Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону
Проаналізовано основні методи оцінки інтелектуального капіталу та ризику інвестора, їх взаємозв’язок та взаємний вплив в процесі інвестування. Також розглянуто можливість та практичну цінність використання отриманих результатів для оцінки інвестиційного потенціалу регіону. Ключові слова: господарськ...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23370 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону / В.А. Ткаченко, Н.О. Целіна, В.М. Матієнко // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 3. — С. 39-46. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-23370 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-233702025-02-09T19:10:30Z Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону Оценка интеллектуального капитала и риска инвестора в разрезе методического подхода оценки инвестиционного потенциала региона Estimotion of intellectual capital and to the risk of investor for the estimation of investment potential of region Ткаченко, В.А. Целіна, Н.О. Матієнко, В.М. Міжнародна та регіональна економіка Проаналізовано основні методи оцінки інтелектуального капіталу та ризику інвестора, їх взаємозв’язок та взаємний вплив в процесі інвестування. Також розглянуто можливість та практичну цінність використання отриманих результатів для оцінки інвестиційного потенціалу регіону. Ключові слова: господарський комплекс, інтелектуальний капітал, ризик, інвестиції, інтегральний рейтинг, інвестиційний потенціал. Проанализированы основные методы оценки интеллектуального капитала и риску инвестора, их взаимосвязь и взаимное влияние в процессе инвестирования. Также рассмотрена возможность и практическая ценность использования полученных результатов для оценки инвестиционного потенциала региона. Ключевые слова: хозяйственный комплекс, интеллектуальный капитал, риск, инвестиции, интегральный рейтинг, инвестиционный потенциал. The basic methods of estimation of intellectual capital are analysed, and to the risk of investor, their intercommunication and cross-coupling in the process of investing. Possibility and practical value of drawing on the got results is also considered for the estimation of investment potential of region. Key words: economic complex, intellectual capital, risk, investments, integral rating, investment potential. 2009 Article Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону / В.А. Ткаченко, Н.О. Целіна, В.М. Матієнко // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 3. — С. 39-46. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23370 332.1:330.322 uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка |
| spellingShingle |
Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка Ткаченко, В.А. Целіна, Н.О. Матієнко, В.М. Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону Економічний вісник Донбасу |
| description |
Проаналізовано основні методи оцінки інтелектуального капіталу та ризику інвестора, їх взаємозв’язок та взаємний вплив в процесі інвестування. Також розглянуто можливість та практичну цінність використання отриманих результатів для оцінки інвестиційного потенціалу регіону. Ключові слова: господарський комплекс, інтелектуальний капітал, ризик, інвестиції, інтегральний рейтинг, інвестиційний потенціал. |
| format |
Article |
| author |
Ткаченко, В.А. Целіна, Н.О. Матієнко, В.М. |
| author_facet |
Ткаченко, В.А. Целіна, Н.О. Матієнко, В.М. |
| author_sort |
Ткаченко, В.А. |
| title |
Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону |
| title_short |
Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону |
| title_full |
Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону |
| title_fullStr |
Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону |
| title_full_unstemmed |
Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону |
| title_sort |
оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Міжнародна та регіональна економіка |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/23370 |
| citation_txt |
Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інвестора в розрізі методичного підходу оцінки інвестиційного потенціалу регіону / В.А. Ткаченко, Н.О. Целіна, В.М. Матієнко // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 3. — С. 39-46. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT tkačenkova ocínkaíntelektualʹnogokapítalutarizikuínvestoravrozrízímetodičnogopídhoduocínkiínvesticíjnogopotencíaluregíonu AT celínano ocínkaíntelektualʹnogokapítalutarizikuínvestoravrozrízímetodičnogopídhoduocínkiínvesticíjnogopotencíaluregíonu AT matíênkovm ocínkaíntelektualʹnogokapítalutarizikuínvestoravrozrízímetodičnogopídhoduocínkiínvesticíjnogopotencíaluregíonu AT tkačenkova ocenkaintellektualʹnogokapitalairiskainvestoravrazrezemetodičeskogopodhodaocenkiinvesticionnogopotencialaregiona AT celínano ocenkaintellektualʹnogokapitalairiskainvestoravrazrezemetodičeskogopodhodaocenkiinvesticionnogopotencialaregiona AT matíênkovm ocenkaintellektualʹnogokapitalairiskainvestoravrazrezemetodičeskogopodhodaocenkiinvesticionnogopotencialaregiona AT tkačenkova estimotionofintellectualcapitalandtotheriskofinvestorfortheestimationofinvestmentpotentialofregion AT celínano estimotionofintellectualcapitalandtotheriskofinvestorfortheestimationofinvestmentpotentialofregion AT matíênkovm estimotionofintellectualcapitalandtotheriskofinvestorfortheestimationofinvestmentpotentialofregion |
| first_indexed |
2025-07-03T02:56:52Z |
| last_indexed |
2025-09-17T03:25:40Z |
| _version_ |
1844016197121605632 |
| fulltext |
39
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
Міжнародна та регіональна економіка
Вступ. Стратегія економічного зростання Украї-
ни та її регіонів передбачає проведення на інноваційній
основі глибоких структурних перетворень в госпо-
дарській системі, формування ринкового середови-
ща на засадах конкурентних відносин у всіх сферах
економічної діяльності, що вимагає відповідних інве-
стицій і нових підходів до використання інтелектуаль-
ного потенціалу.
