Біоетика і псевдонаука

У перехідний період, у якому перебуває низка постсоціалістичних країн, на їхніх теренах суттєво збільшилась кількість прихильників антинаукових ідей, активно розвиваються нетрадиційна медицина, псевдофізичні вчення тощо. Автори статті аналізують причини подібного суспільного регресу, називаючи найго...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Локтєв, В., Трахтенберг, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Актуально
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27637
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Біоетика і псевдонаука / В. Локтєв, І. Трахтенберг // Вісн. НАН України. — 2010. — № 10. — С. 47-53. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27637
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-276372011-10-11T12:05:26Z Біоетика і псевдонаука Локтєв, В. Трахтенберг, І. Актуально У перехідний період, у якому перебуває низка постсоціалістичних країн, на їхніх теренах суттєво збільшилась кількість прихильників антинаукових ідей, активно розвиваються нетрадиційна медицина, псевдофізичні вчення тощо. Автори статті аналізують причини подібного суспільного регресу, називаючи найголовнішими серед них байдужість держави до наукових та освітніх установ, захоплення суто економічними процесами, нехтування етичними нормами, на яких було побудовано «старе» суспільство. Підвищення інтелектуального рівня працівників урядових структур, на думку вчених, дозволить не лише реформувати науку, освіту й культуру, а й збагатить інтелект громадян України, зміцнить генофонд української нації. Within transitory period in which the chain of postsocialist countries stays, the number of antiscientific ideas adherents increases substantially; non-traditional medicine, sham-physics doctrines etc. develop dramatically on those territories. The authors analyze the causes of such social regress calling the main ones among them: authorities indifference to scientific and educational institutions; delight at economy processes only; the ethic norms the “fossil” society was built on neglecting. The intellectual level extension as to government structures employees, claim researchers, allows not only science, education and culture reforms but also Ukrainian people intellectual enriching, Ukrainian nation gene pool strengthening. 2010 Article Біоетика і псевдонаука / В. Локтєв, І. Трахтенберг // Вісн. НАН України. — 2010. — № 10. — С. 47-53. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27637 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Актуально Актуально
spellingShingle	Актуально Актуально Локтєв, В. Трахтенберг, І. Біоетика і псевдонаука Вісник НАН України
description	У перехідний період, у якому перебуває низка постсоціалістичних країн, на їхніх теренах суттєво збільшилась кількість прихильників антинаукових ідей, активно розвиваються нетрадиційна медицина, псевдофізичні вчення тощо. Автори статті аналізують причини подібного суспільного регресу, називаючи найголовнішими серед них байдужість держави до наукових та освітніх установ, захоплення суто економічними процесами, нехтування етичними нормами, на яких було побудовано «старе» суспільство. Підвищення інтелектуального рівня працівників урядових структур, на думку вчених, дозволить не лише реформувати науку, освіту й культуру, а й збагатить інтелект громадян України, зміцнить генофонд української нації.
format	Article
author	Локтєв, В. Трахтенберг, І.
author_facet	Локтєв, В. Трахтенберг, І.
author_sort	Локтєв, В.
