Стратегія боротьби з онкопатологією
Рік 2010-й став ювілейним для Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології (ІЕПОР) ім. Р.Є. Кавецького НАН України. Створений у 1960 році задля активізації наукових досліджень у галузі онкології, надання практичної допомоги системі охорони здоров’я, підготовки кваліфікованих ліка...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2010
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27788 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стратегія боротьби з онкопатологією / І. Ніколайчук // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 36-41. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-27788 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-277882011-10-20T12:10:09Z Стратегія боротьби з онкопатологією Ніколайчук, І. Актуально Рік 2010-й став ювілейним для Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології (ІЕПОР) ім. Р.Є. Кавецького НАН України. Створений у 1960 році задля активізації наукових досліджень у галузі онкології, надання практичної допомоги системі охорони здоров’я, підготовки кваліфікованих лікарів-онкологів інститут став потужним академічним центром зі значним матеріально-технічним ресурсом і кадровим потенціалом, піввіковим досвідом роботи в галузі експериментальної та клінічної онкології. Підтвердженням цьому була чотириденна Міжнародна конференція «Пухлина і організм: нові аспекти старої проблеми», що відбулася в Києві під патронатом Президента України Віктора Януковича. 2010 Article Стратегія боротьби з онкопатологією / І. Ніколайчук // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 36-41. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27788 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Актуально Актуально |
| spellingShingle |
Актуально Актуально Ніколайчук, І. Стратегія боротьби з онкопатологією Вісник НАН України |
| description |
Рік 2010-й став ювілейним для Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології (ІЕПОР) ім. Р.Є. Кавецького НАН України. Створений у 1960 році задля активізації наукових досліджень у галузі онкології, надання практичної допомоги системі охорони здоров’я, підготовки кваліфікованих лікарів-онкологів інститут став потужним академічним центром зі значним матеріально-технічним ресурсом і кадровим потенціалом, піввіковим досвідом роботи в галузі експериментальної та клінічної онкології. Підтвердженням цьому була чотириденна Міжнародна конференція «Пухлина і організм: нові аспекти старої проблеми», що відбулася в Києві під патронатом Президента України Віктора Януковича. |
| format |
Article |
| author |
Ніколайчук, І. |
| author_facet |
Ніколайчук, І. |
| author_sort |
Ніколайчук, І. |
| title |
Стратегія боротьби з онкопатологією |
| title_short |
Стратегія боротьби з онкопатологією |
| title_full |
Стратегія боротьби з онкопатологією |
| title_fullStr |
Стратегія боротьби з онкопатологією |
| title_full_unstemmed |
Стратегія боротьби з онкопатологією |
| title_sort |
стратегія боротьби з онкопатологією |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Актуально |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/27788 |
| citation_txt |
Стратегія боротьби з онкопатологією / І. Ніколайчук // Вісн. НАН України. — 2010. — № 12. — С. 36-41. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT níkolajčukí strategíâborotʹbizonkopatologíêû |
| first_indexed |
2025-07-03T07:33:13Z |
| last_indexed |
2025-07-03T07:33:13Z |
| _version_ |
1836610217626828800 |
| fulltext |
36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12
Актуально
СТРАТЕГІЯ БОРОТЬБИ З ОНКОПАТОЛОГІЄЮ
Рік 2010-й став ювілейним для Інституту експериментальної патології,
онкології і радіобіології (ІЕПОР) ім. Р.Є. Кавецького НАН України. Створе-
ний у 1960 році задля активізації наукових досліджень у галузі онкології, на-
дання практичної допомоги системі охорони здоров’я, підготовки кваліфіко-
ваних лікарів-онкологів інститут став потужним академічним центром зі
значним матеріально-технічним ресурсом і кадровим потенціалом, піввіко-
вим досвідом роботи в галузі експериментальної та клінічної онкології. Під-
твердженням цьому була чотириденна Міжнародна конференція «Пухлина і
організм: нові аспекти старої проблеми», що відбулася в Києві під пат ро натом
Президента України Віктора Януковича.
П ро підсумки роботи форуму, а також
перспективні шляхи боротьби з онко-
патологією розповідає голова оргкомітету
конференції, директор Інституту експери-
ментальної патології, онкології і радіобіо-
логії ім. Р.Є. Кавецького НАН України, ака-
демік НАН України Василь ЧЕХУН.
