Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина)

У грудні виповнилося 100 років від дня народження одного з найбільших учених ХХ ст. Анатолія Олексійовича Дородніцина. Коло його інтересів було надзвичайно широке — від геофізики, аеро- і гідродинаміки, прикладної та обчислювальної математики до інформатики. Відомими стали ґрунтовні, глибокі праці в...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Сергієнко, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Постаті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27785
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина) / І. Сергієнко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 3-12. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27785
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-277852011-10-20T12:08:37Z Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина) Сергієнко, І. Постаті У грудні виповнилося 100 років від дня народження одного з найбільших учених ХХ ст. Анатолія Олексійовича Дородніцина. Коло його інтересів було надзвичайно широке — від геофізики, аеро- і гідродинаміки, прикладної та обчислювальної математики до інформатики. Відомими стали ґрунтовні, глибокі праці вченого з метеорології, алгебри, теорії крила, надзвукової газової динаміки, різних розділів кібернетики. Важко збагнути, що все це зробила одна людина. Ми досі можемо лише дивуватись рідкісному дару вченого, а також повноті реалізації його талантів. 2010 Article Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина) / І. Сергієнко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 3-12. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27785 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Постаті Постаті
spellingShingle	Постаті Постаті Сергієнко, І. Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина) Вісник НАН України
description	У грудні виповнилося 100 років від дня народження одного з найбільших учених ХХ ст. Анатолія Олексійовича Дородніцина. Коло його інтересів було надзвичайно широке — від геофізики, аеро- і гідродинаміки, прикладної та обчислювальної математики до інформатики. Відомими стали ґрунтовні, глибокі праці вченого з метеорології, алгебри, теорії крила, надзвукової газової динаміки, різних розділів кібернетики. Важко збагнути, що все це зробила одна людина. Ми досі можемо лише дивуватись рідкісному дару вченого, а також повноті реалізації його талантів.
format	Article
author	Сергієнко, І.
author_facet	Сергієнко, І.
author_sort	Сергієнко, І.
title	Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина)
title_short	Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина)
title_full	Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина)
title_fullStr	Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина)
title_full_unstemmed	Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина)
title_sort	нетлінна спадщина легендарного вченого (до 100-річчя від дня народження академіка а.о. дородніцина)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Постаті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27785
citation_txt	Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина) / І. Сергієнко // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 3-12. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT sergíênkoí netlínnaspadŝinalegendarnogovčenogodo100ríččâvíddnânarodžennâakademíkaaodorodnícina
first_indexed	2025-07-03T07:33:00Z
last_indexed	2025-07-03T07:33:00Z
_version_	1836610204723052544
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 3 Постаті І. Сергієнко НЕТЛІННА СПАДЩИНА ЛЕГЕНДАРНОГО ВЧЕНОГО До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина © СЕРГІЄНКО Іван Васильович. Академік НАН України. Директор Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України (Київ). 2010. У грудні виповнилося 100 років від дня народження одного з найбільших уче- них ХХ ст. Анатолія Олексійовича Дородніцина. Коло його інтересів було надзвичайно широке — від геофізики, аеро- і гідродинаміки, прикладної та обчислювальної математики до інформатики. Відомими стали ґрунтовні, глибокі праці вченого з метеорології, алгебри, теорії крила, надзвукової га- зової динаміки, різних розділів кібернетики. Важко збагнути, що все це зро- била одна людина. Ми досі можемо лише дивуватись рідкісному дару вчено- го, а також повноті реалізації його талантів. Багатогранній науковій твор- чості А.