Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування

Дієвим засобом візуалізації просторової інформації про постмілітарні об’єкти є вебкартографування, яке уможливлює зручний доступ до великих обсягів різноманітної інформації. Метою статті є дослідження фортифікаційних споруд Львівщини для створення інтерактивного вебресурсу постмілітарних об’єктів об...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Репехович, С., Сосса, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2022
Назва видання:	Історико-географічні дослідження в Україні
Теми:	Історична картографія
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209292
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування / С. Репехович, Р. Сосса // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2022. — Число 16. — С. 204-222. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-209292
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2092922025-11-18T01:03:10Z Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування Post-military objects of L’viv region (Fortifications) as an object of Web Mapping Репехович, С. Сосса, Р. Історична картографія Дієвим засобом візуалізації просторової інформації про постмілітарні об’єкти є вебкартографування, яке уможливлює зручний доступ до великих обсягів різноманітної інформації. Метою статті є дослідження фортифікаційних споруд Львівщини для створення інтерактивного вебресурсу постмілітарних об’єктів області. Методологія базується на принципах історизму системності, науковості, інформативності, достовірності та сучасності, верифікації. Широко використано методи локальної історії, критичного аналізу джерел, польових досліджень. Основні результати дослідження. Проведено аналіз і всебічне вивчення основних фортифікаційних споруд Львівської області як об’єктів вебкартографування. Хронологічно досліджені фортифікаційні споруди охоплюють періоди австрійський, польський, радянський та німецької окупації. Для вияснення актуального стану фортифікаційних споруд проведено численні польові експедиції. Підготовлено базу даних (текстовий та ілюстративний матеріали, схеми) для інформаційного наповнення інтерактивної карти. Опрацьовано інформацію про форти Перемиської фортеці, Миколаївську фортецю, Львівську цитадель, Брюховецький форт, Струмилівський та Рава-Руський укріплені райони, німецькі довготривалі вогневі споруди у Львові. Висновки. Встановлено основні фортифікаційні споруди для вебкартографування постмілітарних об’єктів Львівської області. Зібраний матеріал забезпечує змістовне наповнення вебкарти постмілітарних об’єктів регіону в сегменті фортифікаційних споруд. Web mapping is an effective tool of visualizing spatial information about postmilitary objects, which enables access to large amount of various information. The purpose of the article is to research the fortifications of L’viv Oblast for the creation of an interactive web resource of post-military objects in the region. The methods of local history, critical analysis of sources, and fieldwork are widely used in this research. An analysis and comprehensive study of the main fortification structures of the L’viv region as objects of web mapping was carried out. Chronologically researched fortifications cover the periods of Austrian, Polish, Soviet and Nazi occupation. The authors have conducted an extensive fieldwork to find out the actual state of the fortifications. A database (textual and illustrative materials, diagrams) has been prepared for the information content of the interactive map. The data regarding the Peremysl Fortress, Mykolaiv Fortress, L’viv Citadel, Bryukhovetsky Fort, Strumylivskyi and Rava-Rusky fortified areas, German long-term fire structures in L’viv has been processed. The main fortification structures for web mapping of postmilitary objects of the L’viv region have been determined. The collected data provides an additional supplement of the web map of post-military objects of the region in the segment of fortifications. 2022 Article Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування / С. Репехович, Р. Сосса // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2022. — Число 16. — С. 204-222. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2616-5295 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209292 005:93/94(477)+(477.8) uk Історико-географічні дослідження в Україні application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична картографія Історична картографія
spellingShingle	Історична картографія Історична картографія Репехович, С. Сосса, Р. Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування Історико-географічні дослідження в Україні
description	Дієвим засобом візуалізації просторової інформації про постмілітарні об’єкти є вебкартографування, яке уможливлює зручний доступ до великих обсягів різноманітної інформації. Метою статті є дослідження фортифікаційних споруд Львівщини для створення інтерактивного вебресурсу постмілітарних об’єктів області. Методологія базується на принципах історизму системності, науковості, інформативності, достовірності та сучасності, верифікації. Широко використано методи локальної історії, критичного аналізу джерел, польових досліджень. Основні результати дослідження. Проведено аналіз і всебічне вивчення основних фортифікаційних споруд Львівської області як об’єктів вебкартографування. Хронологічно досліджені фортифікаційні споруди охоплюють періоди австрійський, польський, радянський та німецької окупації. Для вияснення актуального стану фортифікаційних споруд проведено численні польові експедиції. Підготовлено базу даних (текстовий та ілюстративний матеріали, схеми) для інформаційного наповнення інтерактивної карти. Опрацьовано інформацію про форти Перемиської фортеці, Миколаївську фортецю, Львівську цитадель, Брюховецький форт, Струмилівський та Рава-Руський укріплені райони, німецькі довготривалі вогневі споруди у Львові. Висновки. Встановлено основні фортифікаційні споруди для вебкартографування постмілітарних об’єктів Львівської області. Зібраний матеріал забезпечує змістовне наповнення вебкарти постмілітарних об’єктів регіону в сегменті фортифікаційних споруд.
format	Article
author	Репехович, С. Сосса, Р.
author_facet	Репехович, С. Сосса, Р.
author_sort	Репехович, С.
