Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку

Сучасне суспільство потерпає від найрізноманітніших небезпечних впливів, тенденцію до зростання яких здебільшого зумовлює діяльність самої людини. У статті розглянуто низку соціальних загроз, серед яких особливо небезпечними для України автори вважають несприятливу демографічну ситуацію, трудову міг...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Данилишин, Б., Куценко, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27185
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 1. — С. 20-28. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27185
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-271852011-09-28T12:31:50Z Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку Данилишин, Б. Куценко, В. Статті та огляди Сучасне суспільство потерпає від найрізноманітніших небезпечних впливів, тенденцію до зростання яких здебільшого зумовлює діяльність самої людини. У статті розглянуто низку соціальних загроз, серед яких особливо небезпечними для України автори вважають несприятливу демографічну ситуацію, трудову міграцію, нерозв’язане для багатьох родин житлове питання, екологічні проблеми, незадовільний стан здоров’я нації. Суттєво підвищити рівень соціальної безпеки, на думку авторів, можна тільки на основі комплексного підходу, що передбачає значне збільшення інвестицій у людський капітал — у систему освіти, охорону здоров’я, розвиток соціальної інфраструктури. Modern society suffers from various dangerous effects. For the most part the tendency of their growth is caused by human activity. The article reviews a number of social threats and authors suppose that demographic situation, labor migration, housing problem unresolved for many families, environmental problems, unsatisfactory state of health of the nation are among the most dangerous for Ukraine. Authors believe that only complex approach comprising increase of such human capital investments as education system, public health, social infrastructure development can provide substantial enhancement of social security level. 2010 Article Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 1. — С. 20-28. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27185 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Данилишин, Б. Куценко, В. Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку Вісник НАН України
description	Сучасне суспільство потерпає від найрізноманітніших небезпечних впливів, тенденцію до зростання яких здебільшого зумовлює діяльність самої людини. У статті розглянуто низку соціальних загроз, серед яких особливо небезпечними для України автори вважають несприятливу демографічну ситуацію, трудову міграцію, нерозв’язане для багатьох родин житлове питання, екологічні проблеми, незадовільний стан здоров’я нації. Суттєво підвищити рівень соціальної безпеки, на думку авторів, можна тільки на основі комплексного підходу, що передбачає значне збільшення інвестицій у людський капітал — у систему освіти, охорону здоров’я, розвиток соціальної інфраструктури.
format	Article
author	Данилишин, Б. Куценко, В.
author_facet	Данилишин, Б. Куценко, В.
author_sort	Данилишин, Б.
title	Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку
title_short	Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку
title_full	Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку
title_fullStr	Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку
title_full_unstemmed	Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку
title_sort	соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27185
citation_txt	Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 1. — С. 20-28. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT danilišinb socíalʹnabezpekapídgruntâstalogorozvitku AT kucenkov socíalʹnabezpekapídgruntâstalogorozvitku
first_indexed	2025-07-03T06:54:13Z
last_indexed	2025-07-03T06:54:13Z
_version_	1836607763511246848