title	Біоетика і псевдонаука
title_short	Біоетика і псевдонаука
title_full	Біоетика і псевдонаука
title_fullStr	Біоетика і псевдонаука
title_full_unstemmed	Біоетика і псевдонаука
title_sort	біоетика і псевдонаука
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Актуально
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27637
citation_txt	Біоетика і псевдонаука / В. Локтєв, І. Трахтенберг // Вісн. НАН України. — 2010. — № 10. — С. 47-53. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT loktêvv bíoetikaípsevdonauka AT trahtenbergí bíoetikaípsevdonauka
first_indexed	2025-07-03T07:22:19Z
last_indexed	2025-07-03T07:22:19Z
_version_	1836609532128657408
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 10 47 Актуально В. Локтєв, І. Трахтенберг БІОЕТИКА І ПСЕВДОНАУКА* © ЛОКТЄВ Вадим Михайлович. Академік НАН України. Академік-секретар Віділення фізики і астрономії. ТРАХТЕНБЕРГ Ісаак Михайлович. Член-кореспондент НАН України. Академік НАМН України (Київ). 2010. Так історично склалося, що термін «біоетика» використовують насампе- ред як морально-етичну категорію, котра регламентує норми поведінки у сфері стосунків між лікарем і пацієнтом, коли у практичній медицині ви- никають неоднозначні чи делікатні ситуації, викликані впровадженням но- вих лікувальних методів, успіхами фармацевтики та неминучими етико- психологічними переживаннями, які вимагають відвертого обговорення і вивчення. Цією дефініцією понад 40 років тому поповнив міжнародний на- уковий лексикон американський біохімік і лікар В.П. Поттер, позначивши нею етичні проблеми, пов’язані з потенційною небезпекою виживання люд- ства в сучасному світі. Відтак маємо підстави говорити про використання поняття «біоетика» у значно ширшому значенні, не тільки в медичних, а й екологічних і соціально-правових галузях. Адже воно стосується не лише людини, але й будь-яких живих істот і організмів у їхніх різноманітних взаємозв’язках. У цьому сенсі біоетика набуває певного філософського під- тексту, залучаючи до своєї сфери біологію, медицину, розвиток знань людства в цілому. * Стаття написана за матеріалами доповіді, підготов- леної до ІV Національного конгресу з біоетики, який відбувся в Києві 20–24 вересня 2010 року. Т оркаючись глибинних проблем біоети- ки в її первісному значенні, потрапляє- мо у сферу взаємодії людини з навколиш- нім світом, який невпинно і гіпершвидко розвивається. Як учить сучасна фізика, у кожної взаємодії є переносник або агент. За аналогією, таким агентом у системі «людина–довкілля», по суті, є вчений, а в системі «людина–її здоров’я» — це лікар, на якого покладена вкрай важлива місія об’єктивно інформувати хворого про всі можливі, інколи далеко не оптимістичні наслідки лікування. Відповідна інформація має містити відомості про потенційно не- безпечні для здоров’я результати лікуваль- них процедур і бути позбавленою очевидно нереальних обіцянок, які можна розгляда- ти не лише як благородні спроби завести пацієнта в заспокійливу оману, але і як псевдонаукові твердження. Саме в цей мо- 48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 10 мент псевдонауку слід розглядати передо- всім крізь призму біоетики, що дуже акту- ально для медицини. Буде доречним нагадати про гучний су- довий процес у Росії над шахраєм, який на- зивав себе доктором наук, професором і академіком, Г.П. Грабовим. Він обіцяв (да- леко не безкоштовно) родичам загиблих у Беслані воскресіння їхніх рідних. Звичай- но, нічого подібного не сталось і статись не могло. Для «пророка» ж усе закінчилося судовим вироком — позбавлення волі на 11 років. Проте вже через 2 роки із незро- зумілих причин його звільнили. Сьогодні в інтернеті можна знайти сотні оголошень із рекламою заслуг цього «чарівника», які чомусь і досі не визнано незаконними. На жаль, чимало довірливих людей, як і рані- ше, потрапляють на гачок подібних «грабо- вих». Цей красномовний приклад унаочнює близькість псевдонаукової діяльності з так званою нетрадиційною медициною, хоча до справжньої медицини вона не має жодного відношення. Виникає слушне питання: у чому причина розквіту шарлатанства, чому звання вченого й апеляція до науки стали необхідними атрибутами псевдонауковця? По-перше, це палке бажання нечистої на руку людини будь-яким чином збагатитися, а через обіцянку див це зробити найлегше. По-друге, це відголосок радянських часів, коли повага до вчених і наукової діяльності була не показною, а щирою