title	Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування
title_short	Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування
title_full	Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування
title_fullStr	Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування
title_full_unstemmed	Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування
title_sort	постмілітарні об’єкти львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Історична картографія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209292
citation_txt	Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування / С. Репехович, Р. Сосса // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2022. — Число 16. — С. 204-222. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT repehovičs postmílítarníobêktilʹvívsʹkoíoblastífortifíkacíjnísporudiâkobêktvebkartografuvannâ AT sossar postmílítarníobêktilʹvívsʹkoíoblastífortifíkacíjnísporudiâkobêktvebkartografuvannâ AT repehovičs postmilitaryobjectsoflvivregionfortificationsasanobjectofwebmapping AT sossar postmilitaryobjectsoflvivregionfortificationsasanobjectofwebmapping
first_indexed	2025-11-18T02:14:25Z
last_indexed	2025-11-19T02:09:25Z
_version_	1849182823539277824
fulltext	Репехович Степан, Сосса Ростислав 204 Степан Репехович Аспірант, Національний університет «Львівська політехніка» (Львів, Україна), stepandid2@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6006-2428 Ростислав Сосса доктор географічних наук, провідний науковий співробітник, Інститут історії України НАН України (Київ, Україна), sossaua@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0335-6067 ПОСТМІЛІТАРНІ ОБ’ЄКТИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ФОРТИФІКАЦІЙНІ СПОРУДИ) ЯК ОБ’ЄКТ ВЕБКАРТОГРАФУВАННЯ УДК 005:93/94(477)+(477.8) Дієвим засобом візуалізації просторової інформації про постмілітарні об’єкти є вебкартографування, яке уможливлює зручний доступ до великих обсягів різноманітної інформації. Метою статті є дослідження фортифікаційних споруд Львівщини для створення інтерактивного вебресурсу постмілітарних об’єктів області. Методологія базується на принципах історизму системності, науковості, інформативності, досто- вірності та сучасності, верифікації. Широко використано методи локальної історії, критичного аналізу джерел, польових досліджень. Основні результати дослідження. Проведено аналіз і всебічне вивчення основних фортифікаційних споруд Львівської об- ласті як об’єктів вебкартографування. Хронологічно досліджені фортифікаційні спо- руди охоплюють періоди австрійський, польський, радянський та німецької окупації. Для вияснення актуального стану фортифікаційних споруд проведено численні польові експедиції. Підготовлено базу даних (текстовий та ілюстративний матеріали, схеми) для інформаційного наповнення інтерактивної карти. Опрацьовано інформацію про форти Перемиської фортеці, Миколаївську фортецю, Львівську цитадель, Брюховець- кий форт, Струмилівський та Рава-Руський укріплені райони, німецькі довготривалі вогневі споруди у Львові. Висновки. Встановлено основні фортифікаційні споруди для вебкартографування постмілітарних об’єктів Львівської області. Зібраний матеріал забезпечує змістовне наповнення вебкарти постмілітарних об’єктів регіону в сегменті фортифікаційних споруд. Ключові слова: постмілітарні об’єкти, фортифікаційні споруди, укріплені райони, форт, довготривала вогнева споруда, Львівська цитадель, Миколаївська фортеця, Львівська область, вебкартографування. © Степан Репехович, Ростислав Сосса, 2022 Історична картографія 205 продовж багатьох століть територія сучасної Львівщини з огляду на її стратегічне положення мала добре розвинуту військову інфра- структуру. У різні часи тут були побудовані та функціонували різ- номанітні військові об’єкти, які з часом втратили своє призначення, були перепрофільовані чи ліквідовані. Серед таких об’єктів колишні військові частини, довготривалі вогневі споруди, фopти, бункepи, лeтoвища, криїв- ки, pакeтнi шахти, аpсeнали, замки, залишки тeхнiки, мiсця бoйoвих дiй та ін. Різночасові об’єкти нашого дoслiджeння включають кoлишнi вiй- ськoві oб’єкти австpo-угopськoгo, пoльськoгo та pадянськoгo пepioдiв й пepioду Нeзалeжнoстi. Різні за призначенням і часом створення постмілітарні об’єкти (не- діючі військові об’єкти) Львівської області потребують вивчення та ін- вентаризації, що важливо для подальшого їх використання, зокрема для туристичних цілей. Військовий (воєнний) туризм знаходиться в Україні на початковій стадії розвитку [1, 4]. Окремі постмілітарні об’єкти мають особливе значення і є складовою частиною культурної та історичної спадщини регіону. Ефективним і зручним засобом для тематичного упорядкування та просторового представлення інформації про постмілітарні об’єкти є ство- рення картографічного вебресурсу. Сучасний розвиток інформаційних технологій зумовив формування нового способу картографування – вебкартографування. Вебкартографія це сукупність технологій, пов’язаних зі створенням різноманітних карт, їх розміщенням, обробкою та використанням у вебпросторі (інтернеті). Основними завданнями вебкартографії є візуалізація існуючої інформації і просторове представлення даних, полегшення роботи з просторовою інформацією у вебі (інтернеті), пошук, прокладання маршрутів та інші послуги, що використовують відомості про розташування об’єктів. Веб- карта (інтерактивна карта) має низку переваг перед традиційними папе- ровими картами: можливість включення великих обсягів текстового та ілюстративного матеріалів, можливість збільшення (зменшення) карто- графічного зображення, не прив’язана до формату друкованого аркуша та ін. Для створення інтерактивного вебресурсу постмілітарних об’єктів Львівської області необхідно насамперед виявити та всебічно дослідити такі об’єкти, створивши відповідну базу даних. Опрацьована інформація буде використана для