О. До род ні цина ха- рактерна спрямованість на здійс- нення важливих практичних завдань, актуальних для ство- рення новітніх технологій і нової техніки. Особливість його діяль- ності — постановка і роз в’я зання проблем теоретичного і приклад- ного значення, доведен ня резуль- татів до логічного кінця, придат- ність для використання на прак- тиці. Фундаментальні до слі- дження, що провів Анатолій Олексійович, оригінальні й ви- сокоефективні методи, які він запропонував і розробив, активно застосовували і застосову- ють у наукових і прикладних дослідженнях, інженерно-конст рук тор ських розробках. А.О. Дородніцин доклав ба- гато зусиль для становлення радянської комп’ю тер ної нау- ки, виводу її на міжна родну арену. Всі най знач ніші проек- ти й розробки ком п’ю терів і програмних систем у Радян- ському Союзі приймали комі- сії під його керівництвом. Анатолій Олек сій ович усе- бічно розглядав суть розроб- ки, вносив істотні зауважен- ня, визначаючи шляхи по- дальшого розвитку багатьох напрямів науки і техніки. Особливу увагу при діляв розвиткові ін- форматики в союзних республіках, зокре- ма в Україні й республіках Середньої Азії. А.О. До родніцин 4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 А натолій Олексійович був ініціатором дослідження розпаралелювання робо- ти алгоритмів, що вкрай важливо для розв’язування надскладних задач (спеціа- лісти називають їх задачами трансобчислю- вальної складності) на суперкомп’ютерах. Цих завдань не могли ефективно роз в’я- зувати звичайні комп’ютери, бо потребува- ли великих обсягів пам’яті машини, над- швидкого виконання операцій. У таких за- дачах нерідко використовують десятки ти- сяч (а іноді й сотні мільйонів) змінних і такого ж порядку число всіляких умов, які потрібно враховувати в розв’язанні. У на- ших вишах, на жаль, і сьогодні питання розпаралелювання алгоритмів недостатньо вивчають, хоча проблематика дуже акту- альна, відіграє важливу роль у розробленні комп’ютерних технологій для супер комп’ю- терів. На цьому першим у СРСР наголосив А.О. Дородніцин, який досконало знав складність задач, які потрібно розв’язувати, захищаючи довкілля, досліджуючи проце- си у ґрунтових середовищах, в атмосфері, вивчаючи різноманітні проблеми в біології, економіці. Саме з його ініціативи в 70-х рр. ХХ ст. учені Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова виконали важливі дослі- дження з розпаралелювання алгоритмів різних класів, що стало основою матема- тичного забезпечення для першого в СРСР суперкомп’ютера, який створювали тоді в Києві. Наукову роботу Анатолій Олексійович завжди поєднував з викладанням у ВНЗ. Читав лекції в Центральному інституті прогнозів, Центральному аерогідродина- мічному інституті імені М.Є. Жуковсько- го (ЦАГІ), Московському авіаційному ін- ституті (МАІ), брав активну участь у ство- ренні та становленні Московського фізико- технічного інституту (МФТІ). Він створив дуже авторитетну в світі наукову школу. Серед кількох поколінь його учнів і послі- довників — учені зі світовими іменами, кан- дидати і доктори наук, члени НАН Украї- ни. Як блискучий учений і організатор на- уки А.О. Дородніцин мав величезний ав- торитет у науковому середовищі багатьох країн. А натолій Олексійович Дородніцин на- родився 2 грудня 1910 р. у селі Башино Каширського повіту Тульської губернії в родині лікаря Олексія Петровича Дородні- цина. Незабаром родина переїхала в Украї- ну, де батько працював лікарем, а мама вчи- ла дітей музики. У селі Березані під Киє- вом Анатолій Дородніцин закінчив школу- семирічку. У 1925 р., попереджена про небезпе- ку арешту, родина Дородніциних виїхала з України до Грозного, де Анатолій пішов у 8-й клас тамтешньої школи. Навчання, як і вдома, йшло легко, лише з російської довго мав проблеми. Ніколи більше він не жив в Україні, хіба що бував наїздами — відрядження, корот- кий відпочинок улітку. Але на все життя залишився справжнім українцем. Говорив українською багато і краще за багатьох ки- ївських колег. Це справді була його рідна мова, і ніяка інша не витіснила її. Якось, почувши, як природно говорить україн- ською малий онук Анатолія Олексійовича, його спитали: «Це ви навчили?» — «Ні, — відповів учений. — Я навчив свого сина, а вже він — свого». А.О. Дородніцин добре знав українське життя, літературу, тішився, коли Москва чи- тала переклади нашого «Всесвіту», яких не було російською. Заборонені книги багатьох наших письменників можна було знайти в московському помешканні академіка. Коли в 60-ті рр. ХХ ст. колишні учні Бе- резанської школи оголосили збір, Анатолій Олексійович гаряче підтримав їхню ідею. Щороку їздив на день-два до Березані, по- садив там з однокласниками парк, зустрі- чався зі школярами. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 5 Тепер школа в Березані носить ім’я Ана- толія Дородніцина. У 1927 р. після закінчення школи Анато- лій Олексійович уступив у Новочер- каський політехнічний інститут, здав усі іс- пити на «відмінно», але студентом не став через «непролетарське походження». Цьо- го ж року вступив у Грозненський нафто- вий технікум. Ближче до завершення на- вчання технікум трансформували у нафто- вий інститут. Закінчив А.О. Дородніцин гірничий факультет інституту в 1931 р. і став інженером з видобування нафти. Бажання віддати себе цілковито науко- во-дослідницькій роботі привело Анатолія Олексійовича в 1935 р. у Головну геофізич- ну обсерваторію (ГГО) в Ленінграді, де він відразу ж розпочав теоретичні досліджен- ня. Тут він познайомився з одним з лідерів вітчизняної механіки М.Є. Кочиним, який заохотив наукові інтереси молодого спів- робітника. У січні 1936 р. А.О. Дородніцин усту- пив до аспірантури при Головній геофі- зичній обсерваторії до професора І. Кибе- ля. Три роки поспіль обіймав посаду стар- шого наукового співробітника відділу ди- намічної метеорології ГГО. Розв’язавши низку складних задач метеорології, Анато- лій Олексійович у квітні 1939 р. захистив дисертацію на ступінь кандидата фізико- математичних наук і наступного року всту- пив у докторантуру до академіка М.Є. Ко- чина, котрий тепер працював в Інституті механіки АН СРСР у Москві. За клопотанням Центрального аерогід- родинамічного інституту ім. М.Є. Жу ков- ського (ЦАГІ) й рішенням уряду таланови- того, вже відомого науковця в січні 1941 р. перевели в ЦАГІ. Відтоді й до кінця життя А.О. Дородніцин був нерозривно по в’я за- ний з цією установою. У травні 1942 р. у ЦАГІ відбувся захист його докторської ди- сертації. У 1952–1960 рр. Анатолій Олексійович був заступником начальника ЦАГІ. 1945– 1955 рр. одночасно з роботою в ЦАГІ пра- цював у провідному математичному центрі країни — Математичному інституті імені В.А. Стєклова АН СРСР (МІ АН СРСР). У 1953 р. А.О. Дородніцина обрали дій- сним членом Академії наук СРСР, обми- нувши звання члена-кореспондента, у Від- ділення фізико-математичних наук за фа- хом «геофізика». Важливий науковий внесок зробив А.О. Дородніцин у галузь фізики і дина- міки атмосфери, розробивши теорію за- гальної циркуляції атмосфери. Зокрема, завдяки його роботам відомі результати М.Є. Кочина для нестисливої рідини були узагальнені на випадок стисливого повіт- ря і з’ясовано істотну роль турбулентної в’язкості й указано на можливість припли- ву тепла через турбулентну теплопровід- ність і радіацію. До числа найповажніших робіт Анатолія Олексійовича з фізики ат- мосфери належить і вивчення впливу ре- льєфу земної поверхні на рух повітряних мас. У роки війни наукові дослідження А.О. До- родніцина були спрямовані на розв’язання актуальних і практично значимих задач обтікання літальних апаратів на великих швидкостях. Фундаментальні праці Ана- толія Олексійовича 1942–1948 рр. з тео- рії прикордонного шару в стисливому газі започаткували й визначили розвиток цьо- го розділу аеродинаміки. Вони стали осно- вою сучасних аналітичних і чисельних ме- тодів розрахунку прикордонного шару в газі, в тому числі найскладніших випад- ків з теплопередачею, випромінюванням, протіканням рівноважних і нерівноважних фізико-хімічних процесів. Опираючись на свою теорію ламінарного і турбулентного прикордонного шару в стисливому газі, А.О. Дородніцин створив практичні методи розрахунку опору швид- 6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 кісних літаків, якими користуються в кон- структорських бюро. Продовжені учнями й послідовниками вченого, ці дослідження допомогли створити закінчену теорію аеро- динамічного опору тіл на великих швидкос- тях польоту, побудувати ефективні методи розрахунку за ламінарного і турбулентного потокових режимів. Оригінальне і практично дуже важливе розроблення вихрової теорії крила провів А.О. Дородніцин у 1943–1944 рр. У цьому циклі робіт Анатолій Олексійович узагаль- нив теорію несучої лінії, яку до цього вико- ристовували на практиці, на випадок крила з ковзанням або криволінійною віссю, зо- крема стрілоподібного крила, і запропону- вав метод розрахунку розподілу циркуля- ції по таких крилах. Наприкінці 40-х рр. проектування над- звукових літаків і ракет потребувало вели- кого й інтенсивного дослідження аеродина- мічних властивостей тіл обертання, що їх обтікає потік газу з ударними хвилями. То- дішні методи розрахунку надзвукових по- токів виявились малопридатними. У 1949–1951 рр. А.