Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів

Належну увагу проблемі біорізноманіття вчені Національної академії наук України надавали від початку формування Академії. Активізувавши вивчення флори вищих і нижчих рослин, мікофлори, фауни, бактерій, які виступають основою характеристики біорізноманіття, вітчизняні науковці з часом розгорнули досл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Гродзинський, Д., Дембновецький, О., Левчук, О., Пацюк, Ф.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27786
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів / Д. Гродзинський, О. Дембновецький, О. Левчук, Ф. Пацюк // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 13-24. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-27786
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-277862011-10-20T12:09:08Z Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів Гродзинський, Д. Дембновецький, О. Левчук, О. Пацюк, Ф. Статті та огляди Належну увагу проблемі біорізноманіття вчені Національної академії наук України надавали від початку формування Академії. Активізувавши вивчення флори вищих і нижчих рослин, мікофлори, фауни, бактерій, які виступають основою характеристики біорізноманіття, вітчизняні науковці з часом розгорнули дослідження варіабельності живих організмів з усіх джерел: наземних, морських, інших водних екосистем і екологічних комплексів. При цьому вони вивчають різноманітність у межах видів, таксонів, екосистем. Обґрунтовано низку концепцій охорони рослинного і тваринного світу, а також оптимальної організації заповідного фонду й екологічних коридорів країни. Розвиток досліджень у галузі біорізноманіття зумовив формування нових наукових напрямів, а їхні результати узагальнено в методичних рекомендаціях, монографіях, атласах, зокрема Національному атласі України. The scientists of National Academy of Sciences of Ukraine have been giving a due attention to biodiversity problem since the very beginning of Academy establishing. Native researchers activized the studying of higher and lower plants flora, mycoflora, fauna, bacteria which are the basis of biodiversity estimation. Later the investigations of alive organisms variability within every source (terrestial, marine, other water ecology systems and complexes) were launched. It includes the researches of diversity into species, taxons, ecosystems bounds. The file of conceptions for plant and animal world protection and for state ecology corridors and preserve fund optimum organization is grounded. The improvement of biodiversity studies caused new scientific branches formation. Their yields are extended in methodical recommendations, monographs, atlases, especially, in National Atlas of Ukraine. 2010 Article Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів / Д. Гродзинський, О. Дембновецький, О. Левчук, Ф. Пацюк // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 13-24. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27786 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Гродзинський, Д. Дембновецький, О. Левчук, О. Пацюк, Ф. Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів Вісник НАН України
description	Належну увагу проблемі біорізноманіття вчені Національної академії наук України надавали від початку формування Академії. Активізувавши вивчення флори вищих і нижчих рослин, мікофлори, фауни, бактерій, які виступають основою характеристики біорізноманіття, вітчизняні науковці з часом розгорнули дослідження варіабельності живих організмів з усіх джерел: наземних, морських, інших водних екосистем і екологічних комплексів. При цьому вони вивчають різноманітність у межах видів, таксонів, екосистем. Обґрунтовано низку концепцій охорони рослинного і тваринного світу, а також оптимальної організації заповідного фонду й екологічних коридорів країни. Розвиток досліджень у галузі біорізноманіття зумовив формування нових наукових напрямів, а їхні результати узагальнено в методичних рекомендаціях, монографіях, атласах, зокрема Національному атласі України.
format	Article
author	Гродзинський, Д. Дембновецький, О. Левчук, О. Пацюк, Ф.
author_facet	Гродзинський, Д. Дембновецький, О. Левчук, О. Пацюк, Ф.
author_sort	Гродзинський, Д.
title	Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів
title_short	Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів
title_full	Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів
title_fullStr	Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів
title_full_unstemmed	Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів
title_sort	проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27786
citation_txt	Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів / Д. Гродзинський, О. Дембновецький, О. Левчук, Ф. Пацюк // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 13-24. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT grodzinsʹkijd problemibíoríznomaníttânatlíglobalʹnihprocesív AT dembnovecʹkijo problemibíoríznomaníttânatlíglobalʹnihprocesív AT levčuko problemibíoríznomaníttânatlíglobalʹnihprocesív AT pacûkf problemibíoríznomaníttânatlíglobalʹnihprocesív
first_indexed	2025-07-03T07:33:04Z
last_indexed	2025-07-03T07:33:04Z
_version_	1836610209612562432
