Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова)
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26176 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) / А. Загородній, А. Самойленко, Ю. Храмов // Вісн. НАН України. — 2009. — № 8. — С. 35-41. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-26176 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-261762011-08-30T12:30:35Z Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) Загородній, А. Самойленко, А. Храмов, Ю. Постаті 2009 Article Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) / А. Загородній, А. Самойленко, Ю. Храмов // Вісн. НАН України. — 2009. — № 8. — С. 35-41. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26176 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Постаті Постаті |
| spellingShingle |
Постаті Постаті Загородній, А. Самойленко, А. Храмов, Ю. Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Загородній, А. Самойленко, А. Храмов, Ю. |
| author_facet |
Загородній, А. Самойленко, А. Храмов, Ю. |
| author_sort |
Загородній, А. |
| title |
Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) |
| title_short |
Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) |
| title_full |
Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) |
| title_fullStr |
Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) |
| title_full_unstemmed |
Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) |
| title_sort |
життя, присвячене науці (до 100-річчя від дня народження академіка миколи миколайовича боголюбова) |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Постаті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26176 |
| citation_txt |
Життя, присвячене науці (До 100-річчя від дня народження академіка Миколи Миколайовича Боголюбова) / А. Загородній, А. Самойленко, Ю. Храмов // Вісн. НАН України. — 2009. — № 8. — С. 35-41. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT zagorodníja žittâprisvâčenenaucído100ríččâvíddnânarodžennâakademíkamikolimikolajovičabogolûbova AT samojlenkoa žittâprisvâčenenaucído100ríččâvíddnânarodžennâakademíkamikolimikolajovičabogolûbova AT hramovû žittâprisvâčenenaucído100ríččâvíddnânarodžennâakademíkamikolimikolajovičabogolûbova |
| first_indexed |
2025-07-03T05:46:58Z |
| last_indexed |
2025-07-03T05:46:58Z |
| _version_ |
1836603532727287808 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 8 35
ПостатI
З-поміж учених світового рівня, якими може пишатися Україна, слід згада-
ти академіка Миколу Миколайовича Боголюбова — одного з найвидатніших
фізиків-теоретиків і математиків XX століття, засновника Інституту
теоретичної фізики НАН України та низки наукових шкіл, 100-річчя від дня
народження якого відзначає наукова громадськість цього року. М.М. Бого-
любов — учений широкого профілю: йому притаманні блискучий талант до-
слідника природи, тонка фізична й математична інтуїція, педагогічний
хист, постійний творчий пошук, глибина наукових досліджень, ерудиція, не-
ординарність мислення, багатство наукових ідей, невтомність у пошуку но-
вих підходів до розв’язання задач, вміння виділити головне в проблемі, про-
никнути в її суть, забезпечити необхідний ступінь строгості для ко ректного
розв’язання задачі. Серед людських якостей його учні й колеги найчастіше
називають наукову щедрість, доброзичливість, принциповість, працездат-
ність, інтелігентність і незвичайну привабливість.
М.М. Боголюбов досяг феноменальних результатів у варіаційному чис-
ленні, функціональному аналізі, теоріях диференціальних рівнянь, імовір-
ностей і майже періодичних функцій, нелінійних коливань, фізиці високих
енергій, квантовій теорії поля, теорії ядра, теорії твердого тіла, створив
мікроскопічні теорії надплинності й надпровідності, методи статистичної
і теоретичної фізики, чимало зробив для розвитку математики, механіки,
фізики.
А. ЗАГОРОДНІЙ, А.САМОЙЛЕНКО, Ю. ХРАМОВ
ЖИТТЯ, ПРИСВЯЧЕНЕ НАУЦІ
До 100-річчя від дня народження
академіка Миколи Миколайовича Боголюбова
© ЗАГОРОДНІЙ Анатолій Глібович. Академік НАН України. Головний учений секретар НАН України.
Директор Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова.
САМОЙЛЕНКО Анатолій Михайлович. Академік НАН України. Академік-секретар Відділення мате-
матики НАН України. Директор Інституту математики.
