Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси

Метою статті є дослідження Катеринославської обласної сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки 1910 р. з точки зору конкуруючих дискурсів образу регіону – імперського і національного. Методологія. У статті поєднано постколоніальну теорію та підходи нової культурної історії, за якими...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2024
Автор:	Сільванович, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2024
Назва видання:	Історико-географічні дослідження в Україні
Теми:	Історична географія
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209386
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси / С. Сільванович // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2024. — Число 18. — С. 79-104. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-209386
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2093862025-11-21T01:01:06Z Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси The images of the South at the Katerynoslav exhibition in 1910: imperial and national discourses Сільванович, С. Історична географія Метою статті є дослідження Катеринославської обласної сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки 1910 р. з точки зору конкуруючих дискурсів образу регіону – імперського і національного. Методологія. У статті поєднано постколоніальну теорію та підходи нової культурної історії, за якими виставка розглядається як специфічна мета-медія, що продукує та закріплює в суспільній свідомості часово-просторові образи території, яку представляє. Методика дослідження передбачає дворівневу структуру: аналіз дискурсу-формації, що його конструювали організатори виставки через експозицію та інформаційну політику, й порівняння його з дискурс-альтернативою, закладеною в рецепції частини візитерів. Для оприявнення контрасту між дискурсами застосовано метод кейс-стаді. Основні результати дослідження сконцентровані на доведенні тези, що імперський (формуючий) дискурс апропріював досвід модерності за рахунок специфічної «хореографії часу», який складав основу геоконцепту Новоросія. Згідно з ним, втілення регіонального образу «житниці імперії» накладалось на шкалу прогресу, початок якого локалізовано наприкінці ХVIII ст., коли разом з включенням територій до складу імперії начебто відбувся якісний перехід від домодерного етапу історичного розвитку. Прикладом протиставлення модерне/архаїчне став малоросійський хутір, що постав в якості темпоральної антитези до моделі американської ферми. Задуманий організаторами як етнографічний експонат, хутір отримав інакшу рецепцію в візитерів, котрі шукали «український образ» регіону. Прагнучи вийти за межі етнографічної архаїки, ця група агентів впливу хотіла бачити хутір не як статичний експонат, а як просвітницький центр українського культурного життя. З одного боку, виставка 1910 р. продемонструвала тенденцію на подальшу російську акультурацію Південної України, котра реалізовувалася у формі імперського привласнення місцевої історико-культурної спадщини. З другого боку, така апропріація реалізовувалася в місцевих умовах завдяки включенню практик, образів і концептів модернізації, що дозволяє говорити про подвійне культурне привласнення. The goal of this research is to study the Katerynoslav Regional Agricultural, Industrial, and Handicraft Exhibition in 1910 with a focus on competing discourses of the region’s image – imperial and national. The article combines postcolonial theory and new cultural history, according to which the exhibition can be examined as a specific meta-media that produces and consolidates in the public consciousness the temporal and spatial images of the presentative territory. The research methodology involves a two-level structure: 1) analysis of the formative discourse that was constructed by the exhibition organizers through the exposition and information policy; 2) its comparison with the alternative discourse embedded in visitors’ reception. The case study method was used to indicate the contrast between the discourses. It is argued that the imperial (formative) discourse appropriated the experience of modernity through a specific «choreography of time», which served as the basis of the geoconcept of Novorosiya. According to the concept, the regional image of the «Empire’s granary» was localized on a scale of progress at the end of the 18th century, when these territories were incorporated, and supposedly got the possibility for historical development. The Little Russian hamlet was the significant example of modern/archaic opposition and stood as a temporal antithesis to the American farm model. Conceived as an ethnographic exhibit, the hamlet received a different reception from visitors who were looking for «Ukrainian image» of the region. Trying to go beyond the ethnographic archaic, they comprehended the hamlet not as a static exhibit, but as an educational center of Ukrainian cultural life. As a result, The Exhibition demonstrated a tendency towards further Russian acculturation of Southern Ukraine, which was implemented in the imperial absorption of the local historical and cultural heritage from one side. On the other side, such appropriation was realized in regional conditions through the practices, images, and concepts of modernization, which allows speaking about double cultural appropriation. Стаття підготовлена у межах участі автора в освітній програмі Invisible University for Ukraine (2023), ініційованій Центральноєвропейським університетом (Відень, Австрія). Автор висловлює подяку координаторам курсу «Imagined Geography of Ukraine from the Late 18th till the Late 20th Centuries: Regions, Cities, Landscapes, Population» Катерині Дисі та Мартіну-Олександру Кислому, а також студентам по курсу Армену Тонояну і Ользі Красінько за цінні поради на менторських зустрічах. Окрема подяка CEU Foundation of Budapest за надання фінансової підтримки дослідження. 2024 Article Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси / С. Сільванович // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2024. — Число 18. — С. 79-104. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 2616-5295 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209386 94(477.7):069.5(477.63)»1910» https://doi.org/10.15407/hgru2024.18.079 uk Історико-географічні дослідження в Україні application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична географія Історична географія
spellingShingle	Історична географія Історична географія Сільванович, С. Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси Історико-географічні дослідження в Україні
description	Метою статті є дослідження Катеринославської обласної сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки 1910 р. з точки зору конкуруючих дискурсів образу регіону – імперського і національного. Методологія. У статті поєднано постколоніальну теорію та підходи нової культурної історії, за якими виставка розглядається як специфічна мета-медія, що продукує та закріплює в суспільній свідомості часово-просторові образи території, яку представляє. Методика дослідження передбачає дворівневу структуру: аналіз дискурсу-формації, що його конструювали організатори виставки через експозицію та інформаційну політику, й порівняння його з дискурс-альтернативою, закладеною в рецепції частини візитерів. Для оприявнення контрасту між дискурсами застосовано метод кейс-стаді. Основні результати дослідження сконцентровані на доведенні тези, що імперський (формуючий) дискурс апропріював досвід модерності за рахунок специфічної «хореографії часу», який складав основу геоконцепту Новоросія. Згідно з ним, втілення регіонального образу «житниці імперії» накладалось на шкалу прогресу, початок якого локалізовано наприкінці ХVIII ст., коли разом з включенням територій до складу імперії начебто відбувся якісний перехід від домодерного етапу історичного розвитку. Прикладом протиставлення модерне/архаїчне став малоросійський хутір, що постав в якості темпоральної антитези до моделі американської ферми. Задуманий організаторами як етнографічний експонат, хутір отримав інакшу рецепцію в візитерів, котрі шукали «український образ» регіону. Прагнучи вийти за межі етнографічної архаїки, ця група агентів впливу хотіла бачити хутір не як статичний експонат, а як просвітницький центр українського культурного життя. З одного боку, виставка 1910 р. продемонструвала тенденцію на подальшу російську акультурацію Південної України, котра реалізовувалася у формі імперського привласнення місцевої історико-культурної спадщини. З другого боку, така апропріація реалізовувалася в місцевих умовах завдяки включенню практик, образів і концептів модернізації, що дозволяє говорити про подвійне культурне привласнення.
format	Article
author	Сільванович, С.
author_facet	Сільванович, С.
author_sort	Сільванович, С.
title	Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси
title_short	Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси
title_full	Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси
title_fullStr	Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси
title_full_unstemmed	Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси
title_sort	образи півдня на катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2024
topic_facet	Історична географія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209386
citation_txt	Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси / С. Сільванович // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2024. — Число 18. — С. 79-104. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.
series	Історико-географічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT sílʹvanovičs obrazipívdnânakaterinoslavsʹkíjvistavcí1910rokuímpersʹkijtanacíonalʹnijdiskursi AT sílʹvanovičs theimagesofthesouthatthekaterynoslavexhibitionin1910imperialandnationaldiscourses
first_indexed	2025-11-21T02:15:28Z
last_indexed	2025-11-22T02:13:39Z
_version_	1849454881604108288