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 13 Статті та огляди Д. Гродзинський, О. Дембновецький, О. Левчук, Ф. Пацюк ПРОБЛЕМИ БІОРІЗНОМАНІТТЯ НА ТЛІ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ © ГРОДЗИНСЬКИЙ Дмитро Михайлович. Академік НАН України. Радник Президії НАН України. ДЕМБНОВЕЦЬКИЙ Олег Федорович. Кандидат біологічних наук. Провідний науковий співробіт- ник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. ЛЕВЧУК Олег Миколайович. Кандидат біологічних наук. Старший науковий співробітник Науково- організаційного відділу Президії НАН України. ПАЦЮК Федір Никифорович. Кандидат хімічних наук. Заступник начальника Науково-ор га ні за- цій ного відділу Президії НАН України (Київ). 2010. Уже не одне століття людство зазнає на собі негативні екологічні наслідки науково-технічного прогресу, які все більше порушують біологічну рівновагу. Непередбачуваний вплив техногенезу має нині настільки загрозливий харак- тер, що є всі підстави говорити про наближення екологічних катастроф. За- бруднення довкілля небезпечними речовинами, порушення теплового балансу планети, кліматичні аномалії, непоправні втрати флори і фауни, нестача продовольства, питної води, погіршення стану здоров’я людей становлять найпоширеніші передумови й ознаки цих катастроф. Усе це спонукає вчених глибоко і всебічно досліджувати проблеми біорізноманіття. У сучасному розумінні біорізноманіття — це сукупність усіх видів живої матерії (з характерними ознаками, відмінностями, властивостями) на всіх рівнях її організації та існування (генетична, видова, екосистем- на різноманітність [1]). Людина являє не- від’ємний елемент1 біологічного різ но ма ніт- 1 Учені, зокрема, встановили, що збіднення видового складу рослинності спричиняє зменшення зеленої маси й інтенсивності відтворення нею життєво необхідного вмісту кисню в атмосфері, що суттєво збільшує загазованість і серйозно загрожує живій матерії. тя і поза ним існувати не може [2]. Біорізно- маніття (від доклітинних до багатоклітин- них організмів) сформувалось у результаті тривалої складної еволюції живої матерії, встановлення динамічної рівноваги між вза- ємодіями її компонентів, а також між нею і неживою матерією, що зумовило виникнен- ня унікального в Сонячній системі плане- тарного утворення Земля. Усвідомивши небезпеку науково-тех ніч- ного поступу, людство нарешті зосереди- лось на вивченні біорізноманіття. Так, у 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулась конфе- 14 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 ренція ООН з навколишнього середовища і розвитку. На ній було прийнято Деклара- цію з навколишнього середовища і розвит- ку, підписано Конвенцію про біорізнома- ніття. У 1994 р. Україна ратифікувала цю Конвенцію та зобов’язалася зберігати біо- різноманіття як частину Європи і Всесвіту. Подальшим кроком було прийняття 1995 р. у Софії Всеєвропейської стратегії збережен- ня біологічного і ландшафтного різноманіт- тя, яка стала стартом формування Всеєвро- пейської екомережі. А в 2002 р. у Йоганнес- бурзі на Всесвітньому саміті з невиснажли- вого розвитку проблема біорізноманіття і впровадження екосистемного підходу до збереження природи була включена до п’яти пріоритетних проблем людства [3]. Організація об’єднаних націй проголоси- ла 2010 рік Міжнародним роком біорізно- маніття. У такий спосіб ООН намагалася привернути увагу людства до необхіднос- ті збереження і раціонального використан- ня природи, об’єднати зусилля задля збере- ження екосистем, захисту особливо цінних об’єктів [4]. Вчені Національної академії наук Украї- ни започаткували дослідження загальних і профільних проблем біорізноманіття ще від початку заснування Академії, в подаль- шому залучивши до цієї роботи багатьох зарубіжних колег (як безпосередньо, так і в межах міжнародних програм і грантів — НАТО, ІНТАС, МАГАТЕ, ЮНЕСКО, ТА- СІС тощо). Дослідження українських науковців у галузі біорізноманіття були відкореговані після проведення низки всесвітніх фору- мів і під впливом Картахенського Прото- колу. Набула чіткого окреслення ідея щіль- ного зв’язку між біорізноманіттям і сталим розвитком. Вітчизняні дослідження можна умовно розділити на дві групи — опрацювання за- гальних питань щодо біорізноманіття в ці- лому і конкретне вивчення флори, фауни, грибів, вірусів тощо. У результаті їх про- ведення отримано багато важливих резуль- татів, деякі найзначиміші дані, отримані в установах біологічного профілю НАН Ук- раїни, узагальнено до Міжнародного року біорізноманіття 2. Так, завдяки дослідженням загального ха- рактеру виокремлено нову галузь науки — середовищезнавство як наукову основу охо- рони середовища, управління еколого-со- ціально-економічними процесами; визначено загальні положення стратегії природокорис- тування. Сформовано принципово нову по- ліфункціональну парадигму регульованого природоохоронного режиму як систему за- ходів, спрямованих на збереження сучасної біорізноманітності в умовах антропогенної дестабілізації екосистем, парадигму попу ля- ційно-індикаційного аналізу, принципи еко- логічно зваженого управління геосоціосис- темними процесами. Опрацьовано систему знань про стратегію популяцій як сукуп- ність пристосувань, рис, властивостей, які виявляються в реалізації генотипів особин у мінливих умовах біотичного, абіотичного, антропогенного середовища. З’ясовують фун- даментальні механізми самовідновлення по- пуляцій за ознаками: онтогенезу, репродук- тивності; вікової, просторової структури, чисельності; щільності, життєвості; динамі- ки народжуваності і смертності; статевої структури, а також за оцінками стійкості, стабільності популяцій під дією природних і антропогенних чинників. Розроблено низку концепцій, а саме: 1) екологічного потенціалу наземних еко- систем, біотичних потенціалів їхніх струк- турних компонентів, критеріїв оцінення рівнів їхньої реалізації в екосистемах су- часного біогеоценотичного покриву; 2) по- пуляційного індикатора як сукупності де- термінованих середовищем значень струк- тур но-функціональних параметрів попу- ляцій модельного виду, що відображають 2 Інформацію щодо праць науковців НАН України зібрано з офіційних звітів установ Академії. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 15 стан системи; 3) охорони біорізноманіття, формування заповідників, у т.