ХРАМОВ Юрій Олексійович. Доктор фізико-математичних наук. Завідувач відділу історії науки і
техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва (Київ).
2009.
36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 8
Усе починається в дитинстві. Народив-
ся майбутній учений 21 серпня (8 за
старим стилем) 1909 р. в Нижньому Новго-
роді (Росія) в сім’ї священика, викладача
богослов’я. Того ж року його сім’я переїха-
ла до Ніжина (Україна), де батько, Микола
Михайлович Боголюбов, отримав міс це
вчителя основ християнської віри в Ніжин-
ському історико-філологічному інституті.
Після чотирьох років викладання Миколі
Михайловичу запропонували посаду про-
фесора богослов’я в Університеті св. Воло-
димира, і родина переїздить до Києва, де
оселяється на вулиці Маріїнсько-Благо ві-
щенській (нині Саксаганського). У 1915 р.
під час І Світової війни Університет ева-
куювали до Саратова в Росію. Після повер-
нення Микола Михайлович отримує дер-
жавну квартиру в приміщенні червоного
корпусу Університету.
У 1917 р. Миколі Боголюбову виповню-
ється вісім років, і він іде в підготовчий
клас Першої київської гімназії. Проте на-
вчатися тут йому довелося лише неповні
два роки. У ті часи в Україні часто зміню-
ється влада, і навесні 1920 р. Микола Ми-
хайлович бере сільський прихід у с. Вели-
кій Кручі на Полтавщині. Боголюбови на
два роки переїздять у провінцію, де пану-
ють давні освітянські традиції. Зокрема, у
земській школі працює напрочуд кваліфі-
кований викладацький колектив, який, за
словами Боголюбова, зробив би честь най-
кращій зі столичних шкіл. Усі предмети в
школі викладали українською мовою, якою
Микола легко оволодів. Викладачі пробу-
дили в ньому любов до України, навчили
української мови і виявили величезний ма-
тематичний талант. Цікаво, що вже в зрі-
лі роки, заповнюючи свою особову справу,
у графі національність він написав украї-
нець. За словами його сина, Павла Микола-
йовича Боголюбова, аналогічний запис був
і в його паспорті. Варто зауважити, що по-
свідчення про закінчення семирічки було
єдиним документом про освіту, який Ми-
кола Боголюбов отримав протягом усього
свого життя.
У 12 років Микола Миколайович успіш-
но оволодів диференціальним та інтеграль-
ним численням, прочитав низку підручни-
ків російською, англійською та французь-
кою мовами (до речі, він знав багато іно-
земних мов), зокрема 5-томний трактат
Хвольсона з фізики, а в 13 років мав знан-
ня, не нижчі від тих, які здобувають після
закінчення математичного факультету уні-
верситету.
Микола Боголюбов у передвоєнні
роки.
Брати Михайло, Олексій і Микола Боголюбови. Київ,
1939 р.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 8 37
Значну роль в освіті Миколи Миколайо-
вича відіграв його батько, який розумів, що
синові необхідно серйозно вчитися. Пора-
дившись зі знайомими, Микола Михайло-
вич звернувся до відомого математика ака-
деміка Д.О. Граве, який, поспілкувавшись
із підлітком, сказав, що відвідувати лекції в
будь-якому вищому навчальному закладі
немає сенсу, працювати з ним треба індиві-
дуально. Відтоді М.М. Боголюбов відвідує
семінар Граве. Через кілька місяців його за-
прошує на кафедру математичної фізики
ВУАН академік М.М. Крилов. 1 червня
1925 р. Миколу Боголюбова зі спеціально-
го дозволу Раднаркому України зарахову-
ють аспірантом кафедри. А вже 11 грудня
1925 р. М.М. Крилов на засіданні ВУАН
доповідає про його роботу «Про обчислен-
ня вимушених коливань, що задовольня-
ють деяким диференціальним рівнянням».
