Сім етапів життя Володимира Денисенка

Стаття присвячена дослідженню педагогічної діяльності видатного українського кінорежисера Володимира Терентійовича Денисенка (1930–1984 рр.). На основі всебічного аналізу широкої джерельної бази й завдяки залученню до наукового обігу раніше невідомих архівних джерел, реконструйовано процес становлен...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Безручко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Студії мистецтвознавчі
Теми:	Постаті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27610
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сім етапів життя Володимира Денисенка / О. Безручко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 85-95. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27610
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-276102011-10-10T12:04:39Z Сім етапів життя Володимира Денисенка Безручко, О. Постаті Стаття присвячена дослідженню педагогічної діяльності видатного українського кінорежисера Володимира Терентійовича Денисенка (1930–1984 рр.). На основі всебічного аналізу широкої джерельної бази й завдяки залученню до наукового обігу раніше невідомих архівних джерел, реконструйовано процес становлення В. Т. Денисенка як педагога й митця, визначено фактори, що вплинули на формування його педагогічних поглядів, зйомки фільму «Совість» як педагогічний експеримент. Статья посвящена исследованию педагогической деятельности выдающегося украинского кинорежиссера Владимира Терентьевича Денисенко (1930–1984 гг.). На основе всестороннего анализа широкого спектра источников, а также благодаря введению в научный обиход прежде неизвестных архивных документов, воссоздан процесс становления В. Т. Денисенко как педагога и творца, определены факторы, повлиявшие на формирование его педагогических взглядов, съемки фильма «Совесть» как педагогический эксперимент. The article investigates the pedagogical activity of the famous Ukrainian film director Volodymyr Denysenko (1930–1984). The process of this personality’s formation as a pedagogue and an artist is reconstructed with a deep analysis of a wide variety of the sources and involvement of the previously unknown archival materials into the academic discourse. The researcher has defined the factors that had influenced the formation of the pedagogical views, filming “The Conscience” as a pedagogical experiment. 2009 Article Сім етапів життя Володимира Денисенка / О. Безручко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 85-95. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27610 7.036 (477): 791.44.071.1 Б.40 uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Постаті Постаті
spellingShingle	Постаті Постаті Безручко, О. Сім етапів життя Володимира Денисенка Студії мистецтвознавчі
description	Стаття присвячена дослідженню педагогічної діяльності видатного українського кінорежисера Володимира Терентійовича Денисенка (1930–1984 рр.). На основі всебічного аналізу широкої джерельної бази й завдяки залученню до наукового обігу раніше невідомих архівних джерел, реконструйовано процес становлення В. Т. Денисенка як педагога й митця, визначено фактори, що вплинули на формування його педагогічних поглядів, зйомки фільму «Совість» як педагогічний експеримент.
format	Article
author	Безручко, О.
author_facet	Безручко, О.
author_sort	Безручко, О.
title	Сім етапів життя Володимира Денисенка
title_short	Сім етапів життя Володимира Денисенка
title_full	Сім етапів життя Володимира Денисенка
title_fullStr	Сім етапів життя Володимира Денисенка
title_full_unstemmed	Сім етапів життя Володимира Денисенка
title_sort	сім етапів життя володимира денисенка
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Постаті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27610
citation_txt	Сім етапів життя Володимира Денисенка / О. Безручко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 2(26). — С. 85-95. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT bezručkoo símetapívžittâvolodimiradenisenka
first_indexed	2025-07-03T07:20:34Z
last_indexed	2025-07-03T07:20:34Z
_version_	1836609421798539264
fulltext	85 СІМ еТАПІВ ЖиТТЯ ВОЛОДиМиРА ДениСенКА Олександр Безручко Відомий польський критик Януш Газда – активний пропагандист та інтерпретатор українського поетичного кіно – назвав фільм Володимира Денисенка «Совість» дивним, враховуючи несхожість цього твору не тільки на більшість тогочасних фільмів воєнної тематики, але й на всю творчість режисера. Тема вибору та пов’язана з неї проблема со- вісті завжди були актуальними для цього май- стра – протягом трагічних лихоліть війни, з роз- повідей першого вчителя В. С. Довбищенка, під час несправедливого арешту, упродовж перебу- вання в сталінських таборах, з розповідей друго- го вчителя – після звільнення та реабілітації під час, так званого, «індивідуального навчання» у О. Довженка, і тоді, як проводив власну кінема- тографічну, а згодом – і педагогічну діяльність. Для того, аби зрозуміти, наскільки важлива ця тема у формуванні Володимира Денисенка як людини і митця, проаналізуймо найхарактер- ніші, поворотні моменти в його біографії. Першим випробуванням «вихідця з роду Богдана Хмельницького» 1 (як зазначено в сі- мейних переказах) В. Денисенка була Велика Вітчизняна війна. Коли вона почалася, батькам не вдалося евакуюватися, і тому родина меш- кала на тимчасово окупованій території, у селі Медвин Богуславського району Київської об- ласті. Ці трагічні роки зумовили основні засади творчості цього митця. «Мені не доводилось воювати. Я був тоді хлопчаком, але все пам’ятаю. В сорок першому, коли відступали наші солдати, під вікнами будинку точився бій. Мені дуже кортіло виглянути, але мама прикрикнула, щоб ми з сестричкою лягли на підлогу. Та я все-таки пішов до вікна і побачив, як упав наш командир, а з бочки, пробитою кулею, потекла вода... Потім прийшли німці. Шибениці, пожежі. Розстріли…» 2 – згадував В. Денисенко. – «У сорок третьому наші вернулися... Мені минуло тринадцять. Разом із жінками і підлітками носив міни і Стаття присвячена дослідженню педагогічної діяльності видатного україн ського кінорежисера Володимира Терен тійовича Денисенка (1930–1984 рр.). На основі всебічного аналізу широкої джерельної бази й завдяки залученню