Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури
Роботу присвячено визначенню ролі видатного українського музикознавця Миколи Гордійчука у вивченні історії української музики в контексті світової культури.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Студії мистецтвознавчі |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27665 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури / С. Димченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 112-117. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-27665 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-276652011-10-11T12:05:43Z Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури Димченко, С. Постаті Роботу присвячено визначенню ролі видатного українського музикознавця Миколи Гордійчука у вивченні історії української музики в контексті світової культури. Работа посвящена определению роли выдающегося украинского музыковеда Николая Гордийчука в изучении истории украинской музыки в контексте мировой культуры. The work is devoted to determination of role of the prominent ukrainian musicologist Nikolay Gordiychuk in the study of history of ukrainian music in the context of world culture. 2009 Article Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури / С. Димченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 112-117. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27665 78.072(477) uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Постаті Постаті |
| spellingShingle |
Постаті Постаті Димченко, С. Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури Студії мистецтвознавчі |
| description |
Роботу присвячено визначенню ролі видатного українського музикознавця Миколи Гордійчука у вивченні історії української музики в контексті світової культури. |
| format |
Article |
| author |
Димченко, С. |
| author_facet |
Димченко, С. |
| author_sort |
Димченко, С. |
| title |
Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури |
| title_short |
Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури |
| title_full |
Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури |
| title_fullStr |
Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури |
| title_full_unstemmed |
Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури |
| title_sort |
історична спадщина миколи гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Постаті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27665 |
| citation_txt |
Історична спадщина Миколи Гордійчука та її значення для вивчення історії української музики в контексті світової культури / С. Димченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2009. — № 4(28). — С. 112-117. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Студії мистецтвознавчі |
| work_keys_str_mv |
AT dimčenkos ístoričnaspadŝinamikoligordíjčukataííznačennâdlâvivčennâístorííukraínsʹkoímuzikivkontekstísvítovoíkulʹturi |
| first_indexed |
2025-07-03T07:24:05Z |
| last_indexed |
2025-07-03T07:24:05Z |
| _version_ |
1836609642872963072 |
| fulltext |
112
Сучасне українське музикознавство та му-
зичну критику, а точніше музичне мистецтво
України, неможливо уявити без вагомого науко-
вого доробку доктора мистецтвознавства, про-
фесора, лауреата премії імені М. В. Лисенка,
заслуженого діяча мистецтв України Миколи
Максимовича Гордійчука. Мабуть, немає та-
кої галузі чи проблеми в українській музиці, до
якої б він не звертався, такого помітного явища
в музичному житті України, яке б залишилося
поза його увагою.
«У сфері українського історичного музикоз-
навства він був професіоналом – ювеліром.
Майстром з літери, який у даних своїх якостях
стоїть в одному ряду з найповажнішими кла-
сиками української культури. Воістину високий
професіоналізм – риса, що примушує кожну
культурну людину шанобливо вклонятись його
носію незалежно від часу, соціальних обста-
вин» 1.
Численні книги, брошури, сотні ґрунтовних
статей, розвідок, передмов засвідчують широ-
чінь наукових інтересів, високу аналітичну май-
стерність, вражаючу ерудицію і багатогранність
творчої індивідуальності відомого українського
вченого. Він умів виокремити головні тенденції
і найважливіші процеси розвитку українського
музичного мистецтва, розглянути кожне явище
у його зв’язках з усією художньою культурою.
Дослідження М. М. Гордійчука пройняті
глибоким історизмом, тонким розумінням тео-
ретичних та естетико-філософських проблем
української музики, щирою зацікавленістю у
подальшому інтенсивному розвиткові музичної
культури України, найкращих академічних і на-
родних традицій нашої музики.