О. Дородніцин опублі- кував серію робіт, у яких дослідив локальні властивості ударних хвиль і розробив ме- тоди розрахунку обтікання тіл обертання надзвуковим потоком газу. Він вивів кано- нічну систему диференціальних рівнянь га- зової динаміки осесиметричних надзвуко- вих потоків і довів, що розв’язання задачі Гурса для цієї системи за аналітичних по- чаткових даних у деякій області представ- ляють аналітичні функції. Цей результат дозволив перебороти багато труднощів і створити раціональні методи розрахунку визначення аеродинамічних властивостей тіл у разі надзвукової швидкості польоту, що враховували обмежені можливості об- числювальних засобів. Фундаментальні результати отримав А.О. Дородніцин у теорії асимптотичних методів розв’язання звичайних диференці- альних рівнянь. Його дослідження ініцію- вали нові напрями в цій галузі. Їх широ- ко застосовують у прикладних задачах, пов’язаних з коливальними процесами. А.О. Дородніцин доклав чимало зусиль, щоб інформатика набула в Україні ста- тусу окремої науки, що розробляє, аналі- зує обчислювальні засоби, алгоритмічне і програмне забезпечення, створює новіт- ні комп’ютерні технології та системи. Низ- ку публікацій та доповідей він присвятив предметові, завданням, методам, можли- востям інформатики. «Обчислювальна техніка не тільки меха- нікам і фізикам дала в руки потужне зна- ряддя досліджень, але почала зухвало впро- ваджуватися і в інші науки, які донедавна, на відміну від «точних», відносили до «опи- сових», — говорив в одному зі своїх висту- пів А.О. Дородніцин і відзначав, яка це не- легка справа. — Було б наївним очікувати, що в біології, економіці, соціології тощо мож- на знайти настільки ж елементарні визна- чальні зв’язки, що й у «точних» науках, на встановлення яких, однак, знадобилося дві тисячі років». Досить значний внесок А.О. Дородніци- на в розвиток обчислювальної техніки в Україні. Інтерес до такої техніки, її можли- востей проявився в нього ще тоді, коли іс- нували тільки механічні й електроаналого- ві пристрої. Анатолій Олексійович одним із перших ясно усвідомив революційну роль ЕОМ для науково-технічного прогресу. Багато сил віддавав науковець упро- вадженню обчислювальної техніки в різ- ні галузі народного господарства і науко- ві дослідження. У колі його інтересів було створення прикладних програм і обчислю- вальних систем для наукових досліджень, автоматизації проектування і планування. А.О. Дородніцин дав путівку в життя бага- тьом вітчизняним ЕОМ. У лютому 1955 р. Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про заснування пер- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 7 шого Обчислювального центру (ОЦ) АН СРСР, тепер — Обчислювальний центр РАН імені А.О. Дородніцина. Його директором став Анатолій Олексійович. Центрові пе- редали дві машини — БЕСМ, встановле- ну в Інституті точної механіки, і «Стрілу» з Інституту математики ім. В.А. Стєкло- ва. Обидві працювали цілодобово. Розпи- сували розклад користування на тиждень наперед, його затверджував нібито Голова Радміну М. Булганін. Адже «вся Москва» розв’язувала свої задачі «в Дородніцина». Треба відзначити особливу роль Обчис- лювального центру АН СРСР для ком- п’ютерної науки як у Росії та Україні, так і у світі. Від початку роботи ОЦ Анатолій Олексійович визначив курс на розвиток фундаментальних досліджень, які лежать в основі сучасної кібернетики. Це стосується передусім досліджень з математики, теорії управління, методів оптимізації, теорії роз- пізнавання образів, методів програмуван- ня, розроблення комп’ютерних технологій. ОЦ АН СРСР став організацією, де в 1965 р. з’явилася й налагоджувалася пер- ша БЕСМ-6 (дослідний зразок), а потім, у 1967 р. — перший серійний екземпляр цього першого радянського суперкомп’ютера — легендарного дітища академіка С.А. Лебе- дєва. Про це неодноразово писав журнал «Кібернетика», членом редколегії якого Анатолій Олексійович був із моменту за- снування (1965). З перших років роботи Обчислювальний центр став фактично головною організаці- єю, яка координувала кібернетичні розроб- ки в СРСР. Це була найавторитетніша нау- кова установа Радянського Союзу з кібер- нетики. Хто пам’ятає ті часи, підтвердить: в Обчислювальному центрі завжди пану- вала атмосфера наукової дискусії, творчос- ті, дух доброзичливості, взаємоповаги. Ця традиція збереглася й нині, незважаючи на всі зміни й суспільні пертурбації. Стосунки між нашими науковими колективами ли- шаються міцними і надійними. Сподіваю- ся, що так і буде, бо вони ґрунтуються на спільній зацікавленості в розвиткові дуже важливої для обох країн справи. У 1957 р. А.