і виховувалася змолоду, а ЗМІ активно пропагували справ- жні наукові досягнення. І нині довіра до ЗМІ залишається надзвичайно високою, але на екранах телебачення і шпальтах газет по- стійно пропагують відверту псевдонауку. По-третє, це світоглядний вакуум, що виник унаслідок кризи радянської ідеології, якою з допомогою журналістів скористались різно- манітні шарлатани — чак луни, медіуми, ці- лителі, спасителі, котрі прагнуть якнайдо- рожче продати розгубленим, невпевненим у майбутньому людям очевидну брехню. МЕТАМОРФОЗИ НАУКОВО-ОСВІТНІХ РЕФОРМ Я к же недалекоглядно і небезпечно для майбутнього держави чинить політич- на еліта, залишаючи напризволяще науко- ву й освітню галузі, — вони ж бо неринкові, нерентабельні й доходів не приносять, на відміну від нафти, газу чи металу. Професії вченого, викладача, лікаря стали непопу- лярними через мізерну оплату. Відтак де- градує освіта, а люди з нечесно придбани- ми науковими ступенями та званнями по- трапляють у владні структури, посідаючи високі державні пости. Молода держава Україна перебуває у за- тяжній кризі. Вона, на жаль, не здатна на- лежним чином подбати про підтримку на- уки, освіти і, звичайно, культури. Проте чомусь у політиків вистачає снаги й сил на розмови про необхідність реформуван- ня гуманітарної сфери. Якщо така потреба є, логічно виникає запитання: кому ж буде доручено цим займатися? Чи розуміють можновладці, що ті реформи, які незалеж- но від нашого бажання все-таки втілюють- ся у життя, суттєво знижують рівень осві- ти й культури, що донедавна були визнані у світі як розвинені? Щодо сьогодення української науки. У багатьох високопосадовців доволі чітко проглядає зверхнє, байдуже ставлення до її долі. Проте ця аморфність зникає, коли йдеться про власність наукових установ — будівлі й землю. Якщо корумповані чи- новники приберуть до рук власність на- ших установ, на українській науці можна буде поставити жирний хрест. Адже для нерухомості швидко знайдеться інше, «ці- кавіше» для кишені корупціонера, засто- сування. Нагадаємо і про палке бажання нувори- шів у законі отримати наукове звання чи науковий ступінь. Не секрет, що сьогодні в Україні безперешкодно можна придбати будь-який документ — атестат зрілості, ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 10 49 диплом про вищу освіту, захистити дисер- тацію в декоративних спецрадах; однак компетентні державні органи роблять ви- гляд, наче нічого страшного не відбува- ється. Важко без обурення проходити повз рекламу у столичному метро, яка безсоромно пропонує кандидатські й док- торські дисертації «під ключ», авторське виконання дипломних і курсових проек- тів. Сумно констатувати, але наші наука й освіта з такою безкарною «комерціоналіза- цією» дуже швидко стануть якимось суро- гатом і профанацією. У ПОШУКАХ ПАНАЦЕЇ ВІД НЕВІГЛАСТВА Закономірний результат недофінансуван- ня державою науково-освітньої діяль- ності — розквіт псевдонауки в усіх її проя- вах. Історія переконливо свідчить: коли на- ука опиняється у смузі страждань, це негай- но позначається на суспільному прогресі, який помітно призупиняється. Образно ка- жучи, як колись примара комунізму тихо бродила Європою, сьогоднішня псевдонау- ка вільно гуляє просторами Ук раї ни. Йдеть- ся не про наївних одинаків-фантазерів із «геніальними відкриттями», хоча, за вели- ким рахунком, немає значення, щира це по- милка чи умисна фальсифікація. Ні, сучас- не псевдонаукове невігластво, що породжує в суспільстві апокаліптичні очікування та містичні настрої, стало системним явищем. І представники медичної галузі краще за ін- ших знають про цю напасть. Зареєстровано численні фірми, організовано не підпоряд- ковані жодним державним органам центри й академії, де нібито працюють найкращі у світі фахівці та використовують новітні прилади. Вони обіцяють швидку, зазвичай, безболісну, а інколи приємну панацею від усіх хвороб, зокрема невиліковних. Хворі, піддаючись агресивній рекламі, даремно ку- пують ліки чи домашнє обладнання, прин- ципи роботи якого подеколи спираються на неіснуючі в природі явища. Не даремно ж став популярним жарт: «Тепер лікують не лікарі, а реклама». Більше того, на ці неймовірні обіцянки часто-густо «клюють» бізнесмени й політи- ки, які наївно вірять ділкам, що обіцяють, наприклад, холодний термояд або теплові установки з ККД, набагато вищим за 100%. При цьому порушення фундаментального закону збереження енергії нікого чомусь не