Праці вченого приваблюють глибоким від-
чуттям природи музичного мистецтва, схвильо-
ваністю авторської розповіді, в якій, здається,
оживають самі настрої та ритми композитор-
Постаті
Prominent Figures
ІСТОРичНА СПАДЩиНА МиКОЛи ГОРДІЙчУКА ТА ЇЇ ЗНАчеННЯ
ДЛЯ ВиВчеННЯ ІСТОРЇ УКРАЇНСЬКЇ МУЗиКи В КОНТеКСТІ
СВІТОВОЇ КУЛЬТУРи
Станіслав Димченко
Роботу присвячено визначенню ролі видатного українського музикознавця
Миколи Гордійчука у вивченні історії української музики в контексті світової
культури.
Ключові слова: музикознавство, історія, українська музика, контекст, світова
культура.
The work is devoted to determination of role of the prominent ukrainian musicologist
Nikolay Gordiychuk in the study of history of ukrainian music in the context of world
culture.
Key words: musicology, history, Ukrainian music, context, world culture.
УДК 78.072(477)
113
СТанІСЛав ДиМченКО. ІСТОРична СПаДЩина МиКОЛи гОРДІйчУКа...
ських партитур, що їх вдумливо й ретельно до-
сліджував талановитий музикознавець.
О. Немкович вважає, що наукову спадщину
М. М. Гордійчука можна назвати енциклопедією
української музикознавчої науки другої полови-
ни ХХ ст. 2
Народився Микола Максимович Гордійчук
у сільській родині 9 травня 1919 р. в селі
Чорнорудка Ружинського району на Жито-
мирщині, де українська, польська й російська
культури розвивалися в умовах взаємопроник-
нення і взаємозбагачення, де широко звучав
фольклор трьох народів. Тут минули його ди-
тинство і юність, тут формувалася особистість
майбутнього українського музикознавця. Звідси
виніс він перші музичні враження, що зали-
шилися на все життя. Микола Максимович –
солдат-фронтовик другої світової війни. Після її
закінчення, вже в студентські роки, стає дуже
активним діячем Спілки композиторів України.
В її лавах пройшов складний, майже піввіковий
творчий шлях – від критика-початківця до за-
ступника голови правління та відповідального
секретаря.
Водночас плідна й активна наукова діяль-
ність М. М. Гордійчука пов’язана з Інститутом
мистецтвознавства, фольклористики та етно-
логії (ІМФЕ) імені М. Т. Рильського Національної
академії України. Саме сюди прийшов він, учас-
ник війни 1941–45 рр., нагороджений орденом
Червоної Зірки та бойовими медалями, відра-
зу ж після закінчення в 1947 р. Київської дер-
жавної консерваторії імені П. І. Чайковського.
У цьому Інституті він пройшов шлях від науко-
вого співробітника до заступника директора і
завідуючого відділом музикознавства.
На терені цих двох осередків української
культури якнайширше та найяскравіше реалізу-
ється непересічний талант М. М. Гордійчука –
дослідника історії української музики та народ-
ної творчості, музичного критика та публіциста,
педагога-вихователя і громадського діяча. Цей
скромний, надзвичайно людяний чоловік з опа-
леним війною характером володів величезною
працездатністю, відданістю науці. В ІМФЕ він
написав усі свої фундаментальні й різноманітні
дослідження.
Збагачуючи сміливими та оригінальними
концепціями музичну науку України, як зазна-
чав Ю. Станішевський, М. М. Гордійчук своїми
працями стимулював розвиток численних нових
напрямків музикознавства, успішно розробляти
які почали його учні. Він створив власну наукову
школу в українському музикознавстві; під його
керівництвом підготовлено і захищено 49 док-
торських і кандидатських дисертацій 3. Із вдяч-
ністю згадують свого Вчителя учні 4 і вважають
за честь продовжувати справу збереження і
розвитку української культури.