— Василю Федоровичу, конференція
«Пухлина і організм: нові аспекти старої
проблеми» фактично завершила низку юві-
лейних заходів, приурочених до 50-річчя
Інституту імені Кавецького. Яку мету ста-
вили перед собою, ініціюючи це зібрання?
— Передовсім зауважу, що колектив на-
шого інституту не сприймав ювілейні захо-
ди як свято. Розширене засідання Вченої
ради, приурочене до 110-ї річниці від дня
народження засновника ІЕПОР Ростисла-
ва Кавецького; відкриття меморіальної до-
шки на честь його наступника академіка
Вадима Пінчука, а також увічнення пам’яті
видатного вченого інституту академіка Зої
Бутенко; 10-та наукова конференція моло-
Академік НАН України В.Ф. Чехун
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 37
дих онкологів; презентація документаль-
ної кінострічки «Інститут надії», зініційо-
ваної благодійним фондом «Єдність проти
раку» та Професійною гільдією кіноопера-
торів Національної спілки кінематографіс-
тів України за спонсорської підтримки Ві-
талія Кличка; започаткування Всеукраїн-
ського проекту «Наука — суспільству» —
це далеко не повний перелік заходів, під час
яких ми зобов’язані були привернути ува-
гу владних структур, бізнесових кіл, усього
суспільства до складної проблеми злоякіс-
ної онкопатології. І не лише акцентувати
увагу, а й продемонструвати наше місце се-
ред світової наукової спільноти в цій сфері,
вказати перспективні напрями, які доціль-
но було б розробити на теренах України.
Міжнародною конференцією «Пухлина
і організм: нові аспекти старої проблеми»
ми фактично унаочнили взаємозалежність
пухлини й організму: образно кажучи, —
хто кого? Ця концепція не нова, але не ви-
стачало сучасних даних, щоб вибудувати ту
модель, яка дозволила б використовувати
ці дані для запобігання хворобі, щоб вчасно
й успішно її діагностувати й лікувати.
Конференція, що відбулася за участю
провідних фахівців і видатних учених Ук-
раїни, Росії, Білорусі, Німеччини, Бельгії,
Італії, Франції, Швеції, Нідерландів, Вели-
кої Британії та США, стала своєрідним за-
ключним акордом, узагальненням низки
згаданих уже заходів. Нам треба було ви-
значитися з метою, цілями і завданнями,
згідно з якими маємо рухатися вперед. Зі-
брання дало змогу підсумувати діяльність
інституту в різних наукових напрямах і по-
рівняти їх з тими перспективними напря-
мами, які сьогодні визнані світом: чи узго-
джені вони і чи в тому ж руслі ми рухаємо-
ся. Це — з одного боку.
З другого — конференцією ми фактично
задекларували нову стратегію, про яку ра-
ніше казали ніби між іншим, а здебільшого
боячись. Говорили, що є патологія, яку тре-
ба тільки лікувати і лікувати стандартни-
ми методами. Зібрання вчених одностайно
ствердило, що стандарти — це зовсім не той
напрям, який має бути головним орієнти-
ром. Нині на перше місце виходить індиві-
дуалізація лікування, але ще актуальніше,
на чому наголошували й усі фахівці під час
прес-конференції, що відбулася перед по-
чатком форуму, — сконцентрувати зусилля
на розробленні і застосуванні нових мето-
дів лікування.
Крім того, сьогодні важливо переорієн-
тувати суспільство й усі заходи на профі-
лактику онкологічних захворювань. Образ-
но кажучи, не гасити пожежу, а запобігти її
виникненню. Саме на цій конференції було
прийнято резолюцію міжнародної спільно-
ти про те, яким курсом необхідно рухатися
далі, щоб у результаті знизити темпи роз-
витку онкопатології. У цьому зв’язку про-
філактика — дуже важливий і перспектив-
ний напрям.
— Напевно, маєте на увазі профілак-
тику не просто як банальне поняття — що
їсти та пити...
— На конференції було глибоко проана-
лізовано сучасні досягнення медичної на-
уки, виписано етапи розвитку онкологіч-
ної хвороби і зауважено, що на кожному з
цих етапів можна було б розробити і засто-
сувати систему критеріїв як для діагности-
ки, лікування, так і, відповідно, для профі-
лактики. Тобто це ціла система, основу якої
становлять три стратегічні етапи. Призна-
чена вона для упередження захворювань.
— Поясніть, будь ласка, особливості
цієї стратегії?
— Насамперед ідеться про клініко-ге не а -
логічні дослідження, т.з. родинне дерево.