інформаційного наповнення (текст, документи, ілюстрації, схеми та ін.) інтерактивної карти. З цією метою нами досліджено фортифікаційні споруди Львівської області як об’єкт вебкартографування. До них відносяться форти Пере- У Репехович Степан, Сосса Ростислав 206 миської (Перемишльської) фортеці, Миколаївська фортеця, Львівська цитадель, Брюховецький форт, Струмилівський укріплений район, Рава- Руський укріплений район, німецькі довготривалі вогневі споруди у Львові. Фopти в Пoпoвичах1 відносяться до фортифікаційних споруд Пере- миської фортеці – найбільшої фортеці Австро-Угорської імперії і однієї з найбільших в Європі на зламі ХІХ і ХХ століть. З огляду на стратегічне положення Перемишля в Австрійській імперії на перехресті шляхів з пів- ночі на південь і з сходу на захід тут військовим відомством було обране місце для спорудження потужної фортеці. Будівельні роботи були вико- нані у ХІХ ст., хоча роботи з удосконалення фортифікаційних споруд проводили до початку Першої світової війни. 42 форти Перемиської фор- теці оточували місто 40-кілометровим кільцем, прорвати яке було прак- тично неможливо. Фортеця має цікаву інженерну інфраструктуру фортів і не перестає дивувати майстерності австрійських архітекторів. Наприклад, є колодязь з глибиною понад 100 метрів. Як він був збудований і для чого – до кінця не зрозуміло. Колодязь мав ліфт та металеві сходи. Можливо, це був перехід до Перемишля на випадок евакуації з фортеці, бо діаметр його становить 2 м. У роки Першої світової війни Перемиська фортеця стримували натиск двохсот тисячної російської армії, вона двічі була взята в облогу. Під час першої облоги, тривалістю 21 день (17 вересня – 10 жовтня 1914 р.), російська армія, проводячи численні штурмові атаки, не змогла оволодіти фортецею. Друга облога (5 листопада 1914 р. – 22 березня 1915 р.), три- валістю 122 дні, через голод і хвороби оборонців фортеці була успішною для росіян. А вже під час третьої облоги фортеці (18 травня – 3 червня 1915 р.) австрійська армія відбила її в росіян. 1968 р. комплекс споруд Перемиської фортеці оголошений у Польщі пам’яткою державного значення, нині польська держава готується внести фортецю до списку культурної спадщини ЮНЕСКО [13]. Цю фортецю у Польщі вважають однією із візитних карток країни. Однак, маловідомим фактом для широкого загалу є те, що незначна частина споруд Перемиської фортеці знаходиться нині на українській території. Це – околиці села Поповичі, від яких до державного кордону з Польщею лише кілька сот метрів. На українській стороні знаходиться всього 6 фортів (Рис. 1), але саме вони укріплені краще – адже про- тивника чекали зі сходу. Завдяки тому, що в радянські часи з огляду на ——————— 1 Поповичі – село Львівського (раніше – Мостиського) району Львівської області. Історична картографія 207 прикордонну територію сюди нікого не пускали, земляні вали, окопи й переходи між фортами добре збереглися. Рис. 1. Розташування фортів поблизу с. Поповичі Збираючи по крихтах інформацію з літературних джерел й інтернет- ресурсів, один із співавторів задався ціллю відшукати українські форти на місцевості та встановити їхні координати. Потрібної карти не було, тому й вирішено було зробити її самостійно. За основу було взято схему з Ін- тернету, підібрано масштаб і суміщено положення фортів групи Сєдліска з сучасною топографічною основою. На місцевості, користуючись GPS- приймачем, визначено точні місцеположення фортів. Шість сполучних фортів групи Сєдліска зі сходу прикривали підходи до основного форту І «Саліс Соґліо». Принаймні один із них зазнав шаленого штурму. Та, зрештою, усі форти були підірвані в березні 1915 р., а після 1918 р. – частково розібрані. Форти, за логікою, знаходились або на вершинах пагорбів, або на їхніх східних схилах. Всі вони мали спільну систему шанців, до кожного від основного форту І «Саліс Соґліо» вела дорога. Між фортами знахо- дились відокремлені постійні артилерійські позиції. Репехович Степан, Сосса Ростислав 208 Щоб знайти ці укріплення, упродовж півтора року довелося здійснити шість експедицій, не раз спілкуватися з прикордонниками і навіть пере- конувати їх, що ти не агент «дефензиви». Найпівденніший форт «Поповичі» знаходиться у лісі, що на пагорбі відразу за газовою вишкою. Вхід у ліс утруднений зарослями кущів, але пересуватися далі доволі легко. Руїни форту «Поповичі» оточені земля- ним валом і ровом, висота урвищ над самими стінами досягає п’яти-семи метрів. Вихід із форту – на західному боці. Рис. 2. Форт «Дзєвєнчиці» Аби дістатися найцікавішого та найкраще збереженого форту «Дзє- вєнчиці» (Рис. 2), треба, рухаючись від «Поповичів» у західному напрям- ку, перейти на сусідній пагорб. Для цього потрібно перетнути просіку, пройти через ліс. Самим краєм лісу іде польова дорога, яка й приводить до входу у форт «Дзєвєнчиці». Цей форт зберіг свою багатоярусну бу- дову, стежка, що йде колишнім ровом поряд з укріпленнями, має численні відгалуження. У форті є кілька коридорів. Найдовший із них – 200-мет- ровий підземний хід, який веде від зовнішніх стін до внутрішнього двору. Щоб пройти ним, необхідно мати потужний ліхтар. Слід пам’ятати, що в одному з бічних відгалужень коридору є глибокий колодязь. У внутріш- ній частині форту можна оглянути приміщення колишніх казематів. Вихід із «Дзєвєнчиць» розташований на північному заході. Рухаю- чись шутрованою польовою дорогою у північному, а потім у східному Історична картографія 209 напрямку, за півгодини дістанемося руїн форту «Марушка Ліс». Знахо- диться він відразу на краю лісу, на пагорбі, що лежить на північ по сусідству із фортом «Поповичі». При виході з лісу після відвідин форту «Дзєвєнчиці» потрібно знову перетнути смугу відчуження газопроводу і заглибитись у зарості лісу праворуч від стежки. Існує ще одна можливість дістатися до фортів. На трасі Львів-Шегині уже в селі Шегині, біля продуктового магазину, слід