Упродовж 1926 р. молодий Боголюбов го-
тує аспірантську роботу на тему «Про дея-
кі нові методи у варіаційному численні» і
блискуче її захищає. 1927 р. його зарахову-
ють на посаду наукового співробітника ка-
федри. Аспірантські ідеї М.М. Боголюбов
розвинув у праці «Застосування прямих
методів до однієї проблеми варіаційного
числення», яку 1928 р. відзначено премією
Болонської академії наук (Італія), а згодом
виклав у доповіді на семінарі при кафедрі
математичної фізики 4 квітня 1930 р. Через
два дні, 6 квітня, загальні збори Фізико-
математичного відділення ВУАН за подан-
ням академіків М.М. Крилова і Д.О. Граве
присудили йому науковий ступінь доктора
математичних наук.
У наступні роки Микола Миколайович
продовжує працювати на кафедрі матема-
тичної фізики, водночас у 1936–1949 рр.
перебуває на посаді професора, потім заві-
дувача кафедри Київського університету. У
1946–1949 рр. він декан механі ко-ма-
тематичного факультету; у 1945–1956 рр. —
завідувач відділу Інституту математики
АН УРСР; з 1947 р. — завідувач відділу те-
оретичної фізики Математичного інститу-
ту ім. В.О. Стєклова АН СРСР у Москві; з
1953 р. — завідувач кафедри теоретичної
фізики Московського університету; у 1950–
1953 рр. бере участь у радянському атомно-
му проекті. Проте його зв’язки з Україною,
Академією наук України залишаються до-
сить міцними: 1948 р. його обирають дій-
сним членом АН УРСР. У 1956–1965 рр.
М.М. Боголюбов — директор Лабораторії
теоретичної фізики Об’єднаного інституту
ядерних досліджень (ОІЯД) в Дубні (Мос-
ковська обл.), а в 1965–1989 рр. — дирек-
тор зазначеного Інституту. Цього ж року
він очолює щойно створений у Києві Ін-
ститут теоретичної фізики АН УРСР (до
1979 р.).
Протягом багатьох років М.М. Бого -
лю бов очолював Математичний інститут
ім. В.А. Стєклова, був академіком-сек ре та-
рем Відділення математики АН СРСР. По-
мер Микола Миколайович 13 лютого 1992 р.
* * *
Як уже було згадано, М.М. Боголюбов
органічно поєднував математичний і фізич-
ний хист. Це віддзеркалено в його науково-
му стилі: спочатку простий, філігранний
фізичний аналіз проблеми, а потім ство-
рення адекватного потужного математич-
ного апарату. І нині задачі сучасної теоре-
тичної фізики вирізняються надзвичайною
математичною складністю, потребують від-
повідної строгості. Микола Миколайович
досконало володів цим мистецтвом, тому,
напевно, й досяг значних результатів мате-
матичного характеру при розв’язанні різно-
манітних фізичних проблем.
Фізичні дослідження М.М. Боголюбова
присвячено математичній фізиці, статис-
тичній механіці, квантовій теорії поля й
теорії елементарних частинок. У 1932–
1937 рр. М.М. Крилов і М.М. Боголюбов
побудували асимптотичну теорію неліній-
них коливань — новий напрям у загальній
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 8
теорії нелінійних коливань, щойно розро-
бленій Л.І. Мандельштамом і його науко-
вою школою в Москві. Було запропонова-
но методи асимптотичного інтегрування
нелінійних рівнянь, що описують різні ко-
ливальні процеси, і здійснено їх матема-
тичне обґрунтування. Зокрема, М.М. Бо-
голюбов розробив принципово новий
математичний апарат для дослідження
загальних консервативних коливальних
систем із малим параметром, довів низку
тонких теорем для систем, що давали
можливість строгого вивчення питань іс-
нування і стійкості квазіперіодичних роз-
в’язків. Результати їхніх досліджень у ца-
рині, яку вони назвали нелінійною меха-
нікою, викладено в низці монографій, зо-
крема: «Про деякі формальні розклади
нелінійної механіки» (1934), «Нові мето-
ди нелінійної механіки» (1934), «Вступ до
нелінійної механіки» (1937). Класичними
стали розроблені в нелінійній механіці
методи усереднення та інтегральних ба-
гатовидів. 1963 р. на заняттях Першої
математичної школи в Каневі (Україна)
М.М. Боголюбов прочитав дві лекції «Про
квазіперіодичні розв’язки в задачах нелі-
нійної механіки», якими фактично завер-
шив роботу в цій галузі. У наступні роки
асимптотичну теорію нелінійних коли-
вань розвивали учень М.М. Боголюбова
Ю.О. Митропольський і його наукова
школа. Результатом дослідження М.М. Бо-
голюбовим нелінійної механіки стала
сформована в 40-х рр. ХХ ст. у Києві нау-
кова школа математичної фізики.