Зокрема, в нашому інституті розроблено
спеціальні карти для методичного застосу-
вання, які дають змогу в медичних консуль-
таціях, коли тільки-но створюються моло-
ді сім’ї, упередити певні порушення, що у
свою чергу знизять потенційні ризики.
38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12
Запропоновано систему методів і заходів
безпосередньої профілактики, які почина-
ють діяти ще з дитсадка і виконують свою
функцію впродовж усього людського жит-
тя. Тут теж треба розробити свої методичні
рекомендації, поради, якщо хочете — інфор-
маційні листи, як суспільству поводитися,
щоб не доводити до патологічного стану.
Плануємо запропонувати нову програ-
му співпраці з Національною академією
педагогічних наук. Такий партнер нам по-
трібен, адже йдеться не лише про медико-
біо ло гічну, а й про величезну соціально-
еконо мічну проблему. Якщо її не вдасться
знайти підходи до її розв’язання найближ-
чим часом — наше суспільство опиниться
у великій біді, бо коштів, потрібних для
лікування хворих, не вистачить у жодній
країні. Якщо буде відповідна державна
програма, — а вона вимагає мінімального
фінансування — результат від неї матиме-
мо величезний. Це — перша ланка профі-
лактичних заходів.
Другий етап — передпухлинний стан (за-
уважте: це ще не пухлинна хвороба!). Ми
вже багато знаємо про молекулярні меха-
нізми, про систему сигнальних процесів
у клітині, про порушення функції в генах.
Тут можна застосовувати не жорстку хіміо-
чи променеву терапію, а м’якшу, так би мо-
вити, гуманну (наприклад, фітотерапія чи
харчування), яка упереджує, запобігає, з
допомогою якої вдається призупинити за-
пальний процес. У моїй доповіді йшлося
саме про необхідність розробити систему
критеріїв передпухлинних процесів, їх діа-
гностики, визначення стандартів лікуван-
ня, щоб попереджувати пухлинні процеси.
Третій етап настає, коли пухлинний про-
цес виходить за межі клітини — до тканин.
Тут уже своя система діагностики, свої ме-
тоди лікування, проте й у такому випадку
можлива профілактична допомога. Це, зо-
крема, протипухлинні вакцини, якщо точ-
ніше — антиметастатичні, які упереджують
розвиток метастазу. Адже сама пухлина, на
відміну від метастазу, не веде до трагічних
наслідків.
Таким чином, на кожному з трьох етапів
(первинна, вторинна, третинна профілакти-
ка), якщо чітко вибудувати алгоритм про-
філактики і правильно нею користуватися,
можна частину людей повертати у здорову
популяцію і не допускати розвитку патоло-
гії, а основне — зберегти якнайбільше щас-
ливих сімей.
Говорячи це, я добре розумію, що всім
уже набридло чути слова «державна про-
грама», яка до того ж часто малоефектив-
на. Але нам варто визначитися з пріорите-
тами. Якщо порахувати затрати і кінцевий
результат, то, без сумніву, буде співвідно-
шення 1:100 на користь ефективності такої
програми.
Ще один момент: у цій справі не тре-
ба розраховувати на те, що за кошти, виді-
лені сьогодні, завтра отримаємо результат.
Програма тривалострокова. Якби її вдало-
ся підтримати, розвивати і поглиблювати
впродовж 10 років — тоді б ми точно поба-
чили результат. Багато цивілізованих кра-
їн уже призупинили ріст ракових захворю-
вань. У нас він, на жаль, ще стрімкий.
— Однак в Україні є Державна програ-
ма «Боротьба з онкологічними захворю-
ваннями на 2007–2016 роки»...
— Так, є. У її межах виділяють величезні
кошти на закупівлю лікарських засобів. Ін-
шого — майже не передбачено. За великим
рахунком, якщо ми рухатимемося в тако-
му напрямі, то будемо тільки поглиблюва-
ти проблему, а не долати її. На конференції
було однозначно заявлено: це не той шлях,
ідучи яким можна розв’язати проблему. Без
сумніву, кошти на ліки потрібні, але важли-
віше дбати про те, щоб не виникало щоріч-
ної необхідності в їх різкому збільшенні.
— Ви вважаєте, що можуть співіснувати
дві програми чи потреба в чинній відпаде?
