Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії)

У статті викладено позицію економістів-лауреатів Нобелівської премії щодо теоретико-методологічного обґрунтування виходу окремої країни з глибокої депресії. У світлі їхніх порад здійснено порівняльний аналіз основних антикризових заходів урядів розвинених держав та України. З урахуванням проведеного...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Довбенко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Актуально
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26134
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії) / М. Довбенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 6. — С. 32-43. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-26134
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-261342011-08-30T22:16:16Z Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії) Довбенко, М. Актуально У статті викладено позицію економістів-лауреатів Нобелівської премії щодо теоретико-методологічного обґрунтування виходу окремої країни з глибокої депресії. У світлі їхніх порад здійснено порівняльний аналіз основних антикризових заходів урядів розвинених держав та України. З урахуванням проведеного аналізу та нинішніх українських реалій запропоновано комплекс дій, спрямованих на подолання економічної кризи. The article presents the opinion of economists — Nobel Prize-winner laureates regarding theoretical and methodological justification of individual country deep recession overcome. In light of their advices, comparative analysis of the main anti-crisis actions of governments of the developed countries and Ukraine has been completed. It is proposed a set of actions aimed at overcoming economic crisis taking into account the completed analysis and current Ukrainian reality. 2009 Article Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії) / М. Довбенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 6. — С. 32-43. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26134 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Актуально Актуально
spellingShingle	Актуально Актуально Довбенко, М. Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії) Вісник НАН України
description	У статті викладено позицію економістів-лауреатів Нобелівської премії щодо теоретико-методологічного обґрунтування виходу окремої країни з глибокої депресії. У світлі їхніх порад здійснено порівняльний аналіз основних антикризових заходів урядів розвинених держав та України. З урахуванням проведеного аналізу та нинішніх українських реалій запропоновано комплекс дій, спрямованих на подолання економічної кризи.
format	Article
author	Довбенко, М.
author_facet	Довбенко, М.
author_sort	Довбенко, М.
title	Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії)
title_short	Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії)
title_full	Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії)
title_fullStr	Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії)
title_full_unstemmed	Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії)
title_sort	як подолати економічну кризу? (рекомендації нобеліантів і українські реалії)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Актуально
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26134
citation_txt	Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії) / М. Довбенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 6. — С. 32-43. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT dovbenkom âkpodolatiekonomíčnukrizurekomendacíínobelíantívíukraínsʹkírealíí
first_indexed	2025-07-03T05:44:29Z
last_indexed	2025-07-03T05:44:29Z
_version_	1836603376514629632
fulltext	32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 АКТУАЛЬНО За свідченнями міжнародних аналітиків, котрі відслідковують перебіг гло- бальної світової кризи, Україна має найгірші показники знесилення економі- ки: у першому кварталі ВВП єврозони скоротився на 2,5%; у країнах колиш- нього соціалістичного табору зафіксовано спад виробництва: у Болгарії — на 3,5%, Румунії — 2,6%, Угорщині — 2,3%, Словаччині — 5,4%; на теренах СНГ: у Росії — 9,5%, в Україні — понад 20%. Ані енергійна антикризова риторика наших урядовців, ані численні часто-густо неузгоджені між собою постанови, програми, законопроекти не дають бажаного ефекту. Натомість країни американського та європейсько- го континентів демонструють злагодженість дій економістів і політиків, що вправно коригують криву економічного спаду в бік позитивних позначок. Чому така відмінність між діями урядів економічно розвинених держав і тих, що прагнуть розвивати економіку? Чому знову шокуємо світову громад- ськість своєю політико-економічною непрофесійністю? На противагу нашій безпорадності за океаном запрошують на найвищі урядові посади найкра- щих економістів світу – лауреатів Нобелівської премії, щоб їхній неординар- ний потенціал допоміг оптимально, оперативно, з мінімальними втратами подолати першу економічну кризу ХХІ століття. М. ДОВБЕНКО ЯК ПОДОЛАТИ ЕКОНОМІЧНУ КРИЗУ? Рекомендації нобеліантів і українські реалії © ДОВБЕНКО Михайло Володимирович. Доктор економічних наук. Директор Інституту відкритої політики (Київ). 