«Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців
Трагічний досвід українства з виживання в умовах сучасної війни фіксується у свідченнях очевидців, у мартирологах, що продовжуються кожного дня. Представлений корпус документів – важливе історичне джерело, форма збереження колективної пам’яті народу, доказова база про злочини ворогів для майбутніх с...
Збережено в:
| Дата: | 2024 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2024
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209287 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 7–48. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-209287 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2092872025-11-18T01:03:53Z «Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців «War Strikes at Our Souls...» Full-Scale Invasion in the Eyewitnesses' Reflections Хроніки воєнного сьогодення Трагічний досвід українства з виживання в умовах сучасної війни фіксується у свідченнях очевидців, у мартирологах, що продовжуються кожного дня. Представлений корпус документів – важливе історичне джерело, форма збереження колективної пам’яті народу, доказова база про злочини ворогів для майбутніх судів над ними. В Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського (ІМФЕ) цього року було опубліковано книгу «Культура повсякдення часів російсько-української війни» (Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. Т. 12. Культура повсякдення часів російсько-української війни / [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАН України ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2024. 848 с.), яка містить близько 400 інтерв’ю зі свідками подій повномасштабної війни в Україні. Частину матеріалів, що не ввійшли до видання, публікуємо в цьому числі щорічника. Це зафіксовані у 2022–2023 роках автоетнографічні розповіді та щоденникові записи науковців Українського фольклорно-етнографічного центру ІМФЕ, представників київської інтелігенції. The tragic experience of Ukrainians in surviving in the conditions of modern war is recorded in the testimonies of eyewitnesses, in the martyrologies that continue every day. The submitted corpus of documents is an important historical source, a form of preservation of the collective memory of the people, and evidence-based information about the crimes of enemies for future trials against them. This year M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology (IASFE) has published the book “Everyday Culture during the Russian-Ukrainian War” (SKRYPNYK, Hanna, ed.-in-chief. Ethnographic Image of Modern Ukraine. Corpus of Expeditionary Folklore and Ethnographic Materials. Vol. 12. Everyday Culture during the Russian-Ukrainian War. National Academy of Sciences of Ukraine; M. T. Rylskyi IASFE. Kyiv, 2024, 848 pp.). It contains about 400 interviews with the witnesses of the events of the full-scale war in Ukraine. We are publishing a part of the materials that haven’t been included in the edition in this issue of the annual. These are autoethnographic stories and diary entries of the scientists of the Ukrainian Folklore and Ethnographic Centre of the IASFE, the representatives of Kyiv intelligentsia, recorded in 2022–2023. 2024 Article «Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 7–48. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209287 39:001.891.7:004.775]:355.01(477:470):130.2:314.151.3 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніки воєнного сьогодення Хроніки воєнного сьогодення |
| spellingShingle |
Хроніки воєнного сьогодення Хроніки воєнного сьогодення «Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців Матеріали до української етнології |
| description |
Трагічний досвід українства з виживання в умовах сучасної війни фіксується у свідченнях очевидців, у мартирологах, що продовжуються кожного дня. Представлений корпус документів – важливе історичне джерело, форма збереження колективної пам’яті народу, доказова база про злочини ворогів для майбутніх судів над ними. В Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського (ІМФЕ) цього року було опубліковано книгу «Культура повсякдення часів російсько-української війни» (Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. Т. 12. Культура повсякдення часів російсько-української війни / [голов. ред. Г. Скрипник] ; НАН України ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2024. 848 с.), яка містить близько 400 інтерв’ю зі свідками подій повномасштабної війни в Україні. Частину матеріалів, що не ввійшли до видання, публікуємо в цьому числі щорічника. Це зафіксовані у 2022–2023 роках автоетнографічні розповіді та щоденникові записи науковців Українського фольклорно-етнографічного центру ІМФЕ, представників київської інтелігенції. |
| format |
Article |
| title |
«Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців |
| title_short |
«Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців |
| title_full |
«Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців |
| title_fullStr |
«Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців |
| title_full_unstemmed |
«Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців |
| title_sort |
«війна б’є по наших душах…» повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Хроніки воєнного сьогодення |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209287 |
| citation_txt |
«Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2024. — Вип. 23(26). — С. 7–48. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| first_indexed |
2025-11-18T02:13:40Z |
| last_indexed |
2025-11-19T02:08:54Z |
| _version_ |
1849182791281934336 |
| fulltext |
7
УДК 39:001.891.7:004.775]:355.01(477:470):130.2:314.151.3
DOI
Бібліографічний опис:
«Війна б’є по наших душах…» Повномасштабне вторгнення в рефлексіях очевидців (2024)
Матеріали до української етнології, 23 (26), 7–48.
«War Strikes at Our Souls...» Full-Scale Invasion in the Eyewitnesses' Reflections (2024) Materials
to Ukrainian Ethnology, 23 (26), 7–48.
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2024. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
Анотація / Abstract
Трагічний досвід українства з виживання в умовах сучасної війни фіксується у свідченнях
очевидців, у мартирологах, що продовжуються кожного дня. Представлений корпус докумен-
тів – важливе історичне джерело, форма збереження колективної пам’яті народу, доказова база
про злочини ворогів для майбутніх судів над ними. В Інституті мистецтвознавства, фольклорис-
тики та етнології ім. М. Т. Рильського (ІМФЕ) цього року було опубліковано книгу «Культура
повсякдення часів російсько-української війни»*, яка містить близько 400 інтерв’ю зі свідками
подій повномасштабної війни в Україні. Частину матеріалів, що не ввійшли до видання, публі-
куємо в цьому числі щорічника. Це зафіксовані у 2022–2023 роках автоетнографічні розповіді
та щоденникові записи науковців Українського фольклорно-етнографічного центру ІМФЕ, пред-
ставників київської інтелігенції.
З часом втрачаються, забуваються окремі деталі пережитих нами подій. Насамперед це сто-
сується трагічних реалій, що витісняються з пам’яті через їх травматичність, природне бажання
людини зберігати психоемоційну врівноваженість. Особлива цінність презентованих записів –
саме у фіксації повноти подій перших годин, днів, місяців повномасштабного вторгнення військ
рф на територію України. Рефлексії науковців із приводу війни, у круговерті якої вони опинили-
ся, стали для них засобом збереження власної професійної кваліфікації, проявом патріотичної
позиції. «Був ступор, а потім жагуча потреба діяти, щось робити, бути корисним», – це бажання,
притаманне всім у той час, кожен реалізовував повною мірою, залежно від обставин, у яких пе-
ребував. А науковці – ще й через культурно-антропологічні дослідження війни.
Ключові слова: автоетнографія, російсько-українська війна, колективна пам'ять, стратегії
виживання, вимушена міграція.
The tragic experience of Ukrainians in surviving in the conditions of modern war is recorded in
the testimonies of eyewitnesses, in the martyrologies those continue every day. The submitted corpus
of documents is an important historical source, a form of preservation of the collective memory of
the people, an evidence base about the crimes of enemies for future trials against them. This year
M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology (IASFE) has published the book
“Everyday Culture during the Russian-Ukrainian War”*. It contains about 400 interviews with the
witnesses of the events of the full-scale war in Ukraine. We are publishing a part of the materials
those haven’t been included in the edition in this issue of the annual. These are autoethnographic
stories and diary entries of of the scientists of Ukrainian Folklore and Ethnographic Centre of the
IASFE, the representatives of Kyiv intelligentsia recorded in 2022–2023.
Over time, separate details of the events we experienced are lost and forgotten. First of all,
this concerns tragic realities those are pushed out of memory because of their traumatic nature, the
* Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних ма-
теріалів. Т. 12. Культура повсякдення часів російсько-української війни / [голов. ред. Г. Скрипник] ;
НАН України ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2024. 848 с.
SKRYPNYK, Hanna, ed.-in-chief. Ethnographic Image of Modern Ukraine. Corpus of Expeditionary
Folklore and Ethnographic Materials. Vol. 12. Everyday Culture during the Russian-Ukrainian War. National
Academy of Sciences of Ukraine; M. T. Rylskyi IASFE. Kyiv, 2024, 848 pp.
8
natural desire of a person to maintain psycho-emotional balance. The special value of the presented
records consists just in the fixation of the completeness of the events of the first hours, days, and
months of the full-scale invasion of the Russian troops into the territory of Ukraine. Reflections
of the scientists about the war, in the vortex of which they have found themselves, become for
them a means of preserving their own professional qualifications, a manifestation of a patriotic
position. “There was a stupor, and then a burning need to act, to do something, to be useful”, –
this is a desire inherent in everyone at that time, and everyone realized it in full, depending on
the circumstances in which they were. And scientists – also through cultural and anthropological
studies of the war.
Keywords: autoethnography, Russian-Ukrainian war, collective memory, survival strategies,
forced migration.
м. Київ
Лідія Артюх, автоетнографічна розповідь.
Записано в березні–травні 2022 р. у м. Києві
РЕАЛІЇ ВІЙНИ [березень-квітень 2022 р.] Уже понад сорок днів продовжується так
зване широкомасштабне вторгнення росії в Україну. Вісім років тому це вторгнення
прикривалося країною-агресоркою окозамилювальним терміном «збройний конфлікт на
Сході України» і обмежувалося, завдяки Збройним Силам України, локальною війною
на території Донбасу. Тепер увесь світ побачив, що це не конфлікт на Сході України,
а велика війна між двома протилежними життєвими системами: свободою і незалежністю
проти імперської захланності, підкріпленої багаторічною пропагандою безкарності сили.
Війна почалася між Добром і злом, Свободою і приниженістю, Світлом і темрявою.
СТРАТЕГІЇ ВИЖИВАННЯ ТА ПРАКТИКИ САМОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Протягом
цього часу ми з дочкою залишаємося в Києві, на крайньому північному заході міста,
в Академмістечку. Як змінився наш побут під час великої війни? Запаслися продуктами
тривалого зберігання, заповнили водою всі можливі ємності. Купили запасні батарейки.
Зарядили ґаджети. Перевірили бомбосховища, найближчі до дому. У нашому будинку
бомбосховище не обладнане, просто підвал, у якому проведено комунікації (там і газ,
і водопровід і опалення). Електрика в підвалі була відсутня. Тому умільці (чоловіки
старшого віку з наших сусідів) швидко за допомогою автомобільних акумуляторів на-
лагодили освітлення. Усі пожильці знесли туди стільці й крісла, ковдри. Затишку не
створили, проте всі перезнайомилися й охоче допомагали одне одному. У нашого народу
дуже потужні сусідські зв’язки. Паніки не було, навіть під час нальотів і обстрілів раке-
тами. Серед сусідів панували спокій і зосередженість. До багатодітної родини з нашого
під’їзду ставлення було особливо уважне – допомагали, чим могли. Перші дні магазини
не працювали, не було хліба, тому всі повіддавали для дітей свої запаси борошна. Пер-
ші сигнали тривоги всі проводили в цьому малопристосованому підвалі. Потім стали
від’їжджати люди з дітьми, а також ті, хто не міг перенести майже постійного гурко-
ту важкої зброї. Були й такі. Їх ніхто не засуджує. Решта пристосувала у кімнатках,
коридорчиках поміж несучими стінами щось подібне до укриття. Там перебувають під
час тривог, які перший час були досить тривалими й частими. До підвалу спускаються
тільки мешканці верхніх поверхів, яким небезпечніше перебувати у квартирах. [Мер
Києва] Кличко повідомив, що станції метро можуть бути використані як бомбосховища.
Проте навіть найближча від нас станція на відстані десяти-п’ятнадцяти хвилин пішої
ходи для здорової людини. Тому старші люди просто не встигають дістатися туди до
початку обстрілів Києва. Залишаються квартири на нижніх поверхах і підвали в нашо-
му й сусідньому будинкові, які використовують як укриття. Слід відзначити, що кому-
нальники працюють успішно. Двічі було відключення водопостачання, але комунальні
служби налагоджували все досить швидко, протягом дня. Гірше переносити відсутність
електрики, бо це – зв’язок із зовнішнім світом. Не було Інтернету, не працювало теле-
9
бачення, навіть сирени не було чути. Відсутність інформації – найтяжча кара в такій
ситуації. Виявилося, що рашисти з Бучі, Гостомеля й Ворзеля артилерією не раз роз-
бивали високовольтну мережу, позбавляючи весь Святошинський район світла і зв’язку.
Метро на найближчих від нас станціях функціонує лише як укриття. Транспортного
сполучення від Святошино і Новобіличів немає. За потребою, дочка ходила до Сирця і
до Павлівського скверу пішки, а це досить тривала подорож. По дорозі купила котячий
корм, бо в нашому районі зоокіоски зачинені. Познайомилася з парою старичків-вірмен,
які готують справжнісінький вірменський лаваш. Смачний. Ми їли ще теплий. Барив-
дзес, кияни-вірмени. На восьмий день квітня оголошено повернення сполучення метро
від «Академмістечка» до «Університетської». Потяги будуть ходити човником по одній
колії – туди й назад, з інтервалом у годину. Отже, буде легше добиратися до центру міс-
та. До цього дня ми були відрізані від інших районів Києва майже зовсім. Друга колія
запруджена людьми, які втратили домівку чи тими, хто перебуває там під час тривоги.
Живуть на станціях і у вагонах другої колії. Облаштовують сидячі й спальні місця,
місця для дитячих візочків і ліжечок. У нас було сильно чути майже безперервні бої в
районні Гостомеля, Ірпеня, Бучі, Ворзеля і траси на Житомир. Ми навчилися навіть
розрізняти артобстріли і гуркіт від систем наших ППО. Чути було звуки стрілецької
зброї (мабуть, кулеметів) від Житомирської траси. В Академмістечку є розгромлений
багатоповерховий будинок. Після перемоги будемо розбирати. Двічі наша славна ППО
влучила і збила крилаті ракети в районі пр. Перемоги [з березня 2023 року – Берес-
тейський проспект] неподалік від метро «Житомирська» і «Святошин». Ворог цілив на
завод Антонова. Мешканці нашого будинку об’єдналися в самооборону. Збирають допо-
могу для найближчих блокпостів, речі для Тероборони. Уважні щодо «чужинців», які
час від часу з’являються на нашій території. Близько ж «орки», треба бути пильними.
У перші дні зібрали пляшки, злили зі своїх машин рештки бензину, зі старих футболок
поробили фітілі. Дочка віддала свій запас бензину, який вона придбала свого часу для
малювання батіка. Малювати батік не час. Тепер у нас є запас «бандерівських коктей-
лів» для гідної зустрічі російських загарбників. Об’єднані в самооборону, ми завели чат
будинку, повідомляємо про появу можливих чи потенційних мародерів чи то диверсан-
тів, про підвезення продуктів у найближчі магазини, про відсутність електроенергії чи
води, встановили зв’язок з місцевим блокпостом Тероборони. Самоорганізація виявила-
ся успішною і, на диво, швидко застосованою. Перші найбільш тривожні вечори, поки
ще Тероборона не налагодила блокпости в Академмістечку, встановили нічні чергування
по дві години, щоб запобігти мародерству і вторгненню злодіїв. Чоловіки обходили бу-
динок. Знайшлася навіть зброя. Я віддала їм свій дрібнокаліберний револьвер, на воло-
діння яким не потрібно дозволу. Неабияка зброя, але зупиняючий ефект має. І з такою
навіть малопотужною вогнепальною зброєю чоловіки-охоронці почуваються більш захи-
щеними. Тяжкі бої в Ірпені, Бучі, Гостомелі, Ворзелі було добре чути. Хвилювалися за
своїх захисників. Чимало з них пішли в Тероборону саме з Академмістечка, і ми отри-
мували від них якісь дозволені відомості. Хвилювалися й за мирних жителів. У сере-
дині березня наша родина поповнилася. Двоє молодих родичок, жіночок з Ірпеня, стали
біженцями в нашій громаді. У їхню квартиру влучила міна, знесла балкон і пошкодила
кухню. Вони, на щастя, не постраждали. Ухопивши тривожні наплічники і переноски
з котами, вони пішки добралися 7 км до нас – спершу на Новобіличі, а тоді в Академ-
містечко. Розбираючи валізки, знайшли два осколки від міни, на одному з них виразно
видно російську літеру «ы». Перед звільненням цих багатостраждальних містечок під
Києвом, бої йшли особливо потужні. Багато було біженців, багато було й рашистських
недобитків чи то диверсантів. Небезпека вимагала дотримання комендантської години,
яку продовжували часом навіть на півтори-дві доби. Після звільнення цих міст весь світ
побачив справжню сутність «звільнення українців від нацизму». Сестра сусідки, яка
жила в Бучі, надала характеристику цим нелюдам, які тримали людей в підвалах без
води і їжі, а за спроби принести воду, щоб напоїти дітей, розстрілювали без жалю, на-
віть із задоволенням. Вона сказала: «Безпробудно п’яні, смердючі, немиті, гнилозубі,
у строях, схожих на лахміття, злодійкуваті хами!» Знищення українців і «українства»
для ворогів стало справою буденного життя, без жалю і співчуття навіть до малих дітей.
Тарас Шевченко писав їхнім «визволителям» ще у 1845 році у поемі «Кавказ»:
10
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки – море розлилось,
Огненне море!..
Ці «визволителі» – ті, які зі своєю, століттями викоханою імперською пихою,
торочать про свою вищість:
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як на те –
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! А люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!..
І через понад півтора століття імперська психологія зверхності раба пронизує таких
потвор, які, як шакали Табакі, догоджають біснуватому імператорові в його захланності.
РЕАЛІЇ ВІЙНИ [травень 2022 р.] Після визволення приміських населених пунктів
на північному заході від Києва – Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Стоянки, Горенки, а за тим і
Бородянки та інших – стало відомо про звірства й злочини окупантів проти людяності,
про масштабні руйнування цивільної інфраструктури, знищення житлових будинків ра-
зом з мешканцями – стариками й дітьми, вагітними жінками. Чоловіків призовного віку
мучили, принижували, катували, вимагаючи визнати свою участь у спротиві загарбникам.
Більшість невинних поплатилися життям. Російські танкісти влаштовували полювання на
цивільні автівки, переїжджали їх гусеницями, незважаючи на наявність у машинах дітей.
Щодня тільки в Ірпені, Бучі, Гостомелі й околицях знаходять поховання закатованих,
кількість яких давно перевалила за півтори тисячі. Окупанти прагнули позбавитися від
доказів їхньої протиправної діяльності, закопуючи загиблих цивільних громадян України.
Дві історії про жителів цих багатостраждальних міст і містечок, з якими мені довелося
безпосередньо зіткнутися. 1. Л. З., переселенка з Луганська, змушена виїхати з ОРДЛО
через свою проукраїнську діяльність. Сім років жила в Києві, активно займалася про-
блемами переселенців з Донбасу. Працювала, збирала і напозичала грошей на придбання
житла неподалік від Києва. Купила однокімнатну квартиру в Бородянці. Восени дві ти-
сячі двадцять другого вселилася і була щаслива. Провела Інтернет, працювала віддалено,
іноді їздила у справах до Києва. Поліське містечко, його жителі та природа прийшлися
до душі. Війна наздогнала її і в цьому благословенному Богом місці. Її вулицею пройшли
російські танки. Обстріли впритул з танкової артилерії, переховування в підвалах. Ми
пробували зв’язатися з нею, безуспішно. Останню смс-ку я отримала від неї третього бе-
резня о шостій ранку: «У підвалі пожежа, вибрались. Мабуть, буде бій». Далі майже два
тижні ми з дочкою робили спроби дізнатися щось серед потерпілих, з організацій пошуку
пропалих без вісті, робили безплідні заявки з пошуку людини. Нарешті, сімнадцятого
квітня зателефонувала сестра Л. З. і повідомила, що вона жива, поранена і перебуває в
родички в Закарпатті. Просила тим часом її не турбувати, бо вона лише другий день в
Україні, повністю розбита морально й фізично, не їсть, не п’є, увесь час спить. Наступно-
го вечора Л. З. нам зателефонувала сама, радості не було меж. Виявилося, що в другому
підвалі, кули всі ринулися після пожежі в першому, пустили чутку, що біля церкви стоять
евакуаційні автобуси. Усі пішли туди. Л. З., у якої було травмоване уламком бетонної
балки плече і розтягнена нога, опинилася в кінці черги, яка, чомусь, почала розбігатися
11
від «рятівного» автобуса. Л. З. не встигла зорієнтуватись і втекти. «Ввічливі» кадирівці
просто на руках внесли її до автобуса. Так півтора чи два десятки наших бородянських
мешканців поїхали в білорусь. Поселили їх у санаторії в околицях Гомеля. Пораненим
і хворим білоруські медики допомагали, чим могли. Трохи згодом почули й дізналися,
що мало не на подвір’ї санаторію стоїть установка для запуску крилатих ракет. Знали
ж ворожі вояки, що наші військові не будуть бити по цивільних об’єктах, тим паче, по
медзакладах, і ховали там свою смертоносну зброю. За кілька днів добра людина, біло-
руська медсестра таємно дала свій телефон, щоб хвора могла зв’язатися з рідними. Тим
часом їй вдалося організувати представників білоруського Червоного хреста на евакуацію.
Запропонували альтернативу: росія і Польща. Природно, вона обрала Польщу. Незаба-
ром її та ще кількох пацієнтів санаторію відвезли на кордон і передали Польщі. Звідти
вона за допомогою волонтерів добралася до родички із Закарпаття. Тепер доліковується
на Батьківщині і мріє про повернення до Бородянки. 2. Дві молоді жінки (одна з них моя
племінниця М., друга її близька подруга Н.), мешканки Ірпеня, П’ятого березня почули
страшний гуркіт зі сторони балкона їхньої квартири. Скло у вікнах посипалося, щось
задзвеніло. Заскочили до кухні і побачили вибиті вибухом балконні двері, потрощений
холодильник. Недалеко від будинку було чути вибухи. Схопивши тривожні рюкзаки,
засунувши в переноски переляканих котів, вискочили з будинку. Неподалік ішов бій.
Побігли в сторону мосту річки Ірпінь. Якийсь старший чоловік пару кілометрів підвіз їх
на машині до мосту. Дякували сміливцю, який переймався долею зовсім чужих людей,
намагаючись хоч чимось допомогти людям. Під підірваним мостом волонтери й вояки
Тероборони переводили людей дерев’яними містками через річку. М. запам’ятала одного
з журналістів, русявого молодого хлопця, який так само допомагав біженцям, водночас
пробуючи знімати на камеру цю втечу від війни. Стріляли зовсім поряд. Через кілька днів
М. упізнала цього хлопця на фото в Інтернеті як загиблого іноземного журналіста. Далі
новою трасою Ірпінь–Київ пішки йшли в бік Новобіличів, де їх зустріла дочка і привела
до нас додому в Академмістечко. Це не було найнебезпечніше місце. Тут майже два місяці
було чути бої в околицях, були й ракетні обстріли, зруйновано один великий житловий
будинок. Проте було значно безпечніше, ніж в Ірпені, Бучі, Гостомелі. ЗСУ і місцева Те-
роборона стійко тримали і таки втримали Київ. У травні міський голова Ірпеня Маркушин
дозволив мешканцям провідати свої домівки, щоб з’ясувати їхній стан. Виявилося, що до
Ірпеня вже ходить маршрутка, що відновлено водо- й газопостачання. І практично від-
новлено електромережі. Сапери продовжують розмінування, комунальники продовжують
розбирати завали, поліція і Тероборона відловлюють диверсійні групи ворога, мародерів
і злодіїв. Усі займаються своїми справами. Квартира була засіяна величезною кількістю
осколків. Наші родички, як виявилося, «народилися в сорочці». Міна зачепили металевий
стояк балкона і розірвалася ззовні. Якби вона розірвалася всередині кухні, руйнуван-
ня були б значніші, завалило б перегородку в кімнату, де в цей час перебували жінки.
Осколки потрапили і в кімнату. Розбираючи свої наплічники, жінки знайшли осколки, на
одному з яких зберігся уривок маркування російською мовою «…цы». Сфотографувавши
руйнування і прибравши по-можливості кухню, вирішили невдовзі міняти вікна, викидати
розірваний холодильник і багато понівеченої кухонної техніки. Треба, щоб життя тривало.
Ці дві історії не є найтрагічнішими в історії цієї російсько-української війни, бо люди, на
щастя, лишилися живими. Проте вони є свідченнями руйнування звичного мирного трибу
життя простих людей, які через війну змушені покидати свої домівки, своїх близьких і
рідних, свою улюблену роботу, свій простір буття.
Галина Бондаренко, автоетнографічна розповідь.
Записано у вересні 2022 р.
ВИМУШЕНА МІГРАЦІЯ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ Свою
тривожну валізу я склала ще 16 лютого, на всяк випадок, хоч нікуди не збиралася ви-
їжджати. Невелику за обсягом, як і навчала інструкція, з необхідного – теплі речі, білиз-
на, ліки, щось на літо, пам’ятні речі, вишитий рушник, вишиванка, окремо наплічник з
документами. Уже потім я виявила у тій валізі дивні речі: пензлик для малювання, чис-
12
тий зошит у клітинку, кофтину, поїдену міллю. 23 лютого зателефонували знайомі, яким
з перевірених джерел, від когось, хто працював у СБУ, повідомили, що наступ росіян
точно почнеться завтра. Донька попросила супроводити внука у безпечне місце, до роди-
чів на Тернопільщину. Їй та чоловіку потрібно було залишатися на робочих місцях. Ми
рушили з Києва приблизно о 3.30. Тільки проминули КПП за містом на Житомирській
трасі, як подзвонила донька і повідомила, що на масив Осокорки, неподалік від місця де
я жила, впала ракета. Спочатку траса в напрямку Тернополя була вільна, але дедалі
більше наповнювалась автомобілями. Назустріч нам, на Схід, рухалися колони бронетех-
ніки, їх було багато, приватний транспорт зупиняли, щоб пропустити військові колони,
потроху виникали затори. Неможливо було без болю дивитися на стривожені обличчя
бійців, їхні сумні очі. До маленького села в околицях Тернополя ми під’їхали вже по обі-
ді. Попередньо ще відстояли велику чергу на заправці, щоб запастися пальним. У ма-
ленькому селі поблизу Тернополя, де ми зупинилися в родичів, проста сільська робота,
така як скласти нарубані дрова, підмести подвір’я, здавалася розкішшю, бо була з ко-
лишнього життя, у якому можна було працювати на дворі, не сахаючись різких звуків.