fulltext	Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 79 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Сергій Сiльванович аспірант, Інститут історії України НАН України (Київ, Україна) silvanovychdnim@ gmail.com https://orcid.org/0000- 0002-5906-6333 https://doi.org/10.15407/hgru2024.18.079 УДК 94(477.7):069.5(477.63)»1910» ОБРАЗИ ПІВДНЯ НА КАТЕРИНОСЛАВСЬКІЙ ВИСТАВЦІ 1910 р.: ІМПЕРСЬКИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ДИСКУРСИ* Метою статті є дослідження Катеринославської обласної сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки 1910 р. з точки зору конкуруючих дискурсів образу регіону – імперського і національного. Методологія. У статті поєднано постколоніальну теорію та підходи нової культурної історії, за якими виставка розглядається як специфічна мета-медія, що продукує та закріплює в суспільній свідомості часово-просторові образи території, яку представляє. Методика дослідження передбачає дворівневу структуру: аналіз дискурсу-формації, що його конструювали організатори виставки через експозицію та інформаційну політику, й порівняння його з дискурс-альтернативою, закладеною в рецепції частини візитерів. Для оприявнення контрасту між дискурсами застосовано метод кейс-стаді. Основні результати дослідження сконцентровані на доведенні тези, що імперський (формуючий) дискурс апропріював досвід модерності за рахунок специфічної «хореографії часу», який складав основу геоконцепту Новоросія. Згідно з ним, втілення регіонального образу «житниці імперії» накладалось на шкалу прогресу, початок якого локалізовано наприкінці ХVIII ст., коли разом з включенням територій до складу імперії начебто відбувся якісний перехід від домодерного етапу історичного розвитку. Прикладом протиставлення модерне/архаїчне став малоросійський хутір, що постав в якості темпоральної антитези до моделі американської ферми. Задуманий організаторами як етнографічний експонат, хутір отримав інакшу рецепцію в візитерів, котрі шукали «український образ» регіону. Прагнучи вийти за межі етнографічної архаїки, ця група агентів впливу хотіла бачити хутір не як статичний експонат, а як просвітницький центр українського культурного життя. З одного боку, виставка 1910 р. продемонструвала тенденцію на подальшу російську акультурацію Південної України, ———————— * Стаття підготовлена у межах участі автора в освітній програмі Invisible University for Ukraine (2023), ініційованій Центральноєвропейським університетом (Відень, Австрія). Автор висловлює подяку координаторам курсу «Imagined Geography of Ukraine from the Late 18th till the Late 20th Centuries: Regions, Cities, Landscapes, Population» Катерині Дисі та Мартіну-Олександру Кислому, а також студентам по курсу Армену Тонояну і Ользі Красінько за цінні поради на менторських зустрічах. Окрема подяка CEU Foundation of Budapest за надання фінансової підтримки дослідження. 80 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 котра реалізовувалася у формі імперського привласнення місцевої історико-культурної спадщини. З другого боку, така апропріація реалізовувалася в місцевих умовах завдяки включенню практик, образів і концептів модернізації, що дозволяє говорити про подвійне культурне привласнення. Ключові слова: історія виставок, інтелектуальна історія, культурна історія, імперська історія, національна історія, регіональна історія, регіоналістика, образи простору, Катеринослав, Південна Україна, Російська імперія, модернізація, урбанізація, культурне привласнення, міський публічний простір, дискурсивні практики. ериторії Південної України, приєднані до Російської імперії у другій половині XVIII ст., майже одразу потрапили в орбіту імперських проєктів з освоєння та при- власнення простору, відомих під загальною назвою Новоросія. Цей геоконцепт і заразом ідеологічний конструкт, винайдений у ході адміністративно-економічних реформ 1760-х рр., на відміну від сусідньої Малоросії1, так і не набув визначених форм. Натомість у багатьох аспектах він був доволі розмитим, особливо коли вживався у різноманітних соціальних і куль- турних практиках. Відтак його концептуалізація розгорталася на різних рівнях, зокрема у сфері топоніміки та візуально- образного представлення протягом всього ХІХ ст. Можна припустити, що до цього спричинилися декілька причин. Передусім, варто згадати динамічні соціокультурні зміни ви- кликані модернізаційними процесами, з одного боку, та ви- роблення національних візій минулого, з іншого боку2. Викликає відчуття професійної солідарності думка Вадима Ададурова та Володимира Склокіна про те, що імперський спадок не позбавлений низки суперечностей. Зокрема до- цільно взяти до уваги те, що виникнення модерного націо- ———————— 1 Процес локалізації та ретериторіалізації Малоросії за спостереженням Богдана Галя відбувся на середину ХІХ ст.: Галь, Б. Геоконцепт «Малоросія» на ментальних мапах ХVIII – першої половини ХIХ ст. Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. 2013, Вип. 7. С. 93-109. На «відкриття» Малоросії в першій половині ХІХ ст. на ментальній мапі мандрівників одним з перших звернув увагу Олексій Толочко: Толочко, О. Киевская Русь и Малороссия в ХІХ веке. Киев, 2012. 2 Зв’язок модернізації з трансформацією національних ідентичностей відмічений україн- ськими дослідниками давно: Касьянов, Г. Теорії нації та націоналізму. Київ, 1999. С. 82–83. У другій половині ХІХ ст. «новоросійськість» все більше ототожнювалась із належністю саме до російської нації. Взаємозамінними в межах цього дискурсу стали також поняття Південна Росія та Південна Русь. Нове представлення регіону, як частини української історії Полуденної (Південної) України запропонував М. Грушевський. Див.: Ясь, О. Південна Україна як об’єкт історіографічного осмислення й політичних маніпуляцій; Верменич, Я. Південна Україна на цивілізаційному пограниччі. Київ, 2015. С. 111-162. Т Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 81 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 нального дискурсу стало можливим завдяки зростанню економічного та освіт- нього рівня імперських периферій3. З огляду на згадані суперечності розглядати імперії переважно крізь призму етно- і соціокультурних дихотомій свій–чужий, зовнішній–внутрішній, особливо коли мова стосується плинних соціальних ідентичностей меза- та макрорівнів4, ідей, образів, видається непродуктивним, принаймні в історіографічному сенсі. Натомість, якщо розглядати лояльність до влади не як даність, а як компромісну межу між необхідністю та власними переконаннями (навіть за умови критики домінуючого дискурсу) – відкривається складніше, багатовимірне поле для інтерпретацій та аналізу. До речі, українські історики імперій все частіше звертають увагу на зазначені особливості5. Так чи так, ідентичність тісно пов’язана з образом, як способом розповіді про себе іншому. Плідним ґрунтом для дослідження регіональних географічних образів, як відрефлексовних в культурі символів та архетипів, прив’язаних до певної території6, можуть бути європейські торгово-промислові виставки, мо- дель яких була запозичена та набула поширення на теренах Російської імперії протягом останньої третини ХІХ ст. За визначенням Марії Філіпової подібні виставки відображали досвід євро- пейської модерності з її новими промисловими технологіями, міжнародною торгівлею без кордонів і культурним поступом7. Поряд з бажанням заробити гроші, прорекламувати товар потенційному покупцеві, на виставках формувався іміджевий капітал. Їх території перетворювались на потужні туристичні центри, які проєктувались як тимчасові «міста в містах», що мали репрезентувати на- багато ширший географічний і хронологічний простір. На цю конкуренцію часу та простору в одному локусі звернув увагу аме- риканський історик Тонні Беннет. Посилаючись на ідеї Мішеля Фуко, він роз- виває концепцію виставкового комплексу як засобу формування дискурсу влади, що передбачає трансфер систематизованих знань про суб’єктів, який робить їх ———————— 3 Імперські ідентичності в українській історії XVIII – першої половини ХІХ ст. За ред. В. Ададурова і В. Склокіна. Львів, 2020. С. 10. 4 Попри дискусії, котрі точаться навколо інструментальної спроможності поняття «іден- тичність», конструктивістський підхід до природи останньої виглядає більш переконливим. Останній наголошує на генеруванні та засвоєнні стабільного образу групи, а також зіставленням його із баченням зі сторони. Більше про дискусію: Бетлій, О., Диса, К. Усе про ідентичність. В: Міжкультурний діалог. Ідентичність. За ред. Л. Фінберга. Т. 1. Київ, 2009. С. 11-56. 5 Федевич, К.І., Федевич, К.К. За Віру, Царя і Кобзаря. Малоросійські монархісти і український національний рух (1905–1917). Київ, 2017; Журба, О., Литвинова, Т. Гетманщина в представлениях украинской интеллектуальной элиты второй половины ХVІІІ – середины ХІХ в. Диалог со временем. 2020. Вып. 73. С. 112-126; Єкельчик, С. Імперія пам’яті. Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві. Київ, 2008. 6 Колесник, І. Ментальні мапи як інструментарій історика. Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. 2013, Вип. 7. С. 168. 7 Philipova, M. (Ed.). Cultures of International Exhibitions 1840–1940. Great Exhibitions in the Margins. Farnham and Burlington: Ashgate, 2015: 3. 82 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 валідними в публічній площині8. Цей контроль над знанням також доречно розглядати в контексті інтелектуальних віянь доби Просвітництва з її ідеями домінування людського Ratio та безупинного Поступу. Саме ідея всеосяжного Поступу, успадкована й модифікована та піднесена позитивізмом до масштабу провідних світоглядних орієнтирів на зламі ХІХ–ХХ ст., легітимізувала розгор- тання модернізаційних процесів у суспільній рецепції. Крім показу новинок техніки, виставки відтворювали також уявлення про зв’язок між культурою та простором у плинності часу. За візією Марії Гревер виставкові комплекси були місцем, де європейська історична свідомість демон- струвала «хореографію часу» – специфічний спосіб артикуляції культурного та темпорального досвіду імперій9. Таким чином, цивілізована метрополія уособ- лювала рух до майбутнього, протиставляючи себе архаїці екзотичних провінцій, які немов «застигли» в часі. Власне, саме тому постколоніальна критика від- водить виставкам важливе місце в системі закріплення та показу суб’єктно- об’єктних стосунків в імперії10. Темпоральне протиставлення імперської модер- ності й традиційної архаїки сягало кульмінації коли метрополії представляли спосіб життя аборигенів / тубільців як приклад колоніальної екзотики. З іншого боку, варто закцентувати увагу на відмінності столичної та регіо- нальної виставкової практики протягом ХІХ ст. Складна взаємодія між націо- налізмом та інтернаціоналізмом / космополітизмом у конкретній міській місце- вості є прямим передвісником та першим випробувальним майданчиком для суспільств, які швидко глобалізуються. На відміну від постколоніальної перспек- тиви Александр Гепперт пропонує концептуалізацію виставок як мета-медій – специфічних засобів комунікації, заснованих на антропологічній тріаді Роже Шартье: презентація, репрезентація та рецепція. У такому фокусі виставка відоб- ражає ланцюг циркуляції символів та образів, згенерованих внаслідок вистав- кової діяльності агентами впливу і реципієнтами11. Втім, попри таке різноманіття стратегій стосовно вивчення виставок в захід- ній історіографії, на українському ґрунті вони практично не апробовані. Лише ———————— 8 Bennett, T. The Exhibitionary Complex. In: Ferguson, B., Greenberg, R. and Nairne, S (Eds.) Thinking About Exhibitions. London: Routledge, 1996: 73-102. 