Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова)
Академік Юрій Сергійович Осипов — видатний російський учений та організатор науки, президент Російської академії наук. Його праці з теорії стійкості і стабілізації динамічних систем, математичної теорії керування, обернених задач динаміки, теорії диференціальних ігор, математичного моделювання й опт...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28760 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) / І. Сергієнко, А. Чикрій // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 55-60.— укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-28760 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-287602011-11-23T12:12:02Z Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) Сергієнко, І. Чикрій, А. Постаті Академік Юрій Сергійович Осипов — видатний російський учений та організатор науки, президент Російської академії наук. Його праці з теорії стійкості і стабілізації динамічних систем, математичної теорії керування, обернених задач динаміки, теорії диференціальних ігор, математичного моделювання й оптимізації отримали широке визнання і стали надбанням світової науки. Іноземний член НАН України Ю.С. Осипов віддавна підтримує тісні стосунки з українськими вченими. Його нагороджено найвищою відзнакою НАН України – Золотою медаллю ім. В.І. Вернадського. 2011 Article Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) / І. Сергієнко, А. Чикрій // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 55-60.— укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28760 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Постаті Постаті |
| spellingShingle |
Постаті Постаті Сергієнко, І. Чикрій, А. Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) Вісник НАН України |
| description |
Академік Юрій Сергійович Осипов — видатний російський учений та організатор науки, президент Російської академії наук. Його праці з теорії стійкості і стабілізації динамічних систем, математичної теорії керування, обернених задач динаміки, теорії диференціальних ігор, математичного моделювання й оптимізації отримали широке визнання і стали надбанням світової науки. Іноземний член НАН України Ю.С. Осипов віддавна підтримує тісні стосунки з українськими вченими. Його нагороджено найвищою відзнакою НАН України – Золотою медаллю ім. В.І. Вернадського. |
| format |
Article |
| author |
Сергієнко, І. Чикрій, А. |
| author_facet |
Сергієнко, І. Чикрій, А. |
| author_sort |
Сергієнко, І. |
| title |
Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) |
| title_short |
Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) |
| title_full |
Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) |
| title_fullStr |
Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) |
| title_full_unstemmed |
Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) |
| title_sort |
талант, помножений на працьовитість (до 75-річчя президента російської академії наук академіка ю.с. осипова) |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Постаті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/28760 |
| citation_txt |
Талант, помножений на працьовитість (До 75-річчя президента Російської академії наук академіка Ю.С. Осипова) / І. Сергієнко, А. Чикрій // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 55-60.— укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT sergíênkoí talantpomnoženijnapracʹovitístʹdo75ríččâprezidentarosíjsʹkoíakademíínaukakademíkaûsosipova AT čikríja talantpomnoženijnapracʹovitístʹdo75ríččâprezidentarosíjsʹkoíakademíínaukakademíkaûsosipova |
| first_indexed |
2025-07-03T08:55:23Z |
| last_indexed |
2025-07-03T08:55:23Z |
| _version_ |
1836615387300495360 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 55
Постаті
ТАЛАНТ, ПОМНОЖЕНИЙ НА ПРАЦЬОВИТІСТЬ
До 75-річчя президента Російської академії наук
академіка Ю.С. Осипова
Академік Юрій Сергійович Осипов — видатний російський учений та органі-
затор науки, президент Російської академії наук. Його праці з теорії стій-
кості і стабілізації динамічних систем, математичної теорії керування,
обернених задач динаміки, теорії диференціальних ігор, математичного мо-
делювання й оптимізації отримали широке визнання і стали надбанням сві-
тової науки. Іноземний член НАН України Ю.С. Осипов віддавна підтримує
тісні стосунки з українськими вченими. Його нагороджено найвищою відзна-
кою НАН України – Золотою медаллю ім. В.І. Вернадського.
Народився Ю.С. Осипов 7 липня 1936 р.