Утім, Тернопіль теж бомбили: аеродром, місце розташування однієї з військових частин.
Над селом пролітали наші винищувачі. Раніше я писала про вимушених переселенців зі
Сходу України, і слухаючи їхні розповіді про втрату дому, порятунок життя під гулом
ворожих літаків і прицілами зброї окупантів, не вірила, що цей досвід невдовзі розпо-
всюдиться на всю країну. Складно аналізувати свої враження, перебуваючи всередині
якогось процесу. Заціпеніння, жах, неможливість сприйняти те, що все довкола відбува-
ється насправді, почуття провини за те, що не розділяєш повною мірою страждань тих,
хто не в безпечному місці, як ти, що навіть, як робиш щось для інших, то робиш дуже
мало – ці почуття і досі не відпускають мене та, судячи з розповідей, не лише мене, а й
багатьох з тих людей, яким вдалось евакуюватися. Західноукраїнське село звично жило
в притаманному йому ритмі. У церкві щодня відбувалися молебні за воїнів, за мир та
перемогу. В одному з громадських приміщень плелися маскувальні сітки: жінки, діти під-
бирали і різали тканини, плели, чоловіки натягували основу із сіток, знімали й упакову-
вали готові сітки для відправки на фронт, долучаючи до передач продукти, які сюди ж
зносили мешканці села. Я, як могла, теж доєдналася до цієї роботи, онук навчався в
школі в онлайн форматі. Після обстрілів Львова та інших міст у західному регіоні, мої
діти, що мали залишатися працювати в Україні, попросили мене виїхати разом з онуком
за кордон. Разом з нами ще їхали друзі моїх дітей: мама з двома дітьми та молода дівчи-
на. На автовокзалі в Тернополі чоловік однієї з них обнімав своїх синів, дружину, всі
плакали. Знали, що наступного дня Руслан мав повернутися до Києва і йти у військко-
мат. Так, 4 березня 2022 року опівдні ми рушили до Варшави. У містах та селах, через
які проїжджали, уже були встановлені блокпости, більшість вказівників напрямів руху
познімали, натомість висіли ті, що вказували «на курс руского корабля». На прикордон-
ному пункті було три черги – для автомобілів, автобусів і окрема для пішоходів. За сім
годин, проведених тут (порівняно малий час), найбільше вразили групи дітей, очевидно,
вивезених із сиротинців (перед цим якраз писали про евакуацію дітей з Ірпеня), що мовч-
ки йшли до пропускного пункту, загорнувшись у ковдрочки чи якийсь одяг дорослих.
Ніхто з них не капризував, не плакав. До кордону чоловіки чи родичі підвозили жінок з
дітьми. Потомлені мами однією рукою тягнули валізи, у яких уміщався весь їхній скарб,
іншою тримали дітей. Дехто полегшував собі шлях, поклавши сплячу дитину зверху на
валізу. Поруч з нами в автобусі сиділи мама з дівчинкою років п’яти, біженки з Жито-
мирщини. Дівчинка допитувалася в мами, куди вона тепер буде ходити в садочок, бо її
садок розбомбили. Щоб розважитись, дівчинка співала «Батько наш Бандера, Україна
мати», а мама її зацитькувала. Серед пасажирів автобуса були в основному жінки та діти,
декілька чоловіків-пенсіонерів. Привертав увагу молодий чоловік східної зовнішності,
який їхав разом з українською дружиною та батьком літнього віку, як з’ясувалося під час
паспортного контролю, обидва були біженцями із Сирії, що знайшли прихисток від війни
в Україні. Після перетину кордону автобус часто зупинявся, водію телефонували, і ми
забирали дорогою жінок з дітьми, яких, вочевидь, могли довезли тільки до цього населе-
ного пункту. У Варшаві нас зустріла подруга Лізи, дівчини, з якою ми їхали. Приміщен-
ня вокзалу було переповнене біженцями: люди лежали на картонках на підлозі, сиділи,
13
стояли. Між ними рухалися волонтери, пропонуючи гарячий чай, бутерброди, засоби гі-
гієни дорослим і дітям. Перед вокзалом на зупинці транспорту – коробки з одягом та
таблички «Безкоштовно. Речі для біженців з України». Один із хлопчиків з нашого гур-
ту, роздивившись довкола, сказав: «Ой, щось мені тут не подобається». Справді, через
велику кількість людей, зосереджених на порівняно малій площі, до того ж, переважно
людей засмучених, стомлених, з виразом тривоги на обличчях, було незатишно. Люди,
які зустріли нас, – сімейна пара українців з Херсона, які вже шостий рік проживали у
Варшаві, не могли прихистити нас навіть на одну ніч, бо чекали на подругу з Херсона.
Вона, добираючись до Польщі разом з трьома дітьми, уже три доби стояла на кордоні.
Нас нагодували сніданком, ми трохи відпочили і мали якось облаштовуватися далі. Мама
з хлопчиками з нашого гурту рушили в інше місто до далеких родичів, а ми з онуком
знайшли собі помешкання через Інтернет: За п’ятдесят доларів за ніч нам вдалося зняти
«кавалєрку» – кімнату-студію, власник якої попередив, що можемо побути тут лише дві
доби. Сюди їхали його знайомі із Сум, які теж потребували житла. «Ви не уявляєте,
пані, що там в Сумах робиться», – скрушно повторював цей чоловік. Через два дні нас
прихистила родина Марека і Магди Зєдальських (родичі польського колеги доньки), які
нас раніше не бачили і не знали, але хотіли, як і багато хто з поляків, долучитися до до-
помоги українцям. «Ми разом з вами!» – такий плакат українською мовою в жовто-бла-
китних кольорах ці щирі та гостинні люди прикріпили над входом у свій будинок. Мій
онук Назар швидко знайшов спільну мову з їхніми синами Шимоном та Войтеком, спіл-
куючись з ними англійською. Шимон вивчає в коледжі ще й російську, але обидва хлоп-
ці одразу виключили її як мову спілкування. Батьки Магди, Кшиштоф і Барбара Ціша-
ки, які приїхали познайомитися з нами, належать до повоєнного покоління, вони непо-
коїлись тим, що росія може зазіхати і на їхню територію. «Він ще й сюди буде лізти, ось
побачите», – казала Барбара про путіна. Варшава – красиве сучасне місто, що зберігає і
свою потужну культурно-історичну спадщину, але для того, щоб ходити на екскурсії чи
просто гуляти містом, не було ні сил, ні енергії. З околиць Варшави, де ми мешкали, ми
з онуком добиралися до центру лише для того, щоб замовити йому окуляри. На вулицях
міста всюди були плакати на написи українською «Ми разом», «допоможи Україні». На
громадському та приватному транспорті майоріли українські прапори, жовто-блакитні
наліпки на приміщеннях шкіл, громадських будівель, написи «Штаб допомоги Україні».
У центрі міста, особливо в будні дні, панувала переважно українська мова: біженці з
України знайомилися з містом. У центрі весь час проводилися мітинги на підтримку
України, у сувенірних ятках всюди можна було побачити українські прапорці, іншу нашу
символіку. З Польщі ми мали рушати далі – у США, моя молодша донька, яка давно там
мешкає, прислала нам авіаквитки. Перед вильотом був потрібен сертифікат про щеплен-
ня та тести про відсутність ковіду. У центрі вакцинації, розташованому на стадіоні, знову
ж таки, домінувала українська мова. Багатьох біженців, так само як і мене, супроводжу-
вав хтось із поляків. Щеплення, тест на ковід для нас були безкоштовними. На кожне
питання, задане перехожим – як кудись пройти, чи де звернути, – люди, пізнаючи в нас
переселенців з України, запитували, чи можуть ще чимось допомогти. Такий вияв під-
тримки, співчуття був надзвичайно зворушливий, і я від себе особисто та мільйонів укра-
їнців, які тут опинилися, надзвичайно вдячна польському народові. Єдиний випадок, що
вразив нас з онуком обох, трапився в автобусі. Почувши нашу українську мову, один з
пасажирів гучно ввімкнув на телефоні пісню зі словами «россия есть, россия будет». Так
само боляче було чути в магазинах варшавського передмістя російську мову, якою тут
зазвичай спілкувалися між собою переселенці зі Сходу. Перечекавши два обов’язкові
після вакцинації тижні, ми рушили далі. У Мюнхенському аеропорту офіцер-прикордон-
ник довго допитувався про мету нашого подальшого візиту, просив показати зворотні
квитки, комусь телефонував і радився стосовно нашого тут перебування. Урешті-решт,
нас пропустили до потрібного нам виходу аеропорту. Це було надзвичайно принизливо
тому, що Мюнхен був лише місцем нашого між Варшавою та містом Шарлот. У літаку
«Люфтганзи» рейсом до Північної Кароліни ми були єдиними пасажирами з України.
Про це повідомила онуку стюардеса, яка принесла йому від імені екіпажу торбу гостинців
з того, що знайшлося на борту – шоколадки, шкарпетки, зубні щітки, мінеральну воду.
Було незручно і зворушливо водночас, адже ми не потребували подарованого, але не
14
могли не взяти його, бо так екіпаж літака хотів нас підтримати. Ще з початку подорожі
були побоювання, що до США нас можуть не впустити, оскільки ми належимо до групи
міграційного ризику, у яку входять громадяни країн, у яких ведуться військові дії. Не-
зважаючи на заяву президента Байдена про готовність Америки прийняти сто тисяч укра-
їнських біженців, реальних кроків у цьому напрямку на той час (ми прибули сюди 21 бе-
резня 2022 року) поки не було здійснено. Звична бюрократія та зволікання в розробці
реальної законодавчої бази змушувала українців намагатися потрапити до США через
кордон з Мексикою. Це проторений, але надзвичайно небезпечний маршрут для біжен-
ців, які шукають прихистку в Америці. В американському аеропорту на паспортному
контролі нам не повернули паспортів, а направили на додаткову співбесіду з іншим офі-
цером, туди принесли й наші валізи. Офіцерка довго допитувалася, чим займаються
культурні антропологи, чи зможемо ми працювати та навчатися, перебуваючи тут. Запи-
савши телефони та адресу наших рідних, нас, врешті-решт, відпустили. У цей час донька
разом з онучками чекали нас на виході, попередньо донька зв’язалася з адвокатом, який
мав підключитися до вирішення проблеми в тому випадку, якби нас не впустили в країну.
У місті Шарлот та маленьких містечках, що біля нього, в одному з яких мешкає родина
моєї доньки, проживає близько десяти тисяч українців. Тут діє громадянське об’єднання
«Українці Кароліни» (Ukrainians of Carolinas), учасники якої з 2014 року активно до-
лучалися до акцій протесту проти країни-агресора, збору коштів для військових та ци-
вільного населення в Україні. Ми разом з донькою долучалися до декількох таких акцій
у містах Шарлот та Дурем. Окрім тих, хто проживав у штаті раніше, тут можна було
зустріти біженців з Маріуполя, Херсона, Запоріжжя, Ірпеня. Деякі, хто виїхав нещодав-
но, почувалися приголомшеними. Адаптація до нових умов проживання також потребує
багато зусиль. Місцева українська спільнота оголосила також збір речей першої необхід-
ності для новоприбулих біженців. Пізніше, уже після того, як ми в’їхали в країну, для
українців з’явилася можливість в’їзду за програмою Uniting for Ukraine (U4U) або ж
«Єднання заради України», що дозволяє перебування тут до двох років, дає можливість
офіційного працевлаштування, передбачає часткову допомогу продуктами. Ми не могли
користуватися жодною з цих можливостей. З необхідних для нас бюрократичних проце-
дур була реєстрація в імміграційній службі (процедура передбачала заповнення анкети,
фотографування, сканування відбитків пальців) та оформлення запитів на отримання
статусу тимчасово захищеної особи (TPS). Статусом не передбачено надання фінансової
допомоги. У громадському просторі м. Шарлот та малих міст довкола з’явився помітний
український акцент. Будівлі в центрі підсвічено жовто-блакитними кольорами у знак со-
лідарності з Україною. На узбіччі трас стоять біл-борди з текстом «United we stand with
Ukraine» («Стоїмо пліч-о-пліч з Україною»), українськими прапорами прикрашені при-
ватні будинки. За місцевим законодавством, його можна вивішувати лише поряд з амери-
канським прапором. Сполучені Штати Америки – прекрасна країна, з чудовою природою
та доброзичливими людьми. Сусіди моєї доньки підходили до нас, щоб висловити своє
співчуття у зв’язку з війною в країні. Багато друзів, колег, американських родичів моєї
доньки переказують кошти на рахунок ЗСУ. Я глибоко вдячна уряду та народу країни за
підтримку України. У моїй недовгій міграції – близько пів року – з’ясувалося, що жити
й почуватися добре я можу лише вдома. Тому 21 вересня 2022 року я вже була в Києві,
радіючи тому, що мій будинок уцілів, що чую довкола рідну мову, можу займатися улю-
бленою роботою, почуватися причетною до життя країни.
Теофіл Рендюк, автоетнографічна розповідь.
Записано в червні–серпні 2022 р.
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Широкомасштабне вторгнення росіян. 24 лютого 2022 року я про-
кинувся рано – о четвертій годині тридцять хвилин без будильника. Підійшов до вікна,
подивився на весь лівобережний Київ: місто ще відпочивало. У тисячах багатоповерхі-
вок Дніпровського та Дарницького районів столиці світло було вимкнено, кияни ще
спали. Навколо панувала глибока тиша. З висоти мого будинку на Русанівці було ви-
дно верхні частини багатоповерхівок міста Броварів. Аж раптом перед моїми очима
15
з’явилося щось неймовірне: у темряві зі сходу, з району аеропорту Бориспіль, щось
миттєво засвітилося, як блискавка, і незабаром я почув два потужних вибухи в повітрі,
які розсікли ранкову тишу над Києвом з інтервалом у декілька секунд. Як колишній
офіцер-артилерист я відразу збагнув, що це були не хлопки петард. Насправді це були
вибухи українських ракет протиповітряної оборони. Через десять секунд у небі над
будинком, де я проживав, зі страшенним шумом та скреготом на великій швидкості й
дуже низько пролетів ультразвуковий сучасний військовий винищувач. Від спровокова-
ної ним нестерпної вібрації повітря затремтіли всі вікна у квартирі, як і в усьому квар-
талі, а внизу, під будинком, одночасно зголосились різними тембрами сигналізації де-
сятків припаркованих звечора машин. І миттю в усіх вікнах київських будинків наля-
кані незвичним шумом у небі люди почали вмикати світло. Стало зрозуміло, що вини-
кла неординарна і явно не мирна ситуація. Я поспіхом узяв із тумбочки мобільний теле-
фон, увімкнув Інтернет і швидко пробігся очима по стрічці новин, де побачив най-
страшніше, що могло бути і про що інтенсивно всі говорили останнім часом: почалася
війна! Давно сконцентрована на кордонах України 175тисячна російська армія віролом-
но та незаконно перетнула українсько-російський державний кордон, лише сухопутна
ділянка якого складає 2095 кілометрів. Це відбулося подібно до того, як гітлерівці
22 червня 1941 року також о четвертій годині двадцять хвилин вранці підступно напали
на Радянський Союз. Тобто почалася гаряча фаза гібридної російсько-української ві-
йни, яка тягнулася з 2014 року. Я увімкнув телевізор і почув про те, що Президент
України Володимир Зеленський офіційно оголосив воєнний стан. При всьому тому, що
з вуст Глави держави лунав заклик до збереження спокою та запевнення в тому, що
ситуація перебуває під контролем, стало зрозуміло – відбувається щось неординарне та
надзвичайне. Налякана дружина вибігла зі спальної кімнати й спитала, що сталося.
У цей момент сильні відлуння від серії вибухів потужних авіабомб та ракет класу «по-
вітря – земля», прицільно скинутих російським винищувачем під Києвом (потім дізна-
лися, що бомбардували військові аеродроми у Василькові та Гостомелі), донеслися до
самої столиці. Навздогін – з десяток слабкіших вибухів снарядів від українських про-
типовітряних гармат, які постійно обороняли аеродроми. До цього незвичного для киян
наростаючого шуму додався гул українських авіаескадриль, які по тривозі були негай-
но підняті в повітря не лише, щоб уникати їх знищення просто на аеродромі винищува-
чами новоявлених рашистів, але й переслідувати та відкривати вогонь по небезпечних
повітряних цілях непрошеного ворога. Мені як історику згадалася аналогічна ситуація,
що відбулася в червні 1941 року, коли фашистські літаки в перші години війни тодіш-
ньої Німеччини проти СРСР нещадно знищили переважну частину радянської військо-
вої авіації просто на польових і стаціонарних аеродромах, дислокованих на території
Західної України та в Білорусі, через бездарність тодішніх самовпевнених радянських
командирів, які навіть не спромоглися надати команди ескадрильям піднятися в пові-
тря не лише заради самоврятування, але й для ведення повітряних боїв з ворогом. Не
встиг я сказати дружині, що розпочалася війна, як у небі над Києвом із заходу на схід
поспішно поверталися звільнені від скинутих над аеродромами у Василькові та Госто-
мелі ракет і бомб російські літаки СУ-35. Знову задзвеніли вікна і спрацювали сигна-
лізації машин. Навздогін за ним послідували один український СУ-34 та два вітчизняні
військові літаки МіГ-29, які прагнули наздогнати ворожого винищувача та збити його.
Запущені ними ракети свою справу зробили – російська СУшка ще з наповненими ре-
зервуарами авіаційним гасом з гуркотом впала на приватну ділянку киянина в сусідньо-
му Дарницькому районі, знищуючи його гарний нещодавно побудований будинок. Від
сплутаних трас перельотів винищувачів і траєкторій ракет небо над Києвом загуло не-
стерпним шумом різної потужності, а повітря завихрилося від сильної вібрації, яка
миттєво «оживила» скляні вітрини магазинів, офісів та вікна квартир наляканих киян.
Усім стало страшно, ніхто достеменно не знав, що сталося і чим та коли це закінчиться.
Такого в мирний час не буває, тому всім стало зрозуміло, що відбувається щось страш-
не, чого всі боялися до цієї миті, – вибухнула повномасштабна війна тоталітарної росії
проти мирної та поєвропейськи налаштованої демократичної України. Диктатор путін
віроломно, грубо порушуючи положення Договору про дружбу та співробітництво між
російською федерацією та Україною від 29 травня 1997 року, Будапештський меморан-
16
дум від 5 грудня 1994 року про надання гарантій безпеки Україні в обмін на без’ядерний
статус та Статут ООН, зокрема, і як лідер держави-члена Ради Безпеки цієї організа-
ції, без офіційного оголошення війни розпочав так звану спеціальну воєнну операцію з
так званої денацифікації та демілітаризації України. Ця таємна операція готувалася
кремлем давно. Вона була складовою частиною більш широкого секретного плану путі-
на до 2024 року не лише повністю підкорити росії безхребетну білорусь, але й перед-
бачала насильницьку зміну політичної влади в Україні, її якомога скорішу окупацію і
тотальну русифікацію, а також включала в себе наступне підпорядкування москві й
суверенного Казахстану. Тим самим переслідувалася утопічна мета російського дикта-
тора щодо початку насильницького процесу відновлення колишнього радянського сою-
зу, ганебний розвал якого в 1991 році він назвав «найбільшою катастрофою ХХ століт-
тя». Для експансіоністської росії, яка із самого початку її становлення як великої імпе-
рії у XVIII ст. за часів царя петра І звикла жити за рахунок окупації та безжалісної
експлуатації інших країн і народів, це було реальною катастрофою, бо справді неспо-
дівано припинилося надходження до москви безцінних людських ресурсів, нескінчених
фінансових потоків та безповоротних матеріальних благ з її колишніх насильно підпо-
рядкованих периферій. Щодо «спеціальної воєнної операції» кремля в Україні, то вона
є нічим іншим, як справжньою відкритою загарбницькою війною, і під надуманими
гаслами «денацифікації» (заборона діяльності ультра націоналістичних, нацистських і
неонацистських партій та громадських організацій, скасування чинних законів про ге-
роїзацію нацистів та неонацистів) та «демілітаризації» (повна відмова від наступально-
го озброєння, під яке, коли є бажання, можна підвести будьякі види озброєнь) пере-
слідує хворобливу мету повної окупації нашої незалежної держави, зміну законно об-
раного й легітимно сформованого політичного керівництва в Києві на проросійський
маріонетковий уряд та повернення України в лоно «русского міра». Зазначена операція
мала бути короткостроковою та схожою на відпрацьований москвою планом А, аналоги
якого були застосовані в 1956-му (революція в Угорщині), 1968-му (вторгнення військ
у Чехословаччину) та 1979-му (Афганська війна) роках. Цього разу російські окупанти
за звичним для них принципом планували щонайшвидше висадити заздалегідь підго-
товлені сили повітряних десантів на підступах до Києва, насамперед на аеродромах
«Гостомель» і «Васильків». Противник також планував масованими ракетними та авіа-
ційними ударами знищити нашу систему протиповітряної оборони, пункти управління
військових частин Збройних Сил України та об’єкти критичної інфраструктури Києва
і країни загалом. Для цього планувалося активно долучати проросійських громадсько-
політичних діячів в Україні, які в координації з представниками рф та окремими чле-
нами відкрито промосковської громадської організації «Український вибір» готували
повалення конституційного ладу й захоплення державної влади в Києві. З цією метою
організатори державного перевороту розробили план насильницької зміни конституцій-
ного ладу в Україні, згідно з яким, учасники підпорядкованих їм громадських органі-
зацій мали зібратися в Києві та оголосити про відсторонення Президента України,
розпуск Верховної Ради та уряду. Аби повалити владу, вони підбирали й залучали в
різних областях України колишніх військовослужбовців і працівників правоохоронних
органів, які мали захопити адміністративні будівлі, мости, вузли комунікацій, тран-
спортні засоби та сховища. Крім того, ці особи мали чинити насильство щодо представ-
ників влади. Проте цього здійснити не вдалося, російський диктатор не розробив пла-
ну Б й завів себе в пастку, коли він не може перемогти, але не хоче програти й не може
зупинитися. Оскільки кремль ніколи не мав плану Б, він вдався до хаотичних обстрілів
українських міст та цивільної інфраструктури. Отже, головним завданням путіна, коли
він розпочинав свою війну проти України, було знищення нашої незалежної держави,
переведення локального конфлікту, розпочатого у 2014 році, у велику війну. Росій-
ський президент збирався створити в Києві маріонетковий уряд, а той мав забезпечити
проведення фейкових референдумів у східних та південних регіонах нашої країни.
Тобто фактично створити псевдоюридичні можливості для того, щоб так звана мало-
росія, кордони якої були окреслені в кримській промові путіна ще у 2014 році, стала
частиною росії. Згодом, коли росіяни окупували Херсонську й Запорізьку області,
московський диктатор продемонстрував, що він не жартував. Навіть на частині терито-
17
рії цих областей він провів так звані референдуми про приєднання до росії. Проте план
путіна про приєднання до росії всієї «малоросії» зазнав фіаско. Провалилася також
ідея створення в Києві маріонеткового уряду, який би пов’язав Україну із союзною
державою росія та білорусь, щоб згодом усі три частини цієї нової структури об’єдналися
в єдину державу під проводом російського диктатора. Після провалу анонсованої феде-
ральною службою безпеки рф «зустрічі з квітами» російських окупаційних військ жи-
телями України російським спецслужбам довелося посилити роботу зі збирання розві-
дувальної інформації, у тому числі шляхом вербування додаткової агентури. З початку
повномасштабної війни СБУ викрила понад десятки, сотні, а згодом і тисячі осіб у
державній зраді. Як довела практика, ці спецслужби в Україні працюють на стратегіч-
ному, оперативному й тактичному рівнях. Перший передбачає добування розвідуваль-
ної інформації про плани вищого керівництва держави, вербування співробітників стра-
тегічних підприємств, а також людей, які впливають на державну політику. На цьому
стратегічному рівні російські спецслужби працюють проти України і за її межами.