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 39
— Звичайно, в ідеалі потрібні дві програ-
ми. У нас є Національний інститут раку,
який займається раковими проблемами. А
онкологія — значно ширше поняття. Це не
лише рак. Це — передраковий стан, до яко-
го належать виразкові, хронічні, запаль-
ні процеси і т.д. Усе це потребує особливої
уваги, бо тут криється небезпека, яка й далі
посилюватиметься. Якщо хвороба стане
поширюватися нинішніми темпами, то, за
даними ВООЗ, до кінця 2020 року часто-
та випадків виникнення злоякісних ново-
утворень збільшиться вдвічі і потроїться до
2030. Щодо фінансових затрат, то їх тягар
не витримають навіть економічно розвинені
країни. Як я вже казав, це не лише медико-
біологічна, а й соціально-економічна про-
блема, над розв’язанням якої треба думати
вже сьогодні, щоб не доводити ситуацію до
критичного стану через 5–10 років.
— Кому буде відправлено прийнятий
міжнародним зібранням підсумковий до-
кумент?
— Резолюція, прийнята на конференції
представниками багатьох країн світу, під-
твердила, що ми обрали правильний век-
тор і світова наукова спільнота вже визна-
чилася з тими напрямами, в яких нам вар-
то працювати. Цей документ ми направимо
в Адміністрацію Президента України. Зі-
брання відбувалося під патронатом Прези-
дента, і це свідчить про те, що глава держа-
ви розуміє значимість проблеми онкології.
Якщо він дослухається наших пропозицій,
то можу запевнити: в майбутньому це буде
виграшний проект.
Резолюція наголошує на необхідності
розробити програму боротьби з онкоза-
хворюваннями. Це зовсім нестандартний
варіант, бо програма спрямована не стіль-
ки на лікування, скільки на створення і за-
хист здорового суспільства. Вона дасть
змогу зберегти і виховати нове покоління,
яке усвідомить, що від людини, в даній си-
туації хворого, залежить дуже-дуже багато.
Тому наша мета — довести, як у тому
прислів’ї, що кожен з нас — коваль свого
щастя. Онкології це стосується в першу
чергу. Якщо переконаємо в цьому дітей до-
шкільного віку, а потім учнів, студентів,
У відділі механізмів протипухлинної терапії ІЕПОР
Ф
от
о
Є
вг
ен
а
Ч
ор
но
го
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12
майбутніх батьків, — отоді матимемо здо-
рове суспільство. Це — найголовніше.
Тільки-но знизяться темпи захворювання,
зменшаться і витрати на його лікування, а
це означає, що стане більше працездатних
членів суспільства, які вироблятимуть
більше матеріальних благ, а не лише спо-
живатимуть їх.
Коли приймали резолюцію, я запропо-
нував започаткувати такий проект в Укра-
їні. Якщо в нас він стартує, ми матимемо
право звертатися до європейського спів-
товариства із пропозицією про можли-
вість її поглиблення й отримання фінан-
сування в рамках ЄС. Учасники конфе-
ренції цю ініціативу підтримали, адже, за
великим рахунком, чому ми не можемо
виступати з проектом, базовим не лише
для євроспільноти, а й для світу в цілому?
Будьмо відвертими: Україні в плані онко-
захворювань пишатися нічим. На жаль,
вона серед тих, хто негативні цифри видає
на-гора.
— Проводячи конференцію, ви мали на
меті порівняти результати досліджень
нау ковців Інституту імені Кавецького з
результатами вчених провідних наукових
установ світу. Що показало таке порів-
няння?
— Озвучу думку колег, висловлену на
зібранні, в кулуарах, у приватних бесідах:
рівень знань і наукових досліджень укра-
їнських фахівців фактично відповідає сві-
товим параметрам.
Проте результат міг би бути і кращим,
якби ми мали ті можливості щодо придбан-
ня обладнання, реактивів, які мають іно-
земні колеги. До речі, вони щиро дивують-
ся, порівнюючи нашу вартість реагентів зі
своєю, адже науковці з-за кордону звільне-
ні від податків на їх закупівлю або ж ці по-
датки невеликі. Фактично ми купуємо на-
укову продукцію втричі дорожче, ніж наші
західні партнери. Це величезна проблема, і
її треба розв’язувати.
— Які враження у Вас і ваших колег за-
лишилися від зустрічі в Київській міській
держадміністрації?
— Відверто скажу, що на наше звернення
щодо можливості прийому учасників кон-
ференції у міській адміністрації ми отрима-
ли позитивну відповідь, і це дуже приємно,
адже добре пам’ятаю період, коли нас не
хотіли чути і дослідження, які проводимо,
нікого не цікавили.