до на укового обігу раніше невідомих архівних джерел, реконструйовано процес ста новлення В. Т. Денисенка як педагога й митця, визначено фактори, що впли нули на формування його педагогічних поглядів, зйомки фільму «Совість» як педагогічний експеримент. Ключові слова: Володимир Денисенко, Олександр Довженко, Віктор Довбищенко, «Совість», становлення кіноосвіти в Україні, Київський державний театральний інститут, кіностудія, режисер кіно. УДК 7.036 (477): 791.44.071.1 Б.40 The article investigates the pedagogical activity of the famous Ukrainian film director Volodymyr Denysenko (1930–1984). The process of this personality’s formation as a pedagogue and an artist is reconstructed with a deep analysis of a wide variety of the sources and involvement of the previously unknown archival materials into the academic discourse. The researcher has defined the factors that had influenced the formation of the pedagogical views, filming “The Conscience” as a pedagogical experiment. Key words: V. Denysenko, O. Dovzhenko, V. Dovbyshenko, “The Conscience”, Kyiv State Institute of Theatrical Art, film factory, film director. 86 постАтІ снаряди на передову. Бездоріжжя, чорнозем, як куліш, – грузнеш вище колін. Іноді доводилось ступати по трупах у буквальному розумінні... Потім, коли знаменита битва під Корсунем закінчилась і треба було готуватися до посівної, ми прибирали убитих з полів. Тисячі тіл» 3. До звільнення села Червоною армією В. Денисенко не мав можливості навчатися, а тому лише восени 1944 року пішов до п’ятого класу Медвинської середньої школи. Сила духу й жага до знань у нього були такі, що протягом 1944–1945 навчального року він закінчив одра- зу три класи – п’ятий, шостий і сьомий, а восе- ни 1945 року – екстерном восьмий клас і тоді ж вступив до дев’ятого класу Виноградської се- редньої школи Лиснянського району Київської області. Після переїзду родини Денисенків до столиці, Володимир закінчив десятий клас у київській чоловічій середній школі № 49 4. Його батьки – Терентій Якович та Олександра Костянтинівна – згадували, що «починаючи з дитячого віку, він безустанку працював, відда- ючи усі свої сили на отримання глибоких знань в галузі науки та мистецтва. З 6-го класу серед- ньої школи систематично писав щоденники, робив нотатки про прочитане, писав прозу та вірші» 5. Згодом, Денисенкова жага до знань припала до душі О. Довженку, який вважав, що «кінема- тограф не терпить профанів, напівінтелігентів і дилетантів» 6. Восени 1947 року В. Денисенко вступив до Київського державного театрального інсти- туту (КДТІ) на акторський факультет. Віктор Семенович Довбищенко, який у тому ж 1947 році перейшов із Ворошиловградського (нині Луганського) Драматичного театру до Київського Театру Юного Глядача й створив у театраль- ному інституті спільну режисерсько-акторську майстерню 7, розгледів у трохи сором’язливому юнакові великий творчий потенціал, а тому пе- ревів до режисерської групи. Так розпочався другий етап у житті В. Денисенка, який «праг- нув стати режисером, прикладаючи усі сили до навчання, роботи» 8. Перші згадки про нового учня в щоден- нику В. С. Довбищенка датовано 16 грудня 1947 року: «Вечір – режисура, Денисенко – Гоголь «Ревізор» 9, тобто Денисенко працю- вав над гоголівськім «Ревізором», потім були «Мертві душі» (за М. Гоголем), «Майстри часу» (за І. Кочергою), «Казка» (за Свєтловим), «Діти сонця» (за О. Горьким) та ще багато різнопла- нових навчальних робіт. Потрібно відзначити, що В. Денисенко мав власні погляди на мистецтво й не боявся їх від- стоювати. Так, у щоденнику В. С. Довбищенка знаходимо запис, що стосується розподілу п’єс для навчальних постановок студентами- режисерами: «Денисенко, між іншим, сказав про персонажів «Загибель ескадри» – «Вони, каже, голі і кричать». Йому п’єса не подобаєть- ся» 10. В. Денисенко домігся поставити «Кассандру» Лесі Українки. Цікаве режисерське рішення було гідно оцінене майстром курсу. Цей урок гнучкості й уміння прислухатися до чужих думок, навіть коли вони належать власним учням, В. Денисенко запам’ятав на все життя. Тим більше, коли навіть Олександр Довженко прислухався до думок власних учнів: «Про що Вас хочу попроси- ти: чи не знайшли б Ви мені і не порадили Катерину?» 11. Цю повагу до людської особис- тості В. Денисенко використовував уже під час власної педагогічної діяльності. В. Довбищенко вірив у кожного з учнів, допо- магав їм розкритися. Із режисерських робіт, над якими Денисенко працював на другому курсі, відмінну оцінку заслужили: режисерська роз- робка п’єс «Далеке» Афіногенова, «Образа» («Велика доля») Сурова. В. Денисенко отримав найкращі оцінки й з акторської майстерності, працюючи над образами – Мальки («Далеке» Афіногенова), Прокопа («Приїжджайте в Дзвінкове» Корнійчука), Бєляєва («Місяць у селі» Тургенєва), Богомолова («Сомів та інші» Горького) 12. За відмінне навчання Денисенка обрали в раду Наукового студентського товариства, а наприкінці другого курсу – визнали «гідним Сталінської стипендії» 13. Олександр Довженко, з подачі Віктора Довбищенка, звернув увагу на Денисенка, який, «вивчивши твори Лесі Українки…розро- бляв автобіографічний сценарій Лесі Українки, з яким познайомив заслуженого діяча мистецтв тов. Довженка (Москва). Сценарій був схвале- ний» 14. О. П. Довженко, який на той час ще не мав власної режисерської майстерні у ВДІКу, «радив викладачам Київського театрально- 87 олеКсАндр БеЗрУчКо. сІМ етАпІВ Життя ВолодиМирА денисенКА го інституту відпустити... до Московського Кінорежисерського інституту (мається на увазі ВДІК – прим. О. Б.) як виключно талановитого, надзвичайно обдарованого студента. Достовірні слова режисера О. П. Довженка: «Цей хлопчик по своєму таланту, духовному устрою – один з мільйону» 15. Усе складалося якнайкраще, та почалася друга післявоєнна хвиля сталінських репре- сій – 28 червня 1949 року, після складених іс- питів, старосту курсу (з 1948 р.) й члена пре- зидії Наукового Студентського Товариства (з 1949 р.), найкращого студента вже третього курсу заарештували. Для всіх викладачів і студентів КДТІ арешт був цілковитою несподіванкою. До слів од- нієї зі студенток («за той час, що я знала Денисенка, ніяких поганих учинків з його боку я не пам’ятаю» 16) готові були приєднатися інші