ч. біосферних; 4) альтернативних метаболічних стра те- гій, які дозволяють біотичним компонен- там екосистем виживати в жорстокій кон- куренції між собою; 5) оцінювання струк- тури і функціонування екосистем на осно- ві законів термодинаміки; 6) вторинних екологічних наслідків Чорнобильської тра- гедії в зоні відчуження. Вироблено гіпотезу, за якою рушійними силами еволюції на системному рівні ви- ступають альтернативні зміни різноманіт- тя у структурах найважливіших підсистем в абіотичному і біотичному блоках. Ство- рено теорію частотно-ймовірної екологіч- ної детермінованості сучасного еволюцій- ного формування симбіотичних систем і видової різноманітності симбіонтів з часто- тою природного трапляння хазяїв; обґрун- товано системний рівень організації живо- го і кібернетичну сутність систем біосфери. Запропоновано нове трактування закону Бера для індивідуального розвитку евкарі- отів. Сформовано поняття «мінімальних», «критичних» рівнів біорізноманіття; по- няття еконіші як структуризації екологіч- ного потенціалу згідно із зовнішніми умо- вами. Опрацьовано засади моделювання таких ніш і поширення видів (від окремих алелей, генотипів до конкретних ценозів); оцінено еконіші як основу розроблення ре- жимів охорони і прогнозування змін біо- ти у зв’язку з евтрофікацією і глобальними змінами клімату (зокрема створено гіпоте- тичну модель і методику визначення єм- ності еконіш фітоценозів). Вивчено підходи щодо оцінення біоріз- номаніття екосистем у цілому; охарактери- зовані структурні елементи національного і регіонального рівнів біорізноманіття. Здій- снено класифікацію екосистем України, узгоджену з Пан’європейською класифіка- цією; виявлено фактори, які впливають на організацію біоценозів, детермінують їхню структуру в ландшафтно-техногенних сис- темах. Обґрунтовано положення, згідно з яким відтворення порушених видів можли- ве лише за умов повноцінного функціону- вання відповідної екосистеми. Крім того, вчені узагальнили результати з вивчення ролі різноманіття у структурно- функціональній організації та еволюції еко- систем; розроблено комплексну еколого-ре- сурсно-продукційну модель динаміки роз- витку екосистем, що встановлює зв’язки між факторами, які характеризують певні території. Дано кількісні показники ознак екосистем для досконалішого керування їх- нім розвитком; з’ясовано особливості еко- хімічного підходу до оцінення функціональ- них зв’язків у екосистемі. Вивчено струк- турні, динамічні особливості механізмів функціонування степових екосистем, фор- мування їх стійкості, а також можливості їх системного аналізу і математичного моде- лювання. Запропоновано екологічні рекомендації щодо збереження біорізноманіття й управ- ління природоохоронними територіями; визначено алгоритм виявлення репрезен- тативних, унікальних, цінних за різнома- ніттям територій, виявлено оригінальні ін- тегральні показники їх стану. Представле- но методи оцінення територій, шестибаль- ну схему категорій захисту біоугрупувань; опрацьовано засади охорони ендемічних, реліктових, рідкісних, зникаючих видів рослин і тварин. З’ясовано механізм само- відновлення популяцій рідкісних, ендеміч- них, реліктових видів високогірних еко- систем. Досліджено конкурентну здатність видів-уселенців 3, розроблено окремі захо- ди зі зменшення їх негативного впливу на місцеву біоту (наразі вчені опрацьовують загальну концепцію долання цієї проблеми в контексті збереження надійної екологіч- 3 Виникають у результаті свідомого чи механічного переносу в інші регіони окремих видів біоти, частина яких пристосовується до нових умов існування через погіршання умов для місцевої біоти. 16 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 ної рівноваги, раціонального використання ресурсів біорізноманіття). Виявлено просторові закономірності про- явів природних і техногенних процесів су- часного геоморфогенезу. Обґрунтовано кон- цептуальні засади оцінення процесів транс- формації біоти, викликаних антропогенним перетворенням ландшафтів, а також проце- сів виникнення техногенних екотопів. Ви- значено і класифіковано еколого-еко но міч- ні негативні фактори впливу на довкілля. Розроблено систему фізіолого-біохіміч- них параметрів просторово-часо вого моні- то рин гу для оцінення стану біоресурсів і зв’язків із природними екологічними чин- никами й антропогенним забрудненням, методику оцінення еколого-економічного ризику господарської діяльності. Визначе- но межі доцільного втручання у процеси природного відтворення техногенно пору- шених земель, а також установлено умови для екологоскерованого, ефективного зем- лекористування (зокрема розроблено еко- логічні методи рекультивації та ремедіації порушених угідь). Вітчизняні науковці довели, що підви- щений рівень радіації спричиняє негатив- ні зміни стану популяцій. Звідси викликає занепокоєність формування нових біогео- ценозів з невідомими і, можливо, небажа- ними властивостями в радіаційно забруд- неній зоні. А сам комплекс радіоактивно вражених об’єктів ЧАЕС тривалий час за- лишатиметься екологічно небезпечним4. Узагальнено дані щодо ступеня порушен- ня гомеостазу популяції рослин і тварин у Чорнобильській зоні; сформовано макет технологій фітодезактивації радіаційно за- бруднених екосистем, які охоплюють фі- зичні, хімічні, біологічні засоби впливу на екосистеми і на біодоступність нуклідів; за- 4 Процес розпаду одного з найнебезпечніших нуклідів (плутонію) настільки повільний, що його непри- пустима концентрація істотно не зміниться за тисячоліття. пропоновано біосенсорні методи визначен- ня різних токсикантів в об’єктах біорізно- маніття. Вагомі напрацювання мають учені НАН України в галузі організації ефективного моніторингу біорізноманіття (у т.ч. з ура- хуванням господарської діяльності), а та- кож розв’язання супутніх питань. Так, сформовано стратегію розвитку мо- ніторингу довкілля; концепцію моніто- рингу біологічних систем Заходу України; опрацьовано теоретичні, методичні осно- ви музейного науково-природничого моні- торингу таксономічної різноманітності бі- оти; моніторингу ресурсів модельних ви- дів лікарських рослин України, моніторин- гу дельти Дунаю 5. Запропоновано комплексну систему біо- екологічних показників для характеристики наземних екосистем на генетичному, фі зіо- лого-біохімічному, морфологічному, еко ло- гічному, інших рівнях, систему переходу від багатокритеріального оцінення до однокри- теріального. Розроблено алгоритми моніто- рингу прогностичних математичних моде- лей, які дозволяють підвищити ефектив- ність розрахунків, точність моделювання середовища, знайдено шляхи застосування геоінформаційних технологій для екомоні- торингу великих міст, методику, програмне забезпечення для оцінення космічних знім- ків для потреб моніторингу6. Як свідчить світовий досвід, країні обо- в’язково потрібно мати певну територію за- повідників (так звані еталонні природні зразки територій 7), на яких не ведуть гос- подарської діяльності. Розрахунки показу- ють, що збереження генетичного різнома- 5 Моніторинг підтвердив позицію вчених щодо нега- тивного впливу на навколишнє природне середови- ще нового суднохідного каналу Дунай–Чорне море. 6 Науковці вже створили апаратний комплекс дистанцій- ного зондування Землі, здатний робити такі знімки. 