Особливості національної технологічної політики

У статті використано результати виконання проекту цільової комплексної програми НАН України «Ресурс». Автори на фоні світової економічної кризи розглядають хід реалізації вітчизняної технологічної політики, особливості визначення і впровадження наукових пріоритетів розвитку держави, серед яких одним...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Буравльов, Є., Олійник, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Пріоритети
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27750
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості національної технологічної політики / Є. Буравльов, Н. Олійник // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 3-11. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27750
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-277502011-10-15T12:10:34Z Особливості національної технологічної політики Буравльов, Є. Олійник, Н. Пріоритети У статті використано результати виконання проекту цільової комплексної програми НАН України «Ресурс». Автори на фоні світової економічної кризи розглядають хід реалізації вітчизняної технологічної політики, особливості визначення і впровадження наукових пріоритетів розвитку держави, серед яких одним із провідних завдань є відтворення національних нормативно-правових механізмів підтримки ефективної технологічної політики. Запропоновано комплекс заходів для вдосконалення програми сталого технологічного розвитку з метою подолання кризи і підвищення конкурентоспроможності господарського комплексу України. The article uses the results of Ukrainian NAS aim-oriented complex programme “Resource” completing. Authors view, on the world economy crisis background, the way of native technology policy realization, the peculiarities in determination and application of scientific state-development priorities. One of the main tasks among those is the national norm and law mechanisms on efficious technology policy support recreation. Mea su re complex able to improve sustainable technology development program for the purpose of crisis overcoming and Ukrainian economy complex competitive power ri sing is proposed. 2010 Article Особливості національної технологічної політики / Є. Буравльов, Н. Олійник // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 3-11. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27750 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пріоритети Пріоритети
spellingShingle	Пріоритети Пріоритети Буравльов, Є. Олійник, Н. Особливості національної технологічної політики Вісник НАН України
description	У статті використано результати виконання проекту цільової комплексної програми НАН України «Ресурс». Автори на фоні світової економічної кризи розглядають хід реалізації вітчизняної технологічної політики, особливості визначення і впровадження наукових пріоритетів розвитку держави, серед яких одним із провідних завдань є відтворення національних нормативно-правових механізмів підтримки ефективної технологічної політики. Запропоновано комплекс заходів для вдосконалення програми сталого технологічного розвитку з метою подолання кризи і підвищення конкурентоспроможності господарського комплексу України.
format	Article
author	Буравльов, Є. Олійник, Н.
author_facet	Буравльов, Є. Олійник, Н.
author_sort	Буравльов, Є.
title	Особливості національної технологічної політики
title_short	Особливості національної технологічної політики
title_full	Особливості національної технологічної політики
title_fullStr	Особливості національної технологічної політики
title_full_unstemmed	Особливості національної технологічної політики
title_sort	особливості національної технологічної політики
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Пріоритети
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27750
citation_txt	Особливості національної технологічної політики / Є. Буравльов, Н. Олійник // Вісн. НАН України. — 2010. — № 11. — С. 3-11. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT buravlʹovê osoblivostínacíonalʹnoítehnologíčnoípolítiki AT olíjnikn osoblivostínacíonalʹnoítehnologíčnoípolítiki
first_indexed	2025-07-03T07:32:05Z
last_indexed	2025-07-03T07:32:05Z
_version_	1836610146985312256