у м. Тобольську Тюменської області. Ін-
терес до точних наук привів його на фізико-
математичний факультет Уральсько го дер-
жавного університету. Успішно закінчивши
в 1959 р. навчання, юнак певний час пра-
цював на одному з підприємств Свердлов-
ська, а в 1961 р. повернувся в університет,
де був аспірантом, асистентом, доцентом.
У 1965 р. захистив кандидатську дисер-
тацію.
У 1970 р. Юрія Сергійовича запросили
в Інститут математики і механіки (ІММ)
Уральського відділення АН СРСР, а вже
через рік він захистив докторську дисер-
тацію. Протягом 1972–1975 рр. Ю.С. Оси-
пов завідував лабораторією, а впродовж
1978–1986 рр. — відділом диференціаль-
них рівнянь Інституту математики і меха-
ніки Уральського наукового центру (УНЦ)
АН СРСР. До речі, сьогодні він науковий
керівник відділу диференціальних рівнянь
ІММ РАН. Юрій Сергійович Осипов
56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
Учений швидко вийшов на позиції ліде-
ра, заслужив визнання колег. У 1984 р.
Юрія Сергійовича було обрано членом-
кореспондентом АН СРСР (Відділення ме-
ханіки та процесів керування), а в 1987 р. —
академіком (Відділення проблем маши-
нобудування, механіки та процесів керу-
вання).
Одночасно з науково-дослідницькою він
веде велику організаційну роботу. В період
1986–1993 рр. Ю.С. Осипов — директор Ін-
ституту математики і механіки АН СРСР, а
в 1993–2004 рр. — Математичного інститу-
ту ім. В.А. Стеклова РАН. З 1991 р. він —
президент Російської академії наук.
Від 1989 р. Ю.С. Осипов читає лекції в
Московському державному університеті
ім. М.В. Ломоносова, а з 1992 р. очолює в
ньому кафедру оптимального керування на
факультеті обчислювальної математики і
кібернетики.
Основні інтереси вченого: математична
теорія керування, диференціальні рівнян-
ня та їх застосування. У першому циклі
робіт, завершеному в кінці 60-х рр., Юрій
Сергійович створив закінчену теорію ста-
білізації стаціонарних і періодичних ди-
намічних систем, що їх описують ди фе-
ренціально-різницеві рівняння із запіз-
нювальним аргументом. Ці результати
включають необхідні та достатні умови ста-
білізації за першим наближенням, у тому
числі в низці основних критичних випад-
ків, і містять новий принцип редукції сис-
тем із запізненням. У цей же період
Ю.С. Осипов разом з О.Б. Куржанським
виконав серію робіт, що стосуються опти-
мального керування за обмежень на фазо-
ві координати. Для цього складного для
дослідження класу задач отримано важли-
ві результати.
Як зазначає перший учень і колега Юрія
Сергійовича академік РАН А.В. Кряжим-
ський, його науковому стилю властиві ди-
намічність і цілеспрямованість. Основні
мотиви, якими він керується у виборі но-
вих завдань, — синтез дисциплін і практич-
ний зміст постановок. Ю.С. Осипов каже
учням, що завдань, за які можна братися,
мільйон, треба вміти вибирати з них по-
трібне.
Маючи за плечима визнані роботи в
галузі стійкості та стабілізації систем з за-
пізненням, Юрій Сергійович на початку
70-х рр. обрав актуальну диференціально-
ігрову тематику. Тоді уральська школа
вже була провідною в світі завдяки, пере-
дусім, зусиллям її лідера — академіка Ми-
коли Миколайовича Красовського, учите-
ля Ю.С. Осипова. Поряд активно працю-
вали московська школа академіка Льва
Семеновича Понтрягіна (Математичний
інститут РАН ім. В.А. Стеклова, Москов-
ський державний університет ім. М.В. Ло-
моносова), київська школа академіка НАН
України Бориса Миколайовича Пше нич-
ного (Інститут кібернетики ім. В.М. Глуш-
кова НАН України).