2009 Запровадження 1969 року Нобелівської премії в галузі економіки — унікаль- на подія. Вона не лише стимулює розви- ток економічної теорії, а й безпосередньо формує економічну практику. За 40 років економісти-нобеліанти акумулювали й за- фіксували у своїх статтях і монографіях ве- личезний обсяг справді унікальної інфор- мації. Проте знайомство з результатами їх- ніх наукових досліджень, лекціями свід- чить, що праці цих знаних економістів є не лише неординарними, а й доволі специ- фічними, точніше індивідуальними, бо не об’єднані якимсь єдиним підходом. Свої аж ніяк не однакові позиції і принципи вони доволі чітко й мотивовано аргументують: одні, наприклад, послідовно виступають проти державного втручання в ринкову систему, інші — прагнуть втиснути інтелек- туальні процеси в прокрустове ложе рин- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 33 кового механізму як об’єктивної даності — єдиного і незмінного системоутворюваль- ного фактора. Усі нобеліанти зосереджені на детальному перегляді чинних, традицій- них законів, правил, механізмів життєді- яльності задля творення найреалістичні- шої економічної теорії. Основний позитив їхньої творчості — продукування яскравих ідей, призначених для загального широко- го використання в різних сферах господа- рювання. Їхні рекомендації, винаходи вар- ті не лише світового визнання — Нобелів- ської премії, а й пильної уваги урядовців, зокрема наших, вітчизняних. Характерна особливість сучасного рин- кового світового господарства — пер- манентні, хоча й нерегулярні, економіч- ні кризи. Лише в 1975–1998 рр. у світі за- фіксовано 158 валютних, 54 банківські і 32 комплексні кризи. Вони, з наукового по- гляду, досить повчальні і є цікавим пред- метом для дослідження вченими. Саме за- вдяки ретельному аналізу цих криз нобе- лівськими лауреатами Б. Уліном, М. Фрід- маном, С. Кузнецем, Л. Клейном, Р. Солоу, Дж. Стігліцем, Е. Прескоттом, Ф. Кюдлан- дом і П. Кругманом ми маємо сучасну еко- номічну теорію, що фактично є підручни- ком, посібником зі стратегії і тактики пове- дінки професійних урядовців-економістів у важкопрогнозованих, непередбачених си- туаціях. Сучасну економічну кризу більшість фа- хівців вважає вкрай важкою, за масштаба- ми наслідків її порівнюють із Великою де- пресією. Зокрема, П. Кругман зауважує, що після краху на ринку житла та іпотеч- ної кризи «стало зрозуміло: відбувалося не скорочення, а приховування ризиків. У міру того як туман розсіюється, банківська система стикається із «втечею вкладників» нового типу. Однак економічні наслідки спаду кредитування, зниження вартості ак- тивів тощо — нітрохи не відрізняються від результатів гігантських приступів паніки в 30-і рр. ХХ ст. Отже 2008 рік може стати повторенням 1931-го» [1]. Економічна історія країн із переважною орієнтацією на ринкову економіку виді- ляє у ХХ ст. два випадки глибоких міжна- родних депресій — перша пол. 30-х рр. і сер. 70-х рр. «У першому випадку пожвав- лення економіки відбулося через багато років без застосування політики цілеспря- мованого росту. У 70-і рр., навпаки, чис- ленні чітко спрогнозовані та спроектовані внутрішні заходи політики росту засто- совували практично всі індустріально роз- винуті країни, за винятком держав із неза- довільним станом платіжного балансу», — зауважує шведський нобеліант-економіст Б. Улін1. Які висновки зробив учений, аналізуючи ці кризи, і що варто зробити, щоб швидше вийти на траєкторію сталого розвитку? У лекції «1933 і 1977 — деякі проблеми політи- ки росту у випадках незбалансованості вну- трішніх і міжнародних економічних відно- син» Б. Улін, відповідаючи на запитання — який різновид експансіоністської політики росту може суттєво збільшити виробни- цтво, підвищити рівень зайнятості населен- ня при відносно невеликій інфляції, об- ґрунтовує теоретико-методологічний вихід із глибоких депресій [2]. Його пропозиції об’єднані у 8 пунктів і стосуються контек- сту окремо взятої країни. Проте вони є ви- знаними законами економіки, що неодно- разово були застосовані на практиці й нині допомагають урядам економічно розвине- них держав. Спробуємо зіставити ідеї Б. Уліна з антикризовими заходами США, 1 Улін Бертиль (1899–1979), шведський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1977 р., разом із Дж. Мідом). Досліджував міжнародну тор- гівлю, керування попитом, капіталовкладеннями, зайнятістю населення, розподілом. Один із восьми шведських дослідників, теоретичні розроблення яких називають Шведською школою економіки. Вони відомі тим, що втілили в практику «шведську модель суспільного розвитку», або теорію сукупнос- ті заходів із соціального захисту людини. 34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 ЄС та України, щоб пересвідчитися в ефек- тивності поєднання теорії та практики. Насамперед політики мають визначити стратегію і тактику своїх дій у кризо- вій ситуації. «Справа політиків визначити, що вважати оптимальним співвідношен- ням, тобто найкращим вибором граничного співвідношення між збільшенням виробни- цтва на 1% чи зниженням інфляції на кіль- ка відсотків на різних етапах розвитку. По- літики можуть стимулювати ріст виробни- цтва чи протидіяти інфляції. Їхні рішення зміщують точку оптимуму», — стверджує вчений і перераховує способи, що допомо- жуть визначити пріоритети й сформува- ти пакет антикризових заходів. Серед них, зокрема, потреба в достовірній інформації, оптимізація виробництва і витрат, проти- дія змінам попиту, вільне просторове пере- міщення громадян та їхня фахова перепід- готовка, стратегічний контроль за цінами, стримування інфляції шляхом утримуван- ня немотивованого росту зарплат і застосу- вання гнучкої грошової політики для зни- ження вартості іноземних валют. Проаналі- зуємо кожну з цих порад детальніше. 