Вони всіляко намагаються дискредитувати нашу країну перед союзниками, використо-
вуючи іноземну агентуру високого рівня – політиків, експертів, журналістів та «корис-
них ідіотів». Робиться все для припинення фінансової і військової допомоги Україні,
недопущення її вступу до Євросоюзу та НАТО. На оперативному рівні виявляється
інформація про переміщення українських військ та маршрути постачання озброєнь,
а також інформація про об’єкти критичної інфраструктури. На тактичному рівні росій-
ські спецслужби цікавилися місцями дислокації військових у зоні бойових дій та пла-
нами військових на місцях. З початком повномасштабного вторгнення були зафіксовані
непоодинокі спроби окупантів вербувати агентуру для добування розвідувальної інфор-
мації за останніми двома рівнями. ФСБ і Головне управління Генерального штабу
збройних сил рф (більш відоме як ГРУ) шукають зрадників як серед військовослуж-
бовців, так і серед цивільних, які за гроші повинні фіксувати переміщення українських
захисників або ж надавати дані про об’єкти, що цікавлять. Зазвичай подальша доля
таких агентів росіян мало цікавить, і їх затримання Службою безпеки України вже має
систематичний характер. Не витримує жодної критики і штучно видумана теза про ви-
ключну «боротьбу з фашизмом», чим у путінській владі прагнуть виправдовувати гено-
цидну війну в Україні, хоча сама має всі фашизоїдні ознаки. У цьому контексті я при-
гадав Дж. Дудаєва – лідера чеченського визвольного руху 1990-х років і першого Пре-
зидента Чеченської Республіки Ічкерія, котрий визначив поняття «русизму», який
«страшнішій від фашизму, нацизму, расизму та всіх людиноненависницьких ідеоло-
гій». У цьому сенсі між путінським і гітлерівським режимами та ідеологією є багато
схожого. Більш того, російсько-українська війна поповнила міжнародний лексикон но-
вим яскравим виразом: «рашизм». У своїй назві він поєднує два слова – «росія» та
«фашизм». Важливо усвідомлювати, що на зміну фашизму XX ст. прийшов рашизм
XXI ст. Тому не випадково Верховна Рада України офіційно визнала рашизм держав-
ною ідеологією росії. Крім цього, нинішня росія – це експансіоністська держава-оку-
пант. Але вона не врахувала того факту, що мільйони українців вже побували за кор-
доном (у Європі, США, Канаді, Австралії) та побачили, за який рівень життя варто
боротися, також зрозумівши власні переваги, яких дуже багато і які їм до війни було
важко оцінити тут, на місці. Після такої шокової терапії в «русскій мір» хотітимуть,
мабуть, лише недалекі фанатики. Утім, згаданий вище Договір про дружбу та співро-
бітництво між російською федерацією та Україною і Будапештський меморандум по-
вністю були порушені кремлем ще у 2014 році. Тоді агресивна росія розпочала давно
сплановану гібридну війну проти України під штучно видуманим приводом «захисту
прав російськомовного населення». За перші вісім років ведення цієї війни від рук за-
гарбників, за офіційними даними ООН, лише мирного населення загинуло не менше
п’ятнадцяти тисяч. Серед них – чимало саме етнічних росіян або українців, які під час
останнього перепису населення 2002 року визначили російську мову як рідну. «Цікаво,
від кого звільняють нас кремлівські “асвабадітєлі”, якщо ми і всі наші попередники,
наші діти та онуки завжди говорили та наразі вільно розмовляємо російською мо-
вою?» – не один раз голосно запитували родичі випадково загиблих або поранених
російськими окупантами жертв. Отже, ціна «асвабаждєнія» російськомовних мешкан-
18
ців України від «украинских националистов» виявилася занадто високою. Ще більш
високою вона залишається і під час нинішньої гарячої фази російсько-української ві-
йни, коли щодня гинуть десятки і сотні громадян України, зокрема, й етнічні росіяни –
громадяни України та російськомовні діти, жінки й пенсіонери, переважна частина
з яких якраз проживали на «асвабаждьонних», тобто на тимчасово окупованих у перші
дні війни агресивною росією українських територій Київської, Чернігівської, Сумської,
Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської та Миколаївської областей. З часом
мені стало достеменно відомо про те, що всього з початку цієї безглуздої та нічим не
виправданої війни росії проти України окупанти захопили понад три тисячі україн-
ських населених пунктів, які майже повністю або значною мірою були знищені їхньою
авіацією, артилерією, танками, системами залпового вогню, балістичними або крилати-
ми ракетами, безпілотними апаратами, російськими десантниками, піхотинцями та во-
рожою морською піхотою. Ціна нанесених російськими військами матеріальних втрат в
Україні досягає трильйонів гривень і, на жаль, продовжує зростати. Ось що принесли
мирним українцям російські загарбники: не «асвабаждєніє», а смерть, непоправну втра-
ту рідних і близьких, вимушену евакуацію, безмежне горе й безповоротні величезні
матеріальні та фінансові збитки. Та й сама росія постійно зазнає величезних втрат у
живій силі та техніці – у перші дні та місяці війни кількість загиблих, поранених, вій-
ськовополонених загарбників досягала понад тисячі осіб щоденно, а знищених або ней-
тралізованих танків, броньованих бойових машин, мінометів, артилерійських і ракет-
них систем, крилатих і балістичних ракет, воєнних вантажівок, автоцистерн, радіоло-
каційних станцій, спеціальної техніки, літаків, гелікоптерів, безпілотників, дронів,
кораблів та катерів – тисячі одиниць. Але для путіна це нічого не означає. Для нього
понесені росією значні втрати – це крапля в морі, а живі люди-росіяни – «гарматне»
м’ясо. Упродовж перших чотирьох місяців війни російська армія втратила мінімум
одну третину зі згаданих вище 175 тис. сконцентрованих на кордоні України військо-
вих. За оцінками воєнних експертів, такі втрати роблять будь-яку армію неспромож-
ною вести відчутні наступальні операції, а ліквідація та нейтралізація половини осо-
бового складу унеможливлюють досягнення остаточної перемоги. Тому в росії і прово-
диться невпинна офіційна та прихована мобілізація. Тим часом у квартирі пролунав
телефонний дзвінок – була п’ята годинаранку. Телефонував зять Олег з Нових Безра-
дичів, що в Обухівському районі. Він, не вітаючись, з відчутно підвищеним емоційним
голосом сказав: «Війна розпочалася. Російські літаки бомбардують сусідній з нами ае-
родром у Василькові. Це від нас по прямій полем вздовж річки Стугна не більше 10 кі-
лометрів. У повітрі над аеродромом щойно відбувся бій між нашими літаками та ви-
нищувачами агресора. Одного російського літака збили, льотчика, який катапультував-
ся, українські військові шукають з гелікоптерами та собаками. Під час бомбардувань та
вибухів наш будинок похитнувся так, що думали – розвалиться». Він повідомив, що
наші онучки сильно запанікували і безперервно плачуть, а наша донька також не в собі,
вся тремтить від переживання. «Я, – твердим голосом сказав зять, – прийняв остаточне
рішення: треба негайно виїхати на захід. Куди саме, ще не знаю. Під час підготовки до
виїзду визначимося разом. Тому збирайтеся і невідкладно приїжджайте до нас. Беріть
із собою мінімум необхідних речей з розрахунком десь на тиждень, потім побачимо.
Дасть Бог, якщо все буде добре, – повернетесь. Я з вашим сином Сашею як
військовозобов’язані офіцери запасу залишатимемося в Києві, підемо в Тероборону за
місцем роботи. А ви поїдете. Беріть мінімум речей. Обов’язково візьміть документи,
а також мобільні телефони, зарядки до них та ноутбуки. Можете взяти дорогі для вас
фото, інші якісь документи». Була шоста година ранку, почало світати. Я знову поди-
вився у вікно і побачив те, чого раніше ніколи рано-вранці під його будинком не від-
бувалося: навколо вже заведених машин у спішному порядку дезорієнтовано рухались
їхні власники та члени їхніх сімей. Вантажили різні великі та маленькі пакунки, кейси,
сумки, рюкзаки, одяг, питну воду, продукти тощо. Усі жваво спілкувалися між собою
або розмовляли по телефону. Навколо них бігали налякані домашні улюбленці. У мене
з’явилося сильне відчуття внутрішньої тривоги, що раніше бувало лише у випадках не-
визначених подій та незрозумілих форс-мажорних ситуацій. Я повернувся обличчям до
дружини і рішучим голосом сказав: «Давай і ми зберемося, спакуємо речі і поїдемо за
19
місто до дітей і онучок, а звідти разом – до Західної України. Я пропоную поїхати до
Чернівців, все ж таки там пройшла наша молодість, там чимало наших знайомих, не
кажучи вже про родичів». Швидко зібрав документи, до них додав кілька сімейних
фотографій. Дружина також стала збиратися, але неохоче. Я відразу зорієнтувався в
ситуації і для переконання дружини в необхідності негайного виїзду, добре знаючи
слабкості її характеру та безмежну любов до онучок, рішуче сказав: «Їм же зараз конче
потрібна саме наша допомога і підтримка. Хлопці залишаються в Києві, вони
військовозобов’язані, офіцери запасу. А відтак на нас із тобою лягає особлива відпо-
відальність: вивезти доньку і онучок до Чернівців, знайти їм квартиру, облаштувати та
запустити їхнє життя на новому місті». Дружина мовчки, але без особливого ентузіазму
продовжувала збирати та пакувати власні речі. Але неочікувано для обох раптом настав
самий переконливий аргумент на користь прискореного виїзду з Києва: зі сходу на за-
хід над нашим будинком на низькій висоті з гуркотом пролетіла ще одна російська
СУшка. Через три хвилини з боку Василькова знову були добре чути вибухи випуще-
них ворожим винищувачем бомб і ракет, а також поспішні відповіді протиповітряної
оборони нашого аеродрому. Більш того, у повітря знову піднялися українські винищу-
вачі, які стали з усіх сил переслідувати російську СУшку, за лічені хвилини знищивши
її на південь від Києва. Пізніше мені стало відомо, що літак агресора був збитий і впав
неподалік від нашого заміського будинку, здіймаючи в небо стовп густого й чорного
диму та розповсюджуючи по всій окрузі відлуння глибинного вибуху, що було нічим не
схоже ані на попередні бомбові та ракетні удари росіян-окупантів по Васильківському
аеродрому, ані на оборонні вистріли відповідних протиповітряних систему Борисполі,
Києві, Василькові та Гостомелі. Цей невідомий раніше страшний феномен переконливо
подіяв на дружину, яка погодилася негайно виїхати за місто. Через декілька хвилин ми
обоє були готові до виходу з квартири. Виїзд до Нових Безрадичів спочатку здавався
безпроблемним. Русанівка ще не відчула сповна початку повномасштабної війни. Єди-
ний сигнал тривоги подавав Міша – наш сусід, біженець з Луганська ще з 2014 року,
який разом зі своїм батьком уже пережив бомбардування та артилерійські й ракетні
вибухи того часу. Міша інтенсивно носив питну воду з бювету, що неподалік нашого
під’їзду, наповнюючи по шість пластмасових п’ятилітрових пляшок та поспішно зано-
сячи їх до квартири, а потім знову повертався до життєдайного джерела. Кілька інших
наших сусідів по під’їзду поспішали с великими торбами до магазину «АТБ», перед
входом до якого вже стояла черга з декількох десятків таких, як і вони, стурбованих
покупців, а дехто з перших тривожних ознак вже встиг оголити полки магазину, по-
спішно виходячи з нього з переповненими сумками та целофановими пакетами. Така ж
велика черга, до того небачена на Русанівці, стояла й перед банкоматами «Приватбан-
ку». Автомат видавав лише по десять тисяч гривень. Дружині вже декілька разів зате-
лефонувала донька: цікавилася, чи вже виїхали та просила приїхати якомога скоріше,
бо вона сама та доньки переживають панічний страх. Лише зять добре тримався як го-
лова сім’ї – йому поіншому просто не можна було. Нарешті, о пів на сьому вранці
24 лютого 2022 року ми виїхали до заміського будинку, де на нас чекали з нетерпінням
донька, зять та онучки. На початку все йшло добре: як і в звичайні дні, безпроблемно
доїхали до окраїни Русанівки – готелю «Славутич», безперешкодно перетнули Русанів-
ський канал та заїхали на міст Патона. Саме там з’єднується його головне русло з лівим
рукавом – Десенкою. Проїжджаючи половину з його довжини в тисячу вісімсот метрів,
я перекинув погляд ліворуч, на Столичне шосе, куди мені треба було завернути після
автомобільної розв’язки на правому кінці мосту Патона, і втратив дар мови: на довгі
кілометри – до Південного мосту і далі – по широкому шосе з правого боку стояла чо-
тирьохрядна варениця автомобілів з увімкненими фарами. Машини майже не рухалися,
усі вони прямували на південь, у бік станції метро «Видубичі» й далі до Обухова – най-
ближчого районного центру Київської області. Глянув праворуч, а там тисячі машин
також із увімкненими фарами повільно спускалися з Паркової алеї або рухались по
Дніпровському шосе так само на південь. Від квартири на Русанівці до будинку в Но-
вих Безрадичах треба було проїхати всього 25 км. Але не знав я тоді, що цю чверть
сотні кілометрів, яку раніше легко долав за максимум пів години, тепер їх перетну аж
за сім годин. На диво спуск із моста Патона по естакаді до Столичного шосе в південно-
20
му напрямку вздовж правого берега Дніпра виявися нескладним і багато часу не за-
йняв. Проблеми розпочалися при моєму законному бажанні включитися у безкінечну
колону машин, що рухались на південь, хоч і дуже повільно, по шосе. Ніхто не хотів
надати можливості потрапити на крайню праву смугу широкої траси: автомобілі руха-
лись, як кажуть у Європі, «бампер до бампера». Я простояв на своїй перехідній плат-
формі декілька хвилин у надії, що мене пропустять, поки з тильного боку не стали
роздаватися десятки сигналів водіїв, невдоволених тим, що не рухалися. Незабаром
я таки зайняв своє місце в багатокілометровій ледь повзучій в південному напрямку
колоні машин. Коли ж виїхали на пряму трасу, життя стало зовсім нецікавим: кермом
не треба було рухати ані праворуч, ані ліворуч – до горизонту тягалися ряди машин.
Тим часом дружина інтенсивно клацала по клавішах мобільного телефону і, підсумову-
ючи прочитане, повідомила про те, що агресори вже активно бомбардують Чернігів,
Суми, Харків, Маріуполь, Херсон і Миколаїв. Росіяни віроломно перетнули весь кор-
дон і великими колонами танків, БТРів, БМПшок, спеціальної техніки та військових
вантажівок навально рухалися в напрямку Києва з усього прикордоння. По дорозі по-
бачили кілька аварій. Здавалося б, повільний рух не мав призвести до яких-небудь зі-
ткнень автомобілів. Але не той був випадок: стомлені ранньою тривогою воєнного часу,
перевантажені зашкаленими емоціями та зморені монотонним рухом, деякі з водіїв час
від часу засинали за кермом. Нарешті ми благополучно добралися до помешкання дітей
і внучок. Ніхто з них не зумів приховати тривоги, страху від панічної атаки та пере-
живання. Вони поінформували нас про найважливіші новини: кількість втрат в живій
силі окупантів, підірваних танків та іншої бойової техніки, збитих літаків та гелікопте-
рів тощо постійно зростала. Усе свідчило про великомасштабну війну. Цифри вражали.
Мені як колишньому військовому добре була відома ціна таких втрат: лише один ко-
лишній радянський танк Т-72 скільки коштував! А гіперзвуковий літак СУ-35?! Водно-
час засмутився інформацією про те, що агресор досяг передмість Харкова, Чернігова,
Сум, Херсона, а з території білорусі колони військової техніки окупантів рухалися в
напрямку Вишгорода та Броварів.
ВИМУШЕНА МІГРАЦІЯ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ Внут-
рішня міграція. Під час короткого обіду разом обговорили та швидко визначилися зі
спільним планом подальших дій. Наш син Олександр та зять Олег остаточно виріши-
ли, що залишаються в Києві як військовозобов’язані. На другий день вони разом зби-
ралися йти до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за
місцем роботи. Тим часом у Василькові почулося декілька пострілів протиповітряних
ракет – набагато гучніших, ніж їх було чути вранці в Києві. Трохи пізніше довідалися
з Інтернету, що росіяни стріляли крилатими й балістичними ракетами, запущеними з
їхніх воєнних кораблів у Чорному морі. Одну з російських ракет українські захисники
аеродрому збили з американського «Джевеліна» – невідомої до того в Україні висо-
коточної зброї. Дуже ефективної: з перших 120 «Джевелінів», запущених українськи-
ми військовими в перші дні війни, 100 потрапили у ворожу ціль. Навіть самі амери-
канці дивувались високому рівню майстерності українських військових, які успішно
засвоїли надану їм нову передову техніку в надзвичайно короткі терміни. На заправці
вже витягнулася велика черга: перед нашою машиною впритул стояли двадцять п’ять
ще не заправлених машин. На кожну з них у середньому знадобилося по п’ять хвилин
з моменту вставлення пістолета в горловину бака й до розрахунку водієм у касі за-
правки. Я порахував, що наша машина підійде до бензоколонки не раніше, ніж через
дві години – занадто багато часу для вимушених біженців, які прагнули від’їхати яко-
мога далі від періодично обстрілюваного росіянами Василькова з його військовим
аеро дромом. Нарешті вдалося заправити авто і рушити в далеку дорогу. Оскільки на
момент виїзду вже було відомо, що автомобільний рух Житомирською трасою було
перекрито через висадку окупантами свого численного десанту та розгортання боїв на
виїзді з Києва, вирішили з Нових Безрадичів завернути на захід місцевою асфальтною
дорогою через Старі Радичі, трохи північніше від Василькова в напрямку Глевахи,
потім проїхати на південь Одеською трасою, добралися до Білої Церкви, після якої
повернули праворуч, перетнули відповідні села та райони Київської та половини Він-
21
ницької областей і добралися до самої Вінниці, де планували зупинитися на ніч і від-
почити. Понад триста кілометрів планували подолати за максимум п’ять годин (на-
справді проїхали за вісім). Дорогою дізналися про поточні новини. Мою увагу при-
вернула найбільш неприємна з них: після системного бомбардування Гостомеля та
місцевого аеродрому «Антонов» загорівся і був знищений унікальний багатотоннажний
літак «Мрія» – гордість українського літакобудування, відомий на весь світ його спро-
можністю транспортувати великогабаритні та нестандартні вантажі з усіх і в усі точки
земної кули, у тому числі – за Полярним колом. Цього єдиного у світі літака такого
класу російські винищувачі спочатку обстріляли ракетами з повітря впродовж першої
половини дня 24 лютого 2022 року, а ввечері його остаточно знищили десантники агре-
сора, які висадилися на аеродромі «Антонов» у Гостомелі. Там були 34 гелікоптери,
що одночасно вилетіли з території білорусі. Три гелікоптери нашим протиповітряним
силам вдалося збити в повітрі, а решті таки вдалося приземлитися на території аеро-
дрому. Проте російські десантники не знали, що територія Гостомельського аеродрому
вже була оточена частинами Збройних сил і Національної гвардії України. Як ціль
особливого призначення він заздалегідь був «простріляний» українською артилерією
та вітчизняними мінометними частинами. Так що вижити російській десантурі, тим
паче остаточно взяти під свій контроль аеродром «Антонов» у Гостомелі, що всього за
25 кілометрів від Києва, так і не вдалося. Упродовж декількох годин напруженого бою
між українськими військами та десантниками-агресорами, котрих повністю накрили
своїм точковим вогнем наші артилеристи й мінометники, росіяни остаточно були зни-
щені. Це був перший реальний успіх українських бійців-патріотів: задуманий у Москві
неадекватний план захоплення Гостомельського аеродрому як гарантований шлях про-
сування агресора на Київ із західного напрямку для росіян ганебно провалився. Про-
тивнику були нанесені значні втрати у військовій техніці, а головне – був зірваний
план блискавичного захоплення західної частини Києва. Водночас зірвався і план
швидкого захоплення агресорами військового аеродрому у Василькові: на підльоті до
нього українські захисники підбили російський великогабаритний десантний літак
ІЛ-76 з майже 200-ми окупантами на борту. Це був другий резонансний успіх україн-
ських протиповітряних сил за перший день війни. Отже, іще один український аеро-
дром не став плацдармом для агресора, щоб захопити південну частину Києва. Якщо
до цього додати той похвальний факт, що за перший день війни українські Збройні
сили в цілому збили сім ворожих літаків, п’ять гелікоптерів, сотні одиниць бойової
техніки та ліквідували понад тисячу вояків-росіян, то вимальовувалася достатньо по-
зитивна картина його підсумків. З такою хорошою думкою ми завернули праворуч з
перевантаженої Одеської траси на другорядну дорогу, яка вела до Вінниці. У це місто
ми прибули благополучно, але із затримкою в три години. Заселилися в мотель і швид-
ко заснули глибоким сном. Але спати довелось недовго: о третій ночі над Вінницею
вперше після останніх навчань із цивільної оборони пролунав сигнал «Повітряна три-
вога». Розгублена адміністраторка переконливо просила всіх терміново спуститися в
підвал, який був нічим іншим, як прихованим від зайвого ока колишнім банкетним
залом. Стільців було достатньо для того, щоб декілька десятків людей могли перече-
кати тривогу. Усі мешканці були переселенцями, одна третина з дітьми різного віку.
Найменші спали на руках у батьків. Через сорок хвилин почувся глухий вибух. Не-
вдовзі з’ясувалося, що крилата ракета з російського корабля в Чорному морі вибухну-
ла на території місцевого аеропорту. Для мене це стало ще одним аргументом для
прискореного продовження руху в напрямку Чернівців після трьох годин відпочинку.
Переїзд із Вінниці до Чернівців був неймовірно легким і швидким, порівняно з попе-
редніми перевантаженими ділянками дороги, і нічим не відрізнявся від звичайного
пересування в мирний час. Майже вільна траса міжрайонного значення нагадувала про
оголошений Президентом України воєнний стан лише відсутністю людей на вулицях,
зачиненими магазинами та одностороннім рухом автомобілів на захід вранці. Після
самої Вінниці, залишивши Жмеринку ліворуч, ми спрямували на північний захід з
метою перетину Дністра через дамбу гідроелектростанції в місті Новодністровську.
Лише на в’їзді та виїзді з дамби стояли зиґзаґоподібні блокпости з наповненими піском
білими мішками, ще непокритими багатокольоровими захисними сітками, на яких чер-
22
гували по два наряди з п’яти осіб у кожному з них, одягнутих у різні форми: двоє
поліцейських, двоє службовців з Національної гвардії і один військовий. На право-
бережному блокпосту серед чергових була одна тендітна жінка. У Чернівецькій облас-
ті жодних ознак війни ще не було. Навіть сигналів повітряної тривоги ще не вмикали.
Усе це було життєво важливим для всіх – і для місцевих мешканців, і для вимушено
переміщених осіб, – категорії, до якої відтепер відносилась і наша сім’я. У самих Чер-
нівцях орендовану для доньки й онучок квартиру знайшли швидко й легко – вона роз-
міщувалась на вулиці Головній у новій частині міста на сьомому поверсі
дев’ятиповерхового будинку. Квартира виявилася майже придатною для сім’ї з дітьми,
але дещо з домашніх речей довелося докупити. Ми з дружиною оселилися у двокім-
натній квартирі на новій вулиці В’ячеслава Чорновола, що тягнулася прямо берегом
великого дивовижно красивого й відомого в Чернівцях озера на вулиці Винниченка,
колишньої Вінницької. Квартира належала сім’ї знайомих трудових емігрантів, яка на
той час у повному складі перебувала в Португалії. Дистанційно погодили з ними умо-
ви проживання – комуналка та оплата за два місяці оренди наперед. Сума виходила
відчутною, але іншого виходу не було: у родичів вже на той час розквартирувалися
біженці зі сходу України, які були розподілені місцевою церквою. Після облаштуван-
ня на новому місці ми тут ще зателефонували синові й зятеві до Києва, повідомили
нові адреси проживання в Чернівцях та поцікавилися їхніми справами. На той час
вони вже зареєструвалися, переодягнулися у форму лейтенантів українського війська
та отримали табельну зброю. Хлопці були залучені до прийому зарубіжних кандидатів
для формування зведеного Іноземного легіону. За їхніми словами, охочих було значно
більше, ніж очікувалося. Робота йшла безперервно й дедалі наростаючими темпами і
вдень, і вночі під звук сирен повітряної тривоги, до чого пізніше додалися періодичні
виїзди на полігон для тренувань іноземців та їх адаптування до реалій служби в укра-
їнській армії. Тим часом для нас постало питання про те, щоб стати на облік в Центрі
соціального забезпечення переселенців у Чернівцях. На другий день після прибуття до
міста, коли я з дружиною та донькою прийшли до Центру реєстрації біженців, відразу
побачили, що біженців дуже багато: у «живих» чергах до декількох точок подання до-
кументів для реєстрації самоевакуйованих з Києва, Центральної, Північно-Східної,
Східної, Південно-Східної та Південної України ще з ночі стояли тисячі наляканих
війною людей. Там було багато жінок, пенсіонерів, чимало людей стояло з маленькими
дітьми, які плакали, шуміли, бігали навколо, вимагаючи підвищеної уваги батьків.
У черзі ми дізналися про вже діючі мережі надання гуманітарної допомоги вимушено
переміщеним особам – продуктів харчування, засобів гігієни та одягу категорії секонд-
хенд. Але ми разом вирішили, що нам не треба звертатися за такою допомогою, бо із
собою привезли все, що було необхідно для скромного проживання в нових умовах і
впродовж найближчих тижнів. Ставало зрозумілим, що вимушена евакуація до Чер-
нівців значно затягнеться в часі. Про повернення до оточеного ворогом з трьох боків
Києва через тиждень, як планувалося вранці 24 лютого 2022 року, і мови не могло
бути. На облік вдалося стати аж на третій день, коли підійшла наша черга, зафіксова-
на в напрочуд довгому списку переселенців. Проте мій зв’язок з Києвом не припиняв-
ся ні на один день. Я перебував у постійному телефонному контакті з відділом «Укра-
їнський етнологічний центр» та з науковою частиною Інституту. Війна наклала свій
негативний відбиток на моє життя в Чернівцях, де у квітні-травні 2022 року з Києва
евакуювалися декілька посольств зарубіжних країн. Мені, як досвідченому диплома-
ту, не стало проблемою встановити з ними робочі контакти, у яких новоприбулі спів-
робітники посольств відчували гостру потребу. Одного дня, а саме 3 травня 2022 року,
мені зателефонував давній знайомий ще по роботі в Посольстві України в Республіці
Молдова в Кишиневі впродовж 2000–2003 років досвідчений дипломат, повірений у
справах РМ в Україні Микола Мийня. Через нього мене часто запрошували для робо-
ти з офіційними делегаціями на рівні президентів, прем’єр-міністрів, голів парламен-
тів та міністрів закордонних справ обох країн. Цього разу він повідомив про те, що
4 травня 2022 року до Києва мала прибути офіційна делегація з Республіки Молдова
й уклінно просив допомогти в її відвіданні вщент знищених російським окупантами
міст Буча та Ірпінь у супроводі вищих українських посадовців, а також під час дво-
23
сторонніх переговорів на рівні Президента України, Голови Верховної Ради, Прем’єр-
міністра та Міністра закордонних справ нашої держави. Запрошення застало мене
зненацька – треба було терміново придбати квитки на потяг до Києва і назад до Чер-
нівців, а також на другий день вранці вже виконувати нові завдання. Я дав згоду по-
їхати в надтерміновому режимі до Києва й виконати покладені на мене зобов’язання.