В умовах гострої міжнародної конкуренції на
ринку капіталів, унаслідок перевищення попиту над
пропозицією, важливою та актуальною проблемою по-
стає вивчення економічного середовища регіонів, їх
структурних підрозділів, інтелектуальної щільності,
інвестиційної привабливості міст ресурсного призна-
чення та формування сприятливого інвестиційного
середовища, тобто створення умов для підвищення
інвестиційної активності вітчизняних та іноземних
суб’єктів підприємницької діяльності на основі ефек-
тивного використання інтелектуального потенціалу [1].
Формування національної економічної системи,
докорінна зміна економічних відносин зумовили ряд
нових завдань, пов’язаних з реконструкцією госпо-
дарського комплексу. У цій ситуації вкрай необхідно
провести децентралізацію державного управління та
структурну перебудову промисловості й господарства
України на засадах умілого регулювання інвестицій-
ними процесами, виробничо-технічною й соціальною
політикою, які б забезпечували реалізацію просторо-
вої стратегії й регіональної політики в масштабі дер-
жави [1; 2].
Вивченню проблеми інвестиційних ризиків різно-
го характеру присвячені роботи багатьох вітчизняних
і зарубіжних науковців, наприклад, І. Борщука, О.Буг-
рова, В.Варені, В. Головатюка, І. Дворака, А. Переса-
ди, О. Чечелюка, А. Яскевича. До наукових дослід-
жень методів оцінки інтелектуального капіталу та інве-
стиційного потенціалу, належать праці таких науковців,
як О.Б. Бутнік-Сіверський, С. Довгий, В. Зінов,
Г. Мінс, Ричард Р. Нельсон, Е. Брукінг, Т. Бьюзен,
УДК 332.1:330.322
В. А. Ткаченко,
доктор економічних наук
Н. О. Целіна,
В. М. Матієнко,
Дніпропетровський університет економіки та права
ОЦІНКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ТА РИЗИКУ ІНВЕСТОРА В РОЗРІЗІ
МЕТОДИЧНОГО ПІДХОДУ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ
Д. Шнайдер, В. Чеботарьов, В. Антонов, П. Харів,
Н. Колеснікова та інші.
Постановка завдання. При традиційних мето-
дологічних підходах до розробки регіональної й інве-
стиційної проблематики оцінка інвестиційного забез-
печення здійснюється за характеристиками завершаль-
ної стадії інвестування — обсягам залучених у сус-
пільне виробництво інвестицій, співвіднесеними з одер-
жуваними соціально-економічними результатами. Цим
процеси регіонального інвестування неадекватно опи-
суються методами, що оперують характеристиками
економічних подій, які здійснилися, не враховуючи ре-
сурсну базу та потенціал інвестування. Крім того,
знижується операційність методичного інструментарію,
що найчастіше деформує уявлення про реальні інвес-
тиційні можливості регіону й перспективи його роз-
витку на основі визначення та використання інтелек-
туального потенціалу. Тому постає задача розкриття
змісту потенціалу інвестування, ємності потенціалу
регіону та розрахунків ризику різних видів інвестицій
в інноваційне оновлення господарського комплексу
регіону.
Результати. На наш погляд, необхідне викорис-
тання нового методологічного прийому, що пропо-
нується авторами. У його основі використовується
ресурсний підхід, який, з одного боку, дозволяє за-
безпечити цілісність опису регіону як об’єкта дослід-
ження, а з іншого боку — усуває зазначену вище не-
відповідність між предметом і методами дослідження
регіональної й інвестиційної проблематики.
У процесі дослідження економічної теорії виз-
начено етапи формування системи наукових знань про
інтелектуальний та інвестиційний потенціали, на які
слід зважати, аналізуючи стан регіону та роблячи роз-
рахунки:
І етап — наявність у теоріях описів елементів,
окремих ознак та чинників без використання самого
поняття «інвестиційний потенціал», «інноваційний по-
тенціал» чи «інтелектуальний потенціал»;
В. А. Ткаченко, Н. О. Целіна, В. М. Матієнко
40
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
ІІ етап — уведення в науковий обіг термінів «інве-
стиційний», «інноваційний» та «інтелектуальний» по-
тенціали, поява теорій та концепцій, у яких вони дос-
ліджуються;
ІІІ етап — розширення змістовного навантажен-
ня поняття «інвестиційний потенціал», «інноваційний
потенціал» та «інтелектуальний потенціал», унаслідок
їх актуалізації через зростання ролі інноваційно-інвес-
тиційних процесів у розвитку економіки.
Означені потенціали характеризуються складні-
стю та комплексністю й розглядаються багатьма авто-
рами окремо на макро-, мезо- та мікрорівні. На наш
погляд, зміст інвестиційного чи інтелектуального по-
тенціалу принципово не залежить від масштабу. Так,
можна сказати, що інвестиційний потенціал являє со-
бою сукупність засобів та можливостей, які можуть
бути використані для залучення та реалізації інвести-
ційних рішень та завдань. Це визначення однаково мож-
на використати і на мікрорівні (для характеристики
інвестиційного потенціалу окремого підприємства), і
для оцінки інвестиційної привабливості країни, а це
вже макрорівень.