1. Політики та бізнесмени завжди ма- ють потребу в достовірному оперативному оцінюванні умов, щоб приймати правиль- ні рішення. Досить складно, наприклад, точно з’ясувати, чи є в місцевих умовах ін- формація, як розподіляється між галузями надлишковий потенціал із урахуванням і трудових ресурсів, і виробничих можли- востей підприємств. «Достовірна загаль- нодоступна інформація з цих питань до- помагає виробничникам планувати вико- ристання ресурсів, наприклад, чи потріб- ні додаткові поставки сировини, скільки, коли і куди її постачати», — пише Б. Улін [2, 309–310]. Проблема достовірної інформації — це не суто статистика. Протягом багатьох де- сятиліть чи не найскладніше завдання для урядовців — спроможність ефективно реа- лізувати численні програми, досягати своїх довгострокових цілей, зокрема стабільнос- ті цін. Щоб саморегулятивна ринкова сис- тема працювала в цьому напрямі, потріб- на відкритість, транспарентність грошово- кредитної політики2 і довіра до влади. Ця 2 Під транспарентністю розуміють ясність структу- ри об’єкта чи певного процесу. Транспарентність економічної політики — це політика, що володіє доволі точною інформацією, обробленими даними, на основі яких економічні суб’єкти формують свою поведінку та очікування. Таблиця 1. Дії урядів держав ЄС та України з інформування громадськості про перебіг економічної кризи в регіоні ЄС Україна Європейський центральний банк (1998) має репутацію найпрозорішого банку континенту, бо з часу свого за- снування зробив ставку на прозорість і активні комунікації. Прозорість рішень полягає в негайному їх оприлюдненні, тлумаченні, поясненні можливих на- слідків; операційна прозорість — звіти про досягнення та причини відхилення від заявлених цілей. Нацбанк у жодній країні ЄС апріорі не може бути об’єктом нападок уряду. Уряд заборонив оприлюднення оперативної статистики дохо дів українців. Згідно з розпорядженням Прем’єр-міністра зупинено публікацію на сайті Держскарбниці даних про стан єдиного скарб- ничого рахунку. Із лютого 2009 р. Держкомстат замінив щомісячну публікацію динаміки ВВП на щоквартальну із запізненням на 90 днів, хоча зберіг щомісячне інформування про роботу агросектору, промисловості, будівництва, транспорту. Національний банк України (НБУ) разом із центробанками Хорватії та Росії найменш прозорий у Європі. Він рідко пояснює свої рішення, постанови, вчинки, не оприлюднює намірів, його фа- хівці нечасто коментують фінансові колізії в ЗМІ. НБУ не розшиф- ровує повністю структури доходів і витрат банків. Із початку кризи в Україні триває протистояння і публічне з’я су вання стосунків між Кабінетом Міністрів і НБУ. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 35 проблема надзвичайно актуальна в останні десятиріччя через: — інтенсивне зростання обсягів фінансо- вих ринків, що підвищує вимоги до за- безпечення їхньої стабільності; — ріст незалежності монетарних органів, зо крема центробанків; — загострення проблеми очікувань еконо- мічних суб’єктів, у тому числі на фінан- сових ринках. Оскільки сучасна глобальна криза три- ває вже близько року, порівняємо ступінь відкритості дій урядів країн ЄС та України (табл. 1). Акцентуючи увагу на загальнодоступ- ності інформації, видатні економісти під- казують, що в період сильного спаду до- цільно аналізувати не щорічну статистику, а порівнювати щомісячні показники. Якщо говорити безпосередньо про Україну, то ви- конавча влада має пам’ятати про права гро- мадян і державних органів на інформацію, закріплені ст. 9 Закону «Про інформацію», і обов’язок урядовців інформувати суспіль- ство про свою діяльність і рішення. Адже комунікації — основний інструмент управ- ління економічними очікуваннями насе- лення і бізнесу. Зауважимо, що нижчі ін- фляційні очікування, то менша інфляція. Саме тому уряди низки країн-членів Орга- нізації економічного співробітництва і роз- витку взяли на себе зобов’язання дотриму- ватися чітких правил поведінки, зокрема в плані ретрансляції достовірної інформації. Адже прозорість підвищує рівень довіри і до Кабінету Міністрів, і до НБУ, дозволя- ючи останньому ефективно управляти гро- шовою масою3. 2. Саме на другу позицію в переліку ді- євих антикризових заходів Б. Улін ставить стимулювання «приватного і державного попиту на товари і послуги, які можна ви- 3 За оцінками вчених університету Тілбурга, підви- щення прозорості дій головного банку забезпечує зниження вартості грошей в економіці. робити за рахунок оптимізації наявного ви- робничого потенціалу та запасів первин- них продуктів, із допомогою нових, ство- рених за відносно короткий час потужнос- тей». Найкращий приклад цього положен- ня — суспільні роботи. 3. «Протидіяти, якщо це можливо, різ- ким змінам попиту, бо вони породжують нові диспропорції у виробничому потенці- алі», — радить учений [2, 310]. Унаочнимо цю тезу історичною аналогі- єю. На початку Великої депресії — однієї з найнебезпечніших за час існування капі- талізму криз — через численні банкрутст- ва банків скоротилися обсяги надходжен- ня інвестицій до осіб — суб’єктів підпри- ємницької діяльності, які могли б їх як- найкраще використати. «Закриття на поч. 30-х рр. ХХ ст. багатьох банків завадило інвесторам отримати необхідні ресурси, що відповідно призвело до подальшого не- сприятливого зсуву інвестиційної функ- ції», — зауважує голова Федеральної ре- зервної системи США Б. Бернанке [3]. Не- продуманою була і бюджетно-податкова по- літика: уряд більше вболівав за балансування бюджету, ніж за стимулювання економіки. Закон про доходи 1932 р. збільшив кількість різних податків, що вдарили по кишені спо- живачів із середнім і низьким рівнем дохо- дів, які ще більше скоротили видатки. Ці та інші процеси наклалися один на одного і за- тягли економічну кризу. Аналіз перебігу Великої депресії до- зволив англійському економістові Джону М. Кейнсу зробити висновок, що сукупний попит є головним фактором, який визначає національний дохід. Цю тезу доопрацював нобелівський лауреат Джон Хікс. Він вті- лив її у модель IS-LM, яку з 1937 р. вико- ристовують для аналізу різних тлумачень цієї найбільш руйнівної в історії економі- ки кризи. Модель демонструє, яким чином різні бюджетно-податкова та кредитно-гро- шова політика, потрясіння на грошовому і товарному ринках впливають на еконо- 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 міку. Давно доведено, що важливими фак- торами, які визначають сукупний попит, є бюджетно-податкові та кредитно-грошові важелі: скорочення податків збільшує до- хід, ставку