fulltext	20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 Статті та огляди Категорія «безпека» — одна з найдавніших. На необхідність захисту дер- жави вказував ще Сократ, а Ж.-Ж. Руссо в трактаті «Про суспільний дого- вір» підкреслював, що турбота про самозбереження і безпеку найважливіша. Переважна більшість дослідників, розглядаючи поняття «безпека», основну увагу приділяє його національним або економічним аспектам. Проте на лю- дину впливає безліч негативних факторів, про що свідчить постійне підви- щення травматизму, зростання кількості захворювань, аварій, катастроф тощо. Отже, можна з упевненістю констатувати, що безпека — це складне соціально-економічне явище, яке характеризується відсутністю небезпеки; це стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Б. Данилишин, В. Куценко СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА – ПІДҐРУНТЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ © ДАНИЛИШИН Богдан Михайлович. Академік НАН України. Голова Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. КУЦЕНКО Віра Іванівна. Доктор економічних наук. Завідувач відділу проблем розвитку соціальної сфери тієї ж установи (Київ). 2010. Безпека – це умова, завдяки якій стає можливим усе інше. Е. Ротшильд С учасне суспільство зазнає великих втрат від найрізноманітніших небез- печних впливів, які, на жаль, мають тенден- цію до зростання. Здебільшого їх причи- ною є сама людина. Якщо у ХХ ст. у війнах загинуло 100 млн осіб, то за цей же час на виробництві від нещасних випадків відзна- чено втричі більше людських втрат — що- хвилини гине 7–8 осіб. Отже, проблема со- ціальної безпеки актуальна для кожної дер- жави, суспільства і людини. Дослідженню безпеки на різних рівнях присвячено чимало робіт як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Серед україн- ських дослідників варто назвати В. Андрій- чука, О. Білоруса, О. Власюка, Я. Жаліло, С. Пирожкова, А. Філіпенка, Г. Шестопало- ва, О. Янішевського; російських — Л. Абал- кіна, С. Афонцева, Є. Бухвалда, В. Варла- мова, С. Лазуренка, Б. Михайлова, В. Са- віна, У. Ушкіна, І. Чернова та інших. Біль- шість згаданих дослідників цієї проблеми ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 21 основну увагу приділяла національній1, або ж економічній2, безпеці. Уперше безпеку почали пов’язувати без- посередньо з особистістю лише з кін. ХХ ст. після оприлюднення в 1992 р. Генеральним секретарем ООН «Порядку денного для світу», в якому було зазначено, що загроза для безпеки людини може бути не лише во- єнною. В 1994 р. у Програмі розвитку ООН (ПРООН) про розвиток людського потен- ціалу виділено сім компонентів безпеки людини: — економічна безпека (гарантований міні- мальний дохід); — продовольча безпека (фізична й економіч- на доступність продуктів харчування); — безпека для здоров’я (профілактика за- хворювань); — екологічна безпека (доступність чистої питної води, незабрудненого повітря, система землекористування, що збері- гає родючість ґрунту); — особиста безпека (свобода від фізично- го насильства і погроз); — безпека меншин (збереження культур- ної своєрідності); — політична безпека (захист основних прав і свобод людини) [1]. У цьому контексті важливо, на наш по- гляд, виділити в окрему групу соціальну безпеку, визначаючи її як сукупність видів безпеки, що зумовлена структурою люд- 1 Національна безпека — система, у якій безперервно взаємодіють інтереси особи, суспільства, держави й загрози цим внутрішнім і зовнішнім інтересам; це до- тримання балансу життєво важливих інтересів осо- би, суспільства і держави; невтручання у внутрішні справи інших держав. 2 Економічна безпека — категорія, що відображає певні відносини; стан, у якому народ через державу може суверенно, без втручання і тиску ззовні визначити шляхи і форми свого економічного розвитку; стан, при якому забезпечено гарантований захист націо- нальних інтересів, гармонійний, соціально спрямова- ний розвиток країни в цілому, достатній економічний та оборонний потенціал при найнесприятливіших ва- ріантах розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів. ської життєдіяльності, її сферами; відноси- ни окремих індивідів, груп людей, побудо- ваних таким чином, щоб у процесі їхнього розвитку не виникала небезпека для кож- ного з них; стійке функціонування соціаль- них інститутів, що забезпечують стабільний розвиток суспільства. При цьому слід під- тримувати максимально можливу