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 3 Пріоритети Є. Буравльов, Н. Олійник ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ © БУРАВЛЬОВ Євген Павлович. Кандидат технічних наук. Старший науковий співробітник Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона. ОЛІЙНИК Наталія Іванівна. Інженер цієї ж установи (Київ). 2010. З адля дослідження вірогідних техноло- гічних тенденцій, потенційних загроз в Україні розпочато системний аналіз внут- рішніх і зовнішніх процесів, який згодом буде використано для проведення держав- ної технологічної політики — визначально- го складника науково-технологічної безпе- ки, що, у свою чергу, утворює підґрунтя технологічної еволюції. Це, зокрема, аналіз різних аспектів перебігу глобальної світо- вої кризи, масштабні фінансово-еко но міч- них прояви якої цього разу призвели до су- цільної суспільної стагнації (застою вироб- ництва, торгівлі тощо) і наочно показали, що сучасний світовий господарський комп- лекс функціонує за недостатньо вивчени- Простір, що оточує сучасну людину, уособлює в собі, переважним чином, рукотворне середовище (техносферу) — своєрідну інфраструктуру, яка під- тримує людську життєдіяльність, забезпечує економічний добробут і певну безпеку, в тому числі проти природних катаклізмів. Як відомо, таке цивіліза- ційне середовище розвивається за складними законами, прояви яких не завжди очікувані, прогнозовані, передбачувані. Тобто техносфера, що покликана за- хищати суспільство, доволі часто перетворюється на безжального Молоха. Тому дослідження законів її функціонування стало одним із найактуальніших завдань сьогодення. Особливо значуще воно для нашої країни, адже Законом України «Про основи національної безпеки України» однією з найбільших загроз національним інтересам і безпеці визнана саме техносфера. ми, поверхово дослідженими законами від- критих систем. Про те свідчить притаман- ний відкритим системам класичний «ефект метелика». Адже не секрет, що «крила ме- телика» світової кризи почали «коливати повітря» у США (надмірно експансивна грошова політика ФРС США, криза на ринку іпотечних кредитів тощо) і, як наслі- док, — «економічний буревій» охопив усе- світній господарський простір. Життєдіяльність за умов відкритої еко- номічної системи змусила людство усвідо- мити необхідність формування принципо- во нового світогляду, прогнозування ме- тодології, механізмів розвитку систем. Зо - к рема, оцінка наслідків кризи показала, що 4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 перебування окремих країн за межами СОТ майже не вплинуло на динаміку поширен- ня кризових явищ, хіба що позначилося на специфіці їхніх проявів. Натомість від тех- нологічного оснащення суттєво залежала глибина проявів посткризових наслідків у національних господарських комплексах. Аналіз також дозволив зробити висно- вок, що нині вкрай потрібне системне ба- чення проблем. Адже негативний потенціал нинішньої кризи почав формуватися зазда- легідь, через неврівноваженість розвитку різних сфер світової політико-економічної системи. На початковому етапі ця неврів- новаженість зароджувалась на гребені успі- хів глобалізації (зростання світового вало- вого продукту, розширення системи послуг, нарощування іпотечного кредитування, як наслідок, стимулювання споживацьких на- строїв) і мала би підтримати позитивну ди- наміку. Проте доволі стрімко почала фор- муватися розбалансованість від дедалі від- чутнішого дефіциту ресурсів розвитку, що додатково посилювалася перерозподілом сфер впливу країн-лідерів. Також певний внесок до «кризового по- тенціалу» додала розбалансованість, викли- кана «людським фактором», яка засвідчи- ла, що сучасна науково-технологічна сфе ра потребує не тільки глибоких знань, а й до- тримання моральних принципів. Ідеть ся про невідповідність людських якостей пов- новаженням, які делегували топ-ме не дже- рам сучасний ринок і технології. Адже роз- виток сучасних телекомунікаційних техно- логій, знявши багато обмежень, забезпечив менеджерам вищої ланки надзвичайні мож- ливості щодо термінового укладання угод з одночасним переміщенням фінансових і матеріальних потоків, а також безконт- рольної реалізації великого спектра соці- ально-економічних і господарських проек- тів. Водночас керівництво глобальних кор- порацій продемонструвало не завжди ґрун- товне і системне бачення наслідків своєї фінансово-економічної діяльності, у тому числі через поверховість аналізу, оцінок і прогнозів системних ризиків поточних управлінських рішень, а також через пору- шення низки моральних принципів. Усе це стало