відсотка і витісняє частину ін- вестиційних витрат. Натомість зростання пропозиції грошей знижує ставку відсотка. Це відповідно стимулює інвестиційні над- ходження й створює попит на товари і по- слуги. Більшість економічно розвинених кра- їн у період кризи згадує ці постулати і пе- реводить їх у площину практичних дій. На жаль, Україна традиційно нехтує закони і правила. На відміну від інших держав, Україна збільшила державні витрати не на інфра- структурні проекти. Визначені урядом прі- оритети — АПК, будівництво, енергооща- дження і машинобудування — не дадуть бажаного ефекту навіть у середньостро- ковому періоді. Мине 2–3 роки, перш ніж вкладені інвестиції пройдуть повний цикл і дадуть очікувані дивіденди. Навіть обіця- ні агропідприємствам державні преферен- ції продемонструють позитивні результати лише через рік. Це надто тривалий перебіг подій і надто глибоке падіння економіки. Натомість в антикризовій програмі США споживчі видатки є основним руші- єм економіки. Безробіття для Америки — не просто соціальна проблема: нова хвиля звільнень сигналізує про скорочення обся- гів споживання, вимушене зниження цін на продукцію, що завдає додаткових збит- ків компаніям. Податковий тиск на підпри- ємців сьогодні мінімізують Китай (напри- клад, ПДВ на сільгосппродукцію зменшено з 17% до 10%), Росія (скорочує податок на прибуток з 24% до 20%), Франція (2010 р. скасовує професійний податок, який спла- чують юридичні та фізичні особи, чия про- фесійна діяльність не винагороджена зар- платою) та ін. Загалом упровадження різ- номанітних програм податкового стимулю- вання з поч. 2009 р. анонсували уряди 22 держав. Проте уряд України не звертає уваги на чужий досвід. Традиційне підвищення по- датків, на його думку, — невичерпне джере- ло поповнення дефіциту держбюджету. Ка- бінет Міністрів пропонує: Таблиця 2. Основні антикризові заходи урядів ЄС, США та України ЄС США Україна Європейська Рада виділила на ан- тикризові заходи 1,5% сукупного ВВП ЄС, тобто 200 млрд EURO. Заходами зі стимулювання економі- ки в 2009 р. передбачено: – скорочення бюджетних видатків; – кредитування приватного секто ру; – сприяння розвитку малого й середнього бізнесу; – послаблення податкового тиску. Зокрема, у лютому Європарла- мент розширив сфери застосування зниженого ПДВ на послуги громад- ського харчування, ресторанів, ре- монту квартир і будинків, перукар- ські послуги тощо, скоротивши відрахування з 15% до 5,5%. Антикризову програму США побудовано на таких заходах: – реалізація інфраструктурних про ектів; – збільшення видатків на соціальний захист населення; – зниження податків. Витрати бюджету на будів ни ц- тво та соцвиплати перевищать $500 млрд, а обсяг по дат кових пільг становитиме $ 282 млрд. США не протегуватимуть сво- їм виробникам усупереч міжна- родним торговельним угодам. Уряд визначив 4 фундаментальні пріоритети: – аграрний комплекс; – будівельна галузь; – економія енергії, зокрема заміщен ня споживання газу; – машинобудування, зокрема авіа- і суднобудування. Аби їх профінансувати, Прем’єр- міністр України поообіцяла «на базі переговорів з іншими державами» до березня наповнити Стабфонд більше як на 21 млрд грн [4]. До травня гро- ші не знайдено (через ускладнення взаємин із МВФ). ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 37 — підвищити ставку податку на рекламу в 10 разів. Його законопроект «Про місце- ві податки і збори», прийнятий у першо- му читанні парламентом, збільшує вар- тість розміщення одноразової внутріш- ньої/зовнішньої реклами на транспорті з 0,1% до 0,5%, тривалої — з 0,5% до 5%; — збільшити податок із власників транс- портних засобів. 10 січня 2009 р., згідно із законом «Про внесення змін до дея- ких Законів України з питань оподатку- вання», запроваджено нові ставки тран- спортного збору. Власники машин із дви- гуном обсягом понад 2,2 л замість 10 грн повинні були сплачувати 75 грн, податок на машини з обсягом двигуна понад 3 л зріс із 120 грн до кількох тисяч при що- річному проходженні техогляду, не вра- ховуючи вартості самого техогляду та ре- шти платежів для ДАІ. Мінфін і ДПА намагаються нереально збільшити ринковий збір (за 20 м2 щомісяч- но потрібно платити 9000 грн), що боляче вдарить по дрібному бізнесу, тобто не плат- ники єдиного податку, а решта скорочувати- ме свої податки на основі амортизації. Наслідками цих дій стануть перш за все зростання безробіття (торік, наприклад, на Луганщині малий бізнес створив 92% робо- чих місць), переведення грошових потоків «у тінь», скорочення надходжень до держ- бюджету тощо. Іще кілька коментарів. Підвищення ставки податку на рекламу в 10 разів — не лише свідчення поверховості теоретико- економічних знань, але й небажання адек- ватно реагувати на реалії. Адже наочний приклад мали зовсім недавно в столиці, коли в жовтні 2008 р. Київська міськдерж- адміністрація (КМДА) на третину підви- щила тарифи за використання комуналь- ної землі під рекламні конструкції. Через два місяці заповнення рекламних площ у столиці ледве-ледве досягло 50%. У КМДА надійшли заявки про ліквідацію близько 300 щитів великого формату, розміщених у спальних районах. Оптимізуючи під тис- ком кризи витрати, компанії почали де- монтаж найменш вигідних рекламних кон- струкцій. За прогнозами фахівців, власни- ки рекламоносіїв могли демонтувати 30% конструкцій. А це недоотримання 25 млн грн надходжень до міськбюджету. Усі згадувані урядові податки Верховна Рада після пікетування Кабміну, блокуван- ня автомагістралей, мітингів і протестів ав- топеревізників, підприємців та інших гро- мадян змушена була скасувати. Уряд відпо- відно відкликав із парламенту Закон «Про внесення змін в Закон України «Про опо- даткування прибутку підприємств», скоро- тив ставку ввізного мита на вантажівки ма- сою понад 20 т із 20% до 10%, на напівпри- чепи — з 12% до 