Інтенсивні дослідження цих груп спри-
яли стрімкому розвиткові теорії диферен-
ціальних ігор. Градус напруги в цей період
сягав високих позначок. За спостережен-
нями учасника наукової «гонки» академіка
Е.Ф. Міщенка, майже третина публікацій у
математичних журналах СРСР стосувалась
теорії диференціальних ігор.
М.М. Красовський установив тепер уже
класичне правило екстремального приці-
лювання, згодом обґрунтував принцип екс-
тремального зсуву, який ліг в основу по-
зиційного диференціально-ігрового фор-
малізму в керуванні з оберненим зв’язком.
Ключовий результат теорії — теорема про
альтернативу. Суть її в тому, що для до-
вільної початкової позиції гри справед-
ливе одне з двох тверджень: 1) або гра-
вець, зацікавлений у наведенні траєкторії
конфліктно-керованого процесу на цільову
множину, має обернений зв’язок, який га-
рантує йому наведення за будь-яких керу-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 57
вань супротивника; 2) або гравець, зацікав-
лений у відхиленні траєкторії системи від
цільової множини, має обернений зв’язок,
який гарантує йому відхилення за довіль-
них дій супротивника.
Таким чином, якщо в першого гравця є
якийсь спосіб керування, що забезпечує
йому зближення, то цією властивістю кон-
че володіє і певний обернений зв’язок. Цей
висновок стосується і другого гравця.
Ю.С. Осипов розробив теорію диферен-
ціальних ігор для процесів із запізненням. В
основу покладено нову позиційну формалі-
зацію ігрових задач динаміки. Ключовий ре-
зультат теорії — знов-таки твердження про
альтернативу. Важливим досягненням став
локальний принцип керування системами
з запізненням, що узагальнює принцип екс-
тремального зсуву М.М. Красовського. Док-
торська дисертація Юрія Сер гійовича при-
свячена диференціально-різницевим іграм.
Перехід від систем, описаних звичайни-
ми диференціальними рівняннями, до тих,
які описують диференціально-різницевими
із запізнювальним аргументом, був прин-
циповий. Це означало перехід від скінчен-
но- до нескінченно-мірних систем. Згадана
обставина зумовила кардинальний харак-
тер проблем, що виникли на шляху узагаль-
нення принципу екстремального зсуву і
створення Ю.С. Осиповим на цій основі за-
гальної теорії позиційних диференціальних
ігор для систем із запізненням. Крім цен-
тральної теореми про альтернативу, вона
розвиває конструктивні підходи до форму-
вання оптимальних обернених зв’язків для
типових частинних випадків. Так, правило
екстремального прицілювання, обґрунто-
ване для систем із запізненням, дає можли-
вість першому гравцеві будувати позицій-
ну стратегію гарантованого зближення з ці-
льовою множиною за час першого погли-
нання за виконання умови регулярності.
Ця умова виключає дилему невизначенос-
ті за Р. Айзексом.
По суті, перше поглинання означає, що
область досягнутості переслідувача впер-
ше поглинає область досягнутості втікача,
а регулярність фіксує той факт, що точка
дотику границь областей лише одна і нор-
маль до дотичної гіперплощини в цій точ-
ці теж одна. Умова регулярності забезпе-
чує неперервність позиційного керуван-
ня першого гравця, а значить — існування
розв’язку (згідно з Каратеодорі) вихідного
диференціального рівняння. Правило екс-
тремального прицілювання «радить» обом
гравцям рухатися в ту єдину точку дотику
областей — точку екстремального прицілю-
вання, навіть якщо вона змінюється в про-
цесі гри. Правило тісно пов’язане з принци-
пом максимуму Понтрягіна й обґрунтовує,
зокрема, закон переслідування за погонною
кривою Л. Ейлера, добре відомий проекту-
вальникам ракетної та космічної техніки.