переконливим свідченням того, що нинішня науково-технологічна сфера потребує нової культури менеджмен- ту, адже невідповідність її сучасним умовам призвела до формування фінансово-еко но- мічної неврівноваженості, яка збурила не- гативні тенденції як в Україні, так і за її кордонами. Отже, криза сприяла провалові (флуктуативному переходу) світо вого гос- подарського комплексу до нового неврівно- важеного стану. Створивши нестійкі умови, вона утворила «вододіл» між минулою і прийдешньою науково-технологічними епо- хами. Як наслідок — сьогодні світ опинив- ся перед необхідністю пошуку точок опори для реалізації нового циклу технологічного прогресу. Такою точкою опори може стати оновлена технологічна політика, що спира- тиметься на пріоритетний розвиток біо-, нано- чи мегатехнологій [2], а також на до- даткові матеріальні, інтелектуальні, техніч- ні, соціальні ресурси розвитку. Уряди багатьох провідних країн, опинив- шись у вирі фінансово-економічних про- блем, розпочали безпрецедентні кампанії з упровадження системи термінових захо- дів для подолання негативних проявів гло- бальної кризи. Сконцентрувавши націо- нальні ресурси, вони оперативно здійсню- ють дієві кроки, насамперед, з посилення власної науково-технологічної політики, зосереджуючи її на підвищенні конкурен- тоздатності господарських комплексів. При цьому першочергову увагу сконцентровано на випускові конкурентоздатної продукції, на винятковій здатності надавати широкий перелік різних супутніх, сервісних послуг. Посилення конкурентоздатності — озна- ка сучасного світового економічного розвит- ку, характерна особливість технологічної ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 5 політики. Це позначається на тих країнах, які постійно підтримують належний на уко- во-технологічний потенціал і раціонально використовують наявні ресурси задля про- ведення ефективних господарських реформ і цілеспрямованого вдосконалення курсу технологічного розвитку. Такі зміни в роз- винених країнах відбуваються, насамперед, завдяки фундаментальному вдосконален- ню технологічної політики на засадах «про- ектування майбутнього» з жорсткішою її прив’язкою до національних інтересів і пріоритетів випереджального розвитку із залученням стратегічних інвестицій (див. табл. 1). Основне тут — проектування і роз- будова моделі майбутнього, в якій надано безумовний пріоритет першій групі «тех- нологічної піраміди». Це має забезпечити високу «інтелектуальну ренту», яка пере- вищуватиме надходження від секторів 2-ї групи і 3-ї групи об’єктів техносфери. В Україні 1-а група техносфери «техно- логічної піраміди», як відомо, вкрай обме- жена. Найбільшу долю інвестицій нині, на жаль, отримують об’єкти техносфери, які належать до 3-ї групи піраміди. Саме тех- нології 3-ї (меншою мірою 2-ї) групи зазви- чай стають предметом експорту, інвестицій промислово розвинених держав у країни, що розвиваються. Таким чином, промисло- во розвинені країни намагаються штучно підтримувати свою підвищену конкуренто- спроможність. Передові світові напрацювання не по- значилися позитивно на діяльності вітчиз- няних владних структур, які мали б, вико- ристовуючи прогресивний досвід, удоско- налювати державну технологічну політи- ку. Зростання у світовому господарському комплексі фінансово-економічної неврів- новаженості підвищило до критичного рів- ня ентропію (міру невпорядкованості) у світовій системі. Відгуком на це став кри- тичний ріст незбалансованості вітчизняних техногенної, екологічної, соціальної під- систем, які формують загальну соціально- економічну надсистему країни. Це генеру- вало кризові прояви в політичній, управ- лінській, економічній, технологічній, соці- альній сферах. Із позиції загальної теорії систем, ці флуктуативні переходи відбуваються у від- критих, у тому числі й соціально-еко но- мічних системах. Процес протікає під впли- вом атракторів (стабілізаційних центрів), які, немов магніти, мали б «притягувати» систему в новий якісний стан, утримувати її у стадії сталого розвитку. Атрактор соціально-економічної системи уособлює в собі найпрагматичніші науково вивірені цілі, які усвідомлені та підтримані нацією. Коли ж соціально-економічна система по- чинає втрачати потенціал атрактора, що мав би спрямовувати її до чітко визначеної мети (національні інтереси, заплановані показники модернізації, розвитку госпо- дарського комплексу з відповідним рівнем життя), вона продовжує