10%, повернув попередні ставки транспортного збору. На жаль, уря- довці й далі не аналізують своїх учинків. Зокрема, голова Держкомпідприємництва О. Кужель у березні 2009 р. виголошує: «За- раз не можна різко зменшувати податкове навантаження, адже в Україні, як майже в усьому світі, триває падіння обсягів вироб- ництва, скорочується ВВП» [5]. Про що го- ворити? Хіба що контраргументувати ци- татами економістів, зокрема А. Сміта, який 230 років тому писав: «Високі податки, іноді зменшуючи споживання обкладених ними товарів, іноді заохочуючи контрабан- ду, скорочують доходи держави порівняно з тими надходженнями, які можна було б отримати при встановленні скромнішої ставки оподаткування» [6]. «Ми живемо в епоху надшвидких пере- творень. А це вимагає від Америки, Євро- пи та інших розвинених регіонів світу не будувати від сусідів високі митні загороди, а шукати шляхи ефективної інтеграції. До- сить згадати, як повоєнна Канада, прагну- чи захистити себе, підвищила ввізне мито і втратила конкурентноздатність промис- ловості», — зауважував у німецькій газеті «WELT am SONNTAG» нобелівський лау- реат Майкл Спенс [7]. 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 Звернімо увагу також на такий факт: згідно з антикризовою програмою, США обіцяє не протегувати своїм виробникам, якщо це суперечить міжнародним торго- вельним угодами. Україна ж навпаки — за- проваджує на 6 місяців 13-відсоткову над- бавку до чинних ставок ввізного мита на товари некритичного імпорту. Але ж уче- ні довели, що протекціоністська торговель- на політика не впливає на сальдо поточно- го рахунку платіжного балансу, а підвищує реальний обмінний курс. У результаті то- вари і послуги власного виробництва ста- ють дорожчими за імпортні, зменшують- ся обсяги імпорту/експорту. Україна одно- значно програє від скорочення обсягів між- народної торгівлі. Це на перспективу, а вже тепер зазна- ємо збитків. «По-перше, дефіцит на вну- трішньому ринку. По-друге, виникає загро- за, що частину товарів, які раніше легально завозили на митну територію України, за- везуть контрабандним шляхом. По-третє, скорочення доходів бюджету. За 10 днів із запровадження 13-відсоткової ставки до- даткові відрахування до бюджету станови- ли 28 млн грн. Щоденні втрати через фі- зичне зменшення імпорту за цими товарни- ми позиціями сягали від 35 до 40 млн грн. Ми втратили суттєву частину бази оподат- кування», — констатує голова Державної митної служби України А. Макаренко [8]. На щастя, через 10 днів це безглузде рішен- ня скасували. 4. Сприяти переміщенню робочої сили як у регіональному розрізі, так і за вида- ми занять. Організувати додаткове навчан- ня робітників усіх сфер та галузей, вклю- чаючи сільське господарство, що прагнуть отримати кваліфікацію для нового виду ді- яльності. Перешкоджати прагненню лю- дей жити за кошт соціальної допомоги, а не шукати нову роботу в іншій місцевості чи змінювати фах. Ці та інші заходи сприяти- муть зростанню виробництва товарів і по- Таблиця 3. Застосування державних важелів задля стимулювання збільшення внутрішнього попиту в ЄС та Україні ЄС Україна Спрощено створення і переміщення підприємств на території Євросоюзу. Європарламент розглядає проект уніфікованих правил реєстрації підприємств середнього та малого бізнесу в будь-якій країні ЄС. Спрощену процедуру матимуть компанії, акціями яких не торгують на біржах. Європейські бізнесме- ни зможуть переносити свої офіси з країни в країну. Працедавців зобов’язали гарантувати робітникам, що переїжджають разом із компанією, права, визна- чені законами країни походження бізнесу. Крім того, буде суттєво зменшено стартовий капітал. В окремих випадках достатньо буде символічного 1 EURО. У ЄС створено новий веб-ресурс «Ваша Європа – бізнес» (http://europa.eu/youreurope/business), мета якого – сприяти у веденні бізнесу малим і середнім фірмам у країнах ЄС. 13 січня 2009 р. набули чинності зміни Закону «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове дер- жавне соціальне страхування на випадок безробіття»: – осіб, звільнених за згодою сторін, прирівняно до звіль- нених за власним бажанням. Допомогу у зв’язку з без- робіттям надають із 91-го календарного дня; – для осіб, що перебувають на обліку як безробітні понад 9 місяців, гідною роботою вважають участь в оплачува- них суспільних заходах; – категорією зайнятого населення вважають членів при- ватних селянських господарств (60–70% сільського працездатного населення!); – обмежено надання допомоги малозабезпеченим роди- нам. За Законом «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим» малозабезпеченою вважають ро- дину із середньомісячним сукупним доходом нижче від прожиткового мінімуму. Нині в Україні малозабезпеченою вважають родину, що має середньомісячний сукупний дохід нижче від прожиткового мінімуму для сім’ї: 133 грн для працездатних осіб і 187,5 грн для непрацездатних. І це при тому, що прожитковий мінімум для працездатної людини становить 626 грн. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 39 слуг шляхом селективного збільшення по- питу [2, 310]. Як бачимо, Україна надала людям «спе- цифічну соціальну допомогу»: законодавчи- ми актами суттєво ускладнила і подовжила шлях її отримання. Безперечно, це не скоро- тило ані темпи, ані відсоток безробіття. Окрему увагу Б. Улін приділив ослаблен- ню інфляційних факторів. 5. Періодично використовувати страте- гічний контроль за цінами, щоб протидія- ти їх зростанню, не зумовленому збіль- шенням витрат та помірними прибутками. Це особливо важливо, коли організації- моно по лісти підвищують ціни для отри- мання надприбутків, породжуючи претен- зії робітників і службовців щодо підви- щення зарплати. 