Завершивши дослідження конфліктно-
керованих процесів із запізненням, Юрій
Сергійович зосередив зусилля на більш
загальних нескінченно-мірних керованих
системах. Аналіз систем із запізненням по-
казав, що найважливіший методологічний
елемент, який визначає побудову теорії
ігрового керування нескінченно-мірною ди-
намічною системою, — це завдання метрич-
ної структури фазового простору системи
в її зв’язку з характером визначених нею
локальних трансформацій. Пошуку цього
«ключа», розробленню з його допомогою
теорії позиційних ігор для нескінченно-
мірних керованих систем і присвячено се-
рію робіт ученого.
Студії Ю.С. Осипова 70-х рр. показа-
ли, що нескінченно-мірні керовані сис-
теми, фазовий простір яких з самого по-
чатку нескінченно-мірний, мають особли-
вості, які перешкоджають установленню
оптимальних обернених зв’язків і крите-
ріїв розв’язку ігрових задач динаміки. Зо-
крема, Юрій Сергійович вивчав процеси,
що описують лінійні рівняння з частинни-
58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
ми похідними параболічного типу за роз-
поділених керувань. Основна складність,
пов’язана з нескінченною розмірністю па-
раболічної системи, полягала в тому, що в її
фазовому просторі з сильною функціональ-
ною метрикою область досяжності систе-
ми не компактна. Подібний ефект має міс-
це у випадку звичайних систем, імпульс-
них керувань і веде до використання мір,
які, в певному сенсі, розв’язують пробле-
му. Знахідкою Ю.С. Осипова, що привела
до успіху, став перехід від сильної метри-
ки до слабкої. Роботи цього періоду охоп-
люють широке коло нескінченно-мірних
конфліктно керованих систем: 1) що опи-
сують: неоднорідні граничні задачі для різ-
них типів рівнянь математичної фізики;
диференціально-функціональні рівняння;
абстрактні рівняння з необмеженими опе-
раторами; 2) що мають післядію в параме-
трах керування. Основний напрям цих до-
сліджень — розвиток позиційного підходу
в диференціальних іграх, характеризація
критеріїв розв’язку задач про гарантова-
не керування, визначення структури опти-
мальних обернених зв’язків.
Один із традиційно важких для дослі-
дження класів ігрових задач — ігри з непов-
ною інформацією про фазовий стан систе-
ми. Найпопулярніші в цьому напрямі мо-
делі з використанням запізнення інформа-
ції про фазовий стан або допущення про
відому функцію розподілу фазового стану,
що веде до дослідження рівняння Фоккера–
Планка–Колмогорова і належить до теорії
пошуку рухомих об’єктів.
Ю.С. Осипов і М.М. Красовський запро-
понували описувати для лінійних систем
опуклі інформаційні множини, де перебу-
ває фазовий вектор, за допомогою опорних
функцій і вкладати їх у відповідний фазо-
вий простір. Це дало змогу реалізувати схе-
му екстремального зсуву і з її допомогою
встановити критерій роз в’я зан ня задачі про
гарантоване позиційне керування.
Далі Юрій Сергійович прийшов до теорії
некоректних задач, яку розвивав відомий
учений В.К. Іванов у ІММ УрВ РАН. Ефект
регуляризації — позбавлення від нестійкос-
ті за малих інформаційних збурень — уже
знайшов застосування в методі позиційно-
го керування з «провідником», запропоно-
ваному М.М. Красовським. До некоректних
задач у теорії керування найближчі оберне-
ні задачі ке рування. Зазвичай вони поляга-
ють у знаходженні керування, яке реалізує
задану траєкторію системи. При цьому вне-
сення малих збурень у задання траєкторії
робить задачу некоректною: збурена траєк-
торія або не відповідає жодному допусти-
мому керуванню, або породжена керуван-
ням, невід повідним незбуреній траєкторії.
Задача по требувала нової техніки регуля-
ризації. Ю.С. Осипов і А.В. Кряжимський
знайшли спосіб динамічної регуляризації,
відомий як принцип регуляризованого екс-
тремального зсуву. В його основу покладе-
но процедуру керування з «провідником»
М.М. Красовського, яку застосовують у те-
орії позиційних диференціальних ігор.
