ views on their own history. The significance of food as an identification marker in the lives has become more important because of the war and the forced migration of 5 million people in Ukraine. The results of our research on the adaptation of Ukrainian refugees to living conditions in Poland, Germany, the United States, Sweden, and Australia show the importance of maintaining the daily food practices and the availability of familiar products for Ukrainian immigrants. The symbolic and communicative functions of food are increasingly important in times of war. 2024 Article Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер / Г. Бондаренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 60–64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209284 392.81(=161.2):304.2]:316.75“20” https://doi.org/10.15407/mue2024.23.060 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали |
| spellingShingle |
Розвідки та матеріали Розвідки та матеріали Бондаренко, Г. Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер Матеріали до української етнології |
| description |
У статті висвітлено зв’язок між кулінарними традиціями та ідентичністю українців; з’ясовано, що їжа може слугувати за маркер ідентичності, сприяючи побудові системи зв’язків і взаємопідтримки в спільноті. Гастрономічна практика пов’язує людей з їхньою культурною спадщиною, історією, всією сукупністю набутих етносом знань, цінностей і практик. Соціальний, культурний, символічний статуси їжі в харчових звичках сприяють збереженню національної ідентичності. До національної культурної спадщини належать і традиційні та регіональні продукти. Утрата їх через окупацію частини державних територій росією сприймається болісно саме через знаковість деяких із них (до прикладу, херсонських кавунів, мелітопольської черешні). Автори культурно-антропологічних досліджень емігрантських спільнот акцентують увагу на важливості харчових практик у формуванні їхньої спільної етнічної ідентичності, вважають, що вона має першорядне значення для формування поглядів мігрантів на власну історію. У зв’язку з війною, вимушеною міграцією 8 млн населення України роль їжі як ідентифікаційного маркера в їхньому житті актуалізувалася. Результати наших досліджень адаптації українських біженців до умов проживання в Польщі, Німеччині, США, Швеції, Австралії засвідчують важливість збереження українцями-переселенцями повсякденних харчових практик і наявності звичних продуктів у раціоні. В умовах війни зростає значення символічно-комунікаційної функції їжі. |
| format |
Article |
| author |
Бондаренко, Г. |
| author_facet |
Бондаренко, Г. |
| author_sort |
Бондаренко, Г. |
| title |
Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер |
| title_short |
Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер |
| title_full |
Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер |
| title_fullStr |
Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер |
| title_full_unstemmed |
Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер |
| title_sort |
українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Розвідки та матеріали |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209284 |
| citation_txt |
Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер / Г. Бондаренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 60–64. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT bondarenkog ukraínsʹkakuhnââksučasnijídentifíkacíjnijmarker AT bondarenkog ukrainiancuisineasamodernidentificationmarker |
| first_indexed |
2025-11-18T02:13:25Z |
| last_indexed |
2025-11-19T02:08:34Z |
| _version_ |
1849182770775982080 |
| fulltext |
60
УДК 392.81(=161.2):304.2]:316.75“20”
DOI https://doi.org/10.15407/mue2024.23.060
УКРАЇНСЬКА КУХНЯ ЯК СУЧАСНИЙ
ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ МАРКЕР
Анотація / Abstract
У статті висвітлено зв’язок між кулінарними традиціями та ідентичністю українців; з’ясовано,
що їжа може слугувати за маркер ідентичності, сприяючи побудові системи зв’язків і взаємопід-
тримки в спільноті. Гастрономічна практика пов’язує людей з їхньою культурною спадщиною, іс-
торією, всією сукупністю набутих етносом знань, цінностей і практик. Соціальний, культурний,
символічний статуси їжі в харчових звичках сприяють збереженню національної ідентичності.
До національної культурної спадщини належать і традиційні та регіональні продукти. Утрата їх
через окупацію частини державних територій росією сприймається болісно саме через знаковість
деяких із них (до прикладу, херсонських кавунів, мелітопольської черешні). Автори культурно-
антропологічних досліджень емігрантських спільнот акцентують увагу на важливості харчових
практик у формуванні їхньої спільної етнічної ідентичності, вважають, що вона має першорядне
значення для формування поглядів мігрантів на власну історію. У зв’язку з війною, вимушеною
міграцією 8 млн населення України роль їжі як ідентифікаційного маркера в їхньому житті
актуалізувалася. Результати наших досліджень адаптації українських біженців до умов прожи-
вання в Польщі, Німеччині, США, Швеції, Австралії засвідчують важливість збереження укра-
їнцями-переселенцями повсякденних харчових практик і наявності звичних продуктів у раціоні.