дивує. Ми надто любимо оглядатись на За- хід. Тож згадаймо й те, що Французька ака- демія наук у ХVIII ст. категорично заборо- нила своїм членам розглядати будь-які про- позиції, котрі б містили навіть підозру в сумнівності. Відтак яким би привабливим не виглядав той чи інший «грандіозний» проект, які б прекрасні обрії він не відкри- вав, будь-які запевнення отримати енергію з нічого чи вилікувати когось, хто сидить перед телевізором чи ставить перед собою заряджену фотографію улюбленого екстра- сенса, необхідно визнати відвертою і небез- печною псевдонаукою. У Відділенні фізики й астрономії по кілька разів на рік готують ґрунтовні ко- ментарі на заяви, у яких науковці серйозно аналізують дії міністерств і урядових уста- нов щодо підтримки і щедрого фінансуван- ня проектів, які будь-яка освічена людина мала б викинути на смітник. Проте псевдо- наука має у своїх лавах визначних, ерудо- ваних, доволі фахових ідеологів. Вони за- тято переконують громадськість, що офі- ційна наукова парадигма застаріла, що ми стоїмо на порозі нового знання, де догма- тичній науці немає місця. Для підсилення своєї псевдоаксіоми вони козиряють відо- мими історичними прикладами, коли пе- редовим ідеям чинили жорстокий опір, на- зиваючи новації псевдонаукою. Згодні, так справді було. І Дж. Бруно, і М. Копернік, і Г. Галілей, і Й. Кеплер, і навіть М. Вавилов зазнавали переслідувань. Сучасні псевдо- генії, прикриваючись транспарантами про 50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 10 сміливість своїх ідей, що не вписуються в буденні рамки розуміння, волають про без- пардонне несприйняття їхніх винаходів з боку застарілої, заскорузлої НАН України, намагаючися стерти межу між офіційною і псевдонауковою діяльністю. На щастя, ми живемо не в період тота- літаризму. Настали інші часи. Наука до- сить вільна, ніхто не диктує вченим, яких поглядів дотримуватись. Більше того, іс- теблішмент мало цікавиться науковими дослідженнями, та й Церква не втручає- ться в діяльність науковців. Тому, хочемо визнати чи ні, боротьба ідей відбувається між групами «ортодоксальних» (конвен- ційних) учених і тих, чий погляд не збіга- ється з теоріями й концепціями, що про- йшли перевірку часом і визнані інтерна- ціональною спільнотою вчених-про фе сіо- на лів. І хоча сьогодні ще відсутній єди- ний, загальноприйнятий поділ на науку і псевдонауку, існують ознаки апріорної хибності більшості псевдонаукових від- криттів. ВИЗНАЧЕННЯ ПСЕВДОНАУКИ Н а відміну від науки, яка спирається на досвід, псевдонаукою можна називати систему тверджень, які суперечать чітко встановленим і відтворюваним фактам. Або інакше: уявлення, гіпотези чи припущення стають псевдонауковими, коли їхня безпід- ставність остаточно встановлена і практич- но очевидна. Потужний наступ на науку ведуть не тільки адепти псевдонауки. Демагогічні заклики до боротьби із застарілими по- глядами й до розвитку нової наукової ідео- логії час від часу знаходять підтримку в окремих державних наукових закладах і навіть в українському товаристві «Знан- ня», яке провело не одну конференцію з цього приводу. На озброєння взято філо- софські концепції, які проголошують іс- нування вищого розуму, спростовують об’єктивну істину й оголошують наукові результати продуктом змови вчених. Вар- то наголосити, що будь-які знання здо- бувають за неявного припущення про дея- ку об’єктивну, незалежну від суб’єкта, який проводить спостереження, істину. При цьому цілісна система поглядів, або наука, — лише спосіб послідовного, «одно- вимірного» впорядкування фактів про той чи інший бік дійсності. Спираючись на відкриті закони й користуючись для уза- гальнення логікою, інтуїцією, можна пе- редбачати напрям подальших пошуків, що, на жаль, удається далеко не завжди, особ- ливо там, де з різних причин не вистачає експериментальних даних. Чим більше наука в тій чи іншій галузі знає про світ, тим менше можливостей залишається для псевдонаукових теорій. Але існує й інша сторона медалі: на проривних ділянках фронт сучасної науки стоїть настільки да- леко від звичних уявлень, що будь-які спроби розібратись у найновіших науко- вих досягненнях навіть на популярному рівні вимагають від пересічного громадя- нина сумління, наполегливості, значних розумових зусиль, на які спроможні оди- ниці. Справжній процес пізнання нелегкий і повільний, проте саме він приводить до на- копичення знань і неухильного просуван- ня вперед, на чому базуються