О. Дородніцин підтримав ор- ганізацію в Києві Обчислювального центру Академії наук УРСР (згодом Інсти- тут кібернетики), директором якого став видатний радянський математик і кіберне- тик В.М. Глушков. Відтоді почалося плідне співробітництво цих двох великих учених. Між ними встановилися приязні взаємини, вони неодноразово підтримували один од- ного на різних рівнях, що стимулювало роз- виток інформатики й кібернетики у країні. У 60-х рр. А.О. Дородніцин був головою Державної комісії з прийняття обчислю- вальної машини МІР-1, що фактично стала прототипом персональних комп’ютерів. Він цікавився цією розробкою ще на найпер- ших етапах. Первісна ідея В.М. Глушкова полягала в тому, щоб синтезувати у вигля- ді цифрового автомата електронний каль- кулятор з розвиненою вхідною мовою, що поєднував би обчислення арифметичних виразів, інтегралів, розв’язання диферен- ціальних і алгебраїчних рівнянь. Група мо- лодих учених, що розробляли мовні засоби, спочатку рухалася в напрямі створення чи- сто декларативної (функціональної) мови програмування, яка б максимально набли- жалась до мови обчислювальної математи- ки. При цьому виникли труднощі, адже не всі стандартні обчислювальні методи мож- на було природно виразити декларативною мовою високого рівня. Коли ж Анатолій Олексійович запропонував увести в мову елементи звичайних (алголоподібних, як тоді говорили) мов програмування, все ста- ло на місце — вийшла унікальна мова про- грамування, у якій інтегровано елементи декларативних та імперативних мов. Мова МІР була першим кроком до мови АНАЛІ- ТИК — однієї з перших мов комп’ютерної 8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 алгебри, реалізованих у наступних проек- тах машин серії МІР. І далі Анатолій Олексійович сприяв і до- помагав упроваджувати у промисловість започатковане в Києві покоління малих об- числювальних машин з розвиненим «вну- трішнім інтелектом». За його безпосеред- ньої підтримки роботи зі створення обчис- лювальних машин серії МІР 1968 р. були відзначені Державною премією СРСР. Протягом багатьох років А.О. Дородніцин вів активну діяльність в одній з найавтори- тетніших міжнародних організацій у галузі комп’ютерної науки IFIP (Interna tional Fe- deration on Information Procеssing). 1968– 1971 рр. він її очолював. За рекомендація- ми А.О. Дородніцина радянські вчені мали можливість представляти свої досягнення на конгресах IFIP, брати участь у роботі ко- місій, робочих груп IFIP. Цими можливос- тями неодноразово користувались ук ра їн- ські вчені. Ще одним епізодом, що характери- зує плідну співпрацю А.О. Дородніцина й українських дослідників, була робота над макроконвеєрним обчислювальним комп- лексом. Розпочалась вона ще в 70-х рр., коли В.М. Глушков зі співавторами висту- пив на одному з конгресів IFIP з доповід- дю, у якій переглянув принципи організа- ції нейманівських комп’ютерів і запропо- нував нову архітектуру рекурсивних об- числювальних машин з високим рівнем паралелізму. У той час діяло упередження, що продуктивність обчислювальних систем неможливо підвищити, збільшуючи чис- ло паралельно задіяних процесорів. Тому на шляху реалізації макроконвеєра (про- тотип сучасних кластерних систем), у який згодом трансформувалась ідея рекурсивної ЕОМ, стояли значні організаційні трудно- щі. Анатолій Олексійович допомагав у по- доланні цих труднощів, розробленні макро- конвеєра і його математичного забезпечен- ня. Велику роль у цій роботі зіграло спів- робітництво Інституту кібернетики й ЦАГІ імені М.Є. Жуковського, де А.О. Дородні- цин завжди був безсумнівним авторитетом. У ЦАГІ була видана перша двотомна моно- графія з макроконвеєра і його математич- ного забезпечення. Семінари, школи з ма- кроконвеєрних методів розв’язання задач уплинули на розроблення макроконвеєра. Серед задач, розв’язаних на дослідному й першому серійному зразках макроконвеєр- ної системи ЄС 2701 і ЄС 1766, що проде- монстрували можливість лінійного росту продуктивності зі збільшенням числа про- цесорів, деякі поставив А.