звернути ліворуч на польову щебеневу дорогу до села Биків. Проїхати його, а на під’їзді до села Плешевичі повернути вправо на польову дорогу. Потрібно рухатись нею до газокомпресорної підстанції, потім – праворуч під ліс, до вершини пагорба (зліва знаходитиметься газодобувна вишка). Саме на цьому пагорбі і знаходиться форт «Марушка Ліс». Форти північної групи – «Лисічка», «Биків» і «Плешевичі» – менш атракційні, збережені значно гірше. До форта «Плешевичі» найлегше дістатися польовою дорогою попри ліс – на сусідній пагорб, що північ- ніше форту «Марушка Ліс», відшукавши просіку в гущавині на вершині пагорба. Вхід між валів до стін форту – на північному заході. На пагорбі, що північніше форту «Плешевичі», знаходиться форт «Биків». Пошуки його виглядатимуть аналогічно. Аби дістатися форту «Лисічка» потрібно при виході з форту «Плешевичі» відшукати лісову дорогу, яка спочатку веде на південь, заглиблюючись у ліс, і, роблячи петлю, повертає на пів- нічний захід. Рухаючись цією дорогою, за годину можна дійти до великої галявини, обмеженої валом. Руїни «Лисічки» знаходяться на північному заході, на вершині пагорба, зовнішня стіна сильно заросла травами та диким виноградом. Форт «Лисічка» збудований у 1897–1903 рр. Має неправильну фор- му. Підходи до форта спереду захищав рів у вигляді окопу. У центрі розміщувалися двоповерхові цегляні казарми зі сталебетонними пере- криттями. Посередині казарми з’єднувалися з головним двоповерховим сховищем. Фланговий комплекс містив броньову артилерійську батарею, артилерійський каземат і вежу спостереження. Форт «Биків» зведений у 1895–1900 рр. Формою нагадує півколо з бастіоном. Мав дві добудовані відкриті флангові артилерійські батареї. Перед фортом і батареями знаходився сухий рів. У центрі – одна будівля (казематний корпус), що поєднував функції бойової одиниці та казарми. На ньому розміщувалися чотири броньові башти гармат. Між ними по осі форту містилася вежа спостереження. Форти «Плешевичі» і «Марушка Ліс» найімовірніше належать до пер- шого етапу будови Сєдліської групи (1882–1886 рр.). Збудовані прак- тично аналогічними. Мають вигляд трапецій. Рів захищався трьома капо- Репехович Степан, Сосса Ростислав 210 нірами2. У центрі знаходилися бетонні казарми. У лівому крилі будинків були сходи, що вели на вищі рівні. Біля сходів містилася шахта ліфту для боєприпасів. Аналогічний ліфт був і в правій частині казарм. Головний вхід розташований по осьовій лінії форту. До правого крила будинку були прибудовані широкі сходи, що вели до бойових позицій на валі. Будівництво форту «Поповичі» закінчене у 1900 р. За формою – пів- коло з бастіоном в тиловій частині укріплення. У центрі знаходився дво- поверховий казарменно-оборонний будинок. Центральна частина будівлі виконувала функції казарми, а в бічних розташовувалися броньові бата- реї, кожна з них мала дві башти з гарматами. По осі знаходилася вежа спостереження. Форт «Дзєвєнчиці» перебудований в 1897–1900 рр. на основі більш ранньої оборонної споруди (1882–1886 рр.) і має неправильну форму. У ньому можна виділити чотири основні комплекси: тиловий казематний, середній, контрескарповий капонір і фланговий комплекс (броньова бата- рея з двома гарматами у вежах, з’єднана з артилерійським казематом). Праворуч знаходилася відкрита артилерійська батарея. Кілька років поспіль у селі Поповичі проходив Міжнародний фес- тиваль мистецтв «Fort.Мissia», що був одним з найпотужніших і най- креативніших в України. Головна ідея фестивальної програми – «мис- тецтво на руїнах війни». Фестиваль тому розширюється й на польську частину справді унікальних фортифікаційних споруд – зокрема, форт «Borek», що розташований буквально в кілометрі від кордону. На його територію з’являлася можливість потрапити лише раз на рік і виключно в період проведення фестивалю. Фестиваль проводився у 2009–2013 роках. Відкритим і складним питанням залишається залучення інвесторів до реставрації фортів на українській стороні. Адже вони розташовані в прикордонній зоні й туристам, щоб потрапити сюди, потрібен дозвіл. Місцева влада планує створити комунальне підприємство, яке за погод- женням з прикордонною службою буде організовувати екскурсії до фор- теці. Зароблені кошти використовуватимуть на реставрацію фортів. Миколаївська фортеця представляє собою комплекс інженерних ук- ріплень, споруджених у 1910–1914 рр. Комплекс двоешелонного перед- мостового укріплення мав на меті захистити переправу через р. Дністер, а також дорогу з півдня на Львів [2]. У комплекс тет-де-пон3 входили підземні та наземні споруди, артилерійські позиції, траншеї (рис. 1). ——————— 2 Капонір – фортифікаційна споруда, призначена для ведення флангового або косоприцільного вогню. 3 Тет-де-пон – у військовій справі передмостове оборонне укріплення (позиція), обладнане для прикриття переправи через міст. Історична картографія 211 Укріплення розміщені на пагорбах урочища Тарандов на сході, заході та півночі у с. Дроговиж. Укріплення для захисту переправи через р. Дністер знаходяться на південному схилі, що відноситься нині до тери- торії Миколаєва. Однією з функцій фортеці було перекривати дорогу до Львова (так зване дефіле між пагорбами), яку обстрілювали з обох боків кулеметами та артилерією із закритих позицій. З флангів надійно при- кривалися лінії тен-де-пону. Біля давнього поселення Дроговиж були збу- довані польові укріплення на горі Стружна, для чого також використову- вались старі вали поселення. Ряд польових укріплень також простягався східніше Миколаєва біля сіл Стільсько та Ілів вздовж річки Колодниця. Групи укріплень фортеці формували собою чотири форти, в яких розміщувались 8 артилерійських батарей, що були оснащені важкими гау- бицями Берга 1899 р. У форті № 1, який знаходився в урочищі Тарандов по лівий бік від дороги, що прямує на Львів, знаходились чотири батареї. Форт № 2 розміщувався в урочищі