Але, як мудро кажуть народі, не все так склалося, як гадалося… Якщо з придбанням
квитків в обидва боки особливих проблем не виникло, то із самим виїздом з Чернівців
до Києва неочікувані складнощі повалилися одні за одними. Першою перепоною стала
повітряна тривога, оголошена за три години до відправки потяга, що ускладнило при-
буття до залізничного вокзалу. Другою стала певна затримка з відправкою потяга,
оскільки тривога стосувалася всієї України. Проте найголовнішою і найстрашнішою
перепоною стало те, що рух потяга після переїзду через Львів о першій ночі припинив-
ся через точкові ракетні обстріли противником міських електростанцій та інших
об’єктів енергетичної інфраструктури області. Електровоз без джерела енергії пере-
став працювати, і потяг опинився серед безмежного поля на Львівщині. На моє про-
хання зорієнтувати щодо місця й часу вимушеної затримки перелякана провідниця та
стурбований начальних потяга лише відповідали, що не мають права розголошувати
такі дані. Уранці почалися очікувані проблеми: стали телефонувати з Посольства Рес-
публіки Молдова, з протокольних служб Офісу Президента України, Голови Верхо-
вної Ради, Прем’єр-міністра та Міністра закордонних справ України та цікавитися, де
я на той момент перебував. З посольства навіть повідомили, що мене на вокзалі зустрі-
чає у визначений час повноважний дипломат, а службова машина готова для мого пе-
ревезення до всіх точок зустрічей і переговорів, згідно з програмою візиту. Вони не
відразу зрозуміли, що сталося з потягом, який у першій половині того нещасного дня
ще продовжував стаціонувати в полі на Львівщині. Зовсім іншим був контент телефон-
них розмов з начальниками протокольних служб зазначених вище офіційних україн-
ських інституцій: на момент ранкових контактів вони вже були в курсі того, що потяг
«Чернівці – Київ», який слідував через бомбардований вночі Львів, затримається, як
і інші 44 потяги по всій Україні, і моя участь у запланованих зустрічах і переговорах
у Києві ставала неможливою. Треба надати належне високим професіоналам і досвід-
ченим працівникам згаданих протокольних служб, які давно й особисто мене знали та
які відразу чітко зазначили, що моєї провини в тому, що сталося тієї воєнної ночі, не
було. Але негативний «сухий залишок» у моїй свідомості залишився: уперше за мою
50-річну роботу на державній і військовій службах я не зміг виконати, з незалежних
від мене причин, покладені на мене відповідальні обов’язки. Волею або неволею, але
війна, постійний стрес, морально-психологічна напруга і форс-мажорні ситуації,
пов’язані з розпочатою росією війною проти України, стали все очевидніше відобра-
жатися на моєму стані здоров’я. Відчувши втому, я скористався правом на відпустку,
придбав путівку в санаторій «Дніпро» в Трускавці, де відпочивав до 24 серпня
2022 року. У День Незалежності України в супроводі численних ракетних влучень по
території нашої країни, ударів авіації та дронових нальотів противника, що вже стало
звичною справою, я дістався до Києва, де невдовзі з головою занурився в активне
життя й діяльність рідного Інституту. Розпочався новий етап життя в умовах війни.
Хоча вона ще триває, усі ми оптимісти і твердо віримо в нашу Перемогу! Все буде
Україна!
Олег Резнік, автоетнографічна розповідь.
Записано 14 жовтня 2023 р.
у м. Києві
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Війна як пологи – завжди зненацька. Знаєш, що буде, але все-таки
несподівано. П’ята ранку. Чутно грім. Стоп, лютий місяць, який грім?! Вмикається
телевізор – там путін. Чат з учнями: «Що сталося?» – у відповідь: «Війна». Йдемо на
роботу. На проспекті Гонгадзе вперше в житті бачив затор з автівок. На роботі [у Фі-
нансовому ліцеї] людей мало, інформації, як і рекомендацій, немає. Прийшли додому,
24
спати лягли не роздягаючись і під новини з Гостомеля. Зранку з того боку чути канона-
ду. Вирішили йти в укриття в мене на роботі. Відчуття абсолютно нові. Розумієш, що
реально можеш загинути, але думок про виїзд навіть не виникало: батьків покинути не
можемо. В укритті ночують місцеві жителі, тому годуємо їх з власних запасів. Вдень
ідемо додому, на ніч [повертаємося] в укриття. Батьки [туди] йти відмовляються.
Перший тиждень, до 3 березня – суцільна емоційна гойдалка, потім вийшли на плато.
Коли запустили навчальний процес, стало набагато легше. І була впевненість, що Київ
вистоїть. Навіть не знаю, звідки вона взялась. Вперше з 25 лютого ночували вдома
4 квітня. Люди, які ночували та харчувалися в укритті, були різними й поводилися
теж порізному. Але всіх об’єднувало одне – нерозуміння ситуації та її абсурдність.
Особисто я припускав все ще до 24 числа. І вторгнення, і ракетно-бомбові удари,
спробу закріпитися на Сході і, можливо, на Півдні. Але якось до кінця не вірилося
в похід на Київ. У когось були інші думки. Але саме тоді всі були єдині в тому, що
росіяни – пі***си. Так, навіть ті люди, від яких я ніколи не чув лихого слова, матюка-
лися, як ... У кожного тут будуть свої асоціації. [Укриття та атмосфера в ньому] було
дуже схоже на поїзд: ніхто ні з ким не знайомий, і всі діляться своїми проблемами,
спогадами тощо. [Разом з нами] ночували дівчата з продовольчого кіоску. Вони при-
несли й роздали людям те, що залишалося на складі. Хтось приносив свої продукти.
Але й тоді ми залишалися людьми. В укритті, невідомо як, з’явилася кішка, котра не-
вдовзі мала окотитися. Одна з жінок купила багато корму, інші облаштували їй місце.
Емоції були різними. Асоціації – також. Дуже вразила картина, коли двоє 80-літніх
людей сидять на дошках на підлозі, коли плачуть маленькі діти. Спочатку лякалися
[звуків] артилерійської канонади, потім почала лякати тиша на кілька хвилин. Але в
настроях людей спостерігалася певна паніка, особливо на фоні повідомлень з Ірпеня,
Бучі та Гостомеля, залізничних вокзалів Харкова, Києва тощо. Після 3 березня що-
ночі людей ставало все менше й менше [в укритті]. І 11 березня нас залишилось лише
11 осіб. Відчуття були не дуже приємними. Складалось враження, що ми покинуті.
Але це вночі. А вдень потрібно вистояти кількагодинні черги до аптеки (єдиної, що
працювала на мікрорайоні), продуктових магазинів, допомогти батькам. А 9 березня
кішка привела трьох чудових кошенят. Протягом квітня-травня всі вони отримали свої
люблячі родини. А кішку ніхто не хотів забирати. Забрали ми.
Вікторія Кучинська, автоетнографічна розповідь.
Записано 14 жовтня 2023 р.
у м. Києві.
Розшифрувала О. Таран
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Про те, що буде війна 24 лютого чи взагалі буде війна з росією, не
вірила ні я, ні мої рідні, ні мої друзі. За тиждень до [повномасштабного вторгнення] в
мене на роботі почали відбуватися, як на мене, дивні речі. Моє керівництво весь товар,
який знаходився на складі в Києві, перевезло у Львів, найнявши вантажні автомобілі.
Почало також скупляти газові балони невеличкі, туристичні плитки, респіратори, про-
тигази та інші, як на мене [незрозумілі за актуальністю функціонального призначення
як для лютого місяця], речі. Я приходила ввечері додому й казала чоловікові: «Дивись,
моє керівництво те робить, те». В усіх ЗМІ писали, що росія стягує війська до наших
кордонів, що може бути війна. Мені чоловік казав: «Ні, ніякої війни не буде». Це не
лише мій чоловік казав, так само і мої батьки, брат, – усі вони мені казали, що то маяч-
ня, війни не буде. За кілька днів керівництво купило медичні тактичні аптечки на всіх
співробітників. Я знову, прийшовши додому, кажу чоловікові: «Аптечки купили». –
«Ніякої війни не буде». Дзвонила моя подруга, також хвилювалася, що відбувається, чи
буде війна. – «Ні, не буде». Але, те, що відбувалося (панічна поведінка мого керівни-
цтва), змушувало мене замислюватися над ситуацією. За день до війни, 23 лютого,
я їхала з роботи, і, щоб спакувати «тривожну валізку», заїхала в магазин і купила
всього по одному собі і чоловіку: одну банку консервів (собі і йому), сухі сніданки,
калорійні снікерси, хлібці, мівіну. Я принесла додому, думаю, буде війна, не буде, але
25
всі метушаться, хай буде́. В крайньому випадку це продукти, які довго не псуються.
24 лютого після 4-ої години ранку я прокинулася від сильних вибухів. Я живу в районі
масиву Виноградар у Києві, північно-західна околиця Києва, з виїздами на Вишгород,
Петрівці, Нові Петрівці, Іванків, – це північний напрямок, який веде на Прип’ять, Біло-
русь, – це та дорога і той напрямок, звідки росія через територію Білорусі атакувала
Україну гелікоптерами, як потім з’явилися відео у Вишгороді над Київським водосхови-
щем. Я прокинулася від вибухів, не зрозуміла, що відбувається, незрозумілі відчуття.
Страху ще не було, я не розуміла поки свій стан. О п’ятій годині ранку [думаю]: «Мені
ж на роботу йти!» Думаю, шо подзвоню своєму керівнику. Подзвонила, кажу: «Добрий
ранок!» – «Віка, він не добрий!», – судячи по голосу, він десь біг. [Як виявилося], він
біг на парковку за автомобілем, щоб посадити свою сім’ю – дружину, доньку, собаку,
щоб тікати. Вони живуть в районі Солом’янки і мали виїхати на проспект Перемоги,
щоб рухатися в напрямку Житомира, на західний напрямок. Але, як потім я вже зрозу-
міла, була така кількість автомобілів, людей, які рухались, тікали з Києва, що вони
простояли у цій тягнучці багато годин, далеко не від’їхали, лише від Повітрофлотського
мосту до метро Житомирська, десь туди. Пів дня простояли і прийняли рішення не ви-
їжджати поки з Києва, а виїхали вже пізніше якимось іншим чином. Щодо мене, то
зранку було чутно потужні вибухи, ми не розуміли, що відбувається. Ми склали три-
вожні валізки, документи, вдяглися і вийшли з будинку. Ми не знали, куди йти. Бом-
босховище треба десь шукати. Одночасно з нами вийшов сусід, кількома поверхами над
нами живе. Ми знали один одного, але до війни ніколи тісно не спілкувалися й не това-
ришували. Ми вийшли вдвох, він – один, так само з рюкзаком: «Ви [йдете] шукати
бомбосховище?» – «Да, мабуть». – «Можна я буду з вами ходити?» Отак ми втрьох,
з людиною, яку фактично бачили вперше в житті, роззнайомились, ходили по району і
шукали бомбосховише. Через дорогу, в ЖЕКу було бомбосховище. Кількість людей,
яка була там, була дуже велика, і ми туди не помістилися б. Пішли у школу в бомбос-
ховище, але нам відмовили, сказали, що то укриття лише для тих, чиї діти навчаються
в тій школі. Поряд була шістнадцятиповерхівка. Люди сказали, що то сховище лише
для мешканців будинку. Тоді ми пішли у сховище в школу, яка розташована через до-
рогу. Люди туди заходили, а перед нами охоронець зачинив двері. Я постукала, а він
сказав, що сховище вже переповнене. Я сказала йому, що ми вже тут були, нам сказали
сюди прийти, тобто я збрехала. Він нам відчинив двері, і ми зайшли. Ми спустилися в
підвал: бомбосховище було НЕ переповнене, воно було напівпорожнє. Але охоронець –
хто йому дав таку команду, не зрозуміло, – нас на початку в сховище не пустив. Сиділи
ми у сховищі на партах, холодно, це лютий місяць, підвал. Трохи виходили хлопці на-
двір покурити, я виходила з ними надвір, трошки подихати свіжим повітрям. І тільки
тоді я відчула весь цей жах! Були вибухи, ракети, таке відбувалося, я таке бачила лише
у фільмах про війну, апокаліпсис, – отоді був жах! Ми повернулися додому, але цей
жах почав наростати, десь за добу вже почали такі думки приходити в голову. Цей жах
був такий, що хотілось якось нервову систему заспокоїти. Наступного дня я пішла в
«Сільпо»: продуктові полиці були порожні, ані хліба, ані борошна, ані круп ніяких не
було. В магазині була аптека, я туди підійшла, питаю валер’янку, провізор каже: «Не-
має». – «Корвалол». – «Немає». – «Валідол», – вона на мене дивиться: «Ніякого заспо-
кійливого в аптеці немає, все відсутнє. Всі препарати, які заспокійливі, які мають вплив
на нервову систему, всі розкупили, розібрали люди». Ми повернулися додому. Не пра-
цювало багато торговельних яточок, яких до війни було дуже багато біля будинку; ве-
ликі магазини ще працювали. Добре, що вдома були якісь продукти, у кожного в хаті
були запаси, ми не голодували. Не пам’ятаю, чи була повітряна тривога, якщо й була,
то не така гучна, як потім, з часом, по місту. Ми ходили вдома вдягнені, правда, у хат-
ньому взутті, щоб за будь-якої потреби миттю вибігти з квартири. Лягали спати вдягне-
ні; коли були дуже сильні звуки вибухів, ми знову йшли в укриття в школі. Але щоб
потрапити в нього, охоронець нас записав першого разу, що ми тут були, і щоб на май-
бутнє потрапити до бомбосховища, ми показували при вході цей папірець. Якось це не-
правильно – люди були всі перелякані, шукали бомбосховища, а школа, брешучи, що
бомбосховище переповнене, не надавала допомоги наляканим та дезорієнтованим місце-
вим мешканцям. Сховище – чистеньке, сухеньке, так, там труби, комунікації, але ж
26
людям в той час було потрібне це відчуття захищеності. Так ми ходили з папірцем кіль-
ка днів, потім ми втомилися ходити, це було ночами, о третій, четвертій ночі. Джерелом
інформації були телебачення, інтернет. Добре, що все працювало, не був відключений
ані інтернет, ані мобільний зв’язок. Невідомо, як би ми себе відчували за відсутності
інформації, які б далі були наші думки і дії. На третій-четвертий день, коли ми виходи-
ли на вулицю купити хліба чи ще якихось продуктів, чоловік шукав цигарки. Були
черги в тютюнові точки продажу, а також величезні черги були у зоомагазинчики, щоб
придбати корм домашнім улюбленцям. У перші дні ми майже не виходили на вулицю,
хіба що у сховище, але хліб же треба купувати. Мені дуже запам’ятався день, коли ми
йшли до моїх батьків, транспорт же не ходив, проходили повз магазинчик і побачили,
що привезли хліб. І стояла велика черга, не було обмеження по кількості хлібин в руки.
Я подзвонила мамі: «Мама, є хліб, батон. Вам брати?» – «Бери». Потім передзвонює:
«Візьми мені, візьми сусідці». Потім дзвонить брат: «Візьми моєму другу». І ми йшли
до батьків і несли ці п’ять батонів, і ця ситуація мені нагадала хрестоматійні сюжети з
блокадного Ленінграда, про які ми читали в дитинстві. І ставало поступово моторошно.
Поступово до свідомості стало доходити, що це сьогодення – не на один день, не на два;
що очі заплющив, прокинувся, і це минулося. Це – жахи війни. Передавали в новинах,
що евакуаційні потяги були переповнені, була комендантська година. Моя знайома так
не могла дві доби виїхати на Західну Україну. Вона була із сином, зайшла у вагон, а син
залишився на пероні, і людський натовп протащив її у вагон, і той уже рушив, а син не
міг сісти, його не пустили. І вона була вимушена на невеликому ходу потяга стрибати,
щоб не лишати тут самого сина. Я уявляю, який жах вона пережила. Вона по знайом-
ству, – вдумайтеся, по знайомству! – десь так приїхала звечора, десь ночувала у якійсь
каптьорці, щоб на наступний день бути однією з перших на вокзалі, щоб зайти, забігти,
знайти собі якийсь куточок в цьому потязі, і нарешті вона на якийсь там день виїхала.
Особисто ми виїхали з Києва 6 березня, бо, перебуваючи на околиці міста, не було вже
можливості фізично, морально слухати вибухи, бомбардування, все, що відбувалося
вночі, вдень за вікном. Але все було не так просто, можна було виїхати лише через
Одеську трасу. Ми телефонували друзям: хто їхав по Житомирській [щоб будувати
евакуаційний маршрут], деяких людей розстрілювали рускі на танках, деякі люди тіка-
ли лісами. Було страшно. Але проблема була ще в тому, що не було палива, не було
каністр, з продажу їх всі розгребли. В нас було дві пластикових шестилітрових чи
п’ятилітрових баклажки, чоловік їх вимив, висушив, щоб були сухі, і ми готувалися, що
якогось дня виїдемо з Києва, і він займав черги на заправках. Черги були шалені, люди
стояли до чотирьох годин. Хтось дзвонив, казав, що є тамто тамто дизель чи бензин,
якщо раніше була норма, що можна заправлятися тільки в залізну каністру, а в пласти-
кову ні, то тут ця норма не діяла. Чоловік вистояв чергу пів дня на заправці, йому за-
лили в пластикову тару цей бензин, який нам був потрібен для дороги. Ми їхали на
Франківськ до родичів, які нас люб’язно приютили. Виїхали ми 6 березня, біля Білої
Церкви була величезна пробка, був блокпост. Те, що були блокпости в Києві, це зрозу-
міло, комендантська година, якщо не помиляюся, була з 8-ї ранку, ми виїхали о восьмій
ранку, і, поки ми виїжджали з Виноградаря, було дуже багато блокпостів; з 24-го по
6-те ми пересувалися межами свого мікрорайону, а коли виїхали в саме місто, я була
здивована, налякана такою кількістю блокпостів, тією кількістю хлопців-тероборонів-
ців. Були бетонні плити, металеві їжаки – була пророблена за ці два тижні така робота,
я цього не бачила, і це було дуже вражаюче та обнадійливо. Стояли у пробці в Білій
Церкві, багато автомобілів рухалося через Вінницю. Дуже здивувало, що якісь люди
їхали на таксі, і я собі ще подумала: «Боже мій, яку кількість грошей вони заплатять
від Києва, наприклад, до Львова чи Закарпаття!» Але ж у людей немає автомобіля, не-
має з ким виїхати, люди були налякані за себе, за своїх дітей, рідних, що ті десятки
тисяч гривень, які заплатили, це було ніщо, порівняно з цінністю людського життя. По-
вернулися ми перед Великоднем. Батьки з братом повернулися після 9 травня, а ми
трошки раніше. Повернулися у свою квартиру, але недалеко біля нас, за три будинки,
у березні була збита ракета, і уламки розбили нам вікна. Ми повернулися в квартиру у
квітні, в якій було +11, з побитими вікнами. Ми цього не передбачали, не знали, що таке
буде, чоловік прикріпив на першу ніч якийсь пластик, клейонку. Спали ми одягнені під
27
усіма ковдрами, які були в хаті в цю першу ніч, оскільки температура в квартирі дорів-
нювала тій, яка була надворі. Я навіть не уявляю, що пережили ті люди, які не втікали,
мито були в безпеці півтора місяця. Ми питали в друзів, рідних, які залишилися в місті.
Вони описували жах, вибухи, ракети, за цей час відбулося влучання біля «Ретровіля»
в нашу техніку. Війна вже півтора року триває, ми вже трохи звикли до війни, може,
дуже страшно, що я кажу такі слова. Буде перемога, зараз у країні все набагато краще
із забезпеченням, ніж на початку війни. Ці два перші тижні, а потім і півтора місяці в
евакуації залишаться в пам’яті на все життя.
Ольга Кирилова, автоетнографічна розповідь.
Записано 9 жовтня 2023 р.
у м. Києві
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Здавалося, що події початку війни настільки закарбувалися у пам’яті,
що підніми серед ночі – і все похвилинно згадаєш. Але організм людини виявився надто
розумним, а інстинкт самозбереження – надто сильним, щоб ту наднапругу, біль і жах
досі тримати на поверхні. У пам’яті спливають окремі, обірвані спогади, і щоб їх якось
сформувати в єдину розповідь, прийдеться попрацювати з підсвідомістю… Я пам’ятаю,
що напруга і тривога почали наростати десь з вересня 2021 року і до лютого 2022-го до-
сягли майже апогею. З напруженням зустріли Новий 2022 рік і провели Різдвяні свята,
перенервували у ніч на шістнадцяте лютого. Весь час внутрішнє передчуття чогось по-
ганого боролося зі здоровим глуздом, що такого не може бути, бо то буде безглуздо...
24 лютого 2022 [року] я прокинулася рівно о четвертій тридцять від першого вибуху,
мене знесло з ліжка, і наступну череду вибухів я вже слухала, стоячи на балконі і вдив-
ляючись в небо. Напевно, підсвідомо я була готова до такого розвитку подій, але моя
свідомість того факту прийняти ще довго не могла. Заціпеніння, відмова вірити в те,
що відбувається, відчуття якогось сюрреалізму і страх за дітей та рідних, – так можу
охарактеризувати свої відчуття перших днів і тижнів повномасштабного вторгнення.
Єдине, на чому могла концентруватися увага, – це новини і зв’язок з рідними у Харкові.
«Єдиний марафон» працював майже двадцять чотири години на добу, потім з’явилися
перші інформканали. До «Блискавки» [група у Вайбері] я приєдналася вісімдесят сьо-
мою. А ще перші сирени на фоні вибухів!.. І бомбардування Харкова, від яких майже
зупинялося серце!..
ПРАКТИКИ ВЗАЄМОДОПОМОГИ Паніки не було. Був ступор, а потім жагуча по-
треба діяти, щось робити, бути корисною на противагу дикій внутрішній напрузі. І така
потреба була не лише в мене. Першим, нехай і символічним, внеском у нашу оборону
стала передача для ТрО всього, що було вдома жовтого кольору, – кольоровий папір,
футболка, улюблений рушник з моїм ім’ям… Сусідська взаємодопомога. Далі сусіди
по будинку, по району об’єдналися задля взаємодопомоги і підтримки. Будинковий чат
ряснів повідомленнями-пропозиціями поділитися картоплею, борошном, консервацією...
Люди шквально повідомляли про те, що де на районі можна зараз купити чи отримати
безкоштовно. Полки магазинів пустішали, бо люди забирали все підряд, боючись голо-
ду. В наших родинних запасах серед всього іншого з’явилися рибні консерви, консерво-
вана кукурудза, дороге данське печиво у бляшаній коробці, яке б у мирному житті ми
навряд чи купили. Я завжди буду пам’ятати, що завдяки власнику кафе «Золоте зерно»,
який безкоштовно роздав декілька ящиків молока у тетрапаці, змогла зварити дітям
молочку кашу. Згодом це кафе стало оплотом місцевої самооборони. І як я була вдячна
моїй героїчній сусідці Віці, власниці місцевого зоомагазину, за корм для кішки, який
вона привезла, незважаючи на жодні страхи та труднощі пересування містом. Ми вчили-
ся жити у новій страшній реальності: не підходити до вікон, спати у ванній та коридорі,
засвоївши «правило двох стін», ховатися при звуках сирени, вимикати світло з настан-
ням темряви для світломаскування, бути пильнішими до незнайомих, хто з’являється
біля будинку. А ще шукати мітки! На стовпах, стінах будинку, на горищах. Пам’ятаю,
як особисто щовечора на прохання тих, хто поїхав, перевіряла, чи зачинені їх квартири,
28
а потім піднімалася на тринадцятий поверх свого під’їзду до решітки на горище, переві-
ряла цілісності замку і підсипала кукурудзяного борошна на сходи, щоб було помітно,
якщо хтось туди заходив. І рапортувала у чаті вдячним сусідам, що в нас все гаразд.
ВИМУШЕНА МІГРАЦІЯ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ Внут-
рішня міграція. Здавалося, що в такому стані існування пройшла вічність. А насправді
всього вісім днів. У ніч на дев’ятий день всього за п’ятнадцять хвилин внутрішньої
боротьби я прийняла рішення про евакуацію з Києва. Це було блискавично швидке і
несподіване для мене самої рішення. Незважаючи на те, що від мене особисто нічого
не залежало, їхати з міста я вважала майже зрадою. Можливо, в тому числі, і через
це не поїхала за кордон. Але хмари згущалися, і в мені перевісила «мама», я чітко
усвідомила, що якщо щось трапиться з дітьми, – собі не пробачу. В ту ніч я не спала.