О. Дородніцин і його учні. А натолій Олексійович постійно прово- див науково-організаційну роботу. З 1962 р. він — представник АН СРСР у Ко- місії багатостороннього співробітництва соціалістичних країн з наукових питань об- числювальної техніки, з 1961 р. — голова комісії з обчислювальної техніки АН СРСР, у 1966–1984 рр. — голова Міжвідомчої науково-технічної комісії з математичного забезпечення електронних обчислюваль- них машин. У 1969–1983 рр. А.О. Дородні- цин належав до Бюро Національного комі- тету радянських математиків АН СРСР. З 1970 по 1986 р. — член Науково-методичної ради з прикладної математики Міністер- ства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР. Анатолій Олексійович був також членом Ради з науки при Раді Міністрів СРСР, Комітету з Ленінських і Державних премій у галузі науки і техніки, Головою Наукової ради з обчислювальної техніки й систем керування Державного комітету з науки і техніки при Раді Міністрів СРСР і Президії АН СРСР. А.О. Дородніцина глибоко турбувала проблема захисту довкілля. Він вів актив- ну боротьбу за дбайливе ставлення до природи, гармонійну взаємодію з нею. Анатолій Олексійович вивчав питання ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 9 математич ного моделювання взаємодії лю- дини і біосфери, брав участь у роботі су- спільної експертної комісії АН СРСР з проблем підвищення ефективності меліо- рації. Діяльність цієї комісії унеможливи- ла втілення згубного, руйнівного проекту «повороту північних рік». Як член прав- ління асоціації «Екологія і світ» А.О. До- родніцин активно виступав на захист Араль- ського моря. Протягом багатьох років Анатолій Олек- сійович був членом бюро Відділення ма- тематики АН СРСР. У 1983 р. за активної участі А.О. Дородніцина було утворене Від- ділення інформатики, обчислювальної тех- ніки й автоматизації АН СРСР. У 1984 р. він стає членом бюро цього відділення. Невід’ємною складовою діяльності А.О. До- родніцина була міжнародна співпраця. Він неодноразово очолював радянські делегації на міжнародних наукових конгресах і кон- ференціях, виступав з доповідями, брав участь в організації різних наукових заходів у десятках країн. До Анатолія Олексійови- ча з великою повагою ставилися всі, хто його знав. Перебуваючи разом із ним на міжнародних форумах, я кожного разу мав можливість побачити, яким незаперечним авторитетом користується він за межами нашої країни. Учені з різних континентів тяглися до нього, прагнули поспілкувати- ся, цікавились його думкою щодо різних доповідей. Анатолій Олексійович легко і доброзичливо ділився думками й оцінками почутого. У 1977 р. за активної участі А.О. Дород- ніцина прийнято постанову Президії АН СРСР «Про організацію Національного ко- мітету зі здійснення членства Академії наук СРСР у Науковому комітеті з проблем на- вколишнього середовища (SCOPE) Між- народної ради наукових союзів». У поста- нові Президія АН СРСР організувала при Президії АН СРСР Національний комітет СКОПІ МСНС і затвердила його склад. А.О. Дородніцин став довічним головою бюро цього комітету. А кадемік Дородніцин завжди приділяв увагу вихованню наукових кадрів. До останніх днів не полишав педагогічної ро- боти. Брав активну участь в організації та становленні Московського фізико-тех ніч- ного інституту, де з 1948 р. був професо- ром, а з 1952 р. і до кінця життя завідував кафедрами, в останні роки — кафедрою ма- тематичної фізики. Значна його роль у ста- новленні «системи Фізтеху». Він по суті був першим в організації в МФТІ факуль- тету управління і прикладної математики (ФУПМ). Серед учнів А.О. Дородніцина — вчені всіх рангів, від кандидата наук до ака- деміка. Велику увагу він приділяв підго- товці наукових кадрів для союзних рес- публік і соціалістичних країн. Педагогічна діяльність А.О. Дородніци- на, почавшися під час війни, не припиня- лась до кінця життя. З 1944 по 1946 р. він — професор кафедри теоретичної аероди - на міки МАІ, в 1948–1951 рр. — професор кафедри аеродинаміки фізико-технічного факультету Московського державного уні- верситету. З 1952 р. Анатолій Олексійович — професор, потім завідувач кафедр аеро- динаміки (1953–1964), газової динаміки (1964–1967), прикладної математики (1967– 1971), математичної фізики (1971–1994) МФТІ. А.О. Дородніцин надавав великого зна- чення підготовці кадрів з кібернетики і по- всякчас наголошував, що навчання студен- тів має ґрунтуватись на опануванні базо- вих знань з математики і теорії побудови обчислювальної техніки. Студенти мають знати новітні методи з теорії оптимізації та системного аналізу, володіти техноло- гіями математичного моделювання склад- них процесів, уміти самостійно розробля- ти комп’ютерні технології, використовува- ти їх на практиці. 