В умовах війни зростає значення символічно-комунікаційної функції їжі. Українці за кордоном
разом святкують календарні свята, День Незалежності. Також організовують дегустації україн-
ських страв для представників приймаючих спільнот (на родинному, сусідському, громадському
рівнях), які розглядаються як промоція рідної культури. Найпоширеніші страви – борщ, варе-
ники, голубці, деруни, пиріжки. Страви національної кухні використовуються і в сучасній куль-
турній дипломатії: їх готують для прийомів у посольствах, на благодійних заходах українських
громад, що сприяє формуванню позитивного іміджу країни.
Ключові слова: українська кухня, маркери ідентичності, мігранти, культурна дипломатія.
Бібліографічний опис:
Бондаренко, Г. (2024) Українська кухня як сучасний ідентифікаційний маркер. Матеріали
до української етнології, 23 (26), 60–64.
Bondarenko, H. (2024) Ukrainian Cuisine as a Modern Identification Marker. Materials to
Ukrainian Ethnology, 23 (26), 60–64.
БОНДАРЕНКО ГАЛИНА
кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітниця відділу «Український етноло-
гічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського
НАН України (Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3448-494X
BONDARENKO HALYNA
a Ph.D. in History, a chief research fellow at the Ukrainian Ethnological Centre Department of
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the National Academy of Sciences
of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3448-494X
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2024. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
61
The connection between culinary traditions and Ukrainian identity is described in the article. It
is found out that food can be a marker of identity, helping to develop a system of connections and
mutual support in the community. Gastronomic practice unites people with their cultural heritage,
history, and the totality of knowledge, values, and practices acquired by an ethnic group. The social,
cultural, symbolic status of food in eating habits contribute to the preservation of national identity.
The national cultural heritage includes also traditional and regional products. Their loss because of
the occupation of part of the country’s territories by Russia is perceived painfully precisely due to the
iconic nature of some of them (for example, Kherson watermelons, Melitopol cherries). The authors
of cultural and anthropological studies of emigrant communities emphasize the importance of food
practices in shaping their common ethnic identity, believing that it is of paramount importance for the
formation of migrants’ views on their own history. The significance of food as an identification marker
in the lives has become more important because of the war and the forced migration of 5 million people
in Ukraine. The results of our research on the adaptation of Ukrainian refugees to living conditions in
Poland, Germany, the United States, Sweden, and Australia show the importance of maintaining the
daily food practices and the availability of familiar products for Ukrainian immigrants. The symbolic
and communicative functions of food are increasingly important in the times of war. Ukrainians
abroad celebrate calendar holidays and Independence Day together. Tastings of Ukrainian dishes are
held for representatives of the host communities (at the family, neighbourhood, and community levels).
They are considered as a promotion of native culture. The most common dishes are borsch, varenyky,
cabbage rolls, potato pancakes, and pies. National dishes are also used in modern cultural diplomacy.
They are cooked for receptions in embassies and at charity events of Ukrainian communities, which
contributes to the formation of a positive image of the country.
Keywords: Ukrainian cuisine, identity markers, migrants, cultural diplomacy.
У статті здійснено спробу розкрити
роль української кухні як сучасного іден-
тифікаційного маркера в житті україн-
ських вимушених біженців за кордоном.
Кулінарні традиції народу пов’язують лю-
дей з їхніми матеріальними й духовними
надбаннями, історією, усією сукупністю
набутих етносом знань, цінностей і до-
свіду. Війна в Україні зумовила процеси
трансформації особистих, колективних
ідентичностей населення. У суспільстві
посилився запит на знання власної іс-
торії, культури, зокрема й гастрономіч-
ної спадщини, що від радянських часів
пройшла тривалий шлях від навмисного
знецінення до валоризації. Саме хар-
чові практики часто становлять основу
туристичної привабливості окремих на-
селених пунктів, районів, формують по-
чуття локальної культурної ідентичності.