функціонувати лише за короткостроковими (від виборів до виборів) або навіть груповими цілями Таблиця 1. «Технологічна піраміда», що визначає сучасну структуру техносфери Групи Напрями технологічної політики 1 Націленість на «інтелектуальну продукцію», що базується на відкриттях, патентах, «ноу-хау», становить продукт науково-освітньої сфери 2 Орієнтація на випуск конкурентоздатної продукції на чинному модернізованому технологічному оснащенні 3 Традиційна спрямованість застарілої техносфери на випуск напівпродуктів і сировини для зовнішнього ринку 6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 (зокрема, партійними, що далеко не завжди перебувають у руслі національних інтере- сів). Як наслідок, продовжується зростан- ня нестабільності, виникає можливість не- бажаного флуктуативного переходу з по- дальшою деградацією соціально-еко но міч- ної системи. Сьогодні нагальною стала потреба роз- роблення і застосування сучасної техно- логічної політики, що передбачає раціо- нальне використання національних ресур- сів розвитку та модернізацію господар- ського складника. Насамперед не обхідно оновити застарілі об’єкти (3-ї групи «технологічної піраміди»), запроваджую- чи енерго-, ресурсоощадні технології та створюючи умови для реалізації замкне- них циклів їх функціонування, що мають підвищити загальний коефіцієнт корисної дії господарського комплексу, сприяти продукуванню конкурентоздатної товар- ної продукції. Це автоматично переводи- тиме їх до об’єктів 2-ї групи «технологіч- ної піраміди». Крім того, до господарсько- го комплексу додатково слід увести вели- ку групу нових об’єктів, націлених на запровадження передових і науково наси- чених технологій (1-ї групи «технологіч- ної піраміди»). Таку цілеспрямовану перебудову всіх об’єк тів господарського комплексу має під- тримувати нова технологічна політика. Її мета — створення сучасного «технологічно- го мегакластера», що ефективно викорис- товуватиме всі ресурси розвитку, забезпе- чуватиме високий коефіцієнт корисної дії з належним рівнем науково-технологічної безпеки і, як наслідок, випереджальним ростом конкурентоздатності. Така політика допоможе вітчизняному господарському комплексу, а відтак і соціально-економічній системі, потрапити під вплив бажаного атрактора, що сприятиме флуктуативному переходу до наступного етапу розвитку — «суспільства знань». Отже, нині перед нашою країною постало найактуальніше завдання — визначити для загального науково-технологічного розвит- ку такі пріоритети, завдяки яким будуть кардинально знижені ризики виникнення невизначеностей у майбутньому, стабільно зростатиме загальна конкурентоздатність господарського комплексу. Саме це закла- дено в Закон України «Про основи націо- нальної безпеки України», який визначив основні засади державної політики, спря- мованої на захист національних інтересів. Зокрема ст. 6 цього закону [3] вказує пріо- ритети національних інтересів. Із проведе- ного аналізу витікає, що серед 10 пріори- тетів національних інтересів української політики три зосереджені на вдосконаленні технологічної політики, забезпеченні кон- курентоздатності. Йдеться, зокрема, про такі пріоритетні напрями: — створення конкурентоспроможної, соці- ально орієнтованої ринкової економіки, забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення; — збереження і зміцнення науково-тех но- логічного потенціалу, утвердження інно- ваційної моделі розвитку; — забезпечення екологічно, техногенно без- печних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища, раціональне ви- користання природних ресурсів. Ці напрями мають стати, на думку вче- них-фахівців [4–6], стрижнем розбудо- ви цілеспрямованої технологічної політи- ки, націленої на підвищення конкуренто- здатності, й утворити підґрунтя науково- технологічної безпеки (див. табл. 2). На превеликий жаль, вітчизняний управ- лінський потенціал своїми діями демон- струє в цьому напрямі вкрай низьку ефек- тивність. Сфера науково-технологічної без- пеки, зокрема, досі не отримала «підзакон- ного» нормативно-правового забезпечення, незважаючи на цілеспрямовану системну ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 7 роботу вчених у рамках цільової комплекс- ної програми НАН України «Проблеми ресурсу і безпеки експлуатації конструк- цій, споруд і машин» (1 етап — 2004–2006; 2 етап — 2007–2009; 3 етап — 2010–2012). Наслідком цього мала би стати загальна