Під час зустрічі в мерії у нас відбулася
плідна розмова з першим заступником го-
лови КМДА (нині — головою КМДА. —
Ред.) Олександром Поповим щодо по-
дальшої співпраці. Ми можемо багато чого
запропонувати для практичної системи
охорони здоров’я (маю на увазі трансля-
ційні дослідження для передачі в клініку),
і коштів на це не потрібно. Треба лише
правильно організувати систему і меха-
нізми такої передачі. З Олександром Пав-
ловичем, якого це дуже зацікавило, ми до-
мовилися про наступну зустріч, де обгово-
римо вже конкретні кроки і можливості
передачі наукових знань для медичної
практики.
Іноземні гості були приємно вражені
рівнем уваги, яку приділяє цій проблема-
тиці держава. Отже, ми не лише провели
поважний міжнародний форум, а й пока-
зали Україну як цивілізовану державу, яка
опікується проблемами онкології на офі-
ційному рівні.
— Як справився колектив інституту з
підготовкою та проведенням усіх заходів
ювілейного року?
— Скажу чесно: вперше ми не викорис-
тали ні копійки державних коштів для ор-
ганізації таких масштабних заходів. Нам
удалось залучити спонсорів, що, погодьте-
ся, не так-то й легко за теперішніх реалій.
Тому я дуже вдячний спонсорам, зокрема
фірмі Rоche і «Фармак», які нас підтрима-
ли. А підсумовуючи відгуки щодо прове-
дення конференції, які надходили і в ін-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 12 41
ститут, і в Президію Академії, маю всі під-
стави оцінити зусилля колективу на «від-
мінно».
— Наукові співробітники Інституту іме-
ні Кавецького, особливо молоді, багато
спілкувалися з іноземними вченими. За-
звичай у таких розмовах народжуються
пропозиції. Чи були спроби «перемани-
ти» за кордон найбільш здібних?
— Такі спроби є завжди. З одного боку,
нам важливо показати рівень нашої моло-
ді, а з другого — добре розуміємо ризики
такої презентації. Як із молодими науков-
цями, так і з потенційними партнерами до-
мовляємося, що, укладаючи певну угоду
про співпрацю, взагалі виключаємо питан-
ня про можливість звабити наших співро-
бітників тамтешніми перспективами і різ-
номанітними благами. А тих, хто прагне
пограти нечесно, застерігаю: буде спроба
«вербування», співпраця не матиме пер-
спективи.
Звісно, інтеграція у світову спільноту
для нас дуже важлива, але не менш важли-
во зберегти кадри тут. Між іншим, ми ство-
рили непогані умови для ефективної робо-
ти в нашому інституті, зокрема і молодим
науковцям.
— Сьогодні все частіше чуємо про необ-
хідність повернення успішних учених, ви-
хідців з України. Але заради справедли-
вості варто сказати, що це прагнення не
підкріплено якимись конкретними програ-
мами. До речі, один з учасників конфе-
ренції, колишній львів’янин, який працює
в Каролінському інституті Швеції, на моє
запитання щодо повернення на батьківщи-
ну відповів запитанням: «А ви справді хо-
чете, щоб ми поверталися?» Ваша думка з
цього приводу?
— В одній з приватних розмов під час
конференції колишній співробітник ака-
демічної установи, який досяг значних
успіхів у США, став професором, має низ-
ку серйозних грантів, висловив бажання
приїхати в ІЕПОР на річне стажування.
За кордоном є така практика. Дуже при-
ємно, що він вибрав саме наш інститут для
виконання спільного проекту. Тому є вже
перші ластівки зворотнього потоку, але це
одиниці.
Нам важливо налагодити співпрацю у
виконанні спільних проектів, поки наша
молодь не закріпиться в Україні. Адже саме
з нею пов’язуємо створення наукової бази в
державі і перспективу збереження науково-
дослідних установ.
До речі, в Інститут експериментальної па-
тології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Ка-
вецького приїжджають фахівці зі згаданого
Каролінського інституту і працюють у нас, а
наші науковці їздять працювати до них.
Плануємо створювати низку міжнародних
спільних лабораторій, що нині дуже пер-
спективно. Про них багато розмов, але поки
що мало справ. Ми ж фактично створили їх
завдяки плідній співпраці.
Розмову вела Ірина НІКОЛАЙЧУК
|