9 Grever, M. The Choreography of Time: Temporality at Nineteenth Century World Expositions. Rotterdam, 2001: 3. 10 Burton, B. International exhibitions and national identity. Anthropology Today. 1991. Vol. 7. 3: 5- 9; Abbattista, G. Concepts and Categories in the History of World Expositions: Introductory Remarks. In: Abbattista, G. (Ed.). Moving Bodies, Displaying Nations National Cultures, Race and Gender in World Expositions Nineteenth to Twenty-first Century. Trieste, 2014: 7-20; Косьміна О. Українське народне вбрання на імперській виставці 1867 року. Локальна історія. 2022. https://localhistory.org.ua/ rubrics/strii/ukrayinske-narodne-vbrannia-na-imperatorskii-vistavtsi-1867-roku/; Гундорова, Т. Мало- російський проєкт на імперській виставці в Росії. Локальна історія. 2023. https://localhistory. org.ua/texts/statti/malorosiiskii-proiekt-na-imperskii-vistavtsi-v-rosiyi/ 11 Geppert, A. Fleeting Cities: Imperial Expositions in fin-de-siècle Europe. Palgrave Macmillan, 2010: 15. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 83 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Львівська крайова (1894)12 та Одеська обласна (1910)13 виставки мають більш сталу традицію вивчення. Натомість більшість досліджень порушує окремі аспекти історії виставок у світлі персоналістики, соціо-економічної14 або крає- знавчої перспективи15. На нашу думку, сучасний стан дослідження Катерино- славської обласної виставки загалом підтверджує цю тенденцію16. Провідна ідея даної статті полягає в тому, аби висвітлити Катеринославську виставку 1910 р. в інтелектуальних і культурних контекстах розгортання модер- нізації на Півдні України з огляду на конкуруючі дискурси образу регіону – імперський і національний. Дослідницька стратегія передбачає дворівневий ал- горитм і відповідну структуру викладу: 1) аналіз експозиційного задуму органі- заторів, практик його реалізації та конструювання ідеального образу виставки – на основі звітів, альбомів, путівника й переважно інспірованих оглядових публікацій в пресі; 2) порівняння його з рецепцією візитерів за принагідними публікаціями преси та джерелами особистого походження. Контексти виставки Торгово-промислова виставка як європейська культурна практика постала у другій половині ХVIII ст. Ця практика побутувала у вигляді специфічного май- данчика для показу останніх промислових, технічних, наукових досягнень17. У 1851 р. в Лондоні відбулась перша Всесвітня виставка або Експо, котра заклала традицію проведення подібних виставок в європейських столицях. Виставки стали своєрідними символами і водночас образами, в яких імперська влада ———————— 12 Holovata, R. The Galician Land Exhibition in Lviv of 1894. Space and its Perception. Quart. Kwartalnik Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Wrocławskiego. Vol. 60. 2: 92-111. 13 Денисов, В., Никитин, Ю. История одесских выставок. Одесса, 2011. 14 Донік, М. Київська Всеросійська виставка 1913 р. як виразник презентації досягнень у модернізації економіки і міського життя. Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. праць. 2016. Вип. 25. С. 50-69; Лисенко, М. Сільськогосподарські виставки в Харківській губернії (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.). Вісник Харківського національного університету ім. В. Каразіна. Серія: Історія. 2015. Вип. 49. С. 94-103; Прищепа, О. Виставкова діяльність як засіб формування культурного дозвілля повітових міст та містечок Правобережної України (ХІХ – початок ХХ ст.). Проблеми історії України ХІХ – поч. ХХ ст.: Зб. наук. пр. 2015. Вип. 24. С. 196-211. 15 Маслов, М. Українські малі підприємці як експоненти вітчизняних та світових виставок 1830–1890-х рр. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Серія: «Історія та географія». 2014. Вип. 51. С. 30-41. 16 Чанглі, В. Південно-російська обласна сільськогосподарська, промислова та кустарна виставка 1910 р. в Катеринославі (висвітлення в місцевій періодиці). Придніпров’я: історико- краєзнавчі дослідження: Збірник наукових праць. 2013. Вип. 11. С. 245-248; Савчук, В. Авіаційний тиждень на Південноросійській обласній сільськогосподарській, промисловій і кустарній виставці 1910 р. у Катеринославі: проект, який не здійснився. Дослідження з історії і філософії науки і техніки. 2020. Т. 29. № 1. С. 81-89; Мирончук, В., Липовская, Т. И.Я. Эзау и Южно-русская областная промышленная и кустарная выставка 1910 года. Вісник Дніпропетровського універ- ситету. Серія: «Історія та археологія». 1999. Вип. 5. С. 129-133. 17 Matos, P., Birkalan-Gedik, H., Barrera-Gonzaléz, A., Vail, P. Introduction: World Fairs, Exhibi- tions, and Anthropology: Revisiting Contexts of Post/Colonialismn. Athropological Journal of European Cultures. 2022. 31 (2): 1-2. 84 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 репрезентувала індустріалізацію, суспільний прогрес і зростаючу культуру спо- живання. Історія виставкової справи в Російській імперії мала свої особливості. Перша загальноросійська виставка відбулась 1829 р. в Санкт-Петербурзі і на- слідувала модель французької національної виставки. Подібні проекти органі- зовувались щонайменше 16 разів протягом ХІХ ст. переважно в столичних центрах – Санкт-Петербурзі, Москві та Варшаві. Єдиним винятком у цьому загальноросійському форматі була виставка 1896 р. у Нижньому Новгороді. Натомість практика регіональних виставок окреслювалася імператорським указом 1836 р. Цей едикт регламентував проведення виставок в губерніях на нерегулярній основі як своєрідних оглядів місцевого економічного і культурного життя. Головна роль відводилася Міністерству внутрішніх справ, яке опікува- лося фінансовим й організаційним забезпеченням виставок, а також використо- вувало їх як інструмент збору статистичних відомостей18. Значні зміни відбулись після реформ 1860-х рр., коли ініціатива з організації виставок поступово перейшла від уряду до місцевих земств і наукових това- риств. Саме в цей період набуває поширення формат сільсько-господарчої та кустарно-промислової виставки, а їх кількість помітно зростає. Пік виставкової діяльності відбувся після кризи 1901–1903 рр. та економічної стагнації 1904– 1908 рр. Протягом тільки 1910 р. в імперії Романових відбулося 633 загальні та спеціалізовані виставки. Це дозволяє обстоювати думку про специфічний «ви- ставковий бум», себто масовість таких практик19. Власне, майже 10-літня орга- нізації Катеринославської виставки яскраво унаочнює динаміку цього процесу. Ідея організувати губернську сільськогосподарську виставку виникла в сере- довищі Катеринославського земства між 1902 і 1903 рр. У грудні 1903 р. був навіть створений виставковий комітет на чолі з губернським маршалком дво- рянства Михайлом Міклашевським, на якому було ухвалено рішення провести виставку в 1904 р. Тоді ж голова Земської управи Михайло Родзянко (в май- бутньому – голова IV Державної думи Російської імперії) запропонував розши- рити ареал охоплення виставки до обласного (в сучасному розумінні – регіональ- ного) масштабу. Однак в січні 1904 р. розпочалась російсько-японська війна, тому виставку довелося відкласти до кращих часів20. У грудні 1907 р. губернська управа повернулася до цієї ідеї. Проте її члени сумнівалися у спроможності самотужки провести обласну виставку з промис- ловим відділом. Певні сподівання покладалися на фінансовий альянс із пред- ставниками великого бізнесу, головно Катеринославського біржового комітету та «Ради з’їздів гірничопромисловців півдня Росії». ———————— 18 Денисов, В., Никитин, Ю. История одесских выставок. Одесса: Астропринт, 2011. С. 31-33. 19 Там само. С. 41-42. 20 Отчет-альбом Южно-русской областной сельскохозяйственной, промышленной и кустар- ной выставки в г. Екатеринославе, с 1-го июля по 10 октября 1910 года. Под ред. А. Родзевича- Белевича. Екатеринослав, 1912. C. 21-22. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 85 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Втім, перемовини Розпорядчого комітету [далі – РК] з бізнесом затягнулися до кінця 1908 р. і, попри задекларовану зацікавленість, обидва осередки відмо- вили у фінансуванні виставкового проєкту21. Схожу позицію посіли й інші потенційні донори. Постав реальний ризик повного провалу проєкту, особливо внаслідок очікування фінансових збитків виставки22. Справу врятував місцевий маршалок дворянства Микола Урусов, який очо- лив головний орган виставки – РК23 і вирішив ризикнути24. Завдяки М. Урусову РК ухвалив рішення провести захід 1910 р., а виставковий ареал поширити на територію Катеринославської, Полтавської, Харківської, Таврійської та Херсон- ської губерній, області Війська Донського та Кубанського (див. рис. 1). Зауважимо, що організаторами не вмотивовувалося та не пояснювалося вклю- чення Харківської та Полтавської губерній до виставкового ареалу, окресленим імперським конструктом Новоросія. Тим більше, що це рішення однозначно супе- речило традиційним просторовим образам імперської репрезентації Новоросії25. Варто відзначити, що довкола виставки складалась активна горизонтальна мережа місцевих інституцій та громадських товариств. Спектр агентів впливу в робочих комісіях був доволі широкий: це катеринославські земці, діячі міського самоврядування, викладачі Вищого гірничого училища, промисловці, делегати сільсько-господарських товариств та представники залізниці. Втім зауважимо, що переважна більшість із них репрезентувала інституціональні осередки, гли- боко інтегровані в імперське соціокультурне середовище. Центром ухвалення рішень у виставковому проекті був РК, який складався із представників земства. Саме РК виносив ключові ухвали стосовно архітектур- ного стилю, фінансів та інформаційної політики, а реальними адміністраторами виставки були Виконавча, Господарча та Технічна комісії. Нерегулярність і запізнілість засідань РК істотно гальмувала організаційні практики. ———————— 21 Альбом Южно-Русской Областной сельскохозяйственной промышленной и кустарной Выставки в г. Екатеринославе 1910 года. С-Петербург. Изд. подг. Б. Колебанов. 1910. С. 13-19. 