наукоємність вітчизняних засобів вироб- ництва, яка нині становить лише 0,3%, що на порядок нижче від середнього показни- ка, зафіксованого для загального світового рівня [4]. Водночас, вітчизняні управлінці на підтримку науки і створення засад тех- нологічної політики витрачають у десят- ки разів менше коштів, ніж на утримання бюрократичного апарату й силові струк- тури. Для порівняння, у США на науково- технологічну діяльність із відтворення тех- нологічної політики спрямовують у півто- ра разу більше фінансів, ніж на утриман- ня державних органів [6]. Такий стан справ красномовно свідчить про чинні, а не де- кларативні пріоритети України. За нинішніх умов особливої ваги набу- ває націленість управлінського потенціа- лу на розбудову інституційного забезпе- чення технологічної політики в плані зростання конкурентоспроможності госпо- дарського комп лексу. Ця надзвичайно сер- йозна нау ково-організаційна задача ще до- недавна була під силу лише науковій сфе- рі в особі НАН України, яка на всіх етапах розвитку країни опікувалася вдосконален- ням технологічної політики в контексті підвищення конкурентоспроможності віт- чизняної техносфери. Однак останнім ча- сом в Україні роль науки штучно змен- шувалася. За незалежності вона, внаслі- док певних нормативно-правових ініціатив, Таблиця 2. Напрями науково-технологічної безпеки і конкурентоспроможності № Законодавчо закріплені напрями науково-технологічної безпеки Контекст конкурентоспроможності за визначеннями фахівців 1 Державна підтримка розвитку пріоритет- них напрямів науки і техніки як основи створення високих технологій, забезпечен- ня переходу економіки на інноваційну мо- дель розвитку, ефективної системи іннова- ційної діяльності. Економіка знань, де джерелом зростання поряд із при- родними ресурсами, капіталом і працею, домінантним фактором стають накопичення і використання знань, унаслідок чого зростатиме конкурентоспроможність еко- номіки [4]. 2 Збільшення обсягів бюджетних видатків на розвиток освіти і науки, створення умов для широкого залучення до науково-технічної сфери позабюджетних асигнувань. Запобігання втраті конкурентоспроможності вітчизняного виробництва шляхом активного залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, активне впровадження інноваційних проектів для підвищення конкурентоспроможності вироб- ництв [6]. 3 Створення економічних і суспільно-полі- т ичних умов для підвищення соціального статусу наукової, технічної інтелігенції. Залучення і використання інтелектуального капіталу через стимулювання розвитку інноваційного підприємництва, підтримку науки і освіти [4]. 4 Забезпечення необхідних умов для реаліза- ції прав інтелектуальної власності. Належить реалізувати варіант політики зростання через збільшення інвестицій та інновацій з одночасним підви- щенням ролі й ефективності державних послуг, передусім у реальному секторі економіки [4]. 5 Забезпечення належного рівня безпеки експлуатації промислових, сільськогоспо- дарських і військових об’єктів, споруд, ін- женерних мереж. Адміністративні, організаційні, інженерно-технічні, спеці- альні заходи і засоби, спрямовані на запобігання аваріям і вплив на кількісні показники безпеки техногенного об’єкта, підтримання їх оптимальних значень за вибраними крите- ріями [5]. 8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 утратила значення у формуванні техноло- гічної політики в державі (табл. 3). Відповідно до зміни статусу відбулося скорочення фінансування наукового осе- редку генерування сучасної технологіч- ної політики. Показники питомих витрат на наукові дослідження і створення ново- го якісного інноваційного продукту, а зре- штою і засад технологічної політики в на- шій країні, у розрахунку на одного науков- ця в останні роки були: втричі меншими порівняно з Росією, у 18 разів — з Бразилі- єю, у 34 рази — з Південною Кореєю, у 72 рази — з США. Крім того, юристи вказують на цілу низку недосконалостей у вітчизняному законодав- стві, що заважає проведенню ефективної технологічної політики, спрямованої на створення передумов для підвищення кон- курентоспроможності країни. Йдеться пе- редовсім про непослідовність у формуванні бюджету, нецільове використання коштів, брак реальних адміністративно-орга ні за цій- них важелів для реалізації сучасної техно- логічної політики, розбудови державної ін- новаційної системи, слабкі засади контро- лю за використанням і своєчасним