Ранком 4 березня 2022 року о сьомій п’ятнадцять я з двома дітьми і двома рюкзаками
з найнеобхіднішими речами сіла у машину сусіда. Володимир – це ще одна людина в
довгій низці чудових людей, яким буду вдячна довіку, і не лише я. Машина поїхала,
а за вікном залишився будинок і чоловік… Володимир відвіз нас на Дарницький за-
лізничний вокзал, на евакуаційний потяг, який повинен був відходити на Львів десь
о дев’ятій нуль-нуль. Їхати на Центральний вокзал сенсу не було: усі мости були пе-
рекриті блокпостами, дорога, що раніше забирала до сорока хвилин, тепер здавалась
нездоланною. За останні вісім днів ми майже не виходили з будинку. Тому вперше
побачили моторошне перетворення міста: пустельність, перекопані сквери, редути,
протитанкові їжаки. Від цього ставало ще важче. У перший потяг Інтерсіті ми не по-
трапили. Щоб у потяга зачинилися двері, тероборонці силоміць запихували людей у
тамбур… Розгублені, ми разом з багатьма іншими залишилися на пустому пероні, не
знаючи, чи буде сьогодні і коли саме наступний потяг. Але вибору не було – під звуки
далеких вибухів ми просто чекали… Я вже точно не пам’ятаю, скільки годин пройшло
до об’яви наступного евакуаційного потягу, напевно, до двох годин. Він прийшов на
сусідню платформу, і весь натовп через рейки, ризикуючи потрапити не У, а ПІД по-
тяг, ринувся туди. Цього разу до потяга ми потрапили. Це була стара «вбита» елек-
тричка з сифонящими вікнами та дверима. На щастя, нам вдалося притулитися на
кінчику одного з сидінь, це було спасінням. Довгі десять годин дороги ми зі старшим
сином поперемінно тримали на руках молодшого. Якщо б не було цього місця, навіть
не знаю, як і доїхали б. Людей було стільки, що практично неможливо було проходити
вагоном, то у туалет люди ходили просто між вагонами. В нагоді стали і щілини у вік-
нах – давали хоч трохи свіжого повітря. У вагоні було багато дітей, але ані моя, ані
чужі не вередували, і практично всю дорогу мовчали, що було якось дивно і неприрод-
но. Їсти майже не хотілося, банан, шоколад, пару ковтків води... До Львова потрапили
близько опівночі. І зрозуміли, що потребуємо хоч якогось перепочинку. Досі сльози
навертаються на очі при згадці про допомогу львів’ян, які, незважаючи на мороз, чер-
гували на вокзалі, власними позашляховиками перевозили нічним містом, годували,
селили. Майже світало, коли, пройшовши довгий шлях реєстрації, ми потрапили на
відпочинок у спортивну залу однієї зі шкіл. Так солодко, як тут, на підлозі, здавалося,
ми ще ніколи не спали. Це була наша остання складна ніч. На ранок друзі забрали
нас до себе у Івано-Франківськ. Гарне, майже домашнє, місто, в чиє життя війна та-
кож внесла свої корективи сиренами, блоками та їжаками на дорогах, пам’ятниками
в огорожі з захистом з мішків з піском, величезною кількістю банерів про «руський
воєний корабль». Але без вибухів і армії ворога поряд... То ми, нарешті, знаходилися
у відносній безпеці. Чи стало від того легше на душі? Так, згодом стало. Звичайне
буденне життя, необхідність піклуватися про дітей, готувати їжу, мити та прибирати,
гуляти з молодшим, контролювати шкільний процес у старшого. Все це змушувало
відволікатися від основної думки про війну. Але кожна вільна хвилина повертала до
новин, переписок, дзвінків. І кожна ніч. В небезпеці залишалися найдорожчі після
дітей люди, і я ніяк не могла їм допомогти... Страх та біль стали моїми постійними
супутниками. За півтора місяці в евакуації ми жодного разу не зіткнутися з кимось/
чимось поганим чи ворожим до нас. Мовної проблеми не існувало – від початку повно-
масштабного вторгнення у спілкуванні я перейшла на українську мову. І навіть якщо б
29
це не зробила, думаю, нічого б не трапилося, адже російську мову чула досить часто,
але ніхто на те не реагував. Хто б де не дізнався, звідки ми, – намагалися підтримати
чи заспокоїти, чи просто не чіпали. ЦНАП, де реєструвалися; Обласна дитяча лікарня,
де без проблем отримали безкоштовну консультацію, якої дуже потребували; пункт
підтримки таких, як ми, де одного разу отримали невеличку їстівну гуманітарну допо-
могу; Католицький ліцей, де відвідали пізнавально-розважальну програму для еваку-
йованих дітей; дитячий розважальний гурток у приміщенні театру Франка, організова-
ний активними мамами-біженцями. Той період згадую з вдячністю до всіх, хто якимось
чином був дотичним до нашого життя. Але більш за все – до наших друзів. Цей борг
неможливо віддати… Як тільки загроза захоплення Києва відступила, вже звичайним
швидким потягом, з окремою полицею для кожного, ми повернулися додому. Наша
родина знову була разом, у рідній домівці. Хотілося вірити, що найстрашніший період
життя закінчився…
Ірина Дуюнова, автоетнографічна розповідь.
Записано 10 жовтня 2023 р.
у м. Києві.
Розшифрувала О. Таран
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Ми двадцять третього [лютого 2022 р.] напередодні просто поїхали
погуляти нічним Києвом і заїхали на Контрактову [площу], яка вразила своєю пустин-
ністю. Тобто там же завжди в любий час, в любий день великі натовпи людей, всі гу-
ляють, купа ресторанів, всі заповнені, шумно, галасно і гамірно. А в той вечір було так
пусто і так тихо, що це дуже гнітюче враження справило. Але ми повернулися додому,
звично завершили день, лягли спати і вже вранці, рано-вранці, о пів на п’яту чи в п’ять
ранку мене чоловік розбудив, і ці слова страшні, і сказав, що «почалась війна, я по-
їду заправлять машину, буди Аріну». А я дивилась на Аріну і не знала взагалі, нащо її
будити, що робити. Десь читала, що не можна підходити до вікон. Типу, якщо бомбор-
дування. Десь, мабуть, був прильот, але я не знаю де, в нас [лише] було чути таким від-
лунням. Подзвонила брату, сказала йому, що війна, він сказав: «Ок, я не знав, я пішов
у військкомат». Подзвонила батькам, стала дзвонити всім знайомим на роботу. Ми той
день провели… Я навіть не згадаю як… Вдома. Я, щоб відволіктись, почала готувати
їжу, спеціально, щоб трошки себе зайняти; і ми стали писати знайомим лікарям, – я не
так давно прооперувалася, – що, якщо потрібна допомога, мало лі, все-таки лікарня,
щоб на нас розраховували, наша автівка, чоловік [може відвозити як волонтер].
ВИМУШЕНА МІГРАЦІЯ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ Внут-
рішня міграція. А ближче до вечора чоловік сказав, що треба збиратися і виїжджати
на Західну Україну, у Львівську область, він сам звідти, місто Червоноград, мовляв,
поїдемо, тому що ситуація неспокійна, і всякі прогнози є. Він сидів в Інтернеті, ди-
вився, читав, що, мовляв, виїжджати треба. Я була нажахана самою думкою, що треба
виїжджати. Мені здавалось, що виїжджати, це – все, визнавати, що ми готові до по-
разки, не знаю… Мені було дуже гордо за нашу армію, за те, що вона давала відсіч і
трималася. Але мені в той же час було дуже тривожно за дитину. Мої батьки жили в
Сумській області, дуже близько до кордону, мені було страшно за них. [Я] не знала,
що робити і як правильно робити. Чоловік мене зібрав докупи, сказав: «Так, завтра
зранку, – комендантська година закінчується о четвертій ранку, здається, – тоді все,
ми сідаємо в машину і ми виїжджаємо. Це все, як кажуть американці, затягнеться
на два-три дні, потім ми повернемось». Тобто через три дні ми повернемось в Київ,
проженуть кацапів і все, власне, на два-три дні я собі речей взяла. Поїхала в од-
них джинсах, один комплект білизни, що на мені, я взагалі нічого не брала, я навіть
десь на такому підсвідомому рівні спеціально не виключила холодильник, не забрала
[з нього] всю їжу. От, я картоплю натушила, так вона і залишилась стояти в тому
холодильнику. Ми ще заїхали дорогою за нашою родичкою, дівчиною з Червонограда,
і отак ми їхали: я, чоловік, Аріна наша і Мар’яна. Вже тоді просочилась інформація,
30
що Житомирською трасою їхати не треба. Якщо я нічого не плутаю, ми їхали Одесь-
кою трасою. Були затори, це ж все задокументовано, що дороги були переповнені, но
нам пощастило, що Толік рано-вранці заправив машину, тобто у нас був повний бак
бензину і повний бак газу, і на цьому ми приїхали в Червоноград. Їхали дуже-дуже
довго, не згадаю зараз, скільки там по годинам, але умовно замість шести-семи годин
стандартних ми їхали годин дванадцять. Аріну просто виключило, тобто дитина була
вся на нервах настільки… До речі, з двадцять третього на двадцять четверте [люто-
го] ми виходили, була сирена, повітряна тривога була оголошена, і ми спустилися,
і вирішили перечекати в машині, сіли в машину, ми тоді ще не знали: в паркінг, не в
паркінг, тоді ж ніхто нічого не розумів, і сиділи-сиділи, звісно, в машині не посидиш
довго, всім погано, незручно, і Толік каже: «Все, коротше, йдемо додому». І ми ви-
ходимо з машини, і тут як гахнуло! Це був прильот, помоєму, уламки ракети впали
на дім на [вулиці] Ревуцького, на житловий. І Аріна настільки злякалася, і тоді це і
сталося, чому я погодилася виїхати: поперше, це завіряння, що ненадовго, подруге,
дійсно, я побачила, [що] Аріна злякалася так, як не лякалась ніколи. І вона прийшла
додому, виключилась одразу в ліжку, і потім скільки ми їхали в Червоноград, вона
весь цей час просто спала, тобто не прокидалась взагалі. Тобто вона спала-спала-спа-
ла; їй тоді було п’ять років. Ну, а коли ми вже приїхали, проблем ніяких не було, ми
приїхали в батьківську хату чоловіка, там брат жив з дружиною. У Толіка була власна
кімната, ми там жили. Проблем з мовою ніяких не було, мене в тій родині знали як ро-
сійськомовну українську патріотку. І я зразу перейшла… Я в принципі завжди з ними
[родичами] українською розмовляла, тобто намагалася завжди говорити українською,
і в родині говорила українською. Та, власне, на той час шістдесят відсотків моїх діа-
логів були українською, але тим не менш в побуті я була російськомовна. І коли я
приїхала, мабуть, з місяць іще говорила російською, а потім якось різко раз – і пе-
рейшла повністю на українську. У мене не було проблем, в той момент вважала, що
переходити потрібно, необхідно, це потрібно робити. І жодних проблем не було. Ми
ходили спершу допомагали місцевому ТрО, «коктейлі Молотова», потім в цьому вже
відпала необхідність. Донатили, Толік допомагав, якщо потрібно було щось фізично
допомогти. Так жили до новини про деокупацію Київської області. Ми повернулись до
Києва, мабуть, до десятого квітня.
«Іра, вставай, почалась війна».
В голові порожнеча...
Не можна стояти біля вікна,
Треба складати речі...
З кімнати в кімнату. «Спокійно, тихо», –
Шепочу сама до себе,
Гидке, зле, підступне, липуче лихо
Опалює спалахом небо.
А в ліжку, розклавши красиво коси,
Спить п’ятирічна Аріна,
З-під ковдри видно п’яточки босі –
Маленька моя дитина.
І я безжально її бужу: «Доня, вставай, одягайся!».
Кудись по квартирі знову біжу...
Збирайся, збирайся, збирайся...
І вже п’ятий день, а здається – роки,
Війна б’є по наших душах.
Стоять наші воїни, наші вовки,
І я поруч встати мушу.
Молитва моя тепер сильна й жива,
Бо я лиш прошу одного:
Дай, Господи, сил, щоб криваві жнива
Прийшли в дім до ворога злого.
Дай, Господи, сил, щоби наша земля
31
Встояла. І ми не впадемо.
А ті, хто пішов вже у віддаля,
Триматимуть наше небо.
П’ять днів. Ми хрестились на цій війні,
Хресний батько наш – воїн в берцях.
Ми тут. Ми на рідній своїй стороні,
Українською б’ється серце.
Наталія Діхтяр, автоетнографічна розповідь.
Записано 11 жовтня 2023 р.
у м. Києві.
Розшифрувала О. Таран
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Про те, що росія нападе на Україну, ми дізнались з Інтернета. Точ-
ніше, чоловік побачив в Інтернеті виступ [президента США Джо] Байдена [напередодні
24 лютого 2022 р.]. Це був виступ-попередження про те, що росія протягом наступних
сорока восьми годин готується до повномасштабного вторгнення до України. Він по-
дзвонив мені з роботи і сказав, щоб я збирала речі. Особисто я не вірила, що це може
статись. Чи не хотіла вірити, напевно, як і більшість людей. Ще двадцять третього
лютого я займалась хатніми справами, ввечері поставила у духовку сирну запіканку на
ранок на сніданок. Речі я почала збирати вже пізно ввечері двадцять третього лютого.
Зарядили телефони, павербанки, склали зарядні пристрої, документи, цінні речі. Багато
речей я не брала: по кілька комплектів білизни, якісь теплі речі, шкарпетки. У кожного
[із членів родини] був свій рюкзак. Валіз я не брала, тому що свого автомобіля у нас
немає, і ми не знали, де це [повідомлення про початок війни] нас застане. А ще чоловік
сказав покласти кожному в рюкзак листки-самоклейки, тому що війна нас могла застати
в різних місцях: він працює майже за містом, це метро Житомирська, донька у школі,
я вдома. План був такий, щоб можна було залишити повідомлення [один одному], бо
він вважав, що мобільного зв’язку не буде, що можуть гатити по станціях. Чоловік за-
вантажив в телефони мені, собі, доньці офлайн карти, на яких позначив точками місця,
де залишати повідомлення. Це був просто жах! Мною просто колотило від самих тих
зборів. Я не пам’ятаю, як ми спали в ту ніч, але прокинулись ми від потужних вибухів.
Це було приблизно о четвертій сорок п’ять. Чоловік подзвонив друзям, що живуть по-
руч з нами. Оскільки в них неподалік на стоянці стояло власне авто, ми вирішили виїж-
джати разом. Пам’ятаю, всі були просто розгублені. Я побігла до кімнати доньки, вона
міцно спала. Чоловік перекрив газ, воду, всю електрику. У духовці так і залишилась
та творожна запіканка. [Гірко посміхається.] Ми дуже поспішали, тому що важливо
було перетнути міст Патона: якщо б росіяни почали атакувати київські мости, ми просто
опинилися б у пастці. Пам’ятаю, що коли ми всі сіли в машину, я чомусь одразу заспо-
коїлась, хоча ще міст ми не перетнули. А от донька, навпаки, була сильно налякана.
Мені здається, в неї почалась панічна атака, вона важко дихала. На мосту, та й взагалі
по місту, була страшенна пробка. Багато людей йшли просто пішки, з речами, з дітьми,
з домашніми тваринами. Ми дуже довго виїжджали з Києва. Деякі авто зупинялись і
підбирали людей, у кого було місце [в машині]. Загалом, шлях, на який витрачається
зазвичай чотири години, ми подолали за одинадцять. Пригадуючи свої відчуття – просто
шок. Шок, страх, страх за дитину, за майбутнє, страх за близьких… Те, що ми ніколи
не повернемось додому. [Ледь стримує сльози.] Це відчуття і зараз нікуди не поділося,
тому що війна, на жаль, продовжується. В дорозі дзвонила сестра, хвилювалася, ми їх
заспокоїли, сказали, що рухаємося до Вінниці. Вона разом зі своєю родиною виїжджала
в село. В мене були ключі від маминої квартири. Ми приїхали в мамину квартиру, дума-
ли, що у Вінниці безпечніше, ніж у Києві. Ми буквально день переночували і перейшли
до сестри на квартиру, вона на другому поверсі живе, у іншому будинку, але в цьому
ж мікрорайоні, там недалеко буквально. Будинок так розташований, що в ньому пере-
бувати безпечніше, ніж у маминій висотці. Під час повітряної тривоги ми не спускалися
у підвал; так, був підвал, були вибухи, були сильні атаки на аеропорт, військову части-
32
ну. Під час повітряної тривоги ми спостерігали з вікон, як мешканці сусідніх будинків
спускалися у підвал нашого під’їзду. Ми не спускалися в укриття. Загалом ми були у
Вінниці місяців три, напевно. В село з Вінниці ми не виїжджали, в планах не було. Я не
знаю, як мама та родина старшої сестри там уміщалися, бо хата – з цегли будиночок,
тато будував як дачу, це була його батьківщина, Потуші, Тиврівський район. І там була
колись стара хата, але вона завалювалась, і батько поряд побудував будиночок, щоб
приїжджати на літо. Там дві кімнати, а між ними велика піч. […] У перші ж дні широ-
комасштабки у маминій квартирі зупинялися троє молоденьких дівчат років двадцяти-
двадцяти двох, які також вибиралися з Києва. За них попросила дочка наших друзів.
Я прийшла, приготувала дівчаткам гарячого супу, вони були такі зморені дорогою, та-
кож, мабуть, довго добиралися. Вони переночували, а коли перепочили і рухалися далі
на Західну Україну, то дуже дякували від свого імені і від імені своїх батьків. Це мене
так розчулило… Я поверталася з мамою до Києва десь у середині квітня. Я поверталася
за змінним одягом, помила духовку від запіканки, вона була з гарбузом, родзинками;
там уже гриби виросли. [Сміється.] Так от, коли ми повернулися, на пероні військові
перевіряли в усіх документи, абсолютно у всіх. Метро тоді не курсувало містом, і ми
добиралися додому міською електричкою. Місто справляло гнітюче враження, було ще
пасмурно, холодно, дуже-дуже тихо, людей майже немає на вулицях, дітей не видно.
Зазвичай мегаполіс вирує життям, а тут… Якось дуже було моторошно. Ми боялись на-
довго лишатися в Києві, бо з вечора було чутно вибухи, і серед ночі ми прокидалися від
звуків вибухів. В укриття ми не спускалися: були зморені, поки вимили холодильник
від зіпсованих продуктів, поки провітрили квартиру… Все ж лишилося, морозильна
камера забита була м’ясом. Все це ми виносили, вимивали. Поверталися до Вінниці по-
тягом. Разом з нами їхав військовий, і коли ми проїжджали Васильків, він порадив нам
пригнутися, бо на тій ділянці дороги незадовго до цього були російські солдати і вони
поцілили кулеметною чергою по вагонах проїжджаючого потяга. Остаточно ми повер-
нулись до Києва двадцять восьмого травня, це був якраз день народження моєї сестри.
Повернулись якраз під черговий обстріл Києва. Чоловік захворів, потрапив у лікарню,
я була біля нього, після наркозу не можна було спати, тому я була змушена лишитись
біля нього, а дочка залишилась сама у квартирі. Вікна палати виходили на Дарницю,
я бачила той вибух, той дим, що піднімався, величезний стовп диму. Звук вибуху був
дуже потужний, здавалось, що зовсім близько прилетіло. Аж вікна в лікарні задзижча-
ли. Я дуже налякалася. Я одразу набрала по телефону дитину, вона чула вибух, але,
слава Богу, не налякалась.
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ РАЙОН
м. Біла Церква
Олексій Дєдуш, автоетнографічна розповідь.
Записано у вересні 2023 р.
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Широкомасштабне вторгнення росіян. Згадую останній день перед
війною. Я повертався в Білу Церкву з Києва електричкою. росія вже визнала «бабуї-
нів» з «днр / лнр», і практично в кожної людини у вагоні я бачив тривогу і навіть
сум. Був дуже теплий вечір як для кінця лютого, і моросив дощ. Не хотілося йти до-
дому. Тому я збігав ще по вафельний торт у супермаркет. Це був торт, який мабуть
найдовше ївся мною, бо закінчився він лише через днів сім. Вдома поставив на про-
граш і повтор декілька пісень Riffmaster, які вселяли віру, що ми відіб’ємось від цієї
погані. Прокинувся 24-го близько 5:20. Щось було не так. За вікном, попри підозрілу
тишу, щось гучно гуло. Я зайшов у Telegram, але там було мало новинних підписок,
тому нічого нового я там не побачив. Зайшовши у Твітер, я побачив стрічку новин з
фото після прильотів і пожеж у Києві, Харкові, Одесі, Львові і т. д. Було багато відео
без підписів з кремлівським тираном. Поки я це читав, близько 5:45 пролунав перший
33
потужний вибух, від якого здригнулася земля. То був перший удар по аеродрому Га-
йок, який за 7 км від моєї домівки. Через хвилин 10 був повторний, але менш відчут-
ний вибух. Я розповів усе рідним і пішов по готівку. По дорозі зустрів сусідів по
тамбору, які необачно чекали ліфт із величезними сумками. Я їм сказав, що ліфтом
користуватись зараз небезпечно. «Чому?». – «Бо після несильного удару кабіну пере-
косить і не вийдете». Мене не послухали. По дорозі до банкомата я телефонував дру-
зям у Київ, Тернопіль, Боярку. В останнє місто додзвонитись не зміг, бо дзвінок ви-
бивало. Настрій ще був бадьорий у всіх. У черзі до банкомата люди вірили, що нас
просто обстріляли, хоча я розумів, що масований ракетний удар – це «закуска» перед
входом колон військ та зальоту авіації. В АТБ все було, але люди брали все – від чер-
воної риби до іноземних дорогих солодощів. Я вчинив так само з думкою: «Можливо,
вже не спробую», хоча вдома традиційно були запаси їжі. Далі був чи не єдиний день,
коли новини читалися майже щохвилини. Надвечір вийшов на вулицю. На диво люди
ходили, хоча їх було значно менше, ніж раніше. Там зустрів батька з його знайомими.
Усі жартували, що русні ##### і т. п. Ніч пройшла без сну, хоча гулу вже не було.
Як виявилося, це був звук від давно зламаних сирен, які встановили ще в 1992–
1993 роках. Моя знайома з Італії написала у Вайбер, що по їхньому ТБ вже показали
вхід «лаптів» у Київ. Я її запевнив, що то фейк, і це справді було так. Покидьки го-
тувалися завчасно навіть в інформаційному плані. У заснованому мною генеалогічно-
му чаті Теревені UFG ще за днів 10 до війни активізувався профіль з літерою Z. Після
вторгнення він почав спочатку говорити, що «радасловная внє палітікі», що дозволило
мені швидко відповісти таке: «Війни пов’язані з генеалогією, бо скількох людей уже
вбито, у тисяч людей рід буквально було перервано руснею». Після почалися зловті-
шання з наших втрат і покидьок був забанений. Тож говорити про спонтанність літе-
ри «Z» як символу рашизму не варто. Луб’янка все готує завчасно. Наступного дня я
встав рано від чергових вибухів, які ворог знову завдав по Гайку і «7-му майданчику».
Деякий транспорт ще ходив, тому я вирішив поїхати в місто. Перейшовши міст, я зай-
шов у Покровську церкву ПЦУ. Мабуть, це був останній мій похід у церкву з якоюсь
надією. Там я застав молоду жінку, що продавала свічки. Вона була вся в сльозах.
Після церкви я вирішив поїхати у центр чи кудись. На зупинці якийсь чоловік запитав
мене російською про маршрутку, на що я відповів, що «я не розумію російської».
«А чаму?» – «24 лютого я забув цю мову». Мене надихнув вчинок польського генера-
ла Юзефа Унруга, який, хоча й був німецького походження, але принципово не гово-
рив з нацистами рідною мовою. Хоча нацисти, вочевидь, не такі звірі, як путінські
рашисти, хто б що не говорив. Я поїхав на 22-му маршруті на ДНС – район мого ди-
тинства, а звідти спустився на вимощену бруківкою алею, яку традиційно після її по-
яви нарекли «Набережною». З вікон жовтого «Богдана» я бачив десятки шкільних
автобусів, у яких везли вже одягнених у різноманітний камуфляж чоловіків. Мобілі-
зація йшла повним ходом. На Набережній було мало людей, хоча погода була більш
вітряна й холодна. Ближче до пляжу я звернув увагу, що на іншому березі, де був
суцільний приватний сектор, у всіх подвір’ях без упину гавкають собаки. Мабуть,
тварини чи то хвилювались від надмірних переживань господарів, чи відчували вібра-
ції від сотень вибухів за якусь сотню кілометрів від Білої Церкви. Сівши на лавку для
прочитання новин, я здригнувся від звуку вибуху. Виявилося, що це якийсь скейтер
гуркотів на рампі поряд. Але звук був дуже подібний від удару по землі. Батько ходив
до військомату, але черга там була не на один кілометр. На диво, вся «гопота» Тара-
щанського масиву змогла потрапити в Тероборону, що іноді доставляло більше про-
блем. На третій день ми пішли шукати з батьком мітки. У під’їзді залишилося бук-
вально три-чотири родини – архітекторка пані Ганна з першого поверху і важкохвора
Міла із сином з дев’ятого поверху. Саме пані Ганна повідомила, що засипала мітку
прямо біля електрощитової, я сфотографував те місце і відправив у бот від МВС. Інші
молоді хлопці також зробили такі патрулі. По геолокації Телеграм я знайшов хлопця,
з яким обмінювався інформацією про наш масив. Він також шукав з друзями мітки.
Ще склав список «ватних» людей, яких знав, і передав їх знайомому зі спецслужб.