Розроблені асимптотичні методи нелі-
нійної механіки М.М. Боголюбов застосу-
вав у статистичній фізиці, де вони спри-
чинилися до низки принципових і важли-
вих результатів. У праці «Проблеми дина-
мічної теорії в статистичній фізиці»
(1946) учений виклав доволі повну форму
теорії збурень для розв’язання різних про-
блем статистичної механіки, обґрунтував
її поділ на класичні та квантово-механічні
системи, розробив метод одержання кіне-
тичних рівнянь на основі механіки сукуп-
ності частинок. Зокрема, висунута й об-
ґрунтована ним ідея про ієрархію часів
релаксації в багаточастинковій системі
(1945) відіграє значну роль у статистич-
ному описі нерівноважних процесів у га-
зах, рідинах і кристалах. Глибокий фізич-
ний зміст її яскраво проявився при ви-
вченні різних стадій нерівноважного про-
цесу. Тут же запропоновано ефективний
метод ланцюжків рівнянь для функцій
розподілу комплексів частинок (метод
Бого любова–Борна–Гріна–Кірк вуда–
Івона, або ББГКІ). Поширений на не-
рівноважні процеси він дав можливість
М.М. Боголюбову підійти до теорії і мето-
ду побудови кінетичних рівнянь для сис-
тем взаємодійних частинок і закласти
основи сучасної теорії кінетичних явищ.
Зокрема, він сформулював умови застосу-
вання кінетичного рівняння Больцмана,
дав пояснення причин його необоротності
і запропонував кінетичне рівняння для
систем частинок з кулонівською взаємо-
дією (кінетичне рівняння Бо голюбова-
Балеску-Ленарда).
Важливі результати М.М. Боголюбов
отримав і в квантовій статистиці. 1946 р.
він розробив метод наближеного вторинно-
го квантування і застосував його для ви-
значення енергетичного спектра слабко-
збуджених станів квантових систем (слаб-
ко неідеального бозе-газу), на основі якого
в 1947–1948 рр. розрахував спектр елемен-
тарних збуджень слабко неідеального бозе-
газу, довівши, що він може перебувати у ви-
родженому стані й бути надплинним, тобто
його спектр має такі ж властивості, як і
спектр гелію-2. Згодом М.М. Боголюбов
створив мікроскопічну теорію надплиннос-
ті бозе-систем, яку розкрито в статті «До
теорії надплинності» (1947). Тут же запро-
поновано канонічні перетворення, відомі
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 8 39
тепер як «перетворення Боголюбова». Уче-
ний дослідив і загальну схему неідеального
фермі-газу зі слабкою взаємодією, показав-
ши, що в разі переважання сил притягання
в ньому виникає надплинність, побудував
фізичну картину надплинного стану.
Подальший розвиток ідей і методів те-
орії неідеального бозе-газу дав можли-
вість М.М. Боголюбову розробити (услід
за Дж. Бардіним, Л. Купером і Дж. Шріф-
фером) послідовну мікроскопічну теорію
надпровідності та встановити фундамен-
тальний факт, що надпровідність можна
розглядати як надплинність електронного
газу (1957). «Ще до того, як у Москві ста-
ла відома докладна робота Бардіна, Купе-
ра, Шріффера, наприкінці вересня 1957 р.
мені вдалося показати, що метод, розро-
блений нами для побудови мікроскопічної
теорії надплинності бозе-систем, може
бути узагальнений і для послідовної побу-
дови теорії надпровідності на основі почат-
кової моделі Фрьоліха. Відповідні рівняння
вдалося розв’язати, не залучаючи якісь не-
обґрунтовані припущення», — писав Ми-
кола Ми колайович.