7 Термін «заповідні території» досить умовний, бо вони піддаються дії глобальних забруднень повітря- них і водних басейнів планети. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 17 ніття регіону можливе лише за умови, що не менше ніж 10–15% його площі зайнято заповідними територіями. Наявність їх роз- виненої мережі — запорука збереження біо- різноманіття. Тому кожна держава, яка при- єдналась до Конвенції про біорізноманіття, зобов’язана підтримувати й розвивати ме- режу заповідних територій [1]. За останні 15 років природоохоронні території у світі збільшилися вдвічі, до 12% суходолу. Украї- на теж збільшила природно-заповідний фонд майже втричі — до 5,4% (в 1991 році цей показник становив лише 1,9%), але це ще набагато менше від нор ми [5]. На заповідних територіях, закріплених державою за НАН України, функціону- ють 3 ботанічні сади, 3 дендрологічні пар- ки, 2 біосферних, 3 природних заповідни- ки, котрі повністю відповідають своєму функціональному призначенню, мають один з найвищих природоохоронних і науково- дослідних рейтингів серед інших суб’єктів природно-заповідного фонду України, ста- новлять особливу цінність як багаторічні наукові полігони екомоніторингу, прове- дення інших природоохоронних заходів. Для покращення становища із заповід- ною справою вчені НАН України розроби- ли функціональну класифікацію Держав- ного заповідного фонду України, визначи- ли його роль у збереженні біорізноманіття, а також організації заповідних об’єктів, принципів їх класифікації, функціонуван- ня як осередків забезпечення рівноваги ци- вілізації з довкіллям. Окреслено принципи відповідності систем збереження біорізно- маніття вимогам міжнародної Конвенції про біологічне різноманіття; встановлено індекс, клас, категорію, статус рідкісних угруповань заповідних об’єктів. Запропоновано підходи до формування екомережі України 8 (у т.ч. репрезентатив- 8 Екологічна мережа — єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території, об’єкти ної мережі заповідних об’єктів); методо- логію, напрями досліджень ландшафтного біорізноманіття, його вдосконалення, класи- фікації, оцінювання для оптимізації приро- докористування; опрацьовано методи оздо - ровлення малих річок України9. Через недостатність заповідних територій за рекомендаціями вчених НАН України розширено межі природних заповідників; додатково взято під охорону 8 природно- заповідних територій у Київській та Во- линській областях; визначено територію для екомережі Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Хер- сонської областей. Підготовлено пропози- ції щодо організації національних природ- них парків («Мезинський», «Ічнянський», «Вижницький», «Деснянсько-Старо гут ський», «Прип’ять-Стохід», «Скелівські бески ди», «Великий бір», «Кременчуцькі плавні»), ре- гіональних ландшафтних парків («Граніт- ненський», «Скельовий», «Куяльницький»), природних заповідників («Рівненський», «По- ліський»), резерватів («Верхньодністерські болота»). Зростає міжнародна співпраця у сфері охорони біорізноманіття. Тривають спільні із зарубіжними колегами дослідження транскордонних регіонів Східних Карпат, Західного Полісся, дельти Дунаю, басейну Десни. З урахуванням вимог Севільської стратегії сформовано принципи і нор ма тив- но-правову базу створення транскордонної мережі, розроблено відповідні пропозиції, зокрема, включення Національного при- родного парку «Ужанський» до складу між- народного біосферного резервату «Східні природно-заповідного фонду, курортні, лікувально- оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об’єкти інших типів, визначені законо- давством України, входить до структурних терито- ріальних елементів екологічної мережі — природних регіонів, природних коридорів, буферних зон [2]. 9 Вони становлять значущий складник загального во- дообміну в регіонах планети, тому їх санація дуже важлива для відтворення біорізноманіття. 18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 Карпати», організацію резерватів: польсько- українського «Росточчя», румунсько-ук- раїн ського «Мармароські гори», російсько- українського «Брянсько-Старогутські ліси». Вивченню загальних проблем різнома- ніття сприяють академічні наукові біоло- гічні об’єкти, що становлять національне надбання10, представляючи всю структуру живих організмів від клітинного до попу- ляційного рівнів (колекції живих і неживих організмів, гербарії, музейні фонди, бібліо- теки). Вони нараховують у своєму складі велику кількість представників флори і фа- уни України, окремих регіонів земної кулі, містять інформацію про території їхнього поширення, становлять еталони для визна- чення видів [6]. Це дозволяє доволі точно прогнозувати загальні та регіональні зміни біорізноманіття, розробляти рекомендації щодо загальнодержавної системи екомоні- торингу, розроблення природоохоронних заходів у планетарному вимірі. Опрацьовано наукові концепції: 1) еко- систем як реального безрозмірного віднос- но дискретно-структурно-функціонального елемента рослинного покриву; 2) стратегіч- ної адаптації рослин в онтогенезі до змін екологічних чинників; 3) формування зеле- них насаджень, їхньої ролі у фітооптиміза- ції, відновленні регіональних антропогенно трансформованих ландшафтів; 4) безпеч- ного використання генних модифікацій рослин; 5) гравітаційної декомпенсації рос- лин; 6) інтродукції деревних рослин у су- часних умовах; 7) динамічної регуляції світлової фази фотосинтезу, здійснюва- ної завдяки просторовій рухливості ве- ликих фрагментів фотосинтетичного апа- рату; 8) еволюції пігментних систем рос- лин під впливом інтенсивного випромі- нювання Сонця. 