Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси

• Дата: 2024
• Автор: Сільванович, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2024
• Назва видання: Історико-географічні дослідження в Україні
• Теми: Історична географія
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209386
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси / С. Сільванович // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2024. — Число 18. — С. 79-104. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.

Метою статті є дослідження Катеринославської обласної сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки 1910 р. з точки зору конкуруючих дискурсів образу регіону – імперського і національного. Методологія. У статті поєднано постколоніальну теорію та підходи нової культурної історії, за якими виставка розглядається як специфічна мета-медія, що продукує та закріплює в суспільній свідомості часово-просторові образи території, яку представляє. Методика дослідження передбачає дворівневу структуру: аналіз дискурсу-формації, що його конструювали організатори виставки через експозицію та інформаційну політику, й порівняння його з дискурс-альтернативою, закладеною в рецепції частини візитерів. Для оприявнення контрасту між дискурсами застосовано метод кейс-стаді. Основні результати дослідження сконцентровані на доведенні тези, що імперський (формуючий) дискурс апропріював досвід модерності за рахунок специфічної «хореографії часу», який складав основу геоконцепту Новоросія. Згідно з ним, втілення регіонального образу «житниці імперії» накладалось на шкалу прогресу, початок якого локалізовано наприкінці ХVIII ст., коли разом з включенням територій до складу імперії начебто відбувся якісний перехід від домодерного етапу історичного розвитку. Прикладом протиставлення модерне/архаїчне став малоросійський хутір, що постав в якості темпоральної антитези до моделі американської ферми. Задуманий організаторами як етнографічний експонат, хутір отримав інакшу рецепцію в візитерів, котрі шукали «український образ» регіону. Прагнучи вийти за межі етнографічної архаїки, ця група агентів впливу хотіла бачити хутір не як статичний експонат, а як просвітницький центр українського культурного життя. З одного боку, виставка 1910 р. продемонструвала тенденцію на подальшу російську акультурацію Південної України, котра реалізовувалася у формі імперського привласнення місцевої історико-культурної спадщини. З другого боку, така апропріація реалізовувалася в місцевих умовах завдяки включенню практик, образів і концептів модернізації, що дозволяє говорити про подвійне культурне привласнення.