Важливою сторінкою не лише творчої біо-
графії Миколи Максимовича, а й української
музикознавчої науки, стала його багаторічна
праця як керівника відділу музикознавства
ІМФЕ. Цей відділ упродовж 50–80-х рр. був про-
відним і найавторитетнішим центром музичної
україністики, поважним осередком української
музики в цілому. Достатньо сказати, що співро-
бітниками відділу музикознавства в той час був
створений масив фундаментальних моногра-
фій, опрацьовано наймасштабніше коло тем і
проблем національного музично-історичного
процесу, а також прорецензовано величезну
кількість ди сертаційних робіт учених України,
Росії, Грузії, Вірменії, коли при ІМФЕ діяла
Спеціалізована вчена рада по захисту дисерта-
цій з музикознавства. Безперечно, значні досяг-
нення і найвищий у середовищі музикознавців
України, а часом і не лише України, рейтинг від-
ділу обумовлювалисz сукупністю об’єктивних і
суб’єктивних обставин, зокрема його кадровим
складом, однак не останню роль у їхньому фор-
муванні відіграли талант Гордійчука як науков-
ця і організатора наукового процесу 5.
Продовжуючи та збагачуючи традиції ви-
датних українських музикознавців-істориків,
він переконливо доводить існування величез-
них можливостей і відкриває нові перспективи
розвитку національного історичного музикоз-
навства як гуманітарної науки, що приваблює
масштабністю широких узагальнень і глибиною
розробки актуальних проблем. Він звертався
до різноманітних за жанровими та стильовими
особливостями творів, до мистецького доробку
несхожих за своєю індивідуальністю композито-
рів, як і його видатні попередники М. Грінченко,
А. Ольховський, О. Шреєр-Ткаченко та ін., і роз-
глядав музичний жанр у його зв’язках з розви-
тком вітчизняної і світової музичної культури.
Велику роль М. М. Гордійчук відігравав у по-
воєнний період існування української фолькло-
ристики, насамперед у популяризації народно-
пісенних жанрів. Він брав активну участь у ба-
114
ПОСТаТІ
гатьох фольклорних експедиціях, уклав кілька
пісенних збірок, таких як: «Українські народні
пісні» (1951), «Українські радянські народні
пісні» (1955), «Українські народні пісні» (1958),
«Українські народні пісні» (1979) та ін.
М. М. Гордійчук підтримав започаткуван-
ня видання серії «Українська народна твор-
чість», підготував до друку праці М. Лисенка,
П. Сокальського, П. Демуцького, М. Грінченка.
У цьому році минає 90 років від дня наро-
дження Миколи Максимовича Гордійчука – лю-
дини, діяльність якої є втіленням історії нашої
музичної культури другої половини ХХ ст. і ко-
тра безпосередньо впливала на її становлення
та розвиток. Від студентів училищ і консерва-
торій до зрілих учених та відомих педагогів усі
звертаються до його робіт.
Серед характерних рис вченого – масш-
табність і стратегічність наукового мислення,
схильність до втілення фундаментальних на-
укових задумів. У зв’язку з цим, як стверджує
О. Немкович, показово, що значення всіх най-
більш солідних наукових проектів М. Гордійчука
найвиразніше розкрилося в контексті історич-
ної перспективи розвитку українського музикоз-
навства. Так, найоб’ємнішим для Гордійчука, а
тривалий час – і для українського музикознав-
ства в цілому науковим проектом, реалізації
якого вчений (як голова редколегії, відповідаль-
ний секретар першого тому й автор) присвятив
багато років свого життя, стала багатотомна
академічна «Історія української музики». Хоча
перші три томи (опубліковані в 1989–1990 рр.)
не могли не зазнати деяких впливів ідеології
радянського часу, у четвертому (опублікований
1992 р.) і п’ятому томах уже було відображено
концептуальне переосмислення української
музичної культури 20–30-х (4-й том) і 40–50-
х (5-й том) років на сучасному стані, уперше
введено в науковий обіг велику кількість нових
емпіричних даних. Сьогодні фактом є те, що в
українському музикознавстві дана робота досі
залишається найфундаментальнішим узагаль-
нюючим музично-історичним дослідженням 6.