відповід- ність потреб і умов існування людини. Со- ціальну безпеку гарантує поліпшення якос- ті життя для задоволення потреб людей, своєчасне й адекватне реагування держави та суспільства на кризові явища і супереч- ності, що дедалі більше загострюються. На підставі сказаного соціальну безпеку ми розглядаємо також як: — можливість постійно підтримувати на рівні не нижче мінімально допустимих норм основні показники, пов’язані з природним відтворенням населення, що дозволяють забезпечувати стійкий соці- ально-економічний розвиток; — здатність зберігати високий рівень здо- ров’я населення і не допускати поши- рення на території соціально небезпеч- них захворювань; — можливість забезпечити високий рівень життя населення; — підтримку та збереження необхідних параметрів якості соціального сере до- вища, яке безпосередньо впливає на без- пеку особистості; — здатність протистояти міграційному від- току населення тощо. Соціальна безпека пов’язана передусім із дотриманням соціальних стандартів, серед яких найважливішими варто назвати: — стандарти соціальної структури, по в’я- зані з подоланням бідності та форму- ванням середнього класу; — стандарти зростання людського потенці- алу, зокрема зростання тривалості жит тя та рівня освіти; — стандарти рівня життя, підвищення ку- півельної спроможності населення; — стандарти якості трудового життя; 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 — стандарти захищеності сім’ї, материнст ва, дитинства; — стандарти послуг охорони здоров’я; — освітні стандарти, що передбачають за- безпечення реальної доступності освіти; — стандарти послуг закладів культури; — екологічні стандарти тощо. Як бачимо, соціальна безпека, досягнен- ня соціальних стандартів тісно пов’язані з розвитком соціальної сфери, що охоплює весь простір життя людини — від умов пра- ці й побуту, здоров’я та відпочинку до соціально-класових й національних відно- син. Якщо соціальна сфера функціонує, щоб оптимально забезпечувати якість жит- тя членів суспільства, вдосконалювати со- ціальні зв’язки і відносини між ними, то со- ціальна безпека — для запобігання небезпе- ці, можливим загрозам. Тобто існування со- ціальної безпеки пов’язане зі створенням безпечних умов для зайнятості населення, охорони його здоров’я, зростання освітньо- го рівня, розвитку культури, організації відпочинку тощо. Водночас соціальна безпека, як і соціаль- на сфера, є базовим елементом існування соціальної держави та соціальної економі- ки. Загрозою соціальній безпеці є низький життєвий рівень населення, бідність і деда- лі помітніша тенденція соціального розша- рування. Межовими значеннями соціаль- них показників уважають граничні величи- ни, недотримання яких перешкоджає со ці- ально-економічному розвитку, нормальним відтворювальним процесам і призводить до формування негативних руйнівних тенден- цій у здійсненні заходів соціальної безпе- ки, перетворює потенційні соціальні загро- зи в реальні. О днією з таких соціальних загроз є де- мографічна ситуація, яка в Україні перманентно погіршується. Кількість насе- лення продовжує зменшуватись. За роки незалежності чисельність постійного насе- лення скоротилася на 5,4 млн осіб. Коефі- цієнт смертності, порівняно з 1990 р., зріс на третину. У середньому за рік населення України зменшується на 300–350 тис. осіб. Хоча, починаючи з 2006 р., в Україні зрос- тає кількість народжених, проте народжу- ваність ще не забезпечує заміщення поко- ління батьків дітьми. Серед основних причин цього негатив- ного явища — низький життєвий рівень на- селення. За офіційною статистикою, за ме- жею бідності в Україні проживає 28%, 3% громадян України живуть менше, ніж на $1/день, а 46% — менше, ніж на $2/день. Це значно більше, ніж, наприклад, у Білорусі, Казахстані чи Росії (табл. 1). Високий також індекс глибини біднос- ті — 23,8%, тоді як у Білорусі він становить 1,3%, у Казахстані — 2,7% [2]. Несприятлива демографічна ситуація по- силюється трудовою міграцією. Як відомо, у розвинених країнах розроблені та функ- ціонують гнучкі й сприятливі програми за- лучення кваліфікованих працівників. За експертними оцінками, витрати на одного фахівця з вищою освітою становлять близь- ко 20 тис. дол. США. Це