10 Ці унікальні наукові об’єкти внесено до Держав- ного реєстру. Вони не підлягають відтворенню, їхня втрата чи руйнування матимуть дуже негативні на- слідки для науки і суспільства. Розроблено теоретичні засади комплекс- ного збереження й ефективного викорис- тання рослин; територіальної охорони, функціонального збереження фітосистем з урахуванням історичних тенденцій роз- витку рослинного покриву, його антропо- генних змін. Розглянуто питання органі- зації фітоекомережі України через форму- вання асортименту з різних груп рослин відповідно до екологічних умов регіонів України; альтернативного садівництва, яке базується на біотичній та екологічній ін- тенсифікації, передбачає створення дина- мічних полікомпонентних насаджень по типові сукцесій з диференціацією дерев- них і трав’янистих рослин за екологічни- ми нішами. З’ясовано роль мінливості рослин як од- ного з факторів їх адаптивного потенціа- лу і збереження різноманіття; розроблено методи синфітоіндикації екологічних чин- ників, створено базу даних і програму для порівняння факторів між собою. Отрима- но важливі знання щодо механізму хіміч- ної взаємодії рослин; досліджено роль ре- параційних і репопуляційних процесів у формуванні стійкості рослин. З’ясовано основні тенденції впливу адвентивних ви- дів на природні рослинні комплекси та їхні трансформації, а також можливості віднов- лення. Розроблено наукові основи охорони ендемічних, реліктових, зникаючих видів рослин (у т.ч. за допомогою моделювання інтродукційних популяцій; на основі бага- торічних фенологічних спостережень уже визначено адаптивні стратегії інтродукова- них видів, що походять із прадавніх плат- форм). Досліджено географічні поширен- ня, еколого-ценотичні особливості, струк- туру, стан охорони рідкісних видів, унесе- них до списків Бернської конвенції. Визначено принципи флористичної кла- сифікації різноманітності рослинності і прогнозування її змін; здійснено морфоло- гічне, таксономічне, флористико-екологічне опрацювання низки родин і родів різних ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 19 груп рослин і грибів, у ході якого описа- но нові для науки види і роди. Розробле- но модифіковану прагматичну класифіка- ційну систему судинних рослин на родин- ному рівні. Створено класифікацію синтак- соматичної різноманітності рослинності і ландшафтів України, водних і галофільних рослин, піонерної і справжньої лучної та лісової флори (зі з’ясуванням попередни- ків); лісів і природних кормових угідь; ви- щих рослин, мохоподібних і лишайників. Складено список судинних рослин і грибів України, каталог квітниково-декоративних рослин; сформовано алфавітний і систе- матичний покажчик — основу для інфор- маційної бази колекційних фондів рослин України; повний довідково-інформаційний комп’ютерний банк флори і раритетного флорофонду судинних рослин. Досліджено тенденції розвитку рослин- ності регіонів під дією урбанізації, розроб- лено методи кількісного прогнозу змін структури флори відповідно до ступеня ев- трофікації. З’ясовано основні дисбаланси використання ресурсів флори країни, шля- хи їхнього усунення; можливості викорис- тання рослин як індикаторів забруднення атмосфери та її очищувачів. Запропонова- но оцінки стану деревних культур за різно- го рівня урбаністичного забруднення, під- готовлено пропозиції щодо збалансовано- го розвитку лісового господарства Украї- ни. Названо сорти інтродукованих культур як важливої рослинної сировини; визна- чено методи інтегрованого оцінення пер- спективності інтродукції, впровадження квітниково-декоративних культур; розроб- лено методи мікроклонального розмножен- ня багатьох декоративних рідкісних рос- лин, а також спосіб тривалого вирощуван- ня рослин за умов невагомості. Серйозну увагу науковці приділяють створенню і збільшенню кількості сортів культурних рослин, які можна умовно роз- глядати як частину біорізноманіття в кон- тексті його збагачення. Крім того, суттєво розширено генофонд культурних рослин, насамперед, пшениці, кукурудзи, сої, чис- ленних видів декоративних рослин. Уведе- но в культуру низку нових видів задля роз- витку напряму рослинництва, пов’язаного з виробництвом сировини для біопаливних технологій. Нові генно-інженерні методи дозволи- ли отримати штучні генні конструкції рос- лин (трансгенні рослини). Розвиток гене- тики за часів СРСР був суттєво загальмо- ваний, попри це українським ученим уда- лось отримати цікаві результати (створено трансгенні рослини низки сільськогоспо- дарських і лікарських культур). Опрацьо- вано також окремі питання біобезпеки їх- нього використання, оскільки ще існують побоювання щодо втрати частини природ- ного генофонду через витіснення чи утиск його модифікованими формами. Досліджуючи гриби11, вчені НАН Украї- ни встановили, систематизували, вивчили їхній видовий склад, з’ясували особливос- ті функціонування, розробили заходи щодо розмноження окремих видів. Розв’язано деякі прикладні питання (АПК, медицини тощо), зокрема селекціоновано високопро- дуктивні штами перспективного цінного їстівного гриба сіїтаке, селектовано штами нових для науки видів шапинкових грибів, знайдено ефективні методи вирощування шампіньйонів тощо. Вивчення фауни України дало результа- ти, значущість яких виходить далеко за межі нашої країни. Так, було сформовано закон параболічного зростання щодо зако- номірностей індивідуального розвитку і росту без- і хребетних тварин (на основі уявлень про експоненціальний ріст і зво- ротні співвідношення між ростом і дифе- 11 Дослідження окремих представників біоти (гриби, водорості, комахи, гризуни) через значення для людини відзначаються певною утилітарністю: ко- рисних вивчають задля збільшення чисельності, посилення ефективності, а шкідливих на предмет знищення чи суттєвого скорочення. 