Про всяк випадок також повідомив йому дані відверто «ватних» сусідів, етнічної рус-
ні з Новосібірської та Омської областей. Тоді ми ще не знали, що мітки – це була
34
«операція» українських спецслужб з виявлення потенційних зрадників. Виглядав
«дурником», як і всі, але, мабуть, воно було того варто. Певною мірою це навіть гур-
тувало суспільство. У той же день у гаражі, поряд з гаражним кооперативом «Друга
Батьківщина», я побачив на рік менших по школі хлопців і пару дівчат, які розливали
«коктейлі молотова». Після ще одного вибуху вечором ми вирішили заклеїти всі вікна
скотчем на сходових майданчиках у під’їзді. Скотч досі на місці і добре, що не знадо-
бився. 28 лютого був дуже потужний удар і вибух. Мої джерела повідомили, що за-
пустили ракету для знищення підземного командного пункту. Потім виявилося, що
ударна хвиля вибила вікна в радіусі 3 км. Гуртожиток поряд знесло ударною хвилею.
Здавалося, це була найпотужніша атака. Але я помилявся. Приблизно з 1 березня по-
чав відчуватися товарний дефіцит. Хліб завозили тільки в центральні райони міста,
а в супермаркетах були лише енергетики. Люди почали робити, як сказав один мій
знайомий, «картопляні рейди» у Шкарівку, де місцеві жителі за традицією продавали
картоплю в тридорога. Були новини, що в місто прибула гуманітарна допомога, але її
практично ніхто не отримав. Через пару тижнів міжнародні організації делегували
роздачу таких товарів протестантським релігійним організаціям, бо місцева влада «не
впоралася». Деякі селяни возили й безкоштовно роздавали молоко. Зокрема, так ро-
били селяни з Томилівки та Пищиків. Хліб пекли вдома. Ліки теж практично зникли,
хоча рецептурні були в наявності, однак сімейні лікарі здебільшого самовільно поки-
нули свої робочі місця, зокрема, і моя лікарка. На щастя, її послуги не знадобилися.
Черга у військкомат не зменшувалася, хоча необачно було скупчуватися біля такого
об’єкта. На щастя, усе обійшлося. Центр міста у районі Торгової площі до 1 березня
був перетворений на укріпрайон. Зокрема, були закриті Білоцерківська книжкова фа-
брика та готель «Київ». Міська рада, на диво, не потрапила в цей перелік. Транспорт
не ходив узагалі, а таксі були рідкісним явищем через дефіцит бензину. Поліція іноді
допомагала довозити людей. Моя рідна школа № 22 стала прихистком для ВПО, які
мешкали в тамтешньому гігантському спортзалі, хоча вони рідко покидали приміщен-
ня школи і майже не виходили на вулицю. Через чутки, що русню вибивали з-під
Фастова, ближні райони до фастівської траси були фактично блоковані Теробороною
і навіть жителів Товстої пускали до своїх домівок тільки за паспортами. Біля парку
«Олександрія» були помічені «блокпости» з дошок і декількох шин, що цікаво не
Rosava, бо, зважаючи на їхню пародійність, вони були пусті і я зміг перевірити це.
5 березня о пів на десяту пролунав найбільш гучний вибух, який я поки що чув у влас-
ному домі. Панельна багатоповерхівка вся задрижала. Уже за 15 хвилин мій троюрід-
ний брат по телефону повідомив мого батька, що удар був по Партизанській. Ясно, що
цілили рашисти по госпіталю, але промазали. Ще через пів години з’явилося відео з
вирвою і зруйнованими будинками. У нас почали погано зачинятись двері в тамбурі,
бо, ймовірно, від ударної хвилі, яка була всього 3,5 км від ТарМасу, [Таращанський
масив, район Білої Церкви] конструкція порушилась. Довелося ставити накладку на
петлі, щоб двері трохи підняти. Вечором русня на своїх канах видала, що це «бамбят
Дамбас вот так». На місце прильоту я потрапив десь через днів 10, але там ще стояв
запах гару, стіни були в шматочках з дюралі, бо мій друг видовбав один з них з цегли.
Залізні ворота поряд були схожі на дивацьке решето, де були дірки найрізноманітні-
шої форми. Ще через пару днів був приліт біля «Горбатого» мосту. Дивом цей об’єкт
не постраждав, але підприємство, яке ще будував мій батько в молодості, майже ви-
горіло. Родичі, які мешкають у США, запитували про сховище, біля входу в яке бук-
вально перед цим нанесли трафареткою слово «Сховище». Я спеціально вперше спус-
тився 7 березня у сховище, щоб зняти на відео, що це – звичайний підвал панельки із
земляним долом, без світла і завалений частково якимись дошками. Запах був, як у
бабусиному льосі, добре, що не було клопів та блох. Жителі приватного сектору по-
ряд – «Стахану» – днями сиділи у своїх погребах, але хоч трохи налагодили там ком-
форт. 20 березня до мене приїхали друзі на сесію, яка була хоч і онлайн, але вимагали
приїхати в офіс. Тоді я вдруге спустився у «сховище», щоб провести екскурсію. Уже
було світло, прибрали дошки і стояла лава з двома пледами. На виході мене чекав
агресивно налаштований стоматолог із сусіднього під’їзда «Власович» – земляк мого
батька з Малополовецького. Оскільки він був без окулярів, то не пізнав мене, а я не
35
пізнав його. Почав кричати, що давайте, мовляв, документи, «диверсанти». Поряд
були його колеги зі стоматкабінету, які викрикували у наш бік нецензурщину. Після
мого переходу на підвищені інтонації і вимогу надати документи «Власович» сказав
чоловікові з Тероборони: «Валентинович, охолонь» і пішов геть, нарешті, впізнавши
мене. Але одна з жінок підійшла і продовжила конфлікт, навіть пару раз штовхнувши
нас. Люди всі були знервовані після масового прибуття в місто перших загиблих геро-
їв з-під Києва та з Донбасу. 13 березня пустили тролейбуси: «одиничку» і «четвірку»,
яку я не міг ніколи застати. Заради поїздки на «одиничці» я перейшов міст і сів у
переповнений тролейбус, який був тоді безкоштовний. На ДНСі я побачив вибиті ві-
кна дитячої поліклініки, у яку мене колись водили. На «Піонерській» теж була така
сама картина. То були наслідки удару по КП ще в лютому. Пізніше те саме я побачив
в офісній будівлі МАУПа Білої Церкви, де навколо лежали гори скла. Коли ми йшли
додому після невеликих прогулянок, які закінчувались рано через комендантську о
восьмій вечора, то бачили, як уже десь о сьомій, коли темніло, по місту починали ру-
хатись колони цивільних фур, на початку яких іноді йшли військові. І все без увімкне-
них фар. Ясна річ, що це були «каравани Перемоги». 31 березня я вперше прочитав
новину, що рашисти виходять з Київщини. Після підтвердження в усіх почалась «ей-
форія», люди, які були в селі й на дачах, почали повертатися в місто. Магазини запо-
лонили польські товари, якість яких викликала сумніви, дещо з такого я востаннє
бачив ще в1990-х. Більш якісні були продукти з «чудернацькими квадратними буква-
ми», як сказала жінка у АТБ, а я їй пояснив, що це іврит, з Ізраїлю це. Але було все
ще дорого. З часом ціни знизилися. Війна ніби минула, хоча похоронів було по три на
тиждень. Ще в бік траси, біля Шкарівки, по пару разів на тиждень лунали вибухи.
Працювало ППО, що вселяло надію. Протитанкові їжаки поскладали на великі купи.
Укріпрайон у центрі практично зник, а мішки з піском почали розсипатись. Вдалося
повернутись до роботи, частину з уже написаного я переомислив, переписав. Взагалі
менше став апелювати до Бога. Так би мовити, сцієнтизм посилився. Стало зрозуміло,
що в часи війни сила превалює над розумом. А поки цей принцип показував навіть у
побуті свою правоту. Хоча у мене з вересня 2021 року був складний період у житті,
але війна значною мірою мотивувала робити щось нове, пробувати робити складніші
речі. Помітив, що українці стали більш патріотичні наочно, але російський треш швид-
ко заполонила «байрактарщина»: смачні сосиски «Байрактарчики» і цукерки «Пес
патрон»… «Доброго вечора, ми з України» з мотиваційного гасла стало фразою, що,
як на мене, більш була подібна до саркастичне кліше. Хоча зрозуміло, що більшість
обивателів живуть кліше, і їм так комфортніше. У квітні місто почали активно деру-
сифікувати, але цього разу навіть без «підконтрольних» меру істориків. Деякі волон-
тери запропонували для перейменування вулиць імена, звісно, героїв, але людей, про
подвиги яких ніхто не чув. Просто захотіли вшанувати своїх друзів, які загинули ще
в часи АТО/ООС. Я розумів, що гаряча фаза війни призведе до ще більших втрат і
така фіксація, на мою думку, це помилка. Мої пропозиції щодо дерусифікації, що їх
мої знайомі пробували донести до мерії, враховані не були, хоча у 2015 році три вули-
ці перейменували саме завдяки моєму обґрунтуванню. Тривалий час про війну в місті
нагадували лише вибухи від роботи ППО, де Таращанський масив, мабуть, був ліде-
ром, тому до вибухів звикли. Єдиний раз був флешбек початку війни, коли я поїхав
улітку провідати тітку на хутір Тарасівка. По дорозі було більше блокпостів, ніж
де-небудь. Уже підходячи до хутора, почув кілька потужних вибухів. Поряд був по-
лігон, тому місцеві жителі навіть знали, що і коли вибухає. Вибухи були кожних 10–
15 хвилин. З часом до цього звикли. Нові реалії війни прийшли 5 жовтня вночі. Біла
Церква стала одним з перших міст, які атакували «подарунки» від іранських сектан-
тів – «шахеди». Я ще не спав, але почув перший вибух. Він був дуже гучний, але удар
по землі не відчувався. У чатах міста стали писати, що це дрони, і було чути звук,
подібний на звук бензопилки. Оскільки дрони залітали в місто із Запоріжжя через
південно-східну частину вздовж Росі, то я чув цей звук теж. Мені він був схожий на
звук моторного човна, бо працював ривками, іноді стишуючись. Наш масив не по-
страждав, але постраждали казарми 72-ї бригади. Я ще відвідував одну з них в 11-му
класі і був вражений тамтешнім комфортом і відсутністю типових ліжок-сіток. Досі
36
стоять такі. На щастя, загиблих не було, але постраждала одна людина. Навідниками,
як подейкують люди, були «пєрєсєлєнци с Дамбаса», які жили під підробними доку-
ментами на квартирі навпроти казарм. Деякі дрони дивом були збиті кулеметним вог-
нем вартових. Зараз шахедні атаки, на жаль, вже стали буденністю. Протягом війни я
відвідав не один похорон військових. Був навіть уперше на римо-католицькій церемо-
нії, яка була і в нашому костелі святого Яна. На жаль, у травні загинув батьків по-
хресник і друг мого дитинства. Було боляче бачити у труні майже свого однолітка,
якому ще рік тому потискав руку…
м. Фастів
Василь Балушок, автоетнографічна розповідь.
Записав 12 жовтня 2023 р.
у м. Фастові Київської обл.
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Напередодні повномасштабного вторгнення в нас у квартирі зламав-
ся опалювальний котел, адже у Фастові в квартирах індивідуальне опалення. Сталося
це десь на Новий рік. Поміняли ми котла, а потім узялися за ремонт сантехніки, адже
опалювальна й сантехнічна системи пов’язані. Ми вже давно збиралися провести цей
ремонт, оскільки котел був старий, та й накопичилися інші справи. І от раптом почало-
ся вторгнення. Ми якось навіть зв’язали (для нас) ці дві події – ремонт і вторгнення.
Адже навіщо робити ремонт, коли завтра все може бути зруйноване? Я, чесно кажучи,
у повномасштабне вторгнення москалів не вірив, вважав, що їхній наступ дуже ймовір-
ний, але він буде локальним – десь на Сході України. Проте сталося те, що сталося.
Коли все почалося, всі ми не відривалися від екранів гаджетів, переглядали передачі
новин. Першого ж дня люди стали переказувати також місцеві новини, зокрема про зби-
тий під Білою Церквою Іл-76 з орківським десантом і що в ньому «русні набито безлі-
ку». А далі почалися нальоти москальської авіації та ракетні удари. Дуже часто стали
літати й наші військові літаки. Це були переважно літаки місцевої військової частини,
що базується у Василькові і яку наше командування вчасно передислокувало, вивівши
з-під ударів орків. Іноді чулися звуки інші, типу вибухів – то, очевидно, працювала
ППО, а також виникали повітряні бої. Ми живемо недалеко від річки Унави, річище
якої (точніше – заплава) є широким та досить глибоким. Наші літаки в ході своїх ма-
неврів опускалися дуже низько, проходячи цією заплавою, нижче наших багатоповерхо-
вих будинків, тобто фактично нижче другого-третього поверхів. І це буквально за яки-
хось двісті-триста метрів. Люди переказували один одному, як тероборонівці разом з
поліцією та військовими виловлювали по лісах і лісосмугах москалів з того десанту,
який другий Іл-76 устиг висадити біля Василькова. Пізніше якусь російську ДРГ вило-
вили поряд з містом в Унавському лісі. Саме тоді стали розповідати про Привида Києва,
який, мовляв, збиває рашистські літаки один за одним. Я вперше почув цю легенду, що
її сприймали за правду, від Юрія Писаренка, співробітника Інституту філософії. Юрко
по телефону розповів, який це «вмілий хлопець». Обстановка була дуже тривожна.
Вночі і вдень стали завивати регулярні повітряні тривоги. Ми вдома розподілили час,
щоб один хтось уночі не спав і будив інших, бо могли проспати повітряну тривогу. Хо-
рошого бомбосховища поблизу від нашого будинку так і не обладнали. Оскільки стояла
зима, там було добре холодно. Тому дочка із внучкою стали виходити в коридор на
сходовий майданчик, де збиралися й сусіди по поверху, а також ті, які живуть вище,
а ми з дружиною обладнали собі ванну кімнату, а потім стали просто виходити у квар-
тирний коридор. У ньому пізніше дочка із внучкою стали й ночувати, намостивши на
підлозі кілька матраців. Спочатку брали у ванну й кота Сіріуса, але він так виривався
та нявчав, що йому дозволили вільно гуляти по квартирі. У квартирний коридор пере-
селили також морську свинку, яка ще була у нас. Вікна навхрест обклеїли скотчем. А з
великої коридорної шафи-стінки вийняли засклені двері й заховали в куток за штори.
Вікно у своїй кімнаті я заклав книжками – все за рекомендаціями, які з’явилися в мере-
жах та в новинах. У місті всі люди кинулися розкуповувати в магазинах продукти, у зо-
37
омагазинах корм для тварин, а в аптеках ліки. Навіть виникали черги, яких ми не знали
з радянських часів. Місцева тероборона періодично проводила збори, то пляшок для
«коктейлів Молотова», то продуктів, то зверталася до мешканців міста по іншу допо-
могу, і люди швидко відгукувалися. По місту й навколо були зведені різні загорожі й
розставлені протитанкові їжаки, обладнані та замасковані блокпости. З’явилося багато
людей у військовій формі. Прояви війни. Відразу після вторгнення ми помітили пізно
увечері на північному обрії з боку Житомирської траси цілу смугу маленьких вогників.
У кімнатах, з причини світломаскування, ми перестали включати верхнє світло, то ті
вогники було добре видно. А потім помітили, що вони час від часу блимають. Тому здо-
гадалися, що це машини їдуть з Києва суцільною смугою, а мигання – від того, що по-
над трасою ростуть дерева. Це люди виїжджали на захід, і споглядали ми таке видовище
впродовж близько трьох ночей. А вранці, коли розвиднювалося, бачили над обрієм у
небі, досить невисоко над землею, чорну смугу, яку вітер то звужував, то, коли був
слабшим, дозволяв їй розширюватися. Це горіли прикиївські міста і села, а також танки
й інша бронетехніка русні. Люди зі злістю жартували, що то наші воїни смажать з м’яса
орків «котлети покиївськи». Смуга тяглася через весь обрій справа наліво, від Києва в
бік Житомира. На вулицях – на тротуарах, асфальті та на будинках і дахах стали
з’являтися знаки, якими москальські агенти наводили російські літаки на цілі. Люди їх
відстежували і зафарбовували чи знищували в інший спосіб, адже їх малювали фарбою,
що вночі світиться. Уночі дотримувалися світломаскування, тому Фастів поринав у тем-
ряву, ліфти в будинках відключили. Люди стежили, щоб ніхто випадково десь не від-
крив якесь освітлене вікно чи не увімкнув світло, де не треба. А ще кілька разів уночі
ми просипалися від світла пожеж і звуків вибухів: переважно це діставалося Василькову
та його околицям, де знаходилися будівлі військової частини, а також велика база па-
ливно-мастильних матеріалів. Пожежі, спричинені москальськими нальотами, там става-
лися регулярно. Мої домашні дуже лякалися, адже здавалося, що горить поряд. Поїзди
стали ходити без графіка. А потім усі почали помічати, що ночами на схід їдуть цілі
ешелони з вагонів-рефрижераторів («рефів»), які формували у Фастові. Ми стали пи-
тати в людей, що це значить. І от якось вночі, коли під час тривоги люди зібралися на
сходовому майданчику, сусідка Тамара Бугера, чоловік якої Віктор (до речі, ніколи не
виходив у коридор) працює електриком на залізниці, каже: «А ви що не знаєте? То по-
битих москалів вивозять, орків цілі рефи набивають доверху, так їх багато. Ще й ка-
жуть, що вони [російська сторона] своїх побитих не хочуть забирати, й нашим уже їх
нікуди дівати». А коли москалі перейшли Житомирську трасу і погромили Бишів, то
далі рвонули на південь, у бік Фастова. Ми спочатку цього не знали, сталася ця подія
вночі. Але невдовзі сусідський хлопець Сашко Руденко розповів, що колону москалів
наші за річкою Унавою, північніше Фастова, «покришили на капусту». Вони, судячи з
усього, перли на південь, у бік Одеської траси, щоб її перерізати. Адже на той час Київ,
а через нього й Харків, Полтава, інші міста та області Лівобережжя мали сполучення із
Заходом лише по Одеській трасі та залізницею через Фастів. Москалі перли через Би-
шів місцевою трасою, яка проходить понад Фастовом з півночі, до переїзду через заліз-
ницю, що на східному краю міста. Тут вони, очевидно, хотіли перерізати залізницю,
а також добратися до Одеської траси, що пролягає на пару десятків кілометрів півден-
ніше. У сам Фастів, а також західніше міста вони наступати не могли, адже залізниця в
місті розгалужується на велику кількість гілок, там знаходиться кілька залізничних
переїздів, будівлі ще одного – колишнього рефрижераторного (яке в часи СРСР про-
цвітало на далеких перевезеннях) – депо, ще одна (вантажна) станція – Фастів-2, кіль-
ка великих супутніх залізничних підприємств. Москалі в усьому цьому залізничному
господарстві неодмінно б заблукали, а долати колії та насипи важко навіть танкам. А ще
річка Унава має широку болотисту заплаву, яка прикриває місто з півночі, на самій же
річці створено кілька великих ставків. А от на східній околиці Фастова є зручна гребля,
з мостом через Унаву, і поряд – шляхопровід над залізницею. Та й до Одеської траси
рукою подати. Одного разу стався досить прикрий інцидент, який, проте, на щастя, до-
бре закінчився. До Фастова звідкись прибув якийсь український військовий підрозділ,
але про нього, через збій чи плутанину в оповіщенні та зв’язку, тероборонівці, котрі
саме чергували на крайньому блокпосту, нічого не знали. То вони спрацювали настільки
38
чітко, що кілька передніх бетеерів «коктейлями Молотова» дуже швидко були запалені,
й почалася шалена стрілянина. На щастя, швидко розібралися й загасили палаючу тех-
ніку, а люди не постраждали. Внутрішня міграція. Багато людей стали виїжджати на
села, а хто мав куди, – то й у західні області. Дочка стала казати, що на неї й на внуч-
ку Ауріку всі згадані події дуже впливають. Поставали нервовими, і це було помітно. От
у нашій сім’ї стали говорити, що непогано було б виїхати в село. Адже на Канівщині,
якщо їхати через Ржищів, поряд з трасою Київ – Канів, де починається Київська об-
ласть, знаходиться с. Потапці, у якому стоїть хата моїх покійних тестя і тещі. Хоч це не
так уже й далеко від Києва, але все ж дещо збоку від місця боїв за столицю. А зважаю-
чи на яристий ландшафт та лісистість тамтешньої місцевості, з’являлася можливість
заховатися в разі прориву москалів. Головне ж, там явно було спокійніше. І от, син на-
ших сусідів і добрих знайомих, який працює в Києві адвокатом, – Сашко Руденко –
якось зайшов і запропонував перевезти нас усіх до села. Ми зібралися, і Сашко нас
перевіз, до речі, безплатно. А ми запропонували йому, якщо виникне потреба, переїж-
джати всією родиною до нас у село, адже хата велика, з багатьма кімнатами. А крім
того, надійно захована серед заліснених ярів. Дорогою ми проїжджали через численні
блокпости, які були добре укріплені, замасковані та ретельно охоронялися озброєними
тероборонівцями. Це вселяло надію на нашу перемогу. А взагалі приємно було бачити,
як українці одностайно та швидко налаштувалися на опір москальській навалі. Прожи-
вали всі разом ми в селі до початку літа. У школі, де вчиться внучка Ауріка, навчання
проводилося онлайн. А в дочки Ярослави, яка працює в Центрі позашкільної освіти,
всіх відправили у відпустку за власний рахунок, а потім спочатку стали платити якусь
символічну суму, а в травні, коли російське воїнство вже відігнали від Києва, розпоря-
дилися повернутися на роботу. Тому в середині травня Ярослава з Аурікою виїхали до
Фастова. Ми ж з дружиною Галиною залишилися. А перед цим посадили город – карто-
плю, буряки, моркву, цибулю, огірки, помідори, солодкий перець, капусту, а також
кавуни. Адже невідомо було, як воно складеться надалі з харчами. Так робили й інші
люди, городи намагалися садити навіть ті, хто давно вже цього не робив. До речі, наша
родина вже майже років десять теж город не садила. Повернулися ми (разом з урожаєм)
до Фастова аж у жовтні; перевіз нас чоловік жінчиної сестри Ольги – Валентин (вони
мешкають північніше Фастова в с. Весела Слобода). У нього є старенька, але ще «робо-
ча» машина, у якій він регулярно підкручує гайки, от вона й використовується в госпо-
дарстві. А дочка напитала серед співробітників причеп для перевезення врожаю. По-
дальше життя в умовах війни. У Фастові за цей час життя частково повернулося до
звичного ритму, а частково пристосувалося до нових умов. З’явилося, як і повсюди,
багато біженців зі Сходу України, частина ж фастівських мешканців, особливо жінок з
малими дітьми, виїхали за кордон. Багато чоловіків пішли на фронт та в тероборону.
Чимало людей займалися волонтерством, інші в міру можливості допомагали. Розгалу-
жену й численну волонтерську організацію «Незламні» у прифастівському селі Півні
створила Юліана Тетенькіна, сестра доччиної куми й дуже діяльна жінка – депутатка
Фастівської райради від Мотовилівського куща (сс. Мотовилівка, Велика Мотовилівка,
Мотовилівська Слобідка, Борова, Оленівка, Тарасенки). Ще одну волонтерську групу
під назвою «Благодійний фонд “Волонтерський центр”» сформувала сестра доччиної
однокласниці, на жаль, покійної, Ірини Чіпко – Тетяна Самойленко. Дочка Ярослава з
колегами спочатку займалися плетінням маскувальних сіток і кікімор, робота ж гуртків
їхнього Центру позашкільної освіти відновилася аж восени. Уночі регулярно волали
сирени повітряної тривоги. Дочка потім розповідала, як ночами вони з Аурікою прислу-
халися до звуків вибухів та гудіння ракет. Пізніше до цих звуків додалися стрекотіння
дронів. Їх збивали з дахів багатоповерхівок із кулеметів і автоматів. Були влучання
російських ракет у будинки приватного сектора, але, як не дивно, постраждало не так і
багато людей. Падали збиті пепеошниками ракети. Уламки однієї з них упали на городі
Аурікиної подружки та однокласниці Маші, і діти ходили подивитися на них. Пам’ятаю,
коли я вже повернувся із села, як серед дня багато фастівчан спостерігали збиття пепе-
ошниками ворожої ракети. Тоді в небо знялися цілі зграї граків, а також голубів і довго
кружляли, не наважуючись сісти. Одного разу орківська ракета влучила в будинок зо-
всім близько від залізниці, й люди з електрички, що саме там проїжджала, зафільмува-
39
ли цей момент. Хтось із них виставив це відео в Ютюб, і відразу ж на цього «корисного
ідіота» накинулися люди, примусивши видалити відео. Адже неодноразово військові
роз’яснювали, що москалі відстежують місця влучань і потім за ними корегують свої
обстріли. Нічних звуків вибухів та гудіння ракет злякався наш кіт, британець Сіріус.