означає, що кожен прибулий кваліфікований трудовий мі- грант збагачує країну свого нового перебу- вання саме на цю суму, збіднюючи водно- час на таку ж суму свою власну країну. За оцінками експертів, за межами України працює близько 30% українських учених, збагачуючи науку й економіку зарубіжних країн. Загальні ж втрати для України ста- новлять понад $1 млрд/рік [3]. Таблиця 1. Питома вага бідності в країнах пострадянського простору, % до загальної кількості [4] Країна Питома вага населення, яке проживає за межею бідності споживає менше, ніж на $1/день споживає менше, ніж на $2/день Україна 28 3 46 Білорусь 11 1,9 1,9 Казахстан 13 1,9 16 Росія 16 6 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 23 Н есприятливу демографічну ситуацію, низький життєвий рівень населення супроводжує погіршення стану його здо- ров’я. Якщо в 1990 р. здоровими визнавали себе 62,6% населення, то нині — 24%. У ці- лому по країні майже 12% населення оці- нили свій стан здоров’я як поганий (рис. 1). Найвищий відсоток тих, хто оцінює свій стан здоров’я як поганий, у Черкаській, Чернігівській і Хмельницькій областях, де цей показник коливається в межах 16,3– 17,2%. У переважній більшості регіонів зростає рівень захворюваності населення (табл. 2). Так, у 2008 р. уперше зареєстрованих випадків захворювань (у розрахунку на 100 тис. населення) в цілому по Україні було 70460 випадків, зокрема в Києві за- реєстровано 93901 випадок. Це дуже висо- кий показник. У десяти регіонах показник захворюваності значно перевищив серед- ньоукраїнський. Висока захворюваність на так звані хво- роби соціального характеру. Згідно з дослі- дженням ВООЗ, в Україні загрозливого ха- рактеру, скажімо, набув підлітковий алко- голізм. Із 41 країни світу Україна посіла за Рис. 1. Самооцінка стану здоров’я населення, %, 2008 р. Таблиця 2. Рівень захворюваності населення в цілому (кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань на 100 тис. населення) [5, 6, 7] 2000 2005 2007 2008 2008 до 2000, % Україна 67966 70138 70814 70460 103,7 АР Крим 56603 55027 54311 53862 95,2 Вінницька 77003 84414 85520 85037 110,4 Волинська 76926 76646 75925 75699 98,4 Дніпропетровська 77513 81309 81602 82610 106,6 Донецька 67683 63905 63207 62202 91,9 Житомирська 65269 62329 63762 63510 97,3 Закарпатська 67329 67661 67006 67527 100,3 Запорізька 63645 58770 59087 57115 89,7 Івано-Франківська 77471 85447 84554 84457 109,0 Київська 71671 70130 72516 72599 101,3 Кіровоградська 59354 56588 58105 57266 96,5 Луганська 65211 57545 57783 56592 86,8 Львівська 82273 81400 85319 83251 101,2 Миколаївська 53961 52961 57483 59156 109,6 Одеська 62851 67738 69442 70264 111,8 Полтавська 57459 60984 61206 61074 106,3 Рівненська 62398 71475 77425 77626 124,4 Сумська 64829 49410 50577 49368 76,2 Тернопільська 56529 64327 66114 68896 121,9 Харківська 59392 81911 77907 78147 131,6 Херсонська 64396 63416 61893 62339 96,8 Хмельницька 80482 63254 66651 65631 81,5 Черкаська 78364 78049 78804 78401 100,0 Чернівецька 70719 69131 71929 70232 99,3 Чернігівська 78389 73892 71316 69306 88,4 м. Київ 83161 94057 94949 93901 112,9 м. Севастополь 70702 62176 59530 57341 81,1 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 цим показником перше місце. А це загроза для нації та її генофонду. Наука доводить: результат п’яного зачаття — 17% немовлят- дебілів. Майже в усіх регіонах зростає кіль- кість ВІЛ-інфікованих, а в переважній біль- шості регіонів — хворих на СНІД. Протягом останніх років найвищими темпами зрос- тає кількість хворих на СНІД у Волинській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Лу- ганській, Рівненській, Чернігівській облас- тях та в Києві. Кількість людей із венерич- ними хворобами зростає надзвичайно ви- сокими темпами і нині становить близько 150 осіб на 100 тис. населення. І це, як ствер- джують учені, також є наслідком асоціальної по- ведінки й аморального життя людей. Особливо гострою проблемою залишаєть- ся здоров’я дітей. За останні роки спостере- жено тенденцію зменшення середнього зрос- ту дітей, збільшується кількість дітей, які ма- ють проблеми із зором, системою травлення тощо. Недаремно говорять, що нездорове суспільство народжує