Інтелектуальний потенціал теж поділяється багать-
ма авторами за ознакою масштабу, що зовсім необо-
в’язково, на наш погляд. Це зрозуміло з визначення
інтелектуального потенціалу як джерел та можливос-
тей для вирішення поставлених завдань. Тож, чим
вищий інтелектуальний потенціал, тим ширше коло
завдань можна вирішити.
У поєднанні статистичних і експертних оцінок
деякі методики передбачають, з одного боку, аналіз
потенціалу — інвестиційного та інтелектуального, тобто
масштабів бізнесу, до яких готовий регіон, з іншого
боку — рівень інвестиційного ризику, тобто наскільки
ризиковано цей бізнес розгортати.
Серед інших, зокрема, слід відзначити методи-
ку, запропоновану рейтинговою агенцією «Експерт
РА», відповідно до якої основними складовими інвес-
тиційної привабливості регіонів прийняті дві характе-
ристики: потенціал інвестиційний та інтелектуальний
(об’єктивні можливості країни чи регіону) та інвести-
ційний ризик (умови діяльності інвесторів) [3].
Під час розрахунку інтегрального рейтингу кож-
ного регіону використовується поєднання складових
потенціалу та ризику. У площині ризик-потенціал за-
дані такі градації:
потенціал: високий (цифрове позначення 1), се-
редній (2) і низький (3);
ризик: низький (літерне позначення А), середній
(В), високий (С) і дуже високий (D).
Відповідно рейтинг кожного регіону позначаєть-
ся буквено-цифровою комбінацією, що вказує на ча-
стину у згаданих вище координатах.
Взаємозв’язок інвестицій, ризику й потенціалу
характеризується місцем кожного регіону в коорди-
натній площині, на осі ординат якої відкладені сумарні
інвестиції, що припадають на 1% потенціалу регіону, а
на осі абсцис — індекс інвестиційного ризику.
Загалом єдиної загальновизнаної методики оц-
інки потенціалу не існує. На основі аналізу існую-
чих методик можна виділити кілька підходів до його
оцінки [2].
Перший — звужений, який базується на аналізі
обмеженої кількості показників: наявності законодав-
чих умов для інвестування, рівня політичної стабіль-
ності, а також деяких макроекономічних показників.
Другий — розширений, факторний. Він базуєть-
ся на оцінці комплексу чинників, які впливають на
інвестиційний потенціал. Особливістю його є те, що в
певний час ще не сформований остаточний перелік
цих факторів. При цьому існує ряд факторів, що при-
сутні в класифікації практично всіх авторів.
Зведений показник оцінки потенціалу не може
слугувати однозначним критерієм сприятливості тієї
або іншої господарської системи для вкладення інве-
стицій. Він звичайно доповнюється інформацією про
розвиток тих або інших чинників, що здійснюють
вплив на стан та динаміку потенціалу. Але у прийнятті
рішення щодо об’єкту вкладення інвестор орієнтуєть-
ся на свій вибір факторів.
Тому пропонуємо поряд з іншими використову-
вати диференційований підхід оцінки потенціалу з по-
зиції різних типів інвесторів, які мають різні цілі й зва-
жають на неоднаковий набір факторів в оцінці потен-
ціалу об’єкта інвестування.
До переваг факторного методу належать такі:
урахування взаємодії багатьох чинників, ієрархічність
та диференційований підхід до аналізу різних рівнів
національної економічної системи, використання ста-
тистичних даних, які нівелюють суб’єктивізм експер-
тних оцінок.
Третій підхід — факторно-ризиковий. Цей підхід
дозволяє оцінити привабливість території для інвесту-
вання за допомогою двох складових оцінки: потенці-
алу та ризику.
Четвертий підхід — ризиковий. Прихильники цьо-
го підходу параметрами, які характеризують інвести-
ційне середовище, використовують оцінку лише інве-
стиційних ризиків. Інвестиційний ризик характеризує
ймовірність повного або часткового недосягнення ре-
зультатів інвестиційних проектів, втрати інвестицій і
доходу від них у певному середовищі, показує, чому
не слід (чи слід) інвестувати в певний проект, регіон,
галузь чи країну. Інвестиційний ризик визначається як
можливість знецінювання капітальних вкладень унас-
лідок дій органів державної влади й управління чи як
В. А. Ткаченко, Н. О. Целіна, В. М. Матієнко
41
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
передбачувана ймовірність того, що реальні доходи від
інвестування будуть нижчі за очікувані.
Ступінь ризику залежить від політичної, соціаль-
ної, економічної, екологічної, кримінальної ситуації, що
зумовило поділ загального некомерційного інвестиц-
ійного ризику на економічний, фінансовий, політич-
ний, законодавчий, соціальний, криміногенний та еко-
логічний, кожний з яких характеризується певною
групою показників.
Оскільки ризики — досить складна економічна
категорія, то їх оцінка повинна проводитися комплек-
сно. Існує кілька методів оцінки або вимірювання ри-
зиків, серед яких основними, на наш погляд, є такі
[4, с. 252]:
1. Метод аналогій складається з вивчення досві-
ду інвестування, оцінки результатів реалізованих про-
ектів та екстраполяції їх на перспективу.