Уже коли ми всі повернулися до Фастова, і саме розпочалися зимові атаки ракет і ша-
хедів, якось уночі кіт, що спав на стільці, де йому спеціально намостили, злякався так,
що навіть упав на підлогу, а потім забився під диван. З тих пір він кілька разів панічно
лякався уві сні навіть серед дня, чого раніше ніколи не бувало. З часом, очевидно, з по-
силенням нашої ППО, яка відігнала російську авіацію геть, відмінили нічні затемнення
та комендантську годину. Щоправда, останню кілька разів на короткий час поновлюва-
ли. Люди казали, що тоді нацполіція та СБУ проводили кампанії з відловлювання во-
рожих ДРГ. Взагалі ж, у такому місті, як Фастів, ворожим диверсантам ведеться дуже
некомфортно. Адже тут жителі все про всіх знають, мають багато родичів та знайомих,
і люди підмічають появу чужаків безпомильно. Самосвідомість же у жителів нині на ви-
сокому рівні. Тому було кілька випадків, коли завдяки пильності фастівців та чіткій
роботі полісменів з есбеушниками, виявляли й заарештовували закинутих з раші дивер-
сантів. Наприклад, як повідомила дочка Ярослава, за розповідями її колег з роботи,
у приватному секторі незадовго до вторгнення була куплена одна хата. Там поселилися
якісь люди, що уникали сусідів, не йшли з ними на контакт, і от тепер відразу ж сусіди,
запідозривши їх, сповістили тероборонівців та поліцію. Ті провели операцію зі стежен-
ня, а потім із затримання цих нових поселенців, які й справді виявилися російськими
агентами. В осінньо-зимовий період дошкуляли не лише повітряні нальоти, а й відклю-
чення світла. Спочатку в нашому будинку та кількох сусідніх багатоповерхівках світла
не вимикали, адже ми знаходимося в одній енергетичній мережі із залізницею, і щоб
наші будинки відключити, треба посилати спеціально людину та вимикати їх вручну,
і так само включати. Але невдовзі знайшовся якийсь дуже пильний фастівчанин, що до-
бився відключення цих наших будинків. Це все створювало великі незручності, адже
мені, а також дочці та внучці для роботи і навчання необхідно вмикати комп’ютери.
Проте поступово, з налагодженням життя та з адаптацією людей до воєнних умов, Фас-
тів став нагадувати довоєнне місто. Разом з тим на вулицях часто можна зустріти вій-
ськових у формі, а також військові машини. Якось мене вразив один тероборонівець –
грізного вигляду височенний, під два метри зростом, молодик у однострої й зі справжнім
довжелезним запорозьким «оселедцем» на голові. Такого всякий орк злякається. Роз-
мови людей теж показують, що вони живуть у воєнний час. Переважна більшість меш-
канців ненавидять москалів, і в цьому одностайні, у розмовах розуміють один одного з
півслова. У більшості людей хтось із родини на фронті, є чимало тих, хто втратив рід-
них. Коли хоронять загиблих на фронті, усі машини вмикають сигнали, а якщо заги-
блий був залізничником, то сигналять і на залізниці, включно з локомотивами. Мовне
питання. Українське самоусвідомлення у жителів Фастова й району – на високому рівні.
Тотально переважає українська мова. Причому люди, які вдома спілкуються переважно
дещо суржиковою українською, а дехто й російською, в офіційному мовленні й навіть
просто на вулиці чи в магазині звертаються до інших літературною мовою. Російська
мова в місті практично зникла з вивісок та реклам. На роботі в дочки, яка веде театраль-
ну студію, в одній із груп діти відмовилися спілкуватися з хлопчиком, який з батьками
переїхав з російськомовного Сходу і змусили його спілкуватися лише українською. Моїй
Ярославі довелося втрутитися, щоб пом’якшити конфлікт і полегшити українізацію цьо-
го хлопчика, пояснивши малим націоналістам необхідність поводитися толерантно. Ди-
тяче повсякдення. Можна нерідко спостерігати, як діти граються в блокпости й, озбро-
ївшись іграшковими автоматами та пістолетами, «перевіряють» людей і автомобілі. На
тротуарах та на парканах діти пишуть різноколірною крейдою патріотичні написи й
лають москалів. На автомобілях можна часто побачити патріотичні написи, такі як
«Слава Україні», «Русскій корабль іді…» і подібні, малюють зображення українського
герба, контурів України в синьо-жовтих кольорах, чіпляють синьо-жовті та червоно-чор-
ні прапорці тощо. Разом з тим постійне перебування під тиском повітряних тривог, по-
відомлень з фронту, а також спілкування з моїм племінником – харків’янином Дмитром,
який перебуває в діючій армії, розмови зі знайомими та вся тривожна обстановка війни
40
далися взнаки нервовим системам дочки і внучки. Їм довелося звернутися до психолога,
і навіть до психіатра, який виписав для них досить-таки багато заспокійливих ліків.
м. Харків
Валентина Сушко, автоетнографічна розповідь (щоденник).
Записано впродовж періоду
з 24 лютого 2002 р. – по вересень 2022 р.
РЕАЛІЇ ВІЙНИ Широкомасштабне вторгнення росіян. 24.02.2022 р. Почалася відкри-
та фаза війни з росією (правильніше, звичайно: росії з нами). Близько 5-ї ранку почулися
обстріли. Кіт побіг на підвіконня в маленькій кімнаті. Все небо було багряне. Бахкало з
боку ХАЗу. Насправді, бахкало аж від Салтівки. О 5.15 подзвонив чоловік, спитав: «Ти
розумієш, що це – війна?!!». «Так», – відповіла. Була дуже спокійна, але бахкало, бах-
кало. «Ну, добре, ще зідзвонимося!». З дома, який проти вікон моєї маленької кімнати,
в той самий час – і десь до 6-ї, ще перед світанком, вискакували люди, дамочка у шубі
наопашки, з-під якої була видна піжама – сіренька футболочка з якимось малюнком, за-
скакувала в круту тачку… Напередодні путін визнав лнр та днр і сказав, що буде вводити
війська (бо визнав у межах кордонів областей). Ну, дурня! Поліз з боку Харківської (об-
стріляли Вовчанськ, Дергачі; полізли через Бударку – я й не чула про такий КПП), Чер-
нігівської, Сумської… Бої були за Щастя (відстояли). Росіяни проскочили аж до Кільце-
вої. Бахкали по 603 мікрорайону (Салтівка). Дзвонив молодший двоюрідний брат: при-
летіло, але навіть вікна цілі. На ХТЗ його батьки навіть не почули – sancta simplicitas!
Wi-Fi нема. На net уже спалила трохи грошей. Впродовж дня дзвонили чоловік (живе на
Нових будинках), старший двоюрідний брат, який живе на Сосновій Гірці, молодший
двоюрідний брат (603 мікрорайон), подруга (містечко Нова Водолага). Я дзвонила дво-
юрідним сестрі та брату в с. Липці – живі…Набрала води. Попрала все, що можна, по-
мила голову (перед 22-м читала тих, хто був у Донецьку у 2014, й дивилася ролики під-
готовки цивільних: перш за все вимкнуть воду). Сиджу. О 15.03 22.02.2022 зупинився мій
дзигарек (наручний годинник, подарований мамою та тьотею на 15-річчя). Хлоп в метро
зажадав 350 грн – не дала! Наступає ніч. Темнішає. Сутеніє… Нечисть має виповзати.
Хоча сьогодні нечисть багато попрацювала: перла на Харків, Суми, Охтирку, Конотоп.
На Київ та Південь. 5 місяців вона збиралася, а ми думали – «пронесе»… Нікуди не хо-
дила. Гроші перевела з дому. Хоч це зручно. пєсков каже, що збирається звільнити Укра-
їну від націоналістів… Ні, не відведе він війська: або оттяпає щось, або отримає по мор-
дасах. Це не те, що зможе просто… Не на те збирався. Не знаю… Чи не Польща ми 39-
го?.. В будь-якому разі: будемо бачити. Тільки в Тероборону не дзвонила. Метро не
працює – старший двоюрідний брат ходив. Світло вимкнули… Бахкає. Уже правіше –
ФЕД? У нас у під’їзді світло горить. У 5-му домі проти мене у під’їзді не горить. Звідтам
вранці виїхали. 25.02.2022 р. Минула перша доба війни. Сиділа майже до 23.00. Потім –
зморило. Прокинулась уже світом. Людей на вулицях нема. Вранці люди з 7-го будинку
верталися зі стільцями з метро (станція метро «23 Серпня») й досить голосно розповіда-
ли, як там: людей повно, тісно, жарко, сидіти ні на чому, всі з котами та собаками. Ми
туди не підемо. Сусіди ходять і шукають бомбосховища. Вона вчилася в іншій школі, а я
– в 135-й, яка будувалася в 1950-х, і я точно знаю, що бомбосховище там є – в «мої часи»
там наш вчитель фізкультури Ляхов Петро Федорович створив лижну базу. Звичайно,
приміщення нікуди не поділося, але, як виявилося, там сидять уже люди і вони нікого до
себе не пускають. Моя колежанка з ХДАДМ у фейсбуці написала пост, як їй було в пер-
шу ніч в метро: тіснява, спочатку не знали, як лягти на перон, а потім – істерика в якоїсь
дівчинки (станція метро «Наукова»)… З Інтернету дізналася, що на Наметі – майдан
Свободи, навпроти ХОДА – збирають теплі речі та лоскути на сітки. Надрала – трохи
довше, ніж думала, вийшла. Побачила дядька, сказала гасло, а він каже: «Ви так не ка-
жіть, бо зараз люди різні». Іду далі – подзвонив брат, сказала, куди йду, то, каже, ходім
разом. Поки йшла біля музикалки – знов жіночка. На гасло не відповіла, але посміхнула-
41
ся, теж боїться, бо весь час бахкає. Зустрілися з братом – пішли просто. Машин нема. На
Майдані – страшенна юрма людей. Чоловіки різного віку, але записують тільки атошни-
ків 25–35 років, та й тим кажуть: «Ідіть додому, збирайтеся, вам зателефонують». Народу
така сила, що забита вся проїжджа частина Майдану перед ХОДА (від Промстройнііпро-
екту до Палацу ДЮТ). Там бачила й Редіна, він там завжди. Насилу пробилися до На-
мету віддати речі. Кожні 5 хвилин виходив чоловік і просив чоловіків не юрмитися, а йти
за ОДА, щоб там записувати. Жінок навіть не просили – відділили направо й просили
робити сітки. Там була молодь. Дуже цікава дівчинка, що знає іврит і говорила про свій
майбутній захист. Підійшли хлопці-пакистанці, душ троє. Просилися теж записатися в
Тероборону – але їх запросили на сітку. Стало сильно бахкати. І сказали – літак. Пішли
вниз, в перехід. Там співали, пританцьовували й плели кількома способами. Сиділи й за-
лишалися чимдовше, щоб добігти додому до комендантської. Переписали телефони – але
звідтам ніхто так і не подзвонив. Ішли з Майдану, на розі з проспектом Науки зустріли
дядечка – я його бачила на наших мітингах, україномовний, – шукав аптеку, бо жінці
треба ліки, а по всьому проспекту від 23-го всі зачинені. Ми шукали магазин, щоб хоч би
хліба купити. Працював тільки «Нахлєбнік» в Слобожанській садибі. Там україномовні
дівчата. Хліб по 40 грн! Найдешевший. Взяли. Брат, зайшовши до магазину, за напрацьо-
ваною звичкою почав напинати маску – яке там! Хліб дають просто на стіл. Брат засміяв-
ся: «Перемогли коронавірус?!» Дівчина махнула рукою: «Та шо там!..» А й направду, що
там якийсь коронавірус проти ракети! Ішла назад – біля елітних червоних новобудов на
Отакара (перехрестя вулиць Отакара Яроша та Єсеніна) молоде картвельське дівча плаче
в телефон: «მამა, გამიყვანე აქედან» («Тату, забери мене звідси!»). Як же нам всім хочеть-
ся, щоб сильний тато врятував нас, як добре, коли є тато, який точно все зможе… Вдо-
ма – одразу в телефон! На «Армійській» (станція метрополітену у Харкові по Холодно-
гірсько-Заводській лінії, найстарішій з Харківського метрополітену, саме на ній виходжу,
коли йду до чоловіка) – по платформі повно людей. Набрала води. Зарядила телефон.
Поки і вода, і світло є. 26.02.2022 р. Третій день наступу: о 5.41 щось бахкало. Зараз десь
у місті сирена (7.22). Вчора заліпила скотчем вікно у малій кімнаті. Зварила клестер і
заліпила у кухні (заліплювала під бахкання з думкою: «Тобі кажуть, відійди від вікон, не
можна стояти біля вікон, а ти думаєш про якісь там вікна, зараз бахне – і гаплик!»). Ідуть
бої за Київ. У нас ніч була тихою (сиділа майже до півночі). Якщо вчора бої були на
Дергачівському напрямі (північно-західніше від того місця, де я є), на П’ятихатках (пів-
нічно-східніше, там живе моя троюрідна сестра з родиною), вдарило по Центру (на Чай-
ковського у колежанки розбило квартиру, вона і кішка живі!). ХТЗ, Авіазавод, вдарило
по Конячому (там ракета вп’ялася у землю, але це, здається, Гагаріна?). Ловлять дивер-
сантів. Загинули 13 хлопців на Зміїному. В Мартовій (село Мартова Чугуївського райо-
ну) вчора були оті. Але Чугуїв наш! Башкирівка (місце розташування 92 ОМБр імені
Івана Сірка – «Бешкетники Сірка») ціла (але ушкоджена). «Батон» пішов у Чугуєві до
військкомату – прийшов вранці, потрапив лиш пополудні. І молоді хлопці, і дівчата…
Нічого! На зв’язку з подругою, братом, колежанкою, старшою подругою з Водолаги. По-
друга зареклася: «Нікого там у мене нема!». Її родичі звинувачують нас у тому, що ми
«распіналі рускіх мальчікав-салдат», «ето ви началі!», «так вам і нада!». На спробу за-
питати, чи вважає її племінниця, що саме подруга з дочкою розпинали цих «мальчікав в
трусіках», та зовсім осатаніла – подруга кинула слухавку. Інша родичка не така, але
каже: «Сєйчас в расії 37-й год!». Вчора дзвонила хрещениця: «Ставят гради в жилиє
квартали; ані сказалі: “Мірноє насєлєніє нє пострадаєт…”» Ну, от не хотіла їй дзвонити,
ясно, що її чоловік нікуди не пішов. І вона рада, що «сину 16 і його не треба ховати»…
Але влітку 2023 року чоловік хрещениці – батько трьох дітей – пішов добровольцем і від-
тоді воює, Боже йому помагай! Син нововодолазької подруги по дорозі з Валок стрів на-
ших – кинули їм у машину, що було. Вчора мав іти в військкомат. Добре не помилятися
в людях. Сошнікова (заступниця з наукової роботи Харківського історичного музею імені
М. Ф. Сумцова) викликала зберігачів. Хрещениця сказала, що не поїде, бо не покине ді-
тей. Інша наша знайома та колишня моя колежанка приїхала (300 грн на таксі, з району
ХТЗ, до війни 50–70 грн). На вулицях і зараз пусто. Якийсь чоловік, машина… В перший
день було багато – одразу по 5-й. Небо червоніло з боку ХАЗа й Лісопарка (чи Салтів-
ки?). Зараз по Сумгаїтській (з вікна бачу) йде двоє літніх людей. […] В першу ніч, після
42
того, як спочатку увімкнули, потім вимкнули світло, багато вікон світилося. Цю ніч – тем-
но! Але наш під›їзд світився. Навіть у 5-му і 7-му будинках не вимикали світло у під’їзді.
Поминальна субота. Вчора дзвонила своїй завкафедрою (людина народжена 1937 року).
Каже, все добре: вода, їжа є, тепло. «Бахнуло по вокзалу – аж дом підскочив». «Нас не
возьмуть – ми до всього звичні!». Тихо. А! І вчора у хаті стало тепло. Навіть у великій
кімнаті – цілком гаряча батарея! 24.02. не було Тріолана. Вчора дали. 27.02.2022 р. Чет-
верта доба. День сонячний та холодний. На Майдан зі старшим двоюрідним братом не
пішли: близько 7-ї подзвонила подруга – росіяни входять у місто! Плаче. Трохи заспо-
коїла і вона оговталася. Але і я сама прикро була вражена. Виклали фото: заходили з
Олексіївки. Бачила колежанка подруги (вийшла гуляти з собакою, а там бій!) Згодом
дізнаємося: орки заходили в місто кількома колонами, одна з яких – росгвардія – заходи-
ла з лісу біля Телевежі, поруч зі мною, якраз з ними й воювали оті Хлопці*, на яких на-
ткнулась колежанка подруги. Серед тих, хто зачищав, був «Батон»: він пішки дійшов до
Чугуєва, з військкомату їх завезли на Башкірівку, а там сказали: «Вже й так всі, як ка-
расі в бочці, на полу покотом, ідіть додому до завтра». Зустрів знайомого полійцейського:
«О! Та ти ж в розшуку! Знайшовся!». Прийшов на завтра в військкомат – немає нікого!
Пішов пішки на Харків. Таки добився. В іншому військкоматі воєнком: «Як служити – всі
хворі! Як воювати – всі здорові!». А ворог пішов по Проспекту, якось дісталися до вули-
ці Вєсніна, з’їхали на вулицю Шевченка, в результаті поперли на Гідропарк. Біля шко-
ли 134 з поглибленим вивченням німецької мови покидали свою техніку. Десь поділися.
«Фрайкор» побачив – поперли в школу, тварі! Упіймали всіх. В ті години стали дуже
довіряти своїм: керівнику ОВА Синєгубову, поліції. Поліція повідомила, що «102» не
працює, але є номери за районами, повідомила подругу та колежанок, записала номер і
дзвонила в усіх дивних, незрозумілих ситуаціях про усе й усіх підозрілих. Двічі: вночі
про ліхтар, що різко загорівся на 4 під’їзді 5-го дому; вдень – про якихсь мужиків. Бою-
ся, що помилилася – вибач мене, поліціянте, милий хлопчику! Але передзвонює! Бахкало
від 0 до 1 – це на ХТЗ. Колежанка з музею сиділа на першому поверсі (вона – літня лю-
дина, болять ноги та спина, швидко не піде, не підбіжить). Колежанка батькує москалів.
Невістка з небогою сиділи в підвалі. Сваха спускалася один раз, зрозуміла, що не зможе
ані швидко спуститися, ані там сидіти – була на 5-му поверсі, в хаті. Сват був з нею. Поки
ловили ДРГ, мер і ЗСУ (чи СБУ?) просили сидіти, не рипатися. Біля пам›ятника Визво-
лителям Харкова на вул. 23 Серпня поліція оточила метро, всіх гнали. Блокпост стояв по
проспекту Науки й по вулиці 23 Серпня. Вдень бехкали (колежанка з музею каже, що
гради). Але аж сюди було чути. Повітряну тривогу врубали – було чути (вона була на
будівлі Харківського національного університету радіоелектроніки). Бахнуло біля будин-
ку двоюрідного брата і дим ішов. Але Слава Богу! Ракета від граду вибила вікна у під’їзді
і впала неподалік будинку по вул. Новгородській, 1, біля школи – метрів 50 від будинку
мого брата. Липці окуповані (аж по Циркуни), але зараз Штаб ЗСУ сказав, що туди на-
ступ. Ось коли вірю і кому вірю – ЗСУ. Зеленський у Мінськ не поїхав. Але зустрічати-
меться на кордоні! Грохоче страшно, вікна двигтять. Кіт спить: він як індикатор. Коли
ворог прорвався – почав бігати, хоча тоді й тихо було. Доїла сметану, бо боялась, що
скисне. Кавалок м›яса, хоч і м›ясопуст… Прости мене, Боже! Дзвонила колежанці з му-
зею: син їй все приніс. Вода, світло, газ є. Треба хоч супу зварити. Колежанка з музею
каже: «Здається, що це сон, хочу прокинутися». Подивилася звернення Вовчанського
голови (м. Вовчанськ було захоплене московитами ще в перші дні війни, на вимогу оку-
пантів мер Вовчанська зняв відеозвернення до населення) – «по-російськи», під окупаці-
єю. Боже, бережи Україну! Знову заходить ніч. Знову, як у 1918-му, гасло: «Паляниця!».
(Двоюрідний молодший брат з 603 мікрорайону написав у Телеграм-каналі, що у його
бабусі по мамі на Сумщині говорили «поляниця» і пояснювали це тим, що це хліб, який
пекли на поле. Цікаво). 28.02.2022 р. Тихо. Проспала майже до 6-ї (правда, о 3.50 про-
кидалася – щось бахкало). Зараз сирена (далеко). Дзвонять лише наші церкви! Було
прийнято рішення давати сигнали повітряної тривоги й церковним передзвоном. Із сміш-
ного: «Трупи солдат рф у росію називаються бандерольками». Повернула ворожа колона
не на Чернігів, а на Гадяч. Їх там порозганяли, і тепер люди ходять їх відстрілюють –
* Надалі цим словом, написаному з великої літери, позначатиму захисників України.
43
«гадяцьке сафарі». Бахнуло. «Здала тару». Впродовж значного часу зберігала винні
пляшки з огляду на харківський забобон: коли на вечірці наливають останньому, то слід
загадати бажання, дунути в пляшку й закоркувати та тримати, допоки бажання не здій-
сниться. Таких пляшок зібралося близько півтора десятки. На початку року хотіла була
викинути – і якось не склалося. А тут на Наметі просили: треба пляшки на коктейлі Мо-
лотова. То зібрала торби і понесла. Виходити з дому було лячно – бахкало дуже. Пере-
хрестила хату, перехрестила котів – пішла. Брату не дзвонила – побоялася, раптом що –
не прощу собі й невістці, що скажу. Брат після травми – не підбіжить. Ішла по проспек-
ту – на Трансваальській, перед «Салтівським» магазином, прилетіло, втикнулося в дере-
во. Огородили. Скло все побите! Кажуть, лазили мародери. Але коли вже поверталася –
хвилин через 40! – хвостовик витягли, ДСНС-ники чи сапери вже від’їжджали, а вікна
почали забивати чим попало. На Наметі винним пляшкам дуже зраділи – бо залишилися
вже тільки пивні, а вони не те! Одразу колотили й Хлопці на джипах відвозили. Навіть
були не в формі, а в своєму. Здала тару – страшно було фізично. Ішла і якраз обстріли.
Думала: куди я йду? Не лишилася. Прийшла. Обстріляли одразу. Нашу частину Павло-
вого Поля обстріляли з «градів» – це зафільмувала якась жінка з висоток-новобудов на
Саржиному Яру, як вони через весь наш мікрорайон «Старуху» – старе Павлове Поле –
кидають ракети. В той день на нашій вулиці біля ларька з водою вбило чотирьох людей,
вибило вікна в дитячому садочку. Ракета бахнула за 50 метрів від мого під’їзду – поспе-
речалися з чоловіком, тож заміряла покроково. Про це, коли в Україну приїде перший
представник міжнародних судових організацій з розслідувань воєнних злочинів, написала
звернення, адже на нашій вулиці – тільки два дитячих садочки, школа, житлові будинки.
І ніяких військових! Хоча наші військові мають повне право бути на нашій землі! Бахну-
ли – втекли з котом в коридор. Киця сховалася невідомо де. Мене це лякає – бо якщо що,
не знайду! Познайомилася з сусідкою з 13-ї квартири. Катерина. Бачила звернення голови
Вовчанська (у мене склалося враження, що він говорив під тиском, і якось навіть до ньо-
го було співчуття – старший чоловік) і мера Куп’янська (останній – молодий, «регіонал»
з Донецька, закликав допомагати окупантам, ставитися «спокійно» й дітям іти до школи.
Згодом на відео у фейсбуку показали людей на площі Куп’янська з нашими прапорами,
які намагалися зупиняти машини рашистів і вигукували гасла). Дзвонила колежанка з
Андріївки Балаклійського (тепер – Ізюмського) району: наші (з роботи) живі і ховаються
по підвалах. Вони – в хаті були, дитина радіє сидіти в погребі – вважає це грою.
01.03.2022 р. Обстрілюють Нові будинки! Божечки! Дзвонила старша подруга з Водола-
ги. Зараз повітряна тривога. Помила голову, попрала. Таки збираюся. Ми пішли якраз
після обстрілу будівлі по вул. Сумській, 64 – Харківської обласної державної адміністра-
ції. Ми пішли з братом, бо мали передати на Намет запалювальні складові для коктейлів,
пелюшки для шпиталю тощо. Ми не знали, як і що, тож пішли навмання. Проходили під
Головним корпусом Каразінського університету – вікна були розкриті, десь – вивернуті,
побиті, а десь цілі. На нашу думку, там, де їх прикрили високі ялини та каштани. Було
трохи слизькувато. Мабуть, текла вода, то й намерзло. Ближче до Палацу дитячої та
юнацької творчості нас зупинили Хлопці, й сказали, що далі не можна, й направили нас
в метро. В метро вже були працівники, якісь люди – мабуть, ночували. Але їх було дуже
небагато, не так, як на інших станціях, можливо, розійшлися на день. Десь мала бути
Служба Божа. Ми зайшли всередину, сказали – десь на галереї. Але чи нас не пустили,
чи ми не знайшли. Потовклися й віддали усю «горючку» хлопцям-поліцейським, вони
сказали, що віддадуть, куди треба. (Ніколи ще такого єднання та розуміння – «ми всі
єдині й за одно» – не було!) Але лишалися ще пелюшки – і ми пішли на гору, на Клін-
городок, в обласний шпиталь. Там якісь машини – помогли вантажити. Всередину шпита-
лю не пішли, просто віддали на вахті. Бо Хлопці попросили ховатися – й поспішили у
житловий масив. Сказали: «Дрг!». Пішли по Данилевського, зійшло сонце. Зустріли ді-
вчину, яка йшла з Салтівки (це кілометрів 10–15). Тепер всі пересуваються пішки. На
таксі – страшні гроші й то тільки на вокзал! Казали, що по Клочківській доїхати з Олек-
сіївки на Південний вокзал – 10 000 (десять тисяч гривень!). З під’їзду подруги виїхали
майже всі. Тому вона дуже переймалася, але розуміла, що «у нас на це грошей нема!», та
й куди? Що там робити? З котом-шотландцем зі слабким серцем? Коли довкола все хили-
тається, складно зібрати думки до купи. У мене таких думок не було. Бо в мене були інші
44
думки. Кожного ранку вставала – і близько години мене тіпало. А потім – нічого, почи-
нала рухатися. Їсти не хотілося. Зготований дуже рідкий супець – «кандьорчик» – був
якраз те, що треба, бо дужче хотілося пити. Про відсутність апетиту, а натомість бажання
пити – признавалися майже всі, з ким доводилося говорити й хто був у Харкові перші три
тижні. Якщо 24-го я спала ще на власному ліжечку й так, як цивілізовані люди (піжамка,
те се), то уже на другу, здається, ніч стала спати в одязі – щоб бути готовій, якщо що…
А уже десь з 7-ї доби, після обстрілів, стала сидіти в коридорі й зрозуміла, що вже на
диван не дійду – підстелила дублянку й заснула в коридорі («дві стіни»). Оскільки ко-
мендантська година включала й світломаскування, а тоді літали й літаки, то завішені були
й вікна. Чесно кажучи, після обстрілу «градом» думала, що в маленьку кімнату не зайду
довіку – але людина все забуває, а погане – тим більше! 02.03.2022 р. Сиділа в коридорі.