нездорових дітей. У покращенні стану здоров’я населення важливе місце належить ресурсній базі, її можливостям надавати високоякісну медич- ну допомогу та медичні послуги відповідно до потреб населення, реалізувати принцип не лише доступності лікування, але й профі- лактики, що потребує відповідного фінансо- вого забезпечення. Обсяг видатків зведено- го бюджету на охорону здоров’я у відсотках до ВВП має тенденцію до зростання. Якщо у 2000 р. на ці цілі було виділено 2,5% ВВП, то у 2007 р. — 3,7%. Щоправда, уже в 2008 р. цей показник дещо скоротили — до 3,5%. Більш по- мітно зростають абсолютні видатки, зокре- ма, у розрахунку на душу населення (рис. 2). Водночас ці обсяги залишаються недостат- німи для узгодження заходів системи охо- рони здоров’я з реальними потребами, щоб гарантувати соціальну безпеку. Вони зна- чно нижчі не лише від подібних показників у розвинутих країнах світу, але й від вітчиз- няних нормативів. Скажімо, ВООЗ устано- вила, що на охорону здоров’я слід виділя- ти не менше, ніж 5% ВВП. Лише збільшив- ши обсяги фінансування цієї сфери, можна її модернізувати, забезпечити профілакти- ку захворювань, підвищити тривалість жит- тя, яка нині в Україні на 10 років нижча, ніж у країнах ЄС. Стан здоров’я нації можна поліпшити лише на основі комплексного підходу, у тому числі шляхом розв’язання екологічних про- блем, притаманних Україні. За показниками, які були озвучені на Всесвітньому економіч- ному форумі в Давосі в січні 2006 р., за ін- дексом екологічних досягнень із 133 країн світу Україна посіла лише 51 місце3. Н айбільшою загрозою як для людства в цілому, так і для України зокрема є по- гіршення якості водних ресурсів — джере- ла питної води й основи життєдіяльності на планеті. За оцінками ВООЗ, нині при- чиною майже 80% усіх захворювань є вжи- вання неякісної води. В Україні таку воду споживають кожні чотири з п’яти жителів. Ще доcі значну частину домогосподарств забезпечують питною водою шляхом її до- ставляння водовозами, або ж люди беруть воду зі ставка, річки, озера (табл. 3). Це на- самперед характеризує умови життєдіяль- ності Житомирської області, де річковою, ставковою чи озерною водою користують- 3 Ураховували екологічне здоров’я, якість повітря, стан водних ресурсів, біологічне різноманіття, про- дуктивність природних ресурсів, стійкий енергетич- ний розвиток. Рис. 2. Видатки на охорону здоров’я на душу насе- лення, грн. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 25 ся 3,8% домогосподарств, мережею водо- постачання — лише 26,7% при середньо- українському показнику 62,5%. Про високу якість такої води, безперечно, не йдеться. Звідси й висока частка хвороб шлунково- кишкового тракту не лише в дорослих, але й у дітей і підлітків. Д осить гострою для багатьох україн- ських родин є житлова проблема, яка також впливає на стан здоров’я нації і є важливим показником соціальної безпеки. Гостроту цієї проблеми характеризує той факт, що в черзі на поліпшення житлових умов перебуває майже 1,3 млн сімей. І це при тому, що потрапити в цей список над- звичайно складно4, черга зменшується вкрай повільно: у 2008 р. житло отримали лише 17 тис. черговиків, що зумовлено вкрай низькими темпами житлового будів- ництва. Якщо, наприклад, у Франції в се- редньому за рік у розрахунку на одного мешканця будують 0,68 м2 житла, у Чехії — 0,42, у Росії — 0,38, то в Україні — 0,20. Не дивно, що кількість домогосподарств, які мають окрему квартиру, становить лише 46,5%. Аналіз рівня забезпеченості насе- лення житлом свідчить, що частка площі до 9 м2 на одного громадянина становить по- над 15%. Таким житлом забезпечено пере- важно найбіднішу частину населення. Най- вищий рівень забезпечення житлом харак- терний для населення з високими статка- ми, більше від 37% із них мають понад 30 м2 на одного члена родини. Сьогодні надзвичайно важлива забез- печеність не лише житловою площею, а й необхідними комунальними послугами. Якщо, скажімо, у Швеції рівень забезпе- чення житла водопроводом, каналізацією, центральним опаленням сягає 98–99%, то в Україні — від 42 до 66%, причому в регіо- 4 Потрапити в список-чергу на поліпшення житлових умов може лише родина, де в розрахунку на одного