2. Метод моделювання ґрунтується на теорії ігор.
Гіпотетичний інвестиційний проект (модель) «про-
грається» з метою визначення реакції середовища та
можливих наслідків.
3. Демонстраційний метод дозволяє визначити
суспільну думку щодо інвестиційного проекту та з’я-
сувати коло можливих потенційних учасників.
4. Методи математичної статистики дозволяють
з’ясувати ймовірність події. Оскільки ризик є супут-
ником будь-якого варіанта вкладення інвестицій, роз-
рахунки проводяться з метою мінімізації можливих
збитків, тобто визначається ймовірність рівня втрат,
імовірність того, що вони не будуть вище певного рівня,
який є прийнятним для інвестора. По суті, методи ма-
тематичної статистики являють собою математичне
забезпечення методу аналогій.
Таким чином, на основі проведеної оцінки ризи-
ку проводиться цілеспрямований пошук і організація
роботи щодо додаткового отримання прибутку (виг-
рашу) та зниження рівня можливих втрат у процесі
реалізації фінансово-господарських рішень. А це оз-
начає, що інвестор, який вкладатиме кошти в певні
рішення, повинен мати інформацію про можливі не-
передбачені втрати чи додаткові прибутки, тобто оці-
нити потенціал та ризикованість цього рішення [4].
Об’єктом управління в такому випадку є ризик відхи-
лення від запланованих результатів. Ризик визначається
таким співвідношенням [4, с. 250]:
R=f (P, I), (1)
де R — ризикова подія;
Р — вірогідність її появи;
І — важливість наслідків у випадку появи ризи-
кової події.
Наприклад, фірма повинна вкласти певну суму
коштів у розвиток проекту. Інвестор визначив вісім
можливих альтернативних стратегій розвитку, які мо-
жуть бути реалізовані за п’ятьма зовнішньоекономіч-
ними умовами. Кожна зі стратегій характеризується
певною ефективністю (табл.1). Необхідно з’ясувати,
у яку зі стратегій доцільно вкладати кошти й чому.
Для цього насамперед потрібно визначити ефективність
та ризикованість кожної стратегії, застосовуючи по-
казники варіації.
Середня ефективність кожної стратегії визначаєть-
ся як математичне сподівання прибутку:
іijі РаМ ∑= (2)
де, і — номер стратегії;
Мі — середнє значення прибутку і-тої стратегії;
а іj — прибуток і-тої стратегії за j-тих ринкових
умов;
Таблиця 1
Оцінка ефективності стратегії розвитку за різних ринкових умов
Прибуток залежно від ринкових умов, гр.од. Стратегії вкладень
1 2 3 4 5
S1 25 35 20 15 17
S2 34 14 18 24 40
S3 16 27 45 30 51
S4 7 18 40 15 38
S5 58 67 31 32 50
S6 37 44 25 21 21
S7 13 5 34 71 23
S8 60 55 25 40 17
Суб’єктивна ймовірність
настання ринкових умов (Pj)
0,25 0,05 0,12 0,24 0,34
В. А. Ткаченко, Н. О. Целіна, В. М. Матієнко
42
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
Р і — суб’єктивна ймовірність настання j-тих рин-
кових умов.
Досить точно з математичного погляду оцінити
ризики можливо на основі показників варіації, так,
чим більшу дисперсію (Di) має стратегія, тим більше
вона ризикована:
Di=∑(аij- Мі)2Pi (3)
Крім того, у світовій економічній літературі існує
ще поняття «стандартне відхилення», яке є одним з
найпоширеніших абсолютних показників вимірюван-
ня ризику:
σ = √ Di (4)
Стандартне відхилення завжди показує ті ж
співвідношення щодо ризикованості рішень, що й дис-
персія, бо ці показники тісно пов’язані між собою.
Але на відміну від дисперсії стандартне відхилення
простіше тлумачити економічно — це середнє відхи-
лення від цілі.
На противагу абсолютним показникам висту-
пає коефіцієнт варіації — відносний показник оцін-
ки ризику, який характеризує співвідношення між
ризиками та потенціалом. Найменше значення кое-
фіцієнта варіації свідчить про найкраще співвідно-
шення між потенціалом та ризиком. Розраховується
він за формулою:
Кi var= σi/Mi , (5)
де Кi var — коефіцієнт варіації і-тої стратегії;
σi — ризик;
Mi — середня ефективність.
Семіваріація є важливим показником оцінки ри-
зику. Розрізняють додатну та від’ємну семіваріацію.
Чим менша від’ємна і чим більша додатна семіваріа-
ція, тим менший ризик має стратегія. Додатна семіва-
ріація розраховується за формулою:
Svar
+=1/P+ ∑(аij- Мі)2Pjaj (6)
aj=1 якщо аij>Мі
aj=0 якщо аij<Мі ,
де aj — параметр вибору значень прибутку для
j-тих ринкових умов, які більші від середнього;
Р+ — сума суб’єктивних імовірностей для рин-
кових умов, за яких рівень прибутку більший від се-
реднього.