На свої іменини 2021 року купила собі смартфон. Довго не хотіла – думала «на що?»,
обійдуся без цивілізації… А от стало все в нагоді – навіть той обліковий запис та канал на
ютюбі! Коли зрозуміла, що вижили після бомбардування з літака, то записала «Батько
наш Бандера!» – відео в темноті. Ютуб тоді його видалив, бо «воно не відповідало стан-
дартам спільноти ютуб»… Та в той день я записала ще «звернення до російських льотчи-
ків», «Переживши ніч»… Це було принизливе й дике відчуття: ти сидиш на підлозі в
коридорі, обіймаючи котів і НІЧОГО не можеш зробити! Навіть палкою кинути! Пробити
ту паскудну голову! Не достанеш! А він – гуде й заходить на новий віраж! Тільки сидіти
й тицяти пальцями в кнопочки! Дякую Хлопцям з СБУ чи з поліції, які розуміючи ці по-
чуття, направили нас – «коридорні війська», нашу безсильну злість та лють на виконання
потрібних речей: писання різним установам росії про війну, допоки ми не зрозуміли, що
вони – ЗА! А далі – просто блокувати російські ресурси. Крім того, стала записувати різ-
ні ролики – просто «випускати пар». Було приємно знайти автора пісень з Харкова – хай
і російською – Сушка. 03.03.2022 р. Передала показання за комуналку – всі. З сусідкою
Катериною, сусідами з 2-го та 1-го поверху ходили вчотирьох на Дерев’янка за котом
Баксиком. У якомусь дворі двоє чоловіків просто з багажника роздавали хліб. Подзвони-
ла сестричка з Липець: всі живі, сидять у погребі. Після того – одразу передзвонила в
поліцію, сказали, що перекажуть. Дзвонила колежанка-мандрівниця – вона у Харкові.
Телефонувала старша колежанка з Водолаги. У них на роботі – Хлопці. Вона побачила,
як якийсь хлопчина ходить і фотографує все. Вона – справжня Вчителька й Людина, що
вірить у людей! Замість одразу піти й сказати Хлопцям, зупинила цього бандюгу й стала
вичитувати йому, взиваючи до совісті та пояснюючи все! Він став казати, що то він для
себе, це – нічого не значить. Слава Богу, він їй нічого не зробив, а почав тікати – тут уже
вона пішла до Хлопців, і ті його упіймали – диверсант.
04.03.2022 р. Досить тихо. Вночі, боячись, навіть на полу спала. 05.03.2022 р. Вночі:
близько 2-ї; близько 4-ї обстрілювали – з переляку навіть скрутилася, спала в коридорі.
06.03.2022 р. Бачила сусідів. Всі ходять в підвал. Я не ходжу ні в метро, ні в підвал – за-
ради котів: їх складно піймати, ще складніше посадити в сумку. Та й то ж вони сиділи
недовго – до ветлікарні. А так?! Сидітимемо разом – як Бог дасть! Брат і чоловік сплять
у власних ліжках, бо ні в того, ні в того навіть умовних «двох стін» немає. Телефонувала
брату, колегам. Живі! 07.03.2022 р. Піст – на розсуд. Вночі збили над нами 2 літаки!!!
Пілота максима сергійовича криштопа збили поруч з нашою Телевежею й піймали! Багато
хто жалкував, що комендантська й з ним поводяться за Женевською конвенцією. В ту ніч
він розбив будинок № 2 по вулиці Космонавтів – поруч з моїм будинком, його видно з
мого балкону. Вибуховою хвилею вирвало всю балконну луду у квартирі моєї куми, бо це
якраз сусідній будинок на протилежному боці вулиці. Що вони (російські війська) ро-
блять – вони розуміють. Майже одразу була виставлена розмова цього криштопа з його
дружиною. І що ж вона запитала? «Що вони з тобою зроблять?» Навіть вона, знаючи що
він робить, розуміла, що має бути за це! Цю розмову теж виставила на своєму каналі
(Харків – Україна @user-fk5jc6qg8b). Нема води й опалення. Є газ і світло. (Вежа… Та
багато чого.) Понеділок жиляний. Дізнаюся контакти по тваринам, бо з кормом та напо-
внювачем уже трохи сутужно. 08.03.2022 р. Нема тільки опалення. Харківський художній
музей (ХХМ) – фонди. Сергій-поліціянт Музею щодня їздить на чергування електричкою
з Золочівського напряму! Герой! Показував, де вони сидять, коли обстріли. Колись вва-
жалося, бути поруч з будівлею, що займає весь квартал, – надійніше. Намету нема. Хо-
45
лодно. Справжня зима! На вулицях – пусто. Тільки машини Хлопців та ДСНС. Мете,
вітер. Після ХХМ іду таки на «Просвіту» віддати клапті – там Хлопці, просять показати
документи. Говоримо українською. Старший, мабуть, мого віку. А в мене, виявляється,
розбите вікно. Затуляю, чим можу. Дме. На першому поверсі, в Ларки, розбиті вікна.
Уже якась інтересна жєньщіна ходить і заглядає! Сказала сусідові. Він подзвонив Ларці –
вона у Пісочині, син сидить в метро, «боїться!». 09.03.2022 р. Шевченківські дні. Вранці
попрала. Голову не мила – і добре! Бо подзвонила подруга: ходила в АТБ, йшла в «Клас»
і по краплі для доньки. Зустрілися. Була в «Класі» – купила помідори, а вона мені ще й
2 морквини дала. Зварила зупу. Купила навіть сиру та яєць. Подзвонила тій Ларці. Сусі-
ди забили вікна, щоб злодії не лазили. Десь, наприклад, на Салтівці, де ближче, кажуть,
поліції нема. У нас – гріх жалуватися! Але краще поберегтися самому. На Проспекті тро-
щили ларьок з цигарками – донька подруги подзвонила поліцейським. І правильно!
10.03.2022 р. Шевченківські дні. Не жарко в хаті. Моє затуляння – то таке! Але в кухні
тепло. Грію феном малу кімнату. І пічка жарить. Не було зв’язку, але вже є. Інтернету
поки нема. Опалення є. Телефонувала моя завкафедрою. Вона молодець! Ректор, прорек-
тори – у «прифронтовому» Львові. Туди ж виїхали й деякі колеги. А більшість – ще далі,
за кордон: Чехія, Польща... Одна молода колежанка, хоч і виїхала, але волонтерить. Не-
зручно перед приємною й дуже поштивою колежанкою з Бойківщини: позавчора вона
мене застала (якраз зателефонувала мені) біля 2-го дому (по вулиці Космонавтів, який
рознесли рашистські льотчики-нальотчики). Я, здається, надто різко їй відповідала, а вона
мене прямо силувала їхати до неї. Вона дійсно дуже добре ставиться до мене. І я захоплю-
юся і її вмінням працювати з дітьми, і талантами майстрині. Але про від’їзд не може мови
йти. Сьогодні тихо. Але спала в коридорі. Підстелила краще – супер! І моржуванням я
хотіла зайнятися! А мій кіт – справжній warrior (воїн)! День сонячний. 15-й день. Нема
Тріолана й мобільного нету нема. Київстар… Катерина поїхала у Львів з Баксиком (за-
ходила – побачила: спочатку кицю, й, видно, надихнулась, а тоді вийшов Їхня Британська
Величність – і питання «залишити мені Баксіка» відпало). Бігала до куми: кухня, кімна-
та – все вирвало з коренем, усі віконні луди, її батько й чоловік забили якимись ковдрами.
А в шифонері навіть фужери стоять цілісінькі! Прямо – вчіть фізику та дії сил і хвиль!
Кум трохи оговтався (після 2014 року кум був страшенно антимайданний! Ми стали на-
віть мало спілкуватися через це) – дуже по хаті вгатило! Ввечері говорила з коліжанкою
з Бойківщини про небогу (її батьки думали про те, щоб дитина виїхала, але так тільки
розмовами діло й завершилося). 11.03.2022 р. Сонячно. Поганий Інтернет, а Водафону в
мене катма! Тріолану нема…Вимоги рф – хай сунуть собі… Дуже приємно, що і Зелен-
ський, і Шмигаль, і решта – на висоті. П’ятихатки! Будинок заводу і ФТІНТ. Були об-
стріли та сильно розбиті район П’ятихаток, ХАЗу до Пушінської та 13-го й 2-го кладовищ.
Зранку начиталася новин. Маріуполь! Чорнобильська АЕС, Енергодар! Боже, спаси
Україну! Ходила до зоомагазину. Відкрилися не об 11.00, а майже близько 12.00. Тут
приймають тільки картки – очевидно, бояться возити за собою великі гроші. Люди при-
йшли на 11-ту й мирно стояли в черзі, повідомляли, коли і що буде, допомагали оплатити.
Взагалі, ставлення до тварин зараз показує, що ти за людина. Холодно, слизькувато. Але
оркам – так само! І вони заходять в села, виганяють людей… Бахкає. 12.03.2022 р. Ор-
ківського льотчика звуть криштоп (ще й прізвище наше, там отаких манкуртів – до гре-
ця). Сонячно! Холодно… Домашні справи: висушити прання – то є ціла проблема. Хо-
четься лягти спати на дивані, але, мабуть, побоюся. Знайомі з Балаклійщини завтра зби-
раються в «зелений коридор». Зараз ніде немає курива. Один хлопець дійшов до нашого
двору аж хтозна звідки – але тут нема. Тому зараз хто що бачить (особливо куриво),
купує, а тоді передаємо, кому треба. Весь час перепитуємо один одного «чи надовго?».
І чоловік, і я вважаємо – надовго. 13.03.2022 р. Слухала навіть онлайн-трасляцію Літургії
й панахиди у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Спала таки в коридорі. День
сонячний. Куп’янськ, Ізюм, Вовчанськ, Липці, Балаклія… Знайомі з Балаклійщини виї-
хали двома машинами – діти з онукою та самі. Не виходила. Телефонувала моя директор.
Вони в Харкові. Телефонувала однокурсниця, яка живе майже в Центрі, в Нагірному
районі. Вони всі (сестра з родиною, вона з родиною, свекруха) живуть у підвальному
приміщенні будинку, де мешкає сестра. Там кав’ярня, господар поїхав і їх пустив. Там є,
що їсти, є вода й навіть душ. Підвал глибокий – будівля початку ХХ ст. Чоловік в перші
46
ж дні ходив проситися в Тероборону – не взяли, бо 50 років і без досвіду. Найдужче вра-
зив її дядько чоловіка – брат свекрухи, з яким у тієї були надзвичайно теплі й тісні сто-
сунки до війни. Він – викладач у московському вузі, має науковий ступінь. Але почав те
саме: «Нє переживайтє, ето вас асвабаждают, ані мірних нє тронут…» Вона йому каже:
«Ось, подивися! Я сиджу в сховищі! По нам стріляють з усього, чого тільки можна!»
А він їй: «Виключі тєлєвізор!» Вона в неї жінка рішуча – сказала: «Все! В мене нема
брата!». На жаль, про таке розповідають в чергах, говорять при зустрічі майже всі, в кого
є родичі в росіїі (скоріше – були, бо майже всі кажуть: «розмовляти ні про що – вони нас
не чують!»). Однокурсниця каже: «Чи їм там що в їжу підмішують, чи телевізор, чи той
“Супутник”?». Бо всі як навіжені, і всі, як під копірку, верзуть одне й те саме. 14.03.2022 р.
Бахкає – злякали мені Кицьку. Картвели! «Тагда ви можете грєбті вьосламі! Рускій ваєн-
ний карабль, пашьол на***! Слава Украине! Героям слава!» – не сумнівалася в картвелах!
Списалася зі своєї студенткою, яка щодня пише дописи про Харків. Вона живе в Центрі –
Академія стоїть (це дізналася на прохання своєї завкафедрою). Переповіла мені про ке-
рівництво. 15.03.2022 р. Бахкає, краще сказати – гуркоче. День погідний, сонячний. Пен-
тагон: орки застрягли через наш спротив. 100% орди – вже тут. 16.03.2022 р. Обстріли (на
ХТЗ – літак), у нас – як наче наземне. На ХТЗ впав і воронка 2 м (чоловік сказав: «де
«Іскандер» – аж ось!). Наш студент, який волонтерить, привіз гуманітарку (щось молоч-
не, дякую йому!). Телефонувала колежанці з музею – стоїть, бідна, за гуманітаркою. Ви-
возили сміття! Зареєструвалася для занять з дітьми. Списалася з колежанкою-мандрівни-
цею – вона в Польщі. Зателефонувала подрузі – не в них прилетіло. Насправді всі в
Харкові після прильотів – навіть вночі – одразу дзвонять, в принципі, коли брали трубку,
то потреба в розмові відпадала, бо дзвонили саме щоб перевірити, чи живі. Живі! – Ну,
все!.. 17.03.2022 р. Сходила на «Ботанічний сад». На реєстрації ти вказуєш, які станції
метро ближче, щоб не ризикувати життям волонтера. Вказала «23 Серпня» і «Ботанічний
сад», але на 23-го уже було кілька душ. На жаль, здивувалися, й активності не було. Ді-
тей на станції було небагато – до 20 впродовж усього часу занять. В основному до 12 ро-
ків. І за цей час мами самі їм придумували цілком інтелектуальні розваги: малювання,
поробки, ігри. Попросили книжки. Своє завдання я вбачала не в розважанні дітей, а в
навчанні їх народним звичаям та традиціям, іграм. На станції була сила-силенна людей,
спали на платформі, хтось просто на матрацах і карематах, хтось навіть у наметах, на-
мети були як свої, так і надані містом. На станцію заходив молодий хлопчик-волонтер,
який привозив дітям солодощі. Було таке, що жителі зворохобилися й покликали поліцію.
На станції були працівники, в рубці сиділи якісь люди – мешканці. В своєму відділенні
сиділи поліціянти. Ставилися трохи легковажно, зайти можна було. На «23 Серпня» пере-
віряли документи. Зазвичай я заходила з Отакара. Біля турнікетів одягала народне вбран-
ня і йшла по платформі, вітаючись з усіма. А дитяча була на виході на Саржин Яр, який
був закритий для входу. Кажуть, на ніч ворота зачиняли – я про те тільки чула, бо не
ночувала ніколи. На рейках вагонів на «Ботанічному саду» не було, як показували, на-
приклад, на «Університеті» По рейках часто приходили з «Наукової» волонтери, коли
приносили печиво та інші солодощі. Дітей спочатку на гору не випускали. Згодом вони
стали виходити, але тільки з батьками. Я не виводила, не хотіла брати відповідальність на
себе. Коли гуляли, вони стояли біля дверей станції, найчастіше в бік готелю «Мир», а зго-
дом – і на «Diamond». Не в усіх з них були розбиті квартири – хтось був з багатоповер-
хівок, і просто боялися там бути. Тим більше, в метро весь час було світло, Інтернет. На
«Ботанічному саду» є не просто туалет, а є навіть душ на декілька персон. Тому жити там
можна, але це страшенно втомлює працівників метро. Зайшла до подруги домовитися про
книги. Помила голову – як все тепер довго й складно! Бахкає… 18.03.2022 р. Провела
заняття і відзвітувалася. Спочатку було вирішено, записувати кількість дітей – складати
список з телефонами мам чи старших дітей. Після занять розраховувалося, вони тривати-
муть 30 хв. чи 1,5 год.; модератору чату скидалося фото листа реєстрації. Згодом стали
писати план занять на тиждень і розклад, бо були заняття ще від благодійних фондів,
концерти від Філармонії та інші заходи, а наприклад, художник Олександр, який мав
власний велосипед, приїздив аж з Холодної Гори, лишався ночувати. Бо, зазвичай, життя
в метро розквітало саме після комендантської, коли, зачинялися ворота. Комендатська
година починалася з настанням темряви. Навіть собачники намагалися її дотримуватися,
47
бо всі розуміли: дрг – не вигадка, мародери – не вигадка. В той час були уважні до «мі-
ток», гадаю, такі речі справді були. На відміну від тих, хто лишався в квартирах – а та-
ких було чимало! Життя в метро після закриття воріт не затихало, бо світло було, зведен-
ня від Генерального Штабу демонструвалися на всіх табло. Тому вияснилося, що навіть
12-та – то рано для початку занять, тож я приходила на 13.00, бо пізніше я би не встигла
повернутися додому. Заняття реально тривали й до 3-х годин: іноді довго збиралися, іно-
ді хотілося просто поговорити, іноді дійсно «загравалися». В перший день я носила книж-
ку, щоб щось показувати. Згодом це відпало, ми більше грали. Діти уважно слухали но-
вини. Були діти, в кого тата були у ТРО. З народної культури діти, можна сказати, не
знали нічого, але охоче співали Гімн, знали «Червону калину» – отой один куплет у су-
часному виконанні. Поза тим, хто вони були етнічно, всі вважали себе українцями. Але
ніяких «етнічних» особливостей вони не знали. Свята: Новий рік, день святого Валенти-
на, але знали Різдво та Великдень. Чули про писанки та колядки навіть найменші школя-
рі – завдяки шкільним вчителькам. Із захоплень – сучасні мультики. Смішний момент:
купила собі шкарпетки з якимись котиками абощо, діти «зацінили» – назвали мені, хто це
й сказали, що «я крута», а воно просто ніяких більше шкарпеток не було в магазині!
Старший (12-річний) хлопчик охоче говорив про історію. 20.03.2022 р. – 01.04.2022 р. Те
саме: бахкає, заняття. 22.03.2022 не було опалення та світла. 26.03.2022 однокурсниця
наділила плівку, а 27.03.2022 – забила тою плівкою вікно. В той же день помилася в ван-
ні. Хто б міг подумати, що колись це стане подією! Але до того я не спускала повністю
воду, тобто міняла, але одразу набирала. 27.03.2022 спала на дивані. 29.03.2022 р. Дізна-
лася з фейсбуку, що Едік (Зуб Едуард Іванович, харківський історик, колега чоловіка,
з яким вони робили книги, фільми та виступи) – ТАМ. (Ну, я й не сумнівалася!). «Ба-
тон» каже, що в лісі багато їхніх 200-х, смердять! Того ще нам бракувало! Оці тєла хай
ідуть і закопують. А то наші люди підуть!.. До речі, на перемовинах нічого не казали про
репарації. А за чий рахунок увесь оцей капєць?! 30.03.2022 р. Дощ. Вночі горіло на садах,
і швидка поїхала. Не беріть! Не беріть їх у полон, Хлопці! Бахкає. Вчора ютуб написав
мені, що пісня Павла Сушка – «це ніжноманірний контент, бентежить!..» В ролику автор
демонструє розбитий Харків і співає, «як ми прямо раді, що авсабадітєлі авсабаділі нас
від будинків, світла, рідних, усього життя». Крім гарних пісень, хлопець подобається
мені, бо схожий на молодого мого молодшого дядька – точно, нашого роду. Приємно, що
й думок гарних. Бахкає. Вночі страшніше. Вночі бахнули газопровід. Шевченківський
район проявився. «Іван в завалах» реєстрував, хто може помагати у розборі завалів. Але
я – не будівельник, і спорядження в мене нема. 31.03.2022 р. На вулиці пахне горілим.
01.04.2022 р. Поїхала до чоловіка на Нові будинки. Їхала у таксиста-картвела. Мчав
швидко, по приватному сектору. Ніде нікого. Вперше подивилася кіно. Вперше спала, як
дитина. Зідзвонилася з подругою – махом додому! Впало в парку горького. Їхали назад
через Журавлівку і Сумську. Прохідна ФЕД – тільки вікна, і то трохи. А ХАЗ – прохід-
на й поруч будівлі розбахані просто! Будинок біля школи Бойка – аут! Суки! 16-поверхів-
ки й то менше! 02.04.2022 р. Сонячно. Сусідка прибирає діляночку біля під’їзду. Батько
товариша дитинства прийшов з парку горького – розказав, що бачив. 06.04.2022 р. –
04.05.2022 р. Температура 38,2°. 06.04.2022 прохворіла. Звичайно, активно слідкувала за
новинами. 10.04.2022 нас обстріляли «бомбами на парашутах». З 12.04.2022 не було води
кілька днів. «Азов»! 14.04.2022 – крейсер «мацква». 17.04.2022 Вербна – з ютубу викину-
ли мою пісню «по обстрілі». Обстріляли Центр, горів дім однокурсниці, але вони ж жи-
вуть у сховищі. Колежанка з Балаклійщини повернулася з Полтавщини, діти ще там.
«Ходжу в магазин, купую моркву й думаю – а там же своя пропадає в погребі!». Обстрі-
ляли так, що знесли дах з 10-го будинку (якось йому не везе!). Смішно і грішно: сидіти в
коридорі під обстрілом, а не могти дихнути від болю в горлі – не знаєш, від чого вмерти!
19.04.2022 мразота записала хлопця з Липець, що це ЗСУ стріляють по мирному селу…
24.04.2022 – не йде з голови обурливий лист «німецьких інтелектуалів», що «спротив на-
шого війська збільшує страждання мирного населення»! Чудні люди… Щось з ними не
те! 30.04.2022 дзвонила моя мандрівниця з табору біженців, хоче додому. Рідні в Німеч-
чині проросійські(!). 03.05.2022 – вперше з 24-го довший час була в маленькій кімнаті і
писала за столом. Весна прекрасна й чудова. На зеленому тлі – червоні тюльпани, вишні
квітнуть і всі дерева. Рай! Рай земний! Спаплюжений синами темряви з півночі! Слава
48
нашим ЗСУ, які гонять сатану!!! Заняття в метро в травні припинилися, а саме метро за-
пустили. Людей розселять. Чат «Харків метро» продовжує існувати – іноді ми кидаємо
туди цікаві для вчителів повідомлення про виставки, про домедичну чи протимінну під-
готовку. 05.05.2022 р. – вересень 2022 р. Час, коли пам’ятники закладали мішками з піс-
ком, я прохворіла. Але було відчуття, що я свого не втрачу. 5 травня нас запросили роби-
ти перший блок-пост. Я побігла (в прямому сенсі) через дамбу. Мене підвіз хлопець з
дівчиною на машині: «Бо бачу, ви поспішаєте. Далеко?» – «На роботу!». До вересня – до
звільнення нашої області – ми працюватимемо для потреб наших воїнів. Нас буде багато –
жінок, чоловіків різного віку, хлопців і майже дітей. Нас буде кілька бригад за районами
міста. Тільки Київського не буде – там працюватимемо ми, Шевченківський район. Ми
познайомилися між собою – такі різні, але ми всі об’єднані тим, що не можемо просто
сидіти. Ми допомагаємо Хлопцям цим: своїми лопатами, вірьовочками, «коліними відра-
ми» та набутими уміннями. Серед нас – дівчина на «порше» і хлопець, який всюди ходить
пішки, не користується соцмережами, але завжди приходить працювати (аж з ХТЗ!), ді-
вчина, яка до війни мала дуже гарну роботу в таксі, та елегантний навіть у спецовці чоло-
вік, який свого часу мав високу посаду, сімейна пара, чоловік якої до війни мав непоганий
бізнес, чоловік, що обіймає якусь високу посаду в «Водафоні»… Хлопці й дівчата, які
були з нами, завдяки «протекції» нашого «Генералісімуса» потрапили в ЗСУ. А були ті,
що пішли по мобілізації, не відмовляючись. Когось ми бачили й по тому – з великою ра-
дістю. З кимось втрачений зв›язок, але сподіваємось на краще. Ми зробили й облаштува-
ли їх багато – блок-постів, а ще окопів та бліндажів. Серед літа Хлопець з Тернопільщи-
ни не повірить: «Це ви просто добровільно ходите цілий день копати?» Аж не зрозуміли
питання… «Так, бо ми ж для вас…». Дивно, але це було – найкраще літо мого життя.
А врученою «Генералісімусом» Подякою я пишаюся найбільше у своєму житті. Колись в
лютому одна моя добра знайома (не сумніваюся, що з найкращих міркувань!) з серцем
сказала: «Та чого ви сидите в тому Харкові! Тільки мотиляєтеся під ногами ЗСУ!». Оця
Подяка – відповідь: я те, за що вони воюють, – мирне населення, яке готове зробити ВСЕ
для свого війська. 10.09.2022 р. На фронті – все добре! Перечитала статтю Залужного й
Забродського – від брата Романа. Подивилася дописи Едіка. Літургія св. отців Печер-
ських була о 8-й. Не чула Євангеліє. Але такі важливі слова панотця: «Не припиняй ди-
витися в своєму напрямку! Продовжуй зусилля!». Балаклія! Ізюм! Куп’янськ! Липці! На
Вовчанськ! На Херсонщині! Ура! Ура! Ура! Слава 92-й! Слава ЗСУ! Слава Нацгвардії!
Слава всім Силам Оборони України! Ура!!! Від переповненого серця гукнула з балкона в
темний, підсвічений лиш телефонами, двір: «Слава ЗСУ!» – і у відповідь пролунало «Ге-
роям СЛАВА!».
Отримано / Received 25.11.2024
Рекомендована до друку / Recommended for publishing 10.12.2024
|