Серед численних ґрунтовних праць вченого,
що приваблюють широтою охоплення музично-
історичних проблем, особливе місце належить
монографії «Українська радянська симфонічна
музика» (К., 1969). У цій дійсно вичерпній ро-
боті чи не з найбільшою повнотою розкрився
аналітичний метод дослідника, уміння виявити
неповторну своєрідність копмозиторської інди-
відуальності, побачити в кращих симфонічних
творах оригінальний синтез традицій і нова-
торства, національного й загальнолюдського.
М. М. Гордійчук переконливо аргументує, що
великі досягнення й міжнародне визнання укра-
їнської симфонічної музики є одним з проявів
самобутності духовної культури нашого народу.
Дослідник розглядає складність, часом су-
перечливість процесу формування та розвитку
українського симфонізму, встановлення профе-
сійних засад вітчизняної симфонічної музики.
Аналізуючи симфонічну творчість Л. Ревуцького,
Б. Лятошинського, він демонструє, як пошуки
цих яскраво самобутніх композиторів сприяли
поступовому становленню двох відмінних щодо
провідних стильових прикмет напрямків укра-
їнського симфонізму та водночас виявили їхні
мистецькі індивідуальності.
Учений висвітлює найважливіші музичні
явища, проблеми, показує, що утвердження
нового, справді оригінального, відбувалося в
наполегливій боротьбі з вульгаризаторськими
тенденціями, примітивізмом, пасивним наслі-
дуванням традиційних канонів. М. М. Гордійчук
не оминає увагою окремих труднощів та невдач
у складному й багатогранному процесі розвитку
українського симфонізму, справедливо підкрес-
люючи: без цих труднощів, старанних пошуків і
сміливих експериментів не змогли б народити-
ся видатні твори.
М. М. Гордійчук усім серцем любив, надзви-
чайно проникливо відчував і розкривав розма-
їту творчу спадщину одного з найвидатніших
композиторів ХХ століття Б. М. Лятошинського,
тому цілком закономірно, що саме світлій
пам’яті цього митця присвятив він свою винят-
кову книгу.
Новаторські дослідження з питань україн-
ського симфонізму посідають центральне місце
у величезному й дуже різноманітному за те-
матикою доробку вченого. Тільки сам перелік
надрукованих праць М. М. Гордійчука, що охо-
плюють майже всі жанри музичного мистецтва і
виконавства, міг би зайняти кілька журнальних
сторінок. Не прагнучи в цій невеличкій статті
розглянути всю багатогранну проблематику ро-
біт вченого, хочу зупинитися на книжці «Музика
і час. Розвідки й статті» (К., 1984).
Книжка привертає увагу насамперед го-
стротою проблематики. У ній вміщені статті,
115
СТанІСЛав ДиМченКО. ІСТОРична СПаДЩина МиКОЛи гОРДІйчУКа...
дослідження, публіцистичні нариси й музико-
знавчі етюди, написані впродовж 1974–1984 рр.
Матеріал відображає важливі художні тенден-
ції, висвітлює вагомі явища та події в музичній
культурі українського народу. Це своєрідний
підсумок діяльності митців України за певний
проміжок часу, що відкриває нові перспективи
вивчення сучасної творчості й розширює пара-
метри її дослідження.
Матеріал згрупований за основними напрям-
ками розвитку музичної культури (композитор-
ський доробок, наука та критика, виконавство,
театр) і спрямований на відтворення динаміки
розгортання української музики в руслі загаль-
них історико-культурних процесів.
Серед праць М. М. Гордійчука багато до-
сліджень творчості українських композиторів:
М. Лисенка, М. Калачевського, Л. Ревуцького,
Б. Лятошинського, П. Козицького, В. Косенка,
А. Штогаренка, Г. Майбороду, П. Майбороду,
В. Губенка, М. Скорика, В. Зубицького,
І. Карабиця, В. Сильвестрова, А. Філіпченка, –
в яких виявляється тонке розуміння специфіки
художньої індивідуальності митців, уміння зна-
йти точний ключ до розкриття творчості кожного
майстра. Про це переконливо свідчить одна з
останніх книг дослідника, присвячена життю і
творчості Миколи Леонтовича.