6. Уникати підвищення зарплати робіт- никам і службовцям, щоб запобігти зрос- танню вартості життя й продуктивності праці [2, 310]. У цій частині важко проводити аналогії. Міністр економіки України Б. Данилишин в одному з видань повідомляє: «Показник продуктивності праці ніхто зараз, на жаль, не обраховує. Міністерство економіки тіль- ки зараз розробило відповідні методичні рекомендації» [9]. Не дивно, що в державі наявний різнобій в економічній політиці. «Ми підтримаємо політику уряду доти, доки це не суперечить основній функції НБУ, збереженню стабільності національ- ної валюти і купівельної спроможності гро- шей», — заявив у квітні 2008 р. голова НБУ В. Стельмах, чим засвідчив, що основний пріоритет для Нацбанку — боротьба з ін- фляцією, незважаючи на інтереси економі- ки. Два тижні потому й глава уряду виго- лошує: «Мінімальна зарплата в національ- ній економіці щороку підвищуватиметься на 25%» [10]. Але ж це суперечить еконо- мічним законам, які вимагають співвідно- сити підвищення зар плат із зростанням продуктивності праці. 7. Досягти принципової угоди між уря- дом, парламентом і різними організація- ми про стримування інфляції відповідно до поставлених цілей. Домогтися, щоб очікуваного зростання цін не закладали в прогнози майбутньої інфляції в масшта- бах, які демонстрували країни з розвину- тою ринковою економікою в 70-і рр. ХХ ст. [2, 311]. Продовжити цю тезу варто слова- ми нобелівського лауреата Джеймса Міда, який радив: «Бажано, щоб різні владні структури бодай інформували одне одно- го про свої плани, щоб шляхом погоджен- ня, взаємного пристосування та прими- рення від їхньої взаємодії був певний зиск» [11]. На жаль, суперечки між прези- дентом, пре м’єром і парламентом Украї- ни, по-перше, є предметом глузувань сві- тового співтовариства, по-друге, заважа- ють сформувати реальні пріоритети хоча б на найближчу перспективу. Відсутня чітка і скоординована позиція окремих гі- лок влади. Місія МВФ вислуховує різні, іноді суперечливі думки, не розуміючи, де центр прийняття рішень, із ким вести пе- реговори. Саме політичну нестабільність інвестори ототожнюють із високими ри- зиками, що заважають вкладати інвести- ції в Україну. Водночас у період кризи не розставлено необхідних акцентів і в урядовій роботі. Зокрема, міністр економіки Б. Данилишин переконує, що «уряд повинен думати і про інші проблеми, адже є речі важливіші за ін- фляцію. Наприклад, соціальний спокій. У нас ще є певний «запас», однак думати про соціальну безпеку уряд повинен заздале- гідь» [9]. Невідомо, про який «запас» пише міністр, але напередодні цієї заяви Держ- комстат України повідомив про рівень ін- фляції в державі в січні 2009 року, що ста- новив 2,9%. Варто пригадати думку нобелі- анта Мілтона Фрідмана: «Зв’язок між зрос- танням інфляції та ростом безробіття, який спостерігається останнім часом, може відо- бражати спільний вплив таких подій, як 40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 нафтова криза (в Україні стрімке зростан- ня ціни на природний газ. — М.Д.) чи дію незалежних сил, що провокують ріст ін- фляції і безробіття. Однак головним для багатьох країн може бути пояснення, що вони живуть у перехідний період, який мі- ряють не роками, а п’ятирічками, іноді де- сятиліттями. Суспільство не встигає міня- ти звички, трансформувати інституції від- повідно до нової грошової ситуації. Інфля- ція не просто наростає, але стає більш нестабільною, внаслідок чого розширюєть- ся державне втручання в ціноутворення. Поєднання росту нестабільності інфляції та відхилень відносних цін від значень, які може встановлювати лише ринок, знижує ефективність економічної системи, підви- щує рівень безробіття [12]. 8. Використати гнучку грошову систему, здатну знизити вартість іноземних валют до рівня, необхідного для протидії можли- вому імпорту інфляції з цих країн у разі, якщо один зі складників національної полі- тики — боротьба з інфляцією. Така політика природно координується із загальною кредитно-фінансовою політи- кою, що здійснює вирішальний вплив на су- купний обсяг попиту. Політичні діячі пови- нні досягти компромісу між численними комбінаціями виробництва продукції та ін- фляції [2, 311]. Координації дій, яку нобелівський лау- реат вважає природною, в Україні немає. Навпаки, на НБУ чинила тиск проуря- дова парламентська коаліція, наполягаю- чи на звільненні голови фінустанови. Пу- блічне заслуховування звіту НБУ в пар- ламенті, на думку голови ради Асоціації українських банків С. Аржевітіна, нега- тивно вплинуло на ринок. Якщо в грудні 2008 року з банківських депозитів вклад- ники забрали 100 млн грн, то після непро- думаних і публічних заяв на телешоу низ- ки політиків обсяг вилучених банківських депозитів сягнув у січні 2009 року 16 млрд грн [13]. Щобільше, уряд порушує самостійність дій НБУ: — згідно зі ст. 84 Закону «Про державний бюджет України на 2009 рік», НБУ зо бо- в’язали автоматично викуповувати дер- жавні облігації уряду протягом трьох банківських днів з дня надходження про- позиції щодо викупу їх у банків. Поло- ження спровокувало масштабну грошо- ву емісію — за чотири місяці 2009 р. над- руковано 16 млрд грн (упродовж кількох років заборгованість уряду по ОВДП пе- ред НБУ була нульовою); — ст. 86 цього документа змусила НБУ по- годжувати рефінансування комерційних банків з урядом; — згідно з постановою уряду, перший віце- прем’єр-міністр бере участь у засіданнях, присвячених середньому й тривалому ре- фінансуванню. Результатом перманентної боротьби Ка- бінету Міністрів із НБУ стало різке падін- ня платоспроможності банків. Акти ві зу ва- лися тіньові економічні відносини: нині поза банківською системою, за оцінками експертів, перебуває близько 190 млрд грн готівки в національній та іноземній валю- ті; майже стільки — 193 млрд грн — фі- зичні особи тримають на депозитах у бан- ках. Щоправда, намір уряду відновити спів робітництво з МВФ дав підстави Фонду вимагати від уряду скасувати об- меження