З ініціативи різних місцевих громад до
Національного переліку нематеріальної
культурної спадщини увійшло 23 регі-
ональних страви. До репрезентативного
списку нематеріальної культурної спад-
щини ЮНЕСКО 22 липня 2022 року
внесено елемент «Культура приготуван-
ня борщу». Свого часу ця подія набула
великого міжнародного розголосу у ЗМІ
через претензії росії на право вважатися
історичною батьківщиною борщу. Про по-
пулярність українського відеоконтенту,
присвяченого регіональній кухні, свід-
чить масове поширення в соціальних ме-
режах авторських каналів цієї тематики
(ютуб-канал Костянтина Грубича, «Наші
бесаги», «Authentic food», «Автентична
українська кухня»). З’явилася низка на-
укових і науково-популярних видань із
цієї тематики [1; 5; 6].
Традиційні та регіональні продукти та-
кож є частиною національної культурної
спадщини. У цьому контексті варто гово-
рити про теруар. Це поняття ще мало ви-
користовується у вітчизняних етнологіч-
них розвідках, визначається як смак, що
його набувають продукти завдяки влас-
тивостям ґрунту, мікроклімату, а також
специфічним методам їхньої обробки. Від
часу окупації росією частини територій
України зі споживчого кошика населення
зникло чимало таких продуктів. Немож-
ливість споживання херсонських кавунів,
мелітопольської черешні сприймається
болісніше й через їхню знаковість. Нещо-
давно з’явилася інформація, що 12 липня
2024 року відповідними інституціями рф
було зареєстровано бренд «Мелітополь-
ська черешня» як власний на так званих
нових регіонах країни [4]. Інформаційний
спротив представників української спіль-
ноти за кордоном викликають назви варе-
ників «Pierogi ruskie» на прилавках поль-
ських торгових мереж.
Закордонні культурні антропологи ще
у 1960–1970-х роках установили поняття
62
кухні як семіотичної системи, своєрідної
мови. Дехто з авторів, які вивчають роль
їжі крізь призму ідентичності мігрантів,
стверджують, що із втратою спільно-
тою рідної мови (ідеться про корейську
діаспору в Німеччині) саме їжа маркує
її етнічну приналежність [9]. Питання
функціонування етнічних кулінарних
традицій у мультикультурних спільно-
тах нині важливе як із погляду захисту
кулінарної спадщини та культурної іден-
тичності окремих народів, так і з еконо-
мічних причин. За матеріалами преси
європейських країн, цікаві результати до-
слідження цієї проблематики були нещо-
давно опубліковані у числі «Australia and
New Zealand Journal of European Studies»
[7]. Щоби з’ясувати роль харчових тради-
цій як маркера ідентичності українських
вимушених біженців, нами проводилися
опитування (через соцмережі) українців,
які нині перебувають у Польщі, Німеч-
чині, Словаччині, США, Швеції, Австра-
лії. Опитано 70 осіб. Джерельною базою
розвідки стали також результати моні-
торингу Інтернет-ресурсів українських
спільнот за кордоном. За даними Агенції
ООН у справах біженців, на 15.02.2024
року в усіх країнах Європи зареєстрова-
но 6 млн українських мігрантів.
Відтворюючи відчуття дому під час
приготування та споживання звичної їжі,
мігранти намагаються впоратися з соці-
альною дезорієнтацією, психологічним
дискомфортом, що виникають у разі пере-
їзду на нове місце проживання. Необхід-
ність готувати їжу призводить до контак-
тів з іншим культурним середовищем, де
відбувається пошук звичного та усталено-
го раніше. На думку Фабіо Парасеколі
(Fabio Parasecoli), «їжа не лише відіграє
центральну роль у формуванні спільної
ідентичності, яку приймаюча громада на-
зиває «етнічною»; вона також має першо-
рядне значення для формування погля-
дів мігрантів на власну історію. У межах
тієї самої групи населення минуле може
проєктуватися як досконалість і щастя,
де їжа була здоровішою і смачнішою або
ж запам’ятовуватися як час, позначений
голодом і позбавленнями» [8, с. 425]. За
нашими спостереженнями, для більшості
українців їжа, яку вони споживали вдома,
однозначно видається смачнішою. Як по-
яснюють опитані, насамперед – через ін-
ший смак продуктів. Свідчення про голод
і позбавлення від нього стосуються лише
тих українців, які виїхали з окупованих
територій або перебували безпосередньо
поряд з лінією фронту. У більшості єв-
ропейських країн у продажу є майже всі
звичні продукти, з яких самостійно мож-
на готувати страви такі ж, як і в Україні.