всі досягнен- ня цивілізації. По суті, її розвиток — побіч- ний, якщо так можна сказати, продукт ці- кавості вчених. Загадок природи ще непочатий край. Як свідчить історія, їхня кількість тільки зростає. Тож науці знову і знову дово- диться розпочинати черговий похід за знаннями, створюючи для цього нові ме- тодики й нові установки. Наприклад, не- давно побудований Великий адронний ко- лайдер у Єв ропейському центрі ядерних досліджень у Женеві чи будівництво біля Харкова Гігантського українського теле- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 10 51 скопа, що вражає розмірами й неперевер- шеною досконалістю. Завдяки майстерним рукам і світлим головам тисяч фахівців твориться істинна наука. І саме в цей час її антипод — псевдонаука — зухвало перед- бачає нові дива та здіймає галас про епо- хальні «відкриття». Як це не парадоксаль- но, їй удається досягти бажаного відносно просто, адже на допомогу приходять ласі до сенсацій ЗМІ, які нещадно експлуату- ють уроджений потяг людей до незвичай- ного і дивного, аби привернути увагу яко- мога більшої аудиторії. В АНТИНАУКОВІЙ ПАСТЦІ С умно визнавати, що наука й освіта за- знали кризи. Дехто з наукових співро- бітників, університетських викладачів, ме- диків, усвідомивши, що у своїй професії багато не заробиш, подався до вигідної псевдонаукової сфери. Такі професіонали- циніки особливо небезпечні. Вони вдають- ся до свідомого обману, завуальованих фальсифікацій, неправдивої реклами, без- відповідальних заяв від імені науки, при- криваючись своїми званнями й титулами, а також нерідко авторитетом тих установ, де працювали, а інколи й досі працюють. Щодо ординарних представників псев- донауки, то в більшості випадків вони про- сто не розуміють і не сприймають наукових фактів, тим більше критики на свою адресу. Їх охоплює добре відомий у психології син- дром «нав’язливої ідеї», коли її носія ні в чому неможливо переконати — ні аргумен- тованою логікою, ні фактами. В основі ба- гатьох явищ, інтерпретованих як докази ан- тинаукових гіпотез, лежить самонавіюван- ня (по-медичному, автосугестія). Зокрема, це стосується щоденних нав’язливих астро- логічних прогнозів про «сприятливий» або «несприятливий» певним заняттям день, котрі спираються на нібито строго розра- ховані передбачення сонячної активнос- ті, яка напряму впливає на стан магнітно- го поля Землі. Але астрономи й астрофізи- ки, наприклад, Головної астрономічної об- серваторії НАН України, і сотні фахівців цивілізованих країн, які без упереджень займаються справді існуючими сонячно- космічно-земними зв’язками, добре знають, що лише поява на поверхні нашого світи- ла темної плями — передвісника магнітних збурень — дозволяє з певною вірогідністю що-небудь передбачити і прогнозувати не більше ніж на 2–3 дні. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИЙ НАУКОВИЙ РУХ І ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ Не треба думати, що псевдонаука — наш національний винахід. Вона до- волі поширена й у розвинених країнах. Однак там їй протистоїть добре структу- рована й організована в товариства науко- ва спільнота. Крім того, існує безліч на у- ково-популярних газет і журналів різного рівня, де гідно пропагують досягнення живої науки. Так, у найвпливовішій у сві- ті щоденній політико-економічній газеті «New York Times» щосереди відводять шпальту під висвітлення наукових новин з лабораторій, друкують інтерв’ю із про- відними вченими, коментарі світових екс- пертів щодо актуальних політичних, еко- номічних, екологічних проблем людства, широко подають реальні поради щодо їх- нього розв’язання. У США діють близько тисячі планетаріїв і сотні науково-тех ніч- них музеїв. А в Україні важко нарахувати й 10 планетаріїв, немає жодного держав- ного політехнічного музею, науково-по пу- лярна преса ледь жевріє, а загально ук ра- їнські газети й журнали регулярних нау- кових колонок практично не мають. У нас майже зникла така високоповажна профе- сія, як науковий репортер або оглядач, самі ж учені не бажають витрачати час на по пуляризацію власних досягнень і пи- шуть украй рідко. Тобто науково-про світ- ницька робота в нашій країні занепала. 