Сенс полягає в су міщенні основного крите-
рію (екстремального зсуву) з додатко-
вим — мінімізації норми миттєвого значен-
ня керування. Регуляризований екстре-
мальний зсув — мінімізація сумарного
критерію в керуванні — цілком відпові-
дає застосуванню методу ре гуляризації
А.М. Тихонова до правила екстремального
зсуву М.М. Красовського. З погляду теорії
керування такий зсув дає стабілізацію
вздовж руху моделі — деякого функціонала
Ляпунова, який в останній момент часу пе-
ретворюється майже в апостеріорний функ-
ціонал Тихонова.
Розробивши відповідні алгоритмічні схе-
ми, Юрій Сергійович скористався ідеоло-
гією регуляризованого екстремального зсу-
ву в розв’язанні широкого кола екстремаль-
них задач і нелінійних задач оптимального
керування.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 59
У різні часи Ю.С. Осипов отримав низ-
ку оригінальних результатів у суміжних
напрямах. Так, він виконав кілька робіт з
оптимізації форм, де, зокрема, дав відпо-
відь на питання про існування оптимуму,
яке поставив відомий французький мате-
матик Ж.-Л. Ліонс.
Останнім часом учений зосередився на ви-
вченні гранично-керованих динамічних сис-
тем, що описують параболічні рівняння, — це
задачі стійкого динамічного обернення,
здійснення запланованого руху і гарантова-
ного керування.
У сфері позиційного керування Юрій Сер-
гійович розробив новий підхід до розв’язання
задач керування за умов неповної інформа-
ції про фазовий стан. Ключове поняття цього
підходу — «пакети програм», що являють со-
бою аналоги абстрактних керувальних про-
цедур, відомих як неупереджені програмні
реакції або квазістратегії. У термінах таких
пакетів програм формулюють повний крите-
рій розв’язності задачі позиційного керуван-
ня з неповною інформацією.
Талановитий математик-теоретик Ю.С. Оси-
пов звертався і до прикладної тематики,
пов’язаної зі створенням зразків нової техні-
ки. У 60-ті рр. він виконав цикл досліджень,
що стосуються плавності та стійкості руху
транспортних засобів спеціального призна-
чення, на основі яких сконструювали і запро-
вадили в серійне виробництво регульовану
пневматичну підвіску й опорно-зчеплені
пристрої принципово нового типу, що забез-
печують потрібні характеристики руху. В 70–
80-ті рр. Юрій Сергійович керував дослідно-
конструкторськими роботами, пов’язаними
зі створенням літальних апаратів.
Сьогодні в Росії зріс науковий інтерес до
створення сучасної техніки спеціального
призначення, пов’язаної з керуванням ру-
хомими об’єктами. Його активно підтримує
президент РАН Юрій Сергійович Осипов.
Як, до речі, і президент Національної ака-
демії наук України Борис Євгенович Па-
тон підтримує дослідження, що стосуються
авіакосмічної галузі. Сучасні комп’ютерні
технології відкривають нові можливос-
ті для широкого кола складних задач при-
кладної математики, даючи змогу прово-
дити надскладні обчислення за допомогою
кластерів з використанням ідеї розпарале-
лювання процесів.
Академік Ю.С. Осипов заснував відо-
му в світі наукову школу, до якої належать
колективи Математичного інституту РАН
ім. В.А. Стеклова, Інституту математики і
механіки УрВ РАН, факультету обчислю-
вальної математики і кібернетики МДУ ім.
М.В. Ломоносова. Серед його учнів — ака-
демік РАН, десятки докторів і кандидатів
наук. Юрій Сергійович — автор кількох со-
тень праць, зокрема монографій та підруч-
ників, більшість з яких видано або перекла-
дено за кордоном.