повер- ненням інноваційних кредитів і, як наслі- док, — недостатню ефективність інновацій- ного капіталу, відсутність цілеспрямованих заходів із залучення в економіку вільного капіталу для інновацій [6]. І хоча вже по- чав функціонувати новостворений Держав- ний комітет України з питань наукового, інноваційного та інформаційного розвитку, але через брак необхідних адміністратив- них, інвестиційних, інтелектуальних ресур- сів для формування сучасної технологічної політики не відчутно його впливу на кон- курентоспроможність вітчизняної науково- технологічної сфери. При цьому варто нагадати, що ступінь зносу основних фондів науково-тех но ло- гічної галузі досяг 50%, а частка введених у дію нових основних фондів становить лише 0,5%. Тому вітчизняна техносфера вражена хронічною неконкурентоспроможністю. Саме ці недоліки визначають дуже низький рі- вень її коефіцієнта корисної дії. Інноватив- ність економіки України нині не переви- щує 10–12% [4]. За рівнем розвитку техно- логічного оснащення (індекс розвитку тех- нологій) у передкризовий період Україна посідала 90 місце з 125 країн. Такий стан справ не сприяє структурній реконверсії з метою модернізації вітчизняної техносфе- ри і, як наслідок, не дає можливості відчут- но підвищити коефіцієнт корисної дії гос- Таблиця 3. Втрата статусу науки у формуванні засад науково-технологічної політики в державі Етапи Зміна статусу науки у формуванні державних засад науково-технологічної політики До 1991 р. НАН України — головний центр у формуванні засад науково-технологічної політики в системі виконавчої влади. 1991–1995 рр. Створено Державний комітет з питань науки і технологій. Кабінет Міністрів перебирає частину повноважень наукових установ у сфері розроблення засад науково-технологічної політики. 1996–1998 рр. Сформовано Міністерство з питань науки і освіти, на яке покладено управління науково- технологічною, інноваційною діяльністю. Загальне управління науково-технологічною політикою послаблене. 1998–2000 рр. Утворено Комітет з питань науки і інтелектуальної власності, який остаточно позбавлено прав розроблення і реалізації науково-технологічної політики в державі. Після 2001 р. Міністерство з питань науки і освіти перейменовано в Міністерство освіти і науки, в якому взагалі питання науково-технічної діяльності відійшли на другий план. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 9 подарського комплексу (конкурентоспро- можності) на посткризовому етапі й за умов прийнятного рівня науково-тех но ген- ної безпеки. Системні структурні зміни в економіці України, а відтак і в техносфері, мають від- буватись на тлі її цілеспрямованої транс- формації з огляду на вивірену технологічну політику, зорієнтовану на забезпечення ста- лого зростання конкурентоспроможності. Цьому має сприяти і раціональне, науково вивірене нормативно-правове поле. Як відо- мо, першим кроком у створенні законодав- чої бази щодо формування державної нау- ково-технологічної політики незалежної держави було прийняття в 1991 р. Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності», яким установлено, що: основу для визначен- ня пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки становить комплексний прогноз со- ціально-економічного і наукового розвитку України. Однак і досі не існує конкретної державної інституції, яка б здійснювала цей прогноз на основі глибокого експертного аналізу, доводила його до всіх зацікавлених інстанцій з тим, щоб його результати ввій- шли до відповідних планів роботи, а зре- штою і до державного бюджету. Закон України «Про пріоритетні напря- ми розвитку науки і техніки» — це ключо- вий документ у системі формування дер- жавної технологічної політики і підвищен- ня конкурентоспроможності. Проте визна- чені там пріоритетні напрями стосувались періоду до 2006 р. Тобто дуже актуальна робота з підтримки розвитку технологіч- ної політики, підвищення конкурентоспро- можності країни під час розвитку кризи, на поточній, посткризовій фазі й на віддале- ну перспективу лишається незавершеною. Стало б у пригоді стимулювання позитив- них тенденцій, як бачимо це в Росії, керів- ництво якої ще на передкризовому етапі поставило перед РАН дві ключові задачі: – створення засад незалежної експерти- зи державних рішень, прогноз і відпрацю- вання заходів для запобігання лихам, кри- зам, катастрофам у техногенній, природній, соціальній сферах; – відпрацювання заходів