Виступ на Ювілейній сесії
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28022 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виступ на Ювілейній сесії / Я.С. Яцків // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 8-10. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-28022 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-280222011-10-26T12:26:04Z Виступ на Ювілейній сесії Яцків, Я.С. Постаті 2011 Article Виступ на Ювілейній сесії / Я.С. Яцків // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 8-10. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28022 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Постаті Постаті |
| spellingShingle |
Постаті Постаті Яцків, Я.С. Виступ на Ювілейній сесії Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Яцків, Я.С. |
| author_facet |
Яцків, Я.С. |
| author_sort |
Яцків, Я.С. |
| title |
Виступ на Ювілейній сесії |
| title_short |
Виступ на Ювілейній сесії |
| title_full |
Виступ на Ювілейній сесії |
| title_fullStr |
Виступ на Ювілейній сесії |
| title_full_unstemmed |
Виступ на Ювілейній сесії |
| title_sort |
виступ на ювілейній сесії |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Постаті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28022 |
| citation_txt |
Виступ на Ювілейній сесії / Я.С. Яцків // Вісн. НАН України. — 2011. — № 2. — С. 8-10. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT âckívâs vistupnaûvílejníjsesíí |
| first_indexed |
2025-07-03T08:04:08Z |
| last_indexed |
2025-07-03T08:04:08Z |
| _version_ |
1836612162283372544 |
| fulltext |
8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
Недавно я побував у нашій Академії на
фотовиставці, присвяченій Мстиславу Все-
володовичу. На знімках він відвідує різні
інститути, в тому числі й Української ака-
демії наук. І завжди, коли йому щось пояс-
нюють, у нього зацікавлене обличчя. Не те,
щоб він ставав у позу, а видно, що справді
цікавиться. Він у все заглиблювався, допо-
магав порадами, багато уваги приділяв АН
України. І, гадаю, найкращим знаком поша-
ни до М.В. Келдиша буде розширення нашої
співпраці на базі спільного наукового фонду.
Я.С. ЯЦКІВ,
академік НАН України,
директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України
Д ля мене велика честь брати участь та
виступати на Ювілейній сесії НАН
України, присвяченій 100-річчю від дня на-
родження М.В. Келдиша.
З іменами академіків С.П. Корольова та
його соратника М.В. Келдиша пов’язаний
запуск першого штучного супутника Зем-
лі — подія, що змінила світогляд людства
та вдихнула нове життя в розвиток бага-
тьох галузей науки і техніки. Їхня творча
співпраця та дружба мали вирішальне зна-
чення для бурхливого розвитку радян-
ської космонавтики.
Сьогодні все частіше виникають запи-
тання щодо місця і ролі космонавтики в су-
часному світі. Для чого і кому вона потріб-
на? Де закінчується мрія і починається ре-
альність? Відповідаючи на них, кожен член
суспільства оцінює себе з такого погляду:
чи є великим той народ, до якого я належу?
Загальновідомо, що великі народи забезпе-
чують розвиток цивілізації, а їхні представ-
ники знаходяться на передових рубежах
прогресу людства. Якщо народ великий, то
він несе більше затрат на розвиток людства,
але отримує більше і для свого розвитку.
Так було, коли наші предки освоювали
Дике поле, росіяни — Далекий Схід, а аме-
риканці — Дикий Захід. Так само зараз на
порядку денному є освоєння космосу —
спочатку навколоземного, а потім Місяця
та Марса. Цьому немає альтернативи. Це
поклик душі людства (земної цивілізації)
вийти на нові рубежі свого розвитку.
Як починалася космічна ера людства? Я
не говоритиму тут про фантастику та піо-
нерські роботи К.Е. Ціолковського та ін-
ших учених, а почну з 50-х років минулого
століття. У 1954 році М.В. Келдиш разом з
С.П. Корольовим та М.К. Тихонравовим
запропонував створення штучного супутни-
ка Землі (ШСЗ) та взяв участь у підготовці
відповідної записки до т.з. директивних ор-
ганів СРСР з цього питання. У 1956 р.