її члена припадає менше як 5 м житлової площі. нальному розрізі цей показник дуже дифе- ренціюється. Так, при середньому показни- ку забезпечення домогосподарств цен- тральним опаленням 41,8% у Закарпатській області він становив 8,9%. У цілому понад 55% домогосподарств незадоволені своїми житловими умовами. Для розв’язання житлових проблем в Україні необхідно використати всі можли- вості, з-поміж яких і будівництво соціаль- ного житла. Навіть у високорозвинених країнах, де життєвий рівень набагато ви- щий, ніж в Україні, та значно вищі доходи Таблиця 3. Задоволення життєво необхідних потреб домогосподарств у питній воді, %, 2008 р. [8] У м ер еж і во до по ст ач ан ня З к ри ни ці , к ол он ки у св оє м у дв ор і З г ро м ад сь ко ї к ол он ки З г ро м ад сь ко ї к ри ни ці Україна 62,5 25,8 3,3 5,8 АР Крим 78,7 20,4 0,1 0,8 Вінницька 40,6 33,8 4,5 20,6 Волинська 52,0 42,3 3,3 2,4 Дніпропетровська 79,4 14,8 2,0 2,3 Донецька 81,9 13,3 1,7 2,4 Житомирська 26,7 45,4 5,6 17,7 Закарпатська 74,6 22,3 0,4 0,8 Запорізька 67,5 16,2 3,3 1,8 Івано-Франківська 33,2 59,2 0,5 6,7 Київська 51,0 38,2 2,3 7,8 Кіровоградська 43,5 35,5 4,5 13,1 Луганська 69,5 22,2 3,2 1,6 Львівська 59,0 37,2 … 3,8 Миколаївська 58,8 23,4 1,8 7,8 Одеська 67,5 17,8 2,9 5,1 Полтавська 59,2 36,9 1,5 2,4 Рівненська 60,6 36,1 1,2 2,1 Сумська 52,2 22,0 12,3 13,0 Тернопільська 44,3 47,3 1,8 4,4 Харківська 66,2 20,5 4,9 6,2 Херсонська 83,6 11,6 0,4 1,2 Хмельницька 42,3 36,5 6,0 15,0 Черкаська 42,0 43,8 2,2 12,0 Чернівецька 27,9 59,9 0,2 11,9 Чернігівська 50,6 28,0 5,1 16,0 м. Київ 79,3 0,6 11,3 … м. Севастополь 95,8 … … … 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 населення, більше як половину наявного житла здають в оренду. Тому будівництво такого житла та здавання його в оренду за помірними цінами дозволить суттєво змен- шити соціальну напруженість. Важливу роль у розв’язанні цієї пробле- ми відіграє капітальний ремонт, спрямо- ваний на підвищення міцності та експлуа- таційних якостей, як один із видів відтво- рення житлового фонду. Адже у 2008 р. в Україні близько 10% домогосподарств мали житло, побудоване ще в 40-х рр. ХХ ст., майже 14% — у 50-х рр., 24,4% — у 60-х рр. Капремонт свідчить, що поліпшення жит- лових умов населення завдяки новому бу- дівництву не єдиний і аж ніяк не найефек- тивніший шлях. Г острою соціальною проблемою залиша- ється й забезпечення населення іншими елементами соціальної інфраструктури, зо- крема закладами освіти, культури тощо. Майже всі вони були побудовані за радян- ських часів, а нині перебувають у такому стані, що потребує або капітального ремон- ту, або ж заміни. Значна частина цих закла- дів (особливо інтернати для людей похило- го віку, інвалідів, дітей) має низьку пожеж- ну стійкість, а в багатьох із них відсутня на- віть пожежна сигналізація. Наслідком цього є те, що лише протягом 2008 р. на об’єктах соціально-культурного призначення було 460 пожеж. А це великі людські й матері- альні втрати. У цілому в Україні від пожеж матеріальні втрати у 2008 р. становили 3,6 млн грн, а щоденні втрати людей — 11 осіб. Протягом 2000–2008 рр. лише пря- мі матеріальні збитки сягали 1,7 млрд грн, 38601 людина загинула, 18731 травмована [9]. Основними причинами цього лиха, окрім вищезазначених, є: необережне пово- дження з вогнем, порушення правил по- жежної безпеки під час експлуатації елек- троустановок тощо. Тож не дивно, що багато фахівців соці- альну безпеку розглядають як один із осно- вних складників національних ресурсів і подальшого стабільного розвитку суспіль- ства. У Законі України «Про основи націо- нальної безпеки» (2003 р.) підкреслено, що ефективна система національної безпеки — це необхідний складник прогресивного роз- витку України в XXI ст. З цією метою слід також розв’язати проблему зниження мож- ливостей здобуття якісної освіти пред став- никами бідних прошарків суспільства, тоб- то створити умови для здобуття освіти представниками всіх верств суспільства. Це особливо необхідно сьогодні, коли економіка дедалі активніше переходить на інноваційний шлях розвитку. У най багат- ших країнах світу, зокрема в США, серед економічно активного населення понад 60% має завершену