22 Напередодні виставки члени різних комісій були відправлені вивчати досвід виставкових практик як у межах Російської імперії, так і поза її межами, а отже навряд вірили в можливість її прибутковості. Задля ознайомлення зі справою організації виставок на Казанську та Ченсто- ховську виставки 1909 р. було відряджено земського агронома В. Таланова, архітектора виставки Є. Вишинського. Член фінансової та інформаційної комісії виставки, укладач альбому-звіту А. Родзевич-Белевич брав участь в Рейнсько-Вестфальській виставці 1902 р. у Дюссельдорфі та Полтавській виставці 1909 р. 23 Недря, К., Чорнобай, П. Почесний громадянин міста Катеринослава – князь М.П. Урусов. Суспільно-політичний портрет. Дніпропетровськ. 2013. С. 102-110. 24 Як свідчать розрахунки, виставка і справді стала збитковою в короткостроковій пер- спективі. В січні 1909 р. Губернські земські збори ухвалили рішення асигнувати з казни 100 тис. рублів на улаштування виставки. Більшість коштів з асигнованих міською Думою (25 тис.) пішла на реконструкцію занедбаного Технічного саду, виділені урядом 11,5 тис. – на нагороди для учас- ників. Зрештою, сума дефіциту між доходами та видатками, які покривались з земської казни, склала близько 228 тис. рублів. Див.: Альбом Южно-Русской Областной сельскохозяйственной… С. 36. 25 Отчет-альбом Южно-русской областной сельскохозяйственной… С. 20. Див. також Ілюст- рацію 1 до статті. 86 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 Рис. 1. Карта району Катеринославської виставки 1910 р. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 87 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Ідеологічну та культурну тональність на виставці задавали представники земства. Просвітницька і водночас позитивістська формула «показати і навчити» позиціонувалась як домінуюча, особливо щодо конкретних груп відвідувачів – селян і вчителів з учнями26. Селян планувалося навчити раціональній організації господарства та вмінню орієнтуватися у ринковому попиті. Освітян і їх вихо- ванців – ознайомити з «правдивою» палітрою культурного розвитку регіону в історичній ретроспективі27. Певна річ, це ознайомлення передбачало транслю- вання відповідних соціальних образів і ролей. Саме тому для обох категорій відвідувачів передбачалися соціальні пільги на квитки, проживання та групові екскурсії. Загалом виставку відвідало близько 400 тис. відвідувачів, з поміж них майже третина на пільгових умовах. Службовці земств і міських рад, пролетарі, дрібні чиновники, учасники з’їздів, вчителі з учнями та селяни були пільговими відвідувачами. Для цих категорій вартість індивідуального квитка була вдвічі меншою і складала 15 коп. З просвітницькою метою в кінці серпня 1910 р. організованим групам учнів з вчителями та селянам дозволили відвідувати виставку безкоштовно. Окрім того, їх забезпечували житлом та екскурсоводами28. За спостереженням самих організаторів, кількість таких екскурсантів була невеликою – 18 727 осіб. З-поміж них 76% складали школярі, переважно з Катеринославської губернії. Вкрай низькою була відвідуваність серед селян – 7,5%29. При чому формат їх екскурсій прописувався майже покроково30. Цей факт опосередковано засвідчує обмеженість функціонування місцевого публічного простору. Варто сказати про дві події, які безпосередньо вплинули на Катеринослав- ський проєкт. Передусім, це – конкуренція з Одеською промислово-торговою обласною виставкою 1910 р., що відтягла на себе значну частину експонентів із суміжних Херсонської та Таврійської губерній. Питання про взаємовплив обох виставок не порушувалося, але навіть на рівні емблематики помітний вплив на вибір стратегій репрезентації. Катеринославська виставка рекламувалась як сіль- ськогосподарська, тому її візуально представляла жінка з косою на фоні про- мислових труб (див. рис. 2). Натомість Одеську виставку репрезентували кре- мезні чоловіки, котрі кували сталь, що підкреслювало її промислову спрямо- ваність (див. рис. 3). ———————— 26 П. Д. К вопросу об экскурсиях. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екате- ринославе. 1910. 22 марта. № 8. С. 1-2. 27 Агроном Значение выставки для селького хозяйства. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 1909. 4 декабря. № 1. С. 5. 28 Отчет-альбом Южно-русской областной сельскохозяйственной… С. 240; Посещаемость выставки. Южная Заря. 1910. 31 октября. № 1330. С. 4. 29 Отчет-альбом Южно-русской областной сельскохозяйственной… С. 242. 30 П. Д. Крестьянские экскурсии на выставку. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 1910. 4 апреля. № 9. С. 3-4. 88 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 Рис. 3. Марка, випущена з нагоди Одеської виставки у 1910 р. Рис. 2. Марки 1-го та 2-го зразку, випущені з нагоди Катеринославської виставки 1910 р. Весною та влітку 1910 р., спалахнула спочатку холерна, а потім чумна епідемії. Обидві були звич- ними для степового Півдня України31. І хоча в самому Катеринославі захворюваність не набула кри- тичного рівня, ситуація наклала свій відбиток на дискурс навколо виставки. З одного боку епідемія зобов’язувала до підвищеної уваги щодо санітарних норм, а з іншого боку – до постійних запевнень у гігієнічній безпеці32. До того ж виставка розгляда- лася як повчальне місце для демонстрації нових методів гігієни та санітарії33. На цьому місці зауважимо, що на початку ХХ ст. Катеринослав із багатьох міркувань поставав як ідеальне місце для проведення модерної виставки. Зведене протягом 1880-х рр. залізничне сполучен- ням між Донецьким кам’яно-вугільним і Криворізь- ким залізорудним басейнами, відкрило простір для інвестицій і розвитку промисловості. На кошти бельгійських та французьких акціонерів побудовано великі металургійні заводи, які причинилися до до- пливу капіталу та організації тисяч робочих місць. ———————— 31 Шандра, В., Карліна, О. Епідемії та боротьба з ними в Україні (кінець XVIII – початок XX ст.). Український історичний журнал. 2020. № 5. С. 37-54. 32 Саме цим пояснюється увага до показу санітарно-гігієнічних експонентів. Наприклад, на перших же сторінках виставкового щотижневика з’явився допис про модернізований біологічний фільтр для утилізації стічних вод, що його технологія може бути корисною в умовах нека- налізованих населених пунктів в імперії. Див.: Биологический фильтр при екатеринославском губернской земской больнице. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 1909. 4 декабря. № 1. С. 5-7. 33 Смидович, А. Значение Выставки в области санитарии и гигиены. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 1910. 27 февраля. № 6. С. 3-4. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 89 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Від 1887 до 1910 рр. населення Катеринослава зросло майже в четверо – від 48 до 196 тис. мешканців34. У 1897 р. в місті запустили трамвай на електричній тязі, який став одним із перших у Російській імперії. 1907 р. запрацював центральний водогін загальною вартістю майже 1,7 млн рублів. до 1914 р. були електрифіко- вано всі міські ліхтарі35. Таким чином, склалося своєрідне міське середовище, котре адсорбувало технологічні досягнення модернізації і формувало відповідні ритми повсякденного буття. Ще один важливий контекст проекту виставки, пов’язаний із вибором місця її облаштування. Останній відображав раціональні структури мислення, котрі асоціювалися з модернізацією. Відтак була обрана занедбана, непролазна терито- рія Технічного саду, виповнена промисловими нечистотами та відходами36. Показово, що незавидний Технічний сад виграв конкуренцію з мальовни- чими краєвидами Потьомкінського саду. У світлі тодішніх суспільних уявлень це рішення подавалося як тріумф раціонального розрахунку, котрий переміг ро- мантичні устремління37. Варто взяти до уваги, що Технічний сад знаходився поряд із залізничним вокзалом та мав вихід до транспортної артерії міста – Катерининського про- спекту. Це мінімізувало логістичні проблеми, зокрема доставку великогабарит- них експонатів38. Окрім того, вказана земля належала відділенню Головного управління землеустрою та землеробства. Цей факт значно підсилював позицію РК в перемовинах із міською владою, яка сподівалась набути її у власність міста після закриття виставки. Образи модерного «Півдня Росії»: дискурс імперії Путівникові джерела, які мали б сформувати у візитера базове уявлення про історію та специфіку виставкового ареалу, на перший план висувають метафору «житниці імперії (тут і далі у цитатах курсив наш. – С.С.)»39. Частка зернової сільського-господарської продукції в південних губерніях справді була суттєвою – близько половини від загальної кількості зібраного збіжжя в Російській імперії станом на початок ХХ ст. ———————— 34 Портнова, Т. Міське середовище і модернізація: Катеринослав середини ХІХ – початку ХХ ст. Дніпропетровськ, 2008. 35 Історія міста Дніпропетровська. За ред. А. Болебруха. Дніпропетровськ, 2006. C. 238-248. 36 Авчинников, А. Путеводитель и каталог Южно-Русской областной выставки, устроенной Екатеринославским губернским земством в городе Екатеринославе с 1 июля по 25 сентября 1910 г. Екатеринослав, 1910. С. 81. 37 В цьому сенсі, раціоналізація за візією французького соціолога Л. Леві-Брюля і є суттю модернізації. Див.: Венгер, Н. Меннонитское предпринимательство в условиях модернизации Юга России: Между конгрегацией, кланом и российским обществом (1789–1920). Днепропетровск, 2009. С. 10. 38 Самі візитери відмічали цю логістичну зручність. Чопівський І. З сьогоднішніх вистав. Літературно-науковий вісник. 1910. Т. 52. № 10. С. 192. 39Авчинников, А. Путеводитель и каталог Южно-Русской областной выставки… C. 38. 