фактичної і юридичної незалеж- ності НБУ. Підсумовуючи свої міркування з приво- ду експансіоністської політики зростання, Б. Улін підкреслює, що швидкість викли- каного такими заходами процесу розши- рення сукупного попиту (закупівель това- рів і послуг) впливає на характер і трива- лість фази підйому. На його думку, «багато дослідників, які мають практичний досвід у бізнесі, вважають, що періоди пожвавлен- ня економіки і підвищення ділової актив- ності будуть тривалішими, якщо зростан- ня виробництва не зазнає надмірного сти- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 41 мулювання шляхом збільшення сукупного попиту» [2, 311]. Україні, з огляду на безсистемність та алогічність дій органів влади4, ще далеко до фази піднесення, проте чітко простежує- ться спад виробництва. Про це свідчить ка- тастрофічна ситуація навіть у тих галу зях, де маємо надлишковий потенціал з ураху- ванням і ресурсів, і виробничих можливос- тей підприємств. Наприклад, виробництво верш кового масла. Компанія «Терра Фуд» (ТМ «Тульчинка») у грудні 2008 р. змен- шила його виробництво на 50%. Об’єднання «Мілкіленд» (ТМ «Добряна», «Коляда» та ін.) скоротила близько 1000 працівників. У ТОВ «Західна молочна група» (ТМ «КОМО», «Гурманіка» та ін.) із 8 підпри- ємств працює лише 3, понад 700 робітників скорочено. У результаті за жовтень 2008 — лютий 2009 рр. Україна імпортує з Білору- сії 7 тис. т цього продукту. Відповідно ціна на вершкове масло в І кварталі 2009 р. зрос- тає на 16,7%. Торік Україна зібрала рекордний урожай зернових. Фінансові показники цієї робо- ти зіпсував осінній обвал цін. Уряд мав би, по-перше, запропонувати стимули для на- рощення поголів’я худоби й організації ви- робництва молока. По-друге, замість мора- торію на експорт зерна (що не поліпшило ціни на хліб в Україні), подбати про ринки його збуту. * * * Після вивчення багатої на кризи істо- рії економіки, опрацювання величезно- го обсягу економічної інформації нобелів- ські лауреати зробили важливі теоретичні узагальнення. Формування на їхній осно- ві конкретних практичних заходів у різних країнах має свою специфіку. Аналіз, прове- 4 Наприклад, закладені в бюджет 2008 року держав- ні гарантії Державній іпотечній установі в обсязі 1 млрд грн так і залишилися на папері. Під них не було залучено коштів для фінансування проектів у будів- ництві чи запровадження квот на експорт олії, якої Україна виробляє в 7 разів більше, ніж споживає. дений з урахуванням нинішніх українських реалій, дозволяє зробити певні висновки і висловити пропозиції, які допоможуть ви- значити комплекс дій, спрямованих на по- долання економічної кризи. 1. Як свідчить статистика, криза в краї- нах з орієнтацією на ринкову економіку по- різ но му вплинула на соціально-економічне життя громадян (у ЄС ситуація не така складна, як у США). Кожен уряд різним набором заходів прагне захистити свою економіку, розуміючи, що порад нобелів- ських лауреатів варто дослухатися, врахо- вуючи узагальнений досвід подолання де- пресій та багаторічну успішну практику господарювання. 2. Органи української державної влади виявилися нездатними вчасно спрогнозу- вати кризові явища й належно зреагувати на них. Урядовці не розуміють зв’язку фон- дового ринку з економікою країни. Проте без сучасної науки, вміння аналізувати, грамотно пов’язувати закономірності обігу цінних паперів із процесами фінансової сфери та реальної економіки неможливо підвищити ефективність перерозподільчих процесів у господарському комплексі, ство- рити сприятливий інвестиційний клімат у державі. Попри запевняння уряду, інозем- ний капітал не повернеться в Україну, бо він хоче бачити чіткі ринкові сигнали, яких, на жаль, немає, і навряд чи скоро вони з’являться. 3. Упродовж 2008–2009 рр. антикризові заходи Уряду України були безсистемни- ми, точніше спонтанними, а саме: а) неправильно зроблені макропрогно- зи на 2009 рік спричинили неадекватні дії: Прем’єр-міністр Ю. Тимошенко наполягла на тому, що реальний ВВП України в умо- вах кризи зросте на 0,4% (а не впаде на 5%, як це очікували експерти МВФ), інфляція знизиться до 9,5% (як у вересневих про- гнозах 2008 р.). Фактично ж у першому кварталі, на думку експертів, економічний спад становить 25,5% (Держкомстат уже 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 не публікує оперативних даних щодо ВВП, навіть квартальних), а інфляція — 5,9%; б) численні незбалансовані антикризові постанови уряду, закони парламенту ними ж скасовано. Основними причинами формування ма- кроекономічних дисбалансів та накопичен- ня кризового потенціалу є проведення еко- номічної політики на засадах соціального популізму, зволікання з проведенням не- обхідних структурних реформ в економіці, консервація неефективної податкової сис- теми, нерозважлива бюджетна політика. Нагальною є потреба вироблення стратегії системного виходу України з кризи. Тобто потрібен комплексний набір економічних заходів, який підготували б незалежні (у тому числі й міжнародні) експерти та фа- хівці міністерств і відомств, що мають не- обхідний досвід роботи. Успіх залежати- ме від досягнутого компромісу між гілками влади та взаємодії з громадськістю. Криза — це очищення економічного ор- ганізму. Це не лише реальна можливість, а й необхідність кардинальних реформ, здат- них забезпечити прискорений кількісний та якісний розвиток економіки в майбутньо- му. Реформи мають посилити захист прав власності, щоб запобігати рейдерським ата- кам, модернізувати інфраструктуру держа- ви. Потрібно розбюрократизувати порядок ліцензування, сертифікації і надання до- зволів на господарську діяльність, спрости- ти систему оподаткування, не зволікати з поверненням ПДВ, зробити прозорою в ці- лому податкову систему. 