однокурсники В. Денисенка – Ростислав Андрійович Радченко (у майбутньому – артист симфонічного оркестру Українського радіо), Абрам Матвійович Драк (науковий співробітник Театрального музею м. Києва), який пам’ятав Володимира Терентійовича «як дуже здібного студента» 17; Марк Юхимович Смєхов (керівник художньої самодіяльності Київського Вищого радіотехнічного училища), який із Володимиром Терентійовичем «часто спілкувався з питань творчого і навчального характеру. Денисенко був здібним і високорозвиненим студентом, його ранні режисерські роботи характерні тон- кістю психологічного аналізу і соціальною, ідей- ною гостротою – «Міщани» Горького, «Страсті- мордасті» і інші... Ніяких антирадянських і на- ціоналістичних висловлень» 18. Арешт став несподіванкою й для В. С. Довбищенка, який клопотав перед висо- кими інстанціями за долю свого учня. Проте всі спроби були марними. Побоюючись найгіршо- го, перші два місяці після арешту учня, вчитель не вів щоденника. Перший запис Довбищенка з’явився 21серп- ня 1949 року – «був Іщенко» 19, мається на увазі театральний режисер та актор, «названий син» Леся Курбаса – Олександр Іщенко. Розуміючи всю складність становища, два колишніх режисери-лаборанти майстерні О. Довженка вирішили, на випадок власних арештів, а з огля- ду на сумний досвід дванадцятирічної давнини такий перебіг подій був цілком можливий, аби не зашкодити О. Довженку, становище якого на той час і так було досить хитким, знищити все листування з ним. Заарештованому В. Денисенку не допо- могла навіть чудова характеристика, яку не побоявся дати йому ректор КДТІ, професор С. М. Ткаченко: «Студент 3 курсу режисерсько- го факультету Денисенко В. Т. ... виявив себе як обдарований, культурний, дисциплінований, зростаючий молодий режисер... багато працю- вав над собою, постійно вдосконалюючи свою акторську техніку, швидко опановуючи основи режисури, він всебічне і глибоко знайомиться… з історією літератури, історією театру, живопи- сом, музикою... Значні здібності й інтенсивний творчий ріст студента Денисенко були відзна- чені Вченою Радою і дирекцією інституту, що висунули його кандидатуру, як кращого відмін- ника на Сталінську стипендію» 20. Проте це не допомогло – 10 грудня 1949 року В. Денисенко засудили до 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі ВЯТЛАГ за звину- ваченням у антирадянській агітації 21. Розпочався третій етап становлення харак- теру В. Денисенка. Жах сталінських таборів закінчився 11 травня 1953 року після достро- кового звільнення В. Денисенка зі зняттям су- димості за Указом Президії Верховної Ради від 27 березня 1953 року «Про амністію» (довідка про звільнення 8АА№ П0025825) 22. В. Довбищенко на той час уже був важко хворим. Навіть щоденник 1953 року мав підза- головок «Книга болю» – фізичного та душевно- го. Передчуваючи скору смерть, В. Довбищенко порекомендував учневі поїхати до О. Довженка. Крім того, допоміг В. Денисенкові поновитися в КДТІ восени 1953 року. Це була остання до- помога вчителя учневі – 24 вересня 1953 року серце Довбищенка перестало битися. Відчуваючи непереборну жагу «стати кіно- режисером» 23, до квартири О. Довженка на Кутузовському проспекті постукав В. Денисенко, який майже до самої смерті Майстра (остання зустріч відбулася 26 жовтня 1956 року) навчав- ся в нього. Це був четвертий етап становлення В. Денисенка як творчої особистості. Як вважав ще один «індивідуальний» до- вженківський учень, Юрій Тимошенко – учитель був надзвичайно харизматичним: «Одна лише його присутність завжди викликала бажання мислити і діяти шляхетно, будила високі почут- 88 постАтІ тя. Він володів гідним подиву, вмінням приму- сити співрозмовника відійти від сірої буденщи- ни і піднестися до поетичних висот життя. Це справді була людина, яка «не втратила щастя бачити зорі навіть у буденних калюжах на жит- тєвих шляхах» 24. Інколи це мало й негативний аспект – Олександр Довженко починав «підминати» під себе учнів. З такою проблемою зіткнувся В. Денисенко: «Ви захоплюєте мене своїми думками, своїм образним світом. І я вже сам не помічаю, як починаю говорити вашими слова- ми… Я по-епігонському починаю наслідувати вас. – Тоді ставимо хрест на моїх оповіданнях та сценарних планах. Це нікуди не годиться. Боже вас борони наслідувати будь-кого. Звільніться від цього. Робіть що-небудь інше» 25. Немає жодного свідчення, що в 30-х роках О. Довженко рекомендував студентам КДІКу або режисерам-лаборантам вивчати іноземні мови. А от після війни він завжди наполягав на вивченні англійської мови, тому що «у Вас при- бавиться розуму, знання, світ стане конкретні- шим і яснішим, і, – що саме найголовніше, – Ви виграєте в своїй кінематографії. Ви не будете провінціальним, – себто Ви зразу ж позбави- тесь самого найтяжчого і непростимого гріха в мистецтві» 26. Після війни, зважаючи на погіршення са- мопочуття, О. Довженко звертав увагу сво- їх учнів на таку, здавалося б, приземлену тему, як здоров’я майбутнього кінорежисера: «Найперше – талант, безумовно. Але здоров’я тут відіграє не останню роль. Митець думає не тільки розумом, а й серцем. Тож воно, серце, має бути дужим. А потім...» 27. А потім, і на цьому майстер постійно наго- лошував учням, – потрібно багато працювати, і не лише в інституті, але й поза ним, працювати постійно, кожного дня: «Якщо ви гадаєте, що, провчившись в інституті п’ять років, зможете стати режисером, то помиляєтесь, мій земля- че. Багато подорожувати, навчатись, усе життя навчатись; бачити не лише очима, а й серцем, завважте; писати, красиво писати, малювати – це далеко не все, що треба вміти кінорежисе- рові. Читати душу людини, жити її радощами і болями... Без трепету людських почуттів фільм мертвий» 28. Ці слова стануть основою режи- серської роботи В. Денисенка. За порадою Майстра, В. Денисенко майже рік займався створенням фільмів на папері: пи- сав і робив «розкадровки» з літературних тво- рів учителя. Тема війни неодноразово розглядалася під час навчання В. Денисенка в О. П. Довженка. На докір Майстра, що учень не бажає робити сценарій не матеріалі війни, тому що не розуміє характеру ратного подвигу у війні, Денисенко, якому було моторошно згадувати ті часи, ска- зав, що «радянський солдат не хоче бачити за- раз бинтів, атак, вибухів. Він хоче бачити