90 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 Однак справа не тільки в цифрах. Адже показники виплавки чавуну (130%) та виробництва сталі (200%) протягом 1900–1910 рр. також зростали надзви- чайно швидко40. Гадаємо, що провідний мотив, який нав’язав вищезгадану ме- тафору, був безпосередньо пов’язаний із конструюванням своєрідної імперської «хореографії часу». Остання передбачала культурне привласнення і господарське опанування приєднаної території, котра освячувала ідеологічний конструкт Новоросії. Такий сценарій репрезентації спирався на кілька ідей: колонізації, інтеграції, поступу. Вихідною точкою імперської репрезентації був процес інтеграції благодат- них і рясних на природі багатства територій за часів Катерини ІІ, після схо- дження зі сцени козаків – володарів цих недоторканих степів. З кінця ХVIII ст. економічний розвиток Півдня подавався у вигляді трьох стадій, які нагадують просвітницькі конструкти: 1) скотарської – спершу у цих степах випасались мільйони голів худоби; 2) землеробської – розвиток технологій, зростання кіль- кості населення, пасовиська поступаються місцем посівним площам; 3) індустрі- альна – «промисловий бум» довершував (але не закінчував) рух поступу. Врешті, імперський Південь репрезентувався у вигляді образу головного постачальника сільськогосподарського збіжжя на внутрішні та світові ринку41. Відзначимо, що попередні історичні епохи не замовчувались42, а радше мар- гіналізувалися та виключалися з просвітницько-позитивістської схеми модерні- зації. Образи козака і традиційного малороса-хлібороба не зникають з дисплею виставки, а натомість архаїзуються та подаються як премодерний етап істо- ричного розвитку43. Приміром, головний редактор місцевої ліберальної газети «Южная Заря» Олександр Єфімович наступним чином подавав цей наратив: «Поет може скільки завгодно оплакувати загибель колишніх, вільних, широких, мовчазно-задумливих степів; любитель старовини може скільки завгодно засму- чуватися побачивши, як жниварні машини дедалі частіше витісняють завзяту косу, або сівалки, що майже всюди замінили традиційного сіяча; його серце може скільки завгодно сумувати, що там, де час від часу проїжджала лише самотня постать запорожця, гуркочать завантажені потяги та вагонетки з вугіллям ———————— 40 Екатеринослав и его окрестности. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екате- ринославе. 1910. 27 февраля. № 6. С. 1-3. Більше того, Катеринослав – серце виставки, стрімко змінював своє обличчя, перетворюючись за спостереженням сучасників на «російський Ман- честер». Більше про промисловий образ міста: Portnov, A. Dnipro: An Entangled History of a European City. Boston, Academic Studies Press, 2022. 41 Агроном Значение выставки для селького хозяйства. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 1909. 4 декабря. № 1. С. 6. 42 Укладач путівника Олександр Авчинніков, місцевий любитель історії та військовий у від- ставці, в історичному огляді місцевості розпочинає розповідь з козацької, і навіть києво-руської доби. 43 Серед туристичних маршрутів є тур пам’ятками Запоріжжя, шахтами та заводами Кривбасу та Донбасу, а також мандрівка морськими курортами Кавказу та Криму: Авчинников, А. Путеводитель и каталог Южно-Русской областной выставки… С. 48. Приблизно такий же маршрут пропонувався й учасникам з’їзду гірничих промисловців. Див.: В.С. Южно-русская областная выставка. Южная Заря. 1910. 22 июня. № 1223. С. 3. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 91 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 та рудою, що гніздо Запорізької Січі обставлене заводам, які виготовляють сільськогосподарські машини»44. Аби підкреслити темпоральну дистанцію між епохами автор метафорично означує і називає цей простір як «Новітня Росія» та «Російська Бельгія», котра «постала» протягом кількох десятиліть на території Новоросії45. Вислідом такого конструювання часу стало привласнення давньої місцевої культурно-історичної спадщини, котра вводилася як архаїчний або вто- ринний елемент до імперського представлення Півдня. Ба більше, варто вести мову про конструювання імперського «простору модерності» за визначенням Райана Лінднера46. З цієї перспективи показовим видається пошук архітектурного обличчя виставки. Головний архітектор Федір Вишинський, спираючись на виставкові тренди в Європі та Америці, запропо- нував стиль модерн для всіх будівель. Однак, М. Урусов хотів, аби головні павільйони були споруджені в ампірному стилі часів Катерини ІІ на кшталт Потьомкінського палацу в Катеринославі та Таврійського палацу у С.-Петер- бурзі47. Зрештою, постала своєрідна архітектурна ієрархія. Біля входу височіли монументальні колони центральних павільйонів, а весь інший простір творив еклектичну мозаїку з оригінальних і навіть химерних будівель. За візією Жана Бодріяра, кінцевим вислідом конструювання «простору мо- дерності» є своєрідна «музейна гіпперреальність». Відтак великі урбаністичні центри мають репрезентувати модерність території, в якій переважає селянська культура. Цей концепт уважають прийнятним у царині потрактування соціо- культурних трансформацій початку ХХ ст. на Півдні України48. Проте апро- пріювалась, тобто привласнювалась ця модерність по-різному. Значний сегмент виставки (головні павільйони, відділи міського самоуправ- ління, медицини, тюремного відомства, галузеві сільсько-господарські секції) генерували мету – «навчити». Експозиція цих відділів була зазвичай дуже раціо- налізована – насичена діаграмами та статистичними даними49, аби переконати відвідувача в необхідності створення кращих умов та якості життя (див. рис. 4). У певному розумінні така стратегія сполучала давню просвітницьку програму з новою споживацькою культурою. З іншого боку, слід вказати на комерціалізацію модерності приватними експонентами. Наприклад, збудована на території виставки зменшена копія шах- ти за участі професора Олександра Терпигорєва, буквально продавала досвід роботи шахтарів (див. рис. 5). За плату у 25 копійок візитери могли спуститись в ———————— 44 А. Е. К Южно-Русской выставке в Екатеринославе. Южная Заря. 1910. 28 апреля. № 1178. С. 1-2. 45 Ефимович, А. К открытию выставки. Южная Заря. 1910. 1 июля. № 1230. С. 2. 46 Лінднер, Р. Підприємці і місто в Україні: 1860–1914 рр. (Індустріалізація й соціальна комунікація на Півдні Російської імперії). Київ-Донецьк, 2009. С. 390-400. 47 Отчет-альбом Южно-русской областной сельскохозяйственной… С. 158-160; Альбом Южно-Русской Областной сельскохозяйственной… С. 24. 48 Лінднер, Р. Підприємці і місто в Україні… C. 393-394. 49 Южно-русская областная выставка. Выставочные диаграммы. Южная Заря. 1910. 6 июля. № 1234. С. 3. 92 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 копальню та в супроводі екскурсовода ознайомитись із процесом видобутку вугілля. На виході відвідувачам опинялись в штучно створеному сталактитовому гроті з імпровізованим пивним буфетом50. Рис. 4. Експонати З’їзду гірничопромисловців півдня Росії З індустріальними образами як оригінальною архітектурною формою експе- риментували також окремі експоненти. Найяскравішим прикладом був павіль- йон фабрики інженерно-комунікаційного обладнання швейцарця Еміля Вюрглера, який збудували у вигляді великого вентиля (див. рис. 6). З-поміж низки технічних новацій, які сприймались як тодішні атрибути модерності, чільне місце посів кінематограф, що був представлений відвідувачам в різний спосіб. Встановлений на гігантській моделі копальневої лампочки біля узбережжя ставка, стаціонарний кіноапарат виводив на екран картини з життя гірняків та металургів, генеруючи певні асоціації51. Як імерсійну (занурювальну) технологію мобільний кінематограф також використовували власники пивного павільйону фірми Боте. Біля основної будівлі була збудована імпровізована залізнична станція з вагонами-ресторанами, які імітували рух потягу через показ видів Швейцарії та Південної Франції52. ———————— 50 В. С. Шахта и сталактитовый грот. Южная Заря. 1910. 9 июля. № 1237. С. 2. 51 Отчет-альбом Южно-русской областной сельскохозяйственной… С. 194. 52 Там само. С. 195. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 93 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Кульмінаційною частиною виставки як місця репрезентації суспільного по- ступу мав стати авіаційний тиждень в Катеринославі. Зразком для наслідування слугував авіаційний тиждень у С.-Петербурзі, який відбувся за декілька місяців до відкриття виставки53. Відтак організатори запросили одеського авіатора Сер- гія Уточкіна здійснити декілька польотів на аероплані. З 17 по 26 липня Уточкін 6 разів літав над Катеринославом, про що захопливо розповідали очевидці на сторінках місцевої преси54. Таким чином, катеринославська виставка артикулювала програму подвій- ного імперського привласнення Півдня України: 1) попередньої культурно- історичної спадщини, котра подавалася як передісторія імперії Романових; 2) власне, самої модернізації як концепції, практичного досвіду, способу мис- лення, котрі однозначно пов’язувалися з імперським розвитком й раціонально- позитивістською ідеєю поступу. ———————— 53 Савчук, В. Авіаційний тиждень на Південноросійській обласній сільськогосподарській… С. 86. 54 П. К сегодняшним полётам. Южная Заря. 1910. 17 июля. № 1244. С. 3; Сенин А. Полёт С.И. Уточкина. Южная Заря. 1910. 23 июля. № 1249. С. 3; Глушковский И. Я видел. Южная Заря. 1910. 27 июля. № 1252. С. 3. Рис. 6. Павільйон Е. Вюрглера Рис. 5. Кам’яно-вугільно шахта та сталактитовий грот 94 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 Дискурс-альтернатива: між селянською хатою та американською фермою Український дискурс був пов’язаний із стратегією репрезентації селянства у проєкті 1910 р., а відтак вмонтувався до загальної концепції виставки. Поряд із визнанням економічних успіхів у продовольчій галузі, організатори усвідомлю- вали проблему недостатньої інтенсифікації та капіталізації середніх і дрібних селянських господарств. Тому на виставку покладались два завдання. Перше полягало в ознайомленні селян із новими посівними культурами та модернізо- ваним механічним обладнанням. Друге опосередковано випливало з першого, позаяк середньостатистичний хлібороб не завжди сприймав нововведення, як щось позитивне. На заклик відвідати виставку можна було почути щось на кшталт: «Та нашо воно нам потрібно? Пшениця – ото хліб», – або: «Чого ми там не бачили, це панські видумки»55. Питання полягало не тільки в тому, як показати переваги нових способів господарювання і недоліки традиційного підходу, а також як адаптувати ці нововведення до кліматичних, економічних і культурних реалій регіону. З цією метою на території виставки були розміщені зменшена копія американської ферми та типова малоросійська хата. Американська ферма стала результатом цілеспрямованої роботи земського бюро в Сполучених Штатах, створеного з метою вивчення американської сіль- ськогосподарської системи за декілька років до виставкового проєкту56. На ви- ставці була споруджена модель типової ферми північно-західної частини штату Небраска з оригінальними господарськими спорудами (див. рис. 7). На території ферми, зведеної в масштабі 1:100, відбулись показові посіви американських культур (кукурудза, вусатий ячмінь, сорго) з використанням сучасних машин. Рис. 7. Загальний вигляд території Американської ферми на виставці ———————— 55 И.Т.Я. Крестьянство и выставка. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екате- ринославе. 1910. 16 июня. № 14. С. 1-2. 56 Розен И. Описание экспонатов земской сельскохозяйственной агентуры в Соединенных Штатах на Южно-Русской областной выставке в Екатеринославе в 1910 году. Екатеринослав, 1911. С. 3-4. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 95 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Наратив про ферму пропонував репрезентацію стратегії організаторів про- єкту: що і як вирощувати селянину, а почасти навіть транслював модель спе- цифічного суспільного устрою, де головним принципом визнається індивіду- алізм. Типова ферма як одиниця виробництва функціонувала за рахунок роботи однієї родини. Зернові культури (першочергово кукурудза) значною мірою згодовувалися худобі, позаяк тваринні продукти були дорожчими на ринку. Втручання держави до такої елементарної моделі суспільного договору було мінімальним, що дозволяло фермеру залежно від ринкових умов обирати, який товар – зерно чи м’ясні продукти вигідніше збувати57. Щоправда, таке пред- ставлення було зорієнтовано на господарський терен, а висліди щодо суспільної угоди поставали як супутні чи припадкові. Певна річ, фундатори виставки не порушували питання про достовірність палітри американського життя на «дикому Заході», котра позиціонувалась як взірець для імплементації. Подібні природні і географічні умови та швидкі темпи економічного розвитку надавали очевидні підстави місцевим оглядачам проводити крос-регіональні паралелі. Тому не дивно, що в галузі сільського господарства імперський Південь означували як «нову Америку», хоч і наголо- шували на підвищенні освітнього рівня хлібороба58. Через паркан із фермою була споруджена малоросійська садиба площею 300 квадратних саженів (приблизно 640 квадратних метрів), облаштуванням якої займалась окрема комісія за участі історика Дмитра Яворницького. За взірець для неї було взято місцеве селянське господарство в с. Мішурин Ріг, Верхньо- дніпровського повіту, яке складалось із самої хати, комори, сіней, приміщень для худоби. На дворі був облаштований город із типовими культурами (картопля, соняшник, капуста, помідори), виставлено традиційні знаряддя праці, вулики з солом’яними дахами, викопана криниця, лава та все це обнесено тином. Додаткові елементи до образу селянської ідилічності вносили спеціально посад- жені вишневий садок й «малоросійські квіти»: чорнобривці, м’ята, соняшник та рожа59 (див. рис. 8). Таке протиставлення малоросійської архаїки й американського взірця модернізації не було випадковим, а свідчило про інструменталізацію образів у межах виставкового проєкту. За концепцією виставкового проєкту цей інспіро- ваний контраст мав переконати у невідворотності та доцільності модернізації60. Натомість діячі місцевих земств сприймали садибу у старому українофіль- ському дусі як експонат традиційної культури. У певному розумінні це було відображенням культурної програми ХІХ ст. з осягнення народу, котре в зем- ———————— 57 Воскресенский. На американской ферме. Южная Заря (приложение к № 1268). 1910, 15 августа. С. 2 58Там само. С. 4. 59 Отчет-альбом Южно-русской областной сельскохозяйственной… С. 206-207. 60 Необхідність порівняння як акту думки при огляді цих двох типів господарств була сві- домою частиною виставкового дискурсу. Сенин, А. На выставке. (Впечатления). Южная Заря. 1910. 1 июля. № 1230. С. 2. 96 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 ському варіанті початку ХХ ст. здобуло практичне акцентування – етнографічне вивчення дозволить зрозуміти потреби селянина. Недаремно у березні 1910 р. було оголошено конкурс робіт з опису типових господарств61. Рис. 8. Малоросійський хутір Варто закцентувати увагу на земському походженні образу хутора-садиби (хати) як експонента виставки. Оголошення про його облаштування привернуло увагу діячів Полтавського земства. За місяць, 27 квітня 1910 р. полтавський історик і статистик Лев Падалка написав листа Яворницькому, якого роз- глядають як безпосереднього автора ідеї садиби-хутора на виставці62. Якщо взяти до уваги специфіку культурно-історичних візій Д. Яворницького63, котрі знач- ною мірою тяжіли до старого романтизму, то походження садиби як матері- ального експонента та культурного образу стає очевидною. Вищезгаданий Л. Падалка наголошував, що перевезти місцеву цілу хату Полтавське земство не може. Проте земці планують рясно представити на ви- ставці кустарні вироби. Він запропонував частину з них для побутового об- лаштування садиби. Навіть більше, на відміну від організаторів, Л. Падалка розглядав аутентичне селянське житло як візуальний засіб розгортання окре- мого наративу, себто як місце для зв’язної демонстрації старої української культури, але з просвітницьким контекстом. За його візією хата – майданчик для культурної роботи: лекцій з історії, археології, економіки, етнографічними вечо- рами зі співами та збором коштів на пам’ятник Т. Шевченку в Києві. Саме про ———————— 61 Левицкий, А. О конкурсе работ по описанию типичных крестьянских хозяйств. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 1910. 22 марта. № 8. С. 2-3. 62 С. На выставке (Впечатления). Вестник южно-русской областной выставки в г. Екате- ринославе. 1910. 4 июня. № 13. С. 2. 63 Журба, О. Історіографічна доля Д.І. Яворницького. Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України: Розвідки з теорії та методології досліджень. Дніпропетровськ, 2008. С. 220-223. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 97 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 просування такої концепції садиби-хутора у проєкті виставки Л. Падалка просив Д. Яворницького64. Зрештою, окремим центром репрезентації українського життя на виставці хутір так і не став, але його рецепція виявилася своєрідним, хоч і оманливим лакмусовим папірцем, що вирізняв імперський та український дискурси. Місцевою та столичною пресою хутір сприймався крізь оптику, закладену орга- нізаторами, тобто в порівнянні з прогресивною американською фермою, хіба-що з різницею в ступені сентименту. Скажімо, репортер «Нового часу» писав про «вбогу селянську хатину, яка принишкла та байдуже дивиться на розкіш навкруги»65. Місцевий оглядач А. Сенін дотримуючись цієї ж ідеї писав більш розлого, про «український хутір, що притулився біля ферми зі своїми солом’яними дахами, колодязем з журавлем, вишневим садком і худорлявою селянською культурою... І невеселі думки навіває цей контраст… як далеко сягнули техніка та культура сільсько-господарська від селянського хутірця, і як багато ще часу знадобиться для того, щоби скинув він свій солом’яний дах, свої примітивні споруди та знаряддя…»66. Втім, зовсім інакше сприймали хутір візитери, які шукали на виставці її українське обличчя, чи принаймні відповідні риси... Зокрема, розмаїту реакцію віднаходимо на сторінках київської «Ради». Ідея з хутором загалом була сприй- нята позитивно – більшість описових публікацій і біжуча хроніка згадували про зацікавлення публіки. Однак варто окреслити дві відмінні перспективи рецепції. Частина дописувачів розглядала хутір у дусі концепції Л. Падалки, як місце української репрезентації на виставці. Саме тому, їх відверто дратувала вистав- кова концепція, котра зіставляла хутір із фермою, а також відсутність промоції сучасного українського продукту – друкованого слова67. Зауважимо, що подібна критика спіткала і Одеську виставку, яка мала виразний космополітичний ха- рактер, адже на ній було хіба що п’ять кіосків із квасом, збудованих в укра- їнському / малоросійському стилі68. Пізніший огляд, присвячений окремо хутору, вже не розглядав його як місце показу цілої української культури, а лише як «ліричний елемент виставки», який не варто порівнювати з будь-чим. Сам факт того, що серед найвищих здобутків культури було виділене місце цьому «романтичному експонату», себто арте- факту старовини, вже сприймався як певний успіх69. ———————— 64 Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 1: Листи вчених до Д.І. Явор- ницького. Упор. С. Абросимова, А. Перкова, О. Піцик, Н. Чередник. Дніпропетровськ, 1997. С. 414-415. 65 Южно-русская выставка. Екатеринослав. Новое время. 1910. 6 июля. № 12325. С. 4. 66 Сенин А. На выставке. (Впечатления)… 2. 67 Наталченко А.А. [Кузьмінський О.] З Катеринославської виставки. Рада. 1910. 13 липня. № 157. С. 2. 68 Ан. В-ко Художньо-промислова виставка в Одесі. Рада. 1910. 29 червня. №146. С. 3; На одеській виставці (вражіння). Рада. 1910. 18 червня. № 137. С. 3. 69 С. П-кий Український хутір. Рада. 1910. 8 жовтня. № 227. С. 2. 98 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 Варто відзначити, що в проміжку між цими відгуками на виставці від- крились книжкові кіоски місцевої «Просвіти» та колишньої «Київської старо- вини», які спеціалізувались на розповсюдженні українських видань. Це частково позбавило хутір репрезентативної виключності70. Як сприймали хутір ті, на кого була розрахована ця репрезентація – селяни? Рефлексії цієї соціальної спільноти досі майже невідомі. Почасти на їх реакцію кидає світло допис уже згадуваного О. Єфімовича. Один із селян, відірвав ре- дактора від споглядання за натовпом, що скупчився поблизу хутора, і розгляду старого дерев’яного рала на подвір’ї. Селянин був шокований такою старизною, зокрема іронічно зазначив, що зараз у селах цього не знайдеш. До розмови доєдналося ще четверо сусідів-господарів із Катеринославського повіту. Редактор описує їх як письменне молоде покоління прогресивно мисля- чих господарів-середняків, здатних сприйняти нові знання71. Культурний рівень селян, що спілкувалися майже літературною українською мовою, вразив О. Єфі- мовича. Відтак постала кумедна білінгвістична ситуація, коли редактор силку- вався розмовляти українською, а селяни відповідали – російською72. Врешті, на газетних шпальтах «Ради» побутувала думка, що на виставці 1910 р. українське громадянство не представило себе73. Подібну оцінку не так щодо хутору, як проєкту виставки загалом висловив знаний український меценат і громадсько-політичний діяч Євген Чикаленко. Він відвідав з’їзд представників земств і сільських господарів у вересні 1910 р. З його щоденникових записів довідуємося, що виставка не змогла мобілізувати місцеве українство довкола спільної справи – газети «Рада». Принагідно відзначимо часово-просторові алю- зії Є. Чикаленка, котрі нагадують відомі романтичні пасажі: приїздили колись козаки з Гетьманщини [Києва] на славне Запоріжжя [Катеринослав] зі скаргами на панів та утиски православної віри [фінансові проблеми]74. Ностальгійні розумування Є. Чикаленка постали на тлі спаду суспільно-полі- тичної активності українського руху та громадських настроїв розчарування, котрі циркулювали від 1908 р. Однак і Є. Чикаленко, і дописувач «Ради» мали рацію в тому, що виставковий проєкт не став публічним місцем консолідації українців. Висновки Катеринославська виставка стала міні-простором, в якому були апробовані й розгорнуті, рефлексії і рецепції модернізаційних процесів на імперському Півдні в його часово-просторовому вимірі. Домінуючий імперський дискурс, втілений у ———————— 70 Чопівський, І. Українська література на Катеринославській виставці. Рада. 1910. 