20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 ренціюванням). Постала теорія паратеніч- ного паразитизму; біологічного остеосинте- зу; теорія стабілізованого відбору, яка ви- передила низку кібернетичних положень. Науку збагатила оригінальна гіпотеза про історію антропогенної фауни Голоаркти- ки12; концепція передумов походження біо- різноманітності тваринного світу з огляду на мінливість пренатального онтогенезу. Встановлено закономірності змін мор- фо-генетичних механізмів за переходу від найпростіших до багатоклітинних тварин. Сформовано положення і механізм щодо стану мікро- і макроеволюційних перетво- рень модельних тварин, що створює умови для моніторингу за генетичними, морфо- генетичними й імунологічними ознаками в наближений час. Розкрито істотні моменти еволюції та екології тварин, розроблено нові підходи до їх систематики. З’ясовано фундамен- тальні аспекти еволюційної систематики, морфології та екології низки крупних так- сонів тваринного світу, виявлено основні напрями їхніх змін, викликаних антропо- генними чинниками. Обґрунтовано уяв- лення про еволюційне значення полімор- фізму природних популяцій за домінант- ними мутаціями. Вивчені закономірності загальної мор- фологічної кореляції, а також цілісності ор- ганізму, тканинної, органної координації в онто- і філогенезі. Встановлено зменшення масштабу генетичних відмінностей між таксонами вищих хребетних порівняно з іншими, проведено масштабування гене- тичної диференціації хребетних від родів до класів; розроблено положення щодо бу- дови і розвитку в онтогенезі й еволюції ме- ханізмів руху окремих видів. Отримано фундаментальні відомості під час дослідження рецентної викопної фауни 12 Голоарктика — біогеографічна частина суші (Єв- ропа, нетропічна Азія, Північна Америка, Африка, Гренландія). окремих видів України; у Палеарктиці вперше проведено еколого-градієнтне і морфологічне дослідження комах-енто мо- фагів; обґрунтовано еколого-фізіологічні напрями різних систем органів членисто- ногих. Проаналізовано пріоритети тваринного світу України відповідно до національного законодавства і міжнародних угод, а також потреб моніторингу тваринного світу, кла- сифіковано всі види тварин України й ін- ших регіонів. Складено Державний кадастр тваринного світу України; вивчено стан по- пуляції рідкісних видів фауни (у т.ч. зане- сених до Червоної книги) з розробленням заходів їх захисту. Досліджено сценарій морфо-функ ціо наль- них перетворень локомоторного апарату птахів від предкових форм до сучасних; за- пропоновано новий підхід до проблеми птахів і польоту (сформовано універсальну гіпотезу, що об’єднує сучасні наземну і де- ревну гіпотези). Досліджено сучасний стан і основні тенденції динаміки орнітотеріо- комплексів важливих ландшафтів і біогео- ценозів України в умовах різного ступеня антропогенного стресу. Створено кадастр територій, важливих для існування орніто- комплексів у межах приморської та степо- вої зон; розроблено рекомендації з охорони цінних видів птахів (гуси, качки, лебеді, журавлі тощо) на шляхах міграції і в міс- цях масових зимівель в Україні. Для відновлення фауністичних комплек- сів і біорізноманіття відчуженої території ЧАЕС розроблено програму «Фауна», яка передбачає інтро- і ретродукцію в зону окремих тваринних видів (уже створена перша в Європі вільна популяція коней Пржевальського — екологічного аналога ви мерлого тарпана). Досліджено накопи- чення, рух, перенесення тваринами-міг ран- тами нуклідів із зони, а також здійснено картографування радіаційного забруднен- ня тварин. Установлено, що тривале надхо- дження в організм нуклідів погіршує функ- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 21 ції рухового апарату, спричиняє розвиток вікового остеоортрозу. Вивчено адаптивні можливості тварин за дії евтрофікації, виявлено фундаменталь- ні закономірності адаптації тварин під час освоєння урбанізованого середовища. Роз- глянуто дози хімікатів для птахів і звірів, їх накопичення в організмах, вплив на роз- множення, морфологічні, біохімічні влас- тивості, екологію, поведінку. Також погли- блено положення про захисні реакції окре- мих тварин та їх популяцій на дію пестици- дів, про їхню роль як факторів природного відбору для теплокровних. Запропоновано використання окремих представників фау- ни як індикаторів екологічного стану урба- нізованих систем; розроблено за допомо- гою певних видів фауни біологічні методи захисту рослин; узагальнено дані про не- безпечний інвазійний вид каштанової мі- нуючої молі із визначенням заходів бороть- би з нею, вказано роль паразитів і хижаків у регуляції чисельності виду. Розроблено теоретичні основи приклад- них досліджень у галузі зоології, зокрема з ведення мисливського господарства для оновлення і регулювання чисельності (об- ґрунтовані квоти використання) деяких важливих об’єктів полювання і промислу (крупні копитні і хутрові звірі). Запропо- новано методи акліматизації та селекції ко- рисних комах. З використанням сучасних методів ви- значено систематичне положення різних13 груп мікроорганізмів, окремі механізми їх- нього функціонування; запропоновано кон- цепцію походження сукторій. Фундаментальні та прикладні резуль- тати, отримані під час вивчення життєвих процесів вірусів і бактерій, стали основою для розроблення препаратів і біотехноло- 13 Основну увагу приділено дослідженню різновидів найвагоміших для людини мікроорганізмів (хворо- ботворних, продуцентів для медицини, ветеринарії, молочнокислих і пов’язаних із ними, промислових). гічних процесів для медицини, агропромис- лового комплексу, промисловості, охорони навколишнього природного середовища. При дослідженні гідробіонтів отрима- но нові вагомі результати, що стали суттє- вим внеском у загальну біоокеанографію. Так, вивчення глибини сірководневої анае- робної зони Чорного моря виявило невідо- мий раніше феномен — анаеробне окиснен- ня метану консорціумом архе- і сульфатре- дукційних бактерій, сформовано концепцію зонального розподілу життя в зазначеному морі14. Відкрито новий біоценоз — припо- верхневий клас морських організмів (мор- ський гіпонейстон), який слугує, так би мовити, інкубатором риб’ячої ікри. Вста- новлено визначальне для еволюції яви- ще — уповільнену адаптацію популяцій до антропогенного забруднення (черв’яків із безстатевим розмноженням порівняно з ін- шими черв’яками). Сформовано вчення про нектон як особли- вий вид тварин, пристосованих до руху у воді. Створено інтегральні підходи до ви- вчення й оцінювання шляхом аналізу струк- турно-функціональних властивостей водних систем як складних систем над організмового рівня. Розроблено стратегії збереження біо- різноманіття водних систем, управління ста- ном екосистем Дніпра в умовах евтрофікації, запропоновано заходи їх збереження і відтво- рення, а також роз роб лено теорію екологіч- них ризиків для цих систем. Удосконалено моделі функціонування екосистем світового океану та його регіо- нів; досліджено структуру біорізноманіття морських угруповань, склад і розподіл планктону світового океану. Вивчено функ- ціональну структуру крилю Антарктики, його раціон і балансові складники на різ- них етапах росту, закономірності розвитку і 14 Сутність концепції полягає в тому, що життя в морі не обмежується кисневою зоною, оскільки сірко- водневий шар теж заселяє різноманітна і переваж- но ендемічна фауна. 