Представників уральської наукової шко-
ли, де шліфувався талант Ю.С. Осипо-
ва, й українських учених, зокрема з Інсти-
туту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН
України, пов’язують давні стосунки. Ще
з початку роботи школи М.М. Мойсеєва з
оптимізації в Тирасполі (1969), у якій бра-
ли участь М.М. Красовський, А.І. Субботін,
Б.М. Пшеничний, В.Є. Третяков (нині рек-
тор Уральського університету), В.С. Ми-
халевич (директор Інституту кібернетики
протягом 1981–1994 рр.), почалася плідна
співпраця в галузі математичної теорії ке-
рування, теорії диференціальних ігор.
Величезне значення для обміну думками
мали знамениті Уральські зимові матема-
тичні школи за участю Юрія Сергійовича
в с. Коуровка (1972), м. Гусь-Хрустальний
(1973). Зібрання, де обговорюють пробле-
ми оптимізації та керування, проводять що-
річно і в Україні. Це Кримська осіння мате-
матична школа (с. Батиліман)., школа «Пи-
тання оптимізації обчислень» (с. Кацівелі).
Дуже запам’яталися представницькі між-
народні конференції «Стохастична опти-
60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
мізація» (Київ, 1984), конференція з при-
кладної математики, присвячена 65-річчю
з дня народження Б.М. Пшеничного (Київ,
2002), у яких брали участь колеги й учні
Ю.С. Осипова. Тісна співпраця між пред-
ставниками наукової школи і колегами
Юрія Сергійовича (московськими та єкате-
ринбурзькими дослідниками) і колективом
Інституту кібернетики НАН України три-
ває у спільних студіях і проектах.
У 1976 р. за праці в галузі математич-
ної теорії керування Ю.С. Осипову в скла-
ді авторського колективу присуджено Ле-
нінську премію. У 1993 р. за роботи з при-
кладної математики Юрій Сергійович
удостоєний Державної премії РФ у галу-
зі науки і техніки. Він нагороджений орде-
нами Трудового Червоного Прапора, «За
заслуги перед Вітчизною» II і III ступе-
нів, Золотою медаллю РАН ім. Л. Ейлера
за видатні результати в галузі математи-
ки і фізики, Золотою медаллю ЮНЕСКО
ім. А. Ейнштейна за видатний внесок у те-
орію керування.
Цілком природно, що в 2007 р. ювіляр
став лауреатом Золотої медалі ім. В.І. Вер-
надського НАН України за розвиток теорії
оптимального керування, теорії стабіліза-
ції руху нелінійних систем та їх застосу-
вань — найвищої нагороди Академії наук
України.
Він очолює Комітет при Президенті РФ
з Державних премій РФ у галузі науки і
техніки, Комісію з обчислювальної техніки,
Міжвідомчу комісію Росії з космосу; нале-
жить до Ради Безпеки РФ, Президії Росій-
ського національного комітету з теоретич-
ної і прикладної механіки; працює заступ-
ником голови Ради при Президентові РФ з
науки і високих технологій.
Ю.С. Осипов — головний редактор ча-
сопису «Обчислювальна математика і ма-
тематична фізика» РАН, Великої росій-
ської енциклопедії, наукового і су спільно-
політичного журналу «Вісник Російської
академії наук», щорічника «Наука і людст-
во», іноземний член багатьох ака демій, зо-
крема НАН України.
Юрій Сергійович зустрічає знаменний
ювілеєм на злеті творчої діяльності, у вирі
наукового і суспільно-політичного життя.
Вітчизняна наукова громадськість, колеги й
учні щиросердно бажають йому міцного
здоров’я, невичерпної енергійності, здій-
снення всіх задумів і нових творчих злетів.
Іван СЕРГІЄНКО,
академік НАН України,
директор Інституту кібернетики
ім.В.М. Глушкова,
Аркадій ЧИКРІЙ,
член-кореспондент НАН України,
завідувач відділу оптимізації керованих
процесів цього ж інституту
|