Подальший розвиток ідеї надпровіднос-
ті як надплинності фермі-систем привів
ученого до відкриття ефекту надплинності
ядерної матерії (1958). У 1968 р. М.М. Бо-
голюбов для вивчення надпровідних і над-
плинних систем пропонує новий варіацій-
ний принцип, що є узагальненням методу
Хартрі–Фока, де враховано існування ко-
рельованих пар частинок (метод Хартрі–
Фока–Боголюбова).
Для розв’язання задач статистичної фізи-
ки М.М. Боголюбов широко залучав мето-
ди квантової теорії поля, оскільки одним із
перших до кінця зрозумів глибоку, тепер
для всіх природну й очевидну, математичну
і фізичну спорідненість задачі багатьох тіл і
квантової теорії поля. Тут яскраво виявило-
ся його вміння виділяти загальні елементи
в різних, на перший погляд, фізичних на-
прямах, що уможливлювало плідне взаємне
перенесення ідей і методів. Не випадково,
що за роботами зі статистичної фізики з
1951 р. з’явився великий цикл досліджень з
основ сучасної квантової теорії поля. У пра-
цях Боголюбова її фізичні поняття дістали
адекватну математичну форму.
У цій галузі Микола Миколайович до-
сяг нових фундаментальних результатів,
які нині широковідомі. Зокрема, він за-
пропонував послідовний метод усунен-
ня ультрафіолетових розбіжностей — ма-
тематично коректний варіант теорії пере-
нормувань, що використовує апарат уза-
гальнених функцій, так звана «R-операція
Боголюбова–Парасюка» (1955). У резуль-
таті було з’ясовано математичний сенс пе-
ренормувань.
1955 р. М.М. Боголюбов разом із своїм
учнем Д.В. Ширковим розробив теорію
матриці розсіяння, яка, за їхніми словами,
«будувалася, виходячи з гейзенбергових
положень, що були однак у значній мірі
звужені допущенням розкладу по сталій
зв’язку, прийняттям концепції адіабатич-
ності і, головне, тим, що до них було дода-
но вимогу причинності, сформульовану у
вигляді строгої умови мікроскопічної при-
чинності або локальності». У результаті
виникає нове формулювання квантової те-
орії поля (S-матриця в представленні вза-
ємодії), в основі якого не традиційний га-
мільтонівський формалізм, а Гейзенберго-
ва S-матриця розсіяння (запроваджена
1943 р. В. Гейзенбергом), що задовольняє
вимоги коваріантності, унітарності і при-
чинності. Умова причинності S-матриці,
записана мовою варіаційних похідних, ві-
дома як умова мікропричинності Боголю-
бова. Подальший аналіз М.М. Боголюбо-
вим і Д.В. Ширковим процедури перенор-
мувань привів їх (1955) до ренормаліза-
ційної групи і, услід за М. Гелл-Манном і
Ф. Лоу (1954), — до побудови її послідов-
ної математичної теорії.
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 8
М.М. Боголюбов одним із перших запо-
чаткував напрям, який пізніше назвали ак-
сіоматичною теорією поля. Переваги цьо-
го підходу проявились у циклі його праць
про метод дисперсійних співвідношень
для амплітуд розсіяння, які описують різ-
номанітні процеси розсіяння і народження
елементарних частинок. Доведення дис-
персійних співвідношень для процесу роз-
сіяння піонів на нуклонах (1956) зумови-
ло розвиток нового математичного апара-
ту аналітичного продовження узагальне-
них функцій багатьох змінних (перше
визначення дисперсійних співвідношень у
формалізмі квантової теорії поля запропо-
нували в 1954 р. М. Гелл-Манн, М. Гольд-
бергер і В. Тіррінг, проте воно не було по-
збавлене заперечень).
Роботи Боголюбова з обґрунтування
дисперсійних співвідношень започаткува-
ли новий етап у теорії сильних взаємодій.