Мстислав Всеволодович був призначений
головою спеціальної комісії Президії АН
СРСР із ШСЗ (комісія з об’єкта «Д»).
А вже в серпні 1955 року прес-секретар
президента США Дуайта Ейзенхауера ого-
лосив, що його країна планує запуск кіль-
кох супутників під час проведення Між-
народного геофізичного року (МГР). Че-
рез три дні академіки Л. Сєдов та К. Ого-
родников, перебуваючи у закордонному
відрядженні, заявили, що СРСР також за-
пустить супутник. 11 вересня 1956 року на
зібранні Генеральної асамблеї МГР радян-
ська делегація підтвердила цю заяву. Як
згадує учасник цих подій, науковий керів-
ник Національного центру космічних до-
сліджень Франції професор Жак Бламон:
«Заяви про запуск супутників обома над-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2 9
державами були зустрінуті аплодисмента-
ми вчених, які були повністю впевнені в
успіхові цього ризикованого та, на загаль-
ну думку, маловажливого починання… ніх-
то не згадував про можливі використан-
ня цих супутників для практичних потреб,
окрім телекомунікації».
Але маховик уже запрацював…
9 липня 1957 р. у СРСР були опубліко-
вані частоти, на яких працював перший су-
путник. У США тривала активна підготов-
ка наукових експериментів на супутнику.
Розпочалася безкомпромісна боротьба за
першість у космосі, ігноруючи наукову до-
цільність та керуючись ідеологічними мо-
тивами. Тому перший ШСЗ був просто ра-
діоточкою на навколоземній орбіті, яку
освітлювали промені Сонця, що сходить чи
заходить. (Зазначимо, що М.В. Келдиш з
самого початку вважав, що супутник пови-
нен мати на борту наукові прилади. Таким
став тільки ШСЗ № 3.)
Я не маю можливості характеризувати
більш детально, яку реакцію викликав за-
пуск ШСЗ і як розвивалися події в СРСР,
зокрема в Україні, та світі. У 2007 р. в Ін-
ституті космічних досліджень РАН видано
книгу «Первая космическая…», присвячену
50-річчю цього запуску, в якій багато вче-
них поділилися своїми враженнями від цієї
історичної події. Є там і моя стаття, хоча
мушу визнати, що в перші роки космічної
ери я, спочатку як студент, а потім праців-
ник АН УРСР, не відразу зрозумів значен-
ня запуску ШСЗ для астрономії, геодезії та
інших наук. Більше того, в ті далекі роки
інколи на Заході звучала критика запуску
такого першого «ненаукового супутника».
Але згодом, усі усвідомили, що він без сум-
ніву стимулюватиме розв’язання багатьох
фундаментальних проблем науки і техніки.
Супутник потрібно було не тільки запус-
тити, але й не загубити його в космічному
просторі, тобто необхідно було розробити
теорію руху ШСЗ (дещо відмінну від тра-
диційних теорій руху природних тіл Со-
нячної системи), організувати систематичні
спостереження за ним тощо. У СРСР орга-
нізація мережі станцій спостережень ШСЗ
була покладена на Астрономічну раду АН
СРСР та персонально на Аллу Генріхів-
ну Масевич. Доктором наук і знаний фахі-
вець із фізики зір, А.Г. Масевич дуже від-
повідально поставилася до нового доручен-
ня, і до моменту запуску ШСЗ на території
СРСР було створено 70 станцій оптичних
спостережень. Балістико-навігаційне за-
безпечення польотів ШСЗ здійснювали
декілька центрів у СРСР, зокрема спочат-
ку відділ, а потім Балістичний центр ІПМ
АН СРСР, яким керував Ефраїм Лазарович
Акім. Академічні установи України тісно
співпрацювали з цими організаціями та їх-
німи керівниками.