себе в мирному житті, в своєму домі, в сім’ї, робо- ті» 29. Відповідь О. Довженка молодий митець запам’ятав на все життя: «Ви не повинні забу- вати, що Велика вітчизняна війна була справед- ливою. І про неї ніколи не буде написано бага- то. Вона завжди буде джерелом натхнення для митців, котрі люблять свій народ» 30. Ця розмова, про яку Денисенко згадував у кожній своїй розповіді про Довженка, ви- рішила подальшу творчу долю Володимира Терентійовича, і свій найкращий фільм «Совість» (1968), немов реквієм великій людині та Майстру, він присвятив долям простих лю- дей на тій страшній війні. Однією з найпривабливіших рис педагогіч- ного хисту Довженка була максимальна від- критість великої душі, недарма й свої спогади В. Денисенко назвав «Щедрість», адже «це був один з найважливіших принципів Довженка» 31. Багато разів у розмовах з учнями і в Києві, і в Москві О. Довженко говорив про зв’язок лі- тератури з мистецтвом кіно, про те, що «режи- сер повинен бути автором своїх фільмів, а не інтерпретатором чужих, часом не властивих йому думок… Режисер повинен писати. На курс я приймаю лише тих, хто вмів висловлюватись на папері» 32. Митець закликав своїх учнів не вигадува- ти сюжетів, адже «так роблять лише діляги від мистецтва: сидять і розраховують, наче на рахівниці, драму. Ага, цей буде у мене по- зитивний, а цей негативний» 33. О. Довженко виступав проти «залізного сценарію», в якому немає мистецтва 34. А для цього, як згадував В. Денисенко, потрібно відштовхуватися «від образів, від характерів. Сюжети брати з живої дійсності, але для цього треба дивитися на життя чистими, добрими очима» 35. Проте учень помітив, що у вчителя «було своє поняття про 89 олеКсАндр БеЗрУчКо. сІМ етАпІВ Життя ВолодиМирА денисенКА сюжет і я не прихильник думки, що Довженко не міг робити сюжет, він міг робити, тільки не той, який ми розуміємо. Ми розуміємо слово інтрига і підміняємо слова інтрига і зацікавленість по- няттям сюжет» 36. Це те, що наприкінці 50-х – на початку 60-х років буде називатися дедраматизацією та викличе шалений опір у офіційних теорети- ків. Ідеологам соцреалізму імпонував «залізний сценарій», тому що в ньому відразу розставля- лися усі акценти, робилися всі необхідні виснов- ки. Довженко у двадцятих роках («Звенигора», «Арсенал») будував свій сценарій за вільним поетичним асоціативним принципом. Йому Майстер був внутрішньо вірний. Хоча вже «Мічурін» був побудований за принципами, що відповідали естетиці соцреалізму. Його бачення соцреалізму було близьке до неореалістично- го. Цікавий у цьому плані дипломний сценарій Денисенка. Фактично, ми б не мали змоги проаналі- зувати дипломні роботи учнів О. Довженка, адже в режисерській лабораторії навчальний процес зупинився напередодні останнього, вирішального етапу дипломних робіт, а у вдіківській режисерській майстерні Довженка студенти готували свої дипломні роботи після смерті Майстра. Але, завдяки спогадам Денисенка, можна заповнити цю прогалину: «Звертаюся до Олександра Петровича за порадою: що мені зняти для дипломної роботи… Він бере олівець і записує для мене план сценарію: 1. Дія на Десні. 2. Чари природи. 3. День. Вечір. Ніч. Ріка. 4. Село. Вулиця (вечірня). 5. Дорога. 6. Човен. Пароплав на Десні. Пливуть береги. День. Вечір. Збирання сіна. 7. Рибалки на човнах-душогубках. 8. Волок. Процес риболовлі. 9. Обов’язково пором. 10. Купання дівчат. 11. Купання коней. 12. На березі двоє парубків тримають під руку дівчину. Вона заскабила ногу, миє у воді. Хлопці підтримують її за руки, їй лоскотно. Вона сміється. 13. Дівчата бредуть через річку, тримаючи над головами сорочки і граблі. Голосно співають. Призахідне сонце. 14. Хлопець упіймав велику рибу. (Показати, як вона його водить – довга сцена). 15. Млин. 16. Він або вона, чи обоє ідуть піщаним висипом по берегу Десни. 17. Хлопець. 18. Дівчина. Кидає село, шукає хлопця» 37. Не виключено, що цей план мав своє продовження в параджановському епізоді «Української рапсодії», адже відомо, що після смерті І. Савченка, дипломними роботами студентів його майстерні опікувався О. Довженко. Як і в тридцяті роки, О. Довженко вважав, що навчання кінорежисера нерозривно пов’язане з вивченням суміжних галузей мистецтва – живопису, архітектури. Як згадував В. Денисенко, імпровізовані уроки О. Довженка із суміжних галузей мистецтва відбувалися під час прогулянок містом. Підсумовуючи цей етап становлення, зазна- чимо, що О. Довженко, який у зв’язку з опалою не міг навчати творчу молодь у ВДІКу, приді- ляв багато уваги, так званим, «індивідуаль- ним» учням, одним з яких був В. Денисенко. Теоретична частина такого навчання складала- ся з бесід-лекцій митця, написання учнями літе- ратурних сценаріїв, режисерських експлікацій, кадрування майбутніх фільмів. «Індивідуальні» учні здобували знання з листування, під час прогулянок містом, на квартирі Довженка, а в разі необхідності, навіть жили в майстра, як це було з В. Денисенком. Практичною частиною такого навчання О. Довженко вважав асистент- ську роботу на знімальному майданчику під час роботи над фільмами. Зокрема, В. Денисенко, якби не передчасна смерть Майстра, отримав би чудову школу на «Поемі про море». Паралельно з довженківською, В. Денисенко навчався в режисерській майстерні М. М. Кру- шельницького в КДТІ: «за час перебування в інституті з вересня 1953 року по 10 вересня 1955 року… учився тільки на відмінно… по- казав себе здатним студентом в оволодінні спеціальністю – майстерністю актора і режи- сури. Виконані ним ролі у дипломних спек- таклях: Хлебніков – «Персональна справа» А. Штейну, Вишневський – «Дохідне міс- це» О. Островського – були високо оцінені Державною Екзаменаційною комісією» 38. Після закінчення навчання настав п’ятий етап у житті В. Денисенка – власна режисер- ська практика на Київській кіностудії. Його філь- ми – «Роман і Франческа» (1960), «Мовчать тільки статуї» (1962), «Сон» (1964), «На київ- ському напрямі» (1967), «Важкий колос» (1969), «Провість про жінку» (1973), «Жниці» (1978), «Високий перевал» (1982) складають золотий фонд українського кінематографа. Після десятирічного творчого зростання як 90 постАтІ кінорежисера, настав шостий – один із най- складніших етапів формування особистості Денисенка – його власна педагогічна діяль- ність. У 