Від’ємна семіваріація розраховується за формулою:
Svar
- =1/P- ∑(аij- Мі)2Pjaj (7)
aj=1 якщо аij<Мі
aj=0 якщо аij>Мі ,
де aj — параметр вибору значень прибутку для
l-х ринкових умов, менших від середнього;
Р- — сума суб’єктивних імовірностей для рин-
кових умов, за яких рівень прибутку менший за се-
реднього.
Через розрахунок семіквадратичних відхилень
ми можемо перейти від середніх квадратів відхилень
до лінійних економічних показників:
SSvar
+=√ Svar
+ SSvar
- =√ Svar
- (8)
Дуже важливо знайти співвідношення між
від’ємним і додатним семіквадратичним відхиленням.
Це співвідношення називається коефіцієнтом ризику
та показує, у скільки разів можливі середні втрати
можуть перевищити можливі додаткові прибутки. Чим
менший коефіцієнт ризику, тим менші ризики й у стра-
тегії, а відтак більший потенціал. Коефіцієнт ризику
(K
R ) розраховується за формулою:
KR= SSvar
+/ SSvar
- (9)
Для інтервальної оцінки потенціалу розраховуєть-
ся гранична похибка:
∆t= σt*t(a) табл. , (10)
де ∆t — гранична похибка;
σt — середня стандартна похибка потенціалу
(ризик);
t(a) табл.— табличне значення t- критерію при рівні
значущості (а).
Рівень значущості (а) — це ймовірність, з якою
інвестор відхилятиме рівень граничної похибки, а Р =
1 - а — імовірність, з якою інвестор стверджуватиме
рівень граничної похибки. Наприклад, якщо а = 0,05,
то це означає, що з цією ймовірністю інвестор відхи-
ляє рівень граничної похибки, а Р = 0,95 – імовірність,
з якою інвестор стверджує рівень граничної похибки.
Гранична похибка теж належить до абсолютних
показників оцінки ризику. Вона свідчить, як гранично
із заданою ймовірністю може змінюватись ефек-
тивність кожної стратегії. Чим більший рівень гранич-
ної похибки, тим більший ризик та менший потенціал
має стратегія за цим показником, і навпаки, чим мен-
ший рівень граничної похибки, тим менший ризик має
стратегія та більший потенціал.
За допомогою розрахунку границі зміни ефек-
тивності можна пов’язати величину прибутку та інве-
стиційного потенціалу: сума середньої ефективності й
граничної похибки покаже, який максимальний при-
буток може отримати інвестор, реалізувавши рішення
за наявного потенціалу:
аіmax=Мі+∆і , (11)
де аі
max — максимально можливий прибуток
і-тої стратегії.
Віднявши граничну похибку від величини серед-
ньої ефективності, визначимо мінімальний прибуток,
який може отримати інвестор за наявного потенціалу:
В. А. Ткаченко, Н. О. Целіна, В. М. Матієнко
43
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
аіmіn=Мі+∆і , (12)
де аі
mіn — мінімально можливий прибуток і-тої
стратегії.
Різниця між максимально і мінімально можли-
вим прибутком визначається як розмах варіації, а отже,
чим більший розмах варіації, тим більший ризик і мен-
ший потенціал. Розмах варіації визначається як дов-
жина відрізка, на якому кожна точка може бути фак-
тичним результатом рішення:
Rt var = аі
max- аі
mіn (13)
Як ми бачимо, у процесі інвестування рівень ри-
зику віддзеркалює уявлення інвестора про потенціал
об’єкту капіталовкладень. Тобто чим більший потен-
ціал вбачає інвестор, тим більший буде рівень ризику
на який він готовий іти, звичайно, враховуючи ряд
інших факторів. Це досить просто пояснюється самим
значенням понять «ризик», «інтелектуальний потенці-
ал», «інвестиційний потенціал», «інтелектуальний ка-
пітал». Під потенціалом об’єкту капіталовкладень інве-
стор має на увазі інтелектуальний капітал, який мож-
ливо конвертувати в прибутки або іншими словами
капіталізувати. Поняття «інтелектуальний капітал» заз-
вичай визначається як «здатність системи (держави,
регіону, підприємства, організації і т. п.) знаходження
унікальних рішень для досягнення значних результатів
в галузі науки, техніки, технології, у духовно-моральній
сфері» [5].
Суть інтелектуального капіталу як економічної
категорії можна визначити як систему відносин різних
економічних суб’єктів з метою раціонального, стійко-
го його відтворення на основі прогресивного розвит-
ку науки з метою виробництва конкретних товарів,
послуг, доходів, підвищення життєвого рівня, вирі-
шення проблеми нерівномірності світового та регіо-
нального розвитку на основі персоніфікованих еконо-
мічних інтересів суб’єктів [6, с. 188].
Інтелектуальний капітал, розвиваючись на основі
попередніх форм капіталу, вбирає в себе їх основні
властивості та одночасно має власний зміст, який виз-
начається специфікою його функцій:
1) наявність та прогресуючий розвиток інтелек-
туальної власності;
2) становлення креативного типу мислення пра-
цівників, підприємців, наукових діячів, керівного скла-
ду, який формує та реалізує основні моделі відтво-
рення кожної конкретної економічної системи та їх
сукупності;
3) переважне формування в системі капіталу інте-
лектуального центру, який поступово охоплює всю
сукупність цинників виробництва, розподілу, обміну
та споживання.