щодо переводу «сировинної» економіки на інноваційний шлях розвитку [8]. Важливі у цьому плані заходи Європей- ської Комісії, яка починаючи з серпня 2008 р. розвиває дорадчі структури своїх Наукових Комітетів, що вдосконалюють тех- нологічну політику в ЄС з огляду, перед- усім, на безпеку техносфери, покращення здоров’я населення і стану довкілля [9]. Цей позитивний світовий досвід обо в’яз- кового залучення інтелектуального потенці- алу нації — найважливішого ресурсу розвит- ку, до розбудови сучасної технологічної по- літики має знайти втілення і в Україні. Адже визначена Президентом [10] мета україн- ських економічних реформ — «поліпшити своє місце в рейтингу бізнес-клімату не менше, ніж на 40 позицій, а в рейтингу конкурентоспроможності світових еко- номік — на 10 позицій» — потребує, перед- усім, стабільної, безпечної роботи базових галузей економіки та всієї господарської інфраструктури. Саме це питання в центрі уваги вчених НАН України, які починаючи з 2004 року системно працюють над ство- ренням підґрунтя ефективного моніторингу вітчизняної техносфери і технологій віднов- лення і подовження ресурсу об’єктів трива- лої експлуатації господарського комплексу. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ С еред першочергових завдань, які сто- ять перед політичною елітою, безумов- но, варто назвати відтворення національ- них нормативно-правових механізмів під- тримки ефективної технологічної політи- ки, а саме: 1. Прийняття Закону «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» з уста- 10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 новленням ключових і надзвичайно праг- матичних напрямів науково-технологічного розвитку. Зі стратегічного плану актуаль- но розробити і прийняти Кодекс України з техногенної безпеки. 2. Розроблення державної стратегії по- дальшої модернізації господарської систе- ми та її інфраструктури. Доцільно також посилити інституційну підтримку згаданої державної стратегії. Вона полягатиме в концентрації під егідою Міжвідомчої комі- сії з питань науково-технологічної безпеки при РНБО України провідних учених і фа- хівців господарського комплексу, увагу яких буде зосереджено на розробленні стратегії розбудови ефективної, безпечної технологічної інфраструктури, яка б перед- бачала: — вдосконалення діяльності національ- ної інноваційної системи для формуван- ня сучасної господарської інфраструктури, здатної забезпечити гармонійне функціо- нування техносфери; — розбудову господарської інфраструк- тури в потужний сучасний мегакластер, що діє як відкрита система (здатний до само- організації), завдяки структурному вдоско- наленню і посиленню новими об’єктами ма- лого і середнього бізнесу (в тому числі під егідою технопарків і бізнес-інкубаторів). 3. Надзвичайно актуальним нині став по- точний аналіз діяльності з подолання про- блем, які виникають унаслідок критичного стану вітчизняної господарської інфра- структури. Проведена вченими НАН Укра- їни робота вказує, що ця діяльність відріз- няється безсистемністю, відсутністю бачен- ня першочергових задач. Це потребує ство- рення, наприклад, при Кабінеті Міністрів України, Загального кадастру стану об’єктів господарської інфраструктури, який би ві- дображав: — технічний стан, рівень надійності об’єктів та обладнання господарської ін- фраструктури; — відповідність її сучасному рівневі тех- нологічного розвитку, здатність роз в’я зу- вати системні задачі вітчизняного госпо- дарського комплексу. 4. Варто запровадити експертно-ана лі- тичний супровід ученими технологічної по- літики, який мав би концентруватись на та- ких ключових питаннях: — моніторинг світових тенденцій, що ві- дображають поступ фундаментальної та прикладної науки, формуючи прогресивні напрями розвитку технологічної політики світу; — прогноз динаміки попиту щодо това- рів, послуг і ресурсів розвитку на світових ринках; — моніторинг стану інфраструктури, що забезпечує і забезпечуватиме у перспекти- ві ефективне функціонування вітчизняно- го технологічного комплексу; визначення необхідних заходів з її відновлення, модер- нізації, подальшої розбудови; — розроблення комплексу заходів (про- грами) щодо розбудови вітчизняного тех- нологічного комплексу згідно з планами реструктуризації економіки, пріоритетами державної технологічної політики; — відтворення ефективних механізмів ін- вестування всього комплексу першочерго- вих і стратегічних завдань, що мають забез- печити реалізацію планів реструктуризації економіки, підтримувати стале зростання її конкурентоздатності. 