післядипломну освіту. Швидко зростають основні показники розвитку освіти й в Україні (табл. 4). О станнім часом у світі значну увагу при- діляють рівню інноваційної освіченості та креативної діяльності громадян. Цьому може сприяти лише якісна освіта. Нині, як видно з табл. 4, повну середню та вищу осві- ту в Україні мають 92% населення у віці 18 років і старші. Для порівняння наведемо такі дані: у Німеччині — найосвіченішій кра- їні ЄС — цей показник становить 84%, у Ве- ликобританії — 65, в Іспанії — 45, у Порту- галії — 25% [11]. Проте цей високий потен- ціал у нашій державі, на жаль, не сприяє зростанню наукоємності валового внутріш- нього продукту. Підтвердженням цього міс- це України на світовому ринку інноваційної продукції (значно менше, ніж 0,5%), а також частка інноваційно активних промислових підприємств. У нашій державі вона стано- вить 14,2%, тоді як, наприклад, у Канаді — 60%, в Ірландії — 70% [12, 13, 14]. Водночас в Україні зростає кількість не- письменного населення. Особливо високий цей показник у сільській місцевості — 7%. Викликає тривогу й те, що зростання част- ки неписьменних відбувається на основі ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 27 молоді, адже це велика небезпека для еко- номіки. У цих умовах важливо забезпечи- ти всім доступність якісної освіти, а також сформувати її нову парадигму, що передба- чатиме необхідність: — розроблення нових державних стандар- тів підготовки кадрів (при безпосеред- ній участі працедавців); — створення реальних умов для реструк- туризації наявної мережі навчальних закладів. Якщо навчальні заклади не в змозі за- безпечити навчальний процес сучасним обладнанням, його переоснащення на най- вищому технічному рівні доцільно здій- снювати шляхом створення центрів ко- лективного використання обладнання. Та- кий підхід, на наш погляд, дозволить при- скорити процес модернізації навчального процесу, забезпечити підготовку кадрів, готових працювати творчо, проявляти іні- ціативу, а освіті зберегти свою фундамен- тальність і переорієнтованість на приклад- ні аспекти навчання. Цьому має сприя- ти налагоджена співпраця навчального за- кладу і підприємства. * * * Таким чином, здійснення заходів соціаль- ної безпеки — це інвестиції в людський ка- пітал. Щоб досягти цього, необхідно підкрі- плювати її (соціальну безпеку) не лише ефективною працею соціальної сфери, але й системою управління нею. Нині, як ніколи, управління соціальними процесами мають здійснювати творчі фахівці, здатні самостій- но аналізувати ситуацію, яким притаманний системний підхід до розв’язання проблем і які впроваджують інноваційні соціальні тех- нології, вміють працювати на перспективу. Якщо у сфері економіки, фінансів таких ка- дрів достатньо, то в управлінні соціальною безпекою їх не вистачає. Це зумовлено й тим, що за умов фінансово-економічної кри- зи, у якій нині перебуває Україна, питання соціальної безпеки віднесені до другоряд- них. Тобто інтереси людини перебувають на периферії, що й зумовлює нестабільну ситу- ацію та відтік кадрів, у тому числі й за межі нашої держави. Не завжди результативна й комерціалізація соціальної сфери. Тому, формуючи соціальну безпеку, необхідно пе- редбачити можливі загрози, завчасно зни- зивши їхній негативний вплив. Таблиця 4. Розподіл населення України за рівнем освіти [10] Показник Усі домогосподарства У тому числі проживають у міських поселеннях у сільській місцевості 2007 2008 у великих містах у малих містах Усього 2007 2008 2008 2007 2008 Розподіл населення (%) у віці 6 років і старші за рівнем освіти: повна вища 15,6 16,4 24,7 15,6 20,0 21,3 6,4 6,4 базова вища 1,0 1,1 1,4 1,3 1,3 1,4 0,6 0,5 неповна вища 17,9 18,0 20,5 21,4 20,8 20,8 11,6 12,1 повна загальна середня 37,9 37,2 34,1 36,2 25,7 34,9 42,6 41,9 базова загальна середня 13,1 12,9 8,8 12,0 10,5 10,0 18,4 18,8 початкова загальна се ред ня 9,4 9,1 6,5 8,2 7,5 7,1 13,4 13,3 Не мають початкової загальної та неписьменні 5,1 5,3 4,0 5,3 4,2 4,5 7,0 7,0 28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 1 Відомо, що достатньо високий рівень со- ціальної безпеки демонструють сканди- навські країни, де співвідношення між до- ходами бідних і багатих не