Складнішою є ситуація з пошуком окре-
мих продуктів у США та азійських кра-
їнах. Скажімо, дефіцитом у США є ща-
вель, кисломолочний сир, а соняшникова
олія значно дорожча за арахісову, у Китаї
ж важко знайти буряк.
Доволі дефіцитним продуктом за кор-
доном є сало. В Україні споживання сала
насправді не є культурним маркером. Цей
продукт, що має високу енергетичну цін-
ність, вживається як підобідок у повсяк-
денній їжі. Його ідентифікаційна роль
гіперболізувалася у сміховій культурі,
популяризувалася закладами громадсько-
го харчування. За межами країни «справ-
жнє українське сало» вже стало таким
маркером: «Такого, як у нас, ви ніде не
купите. Тут, у Польщі можна знайти
сало на ринках, але воно зовсім не таке»
(Надія, 45 років, м. Вроцлав, Польща);
«Американський бекон чи свинина, що
тут продається, це зовсім не те. Я не
такий салоїд вдома, а тут прямо хо-
четься шматочок нашого справжнього
сала» (Ірина, 26 років, м. Метьюз, США).
У місцевих чатах на вайбері чи в телегра-
мі українці діляться хитрощами – як цей
продукт можна провезти через митницю
(до прикладу, заховавши його серед ре-
чей, упакувавши у пакет з-під соку тощо).
Українці з м. Шарлот (штат Північна Ка-
роліна, США) вважають, що сало, більш
схоже на українське, можна купити в амі-
шів (представників релігійної спільноти,
які ведуть натуральне господарство). Про
дату його появи на місцевому ринку пові-
домляють у фейсбук-групі «Українці Ка-
ролін». Ресторанна мода подавати до бор-
щу нарізане шматочками чи перемелене
з часником сало вважається вже певним
кулінарним каноном, хоч у традиційній
кухні його не існувало. Шеф-кухар Юрій
Ковриженко на своїй сторінці у фейсбу-
ці розповів, що, презентуючи українську
кухню для дипломатичного корпусу в од-
ній з арабських країн, з огляду на конфе-
сійні обмеження приготував сало до бор-
щу з кокосу, попередньо замаринувавши
його з часником і кропом.
63
Приготування та доставляння страв на-
ціональної кухні для багатьох українок у
США та країнах Європи стали джерелом
заробітку. В асортименті пропозицій – ва-
реники, налисники, голубці, пиріжки з
різними начинками, торти. Попитом ко-
ристуються також страви радянської кух-
ні, наприклад, салати «Оселедець під шу-
бою», «Олів’є». Ці страви є також у меню
багатьох ресторанів за кордоном, що по-
зиціонують себе як ресторани української
кухні. Збільшення кількості українських
мігрантів за кордоном сприяло популяри-
зації страв української кухні. Попри всі об-
меження щодо поширення іноетнічної ку-
лінарної спадщини, що існують у країнах
Європейського Союзу, українська їжа тут
поволі комерціалізується. Українські під-
приємці-біженці відкривають кафе, ресто-
рани української кухні. У деяких країнах
(Канаді, Молдові, Німеччині, Словаччи-
ні, Польщі) функціонує франшиза відомої
в Україні мережі напівфабрикатів «Галя
Балувана», що спеціалізується на тради-
ційних стравах. Співзасновник бренду
Володимир Матвійчук вважає це анти-
кризовою політикою компанії, створеної
для того, щоб дати можливість українцям
і українкам мати джерело стабільного до-
ходу за кордоном [3]. Кулінарні навички
та знання допомагають мігрантам зайняти
соціальні та економічні позиції на терито-
рії, що початково була чужою, іншою, пе-
ретворити членів приймаючої громади на
споживачів їхньої продукції.