1965 році він створив на кінофакультеті КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого майстерню з ві- сімнадцяти хлопців і дівчат з України, Росії та Грузії. Ця спільна режисерсько-акторська майстер- ня була зримим продовженням педагогічного експерименту В. Довбищенка, який у тому ж ін- ституті в 1947 році створив таку ж майстерню, тільки з театрального мистецтва. Часом лагідний, а часом, суворий уже сивію- чий сорокарічний наставник – митець у повно- му розквіті сил, який уже мав після десятирічної творчої роботи п’ять власних фільмів – таким запам’ятали свого вчителя вісімнадцять хлоп- ців та дівчат, шестеро з яких мали стати кіноре- жисерами, а дванадцять – акторами кіно. Більшість із них самі рвалися до кінема- тографу, проте були й такі, як Ніна Реус, яка «вступила до вузу завдяки В. Т. Денисенко. Він буквально за руку привів мене в кіно» 39. Учні вважали, що їм дуже пощастило з учи- телем, тому що «він був чуйний, неповторний учитель. І курс наш складався з яскравих осо- бистостей. На наші спектаклі ходили з інших факультетів і навіть прибиральниці» 40. Запам’ятався невгамовний характер В. Денисенка, адже бачили його всюди – на кіностудії, засіданнях спілки кінематографістів і, звичайно ж, в аудиторіях кінофакультету. Він «вражав своєю ерудицією, любов’ю до рідно- го слова, до історії народу, постійно...заряджав нас на роботу» 41. Варто відзначити, що педагогічний склад кінофакультету був надзвичайно сильним – режисуру художнього фільму й акторську майстерність викладав Віктор Іларіонович Івченко, режисуру науково-популярного філь- му – колишній учень режисерської лабораторії О. П. Довженка Григорій Тимофійович Крикун, операторську майстерність – Юрій Герасимович Іллєнко та інші талановиті педагоги. Студентам дуже пощастило, адже «їхнім капіталом була жива, динамічна атмосфера інститутських аудиторій, де бесіди з Дмитром Павличком чи Сергієм Параджановим, Олександром Білашем чи Іваном Миколайчуком або іншими, часто й приїжджими знаменитостя- ми виникли спонтанно, де гість й аудиторія де- монстрували високий інтелект і тонкий гумор. І бурхливим джерелом енергії в цьому прива- бливому світі був Володимир Терентійович – завзятий полеміст з репутацією інакомислячо- го і практикою перебування в гулагівських та- борах» 42. Можливо, саме ця невгамовність В. Де- нисенка, тяга до кінематографічних і педагогіч- них експериментів, яку він успадкував від сво- їх видатних вчителів, привела керівника курсу та вісімнадцять його учнів, що закінчили третій курс, у село Копилів Макарівського району. Що ж закинуло майже за сотню кілометрів від інституту цілу майстерню? Це був сьомий етап, цікавий та сміливий, навіть за сучасними мірка- ми, педагогічний експеримент В. Денисенка не лише в кіновиробництві, але й у кінопедагогіці, який гаряче підтримали всі його учні – зйомки фільму «Совість». Денисенко вирішив на технічній базі КДІТМ за вкрай обмежені кошти зняти спільно зі сту- дентами повнометражний фільм. У цьому екс- перименті можна знайти коріння довженків- ського педагогічного методу повного занурення студентів у реальне кіновиробництво, і засади педагогічного методу В. Довбищенка про спіль- не навчання режисерів та акторів, які, працю- ючи пліч-о-пліч, краще розуміли професії одне одного, що дуже допомагало в подальшому творчому житті. До майбутньої самостійної роботи студенти- третьокурсники поставилися дуже серйозно, адже самостійна робота завжди стимулює, тим більше, коли замість теорії вони мали на повні груди вдихнути такого солодкого повітря реаль- ного кіновиробництва. Участь у повному циклі – від символічного розбивання «тарілки» у перший знімальний день до остаточного монтажу на двох плівках, була надзвичайно цікавою й корисною для сту- дентів. Такого навчання не було в інших май- стернях. А ніщо так не приваблює молодь, як новизна, експеримент, творчий пошук. Ніхто зі студентів не зміг залишитися осторонь – поїха- ла навіть вагітна Т. Турик. Проте головним, все ж, було не зйомки фільму. Якщо зважати на те, що «творчість – це передусім сам митець», що ж хотіли залишити після себе, прищепити молодим митцям цією роботою режисер і керівник курсу Володимир Денисенко та автор сценарію Василь Земляк – 91 олеКсАндр БеЗрУчКо. сІМ етАпІВ Життя ВолодиМирА денисенКА тогочасний головний редактор кіностудії ім. О. П. Довженка? Назва фільму – «Совість» – була обрана не випадково. Творчий експеримент В. Денисенка припав на початок «закручування» гайок піс- ля хрущовської відлиги. Київська режисерська лабораторія О. Довженка працювала в най- складніший час довоєнної хвилі сталінського терору, післявоєнна хвиля сталінських репре- сій передчасно звела в могилу В. Довбищенка, третя хвиля, хай і не така кривава, та, все ж, не менш руйнівна для українського мистецтва, уже народжувалась, готуючись змести, знищи- ти, якщо не фізично, то, принаймні, морально паростки поетичного кіно, започаткованого ще Олександром Довженком. Ще свіжий у пам’яті української інтеліґен- ції був інцидент у кінотеатрі «Україна» під час прем’єри «Тіней забутих предків», коли молоді патріоти протестували проти реставрації ста- лінізму в Україні, уже потрапив на «полицю» режисерський дебют Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих», яку В. Денисенко рекомендував своїм учням подивитись, на активах уже поча- лися «розноси» молодих митців, один з яких – Ролан Сергієнко, учень останньої, вдіківської майстерні Довженка, потрапив до розряду не- благонадійних. Як охарактеризувала тогочасну атмосфе- ру студентка-актриса майстерні В. Денисенка, у майбутньому – доцент кафедри філософії Київського інституту фізкультури Т. Турик: «На кінофакультеті найбільш цінувалась політична правильність, а не професійні якості майбут- ніх творців, тому для багатьох моїх однокурс- ників найбільша драма полягала в нездатності реалізувати свій творчий потенціал. Ми були непотрібні, кинуті напризволяще. Суспільна атмосфера щоденно травмувала нас, перетво- рювала на слухняні посередності. Ми боялися всього, що хоч якоюсь мірою виходило за рамки загальноприйнятого. Войовниче насаджувався конформізм, уміння вислужитись... На факуль- тет ще заходив Параджанов, але ми знали: що у нього негаразд, бере участь у якихось підозрі- лих колективних