Сучасними формами матеріалізації інтелектуаль-
ного капіталу сьогодні є матеріальні фактори вироб-
ництва, праці — патенти, ліцензії, ноу-хау, моделі, про-
грами тощо, попит на які все більше зростає у всіх
сферах життєдіяльності суспільства та його суб’єктів
(рис. 1).
Інтелектуальний капітал здійснює завершений
процес руху, формуючи, доповнюючи, реалізуючи
себе як система. Значна частина циклу руху інтелек-
туального капіталу пов’язана з використанням інвес-
тиційних коштів, але віддача відбувається не відразу.
Лише на стадіях матеріалізації капіталу створюються
можливості окупності витрат, отримання прибутків.
Інвестиції в інтелектуальний капітал мають ряд
особливостей, які відрізняють їх від інших видів інве-
стицій:
1. Віддача від інвестицій в інтелектуальний капі-
тал безпосередньо залежить від тривалості працездат-
ного періоду його носія.
2. Інтелектуальний капітал піддається не тільки
фізичному й моральному зносу, але водночас має
здатність накопичуватись та примножуватися.
3. Під час накопичення інтелектуального капіта-
лу його доходність підвищується до певного рівня,
обмеженого верхньою межею активною трудовою
діяльністю, а потім різко знижується.
4. Далеко не всі інвестиції в людину можуть бути
визнані інвестиціями в інтелектуальний капітал, а лише
ті, які суспільно доцільні та економічно ефективні.
5. Характер та види вкладень в людину зумов-
лені історичними, національними, культурними особ-
ливостями і традиціями.
6. Відносно інвестицій в інші різні форми капіта-
лу інвестиції в інтелектуальний капітал є найбільш ви-
гідними і з погляду індивідуума, і з погляду всього
суспільства.
Інтелектуальний капітал починає працювати на
благо регіону тільки за умови його освоєння, а
освоєння інтелектуального капіталу (воно буде втілю-
ватися у використанні знань населення в виробництві,
створенні та реалізації наукових розробок) можливе
лише за наявності інвестицій у нього.
У таких умовах перед обома сторонами (маєть-
ся на увазі інвестор та реципієнт) постає питання про
необхідність адекватної оцінки інтелектуального капі-
талу з метою залучення інвестицій для подальшого роз-
витку та розробки можливих стратегій інвестування з
урахуванням рівня інтелектуального потенціалу регіо-
ну. При цьому як будь-яка вартість основа вартості
інтелектуального капіталу визначається необхідністю
відтворення інтелектуальної власності, з одного боку,
а з іншого — необхідністю отримати відповідну відда-
чу від використання її в процесі відтворення.
В оцінці інтелектуального потенціалу як особли-
В. А. Ткаченко, Н. О. Целіна, В. М. Матієнко
44
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
Технологічні
розробки
Організаційно
-екологічні
розробки
Спосіб мислення –
креативний,
професіоналізм –
комплекс вмінь,
знань, навички в
різних галузіх,
основа
вдосконалення
робочого процесу
Наукові
дослідження
Основні форми інтелектуального капіталу
Монографії,
статті,
доповіді,
дисертації
Технічні
засоби
зберігання
інформації
Патенти,
проекти,
ліцензії, ноу-
хау, моделі,
програми
Нематеріальні
фактори
виробництва
Методики,
інструкції,
програми,
розпорядження,
закони
Власність структури
(підприємства,
державного органу, тощо)
База ІК
Власність
індивідууму
(працівника)
Рис. 1. Основні форми інтелектуального капіталу
вої форми капіталу існує одна досить серйозна про-
блема, яка до цього часу залишається невирішеною.
Справа в тому, що в інтелектуального потенціалу на
відміну від матеріальних чинників процес знецінення
відбувається за іншим алгоритмом. Крім того, в
більшості випадків інтелектуальний капітал не піддаєть-
ся повному знеціненню.
Найбільш повний та чіткий огляд методів оцінки
інтелектуального капіталу проведено Карлом-Еріком
Свейбі, де він виділяє 25 методів, згрупованих в 4
категорії [7]:
1. Методи прямого вимірювання інтелектуального
капіталу — Direct Intellectual Capital methods (DIC). У
цю категорію входять усі методи, які ґрунтуються на іден-
тифікації та оцінці в грошовому еквіваленті окремих ак-
тивів або окремих компонентів інтелектуального капіта-
лу. Після того, як проведено оцінку окремих компонентів
інтелектуального капіталу, виводиться інтегральна оцін-
ка інтелектуального капіталу. При цьому зовсім не обо-
в’язково оцінки окремих компонентів додаються, можуть
бути застосовані і більш складні формули.
2. Методи ринкової капіталізації — Market
Capitalization Methods (MCM). Розраховується різни-
ця між ринковою капіталізацією компанії та власним
капіталом її акціонерів. Отримана величина розгля-
дається як вартість її інтелектуального капіталу або
нематеріальних активів.