10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 Він гаряче підтримав відкриття фа- культету кібернетики в Київському держ- університеті імені Тараса Шевченка, за- снування в Інституті кібернетики НАН України, який нині носить ім’я свого за- сновника В.М. Глушкова, кафедри Мос- ковського фізико-технічного інституту, на якій би старшокурсники цього ВНЗ про- довжували навчання, беручи безпосеред- ню участь у практичних роботах київських науковців. Ідея виявилась плідною, знай- шла підтримку і розвиток в інших інсти- тутах Академії, де було створено подібні, спільні із Фізтехом, кафедри. Навіть роз- пад Радянського Союзу не перервав, не по- рушив цієї науково-педагогічної співпраці. За роки роботи кафедри в Інституті кібер- нетики 112 її випускників захистили кан- дидатські, а 13 — докторські дисертації. На жаль, і в Україні, і в Росії умови для нау- кової роботи залишають бажати кращого, та все ж значна частина вихованців згада- ної кафедри успішно працює в інститутах Кібернетичного центру НАН України, а та- кож інших наукових і навчальних закладах України. Створений понад 40 років тому факуль- тет кібернетики в Національному універ- ситеті імені Тараса Шевченка відіграв ви- значальну роль у підготовці кадрів з інфор- матики. Нині це один з найпотужніших, найавторитетніших факультетів кіберне- тичного профілю в Україні. Анатолій Олексійович Дородніцин лю- бив цей факультет, радів його становленню й успіхам. Особливо цікавився науковими розробками вчених факультету і не раз об- говорював їх з першим деканом академіком НАН України І.І. Ляшком, чию працю ви- соко поціновував. А.О. Дородніцин з особливою увагою спостерігав за досягненнями українських учених, що працювали в різних галузях на- уки. Це стосувалось і математики, і біології, і медицини, і ботаніки, і механіки. Завжди радо зустрічався й обговорював назрілі проблеми з В.М. Глушковим, В.С. Михале- вичем, Ю.О. Митропольським, М.М. Амо- совим, П.Г. Костюком, К.М. Ситником. За- кінчивши керівництво роботою чергової державної комісії, що приймала ЕОМ чи систему, яку розробляли українські кібер- нетики, він обов’язково обговорював ре- зультати проведеної роботи з Президен- том НАН України Б.Є. Патоном, до якого ставився з великою повагою. Все значиме з досягнень української науки було для ньо- го важливим, бо сприймав це як українець. Був він подібним чимось до свого велико- го друга і також нашого земляка академі- ка Миколи Миколайовича Боголюбова. Не випадково багато московських учених ува- жали їх обох українцями, хоч вони народи- лися в Росії. А натолій Олексійович помер 7-го черв- ня 1994 р. у Москві, похований на Но- водівичому цвинтарі. Українська наукова громадськість береже пам’ять про видатно- го вченого, що багато зробив для україн- ської науки. Президія НАН України, з огляду на великий внесок А.О. Дородніцина в розвиток кібернетики в Україні, підготов- ку наукових кадрів у галузі прикладної ма- тематики й інформатики, організацію та становлення Інституту кібернетики НАН України, заснувала премію ім. А.О. Дородні- цина, яку присуджують ученим за видатні досягнення в галузі комп’ютерної матема- тики й обчислювальної техніки. Багато провідних дослідників у галузі обчислювальної математики й інформати- ки (серед яких і автор цих рядків), що пра- цюють в Інституті кібернетики, вважають себе учнями А.О. Дородніцина. Сьогодні досягнення представників шко- ли А.О. Дородніцина, як і вчених ОЦ іме- ні Дородніцина РАН, загальновідомі, ви- знані світом. Це стосується й українських кібернетиків, які виконують десятки, сот- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 11 ні міжнародних грантів, спільних проектів для побудови сучасних комп’ютерних тех- нологій, самих комп’ютерів, телекомуніка- ційних систем, ефективних систем збору й оброблення даних, технологій захисту ін- формації в комп’ютерних системах. Про передові позиції вітчизняних кібернетиків у розвитку світової науки свідчить постій- не запрошення їх до участі в міжнародних конференціях, школах, симпозіумах, а та- кож перевидання різними мовами за кор- доном наших монографій, наукових жур- налів; обрання представників української школи з інформатики в керівні органи різ- них міжнародних організацій, що коорди- нують роботи з інформатики у світі; прий- няття Української федерації з інформатики до структур Європейського Союзу, що те- матично займаються розвитком і коорди- нацією робіт цього напряму; обрання про- відними міжнародними університетами й інститутами українських кібернетиків док- торами наук (чи професорами). Не випад- ково за останні роки студенти американ- ських ВНЗ на конкурсній основі щорічно приїздять до Києва проходити практику, проводити спільні семінари, прослухову- вати лекції в Інституті кібернетики імені В.