Углярище, яке знаходиться із правого боку дороги на Львів, мав дві батареї. Із форту № 3 батареї до сьогодні не збереглись, так як з часом їх поглинув кар’єр для видобутку піску. Форт № 4 розташовувався на г. Високий Камінь, однак він не був добудований. Батареї були розміщені в штольнях. Вони були утворені природним способом, а згодом були штучно розширені для подальшого викорис- тання. Звершу у штольнях були отвори для стрільби, які можна було прикрити, щоб вони не проглядались із літаків. Окремі дослідники саме ці штольні вважають однією з частин Стільського городища [9]. На г. Стіжок поблизу Миколаєва знаходився довготривала вогнева споруда з центром управління вогнем (Рис. 3), з якого віддавали накази. Усі спостережні пункти та форти були з’єднані телефонним зв’язком. Перший та другий форти прикривались із польових укріплень бата- реями гаубиць 104-мм, а також гармат 76,5-мм та кулеметними гніздами, які розміщувались в урочищі Углярище та на Лисій горі. До наших днів збереглися рештки підземних бетонних казематів, які тоді слугували як склади і лазарети, також кулеметні гнізда, залишки від батарей, підземні залишки бетонного перекриття. На початку вересня 1914 р. Миколаївську фортецю було атаковано силaми 48-ї піхотної дивізії під командуванням генерал-майора Лавра Корнілова. Наступ проводився з флангу на висотах правого берегу р. Колодниці через укріплення. Ефективністю відзначились польові гау- биці, за допомогою яких без зусиль прорвали лінію оборонних укріплень на Колодниці. В ніч на 6 вересня 1914 р. піддались атаці основні укріплення, котрі були зайняті російськими військами без значних втрат. Спроба австрійської армії організувати контрудар і повернути Мико- лаївську фортецю була безуспішною. Репехович Степан, Сосса Ростислав 212 Рис. 3. Довготривала вогнева споруда з центром управління вогнем на г. Стіжок У 1919 р. на укріпленнях Миколаївської фортеці під час польсько- української війни 1918–1919 рр. підрозділи Галицької армії стримували атаки польського війська. На території фортеці приблизно до кінця 1954 р. розміщувались дві криївки УПА. Форти № 1 та № 2 Миколаївської фортецi на сьогодні збережені у досить доброму стані і мають статус історичної пам’ятку місцевого зна- чення [3]. Загрозою існування пам’ятки є діяльність комерційних струк- тур з розширення піщаного кар’єру, поти чого активно борються місцеві громади Миколаєва та села Дроговиж. Львівська цитадель – фортифікаційна споруда у центральній частині Львова. При проєктуванні фортеці виходили із її функціонального при- значення як другорядного укріплення середньої потужності та з вра- хуванням новітніх підходів до спорудження фортець у середині ХІХ ст. [10] Цитадель збудована протягом 1852–1854 рр. на пануючих над серед- містям невеликих вершинах (гора Шембека (Вроновських), гора Познан- ська (Пелчинська), гора Каліча), круті схили яких і наявний з південної сторони Пелчинський став ускладнювали природну доступність. Вона балансує на межі наземного архітектурного комплексу та підземного сховища. Тут організовано приміщення для розміщення гарнізону, відпо- відних споруд під артилерію та воєнні запаси. Історична картографія 213 Цитадель складається (згідно першочергового плану) з чотирьох круг- лих веж і V-подібного будинку казарм (Рис. 4). Всі круглі вежі (дві з внутрішнім діаметром 36 м з північної сторони і дві з внутрішнім діа- метром 18 м з південної сторони) були гарматними й зводились за сис- темою, запропонованою австрійським генералом Максиміліаном-Йоси- фом д’Есте (такі будівлі замінили традиційні бастіони й отримали назву веж Максиміліана). Круглі вежі були позначені римськими цифрами (І– ІV). До Цитаделі підходило кілька під’їзних шляхів. Рис. 4. План Львівської цитаделі Для контролю за основними шляхами міста у 1888 р. навколо Цита- делі (на віддалі близько 4 км) було побудовано кільце із дев’яти земляних фортів [5]. Напередодні Першої світової війни упродовж 1912–1914 рр. на відстані близько 8 км споруджено зовнішнє кільце із 11-ти фортів, зокре- ма у Винниках, Грибовичах, Дублянах, Зубрі, Сокільниках тощо [10, 12]. Репехович Степан, Сосса Ростислав 214 Під час Першої світової війни фортеця практично не брала участі у воєнних діях, австрійці здали Львів без бою російському війську. У 1914– 1915 рр. у Цитаделі розміщувався російський гарнізон. У ході польсько-української війни 1918–1919 рр. у перших числах листопада 1918 р. Цитадель зайняв український гарнізон. Для захоплення Цитаделі поляки організували спеціальну бойову групу «Цитадель». Основний наступ поляків був спрямований на південну вежу. Після кіль- катижневих боїв, у ніч з 20 на 21 листопада ця вежа була взята. З тих пір вона залишилась напівзруйнованою. У Цитаделі у 1919–1939 рр. був розташований полк польської піхоти. Під час Другої світової війни у 1941–1944 рр. на території Цитаделі німці створили табір для радянських військовополонених «Шталаґ 328» (Stalag-328 «Tsutadell»). За час існування концтабору в ньому перебувало біля 284 тис. військовополонених, з яких від хвороб, голоду та розстрілів загинуло понад 140 тис. осіб. Особливим екзекуціям полонені піддава- лись у вежі ІІ. Одночасно з цим на території Цитаделі базувались й солдати і були військові казарми. Після децентралізації табору на біль- шості території залишились лише військові казарми. У повоєнні часи в Цитаделі розміщувались частини Прикордонного військового округу. В одній з веж зробили склад хімічної зброї. Після виїзду військових з Цитаделі тут розмістився у 1979–1993 рр. «Науково- дослідний інститут інформатики та управління ВО „Електрон“». За час незалежності України практично усі споруди комплексу перей- шли у приватну власність, окрім вежі І. Найбільший V-подібний корпус перейшов у користування колишнього «Електрон Банку», який було ство- рено у 1991 р. Згодом у корпусі казарм історію продовжив «Volksbank» (нині у користування «VS bank»). У вежі І розташоване книгосховище Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефа- ника, у вежі ІІ – готель «Citadel Inn» (Рис. 5), вежа ІІІ перебуває у напів- зруйнованому стані, а вежа IV – відреставрована, але стоїть пусткою із 2007 р. Збереглися вали та потерни Цитаделі, а також німецькі бомбо- сховища й кілька довготривалих вогневих споруд. Тривалий час комплекс мав статус пам’ятки місцевого значення. 