3. Методи віддачі на активи — Return on Assets
Methods (ROA). Співвідношення середнього доходу
компанії до вирахування податків за певний період та
матеріальних активів компанії — ROA компанії по-
рівнюється з аналогічним показником для галузі вза-
галі. Для розрахунку середнього додаткового доходу
від інтелектуального капіталу отримана різниця мно-
житься на матеріальні активи компанії. Далі шляхом
прямої капіталізації або дисконтування отриманого
грошового потоку можна розрахувати вартість інте-
лектуального капіталу компанії.
4. Методи підрахунку балів — Scorecard Methods
(SС). Ідентифікуються різні компоненти нематеріаль-
них активів або інтелектуального капіталу, генерують-
ся та додаються індикатори та індекси у вигляді підра-
хунку балів або як графи. Застосування SС-методів
не передбачає отримання грошової оцінки інтелекту-
ального капіталу. Ці методи подібні до методів діагно-
стичної інформаційної системи.
В. А. Ткаченко, Н. О. Целіна, В. М. Матієнко
45
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
Усі відомі методики оцінки інтелектуального ка-
піталу легко розподіляються за чотирма перерахова-
ними категоріями. При цьому слід відзначити віднос-
ну близькість DIC та SС-методів, а також MCM та ме-
тодів ROA. У перших двох випадках рух здійснюєть-
ся від ідентифікації окремих компонентів інтелектуаль-
ного капіталу, у другому — від інтегрального ефекту.
Методи типу ROA та MCM-методів, які передба-
чають грошові оцінки, корисні під час злиття компаній,
в умовах купівлі-продажу бізнесу. Вони можуть бути
використані для співставлення компаній у межах однієї
галузі. Також вони дуже практичні для ілюстрації фінан-
сової вартості нематеріальних активів. І, нарешті, вони
ґрунтуються на сталих правилах обліку, їх легко інтер-
претувати професійним бухгалтерам. Основним недо-
ліком можна вважати те, що їх застосування немож-
ливе для некомерційних організацій, внутрішніх
підрозділів, організацій суспільного сектору та на мак-
ро-, мезорівні. Це особливо правільно для MCM-ме-
тодів, які можуть застосовуватися тільки до публіч-
них компаній (а це лише перспектива для України).
Перевагами діагностичної інформаційної систе-
ми та SС-методів є те, що вони можуть застосовува-
тися на будь-якому рівні економічного суб’єкта. Вони
працюють ближче до події, тому отримане повідом-
лення може бути більш точним за суто фінансовий
вимір. Вони мають велику практичну цінність для не-
комерційних організацій, внутрішніх підрозділів та
організацій суспільного сектору, а також на на макро-,
мезорівні та з екологічною, соціальною метою. Їх ос-
новними недоліками є те, що індикатори є контекст-
ними та повинні бути налаштовані відповідним чином
до конкретних умов та з певною метою, що спричи-
няє ряд труднощів для зіставлення. Крім того, ці мето-
ди досить нові та неоднозначно сприймаються су-
спільством і менеджерами, які звикли розглядати все
з суто фінансового погляду. А комплексні підходи по-
роджують великі масиви даних, які важко піддаються
аналізу та зіставленню.
Загалом в українській оціночній практиці до оцін-
ки інтелектуального капіталу з метою інвестування за-
стосовується здебільшого дохідний підхід. Цей підхід
передбачає, що інвестор не вкладатиме свій капітал у
придбання того чи іншого об’єкта, якщо той самий дохід
можна отримати будь-яким іншим способом. Головною
передумовою дохідного підходу є те, що економічна
цінність кожного конкретного об’єкта в певний момент
зумовлена очікуванням отримання в майбутньому до-
ходів від його використання. Основними методами, що
реалізують цей методологічний напрям є методи непря-
мої капіталізації (дисконтування грошового потоку) та
метод прямої капіталізації доходу.
Базова гіпотеза методу прямої капіталізації до-
сить проста: періодичний дохід (грошовий потік), який
приносить або буде приносити об’єкт оцінки власни-
ку може бути конвертований у вартість об’єкту оцінки
шляхом однієї прямої дії — поділом очікуваного до-
ходу на відповідну норму доходу. Зважаючи на це,
базова формула методу має такий вигляд:
R
ДохідPV 1= , (14)
де PV — поточна вартість об’єкту оцінки;
Дохід1 — дохід (грошовий потік або інші вимі-
рювачі доходу), який очікується за період безпосеред-
ньо після дати оцінки (періодом часу звичайно є рік,
рідше — місяць або квартал);
R — норма капіталізації (норма доходу). Теоре-
тично можна сказати, що норма капіталізації — це
величина, зворотна відомому з економічного аналізу
терміна окупності інвестицій.
Цей метод в загальному випадку досить наоч-
ний, не потребує довгострокових прогнозів, але для
нього необхідні тільки ринкові дані — для коректного
визначення відповідної норми доходу. Безпосередньо
у визначенні адекватної норми доходу й полягає ос-
новна складність цього методичного підходу.