листах, тому краще триматись від нього далі. Митці, якими ми захоплювались, спивались, становились цинічними. Чого ми могли навчитися, приміром, в одного з викла- дачів, відомого актора, постійно бачивши його п’яним?» 43. Такий стан речей непокоїв В. Денисенка, який намагався виховати справжніх людей, а тому обрав складну, і навіть небезпечну тему. Зважитись на це було неймовірно важко в тих умовах, коли всі перебували під невсипущим оком держави, коли, за словами Юрія Іллєнка, «у тій запеклій боротьбі з талантом, з будь- яким проявом живого, незвичного митці повинні були зраджувати себе, друзів, ідеї, догоджати начальству, писати по два сценарії – один для себе, інший для Держкіно» 44. Можливо, тому В. Денисенко вирішив зняти фільм разом із учнями подалі від офіціально- го нагляду чиновників із кіностудії. Це надава- ло свободу самореалізації майстрові та його учням, але забирало можливості матеріального й належного технічного забезпечення. Проте, це був чи не єдиний наочний шанс майстра показати власним учням – що таке вільний від ідеологічної цензури кінематограф, справжнє мистецтво власної душі. «“Совість” була для нього, немов ковток свободи, справді вільний птах його дум і поривань. У часи непо- пулярності загальнолюдських цінностей стрічка повела мову про найсуттєвіше в людині, утвер- джувала національну гідність, духовну незни- щенність народу» 45. Один із головних героїв «Совісті» – Василь повинен здійснити моральний вибір, так само й В. Денисенко хотів допомогти зробити вибір власним студентам – ким їм бути в подальшому житті – ремісниками чи митцями, пристосуван- цями чи справжніми людьми. В. Денисенко розумів, що, завдяки цьому експерименту, він може знову безневинно по- страждати, але як педагог не міг не розуміти, що, можливо, це останній шанс, не викорис- тати який не могла дозволити власна совість. Подібно Василю, який у найскрутніший для ньо- го період духовного вибору зрозумів, що є речі, вищі за смерть («І хоча події у сценарії розгор- талися на початку війни, проблематика була су- часною» 46), В. Денисенко наважився зробити вирішальний крок до духовної вершини власної людської сутності. «Совість» – своєрідний люд- ський і педагогічний подвиг Денисенка, що для багатьох так і залишився невідомим. Робота над режисерським сценарієм кіно- стрічки «Совість» як складова частина навчан- ня студентів кінорежисури досить ґрунтовно велася ще в Києві. Як згадував студент май- 92 постАтІ стерні В. Денисенка Анатолій Соколовський, обговорення сценарію відбувалося не лише в інститутських аудиторіях, але й «на квартирі Володимира Терентійовича, що була для нас другим інститутом і домівкою» 47. Згадаємо, що цей педагогічний метод Денисенко отримав у спадок від Довженка, двері квартири якого завжди були відчинені для студентів. Дослідники творчості В. Денисенка звер- тають увагу на плавну еволюцію творчості від романтизму, характерного раннім філь- мам Володимира Терентійовича, до суворого реалізму останніх фільмів. «Совість» у цьо- му ряду стоїть окремо, немов вершина креа- ційного потенціалу майстра, його відповідь і пам’ятник власним учителям, у першу чергу – О. П. Довженку. Подібно до свого вчителя, який ніколи не намагався виховувати із власних учнів «пра- вовірних довженят», педагогічному кредо В. Денисенка також була притаманна ця чудо- ва риса. У кожному з учнів В. Денисенко бачив, у першу чергу, особистість, кожного намагався виховати справжньою людиною. Можливо, саме тому «Совість» була конче необхідною, як для майстра, так і для учнів, яким він намагався прищепити не лаковані офі- ційною дійсністю, та й дещо заяложені від час- того «ремісничого» вживання, поняття совісті в тогочасних фільмах про війну, а під час страш- ного випробування на людяність, на справжні чоловічі якості. Не зважаючи на допомогу брата – Василя Земляка, тодішнього першого секретаря Макарівського району партії, палкого прихиль- ника, як і більшість радянських людей, кіно І. С. Вацика, студентам довелося пережити труднощі кочового кінематографічного життя. Це село обрали тому, що в глиняному кар’єрі, де мали відбуватися найтрагічніші по- дії в картині, під час війни справді відбувалися схожі події з двома юнаками. Для занурення в епоху були важливі й живі свідки. Денисенко експериментував у всьому: мак- симальне залучення студентів у кіновироб- ництво, зйомки без чорнової фонограми, від- сутність дублів, застосування плівки високої контрастності тощо. Як і О. Довженко, В. Денисенко приділяв велику увагу зоровому вирішенню картини, а зважаючи на те, що, в першу чергу, це була на- вчальна робота – оператором-постановником фільму був запрошений «завдяки виставці фоторобіт на кінофакультеті» 48 другокурсник- заочник Олександр Деряжний. Для реалізації творчого задуму потрібна була висококонтрастна кіноплівка, яку з вели- кими труднощами вдалося дістати у військових льотчиків, об’єктив-п’ятисотку прив’язували до «Конвасу» звичайним паском, а камеру – до велосипеду. Студентам довелося опановувати кінови- робництво в найтяжчих умовах – через малу кількість плівки, дублів не було, знімали навіть без чорнової фонограми, як німе кіно, під доку- ментальну хроніку, та, все ж, це була справжня кінематографічна школа, про яку з теплотою згадують усі учасники того цікавого педаго- гічного експерименту. Оператор О. Деряжний згадував, що «працювали на ентузіазмі, день і ніч, день і ніч, з вірою в талант режисера» 49. Саме такому підходу навчав своїх студентів О. Довженко. Під час зйомок і до того непростий характер майстра ставав жорстким, але молоді митці ро- зуміли, що до цього призводить специфіка кі- новиробництва. Учні не ображалися, оскільки бачили, з якою батьківською турботою керівник курсу ставився до них – коли закінчувалися продукти, уся студентська «комуна» вранці ба- чила Денисенка на дорозі з Києва з торбиною продуктів – сиром, ковбасою, хлібом для сту- дентів. Сценарій детально обговорювали в Києві, проте перед зйомками В. Денисенко подовгу розмовляв із кожним актором, обговорюючи кожну деталь для того, аби ввести у спеціаль- ний стан, без якого не відбувалося граничної правдивості образів на екрані. Не зважаючи на величезну напругу, адже «тримати емоції» доводилось на довгих пла- нах, студенти мали гарну нагоду