2012 р. Кабінет Міністрів України включив об’єкт до державного реєстру пам’яток архітектури, містобудування та історії національного значення. Парк Цитадель ще недавно був доволі небезпечною та неприємною зоною для мешканців міста, котрі обходили її стороною, оскільки там водилися безпритульні та неблагополучні особи. Із відкриттям у вежі ІІ (Східній) в 2009 р. п’ятизіркового готельного комплексу «Citadel Inn» територія сут- тєво змінилася на краще та набула нової спокійної атмосфери. Освіт- Історична картографія 215 лення, дорога, патрулювання правоохоронних органів, прямий короткий шлях до центральної частини міста невпізнанно змінили територію Цитаделі. Рис. 5. Вежа ІІ Львівської цитаделі (нині – готель «Citadel Inn») Брюховецький форт (інша назва – З’явленська гора) – фортифіка- ційна споруда на околиці Львова, один з 11 фортів, що мав забезпечувати кругову оборону міста. Форт розташований у смт Брюховичах, що на північний захід від Львова, на крутому пагорбі з назвою З’явленська гора (пагорб у межах Розточчя), неподалік від брюховецького цвинтаря і лісництва (Рис. 6). Форт займає вигідне становище на високому пагорбі (колись неза- лісненому), який з трьох боків (з півночі, заходу й півдня) має стрімкі схили і з якого було добре видно довколишні долини на багато кіло- метрів. Форт складається з кількох критих галерей з бійницями, спо- руджених з цегли (стіни) і бетону (перекриття, бруствери), а також мережі окопів. На самій вершині пагорба, вище галерей, в заглибленні, розташовані два схрони. Зі сходу пагорб з’єднаний вузькою перемичкою з іншими пагорбами Брюховецького лісу. До форту прокладена ґрунтова дорога (зберіглась донині), яка в багатьох місцях захищена валом. Репехович Степан, Сосса Ростислав 216 Рис. 6. Брюховецький форт Початок будівництва відносять до 1887 р. Уже тоді влада Австро- Угорщини розуміла, що агресивна політика Росії може, зрештою, при- звести до великої війни. Тому було прийнято рішення укріпити деякі міста Галичини, зокрема Львів та Перемишль (див. Перемиська фортеця). Будівництво форту завершено після 1912 р. Уже під час будівництва форт втратив своє оборонне значення, адже на початку ХХ ст. в арміях європейських держав почали використовувати тактику стрільби із закритих позицій. Тому під час воєнний дій форт можна було легко обстрілювати з гармат. З початком Першої світової війни, австрійське командування не нама- галося утримувати брюховецьку позицію, як, зрештою, і весь Львів. Проте згодом, 1915 р, під час контрнаступу австрійських військ (відомого як наступ генерала Маккензена), російське командування обладнало форт своїми гарматами. Найімовірніше, це були тридюймові (76,2 мм) швид- кострільні гармати зразка 1902 р. (дальність стрільби – 8 500 м). Австрійські війська виявили і вибили росіян із зайнятих позицій за допо- могою 305-мм мортир, так званих «мерзерів». Після цього форт ніхто більше не використовував. Нині він перебуває у напівзруйнованому стані. Довготривала фортифікація напередодні та під час Другої світо- вої війни. Досвід ведення воєнних дій у роки Першої світової війни показав, що така форма довготривалої фортифікації як фортеці себе уже не виправдовує. Це було пов’язано з розвитком артилерії, появою нових Історична картографія 217 видів озброєнь (танків, авіації). Розвиток військової справи призвів у фортифікації до розуміння необхідності створення укріплень, розосеред- жених на великій площі. Такі укріплення отримали згодом назву укріп- лених районів, смуг або ліній4. У міжвоєнний період в багатьох державах Європі були створені системи укріплень, відомі під назвами: лінія Мажи- но (Франція), лінія Зигфрида (Західний вал) (Німеччина), лінія Маннер- гейма (Фіняндія), лінія Метаксаса (Греція) тощо. І в СРСР у 20–30-х роках ХХ ст. починають розробляти концепції спорудження та викорис- тання укріплених районів5. Укріплення на західному кордоні Радянського Союзу споруджують у 1929–1937 і 1940–1941 рр., вони ввійшли в історію під назвами лінія Сталіна і лінія Молотова. Встановлення нового західного кордону СРСР в 1939 р. власне й зумовило зведення нових укріплень, будівництво яких до початку війни між Німеччиною та СРСР не було завершено у повному обсязі. Нову лінію прикордонних укріплених районів запроєктував відо- мий радянський фортифікатор генерал-лейтенант Д. М. Карбишев. На те- риторії сучасної Львівської області було побудовано два укріплених райо- нів – Струмилівський № 4 і Рава-Руський № 6, які входили до великої лінії оборони від Балтійського моря до Чорного (так звана лінія Моло- това). Історію створення укріплених районів, їх проєктування, будівництва та функціонування на територію України фундаментально опрацьовано у наукових працях М. В. Коваля [7, 8]. Стpумилiвський укpiплений pайoн розташований на Волинському сегменті Західного оперативно-стратегічного напрямку, мав завдання у взаємодії з Володимир-Волинським на півночі та Рава-Руським укріпле- ними районами на півдні не допустити прориву піхоти і танків против- ника у напрямку Кристинопіль (нині – Червоноград)–Кременець–Ізяслав, а також забезпечити оперативне розгортання військ 5-ї та 6-ї армій Київського особливого військового округу6. Південна частина Струмилів- ського укріпленого району будувалася на місцевості, по якій проходить Головний європейський вододіл. Так, ріка Західний Буг з чисельними притоками впадає у Балтійське море, а річки розташовані південніше ——————— 4 Коваль, М. Довготривала фортифікація на теренах України напередодні та під час Другої світової війни. Міфи і реалії. Ч. 1. Хмельницький, 2012. С. 11. 