52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 10 Із дозволом вивчати в середніх навчаль- них закладах основи так званої християн- ської етики, на чому наполягають «прогре- сивні чиновники» від освіти, у школах го- туватимуть нову ґенерацію громадян Украї- ни з добре сформованим креаціоністичним світоглядом. Звичайно, неможливо законами заборо- нити поширення псевдонаукових уявлень, але можна і треба протиставити йому ши- року й підтримувану, в першу чергу дер- жавними органами, пропаганду наукових знань. Спираючись на науку, а не забобони, необхідно навчати не лише наступні поко- ління, а й дорослих представників чинов- ницького ешелону та обов’язково співро- бітників ЗМІ. Національна академія наук глибоко усві- домлює свій обов’язок перед Вітчизною і всіма силами опирається сповзанню країни до середньовічного невігластва. Абсолютна більшість її співробітників убачає свою по- чесну місію в розвінчанні будь-яких проя- вів псевдонауки. Для цього в НАН активно працює Комі- сія з боротьби із псевдонаукою. Водночас існує й Національний комітет з біоетики. Сим волічно, що обидві науково-орга ніза- ційні структури очолює одна людина — академік НАН України і НАМН України Ю.І. Кун дієв. Це свідчить про суголосність проблем, на розв’язання яких спрямована їхня діяльність. Названі організації мають виступати іні ціаторами створення низки законів чи зако нодавчих актів щодо регу- лювання мо раль но-етичних стосунків, зо- крема у ме дич но-лікарському середовищі. Суттєвим є формулювання обмежень на ді- яльність у сфері нетрадиційної медицини. Між іншим, Росія нещодавно прийняла одну з таких правових норм — страхування від непрофесійної роботи лікарів та інших осіб, яка призвела (навіть ненавмисно) до погіршання здоров’я, утрати працездатнос- ті чи життя. У законі прописано суми ком- пенсацій, що сягають у деяких випадках мільйонів рублів. Напевно, щось подібне варто зробити і в нашій державі. Такий за- кон зменшив би непомірні амбіції запопад- ливих діячів, котрі не гребують підзароби- ти на людській довірі. * * * Якщо ж говорити про боротьбу із псев- донаукою в цілому, то нам, науковим пра- цівникам і свідомим громадянам, абсолют- но зрозуміло, що моральність більше влас- тива тим господарським, управлінським чи фінансовим діянням, які є прозорими, тоб- то підконтрольними не купці бюрократів, а громадськості, а в тих випадках, де для гра- мотного контролю потрібен певний квалі- фікаційний рівень, — фахівцям зі світовим авторитетом. Такий підхід є нормою в циві- лізованих країнах. Таким чином, для ефек- тивного протистояння псевдонауці найго- ловніше реформувати не науку, освіту чи культуру, а управлінський апарат і його ставлення до справжніх фахівців, котрі на- тхненою працею збагачують інтелект і ге- нофонд нації. В. Локтєв, І. Трахтенберг БІОЕТИКА І ПСЕВДОНАУКА Р е з ю м е У перехідний період, у якому перебуває низка пост- соціалістичних країн, на їхніх теренах суттєво збіль- шилась кількість прихильників антинаукових ідей, активно розвиваються нетрадиційна медицина, псев- дофізичні вчення тощо. Автори статті аналізують причини подібного суспільного регресу, називаючи найголовнішими серед них байдужість держави до наукових та освітніх установ, захоплення суто еконо- мічними процесами, нехтування етичними нормами, на яких було побудовано «старе» суспільство. Під- вищення інтелектуального рівня працівників урядо- вих структур, на думку вчених, дозволить не лише реформувати науку, освіту й культуру, а й збагатить інтелект громадян України, зміцнить генофонд укра- їнської нації. Ключові слова: офіційна наукова парадигма, нетради- ційна медицина, автосугестія, інтелект нації. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 10 53 Loktiev V., Trakhtenberh I. BIOETHICS AND PSEUDOSCIENCE A b s t r a c t Within transitory period in which the chain of postso- cialist countries stays, the number of antiscientific ideas adherents increases substantially; non-traditional medi- cine, sham-physics doctrines etc. develop dramatically on those territories. The authors analyze the causes of such social regress calling the main ones among them: authorities indifference to scientific and educational in- stitutions; delight at economy processes only; the ethic norms the “fossil” society was built on neglecting. The intellectual level extension as to government structures employees, claim researchers, allows not only science, education and culture reforms but also Ukrainian peo- ple intellectual enriching, Ukrainian nation gene pool strengthening. Keywords: official scientific paradigm, non-traditional medicine, autosuggestion, nation intellect.

Біоетика і псевдонаука

Репозитарії

Схожі ресурси