спостеріга- ти за чудовою грою своїх товаришів-акторів Анатолія Соколовського, Ніни Реус, Василя Богоста. Навіть студенти-режисери отримали ролі в цьому фільмі. Як і в довженківській майстерні, студенти все робили самі. За словами Віктора Маляревича, вони збирали по селах старий крам, худобу, опановуючи всі суміжні професії – художни- ка кіно, декоратора, костюмера. І хоча ніхто із 93 олеКсАндр БеЗрУчКо. сІМ етАпІВ Життя ВолодиМирА денисенКА професіоналів студії, окрім, хіба що, Василя Земляка, на студентські зйомки не з’являвся, навчальний процес відбувався в повному об- сязі, адже, окрім керівника майстерні, у ньому брали участь і деякі викладачі. У групі панувала атмосфера творчого підне- сення, яке завжди створював на своїх зйомках Олександр Довженко. Як і студенти Київського державного інститу- ту кінематографії (КДІКу) у тридцятих («Влітку виїжджали «на село». Й концерти давали, й колгоспне зерно стерегли. Хто в полі косив, хто писав сценарії, хто встановлював радіо» 50), студенти кінофакультету КДІТИ наприкінці шіст- десятих після зйомок давали шефські концерти жителям навколишніх сіл, за що отримували щирі оплески та харчі. І хоча це не був у чистому вигляді той експе- римент О. Довженка, про який не міг не розпові- дати студентам своєї майстерні В. Довбищенко, та й, напевно, сам Олександр Петрович, багато спільних рис можна знайти: у першу чергу – це була справжня дружба (яка відрізняється від банального «шефства»), що склалася між селя- нами та студентами; по-друге, тісний зв’язок із землею, коли учням доводилося працювати на цій землі, про яку вони знімали фільм; по-третє, велика кількість сюжетів і справжніх характерів, які надихали режисерів й акторів не фальшиви- ти, а жити справжнім життям реальних людей. Адже, як зазначав Володимир Терентійович у статті «Особистість у художньому фільмі. Нотатки режисера»: «Ще в студентській ауди- торії Олександр Довженко казав нам: «Не ви- гадуйте сюжетів, беріть їх у житті. Вигаданий сюжет не правдивий – він боїться вийти за межі реального» 51. Селяни оцінили цю дружбу належним чином, як і колись на зйомках в Яреськах у Довженка, у Копилові в Денисенка вони «самовіддано до- помагали» 52. Так, на сцену розстрілу села при- йшли півтисячі людей – жінок, дітей, старих лю- дей, які, босі й роздягнені, хвилювалися цілий день, сприймаючи все серйозно. В. Денисенко завжди поважав і любив народ та привчав до цього власних учнів: «Народ – це єдиний організм із своїм минулим, історією, мо- вою, духовним космосом. І хоч би що з ним не робили – народ вічний і ти у ньому теж» 53. Та не менш важливим у навчанні студентів В. Денисенко вважав і власний приклад про- фесійної майстерності – як у режисурі, так і в акторській майстерності. «Це була для нас справжня школа. Високий клас акторської майстерності показував і сам кі- норежисер – він грав шефа гестапо» 54 – згаду- вали студенти. Акторській школі В. Денисенко завдячував саме В. Довбищенку, який не лише побачив у молодому акторові режисерський хист, але й зміг переконати в цьому всіх, у пер- шу чергу, самого молодого митця. Цей педа- гогічний метод свого вчителя широко впрова- джував і В. Денисенко, активно залучаючи до акторської гри не лише студентів-акторів, але й студентів-режисерів. Згодом, після успішної здачі державного іспи- ту, Володимир Терентійович забрав увесь курс на кіностудію, багато хто з колишніх учнів зні- мався в наступній картині Денисенко «Важкий колос». Серед учнів В. Денисенка такі режисери українського кіно, як В’ячеслав Криштофович і Тофік Шахвердієв. До речі, Криштофович на- слідував свого вчителя не лише на кінемато- графічній стежці, але й на педагогічній – ви- кладав кінорежисуру на кінофакультеті КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого. Широко розкрився ак- торський талант Миколи Олійника, Валентина Гришокіна стала справжньою королевою ду- бляжу. У багатьох доля склалася менш вда- ло, як вважав Віктор Маляревич, «ніхто по- справжньому не засвітився на екрані. Нас вважали малими денисятами, нам чомусь при- діляли перебільшену увагу. Можливо, тому, що Володимир Терентійович постійно конфлікту- вав з дирекцією студії, з різними бюрократич- ними організаціями.... Він не вчив нас присто- совництву» 55. Правда, головне – правда, від якої гра ак- торів набувала рис мистецтва. Не зважаючи на восьмий місяць вагітності, тоді студентка- актриса, а нині – доцент кафедри філософії Київського інституту фізкультури, Т. Турик зга- дувала, як учитель вимуштровував на репети- ціях: «Усе казав своє улюблене – награєш, що означало – фальшуєш» 56. Саме завдяки цій оголеній правді, «Совість» різко контрастувала з фільмами, в яких панува- ли штучна правда, штучні емоції, штучні герої. «Мистецтво покликане розкривати в народі його кращі риси, допомагати йому побачити, який він великий і прекрасний. Це думка О. П. Довженка. 94 постАтІ Він любив повторювати: «Найвища пристрасть – пристрасть етична!» 57. Цьому Володимир Терентійович Денисенко навчав студентів своїми лекціями, розпові- дями про навчання у двох великих українських режисерів і педагогів Олександра Петровича Довженка та його учня Віктора Семеновича Довбищенка, власним ставленням до життя, своєю «Совістю». «Поруч із такими фільмами, як «Тіні забутих предків», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «“Совість” утверджувала національну самосвідомість і гідність. Всі ці та деякі інші кар- тини були необхідною ланкою в спадкоємності традицій українського кіно, його глибинних дже- рел» 58. І, що не менш важливо, у спадкоємнос- ті української кінопедагогіки. То була характерна ознака епохи, коли без- жальна система такі шедеври, як «Совість», на- магалася знищити, змивши всі до останнього негативи, не випустивши на великий екран; а, безперечно, талановиту молодь – вісімнадцять юнаків і дівчат спільної режисерсько-акторської майстерні Денисенка, які в повному обсязі по- казали свій творчий і громадянський потенціал на зйомках унікального фільму «Совість», на- магалася забути, затерти, не дати розкритися в повному обсязі юнацьких сподівань, прагнень та мрій. Для В. Денисенка важливим був кожен з учнів. Як і О. Довженко, він сподівався на щас- ливе мистецьке майбутнє студентів: «У мене єдине бажання – аби ви були