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 функціональну роль усіх інших компонен- тів антарктичного планктону. Визначено тенденції змін ланок угрупо- вань морських організмів, розроблено ре- комендації щодо їхнього заповідання. З’я- совано основні напрями структурних пере- будов в угруповуваннях гідробіонтів за дії антропогенних чинників. Праці вчених-біо- логів дали можливість здійснювати кіль- кісний прогноз змін флористичної струк- тури морських фітоценозів відповідно до ступеня евтрофікації. Створено методи унормування потоків антропогенного забруднення за біофізич- ними і біохімічними критеріями; встанов- лено дози опромінення, особливості пору- шень життєдіяльності гідробіонтів екосис- тем із різним рівнем хімічного і радіоак- тивного забруднення. Екологічна безпека в системі морегос- подарської діяльності як частина безпеки країни здобула ефективну стратегію плану- вання. Стійкість морських акваторій забез- печать обґрунтовані межі вилучення про- мислових видів. Створено нові бази даних з біорізноманітності Чорного і Середзем- ного морів, перспективних зон промислу; оцінено рівень стійкості і мінливості пела- гічної та шельфової екосистем Чорномор’я, впливу на них а- та біотичних (у т.ч. ан- тропогенних) чинників. Одержано нові дані в галузі прогнозування реакції гідро- біонтів на порушення природних умов че- рез антропогенне навантаження на крайо- ві еколого-критичні зони моря. Здійснено флористично-фауністичну інвентаризацію всіх основних груп організмів у Чорному морі, що виявила найвразливіші до забруд- нення типи і ланки угруповань; розроблено систему критеріїв і показників його екобез- пеки на локальному і регіональному рівні в контексті збереження біорізноманіття. Проведено діагностику, складено прогноз екологічного стану Чорного моря згідно з міграцією радіонуклідних компонентів його екосистем (так, вивчення мідій показало, що чорнобильський відгук спостережений у 2004–2006 рр. у середземноморському ба- сейні на відстані 2500 км від ЧАЕС). Розроб- лено уніфіковані методи за показниками зоопланктону і макробіобентосу. Названо провідні гідрофізичні процеси, які впливають на функціонування фітоце- нозів дніпровських водосховищ, з’ясовано основні напрями структурних перебудов в угруповуваннях гідробіонтів за дії антропо- генних факторів. Показано залежність між екологічними характеристиками водойм, антропогенними чинниками, станом екосис- тем; розроблено заходи поліпшення про- дуктивності дніпровських водойм. Запро- по новано науково-методичні рекомендації щодо оздоровлення водних систем, поліп- шення умов існування гідробіонтів, природ- ного від творення риб у пониззі Дніпра. Створено основи охорони й управління біорізноманіття водно-болотних угідь; на- уково обґрунтовано виокремлення певних річкових ділянок як еталонів оцінювання водних систем. Досліджено вплив руслових ставків на продукційно-деструктивні показ- ники планктону малих річок і пов’язаних із ними струмків (це дуже важливо для ви- значення їх здатності виконувати приро- доохоронні функції). З метою збережен- ня водних рослин розроблено схеми моні- торингу авто- і гетеротрофних компонентів гідробіоценозів у річках різного типу. Здійснено ревізію іхтіофауни України, уточнено її видовий список, створено ре- єстр аборигенних (у т.ч. рідкісних і зника- ючих), інтродукованих, інвазійних видів дніпровського басейну; розроблено метод поліциклічного відтворення риб і безхре- бетних в аквакультурі. Ґрунтовно досліджено процеси розпо- ділу, міграції, трансформації радіонуклі- дів у екосистемах водойм зони відчуження ЧАЕС, водосховищ дніпровського басейну, з’ясовано особливості порушень життєді- яльності гідробіонтів залежно від рівня ра- діоактивного забруднення. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 23 Під час вивчення водоростей сформова- но сучасну концепцію їхнього виду, дослі- джено еволюцію за різними показниками, відкрито новий тип ділення клітин у хламі- домонадових водоростей. Створено сучас- ні принципи їх класифікації, встановлено закономірності розподілу видів, структуру, динаміку угруповань, залежність від а- та біотичних чинників. Досліджено вплив водоростей на середо- вище, їхню роль у «самоочищенні води»15, запропоновано чимало прикладних розро- бок зі зменшення їх шкідливості для водо- технічних об’єктів (найдокладніше вивче- но синьо-зелені водорості у зв’язку з «цві- тінням»). Отже, вчені НАН України провели вели- чезну роботу з вивчення проблем біорізно- маніття України й окремих регіонів світу як фундаментального спрямування, так і прикладного характеру. Зокрема, виявлено, описано, класифіковано тисячі видів біоти, з’ясовано механізми нормального функціо- нування флори і фауни, встановлено нега- тивні для біоти впливи евтрофікації. У результаті створено потужний науко- вий потенціал для розв’язання проблем біорізноманіття. На жаль, його практичне застосування через низку об’єктивних і суб’єктивних чинників16 не найкраще. Тому набутий багаторічною працею вче- них потенціал, так би мовити, матеріалі- 15 Самоочищення води — складний маловивчений комплекс фізичних і біохімічних процесів, які рані- ше забезпечували прийнятну для функціонування живої матерії чистоту поверхневих вод. Нині вони суттєво інактивовані антропогенним забруднен- ням, що призвело до нестачі питної води на Землі. 