8 серпня. № 178. С. 2; Чопівський, І. З сьогоднішніх вистав… С. 192-193. 71 Один з них скаржиться, що відвідує виставку вже вдруге, але навіть цього бракує, аби встигнути оглянути все, що його цікавить. Див.: А. Е. Из выставочных встреч. Южная Заря. 23 сентября. № 1299. С. 2. 72 Там само. 73 Наталченко, А. [Кузьмінський О.] З Катеринославської виставки… С. 2. 74 Чикаленко, Є. Щоденник (1907–117). Київ, 2011. С. 123-125. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 99 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 виставковій концепції, намагався привласнити ідею та досвід модернізації за рахунок специфічної «хореографії часу», який складав основу геоконцепту й ідеологічного конструкту Новоросія. Вислідом цього став образ Півдня як імпер- ської житниці, котра абсорбувала та маргіналізувала попередні історичні епохи. Для формування цього образу застосовувався доволі різноманітні стратегії та інструменти. Найвиразнішим прикладом такої інструменталізації традиційної культури став малоросійський хутір (садиба, хата), який постав як антитеза до про- гресивної моделі американської ферми. Крім порівняльної функції, хутір разом із кустарним відділом, виконував функцію етнографічного експонату задля кра- щого «научання» селян. Це відображало вплив земських практик. Зовсім іншою була рецепція хутора в середовищі тих, хто дошукувався українських сюжетів і рис у виставковому проекті. Тим паче, що останні були представлені у вкрай архаїчному та мозаїчному вигляді. Відзначимо, що активна група візитерів та експонентів прагнула перетворити хутір зі статичного екс- понату, на динамічний центр українського культурного життя з відповідними комунікативними практиками – лекціями та вечорами просвітницького спряму- вання. Проте досягнути цього не вдалося. Зрештою, виставка 1910 р. стала значимим локусом міської історії75 та міс- цем переосмислення імперського самообразу регіону у світлі швидкоплинних змін, спричинених магістральними трансформаціями тодішнього світу, як-от: модернізацією, урбанізацією та глобалізацією. Ці зміни добре ілюструють візуальні джерела з тодішніх місцевих видань. На передньому плані зазвичай зображено козака на коні, що розгублено озирається на завод, який символізує місто (див. рис. 6), або фігуру орача, який тради- ційним способом розорює поле в напрямку модерності, котру символізують промислові труби (див. рис. 7). З одного боку, катеринославська виставка продемонструвала тенденцію на подальшу російську акультурацію Південної України, котра реалізовувалася у формі імперського привласнення місцевої історико-культурної спадщини. З дру- гого боку, така апропріація реалізовувалася завдяки включенню практик, образів і концептів модернізації, адаптованих до місцевих умов й обставин. Отож можна говорити про подвійне привласнення, котре виявилося у виставковому проекті 1910 р. Ключове питання, котре постає довкола висвітлення дискурс-альтернативи, пов’язане з розумінням міського публічного простору як певного висліду євро- пейської модернізації на імперських обширах. Зазвичай остання концептуалі- зується й репрезентується як запізніла, а відтак неоднорідна та мозаїчна за своїми результатами. До того ж, локалізоване середовище виставкових практик ———————— 75 Сільванович С. «Доленосні події» Катеринослава (за матеріалами довідково-статистичних видань середини XIX – початку ХХ ст.). Тези доповідей 74-ї Міжнародної наукової конференції (м. Харків, 23 квітня 2021 р.). Х., 2021. С.171-172. 100 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 було вповні природно пов’язане з державними структурами та лояльними елі- тами багатьма вертикальними й горизонтальними зв’язками. Де-факто це озна- чало, що канали проникнення українських сюжетів були доволі лімітованими як із об’єктивних, так і суб’єктивних причин. REFERENCES • СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ Hal, B. (2013). Heokontsept «Malorosiia» na mentalnykh mapakh ХVIII – pershoi polovyny ХIХ st. Eidos. Almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky. 7. 93-109. [in Ukrainian]. [Галь, Б. (2013). Геоконцепт «Малоросія» на ментальних мапах ХVIII – першої половини ХIХ ст. Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. Вип. 7. С. 93-109]. Yas, O. (2015). Pivdenna Ukraina yak obiekt istoriohrafichnoho osmyslennia y politychnykh mani- puliatsii. V: Vermenych Ya. Pivdenna Ukraina na tsyvilizatsiinomu pohranychchi. Kyiv: 111-162. [in Ukrainian]. [Ясь, О. (2015). Південна Україна як об’єкт історіографічного осмислення й політичних маніпу- ляцій. В: Верменич Я. Південна Україна на цивілізаційному пограниччі. Київ. С. 111-162]. Adadurov, V., Sklokin, V. (Eds.). (2020). Imperski identychnosti v ukrainskii istorii XVIII – pershoi polovyny XIX st. Lviv. [in Ukrainian]. [Імперські ідентичності в українській історії XVIII – першої половини ХІХ ст. За ред. В. Ададурова і В. Склокіна. (2020). Львів. 304 с.]. Kolesnyk, I. (2013). Mentalni mapy yak instrumentarii istoryka. Eidos. Almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky. 7. 159-168. [in Ukrainian]. [Колесник, І. (2013). Ментальні мапи як інструментарій історика. Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. Вип. 7. С. 159-168]. Philipova, M. (Ed.). (2015). Cultures of International Exhibitions 1840-1940. Great Exhibitions in the Margins. Farnham and Burlington: Ashgate. Bennett, T. (1996). The Exhibitionary Complex. In: Ferguson, B., Greenberg, R. and Nairne, S (Eds.). Thinking About Exhibitions. London: Routledge: 73-102. Grever, M. (2001). The Choreography of Time: Temporality at Nineteenth Century World Expositions. Rotterdam. Kosmina, O. (2022). Ukrainske narodne vbrannia na imperatorskii vystavtsi 1867 roku. Local History. https://localhistory.org.ua/rubrics/strii/ukrayinske-narodne-vbrannia-na-imperatorskii-vistavtsi- 1867-roku/ [in Ukrainian]. [Косьміна, О. (2022). Українське народне вбрання на імперській виставці 1867 року. Локальна історія. https://localhistory.org.ua/rubrics/strii/ukrayinske-narodne-vbrannia-na-imperatorskii- vistavtsi-1867-roku/ (дата звернення: 15.11.2024)]. Hundorova, T. (2023). Malorosiiskyi proiekt na imperskii vystavtsi v Rosii. Local History. https://localhistory.org.ua/texts/statti/malorosiiskii-proiekt-na-imperskii-vistavtsi-v-rosiyi/ [in Ukrainian]. [Гундорова, Т. (2023). Малоросійський проєкт на імперській виставці в Росії. Локальна історія. https://localhistory.org.ua/texts/statti/malorosiiskii-proiekt-na-imperskii-vistavtsi-v-rosiyi/ (дата звернення: 20.11.2024)]. Geppert, A. (2010). Fleeting Cities: Imperial Expositions in fin-de-siècle Europe. Palgrave Macmillan. Holovata, R. (2021). The Galician Land Exhibition in Lviv of 1894. Space and its Perception. Quart. Kwartalnik Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Wrocławskiego. Vol. 60. 2. 92-111. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 101 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Denysov, V., Nykytyn, Yu. (2011). Ystoryia odesskykh vystavok. Odesa [in Russian]. [Денисов, В., Никитин, Ю. (2011). История одесских выставок. Одесса. 164 с.]. Matos, P., Birkalan-Gedik, H., Barrera-Gonzaléz, A., Vail, P. (2022). Introduction: World Fairs, Exhibitions, and Anthropology: Revisiting Contexts of Post/Colonialismn. Athropological Journal of European Cultures. 31 (2): 1-2. Rodzevych-Belevych, A. (Ed.). (1912). Otchet-al’bom Yuzhno-russkoj oblastnoj sel’skokhoziajstvennoj, promyshlennoj y kustarnoj vystavky v h. Еkaterynoslave, s 1-ho yiulia po 10 oktiabria 1910 hoda. Ekaterynoslav. [in Russian]. [Отчет-альбом Южно-русской областной сельскохозяйственной, промышленной и кустарной выставки в г. Екатеринославе, с 1-го июля по 10 октября 1910 года. (1912). Под ред. А. Родзевича-Белевича. Екатеринослав. Kolebanov, B. (Ed.). (1910). Al’bom Yuzhno-Russkoj Oblastnoj sel’skokhoziajstvennoj promyshlennoj y kustarnoj Vystavky v h. Ekaterynoslave 1910 hoda. Saint Petersburg. [in Russian]. [Колебанов, Б. (1910). Альбом Южно-Русской Областной сельскохозяйственной промышленной и кустарной Выставки в г. Екатеринославе 1910 года. С.-Петербург. Изд. подг. Б. Колебанов. 276 с.]. Nedria, K., Chornobaj, P. (2013). Pochesnyj hromadianyn mista Katerynoslava – kniaz’ M.P. Urusov. Suspil’no-politychnyj portret. Dnipropetrovs’k. [in Ukrainian]. [Недря, К., Чорнобай, П. (2013). Почесний громадянин міста Катеринослава – князь М.П. Урусов. Суспільно-політичний портрет. Дніпропетровськ. 159 с.]. P. D. (1910). K voprosu ob ekskursyiakh. Vestnyk iuzhno-russkoj oblastnoj vystavky v h. Ekaterynoslave. 22 marta. 8. 1-2 [in Russian]. [П. Д. (1910). К вопросу об экскурсиях. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екате- ринославе. 22 марта. № 8. С. 1-2]. Poseschaemost’ vystavky. (1910). Yuzhnaia Zaria. 31 oktiabria. 1330. 4 [in Russian]. [Посещаемость выставки. (1910). Южная Заря. 31 октября. № 1330. С. 4]. P. D. (1910). Krest’ianskye ekskursyy na vystavku. Vestnyk iuzhno-russkoj oblastnoj vystavky v h. Eka- terynoslave. 4 aprelia. 9. 3-4 [In Russian]. [П. Д. (1910). Крестьянские экскурсии на выставку. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 4 апреля. № 9. С. 3-4]. Shandra, V., Karlina, O. (2020). Epidemii ta borot’ba z nymy v Ukraini (kinets’ XVIII – pochatok XX st.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal. 5. 37-54. [in Ukrainian]. [Шандра, В., Карліна, О. (2020). Епідемії та боротьба з ними в Україні (кінець XVIII – початок XX ст.). Український історичний журнал. № 5. С. 37-54]. Byolohycheskyj fyl’tr pry ekaterynoslavskom hubernskoj zemskoj bol’nytse. (1909). Vestnyk iuzhno- russkoj oblastnoj vystavky v h. Ekaterynoslave. 4 dekabria. 1. 5-7. [in Russian]. [Биологический фильтр при екатеринославском губернской земской больнице. (1909). Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 4 декабря. № 1. С. 5-7]. Smydovych, A. (1910). Znachenye Vystavky v oblasty sanytaryy y hyhyeny. Vestnyk iuzhno-russkoj oblastnoj vystavky v h. Ekaterynoslave. 27 fevralia. 6. 3-4 [in Russian]. [Смидович, А. (1910). Значение Выставки в области санитарии и гигиены. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 27 февраля. № 6. С. 3-4]. Portnova, T. (2008). Miske seredovyshche i modernizatsiia: Katerynoslav seredyny ХІХ – pochatku ХХ st. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. [Портнова, Т. (2008). Міське середовище і модернізація: Катеринослав середини ХІХ –початку ХХ ст. Дніпропетровськ. 104 с.]. Bolebrukh, A. (Ed.). (2006). Istoriia mista Dnipropetrovska. Dnipripetrovsk. [in Ukrainian]. 102 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 [Історія міста Дніпропетровська. За ред. А. Болебруха (2006). Дніпропетровськ. 596 с.]. Avchynnykov, A. (1910). Putevodytel’ y kataloh Yuzhno-Russkoj oblastnoj vystavky, ustroennoj Ekate- rynoslavskym hubernskym zemstvom v horode Ekaterynoslave s 1 yiulia po 25 sentiabria 1910 h. Ekaterynoslav [in Russian]. [Авчинников, А. (1910). Путеводитель и каталог Южно-Русской областной выставки, устроен- ной Екатеринославским губернским земством в городе Екатеринославе с 1 июля по 25 сентября 1910 г. Екатеринослав. 140 с.]. Venher, N. (2009). Mennonytskoe predprynymatel’stvo v uslovyiakh modernyzatsyy Yuha Rossyy: Mezhdu konhrehatsyej, klanom y rossyjskym obschestvom (1789–1920). Dnepropetrovsk. [in Russian]. [Венгер, Н. (2009). Меннонитское предпринимательство в условиях модернизации Юга России: между конгрегацией, кланом и российским обществом (1789–1920). Днепропетровск. 698 с.]. Chopivs’kyj, I. (1910). Z s’ohodnishnikh vystav. Literaturno-naukovyj visnyk. Vol. 52. 10. 183-195. [in Ukrainian]. [Чопівський, І. (1910). З сьогоднішніх вистав. Літературно-науковий вісник. Т. 52. № 10. С. 183- 195]. Ekaterynoslav y eho okresnosty. (1910). Vestnyk iuzhno-russkoj oblastnoj vystavky v h. Ekaterynoslave. 27 fevralia. 6. 1-3. [in Russian]. [Екатеринослав и его окрестности. (1910). Вестник южно-русской областной выставки в г. Ека- теринославе. 27 февраля. № 6. С. 1-3]. V.S. (1910). Yuzhno-russkaia oblastnaia vystavka. Yuzhnaia Zaria. 22 yiunia. 1223. 3. [in Russian]. [В.С. (1910). Южно-русская областная выставка. Южная Заря. 22 июня. №1223. С. 3]. A. E. (1910). K yuzhno-russkoj vystavke v Ekaterynoslave. Yuzhnaia Zaria. 28 aprelia. 1178. 1-2. [in Russian]. [А. Е. (1910). К южно-русской выставке в Екатеринославе. Южная Заря. 28 апреля. № 1178. С. 1-2]. Efymovych, A. (1910). K otkrytyiu vystavky. Yuzhnaia Zaria. 1 yiulia. 1230. 2. [in Russian]. [Ефимович, А. (1910). К открытию выставки. Южная Заря. 1 июля. № 1230. С. 2]. Lindner, R. (2009). Pidpryiemtsi i misto v Ukraini: 1860–1914 rr. (Industrializatsiia j sotsial’na komunikatsiia na Pivdni Rosijs’koi imperii). Kyiv–Donets’k. [in Ukrainian]. [Лінднер, Р. (2009). Підприємці і місто в Україні: 1860–1914 рр. (Індустріалізація й соціальна комунікація на Півдні Російської імперії). Київ–Донецьк. 504 с.]. Yuzhno-russkaia oblastnaia vystavka. Vystavochnye dyahrammy. (1910). Yuzhnaia Zaria. 6 yiulia. 1234. 3. [in Russian]. [Южно-русская областная выставка. Выставочные диаграммы. (1910). Южная Заря. 6 июля. № 1234. С. 3]. V. S. (1910). Shakhta y stalaktytovyj hrot. Yuzhnaia Zaria. 9 yiulia. 1237. 2. [in Russian]. [В. С. (1910). Шахта и сталактитовый грот. Южная Заря. 9 июля. № 1237. С. 2]. P. (1910). K sehodniashnym poliotam. Yuzhnaia Zaria. 17 yiulia. 1244. 3. [in Russian]. [П. (1910). К сегодняшним полётам. Южная Заря. 17 июля. № 1244. С. 3]. Senyn, A. Poliot S.Y. (1910). Utochkyna. Yuzhnaia Zaria. 23 yiulia. 1249: 3. [in Russian]. [Сенин, А. Полёт С.И. (1910). Уточкина. Южная Заря. 23 июля. № 1249. С. 3]. Hlushkovskyj, Y. (1910). Ya vydel. Yuzhnaia Zaria. 27 yiulia. 1252. 3. [in Russian]. [Глушковский, И. (1910). Я видел. Южная Заря. 27 июля. № 1252. С. 3]. Y. T .Ya. (1910). Krest’ianstvo y vystavka. Vestnyk iuzhno-russkoj oblastnoj vystavky v h. Ekaterynoslave. 16 yiunia. 14. 1-2. [in Russian]. [И.Т.Я. (1910). Крестьянство и выставка. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екате- ринославе. 16 июня. № 14. С. 1-2]. Сергій Сільванович • Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 р. … 103 ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18 Rozen, Y. (1911). Opysanye eksponatov zemskoj sel’skokhoziajstvennoj ahentury v Soedynennykh Shtatakh na Yuzhno-Russkoj oblastnoj vystavke v Ekaterynoslave v 1910 hodu. Ekaterynoslav [in Russian]. [Розен, И. (1911). Описание экспонатов земской сельскохозяйственной агентуры в Соединенных Штатах на Южно-Русской областной выставке в Екатеринославе в 1910 году. Екатеринослав. 127 с.]. Voskresenskyj. (1910). Na amerykanskoj ferme. Yuzhnaia Zaria (prylozhenye k № 1268). 15 avhusta. [in Russian]. [Воскресенский. (1910). На американской ферме. Южная Заря (приложение к № 1268). 15 августа. 4 с.]. Senyn, A. (1910). Na vystavke. (Vpechatlenyia). Yuzhnaia Zaria. 1910. 1 yiulia. 1230. 2. [in Russian]. [Сенин, А. (1910). На выставке. (Впечатления). Южная Заря. 1 июля. № 1230. С. 2]. Levytskyj, A. (1910). O konkurse rabot po opysanyiu typychnykh krest’ianskykh khoziajstv. Vestnyk iuzhno-russkoj oblastnoj vystavky v h. Ekaterynoslave. 22 marta. 18. 2-3. [in Russian]. [Левицкий, А. (1910). О конкурсе работ по описанию типичных крестьянских хозяйств. Вестник южно-русской областной выставки в г. Екатеринославе. 22 марта. № 18. С. 2-3]. S. (1910). Na vystavke (Vpechatlenyia). Vestnyk iuzhno-russkoj oblastnoj vystavky v h. Ekaterynoslave. 4 yiunia. 13. 1-3 [in Russian]. [С. (1910). На выставке. (Впечатления). Вестник южно-русской областной выставки в г. Екате- ринославе. 4 июня. № 13. С. 1-3]. Abrosymova, S., Perkova, A., Pitsyk, O., Cherednyk, N. (Comps.). (1997). Epistoliarna spadschyna akademika D.I. Vyp. 1: Lysty vchenykh do D.I. Yavornyts’koho. Dnipropetrovs’k. [in Ukrainian]. [Епістолярна спадщина академіка Д.І. (1997). Вип. 1: Листи вчених до Д.І. Яворницького. Упор. С. Абросимова, А. Перкова, О. Піцик, Н. Чередник. Дніпропетровськ. 888 с.]. Yuzhno-russkaia vystavka. Ekaterynoslav. (1910). Novoe vremia. 6 yiulia. 12325. 4. [in Russian]. [Южно-русская выставка. Екатеринослав. (1910). Новое время. 6 июля. № 12325. С. 4]. Natalchenko, A. [Kuz’minskyj, O] Z Katerynoslavs’koi vystavky. (1910). Rada. 13 lypnia. 157. 2. [in Ukrainian]. [Наталченко, А. [Кузьмінський О.]. З Катеринославської виставки. (1910). Рада. 13 липня. № 157. С. 2]. An. V-ko. (1910). Khudozhn’o-promyslova vystavka v Odesi. Rada. 29 chervnia. 146. 3. [in Ukrainian]. [Ан. В-ко. (1910). Художньо-промислова виставка в Одесі. Рада. 29 червня. № 146. С. 3]. Na odes’kij vystavtsi (vrazhinnia). (1910). Rada. 18 chervnia. 137. 3. [in Ukrainian]. [На одеській виставці (вражіння). (1910). Рада. 18 червня. № 137. С. 3]. S. P-kyj. (1910). Ukrains’kyj khutir. Rada. 8 zhovtnia. 227. 2. [іn Ukrainian]. [С. П-кий. (1910). Український хутір. 8 жовтня. № 227. С. 2]. Chopivskyj, I. (1910). Ukrains’ka literatura na Katerynoslavs’kij vystavtsi. Rada. 8 serpnia. 178. 2. [in Ukrainian]. [Чопівський, І. (1910). Українська література на Катеринославській виставці. Рада. 8 серпня. № 178. С. 2]. A. E. (1910). Yz vystavochnykh vstrech. Yuzhnaia Zaria. 23 sentiabria. 1299. 2. [in Russian]. [А. Е. (1910). Из выставочных встреч. Южная Заря. 23 сентября. № 1299. С. 2]. Chykalenko, Ye. (2011). Schodennyk (1907–1917). Kyiv [in Ukrainian]. [Чикаленко, Є. (2011). Щоденник (1907–1917). Київ. 479 с.]. Silvanovych, S. (2021). «Dolenosni podii» Katerynoslava (za materialamy dovidkovo-statystychnykh vydan’ seredyny XIX – pochatku KhKh st.). Tezy dopovidej 74-i Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii (m. Kharkiv, 23 kvitnia 2021 r.). Kharkiv. 171-172. [in Ukrainian]. 104 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18 [Сільванович, С. (2021). «Доленосні події» Катеринослава (за матеріалами довідково-статистичних видань середини XIX – початку ХХ ст.). Тези доповідей 74-ї Міжнародної наукової конференції (м. Харків, 23 квітня 2021 р.). Харків. С.171-172]. Serhii Silvanovych PhD student, Institute of History of Ukraine of the NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine) silvanovychdnim@gmail.com https://orcid.org/0000-0002-5906-6333 THE IMAGES OF THE SOUTH AT THE KATERYNOSLAV EXHIBITION IN 1910: IMPERIAL AND NATIONAL DISCOURSES The goal of this research is to study the Katerynoslav Regional Agricultural, Industrial, and Handicraft Exhibition in 1910 with a focus on competing discourses of the region’s image – imperial and national. The article combines postcolonial theory and new cultural history, according to which the exhibition can be examined as a specific meta-media that produces and consolidates in the public consciousness the temporal and spatial images of the presentative territory. The research methodology involves a two-level structure: 1) analysis of the formative discourse that was constructed by the exhibition organizers through the exposition and information policy; 2) its comparison with the alternative discourse embedded in visitors’ reception. The case study method was used to indicate the contrast between the discourses. It is argued that the imperial (formative) discourse appropriated the experience of modernity through a specific «choreography of time», which served as the basis of the geoconcept of Novorosiya. According to the concept, the regional image of the «Empire’s granary» was localized on a scale of progress at the end of the 18th century, when these territories were incorporated, and suppo- sedly got the possibility for historical development. The Little Russian hamlet was the significant example of modern/archaic opposition and stood as a temporal antithesis to the American farm model. Conceived as an ethnographic exhibit, the hamlet received a different reception from visitors who were looking for «Ukrainian image» of the region. Trying to go beyond the ethnographic archaic, they comprehended the hamlet not as a static exhibit, but as an educational center of Ukrainian cultural life. As a result, The Exhibition demonstrated a tendency towards further Russian acculturation of Southern Ukraine, which was implemented in the imperial absorption of the local historical and cultural heritage from one side. On the other side, such appropriation was realized in regional conditions through the practices, images, and concepts of modernization, which allows speaking about double cultural appropriation. Key words: history of exhibitions, intellectual history, cultural history, imperial history, national history, regional history, regional studies, images of space, Katerynoslav, Southern Ukraine, Russian Empire, modernization, urbanization, cultural appropriation, urban public space, discursive practices.

Образи Півдня на Катеринославській виставці 1910 року: імперський та національний дискурси

Репозитарії

Схожі ресурси