кращими режисе- рами, ніж ми. Так за законом і повинно бути» 59. Проте в більшості випадків «хепі-енду», на жаль, не сталося. За словами одного зі студен- тів: «Наш курс – осередок нещасливих доль. Один випускник служить тепер у похоронно- му бюро, другий – Олексій Мороз – обдарова- ний режисер, його дебют – кінофільм «РВС» запам’ятався багатьом, але нині працює десь у бойлерній і потурбуватися про нього нікому. Деяких однокурсників взагалі не видно» 60. Можливо, тому, відчуваючи власну безпо- радність, В. Денисенко тривалий час не викла- дав на кінофакультеті, і лише наприкінці життя повернувся до педагогічної діяльності. Олександр Довженко, Віктор Довбищенко, Володимир Денисенко передчасно пішли з жит- тя, так і не встигнувши повністю реалізувати власний мистецький і педагогічний талант. Те, що не встигли зробити вчителі – продовжують їхні учні. Педагогічний експеримент Денисенка продовжився, хоча й у дещо видозміненому ви- гляді в роботі сучасних українських режисерів- педагогів. Започатковану О. Довженком справу, про- довжував В. Довбищенко, потім естафету під- хопив В. Денисенко, а коли і його не стало – учні допомогли здійснити нереалізоване майстром. Так, завдяки підтримці С. Й. Параджанова і Р. Г. Балаяна, учень і старший син В. Денисенка – Олександр Володимирович, після майже детек- тивної історії з поверненням, відновив утрачену картину Володимира Терентійовича «Совість». І в цьому – вища справедливість і мудрість жит- тя. 1 Приватний архів Денисенко Г. Т. − Заява Денисенко Т. Я., Денисенко О. К. − 1950 р. – 11 лист. − Арк. 4. 2 Денисенко В. Щедрість // Новини кіноекрана. – 1970. – №10. – С. 6. 3 Полум’яне життя: Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро, 1973. − С. 646. 4 Центральний держ. архів громадських об’єднань (ЦДАГО) України, Ф. 263. − Оп. 1. − Спр. 39942. − Арк. 71–72. 5 Приватний архів Денисенко Г. Т. − Заява Денисенко Т. Я., Денисенко О. К. − 1950 р. − 11 лист. – Арк. 2. 6 Полум’яне життя: Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро, 1973. − С. 648. 7 Державний архів міста Києва (ДАК), Ф. Р–1193. − Оп. 3. – Спр. 23. − Арк. 5. 8 ЦДАГО України, Ф. 263. − Оп. 1. − Спр. 39942. − Арк. 147. 9 Приватний архів Пащенко О. А. − Щоденник Довбищенко В. С. − 1947–1948 рр. − Арк. 1. 10 Там само. − Арк. 36. 11 Полум’яне життя: Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро, 1973. − С. 656. 12 ЦДАГО України, Ф. 263. − Оп. 1. − Спр. 39942. − Арк. 136. 13 Там само. − Арк. 148 зв. 14 Приватний архів Денисенко Г. Т. − Заява Денисенко Т. Я., Денисенко О. К Міністру ДБ СРСР Абакумову. − Арк. 3. 15 Приватний архів Денисенко Г. Т. − Заява Денисенко Т. Я., Денисенко О. К. − 1950 р. – 11 лист. − Арк. 3. 16 ЦДАГО України, Ф. 263. − Оп. 1. − Спр. 39942. − Арк. 154 зв. 17 Там само. − Арк. 155. 18 Там само. − Арк. 157. 19 Приватний архів Пащенко О. А. − Щоденник Довбищенко В. С. − 1949–1950 рр. − Арк. 19. 20 ЦДАГО України, Ф. 263. − Оп. 1. − Спр. 39942. − Арк. 136 21 Там само. − Арк. 114. 22 Там само. − Арк. 149. 23 Бойко Н. Спрага // Новини кіноекрана. − 1974. − № 11. − С. 8. 24 Тимошенко Ю. Світло великої душі // Полум’яне життя. Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро. – 1973. – С. 532. 95 олеКсАндр БеЗрУчКо. сІМ етАпІВ Життя ВолодиМирА денисенКА 25 Денисенко В. Щедрість // Полум’яне життя. Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро. – 1973. – С. 657. 26 Тимошенко Ю. Світло великої душі // Полум’яне життя. Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро. – 1973. – С. 535. 27 Бойко Н. Спрага // Новини кіноекрану. – 1974. – № 11. – С. 8. 28 Там само. 29 Полум’яне життя: Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро, 1973. − С. 646. 30 Денисенко В. Щедрість // Новини кіноекрана. – 1970. – № 10. – С. 6. 31 Там само. 32 Полум’яне життя. Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро. – 1973. – С. 653–654. 33 Денисенко В. Щедрість // Новини кіноекрану. – 1970. – № 10. – С. 7. 34 Полум’яне життя. Спогади про Олександра Довженка. – К.: Дніпро. – 1973. – С. 651. 35 Денисенко В. Щедрість // Новини кіноекрану. – № 10 – 1970. – С. 7. 36 МТМК України, Р н/доп. 250 Архів «Д», Спогади О. Денисенка на зборах, присвячених пам’яті О. П. Довженка 14 вересня1959 року. – С. 3. 37 Денисенко В. Щедрість // Новини кіноекрану. – 1970. – № 11. – С. 7. 38 ЦДАГО України, Ф. 263. − Оп. 1. − Спр. 39942. − Арк. 150. 39 Яремчик А. Воскресіння // Новини кіноекрана. – 1990. – № 10. – С. 11. 40 Там само. – № 11. – С. 2. 41 Там само. 42 Яремчик А. Воскресіння // Новини кіноекрана. – 1990. – № 10. – С. 10. 43 Там само. – С. 11. 44 Яремчик А. Воскресіння // Новини кіноекрана. – 1990. – № 11. – С. 3. 45 Там само. 46 Там само. – С. 2. 47 Там само. 48 Яремчик А. Воскресіння // Новини кіноекрана. – 1990. – № 10. – С. 10. 49 Там само. – С. 11. 50 Лисовская Е. Предвоенный выпуск / Записала И. Гращенкова // Искусство кино. – 2002. – № 3. – С. 124. 51 Денисенко В. Особистість у художньому фільмі. Нотатки режисера // Культура і життя. –1982. – 3 січня. 52 Яремчик А. Воскресіння // Новини кіноекрана. – 1990. – № 10. – С. 11. 53 Там само. – № 11. – С. 2. 54 Там само. – № 10. – С. 11. 55 Там само. 56 Там само. 57 Денисенко В. Особистість у художньому фільмі. Нотатки режисера // Культура і життя. –1982. – 3 січня. 58 Яремчик А. Воскресіння // Новини кіноекрана. – 1990. – № 10. – С. 11. 59 Довженко А. Кино в жизни народа играет огромную роль // Искусство кино. − 1984. − № 9. – С. 96. 60 Яремчик А. Воскресіння // Новини кіноекрана. – 1990. – № 10. – С. 11. Статья посвящена исследованию педагогической деятельности выдающегося украинского кинорежиссера Владимира Терентьевича Денисенко (1930–1984 гг.). На основе всестороннего анализа широкого спектра источников, а также благо даря введению в научный обиход прежде неизвестных архивных документов, вос создан процесс становления В. Т. Денисенко как педагога и творца, определены факторы, повлиявшие на формирование его педагогических взглядов, съемки фильма «Совесть» как педагогический эксперимент. Ключевые слова: Владимир Денисенко, Александр Довженко, Виктор Довбыщенко, «Совесть», Киевский государственный театральный институт, киностудия, режиссер кино.

Сім етапів життя Володимира Денисенка

Репозитарії

Схожі ресурси