М. М. Гордійчук постійно виявляв увагу і тур-
боту про композиторську молодь, умів завжди
підтримати, надихнути її на сміливі пошуки,
побачити в перших творах початківців справ-
жнє обдарування. Наприклад, Леся Дичко го-
ворить про це так: «Пригадаємо хоча б перші
кроки Віталія Губаренка, Євгена Станюковича,
Івана Карабиця, Валентина Грабовського,
Володимира Зубицького, як він захищав сміливі
пошуки ними виразових засобів, хоча інколи й
не поділяв їхніх захоплень новітніми музичними
течіями. “Можливо я чогось не розумію”, – нео-
дноразово говорив Майстер. Його авторитет
багатьом допоміг стати на ноги, посісти значне
місце в сучасній музичній культурі, а головне –
знайти власний шлях у мистецтві.
Навіть у складні 60–70-ті роки Микола
Максимович став на захист новаторства в укра-
їнській музиці, боровся з хуторянством і спро-
щеним поглядом на національну своєрідність
та традиції» 7. Показовою щодо цього була його
монографія, в якій тонко розкрито неповторну
композиторську індивідуальність Лесі Дичко.
«Безмежно вдячна Миколі Максимовичу за на-
писання монографії про мене: він стежив за
моєю творчістю, починаючи з перших кроків, і
не стежив, а й допомагав мудрим, доброзичли-
вим словом старшого друга й наставника.
Завжди буду вдячна Миколі Максимовичу,
котрий підтримав усі мої задуми, які в умовах
постійної боротьби з “буржуазним націоналіз-
мом”, можливо, видавалися дещо ризиковани-
ми через їхню відверту національну спрямова-
ність. Саме він ще в 1968 році підказав назву
тільки-но написаної кантати “Червона калина”;
її, а також одноактний балет “Катерина Білокур”
я присвятила Миколі Максимовичу.
Пам’ятаю, як він не раз захищав мене на
радіо, у видавництві, в Міністерстві культури в
скрутних ситуаціях, пов’язаних із використан-
ням народних текстів та фольклорних матеріа-
лів козацької тематики, яка на той час вважала-
ся майже забороненою» 8.
Висвітлюючи у своїх працях явища україн-
ської музики, відомий вчений завжди наголо-
шував, що найкращим творам композиторів
України притаманні яскрава національна за-
барвленість, справжній професіоналізм.
Микола Максимович був одним з найак-
тивніших громадських діячів і завжди перебу-
вав на вістрі музичного життя. На думку Лесі
Дичко, його активну творчо-громадську діяль-
ність щодо розбудови національного музично-
го мистецтва можна порівняти з літературним
внеском Олеся Гончара. Та й життєві шляхи їх
дуже схожі. Обидва пройшли важкими дорога-
ми війни, були поранені, все життя боролися за
утвердження рідної культури 9.
Творча активність була притаманна діяль-
ності М. Гордійчука до останніх днів життя. Його
праці, лекції і навіть бесіди завжди захоплюва-
ли глибиною думки, науковою обґрунтованістю.
Дослідник тривалий час працював над обраною
темою, роками збирав факти, шліфував текст.
Аналізуючи різні аспекти художнього процесу в
Україні, Микола Гордійчук визначавстан профе-
сійної музики в цілому та вагу внеску окремих
митців у скарбницю української культури. У про-
цесі творчого зростання М. М. Гордійчук прагнув
виробити свої науково-дослідницькі принципи.