4. Наслідком ситуативної фіскальної по- літики уряду є неможливість сформувати економічні очікування. Це підвищує ризик ведення бізнесу в Україні. Для стимулю- вання виробництва товарів і послуг уря- ду варто застосувати інвестиційний подат- ковий кредит, завдяки якому більшість ін- вестиційних проектів стане прибутковою (подібно до технологічних новацій збіль- шується попит на інвестиційні товари). Варто запровадити й інші стимули: спеці- альні урядові субвенції, прискорену амор- тизацію, податкові канікули, компенса- ції за відсотками для відновлення креди- тування пріоритетних галузей економіки України. 5. На дестабілізацію банківської системи суттєво вплинули помилки менеджменту, який у гонитві за своєю часткою на ринку нехтував якісним прогнозуванням ризиків. Водночас стабільність банків — це запору- ка швидкого виходу з кризи. Потрібно по- вернути довіру до НБУ і банківської систе- ми в цілому шляхом послідовних, прогно- зованих і прозорих дій головної фінустано- ви держави у валютно-курсовій політиці: публікація деталізованої інформації про рі- вень капіталізації банків, власність і якість активів, представлення балансів і звітів про доходи та витрати; регулярне проведення керівництвом НБУ прес-конференцій, бри- фінгів; оприлюднення прогнозів централь- ного банку. НБУ має оперативно розроби- ти методологію запровадження нових ін- струментів і механізмів у діяльність комер- ційних банків. Світова практика свідчить: правильно сформована й озвучена підтримка держави здатна призупинити відтік депозитів і ста- білізувати ситуацію в банківській системі. Такий підхід зменшує потребу в ресурсах для кредитного рефінансування та рекапі- талізації банків, адже зазначені кошти зго- дом державі доведеться вишукувати. І насамкінець. Нинішня криза є не лише фінансовою та економічною. Вона унао- чнила інтелектуальну кризу й брак поро- зуміння в суспільстві. Отже, компетентні рекомендації висококласних фахівців ма- тимуть в Україні позитивний ефект лише тоді, коли чільники всіх гілок влади на- вчаться ставити розумні ідеї вище за влас- ні амбіції. 1. Пол Кругман. Финансовая «русская рулетка» // Мысль. — 2008. — № 10 (33). — С. 52. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 6 43 2. Бертиль Улин. 1933 и 1977 — некоторые проблемы политики роста в случаях несбалансированности внутренних и международных экономических отношений // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков. В 5 т. / Сопред. редкол. Г.Г. Фетисов, А.Г. Худокормов. Т. V. В 2 кн. Все- мирное признание: Лекции нобелевских лауреа- тов / Отв. ред. Г.Г. Фетисов. — М.: Мысль, 2004. — Кн. 1. — С. 302–319. 3. Bernanke B. Non-Monetary Effects of the Financial Crisis in the Propagation of the Great Depression // American Economic Review 73 (June 1983). — Р. 257–276. 4. Сколотяний Ю. ПроФОНдація // Дзеркало тиж- ня. — 2009. — 7 лютого. — С. 7. 5. Наголос // Вісник податкової служби України. — 2009. — № 9. — С. 4. 6. Берндт Эрнст Роберт. Практика эконометрики: классика и современность: Учебник для студен- тов вузов, обучающихся по специальности 060000 экономики и управления / Пер. с англ., под ред. проф. С.А. Айвазяна — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. — С. 699. 7. Главное — «человеческий капитал». // Газета «2000». — 2002. — 28 червня. — С.7. 8. Макаренко А. Потрібно видихнути газ і просто працювати // Дзеркало тижня. — 2009. — 21 бе- резня. — С. 9. 9. Данилишин Б. Економіка України: життя після кризи? // Дзеркало тижня. — 2009. — 17 січня. — С. 8. 10. Сколотяний Ю. Креш-тести. Минулого тижня банківська система перенесла черговий напад грошової ядухи // Дзеркало тижня. — 2008. — 26 квітня. — С. 8. 11. Джеймс Мид. Смысл «внутреннего баланса» // Бертиль Улин. 1933 и 1977 — некоторые проблемы политики роста в случаях несбалансированности внутренних и международных экономических отношений... — С. 290. 12. Милтон Фридман. Инфляция и безработица // Бертиль Улин. 1933 и 1977 — некоторые проблемы политики роста в случаях несбалансированности внутренних и международных экономических отношений... — С. 280. 13. Підвисоцький Р. Для виходу з кризи необхідні макро- економічні структурні зміни // Вісник Національ- ного банку України. — 2009. — № 3 (157). — С. 9. М. Довбенко ЯК ПОДОЛАТИ ЕКОНОМІЧНУ КРИЗУ? Рекомендації нобеліантів і українські реалії Р е з ю м е У статті викладено позицію економістів-лауреатів Нобелівської премії щодо теоретико-методологічного обґрунтування виходу окремої країни з глибокої де- пресії. У світлі їхніх порад здійснено порівняльний аналіз основних антикризових заходів урядів розви- нених держав та України. З урахуванням проведеного аналізу та нинішніх українських реалій запропонова- но комплекс дій, спрямованих на подолання еконо- мічної кризи. Ключові слова: антикризові поради для економіки України, транспарентність грошово-кредитної полі- тики, сукупний попит, ефективність мінімізації по- даткового тиску, податкове стимулювання, протекціо- ністська торговельна політика. M. Dovbenko HOW TO OVERCOME ECONOMIC CRISIS Recommendations of Nobel Prize-winner laureates and Ukrainian reality S u m m a r y The article presents the opinion of economists — Nobel Prize-winner laureates regarding theoretical and meth- odological justification of individual country deep re- cession overcome. In light of their advices, comparative analysis of the main anti-crisis actions of governments of the developed countries and Ukraine has been com- pleted. It is proposed a set of actions aimed at overcom- ing economic crisis taking into account the completed analysis and current Ukrainian reality. Keywords: anti-crisis advices for economy of Ukraine, transparency of monetary and credit policy, aggregate demand, efficiency of tax pressure minimization, tax in- centives, protectionist trade policy.

Як подолати економічну кризу? (Рекомендації нобеліантів і українські реалії)

Репозитарії

Схожі ресурси