перевищує 1:7. В Україні ця цифра зашкалює за 30! Це не сприяє ні соціальній стабільності, ні під- вищенню ефективності виробництва. Тому доведення цього співвідношення до євро- пейських стандартів є також однією з го- стрих проблем, яка потребує розв’язання вже в найближчій перспективі. Зміцненню соціальної безпеки повинен сприяти й бізнес. У цьому аспекті має бути законодавчо встановлено його відповідаль- ність насамперед за розвиток соціальної сфери, у тому числі в сільській місцевості. Усе це, на наш погляд, сприятиме підви- щенню рівня та якості життя населення, за- безпеченню максимальної комфортності його проживання, впровадженню інноваційних тех- нологій та сталого соціально-економічного розвитку України в цілому та її регіонів. 1. Історія формування поняття «безпека особистос- ті» // Безпека життєдіяльності. — 2009. — № 2. — С. 28—29. 2. Материалы статкомитета СНГ // Общество и экономика. — 2009. — №1. — С. 153. 3. Карпачова Н.І. Світова проблема міграції ви со- кокваліфікованої робочої сили та відтік ін те лек- туалу з України // Безпека життє діяльності. — 2007. — №10. — С. 16. 4. Проблемы оплаты труда в странах СНГ и в неко- торых странах мира // Общество и экономика. — 2008. — №5. — С. 153. 5. Джерело: Охорона здоров’я в Україні // Статис- тичний збірник. — К.: Держкомстат, 2001. — С. 41. 6. Заклади охорони здоров’я та захворюваність на- селення України в 2005 р. // Статистичний бюле- тень. — К.: Держкомстат, 2006. — С. 29. 7. Заклади охорони здоров’я та захворюваність на- селення України в 2008 р. // Статистичний бюле- тень. — К.: Держкомстат, 2009. — С. 33. 8. Соціально-демографічні характеристики домо- господарств України у 2008 році // Статистич- ний збірник. — К.: Держкомстат, 2009.– С. 42 9. Климась Р., Матвійчук Д. Стан із пожежами та на- слідками від них в Україні за 2008 рік // Пожеж- на безпека. — 2009. — №2. — С. 33–34. 10. Куценко В.І. Вища і післядипломна освіта в рин- кових умовах. — К.: РВПС України НАН Украї- ни, 2009. — С. 200. 11. Кальчугина М. Нацпроект «Образование»: Инно- ватизация подготовки кадров МЭиМО. — 2009, — №9. — С. 65. 12. Дынкин А. Экономика знаний — менее очевидное явление // Международные процессы. — 2007. — С. 113. 13. Нефть, бриллианты и мозги — главная цен- ность по всему миру // Финансовые известия. — 13.03.2009. 14. Статистичний щорічник України за 2008 рік. — К.: Консультант, 2009. — С. 332. Б. Данилишин, В. Куценко СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА — ПІДҐРУНТЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ Р е з ю м е Сучасне суспільство потерпає від найрізноманітні- ших небезпечних впливів, тенденцію до зростання яких здебільшого зумовлює діяльність самої людини. У статті розглянуто низку соціальних загроз, серед яких особливо небезпечними для України автори вважають несприятливу демографічну ситуацію, тру- дову міграцію, нерозв’язане для багатьох родин жит- лове питання, екологічні проблеми, незадовільний стан здоров’я нації. Суттєво підвищити рівень соці- альної безпеки, на думку авторів, можна тільки на основі комплексного підходу, що передбачає значне збільшення інвестицій у людський капітал — у систе- му освіти, охорону здоров’я, розвиток соціальної інф- раструктури. Ключові слова: демографічна ситуація, трудова мігра- ція, здоров’я нації. B. Danylyshyn, V. Kutsenko SOCIAL SECURITY — SUBSTRATUM OF THE CONSTANT DEVELOPMENT S u m m a r y Modern society suffers from various dangerous effects. For the most part the tendency of their growth is caused by human activity. The article reviews a number of social threats and authors suppose that demographic situation, labor migration, housing problem unresolved for many families, environmental problems, unsatisfactory state of health of the nation are among the most dangerous for Ukraine. Authors believe that only complex approach comprising increase of such human capital investments as education system, public health, social infrastructure development can provide substantial enhancement of so- cial security level. Keywords: demographic situation, labor migration, na- tion health.

Соціальна безпека – підґрунтя сталого розвитку

Institution

Ähnliche Einträge