Сьогодні ім’я М.В. Келдиша — головного
теоретика космонавтики, видатного вчено-
го в галузі математики та механіки, керів-
ника космічної програми СРСР широко ві-
доме. Спочатку його роботи були присвя-
чені проблемам аеродинаміки та літакобу-
дуванню. І тільки в 1948 році він розпочав
дослідження з ракетодинаміки та приклад-
ної небесної механіки — спочатку в МІ АН
СРСР, а з 1953 р. в ІПМ АН СРСР. Мсти-
слав Всеволодович разом з колегами в
1954 р. запропонував систему пасивної ста-
білізації супутника, а пізніше створив сис-
тему стеження за польотом супутника та
ефемиридного забезпечення цих спостере-
жень. Важливо відзначити, що в ІПМ упер-
ше в СРСР визначення орбіт ШСЗ здійс-
нювали за допомогою ЕОМ.
Після запуску перших ШСЗ фронт ро-
біт у ІПМ під керівництвом М.В. Келди-
ша значно розширився. Було розгорнуто
роботи з комплексного проектування по-
льотів КА до Місяця, Марса та Венери. Тут
я хотів би звернути увагу на особистість
Мстислава Всеволодовича як ученого ши-
рокого профілю. Коли стали зрозумілими
10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 2
певні проблеми, які не давали змоги вирі-
шити основне завдання — керування рухом
КА, то саме він очолив дослідження з уточ-
нення астрономічних сталих та побудови
високоточних орбіт небесних тіл. Уперше
в світі було створено високоточну теорію
руху Венери.
У М.В. Келдиші гармонічно поєднува-
лися риси вченого-мрійника, який прагнув
досягнути неможливого, і тверезого реаліс-
та, котрий знав, де розпочинається можли-
ве. У 1958 р. рішенням ЦК КПРС та РМ
СРСР його було призначено головою Між-
відомчої ради з космічних досліджень при
АН СРСР. З цього моменту на Мстисла-
ва Всеволодовича було покладено вели-
ку відповідальність за реалізацію радян-
ської космічної програми. Коло проблем,
які розв’язували в ці роки під його керівни-
цтвом, надзвичайно широке.
М.В. Келдиш був ініціатором створення
ІКД АН СРСР, Інституту медико-біо ло-
гічних проблем АН СРСР та багатьох ін-
ших важливих починань. Йому належала
визначальна роль в організації космічних
досліджень в Україні. Це він залучив Б.Є. Па-
тона до робіт з космічного матеріало знав-
ства, ініціював залучення КБ «Південне» до
створення КА за програмою «Інтеркосмос»
та багато іншого.
Сьогодні ми знаємо, що космічній про-
грамі СРСР дуже пощастило, що біля її ви-
токів стояли такі видатні особистості, як
С.П. Корольов та М.В. Келдиш. З їхньою
смертю ми втратили лідерів космічної га-
лузі Союзу та до цього часу не можемо зна-
йти свого місця в цьому конкурентному
космічному світі. Мстислав Всеволодович
бачив «космічну перспективу» людства і
від дав весь свій талант та життя цій улюб-
леній справі.
Академік М.Я. Маров, співробітник
М.В. Келдиша, так пише про сьогодення:
«История, как известно, не терпит со-
слагательного наклонения, но я убежден в
том, что ни М.В. Келдыш, ни С.П. Королёв
не допустили бы того обвала, который слу-
чился с нами в суровые годы перестройки,
последствия которого едва ли восполни-
мы».
Україна переживає непрості часи своєї
космічної історії. Які перспективи для на-
шої держави в майбутній «космічній олім-
піаді»? На думку спадає сумне вислов-
лювання: «Одна справа, коли ми беремо
участь у якійсь грі, де можемо виграти чи
програти, але може виявитися, що ми не
будемо навіть розуміти правил гри, в яку
будуть грати інші». Але, як кажуть, надія
помирає останньою.
І наш обов’язок перед пам’яттю таких ве-
летнів, як С.П. Корольов та М.В. Келдиш,
перед прийдешніми поколіннями примно-
жити наші минулі успіхи новими досяг-
неннями у вивченні й освоєнні космічного
простору.
|