5 Коваль, М. Розробка радянськими фортифікаторами концепції укріплених районів у 20–30 рр. ХХ ст. // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2013. № 12. С. 98-105. 6 Коваль, М. Довготривала фортифікація на теренах України напередодні та під час Другої світової війни. Міфи і реалії. Ч. 2. Хмельницький, 2012. С. 163. Репехович Степан, Сосса Ростислав 218 відносяться до басейну Чорного моря. Вузли оборони укріпленого району будувались поруч з містами Сокаль, Кристинопіль, Великі Мости, Белз, Кам’янка-Струмилівська (-Струмилова) (нині – Кам’янка-Бузька). Організаційно-штатно Струмилівський укріплений район входив до скла- ду 5-ї та 6-ї армій Київського особливого військового округу. По фронту укріплений район займав смугу оборони до 70 км та у глибину – 1,5– 2,5 км. Його спорудження проводилось 1940–1941 рр. у загальній системі зведення укріплених районів «лінії Молотова» на західному кордоні СРСР. Будівельні роботи велися саперними частинами 5-ї та 6-ї армій, Управлінням фортифікаційних робіт округу, а також військовополоне- ними поляками. Спорудження укріплений району велося швидкими тем- пами, а тому будівництво довготривалих вогневих споруд7 випереджало надходження від оборонної промисловості озброєння та обладнання. Через це приведення до боєздатного стану більшості побудованих довго- тривалих вогневих споруд не було завершене. На деяких спорудах для виконання робіт з бетонування амбразурних вузлів були залишені великі амбразурні і технологічні отвори, більшість споруд не мала земляного обвалування, бракувало озброєння і обладнання [7]. У Червоноградському районі налічується приблизно 30 довготрива- лих вогневих споруд. Найбільші скупчення їх коло села Бендюги, Сілець та смт Гірник. Є декілька під Сокалем. Будівництво довготривалої вогневої споруди тривало всього кілька днів, пов’язано це з чисто технічними умовами, маса бетону мала бути однорідною, щоби уникнути його розшарування. Вогневі гнізда довготри- валих вогневих споруд напрямлені не в сторону можливого фронту, а навпаки, тобто передбачалось, що у разі прориву оборони боротьба буде вестися в тилу ворога. Довготривалі вогневі споруди одно- або двоповерхові, триповерхових не було. Якщо щось і було на нижньому поверсі, то це або запас води, або вигрібна яма. Озброєння таких споруд складало 2 кулемета 7,62 мм і одна гармата 45 мм. ——————— 7 Довготривала вогнева споруда – міцна (з каменю, бетону, залізобетону, броньових конструкцій та ін.) оборонна споруда, призначена для ведення вогню із вогневих засобів (мінометів, кулеметів та ін.) і оберігання розрахунків (підрозділів), обслуговуючих ці засоби, від вогню противника. Часто зустрічається абревіатура ДОТ, що є скороченням із російського терміну «долговременная огневая точка». Рідше зустрічається термін «довготривала оборонна точка», що робить коректним скорочення українською ДОТ. Проте у фаховій літературі тепер частіше використовують термін «довготривала вогнева споруда». Історична картографія 219 Необхідно зазначити, що у вітчизняній історичній науці, за винятком праць М. В. Коваля, питаннями вивчення Струмилівського укріпленого району та його ролі в ході оборонних боїв 1941 р. поки не приділено належної уваги. Бойові дії у 1941 р., пов’язані зі Струмилівським укріп- леним районом, епізодично згадані у працях Р. Ірінархова («Київський особливий»), В. Бешанова («Танковий погром 1941 року») й О. Ісаєва («Від Дубно до Ростова»), У той же час нами особисто оглянута і до- сліджена 61 довготривала вогнева споруда означеного укріпленого райо- ну, що дало змогу провести детальний аналіз довготривалих вогневих споруд, які входили до його складу. Рава-Руський укріплений район розташовувався на Львівському напрямку Західного оперативно-стратегічного напрямку та мав завдання у взаємодії на півночі зі Струмиловським та з Перемиським укріпленим районом на півдні не допустити прориву піхоти та танків противника у напрямку: Люблін–Рава-Руська–Жовква (Нестерів)–Львів та забезпечити стратегічне розгортання військ 6-ї армії Київського особливого військо- вого округу8. Будували його безпосередньо поблизу західного кордону СРСР уп- родовж 1940–1941 рр. саперними частинами 6-ї армії, Управлінням фор- тифікаційних робіт округу, а також військовополоненими поляками. Стрілецькі батальйони 41-ї стрілецької дивізії вели інженерне обладнання районів оборони своїх стрілецьких полків, до складу яких вони органі- заційно входили. Довготривалі вогневі споруди, які будувалися в укріпленому районі, були типовими довготривалими вогневими спорудами «лінії Молотова»: напівкапоніри зі спеціальними казематними кулеметними і гарматними установками шарової та шарово-маскової конструкції (Рис. 7). Майже усі довготривалі вогневі споруди, на відміну від таких споруд «лінії Сталіна» мали удосконалені засоби протихімічного захисту, вентиляції, опалення, водопостачання, каналізації та електропостачання. Особлива увага нада- валася маскуванню вогневих споруд. Для озброєння та оснащення довготривалих вогневих споруд Рава- Руського укріпленого району використовувалося озброєння і обладнання радянського виробництва та демонтоване з польських довготривалих фортифікаційних споруд ділянки «Сарни». Особливою «популярністю» у радянських інженерів користувалися польські спостережні та кулеметні броньовані дзвони. ——————— 8 Коваль, М. Довготривала фортифікація... Ч. 2. С. 410. Репехович Степан, Сосса Ростислав 220 Рис. 7. Довготривала вогнева споруда на дві кулеметні установки НПС-3 Рава-Руський укріплений район складався з п’яти окремих вузлів обо- рони, які займали ділянку по фронту до 90 км та у глибину до 2,5–3 км. На території сучасної України знаходяться два вузли оборони правого флангу укріпленого району, інші