16 Серед них на чільному місці соціальні. Людство ще не спромоглося гармонізувати потреби з мож- ливостями ресурсного потенціалу планети і тим шкодить динамічній рівновазі природних процесів. Матеріальні підстави — брак відповідних коштів навіть у країнах «золотого мільярда», хоч загально- відомо, що вартість профілактичних екологічних заходів набагато нижча за витрати на ліквідацію екологічних катастроф. зовано переважно в численних інформа- ційно насичених багатотомних виданнях (загальні, профільні монографії, збірни- ки, статті, огляди, методичні рекоменда- ції, підручники, довідники, атласи, карти, науково-по пулярні матеріали), серед них «Флора УРСР», «Флора лишайників Ук- раїни», «Ліси УРСР», «Болота УРСР», «Флора грибів України», «Радіоекологія морських організмів», «Флора водоростей України», «Фауна України», «Основи гід- роекології», «Національний атлас Украї- ни». Вагоме значення для збереження ви- дів рослин і тварин, яким загрожує зник- нення, мало нове, третє видання у 2009 р. «Червоної книги України» у 2-х томах і «Зеленої книги України». Названі праці отримали визнання міжнародної наукової спільноти. Слід також згадати, що саме українські вче ні ще в 1992 р. офіційно запропонували сві товій спільноті Екологічну Конституцію Землі, яку й досі вивчають міжнародні інсти- туції. Звісно, проблема біорізноманіття ще да- лека до повного розв’язання. Україні варто створити систему, аналогічну російській ін- формаційній системі «Біорізноманіття Ро- сії». Не в повній мірі розгорнуто досліджен- ня з генетики популяцій, відновлення авто- хтонних станів іхтіофауни морських і конти- нентальних водних екосистем, не доведено до оптимальних розмірів природно-за по від- ний фонд. Не створено програми збагачен- ня біорізноманіття і генетичного ресурсу як запоруки сталого розвитку, не визначено кола культурних рослин, для яких необхід- но опрацювати шляхи захисту і збагачення генофонду, зокрема це стосується кісточко- вих порід, роду бобових кормових трав тощо. З кожним роком загострюються еколо- гічні проблеми, і людство вже прийшло до усвідомлення того, що подолати їх можли- во лише на глобальному рівні за умов кон- солідації зусиль усіх країн, незважаючи на 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 політичні, расові, конфесійні, економічні, інші суперечності. Це своєю чергою вима- гає формування загального об’єднавчого екологічно обґрунтованого світогляду всьо- го людства, який сприятиме створенню аб- солютно нових нешкідливих для довкілля промислових технологій. Як зазначає третє видання нового Звіту ООН під назвою «Глобальні перспективи в галузі біорізноманіття — 3», який оприлюд- нено в Міжнародний рік біорізноманіття, вчені світу зробили висновок, що природні системи, які підтримують майже всі галузі економіки, а також функціонування життя на планеті, перебувають під загрозою швид- кої деградації, якщо не вжити негайних і радикальних заходів зі збереження біоло- гічних видів Землі. Руйнування природ- них систем можна уникнути, знизивши тиск на біорізноманіття [5]. Досягнення вчених НАН України у сфе- рі дослідження проблем біорізноманіття, безумовно, слугують високій меті захисту рослинного і тваринного світу, збереження життя і надбань цивілізації на нашій пла- неті. 1. Основи екології. Навчальний посібник // Біляв- ський Г.О. — К.: Либідь, 2006. — 408 c. 2. Закон України «Про Загальнодержавну програ- му формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» // Відомості Верхов- ної Ради України. — 2000. — №47. — С. 405. 3. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2007 році // Підготовлено Міністерством охорони навко- лишнього природного середовища України. — 301 с. 4. http://www.cbd.int/2010/welcome/ 5. http://www.un.org.ua/ua/information-centre/ news/1109-2010-06-03. 6. О. Созінов, О. Левчук, О. Дембновецький, Ф. Пацюк. Унікальні надбання НАН України для науки, держави та нащадків // Вісник НАН України. — 2008. — №12. — С. 30–37. Д. Гродзинський, О. Дембновецький, О. Левчук, Ф. Пацюк ПРОБЛЕМИ БІОРІЗНОМАНІТТЯ НА ТЛІ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ Р е з ю м е Належну увагу проблемі біорізноманіття вчені Націо- нальної академії наук України надавали від початку формування Академії. Активізувавши вивчення фло- ри вищих і нижчих рослин, мікофлори, фауни, бакте- рій, які виступають основою характеристики біорізно- маніття, вітчизняні науковці з часом розгорнули дослідження варіабельності живих організмів з усіх джерел: наземних, морських, інших водних екосистем і екологічних комплексів. При цьому вони вивчають різноманітність у межах видів, таксонів, екосистем. Обґрунтовано низку концепцій охорони рослинного і тваринного світу, а також оптимальної організації за- повідного фонду й екологічних коридорів країни. Роз- виток досліджень у галузі біорізноманіття зумовив формування нових наукових напрямів, а їхні результа- ти узагальнено в методичних рекомендаціях, моногра- фіях, атласах, зокрема Національному атласі України. Ключові слова: охорона навколишнього природного середовища, генофонд, екологія. D. Hrodzynskyj, O. Dembnovetskyj, O. Levchuk, F. Patsiuk BIODIVERSITY PROBLEMS ON GLOBAL PRO- CESSES BACKGROUND A b s t r a c t The scientists of National Academy of Sciences of Ukraine have been giving a due attention to biodiversity problem since the very beginning of Academy establishing. Native researchers activized the studying of higher and lower plants flora, mycoflora, fauna, bacteria which are the basis of biodiversity estimation. Later the investigations of alive organisms variability within every source (terrestial, ma- rine, other water ecology systems and complexes) were launched. It includes the researches of diversity into spe- cies, taxons, ecosystems bounds. The file of conceptions for plant and animal world protection and for state ecolo- gy corridors and preserve fund optimum organization is grounded. The improvement of biodiversity studies caused new scientific branches formation. Their yields are ex- tended in methodical recommendations, monographs, at- lases, especially, in National Atlas of Ukraine. Keywords: environment protection, gene pool, eco logy.

Проблеми біорізноманіття на тлі глобальних процесів

Institution

Ähnliche Einträge