Передусім він звертався до тих музикознав-
чих тем, які ще не розкривалися взагалі або
були висвітлені недостатньо. Як показують до-
слідження О. Немкович, Микола Максимович
116
ПОСТаТІ
Гордійчук належить до тих обраних долею ді-
ячів, значення творчого доробку яких невбла-
ганний час не знівелював, а навпаки, поступо-
во виявляє все рельєфніше. Чим більшим стає
часовий проміжок, що віддаляє нас від цього
діяча, тим чіткішим стає усвідомлення того,
що Микола Максимович є однією з найславет-
ніших, у чомусь харизматичних особистостей в
українській музичній культурі другої половини
ХХ ст., очевиднішою стає глибина сліду, що він
залишив в усіх галузях, де працював – музикоз-
навчій науці, критиці, публіцистиці, фольклорис-
тиці, вихованні наукових кадрів музикознавців,
музично-громадських робіт 10.
Професор М. Гордійчук виховав багато учнів,
які стали провідними науковцями України, і,
можна без сумніву сказати, створив власну му-
зикознавчу школу. Його аспіранти, працівники
відділу музикознавства Інституту Національної
академії наук України, яким він керував багато
років, завжди плідно працювали над проблема-
ми української музичної історії та сучасності.
Усіх, хто добре знав Миколу Максимовича,
хто з ним спілкувався, вражали його енцикло-
педичні знання в галузі історії рідної культури
та особливе ставлення до її духовної неповтор-
ності, ментальності. Остання, трансформована
в музично-патріотичну стихію, відобразилася в
Гордійчуковій спадщині, починаючи з аналітич-
них екскурсів у сиву давнину музичної історії
України і завершуючи пристрасним словом про
творчі новації композиторів-сучасників.
Усі ми збережемо пам’ять про цю чуйну, до-
бру Людину, яка все своє життя віддала вірному
служінню Україні.
Хочеться вірити, що в найближчому май-
бутньому втілиться задум про відкриття у
м. Житомирі музею музичної культури Волині,
який розповідатиме про творчість уславле-
них земляків-музикантів: Ю. Зарембського,
М. Скорульського, В. Косенка, Б. Лятошинського,
З. Гайдай, С. Ріхтера, М. Гордійчука.
Спадщина Миколи Максимовича Гордійчука –
яскрава сторінка українського історичного му-
зикознавства. Праці вченого привертають увагу
фахівців, викликають невпинний інтерес гро-
мадськості. Його подвижницька праця у царині
вітчизняної культури і музикознавства зокре-
ма – широке поле для дослідників 11.
Помер видатний музикозневець 3 січня
1995 р. у м. Ворзелі Київської області. Похований
у смт Кичеєві біля рідного йому Будинку твор-
чості композиторів «Ворзель».
1 Немкович О. Складова національної музикознавчої
класики // Культура і життя. – 2004. – № 29. – 18 серп.;
Її ж. Пам’яті Миколи Гордійчука // Студії мистецтвознав-
чі. – 2004. – № 2 (6). – С. 94–98.
2 Там само.
3 Станішевський Ю. Талант і майстерність дослід-
ника // Студії мистецтвознавчі. – 1979. – № 3. – С. 9.
4 Калениченко А. Велетень українського музи-
кознавства // Там само. – 2004. – № 4–5. – С. 26–27;
Немкович О. Складова національної музикознавчої кла-
сики; Її ж. Пам’яті Миколи Гордійчука. – С. 94–98.
5 Немкович О. Складова національної музикознав-
чої класики; Її ж: Пам’яті Миколи Гордійчука. – С. 94–98.
6 Там само.
7 Дичко Л. Микола Максимович Гордійчук // Музика. –
1996. – № 2. – С. 15.
8 Там само.
9 Там само.
10 Немкович О. Складова національної музикознавчої
класики; Її ж. Пам’яті Миколи Гордійчука. – С. 94–98.
11 Сікорська І. М. Гордійчук // Музика. – 2004. –
№ 4–5. – С. 26.
Работа посвящена определению роли выдающегося украинского музыковеда
Николая Гордийчука в изучении истории украинской музыки в контексте миро-
вой культуры.
Ключевые слова: музыковедение, история, украинская музыка, контекст, ми-
ровая культура.
|