Було запроваджено нове поняття про амп-
літуду розсіяння як про єдину аналітич-
ну функцію змінних розсіяння та намічено
найрізноманітніші й широкі застосування
аксіоматичного методу. Систему основних
положень, застосовану при визначенні дис-
персійних співвідношень, М.М. Боголюбов
розвинув у самостійний загальний підхід
до побудови релятивістської квантової те-
орії взаємодії частинок.
Серед суто математичних результатів
цього напряму необхідно відзначити тео-
рему про «вістря клина», вперше доведе-
ну М.М. Боголюбовим у 1956 р., яка стала
основою нового напряму в математиці.
1961 р. М.М. Боголюбов запроваджує в
обіг фундаментальне поняття квазісеред-
ніх, у якому, по суті, викладає нову теорію
фазових переходів. Поширення цих ідей на
фізику елементарних частинок отримало
назву спонтанного порушення симетрії.
1964–1966 рр. учений пише праці з тео-
рії симетрії та кваркових моделей елемен-
тарних частинок. Важливе значення для
М.М. Боголюбов біля Московського державного
університету.
А.Н.Тавхелідзе, Нгуєн Ван Х’єу (В’єтнам),
М.М. Боголюбов. Дубна, 1962 р.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 8 41
їхнього подальшого розвитку мало запро-
поноване (1965) М.М. Боголюбовим та
його учнями Б.В. Струмінським і А.Н. Тав-
хелідзе (незалежно від Й. Намбу і М. Ха-
на) нове квантове число кварків, що тепер
відоме як «колір». Воно дозволило роз в’я-
зати проблему статистики кварків і стало
важливим при побудові нової теорії силь-
них взаємодій.
Завдяки своїм якостям ученого, вчителя
й людини М.М. Боголюбов виховав не одне
покоління математиків і фізиків-теоретиків,
які гуртувалися навколо нього, розвивали
його ідеї і методи. Приділяючи багато ува-
ги вихованню творчої молоді, він створив
низку наукових шкіл — з математичної і те-
оретичної фізики в Києві, Москві та Дубні.
Київська школа Боголюбова зробила зна-
чний внесок у нелінійну механіку, статис-
тичну фізику, квантову теорію поля й тео-
рію елементарних частинок. Для наукової
школи Боголюбова характерні фундамен-
тальність і широта охоплення актуальних
проблем теоретичної і математичної фізи-
ки. При цьому ідейна ясність і глибина у
формулюванні задач завжди поєднувалися
з математичною строгістю в їх розв’язанні.
Саме висока математична культура — одна
з характерних ознак боголюбівської науко-
вої школи. Такий творчий доробок свідчить
про незвичайність та унікальність цього ге-
ніального вченого, дозволяє говорити про
нього як про феномен у математичній і тео-
ретичній фізиці.
Ще за життя М.М. Боголюбов здобув
формальне і неформальне визнання. Він
двічі Герой Соціалістичної Праці (1969,
1979), лауреат Ленінської (1958) та трьох
Державних премій СРСР (1947, 1953,
1984), золотої медалі ім. М.В. Ломоносо-
ва АН СРСР (1985), низки державних ор-
денів і медалей, заслужений діяч науки
УРСР (1970), іноземний член багатьох за-
рубіжних академій, наукових закладів і то-
вариств, почесний доктор низки універси-
тетів, лауреат міжнародних премій, зокре-
ма ім. М.М. Крилова, Д. Хейнемана, меда-
лей ім. М. Планка, Б. Франкліна, П. Дірака.
Президія НАН України заснувала премію
ім. М.М. Боголюбова, його ім’ям названо
Інститут теоретичної фізики НАН Украї-
ни.
Микола Миколайович Боголюбов назав-
жди залишається взірцем наукового і тру-
дового подвигу вченого в пам’яті його вдяч-
них учнів і колег.
Э.Ч.Г. Сударшан (США), Р.Є. Маршак (США), М.М. Боголюбов, В.П. Ше-
лест в Інституті теоретичної фізики під час XV Міжнародної конферен-
ції з фізики високих енергій. Київ, 1970.
|