М. Глушкова, Інституті прикладного сис- темного аналізу НАН України. Держава високо цінувала наукову й ор- ганізаційну діяльність Анатолія Олексійо- вича. 1943 р. він був нагороджений орде- ном «Знак Пошани». 1945 р. за видатні за- слуги в області науково-дослідних робіт з авіації, виконаних у роки війни, й у зв’язку з 25-річчям ЦАГІ А.О. Дородніцин був на- городжений Орденом Червоної Зірки і ме- даллю «За доблесну працю у Великій Віт- чизняній війні 1941–1945 рр.». Анатолій Олексійович тричі вдостоювався Державної (Сталінської) премії: у 1946 р. — за наукові дослідження в галузі аеродина- міки літака на великих швидкостях польо- ту, у 1947 р. — за розроблення проектів но- вих крил швидкісних літаків, у 1951 р. — за дослідження в області аеродинаміки. У 1983 р. йому присудили Ленінську премію за роботу в галузі обчислювальної техніки. У 1970 р. А.О. Дородніцину було при- своєно звання Героя Соціалістичної Праці. За великі заслуги в розвиткові радянської науки і підготовці фахівців із геофізики і прикладної математики Анатолій Олек- сійович був нагороджений 5-ма орденами Леніна (1956, 1959, 1963, 1970, 1980), орде- ном Трудового Червоного Прапора (1954), орденом Жовтневої Революції (1975), ор- деном Дружби Народів (1982), численни- ми медалями. А.О. Дородніцину було присуджено та- кож багато закордонних премій та наго- род, серед них ордени Кирила і Методія I і II ступеня, Почесний знак Болгарської Академії наук, Срібна медаль м. Парижа, Орден Дружби соціалістичної республіки В’єтнам. Неодноразово відзначала досягнення А.О. До родніцина й Українська академія наук. Він двічі був лауреатом премії УАН ім. О.М. Крилова, а також премії ім. В.М. Глушкова. * * * Понад 30 років я мав можливість спілку- ватися з Анатолієм Олексійовичем Дород- ніциним, звертатись до нього за порадами, працювати разом, бачити його ставлення до колег, учнів, друзів. Це була людина без- мірно щедра і добра. У таких людей хочеть- ся вчитись, наслідувати їх, адже вони да- ють приклад у всьому — від ставлення до праці, до поведінки в побуті. У його московському помешканні перше, що я побачив, був вишитий вузенький руш- ничок на стіні, а в його центрі — пришпи- лений мініатюрний портрет Лесі Українки. На робочому столі у простій рамці — неве- лика фотографія Сергія Корольова. Цілком українське помешкання, якби під столом не ходили черепахи. 12 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 Анатолій Олексійович по-особливому ставився до природи. Ось як він пише про це: «Дитинство моє проходило в українсько- му селі. Річка невеличка (притока притоки Дніпра) розділяла його на дві частини, а вздовж річки з обох її боків тягнулися широ- кі смуги болота. Скільки птахів там було! Серед болота був острівок. З одного боку від нього текла ця річка, а з другого підходила непролазна трясовина. Нормальні люди на острівок не заходили. Якось ми — хлопчики — випросили в одного селянина човна і відря- дились на острівок, розраховуючи роздобу- ти багато різних пташиних яєць для наших колекцій. Як тільки ступили на берег, соро- ка негайно сповістила про наше вторгнення, з протилежного краю їй відповіли ворони, що гніздилися там великою колонією на ви- соких осокорах: «Кар! Кар! Ми тебе зрозу- міли!» А на острівку — багатоголоса тиша. Лише пташині голоси перегукуються. Ми почувалися так, немов попали в якусь незві- дану країну, і хоч пташиних гнізд там була сила-силенна, ми не взяли жодного яєчка — не посміли. Для мене досі лишається психо- логічною загадкою, як це ми — запеклі ко- лекціонери — виявилися такими боязкими». Споживацьке, жорстоке ставлення до природи, яке вчений спостерігав повсю- ди, було йому ненависне. Він дивився да- леко вперед і застерігав нас: «Треба рішу- че змінити наше виховання від найменших років до сивини. Скільки зараз балакають і пишуть про права людини! А чи не настав слушний час поставити і вирішити також питання про права живої природи?» Відто- ді сплило вже багато років, але застережен- ня вченого не тільки не втратили свого зна- чення, але й стали ще актуальнішими і ва- гомішими.

Нетлінна спадщина легендарного вченого (До 100-річчя від дня народження академіка А.О. Дородніцина)

Institution

Ähnliche Einträge