В умовах війни зростає значення сим-
волічно-комунікаційної функції їжі.
У родинах українських біженців домаш-
ню, «свою», їжу готують, підтримуючи
так відчуття дому, особисту ідентичність.
На ринку послуг нині працюють переві-
зники, які можуть привезти з України
продукти, спеції, ласощі, яких тут бра-
кує. У змішаних шлюбах українки готу-
ють для чоловіків-іноземців (британців,
корейців, французів, американців) укра-
їнські національні страви. У мережах
«ТікТок», «Фейсбук», «Інстаграм» набу-
вають популярності відео з частуванням
чоловіків-іноземців, які висловлюють
дум ку щодо смаку їжі, запропонованої
дружинами-українками. Найчастіше готу-
ються борщ, голубці, деруни, налисники,
сирники, пиріжки, вареники з різними
начинками, бануш, домашня ковбаса –
страви отримують схвальні відгуки. Не-
звичними й неприйнятними для власно-
го харчування іноземці найчастіше (за
матеріалами відео, а це 7 із 10 випадків)
вважають холодець, оселедець під шубою.
Зазначимо, що відбувається також обмін
кулінарними знаннями: українці освою-
ють місцеві харчові практики. Харчова
комунікація українських мігрантів у при-
ймаючих спільнотах відбувається на ро-
динному, сусідському, дружньому рівні.
Крім цього, поширені громадські форми
такої комунікації. З нагоди відзначення
Дня Незалежності України, Дня виши-
ванки, різних українських календарних
свят у населених пунктах, де мешкають
українці, проводяться публічні заходи,
щоб привернути увагу до військових по-
дій, які відбуваються в Україні. Традицій-
ними на таких заходах вже стали благо-
дійні ярмарки, на яких збираються кошти
для ЗСУ та потреб мирного населення в
Україні. Учасники української спільноти
готують вдома або на місці святкової ло-
кації борщ, вареники, голубці, іншу їжу,
яку можуть придбати всі охочі. У кожній
громаді вже є свої майстри з приготу-
вання тієї чи тієї страви [2, с. 48]. Таке
долучення громадян країни проживання
до української їжі українські мігранти
сприймають як промоцію рідної культури
за кордоном.
Харчові практики вже давно стали час-
тиною культурної дипломатії. Презентації
страв національної кухні на святах у по-
сольствах України за кордоном чи під час
благодійних заходів українських громад
сприяють формуванню позитивного імі-
джу нашої країни. Такі події дозволяють
бути в інформаційному полі, привертаючи
увагу міжнародної спільноти до проблеми
загрози самобутній культурній спадщині
народу в умовах війни.
Джерела та література
1. Бондаренко Г. Локальна гастрономічна спадщина у сучасних наукових дослідженнях: теорети-
ко-прикладні аспекти. Шості Череванівські наукові читання (на пошану професора А. С. Череваня) : зб.
наук. ст. Вип. VІ. Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2022. С. 161–169.
64
Reference
1. BONDARENKO, Halyna. Local Gastronomic Heritage in Modern Scientific Studies: Theoretical and
Applied Aspects. The Sixth Cherevan Scientific Readings (To Honor Professor A. S. Cherevan): Collected Scientific
Articles. Poltava: V. H. Korolenko Poltava National Pedagogical University, 2022, pp. 161–169 [in Ukrainian].
2. BONDARENKO, Halyna. Stand with Ukraine: Ukrainians of the Carolinas. Materials to Ukrainian
Ethnology, 2023, 22 (25), pp. 43–50. DOI : https://doi.org/10.15407/mue2023.22.043 [in Ukrainian].
3. ANON. Abroad is a Free Niche: The Well-Known Halia Baluvana Chain Enters the European Market
and Sells a Franchise. VolhyniaPost, December 8, 2022 [online]. Available from: https://www.volynpost.
com/articles/2170-za-kordonom--ce-vilna-nisha-vidoma-merezha-galia-baluvana-vyhodyt-na-ievropejskyj-
rynok-i-prodaie-franshyzu-umovy [in Ukrainian].