три – на території сучасної Польщі. Вузол оборони № 1 розміщений в районі населених пунктів Салаші, Гій- че, Дениси і включав три опорні пункти («Бродюки», «Гійче», «Дениси»). Вузол оборони № 2 розташований в районі населених пунктів Забір’я, Річки, Синьковичі та складався з трьох опорних пунктів, однойменних з назвами зазначених сіл. Вузли оборони були вдало спроєктовані та частково побудовані на найбільш важливих напрямках місцевості та повністю використовували їх природні особливості. Між вузлами оборони, опорними пунктами у них та між довготривалими вогневими спорудами існувала тісна вогнева взаємодія, організована із частинами польового забезпечення укріпленого району. Усього в Рава-Руському укріпленому районі на кінець будівниц- тва планувалось мати біля 248 довготривалих вогневих споруд, але на 7 червня 1941 р. в бойовій готовності з них перебувала лише 91 одиниця [7]. Нiмeцькi довготривалі вогневі споруди, м. Львiв. Пiд час нiмeцькoї oкупацiї тepитopiю навкoлo Цитадeлi у Львoвi oгopoдили двoма pядами кoлючoгo дpoту, oхopoнними вeжами та довготривалими вогневими спорудами (пo схилах). Oкpeмo кoлючим дpoтoм oбнeсли вежу № 2 (ту саму, дe нині розміщується гoтeль) – цe була найсувopiша зoна кoнц- табopу. Таким чином, на території Львівської області встановлено основні фортифікаційні споруди з різним станом збереження, які можна викорис- Історична картографія 221 тати як об’єкти для вебкартографування постмілітарних об’єктів області. Зібраний матеріал визначає змістовне наповнення вебкарти постмілітар- них об’єктів регіону в сегменті фортифікаційних споруд. References 1. Vynnychenko, I. I., Rudnichenko, Yu. A. (2016). Voyennyi turyzm v Ukraini: umovy ta perspektyvy rozvytku. Heohrafiya ta turyzm, (35), 71-79. [in Ukrainian]. 2. Voytovych, L. V. (1988). Zahadka foptetsi Mykolaiv. Mykolaivshchyna. Zbirnyk naukovykh statey. Lʹviv: Instytut ukrainoznavstva imeni Ivana Kpyp’iake- vycha Natsionalʹnoi akademii nauk Ukpainy, 49-79. [in Ukrainian]. 3. Vus, O. (2009). Avstriysʹkyi tet-de-pon v okolytsyakh Mykolaieva-Dnist- povsʹkoho. Ppavda i mify. Lʹviv, [in Ukrainian]. 4. Melʹnyk, A. V. (2011). Nestandartni vydy turyzmu: osoblyvosti funktsio- nuvannia viisʹkovoho turyzmu. Zbirnyk naukovykh pratsʹ Viisʹkovoho instytutu Kyiivsʹkoho natsionalʹnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka, 33, 350-353. [in Ukrainian]. 5. Melʹnyk, B. (1996). Lʹvivsʹka Tsytadelʹ – kontseptsia pid vohnem krytyky. Halytsʹka brama, 17. 11. [in Ukrainian]. 6. Menʹor, Ye. Na Zakarpatti rozrobliayutʹsya novi marshruty z viisʹkovoho turyzmu. Retrieved Jule 12, 2022, from https://ua-reporter.com/uk/news/na-zakarpatti- rozroblyayutsya-novi-marshruty-z-viyskovogo-turyzmu [in Ukrainian]. 7. Kovalʹ, M. (2012). Dovhotryvala fortyfikatsia na terenakh Ukrainy napere- dodni ta pid chas Druhoi svitovoi viiny. Mify i realii. (2 vols.). Khmelʹnytsʹkyi. [in Ukrainian]. 8. Kovalʹ M. (2013). Ukripleni rayony linii Molotova na terenakh Ukrainy u 1941 rotsi. Khmelʹnytsʹkyi. [in Ukrainian]. 9. Korchynsʹkyi, O. Stilʹsʹke horodyshche: taiemnycha stolytsia bilykh khor- vativ. Retrieved Jule 12, 2022, from http://www.kray.org.ua/602/mandrivky/stilske- gorodishhe-tayemnicha-stolitsya/ [in Ukrainian]. 10. Okonchenko, I., Okonchenko, O. Lʹvivsʹka tsytadelʹ. Retrieved Jule 12, 2022, from http://www.ji.lviv.ua/ji-library/lviv2/okonchenko.htm [in Ukrainian]. 11. Sulyk, B. (2013). Postmilitarni obʺiekty Zakhidnoho rehionu Ukrainy. Nau- kovyi visnyk Chernivetsʹkoho rehionu. Heohrafiia, 672–673. 160–165. Retrieved Jule 12, 2022, from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvchnu_2013_672-673_38 [in Ukrainian]. 12. Malaszowicz, E. (1989). Obóz i obszar warowny Lwów. Teka Komisji Urba- nistyki i Architektury. (22). 243–253. [in Polish]. 13. Twierdza Przemyśl na liście UNESCO? Będzie wniosek o wpisanie jej i innych obiektów dawnego państwa Habsburgów. Retrieved Jule 12, 2022, from https://przemysl.naszemiasto.pl/twierdza-przemysl-na-liscie-unesco-bedzie-wniosek- o/ar/c1-7857191 [in Polish]. Репехович Степан, Сосса Ростислав 222 Stepan Repekhovych, Rostyslav Sossa POST�MILITARY OBJECTS OF L’VIV REGION (FORTIFICATIONS) AS AN OBJECT OF WEB MAPPING Web mapping is an effective tool of visualizing spatial information about post- military objects, which enables access to large amount of various information. The purpose of the article is to research the fortifications of L’viv Oblast for the creation of an interactive web resource of post-military objects in the region. The methods of local history, critical analysis of sources, and fieldwork are widely used in this research. An analysis and comprehensive study of the main fortification structures of the L’viv region as objects of web mapping was carried out. Chronologically researched fortifications cover the periods of Austrian, Polish, Soviet and Nazi occupation. The authors have conducted an extensive fieldwork to find out the actual state of the fortifications. A database (textual and illustrative materials, diagrams) has been prepared for the information content of the interactive map. The data regarding the Peremysl Fortress, Mykolaiv Fortress, L’viv Citadel, Bryukhovetsky Fort, Strumylivskyi and Rava-Rusky fortified areas, German long-term fire structures in L’viv has been processed. The main fortification structures for web mapping of post- military objects of the L’viv region have been determined. The collected data provides an additional supplement of the web map of post-military objects of the region in the segment of fortifications. Key words: post-military objects, fortifications, fortified areas, fort, long-term fire structure, Lviv citadel, Mykolaiv fortress, Lviv region, web mapping.

Постмілітарні об’єкти Львівської області (фортифікаційні споруди) як об’єкт вебкартографування

Репозитарії

Схожі ресурси