Базову гіпотезу методу капіталізації за нормою
прибутку (непряма капіталізація) можна висновити та-
ким чином: вартість прав на об’єкт є сума поточних
вартостей всіх майбутніх вигод у різні періоди часу (які
у грошовому еквіваленті можуть змінюватись час від
часу), пов’язаних з погляду інвестора з оцінюваними
правами на певний об’єкт. Найбільш наочно цей метод
ілюструє модель дисконтування грошових потоків:
i
n
i Y
Дохід
PV
)1(
1
1 +
= ∑
=
, (15)
де PV — поточна вартість об’єкту оцінки;
Дохід1 — дохід, який очікується за і-тий період
часу після дати оцінки (аналогічно періодом часу є
рік, місяць або квартал; ці проміжки часу можна на-
зивати «періоди дисконтування»);
Y — ставка дисконту (норма прибутку);
n — кількість періодів часу, у сумі складових весь
подальший термін економічного життя об’єкту (тобто,
якщо, наприклад, подальший термін економічного жит-
тя складає 10 років, а за період дисконтування обрано
квартал, то n=40, а і змінюється від 1 до 40).
Цей метод також досить наочний, при цьому
знімаються допущення та обмеження методу пря-
мої капіталізації, але постає проблема складання
довгострокових прогнозів. В умовах України на-
вряд чи хтось зможе скласти та захистити обґрун-
тований прогноз прибутків для будь-якого проек-
В. А. Ткаченко, Н. О. Целіна, В. М. Матієнко
46
Економічний вісник Донбасу № 3 (17), 2009
ту, наприклад на 15-й рік після дати оцінки, не-
зважаючи на те, що 15 років — досить прийнят-
ний термін економічного життя щодо інтелектуаль-
ного капіталу.
Висновки. Підсумовуючи, можна впевнено ска-
зати, що в процесі залучення інвестицій оцінка інтелек-
туального капіталу має вирішальне значення. Оскільки
досвідчений інвестор буде зіставляти супутні ризики з
наявним потенціалом об’єкту інвестування необхідне
проведення адекватної оцінки всіх можливих видів до-
ходу та терміну їх отримання. Інтелектуальний капітал є
особливою формою потенціалу, втілює можливості та
ризики одночасно, віддзеркалюючи очікування інвес-
тора. Чим більший потенціал інвестор вбачатиме в регі-
оні, тим вищий ризик він буде готовий прийняти, зви-
чайно, за певних умов. Це пояснюється досить просто:
наявного інтелектуального потенціалу об’єкту інвесту-
вання повинно бути значно більше за очікувані інвес-
тиції, щоб перекрити можливі ризики інвестора.
Література
1. Колесникова Н.А. Финансовый и имуще-
ственный потенциал региона: опыт регионального ме-
неджмента / Н. А. Колесникова. — М. : Финансы и
статистика, 2000. — 240 с. 2. Гришина И. Комплек-
сная оценка инвестиционной привлекательности и ин-
вестиционной активности / И. Гришина, А. Шахназа-
ров, И. Ройзман // Инвестиции в России. — М., 2001.
— № 4. — С. 5—16. 3. Режим доступу :
www.raexpert.ru 4. Пересада А.А. Управління інве-
стиційним процесом / А. А. Пересада. — К. : Лібра,
2002. — 472 с. 5. Руткевич М. Н. О понятии инте-
лектуального капитала и способах его измерения /
М. Н. Руткевич, В. К. Левашов // Науковедение. —
2000. — №1. — Режим доступа : www.auditorium.ru
6. Эскиндаров М. А. Развитие корпоративных отно-
шений в современной российской экономике /
М. А. Эскиндаров. — М. : Республика, 1999. —
368 с. 7. Режим доступу: www.sveiby.com
Ткаченко В. А., Целіна Н. О., Матієнко В. М.
Оцінка інтелектуального капіталу та ризику інве-
стора в розрізі методичного підходу оцінки інвес-
тиційного потенціалу регіону
Проаналізовано основні методи оцінки інтелек-
туального капіталу та ризику інвестора, їх взаємозв’-
язок та взаємний вплив в процесі інвестування. Та-
кож розглянуто можливість та практичну цінність ви-
користання отриманих результатів для оцінки інвести-
ційного потенціалу регіону.
Ключові слова: господарський комплекс, інте-
лектуальний капітал, ризик, інвестиції, інтегральний
рейтинг, інвестиційний потенціал.
Ткаченко В. А., Целина Н. О., Матиенко В. М.
Оценка интеллектуального капитала и риска ин-
вестора в разрезе методического подхода оценки
инвестиционного потенциала региона
Проанализированы основные методы оценки ин-
теллектуального капитала и риску инвестора, их вза-
имосвязь и взаимное влияние в процессе инвестиро-
вания. Также рассмотрена возможность и практичес-
кая ценность использования полученных результатов
для оценки инвестиционного потенциала региона.
Ключевые слова: хозяйственный комплекс, ин-
теллектуальный капитал, риск, инвестиции, интеграль-
ный рейтинг, инвестиционный потенциал.
Tkatchenko V. A., Tselina N. A., Matiyenko V. M.
Estimotion of intellectual capital and to the risk of investor
for the estimation of investment potential of region
The basic methods of estimation of intellectual
capital are analysed, and to the risk of investor, their
intercommunication and cross-coupling in the process
of investing. Possibility and practical value of drawing
on the got results is also considered for the estimation of
investment potential of region.
Key words: economic complex, intellectual capital,
risk, investments, integral rating, investment potential.
Отримано від автора 24.07.2009 р.
Прийнято до друку 30.09.2009 р.
В. А. Ткаченко, Н. О. Целіна, В. М. Матієнко
|