5. Конче потрібні в розбудові атрактора збалансовані короткострокова і довгостро- кова Програми розвитку технологічного комплексу, згідно з якими і в тісній зв’язці з напрямами вітчизняної технологічної по- літики слід запропонувати конкретні, а не декларативні заходи, націлені на викорис- тання переважно власних ресурсів розвит- ку і забезпечення конкурентоздатності віт- чизняного господарського комплексу. І тут головним елементом короткострокової про- грами розвитку має стати кардинальне ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 11 11 оновлення всієї господарської інфра- структури, а також її розбудова згідно з ключовими напрямами довгострокової про- грами розвитку вітчизняного технологічно- го комплексу, що акумулюють позитивні напрацювання, кореспондуючись з чітко визначеними національними цілями й ін- тересами. Зазначені ключові напрями пер- спективного розвитку країни годиться під- тримати уточненими і матеріально забезпе- ченими державними науково-технічними програмами розвитку, наприклад, уже дав- но затвердженою розпорядженням Кабіне- ту Міністрів України від 11 червня 2003 р. №351 Державною програмою забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки. Назріла також потреба посилення дер- жавного контролю за раціональним вико- ристанням державної та недержавної влас- ності в аспекті дотримання новими власни- ками положень контрактів (або інших до- кументів), згідно з якими було отримано власність. Це може підвищити загальний коефіцієнт корисної дії вітчизняного гос- подарського комплексу, його модернізації. Паралельно з цим варто запровадити світо- вий досвід установлення невідворотної від- повідальності стосовно відшкодування дер- жавними службовцями збитків за неналеж- ну якість і неефективність виконання поса- дових обов’язків. 1. http://korrespondent.net/world/974974/ 2. http://www.ng.ru/printed/224702 3. Закон України «Про основи національної безпе- ки» від 19.06.2003 №964-IV. 4. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні пер- спективи України. — Харків: Константа, 2006. — 272 с. 5. Мягков С.М. Проблемы роста ущерба от стихий- ных бедствий. Глобальные изменения природной среды (климат и водный режим). — М.: Научный мир, 2000. — 304 с. 6. Орлюк О.П. Законодавче забезпечення інновацій- ної діяльності в Україні // Наука та інновації. — 2008. — Т.4. — №1. — С. 68–73. 7. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 №1977-ХІІ. 8 http://www.keldysh.ru/departments/dpt_17/ gmalin.html 9. Рішення Європейської Комісії від 5 серпня 2008 р. (2008/721/ЄС). 10. Урядовий кур’єр. — 2010. — 1 вересня. — №160 (4311). Є. Буравльов, Н. Олійник ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ Р е з ю м е У статті використано результати виконання проекту ці- льової комплексної програми НАН України «Ресурс». Автори на фоні світової економічної кризи розглядають хід реалізації вітчизняної технологічної політики, осо- бливості визначення і впровадження наукових пріори- тетів розвитку держави, серед яких одним із провідних завдань є відтворення національних нормативно-пра- вових механізмів підтримки ефективної технологічної політики. Запропоновано комплекс заходів для вдоско- налення програми сталого технологічного розвитку з ме- тою подолання кризи і підвищення конкурентоспро- можності господарського комплексу України. Ключові слова: техносфера, атрактор, фінансово-еко- номічна криза, національні інтереси. Ye. Buravliov, N. Oliynyk NATIONAL TECHNOLOGY POLICY PECULIARITIES A b s t r a c t The article uses the results of Ukrainian NAS aim-orient- ed complex programme “Resource” completing. Authors view, on the world economy crisis background, the way of native technology policy realization, the peculiarities in determination and application of scientific state-develop- ment priorities. One of the main tasks among those is the national norm and law mechanisms on efficious technolo- gy policy support recreation. Mea su re complex able to improve sustainable technology development program for the purpose of crisis overcoming and Ukrainian economy complex competitive power ri sing is proposed. Keywords: technosphere, attractor, finance and economy crisis, national interests.

Особливості національної технологічної політики

Institution

Ähnliche Einträge