4. KATSIMON Olha, Daryna DOVHOPIATA. ”Melitopol Cherry”: Russia has Appropriated the
Ukrainian Brand. Next – ”Kherson Watermelon”? Radio Liberty, July 22, 2024 [online]. Available from:
https://www.radiosvoboda.org/a/novyny-pryazovya-rosiya-krade-brend-melitopolska-chereshnya-dali-
khersonskyy-kavun/33045055.html [in Ukrainian].
5. TODER, Roman. ”High Cuisine” or They will Eat Well in the Mountains. About the Transcarpathian
Highland Gastronomy. Kyiv: Osmuk S. B., 2020, 351 pp. [in Ukrainian].
6. CHABAN, Anatolii. Generous Table of the Middle Over Dnipro Lands. Cherkasy: «Vertical», publisher
Kandych S. H., 2017, 320 pp. [in Ukrainian].
7. ANDERSON, Lara, Heather Merle BENBOW, Gregoria MANZIN. Europe on a Plate: Food, Identity
and Cultural Diversity in Contemporary Europe. Australian and New Zealand Journal of European Studies,
2016, vol. 8 (1) [online]. Available from: http://www.eusanz.org/ANZJES/index.html [in English].
8. PARASECOLI, Fabio. Food, Identity, and Cultural Reproduction in Immigrant Communities. Social
Research, 2014, vol. 81, no. 2, pp. 415–439. DOI : https://doi.org/10.1353/sor.2014.0015 [in English].
9. ROBERTS, Suin. Identity Markers among Koreans in Germany and the United States: Language
Loss and Food Preferences. Migration and Language Education, 2023, vol. 4, no. 2, pp. 1–18. https://doi.
org/10.29140/mle.v4n2.1308 [in English].
2. Бондаренко Г. Stand with Ukraine: українці Кароліни. Матеріали до української етнології. Київ,
2023. Вип. 22 (25). С. 43–50. DOI : https://doi.org/10.15407/mue2023.22.043.
3. За кордоном – це вільна ніша: відома мережа «Галя Балувана» виходить на європейський ринок
і продає франшизу. ВолиньПост. 8 грудня 2022 року. URL : https://www.volynpost.com/articles/2170-
za-kordonom--ce-vilna-nisha-vidoma-merezha-galia-baluvana-vyhodyt-na-ievropejskyj-rynok-i-prodaie-
franshyzu-umovy.
4. Кацімон О., Довгоп’ята Д. «Мелітопольська черешня»: Росія привласнила український бренд.
Далі – «Херсонський кавун»? Радіо Свобода. 22 липня 2024 року. URL : https://www.radiosvoboda.
org/a/novyny-pryazovya-rosiya-krade-brend-melitopolska-chereshnya-dali-khersonskyy-kavun/33045055.
html.
5. Тодер Р. «Висока» кухня, або В горах їстимуть добре. Про закарпатську горянську гастрономію.
Київ : Осьмук С. Б., 2020. 351 с.
6. Чабан А. Щедрий стіл Середньої Наддніпрянщини. Черкаси : Вертикаль, видавець Кандич С. Г.,
2017. 320 с.
7. Аnderson L., Benbow H. M., Manzin G. Europe on a Plate: Food, Identity and Cultural Diversity in
Contemporary Europe. Australia and New Zealand Journal of European Studies. 2016. Vol. 8. URL : http://
www.eusanz.org/ANZJES/index.html.
8. Parasecoli F. Food, Identity, and Cultural Reproduction in Immigrant Communities. Social Research:
food and immigrant life. 2014. Vol. 81. No. 2. P. 415–439. DOI : https://doi.org/10.1353/sor.2014.0015.
9. Suin Roberts. Identity markers among Koreans in Germany and the United States: Language loss and
food preferences. Migration and Language Education. 2023. № 4(2). P. 1–18. URL : https://doi.org/10.29140/
mle.v4n2.1308.
Отримано / Received 03.09.2024
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 10.12.2024
|